Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Чорнява Жінка (1965)
Сестра Золотої Жінки.

"Я веду интеллектуальные споры, выстраиваю логические цепочки, аргументирую, лишь потому, что не могу сразу зарядить с ноги в челюсть" (с)


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   понад
    понад хмарами
    поза чварами
  •   Білінгвістична частушка
    Скільки пасток у Сварога –
    меряно-немеряно!
  •   Луиза, Магда… сколько вам осталось? (Из Лины Костенко)
    Луиза, Магда… сколько вам осталось?
    Огромный мир, холодные ветра.
  •   Мені що до того (Вєніамін Блаженний)
    Мені що до того – живий ачи мертвий
    Зі мною співає у дружнім дуеті,
  •   Crazy-колыбельная
    под землёю ласковой
    мертвячки,
  •   у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
    у крылатого льва моего голубая грива
    есть ворота из меди выходы перекрыты
  •   было дальше
    девять..восемь..семь..шесть..
    снова эта сезонная пошесть,
  •   Стикс льётся в море Черное, глухое (Из Романа Скибы)
    Стикс льётся в море Черное, глухое,
    Где по ночам рыдает Полифем,
  •   О симптомах
    Кто гений, тот и псих – сомнений быть не может.
    Но по ночам меня догадка гложет:
  •   Мерещилось Булгакову и Кафке (Из Р. Скибы)
    Мерещилось Булгакову и Кафке,
    И снится в надземнóй несуете
  •   О языковом барьере
    Набухли почки, стонет ливер,
    по всем приметам скоро май
  •   Живу. Стараюсь ненавидеть деньги (Из Игоря Павлюка)
    Живу. Стараюсь ненавидеть деньги,
    Познавши счастье радуги и гроз.
  •   заоконное
    неотвратима словно тать
    пришла суббота
  •   Я здесь, королева (Из Романа Скибы)
    Я здесь, королева. Узнали? Тот самый.
    Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
  •   смех_печаль
    старый мим в любимом немом кино –
    он сегодня горький алкаш-скрипач –
  •   А ты всё не являешься, Мария… (Перевод из Р. Скибы)
    А ты всё не являешься, Мария…
    А тут ни вербы не растут, ни злаки…
  •   а до Бога как до гроба
    а до Бога как до гроба
    не протоптана дорога
  •   Я помнил всё, что в жизни ещё будет (Из Романа Скибы)
    Я помнил всё, что в жизни ещё будет.
    В моих каретах прели скакуны.
  •   Мы будем долговечны, как печаль (Из Романа Скибы)
    Мы будем долговечны, как печаль.
    А может, долговечнее печали.
  •   Предсмертие зимы. И мы, как понятые
    Предсмертие зимы. И мы, как понятые.
    Всевышний протокол подписан. Копий три.
  •   О наболевшем
    Ни на одной скрижали света
    Ответа не было и нет:
  •   Снова осень среди рощи плачет (Из А. Наюка)
    Снова осень среди рощи плачет.
    Золотеют люди и дожди.
  •   Вже скільки їх упало в цю безодню (З М. Цвєтаєвої)
    Вже скільки їх упало в цю безодню,
    Розверсту вдалині.
  •   Ретро_гон
    Виниловый божок –
                   забытый пасадобль.
  •   Звоните мне, когда захочется (Перевод из Андрея Наюка)
    Звоните мне, когда захочется.
    Я буду нежным, словно снег.
  •   О прощаниях
    Её любимая забава –
    себя, единственную, бдя,
  •   ...ма
    неозора внутрішня Колима,
    ні шляхів, ні кордонів у ній нема,
  •   О размерах тени
    Его неистовой гордыне
    стал тесен Музы ареал:
  •   Когда-нибудь ты станешь (Песенка)
    Когда-нибудь ты станешь
    птицей
  •   так слова впадают в речь
    так слова впадают в речь
    обласкать или обжечь
  •   полно_лунно, пляшут гунны
    полно_лунно
    пляшут гунны
  •   О снобизме
    Сформировавшийся поэт
    неприкасаем, братцы.
  •   Монолог Чори в ответ на её Диалог с Шико под новогодней ёлкой
    – Что Вам ответить, о, наш ироничный Шико?
    Вас убеждать – право слово, смешная затея,
  •   Діалог біля новорічної ялинки (З Юрія Левітанського)
    – Коїться що на цім світі? – А просто зима.
    – Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
  •   Хронометраж
    у Діда Мороза Снігурка із вати,
    і світ ще поділено, як на квадрати,
  •   Я люблю оці дні (З Ю. Левітанського)
    Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана,
    і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
  •   Неразлучные
    Поэт пародисту
  •   На крючке
    Поэзия корыстна,
    чай, не родная мать,
  •   О межсезонье
    Всё, как всегда: бушуют войны где-то,
    не утихает спор о божестве,
  •   коли все тільки починалось
    Коли все тільки починалось
    у долі дівчинки-Землі,
  •   Эпиграмма на Валерия Хмельницкого
    Валере ников было мало –
    Весь день не уставал менять.
  •   В сухом остатке
    Рифмы просятся наружу?
    Полежи, и всё пройдёт.
  •   Для N
    Этот вечер с чёрным дождём заодно,
    и октябрь наши нервы, как руки, гложет.
  •   О Музе и арбузе
    Кидая корку от арбуза
    под ноги безразличной публике,
  •   Банальное
    Сюжет банален до зевоты:
    осенний сплин и бла-бла-бла.
  •   Об источнике света
    Умаявшись от сладкого труда,
    восторги принимая те и эти,
  •   Крізь пальці
    останнє мито
    цей лист кленовий
  •   Цена
    Как аукнулось тебе яблочко!
    если б знала – опять сначала?
  •   К вопросу о таре
    И в эпатаже откровенном,
    поэт, повеса, разгильдяй,
  •   Памяти
    Клянусь Зевесом, город был прекрасен!
    как свежий холст в объятиях лазури,
  •   Лета бабьего слепые паутинки (Из И. Павлюка)
    Лета бабьего слепые паутинки
    Золотеют, словно Божья кровь.
  •   Увы
    Рыдаешь словами-сливами...
    да будь ты хоть афро-китайцем –
  •   Реверс
    Ты уйдёшь красиво: спина пряма,
    тихий шаг, даже эха нет,
  •   Тире
    Сладко-горька микстурочка,
    жизнь_тире_корректура:
  •   Она хотела сына от Христа (Из И. Павлюка)
    Она хотела сына от Христа.
    Судьбу красиво называла бренной.
  •   Опять весна (По И. Павлюку)
    Опять весна.
    И снова те же гаммы.
  •   Сеткою нервов ловлю зарю (Из И. Павлюка)
    Сеткою нервов ловлю зарю
    В час базарно-советский.
  •   Степень распада
    Снова закопана Троя,
    и степень распада
  •   Сага (А. Вознесенський)
    Ти мене на світанку розбудиш,
    на порозі, роззута, заплачеш.
  •   где-то
    Ты права – не хватает её,
    на ветру громыхает быльё,
  •   Центоники_1
    Поэтом можешь ты не быть,
    но зеленеет жизни древо.
  •   Это лето сошло с ума
    Это лето сошло с ума,
    изменяя судьбы итог:
  •   Ось нарешті і ти (Переклад з Л. Борозенцева)
    Ось нарешті і ти помітив:
    Наша осінь не йде – вповзає
  •   Всього і треба (Ю. Левітанський)
    Всього і треба, що вдивитись,– боже мій,
    Всього і справи, що уважно придивитись,–
  •   Сказка для Августа
    Маленький индеец Чуткое Ухо
    обладал, понятно, отличным слухом,
  •   Хозяин возвращается (Из А. Осадко)
    Какая дура! Ткала и порола,
    Порола, ткала и порола вновь,
  •   Медея знов ...(Переклад з Л. Борозенцева)
    Медея знов занурює в ріку
    Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
  •   Напоминание
    Беря резец и от мечты хмелея,
    запомни равновесия закон:
  •   Простая песенка
    За окошком рожи корчит январь,
    затаился и рычит, словно зверь,
  •   Я не побачу знамениту «Федру» (З О. Мандельштама)
    Я не побачу знамениту «Федру»,
    У старовиннім яруснім театрі,
  •   Наблюдение
    И какая, в общем, разница,
    кто и чем законы пишет?
  •   Ты ждал
    Ты осени ждал,
    как ждут корабли реки,
  •   Друга сторінка
    Сторінка друга: Він, Вона і мить,
    коли вони прокинулись. Іскрить
  •   Чарівна скрипка (З М. Гумільова)
    Милий хлопчику веселий, усмішка твоя сяйлива,
    Не проси такого щастя, що отруює світи,
  •   Эпоха-мама
    Чумою пытали,
    кострами, кольями,
  •   Шосте чуття (М. Гумільов)
    Прекрасне в нас закохане вино,
    І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
  •   Всё труднее
    Всё труднее прощаться, но легче прощать,
    собирать по углам прошлогодние мысли,
  •   За дверима
    Ти приходиш до мене в снах
  •   Несложно(е)
    нежной ложью
                          несложно
  •   Мій тихий сон (За О. Мандельштамом)
    Мій тихий сон зі мною щохвилинно –
    Захований моїм чаклунством ліс,
  •   По спирали
    Когда судьба по следу шла за нами,
    Как сумасшедший с бритвою в руке.
  •   Чёрно-бело-3
    Ты так мечтал, да вот не смог…
    и в башне из слоновой кости
  •   Короткая сказка на ночь
    Когда дядюшка Гершвин в обнимку с тётушкой Эмми зайдут к тебе на чай: «нам с мятой, не надо премий», он будет сидеть в углу, незаметный, как тень от спицы, но внезапно окажется многотел, многорук, многолиц, и
    ты вдруг захочешь приговорить его к высшей мере, он вздохнёт устало: «Ты опять за своё? Не буди зверя», уронит тебе на рёбра свои ангельские ладони, а тебе будет сниться долго, что ты тонешь… тонешь,
  •   Мушля (за О. Мандельштамом)
    Можливо, я тобі не милий,
    Ноче; з безодні світу мрій
  •   Ты мне
    как Алигьери
    адовы ступени,
  •   Одні та інші
    Йдуть рядками нормо-дні,
    кращі серед гірших,
  •   Зимно
    і пісня виродиться в схиму –
    спотворену сестру «люблю»,
  •   У фотографии
    Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
    её кожа просвечивала жемчужным зовом
  •   Непройдений шлях (за Робертом Фростом)
    Крізь жовтий ліс два шляхи вели,
    Шкода, не пройти мені обох,
  •   Кошка-ты-небо
    и разделив с кошкой сардельку
    с тобою – кофе
  •   Нас мало – юних, білокрилих (В. Набоков)
    Нас мало – юних, білокрилих,
    ще не загублених у млі,
  •   Брате-кате
    – Занадто близько
    була мулета
  •   Как дети
    В море радостно надо входить, как дети,
    как будто в храм, разув перед водою мысли,
  •   Чёрно-бело-2*
    В том краю белым-бело
    белый вечер намело
  •   Ось і літо втекло (За А.Тарковським)
    Ось і літо втекло,
    Наче і не бувало.
  •   Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою)
    Двадцять першого ніч. Понеділок.
    Ледь помітно столицю в імлі.
  •   * ДІАЛОГИ * Дівочі забаганки
    Золота Жінка
  •   Чёрно-бело
    Я верю в чёрно-белость слов и чёткость линий,
    как верит снег на волосах, что он – лишь иней,
  •   Из жизни цветов
    Ах, розы... силуэт изящный,
    цены б вам не было, кабы
  •   Колискова для коханих
    Тихо-тихо сніг іде,
    Ніч за вікнами пливе,
  •   Хайку дыхания
    моё дыханье
    потерялось слушая
  •   Страсть
    без красивых слов
    холодную курицу
  •   Лише збагни! (із Роберта Вільяма Сервіса)
    Лише збагни! Де ночі мить
    На камінь срібло ллє,
  •   Старе кіно
    Галантному Маньєристу
  •   і незбагненна
    смагляві стегна, мов ласо
    на звичну сутність чоловічу,
  •   Листування з Богом
    Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc
  •   Станцуй поминки
    Станцуй поминки по любви
    на синем берегу печали,
  •   Помста чаклунки
    Кину палаючу квітку в безодню ріки,
    І спалахне вся вода від Ереба до Феба,
  •   До Лесбії (З Гая Валерія Катулла)
    О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
    Плітки старих не варті навіть аса!
  •   Дура несчастная
    Всё размеренно, глянцево, силуэт
    идеален, как точки акупунктуры,
  •   Прохання
    і по дорозі на Елізій -
    хоч по прямій, хоч по косій -
  •   Шабат (З Ганни Осадко)
    …Монетка валидола под язык –
    И можно жить вот так, как жить привык,
  •   Метаморфоза
    хоть мальчик алчно постигал
    азы склонений и спряжений,
  •   Первый
    Памяти друга
  •   Круг десятый
    Марія + бита = особа великого значення.
    Белла Донна
  •   Сліпці
    мимо Мекки и Рима…
    И. Бродский
  •   Не вір мені
    Не вір, коли кажу: журба
    десь причаїлась за дзиґариком,
  •   і це не ново
    через густі римовані кущі
    на волю знову рветься першослово,
  •   Капли
    слов много
    смысла мало
  •   На смерть Осени (подражание символистам)
    Ей всё казалось – есть ещё в запасе вечность
    до времени, пока «никак иль хорошо»,
  •   Що мудрість вся…?
    Ліліт – це хіт!
    але коли пііт до тями
  •   Нулевое ноября
    и позолота листьев – та же медь
    инфляции природы и морали…
  •   Эвтаназия
    Эвтаназия слов
    алфавитом разбросанным
  •   Полнолуние
    Ты больше не увидишь солнца –
    В изгибах проходных дворов
  •   Наївне
    Моїм друзям
  •   ОКТАВНЕ
    Довгих дощів пора,
    Реквієм літу хтивий.
  •   Vinil Decadence
    Муссонность снов,
    особенность зеркал,
  •   Перфоманс: Хома&Прочанка*
    * Персонажів озвучили Чорнява Жінка і Ніка Новікова
  •   Ліліт - Адаму
    Навіщо пісню тіл
    ховати в рунах?
  •   Медленное
    лунной дорожкой
    по светящейся воде
  •   Відьма
    Г.О., Н.Н., Н.Аф., В.Н., В.Ч.
  •   Небесные кастаньеты лета
    и настанет час…
    ты узнаешь его
  •   113° за Фаренгейтом (Фантасмагорія)
    Місто-Са-ха-ра...
    Ра збожеволів. Нарешті
  •   Но тайна...
    о чем поет меднотелая юная жрица,
    лицо вознося в апельсиновый диск закатный,
  •   Опівнічне
    Луна хоралів…Каберне…
    не відверне, не охолонить…
  •   На рисовой тонкой бумаге
    …а когда отстоналось отвылось отпилóсь отмолчалось
    он рисовал её профиль на рисовой тонкой бумаге
  •   Пінгвіни летять – скоро осінь
    Збираємось разом,
    Мальвіни, Офелії, сестри,
  •   Аутизм
    Оставьте меня,
    не касайтесь, не надо,
  •   Хроники Бумажного Змея
    Ударило громом
    о голые ветки
  •   П’ятниця, 13
    Нікє Новіковій з вдячністю і любов’ю
  •   В-в-с-1
    Пожелтевшие листья
    на тропку печали
  •   А в сером городе дожди
    А в сером городе дожди,
    но сверху радуга улыбкой,
  •   Попытка понимания
    А ты молчи…
    молчи, пока молчится,
  •   Любові, Господи, любові
    Ганні Осадко
  •   И, увлажняя солью раны...
    …и, увлажняя солью раны
    через прозрачные одежды,
  •   Истины просты
    Ой, вы ночи мои, дни,
    пережиты, перепеты,
  •   Теплом непевним
    теплом непевним час іде навскіс
    через припухлість губ, дівочість кіс,
  •   После рая (Лилит)
    – Твоё имя во мне болит
    до сих пор…
  •   Небыли-были
    Ласка и нега по пальцам струятся,
    Нега и ласка,
  •   Райский яд
    (При желании можно напевать) :)
  •   Вечерняя реминисценция
    Был день жарою изувечен,
    но недолюблен, недопит...
  •   Воспоминания об Уфе
    Метель до самого рассвета
    И бусы чёток на руке,
  •   Келих насолоди
    хмільний мед травня
    бузковий п’ятилистник
  •   Я дарую тобi... (Тема № 9)
    Я дарую тобi... а чого це я маю дарити?
    Я i так щонедiлi таскаю тобi бiлi квiти,
  •   Для тебя – для меня
    Для тебя – чтобы солнца
    ........................зной,
  •   Езотер-Рiка (Переклад)
    Коли ти лежиш на піску
    І тобі байдуже
  •   Поиск
    закаты
    сонаты
  •   ЛЕДІ НІЧ
    Коли вона здирає з мене
    Осоружну гамівну сорочку,
  •   Еро-нічне
    подружка-зірка
    знає звідки безсоння
  •   Хрустально-хрупко
    хрустально-хрупок
    лунный мост притяженья
  •   Молитва на краю
    (Марине Цветаевой)
  •   Желание любви сильнее, чем любовь
    Желание любви сильнее, чем любовь,
    И жажда знания ценнее знанья,
  •   ПІНГВІНО-ЗАЯЧЕ
    (За мотивами Ганни Осадко і Ніки Новікової)
  •   Навіть тоді
    Навіть коли
    коріння землі
  •   Даже тогда
    Даже когда
    корни земли
  •   Таке нескладне питання
    Мій янголе сивокрилий,
    пораднику безголосий,
  •   Лиловость георгин в прозрачной вазе утра
    Лиловость георгин в прозрачной вазе утра,
    В подрамнике окна рассвета акварель,
  •   Хорошо было Канту
    Хорошо было
    Канту:
  •   Всё наоборот
    Зачем мы любим тех, кто нас не любит,
    Зачем не любим тех, кто любит нас,
  •   РАЯНА ДОРОГА
    Ми міряли цей брід
    старались перейти
  •   Цветы у перехода
    ..............заплачу за телефон, вымою полы.
    ..............Из телефонного разговора
  •   По белому кругу
    По белому кругу, по белому полю
    окрылок души отпускаю на волю,
  •   Ночной дождь
    Погладь холодное стекло,
    почувствуй: грань между мирами –
  •   ***
    – Проходь...
    але не наближайся,
  •   БЕЗ РУК, КОХАНИЙ! (Тема № 9)
    Ти роздягаєш поглядом повільно
    Мене. А я – тебе. Ми робимо це спільно.
  •   Полет шмеля над пропастью во ржи
    Полет шмеля над пропастью во ржи, мечты-кликуши,
    Нет без ущелий высоты, морей – без суши,
  •   АЛЬФА І ОМЕГА
    .............Чи не тому вуста німі…
    ........................Ю. Лазірко
  •   ДЗЕРКАЛО НЕ ВИННЕ (Рубаї)
    Жбурляючи каміння беззупинно,
    Шаблі і списи гострячи картинно,
  •   НАЛОЖНИЦА
    Если б не руки твои
    по коже
  •   Предгрозовое
    Земляничных полян предзакатная кровоточивость,
    Изумрудная влажность, прозрачная кожа змеи,
  •   ПЛАЧ ПО ЗАНЕПАЛОМУ РЕЙТИНГУ (думки вголос одного з учасників «поетичних змагань»)
    Мій рейтинг впав…А ще стояв учора
    Твердий, могутній, як ота дубина,
  •   ХОККУ-ХАЙКА-МАРАФОН
    вином кленовим
    сповнено келих згуби
  •   Закат гранатов
    Плесни прохлады мне в бокал...
    закат гранатов, воздух прян,
  •   Розгойдуючись до небес. Зовсiм легка еротика (Переклад)
    Якi несхожi ми, але якi єдинi
    у нiч глибоку,
  •   Люблю любить любовь
    Люблю любить любовь, ловить ее подсказки,
    В полунамеке смысл угадать,
  •   Piano-piano
    Тихо-тихо,
    рiano-piano
  •   Всю ночь стихи
    Всю ночь стихи - безумство, право!
    Ну, разве ночи для того,
  •   Епіграма на Критуса Нахмана
    Невчасно прервано коїтус,
    У графоманів їде дах,
  •   Епіграми-2
    Зеньо Збитий
  •   Епіграми
    Владимир Ляшкевич
  •   Я – поле битвы
    Я – поле битвы чувства и рассудка,
    Здесь пленных не берут – не тот расклад,
  •   Маємо те, що маємо (пародія)
    Василь Шляхтич. Є як є
  •   Как хорошо
    Как хорошо, как будто так и надо,
    Скользить по грани яви и зеркал,
  •   Лише любов... (Рубаї)
    В любові не буває каяття,
    Вона не знає пастки забуття,
  •   Белый вальс
    Я приглашаю Вас на вальс,
    В волшебный мир полукасаний,
  •   Розчарування (пародія)
    На вірш Мирослави Меленчук
    http://maysterni.com/publication.php?id=19270
  •   Майже про лелек
    В. Бендюгу та його безсмертним віршам
  •   Прощание с парусником (Малая сапфическая строфа)
    Не лечу я вдаль по волнам лазурным,
    Парус старым стал и поблекли краски,
  •   Старинное сентиментальное
    – Мы разминулись на века,
    Я узнавала Вас в полотнах
  •   Такий сезон
    Такий сезон…
    втомилася душа
  •   Дрожит...горчит...болит (рубаи)
    Стих ненаписанный дрожит,
    Любовь ненужная горчит,
  •   А решта все... (рубаї)
    Дурень зустрівся тобі – позабудь,
    Коханий не любить тебе – позабудь,
  •   А шоу все трива...
    На сході сніг, на заході імла,
    Отак і живемо серед негоди,
  •   Тот, кто убил
    Безликое утро
    серым холстом
  •   Фантазия на тему прощания
    Словно глупый слепой мотылёк,
    Не увидевший в пламени муку,
  •   Маэстро-неизбежность
    И чёрных клавиш грусть,
    ................и белых клавиш нежность
  •   Залиш мені тишу
    Я все пам’ятаю...
    Я душу загою,
  •   Іронічно-еротичне-2
    не в позі щастя
    погодилась камбала
  •   Тема № 8 (Б)
    за мною в постіль
    не поспішай плейбою
  •   Тема № 8 (А)
    не в позі щастя
    облиш акробатику
  •   Не-стихи
    не-логичность
    типичности,
  •   Залиш собі сніжне зілля
    Даремно чекаєш, лютий,
    від мене спокути,
  •   Просто
    Ти не навмисно, знаю,
    просто зійшлося так,
  •   Читаючи Дао-кохання
    вдоволена Інь
    в повній гармонії з Ян
  •   Зваба (танка)
    не варто було
    в очі дивитись тобі
  •   Читай по губах
    читай по губах
    розмотуй клубочки думок
  •   А снег идёт... идёт... идёт... идёт
    Был вечер свят, как может быть однажды,
    И равнодушен, тем и справедлив,
  •   Жартома
    Хай тільки дві біди в країні тій існує,
    та перша весь час другу ремонтує...
  •   Осіннє барокко
    останнє мито
    цей лист кленовий
  •   Чай с дождем
    Асфальт умыт,
    витринное стекло
  •   Про те...
    як пісок прохолодний і білий
    по руці обережно стікає,
  •   Слухаючи новини
    Коли зі скривленого рота VIP-лиця
    Летять «перлини» політичного маразму,
  •   Там, де верхівки сосен
    Там, де верхівки сосен
    сходяться разом,
  •   Квазисонет
    Так плод не падает, уже созревший...
    Междусезонья черная дыра
  •   Віра
    Комусь ікона,
    комусь робота,
  •   Ще трішки
    Брудніють омиті ноги
    від зречень і зради,
  •   Міжсезоння
    Медитація ряботіння
    калюж, сполоханих вітром,
  •   Маэстро-неизбежность
    И чёрных клавиш грусть,
    ................и белых клавиш нежность
  •   ***
    Осінь неквапна, як літній китаєць,
    лагідно вислала кленову постіль,
  •   Вечерняя фантазия
    при-кос-но-вень-е
    кожа платья сброшена
  •   Серпнева мелодiя
    Медовий серпень
    ........у вікна ллється,
  •   До-минор
    Простуженное утро
    дождь слизывает с губ...
  •   Zурбаган. Фентезі
    Вже Мiсяць на вежу вмостився,
    Траву застилає туман,
  •   Місто-Гойя
    Ніч неквапно розгортає
    порцелянові крильцята
  •   Фантазия на тему "Прощание"
    Словно глупый слепой мотылёк,
    Не увидевший в пламени муку,
  •   Передчуття
    Все мало статися не так...
    Навіщо синьокрилий птах
  •   Я тебе зачекаю
    Листя пада
    на місто,
  •   У тім світі
    У тім світі,
    ....де все навпаки;
  •   Коли музика стихне
    ................................... Другу
  •   ***
    Якби ти чув,
    як лунко пада листя
  •   Non-re!
    Вибач, мала,
    не можу відвести
  •   І буде день
    І буде день
    новий...
  •   І витончений присмак потойбіччя
    По мармурових сходинках
    до зірки
  •   Красная Шапочка, Серый Волк и Зигмунд Фрейд-1
    Шановні пані та панове! Я чесно намагалася
    перекласти цей текст українською...
  •   Підсвідоме бажання
    Заневолив той сон
    і по колу повів
  •   В саду каміннім...
    В саду каміннім,
    що заріс любистком,
  •   Тьма исчезает в темноте
    Тьма исчезает в темноте,
    вода - в воде,
  •   Просьба
    Дай избежать не смерти, не сумы,
    Не зависти, не дружбы с дураками –
  •   І знову липень, знову спека...
    І знову липень, знову спека,
    Як і тоді, як і тоді...
  •   Три питання
    Ти бачив, як тремтить повітря
    У час короткий, надвечірній,
  •   Дражнилка
    Я можу бути різною:
    нахабною, капризною,
  •   І буде ніч...
    І буде ніч... палка і безсоромна,
    Як стигла полуниця на губах,
  •   Сіно...серпень...розпуста
    А сіно кололо спину,
    А з неба зірки зривались,

  • Огляди

    1. понад
      понад хмарами
      поза чварами
      молоко віддай ченцю
      і під райдужними стожарами
      ти танцюй, Тев’є,
      танцюй

      22.07.2012



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Білінгвістична частушка
      Скільки пасток у Сварога –
      меряно-немеряно!
      І горить, горить дорога
      из благих намерений.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Луиза, Магда… сколько вам осталось? (Из Лины Костенко)
      Луиза, Магда… сколько вам осталось?
      Огромный мир, холодные ветра.
      Как надоело крупповскою сталью
      захлёбываться нашим тракторам!

