ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро

Артур Курдіновський
2026.03.06 00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.

Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він

Ігор Терен
2026.03.05 15:16
                    І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,

Ольга Олеандра
2026.03.05 11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.

Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.

Іван Потьомкін
2026.03.05 11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.

2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,

Борис Костиря
2026.03.05 11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.

Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,

Микола Дудар
2026.03.05 10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…

І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,

Юлія Щербатюк
2026.03.05 07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:08 ]
    маме
    Хочу писать...хочу кричать...
    Но крик мой никому не слышен...
    Но я то знаю, - я кричу...
    И боль моя уж никогда и не утихнет...
    Нет не сержусь я... и не осуждаю...
    Тебя, наоборот, я восхваляю...
    За то, что ты живёш со мной...
    За то, что терпиш ты меня...
    За то, что за меня боишся...
    И не смотря на наши ссоры,
    Хочу тебе всегда я говорить:
    Тебя люблю я, мама!...пожалуйста прости...
    И мне не важен твой ответ,
    Ведь главное, что ты тут, рядом..
    Ничто тебя мне заменить не сможет,
    Никто другой тебя затмить не сможет...
    Прошу простить меня за эти строки,
    За всё, что я бывает говорю...
    Хочу сказать тебе всё это,
    Но почему-то не могу...

    05.11.08


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:46 ]
    ***
    І вже все пало:
    І таємницю прикриваючи завіса,
    І разом з тим довіра, що була…
    Я ладна дзеркала усі розбити,
    Щоб в них не бачити себе…
    Я хочу душу вирвати із себе,
    Адже саме те відчуття її,
    Мене пригнічує знутри…

    27.10.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:19 ]
    сповідь...
    Прошу пробач мені...
    Я мала сумніви
    Що до твоєї чистоти...
    Але ти чиста...
    Як те немовля,
    Що не пізнало ще ганьби...
    Ти - світ в моїй душі...
    Рятуєш, ти мене постійно...
    Живу тобою
    й для тебе...
    І буде так завжди,
    Адже ти янгол, як на мене,
    Котрий живе на цій землі...

    25.10.08


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.06 08:54 ]
    * * *

    Ніхто іще не має на прикметі,
    Не знайдені до певної пори,
    Ці вірші, як затоплені у Леті
    Галери, чайки, шхуни й катери.
    Блискучих слів піастри і дукати
    Тому лиш пощасливиться знайти,
    Хто із глибин наважиться підняти
    Своїх думок затоплені флоти.
    Я на глибини не дивлюся зверхньо,
    Ладнаю човен з вибраних дощок,
    Допоки підіймаю на поверхню
    Хоча б один-єдиний черепок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (7)


  5. Руслан Навроцький - [ 2009.04.05 23:47 ]
    ***
    Бессмысл.
    Пир во время чумы
    Вгрызись.
    В смысловые коды.
    Кто ,если не ты!

    Одиночество!
    а как ты хотел.
    Мир нагнул Беспредел.
    общество антител…
    Одинок-сейчас значит Смел.!

    Страх!
    Неведом лишь дуракам.
    Аккордом против Там-тамов.
    Дудочка ,усмиряет Крыс.
    Помни Божьи примеры-промыслы.
    Волей-молитвой держись!

    Боль!
    Генерация диких ос.
    Или,заточенных кольев-пуль.
    Болит-значит есть еще Мозг.
    значит,-сердце видит Путь.

    Действие!
    есть –Любовь.
    Иначе-опять Бессмысл.
    Помни-мир в круге седьмом.
    В сердце пусти Высь.

    Настрой себя на Любовь.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Прокоментувати:


  6. Диковинка Лісова - [ 2009.04.05 21:41 ]
    * * *
    Вознісся світ
    під гул аплодисментів.
    Усе, в моєму серці вже аншлаг.
    На біс
    вже не прийму затертих компліментів,
    всіх невдоволених прошу до книги скарг!


