ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.19 20:03 ]
    * * *
    Не передай комусь мій
    "добрий ранок"
    І “добрий вечір” мій не говори.
    Не схожа я на жодну із панянок,
    Яким дарив ти ранки й вечори.

    Така вже є. Такою далі буду.
    Хоч не одну ти зітреш з підошов,
    Та ними не неси у душу бруду,
    Коли б з добром до мене не прийшов.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  2. Ярослава Федунь - [ 2009.04.19 18:38 ]
    Початок і кінець
    Початок і кінець зливають воєдино афект від болю та не новизни.
    Сумління гупає трикутниками в полі, що не приховує малюнку літ… І сон іскристим спомином прибуде, і не покине більш у самоті… І я – не дух, хоч я щезаю у хмарах пилу і брехні.
    Вінець всього в моїх руках буває коли читаю спокій у вікні…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.19 15:52 ]
    Імена
    Скільки років минуло з тих пір, як загинув Джон Леннон?...
    Скільки часу минуло з тих пір, як помер рок-н-рол?...
    Тільки сер Пол Маккартні усе ще виходить на сцену,
    А в Росії Макар тихо грає мислителя роль…
    Вже давно поміж нами нема дивака Френка Заппи…
    Джим і Джаніс на синьому небі збирають квітки…
    З рота хворого Фреді вже випала зламана каппа…
    Джимі Хендрікс зіграв своє соло й пішов до ріки…

    Я кричу, бо палач-метроном відраховує час!...
    Я вглядаюсь у хроніки фільмів і згадую вас…
    На могилі, де Цой, я наллю й вип’ю склянку вина –
    Справді, де б я не був, між Землею і Небом – війна…

    Чим би став рок-н-рол, о, якби в ньому вижив Сід Баррет!...
    О, якби не помер Бонзо Бонем і жив Башлачов…
    Вже старі Гілмор й Вотерс ще пишуть про гроші й про хмари….
    Вже старий Роберт Плант ще співає про небо й любов…
    Розлетілись Бітли, з чотирьох залишилося двоє,
    Вже не чути Діп Папл, Роллінг Стоунз, Блек Саббат і Квін…
    Ще живий Джетро Тал, та один в чистім полі – не воїн…
    Ще хрипить щось Боб Ділан, та, правда, і він вже не він…

    Я кричу уві сні, я не в силах затримати час!...
    Знову плавиться віск і все менше щодень в кадрі вас…
    Хоч БГ й патріарх, й ніби муза його не мина –
    Все ж шукає тих місць, де є та, зовсім юна шпана…

    Що я хочу сказати собі і для вас у цій пісні?...
    Що у мене жже кров, не стихає і в серці болить?...
    Нереальне бажання – вгадайте!.. Я хочу… Ну, звісно ж!..
    О, не знати, хто буде не з нами на сцені за мить…
    І коли Пол Маккартні в останній раз вийде на сцену,
    Я ввімкну мікрофон, дам акорд й доживу його роль!...
    І, десь там, де дзвенить пустота, посміхнеться Джон Леннон…
    Ну, а я просто гратиму свій, ще живий, рок-н-рол…

    І я крикну зі сцени: - Давайте зупинимо час!
    Ми поставимо плівку і ще раз відчуємо вас…
    І нехай знову рухне від голосу хору стіна –
    Хай не вмре рок-н-рол, хай живуть душ святих імена!...

    Кумпала Вір,
    21-23.07.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  4. Диковинка Лісова - [ 2009.04.19 12:35 ]
    Пора!
    Прощайте, поезда, пора прощаться!
    Перрон пустует, просит пассажиров
    покинуть помещение платформы.
    Пора пускаться пестрою полоской
    по пыльным паркам, пьяным переулкам,
    пытаясь потеряться по привычке.

    Прощайте, поезда, пора прощаться!
    Пора по-новому протаптывать пути,
    перешагнуть протертые просторы.
    Попытки прошлого перелистать,
    понять падения, повороты,
    прижиться первенцем последнего прыжка.

    Прощайте, поезда, пора прощаться!
    Прошедшее пора переосмыслить,
    притихнуть, поселиться по прописке.
    Позже приду просто проверить память:
    перрон, платформу, поезд, пассажиров...
    Прощайте, поезда, пора прощаться!


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (15)


  5. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.19 09:50 ]
    * * *

    Я навчена природою, як слід
    Сховатися у купочці насіння,
    Перетворитись у достиглий плід
    Й зірватися у пригорщу осінню.
    Котитись у легкому кураї,
    Не визнавать погонича і збруї...
    Мов крапля кровообігу її,
    У тілі благодатному пульсую.
    Ніколи не виходжу із думок
    Її щоденних задумів і планів...
    Моя природа, наче мудра пані
    Мене навча робити кожен крок.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  6. Сергій Корнієнко - [ 2009.04.19 09:29 ]
    ГЛОБУС
    …що є істина?
          Пілат

    Всемилостивий – не грозив перстом.
    Усюдисущий – не манив нікуди.
    Лише обрав на другу роль Іуду,
    І розіп’яв тривимірність хрестом.

