ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Софія Кримовська - [ 2009.04.22 15:34 ]
    ти богом був, що впав з небес
    ***
    ти богом був, що впав з небес…

    твоя опівночі волхвиця
    в жертовнім ложе в складках ситцю
    молила – і здригався світ
    ридало небо
    танув лід
    здіймались руки в ритуалі…
    ти щастям був їй і печаллю
    і спогадом усіх життів
    ти диво сотворити вмів…
    узяв дари
    лишив волхвиці
    солоні запахи у ситцях
    і зник розвіявсь як туман…
    у неї ще здригався стан…

    і ким ти був, що впав з небес?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (8)


  2. Юрій Сегеда - [ 2009.04.22 14:10 ]
    Доля повсталих - за ґрати...
    Доля повсталих – за ґрати,
    Доля раба – звиродніти.
    Дивно: в духовних кастратів
    Можуть родитися діти.

    Злочин малий і великий
    Має діждати відплати.
    Юди зрубали осики,
    Мило скупили пилати.

    Доля героя – вмирати,
    Доля імперій – руїна.
    Хтось же повинен сказати:
    «Встань і обтріпай коліна».

    Спаленим буде не кожен,
    Це для героя – горіти.
    Дивно: в рабів таки можуть
    Вільні родитися діти.

    Доля народу – це воля,
    Доля героя – це пам’ять…
    Якось у дружньому колі,
    В день, коли свічі запалять,

    Лідер пилато-юдистів
    Скаже при всіх урочисто:
    «Я його знав особисто!»…



    Рейтинги: Народний 5.69 (5.45) | "Майстерень" 5.63 (5.39)
    Коментарі: (13)


  3. Олександр Христенко - [ 2009.04.22 14:58 ]
    ДОБРИЙ РАНОК

    Я кажу тобі: ”Добрий ранок „ –
    Лиш розтануть сутінки ночі,
    - Як живеш, моя люба панно?
    Що мені розказати хочеш?

    Нам з тобою було так гарно!..
    Ми могли розмовляти вічно.
    Грозові розбігались хмари
    Від усміхненого обличчя.
    Неквапливий, ласкавий голос,
    Ніби шелест трави і листя,
    Або жайвора спів у полі,
    Як туман в голові стелився.
    Я, у захваті, просто слухав
    І вдивлявся у любі очі,
    Намагався зібратись духом,
    Щоб тебе не віддати ночі
    І ніколи не розлучатись:
    Відтепер, аж до віку – разом.
    Я не згоден тебе втрачати –
    Не тепер, може іншим разом!
    Екзотична і неповторна
    Ніч, розділена нами навпіл:
    Почуттів феєричні шторми
    І об’єднані Зодіаки.
    Геть знесилені, десь під ранок,
    Ми пірнули у світ Морфея,
    Де чекала нас щастя брама
    І буденного сірі двері.
    Із дверей тин виходить жінка –
    Біль і розпач несе в долонях.
    Впізнаю – це моя дружина,
    А за нею і наша доня,
    Простягаючи рученята,
    Чи запитує, чи то кличе:
    „Ти мене не покинеш, тату?!” –
    І сльоза, як рубець по личку...

    Я прокинувся. Совість рвучко
    Вириває із серця шмаття.
    Одягнувся, пішов беззвучно,
    Щоб тебе не потурбувати.
    На останок черкнув два слова:
    „ Прощавай! Вибачай, будь ласка.
    Нам не доля кохатись знову –
    Це останній акорд казки.”

    Я формально – з сім’єю, вдома,
    А насправді – з тобою поряд,

    На обличчі – крива втома,
    А у грудях – шматок горя.
    Дні і ночі пливуть сірі.
    Почуття виривають грати,
    Бо вони, наче ті звірі,
    Хочуть всі ланцюги зняти.
    Опиратись не маю зброї –
    Це занадто важка втрата:
    Між коханою і дочкою
    Маю тільки одну обрати.

    А тобі, певно, ще важче.
    Як ти винести це зуміла:
    Прямо в серце влучила праща,
    Розтрощивши твої крила!..

