ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.

Надія Тарасюк
2024.02.21 18:40
Що для нас українська
Рідна батьківська мова?
Солов'їв спів пречистий
Чи струмки барвінкові?
Чи усмішка в зіницях
Із кохання уткана?
Що для нас українська? -
Віра! Слава! Єднання!

Іван Потьомкін
2024.02.21 17:05
І затихне земля. Небес око багряне
Померкне поволі на димній межі.
І постане народ із розшарпаним серцем
В надії на диво бодай хоч одне...

Під місячним сяйвом врочисто стане,
Готовий на свято й на пострах готовий.
І вийдуть тоді невідь звідки юнак

Леся Горова
2024.02.21 11:01
Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив

Козак Дума
2024.02.21 10:55
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
Вони усіх кладуть на ноші,
вбиваючи людей у нас…

Жагу розбурхують, жадобу
і нищать добрі почуття.
Вони породжують хворобу,

Олександр Сушко
2024.02.21 08:38
Отарі необхіден ватажок,
Очільнику - громада працьовита.
Мені ж миліші терції та квінти,
І стиль письма, м'який, неначе шовк.

Було, під носа сунули скарби,
Тягнули на Парнас і на Голгофу.
Та не потрібна вільна птаха богу,

Віктор Кучерук
2024.02.21 05:44
Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,
А вже чути – вовтузяться буслі
В одному із навколишніх гнізд.
Хоч утомлена пара з дороги,
Та до справи взялася мерщій, –
Порядкують птахи довгоногі
У схололій домівці своїй.

Микола Соболь
2024.02.21 03:50
Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
Чи звертає увагу людина,
як її полюбили джмелі?
Щойно сонечко небо зігріє
трударі пасманисті вже тут
і здається, що – Ave Maria –
їх крильцята невтомні несуть.

Світлана Пирогова
2024.02.20 08:53
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.

Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.

Ігор Шоха
2024.02.20 08:47
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.

ІІ

Микола Соболь
2024.02.20 07:22
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
Зачекалась мати на вечерю сина,
вже й свічі пломінчик вигорів дотла.

«Де ж ти любий сину, первісточку милий?
Ні земля, ні небо не дає відвіт.
Полетіла б ненька, аби мала крила,

Віктор Кучерук
2024.02.20 05:39
Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –
Сонце топить щогодини
Сніжні мури та вали.
Потекли струмки вздовж вулиць,
Затуманились лани, –
Серед лютого відчулись
Теплі подихи весни.

Володимир Бойко
2024.02.19 23:24
Боротьба не припиняється,
Україна – поле бою.
І найгірше розпаляються
У розбірках між собою.

Як себе перекалічимо –
Ворогам робити нічого.

Юрко Бужанин
2024.02.19 15:34
Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет проходить весело -
Ти ж непроста є вередуля -

Леся Горова
2024.02.19 08:55
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.

Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні

Віктор Кучерук
2024.02.19 05:24
Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,
Раз в оцю пору зловісну
Не горимо у вогні.
Хоч він щодня обпікає
Наші змужнілі тіла, -
В полум'ї вистояти маєм,
Щоби здолать москаля...

Микола Соболь
2024.02.19 04:39
Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
Чи відпустить до світанку мати,
юності надихатись теплом?
Щоби пам’яталося з роками:
аромат акацій, ніби грог,
як тебе торкаюся губами,
соловей витягує – тьох-тьох…

Сергій П'ятаченко
2024.02.18 21:44
хмари важкі наче вісті зі східних фронтів
чорні неначе зневіра мов крик гайвороння
ніч стало важко любити – тепер поготів
важко в імлі розпізнати це ті чи не ті
хто там іде нам назустріч крізь ночі безсонні

хто це торкається пальцями наших облич
н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.23 09:27 ]
    Юркодар - 65

    Творча ерекція


    Микита Тополь недавно застосував цікаву риму:
    «протекція-ерекція»… Бачу, що опановує термін
    «АнОнізм». Як це нерідко буває, практика випереджає
    теорію…

    Б‘юся над римою я до «протекція»…
    Щось у штанах відчуваю: «ерекція»!

    Автор: Юрко Дар
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  2. Сергій Губерначук - [ 2023.08.27 20:37 ]
    Розворушити почуття твої не важко…
    Розворушити почуття твої не важко.
    Але реакції твої чомусь зворотні.
    Невже не може ліжко бути полем гри?
    Якщо любов така серйозна й щира річ,
    чому б її не зве́сти в ранг роботи?
    Тоді б щодня вона займала певний час,
    і ти б отримувала грошики за працю.
    Чому, коли тебе я лоскотав – ти плакала?
    Коли я вдарив раптом – ти сміялась.
    Я гнівався – ти тішилася з того.
    А ніжив я тебе – то ти злостилась,
    і навіть випускала пазурі.
    Мені цікаво, чим ти ще віддячиш
    за всі ці марні спроби й марні дні?
    Невже любов, якої я був повний,
    закономірністю для тебе є лише?
    Що ж виняток тоді?
    Невже моя ненависть?
    Вона тебе подвигне на кохання?
    Вона приборкає цей хворобливий стан?
    О, ні, вона лише знайде мені заміну.
    Бо та краса і шарм, якими володієш,
    стоять над мізером, який даси взамін.
    Що вмієш ти?
    Робити навпаки.
    Щоб місце гри здавалось полем брані.
    Мені твої погони не потрібні,
    бо я тобі присвоював звання,
    і пільги мала ти лише від мене.
    За те, що мала цю привабливість і шик,
    високе підборіддя й гострі очі.
    За те, що говорила завжди мало,
    хоча і навпаки.
    За дійсний подив твій перед моїм бажанням,
    за впевненість у завтрашнім мені.
    Але зворотними реакціями ти
    добилася ненависті моєї.
    Так навпаки зробив нарешті я.
    І це тобі сподобається, люба.
    Коли від лоскоту ти плакатимеш знову,
    сміятимуся я, поки не вдариш.