    А як ішов у вічність на престол,
    Залишив нам світлинку для спокути.
    Плече в плече, єдиним ланцем скуті
    Ідуть на ній Іуда із Христом.

    Нові часи – старий театрик «Глобус».
    В нових фасонах – старосвітські ролі.
    В гламурній свитці нудиться король…

    А як набридне п’єска – голий опус,
    І в глибині куліс заграє промінь,
    «Плече в плече» – твоя спокутна роль.

    Пече в плече…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  7. Оксана Вілінська - [ 2009.04.18 23:32 ]
    передоз тобою
    У горлі передоз алкоголю.
    У сусідній кімнаті оре щось з 80х…
    Та мені, як завжди, до біса.
    Ковтаю холодне морозиво,
    лише щоб затушити алкоголь в своєму горлі.
    Воно шоколадне.
    І білі вершки на ньому немов хмаринки,
    На яких я літала до цього дня.
    Ти лишив мене останніх мрій.
    Мені дуже боляче,
    А іншим просто немає до мене діла
    А тим паче, до моїх бісових переживань.
    Читаю все, що присвячено йому….
    Серце крається….
    Душа просто гине…
    Згадую все, що він мені казав….
    І я померла в усіх змістах цього слова…..
    Я більше нікому не потрібна….
    Але вибору не має, треба жити.
    Завтра почну все спочатку.
    Я почну нове життя.
    Я почну своє завтра з того,
    що забуду все, що було….
    Запрошу подругу до себе.
    Ми вип'ємо 0,7 на двох (підемо проти правил)
    А ти, залишися у вчорашньому дні
    З усім всім,що ти мені винен.
    Моє минуле покінчить самогубством.
    А я залишуся жити.
    Всі хто є у моєму житті не помітять змін.
    Навіть ти, хоча тепер тебе тут зовсім немає…
    Ти боявся втратити мене?!
    Тобі самоу не смішно?
    Відповідати на міліон жахливою брехнею?
    Ти навіть не уявляєш, ким я була для тебе.
    Але тепер будеш жаліти, що винен мені увесь світ!
    Та тобі до біса все. лише щоб вона була коло твоїх ніг.
    ти бажаєш щоб вона була поруч і лише з тобою.
    що їй спадає на думку ти не знаєш.
    а інша вважає за щастя лиш подивитись на тебе...
    і зовсім немає різниці чи ти поруч чи все ж таки на відстані,
    просто кілометрами вимірюється її щастя.
    Вона робить багато дурощів,
    лише для того щоб ти звернув увагу на неї.....
    а тобі все до біса....лише щоб вона була коло твоїх ніг….
    А я для тебе ніхто. Я вчора зріклася тебе.
    Все це минуло як страшний сон….
    21.12.08


    Рейтинги: Народний -- (4.99) | "Майстерень" -- (4.83)
    Коментарі: (8)


  8. Оксана Вілінська - [ 2009.04.18 22:50 ]
    220 Вольт
    220 Вольт по серцю
    і не треба більше перцю,
    220 Вольт у душу,
    я від тебе бігти мушу,
    220 Вольт у розум,
    більш не витримаю дозу
    220 Вольт по тілу
    більше жити не схотіла.

    220 й слово вмерло.
    а за ним і я загину.
    ще 16 й знову в пекло
    а навіщо надто міри?

    220Вольт не страшно.
    330 - ще скоріше.
    220 вольт прекрасно
    а навіщо ще нам жити?

    220- серце в ритмі
    220-вибиває.
    220 - колір літа
    220 - разквітає

    200 вольт - я вбита
    220 вольт - цікаво
    220 вольт - красиво
    посміхаєшся лукаво

    Я дарую тобі квіти,
    а на них ще 220.
    Ще за рано нам радіти
    нам уже не 14.

    ми з тобою впали поруч,
    не любов нас обігріла
    220 вольтів, сволоч,
    нас з тобою розлучило.

    18.12.2008


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.99) | "Майстерень" 4.5 (4.83)
    Коментарі: (8)


  9. Варвара Черезова - [ 2009.04.18 21:15 ]
    Будеш щаслива
    Бо логіка – це не завжди найлегша путь,
    І ніч то не завжди хронічна потреба дива.
    І будуть слова мов кулі: «Іди, забудь»,
    Бо в серці лишають рани, бо не щаслива.

    Бо світло – не завжди тепле і не святе.
    Вівтар поглинає кров, мов земля вологу.
    Сміялась, раділа Сонцю, воно ж не те…
    Палило руде волосся й німу дорогу.