    Що робити?
    Хіба знаю?!
    Розірвати вузол – не сила,
    На останок тебе благаю,
    Щоб забула і не любила.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (5)


  4. Микола Левандівський - [ 2009.04.22 13:36 ]
    № 1
    “Метелик душі роздертої…”
    М. Семенко


    Метелик душі роздертої…
    Помовчу. Ти простиш і заснеш
    Вип’ю кави міцної півлітри…
    Ти простиш мою хвору макітру.
    Без поспіху, без сміливості
    Упаду на півметра від чесності
    І на два від твоєї словесності
    Від твоєї жаркої мідності
    Від твоєї гордої міцності
    Від обличчя холодного штучності.
    Усі венки синіють від пафосу
    Від мажорно-мінорної різкості
    Діалогу нашого. Еросу
    Дай напитись води; і фригідності
    Заварила гіркої Танатосу
    Дай напитись твоєї гіркості
    Дай забути твоєї принадності.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Оксанка Марущак - [ 2009.04.22 12:35 ]
    ***
    Я не помру, коли мене не стане.
    Бо я назавжди залишуся з вами.
    Бо я не вірю в смерть, лише в життя.
    Я вірю в вічність, а не в забуття.

    Бо я – весна, що постає в вишневім цвіті,
    Бо не одна у цім безмежнім світі.
    Бо я люблю!!! – лунає під склепінням.
    Любов – безсмертна! Вірю в воскресіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  6. Оксанка Марущак - [ 2009.04.22 12:49 ]
    Набридло стукати в закриті двері...
    Я стукала – ти чути не хотів,
    Я кликала – а ти не озивався.
    Я стукала – ти двері не відкрив,
    Я кликала – ти йшов, не озирався.

    Набридло. Я що могла – вже все зробила.
    Ти вже не мій. Ну що ж. Нехай...
    Мене ти не любив. Хоч я тебе любила -
    Тихесенько шепочу : „Прощавай!”...


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  7. Владислав Бурик - [ 2009.04.22 10:11 ]
    Я...гуар
    Самотній Самоса моїх партизанських загонів
    Задача з одним невідомим.
    Легенда. Зелена іскра купоросу.
    Вогонь дипприйомів.
    В Гондурасі північний кошмар.
    Один в багатьох лицях
    Хто я лев або киртиця?
    Звір або машина?
    Я...гуар!!!


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (4.23)
    Прокоментувати:


  8. Владислав Бурик - [ 2009.04.22 10:46 ]
    Пантера
    Я на скелі лежу,бо пантера
    Ким я вчора бувах, хто я завтра
    Не знаю. але щоб вгамувати голод
    Зупиняю свій погляд на мавпі,
    що сховалась від мене в партері,
    Свій голодний допитливий погляд


    Рейтинги: Народний 5 (4.33) | "Майстерень" -- (4.23)
    Коментарі: (1)


  9. Анатолій Сазанський - [ 2009.04.22 08:08 ]
    Н.
    .. Пала свіча...Сп’янілий час
    Зорю бажань роздмухує над нами...

    І Доля з перешерхлими губами
    На грудях знов,як пломінке дівча...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  10. Володимир Мельников - [ 2009.04.22 07:38 ]
    Маю честь
    Ти казав: «Маю честь»,
    присягнувши служити народу.
    Говорив: «Маю честь»,
    «обмиваючи» свої зірки ...
    Ти мене врятував…
    Та останню твою нагороду,
    Не ховаючи сліз,
    вже приймали старенькі батьки.

    Офіцери! Панове!
    Тільки зрадників ми не прощали!
    У душі – лейтенанти,
    хоча білий сніг біля скронь...
    На землі і в повітрі –
    кордони свої захищали
    Та у пеклі Чорнобиля
    свідомо ішли у вогонь!

    Ти мене врятував,
    коли мій парашут не розкрився…
    Ти був кращим завжди –
    там у небі, і тут на землі.
    Ти насправді мав честь,
    підставляти плече не барився
    І довічно в строю
    попри сльози, печалі, жалі.


    Офіцери! Панове!
    Тільки зрадників ми не прощали!
    У душі – лейтенанти,
    хоча білий сніг біля скронь...
    На землі і в повітрі –
    кордони свої захищали
    Та у пеклі Чорнобиля
    свідомо ішли у вогонь!

    Ти ще вчора казав:
    «Маю честь Україні служити»,
    Де могили дідів,
    а в землі – пуповина твоя.
    Наша честь офіцерська!
    Без тебе і дня не прожити!
    «Маю честь!» - разом з вами
    за друга повторюю я!