    14 серпня 1995 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 162–163"


  3. Юрій Гундарєв - [ 2023.07.06 09:58 ]
    Юркодар - 22
    Миколі Соболю, знавцю і поціновувачу порнокубу
    («Тут навіть Саша Грей безсила зовсім»)
    Олександру Сушку, «еротичному асу-мілітаристу»
    («Ощаслив!»)

    «Цьомочки у лису черепушку!»
    «Юро, я знав, що ти збоченець»
    Микола Соболь

    «Ох, друже! Я тебе майже люблю».
    Олександр Сушко

    Микола Соболь - вус козацький…
    Моторний. Парубок. Еней!..
    Ось з поцілунками зненацька…
    То, може, він є гей?

    Сушко-сатир з‘явився тут -
    любовний знак послав…
    Боюсь, цнотливості - капут!
    Шалене love…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  4. І Батюк - [ 2023.06.10 19:16 ]
    * * *
    її пальці шалено скачуть,
    виграють у пістрявому ритмі.
    — як не ноти ми, хто ми, Боже,
    у вогкому серпня повітрі?

    збита музою аплікатура
    у глибокому пьяно-блюзі.
    — Боже, останній ґудзик
    до ґнота її аркебузи!

    і в шаленому русі точок,
    зосереджених в силуети,
    ніжним доторком крапає дощ
    — кап —
    на її браслетик.

    чи то марю я, чи причáїв
    і ковтнув забагато лиха,
    "Боже, пробач!" - У відча́ї.
    — ти залишиш
    на цій
    щоці
    доторк
    терпкого
    літа?

    10.VI.MMXXIIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Леся Горова - [ 2023.05.26 18:11 ]
    Журавка
    Я тобі іще наснюся в шум дощу,
    Обійму і про любов нашепочу.
    Я наснюся, хоча думав, що забув,
    Загубив між ковелями у степу.

    Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
    А що роси зберегли, то не зібрав.
    Та усе, що відгоріло, заболить,
    Як відірве вітер іскру від золи,
    І підніме, невгасиму, до зірок,
    Щоб комусь кохання знову розцвіло.
    Коли ж сонце стане сниво проганять
    Я залишусь у долонях пташеням.
    І тоді ти зрозумієш, в ковилях,
    Де грайливий вітер з полум'ям гуляв,
    Там журавка не покинула гнізда,
    Ти ж пішов, її ні разу не згадав.
    А сьогодні, як заплакав дощ за склом,
    Ніжне сниво гірко серце обпекло,
    І лягла дорога зоряна назад.
    Та не здійме вітер іскру в небеса .
    Сон розіб'ється об ранок на шматки,
    Журавлем до сонця зніметься швидким.

    Обіймала, шепотіла , як колись,
    А на ранок попросила- відболи .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  6. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.23 10:41 ]
    Роден
    Ты явишься с налитыми сосками,
    с тугими бёдрами наперевес…
    Да будь я даже камнем,
    и то б растаял, испарился до небес.

    Но, слава Богу, я пока не камень.
    Я – лабиринт пульсирующих вен.
    И чуть дрожащими от нежности руками
    лепить тебя я буду, как Роден.

    Автор: Юрий Гундарев
    2018 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  7. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.12 11:37 ]
    Юркодар - 7
    Олександру Сушку

    «Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс…»

    «А сусід жону свою зобидив,
    Спав, негідник, знову у трусах…»

    Олександр Сушко «Ощаслив!»


    Мені давно за п‘ятдесят…
    Таке намариться у снах,
    що просто сором: свят-свят-свят!
    Хоча вже сплю, на жаль, в трусах.

    Все це нестерпно, дикий жах!
    Як можна жити навесні?
    Пишу про груди по ночах…
    Про що ж писати ще мені?!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Лазірко - [ 2023.02.03 23:26 ]
    ось ми одні однісінькі
    ось ми одні
    однісінькі
    чутливі
    безборонні
    чекаємо
    відвертості
    як публіка
    антре
    під жваво-барабанний марш
    дощу по підвіконню
    і дзенькоти фужерами
    за шось ще не старе

    твої думки
    і дотики
    обійми Пенелопи
    в них сонце
    йде до купелі
    а місяць
    роги тре
    об плесо вітром
    пещене
    в якого теплі
    стопи
    метелики злітаються
    на квіт
    солодких трем

    твоїми
    ще не кроками
    втішаюся до згину
    обвішую цілунками
    із голови
    до ніг
    тобою проростаюся
    подряпинами спини
    собою залишаюся
    на кришталевім дні

    і доля усміхається
    хоча
    і не вітає
    у неї плани
    планами
    та плавності
    нема
    твої слова
    як прихистки
    для мандрівничих таїн
    у вухах розлітаються
    мов душами
    зима

    сніжинка за сніжинкою
    розтоплені жагою
    щось мріям причувається
    і котиться в едем
    мелодія мінливості
    стає вже нечужою
    і ми одне у одного
    лиш відстані крадем

    9 Грудня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.21 10:03 ]
    Гладіатор або всі крапки над і
    Напевне снюся любій — егеге!
    Бо тягнеться рукою щось дістати,
    Та мій горобчик літерою “ге”
    Спросоння вигнувся, вже — гладіатор.

    Погладить треба, щоби став прямий,
    І щоб заграли радості фонтани.
    Трудися, мила, ми ж удвох, самі,
    Хай літерою “і” горобчик стане.

    Яка ж ти молодець — душа моя!
    Мов той юнак красивий і завзятий --
    Усі крапки над “і” розставив я
    У тебе на щоках — любові свято!