    Бо вечір – не завжди тиша, не завжди сон.
    І літо – не завжди спека, а часто – злива.
    І дід-перевізник, повір, не завжди Харон.
    Ці рани загояться. Будеш іще щаслива.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  10. Ярослава Федунь - [ 2009.04.18 20:18 ]
    Порцелянові дні
    Кришталь жарин на білій порцеляні вбиває поглядом у вікнах.
    Сон закриває очі шторами брехні. Вогонь вже згаснув у бетонній оболонці чаю. А от правда – ні…
    Вона – безцінна крига спокою в колі з неволі. Бо там кружляють дні в мареві погоди і люди ловлять крихти пустоти…


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  11. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.18 18:37 ]
    * * *
    Я – жертва незворотнього прогресу,
    А нерви – як дорожний серпантин.
    Вже по мені проїхали колеса
    Мільйонів тачок, бричок і машин.

    На порівняння посміхаюсь гірко –
    Шаманьте, небайдужі лікарі.
    Моя одвічно бунтівна підкірка
    Ніколи не належала корі.

    Чому б з собою в злагоді не бути,
    Сховавшись у обіймах самоти?..
    Але ідуть і йдуть до мене брути.
    І кожен раз питаю: «Брут, і ти?..»


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Окоєв - [ 2009.04.18 16:58 ]
    Пам'яті героїв ОУН-УПА
    Схилилась верба,
    Під нею повстанець лежить.
    На серці журба.
    Де Україна моя?

    У Волинських лісах
    Було їх багато,
    Боролись для нас,
    Вірили свято.

    Автомат на плечі,
    А в душі сяє гордість.
    За Вкраїну свою
    На смерть він готовий.

    Рана глибока.
    Кровю стікаю,
    Згадує дім
    І тихо співає...

    Співає про те як кохав
    Дівчину в темному гаї.
    Співає про те як хотів
    Жити у вільному краї.

    Мила сльози лила
    За своїм чорнобровим,
    Не хотіла,щоб йшов
    На смерть невідому.

    Та пам'ять про милого
    Лишиться в серці її.
    Сину про батька розкаже,
    Про його героїчні бої...


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  13. Іда Хво - [ 2009.04.18 12:56 ]
    пух
    я стікаю полум’ям мертвих очей твоїх свічок
    я стікаю полум’ям
    полуниці напівниці крізь твої крихкі зіниці
    я стікаю, бачиш, поглядом я впираюсь
    у свої відображення мертвих очей твоїх свічок
    я не впав, я тремчу зітхаючи
    над полум’ям твоїх очей
    я зітхаю полум’ям твоїх свічок
    я стікаю свічкою
    я додолу впаду на долоні твоїх пестливих рук,
    крихких рук
    холодні звірі не врятують мене у моїй холоднечі
    тремчу я без страху
    у своїй холоднечі мені небайдуже
    твоє відчайдушне
    твоє відчайдушне буття
    я стікаю поглядом відображення мертвих очей
    у твоїх свічках я усе ще тремчу
    я зітхаю
    над полоном мого відображення мертвих очей
    я стікаю у твоїй кривавій зіниці
    цілі рани виросли на твоїх очах
    у моїх очах відображення відображення мертвих очей
    у полоні твоїх свічок я стікаю додолу
    стікаю додолу злипаюсь
    я зітхаю полум’ям твоїх зіниць
    полуниці напівниці твоїх очей
    моїх ягнят янголят
    я зітхав
    я хотів
    я тримав
    я тремтів
    я не зміг відвести очі від
    відображення відображення відображення моїх мертвих очей
    у полоні твоїх свічок
    я зітхав
    я тремтів
    я не знав
    я хотів лише бачити відображення власних очей
    у полоні твоєї свічки я тремтів
    не знав
    я летів
    невпевнений був, бо не знав, чи додолу, чи додолу чи ні
    мені так кортіло би, так хотілось би
    не тремтіти у відображенні
    лише бачити полум’я мертвих очей
    я зітхаю біля грат червоного кольору
    я не знаю, чи можу, чи вмію, чи зможу, чи ти захочеш
    щоб я не бачив відображення власних очей
    у полоні твоїх свічок я лиш бачу
    мертві очі від відображення я тремчу
    я не знаю,
    я не вмію не хотіти бачити
    відображення своїх мертвих очей у полоні твоїх грат
    свічки загасають тремтливими пелюстками
    димок летить
    він не знає, чого хочу я , що хочу бачити
    він залишив мене наодинці
    зі страхом бачити відображення власних очей


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Анатолій Сазанський - [ 2009.04.18 08:25 ]
    ...а Ти воскрес... воскресне й Україна (!) ...


    На ніжці мушка..,
    На щічці - ямка..
    Така вже душка
    Оця білявка!

    Каліграфічно
    Поеми пише...
    І до Олеся..
    Нерівно дише.

    До церкви ходе.
    Сумирна вдача.
    До хлопів файних
    Не є ледача...

    Топір на бляшці!
    Як сонце гунька!
    Білява ватра,
    А не пустунка!!

    Хмеліє вітер ...
    Цілує мушку :
    Ти хто? Принцеса?
    Та нє ! Хахлушка...
    ...............
    Регоче ворон -
    Чорнявий ворог...
    Бреде Вкраїна
    Крізь люте горе.

    Білява ватра
    На плечі пада -
    Крізь блискавиці,
    Крізь зорепади..

    О, скільки раз
    Ця "хахлушка"мила
    Той чорний регіт
    В крові топила ..!