    Офіцери! Панове!
    Тільки зрадників ми не прощали!
    У душі – лейтенанти,
    хоча білий сніг біля скронь...
    На землі і в повітрі –
    кордони свої захищали
    Та у пеклі Чорнобиля
    свідомо ішли у вогонь!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  11. Володимир Мельников - [ 2009.04.22 07:43 ]
    Офіцерам України
    Я співаю для вас, дорогі офіцери!
    Сподіваюсь, що інші пробачать мені…
    Ви пройшли крізь бої, навчання і маневри,
    Подолавши усе, не згоріли в огні…
    Захищаєте нас, рідний край і кордони,
    Вам пасують мундири, а не піджаки.
    Біографія ваша – на ваших погонах,
    Про здобутки і втрати – говорять зірки.

    Офіцери України! Ви є гордістю країни,
    Хто тут з нами і хто зараз у військах,
    За покликанням служили, честь і славу заслужили,
    І залишитесь такими у віках!

    Щиро дякую вам, дорогі офіцери,
    За жертовність, яка є у вас у крові,
    Героїзм у боях і за очі веселі,
    Коли ви без утрат вигравали бої.
    Дяка вашим батькам за синів-офіцерів
    І дружинам, які вас кохають і ждуть.
    Хай в далеких світах сняться рідні оселі,
    А героїв своїх – нагороди знайдуть.

    Офіцери України! Ви є гордістю країни,
    Хто тут з нами і хто зараз у військах,
    За покликанням служили, честь і славу заслужили,
    І залишитесь такими у віках!

    Дяка вам за дітей, що пишаються вами,
    А в годину лиху – захищатимуть нас.
    Неможливо усе передати словами...
    І ми, стоячи, щиро всі вітаємо вас!

    Офіцери України! Ви є гордістю країни,
    Хто тут з нами і хто зараз у військах,
    За покликанням служили, честь і славу заслужили,
    І залишитесь такими у віках!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.22 07:21 ]
    * * *

    Ідемо по принишклому раю,
    Оминаємо місячні квіти.
    Соловей нас терпляче навчає,
    Як цей світ обережно любити.

    Щоби килим живий не зім’яти,
    Роздивитись квітковії лиця,
    Не ступити на шлейф аромату
    Матіоли – нічної цариці


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  13. Василь Степаненко - [ 2009.04.22 07:07 ]
    Про кохання
    *
    Найкраще про кохання моє знає
    Розтріпана хмаринка
    Та мовчить.
    І видавити
    Вже й сльози не в змозі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Василь Степаненко - [ 2009.04.22 07:18 ]
    Поминальне
    *
    Якби твоя душа воскресла, батьку,
    Була б такого віку,
    Як і Він,
    Коли Його стражденного
    Розп’яли.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  15. Андрей Мединский - [ 2009.04.22 00:06 ]
    ***
    Морскому волку за шхуну сойдет и корыто,
    А эта земля без тебя не будет открыта,
    И те секреты, что есть сокровенною тайной,
    Давно уже ждут такого, как ты, капитана.
    Так каждая новая Индия ждет своего Колумба.

    Ты будешь тем первым, кто выйдет на новый берег,
    Вполне вероятно, что ты и есть новый Беринг,
    Моряк, что держится курса и дышит норд-вестом,
    Ты первым откроешь и назовешь это место.
    Нет времени ждать, давай, выбирай направленье на румбе.

    Иди же, мой мальчик, давай смелее, мой мальчик,
    Судьба - штормовая волна и адская качка,
    Крик в ее голосе - крик альбатросов и чаек,
    И шхуну твою качает, качает, качает…
    Давай, попробуй на вкус ледяную забортную воду.

    Возможно, ты сможешь пройти шторма и торосы,
    Возможно, твоя команда из лучших матросов
    Погибнет вместе с тобою, ты мертвый и старый
    Будешь лежать на дне у берегов Гибралтара.
    Это возможно, но только так ты узнаешь кто ты…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  16. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:18 ]
    від спраги...
    Малюю тіло ситого Адама
    в передчутті самотніх галерей...
    Десь телефонно плаче фонограма,
    Пуста кімната - вічний колізей.
    Засохла фарба лущиться від спраги,
    Душа Адама - від пустих словес.
    Ти помирав уже колись за неї,
    чому ж для мене заново воскрес?