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (1)


  7. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.05 21:12 ]
    КОКТЕБЕЛЬ

    Моя вигадка боса
    В Коктебелі була...
    Там до осені носять
    Загорілі тіла.
    Там не ждуть Афродіту
    Золоті «бідняки»
    І поділене літо
    На дохідні шматки.
    Я ставала тамтешня
    В колообіг розваг,
    І возив обережно
    На горбу Кара-Даг.
    Гальки дивні карати
    Потрапляли до рук
    І погодився знятись
    Волоокий віслюк.
    Туї довготелесі
    Зупиняли щокрок.
    Цілувала я персик
    У засмаги пилок.
    І від тиску одежі
    Вивільняв обережно,
    У полон беручи,
    Дикий пляж уночі.
    .......................
    Там, де змінюють пози
    Море й хвиля людська,
    Моя вигадка й досі
    Коктебелем блука.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (8)


  8. Наталя Терещенко - [ 2009.04.05 20:13 ]
    ПРИГОДА
    Йшов босо́ніж лісом. Ноги збив
    А кругом- чагарники та груддя…
    Зрозумів - не вистачить доби,
    Вибратися з нетрів та з відлюддя.
    А на пні - зміючка лісова,
    Лихом коронована царівна,
    Заспівала солодко слова
    Голосом облудливим і дивним:
    «Несумісність посмішок та сліз,
    щастя й болю, сили і безсилля.
    Світло сонця – гірше, аніж ліс!
    Стережися, тролю, випий зілля!
    Ось ВОНО - рятунок у руці.
    Випий, тролю, ні́де поспішати,
    Цей настій - із диво-корінців,
    не з любистка, полину, чи м’яти.
    Зілля це солодке - з німоти
    В інший вимір, в інший часопростір,
    У ніким не хожені світи
    Що давно зовуть тебе у гості.
    Попрощайся, тролю, назавжди
    із собою. Ось, тобі люстерко!
    Випий, тролю, зілля від біди,
    Дух-душа безболісно затерпне…»
    Взяв люстерко. Глянув на дурне:
    Очі – з болю, а вуста – з печалі:
    «Я не троль. Це втома. Це мине.
    Я піду собі. По тернах. Далі...»


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  9. Василь Степаненко - [ 2009.04.05 18:46 ]
    Помчуся босий!
    *
    Літав галопом
    На почуттях по світу –
    Свистіло в вухах!

    Із переляку
    Хапався я за гриву.
    А то був вітер!

    Душею молоденький
    Мій кінь і досі.
    Стоптав усі підкови.
    Помчуся босий!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  10. Катерина Луговська - [ 2009.04.05 14:24 ]
    Хочу
    Хочу мати
    Тебе
    Розібрали на шматки
    Як конструктор леґо
    В дитинстві любила грати
    А за твого мабуть ще не винайшли…
    та ні! Не кажу що старий,
    ти досить стильний і вправний
    Дивився на мене, як на щось незвичайне.
    Це тому, що не вмію кидати понти?!
    Якби ти збирав повій на дорозі,
    Я би вдала, що одна із них
    Знаєш, я дихати вже не в змозі,
    Бо як навіжена збираю
    ці кляті леґо-шматки…
    ТЕБЕ ЗБИРАЮ, втрачаю думки,
    і кричу НЕ КОХАЮ!, НЕ КОХАЮ!,
    а насправді не знаю, a ти
    сказав своїми очами,
    що ми ненадовго на «ТИ»…
    Підкажеш, де береш свої чари,
    і навіщо не снишся вночі?
    Я звісно тебе втрачаю,
    І ніколи не мала
    НАВЧИ!
    Кидати кляті понти
    благаю. Ти можеш. Наостанок. Навчи….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (1)


  11. Олексій Тичко - [ 2009.04.05 11:42 ]
    Жіночий інтернет.
    Гламурні рамки і портрети.
    Там серед них і твій в рядку.
    Листи чекаєш в Інтернеті.
    Знайомства, блоги - все в пусту....
    Казкові мрії ти носила,
    літала десь у небесах.
    Засмучена така, красива.
    Для кого там твоя краса?
    І вечорами, вклавши сина,
    гортаєш сайти, власний блог.
    Сторіччя цього павутина
    можливо, вас з'єднає двох...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  12. Галина Левченко - [ 2009.04.05 02:00 ]
    Усі справжні Люди є справжньою карою.
    ***
    Співчуття завжди принижує.
    Може, через те, що його завжди пів?

    ***
    Із дорослої безпорадності часто проглядає непорядність.
    Із дитячої беззахисності сокотить хист сили непереможної.

    ***
    Усі справжні Люди є справжньою карою.
    Вони оголюють несправжність у всьому, до чого дотикаються.

    ***
    Закон кругової поруки із найжахливішою силою діє у коханні,
    Щохвилини поповнюючи віковічний ланцюг новими жертвами.