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Володимир Мельников - [ 2009.04.17 23:32 ]
    Україна є, була і буде
    Україна
    Є, була і буде,
    Що б там не казали...
    А, коли
    Наш народ
    Про труднощі забуде,
    Вірю, пригадають, -
    “Тут жили
    Ще у двадцять першому столітті
    Люди, що співали “Ясени” ,
    Скажуть, -
    “Їх нема уже на світі,
    Але це прапращури,
    Вони,
    Згуртувавшись,
    Розбрат подолали,
    До чужих країв не подались
    І для нас державу збудували”…
    Вірю,
    Це відбудеться колись.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Оксана Вілінська - [ 2009.04.17 23:09 ]
    ДОСИТЬ
    5 семінарів з життя.
    3 лекції з підготовки до смерті.
    Колись сказала твоя.
    Щоб ти згорів у пеклі.

    На кахлі сльози з кров'ю.
    На білому тілі змішались.
    Ти назвав це любовю
    Чарівні стосунки склались.

    Немає кохання, я – птаха
    Нехай, все пропало, не плачу.
    І ось вже кінець мого даху,
    Себе я сьогодні страчу.

    Могила моя – це постіль.
    Очі мої – вже чорні.
    Я кричу тобі ДОСИТЬ.
    Повіні з слізьми долоні.

    Гірко, безглуздо благати.
    Не стану я на коліна.
    А ти навчися втрачати.
    Я теж розумна людина.

    16.03.09


    Рейтинги: Народний 5.13 (4.99) | "Майстерень" 5 (4.83)
    Прокоментувати:


  17. Оксана Вілінська - [ 2009.04.17 22:28 ]
    ROCK-зірка
    Шалені дні спадають на думку,
    А ти сидиш на підвіконні.
    І я "тащусь" від твого гурту.
    Лечу від нього у безодню.

    Складаю вірші, все для тебе.
    Тобі начхати, ти ROCK-зірка.
    Пишу, що ти для мене небо,
    А я для тебе просто дівка.

    Давно від мене ти далеко.
    А я дивлюсь на свою стіну.
    На тій стіні малюнок з пекла.
    Я через тебе просто гину.

    Дивлюся слайди я на фото.
    А ти спиваєшся тихенько.
    Для мене важко вчити ноти,
    А ти ще палиш, мій дурненький.

    Шалено музика горлає,
    Чарівні казки назавжди.
    Я прошепочу це в останнє
    І мій коханий тільки ти.
    13.03.09


    Рейтинги: Народний -- (4.99) | "Майстерень" -- (4.83)
    Коментарі: (4)


  18. Василь Степаненко - [ 2009.04.17 22:36 ]
    День настав!
    *
    Любов Велика
    В образі Хреста
    Чекає Воскресіння і прощає
    Образи, злість і зраду.
    День настав!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  19. Дмитро Дроздовський - [ 2009.04.17 20:24 ]
    * * *
    Крапля. Остання. Червона.
    В келих. Аж чорний. Бездонний.
    Випити ртуті з амвона.
    Вітер звива вітрогонний.
    Втеча. Холодність мовчання.
    Мармур по шкірі, мов лезо.
    Вирвати шкіру. Здичання.
    Бігти. Постійно. Тверезо.
    Втеча — єдина молитва.
    Варвари будуть за нами.
    Світ — марафонна гонитва.
    Ми ідемо за світами.
    Нас заховай у світанні,
    Вітре, холодний і пінний,
    Будемо там ми нетлінні,
    Будемо сіяти зрання.
    Ввечері йтимем. Бруківка.
    Зорі. І небо під нами.
    Ніч — мов безкровная цівка.
    Світ — перехрестя з горбами.
    Знаю, ще буде розмаю
    в ніч на Купала і повно.
    Певно, одвіку це знаю.
    Знаю, але невимовно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  20. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.17 20:52 ]
    ВЕСНЯНА ПЕРУКАРНЯ
    Сивіють каштанів голови
    В грайливих люстерках вікон.
    Газонів легка неголеність
    Так личить міському лику.

    Вже кожна рослина комусь жона
    Від пахощів і до лона.
    Фонтанчик на губи збуджено
    Побризка одеколоном.

    Гортаю весни журнальчика...
    I знову мені здалося –
    Занурились вітру пальчики
    В вербове моє волосся.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  21. Галина Батюсь - [ 2009.04.17 18:40 ]
    ****
    Твій подих…
    Поранив загублену тишу,
    А серце у ритмі –
    вбивало усі почуття.

    Твій голос…
    На грані я дишу.
    Зникають солодкі краплини життя…

    Пішов, обернувсь…
    Сягнув за вуста до мети.
    І десь через вік:
    Зустрів. Озирнувсь.
    В свідомості рана,
    У папці - листи.









    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Прокоментувати:


  22. Галина Батюсь - [ 2009.04.17 18:10 ]
    Кольорова замальовка
    Вони вже почали їздити на зелене…
    А ми мовчки сміємось
    і заливаємось червоним
    Коли розмову починають про голубе.
    Від злості жовтіємо….
    І не впускаємо синьо – білих…
    Кричимо помаранчевими губами..


