ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лава Вулкана
2024.03.29 11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.

Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання

Ігор Деркач
2024.03.29 11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2024.03.24 17:39 ]
    Від швата¹ до адара²
    Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

    На днях забрів до мене сват, –
    такий метикуватий!
    Мовляв, невдовзі – Тубішват;
    як будем святкувати?..

    Я ледь не вистрибнув з холош:
    – Мою рятуєш мрію!
    Бо я – немов Ахашверош⁷
    без Тубішвата скнію...

    Хто вткнув у січень Тубішват⁸ –
    був явно напідпитку;
    але – я вчений: апарат
    підготував ще влітку.

    Тож ми сушні ужили збір, –
    ми спритники та хвати!
    Мигдаль, чорнослив та інжир
    змогли застосувати;

    використовували ми
    то лантухи коринки,
    то тюк сушеної хурми,
    то різних барв родзинки;

    то фініки, то курагу, –
    ти пам’ятаєш, свате?..
    А він, що дивно, – ні гу-гу.
    А я – не винуватий!

    І де Аман та Мордехай –
    на щиру радість курям
    хтось інший впізнає́ нехай...
    Ну, все: нарешті – Пурім!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  2. Ніна Мальона - [ 2024.03.08 14:20 ]
    Благовіщення
    Не ангела прихід її збентежив,
    Як промінь, сонячний чи місячний
    Людьми буває непомічений,
    Приймуть його зустрівши як належне
    Рослини чи предмети пересічні

    Її обурив! Ні , не янгол зовсім...
    Чи знати було їй, у ту годину!
    Як був тяжкий йому, тілесний образ
    (якби ми знали , всю її невинність).

    Коли у джерело тієї чистоти,
    Лань лісова- ляклива недотрога
    Поглянула! То без самця повір,
    Зачати спромоглась єдинорога!
    (Звір світлоносний, чистий звір).

    Не ангельське обличчя, а юнацьке
    Схилилося над нею ...так зненацька
    Здригнулись плечі, під тонким хітоном,
    Два погляди зустрітися посміли
    Щоб Діва та без перепони...
    Усе довкола ніби спорожніло
    Вона пізнала, чим живі мільйони!
    Обтяжених! Із нею він, для неї другом...
    Вона та він, одні на всю округу;

    Відчувши грань, ту саму потаємну
    Збентежено мовчали на початку
    Мужчина ангел- злякане дівчатко
    А потім у красі її, натхненний!
    Він заспівав для неї вість благу.

    7.03.2024
    (Переклад Райнер Мария Рильке " Благовещенье")


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  3. Олена Побийголод - [ 2024.02.29 13:40 ]
    2000. Про радощі лю́дські
    Із Володимира Войновича

    Я був у кра́ї, де правда вбита.
    Там люди знагла втрачають жи́тла.
    Суворий клімат – зима без літа,
    не вистачає тепла та світла.

    Між днем та ніччю нема різниці,
    і бродять люди немов безлиці.
    І хоч між ними зв’язків немає,
    з них кожний інших неполюбляє.

    Старою злістю вони пропахли,
    й самі́ у зло́бі своїй зачахли,
    на кшталт сухого куща бур’яну,
    соків життєвих збулись, здається.
    І тільки радість у них стається,
    коли сусіду чомусь погано:

    зламав коліно, чи нежить люта,
    чи в нього вкрали грошви багато,
    нестатки-злидні, чи інша скрута –
    його сусідам це справжнє свято...

    Й життя минає в імлі та злобі,
    невтішна доля – немов іржава;
    коли ж хтось раптом когось угробить –
    тоді, звичайно, це інша справа.

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Леся Горова - [ 2024.02.29 08:19 ]
    Весняна гойдалка (вільний переклад Л.Сашиної)
    Вітер гойдалку весняну розгойдав:
    лютий шубу свою березню віддав -
    тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
    сніг карманами розкис, повитікав!

    Вгору! - сосен розгойдалося гілля!

    А ворона себе гордо виставля -
    все пір'їнку до пір'їнки виклада,
    був нелегкий в неї бій біля гнізда!

    Вниз! - і краплі поспішають до землі,
    щоб водою її вдосталь напоїть.
    ..
    Вгору! - птахи розлітаються в садку
    ..
    Хтось розбив дзеркальне плесо на ставку -
    і тріщало по окрузі і гуло,
    розлетілась новина на все село -
    і біжать туди струмки з усіх сторін.
    ..
    Вниз! - штанини підтягнувши до колін
    сонцю виставить опудало щоку,
    хоч солом'яне, а також на чеку-
    бо не хоче проморгати дивину -
    навкруги усе так схоже на весну!
    ..
    Призьба дому із-під снігу вигляда,
    а із даху густо капає вода,
    стрепенеться із порога по димар
    скине долу снігу мокрого тягар!

    Дім під сонечком засяяв, звеселів,
    сонце блискітками бавиться на склі,
    вікна жмуряться фіранками повік,
    загадково до дверей скрипить поріг.
    ..
    Березневий сад - то гойдалок гілля
    і співають один-одному здаля
    два закоханих у кішечку коти -
    хто гучніше, тому ближче до мети.
    ..
    Вгору! - небо близько-близько - доторкнись!
    Серце гупає від захвату! -
    Униз !
    05.02.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)