      Ну, как там вальсы – всё гремят над Веной?
      Как доктор Фауст – борется со злом?
      А наши парни, тихи и нетленны,
      живут спокойно в рамке за стеклом.

      Я не скажу тебе и слова злого.
      И твой, наверно, не пришёл с войны.
      За что он бился, Магда, ради Бога?!
      Он не кричит «Хайль Гитлер!» со стены?



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Мені що до того (Вєніамін Блаженний)
      Мені що до того – живий ачи мертвий
      Зі мною співає у дружнім дуеті,
      Я вже порозкладував ноти-шедеври,
      А Моцарт знай грає в саду на кларнеті.

      Чи грає в саду він, чи грає у пеклі,
      Чи грає у раї – мені що до того,
      Коли, наче пух тополиний липневий,
      В зеніт лине тіло моє невагоме.

      Коли я стаю розколиханим пухом,
      Прошитим голками пекучого світла,
      І слухаю, слухаю трепетним вухом
      Мелодію цю неминущого літа.

      І Моцарта слухають навіть пташини,
      Посвистують боязко з далечі гості
      І раптом змовкають у літеплі плиннім
      Від сполоху і найсолодшої млості.



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Crazy-колыбельная
      под землёю ласковой
      мертвячки,
      их едят неспешные
      червячки,
      им, поверь мне, маленький,
      всё равно,
      тело чьё обгладывать,
      ведь оно
      не взмахнёт испуганно
      ветром рук,
      только дождик мается:
      стук-да-стук…

      кем были покойнички,
      червякам
      абсолютно в общем-то
      пополам,
      вор, злодей, монах ли ты,
      полусвят,
      каждый тут становится
      брату брат,
      шлюха или скромница,
      неспроста
      под землёю доброю,
      как сестра.

      прошепчи им сладкое:
      баю-бай,
      а потом по лесенке
      убегай,
      шарик всё вращается
      голубой,
      спи, малыш, не вздрагивай,

      Бог с тобой.

      2012



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
      у крылатого льва моего голубая грива
      есть ворота из меди выходы перекрыты
      волосами смущённые плечи на миг накрыла
      и пустила его на ветер – пускай ловил бы

      я легка как пушинка ветер вчера признался
      я задумала бегство меня убеждает ангел
      золоченые крылья глазища открыты настежь
      розой рта он касается пьяного тела нагло

      у крылатого льва грива оттенка печали
      серебро ворот окаянных сияет дивно
      снова черти небесное варево раскачали
      есть дороги дороги только пути не видно

      заходите ко мне в глазницы мои немые
      тонконогая тишь слепая стоит на страже
      я настолько привыкла что нету меня отныне
      что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

      в горле косточка персика дерево выше больше
      чешуёй обрастает похоже теперь на змея
      улыбается лев дитя не познало боли
      я иду по воде
      ведь плавать я не умею

      ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
      втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
      я крылатого льва своего убью сегодня

      подопру врата золотые бескрылым телом



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. было дальше
      девять..восемь..семь..шесть..
      снова эта сезонная пошесть,
      наваждение,
      и не отклеишь его никак,
      прицепилось, словно к лозе виноград,
      и точит.

      пять..четыре..три..два
      не молчи, милая, подпевай:
      Aujourd’hui quand tu danses
      Dis, à quoi tu penses?
      *
      снова май.

      один..ноль..
      ты еще здесь? позволь
      рассказать, как всё было дальше.
      знаешь, между нами не было фальши,
      только боль.

      ..три..четыре..пять..
      ты жива опять.
      здравствуй




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Стикс льётся в море Черное, глухое (Из Романа Скибы)
      Стикс льётся в море Черное, глухое,
      Где по ночам рыдает Полифем,
      Где солнце, исчезающе-больное,
      Из ложных образовано морфем.
      Привыкли рыбы там к зеленым бликам,
      Привыкли чайки к зелени волны,
      Там паруса забыли, что велики,
      С тех пор, как штиль коснулся глубины…
      Но день придёт, и брызнет гром скаженный,
      И ветер будет, ветер под и над…
      И в нём утратят сó страху Сирены
      Высокозвучье сладких серенад…
      И лишь весло, забытое Хароном,
      За двести миль до параллели икс –
      Напомнит нам коловоротным стоном,
      Что тут впадал когда-то в море Стикс.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. О симптомах
      Кто гений, тот и псих – сомнений быть не может.
      Но по ночам меня догадка гложет:
      У Ницше и меня симптомы схожи,
      А это значит, что я гений тоже!



      Коментарі (81)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Мерещилось Булгакову и Кафке (Из Р. Скибы)
      Мерещилось Булгакову и Кафке,
      И снится в надземнóй несуете
      Всем тем, кто спит на задубевшей лавке,
      Покрашенной зимою под метель.
      Когда сычи кричат в уснувшем парке,
      Когда фонтан, молчавший сотню лет,
      В глухой темнице спрятавшись, украдкой
      Клокочет, нарушая свой обет,–
      На площади выходят танцовщицы,
      Из-за деревьев, потаённых рам...
      Юны и безодёжны, белолицы,
      Ложатся под колёса шоферам...



      Коментарі (58)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. О языковом барьере
      Набухли почки, стонет ливер,
      по всем приметам скоро май
      – I love you!
      – Шо?
      – Mon chér, mein Lieber…
      – Моя твоя не панимай.



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Живу. Стараюсь ненавидеть деньги (Из Игоря Павлюка)
      Живу. Стараюсь ненавидеть деньги,
      Познавши счастье радуги и гроз.
      И женщины мои, роняя серьги,
      Тугие косы кутают в мороз.

      Я заблудился в зорях и ресницах,
      Пропах мой хлеб собором и вином.
      И в глубине меня скрипит криница,
      Мой правнук от неё идёт с Днепром.

      Тоска густеет. Бабочка вздыхает.
      И в тишине из носа льётся кровь.
      И кто-то туго, как в меду, вращает
      Мои секунды в густоте стихов…



      Коментарі (83)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. заоконное
      неотвратима словно тать
      пришла суббота
      в окошко скалилась Луна
      вполоборота

      и в черном вымокшем плаще
      по влажным крышам
      ходил Охотник но никто
      его не слышал

      а кто-то пел а кто-то ел
      рассвета плесень
      и ветер выл, уныл & зол,
      и мракобесен.



      Коментарі (74)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Я здесь, королева (Из Романа Скибы)
      Я здесь, королева. Узнали? Тот самый.
      Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
      Нет, я не прощаюсь. Я нынче – за Вами.
      Один поцелуй, но не в губы – в плечо.
      Вы плачете? Плачьте. Никто не осудит.
      Вы света хотите и яростных нег.
      Ещё поцелуи – не в губы, а в груди…
      На улице вечность. Там падает снег.
      Нет-нет, не перечьте. Прошу Вас. Так нужно.
      Вам сладко? Вам сладко. Так будет всегда.
      А утром вбежит коронованный муж Ваш.
      И – чаша из рук. А из чаши – вода…



      Коментарі (59)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. смех_печаль
      старый мим в любимом немом кино –
      он сегодня горький алкаш-скрипач –
      как покажет рожицу – да, смешно,
      а посмотрит пристально – ну, хоть плачь.

      так и ходят за руки смех_печаль,
      и в гнезде заоблачном спят дожди,
      и с улыбкой нежною палача
      кто-то ждёт в обещанном впереди.

      2012



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. А ты всё не являешься, Мария… (Перевод из Р. Скибы)
      А ты всё не являешься, Мария…
      А тут ни вербы не растут, ни злаки…
      Когда песком на веках летаргия –
      Верблюды, люди снова видят знаки.
      То миражи – отели, трассы, дыни…
      Но манит, не подверженный обману,
      Летящий куст Перекатипустыни
      По направленью к Вечному туману…
      Всего и звуков – крики мандрагоры.
      Всего и зрелищ – танцы саламандры.
      Там будто бы рождаются все горы…
      Там будто бы кончаются все мантры….



      Коментарі (57)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. а до Бога как до гроба
      а до Бога как до гроба
      не протоптана дорога
      не проложены пути –
      одному туда идти

      2012



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Я помнил всё, что в жизни ещё будет (Из Романа Скибы)
      Я помнил всё, что в жизни ещё будет.
      В моих каретах прели скакуны.
      Но каркнул ворон. Каркнул на распутье.
      И стало всё далёким, как они…
      Звезда Полынь, зарытая в долине,
      Ночами прорастает из земли…
      Приходят письма от уже невинных –
      Лауры, Беатриче, Натали…

      2012



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Мы будем долговечны, как печаль (Из Романа Скибы)
      Мы будем долговечны, как печаль.
      А может, долговечнее печали.
      Причаль, причаль, Телесик мой, причаль.
      Нас только двое на твоём причале.
      Ещё тут ветер – в спину и в лицо,
      Пески гремучи, дики, непролазны,
      И в длинных, тонких прядях деревцо
      Изогнуто оазисообразно.
      Мы будем долговечны, как печаль.
      А с нами: прайдом – львы
      и пчёлы – роем…
      Причаль, причаль, Телесик мой, причаль.
      Причалил бы – и было бы нас трое…

      2012



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Предсмертие зимы. И мы, как понятые
      Предсмертие зимы. И мы, как понятые.
      Всевышний протокол подписан. Копий три.
      Признания твои мы слышали простые,
      теперь умри.

      Уйди спокойно. Мёртвых любят больше.
      Спускайся в свой недолгий личный ад.
      Там у весенних похотливых кошек
      глаза горят.

      А тут – всё то же: лучшее – не с нами.
      Запущены, как флюс, постылые дела.
      И давится февраль чернильными слезами,
      и пьёт с горлá.

      2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. О наболевшем
      Ни на одной скрижали света
      Ответа не было и нет:
      Что без оценок жизнь поэта?
      И что без рейтинга поэт?



      Коментарі (60)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Снова осень среди рощи плачет (Из А. Наюка)
      Снова осень среди рощи плачет.
      Золотеют люди и дожди.
      Помним мы с тобой о том, что значит
      Шепот верб у ночи на груди.

      Мы одни снимаем боли белым,
      Жизнью полны с пятки до брови,
      Тополя опавшие несмело
      Молятся о смерти и любви,

      Что тонки, как ми-струна на скрипке.
      Светит рай в красе осенних ид,
      Мы любви напуганы улыбкой,
      А она смеется и стоит…

      Как в раю… Печальная, босая.
      Как в душе – туман, Перун и крест.
      Осень захлебнулась голосами,
      А на небе светлый серп воскрес.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Вже скільки їх упало в цю безодню (З М. Цвєтаєвої)
      Вже скільки їх упало в цю безодню,
      Розверсту вдалині.
      Настане день, і ангели господні
      Співатимуть й мені.

      Застигне все, що сяяло, боролось,
      Рвалося в небеса,
      Смарагд очей моїх, і ніжний голос,
      І золота коса.

      Триватиме життя з насущним хлібом,
      Непам’ятливим днем.
      Під вічним небом так все буде, ніби
      І не було мене.

      Мінливої, як діти, в кожній міні,
      Що не тримала зла,
      Яка любила час, коли в каміні
      Не дрова, а зола.

      Віолончель, і кавалькади в хащах,
      І дзвони на селі…
      – Мене, в якій життя нуртує справжнє
      На лагідній землі!

      До всіх – бо я ж не знала міри –
      Чужих-своїх, агов!
      Звертаюся із вимаганням віри,
      З проханням про любов.

      І день, і ніч, і усно, і письмово:
      За правду так і ні,
      За те, що надсумні мої розмови,
      За двадцять літ мої.

      За визнану гіркаву необхідність
      Всепрóщення образ,
      За всю мою нестримувану ніжність
      І гордість напоказ.

      За швидкоплинність змін, подій гонитву,
      За правду і за гру…
      – Послухайте! – А ще мене любіть ви
      За те, що я помру.



      Коментарі (136)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Ретро_гон
      Виниловый божок –
                     забытый пасадобль.
      Её ли сапожок,
                     огонь в глазах его ль?

      Парижская весна,
                     год прошловековой,
      им было не до сна,
                     им шёл двадцать второй.

      Абсентовый Верлен,
                     рассвет бесстыдно свеж,
      и так абсурден плен
                     приличий и одежд.

      И в танце был ответ,
                     он точно знал, когда
      стеснительное «нет»
                     переходило в «да»…

      […]


      Вздыхает старый кот, игрушкою шурша.
      И старый дом живёт, натруженно дыша.

      Листает старый том – убежище теней,
      где все слова – о нём, вся музыка – о ней.

      2012



      Коментарі (53)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Звоните мне, когда захочется (Перевод из Андрея Наюка)
      Звоните мне, когда захочется.
      Я буду нежным, словно снег.
      К соленой пасеке Пророчицы
      Я возвращаюсь ото всех.

      Мой первый путь – как небо звёздное.
      Второй – закончится крестом.
      А третий – сеян ветра зёрнами.
      Печалей – стихотворный том.

      Они смеются, оголтелые,
      И в чёрной дрожи бьётся плоть.
      А я оставлю свету белому
      Рябины сказочной тепло.

      Под когтем вынесут журавлики
      Мою отчизну в теплый край.
      Издалека пою куражливо
      То ли «прости», то ли «прощай»…

      Тоску оставлю терпко-кислую,
      Немного шуток и грехов.
      И променяю гору Лысую
      Я на объятья поездов.

      Кому-то вечно будет мариться
      Любовь моя в глухих громах.
      Лишь сердцу биться и не каяться…
      А в прошлом корчится зима.

      А позади – просторы стелятся,
      И кровь, свободная, как дух.
      Я буду нежным – как метелица,
      В эдемско-адовом саду.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. О прощаниях
      Её любимая забава –
      себя, единственную, бдя,
      плескать в лицо другим отраву
      и уходить, не уходя.

      2012



      Коментарі (104)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ...ма
      неозора внутрішня Колима,
      ні шляхів, ні кордонів у ній нема,
      тільки річка-сестричка німим-німа,
      її холод, щирячись, обійма.
      і вже котра без тебе мете зима,
      чуєш, ма?

      2012




      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. О размерах тени
      Его неистовой гордыне
      стал тесен Музы ареал:
      он сам себя на «Вы» отныне
      самозабвенно величал.



      Коментарі (75)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Когда-нибудь ты станешь (Песенка)
      Когда-нибудь ты станешь
      птицей
      и будешь просто летать
      в небе,
      и тебе будет сниться
      море.

      Когда-нибудь ты станешь
      морем
      и будешь просто смотреть
      в небо,
      в котором просто летают
      птицы,
      у которых счастливые
      лица.

      Когда-нибудь ты станешь
      небом
      и будешь просто вдыхать
      море,
      и в тебе будут летать
      птицы.

      И всё опять повторится...
      когда-нибудь ты станешь
      птицей,
      когда-нибудь ты станешь
      морем,
      когда-нибудь ты станешь
      небом...

      2007_12



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. так слова впадают в речь
      так слова впадают в речь
      обласкать или обжечь
      краем

      так блаженное дитя
      откровеньями вертя
      знает

      так всё ýже узкий круг
      из друзей или подруг
      здешних

      так над морем голубым
      растворятся словно дым
      песни

      2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. полно_лунно, пляшут гунны
      полно_лунно
      пляшут гунны
      илом вздыблены
      лагуны
      вот и главный гунн –
      Аттила
      подойду к Аттиле:
      милый!
      жить тебе осталось мало
      ты умрёшь на гребне славы
      и тебя – в одном исподнем –
      гневом назовут Господним
      так зачем, скажи на милость,
      мне всё это вдруг приснилось?
      Отвечал Аттила грозно:
      видишь,
      небом ходят звёзды
      словно кони на лугу
      но достать их не могу
      так и я
      когда умру
      по ковыльному ковру
      поднимусь к одной из лун
      дикий варвар
      Вечный Гунн.

      2011



      Коментарі (89)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. О снобизме
      Сформировавшийся поэт
      неприкасаем, братцы.
      Читать дозволено. И вcё.
      Лежать. Молчать. Бояться.

      2011



      Коментарі (71)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Монолог Чори в ответ на её Диалог с Шико под новогодней ёлкой
      – Что Вам ответить, о, наш ироничный Шико?
      Вас убеждать – право слово, смешная затея,
      О переводах кто только ни спорил, потея,
      Истину кто-то поймал в свои сети? Никто.

      Просто считайте, что это такая игра,
      Игры ведь разные любят и взрослые дети,
      Как неуютно и скучно жилось бы на свете,
      Если б не эта «даремна» разминка пера.

      Что же до смысла, то он – удивитесь Вы – есть:
      Пусть расцветают сто роз на ухоженной грядке,
      Вы сомневаетесь? Всё будет в полном порядке!
      Как Вам такая, вполне новогодняя весть?

      Скоро двенадцать, мой милый Шико, посмотри!
      Я подержу твой парик, ты настроишь гитару.
      И в бестиарии каждый найдёт себе пару,
      Ну, раз, два, три,
      ............раз, два, три,
      ......................раз, два, три
      .............................раз, два, три.

      2011

      "Діалог Чорнявої Жінки і Шико біля новорічної ялинки"

      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. Діалог біля новорічної ялинки (З Юрія Левітанського)
      – Коїться що на цім світі? – А просто зима.
      – Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
      Адже я сам, як умію, сліди прокладаю
      В ваші будинки, коли іще сонця нема.

      – Що ж нас чекає по тому? – А січень-мольфар.
      – Січень настане, вважаєте? – Так, я вважаю.
      Я вже давно цю засніжену книгу читаю,
      Цей із картинками хуги прадавній буквар.

      – Чим це нарешті закінчиться? – Квітнем ясним.
      – Квітнем ясним, Ви ручаєтесь? – Так, я ручаюсь.
      Я навіть чув, і тепер увесь час прислухаюсь,
      Ніби сопілка співала в гаю і за ним.

      – Що ж тепер варто робити? – А жити, і все,
      Шити сукенки й легкі сарафани із ситцю.
      – Ви припускаєте, все це ще буде носитись?
      – Я припускаю, що шити це варто усе.

      Варто, бо скільки метіль не вдавала би хіть,
      Недовговічні її кабала і опала.
      Отже, дозвольте на честь новорічного балу
      Вас запросити на танець, і руку прийміть.

      Місяць, мов куля зі свічкою, марить згори,
      Маски летять карнавальні по колу, по колу.
      Вальс починається, пані моя веселкова,
      І раз, два, три,
      .............раз, два, три,
      ......................раз, два, три,
      .......................................раз, два, три.

      2011



      Коментарі (78)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Хронометраж
      у Діда Мороза Снігурка із вати,
      і світ ще поділено, як на квадрати,
      на добрих і злих

      і кава без цукру, і вірші без рими,
      і тридцятилітні здаються старими,
      як первісний гріх

      на розчарування помножено втому,
      та я все одно повертаюсь додому
      хрестами доріг

      і сумніву більше не маю ні грама,
      що час повернув би усміхнену маму,
      якби тільки міг.

      2009(2011)



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Я люблю оці дні (З Ю. Левітанського)
      Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана,
      і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
      як в «Прощальній симфонії» – майже фінал – пам'ятаєш, у Гайдна –
      музикант дограє свою партію, гасить свічу
      і зникає – у лісі просторіше все – музиканти зникають –
      листвяна партитура згоряє рядок за рядком –
      гаснуть свічі в оркестрі – димок за димком – музиканти зникають –
      незабаром всі свічі в оркестрі залишать димок за димком –
      тихо гаснуть берези у лісі, вже ледве горять горобини,
      і допоки з осінніх осик мертве листячко їх обліта,
      все прозоріший ліс, все видніші до того незнані глибини,
      і стає зрозумілою схована сутність єства,–
      все просторіше в лісі осіннім стає – музиканти зникають –
      незабаром і скрипка остання засне край плеча –
      і покинута флейта у тиші завмре – музиканти зникають –
      незабаром остання у нашім оркестрі загасне свіча...
      Я люблю оці дні, в їх безхмарній, у їх бірюзовій оправі,
      коли все зрозуміло в природі, так тихо і ясно кругом,
      коли легко й спокійно міркуєш собі про життя, і про смерть, і про славу,
      і багато чого ти міркуєш собі, і багато чого...