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Прокоментувати:


  23. Андрей Мединский - [ 2009.04.17 18:10 ]
    В твоей квартире
    В твоей квартире есть седой рояль,
    с тобой мечтавший о всемирной славе,
    и звуки, как в театре, по ролям
    распределялись по приказу клавиш.
    В твоей квартире есть седой рояль.

    В твоей квартире в раме на стене -
    пейзаж заснеженных вершин Урала,
    свобода, заключившаяся в ней -
    лишь фото из советского журнала
    в твоей квартире в раме на стене.

    В твоей квартире есть окно во двор -
    колодец в небо, темное, как пропасть
    среди стены, и кровное родство
    колодца с пропастью снимает пробу
    с неровной жизни, окнами во двор.

    А жизнь бежит подобно колесу:
    по вечерам предчувствуется осень,
    выдавливает бабскую слезу
    о том, что проседь, всё о том, что проседь…
    и сын над книгой ковыряется в носу…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (2)


  24. Николай Таранцов - [ 2009.04.17 16:13 ]
    В русі, або за щастя, не питай
    Натовп навколо тебе, в русі,
    Хоч може хтось, з того не в дусі,
    К прикладу ти,
    ............................... чи може я,
    Та тількі от, наше життя,

    Це справа,
    .................. і як жити вмієш,
    То суть вірша, ти зрозумієш,
    Рухатись треба, час збігає,
    Тому як справа, не чекає,

    Тільки за щастя, не питай,...


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Сегеда - [ 2009.04.17 15:24 ]
    Прилине біло і крилато
    Прилине біло і крилато
    І стукне тричі у вікно,
    І вітром буде розправляти
    Своє небесне знамено.

    І замовкатимуть гармати,
    Бо буде музика і дзвін,
    І всіх нас буде підіймати
    З могил, і з тюрем, і з колін.

    І прилетять у рай земний
    Не яструби, а голуби.
    Бо сказано було: “Не вбий”,
    Бо сказано було: “Люби”.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  26. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.17 11:49 ]
    * * *

    Випадок ні до чого -
    В теслі - кумедний дар.
    Руки ладнали човен -
    Вийшли тіла гітар.

    Тихо вони лежали,
    Втомлені, горілиць.
    В їхніх тілах дрижали
    Щебети ранніх птиць.

    Потім гітарний човен
    В музику плив і слова…
    Випадок ні до чого –
    Тесля любив співать.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  27. Варвара Черезова - [ 2009.04.17 10:54 ]
    Треба жити...
    Візьми мене до рук, неначе пух.
    Таку легку, що можу полетіти.
    Це досі не печаль, а тільки літо.
    І мушлю прикладаючи до вух
    Ти чуєш голос: «Просто треба жити».

    Візьми мене до рук, неначе світ.
    З гармонією, вибухом і… Серцем.
    Де світло від верхів і аж до денця.
    Де сумніви – тонкий, прозорий слід.
    Минулих і неправильних проекцій.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  28. Лілія Введенська - [ 2009.04.17 07:08 ]
    Мій друже, подорожній!
    Мій друже, подорожній!
    Чи довго нам іти?
    Припали наші будні
    пилом суєти.
    Від гамору базарів
    і клекоту доріг
    я вже втомився, друже,
    та нарікати - гріх.
    Я спраглий самотою,
    забракло тиші й змісту.
    Ховаюсь сам від себе:
    тікаю з міста в місто.
    Не знаю, чого хочу! -
    За це мої страждання.
    Мета ж немає шляху!
    А є лиш зволікання...


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Півторак - [ 2009.04.17 05:48 ]
    * * *
    На останній сторінці літа
    залишаюся ще на мить:
    хочу з губ Твоїх щастя пити,
    доки все назавжди згорить.

    Хочу запах і смак – до краплі,
    зблиск очей і торкання щік,
    доки літо іще палає
    на повіках Твоїх легких.

    Вже минає останній вечір…
    Відпускаю… І бачить Бог
    лиш холодні безкрилі плечі
    і самотність –
    одну на двох.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Шевченко - [ 2009.04.17 00:16 ]
    Вертеп...
    В політиці – суцільний ліктенштей!
    Безглузда штовханина біля ясел.
    Бракує ріг лишень, та кличу „Гей!”
    А, загалом, там вистачає гасел.

    Чи в школах не вивчали байок ви,
    які дотепно склав ще Глібов мудрий?
    Якщо ти Рак – за Щукою пливи!
    Не сип на Лебедеві мізки пудри.

    Та цупте вже, урешті, отой віз,
    в якому причаїлася країна!
    Але, на жаль, не вистачає сліз
    у матері, для депутата-сина...

    Послухати, то кожен – мов Сізіф,
    що пре поперед себе каменюку.
    Для виправдань вигадується міф:
    до Ради йду – мов мученик на муку!