    ***
    Якщо тебе повчають старші,
    Не поспішай з відповіддю: слова – полова.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  13. Галина Левченко - [ 2009.04.05 02:18 ]
    У грудях ворушиться якась волохата темрява...
    У грудях ворушиться якась волохата темрява,
    М’якими лапками здушує серце міцно-хвилююче,
    Випускає тонкі молоденькі кігтики, –
    І вистрибує пустотливими кошенятами з очей.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Корнієнко - [ 2009.04.05 00:26 ]
    Час

    Подайте
    убогому на диво
    у дивосвіті


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Микола Шевченко - [ 2009.04.04 21:44 ]
    У кожного є...
    У кожного є потаємне місце,
    В якім ховається чи голка, а чи смерть.
    Та не дай Боже її поламати!
    Улізти в душу, випалить траву...
    Сірник слабкіший голки набагато,
    Ховаю щось від інших, бо живу.
    Я душу маю, як усі, трепетну,
    І трохи світла, сонця, та дощу,
    Іди, я пригорну тебе, розраджу,
    Поплакать зможеш в мене на плечі,
    Не грайся, мила, тільки, сірниками...
    Рука в руці - до чого ці плачі?
    Навіяні фатальними думками...
    Ми схованки давай, в одну з`єднаєм,
    Не вийде путнього із того, знаю.
    Кощій правий був - потаємне місце,
    Не ділиться - воно лише твоє.
    А решту видно іншим вже, як є...
    осінь 2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  16. Юрій Сегеда - [ 2009.04.04 21:49 ]
    Не вийшло в тебе знов
    Не вийшло в тебе знов
    Йому наснитися.
    Спини свою любов,
    Щоб не розбитися.

    Летіла, мов стріла,
    Не знала спокою.
    Єдиною була
    І одинокою.

    Не загуби краси,
    Скажи: "Я вистою".
    Кохання погаси
    Росою чистою.

    Бо ти згориш дарма,
    Душа обпечена.
    Собою ти сама
    На біль приречена.

    Ти знову не змогла
    Йому зустрітися,
    Твоїх очей смола
    Сльозами світиться.

    Не дай себе журбі,
    Нехай забудеться.
    Його лице в юрбі
    Нехай загубиться.

    Не загуби краси,
    Скажи: “Я вистою”.
    Кохання погаси
    Росою чистою.

    Бо ти згориш дарма,
    Душа обпечена.
    Собою ти сама
    На біль приречена.



    Рейтинги: Народний 5.44 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (16)


  17. Дмитро Дроздовський - [ 2009.04.04 21:34 ]
    * * *
    Коли заплющую очі —
    Музика. Нескорений лавр.
    Танок безчинний щоночі.
    Італія, чорний мавр.

    Лавровий вінок у Фавна.
    Забутий пергамент сну.
    Мелодія неугавна.
    Чекає той мавр весну.

    Гора. Синє небо. Віче.
    Горіння палких словес.
    В підніжжі — там стадо биче.
    І хоче теж до небес.

    Словесні палкі горіння.
    Палає небесна твердь.
    А в муках бичує тління.
    Народ, без мети й осердь.

    Коли заплющую очі —
    Гора. А на ній — вівтар.
    Танок невпинний щоночі.
    І жертва, наче нектар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  18. Наталя Терещенко - [ 2009.04.04 20:09 ]
    КАМО ГРЯДЕШ?

    Червоний кінь втомився вже горіти,
    Ліловий кінь звільнився від стремен,
    І майстер нишком зрікся маргарити,
    Хоч так любив тепло її рамен.

    Пелюстя губ зове можливо й досі,
    Та в серці не лишилося слідів,
    Лиш прядки золотавого волосся
    У памяті, як місяць у воді.

    Його вже ваблять інші - чорні пера,
    Таких далеких лебединих зграй.
    Туманність Андромеди чи Венери-
    Оділлія? Одетта? Обирай..

    Ріж на шматочки неба стиглу повінь,
    Діли її, мов хліб між усіма,
    Крім тих, які твоїми є по крові...
    Усім- тепло, а сиротам - зима.

    Сховала серце кам’яна фортеця,
    Завмерла пам’ять в коконі- вузлі,
    І навіть думки тінь не відіб’ється
    фантомом на байдужому чолі.

    Людиноріг, людиномім, людино...
    Камо грядеш? Кому ти б’єш чолом?
    Тече ріка, а ти на середині,
    І виру не приборкати веслом.