    20. 01 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  10. Юрій Лазірко - [ 2023.01.08 05:00 ]
    солодко устонькам солодце
    устонькам
    солодце
    солод
    це соло рядка
    хто хоче спокою
    молиться
    ти не вагайся
    звикай

    в мене невдавані
    крайнощі
    серця
    некраяний край
    де тобі буде
    так файно ще
    просто
    без вислуги
    в рай

    просто
    без ясності
    в любощі
    а без вагання
    до зір
    хай не солонуть
    ці губи ще
    і нашепочуть
    повір

    хай вже
    всі міри
    розхристані
    німбів
    звивання
    ти є
    та
    наймиліша
    без відстані
    гриму
    панчіх
    і бюст'є

    ніч
    спонукає
    до ніжності
    тане у дотиках
    ляк
    і заникають
    розбіжності
    любо
    моє ангеля

    рухи
    нагадують
    човника
    що без команди
    веслуй
    пальці
    незрячі
    паломники
    солодко
    мила
    цілуй

    22 Серпня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Герасименко - [ 2022.11.14 10:06 ]
    Триптих пальчики панянки
    1
    Не давай зів’яти сподіванню,
    чарівна супутнице, не сердься
    на липучі очі, бо сприймаю
    пальчики промінчиками серця.

    2
    Дозволь розкішній пристрасті
    розквітнути, зрости.
    Долоні – чашолистики,
    а пальці – пелюстки.

    3
    Ти зійшла, та ранковий вояж
    не вважаю невтішним, невдалим,
    бо замріяний погляд не вдарив,
    а погладив ласкаво, бо я ж
    освітлився долоньки нектаром.

    Листопад 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  12. Радченко Рудий Гриб Рудольф - [ 2022.04.03 00:02 ]
    Замість прози

    Томущо ненависть, вона— як вода:
    Стікає по вигинам і шпилЯм чеських, готичних соборів.
    Тому, що життя, як життя—
    Від нього не сховатись за спИною картонного підставного...
    Томущо вино, що його п'є емігрант
    Зроблене в перемішку з винограду і його власної крові.
    Тому і життя, як цигарка— палке і гаряче...
    А серце, то просто червона пляма фарби на декораціях з життя,
    Які зроблені з картону.

    ...Тому так і відбувається в світі—
    Холодний перон пахне старими вагонами.
    Тому, коли відправляєшся,— бачиш з вікна спалені квіти.
    Бачучи їх, розумієш, що немає дороги додому.
    Тому так і формується твоя смерть,—
    Так і формується твоя душевна утома...
    Так ти і стаєш людиною втраченого покоління,
    Але тебе тебе всеодно кудись довозять тим купейним вагоном...

    Тому потрібно говорити так,
    Щоб тебе розуміли без слів.
    Потрібно вміти лише дотиком говорити.
    Бо коли любиш, то взагалі не треба жодних слів—
    Бо коли любиш, чи не зайве взагалі говорити?

    Краще просто мовчати в такт—
    В такт її подихів й серця ритмів.
    Краще просто сидіти, й мовчати—
    Або говорити шопотом,
    та тільки так,
    Як це вміє робити пасатний вітер.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Євгенія Грицай - [ 2022.03.31 09:04 ]
    Не спинюсь ні на мент
    Не спинюсь ні на мент.
    Тебе я шукаю
    У лісах вічних марень,
    Що ввижаються мені у ві сні.
    Силует твій малює уява,
    Від дотику щезне назавжди.
    Крізь темряву вуста палкі
    І оченята,
    Грайливі, мов сонце восени –
    Підскажуть, де тебе шукати,
    Як перли – зорі ,
    У темряві нічній.

    2021 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ірена Книгницька - [ 2022.03.05 04:27 ]
    «Дотик»
    Від твого дотику моє тіло тремтить ,
    В кістках щось хрумтить ,
    А серце шалено колотить ,
    В очах твоїх щось мерехтить ,
    Відчути дотик твій так мені кортить.
    Ще раз , хоча б раз ,
    Насолодитись мені дай ,
    Собі не дозволь зупинитись ,
    В моє життя ти дозволив собі так вломитись ,
    Дай моїм мріям ще раз здійснитись ,
    За зап’ястя твої так хочу вхопитись ,
    До руки твоєї вічно тулитись..
    Любов’ю своєю з тобою ділитись ,
    Дозволь собі ще нижче губами спуститись…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Михайло Підгайний - [ 2022.02.07 17:43 ]
    Зимоий вечір
    Горнятко чаю з молоком
    Твої долоні розігріло.
    Уже смеркає за вікном,
    Дерева вкриті снігом білим.

    Вмикає вечір ліхтарі.
    В кімнаті тепло і спокійно.
    Мороз і вітер надворі,
    Та ми сховалися надійно.

    Горнятко кави з коньяком,
    Мою уяву розігріло,
    Хай що би було за вікном,
    Мене так манить твоє тіло.

    2022-02-07


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  16. Саша Горбач - [ 2021.12.02 20:38 ]
    ***
    Ніч.
    Вікно.
    Ліхтар.
    І знову я в полоні
    Твоїх чар.
    Тії очі,
    Немов парад
    Прекрасних хмар,
    А вуста
    Гарячі мов
    Пекельний жар.
    Ніжна й тендітна,
    Та в душі
    Бунтар.
    Зізнаюсь,для мене,
    Ти, дорогоцінний дар.
    Та все це завтра...
    А поки...
    Ніч..
    Вікно..
    Ліхтар..
    2021


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Басараб - [ 2021.11.28 21:19 ]
    Любов
    Давай займемося любов’ю
    Такою, щоб змішатись кров’ю
    Забути усі рани, нанесені ворогами
    Давай ранитись губами
    Кантиленно звучати в такт діафрагми
    Кардіограми не актуальні
    Серцеві ритми аномальні
    Давай робити орігамі
    Із наших тіл-геометричних даних
    Йдемо блукати між рядами
    В театрі тіней нашого кварталу,
    Де твої руки-розділові знаки
    Навчи мене грамотності
    Я буду старатись
    Промокли до нитки
    Нема де сховатись
    Цей поїзд-швидкісний експрес
    Не можна зупинятись.
    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олена Лоза - [ 2020.05.26 11:47 ]
    ***
    Макового шовку хитавиця,

    Полум'ям на тлі бетонних стін

    Спалахне її легка спідниця,

    Що прикрила гостроту колін,

    До вуглинки душу спопеливши,

    До знемоги, до самих глибин.