    ...В політиці – суцільний ліктенштей...
    Хай вибача князівство те ошатне.
    А тому діється вертеп оцей,
    бо керівництво - ні на що
    не здатне...


    17/04/09


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  31. Василь Степаненко - [ 2009.04.16 22:16 ]
    В пустелі серця
    *
    В пустелі серця
    Знайти криницю важко.
    Одні бархани.

    Піщані бурі
    Розчарувань щоденних
    Вже ріжуть очі.

    Хоча життя й прожито,
    Все ж маю віру,
    Що джерело знайдеться,
    Де б’ється серце.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Микола Шевченко - [ 2009.04.16 20:36 ]
    Проводи...
    І знову листя виперло з землі,
    Свіжо - красиве, вкрило чагарі.
    І смітники, що люди поссипали
    зеленими клумбеціями стали.
    І тиждень по Великдню, і гробки в селі...
    А в нашому підстарчому парку,
    Розбитому в річницю десь- таку,
    Світило любо грає в світлотіні.
    Обабіч кладовища бузки сині,
    Розносять йдучим пахощу п`янку.
    Таке життя вирує - красота!
    Цукерки й діти розмішались там.
    А поряд - безкінечний, тихий спокій...
    Як сонце ллє прибій в пісок глибокий,
    Чорнилом зблискує могил плита...
    І всяк присутній миттю врозумів,
    Як хутко час сплина - аж бракне слів!
    Який безхвостий та куций його відмірок...
    І кожен пив, та частував горілок:
    За матерів, батьків, дідів, а де- хто - й за синів...
    весна 2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  33. Микола Левандівський - [ 2009.04.16 18:25 ]
    В легенях смог...
    В легенях смог і нікотин
    Можливо “Місячна соната”
    Alt-Tab, Delete і F1
    У змозі сум мій подолати.

    Усі молекули печалі
    Згорну у кухоль з молоком
    Оптичні диски, мов скрижалі
    Порозбиваю молотком.

    І не віддам душі нікому
    Лишень Бетховену залишу
    Мою енергію і втому, –
    Моїх очей ласкаву тишу.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  34. Наталя Терещенко - [ 2009.04.16 17:37 ]
    ЧЕТВЕРТИЙ РИМ

    Я покличу собі на поміч теплий Сироко,
    Я накину на плечі сріблясту повінь зірок,
    І тебе спокушу чаклунством зеленооким,
    Заплету собі в коси шалених ночей неспокій
    І погоджуся слухати твій позахмарний рок...

    Я його пропущу, мов пісок між прозорих пальців,
    Крізь серпанок світанків і ніжну гріховність вуст,
    Павутиння мереживних слів упаде на п’яльці,
    І магічною флейою нас привітає Зальцбург,
    І занедбаний час нам поверне самітник Пруст...

    Не залишиться більше кордонів, прощань і мурів,
    Бо спиватиме нас одночасно час-пілігрим,
    Він розчинить у склянці з водою і лихо, й бурі,
    Заодно – і жаских лемурів, і грізних фурій...
    Бо кохання у цьому світі - Четвертий Рим.



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (7)


  35. Олег Матвєєв - [ 2009.04.16 15:46 ]
    вЕсна
    Гнила листва, дощі і, навіть трохи сонця,
    ТрактОри, техніка, казан смоли,
    Лопати з мужиками, щебінь, пил.
    І все це - Ознаки тутешньої весни.
    О... для тих, хто знає швидкість, прит
    - асфальтне покривало у Рясні.


    Рейтинги: Народний -- (4.8) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.16 14:48 ]
    Проскурів. Дев’ята ранку
    …Проскурів. Дев’ята ранку. Пробки. Смог…
    Рідне місто, здається, все більше сходить з розуму…
    Трьохвимірний простір маршрутки розхитує роздуми:
    Хто і навіщо зірвав проржавілий замок,
    З окутаної в невігластво Калі-Юги?...

    Хто і навіщо випустив п’яного Джина?...
    Автомашини. Люди. Автомашини…
    Суржик і мат… Гума… Підошви і шини…
    Біситься Янгола Чорного люта дружина…

    Сонце у сірому, мов на Голгофі Христос…
    Озонові діри… Тіло, немов решето…
    Душа у петлі. Державу з’їдає стагнація…
    Чекаєм Великдень, яка все ж живуча ми нація…

    Кумпала Вір,
    14.04.2009 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  37. Юрій Сегеда - [ 2009.04.16 11:57 ]
    Здохли мерзенні морози
    Здохли мерзенні морози,
    Випали зуби зими.
    Знов розпускається мозок,
    Знову зустрінемось ми.

    Знову мімози-неврози,
    Знову пиши, не засни...
    В очі розкриті весни
    Глянь і мені поясни:

    Де ти так довго була?
    Як ти цю зиму жила?...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  38. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.16 09:44 ]
    * * *

    Втрачає кошт сім’я багатолиста:
    Калини юні, літні явори…
    Монетний двір мойого королівства
    Банкрутом стане певної пори.