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Неразлучные
      Поэт пародисту

      Он столько крови здесь нам выпил
      и стольких нас «переимел»...
      Ему б подсунул, если б смел,
      еще раз косточку от рыбы.

      Пародист поэту

      Ты что же, думал – время лечит
      таких, как ты? Да никогда!
      Но это – ложная беда.
      Сочтёмся здесь. До скорой встречи!



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. На крючке
      Поэзия корыстна,
      чай, не родная мать,
      и в ней истоки смысла
      бессмысленно искать,
      лишь улыбнётся, тая,
      но – вдруг –
      блеснёт в строке,
      как рыбка золотая
      у ритма на крючке.

      2011



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. О межсезонье
      Всё, как всегда: бушуют войны где-то,
      не утихает спор о божестве,
      а межсезонье целится в поэтов
      и норовит попасть по голове.

      2011



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. коли все тільки починалось
      Коли все тільки починалось
      у долі дівчинки-Землі,
      в полон здавався дядько Хаос
      її красі. Такі малі,
      гасали водами амеби,
      а сушею – загони мавп,
      і навіть риму «неба-треба»
      іще ніхто не написав.

      2011



      Коментарі (69)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Эпиграмма на Валерия Хмельницкого
      Валере ников было мало –
      Весь день не уставал менять.
      Эх, если б это помогало
      Стихи хорошие писать!

      :)



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. В сухом остатке
      Рифмы просятся наружу?
      Полежи, и всё пройдёт.
      Разогрей вчерашний ужин,
      Посчитай наоборот.

      Погуляй по переулкам,
      позаглядывай в дворы,
      покричи в квадрате гулком –
      поучись у детворы.

      Посмотри, как руку тянет
      обездомевший старик,
      дай ему медовый пряник –
      он к такому не привык.

      Подыши дымком кальяна,
      долго, а не раз-и-два,
      чтобы закружилась пьяно –
      до смешного – голова.

      Стань мальчишкою бродячим,
      где кончается черта,
      и тогда поймёшь ты, зрячий,
      что не видел ничерта.

      Что не знал, чем пахнут точки
      в окончании строки,
      что они – лишь тень отсрочки,
      ил на донышке реки.

      Что не высохли чернила
      там, где ты писать готов,
      что смакуешь ты уныло
      сны великих мертвецов.

      Что значение имеет
      только то, чему без слов
      молится дитя, немея,–
      Божьей удочки улов.

      2011



      Коментарі (62)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Для N
      Этот вечер с чёрным дождём заодно,
      и октябрь наши нервы, как руки, гложет.
      быть в себе надоело, смотрим в окно,
      но в окне, как ни странно, кино всё то же.

      Кошка томно зевает, и мы не прочь…
      помнишь: август. лягушки. вино по кругу.
      и созвездье Лебедя каждую ночь
      тянет нежную шею к Южному Бугу.



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. О Музе и арбузе
      Кидая корку от арбуза
      под ноги безразличной публике,
      он вопрошал: "О, где ты, Муза?!"
      ответ простой, как дырка в бублике.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Банальное
      Сюжет банален до зевоты:
      осенний сплин и бла-бла-бла.
      и хоть его печальны ноты,
      печаль, естественно, светла.

      И журавлей извечных стаи
      летят опять-таки на юг.
      И небо цвета ржавой стали,
      и меланхолии утюг.

      Так всё привычно и знакомо...

      Но, Боженька, скажи опять:
      «Та паутинка невесома»,
      а большего не дай мне знать.

      2011



      Коментарі (80)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Об источнике света
      Умаявшись от сладкого труда,
      восторги принимая те и эти,
      взгляни наверх –
      а вдруг там не звезда,
      а просто лампочка в клозете.

      2011



      Коментарі (131)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Крізь пальці
      останнє мито
      цей лист кленовий
      такий кленовий
      на склі спітнілім
      ми полетіли
      ми ж полетіли
      долоні спогад
      бароко пальців
      кантат Йоганна
      пливе глінтвейном
      у срібний келих
      меланхолії
      спина до спини
      це ми із нею
      це ми з тобою
      а чи з тобою
      це власне осінь
      і врешті де ми
      коханий де ми
      за пелюстками ж
      за пелюстками

      (2008)2011



      Коментарі (56)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Цена
      Как аукнулось тебе яблочко!
      если б знала – опять сначала?
      кем была ты? А стала бабочкой
      у божественного причала.

      Постэдемской памяти крашенки,
      Ева-матушка-Несмеяна,
      где-то бродит ещё твой старшенький,
      неприкаянно-окаянно.

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. К вопросу о таре
      И в эпатаже откровенном,
      поэт, повеса, разгильдяй,
      ты стань сначала Диогеном,
      а после бочку примеряй.

      2011



      Коментарі (56)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Памяти
      Клянусь Зевесом, город был прекрасен!
      как свежий холст в объятиях лазури,
      свет жемчуга из ожерелья Девы*,
      его хранили виноград и розы,
      и кипарисов нежная печаль.

      Ты был везде, когда всходило Солнце
      над полисом античной Гераклеи,
      но где был Ты, когда огнём «священным»,
      когда мечом Твоё писали имя
      на теле белокаменном его?

      Не знает голубь, сидя на колонне,
      молчат о том театр, Зенона башня,
      базилики молочно-тёплый мрамор
      и сонный Понт, которому едино:
      что варвары, что греки, что Орда.

      2011





      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Лета бабьего слепые паутинки (Из И. Павлюка)
      ***

      Лета бабьего слепые паутинки
      Золотеют, словно Божья кровь.
      Тут я бегал, позабыв ботинки,
      Тут без слов писал про отчий кров…

      Памятью душа тут обрастает:
      Песни бабушки, тугой травы кристалл.
      Словно вышел я из волчьей стаи
      И коней на белом поле крал.

      Мне пилось и умереть хотелось,
      Как бессмертный умирает лес.
      А в стихах расписывалась смелость,
      Как последним словом на стволе…

      Золотые, тонкие листочки –
      Осени сошедшей маяки.
      Самогонка.
      Огурцы из бочки.
      Небо – рыбы полные садки.

      Можно жить, хотя и привкус вязкий,
      В эту пору, с Богом без орды.
      Пуповина…
      Гроб…
      Блины…
      Коляска…
      Лета бабьего слезоточивый дым.

      Робкое и ласковое Солнце,
      С ним уже не лето – осень ждём,
      Как холодный кофе, чай на донце,
      Как звезды снежинку под дождём.

      И в судьбе порою этой самой
      Воскресают призраки тоски.

      Осенью опять уходит мама,
      А стихи приходят без строки.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Увы
      Рыдаешь словами-сливами...
      да будь ты хоть афро-китайцем –
      не станешь насильно счастливым:
      в рай не утащишь за яйца.

      2011



      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Реверс
      Ты уйдёшь красиво: спина пряма,
      тихий шаг, даже эха нет,
      позади останется не война,
      не беда – только запах бед,
      только местоименья – от силы два –
      до смешного простой улов,
      позади останутся не слова,
      только тени и буквы слов.
      ты идёшь, победу испив сполна,
      светляками горят мосты...
      но измучает тебя не вина,
      а сознанье собственной правоты.

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Тире
      Сладко-горька микстурочка,
      жизнь_тире_корректура:
      было «прелесть, какая дурочка!»,
      стало «ужас, какая дура».

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Она хотела сына от Христа (Из И. Павлюка)
      Она хотела сына от Христа.
      Судьбу красиво называла бренной.
      Была чиста, смешлива и проста.
      И, словно жизнь, слегка несовершенна.

      Её хотел я.
      И таил свой грех.
      Встречал любовь в салонах и на пьянках,
      Но маяком всех сладостных утех
      Была её звенящая осанка.

      Французский шарм.
      Голландская метель.
      Китайский чай с причудами морскими.
      Не целовал, но помню этот хмель
      Я, словно дымом, пропитался ими.

      Слова мелели.
      Пост великий был.
      Распятию молились в каждом храме.
      Вином церковным напоённый пыл
      Ерошил чуть танцующее пламя.

      Кто в этой жизни жизнь понять готов?
      Кто заплатил последний долг калине?
      Любви воистину не надо слов,
      А только шрам и подвиг лебединый.

      Она хотела сына от Христа.
      В деньгах искала мудрость отчего-то.
      Она была небесна и проста.
      И над моим смеялась анекдотом.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Опять весна (По И. Павлюку)
      ***

      Опять весна.
      И снова те же гаммы.
      Высоковольтово гудят мосты…
      Печаль бездонна, как могила мамы,
      И тихий сон – как голос из воды.

      И волосом твоим моя судьба прошита,
      Стекает ветер, саблю золотя.
      И чайки крик, и океан, и жито,
      Лишь ты и я…

      Подземный гром, небесное молчанье.
      Лишь райских яблонь слышен парафраз,
      Мы убежали, а они отчаянно
      Цвели без нас.

      Полынь цветёт, зоря души поэтовой.
      Луна на небе – хлеб на полотне.

      Опять весна.
      Целуемся добредово.
      Слова, как рыбу, кутаем в реке.

      И ждём плодов натурою покорною,
      Весна, греша, как молодость, уйдёт.

      И мы уйдём той белою дорогою…
      И там уснём…



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Сеткою нервов ловлю зарю (Из И. Павлюка)
      Сеткою нервов ловлю зарю
      В час базарно-советский.
      И бытие снова чертит круг,
      Правит закон им ветхий.

      Око за око, а зуб за зуб,
      Тризны, кровавость мыслей…
      Я, тем не менее, однолюб,
      Всё началось – как выстрел.

      А потому весь мещанский мох
      Я посылаю в ... место,
      И пока жизнь моя – пенный сок,
      Тело с душою вместе.

      Месяц, раскачанный ветром так,
      Что уже сам – как ветер.

      Раз я устами ловлю уста –
      Жить можно
      И при «советах».



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Степень распада
      Снова закопана Троя,
      и степень распада
      можно измерить жарою
      близости ада,

      в сны заползают уроды
      в одеждах овечьих,
      что-то мычат о породе
      о человечьей,

      проснешься, а в мире опять
      разборки, теракты.
      и некому в трубку сказать:
      «Мама, ну, как ты?»

      2010




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Сага (А. Вознесенський)
      Ти мене на світанку розбудиш,
      на порозі, роззута, заплачеш.
      Ти ніколи мене не забудеш.
      Ти ніколи мене не побачиш.

      Затуливши тебе від застуди,
      я подумаю: «Боже всезрячий!
      Я ніколи тебе не забуду.
      Я ніколи тебе не побачу».

      Цю Неву, що в мурашках усюди,
      і цей шпиль, що багато так значить,
      я ніколи уже не забуду
      і ніколи уже не побачу.

      Не мигаючи, дивляться прямо
      карі вишні, волого-гарячі.
      Повертатись – прикмета погана.
      Я ніколи тебе не побачу.

      Якщо навіть на землю вернутись
      нам ще раз, як Гафіз це призначив,
      все одно нам тоді розминутись -
      Я ніколи тебе не побачу.

      Раптом стане мізерним тутешнє
      наше нерозуміння з тобою
      перед нерозумінням прийдешнім
      двох живих і мари неживої.

      І полине без шансів удачі
      пара фраз, як найвища облуда:
      «Я ніколи тебе не побачу.
      Я ніколи тебе не забуду».

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. где-то
      Ты права – не хватает её,
      на ветру громыхает быльё,
      как стыдливое белое знамя;

      и к зубам прилипает халва
      кубик_рубика слов, и в слова
      впопыхах превращаемся сами;

      а ведь где-то пустыни молчат,
      тихо плещется озеро Чад,
      и улитки ползут к Фудзияме.

      P.S.
      Может, бросить все эти понты,
      и с молчанием зимним на «ты»
      собирать журавлей-оригами?


      2011



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Центоники_1
      ***
      Поэтом можешь ты не быть,
      но зеленеет жизни древо.

      ***
      Я список кораблей прочел до середины,
      а Германна всё нет.

      ***
      Аптека. Улица. Фонарь.
      Двадцать первое. Ночь. Понедельник.

      ***
      Не пой, красавица, при мне:
      «Почему-то вокруг все больше бумаги, все меньше риса».

      ***
      Переведи меня через майдан –
      сотрясает мозги алкоголь.

      ***
      Нет правды на земле…
      Карету мне, карету!

      ***
      Печальный Демон, дух изгнанья,
      приезжай, попьем вина, закусим хлебом.

      ***
      Выхожу один я на дорогу,
      качнувшись влево.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Это лето сошло с ума
      Это лето сошло с ума,
      изменяя судьбы итог:
      вот порог тебе, вот сумá,
      вот развилка тебе дорог.

      Хоть разламывай хлеб, хоть вой,
      хоть плети макраме из рук –
      улыбается синевой
      только что отошедший друг.

      Пусть печали идут войной –
      в битве с камнем сильней вода,
      это лето, где мы с тобой,
      не закончится никогда.

      2010



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. Ось нарешті і ти (Переклад з Л. Борозенцева)
      Ось нарешті і ти помітив:
      Наша осінь не йде – вповзає
      Саламандрою в хижі сіті
      Інтернетних лихих мозаїк.

      Осінь чатиться листопадом,
      Не словами кружляє – цвітом
      Із багряно-достиглим садом –
      Відставним приходським піїтом,

      Одяг палить, на шкіру схожий,
      І горлає, як Стєнька Разін,
      Про князівен, що в душі вхожі,
      І про іншу хмільну заразу.

      Човен-листя гойдає снами,
      І зникають князівни в тіні,
      Тільки скринька живе листами
      В нескінченній журбі осінній.



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Всього і треба (Ю. Левітанський)
      Всього і треба, що вдивитись,– боже мій,
      Всього і справи, що уважно придивитись,–
      І вже не підеш, і нікуди вже не дітись
      Від цих очей у їх раптовій глибині.

      Всього і треба, що вчитатись,– боже мій,
      Всього і справи – зачекати над рядками –
      Не відштовхнути нетерплячими руками,
      Перечитати їх іще, і ще, і ще.

      Мені шкода ще не впізнáного рядка,
      І все ж рядку судилось з часом прочитатись,
      Перечитатись знов і в часі вкарбуватись,
      І все його навік залишиться із ним.

      Але не очі – вони підуть назавжди,
      Як невідомий світ, що так і не відкрили,
      Як невідомий Рим, що так і не відрили,
      І не відрити вже, і в цьому суть біди.

      Але мені і вас шкода, шкода і вас,
      Що шанували суєту, все поспішали,
      Не знаючи, чого себе ви позбавляли,
      І не дізнаєтесь, і в цьому вся печаль.

      Втім, я вам не суддя. Я жив, як всі жили.
      Спочатку слово безроздільно було правим,
      А справа була потім, потім була справа,
      І в цьому справа вся, і в цьому вся печаль.

      Тим і скрутніший стан моїх останніх справ –
      Поки вважав, що я суддя, в пророки мітив,
      Які скарби я під ногами не помітив,
      Які сузір’я в небесах не розпізнав!

      2010



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Сказка для Августа
      Маленький индеец Чуткое Ухо
      обладал, понятно, отличным слухом,

              он слышал, как над ним летали птицы,
              как в глубинах синих дышали рыбы,
              и слышал даже, что волку снится,
              и что волчата сказать могли бы,

      маленький индеец Чуткое Ухо
      собрался как-то ночью с верным духом,
      сидя под огромным и сонным небом,
      и запел тихонько о том, где не был:

              [тихо и задушевно звучит песня «Ноля»]
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка,
              Эх, берёзки-ёлочки, шишечки-иголочки,
              Эх, цветочки-лютики да грибочки-ягодки,
              Эх, да птички-уточки, прибаутки-шуточки.


      Тогда тотем льва спросил, тряхнув гривой:
      мой мальчик, о чем ты поешь так слёзно,
      мол, почему сейчас зреют сливы
      и почему умирают звёзды?

              Чуткое Ухо был ещё очень мал,
              и тотем медведя ему так сказал:
              – Посмотри на этот желтеющий куст,
              Понимаешь, на землю пришёл авгýст.

      – Áвгуст,– поправил робко тотем орла,
      но наш индеец шептал свои слова:

              [ещё тише и ещё задушевнее]
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка,
              Эх, берёзки-ёлочки, шишечки-иголочки,
              Эх, цветочки-лютики да грибочки-ягодки,
              Эх, да птички-уточки, прибаутки-шуточки.


      И тотем медведя, утерев слезу,
      Объявил по прерии, клыком блеснув:
      – В Чутком Ухе заговорила груст.
      Этот мальчик будет теперь Август!»

              [еле слышно, почти эхом]:
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка...

      И вздохнул малыш, на траву прилёг, и
      никто ему не сказал, что путь лёгкий...



      2010






      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Хозяин возвращается (Из А. Осадко)
      Какая дура! Ткала и порола,
      Порола, ткала и порола вновь,
      Задавленная гнётом лет любовь
      Терзала пальцы ниткою суровой.

      И снова круг. Двадцатый, как года…
      Не кончится, о Боже, никогда
      То полотно – бескрайне-бесконечно,
      Как саван. Не ему. А мне, конечно.

      Безумие тягучее, как мёд,
      И голос среди ночи мучит, жжёт:
      «Ты ждешь, но это лишь насмешка судеб.
      Он не вернётся. Знай, его не будет».

      Воспоминанья смутны и солёны:
      Быстрейшему в награду будет приз.
      На старт, вниманье, марш! Бегут, как кони.
      Я – вместо кубка.
      Победил Улисс.

      Он… не меня хотел. Хотел Елену.
      Её хотели все. И неспроста!
      Пылала Троя – сёла, города –
      Всё в честь сестрички. Но досталась та –
      Другая. Тихая, как травы к лету,

      Как пёрышко…На свадебном застолье
      Есть жертвы тела (сердце и рука).
      А он ушёл – как в магазин за солью,
      А он блуждал – века, века, века…

      И боги с ним в игру свою играли
      (Вселенная – ему, а мне – лишь сто
      Бессониц хищных выставили жала:
      Порола-ткала, вновь порола-ткала,
      Не Полифем – никто, а я – Никто.

      Вода и небо. Чудо – не разбиться.
      Перед глазами – бесконечность лиц
      Подруг, любовниц – с ними был Улисс.
      Но есть одна – Цирцея белолица –
      Семь лет пленяла смоляная бровь.
      Ах, да, конечно, волею богов…

      Ты с ней ещё…
      Не смею и присниться…
      Вздохну сквозь сон – кому? Тебе? Себе
      О горькой, исковерканной судьбе
      Не говорю. Ибо слова – как птицы,
      Словам нет веры. Им не верю я,
      Рука и сердце – жертва ведь моя,

      Но не твоя. Натянешь лук, стрелою
      Всех женихов пронзишь… Какой шашлык
      Из тел врагов: не только в дом вошли –
      Имели наглость любоваться мною!
      ………………………………….
      Хозяин возвращается! Встречает
      Его собака, нянька, рада челядь,
      Земля, трава, хозяйство… Еще та есть…
      Ну, как её… Ну, с нею нам постелят…

      Олива старая растёт сквозь тело,
      Пускает корни. Путается речь
      Живым клубком… Попробуй уберечь,
      Узнай меня в том хороводе встреч,
      И волосы белы,
      И утро бело…

      А жизнь прошла, и вот её итог –
      Крошащийся засушенный цветок,
      Что цвёл вчера – любви заветной знак.

      Проклятье – верность галицких Итак…

      2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Медея знов ...(Переклад з Л. Борозенцева)
      Медея знов занурює в ріку
      Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
      І присмак ревнощів гострішає в ковтку,
      Жадає помсти він і винних пам’ятає.

      Не витерти Ясона зраду й хіть,
      І сміх прокльони вже не полишає,
      І Місяця надщербленого мідь
      Все срібняком у пам’яті спливає.
      ______________

      Холодна хвиля вечір поглина,
      Зірки над прірвою, безодні потойбіччя...
      І так спокутливо-невинна глибина,
      Та навіть в ній живе чуже обличчя.

      2010



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Напоминание
      Беря резец и от мечты хмелея,
      запомни равновесия закон:
      не в каждом камне дремлет Галатея,
      не каждый камнетёс – Пигмалион.



      Коментарі (50)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Простая песенка
      За окошком рожи корчит январь,
      затаился и рычит, словно зверь,
      когда рядом есть волшебный фонарь,
      он не страшен – ты поверь, ты поверь.

      Огнегривый лев – котёнком у ног,
      золотой орёл – цветком, ну и ну!
      даже Мерлин объяснить бы не смог,
      отчего же? не пойму, не пойму –

      мне неважно, что там будет потом,
      всё равно мне, кто сидит на трубе,
      даже чайник своим сиплым баском
      напевает о тебе, о тебе.

      :)



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Я не побачу знамениту «Федру» (З О. Мандельштама)
      Я не побачу знамениту «Федру»,
      У старовиннім яруснім театрі,
      З прокопченої наскрізь галереї,
      При світлі опливаючих свічок.
      В байдужості до суєти акторів,
      Які збирають оплесків жнива,
      Обернений до рампи, не почую
      Оперений в подвійну риму вірш:

      – Мене ці покривала полонили*…

      Театр Расіна! Надміцна завіса
      Від світу іншого нас відділяє;
      І зморшками глибокими хвилює,
      Між ним і нами, мов заслін, лежить.
      І падають з плечей класичні шалі,
      Міцніє зм’яклий у стражданні голос,
      Скорботного вже досягає гарту
      Розпечений обуреннями склад…

      На свято я спізнився до Расіна…

      Знов шурхотять сухі, мов тлін, афіші,
      Ледь чутний запах шкірки апельсину,
      І, наче з вікової летаргії,
      Сусід, до тями повернувшись, каже:
      – Утомлений шаленством Мельпомени,
      У цім житті жадаю тільки миру;
      Ходімо, доки глядачі-шакали
      На розтерзання Музи не прийшли!

      Коли би грек побачив наші ігри…

      2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Наблюдение
      И какая, в общем, разница,
      кто и чем законы пишет?
      Мозг по сути – та же задница,
      только поднятая выше.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Ты ждал
      Ты осени ждал,
      как ждут корабли реки,
      когда она, их желанию вопреки,
      платком ледяным укрывает покорность вод,
      обещая отдаться, но не сейчас, не вот.

      Ты ночи считал,
      как считают зарубки на
      косяке двери, за которой идёт война,
      а тут, внутри, утешальщиков полон дом,
      от них пахнет глиной и гаденьким холодком.

      Ты знал наизусть
      её прежние адреса,
      нет, ты не против, конечно, ты только за!
      ................
      ты осени ждал,
      но зима, прохрипев «пора»,
      письмо прислала:
      «Вчера, в 4 утра…»

      2010



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Друга сторінка
      Сторінка друга: Він, Вона і мить,
      коли вони прокинулись. Іскрить
      ще кожен дотик дорогого тіла.
      – Маленька, ти ще їсти не схотіла?
      – Мій любчику, сніданком буде нам
      кохання, що не снилося богам!