    Цей червоний колір спілих вишень,

    Ця невинна гострота колін,

    Цей швидкий танок смаглявих литок,

    Мідного намиста передзвін!

    Заблукає ошаліле літо

    У минущій гостроті колін...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Ку - [ 2020.05.20 18:03 ]
    Стерильність та рафінованість
    Присядь, моє ладо –
    Ось, збуджений твоїм подихом.
    Поринемо разом
    До мандрівки у дивні вербальні світи,
    Де нам лагідно посміхатимуться
    Де Сад, Ейнштейн і Нестор Літописець.
    А сонце передвічної Поезії
    Заповнить барвами
    Чорну безодню самоти.
    Хтось скаже,
    Що стерильне те наше натхнення.
    Але ми – дослідники всесвіту.
    Ми відрафінуємо усе знання,
    Щоб розмістити його на поличках нашої комори.
    Хтозна, може дещо з того,
    Що ми тут понароджували,
    Врятує людство.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  20. Сабіна Київська - [ 2020.04.13 16:06 ]
    Черное платье
    Это маленькое черное платье,
    я надену, но не для тебя…
    И сегодня так нагло подкатит,
    Про любовь мне что-то твердя …
    **
    Твоих ласковых слов,
    Уже хватит!
    Для меня на что ты готов?
    Все купюры на меня он потратит,
    Заливая мне вновь
    Про любовь.
    ***
    Я в агонии твой облик теряю,
    разлетелся на тысячу слов,
    Я в игру твою не поиграю,
    И становится грязнее любовь…
    ****
    С тобой постель разделят я не стану,
    С моей жизни ты выбыл, увы!
    В твоей памяти стервой останусь,
    Вслед кричащей в порыве молвы….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  21. Тарас Ніхто - [ 2020.02.15 01:23 ]
    Тривожній Н.
    Тривожній Н.

    Надія — це наймиліша мрія
    Як віра, і любощі, дружба спіла

    Сподіванки породжують чуття
    Пильність затягує до смутку вбрання

    За нею ззаду колихнеться чиясь рука
    Стоятиму
    Тремтливий, істеричний і жіночний
    Я.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Уляна Світанко - [ 2020.02.12 15:06 ]
    Близькість
    Ми бранці обставин,
    Заручники часу,
    По кліточці бавиш...
    Спиняєшся...
    Вчасно...
    Додолу білизна,
    За вітром сумління,
    Усе так приблизно,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе за повір’ям.
    А завтра любовно
    Залишиш опівдні
    Самотню (умовно).
    Далекий, мій рідний,
    Проріс ти наскрізно
    До стону, до скону,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе так приблизно...
    Ми поза законом.

    10.02.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  23. Мессір Лукас - [ 2020.01.21 19:29 ]
    *****
    Холодна вода на шматок рафінаду..
    О муко чекання, о спраго зі спраг!
    Твоя соромливість сильніша за знаду..
    Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

    Тебе я запрошую бути як вдома,
    Шиншилову шубу знімаю ривком,
    І бачу.. /від захвату губи судомить/
    Під нею у тебе зелене трико.

    А ти запиваєш абсент лимонадом,
    Сміливо смієшся і мучиш мене.
    Ці жарти розщеплюють запал як атом,
    Я зможу..
    Не смійся, ти!
    Зможу..
    я..
    не-е-е..



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  24. Галина Михайлик - [ 2019.12.25 23:52 ]
    РАтай
    Ти – бог-РАтай.
    Це твій
    одвічний триб.
    Врізається
    в податливі глибини
    могутній плуг.
    І нім впадуть
    зернини,
    їм несть числа –
    тим зойкам
    пишних скиб…

    Спинився час.
    Знемігся.
    Ти ж –
    невтомний! –
    рясним дощем
    на розімлілі
    перса…
    Земля зітхає,
    шаленіють
    чресла
    і серця дзвін,
    немов удари
    грому!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  25. Сергій Губерначук - [ 2019.10.12 18:07 ]
    Фонтан
    – Коли за північчю ми стежили з тобою
    з низин любовно зібганого ложа,
    коли відпочивали ми, як завжди,
    після твого орґазму, що пройшов,
    і від мого, який лише збирався,
    коли обрав ти сон, а я вже не вагалась
    і сходила у сірий сад, мов місяць,
    тривожачи коханців з ближніх місць,
    коли це трапилось – я зрадила тобі.

    – Ти правильно вчинила..,
    що зізналась.
    Тепер візьму я з більшою любов’ю
    тебе,
    щоб зрадити могла ти ще страшніше.
    Щоб ти чекала зради
    і боялась
    мого кохання, більшого за неї.

    Коли я вранці, привітавши сад,
    проходив мимо нашого фонтану,
    я не почув, щоб він водою грався –
    фонтан завмер, мов на твоїх малюнках;
    струмки висіли і не розкида́лись,
    вода застигла, ніби лід в очах.
    Я зазирнув на дно – і все розгледів:
    що і за чим було, і звідки жах
    такий,
    що все заклякло…
    Тому ти правильно вчинила, що зізналась.

    – Тепер що буде нам?..
    Якщо я можу з іншим..,
    то, мабуть, з іншою ти вчиниш так, як є,
    так само, як і я, фонтан зупиниш?


    – Я швидше серце зупиню своє,
    або тебе спиню в своєму серці…
    Я почекаю.
    Хай наступна ніч
    покаже ранок нам чи лиш мені одному.
    Мені цікаво, я́к покинеш ти мене,
    коли я не засну
    й не задрімаю.