    Мені кредити, надані у маї,
    Поволі повертає скнара-час.
    Осіння девальвація триває
    І знищується золотий запас.

    Я вмію на мізерію прожити,
    Аби хоч повернулася мені
    Листка банкнота, стерта до прожилків,
    Де висушені знаки водяні.

    Тепла відсоток матиму за вигад,
    Життя у борг вартує півціни…
    “Заначкою” кладу листок у книгу,
    Щоб якось дотягнути до весни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (14)


  39. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.15 21:41 ]
    * * *

    Не було бажання знятися у фільмі,
    Замінити морем все життя земне…
    Зовсім то не хвилі, а тіла дельфінів,
    Як в кіні, на острів винесли мене.

    Об мої долоні хвилі боки стерли,
    Не було на човен жодної з дощок.
    Від царя морського присилали перли,
    Тільки нанизати не було на що.

    Він сердито зводив свої пінні брови
    І мені з акцентом тихо говорив.
    Я тоді не знала ще морської мови,
    Діалектів чайок і прононс вітрів.

    І не знала тексту зі своєї ролі
    Й водяної влади не хотіла мать.
    Не бажала бути в острівному колі
    І Його Величність зводити з ума.

    У царя морського я позбулась трону…
    Припливи до мене хоч один дельфін…
    Прикладу до вуха мушлю телефонну –
    То шепоче море чи говорить Він?..



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  40. Василь Степаненко - [ 2009.04.15 20:12 ]
    Вино іскриться
    *
    Вино іскриться
    В келиху небеснім.
    Духмянить матіолами воно.
    І вінчик місяця
    Всміхнувсь до мене.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Василь Степаненко - [ 2009.04.15 20:32 ]
    Я так не сумував
    *
    Я так не сумував
    іще ніколи,
    І навіть щебет перший
    у саду
    Не в силах моє серце заспокоїть.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Володимир Гнєушев - [ 2009.04.15 20:53 ]
    НАДІЯ БАНКІРА
    Про мій дефолт ти натякнула делікатно:
    «Твій курс валюти впав в моїх очах…»
    А я ж давав кредити «безвідкатно»,
    Влаштовував вечері при свічах,
    Я каву в постіль подавав щоранку,
    Окремим траншем – ківі й ананас!
    В тобі я бачив більше, ніж коханку –
    Резерв валютний, золотий запас!
    Я розумію, що жорстка всесвітня криза
    По депозитах б’є й по гаманцях,
    Та форс-мажор твого капризу
    Вчинив банкрутство у серцях!
    .............................
    Я відповім так само делікатно,
    Без екстраординарності в очах:
    «Ми кризу переможемо приватно,
    Без МВФ, і знову – при свічах…»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  43. Марічка Мамчур - [ 2009.04.15 19:25 ]
    Не втрачати
    Ніколи не втрачати те, що любиш.
    Ніколи не губитися в словах.
    Ніколи не забути рідні губи,
    Ніколи не згасити блиск в очах.

    Життя бурхливе, ми і так втрачаєм.
    Ми кожен день лишаєм щось і йдем.
    Ми кожен раз для себе вибираєм,
    Не зупиняємся, не зменшуємо темп.

    Ми розумієм, що для нас важливе.
    А що, мабуть, залишити, як є.
    Ми не надіємось здійснити неможливе,
    І часто ділимо на «їхнє» і «моє».

    Навіщо ще втрачати те, що любиш?
    Щось вибирати в сумнівах і снах?
    Коли так просто цілувати рідні губи
    І знов запалювати іскорки в очах.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  44. Наталя Терещенко - [ 2009.04.15 18:01 ]
    БІЛЛЬ ПРО ТЕСТУВАННЯ (байка)
    Ген, за дубом, за могутнім,
    У ситій «нірвані»
    Вепри узяли на кутні
    Білль* про тестування.
    -Що за безлад в нашім лісі?
    Що це за умови?
    Навіть Зайці вже втяглися,
    В працю розумову!
    Злидарі! Нехай сиділи б
    По дуплам та норам!
    То й Ведмедю було б мило,
    І Вепру просторо!
    Ця ідея дуже слушна
    Верхівці здалася-
    Тестуватися подушно
    Всій звіриній масі...
    -А чи знають Зайці й Лосі,
    Скільки в цьому році
    В Лиса шерсті додалося
    На правому боці?
    Хай напишуть на листочках
    Іжаки та Білки,
    Елегантну сповідь творчу
    Про Вовчі гомілки.
    Шлях до вищої освіти
    Й кар'єрного зросту
    Всім «невігласам» - закрити !
    (надійно і просто!)
    Доки всі стрімким потоком
    Проходили тести,
    Дичавіла крок за кроком
    Лісова фієста...
    А коли останні тропи
    Заросли до краю,
    Пішли Вепри до Європи
    Там шукати раю…

    БІЛЛЬ*- законопроект, що виноситься на розгляд законодавчих органів...


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Єрох - [ 2009.04.15 16:00 ]
    Казкарі-комуністи
    Не кричіть ви про порядність –
    Дайте жменьку мідяків,
    І проблем великих складність
    Розв’яжу я гнівом слів.