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:39 ]
    У ВЕЛЕСА - ВІЛ...
    Десь в темряві мертвий Велес
    кістками приріс до трав,
    Самотньомільйонний вереск
    у кашель додасть октав.
    Чума - це лише початок...
    Нітрати ковтає стіл...
    Ночами
    мовчали
    прочани
    У ВЕЛЕСА - ВІЛ...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:12 ]
    КРИЛА

    Тихо самотність кашляє,
    кидає в темряву виклики.
    Думаєш...думаєш краще є?
    Знову дрімаєш,
    звикла вже...
    Холодом світу приспана,
    бачиш крізь сон милого,
    та прокидаєшся знов сама
    і утираєшся крилами.
    Крила літати вміли ці,
    сонцю кричали виклики.
    Падали в трави вулиці...
    Знову дрімаєш -
    звикла вже...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:36 ]
    Я вкрала ніч

    Я вкрала ніч
    на прилавку у сонцепекла.
    Пихатий день
    принишк на самоті
    І лимонно гризе цукерки
    від торішнього ОеРЗе.
    За вікном
    чорнобильська манна
    Листопадово позіха.
    А у висі туманній марудно
    поцілункова мить зника.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:55 ]
    абсурд.

    Мереживний подих морозу
    замовк на моєму вікні,
    і сонцемолочні сльози
    злилися в шовкові сни.
    Це наша з тобою Кліо
    з горіхово-грішних знань,
    непрохана понеділком,
    без вірнрсті і зізнань...
    О,воландо-вільний Каю,
    закоханий у грозу,
    так пахне твоя цікавість,
    як витончений абсурд.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:21 ]
    Дихають сосни печаллю...

    Дихають сосни печаллю,
    хвою безбожно топчу.
    Я за тонкою вуаллю
    тихо про тебе мовчу.
    Мереживо струн на гітарі,
    за обрієм сонце вмира.
    На сивій старезній хмарі
    хтось наші хвилини збира.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:36 ]
    Коли цілую...
    Коли цілую янгола в щоку,
    я за плечима крила обриваю.
    І солодко від того помираю,
    коли цілую
    янгола в щоку...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:05 ]
    Щоб десь в середині жовтня

    У сутінках вечірнього туману
    я криком дощу нап"юсь.
    Замотані рвані рани,
    я вашого болю зречусь!
    Щоб десь в середині жовтня
    на вічну поталу рокам
    мій смуток
    гіркою жовчю
    по шибці сльозою стікав...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:27 ]
    звірами...

    Вип'ю тебе і виплачу
    слізьми на рану спечену.
    Тишу із себе викричу,
    винесу мертве клечення.
    Час, густиною зміряний,
    ртуттю збереться долі.
    Випущені на волю,
    мрії тікають звірами...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:44 ]
    Цукор, вода і сік.
    Місячне жовте око
    в шибку цілує ніч.
    Зоряна поволока-
    памороззю сторіч.
    Орбіта прохолода-
    м'ятою під вікном.
    Знову бджолина погода
    марить вишневим садком.
    Вишні уста солодкі
    спека зіп'є
    до кісток.
    У вишні від тіла до джему -
    Цукор, вода і сік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:35 ]
    під зоряним місивом

    Загорни мої плечі у вечір,
    вже гітару струни стомили.
    У наметі комет не видно -
    домалюймо кометам крила.
    Одягни моє тіло у хвилі...
    ніч у воду небо сцідила.
    Вчора море човнам наснилось.
    Домалюймо човнам вітрила.
    Чуєш? - чайки! А ми на річці...
    Чорне море часом не прісне?
    Засинаймо під зоряним місивом,
    у наметі із ним буде тісно!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  27. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:51 ]
    ...але...

    Вилий мене зі склянки,
    клятої тої прозорої...
    наші з тобою ранки -
    просто химерні узори...
    Я б тебе вік не бачила,
    хижого звіра, дикого!
    Більше б тебе не кликала...
    ...але...я...вже пробачила


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:13 ]
    Дарма чекаєш...
    Дарма чекаєш...
    у півколі ночі
    тобі сорочку
    хай знімає інша.
    А ти цілуй її зелені очі
    і просто знай,
    що я від неї гірша


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:42 ]
    Будь...