    – Я обіцяю, любий, бути поруч.
    Але чи зможеш ти любити так,
    як той,
    хто сірий сад зробив зеленим,
    коли з очей моїх, в яких був тільки страх,
    фонтан салютував жіночим щастям,
    жіночим задоволенням злетів…
    і лиш тому повис і заспокоївсь,
    що я тебе згадала –
    чи ти спиш…

    – Я сплю.

    13 січня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 54–55"


  26. Тетяна Левицька - [ 2019.05.26 18:27 ]
    В обіймах Ероса
    В палких обіймах терпну, млію,
    цілунком зваблюю вуста,
    плекаю стомлену надію -
    ввіійти в альков любові. Та -
    нічна зоря не згасне в небі,
    а нам ряхтітиме весь час,
    хай Ероса чутливий лебідь
    оголених укриє нас.
    Антуріум розквітне ще раз,
    бажання - колотий горіх -
    розкриє таїну печери
    для насолоди, млосних втіх.
    І потечуть блаженства соки
    нектарами, і камертон
    розбудить водограй в глибоких,
    цілющих надрах, стогін-сон
    зірветься з губ кармінних
    ніжно,
    заб'ється пульс. Іще... Іще...
    Прискориться, натягне віжки,
    і понесеться жеребцем
    до ароматних феромонів,
    п'янких грудей, медових сот,
    до пристрасті - жага уповні -
    не вичерпала наш цейтнот!

    Антуріум - чоловіча квітка.


    Рейтинги: Народний 6 (6.06) | "Майстерень" 6 (6.15)
    Коментарі: (27)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.24 00:11 ]
    Розмай леліяння
    В час, коли співають солов`ї,
    І черемхи китиці пресвітлі
    Розливають пахощі свої,
    Це кохання диво в нас розквітло!

    Я забув од захвату слова,
    Розтопилися страждання гори.
    Бог Ярило нам подарував
    Любощі у цю – найкращу пору.

    Крізь пташок мелодію в`язку,
    Музика лилась хмільного шалу.
    Пелюстки магнолії й бузку
    Пестощі п`янкі переплітали.

    Чашечка розкрилася твоя,
    Мов троянда зашарілась ніжно.
    Млів од погляду палкого я.
    З нього щастя промінь білосніжний

    Все єство блаженством огортав,
    Різні дарував його відтінки.
    І єднав, мов нитка золота,
    Дві – кохання спраглі – половинки.

    Обвивав так лагідно, як плющ,
    Старовинні замки обвиває.
    Дякуєм! Ти, Боже, всемогущ,
    Дарував леліяння розмаю!

    24 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.05 01:35 ]
    Мені так любо...

    Мені так любо, коли ти
    Уся тремкочеш від жадання.
    Коли навколишні світи
    На мене ллють нектар кохання.

    Коли усе перемага
    Ярила шал - вулкан спонтанний,
    І знавіснілая жага
    Лама пристойності кайдани.

    Мені так любо, коли враз,
    Немов пелюсточка крилата,
    Небес виконуєш наказ,
    Готова краще все віддати.

    Мені так солодко, коли
    Меди кохання в серці зрання.
    І ти з фатальністю бджоли
    Готова все віддать востаннє.

    І я в любов, немов у смерть,
    В пориві кидаюсь одчаю.
    І щастям сповнений ущерть,
    З тобою разом воскресаю!

    4 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  29. Віва ЛаВіта - [ 2018.12.22 12:55 ]
    У барі
    шепіт вуст у хмільнім угарі,
    ми з тобою іще не п'яні,
    ми з тобою... у міру чесні,
    і спокушені, і улесливі...

    ти хотів мене і зізнався –
    а мене не злякала правда,
    і хоча завтра буде – «завтра»,
    та мене підкупила чесніть...

    пізнаю я життя крізь тіло,
    заплатила високу ціну
    за мій досвід – безцінний досвід –
    то страждання, плітки і осуд...

    і тепер у броні я духом,
    не скидаю з коліна руку,
    ми з тобою у цьому барі –
    вкрай тверезі, але не п'яні

    "Хіросіма", текіла, лайм,
    лижеш руку, мені се в кайф,
    я така як і ти – гаряча,
    я така, як і ти, козаче...

    і ти хочеш мені під сукню,
    знаю, буде то незабутньо,
    та лишаю у сьому грудні
    я фантазії всі приблудні

    і якби ось у цьому барі
    ми були незнайомці зовсім,
    тої ночі палали б хмари
    і вночі вибухало сонце.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  30. Олена Багрянцева - [ 2018.11.18 19:40 ]
    Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль...
    Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
    Мої файли рясні завантажені, як годиться.
    Твої губи, немов запашна лісова суниця.
    Зависає над нами туман, як вузький бемоль.
    Мої ноти звучать вірогідно у цій пітьмі.
    Наближайся сміливо близько, наскільки зможеш.
    Цю сполохану ніч, що на теплу перину схожа,
    Дай мені.
    18.11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Марґо Ґейко - [ 2018.10.26 19:01 ]
    Питимеш зі мною?!
    А хочеш, відкоркую таємницю,
    Закуту ніби магма у вулкані,
    Що зрадницьки невимушено сниться
    Чуттями нерозбитими об камінь.

    Єдиний нами вимріяний вимір –
    Він потай розливається надвечір
    І повниться сюжетами новими,
    Малюючи безмежності для втечі.

    Ми збудемося ніби, випадково,
    Міжчасся безумовної любові
    Полине з невимовності у слово,
    Бажаннями поширюючи повінь.

    Устави я писатиму волоссям.
    Устави ці відверто не чернечі.
    Волоссям, що безстидно розплелося,
    Спадаючи дощем тобі на плечі.

    Веселкою, казковою ясою,
    Про те, що не збулось «во время оно»
    І те, що так ніколи і не скою,
    Писатиму за жанровим каноном.