    Я не маю в серці віри,
    Ваші гроші – мій божок,
    Під солодкий голос ліри
    Продаю свій голосок.

    Про минуле, про сучасне,
    Про майбутнє розповім,
    Я казки складаю класні,
    Вам сподобаються всім.

    Тільки вуха підставляйте,
    А мене несе й несе,
    За натхнення – додавайте,
    З гаманця виймайте все.

    Маску щастя всім накину,
    Що було – переверну,
    Я за тисячі – загину,
    Чи нову почну війну.

    Все продам за десять срібних
    Чи за десять золотих,
    Попіклуюсь я про бідних,
    Безпритульних та старих.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (1)


  46. Варвара Черезова - [ 2009.04.15 11:40 ]
    Світло. Тепло.
    Певний катарсис. Душа мінус тіло. mandira.
    Ти не торкаєшся неба. Воно ж бо далеко.
    Ллється туман із небесного білого глека.
    Ти не сприймаєш ні слів, ані вчинків на віру.

    Світло. Тепло. І так близько (здається) до щастя.
    Ти це незмінно вогонь і незмінно дорога.
    Ніч розквітала даремно і надто розлого.
    Бачиш не лезо – цілунок зігріє зап’ястя.

    Мабуть це зміни. А зміни – це завжди на краще.
    Мабуть це темрява тане. І хочеться сонця.
    Втомлені очі. Календула, спокій і стронцій.
    Будь мені світлом й теплом…
    antar-taapa prakaasha.


    mandira з санскритської – храм.
    antar-taapa – тепло.
    prakaasha – світло.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  47. Віта Литвак - [ 2009.04.15 11:58 ]
    ***
    Чиясь байдужість пахне льодом,
    а бутерброди на сніданок
    засмачують цей прісний ранок,
    та найсмачніше буде згодом:

    квітневе сонце медом в очі,
    і +15 після зливи,
    і всі кущі в дворі – щасливі,
    а люди – хто собі як хоче:

    кому – новини до сніданку,
    кому – сніданок до новин,
    кому – у небі апельсин
    ховає носа за фіранку

    ранку. День попід дверима
    вмостився капцями: чекає,
    коли ми вже нап’ємось чаю-
    кави і… (яка там рима

    до слова?) Словом, як усюди:
    кому – день-короткометражка,
    кому – артхаус. А заважко –
    чекай на вечір: далі буде.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  48. Володимир Півторак - [ 2009.04.15 10:26 ]
    * * *
    Ти знову приходиш у мої думки
    лагідним сонячним зайчиком…
    І ніжність мрійливу обсядуть роки –
    у спогади бавляться начебто…

    І дні весняні проростають у ніч,
    вишні і хрущів сполоханих,
    в усмішку Твою, світлі очі сумні,
    сліди, середмістям сховані…

    Зітліє туман, і розвидніє світ,
    і тиша стече по крапельці.
    Лише на закритих повіках Твоїх
    сонячні зайчики бавляться…



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  49. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.15 09:40 ]
    ПЛАСТИЧНА ОПЕРАЦІЯ


    Клітинка за клітинкою, мікронно
    Подовжуються зморшки на чолі.
    Печальний лик подобою мадонни,
    Пластична операція Землі.

    Майстерний рух. А пензель, чи то скальпель,
    Відтяти і додати поспішить.
    Надіне на потвор прекрасні скальпи,
    Чи перекроїть шкіру на душі.

    Вже і Земля, мов яблуко печене,
    З надією на молоду красу
    Довірилась невігласам і вченим,
    Що залюбки клонують божу суть.

    Краса ніяк не виключає розум,
    Та тільки він нікому не кріпак.
    І хто довів, що Пані-Під-Наркозом
    Захоче виглядати саме так?
    ……………………………
    Єство твоє божественно правічне
    Не віддавай на дослід за гроші…
    Ти мила і розумна. Істерично
    Кроїти своє тіло не спіши.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (7)


  50. Мері Кузьменко - [ 2009.04.14 22:45 ]
    Студенти :)
    Студенти – це такий народ,
    Який не може без пригод,
    А їх, до речі, вистачає:
    Підступна сесія чекає
    Чи причепився викладач –
    Тоді уже хоч сядь та й плач…
    А лекції такі всі схожі –
    Нудні. Студент сидіть не може,
    Та як приходить семінар,
    Студенту враз якийсь тягар:
    Його не видно із-за парти,
    Йому уже і не до жартів,
    Та викладач хоч в окулярах,
    Присутніх відміча на парах,
    Тоді й приходять перездачі
    І знов студент ридає-плаче…
    Але всі теми поздає – дивись,
    Стипендія вже є.
    Професія “студент” – це класно,
    Хоча, на жаль, короткочасно:
    Десять семестрів чи п’ять років –
    Оце для нас законні строки,
    Тож я спішу нас всіх вітати:
    Із нашим днем! Із нашим святом! :)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | "Вірш із автентичного джерела :)"



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1815