    Просто будь
    у чужому холодному місті.
    Будь в країні столітніх буднів.
    Будь...
    будь у світі
    всесвітом забутім.
    будь...
    Мене прибуде,
    як пилу й бруду,
    якщо ти будеш.
    Можеш навіть усе забуть...
    будь
    по-твоєму.
    Тільки будь!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:55 ]
    на правах реклами.
    Навчи мене триматися за хмари
    хай марно
    і нехай
    лише на мить.
    Нехай мене усю ковтає вітер,
    нехай мені вгамує,
    що болить.
    Я повернуся зараз
    тривесною,
    холодною
    солодкою водою.
    І на правах реклами
    між рядками
    тобі вночі я
    спраглому
    наснюсь.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:02 ]
    потвора...
    Зволожуючим кремом
    натру обличчя долі,
    нехай же усміхнеться
    коростява потвора...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  32. Оленка Буряк - [ 2009.04.21 23:14 ]
    А щастя?
    Закутаю в камінь
    холодне котове серце.
    Готова встати,
    упасти ще не готова.
    Три ночі до ранку -
    залито в бетон світанок.
    у банку з під коли -
    підкову на щастя...
    так часто буває...
    А щастя?
    А щастя - немає...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Звичайна Нявка - [ 2009.04.21 23:40 ]
    Сонно...
    І сон, і сніг, і світло, і весна,
    І дотик хмар, прокинутих світанком,
    І сонце, що втомилося від ранку,
    Й мелодія душі неголосна.

    І тінь, і лінь, і свічка, і луна,
    Що будить тих, хто диха неохоче...
    І сьогодення закриває очі,
    Замріявшись над келихом вина.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Віта Альфа - [ 2009.04.21 23:14 ]
    ***
    люблю цей день, і дощ, і холод. люблю грозу і тихий спів. люблю відлуння твоїх слів і кожну мить, що творить спогад.
    ***
    кожне життя є частинкою світу,
    Кожна хмаринка-частинкою неба.
    Кожен шматочок-частинка від чогось,
    А я -половинка від тебе
    ***
    Подаруй мені час. а може, не треба. Подруй мені небо. або краще нас. Подаруй мені зірку, не ту, що на небі. а я вже віддячу,як матиму час.
    ***
    націлився Амур, і як ви здогадались, влучив...
    Він серце продірявив, цей біль і зараз мучить.
    ***
    а треба лиш бути потрібним...
    потрібним для світу, для друзів,для всіх.
    потрібним для себе,
    без цього і жити потреби не буде зовсім...
    ***


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Христенко - [ 2009.04.21 16:20 ]
    ВІДПУСТИ
    ВІДПУСТИ

    Не треба, дівчинко, не край
    Велике серце на шматочки –
    Не у Його обіймах рай,
    Не з Ним обійме щастя ночі.
    Він вибрав не Твої світи,
    А ти вхопилась за шнурочок
    І рвешся навпіл – відпусти!
    Не можеш?
    А чи то – не хочеш?..

    Кохання – волелюбний птах.
    Змирися, люба, витри сльози
    І не кусай у кров уста.
    Та що я?
    Ти уже доросла...

    Зроби на повні груди вдих,
    Підносячи до губ долоні,
    І дмухай разом – хай летить:
    Печаль, що спить на підвіконні;
    Надія жити з Ним удвох,
    Забувши про сумління муки;
    І страх холодний, наче льох,
    І тиха каторжність розлуки;
    Липкі думки, що вже давно,
    Як мозолі, забрали спокій;
    Любові оцтове вино
    І біль колюча і жорстока...

    Відкрий долоні, відпусти
    Його – Коханого – на волю
    І відкривай нові світи
    У пошуках Своєї Долі!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (7)


  36. Сергій Гірік - [ 2009.04.21 15:21 ]
    Космогонічно-есхатологічне (З вірою в майбутнє людства)
    Небом світ цей накрито, немов емальованим тазиком -
    Трохи побитим дірками, мов віспою, - з того й дощі.
    А як раптом богам заманеться сходити до лазні з ним -
    Знай, не сховатись від спеки ніде, хоч ти криком кричи.

    Ну, а Земля полюбляє диміти цигаркою
    (Знаєш, вулкани там, ґейзери? бачив, мабуть?) -
    Смалить, мов швець. Та стара і не втримує марки вже,
    Тож землетруси сухотного кашлю їй груди трясуть.