      Година…дві…чотири… Час – ріка,
      якби ще в ній той апетит зникав…

      – Послухай, люба, може, поїмо?
      бо сили вже скінчилися давно,
      і не рятує навіть дика хіть,
      у мене вже у животі бурчить!
      – Ах, котику, цілуй отут і тут,
      це до обіду спрощений маршрут,
      а на десерт… о, ні! о, так!
      і знову
      він на коні і до всього готовий.

      Стемніло, тиша ластиться до ніг,
      він і заснув би – голод переміг.
      – Коханий, де ти? Киця хоче пити!
      – На батареї я – вечерю розігріти.

      2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Чарівна скрипка (З М. Гумільова)
      Милий хлопчику веселий, усмішка твоя сяйлива,
      Не проси такого щастя, що отруює світи,
      Ти не знаєш, ти не знаєш, скрипка ця – химерне диво,
      Що таїть в собі жахіття, від якого не втекти!

      Хто її хоч раз увізьме у свої владарні руки,
      Для того навіки щезне безтурботне світло днів,
      Духи пекла полюбляють чути царствені ці звуки,
      І вовки скажені бродять по дорозі скрипалів.

      Цим дзвінким, безжальним струнам треба плакати й співати,
      Вічно має битись, витись збожеволілий смичок,
      В завірюху та під сонцем; під бурýном білуватим,
      І коли палає захід, і коли на сході бог.

      Втомишся і гру сповільниш, і на мить утихнуть співи,
      Ані подихом, ні криком не продовжиш свою путь,
      І вовки скажені миттю кровожерно пустять слину,
      В горло вчепляться зубами, груди хижо роздеруть.

      Зрозумієш ти, як злобно насміялось, що любило,
      В очі гляне запізнілий, але владний острах-крук,
      І тужливий смертний холод обів’є, мов саван, тіло,
      Наречена заридає і задумається друг.

      Хлопче, далі! Тут не знайдеш ти безпеки рятівної,
      Та я бачу – ти смієшся, очі сяють звіддаля.
      На, тепер і ти володар тої скрипки чарівної,
      Славу віднайди у смерті, лютій смерті скрипаля!



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Эпоха-мама
      Чумою пытали,
      кострами, кольями,
      примеряли веночек аленький,
      а она терпела,
      хоть было больно,
      утешала себя:
      «маленькие...»;

      мерялись ростом,
      носами, породами,
      «не родная,– кричали,–
      мачеха!»,
      а она вздыхала горами-водами,
      и, грустя,
      загибала пальчики;

      покидали её
      шампанского пробкой,
      проклинали её и хаяли,
      а она улыбалась
      смиренно-робко
      и рожала сыночков,
      каинов.

      2010



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Шосте чуття (М. Гумільов)
      Прекрасне в нас закохане вино,
      І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
      І жінка та, з якою нам данó
      Пізнати пекло й насолоду раю.

      Та що робити з кольором зорі
      Над холодіючими небесами,
      Де тишина та спокій неземні,
      Що вдіяти з безсмертними віршами?

      Ні животу, ні горлу, ні губам –
      Миттєвість лине далі невловимо,
      Заламуємо руки, але нам
      Накреслено іти все мимо, мимо.

      Як хлопчик, ігри кинувши свої,
      Дівоче споглядаючи купання,
      Любовні ще не звідавши бої,
      Все ж мучиться невтоленим бажанням.

      Як в первісних незайманих хвощах
      Ревіла з розуміння, що безсила,
      Слизька тварина, несучи в плечах
      Іще дрімотні, не розкриті крила.

      Так, вік за віком – доки є Господь –
      Під скальпелем мистецтва і природи,
      Кричить наш дух і знемагає плоть,
      Для шостого чуття відходять води.

      2010



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    77. Всё труднее
      Всё труднее прощаться, но легче прощать,
      собирать по углам прошлогодние мысли,
      украшать ими пол, потолок и кровать
      или ёлку – гирляндами чтобы не висли.

      Всё труднее влюбиться, но легче любить,
      смаковать на рассвете шашлык сумасбродства
      и при выборе лучшего: «быть» или «слыть»
      с У. Шекспиром, шутя, обнаруживать сходство.

      Всё трудней вдохновиться, но легче вдыхать
      на окраине лета осеннюю прелость
      незапятнанных слов, и опять, и опять
      умолкать – для того, чтоб когда-нибудь спелось.

      2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. За дверима
      Ти приходиш до мене в снах

      твої доторки несміливі та відверті
      як у дитини що вперше пізнає своє тіло;
      твої жінки проходять крізь мене
      торкаючись гладкими стегнами-рибинами
      вони пахнуть дощем над морем
      і йдуть на площу;
      твої чоловіки залишають по собі
      запах вітру і крові убитих ними риб
      вони білозубі і небагатослівні як юні канібали
      і вони йдуть на площу;
      твоє вишукане смарагдове виноградне листя
      так пасує до білого мармуру сходів
      які ведуть на площу;
      твоє сонце рикошетить у вітражі вузьких вікон
      що виходять на площу
      де палає багаття
      тавруючи обличчя твоїх жінок і чоловіків
      клеймом споглядання
      відриваючи від себе лахміття іскор
      яке здіймається вгору
      аж до дверей у мій сон
      в який приходиш ти

      місто в якому я ніколи не була
      в цьому житті.

      2010



      Коментарі (77)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    79. Несложно(е)
      нежной ложью
                            несложно
      смирить и лицо
                            бульдожье
      январь на него
                            похож, но
      мешает тут
                            односложье
      рутинного бытия
      не существуют
                            подкожно
      две сущности:
                            быт и я.

      2009



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Мій тихий сон (За О. Мандельштамом)
      Мій тихий сон зі мною щохвилинно –
      Захований моїм чаклунством ліс,
      Серед дерев таємний шерех лине
      Легким шовковим шурхотом завіс.

      У шалі стріч, в туманах суперечок,
      На перехресті стомлених очей
      Незрозумілий і зникомий шерех
      Під попелом здійнявшись, не пече.

      І як туманом, одягає лиця,
      І слово завмирає на вустах,
      І мариться, що з переляку птиця
      Забилася в присмеркових кущах.

      Оригінал

      Мой тихий сон, мой сон ежеминутный —
      Невидимый, завороженный лес,
      Где носится какой-то шорох смутный,
      Как дивный шелест шелковых завес.

      В безумных встречах и туманных спорах,
      На перекрестке удивленных глаз
      Невидимый и непонятный шорох
      Под пеплом вспыхнул и уже погас.

      И как туманом одевает лица,
      И слово замирает на устах,
      И кажется — испуганная птица
      Метнулась в вечереющих кустах.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. По спирали
      Когда судьба по следу шла за нами,
      Как сумасшедший с бритвою в руке.
      А. Тарковский


      Когда слова становятся простыми,
      как Н2О, как белый цвет листа,
      ты можешь даже захлебнуться ими
      и думать, что все это неспроста,

      что смысла нет в борьбе извечной кланов,
      где не чернила – яд из-под пера,
      где карлики на плечи великанов
      взбираются сегодня, как вчера,

      когда простишься, всех простив, и – пеший –
      за птицами пойдешь ты налегке,
      не обольщайся: тот же сумасшедший
      крадётся с той же бритвою в руке.

      2009



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    82. Чёрно-бело-3
      6
      Ты так мечтал, да вот не смог…
      и в башне из слоновой кости
      нет места легкокрылой гостье,
      лишь белым слогом плачет Бог.

      7
      Чёрными по чёрным,
      клеточки – игра,
      не тебе любовница,
      не тебе жена,
      не тобой расплетена
      чёрная коса,
      не тобой занежены
      ночи до утра.

      8
      Одежды белы,
      как гора,
      смеяться сметь
      успел вчера,
      сегодня –
      след от топора:
      «Ты кто?»
      «Я – Смерть.
      И нам пора».

      6
      мудрец! протест наивный твой –
      как лазанье по скользкой крыше,
      не убежать – в затылок дышит
      ноябрь, как пес сторожевой.

      лишь белым слогом плачет Бог,
      перебирая четки вишен,
      он стал сегодня не всевышен,
      присев на твой пустой порог...


      ____________
      Начало тут
      http://maysterni.com/publication.php?id=35594
      http://maysterni.com/publication.php?id=35994



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    83. Короткая сказка на ночь
      Нике

      Когда дядюшка Гершвин в обнимку с тётушкой Эмми зайдут к тебе на чай: «нам с мятой, не надо премий», он будет сидеть в углу, незаметный, как тень от спицы, но внезапно окажется многотел, многорук, многолиц, и
      ты вдруг захочешь приговорить его к высшей мере, он вздохнёт устало: «Ты опять за своё? Не буди зверя», уронит тебе на рёбра свои ангельские ладони, а тебе будет сниться долго, что ты тонешь… тонешь,

      что в тебе прорастают водоросли /через руки и ноги босы/, на которых хоть вешайся, хоть плети из них косы, что тобою гуляют рыбы, рачки, черепахи даже, и все говорят тебе что-то, но это уже не важно. он прикоснётся к груди, животу, подержит за локоть крепко, в тебе качнётся трава-мурава: good bye, детка! посидит на сливовой ветке укуренной синей птицей.

      так и кончится твой ноябрь,
      такой небылицей.

      24.11.09

      "I Go To Sleep"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.58

    84. Мушля (за О. Мандельштамом)
      Можливо, я тобі не милий,
      Ноче; з безодні світу мрій
      Мене, як мушлю без перлини,
      На берег викинуто твій.

      Ти так байдужо хвилі піниш,
      Твій спів незгідний не спиню,
      Та ти полюбиш, ти оціниш
      Нікчеми-мушлі маячню.

      Ти з нею на піску приляжеш,
      І ризою укриєш сни,
      І нерозривно з нею зв’яжеш
      Величність дзвону глибини.

      Крихкі тієї мушлі стіни,
      Як нежилого дому щем,
      Наповниш шепотами піни,
      Туманом, вітром і дощем...




      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    85. Ты мне
      как Алигьери
      адовы ступени,
      как древней мушке
      тело янтаря,
      как рыбам тина,
      как кулисы сцене,
      как букварю
      слова от «а» до «я»,
      как контрабасу
      только голос низкий,
      как пальцев пять,
      чтоб сжать их в кулаке,
      ты нужен мне,
      как Риму Папа Римский,
      как рваный ритм
      верлибровой строке.

      ноябрь 2009



      Коментарі (113)
      Народний рейтинг: 5.47 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    86. Одні та інші
      Йдуть рядками нормо-дні,
      кращі серед гірших,
      видають себе одні,
      а читають інших.

      Сніг розтанути не встиг
      у долонях Крішни,
      ми ховаємо одних,
      плачемо по інших.

      Обираємо святих
      із мільйонів грішних,
      нагороджують одних,
      пам’ятають інших.

      листопад 2009



      Коментарі (58)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    87. Зимно
      і пісня виродиться в схиму –
      спотворену сестру «люблю»,
      так осінь переходить в зиму,
      як блиск у тьмяність кришталю.

      листопад 2009



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    88. У фотографии
      Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
      её кожа просвечивала жемчужным зовом
      того, чья ещё неоформленная печаль
      клубилась в воздухе и рассыпалась снова.

      Его бледная непролетарски-тонкая рука
      искала спасения у выгнутой спинки стула,
      он хотел осмелиться, но не знал – как,
      и вибрация рёбер в висках отдавалась гулом.

      Через год он будет болтаться на фонаре,
      она выйдет замуж за эмигранта в Париже,
      и вспомнит вдруг между брютом и фруктовым пюре,
      как ей хотелось тогда придвинуться ближе.



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. Непройдений шлях (за Робертом Фростом)
      Крізь жовтий ліс два шляхи вели,
      Шкода, не пройти мені обох,
      І перший я оцінив, коли
      Дививсь, як тіні вперед пливли
      До підліску, де починався мох.

      Тож другий обраний мною став,
      Заріс травою – не видно меж,
      Тому, напевно, мав більше прав,
      Хоча обманював тих, хто грав,
      Бо сам необачно топтав їх теж.

      І ранок листям укрив шляхи…
      Я перший забув, я ним не снив,
      Бо я розумів: лише птахи,
      А не старіючі дітлахи,
      Щороку вертають до рідних нив.

      Втім, через сивих багато літ,
      Коли необхідність справ мене
      Не буде вже заганяти в піт,
      Далекий вибір залишить звіт:
      Різниця ховалась у тому «не».



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    90. Кошка-ты-небо
      и разделив с кошкой сардельку
      с тобою – кофе
      с небом – бессовестную розовость рассветную
      сидеть на лестнице
      друг-в-друга щуриться
      лениво отыскивая ответ
      на вопрос о происхождении миров
      или первичности яйца и курицы
      ..............................
      кто скажет, что это – не счастье,
      тот ничего не понял в фильмах Кустурицы.



      Коментарі (79)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    91. Нас мало – юних, білокрилих (В. Набоков)
      Нас мало – юних, білокрилих,
      ще не загублених у млі,
      іще закоханих несміло
      в дитячу усмішку землі.

      Ми тільки відсвіт у загравах,
      ми лиш птахи, ми живемо
      в зачаруванні плям яскравих,
      у чергуванні «і» та «о».

      Ми тільки тьмяний цвіт мигдальний,
      ми тільки першопутній сніг,
      тонкий відтінок, відзвук дальній,-
      та ми прийшли в зловісний вік.

      Нависнув, хижий, як безодня,
      та що нам грім його тривог?
      Ми так незаймано бездомні,
      І з нами зорі, вітер, Бог.

      вересень 2009



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    92. Брате-кате
      – Занадто близько
      була мулета
      від твого тіла,
      о, матадоре,
      не врятували
      ні амулети,
      ні хрипле Santa,
      ні вічне море.
      – Ти бачив, як цвіте авокадо,
      коли весна починає зріти?
      – Вже час, еl show es acabado*,
      Adiós**, сеньйори й сеньйорити,
      без нас минає літо в Севільї,
      і наші ґрати – посмертна слава.
      – Тепер ми квити,
      тепер ми вільні.
      – Ходімо, кате.
      – Ходімо, брате.
      Ave?
      _________
      * шоу закінчено – ісп.
      ** прощайте – ісп.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Как дети
      В море радостно надо входить, как дети,
      как будто в храм, разув перед водою мысли,
      чтобы чёрными его глубину не метить,
      забыв обиды и вкус имён врагов кислый,

      чётки слов принося на алтарь покоя,
      бросать монетку или придумывать сагу
      о том, как море расслабленною рукою
      щекочет пятки древнему Кара-Дагу.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    94. Чёрно-бело-2*
      4
      В том краю белым-бело
      белый вечер намело
      белый сон и белый сад
      девять раз цветёт подряд
      белый шелест белых птиц
      перевёрнутых страниц
      неформатны и тихи
      бродят белые стихи
      белых крыльев белый вальс
      белый кролик помнит вас
      привкус мятных леденцов
      белый шум живых творцов
      _______________________
      только в чёрной рамке год
      знает: всё наоборот.

      5
      …на весь белый свет –
      не завет, не привет,
      а губами ответ:
      «Меня больше нет».


      "* Продолжение. Начало см.:"

      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    95. Ось і літо втекло (За А.Тарковським)
      Ось і літо втекло,
      Наче і не бувало.
      Ще жаріє тепло,
      Тільки цього замало.

      Все, що збутись могло,
      Як листок п’ятипалий,
      Просто в руки лягло,
      Тільки цього замало.

      Задарма ані зло,
      Ні добро не пропало,
      Все вогнями цвіло,
      Тільки цього замало.

      І життя під крилом
      Берегло й рятувало,
      І щастило було,
      Тільки цього замало.

      Листя не обпекло,
      Віття не обламало,
      День – як вимите скло,
      Тільки цього замало.

      ОРИГІНАЛ

      Арсеній Тарковський

      ***
      Вот и лето прошло,
      Словно и не бывало.
      На пригреве тепло.
      Только этого мало.

      Всё, что сбыться могло,
      Мне, как лист пятипалый,
      Прямо в руки легло.
      Только этого мало.

      Понапрасну ни зло,
      Ни добро не пропало,
      Всё горело светло.
      Только этого мало.

      Жизнь брала под крыло,
      Берегла и спасала.
      Мне и вправду везло.
      Только этого мало.

      Листьев не обожгло,
      Веток не обломало...
      День промыт, как стекло.
      Только этого мало.

      1967



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    96. Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою)
      Двадцять першого ніч. Понеділок.
      Ледь помітно столицю в імлі.
      І здалося ж комусь у безділлі,
      Що буває любов на землі.

      І з нудьги або просто від ліні
      Вірять всі і живуть, як у сні:
      Там розлуки й побачення тіні,
      Там коханню співають пісні.

      Та інакшим відкриється слово,
      тиші хлине на них течія,
      І, на це наштовхнувшись раптово,
      З того часу мов хвора і я.

      ОРИГІНАЛ

      Анна Ахматова

      Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
      Очертанья столицы во мгле.
      Сочинил же какой-то бездельник,
      Что бывает любовь на земле.

      И от лености или со скуки
      Все поверили, так и живут:
      Ждут свиданий, боятся разлуки
      И любовные песни поют.

      Но иным открывается тайна,
      И почиет на них тишина...
      Я на это наткнулась случайно
      И с тех пор все как будто больна.

      Январь 1917, Петербург



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    97. * ДІАЛОГИ * Дівочі забаганки
      Золота Жінка

      Хотіла в Тадж-Махал? А це куди?
      А де воно на глобусі, Чорнява?
      Чому твоя нескорена уява
      Далеко так побігла? Там сади?
      Там пави з отакенними хвостами?
      Там фініки? Ну чим там краще, чим,
      Ніж просто в ліжко? Тадж-Махал – то дим…
      То дивна мрія трепетної дами…
      Тому, Чорнявко, вибрики облиш…
      І ще – між нами! – краще у Париж…

      Чорнява Жінка

      А що в Парижі, сестро Золота,
      яке ще диво являть нам французи,
      коли чарівні і капризні музи
      зненацька розімкнуть іхні вуста?

      Ну, що ти там не бачила? Монмартр?
      Чи Пляс Пігаль, чи древнє кладовище,
      де над могилами зловісний вітер свище,
      бажаєш, щоб до тебе вийшов Сартр?

      А Тадж-Махал... там пави, там сади,
      там фініки (а звідки ти узнала?),
      там нас з тобою ще не вистачало,
      давай, сестричко, їдемо туди!

      Золота Жінка

      Да ну їх…пав із павичами – фе!
      Ти чула, серце, як вони співають?
      Це наче цвяшок в тім’я забивають,
      Чи як прилюдне аутодафе,
      Чи як…ну словом, ні і ще раз ні!
      А фініки!!! Це ж кара для фігури!
      Це ж будемо дві дури як бандури
      Між їхніх пав…
      …А Франції вогні
      Мінливі, і манливі…Мало сплять
      Французи – все їм любощі ласкаві
      При коньяку, при свічці і при каві
      У хмарі аромату номер п’ять…

      Чорнява Жінка

      Зате які на Сході тім шатри,
      а в тих шатрах які бувають співи,
      аж серце тьохкає! І ми з тобою - діви -
      а не якісь там пави, що на "три"
      біжать задовольняти чоловіка,
      нас на руках носитимуть (потіха!),
      а потім євнухи великим опахалом
      нам подарують сни над Тадж-Махалом...
      ...А тим французам все давно набридло,
      ну, спробуй ти щодня одне повидло...

      Золота Жінка

      Про євнухів з великим опахалом
      Що подарують сни над Тадж-Махалом
      Детальніше будь ласка…Щось мені
      Не до вподоби, мила, ця масовка
      У мейд ін чайна сходжених красовках –
      Ще протягу нароблять…Вкотре – НІ
      Моє тобі (ще й тупцяю ногою,
      Ще й правою…я хочу де вогні,
      Де Ейфель вабить, де авто і сквери,
      Де тінь імлава, де лавина зваб…
      А в Тадж-Махалі лиш один Зухраб
      А там Махмуд – ну словом – «уно штуке».
      Це ж як візьме він нас удвох на руки?!
      Ой шкода, сестро, горе-кавалєра -
      Ще надірветься, бідний, до холєри…

      Чорнява Жінка

      Щось балувана ти, неначе Галя!
      То євнухів тобі, а то лавину зваб,
      Чи не однаково: Мішель або Зухраб
      тобі казатиме: "Моя чарівна краля"?

      А Ейфель вже не вабить, бо помер,
      Залишивши одну фалічну вежу,
      Та що Париж! Якийсь там кут ведмежий...
      Тоді - до Греції! Там жив сліпий Гомер,

      Там боги бігали у шкіряних сандалях,
      коли їм набридали небеса,
      жінок земних небачена краса
      ставала бризками на неземних коралях.

      Тож, руку, сестро! Спершу - до Афін!
      Позаздрять нам і швед, і гунн, і фін!
      Галантному лишаємо на згадку
      Хустинку вишиту, дві квітки і печатку...

      Літо 2009

      "Чорнява Жінка - Старе кіно"

      Коментарі (61)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    98. Чёрно-бело
      1
      Я верю в чёрно-белость слов и чёткость линий,
      как верит снег на волосах, что он – лишь иней,
      как утешают на краю наркозом местным,
      что жизни сломанный пятак ещё не треснут,
      как врут легко и без хлопот слепым и скорбным
      о том, что выстрел – наповал – был только пробным.

      2
      Билась сила белая –
      милая, несмелая,
      с грубой силой черною –
      наглою, но гордою,
      лебеди и вороны
      все четыре стороны
      замарали в красное…
      вышло Солнце ясное –
      осветило пёрышки,
      серые воробушки
      примеряли белое,
      милое, несмелое,
      примеряли чёрное,
      наглое, но гордое,
      выцветало красное...
      смерть была прекрасная.

      3
      Текут ручьи людей ленивых мимо
      губами белыми смеющегося мима,
      но знает этот странный мим,
      что чёрный – кожа, а не грим.

      01.08.09



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    99. Из жизни цветов
      Ах, розы... силуэт изящный,
      цены б вам не было, кабы
      вас не дарили уходящим
      и не бросали на гробы.

      Или, осенней хризантемы
      вдыхая томный аромат,
      не избегали скромно темы
      о вечной ценности карат.

      Никто особо не пеняет:
      и та красавица, и та…
      но – одуванчиком взлетает
      божественная простота.

      2009



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    100. Колискова для коханих
      Тихо-тихо сніг іде,
      Ніч за вікнами пливе,
      Хай тебе покине горе,
      Хай тобі насниться море
      І ромашкові луги,
      Де гуляли я і ти.
      В охоронці сна покличу
      Сизокрилу голубицю
      І долоню на чолі,
      І тигрятко на столі...
      Тихо-тихо, сніг іде,
      Спи, коханий, все мине...

      2007



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Хайку дыхания
      моё дыханье
      потерялось слушая
      твоё дыханье



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Страсть
      без красивых слов
      холодную курицу
      съедаем быстро

      :)



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Лише збагни! (із Роберта Вільяма Сервіса)
      Лише збагни! Де ночі мить
      На камінь срібло ллє,
      Ім’я раптово заблищить,
      Дивись, воно – твоє.

      Ця ніч шліфує дзеркала
      Епітафічних фраз.
      Твоє життя – мала стріла
      У серце світу – Час.