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (4)


  19. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.04 15:53 ]
    Філософія війни
    Пам`ятаєш, я йшов на війну?..
    За вікном був чи сніг, чи то дощ...
    Ти поклала мені оберіг в полотняну торбину...
    Я повів тобі мовчки: “Прощай...”
    Ти сказала без слів: “Я діждусь...”
    Я за браму ступив і розтанув, як клин журавлиний...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ти у снах зріла, як я скакав
    В саму гущу ворожих полків,
    І ні кулі не брали мене, ні мечі, ні прокляття...
    Бо ти вірила в зірку мою
    І молилась до Сонця й Небес,
    А я душу і тіло свої грів в степу до багаття...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Якщо у святому бою
    В груди поранять мене –
    Не треба боятись – золою засип мою рану...
    І навіть, якщо мене вб`ють –
    Не плач, краще просто зведи
    Із ґрунту могилу з хрестом над округлим курганом...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Неушкоджений чи інвалід,
    На щиті чи в тернових вінках,
    Ся вертаю в тривозі домів із кривавого герцю...
    А ти на порозі, мов тінь –
    І тоді, і тепер, і завжди –
    І як дзвін, калатає твоє, біллю вражене серце...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ой, люта война була!..
    Ой, та була!..

    Кумпала Вір, 29.04.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  20. Анна Хані - [ 2009.04.04 15:41 ]
    Дівчинка
    Якщо я не буду мріяти,
    Нічого не буде
    І не кажи, що я – занадто
    У дівчаток очі з довшими віями
    І я не хочу їх підрізати


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:45 ]
    Другие
    Я всё ещё тебя ищу
    В подземных буднях,
    Переулках
    Голодная, имея пищу
    Когда я вижу лица
    Изумительно похожи
    Мне бьёт в висок
    Со мною бредит
    Сбивает с ног
    Меланхолия
    А я смотрю себе в глаза
    Где я хочу
    Зачем мне нужно
    Его увидеть, и понять
    Что мой сейчас
    Намного лучше
    Что я живу, и я ищу
    Тебя, чтоб точно убедится
    Я счастлива
    Когда вокруг
    Другие лица.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:07 ]
    Чёрными ночами
    Чёрными ночами
    Вспышками чёрными
    День обливается
    Потом томится
    В её ожиданиях
    Там ночью всё спит
    Всё по-настоящему
    Глубокими вдохами
    Под одеялами
    Снится
    Не спится
    От судорог
    Выдох
    Там по утрам
    Глаза ещё спящие
    Её просыпаются
    Раньше меня


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:24 ]
    Красные лодки
    На закате отвези меня в лодке

    Красные лодки к красному солнцу

    Нам птицы укажут путь в южную Америку

    Птицы, что принесли мне её краски

    Вернуться купаться к истоку

    Отвези меня на другую сторону глобуса

    Внутри тебя крутиться глобус

    Покажи мне южную Америку

    Из меня её цвета рвутся наружу

    Ты не знаешь свой цвет

    Но давай, отвези меня в лодке

    На воде солнца отблески

    Птицы поймут

    А я знаю язык диких птиц


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Максим Колиба - [ 2009.04.04 12:09 ]
    Серце
    Ти чекаєш надворі стомлено.
    Очі дивляться, очі споминів.
    Біль ще в мозок проходить списами,
    Розгортає душевні стогони.

    Очі плачуть, кричать, бо... зломані.
    Ти в них серце відняв дароване.
    І залишив їм, закатованим
    Тільки подих Свій замордований.

    Очі дивляться, поневолені,
    І вбивають у тебе стогони.
    Ти любов віддав загартовану.
    Їхнє серце віддав короноване.

    3.04.2009


    Рейтинги: Народний -- (4.19) | "Майстерень" -- (4.71)
    Прокоментувати:


  25. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 12:24 ]
    Крапелька надії
    Ніч темнотою густою накрила
    МІсто безлюдним ненадовго зробила
    Вулички тихого міста дрімають
    І ліхтарі потихеньку згасають...
    А мені не спиться, я пишу вірші...
    А мені не спиться, бо важко на душі...
    Гірка одинокість мій сон проганяє
    Забирає спокій, мрії розбиває...
    А я пішов би сміло сонце зустрічати
    Бо хотів би в нього про неї запитати...
    Про ту, що спокій в мене відбирає
    І про ту, що ненароком серце моє розбиває..
    Спитаю я поради: "що мені робити?
    Як мені коханій чимось догодити?"
    Спитаю я поради, як треба поступати,
    Щоб мою кохану приємно дивувати..
    Я їй квіти ношу, віна привикає
    І букет ніякий її вже не вражає...
    Я ії вірші пишу, їй надоїдає
    Мабудь у віршах моїх чогось не вистачає...
    Я їй своє серце віддаю у владу
    Та вона від цього аж ніяк не рада...
    Може сонце зможе мені підказати
    Як мені за серце красуні воювати??
    Та не скаже сонце, що мені робити
    В нього є робота - людей розбудити...
    Тож не піду ради в сонця я питати,
    Краще піду тихим містом погуляти...
    Погуляю, пригадаю ночі всі казкові
    Коли були поряд її уста чудові...
    Коли її уста я ніжно цілував....
    Я б за них без роздумів життя своє віддав!!!
    Коли я поглядав закохано в її чудові очі
    То були найкращі в моїм житті ночі...
    Та кінчилось літо і зима настала
    І казковим ночам вона кінець поклала
    Дні змінялись ночами, ну а ночі днями..
    І зима забрала все, що було між нами...
    І нехай підкажуть мені мудрі львівські леви
    Як завоювати знов серце королеви...
    Може з неба темного зіроньку дістати?
    Може серце з грудей вирвати, і їй подарувати?
    Я на все готовий, та сили вже немає..
    І крапелька надії тихенько помирає...
    За ночами прийдуть дні, а за днями ночі...
    Може ще колись побачу іі щирі очі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 12:37 ]
    Друг дівчиська
    Від холоду кожен на дворі тремтить
    Весна не спішить наближатись
    Дівчисько засмучене досі не спить
    Воно в одинокості хоче зостатись....

    Вона засмутилась, бо хоче спокою
    Бо хоче туди, де нікого нема...
    Хоче побути наодинці з собою
    Де є тільки тиша, тепло і вона...

    Та є в неї друг, він завжди із нею..
    Навіть якщо він далеко...
    Він хоче зцілити її від недуг,
    Підтримати завжди, коли їй нелегко...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.04.04 07:49 ]
    * * *
    Яблука падають глухо...
    так глухо...
    Тугу приймаю загостреним слухом.
    Птаха на гілці співає...
    чи скиглить...
    Яблуко впало до ніг
    перестигле.
    Осінь до мене прийшла
    серед літа.
    Знову дорога дощами
    розбита.
    Скільки у сонця я вимолю часу?
    Менше, ніж тиждень,
    лишилось до Спасу,
    Більше лишилось до тебе,
    ніж вечір...
    Як мені звикнути до холоднечі?
    Як мені в душу
    дощі упустити?
    Як відпустити
    цей залишок літа?
    Як увійти у добу епілогу,
    Вибравши, мабуть,
    найдовшу дорогу?..
    Яблука падають...
    1.08.07.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  28. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.04.04 07:58 ]
    * * *
    Злобовій Олені
    Приходь у гості – нагодую небом!
    Підсмажу сонця золотий жовток,
    Поставлю чашу з хмаринковим кремом,
    Дам на дорогу місяця ріжок.

    Кулінарія стала моїм кредо.
    Заправить зорями тобі куліш?
    Приходь у гості, я годую небом.
    А хліба вдома, ідучи, поїж.
    27.06.03.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  29. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 01:52 ]
    Запевнення
    Хоч зараз вітер холодний і сиро
    І сіро тобі на душі...
    Ти знай, є люди, які тобі щиро
    Щастя бажають в житті...

    Є той, хто щасливий, коли ти смієшся..
    Радіє разом з тобою...
    Кому від розлуки світ сірим здається,
    А кожна подія - бідою...

    Очі твої здатні душі зціляти,
    Уста несуть справжню потіху...
    Руки для того,щоб іх цілувати..
    Краса, бездогання навіки...

    Твій друг помогти тобі завжди готовий
    Тільки часто не знає він, як?
    Ти розкажи йому при розмові..
    Тобі не відмовить ніяк....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  30. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 01:14 ]
    Розчарування в чарівному
    Дружба -лайно!
    Це самообман...
    Ілюзія - ось що воно...
    Наївний жалюгідний стан....

    Нема в світі дружби, все брехня...
    Нема того, хто в лихо допоможе.
    І варто пам`ятати це щодня
    Інакше світ на казку стане схожий...

    І будеш жити у рожевих мріях
    Де кожен друг дасть руку допомоги...
    Не запідозриш у поганих цілях..
    Віддаш за нього серце, руки й ноги...

    Та раптом трісне бульбашка рожева
    І ти все зрозумієш в мить...
    Порветься біла ниточка життєва,
    Почнеться чорна і жорстока нить...

    Ти зрозумієш - ти став непотрібним...
    І другу свому ти уже набрид...
    І вже для нього став ти непотрібним
    Йому плювати, що тобі болить....

    Ти був готовий голову покласти
    Щоб другу тому догодити...
    А зараз в тебе почались нещастя
    А в нього нема часу для тебе послугу зробити...