    Хвилину, зафіраню хмаровиння,
    Щоб янголи не стежили за мною –
    Оскільки ці сюжети не невинні
    Хмільна і я…ти питимеш з хмільною?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  32. Мессір Лукас - [ 2018.10.19 16:48 ]
    Повня
    Веде чудесне сяйво неземне
    У ночі самоту і тишину.
    Ендіміоном обернувсь Нарцис
    Поміж лілей над чорною водою.
    Допоки обійматиме його
    Відлуння, він твій ідеальний
    Коханець. Далі тільки смерть.
    Обірваний акорд. Чи спогад.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  33. Мессір Лукас - [ 2018.10.18 20:02 ]
    *
    Осінні шати зі снів пошито.
    Скінчать жнива. Змелють жито.
    Накриють столи в вечірнім саду,
    Покличуть мене, я йду.
    Із гітарою під рукою, з піснею
    Про багряне та золоте листя,
    Про зірку на видноколі,
    Молодика на сході, що мовить
    Своє шляхетне, таємне слово
    Про тебе, моя любове.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Марґо Ґейко - [ 2018.10.08 12:24 ]
    Зоря незаходимая
    Я зайду в твою осінь агатовим бабиним літом,
    Поки ліс твій не вихолов повністю і не пожовк.
    Ти зустрінеш мене листопадом неписаних літер,
    Огорнешся у сяєво тепле, ніжніше за шовк.

    Дочекайся, прошу, наші долі – нещадні маруди,
    Навісне́ хмаровиння заломить в заграві ману:
    Ти поринеш у неї, торкаючи сонячні груди,
    Бурштином розіллєшся насподі в п’янкому лану.

    Я пройду твою стежку – не буде потому і сліду
    Від солоних дощів і заблудлих чужих підошов.
    Упокорено ляжу відтінком в чуттєву палітру
    І промінням зцілую звабливо прострочений шов.

    Най мінятиме маятник вкотре свою амплітуду,
    Най заврунить зима всі ліси в аскетичну чалму.
    Я намріюсь тобі – втім, ніколи твоєю не буду,
    Я з тобою не збудусь, напевне, ти знаєш чому.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  35. Володимир Бойко - [ 2018.09.05 00:45 ]
    Доторкнутися
    Дозволь торкнутися дощу
    Розпаленілими устами
    Цей дощ не бачив і не чув
    Як ми кохались до нестями.

    Дозволь торкнутися душі
    Розшаленілими словами
    Ми не свої і не чужі,
    Ми просто тішимось тілами.

    А десь, у схованках єства
    Думки чаяться потаємні.
    Вони чистіші за слова,
    Бо сокровенні.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.08.31 17:52 ]
    Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
    - Постріляй очицями, кохана!
    Кінчик носа устроми увись!

    Он, сусід щодня стрибає в гречку,
    А мене вважає люд святим.
    Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
    Відпочила? Ну, тоді летім!

    Ох і гарно попід небесами!
    Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
    Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
    Розкошую, наче падишах!

    Лінюх повза із радикулітом,
    Ззаду відгодовує м"яке.
    Натомились. Треба відпочити,
    На фінал заходим у піке.

    31.08.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2018.08.16 08:09 ]
    Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
    Утомився, солодкого меду не хочу,
    Ти одну мені, Боже, лиши.

    Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
    На любов лиш настроєний ген.
    Та на золото мавки персисті не ласі -
    Їм кохання лише дороге.

    Мої друзі нормальні, у кожного пара,
    Я - зі зграйкою любоньок сплю.
    На жагучі обійми щедротний, не скнара,
    Лиш поезію більше люблю.

    Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
    В руки ліру стомляють дзвінку.
    Народивсь у любові. Од неї й загину...
    Як же гарно у цім квітнику!

    15.08.2018р.

    Коростень-Київ

    Сусід під боком без кінця "бу-бу",
    Годину мІзки втомлені полоще:
    - У транспорті чесатися табу,
    Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

    А парубкові зручно прямо тут,
    Циганський табір весело гелгоче.
    Стареньку бабцю дів пресує гурт:
    Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

    А їздять, в основному, селюки,
    Ті, хто працює тяжко у столиці.
    Навіщо їм салончики пахкі?
    Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

    У Президента ж є крутий літак
    (з рабів бабло лупили аж куріло),
    А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
    Возити зручно заступи та вила.

    Засумував комічний дідуган,
    Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
    - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
    У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

    Чого тебе в це пекло понесло?
    Наклав книжок важезних у торбину...
    - Не від добра. Жене із хати зло,
    Не вистачає грошей на хлібину.

    Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
    Поклав на плечі лемеша від плуга.
    Згдалися покійні вже батьки -
    Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

    15.08.2018р.

    Нумо ховатися

    Вельбучний депутат все літо одгуляв,
    А я щодня ріллю руками мацав.
    Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
    Ох, непроста, важка селянська праця.

    Дружина в бур'янах танцює краков'як,
    Свиріпу ще сапати і сапати.
    У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
    Латифундист відомий і мордатий.

    Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
    Прознав народ, несе боєзапаси.
    Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
    І вигребти усю злодійську касу.

    Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
    Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
    У нього наш добробут тільки на меті,
    Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

    Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
    Згребла у п"ястуки жона пістоля...
    Од шершнів я утік, сховався між корит,
    Щетиною кабанчик гузно коле.

    16.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  39. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:11 ]
    Назавжди частина мене
    Ніщо забутись просто так не може,
    У пам’яті залишиться любов,
    Ніжні цілунки в спогадах витають…

    І тіло пам’ятає кожен дотик…
    Ці відчуття мене ніколи не покинуть…

    Любов не розтоптати і не змити,
    Не викинеш у кошик для сміття,
    Із серця вже не вирвеш частку тіла…

    З'єднані частинки,
    ...................назавжди частинка мене…

    Липень, 2018 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  40. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:29 ]
    =
    Коханий мій – навік я вже твоя,
    Я іншого не в змозі полюбити
    Та й думати про це мені байдуже,
    Для серця є лиш вперте слово – НІ!