      І трохи болю й боротьби,
      Смішних земних принад,
      І трохи слави та ганьби,
      І сірий камінь над.

      Оригінал

      Just Think!
      by Robert Service

      Just think! some night the stars will gleam
      Upon a cold gray stone,
      And trace a name with silver beam,
      And lo! 'twill be your own.

      That night is speeding on to greet
      Your epitaphic rhyme.
      Your life is but a little beat
      Within the heart of Time.

      A little gain, a little pain,
      A laugh lest you may moan;
      A little blame, a little fame,
      A star-gleam on a stone.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Старе кіно
      Галантному Маньєристу

      Все традиційно: квіти і вино,
      і пачка гумок з правої кишені,
      а я, дурепа, мріяла давно,
      що прийде уночі кохання геній.

      І ти прийшов, галантний, як марал,
      парфумів аромат тягнувся поспіль,
      я шепотіла щось про Тадж-Махал,
      а ти сказав: «Побігли краще в постіль».

      І ми побігли... Господи, прости!
      як бігли ми! які долали ями!
      як мури брали – раз, і два, і три,
      вже чутно було співи Далай-лами...

      На ранок знов одне й те кіно:
      вино допите, квіти повсихали,
      порожня пачка гумок і – вікно
      відчинене…
      Які ж козли марали!..
      :)



      Коментарі (67)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    105. і незбагненна
      смагляві стегна, мов ласо
      на звичну сутність чоловічу,
      хай кров, як «Абрау-Дюрсо»,
      та тільки не дивись у вічі,
      бо це не музики муар –
      кружляє чорноока фея...
      до чого б тут, здавалось, цар
      і незбагненна Саломея?



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Листування з Богом
      Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc

      Скажи мені, всемогутній Боже,
      мені – знавцю гітар і гетер –
      на що життя моє нині схоже,
      нащо зі мною ти так тепер?

      Були ж часи: повага, дівчата,
      ну, так, за гроші… Але ж ти знав!
      Ех, суча доля-Махабхарата,
      хоч головою у власний став!

      Ну, так, змовчав, коли слова чекали,
      ну, так, на пару своїх доніс…
      але ж я потім за гробом ніс кали
      і очі ховав від людей униз.

      І дім свій – колишній маєток графа –
      купив за безцінок (ну, так,– дерибан),
      там все, як треба: акваріум, арфа
      і металевий під струмом паркан.

      Підвалам, що з вогняною водою,
      позаздрив би перший пияка – Вакх,
      але на питання: «Хто зі мною?»
      луна по кімнатах шепоче: «нах-х-х».

      Королівський пудель, схожий на лева,
      якихось там заморських кровей,
      вбачає в нозі моїй королеву
      і юза її, як хвойда Бродвей…

      А Ти мені – блискавку-листоношу
      жбурнув з небес, як дротик у ціль,
      дякую красно і більше не прошу
      здіймати у відповідь стільки хвиль.

      Читаю вкотре – і матом лаюсь
      таким, що навіть фікус засох:
      «А ми за ціну не домовлялись».
      І підпис короткий: Бог.



      Коментарі (64)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    107. Станцуй поминки
      Станцуй поминки по любви
      на синем берегу печали,
      её когда-то повстречали,
      потом с разлукой обвенчали
      и в воду бросили – плыви!

      Станцуй поминки по весне
      на тонких веточках сирени,
      от прошлогоднего варенья,
      как девственности искупленье,
      следы на платье всё красней..

      Станцуй поминки по судьбе
      на крыше брошенного дома,
      но белое лицо фантома
      опять до одури знакомо
      и улыбается тебе.

      "Dance Me To The End of Love (Leonard Cohen)"

      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    108. Помста чаклунки
      Кину палаючу квітку в безодню ріки,
      І спалахне вся вода від Ереба до Феба,
      І почорніють дерева, захмариться небо,
      В морі далекому згаснуть усі маяки,

      Трави духмяні твої замережать сліди,
      Вітер морошний твою заколише свідомість,
      З лісу не вийдеш по колу, мій друже, натомість
      Стежку мій ворон підкаже, за нею і йди.

      Бачиш, дерева застигли в останнім жалю,
      Чуєш, птахи зачаровані вже не співають,
      Квіти сполохані тільки за тебе благають -
      Дати далеку дорогу цьому королю.

      Йди, мій королю. За день схороню я себе,
      Тільки згадаю, як очі палали бажанням,
      Ну, а тобі далі жити з довічним стражданням,
      Доля чаклунки нарешті здогнала й тебе...



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    109. До Лесбії (З Гая Валерія Катулла)
      О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
      Плітки старих не варті навіть аса!
      Заходять сонця, але сходять знову,
      А нас тримає швидкоплинне світло,
      І ніч за ним – довіку безпробудна.
      Даруй же тисячу і сто цілунків,
      А потім тисячу нову і сотню,
      Ще тисячу із сотнею до перших.
      Коли тих тисяч зберемо по вінця,
      Змішаємо їх так, щоб жоден злодій
      Не розібрався в нашому багатстві.

      Оригінал

      ad Lesbiam

      VIVAMUS mea Lesbia, atque amemus,
      rumoresque senum seueriorum
      omnes unius aestimemus assis!
      soles occidere et redire possunt:
      nobis cum semel occidit breuis lux,
      nox est perpetua una dormienda.
      da mi basia mille, deinde centum,
      dein mille altera, dein secunda centum,
      deinde usque altera mille, deinde centum.
      dein, cum milia multa fecerimus,
      conturbabimus illa, ne sciamus,
      aut ne quis malus inuidere possit,
      cum tantum sciat esse basiorum.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Дура несчастная
      Всё размеренно, глянцево, силуэт
      идеален, как точки акупунктуры,
      а ровесниц от детей, котлет и лет
      разнесло. Они квочки, наседки, дуры!
      .................................
      Но сегодня приснилось ей: у реки,
      где лёд уже по-весеннему тонок,
      на голодные и хищные огоньки
      обречённо жаловался жеребёнок.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    111. Прохання
      і по дорозі на Елізій -
      хоч по прямій, хоч по косій -
      врятуй нас, Господи, від місій
      і борони нас від месій...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. Шабат (З Ганни Осадко)
      …Монетка валидола под язык –
      И можно жить вот так, как жить привык,
      Покорной мудрости живым укором,
      То в тишину молчать, то слушать Тору,
      Сжигая листья в жертвенном огне,
      И спрашивать:
      – За что всё это мне?

      Октябрь старел… Так пожилой еврей
      Как у Стены, у зимних батарей
      Лицом прижался – и тихонько плакал
      Молитвою дождей, кустов и злаков,
      Где все слова сплетаются в одно:
      - Позволь, чтоб эту чашу мимо… Но…

      Но чаша уж полна, и никуда не деть.
      Сначала ветер, а за ветром смерть –
      Зайдут на кухню, сядут за столом:
      - Шалом, уставший сыне наш, шалом…
      Горит свеча. Шабат в календаре.
      И он умрет.
      В день первый. В ноябре.


      __________________________________
      Шабат – суббота, день отдыха.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    113. Метаморфоза
      хоть мальчик алчно постигал
      азы склонений и спряжений,
      увы! в нем не проснулся гений…
      но замечал, как вечер ал,
      когда, устав от вдохновений,
      он мухам крылья обрывал...
      ..........................
      он и теперь, гляди, живёт –
      не Мышкин – просто идиот...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    114. Первый
      Памяти друга

      то ли слог измят
      то ли водка
      горше
      стало рюмок в ряд
      на одну
      больше
      и отводит взгляд
      от тебя
      небо
      ты ему был рад
      но сегодня
      не был
      лучше помолчать
      поберечь
      нервы...
      ты хотел летать
      и взлетел -
      первый



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    115. Круг десятый
      Марія + бита = особа великого значення.
      Белла Донна


      Мария с битой ничем не хуже Марии с ребенком
      те же округлости тот же взгляд
      только нимб банданой
      чтобы локоны не мешали попасть черепом Йорика
      в разинутый рот незакопанного солдата

      а эти двое играющие в нарды на плащанице
      эти членистомозгие членоязыкие твари
      тоже когда-то были ясноглазы и мягковолосы
      и даже кажется охраняли врата и любили брата

      кто же такое придумал что кровь не похожа на воду
      что не суди никого и не судим останешься
      бродят в красивой красной жиже армагеддоновой
      легионы безглазо-безлико-безмолвных кастратов

      свесив ноги в воронку от мирного-мирного атома
      жарит тушку голубки наивный дедушка Данте
      не отворачивайтесь - вы ведь все хотели этого?
      Нате!



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    116. Сліпці
      мимо Мекки и Рима…
      И. Бродский


      Повз шестикрилий подих
      серафимів,

      повз атлантиди і падіння
      римів,

      і тінь розп’ятого
      на першому хресті,

      і крик дівочий
      з першого багаття,

      і попіл рідний –
      рештки від закляття,

      що шкода кинути
      і важко так нести,

      повз кістяки в пронафталінених
      шухлядах,

      і сало з перцем
      (краще в шоколядах),

      повз замурованих
      у камені мерців,

      повз «наші-ваші», цукерню
      лестиву міді

      і недосяжність
      vici, veni, vidi

      бредуть в майбутнє
      Брейгеля сліпці...



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.55 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Не вір мені
      Не вір, коли кажу: журба
      десь причаїлась за дзиґариком,
      як миша з тріснутим сухариком,
      трясе згасаючим ліхтариком
      на віражах крутих гарба...

      не вір, коли дивлюсь на скло
      так довго, тупо-зацікавлено,
      що тишею, здається, зваблено
      і світлофорами скривавлено
      у каві тепле молоко...

      не вір, коли мовчу про те,
      що снами все уже оплачено,
      і нами світ наївний втрачено,
      і Птаха чарівного страчено –
      не вір мені, не вір... Проте...



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. і це не ново
      через густі римовані кущі
      на волю знову рветься першослово,
      як це не ново, як же це не ново...
      які оманливі грудневі ці дощі,
      як попелюшки в золотих каретах,
      і вітер, що гуляє в очеретах,
      ще пам’ятає запахи весни...
      .................................
      куди ж поділися всі кольорові сни?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.32 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Капли
      ***
      слов много
      смысла мало
      потому слушаю музыку

      ***
      верные враги!
      ценю постоянство
      поступков и помыслов

      ***
      муравей ползет
      камушка гора
      заслонила солнце

      ***
      белка ест с руки
      так ее и поймали
      голод доверчив

      ***
      абрикос зацвел
      агония холода
      рождает тепло

      ***
      чайки кричат так,
      словно последнюю жизнь
      волне отдают

      ***
      тело устало
      душу держать
      на весу

      ***
      руку протяну
      и дотронусь до неба
      своей печали

      ***
      твои глаза не лгут,
      когда ты спишь,
      любимый...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. На смерть Осени (подражание символистам)
      Ей всё казалось – есть ещё в запасе вечность
      до времени, пока «никак иль хорошо»,
      и красок вернисаж, и линий безупречность
      внушали веру ей в своё бессмертье, но –
      когда туманов саван обвил нагие плечи,
      лишь юноша-декабрь промолвил, не спеша:
      «Все сантименты – чушь… но в наш последний вечер
      Покойница была на редкость хороша…»

      :)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Що мудрість вся…?
      Ліліт – це хіт!
      але коли пііт до тями
      вертає літ,
      волає бути з мудрецями
      Галантний Маньєрист


      Що мудрість вся порівняно з коханням?
      Що ти згадаєш, як скінчиться літ
      і прийде час останнього бажання?
      сухі слова чи любощі Ліліт?

      Що візьмеш із собою у дорогу
      в країну гір і неземних садів?
      Дідів старезних слушну засторогу
      чи ніжність, від якої ти радів?

      І доки ти під брамою в чеканні
      стоятимеш покірний, як вівця,
      що тишу цю порушить в мить останню:
      кохання крик чи шепіт мудреця?*

      *жіночий варіант


      Що мудрість вся порівняно з коханням?
      Що я згадаю, як скінчиться літ
      і прийде час останнього бажання?
      сухі слова чи любощі Ліліт?

      Що я візьму з собою у дорогу
      в країну гір і неземних садів?
      Дідів старезних слушну засторогу
      чи ніжність, від якої я радів?

      І доки я під брамою в чеканні
      стоятиму без лат і без вінця,
      хай тишу цю порушать в мить останню
      кохання крик і шепіт мудреця**

      **чоловічий варіант



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    122. Нулевое ноября
      и позолота листьев – та же медь
      инфляции природы и морали…
      всё чаще слышится: а не пора ли
      на поворотах экстремальных ралли
      проверить тормоза, чтобы успеть

      запомнить, как идет из неба снег
      и накрывает землю марлей рваной,
      а кто-то назовет это нирваной,
      и Анна снова станет Донной Анной
      и ступит не на берег, а на брег,

      и снова, удаляясь от подруг,
      друзей, иных – любимых и желанных,
      поняв намек теней и звуков странных,
      и языков неслыханно гортанных,
      упасть на снег, не размыкая круг…

      P.S. Передо мною, как Вселенский Спас,
      серьезный взгляд твоих зеленых глаз…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    123. Эвтаназия
      Эвтаназия слов
      алфавитом разбросанным
      в башне
      из слоновой кости
      на мозаичном
      гладком полу…
      Эвтаназия древ –
      до весны? вы уверены?
      – Да, все в порядке…
      – Ну, а если не выйдет?
      – Другие неспешно взойдут…
      Эвтаназия туч –
      и обманутый ветер,
      бомжуя,
      в гамаке меж сонетами
      Эдгара Аллана По…
      Эвтаназия снов,
      и ургентный
      хирург-межсезонье,
      ухмыляясь, заносит
      зазубренный
      ржавый
      ланцет…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Полнолуние
      Ты больше не увидишь солнца –
      В изгибах проходных дворов
      Я выпью жизнь твою до донца,
      Укрывшись мантией стихов...

      И будет кровь твоя, алея,
      Стекать с оборванных мостов,
      По обезлиствленным аллеям,
      В кюветы предрассветных снов,

      И ты прошепчешь: «Дорогая…
      Я слышу Песни тихий зов»…
      Луна смеялась, догорая,
      В объятьях черных Казанов….

      :)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Наївне
      Моїм друзям

      Віриш і знаєш, що знаю і вірю я
      вірою тих, хто вертається з вирію
      лагідно-лоскотно хвилями «ми-не-ми»,
      міряють простір зеленими милями,

      чують нечутне і бачать небачене,
      вітром і зорями шлях їх означений,
      сонячно-місячним посміхо-поглядом,
      Риби Небесної подихо-покликом,

      вільно-повільно крізь вії і повені,
      понад землею – розчулення сповнені –
      плинно летіли цим небом-під-стелею
      і загубились у снах рафаелєвих…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    126. ОКТАВНЕ
      Довгих дощів пора,
      Реквієм літу хтивий.
      Місячна дивна гра,
      Фата-Морґана зливи.
      Сольвейґ вночі співа
      Лярґо - і гасить свічі.
      Сіра, як день, сова
      Досі кричить – вже тричі.
      Речитативом сон
      Мітить октави вулиць,
      Фабула: ти, Ясон,
      Сольним виступом – Улісс.
      Ляпасом – листя клена...
      Сіль на губах і скронях…
      ...........................
      ...Я – то трава зелена...
      ..Ти – наді мною сонях...



      *Лярґо – музичний термін (широко, дуже повільно).



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    127. Vinil Decadence
      Муссонность снов,
      особенность зеркал,
      несовпаденье тел
      и тени. Бремя
      серебряных
      ушедших поколений
      и гоблинов
      торжественный оскал…
      ...................
      У шансонье остался
      только шанс.
      Осенний лист.
      Винил & де-каданс…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    128. Перфоманс: Хома&Прочанка*
      * Персонажів озвучили Чорнява Жінка і Ніка Новікова

      Весняна ніч… Примара у кутку -
      Казкова тінь самотньої прочанки...

      (зззззимно, темно. десь перелякано ухає пугач: ууууу-прууууу-хрпууууу-ууууу-хпруууууруруууу; по самотній, як останній зуб діда Павсікасія Митрофановича стежці бадьоро тупцяє тонка дякувата фігура; кругом гидко і непривітно; людей не видно, одні тільки недобиті ерозією скелі, серед яких і ховається обіцяна шинкарем келія - халявна нічліжка для малоймущого семінариста;
      а в найприємнішій перспективі - аж слина чорною свитою потекла - і молоденька прочанка на додачу)


      Хома:
      Самотньо… страшно.
      Йду я до панянки…
      Бо ніц немає місця у шинку!

      (келія. сиро. так же темно, як і на дворі. чимось страшенно смердить - не схоже щоб тут чекали гостей… у кутку сидить сумна тінь прочанки, кокєтліво вертячи сірий череп у руках, і тихо говорить сама до себе, видно, згадуючи кращі часи…)

      Прочанка:
      О, скільки їх, гарячих і живих
      Сюди приходило, і не згадаю…
      Один на місяць, в тиждень… може, в рік?
      А хто ж сьогодні залетить до гаю?

      Ким будеш ти, мій легінь черговий,
      Хлоп'ям безвусим чи кремезним мужем?
      А втім, яка різниця,- біс із ним,
      Хутчей до мене, мій наївний друже…

      Я покажу прохід до раю... ах!
      ...вологий слід холодної льодинки
      по тілові... і тануть у руках
      лілеї - ніжно-пружні половинки…

      і в тебе губ не вистачить пройти
      шовковий шлях від вушка і до стегон...
      і пелюстки лілейні будеш ти
      вціловувати терпко в спраглий терен

      мого палкого тіла… і завмреш
      всього на мить... вдихнеш шалений трунок
      полинно-орхідейний... межі меж...
      і вуст моїх окреслиш візерунок

      червоним, мов вино, по білій шкірі...
      і руки - крила... стрімголов у вирій...
      або у прірву - солодом...
      мій легінь
      розтане у розраї білих стегон...

      і руки - стиснуть перса, мов ранет...
      ми вип"ємо на двох цей згубний келих…
      (аби лише не бачив мій ангелик,
      що виціловує старий скелет)...

      То йди до мене - дихати у такт,
      Скажи лише чарівне слово "ТАК"!
      …………………………………….

      (дія переноситься назад у ліс, де геть змерзлий, злий і голодний Хома все ще шукає шлях до печери, згадуючи незлим тихим трактирника, який і відправив його у цю нелегку путь…)

      Хома:
      "Трі дуба, два аврага і направа,
      А там іді на свєт" (перекривляє)
      Всю ніч ходжу, як дурень… Вже й заграва
      Над обрієм кокєтліво палає…

      Печери ж все нема.
      Та що печера!
      Прочаночки не світить, хоть ти плач!
      Собачий холод і сухий калач -
      Уся моя компанія…
      Холєра!

      (некультурно плює під ноги. аж раптом, у відповідь на такий некультурний вчинок, карою і гнівом Господнім з трави піднімається... з трави піднімається… з трави піднімається сивобородий дід)

      ДідДух:
      Чого кричиш, чому лякаєш тишу?
      Вона господар цих святих країв…

      (Хома злякано задкує, хреститься сам, хрестить Діда, врешті перечіпається і падає на… спину)

      Чи ти полину, хлопче, переїв?

      Хома:
      Дурію, люди! Людоньки! Здурів…

      (починає бити себе по обличчю)

      ДідДух:
      Е ні, тебе я тутка не залишу.
      (ще втнеш чогось, а так - хоч спокійніше…)
      Я - Дух Лісів і Прерій - Сивий Пень!
      Вклонись! Ось так… Я стережу цей край
      Від вандалізму! Чесно - дунь-у-день…
      unlimited workday пропав би хай!

      Хома:
      Боїшся, що умру і завоняюсь?
      Чи розлякаю фауну і флору?

      Дід:
      Якщо й помреш, вонятимеш не скоро…
      Про що це я?.. Ага, давай-но брате,
      Сідай (сідає, наливає), пий.
      І буде тобі щастя, друже мій.

      (Хома п'є, багато і з натхненням. коли кількість випитого стає вже не актуальною, він врешті помічає, що ніякого Діда вже нема, зате дерева галантно розступились і вдалині видніється не одна, а цілих п'ять печер)

      Хома:
      Якого чорта! Тьху (перехрестився)
      От сучий син… оце вже я напився!
      Яку ж з печер обрати, не вкурю…

      Голос з першої печери:
      До мене, милий, я тебе люблю…

      Автор:
      Біжить Хома, летить, мов навіжений…

      Голос Прочанки:
      До мене, Хомо, милий мій, до мене…

      Хома (геть п'яний, але ідіотськи щасливий):
      Ні розум не рятує, ні шолом,
      коли тіла співають цей псалом
      і прагнуть, прагнуть замежових втіх…
      О, Господи, прости мені цей гріх!

      Іди до мене, діво ясноока,
      У любощах забудемось, допоки
      Нам ніч старанно стелить полотно,
      А Місяць заглядає у вікно…

      Автор:
      Давно було усе це, ох давно…
      І лиш ялини знали, як до ранку
      Кохав дурний Хома свою Прочанку,
      Як солодко забувся потім сном,
      Щасливий і з любов'ю у думках,
      Лише Морфей своїх торкнувся струн….

      І як під вечір, як пройшов бодун,
      прокинувся із черепом в руках…
      ах, ах!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Ліліт - Адаму
      Навіщо пісню тіл
      ховати в рунах?
      облиш даремний
      сльозогінний щем,
      скуштуй з мого мізинця
      цей отруйний
      цей первісний
      цей яблуневий
      джем-
      мммммм



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Медленное
      лунной дорожкой
      по светящейся воде
      плавают звёзды
      сердце морского царя
      тешит музыка ночи...



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Відьма
      Г.О., Н.Н., Н.Аф., В.Н., В.Ч.

      ...і коли у відьміну хащу
      ти потрапиш – така пропаща,
      вона поглядом рани змаще:
      ось шолом тобі і “шалом”,

      і заварить чайку із м”яти:
      – так, сестричко, важко кохати,
      та солдатки ми, ати-бати..
      стінка в небо, а ми – чолом...

      і в долонях своїх відьмачих
      заколише тебе, гарячу...
      відьми теж ніколи не плачуть –
      відьма теж велике дівча...

      і хатинка на курячих лапах
      сотні літ берегтиме запах,
      хай на крила той віск накапав,
      ти лети собі... ти... хоча б...



      Коментарі (98)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    4. Небесные кастаньеты лета
      и настанет час…
      ты узнаешь его
      по шороху листьев
      в безветренную погоду,
      ты-то думал:
      ещё есть запас
      быстрых секунд,
      в которые пишется ода
      или масса других
      красивых ненужных
      строчек
      про любовь и смерть
      и многоточия вместо
      точек…
      но слова ушли
      обескровленной
      тихой стайкой
      в край альпийских трав
      а, может быть,
      на Ямайку,
      а, может, к кому другому,
      кому безразлично:
      о чём
      для кого
      зачем
      это счастье птичье...

      и дождь долгожданный омоет твою бессловесность
      и будешь ты чистый-пречистый лежать до скончания века
      а может и дольше пока не услышишь как в сумерках ранних
      свой ритм задают небесные кастаньеты лета...