    І не кажи "Я ж небагато прошу!!!"...
    І не кричи "Невже тобі це важко дати???"
    Ти зрозумій, що навіть не за гроші
    Твій друг готовий був тебе продати...

    Тепер, коли ти просиш бути поруч
    Твій друг свій час оцінює дорожче...
    І знай - нічого ти тепер не зробиш
    Як важко, то ніхто не допоможе....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Юрко Халавка - [ 2009.04.04 01:06 ]
    ***
    Дуракам закон не писан
    (пословица)

    Законы есть для всех, для бедных и богатых,
    Для тех, кто любит смех и тех, кто любит плакать.
    Для тех, кто любит жизнь и кто её не любит,
    Закон готов один и он всегда рассудит.

    И чувствуешь себя одним из тех вагонов,
    Которые бегут неведомо куда.
    Есть рельсы две. Их все зовут Законом
    А в сторону свернуть уже никак нельзя.

    Нам мысли утюжат законом-катком,
    И грустно мне слушать их стоны
    Так лучше уж быть дураком,
    Чем жить по таким законам!..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  32. Микола Блоха - [ 2009.04.04 00:58 ]
    Растерянность.
    Растерянность и лёгкий страх,
    Нет мыслей и нет слов тревожных.
    Жизнь медленно без смысла,
    Протекает маслом сквозь ладони.

    И смотришь, но не видишь ничего,
    Попытка мысль свою озвучить,
    Всего лишь строчки, что написаны,
    И новых нет, как нет желаний.

    Возможно, просто постарел,
    Не по годам, не по здоровью.
    По отношенью к бытию усталость,
    Наверно это называем старость.

    Николай Блоха 4.04.09 г. 00:12


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  33. Ірина Білінська - [ 2009.04.03 23:22 ]
    Просто, я закохана у світло
    Не шукай мене в шаленстві світу.
    Не гукай у мороці думок –
    Просто, я закохана у світло,
    Що мене підносить до зірок.
    Просто, я закохана у небо,
    Де веселки щедрі кольори
    Знов і знов ведуть мене до тебе,
    Я мов птах спускаюсь із гори,
    Щоб зустріти знову твої очі –
    Щоб у них втонути назавжди.
    І, нехай це мій найтяжчий злочин,
    Але ти діждись мене, діждись!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  34. Ірина Білінська - [ 2009.04.03 23:47 ]
    ***
    Лиш на дрібниці не розмінюй серця -
    Дивися вище, хай не стигне кров.
    У небі сонце мило усміхнеться:
    Розтане все – залишиться ЛЮБОВ.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  35. Костянтин Мордатенко - [ 2009.04.03 23:50 ]
    Твої «Ні», «Ні» мов літаки-терористи
    Розірвались в торбані байорки*,
    роблю все, що мені не зруки…
    В моїм серці, неначе в Нью-Йорку,
    впали башти дві, близнюки:
    «Любов»
    і
    «Кохання»


    * байорка – кожна з чотирьох обвитих канителлю струн торбана

    ------------------------------------------------------

    Написав даний вірш, а потім думаю: якби не було тієї трагедії, то не було б і такого порівняння? Не було б даного вірша? (Це завдяки теракту народилася поезія?!) Тоді що таке поезія: фотосинтез горя і смерті в тендітне видихання закоханого серця? Ось, якби не було тих подій, то, як би я сказав, про те, що сказав? А, може, якби не впали ті башти-близнюки, то вона б мені не відмовила? Може це мені Господь показує, що у Всесвіті є більші трагедії, ніж фізичні смерті? Може вмирання Любові більша за суттю, ніж ті смерті?..


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  36. Наталя Терещенко - [ 2009.04.03 21:59 ]
    АМБІТНА РЕПРОДУКЦІЯ (байка)
    Репродукція новенька
    з манерами стерви
    пішла якось до музею,
    де висять шедеври.
    Каже подрузі з надривом:
    « І на що це схоже?
    Від незграбних примітивів –
    борони нас Боже!
    Ці старі Оригінали
    на столітніх стінах -
    жалюгідні маргінали!
    Хіба це картини?
    Подивись на мене краще:
    стильна, креативна,
    не вишу, мов те ледащо,
    а веб- портативна....»
    ...........................
    Ось так товкла воду в ступці,
    не збагнувши й далі,
    Що не було б Репродукцій
    без Оригіналів.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  37. Василь Степаненко - [ 2009.04.03 20:09 ]
    Ти і я
    *
    На обрії сльози’
    Прощалися з тобою.
    Ти сонечком була.
    Я
    Срібною водою.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Катя Тихонова - [ 2009.04.03 13:13 ]
    * * *
    О, не шукай легкого заробітку.
    І як так можна? – Просто вбити квітку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (1)


  39. Катя Тихонова - [ 2009.04.03 13:59 ]
    Стоп! Відзнято!
    Теплі хмарки подиху твого
    Зігрівають темну ніч осінню.
    Палиш у прочинене вікно,
    Кажеш, що удвох не так вже й зимно.