    Ти дав мені не злато і не замки,
    Не стіни, не фортеці і не вілли…
    Ти дав всього лише мене, саму ж себе.
    Ти дав відчути, як це – бути жінкою.

    До тебе я такою не була…
    Пригноблена, забута, непотрібна…

    З тобою ж в мене крила вироста,
    Летіти б далі,
    Та без тебе я невсилі…

    26.02.18 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  41. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:45 ]
    ****
    Секрет – уже не таємниця,
    Приховане – для тебе вже відкрите,
    Така, як є, не інша – вже своя, -
    Оголена стою перед тобою.

    І доторків пальців, по тілу спадають цілунки,
    Дві плоті в замок заплелись.
    І дві душі, два серця… заб’ються враз у такт,
    Цей танець не спинити просто так…

    Нехай чекають хвилі і секунди,
    Тут час невладний зупинитись ні на мить.
    Одне в одному зараз, і подих в нас один,
    Одне на двох бажання, й пристрасть
    Одна на нас обох…

    8.06.17 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  42. Олена Багрянцева - [ 2018.06.20 21:03 ]
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
    Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
    Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
    Без обмежень і меж.

    Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
    Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
    Я зніму свою сукню багряну м'яку з оксамиту.
    Ну іди вже – шукай!
    20.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.06.11 13:08 ]
    Ліки
    Ліки

    Гавкучий пес колошкає село,
    За вірну службу - кісточка, сосиска.
    Несамохіть насуплюю чоло,
    Бо хохляки вподобали російську.

    Говірку скомпоновано з мури,
    Від матюків московських тхне мервою.
    Є рідна! Українська! Ось, бери!
    Не хочуть. Родичаються з ордою.

    Лошиця до жеребчика ірже,
    А над Дніпром бебекають івани...
    Байдужому смакує все чуже:
    Йорданська віра, негри та банани...

    А глузд шепоче підло "Охолонь!
    Це - безнадійні. Труєні каліки."
    Мовчу. А з-під пера тече вогонь -
    Шукаю хворим чудодійні ліки.

    11.06.2018р.

    Агов!

    Кажуть, задощить від середи,
    Без вологи сохне пагін кожен.
    Ех, поете! Що ти за один?
    В цьому світі люди прагнуть грошей.

    З голодухи музонька пищить,
    А Пегас іще не вийшов з коми.
    Хай ушкварять із купюр дощі -
    Будуть пироги, труси, хороми...

    Дурень - бідний. Бідний, бо дурний,
    А розумний, звісно, що багатий.
    Кажуть, є й заможні писуни,
    Як вужаки в'ються біля влади.

    Я ж її ізмалку не люблю,
    Чую "Влада!" - то хапаю шаблю.
    Не прошу ніколи у падлюк
    Навіть у біду якщо потраплю.

    Хоч ніколи ще не набридав -
    Нині у фінансових бермудах.
    Книжка вже готова. Золота.
    Ось рахунок. Виручайте, люди!

    Приватбанк, Сушко Олександр Григорович
    номер картки: 5168 7422 0615 9240

    11.06.2018р.


    Воюйте!

    В сусідів у сім"ї війна,
    До вуха долітає гуркіт.
    Кричить і лається вона,
    А він щодня здіймає руки.

    На шлюбні фото роблять "Cheese",
    А згодом - наче дикі рисі.
    Навіщо жити ніс у ніс,
    Коли у полум'ї обійстя?

    В подружнім ложі - лід, сніги,
    Нема ні Єви, ні Адама.
    Найближчі люди - вороги.
    Був рай. Тепер - пекельна драма.

    P.S.:

    У ліжку мавка. Чую сміх,
    Лечу в обійми їй болідом.
    Кохати жінку - це не гріх.
    Та гріх - дружину не любити.

    11.06.2018р.

    Без душі

    Щітки для пупків - гарний бізнес,
    Іде чорт зна що "на ура".
    Поїв. Аж у ковбику тисне,
    Поспати годинку пора.

    В долоні заснув пікінесик,
    Розчулився, ледь не зомлів.
    Дружина - вродливиця, персик.
    Ідилія. Рай на землі.

    На щастя показує компас,
    Глитнути кагору пора.
    А мамцю засунув у хоспіс,
    Не муляє очі стара.

    Не бачимо жилаві руки,
    Не крекче над вухом яга.
    Наймаємо няньку для внуків,
    Цукерки приносить слуга.

    Зорю не розгледиш крізь терня,
    Із прірви немає стежин.
    Вмирає самотньою неня.
    А діти живуть. Без душі.

    11.06.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (18)


  44. Володимир Бойко - [ 2018.06.02 16:18 ]
    Гра (автопереклад)
    Прекрасна юності пора,
    Юнак незайманий в тривозі,
    Його п'янить любовна гра,
    Він схаменутися не в змозі.

    Його впіймала ти в полон,
    Як інших миттю здобувала.
    Мов квітки ніжної бутон,
    Ти чистоту його зірвала.

    Тобі схотілось, хоч на мить,
    Тих відчуттів, що вигасають.
    Єдиний раз любов горить,
    А далі лиш перетліває.

    Він любий, поки ви разо́м,
    Але, як інші, в безвість кане,
    Означений одним рядком
    В історії твоїх романів.

    Який любовний лабіринт
    Для тебе доля наготує
    Назавтра? В цю ж солодку мить
    В постелі юність розкошує.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.05.28 08:45 ]
    Воскрес!
    На підвіконні мухи ловить кіт,
    Гризе комах, немов козу пантера.
    Сумую. Щез любовний апетит,
    Нема бажання тішити Венеру.

    В усьому винувата суєта,
    Себе до дна розхлюпав на всі боки.
    Тягати стало важко живота,
    Немолодий уже, півсотні років.