      Коментарі (85)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. 113° за Фаренгейтом (Фантасмагорія)
      Місто-Са-ха-ра...
      Ра збожеволів. Нарешті
      кожен отримає за...
      зашморгом намиленим вивіска
      “Welcome to Hell!” –
      безкоштовно – кому?
      муляжі вогнетривкі
      тиняються вулицями
      як сухопутні риби
      (бичок в томаті почувається краще)
      ра-діо-ефіру захрипле сопрано
      (рано радіти ранам...
      Харі-Крішна, Харі-Рама...
      помоліться за нас
      біля Стіни Плачý –
      я помовчу...)
      [Сьогодні на узбережжі ... викинулись 100 дельфінів. Причина їх самогубства наразі невідома... У Нью-Йорку підліток застрелив 5 своїх однокласників, потім себе... Нечувана спека стала причиною загибелі десятків .... Московського патріарха і всєя Русі віддано анафемі... Радіо FM – ваше радіо...]
      Добре було б
      побути китом
      зануритися
      в лагідні океанські глибини
      і співати
      тим, хто здатен почути...
      (Ти ........ – заборонена зона)
      ...тим, хто здатен почути...
      кожному – своє:
      Вінтертуру – музеї
      Тронгейму – фіорди
      Львову - посмішку левів
      Полтаві – коноплю...
      Харків – батьківщина слонів...
      думки – незграбними зморщеними
      слониками – саваною в пошуках тіні
      ...ні, не знаходять і падають,
      тануть в асвальті...
      із вмираючих хоботів
      кволою цівочкою
      сіра рідина
      крапля за краплею
      крапля
      за
      краплею
      крапка
      .



      Коментарі (148)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Но тайна...
      о чем поет меднотелая юная жрица,
      лицо вознося в апельсиновый диск закатный,
      я знать хочу, я хочу знать только это…
      шуршат браслеты на тонких ее запястьях…

      какой секрет она прячет в нездешних звуках,
      зачем ей плачется на незнакомом наречье…
      дай руки, девочка! Но начинается ветер –
      не слышу тебя, но знаю тебя, но помню…

      всему свое время – ты мне говоришь резонно,
      а времени нет – выпускаю из рук синицу,
      она с журавлем – обречённо законная пара…
      но Солнце… но тайна… но ранних дождей стаккато…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Опівнічне
      І.О.

      Луна хоралів…Каберне…
      не відверне, не охолонить…
      не нами знаки на долонях
      написані,
      не нам сльозить
      їх шлях незнаний і зникомий,
      шукати в крапках
      привид ком…
      безсоння мідним п’ятаком
      перекотилось через луки,
      за обрій, де гонець розлуки
      готує чарівне вино
      кленове,
      де не спить давно
      і марить серед гір і звуків,
      і креслить кола по журбі,
      хоч точно знає,
      що не ті,
      не з тими, не тоді…
      та й годі
      годити світові цьому
      під щем нечуваних
      мелодій…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. На рисовой тонкой бумаге
      …а когда отстоналось отвылось отпилóсь отмолчалось
      он рисовал её профиль на рисовой тонкой бумаге
      аккуратные стопки лежали от пола до люстры
      только профиль чтобы глаз не видеть миндалины
      отвечал на вопросы: как будет по вашему море? а любовь?
      а как назовем ребенка?..
      потом перестал и только тупо спрашивал Бога
      почему он тем летом не жил в Хиросиме…



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.81 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    9. Пінгвіни летять – скоро осінь
      Збираємось разом,
      Мальвіни, Офелії, сестри,
      на чарівній
      гвинтокрилій фанері
      ще встигнемо до сієсти,
      полинемо звідси
      назустріч
      фіордам, Тибету, Сінаю,
      до раю далеко,
      ближче до краю…
      і нас, нетутешніх,
      на розі вітрів
      заколише
      і віднесе на плесо світів,
      де тиша…
      а потім ми вип’ємо море,
      і, сіллю наповнивши
      шкіру, легені,
      прозорі
      патерни дихальні,
      забудем, як шкрябає горе
      по срібній струні
      на тілі
      viola d’amore…
      А люди внизу –
      зеленоокі та сивоволосі –
      долоні складатимуть
      човником:
      «Пінгвіни летять –
      скоро осінь…»
      …………………………….
      І буде день сьомий…



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Аутизм
      Оставьте меня,
      не касайтесь, не надо,
      Мой мир состязаться с вашим не может,
      Ваши молитвы пустые,
      о Боже,
      покой ниспошли соловьиному саду,
      который во мне так легко расцветает.
      Врата не откроются.
      Город закрылся,
      и ваша осада ему не угроза –
      Вино из полыни от жажды спасает...
      А голод?
      А голод душе не помеха...
      ...............Расколотым сердцем
      тихонько вливаюсь
      я в розово озеро
      Солнца, что село
      ................на Запада спину.
      Я не погибну,
      ............и вам не подвластен
      мой аутизм
      ............Мои двери закрыты...
      Довольно упрёков,
      ................довольно укоров,
      Я не погибну,
      .............я не погибну...

      ОРИГІНАЛ

      Валентин Лученко
      Аутизм


      Облиште мене,
      не торкайтесь, благаю
      Світ мій змагатися з Вашим не може
      Ваші молитви порожні,
      о Боже
      Спокій пошли солов’їному гаю,
      Що у мені розквіта щохвилини.
      В браму не стукайте.
      Місто закрито
      Вашій облозі його не скорити –
      Спрагу втоплю я вином із полину...
      Голод?
      По що мені голод...
      ................Не згине
      дух мій химерний...
      ...............Розколоте серце
      кволо ввіллється в рожеве озерце
      Сонця, що сіло
      .............на Захода спину.
      Я не загину
      ..........і вам не скорити
      мій аутизм...
      ..........Мої двері закриті...
      Годі картати,
      ............годі корити
      Я не загину,
      ...........я не загину...



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. Хроники Бумажного Змея
      Ударило громом
      о голые ветки
      отрезало
      .......голову
      ..............лету
      летает в лиловом небе
      племяш ноября -
      змей
      из бумаги.

      ***
      Рвы и овраги,
      ложбины и балки
      красками вечера
      утром играют...
      кручи Днепра
      цветут померанцем –
      канадские клены
      с ними сроднились.

      ***
      Растаяли аисты
      в небе вечернем,
      оставив внучат
      зиме на расправу...
      Долгая ночь
      с равнодушным морозом,
      дождусь ли
      сирени?

      ***
      Тепло возвратилось
      бабьим летом
      и снова
      божьи коровки
      в полете
      серебристые нити
      на юг потянулись
      привет передать
      браминам...

      ***
      А Днепр нагоняет
      зеленые волны
      следы оставляя
      в песчаных дюнах
      тут мы гуляли
      такими юными
      тут отдохнем
      в ковыле седобровом...
      Когда-нибудь,
      не сегодня,
      сегодня вечер
      в литавры ударит,
      в цимбалы, в бубны!
      Рассыплет наземь
      кораллы красны
      и черный жемчуг
      перламутром...
      В напитках хмельных
      мы тоску искупаем...
      вином игристым
      и медом диким
      наполним чаши

      и странники-души
      взметнутся в небо
      костровой искрой
      в пучину ночи...

      Оригінал

      Святослав Синявський
      Хроніки Паперового Змія

      Вдарило громом
      об голе віття
      відтято
      ......голову
      .............літу
      літає в ліловім небі
      небіж листопаду-
      змій
      паперовий

      ***
      Рови і яри,
      перeярки і балки
      барвами вечора
      вбралися зранку...
      Кручі Дніпрові
      цвітуть помаранчем -
      клени канадські
      тут стали ріднею.

      ***
      Лелеки розтали
      у небі нічному,
      лишивши онуків
      зимі на поталу...
      Довгая ніч
      з морозом,
      чи стріну
      Бузька безом?

      ***
      тепло повернулося
      з бабиним літом
      лІтають знову оленки
      нитки сріблясті
      у вирій знялися
      з вітанням від нас
      до браминів...

      ***
      а Дніпр навертає
      зелену хвилю
      вирви лишає
      в піщаних дюнах
      отут ми гуляли
      зовсім юні
      отут ми спочинемо
      в сивім ковилі...
      Колись,
      не сьогодні,
      сьогодні вечір
      в литаври вдарить,
      в цимбали, в бубни!
      Розсипле додолу
      коралі червоні
      та чорні перли
      Ми будем трунком
      топити тугу...
      Вином грайливим
      і медом диким
      наповним чаші
      і душі дивні
      метнуться в небо
      як іскри ватри
      у темінь ночі...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    12. П’ятниця, 13
      Нікє Новіковій з вдячністю і любов’ю

      П’єро повісився на довгих рукавах
      своїх бажань невтілених
      Мальвіна перукою блакитною стирає
      сухі сліди від сліз вже неживих
      що на обличчі білім залишають
      напівпунктир [збій_у_системі]

      І боги розбились і вмерли, як люди,
      а люди богами себе почували. Іуди
      жбурляли монетки під ноги зухвалій богемі
      і нині, і прісно
      [збій_у_системі]

      Принц данський довго ходить біля ставу
      шукаючи серед піску і мулу
      корону королівську, що жбурнула
      її туди Офелія грайливо ще навесні
      а зараз вже і серпень закінчується
      й весілля скоро [збій_у_системі]

      свято Шерханів, а не Акел
      [збій_у_системі]
      CNTRL_ALT_DEL




      Коментарі (174)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 0

    13. В-в-с-1
      Пожелтевшие листья
      на тропку печали
      навеяло утро...
      Ресницы скрывают слезу
      или каплю тумана.
      Тает твой след
      в траве, не побитой морозом.
      Разумом все понимаю,
      но сердцу не скажешь -
      "Замолкни!"...

      Оригінал
      Інґвар Олафсон
      В-в-с-1


      Пожовклого листя
      на стежку печалі
      ранок навіяв...
      Вії тримають сльозу
      чи краплину туману.
      Мане твій слід
      у траві не побитій морозом.
      Розумом все розумію,
      та серцю не скажеш -
      "Замовкни!"...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. А в сером городе дожди
      А в сером городе дожди,
      но сверху радуга улыбкой,
      снимаем с вешалки плащи
      и прячем сон
      в ладошке липкой
      от карамели ручейка
      в кармане лета,
      лета, лета...
      багрянцем вечера
      согрета
      душа присела у стола,
      я угощу её вином
      в бокале тонком,
      как дыханье,
      испей, сестра, сей аромат,
      он – послевкусие свиданья...

      ___________________________

      Оригінал

      Інгвар Олафсон
      У місті сірому дощі


      У місті сірому дощі,
      а над дощами сонце сонця
      вдягаєм каптури, плащі
      ховаєм сон
      в липкій долонці
      від карамелі, що розстала
      в кишенях літа,
      літа...літа...
      багрянцем вечора
      зігріта
      сіда душа до столу,
      пригощаю
      її
      гербатою п'янкою
      у порцеляні як папір
      тонкій,
      то ж,
      сестро,
      пий аромат,
      сей
      післясмак амріти...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Попытка понимания
      А ты молчи…
      молчи, пока молчится,
      пока секунда продолжает год,
      пока слова, готовые излиться,
      не обозначат точками исход
      с неоскорблённой чистоты
      страницы…



      Коментарі (147)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Любові, Господи, любові
      Ганні Осадко

      Залиш на небі блиск агата,
      Не всі подолано пороги,
      Хіба я так прошу багато? –
      Дороги, Господи, дороги!

      Опустить Місяць білі роги
      У став, де ніжиться латаття,
      Коли не вистачить дороги –
      Багаття, Господи, багаття!

      Вогонь ще вугликом жевріє,
      Малює смужки кольорові,
      Коли й багаття не зігріє –
      Любові, Господи, любові!…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. И, увлажняя солью раны...
      …и, увлажняя солью раны
      через прозрачные одежды,
      так бестолково толерантно
      и бесконечно безнадежно,
      так правильно в какой-то мере
      бросал ты, словно в землю, эти
      слова, невинные, как звери,
      и беспощадные, как дети…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.9 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Истины просты
      Ой, вы ночи мои, дни,
      пережиты, перепеты,
      не замечены огни,
      не дослушаны советы,

      перепутаны листы
      в партитуре этой пьесы,
      знаю: истины просты,
      как цветы у кромки леса,

      как прозрачная вода
      в хрустале Нагорной чаши,
      все уж сказаны слова –
      и не наши, и не ваши,

      всё уже занесено,
      и расписано, и скрыто,
      сохнет на гвозде руно
      у разбитого корыта,

      но пока пьянит вино
      монолизиной улыбки,
      слышу, слышу всё равно,
      слышу соло первой скрипки...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    19. Теплом непевним
      теплом непевним час іде навскіс
      через припухлість губ, дівочість кіс,
      через полинність зваб і мідність труб,
      через буденність втрат і палкість згуб,
      через чиюсь долоню на чолі,
      через сухі ромашки польові,
      через квадрат заплаканого скла,
      в який крихка надія утекла,
      і де на хвилях лазурових мрій
      гойдається мій човник золотий…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. После рая (Лилит)
      – Твоё имя во мне болит
      до сих пор…
      Как жилось-скиталось?
      Как же мало тебя осталось
      В той, второй, что послушно спит…
      – Было холодно над рекой,
      было звёздно…
      Как мне леталось!
      Как кричалось, смеялось, мечталось,
      как любилось мне, Боже мой!..
      – А со мной?
      – Так наскучила тень от Древа,
      Я умела быть Женщиной – не женой.
      – Мы могли быть вместе, Лилит… Постой!
      – Зачем? У тебя для этого Ева…



      Коментарі (94)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Небыли-были
      Ласка и нега по пальцам струятся,
      Нега и ласка,
      Сказкою правда желает казаться,
      Правдою сказка,
      Брызги волос твоих, юноша нежный,
      Цвета каштана,
      Только попал на висок белоснежный
      Отсвет тумана,
      Звёзды и солнце душою ласкаешь,
      Чтоб не забыли,
      Стоя на радуге, соло играешь,
      Небыли-были...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Райский яд
      (При желании можно напевать) :)

      Cладковатый привкус яда –
      райских яблок полон сад,
      заработана награда
      много лет тому назад.

      Разлетелась на осколки –
      то ли в сердце, то ли в глаз,
      те осколки были колки –
      никого никто не спас.

      Был один осколок – мальчик,
      а другой – его сестра,
      чертит слово тонкий пальчик
      между завтра и вчера.

      И служила правде вера,
      только чья же тут вина,
      что любовью стала мера,
      одиночеством – цена.

      Эй, родные, чьи вы, где вы,
      неужели «Аз воздам»?
      помнишь: первой была Ева,
      помнишь: первым был Адам…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Вечерняя реминисценция
      Был день жарою изувечен,
      но недолюблен, недопит...
      соленый плоский сыр овечий
      нам подарил старик Рашид,

      закат стекал с небес на плечи
      под колыбельный хор цикад...
      Ты помнишь этот душный вечер
      и перезревший виноград?



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Воспоминания об Уфе
      Метель до самого рассвета
      И бусы чёток на руке,
      И полумесяц минарета
      Кривой улыбкой в темноте.

      И будет всё, как было прежде,
      Но перемешаны мазки,
      Где чёрный - цвет моей одежды,
      А белый - цвет твоей реки...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Келих насолоди
      хмільний мед травня
      бузковий п’ятилистник
      раптом збудеться?
      келих з насолодою
      повен бажань незнаних



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Я дарую тобi... (Тема № 9)
      Я дарую тобi... а чого це я маю дарити?
      Я i так щонедiлi таскаю тобi бiлi квiти,
      Я i так тобi каву готую, буває й вечерю,
      А у вiдповiдь чую одне лиш: хутчеє, хутчеє!

      Ти i так володiєш моїми думками, грошима,
      Нерухомим, рухомим (будинок, город і машина),
      Ти і так у полоні тримаєш і душу, і серце,
      Ще дарунків тобі?! – І об стінку нещасне люстерце…

      :))



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Для тебя – для меня
      Для тебя – чтобы солнца
      ........................зной,
      Для меня - и свеча
      ........................свет,
      Для тебя - чтобы пир
      ........................горой,
      Для меня - вчерашний
      ........................обед,
      Для тебя - чтобы мир
      ........................пел,
      Для меня - милей
      ........................тишина,
      Для тебя - чтобы конь
      ........................храпел,
      Для меня - восход
      ........................и волна...

      Так и дышим с тобой
      ........................врозь,
      Так и пишем мы свой
      ........................дуэт,
      Друг у друга - как в горле
      ........................кость,
      Друг для друга - как "да"
      ........................и "нет".



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Езотер-Рiка (Переклад)
      Коли ти лежиш на піску
      І тобі байдуже
      Що в мерехтливо мертв’яному світлі
      Хвилі омивають холодом ноги

      Коли яскравою примарно яскравою плямою
      Спалахом у мозку думка про минуле

      Коли зоряне небо сльозить
      Вуглинками метеорів

      А тиша як саван обертає тіло

      Коли шовкові руки вбивці-вітру
      Ласкаво лоскочуть обличчя
      Приховуючи свою силу
      Під ніжністю невагомих дотиків
      Наближаючи мить повного прозріння

      Не поспішай встати
      Не поспішай рушити з місця

      Відчуй цей світ
      І піщиною на березі океану
      Спробуй спалахнути
      Як один з цих вогників
      У хвилях або у небі

      І відчуй звільнення від тіла
      І прийди до мене хоча б на мить
      Щоб залишитись на вічність
      Коли ти на межі

      І тобі все остогидло...

      _____________________________________

      ОРИГИНАЛ

      Омагодан О

      Эзотер-Река

      Когда ты лежишь на песке
      И тебе все равно
      Что мерцая мертвенным светом
      Волны омывают твои холодеющие ноги

      Когда ярким призрачно ярким пятном
      Вспыхивает в мозгу мысль о прошедшем

      Когда звездное небо плачет
      Вспышками метеоров
      Когда тишина как саван обертывает тело

      Когда шелковые руки убийцы-ветра
      Ласково щекочут лицо
      Скрывая свою силу
      Под нежностью невесомых прикосновений
      Приближая мгновение полного прозрения

      Не торопись встать
      Не торопись двинуться с места
      Ощути этот мир
      И песчинкой на берегу океана
      Попробуй вспыхнуть
      Как один из этих огоньков
      В волнах или в небе

      И почувствуй освобожденье от тела
      И приди ко мне хотя бы на миг
      Чтобы остаться на вечность
      Когда ты лежишь на холодном песке
      И тебе все постыло




      Коментарі (89)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Поиск
      закаты
      сонаты
      караты
      магнаты
      трактаты
      солдаты
      бушлаты
      фанаты
      север Италии, запах охоты...
      Кто Ты?

      котлеты
      газеты
      бюджеты
      клозеты
      фуршеты
      обеты
      поэты
      куплеты
      изысканной скромности "Кабриолеты"...
      Где Ты?



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ЛЕДІ НІЧ
      Коли вона здирає з мене
      Осоружну гамівну сорочку,
      Я вже чую
      Початок тієї пісні…


      Нестор Німцов

      Цариці, дівки - у пітьмі
      служниці Еро,
      супутниці, коханки, хіть,
      стрункі гетери!

      Фламенко жвавих пальців (ом-м-м!),
      зухвалий сміх і –
      скуштуй гримучий раціон:
      лимон-горіхи.

      Відпустить денний параліч –
      бажань офорти –
      на простирадла хлине Ніч,
      як кров з аорти…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Еро-нічне
      подружка-зірка
      знає звідки безсоння
      вогкий слід льоду

      :)

      подружка-звезда
      знает тайну бессониц
      влажен след льдинки



      Коментарі (79)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Хрустально-хрупко
      хрустально-хрупок
      лунный мост притяженья
      прилив ли отлив
      где-то вдали от меня
      ты видишь белые сны



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Молитва на краю
      (Марине Цветаевой)

      Руки - вразброс,
      Душу - навзрыд,
      Лечу под откос,
      Позабыв стыд,

      Жду - на краю,
      Губы - в кровь,
      Криком молю -
      Мне уготовь

      Милость простить
      Вся и всех,
      Дай пригубить.
      Шаг - и вверх...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Желание любви сильнее, чем любовь
      Желание любви сильнее, чем любовь,
      И жажда знания ценнее знанья,
      Рождение – начало увяданья,
      Великолепие – убожества покров.

      Лишь соловью всё это невдомёк,
      И куколке, что бабочкой проснётся,
      Воде, которая с горы несётся,
      Траве, вдыхающей весенний ветерок...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ПІНГВІНО-ЗАЯЧЕ
      (За мотивами Ганни Осадко і Ніки Новікової)

      Я наїлася зимною тишею
      (Бо з пінгвінів які борщі!),
      Хоч Миколою або Гришею
      Прилітай за мною мерщій.

      Твої лайки полюють на зайчиків,
      І лежать вони на снігу,
      Як пухнасті роздерті м’ячики,
      Напівянголи, напіврагу*.

      Ми впольоване м’ясо заяче
      Поласуємо на бігу,
      Майже ситі, і нам вже гаряче,
      Ти знімаєш повільно дохУ…

      ЗапряжЕмо пінгвінів у сани ми,
      (Бо не можу я вже без них),
      Чорно-білими, фортепіанними
      Полетять від цих клятих криг…

      І лишаться в снігах скривавлених
      Тушки зайчиків (майже бІлок).
      Ще колись розкажу про них…
      ………………………………….
      Ранок. Клініка. Понеділок.

      * Рядок А. Вознесенського



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Навіть тоді
      Навіть коли
      коріння землі
      ніжно її розірвуть
      на клапті,
      навіть коли
      ріки вирвуться
      з берегів,
      очищаючи шлях собі
      одночасно,
      навіть коли
      не залишиться снів
      і в хрипі потонуть
      слова про щастя,
      навіть тоді
      вціліє любов,
      і це правильно буде
      почасти...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Даже тогда
      Даже когда
      корни земли
      нежно ее разорвут
      на части,
      даже когда
      реки вырвутся
      из берегов,
      очищая путь себе
      в одночасье,
      даже когда
      не останется снов
      и в хрип уйдут
      все слова о счастье,
      даже тогда
      уцелеет любовь,
      и это правильно будет
      отчасти…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Таке нескладне питання
      Мій янголе сивокрилий,
      пораднику безголосий,
      де, за якими брамами
      приховуєш світлий лик?
      Фіранками бавиться осінь,
      стікають на блюді сливи,
      медвяно струмить повітря
      і губиться серед гір…
      Ти є? чи ти був? чи будеш?
      таке нескладне питання,
      навіщо тоді ті знаки
      долонями стережу?
      твій посміх відлунює вітром,
      твій погляд відблискує в ватрі,
      твій подих – у першій ноті
      тендітного «Summer Time»…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. Лиловость георгин в прозрачной вазе утра
      Лиловость георгин в прозрачной вазе утра,
      В подрамнике окна рассвета акварель,
      Простились мы с тобой вчера светло и мудро,
      Кому поешь теперь, мой милый менестрель?

      Чьи ласки до утра теперь ты воспеваешь?
      Какой звезде теперь верна твоя строка?
      Ты снова так же мил... и так же исчезаешь,
      Как утренняя свежесть лилового цветка...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Хорошо было Канту
      Хорошо было
      Канту:
      всего две вещи
      его удивляли,
      а тут...
      звезды отражаются
      в бриллиантах
      и не хватает рук
      для грязной борьбы
      за звание
      самых чистых;
      а тут...
      на завтрак – враг,
      на обед – друг,
      на ужин – обещание
      сделать обещанное,
      но не сразу,
      не вдруг;
      а тут...
      на флаги разорвана
      радуга,
      как на бинты
      простыня,
      всё разложено
      «по понятиям»,
      нам – можно,
      а вам – нельзя...