    Обіймаєш. Дивишся углиб,
    Ніби прочитати серце хочеш.
    Декламуєш про любов верлібр
    І мені, і тій бентежній ночі.

    А слухачки мовчки віру ймуть
    Тим словам, зігрітим чорним чаєм.
    Дві душі крокують у весну.
    Ми ж її з тобою відшукаєм?

    Теплі хмарки подиху твого
    Та цілунки зоряно-пестливі.
    Стоп. Відзнято. Це лише кіно.
    (а здавалось, що усе правдиво…)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (3)


  40. Андрей Мединский - [ 2009.04.03 11:13 ]
    Влюбленные школьники под Батайском
    Там, на другом конце планеты,
    хоть шар никогда не имеет конца,
    но это не важно, короче, где-то
    небо, отлитое из свинца,
    сыплет звездами в Миссисипи,
    «Оoh-yeah»,- восклицает стареющий негр,
    а я повторяю, и небо сыплет
    их отражение в Днепр.
    А дальше, от голоса отрываясь,
    эхо цепляет блики зари,
    и в это время торговка в Китае
    нечаянно просыпает рис,
    что-то при этом кричит по-китайски,
    и, когда над Россией летает сон,
    влюбленные школьники под Батайском
    смотрят, как звезды падают в Дон.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (5)


  41. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:48 ]
    Я уявляю
    Аби збулося
    Відповідаю.
    щоб не обірвалося
    Пишу вірші
    Було щоб жити
    І розчиняюся у верхньому блакиті
    Іноді
    Коли хтось бачить
    Наврочу долю
    і хай бог мені пробачить
    В думках тримаю три картинки
    Співачка. Діти. Єдині
    Є-ди-ні
    Одиниці
    Обірвані нитки
    До краю
    По крупиці. Тягну себе
    У крапельках роси
    вода поживна
    Пожежа. Не врятує
    Світ.Одна.Вода
    Є-ди-на
    І згасне лід.
    І згасну я
    Наврочу долю. непотрібним людям.
    І кращого житя
    НЕ-бу-де
    Зв*яжу нитки всі в єдину.
    Остання крупиця. Кінець. Лину


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Прокоментувати:


  42. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:02 ]
    Скрипка/душа for soul

    Пальці притискають
    струни
    твій дотик
    сприймаю як жарт
    Тепер, нумо,
    змінюймо ролі
    Давай!
    ти - скрипка,
    а я – музикант…
    Будеш ТИ тепер чемним,
    А я…
    ПОКОХАЮ тебе
    І…
    не витримають нерви
    over gamи…
    наші..
    сумні…
    На інструменті порвані струни
    Я погралася не на жарт…
    Знову змінимо ролі.
    Чого там
    Іграть так іграть!
    Повернулись.
    Буду сумною.
    Казку на ніч тобі розповім
    Та нема спеціального клею
    щоб зарадити струнам моїм
    Ось така тепер фішка в моді
    Що, сподобався мій флеш-моб?
    Повторим при нагоді.
    І-і-і-і….ГРАЄМО
    Знову.
    ОП!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Прокоментувати:


  43. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:58 ]
    Присвячено нескінченному руху води в природі=)
    Я починаю думати.
    На тому рух спиняється.
    Стій!
    Тут ходять люди
    Тому переміщаймось. Ти- мій
    Завчити чи поринути?
    Грати,
    Або лиш здавати?
    Не вірю в щирість дощика
    Він змочив наші карти
    Стоп.
    Перестала думати
    Тепер усе простіше
    Рух для мене -
    Це плавати,
    Повзи, або летіти
    Сьогодні політаємо.
    Ти в небі
    а я під водою
    Рух для мене –
    це ковзати на льоду.
    І ,maby, з тобою.
    Знову я подумаю.
    Почну тебе навчати
    Не вміємо ми ,
    дощику,
    карти розкладати
    Стоп. Перестала думати.
    Летимо пити чай.
    Я буду мовчки сидіти
    А ти мене навчай


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  44. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:04 ]
    Не схожа на…
    Я так не схожа на весну!
    І не люблю чекання,
    Я пригорну та занесу
    в книгу сподівання.
    Я напишу та підпалю,
    Триматиму та кину
    Я так не схожа на весну.
    Тому візьму й загину...