    Хропіти теж уже не маю сил,
    Почався нежить, ніс замироточив.
    Кохана! Відчепися, не тряси!
    Я у печалі, і тебе не хочу.

    Не слухає. Під ковдрою рука
    Шурує, наче злодій у коморі.
    Персиста ж мавка - тепла і м'яка...
    Ізнову біс вселився у пракорінь.

    Ще мить - і я із небуття воскрес!
    Рожевий пік намацую вустами.
    Злетів мажорний настрій до небес:
    Вручила Єва яблуко Адаму...

    28.05.2018р.

    В небо!

    А музоньки вимучують щодня
    Плету віночок, а виходить - віник!
    Бісексуал-Пегасик не куня,
    У стайні нудно - лізе у корівник.

    У нього незвичайні масть і стать,
    Давно пора на ковбасу чи в Лету.
    Але із ним літати - благодать!
    Він знахідка для кожного поета.

    А на додачу дивочуд - шульга,
    В роду кентаври і єдинороги.
    Гарцює так, аж небом пилюга,
    Метляє вітер гриви пасма довгі.

    А хтось у бока бгає пуф м'який,
    На ніжки - коц ворсистий (шерсть собача).
    Вкриває в'яззю прудко сторінки,
    Чаює в ліжку й одночасно плаче...

    Пегасику! Та ну їх цих писак!
    Давай усіх покинемо їх скопом.
    О, як же добре нам у небесах!
    Нехай невдахи горбляться за компом.

    28.05.2018р.

    Кохана і праця

    Попорай, мила, кабана,
    Бо всіх розбудить виском.
    Горбата човгає жона,
    А брав струнку берізку.

    Ану, скажи, кохана, "Чіз!",
    Дай мацнути за ребра.
    Поглянь із радістю увись,
    Сваритися не треба.

    Подай з полиці цигарки
    І нумо до роботи.
    А завтра бульба і жуки -
    Устигнеш до суботи.

    Сьогодні бурячиння лан
    Сапати треба краще.
    П'ятсот рядків - дитячий план ,
    Біжи хутчій, ледащо.

    Лежати в ліжку - то дурне,
    А от робота - свято.
    А я ковтаю "самжене" -
    Здоров'ю це не вадить.

    У всіх жінки, немов жінки,
    Моя - аж плачуть очі.
    І хто тут винен, мужики?
    А, може, хтось наврочив?

    28.09.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  46. Олександр Козинець - [ 2018.05.16 20:21 ]
    ***
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною не болить!
    І не важливо де і як ми з нею стрілись.
    Одне турбує, що настане мить.
    Коли і в мене вцілять схожі стріли.
    І їй ні з ки́м так як зі мною не до слів,
    З яких складаються осмислені розмови.
    В яких буває радість, розпач, гнів…
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною

    знову.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  47. Марґо Ґейко - [ 2018.04.27 17:58 ]
    Ебру
    малюю поетичними мазками
    картину на збентеженій воді
    і хай хто хоче кине в неї камінь
    потоне він як решта і тоді
    ти матимеш усі права на мене
    розпуститься каштановий сатин
    ошатних кіс лиш на твої рамена
    зів’ється почуттєвий серпантин
    сузір’ями крізь все єство додолу
    у фарбі ми станцюємо … альбо́
    я втілю у малюнку зовсім голу
    відверту нерозділену любов
    і ніжність що в душі палахкотіла
    полине у сюжет на полотні
    де в плоть одну зливаються два тіла
    де я з тобою ну а ти в мені
    римуєшся нестримними чуттями
    керуєш караванами безсонь
    до музики до млосної нестями
    лягаєш світлотінями осонь
    у ебру мелодійну найдорожчу
    де час втрачає лік а простір плин
    вуста ідуть між персами на прощу
    а далі ритм без відліку хвилин
    годин років акцентів інтервалів
    то вимір рухів характерний біт
    як відзвук архаїчних ритуалів
    на стику двох розімкнутих орбіт
    лунатимуть космічні струни блюзом
    ми будемо дуетом чистих рим
    розв’яже назавжди гордіїв вузол
    зайшовши у святиню пілігрим
    повстане у воді одна з галактик
    де нас осяє зоряний софіт
    де анапест вже не ревнує дактиль
    мені намалювати весь цей світ?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  48. Марґо Ґейко - [ 2018.04.17 20:11 ]
    трансцендентальне танго
    може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
    спопелитися час на відлогому виступі скелі
    і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
    розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

    відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
    ми в мажорі зіграємо теми нашептані болем
    гравітація чорної дірки нам буде за лузу
    зрикошетимо зоряні кулі в приціл карамболем

    океани зливаються врешті хоч як не пручайся
    вивергається танго із в блюзі закутих вулканів
    я озвучу мовчання твоє в домінанті безчасся
    ми станцюємо пристрасть де твердь не здіймає парканів

    емпірично пізнаємо те що було a priori
    не вернутися нам із обіймів палкої нестями
    хай підбори накрешуть фантазії мрії і зорі
    на пюпітри оркестру лазурно-небесної ями


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  49. Дон Жуан - [ 2018.04.16 00:06 ]
    Досвітній блюз
    Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
    хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
    тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
    від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

    Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
    і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
    наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
    о, чим глибше нестримна ти, далі я злину з пустелі.

    Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
    всім собою вдихатиму сяйво - приплив за припливом,
    і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
    щоби долі складалася далі дорога щаслива.

    І опісля мовчатиму - в кожній мелодії блюзу,
    доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
    тіла диво-тканину, розкішно-приємну обузу
    задля безміру «потім», з якого ти біло розквітла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  50. Марґо Ґейко - [ 2018.04.15 22:51 ]
    Бурштин
    Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
    Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
    Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
    Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

    Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
    Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
    Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
    Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

    У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
    Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
    Аромат задоволень вартує окремої оди.
    Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   11