      Был наивен
      Иммануил,
      хорошо,
      что сейчас
      не жил...



      Коментарі (46)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Всё наоборот
      Зачем мы любим тех, кто нас не любит,
      Зачем не любим тех, кто любит нас,
      И ждём, когда же время образумит,
      Раскинув одиночества пасьянс.

      Зачем играем в эти безделушки
      И платим половиною себя,
      А ночью объясняем всё подушке,
      Мол, жертву приносили мы не зря.

      Раскиданы по точкам параллелей,
      По разным измереньям бытия,
      Зачем мы ищем новых вдохновений,
      Хоть знаем точно - верить им нельзя.

      Лишь в зеркале, каноны все нарушив,
      Спит истина, прозрачная до дна,
      Там ангелы скупают наши души,
      А демоны - хранители Добра...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. РАЯНА ДОРОГА
      Ми міряли цей брід
      старались перейти
      по камінцях
      не замочивши ноги
      на беріг інший,
      де п’янить бузок
      і конюшина ліловіє
      край дороги,
      де бусол чорний
      все склада гніздо
      і махаони
      в самбі передсмертній
      такі смішні і мудрі,
      де вино
      і хліб до нього
      от і все до столу,
      де оболоні
      свіжий малахіт
      приймає ніжно
      відболіле тіло
      і лови де скінчаються
      і світ
      знесилений їх розпочати
      знову…
      Ми мріяли
      пройтися по воді,
      як посуху,
      та раяна дорога
      лежала в глибині.
      А ми були малі…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 6

    43. Цветы у перехода
      ..............заплачу за телефон, вымою полы.
      ..............Из телефонного разговора


      Давай мы вместе вымоем полы,
      и чистота покуда в доме длится,
      я расскажу, как сон влетает птицей,
      как рушатся химерные мосты,
      как звуки превращаются в слова,
      как из семян рождаются ромашки,
      как влагой полнятся весенние овражки
      и как обманчива лесная тишина;
      ты мне расскажешь, как идут дела,
      как поживает мягкая игрушка
      (ей починили раненое ушко!),
      как утром разболелась голова;
      я расскажу, как мечется душа,
      не находя ни выхода, ни входа...
      И купим мы цветы у перехода,
      но принесём их в разные дома...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. По белому кругу
      По белому кругу, по белому полю
      окрылок души отпускаю на волю,
      его ты узнаешь по белому следу,
      по белому свету над сонной рекою,
      по запаху липы, по цвету кувшинки,
      по еле заметной - от смеха - морщинке,
      по свежести чувств, понимаемых молча,
      по блеску звезды соловьиною ночью...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    45. Ночной дождь
      Погладь холодное стекло,
      почувствуй: грань между мирами –
      лишь слово, а кому дано
      к судьбе приблизиться словами?

      Прижми горячих пальцев дрожь
      к атласной выворотке ночи,
      уйдя – иди, и ты идёшь,
      на память оставляя почерк.

      По эту сторону дождя
      мы повстречаемся едва ли,
      косые слёзы фонаря
      под утро скучно высыхали...




      Коментарі (146)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    46. ***
      – Проходь...
      але не наближайся,
      бо це не жіночий каприз,
      поглянь,
      ніч світлішає
      раптом
      від спалахів люті
      без сліз...

      Торкнись...
      але будь обережним,
      бо я вже не плесо,
      а вир,
      я загнаний біля берези
      ласкавий
      і пристрасний
      звір...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. БЕЗ РУК, КОХАНИЙ! (Тема № 9)
      Ти роздягаєш поглядом повільно
      Мене. А я – тебе. Ми робимо це спільно.
      – Без рук, коханий! В нас була угода!
      Яка ж нахабна чоловіча та порода!

      Все нижче, нижче, дуже-дуже ніжно,
      Вже видно твоє тіло білосніжне...
      І ледве чутно ллється зваби пісня,
      І вже не "до", але іще "не після"...

      :))



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. Полет шмеля над пропастью во ржи
      Полет шмеля над пропастью во ржи, мечты-кликуши,
      Нет без ущелий высоты, морей – без суши,
      Нет без молчания строки, без воли – плена,
      Без ночи – дня, без холода – огня, без жизни – тлена,

      Уж если падать, то, взлетев с горы, лицом в колосья,
      А слушать лучше тишину, чем безголосье,
      И быть готовым красоту отдать взамен, но…
      Придумал кто-то радугу с дождем попеременно…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    49. АЛЬФА І ОМЕГА
      .............Чи не тому вуста німі…
      ........................Ю. Лазірко

      …полинути…де альфа і омега
      сапфірами виблискують, де Вега
      свій шлях таємний щойно почала,

      де є вогонь і де немає скрути,
      де все стається так, як має бути
      і світлом повниться колиска золота,

      де руки сильні все ще місять глину
      і декілька рядків, написаних не в риму,
      тавром лягають на німі вуста…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    50. ДЗЕРКАЛО НЕ ВИННЕ (Рубаї)
      Жбурляючи каміння беззупинно,
      Шаблі і списи гострячи картинно,
      Спитай себе, на хвильку зупинившись:
      Чи дзеркало в образі твоїй винне?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. НАЛОЖНИЦА
      Если б не руки твои
      по коже
      до дрожи,
      если б не очи твои,
      что с ночью схожи,
      если б не губы твои,
      что разум тревожат,
      ненавидела б тебя
      и на ложе
      тоже...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Предгрозовое
      Земляничных полян предзакатная кровоточивость,
      Изумрудная влажность, прозрачная кожа змеи,
      В этот час межвременья почти ничего не случилось,
      Только звуки исчезли и спрятались в горле земли.

      Только ветер нездешний свою наколдовывал небыль,
      Только тени зловещей толпою багрово вились,
      В небесах кто-то мрачно давно перетаскивал мебель,
      И ворчал по привычке, и лишнее сбрасывал вниз.

      В ожидании гнева деревья пониже пригнулись,
      Защищаясь руками от высшего в мире суда...
      В этот миг, всех прощая, смущённо любя и волнуясь,
      На притихшую землю
      ...................раскаянно
      .............................пала
      ...................................вода...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ПЛАЧ ПО ЗАНЕПАЛОМУ РЕЙТИНГУ (думки вголос одного з учасників «поетичних змагань»)
      Мій рейтинг впав…А ще стояв учора
      Твердий, могутній, як ота дубина,
      Незламний, як та скеля, де прикутий
      Був той чувак… як там його…забув…

      Він був моєю гордістю і суттю,
      Метою справжньою у цій царині віршів,
      Й дівки усі разом ставали в позу,
      Та що дівки – усі чоловіки!

      Його я доглядав, щоденно пестив,
      Ганчіркою стирав з нього пилюку,
      І цяточки на ньому не бувало,
      Блищав, як очі навесні в котів…

      А потім налетіла дика зграя
      Вовків па-а-азорних і брудних чужинців,
      Розпочали хапатись за мій рейтинг
      І хаяти його перед народом…

      Перед моїм народом, для якого
      Я вірші ці треклятії пишу
      І виставляю їх разів по десять,
      Щоб кожен зазубрив, як Отче наш…

      Є на Майстернях тут порядок чи нема?
      Чому адміністрація мовчить
      І рота не заткне отим гидотам,
      Що честь мою із рейтингом зрівняли,

      Коли упав він, кволий, на коліна,
      І звідти ледве чутно шепотів:
      «Здійми мене, здійми, о, милий тато…»!
      Як серце крається і як душа болить….



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. ХОККУ-ХАЙКА-МАРАФОН
      вином кленовим
      сповнено келих згуби
      і насолоди



      Коментарі (64)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Закат гранатов
      Плесни прохлады мне в бокал...
      закат гранатов, воздух прян,
      и звездною пыльцой агатов
      ещё не тронут ятаган
      небесный. Тихая река
      туманом стелет берега
      у плеса. Сброшена фата,
      и слов коротких пиццикато
      волнует кровь исподтишка,
      и безысходностью крылато
      бессмыслие первопричин,
      где я одна и ты один…
      а лёд в стекле беззвучно плакал...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Розгойдуючись до небес. Зовсiм легка еротика (Переклад)
      ***
      Якi несхожi ми, але якi єдинi
      у нiч глибоку,
      коли в тiснинi гiр, улюблених тобою,
      я бавлюся сопiлкою дзвiнкою.

      ***
      Ти кажеш, я пастушка безтурботна,
      бо погляд мiй у небесах блукає,
      торкни троянди пуп’янок губами,
      на мить небесну про зірки забуду.

      ***
      Розгойдуючись до небес,
      ми в гонг ударили обидва разом,
      i, ставши нотою одною, зрозумiли –
      сьогоднi ми зiграли без розходжень...
      ________________________________________

      Оригінал

      Лида Леда (стихи.ру)

      ***
      Как непохожи мы, но как едины
      глубокой ночью,
      когда в теснине гор тобой любимых
      играю я звенящею свирелью.

      ***
      Зовешь меня пастушкой беззаботной
      за то, что в небесах мой взор гуляет.
      К бутону розы прикоснись губами,
      и я на миг о звездах позабуду.

      ***
      Раскачивая до небес качели,
      мы в гонг ударили одновременно
      и, став единой нотой, осознали -
      сегодня между нами нет различий



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Люблю любить любовь
      Люблю любить любовь, ловить ее подсказки,
      В полунамеке смысл угадать,
      Снимать с нее обиды, гнева маски
      И ждать.

      О, эта недосказанность святая,
      Полуотказ, нет-нет, полупризыв,
      Вкусивши плод, быть изгнанным из рая
      В обрыв.

      Не сожалеть, не каяться, но верить:
      Воздастся всем за этот сладкий грех,
      Ведь мерками земными не измерить
      Ее утех.

      И чувствуя, что сочтены мгновенья:
      Сегодня счастье, завтра будет грусть,
      Все ласки отнимать у вдохновенья,
      И пусть...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Piano-piano
      Тихо-тихо,
      рiano-piano
      дождь рождался
      в объятьях тумана,
      долго-долго,
      устав возвращаться,
      бледный ангел
      со мною прощался,
      тонко-тонко,
      от края ресницы
      след от воды
      стирает границы,
      нежно-нежно,
      не видя обмана,
      лицо твоё глажу,
      piano-piano...




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    59. Всю ночь стихи
      Всю ночь стихи - безумство, право!
      Ну, разве ночи для того,
      Чтобы рифмованной отравой
      По венам пенилось вино,

      Чтобы чужого вдохновенья
      Ловя дрожащие огни,
      Наивно отдалять мгновенья
      Ещё не выпитой любви?

      И чтобы, опьянев под утро
      От недосказанности чувств,
      Молчать с тобой светло и мудро
      Под сенью дремлющих искусств...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. Епіграма на Критуса Нахмана
      Невчасно прервано коїтус,
      У графоманів їде дах,
      На полювання вийшов Критус,
      А разом з ним – славетний Нах.

      І провокатори занили,
      Очко судомить чорний жах:
      Здійма їх на сатири вили
      Шляхетний хлопець Критус Нах!

      :))



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 4.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Епіграми-2
      Зеньо Збитий

      Свої червонії рейтузи
      Він замість прапора трима
      І ним абстреляніе Музи
      Сковчать під гавкатню Сірка

      Ніка Новікова

      Ах, Ника, Ника, Николетта,
      Мечта влюбленного поэта,
      Глаза зеленые открыв,
      На мир глядишь, как Суламифь.

      Жанна Люта

      Зачем же Орлеанской Деве
      Мечом размахивать во гневе?
      Противников всех устранит
      И безобидный цианид...

      :))



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Епіграми
      Владимир Ляшкевич

      Галантен и ласков со всеми,
      Честь сайта заставит блюсти,
      Божественной мудрости бремя
      Ох, как же нелёгко нести…

      Варвара Черезова

      И в клетке очень нужен пеньюар,
      Входи же, мачо, коль не очень стар,
      Заслыша утомлённый блюз,
      Всегда я снять готова блуз…

      Олександр Бондар

      Я чесно не хочу стьобатись,
      Воно виходить так само,
      Як в нескінченому кіно:
      Ти йому “спи”, а він ......

      Марійка Герман

      Панянки, паночки, панусі,
      Я можу довго в тому ж дусі,
      Бо навкруги такі лапусі,
      Що пусі-мусі, мусі-пусі...

      :)))))



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Я – поле битвы
      Я – поле битвы чувства и рассудка,
      Здесь пленных не берут – не тот расклад,
      В раскаты боя вслушиваюсь чутко,
      Читаю партитуры канонад.

      Распятая на квадратуре круга,
      Не в силах различить, где друг, где враг,
      И разум дразнится: «Что нам Гекуба?»,
      А эхом слышится: «За что Гекубу так?»

      И между мной и мной – огонь с водою,
      То сердца, то ума победный клич,
      И деться некуда, и горизонт – чертою...
      .......................................
      Так тонко-тонко
      плачет
      колокольчик...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Маємо те, що маємо (пародія)
      Василь Шляхтич. Є як є

      Серце б’є
      Моє
      Твоє
      Я є
      Ти є
      Життя триває
      День минає
      Ніч минає
      Світ кохає
      Те що раєм
      Називає
      Не під нагаєм
      Доріг шукає
      Знає
      Що вони заростають
      Той знайде
      Хто віру має
      Він не пропаде
      Світ триває
      А є
      Як є.

      _____________________

      Серце б’є
      Моє
      Твоє
      Її
      Його
      Йо-йо...
      Життя триває
      День минає
      Вечір минає
      Ніч минає
      Ранок минає
      Про що це я
      Забуваю
      Буває
      Такий вже я
      Як є...



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Как хорошо
      Как хорошо, как будто так и надо,
      Скользить по грани яви и зеркал,
      Меж дверью рая и порогом ада
      Во снах искать магический кристалл,

      Как хорошо, приблизясь к изголовью,
      В себя вобрав осенних листьев дрожь,
      В разрыве между дружбой и любовью
      С закрытыми глазами слушать дождь...




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Лише любов... (Рубаї)
      В любові не буває каяття,
      Вона не знає пастки забуття,
      Лиш через неї сенсу набуває
      Химерна гра під назвою "життя"...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. Белый вальс
      Я приглашаю Вас на вальс,
      В волшебный мир полукасаний,
      Полунадежд, полупризнаний,
      Полунамёков, полуфраз.

      Мы с Вами - клавиши судьбы,
      Вы в чёрном весь, а я вся в белом,
      На свадьбе гостем неумелым,
      Где в женихах - увы - не Вы.

      И вальса бесконечен круг,
      Хоть неизбежен путь разлуки,
      И Ваши нечужие руки
      Лежат на талиях подруг...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Розчарування (пародія)
      На вірш Мирослави Меленчук
      http://maysterni.com/publication.php?id=19270
      .....................
      Губи – безгубі і руки – безрукі... Зупинка
      Серця без серця. Ці двоє прощались навік:
      Хвиля, що так була схожа собою на жінку,
      Скеля, якою у море вростав чоловік.

      ________________________________________
      Губи – безгубі, і руки – безрукі, і ноги – безногі,
      Серце без серця, і шлунок без шлунку, і череп без мозку...
      Думала, то в тебе губи такі от вологі,
      А виявляється, весь ти, коханий, із воску





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Майже про лелек
      В. Бендюгу та його безсмертним віршам

      ***
      За селом прокричали лелеки
      Летіли лелеки з Африки, -
      Несли в Україну грип.
      Летіли лелеки і кашляли,
      Я кричав їм у слід, аж охрип:
      - Не летіть ви сюди, чорнОгузи, -
      Хай вас негри усіх поїдять!
      Вистачить з нас і Чорнобиля…
      Отче наш… вашу мать, вашу мать…

      ***
      Не в позі щастя
      Ставай хоч раком
      Усе то буде лиш фізкультура
      __________________________________

      Лелеки, недоїдені пігмеями,
      Під “вашу мать” верталися додому,
      І, пролітаючи над Піренеями,
      Побачили картину незнайому:

      Стою я в позі знака Зодіаку
      І бороню кордони України,
      Лише боюсь, щоб грип отой крилатий
      Зненацька не підкрався із-за спини,

      Стою вже довго, вже закляк чекати,
      Вже голуби взялись за справу дружньо,
      Я все здолаю за тебе, країно-мати,
      Урочисто, повільно, стійко, мужньо...



      Коментарі (72)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Прощание с парусником (Малая сапфическая строфа)
      Не лечу я вдаль по волнам лазурным,
      Парус старым стал и поблекли краски,
      Не заставит плыть за багряным солнцем
      Стонущий ветер.

      А ведь были дни – по безбрежной глади,
      За надеждой вдаль, окрылённый, юный,
      И русалок смех, хоровод дельфинов
      Путь услаждали.

      Как тревожен свет от Луны далёкой,
      Как печален звёзд менуэт прощальный,
      И на дне морском мой последний берег,
      Вечная пристань.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Старинное сентиментальное
      – Мы разминулись на века,
      Я узнавала Вас в полотнах
      Старинных мастеров, когда
      Был из печали воздух соткан.

      – Вы были молоды, я – стар,
      Вы умирали, я – рождался,
      Меж нами времени муар,
      Мой ангел, Вас я не дождался.

      – На сквозняке не наших встреч
      Дрожат флажки тигровых лилий...
      – Как трудно образ Ваш беречь
      В дыму разрушенных бастилий...
      ...................................
      В судьбой не тронутой тиши,
      В тени смоковницы воспетой,
      Обнявшись, спали две души
      Под тонкой мантией рассвета...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Такий сезон
      Такий сезон…
      втомилася душа
      слова тлумачити
      розпізнавати звуки
      реагувати адекватно на
      вповільнене очікування страти
      щодня
      щовечора
      щоночі
      вже не хоче
      ліпити ціле із шматків
      складати паззли тьмяні
      буття і небуття
      і аромат меліси
      вже не врятує
      сум солодкуватий…

      спасіння поруч…
      слухати самотньо
      як гори виростають
      між світів,
      тремтить повітря
      під крилом у чайки,
      як сонно і спокійно
      вдихає насолоду
      вічне море…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    73. Дрожит...горчит...болит (рубаи)
      Стих ненаписанный дрожит,
      Любовь ненужная горчит,
      Тень нерождённого ребенка
      Цветком оторванным болит.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. А решта все... (рубаї)
      Дурень зустрівся тобі – позабудь,
      Коханий не любить тебе – позабудь,
      Захід і світанок – це справді безцінне,
      А решта все – попіл, міраж, позабудь



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. А шоу все трива...
      На сході сніг, на заході імла,
      Отак і живемо серед негоди,
      На голки рим нанизуємо сходи,
      Із вірто-ніжності будуємо слова,

      І, полонені магією скла,
      Все граємо у пристрасть і сумління,
      Забувши про байдужість павутиння,
      І шоу все трива...трива...



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    76. Тот, кто убил
      Безликое утро
      серым холстом
      заползает
      в подрамник окна
      падать в любовь
      не больно
      на острые камни
      добра
      падать не страшно
      если
      струна еще держит «си»
      милая, знаешь,
      это игра
      Времени
      Воли
      и Сил…

      ***
      Убивают
      те, кто любят,
      потихоньку
      наслаждаясь
      красотой
      твоих вибраций
      между Солнцем и Луною,
      с любопытством
      наблюдая
      яркий свет
      протуберанца,
      убивая
      тех, кто любит…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Фантазия на тему прощания
      Словно глупый слепой мотылёк,
      Не увидевший в пламени муку,
      Я твою одинокую скуку
      Принимала за счастья росток.

      И сиреневый вечер впитал
      Всё отчаянье хриплого блюза,
      И моя захмелевшая муза
      Долго смотрит на гладкий металл.

      Погружение в этот закат –
      Отражение мира иного,
      Где ребёнок смеётся, и снова
      Свет в душе изначален и свят...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Маэстро-неизбежность
      И чёрных клавиш грусть,
      ................и белых клавиш нежность
      Впиши в свой нотный стан,
      ................маэстро-неизбежность,
      Бессонницу любви,
      ................прощенья мёд гречишный,
      Излучины реки
      ................упрёк почти неслышный,
      Ромашек сарафан
      ................на голом теле лета,
      И страхи по ночам,
      ................и жажду света, Света...
      По нотам пробегу,
      ................совсем не зная броду,
      Играй Судьбу, играй,
      ................замедли только коду



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    79. Залиш мені тишу
      Я все пам’ятаю...
      Я душу загою,
      Віддам все, що маю,
      Залишусь з собою,
      Я все розумію...
      Я біль заколишу,
      Бери собі мрію,
      Залиш мені тишу



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Іронічно-еротичне-2
      ***
      не в позі щастя
      погодилась камбала
      були б діточки...

      ***
      закляк чекати
      поки кімоно скинеш
      добре туземцям

      ***
      за мною в постіль
      тягнеться шал парфумів
      твоїх, кохана...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Тема № 8 (Б)
      ***
      за мною в постіль
      не поспішай плейбою
      не молившись



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Тема № 8 (А)
      ***
      не в позі щастя
      облиш акробатику
      своїх фантазій
      Камасутрі не треба
      на роботу о восьмій



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Не-стихи
      не-логичность
      типичности,
      не-созвучие
      ряда,
      после не-возвращения
      возвращаться
      не надо,
      вспоминая не-встречи,
      помню только
      разлуки,
      не напьюсь
      нынче вечером
      разве только
      от скуки



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Залиш собі сніжне зілля
      Даремно чекаєш, лютий,
      від мене спокути,
      ні дня не віддам, ні ночі,
      це – тайни жіночі,
      залиш собі сніжне зілля,
      моє божевілля
      занадто для тебе гаряче,
      не твОя вдача,
      лечу крізь морозні грати
      любити,
      ........кохати,
      .................жадати



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. Просто
      Ти не навмисно, знаю,
      просто зійшлося так,
      просто ступити маю
      на зледенілий дах,
      просто дзвонар кульгає
      крізь кольорові сни,
      просто відлік триває
      до чергової весни...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Читаючи Дао-кохання
      вдоволена Інь
      в повній гармонії з Ян
      о, мудрість Дао
      стійкий нефритовий стовп
      без відпочинку



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    87. Зваба (танка)
      не варто було
      в очі дивитись тобі
      але запізно...
      що ти казав про рази?
      збились з рахунку давно...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    88. Читай по губах
      читай по губах
      розмотуй клубочки думок
      як не можеш вже чути
      дзвінків телефонних
      на розі уяви і яви…
      за місячним світлом
      рушають у вирій беззірний
      блідою юрбою
      твої тимчасові герої…
      в цих натяках зимних
      застигли всі сльози безглузді
      і знаки пророчі
      підкажуть дорогу крізь дюни
      де грають на дзвонах,
      вібрують смарагдом цілющим
      у мантрі священного Сонця
      на струнах прийдешніх містерій……



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. А снег идёт... идёт... идёт... идёт
      Был вечер свят, как может быть однажды,
      И равнодушен, тем и справедлив,
      Давал печаль и радость на разлив –
      Испей до дна или умри от жажды.