    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (1)


  45. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:15 ]
    Зізнання незрячої
    Я більше не бачу.

    А колись мріяла
    зі свідомості стирати те,
    що зором міряла.

    Тепер лиш кольорові сни.

    Що вчать радіти весні
    В неї особливий аромат

    А я так хотіла малювати.
    Тепер лиш сльози сліпі.
    На папері.

    І безконцентровані думки.
    переживання.
    І мої зізнання. Раніше було.
    А тепер не боюся.

    Прокидаюся зранку
    і новому життю вчуся.

    Життю доторків і ароматів.
    Стираючи спогади
    виринаючі з темряви...
    ...аби було веселіш...

    Чую новини та про погоду...
    Ніхто не дзвонить
    Вони думають, що я очима слухаю?

    А цікаво... Який тепер погляд?
    може насниться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.23)
    Прокоментувати:


  46. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:10 ]
    Не-ма.
    Сповільнюється час.
    Я зосереджуюся на тобі.

    Мене більш нема.
    Мене збив автомобіль.

    Завмираю і чекаю.
    Зрозуміти намагаюсь зміст.
    Слова. Нема.
    Змісту. Більш Не-ма.

    Хтось відчув страждання.
    А мені як відчути???

    Я у себе питаю й можу себе почути.
    Якось дивно, якщо в цілім всесвіті я сама.
    Я зійшла з розуму, а мене нема.

    Дивлюся у дзеркало.
    То як воно, ЯК?

    Твій погляд вбиває.
    Ти – духовний маніяк!

    Що писали філософи?
    Про що міркуємо ми?

    Ці теми заєлозані.
    Про це снилися сни…

    Тобі чи мені?...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  47. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:47 ]
    Банально-парадоксально....
    Я хотіла знати. Де межа почуттям
    Коли поверталась безтямна.
    зовсім
    додому
    концентрую увагу на чорному домі,
    де кажуть не чують привиди втоми
    і питають людей, хто ми?
    амнезія
    втрата
    знайти
    пізнати в морі. небі. все банально. так є завжди
    лиш парадоксально те,
    що віримо!
    о боже!
    я не бачу хто це
    лише чую голос втоми:
    хто ви?





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Прокоментувати:


  48. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:54 ]
    Чомусь
    Сни мої - то лезо
    Я – неприкаяна душа
    І знову в пастку лізу
    І знову не пройшла

    І знову в вирі мчуся
    До «світлих» почуттів
    І знову не боюся.
    Чомусь забракло слів

    Чомусь в країні криза
    Чомусь таке життя
    Чомусь ця паска, мила,
    - то моя душа.
    І знову всі страждають
    І знову я пою
    Чомусь ти не заплачеш
    Чомусь я так люблю


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.23)
    Коментарі: (2)


  49. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:45 ]
    Таке
    Органіка. Обірваний зв’язок.
    Тепер сама. І хмари посивіли.
    У цьому світі день якийсь зіпрілий.
    Він дивиться згори на тебе, як втомою убитий вовк.
    Тепер сама. Дах трохи заржавілий
    Відіб’є краплі мокрого дощу. А був колись сухий
    Тоді, коли любили.
    Тепер він трохи виє, гукаючи весну
    І вию я. В душі. Хоч посміхаюсь.
    І змокнуть не боюся, бо іду.
    Раніше райдугу у небі роздивлялась.
    Тепер не бачу вже нічого, крім дощу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Прокоментувати:


  50. Катерина Луговська - [ 2009.04.03 10:05 ]
    Приречені?
    Божевільні та приречені, окутані думками,
    Ми йдемо.
    І цього вечора зізнаємося мамі.
    У скоєному, хворому, забутому з роками...
    Ми йдемо. Нам вже не весело, бо напилися кави
    здавались щоб тверезими ці темні карі очі
    Ми думали-обійдеться
    Ми думали щоночі
    Про кару ту небесную,
    Ту, що лягла на плечі.
    Депресували веснами
    Кололися, нарешті....
    Йдемо собі, зітхаючи...
    Жбурляємо камінням...
    Йдемо, не заглядаючи під ноги.
    вже умієм..
    Ми думали - обійдеться.
    Та надто, друже, пізно.
    Хвороба-то приречення.....
    Тебе до себе візьме.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1810