    Сніг сивини вкрив їй скроні полярними шапками…
    Чхає цунамі й тайфунами - це, брате, грип…
    Нафта, мов кров, цибенить з неї - крапля за краплею,
    Ну а Земля… Що їй ще? У гарячці тремтить.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  37. Варвара Черезова - [ 2009.04.21 10:03 ]
    Сніг. Війна. Дурні.
    І прощення не буде безплатним, бо ти – це гріх.
    Перетертий холодними пальцями аж до крові.
    Ми минали як сон, що не гоїть вже ран, не гоїть…
    Ми минали і танули, наче під брудом сніг.

    Ця війна не залишить героїв бо ця війна,
    Не гартує сердець, тільки трощить юнацькі кості.
    І ми стелемо в братську могилу шовкову постіль.
    І живі тільки дурні. Їх щастя. (Читай вина.)

    Гасне ніч і повзе недобитою тінню в куток.
    Отже, день, отже, ти повертаєш на південь.
    Я ділюсь на відрізки. Пунктирні. Однаково рівні.
    Ти іди ними сміло, не бійся. До самих зірок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Єрох - [ 2009.04.21 10:52 ]
    Лаври київської храми
    У Дніпрі в блакитних хвилях
    Віддзеркалились святі
    Лаври київської храми,
    Вкриті золотом хрести.

    І хмаринки білокрилі
    Пролітаючи повз них
    Задивляються на велич
    Лаври маківок святих.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  39. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.21 09:05 ]
    ГОДИННИК ЛIТА


    На літній час будильник заведу,
    Щоб на годину стало літа більше.
    Секунда грому, півсекунди –
    тиші,
    І півгодини – в літньому саду.

    Ще на якихось декілька хвилин
    Подовжу нам із літом існування.
    Година ця у літа – не остання,
    Але у мене ти – лише один.

    Та все одно, оту єдину мить,
    Що взимку не дивився ти на мене,
    Не зможу я найвправнішим катреном
    До літа й до любові доточить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (11)


  40. Катя Тихонова - [ 2009.04.21 09:25 ]
    Добрий день
    І ведмежатко каже "Добрий день",
    (коли ти це почути справді хочеш).
    Вітається із сонечком олень,
    що ранок зустрічає після ночі,
    Кульбабка посміхається бджолі,
    роси краплинки падають з дзвіночка,
    шумить зелене листя навздогін
    легкому вітру в вишитій сорочці.
    Крокує ранок садом, полем йде.
    І все живе розплющить оченята.
    Це Україна зустрічає день -
    тобі й мені крізь нього крокувати!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  41. Катя Тихонова - [ 2009.04.21 09:49 ]
    Душа воскресла!
    Душа воскресла, бо Христос воскрес!
    І у житті все буде по новому.
    І великодній дзвін торка небес,
    І огорта серця Господнє Слово.

    Молитва, мов свіча, бринить в тобі,
    Очищення, прозріння - чисті сльози.
    Яким ти будеш в завтрашній добі?
    І по якій підеш тоді дорозі?

    Та крига, врешті, скресне від добра
    І вишенька тендітна заквітує.
    Христос воскрес! І воскреса земля.
    Душа це воскресіння теж відчує..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  42. Василь Степаненко - [ 2009.04.21 07:50 ]
    Святять паски
    *
    Паски, мабуть, на небі святять рідні.
    Он, хтось із них
    І свічечку прикрив,
    Щоб не погасла,
    Хмаркою-долоні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  43. Василь Степаненко - [ 2009.04.21 07:46 ]
    День настав!
    *
    Любов Велика
    В образі Хреста
    Чекає Воскресіння і прощає
    Образу, злість і зраду...
    День настав!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Віта Альфа - [ 2009.04.21 01:27 ]
    ***
    Там хтось спить на лавці,
    Хтось їде в Чоп,
    Хтось просто гасає кругом,
    Та мені то далеке, бо серце співає
    Моє про кохання й любов.
    Там хтось будує,
    Там хтось руйнує,
    Там хтось краде все бігом,
    Та мені то далеке, бо серце співає
    Моє про кохання й любов.
    Там кулі літають,
    Там в когось стріляють,
    Там хтось втратив всю свою кров.
    А мені то далеке, бо серце співає
    Моє про кохання й любов.


    Рейтинги: Народний 5 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (3)


  45. Віталій Шуркало - [ 2009.04.21 00:49 ]
    Довга ніч
    Вже вечірні погасли вогні,
    Упокоєні шумом причалів,
    А мій спокій все далі на дні
    Моря чорного, тихо причалив.

    Я червоною сталлю рубці
    Запікатиму знову до рання,
    Поки сонце у сивій імлі
    Не почне своє звикле повстання.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (4)


  46. Ельфійка Галадріель - [ 2009.04.20 21:01 ]
    Я не хочу музики
    Я не хочу музики, я хочу обіймів
    Щоб сильно і назавжди і тиша
    Така, як до створення світу
    Хай буде нам замість світла.

    Я не хочу нових, модних фільмів
    І їх нереальних історій
    Коли мені сумно й самотньо
    Ти кажеш, їх треба дивитись
    Та вони не бажають залишитись
    Десь біжать, їх ніяк не спинити
    А я хочу свою історію
    Не наслідувати, чи узгоджувати
    Просто кожну секунду, що кадру
    Жити й знати, що буде ще завтра

    Зупинити на хвильку сьогодні
    Бо завтра багато ще віршів, малюнків, роботи
    І робота – це навіть не стимул
    Просто банальне бажання встигнути
    Прозвучати, відбутися, стільки ж ще
    Ксерокопій із серця лежить на складі
    Хтось подумає що це спам
    І поставить нові паролі
    І щоб вийти на вищий рівень
    Треба грати для когось ролі
    І не лишиться зовсім часу
    Щоб відзняти власні хроніки.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Прокоментувати:


  47. Ельфійка Галадріель - [ 2009.04.20 21:23 ]
    Самотня зоря
    Сьогодні постукала в шибку самотня зоря
    Запросила з собою літати – удвох веселіше
    Долати ці чорні, засіяні златом поля
    Чекати на зустріч одну аж на ціле століття.

    В холодному й чорному небі, змахнувши крилом
    Лишаєм позаду все те, що не встигло відбутись
    Й малюємо, наче комета яскравим хвостом
    У небі прадавні, забуті із зір візерунки.

    І вже в вишині розглядаєм, як світиться місто
    І фари машин певно теж хочуть стати зірками
    Перемішуєм чорне, з родзинками золота, тісто
    Й випікаємо з нього на щастя маленькі сухарики.

    Разом коротаєм цю ніч, мов патока в’язку
    По-дружньому тихо, спокійно, за чашкою чаю,
    А зорі над місяцем, наче по срібнім містку
    Стрибають додолу – спішу загадати бажання.

    Хай в зорі буде хтось, хто для неї завжди
    Залишатиме шпарку у вікнах і чай у горнятку
    І розкидавши в небі сузір’я-сліди
    Допоможе зорі розгадати одвічну загадку.

    Як то бути самому і знати, що ти є не сам
    На весь простір безмежний, іще десь чекають на тебе
    І коли ти приходиш, стає все на свої місця
    І у Всесвіті кожна душа має десь свою зірку на небі.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Прокоментувати:


  48. Юрко Ґудзь - [ 2009.04.20 21:18 ]
    (З + 1 + 1)
    білий світ — чорнийхліб — теплий хліб
    німина тихо сіно жує
    тихе світло у світ прибує

    чорний хлів святим місцем
    стає
    тихим святом стає білий
    світ

    чорний хліб — моє тіло й Твоє
    білих  крил  тихоліт, теплосніг
    над Малим, до Маріїних
    ніг...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  49. Юрко Ґудзь - [ 2009.04.20 21:27 ]
    Н.Ш.
    Запах парфумів „Клема",
    Теплі долоні тільки початок…
    Крутиться, крутиться наш сіnemа,
    Вже проминули Хрещатик.

    Київ як привид розтав —
    Юрби статистів і гуркіт параду.
    Гілку вербову хтось розтоптав,
    Тихо Великдень під вікнами став,
    Чорні дерева зійшлись на пораду.

    Потім дорога вела через ліс,
    Довго ми йшли по набухлому полю...
    Що я для тебе крізь зиму приніс?
    Серце одне, що воскресло від болю...

    7/IV-87


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.20 21:41 ]
    * * *

    Від короля, чи то від принца,
    Чи від пажа –
    Мені незатишно у скриньці
    Листом лежать.

    Поштиві звернення вельможі,
    Високий стиль.
    Але прекрасна дама може
    Палить листи.

    У скриньки підняте забрало...
    Прости її.
    У ній всю осінь пролежали
    Листи твої.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1816