      И ночь спускалась правдой сыромяжной,
      Всех победивших славой угостив,
      Всех побеждённых горечь усластив,
      Супругой верной, девкою продажной.

      Оценкам не подвластна благодать,
      Устав тела и души ублажать,
      Смиренно спят блудницы и поэты,

      И небо милость жизни подаёт,
      А снег идёт… идёт… идёт… идёт
      На синагоги, храмы, минареты…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Жартома
      ***
      Хай тільки дві біди в країні тій існує,
      та перша весь час другу ремонтує...

      ***
      Видобування коксу – справа стратегічна,
      Принаймні, так вважає мер столичний...

      ***
      Вишиванка з піджаком – то солодка пара,
      Як метелик з картузом, як Стецько і Клара...

      ***
      Він всіх навчить, як коми розставляти,
      Як треба дихати і як вірші писати,
      Як стати жертвою всіляких фобій,
      А провокація – то просто хоббі...

      ***
      Осетр с лимоном мною обожаем,
      Но почему-то вспомнилось опять:
      "Небось картошку все мы уважаем,
      Когда с сальцом ее намять..."



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Осіннє барокко
      останнє мито
      цей лист кленовий
      на склі запітнілім
      долоневий спогад....
      осіннє барокко
      кантат Йогана
      глітвейном
      спливає
      у срібний келих
      меланхолії
      спина до спини
      сидимо з нею
      перебираючи
      пелюстки надії
      прозорі...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Чай с дождем
      Асфальт умыт,
      витринное стекло
      от обморока сонного
      очнулось,
      гром
      всхлипывает вдалеке,
      вернулась
      священная пора
      Воды...
      и молний белых
      нити
      сплетаются с дождём
      ещё!
      .......ещё!!
      ................ещё!!!
      по лицам улиц,
      сморщенным от зноя,
      по паркам!
      ...... скверам!
      ............клумбам!
      ................. площадям!..

      ......................
      я распахну окно
      (как в марте, воздух чист),
      впущу
      дразнящий запах
      свежего арбуза
      и ветер
      трепетный...
      мы будем
      вместе пить
      холодный
      жёлтый
      чай
      с жасмином...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Про те...
      як пісок прохолодний і білий
      по руці обережно стікає,
      залишаючи слід шорсткуватий
      на місцях, де торкнулося море…
      як у море вертається хвиля,
      пам’ятаючи сенс відображень,
      і несе їх до Острова Сина
      у кристалах майбутніх Містерій…
      як містерії гір і пустелі
      починаються з Духа і Слова,
      з кольорових ефірних мелодій
      на світанкових луках Любові…
      як Любов’ю врятована вічність
      нам дарує ковток насолоди
      сходом Сонця, де берег пустинний
      і пісок, прохолодний і білий…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    94. Слухаючи новини
      Коли зі скривленого рота VIP-лиця
      Летять «перлини» політичного маразму,
      Не зрозуміло: чи то задум був Творця,
      Чи наслідки невдалого оргазму…

      :))



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Там, де верхівки сосен
      1
      Там, де верхівки сосен
      сходяться разом,
      де велике сонце,
      нанизане
      на молоді ніжні голки,
      розпадається
      на тисячі сонечок,
      кожне з яких
      тягнеться до тебе
      по тонких рожевих
      стовбурах,
      лоскоче, смішить,
      заглядаючи прямо в очі:
      дивись, дивись на мене!

      2
      є перехід,
      по якому можна пройти,
      але краще злетіти
      (це ж легко),
      і тисячі маленьких сонечок,
      що живуть у тобі,
      на своїх теплих долонях
      віднесуть твою безтілесність,
      таку легку
      таку невагому
      таку прозору
      Додому



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Квазисонет
      Так плод не падает, уже созревший...
      Междусезонья черная дыра
      Воронкой вьется с ночи до утра
      И выстилает дно листвой умершей,

      А чаша неба полнится ненастьем,
      Хоть дань природе отдана сполна,
      И яркая девятая Луна
      Больное Солнце гасит в одночасье,

      Но тишина в небесном серебре
      Спускается на ту аллею, где
      Вдали от суеты и чувств пожара

      Идет, беспечно листьями шурша,
      Святая пара – осень и душа,
      Соединенная кольцом бульвара...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    97. Віра
      Комусь ікона,
      комусь робота,
      комусь щоденна
      фетишна турбота,
      без неї можна
      пісні співати,
      спокійно їсти,
      спокійно спати,
      і можна гроші
      складати в конверти,
      і можна жити,
      але не вмерти...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Ще трішки
      Брудніють омиті ноги
      від зречень і зради,
      якої вам ще допомоги,
      якої поради,
      якого ще болю
      він має зазнати,
      щоб ви зрозуміли:
      любити – не значить
      карати,
      чи, може, хтось інший
      захоче
      на гору ту пішки?..
      .............................
      – Скільки терпіти, Отче?
      – Ще трішки...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    99. Міжсезоння
      Медитація ряботіння
      калюж, сполоханих вітром,
      шаманська меланхолія
      григоріанських співів,
      лист,
      обірваний на півслові,
      бо
      ....просто
      .............все
      .................набридло,
      час 1.11…
      гарна ніч
      для реінкарнації
      міжсезоння…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Маэстро-неизбежность
      И чёрных клавиш грусть,
      ................и белых клавиш нежность
      Впиши в свой нотный стан,
      ................маэстро-неизбежность,
      Бессонницу любви,
      ................прощенья мёд гречишный,
      Излучины реки
      ................упрёк почти неслышный,
      Ромашек сарафан
      ................на голом теле лета,
      И страхи по ночам,
      ................и жажду света, Света...
      По нотам пробегу,
      ................совсем не зная броду,
      Играй Судьбу, играй,
      ................замедли только коду*...

      *Кода – музыкальный термин, обозначающий
      завершение композиции.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ***
      Осінь неквапна, як літній китаєць,
      лагідно вислала кленову постіль,
      ставу старого незайманий глянець
      з неба мембраною дихає поспіль,

      і хризантеми елітні парфуми
      знов надихнуть падолистові танці,
      тонко і високо квиліють струни,
      осінь злотава,
      ................Господні ятранці...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Вечерняя фантазия
      при-кос-но-вень-е
      кожа платья сброшена
      длинные тени



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Серпнева мелодiя
      Медовий серпень
      ........у вікна ллється,
      Осінню пісню
      ........шепоче серце,
      Душа блукає
      ........в рожевім гаї,
      Бо скільки жити –
      ........зозуля знає,
      І день коротший,
      ........і ніч зухвала,
      А ти все ближче,
      ........а слів замало,
      Вже сонце швидше
      ........за овид пада,
      Ріка зомліла
      ........від зорепаду...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    104. До-минор
      Простуженное утро
      дождь слизывает с губ...

      труб водосточных
      сломанные пальцы
      висят безжизненно,
      не в силах удержать
      повозку дня,
      что катится уныло...
      на пяльцах неба
      распят закат,
      дрожащий, как желе,
      в стекле божественном...
      колюч и жуток ветер,
      срывающий с земли
      листвы одежду прочь...
      а ночь... что ночь?
      всего лишь время суток...

      тональность до-минор
      сюиты октября...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    105. Zурбаган. Фентезі
      Вже Мiсяць на вежу вмостився,
      Траву застилає туман,
      Я знаю – ти знову наснишся
      Менi, чарiвний Зурбаган,

      I знов кришталевi обранцi
      До Бiлої Cкелi ведуть,
      Холодного мороку бранцiв
      Ряди за рядами встають,

      Коли зацвiте конюшина
      I очi вiдкриє сурмач,
      Я знаю – настане година,
      Не плач, моє серце, не плач,

      Тут сутiнки пахнуть iмбиром,
      I м’ятою пахне вода,
      I ледве помiтним пунктиром
      Життя
      .......по долонях
      ....................стiка.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    106. Місто-Гойя
      Ніч неквапно розгортає
      порцелянові крильцята
      снів, наврочених чужою
      долею, що сумом котить,
      білим колом,
      чорним колом,
      місто-Гойя,
      місто-морок...

      Ні, давай-но спробуй знову!

      ... порцелянові крильцята...
      місто-зрада,
      місто-змова,
      цвіллю вдягнуті калюжі
      ... снів наврочених. Чужою
      тінню спогади паплюжить,
      ... білим колом,
      ... чорним колом
      листячко над містом тужить
      вітер-брате,
      Місяць-друже...



      Коментарі (57)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    107. Фантазия на тему "Прощание"
      Словно глупый слепой мотылёк,
      Не увидевший в пламени муку,
      Я твою одинокую скуку
      Принимала за счастья росток.

      И сиреневый вечер впитал
      Всё отчаянье хриплого блюза,
      И моя захмелевшая муза
      Долго смотрит на гладкий металл.

      Погружение в этот закат –
      Отражение мира иного,
      Где ребёнок смеётся, и снова
      Свет в душе изначален и свят...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    108. Передчуття
      Все мало статися не так...
      Навіщо синьокрилий птах
      Мене розгледів з висоти
      Під парасолькою весни
      І мрії?

      Все мало статися не тут,
      Навіщо саксофона звук?
      Нічна кав’ярня замала –
      Три столики, і два вікна,
      І Місяць...

      Все має статися колись...
      Впаде на землю жовтий лист,
      І дивних сновидінь буття
      Накреслить лінію життя
      І долі...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    109. Я тебе зачекаю
      Листя пада
      на місто,
      я відкрию вікно
      навмисно,
      хай сюди залетить
      їх тáнок,
      хай мене заколише
      осінь,
      ми обидві з нею
      коханки
      того танго,
      що чути досі,
      назбираю зірок
      намисто
      і по них я дійду
      до краю...
      обрій зверху
      на диво чистий,
      любий мій,
      я тебе зачекаю...



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    110. У тім світі
      У тім світі,
      ....де все навпаки;
      ....де Зло необхідно, як Рівновага;
      ....де тобі не всміхаються спочатку, а відразу
      б'ють у спину;
      ....де кращі вороги - друзі, а друзі -
      дбайливо байдужі;
      ....де червоне на білому - не горобина, а кров;
      ....де ілюзії не називають надіями;
      ....де "так" означає "ні", а луною "ти" звучить "я",-
      У тім світі ми з тобою разом...


      з того берега
      твоя усмішка ближче
      на ціле життя
      навіть за поворотом
      не сходяться береги



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Коли музика стихне
      ................................... Другу

      Коли музика стихне і звуки полинуть у стелю,
      коли сил вже не вистачить чути пронизливе "сі",
      я згадаю ім’я твоє дивне, дитя насолоди, пастелі
      твоїх снів потойбічних, де сутінки зріють в росі,

      Де серпневе осоння медвяно в повітрі кружляє,
      де на теплому плесі чиїсь ще вологі сліди,
      де чутлива душа всі закони тяжіння долає,
      де на згадку лишається шурхіт сухої трави,

      Я безсоння твоє заколишу нічними дощами
      і у місячнім сяйві тривогу твою розчиню,
      нічого не питаю - радій і живи до нестями,
      все мине коли-небудь... от тільки не стій на краю...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. ***
      Якби ти чув,
      як лунко пада листя
      на ланцюжок
      твоїх слідів легких
      від болю нетутешнього
      ............до серця,
      від спогадів нічних
      ............до потойбіччя,
      від крику першого
      ............до подиху на скло,
      від слів порожніх
      ............до одного Слова,
      ти б зупинився,
      Часе...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Non-re!
      Вибач, мала,
      не можу відвести
      муки твоєї,
      що зараз скінчиться...
      Non-re...– шепотіла
      вода з криниці,
      non-re! – благали
      птахи і звіри...
      Бачиш, як вийшло...
      хіба ти навмисно,
      хіба ти бажала,
      щоб у сусіда
      телятко впало,
      коли ти з квітами
      розмовляла,
      коли ти трави вплітала
      в коси,
      нага вбігала
      в ранкові роси...
      хіба ти знала,
      хіба ти чула,
      що над тобою
      гроза загула?...
      ..........................
      лишився в Часі
      згарища стогін
      (звідки цей спомин,
      з якого неба?),
      через століття
      я просинаюсь з твоїм
      "Не треба!!!"



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    114. І буде день
      І буде день
      новий...
      Вчорашні обереги
      ще гріють серце
      ввечорі,
      коли
      тужливий вітер
      виє свою пісню
      і ніч
      самотню каву подає,
      і спогадам
      не вирватися з кола
      між прапорцями
      дотиків твоїх,
      і клята воля
      сповнюється
      Словом,
      я вірю –
      буде день...




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    115. І витончений присмак потойбіччя
      По мармурових сходинках
      до зірки
      приречено прямую
      я вгамую
      той поклик темряви
      що дихає в обличчя
      жаданою вологою
      безсмертя...
      ...............................
      і витончений присмак потойбіччя
      в краплині теплої амріти
      снити
      вже сил не маю
      засинаю... квіти
      зриває вітер очманілий...
      милий,
      вже годі над безоднєю
      старіти...
      куди ти?!
      .......................
      навіщо це мені
      навіщо?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Красная Шапочка, Серый Волк и Зигмунд Фрейд-1
      Шановні пані та панове! Я чесно намагалася
      перекласти цей текст українською...
      Але виявилося, що будь-який, навіть чудовий,
      переклад, не взмозі передати весь колорит :((
      І ще одне. Дітям до 16 років, а також занадто
      цнотливим цього краще не читати :)))


      На идею гнусного надругательства над всем
      известной сказкой натолкнул меня столь же известный анекдот:

      Идет Красная Шапочка по лесу и орет песни.
      Выходит Серій Волк и говорит ей:
      "Шапка, ты что, сдурела, ты чего так разоралась?
      Мало ли кто из кустов выйдет
      и что с тобой сделает?
      А она ему в ответ:
      "А что такого? Дорогу я знаю, секс люблю..."

      И вот я подумала: а что если взглянуть на сюжет
      с точки зрения старины Фрейда?
      Представим: жила-была в лесу вполне половозрелая
      Красная Шапочка.
      И была у нее с Серым Волком любовь - большая, но тайная.
      Потому как встречаться им негде было:
      то из кустов живность подглядит, то комары опять же...
      И придумали они себе место для встреч страстных завести.
      Ну, где как не у бабушки?
      Задумка была классная: волк бабулю того,
      и дом свиданий готов.
      А Шапочка туда будет продолжать "пирожки приносить".
      Но не предусмотрели они случая в виде дровосека,
      который крики их перепутал с другими и -
      кесарнул Серого Ромео.

      Примечание:
      1) в гнусном надругательстве используются
      все стихотворные размеры;
      2) рассматривается собственно развязка
      этой поучительной истории;
      3) вообще-то, это коллективное творчество :))

      Итак:

      ХОР (Гекзаметр)

      Музам не снились ни страсти такие, ни горе такое,
      Шапочке Красной одной пережить все пришлось ненароком,
      Грустен наш будет рассказ, здесь веселье излишне любое,
      Девичью душу и тело свое повязала та Шапочка с волком!

      ***
      (ЯМБ - "Онегинская строфа" - да простит меня А. С.!)

      - Ну, что ты встала у порога,
      Вцепившись мёртво в пирожки?
      Вперед и с песней, недотрога,
      Я изнываю от тоски.
      Иди ко мне, моя малышка,
      Останься в Шапке - это фишка,
      все остальное - на фиг, прочь,
      Устроим мы безумства ночь.
      - Лови меня, мой рыцарь серый,
      Сейчас проверим, как ты крут,
      Дрожанье лап, кусанье губ...
      Какой ты, право, неумелый!
      Расслабься, хочешь пирожок?
      О чем скулишь? Какой горшок?

      (ХОРЕЙ)

      Серый Волк ушел в загул.
      Протрезвел.
      Потом загнул
      Красной Шапочке салазки
      так что та ушла из сказки
      жутко-жутко матерясь
      пирожки забросив в грязь.
      У её теперь живот
      вздулся шариком.
      Вот-вот
      вывалится из него
      чёрт-те знает чё чего
      то ли волчьи дети
      то ли хрен в букете.

      .***
      - Я пропал, как зверь в загоне, --
      Серый Волк под Шапкой стонет.
      - Что?.. Ты трусишь, мой дружочек?
      Съешь с виагрой пирожочек.

      На фиг мне любовь такая,
      где пацанка управляет.
      Сам привык смущать я бестий.
      Глянь, мой клык ещё на месте!

      ***
      - Это клык? Ну, ты загнул, волчара,
      У щенков я бОльшие видала,
      Не тушуйся, друг, сейчас поможем -
      Сделаем из кнопки великана.

      - Ты куда? Ведь я боюсь щекотки,
      Не хватай руками мои чресла,
      Может, тебе будет интересно -
      Бабушка пред смертью завещала...

      (ДАКТИЛЬ)

      - Как хороша ты, о девочка в красном,
      Даже без красного ты хороша...
      - Зубы твои так в оскале прекрасны,
      Но и опасны, как волчья душа.

      - Что ты, я весь пред тобой нараспашку,
      Хочешь - потрогай, а хочешь - погладь,
      Тронь своей ручкой мохнатую ляшку...
      ...Бабушка тоже просила обнять.

      Помню, бывало, придешь на рассвете,
      Ляжешь тихонько в постель нагишом...
      Ты говоришь о каком-то минете?
      Лучше послушай, что было потом...

      ***
      Рыдаю я, на Волка глядя -
      Облез уж весь от этой... Шапки;
      Она же - даже не краснеет,
      И в сексе Волка не жалеет!
      ...В букете ХРЕН - оно, конешно,
      Не икебана - просто песня -
      И слышу Волчье - "Не могу-у-у!!!"...
      У Фрейда, видно, он в долгу...

      ***
      Вдалеке, где гуляют по лесу
      то ли бесы, а то ли балбесы,
      Шапка Красная ищет в туманах
      свою девичью честь окаянну.

      Вот ведь дело оно ведь какое,
      потеряешь, хрен сыщешь потом,
      никакой не прикроешь рукою
      место то, на котором излом!

      На пенёк взгромоздившися попой,
      понадтреснутой в разных местах,
      сыплет Волку она блин синкопы
      через ох, через ух, через ах...

      (АМФИБРАХИЙ)

      - Ну что ты опять мне морозишь мозги,
      При чем здесь бабуля, при чем пирожки?
      Ты мне обещал офигительный рай,
      Давай же, мохнатый, быстрей начинай!

      - Достала меня ты, тебе я скажу,
      А ну, замолчи или я ухожу,
      Займи лучше рот свой предметом другим,
      Да будь осторожна и ласкова с ним.

      ***
      Блись Красношапочьной мадамы, ёлы палы,
      столпотворение из лешых и волков,
      зайчишки в памперсах и лоси-аксакалы
      сбежались дружно к арамату пирошков!

      А Шапка шлёпает в сандалиях по лесу,
      торчяя передом вперёт а задом взат,
      лесной народ мужыцка пола гибнет в стрессе,
      текёт слюня с ево и пучуцца глаза.

      Один Волчара тока в зубе кавыряит,
      любви нажравшыйся по само "не могу",
      и откровенно енту банду презирает,
      пирог кусая скрось ляминиву фольгу.

      Вот щяс я подойду и дам по рылу
      нахалу адцкому: едрит тебя за шыш,
      за штош тебя така девчёнка полюбила,
      коль ты ишо на бапку зуп точИшь?

      (ХОККУ, ТАНКА)

      ***
      каждый дровосек
      своего счастья
      вздохнула волчья шапочка...

      ***
      …любовным утехам
      предались игриво
      Под сенью бамбука.

      Мрачная тень
      Показалась внезапно
      В тени деревьев –

      За круглыми стеклами
      Хитрые глазки
      Доктора Фрейда.

      Поняли вдруг,
      Что врасплох их застали.
      Позор несмываем!

      Как пренебречь
      Самурайскою честью?
      Вспорото брюхо…

      ***
      красная шапка
      вот и всё что осталось
      эх, Фрейд, старина...

      :)))))))))



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Підсвідоме бажання
      Заневолив той сон
      і по колу повів
      по старому,
      де багаття жоржин
      натякне на стежинку
      додому,
      де любисток незібраний
      зонтики тягне до ґанку,
      де ще бабине літо
      живе в золотавім світанку,
      де на зламі світів
      тут зустрілися
      бранці кохання,
      де твій погляд, твій дотик,
      твоє підсвідоме бажання...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. В саду каміннім...
      В саду каміннім,
      що заріс любистком,
      лиш спогади
      вирують...
      Пряна ніч
      гойдає став старий
      в обіймах...
      Осінній замок,
      лежачи в руїнах,
      ще пам’ятає
      аромат свічок
      і плач роялю,
      лункий шепіт
      двох...
      Відтоді
      вітер тут господар,
      зачиняє
      і розчиняє
      вікна з вітражами
      колишніми...
      під шурхотіння часу
      дарує листям
      пристрасть
      пасадоблю...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Тьма исчезает в темноте
      Тьма исчезает в темноте,
      вода - в воде,
      разлука - в смерти,
      в потусторонней круговерти
      надежд несбывшихся,
      извне
      сюда вползает шорох ветра
      так и не вскрытого конверта
      (увы, ваш выбыл адресат),
      да и кому какое дело,
      что сердце песню не допело -
      никто ни в чём не виноват,
      и только память сводней старой
      бренчит расстроенной гитарой,
      и письма всё горят, горят...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Просьба
      Дай избежать не смерти, не сумы,
      Не зависти, не дружбы с дураками –
      Любви к нам тех, кого не любим мы,
      И равнодушия любимых нами...



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. І знову липень, знову спека...
      І знову липень, знову спека,
      Як і тоді, як і тоді...
      І знову хтось надію плЕка,
      І робить кола по воді,

      І миле призабуте скерцо
      Знов бешкетує мавпеням,
      І знову хтось повірить серцю,
      Але не я, але не я.

      2006 - 2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.2 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Три питання
      Ти бачив, як тремтить повітря
      У час короткий, надвечірній,
      Від аромату динь і яблук
      На розі осені і літа?

      Ти чув, про що шепочуть хвилі
      З піском морським на узбережжі,
      Коли їх пестить теплий вітер
      На розі ночі і світанку?

      Ти віриш в те, що вільні душі
      В блакить здіймаються прозору
      І їхні мандри нескінченні
      На розі смерті і спасіння?



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    123. Дражнилка
      Я можу бути різною:
      нахабною, капризною,
      жаданою, шаленою,
      як гімназистка, чемною,
      коханкою Орфею...

      от тільки не твоєю...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    124. І буде ніч...
      І буде ніч... палка і безсоромна,
      Як стигла полуниця на губах,
      Наложниця терпка і невідмовна
      В твоїх руках.

      Солодкий смак пекельної спокуси
      Розірве тіло, розум захмарить,
      То нерв оголений, а не мої укуси,
      Тобі болить.

      Так струм розпусти збуджує повію,
      Так спрагу первісну вгамовує вода,
      Я божевОлію, божеволІю,
      А ніч стіка.

      Жадана мить одвічного бажання
      Нахлине, мов загибель, віч-на-віч,
      То ж зрозумій – це нашого кохання
      Остання ніч...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    125. Сіно...серпень...розпуста
      А сіно кололо спину,
      А з неба зірки зривались,
      То серпень, напевно, винний,
      Що я тоді закохалась,

      Мої непристойні жести,
      Твоє нескінченне "хочу",
      А Місяць грайливо пестив
      Шалену розпусту ночі...



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --