ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.06.02 15:29
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку

Тетяна Левицька
2026.06.02 12:51
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?

Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,

Кока Черкаський
2026.06.02 12:09
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".

Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний

Борис Костиря
2026.06.02 11:56
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.

Я спалюю себе на вітрі

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами

хома дідим
2026.06.01 17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури

Ольга Олеандра
2026.06.01 15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?

Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить

Федір Паламар
2026.06.01 14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Ігор Шоха
2026.06.01 13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.

ІІ

Борис Костиря
2026.06.01 12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.

Мороз величною ходою

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно ніби подарункове видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...

Володимир Бойко
2026.06.01 00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку. Хворому на всю голову і всієї землі буде замало. «Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами. В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові. Кол

Артур Курдіновський
2026.05.31 19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.

Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо

С М
2026.05.31 15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим

Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс

Євген Федчук
2026.05.31 15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.

Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з

хома дідим
2026.05.31 14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило

Вячеслав Руденко
2026.05.31 11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,

Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -

Борис Костиря
2026.05.31 10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.

Ірина Вовк
2026.05.31 10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зараз був

Віктор Кучерук
2026.05.31 07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.

Борис Костиря
2026.05.30 12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.

Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак

Володимир Невесенко
2026.05.30 11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.

Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,

Іван Потьомкін
2026.05.30 11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.

хома дідим
2026.05.30 07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш

Віктор Кучерук
2026.05.30 06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.

Федір Паламар
2026.05.30 00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий

М Менянин
2026.05.29 23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!

* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2009.05.16 17:59 ]
    Послухай - вiршик до Cвятої Tрiйцi
    Лепешняк став над водою,
    Птаха спів до Бога лине.
    Перед Трійцею Святою
    Кожне зІгнеться коліно.

    До Отця, до Сина й Духа
    Величання вознесімо.
    Перед Трійцею, послухай,
    Кожне зІгнеться коліно.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2009.05.16 17:11 ]
    Дванадцять мiсяцiв - вiршики для малят
    Січень

    В шубі гарній та новій
    Січень йде ген, сніговій,
    Часу місяць цей не гає,
    у кришталь річки вдягає.

    Лютий

    Місяць Лютий з Вітром грає,
    заметілями лякає,
    Та, чим більш сніжку надворі,
    тим розкішніше в коморі.

    Березень

    Яскравіше сонце сяє,
    грак додому повертає,
    Місяць Березень усюди
    до життя природу будить.

    Квітень

    Як надходить місяць Квітень,
    зеленіють ніжно віти,
    З борозни зерно дрібненьке
    виглядає дощ рясненький.

    Травень

    От і Травень - місяць квіту,
    вже взялося в полі жито,
    В річці, лісі та у лузі
    молодняк пустує, друзі.

    Червень

    Червень фарбою малює
    вишні та суниці,
    Льон до неба все мандрує,
    підросла пшениця.

    Липень

    Липень жнець є працьовитий,
    збіжжю час прийшов радіти,
    А в городі під листочком
    зріють гарні огірочки.

    Серпень

    Ґазда Серпень кукурудзи
    косить поле неозоре,
    Яблука достигли, груші,
    гарбузові, помідори...

    Вересень

    Відряджає Вересень птаху вже у вирій,
    над ліловим вересом - хмари блідо-сірі.
    Павутинки осені вітер розвіває,
    На ланах картОпляних - свято урожаю.

    Жовтень

    Лист червоний, золотавий,
    Мов жар-птах, усе кружляє,
    Грибників до лісу й гаю
    Жовтень барвний проводжає.

    Листопад

    Листопад свій дощик сіє,
    Холодом проймає,
    Їжачка та мишку сіру
    В нірки заганяє.

    Грудень

    Грудень дощик обертає
    На зірки-сніжинки,
    Нетерпляче всі чекають
    На Різдво й ялинку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Імітатор Стилів - [ 2009.05.16 17:05 ]
    ***
    Дрельване в сиропі – консерви з кохання
    (Чекає десерту в новий рік зима).
    Вином не заграє та буде солодким
    Цілунок якщо я не згіркну сама...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (49)


  4. Імітатор Стилів - [ 2009.05.16 16:56 ]
    ***
    Терпкий вечір затамуй у сні холоднім
    З натяком на у колінах різкий щем.
    Не упала ще нам суть-роса на скроні
    Й квилить ніч перед зажуреним дощем.

    Простягає дим патлато-сиві лапи
    У обійми втис він задубілий ліс.
    Вічності туманів цілий вік тривати
    Й не шепоче ранок десь поміж беріз.

    Копи солом’яні мрій по під горою
    Пожирає, звиклий до чужого, час –
    В попіл що не гріє в усміх що не гоїть
    Ніч фантоми віє не доречних фраз.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  5. Влад Псевдо - [ 2009.05.16 13:31 ]
    з циклу безsomnia
    Обірвані сни у неповний місяць.
    Сповідь подушці. Ковдра сповзла.
    Небо немов хто посипав рисом,
    МарА під вікном все наводить лад.

    Я вмію терпіти - признаюсь чесно:
    (У свідках - Місяць-кокаїніст)
    Такі б мені завжди - безсонні весни,
    Таку би щоденно - безсилу злість!

    Ця місячна ніч - пілігриму проща,
    Що жадібним сонцем обличчя спік.
    Обірвані сни коштують дорожче,
    Недоспана ніч - ніби цілий рік.

    Більшає там, на долонях, ритвин,
    У звивинах пам'ять шукає хід...
    Місяць, безсоння - іспанська бритва,
    Ніч, що проходить, - не шрам, а слід.

    Моя нетерплляча хандра недільна!
    Ніч: срібний дискос!
    Ніч: пора!
    Безсоння - коротким важким видінням
    Лиши мені в мозку не слід, а шрам!

    Обірвана ніч в незастелене ліжко.
    Місяць (як друг і до ранку - брат)
    Виставив підлі, нагострені ріжки.
    - Боляче ж, брате. Сховай назад.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (10)


  6. Любов Даник - [ 2009.05.16 12:07 ]
    доля
    Море. Хвилі шалені.
    Музика. Берег.
    Двоє танцюють танго.
    У волоссі пісок,
    ноги по мушлях.
    Крок, ще крок...
    У світі їх двоє!
    Їм не потрібен ніхто!
    Ось востаннє
    сплелися руки.
    Поцілунок
    торкнувся шиї,
    йому час іти...
    Вдома дружина, діти.
    Серце ж належить тій,
    з якою можна
    про все забути
    Та разом їм
    не судилось бути


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (8)


  7. Любов Даник - [ 2009.05.16 12:42 ]
    Тобі!
    Лебедю, мій коханий!
    з тобою я буду завжди
    з тобою мрію життя прожити,
    голубе, мій сизокрилий!
    Без тебе і небо не миле,
    без тебе і зорі, як сльози,
    без тебе душа кам'яніє,
    і я стаю схожа
    на всохлу гілку жасмину...
    Чекаю тебе, як дощу!
    Навіки твоя,
    на тисячу років ЛЮБЛЮ!!!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Прокоментувати:


  8. Любов Даник - [ 2009.05.16 12:25 ]
    Сожаление
    Ходить, смотреть.
    Не жить - жалеть.
    Упасть - ползти,
    А встать, увы,
    нету сил.
    Ты сам, один,
    никто не подаст руки.
    И в этом твоя вина.
    Ты предал любовь,
    она ведь одна.
    Дождь плюётся в лицо,
    и ветер срывает кепку.
    Тебе всёравно -
    дома не ждёт никто!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  9. Любов Даник - [ 2009.05.16 12:52 ]
    Прощай
    Обійми, поцілунки і квіти...
    Люблю!!!Він кричить
    Не лишай мене, мила,
    ти моя єдина,
    без тебе душа зальодить!
    Ні, я піду, ти набрид.
    Не кохаю давно вже тебе!
    І гордо пішла по-англійськи,
    прощай!!!
    Не лишай, благаю!!
    Вона вже не чула, пішла.
    На столі букетик квітів,
    на щоці колись поцілунок...
    Похитнувся стілець...
    затяглася на шиї мотузка...
    Блакитні очі навки, як небо...
    і клаптик паперу в мертвій руці...
    Кохатиму вічно й на тому світі.
    Прости мене, мила!
    Забути тебе не зумів.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  10. Любов Даник - [ 2009.05.16 12:37 ]
    Не плач
    Погладить гілочка вербова
    личко, як долонька.
    Прикрасить листя
    чорні коси
    золотим віночком.
    Осінній вітерець дмухне -
    осушить сльози.
    А той, хто ображав тебе-
    пробачення попросить.
    Не плач, дівчино,
    зірко ясноока.
    Прийде кохання -
    стукне у віконце.
    На ліжко кине
    оберемок квітів,
    холодними ночами
    буде гріти.
    Запестить щічки
    пір'ям голубиним.
    Освітить душу
    сонячним промінням.
    Дощем рясним
    мелодію заграє.
    Їй скаже хтось:
    "Тебе одну кохаю!!!"


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  11. Любов Даник - [ 2009.05.16 11:16 ]
    Думки вголос
    Хтось відлітає,
    а хтось повертається.
    Та рідко бува вороття,
    лісами густими
    помилки розростаються,
    і цупко тримає гілля.
    За все необхідно платити:
    за зраду,насмішки і біль.
    Ще вчора такий гонористий,
    сьогодні - ганчірка для ніг.
    Ще вчора ходив ти по трупах,
    сьогодні - жертовне ягня.
    Не бекай, ніхто не поможе -
    у яму потрапив ти сам!!!!!!!!!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  12. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 11:05 ]
    Дихати... дайте!..
    Дихати дайте!.. Дихати вільно!..
    Геть заберіть надоїдливі руки!..
    Дружні обійми тиснуть так сильно –
    Чую сердець ваших заздрісні стуки…

    Дайте повітря – амбіцій і волі –
    Я вже сама відчиню своє небо…
    Чи боїтеся?.. Я сильна – ви кволі!
    Я – переможець… І фактів не треба!



    Рейтинги: Народний 5.35 (5.37) | "Майстерень" 5.38 (5.3)
    Коментарі: (4)


  13. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 11:57 ]
    О нем...
    Уносит ночь печали и мечты,
    Но все горит в душе пожар разлуки,
    Я вспоминаю, как смеешься ты,
    Твой нежный взгляд, неистовые руки.

    Твои прикосновения, слова,
    Признания, манящие надежды…
    И так в истоме кружит голова,
    Ведь ты – единственный и самый нежный!

    С тобою в этом мире мы одни,
    Мы перепутали века и годы…
    Мне снятся звезд далекие огни,
    Но тяготит величие свободы…

    Порою мне так пусто без тебя…
    Душа, как странник, не найдет покоя.
    Но я живу, воспоминания храня,
    Люблю тебя, дышу я лишь тобою!

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  14. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 11:09 ]
    Не сам...
    Моя самотність чорнокрилим птахом
    Не лине з вуст, не б’ється пульсом… ні!
    Вона принишкла, оповита жахом,
    Приспана болем, слухає пісні…

    Вона зсередини закрила книгу:
    Душі літопис і мого буття…
    Не буду я чекати на відлигу,
    Мене вже більш не крають почуття!

    Засни! Помри! О… сіра моя доле!
    Вкраду твій подих і продам твій крам!
    Це краще, ніж нічне холодне поле,
    Ніж знати те, що він уже не сам!

    2005 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Прокоментувати:


  15. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:26 ]
    Осіннє небо...
    Вгорі холодне небо, втомлене і сиве,
    Готується до сну, гойдає день…
    А я живу під ним, чекаючи на диво,
    І дихаю теплом його легень.

    Лежати горілиць, вдихати цю свободу,
    Сприймати сум крізь призму золоту…
    А небо все ще ллє оту живильну воду,
    І плаче старістю, клянучи самоту…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Коментарі: (6)


  16. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:22 ]
    Мамі)
    Коли заблукає у місячнім світлі дорога до тебе,
    Коли зникнуть зорі у темному небі і згаснуть вогні -
    Поклич мене тихо і лагідно, мов та зозуля, до себе,
    Що в саду моєму так ніжно кує уночі...

    Поклич - і прийду я... У добру й недобру годину,
    Якщо навіть буду я в зовсім далеких краях,
    Та й там, все одно, я до тебе, голубко, полину
    І буду співати з тобою у теплих полях...

    листопад 2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  17. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:51 ]
    Я відчуваю тихі кроки в срібній тиші...
    Я відчуваю тихі кроки в срібній тиші,
    Ловлю твій подих теплий, блиск очей…
    У небо падати, здійматися все вище:
    До зір смарагдових, бурштинових ночей…

    У скронях ніжний шепіт пульсом б’ється,
    Твоя душа живе в моїх думках,
    І мріями в ударах мого серця
    Злітає щастя легкокрилий птах…

    11.02.2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  18. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:54 ]
    Мое бессмертие
    Я так устала падать в эту бездну,
    Где только тьма, страдания и мрак,
    И если хочешь… Хочешь, я исчезну?
    Шепни на ухо, дай мне только знак…

    Уйди за поворот, в тумане растворись,
    Закрой мои глаза и дай покой…
    Ведь так никчёмна эта злая жизнь:
    Пусть станет без тебя она пустой!

    О, эти раны все не заживают,
    Осколками любовь вонзилась в плоть –
    Так боль реальна, но они не знают,
    Как нам помочь все это побороть…

    Я попытаюсь все стереть, любимый…
    Поверить, что ушел ты навсегда!
    Но ты со мной, ты памятью хранимый,
    Ты – мой, но я… по-прежнему одна…

    11.02.2009 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  19. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:30 ]
    Жалкие люди...
    Мы лишь люди… глупы, как всегда…
    Строим замки на кладбище снов,
    Растираем во прах города,
    Убиваем осколками слов...

    Мы не звери! До них далеко!
    Мы хитры, безрассудны и злы…
    Мы засорены так глубоко,
    Что чернее угля и золы…

    Чувства близких для нас – это тень,
    Наша выгода – вот самоцель!
    Мы во тьму обращаем наш день,
    Обменяв все глубины на мель…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  20. Оксана Сірик - [ 2009.05.16 10:55 ]
    Немає слів...
    Немає слів… ні, є! Та, все ж, немає…
    Холодна, невимовна глибочінь…
    Як палко хтось когось і десь кохає,
    Вдивляючись в очей безмежну синь…

    Сьогодні ця любов настільки сильна,
    Міцне, паралізуюче чуття.
    А завтра – ти одна, ти зовсім вільна…
    З нуля розпочинається життя…

    Зітреш солодкий присмак поцілунку,
    Фотоальбом свідомості зітреш.
    Нова… Людина вищого ґатунку:
    Готова ти до всього і без меж.

    То що ж любов, l'amur… оте кохання?..
    Пішло? Згадаєш? Ні… Чого мовчиш?!
    Ти топиш в склянці горе й безталання.
    Навіщо?! У минулому залиш!

    Любила, сподівалася, клялася…
    То й що? Допомогло? Звичайно ж, ні!
    Без нього все ж на ноги ти звелася,
    Ти ж сильна… Сильні лиш в самотині…

    А може і нема її, любові?
    Брехлива пустка, твій адреналін…
    Усе й нічого у єдинім слові,
    Одна асоціація – це він.

    Пройшли роки… та знову ти кохаєш!
    Не спиш, на зорі дивишся сумні…
    Страждаєш, плачеш… від усіх тікаєш…
    Чому ж ти не повірила мені?..


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  21. Нафталін Марак - [ 2009.05.16 08:25 ]
    Зз
    Над нами мешкали зимні зорі,
    І знизу ми їм віддавали честь.
    Снували, засновували та існували...
    І час дозволяв зупиняти миті.
    Світи наші липли безмежно-просторі
    У центрах збагачених в сні перехресть.
    Ми пили до дна, що життя нам давало,
    Й п'яніли до смерті - молодо й сито.

    Ми мали ту ніч у кожній клітині,
    Слова шліфували терпке піднебіння.
    Дві спини й розмова. Два серця й мовчання.
    Волога дорога халвою здавалась.
    І кожному дано було по драбині,
    Хоча вгору важко тягнути каміння.
    Ми дряпались в небо пізнати кохання,
    І там ти дізнався, що я ... зірвалась.



    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  22. А Ромма - [ 2009.05.16 01:52 ]
    Не така як ти?
    Ти мене за руку
    Ніжно біло тихо
    Взяв…..
    Ти повів так високо
    Тепло і ласкаво
    Відкривав
    Ти тримав так солодко
    Місячно до болі обіймав
    Ти так несподівано
    Різко і байдуже відпускав…..
    Підніми
    По-новому дивною весною
    Ти мене знайди
    І з тобою я до ночі
    Таємничо рівно сонно обережно
    Буду йти…

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  23. А Ромма - [ 2009.05.16 01:26 ]
    Незарах!!!!!!??((((
    Як сонце може бути холодним
    Весною?
    Як можна бути щасливим
    Зі мною!!!
    Солодке – гірке
    А я лише у снах
    Разом з тобою (
    Тихий страх
    Повтору............?

    2009


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  24. А Ромма - [ 2009.05.16 01:43 ]
    Тннттннм
    Ми заснули вчора о шостій
    Ми довго йшли
    Із дерев нам грало сонце
    Арию «Смотри»

    Розгубились слова у тостах
    Потонули очі у вині
    Танцювали дивно і доросло
    У диму
    Минуле на воді…

    Повернулося світло спиною
    Напівгуби
    Метал
    Сліди

    По дорозі пустій і темній
    Ішли двоє
    Я і ти

    Ми загрались до ночі святої
    Одягались
    Торкались межі
    Небезпечно за руки тримались
    Врятувались о першій

    Дежавю тепер в мене
    Іди…
    Я не буду більше так пити….

    2009


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  25. А Ромма - [ 2009.05.16 01:28 ]
    ***
    Сьогодні накривав нас сніг
    Він падав мокро… дрібно-дрібно
    Котився стомлений до ніг
    І по щоках так тік повільно

    І розтавав в губах до сліз
    Горів світився божевільно
    Такий весною теплий сніг
    Він зникне – завтра буде дивно

    2009


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  26. А Ромма - [ 2009.05.16 01:49 ]
    У перший день весни
    У перший день весни
    Дарують квіти
    А я тобі не подарую
    Дай мені!

    У перший день весни
    В сонця похмілля
    А ми з тобою не пили
    Пиши мені!

    У перший день весни
    Прощають
    А я тебе не відпущу
    Прости мені!

    У перший день весни…
    У перший день весни……
    У перший день весни?....!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  27. А Ромма - [ 2009.05.16 01:45 ]
    Сама
    Крик музики
    І вибух в голові
    Тиск серця губиться
    В смертельній тишині
    Твоїх пустих очей
    Я знову вільна
    Але я твоя
    Тобою зачарована
    А може то не я?...?
    На темних сходах Вілії
    На лавці у дворі
    Між пивом і сиропом
    В терпкій брудній воді
    У дощ і знов під ковдрою
    Покинута одна
    Десь в парку метро Дарниця
    І на травi країни мрій
    Мене там теж нема???
    Я так згубилася
    Згубилася в собі
    Тоді я сіла в човен
    А не було води

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Василь Сидь - [ 2009.05.16 00:45 ]
    ***
    Над горою
    золотим серпанком
    зійде ніч.
    Камінчиком вигнутим
    повисне місяць.
    Дерева затихнуть
    в сяйві теплої ночі.
    Ти лежиш і дивишся
    в небо.
    Падаєш в круговертя
    зоряних світів.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5)
    Прокоментувати:


  29. Василь Сидь - [ 2009.05.16 00:09 ]
    ***
    Я як сосулька
    Ранком весняним
    Всміхаюсь сонечко до тебе
    Й плачу


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  30. Микола Шевченко - [ 2009.05.15 21:39 ]
    В несамовитій суєті...
    В несамовитій суєті- суєт,
    Завжди брак часу вчасно підвестися.
    Ой, не лети ж так швидко, схаменися,
    бо, може, то падіння, а не лет...
    Коли ж встигати жити на льоту?
    Аж, птахи - й ті перепочить сідають,
    А нам роки і миті полишають,
    наповнену чеканням пустоту.
    Викрешує галактика вогні,
    круг нашого мізерного возіння.
    Ніяково стає від невезіння,
    та нерозважливої метушні.
    Пружина галактична крутить час,
    дарує шанси на життя, відчутні.
    Будьмо достойні! Будьмо самобутні!
    Доки земні долоні носять нас...
    зима 2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  31. Василь Степаненко - [ 2009.05.15 21:07 ]
    На березі печальнім
    *
    До обрію
    Небесний океан
    Приніс на хвилях хмар перлину сонця.
    На березі печальнім
    Жду тебе.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  32. А Ромма - [ 2009.05.15 20:20 ]
    415416
    Твої очі мене лякають
    Твій погляд мені болить
    Твоя плоть біля мене лягає
    Твоя жінка з тобою спить

    Ти не дивишся в мою душу
    Ти штовхаєш себе услід
    Я твій спокій не порушу
    Я не вб’ю кохання лід

    Твої диски мене співають
    Твої сльози із мене течуть
    Моя кров у тобі засихає
    Мій вогонь у тобі кричить

    Ти ніколи не будеш поряд?
    Я не буду більше в тобі?
    Задихаюсь… так дивно знову
    Я згораю.. А ти – живи..

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  33. А Ромма - [ 2009.05.15 20:50 ]
    ***
    Коли ламає вже без тебе
    Беру цигарку теплу в руку
    Глибоко втягую розлуку
    Стук твого серця чую в себе
    Горю і падаю
    Вмираю
    В диму твій запах обіймаю

    Згорає – попіл на землі
    З недопалком лишаюсь в темноті…
    Скільки ще цигарок у пачці??

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  34. А Ромма - [ 2009.05.15 20:11 ]
    Довідка
    На початку серпня я зійду з розуму
    А може в кінці
    Але зійду

    Зійду бо не буде тебе
    А будуть інші
    Але не ти

    Сьогодні я думаю так
    А не хочу
    Але думаю

    Знаю що побачу тебе
    А коли... не знаю
    Але знаю

    Люблю тебе до смерті
    А не розумію до пекла
    Але люблю

    Завжди бачу нас разом
    А ти напевно ні
    Але ми разом... бачиш??

    Ми стоїмо поряд
    Ти тримаєш мене
    За руку і за талію і
    За язик за душу
    Я обіймаю твої плечі
    І голову і ноги і губи
    І серце

    Ми в центрі великого міста
    Міста планети
    Міста всесвіту

    Ти любиш мене
    Сон
    Кінець
    Лише початок

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  35. Олександр Сочан - [ 2009.05.15 18:00 ]
    Дух заперечення
    Із давніх часів, коли бігав у гаю
    Шмаркатим малечею,
    Єдине, що ясно в собі пам'ятаю –
    Мій дух заперечення.

    В усьому я каверзу, підступ шукаю,
    У кожному реченні.
    І вперто усі перешкоди долає
    Мій дух заперечення.

    До біса романтику – сили немає.
    Та все ж як приречений,
    Крізь вітер і хвилі краплини ковтаю.
    Й гребу проти течії.

    Он з берега хтось про доцільність гукає –
    Мене убезпечує.
    Послухати б дурню, та в спину штовхає
    Мій дух заперечення.

    Я жив би де легше, в Канаді чи в Штатах,
    А може в Німеччині.
    Та міцно тримає у рідних пенатах
    Мій дух заперечення.

    Тож дякую Богові за цей мій статок –
    Мій дух заперечення.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  36. Юрій Лазірко - [ 2009.05.15 17:04 ]
    Коли кигичеться
    (убитому Максимові Чайці, так як відчуваю)

    Можна не розділяти поглядів,
    але судити за Бога – найбільший гріх.

    Як голос пробиває з гніву,
    то не дає любов йому рости
    гріхом у небо в день крикливий.
    Пробач їм, Господи, й мене – прости,

    бо я із тих, що серце крають
    але собі, не на біду комусь.
    Вони ж – безлюдні, псяча зграя,
    несуть, з піною в роті, Колиму,

    що до кісток мене проймає.
    Де розуму бракує – плаче Бог
    за тих, кому не заспівають
    ні півні зранку, ні поета блог.

    А запах, як душа подохла,
    кишить брехнею, а як б`є – втікай,
    але рука, вона не всохла
    без права править, ій вбивати в кайф.

    Мій син – Максим, а той був Чайка,
    котрий не встиг звести гнізда собі.
    .....................................................

    Не потайки кигичу, ви – вникайте,
    бо вкоєне пройде по шпальтах,
    але не дінеться...
    і рідним стане біль.

    14 Травня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  37. Віталій Дудка - [ 2009.05.15 14:01 ]
    Глазами Иисуса

    Да простит меня Господь

    Согласно купленным билетам
    Садитесь и ждите меня,
    Как не бывает снега летом
    Как нету дыма без огня
    Так нету смысла в то не верить
    Что не спущусь на крыльях, я
    Лишь, для того чтобы проветрить,
    От грязи. Пыли. Ведь земля
    Достигла пика эгоизма
    Моим крестом все машут так,
    Что звон покатиться от тризны
    Темнеет свет, белеет мрак
    Пробитые мои суставы
    Теперь еще сильней болят
    Когда павлин идет без павы.
    Тигрица плачет без тигрят!

    Под видом их хочу сказать
    Что на кресте я зря распят.......
    ©В. Дудка


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  38. Віталій Дудка - [ 2009.05.15 14:41 ]
    УМРЕМ МЫ ТИХО ВСЛЕД ДЕНЬГАМ
    За золотом всегда летим,
    Не видя, и не чувствуя преград,
    И был бы бес скорее рад
    Как мы попасть к нему хотим.

    Изо всех сил по головам,
    Друзей, знакомых и родни
    Не видя пред собой пути.
    Одни лишь мысли ,, Мы хотим''!

    И каждый с замыслом таким
    С ума как будто посходили,
    - Пусть буду, трижды не любим.
    Зато я с золотом в могиле!

    С такой идеей нет преград,
    Детей безглавых равнодушно,
    Передушили б безоружно.
    И пусть себе трубит набат

    И на алтарь людских эмоций,
    Никто молитву не несет,
    А жертв невинных больше порций,
    Богатства "жажда" их кладет.

    Мы предаемся эгоизму,
    Предательство бурлит в груди,
    И нет ни света, нет ни тьмы,
    Хрустальный звон алмазный взгляд,
    И затрубит опять набат.

    А люди что ступенью ниже
    В конвульсиях у твоих ног,
    Хотят подсунуться чуть ближе,
    А ты в них видишь только блох,

    Что скачут по собаке дикой
    Облезлой шавке у дороги,
    Которая грызет за ноги,
    Себя, чтоб сдохнуть поскорей.

    Такая участь и людей.
    Парализованных системой
    На классы разделился мир,
    Как гной сочится с желтых дыр,
    Что на "лице" родной вселенной .

    Вот так живем мы, жили, будем
    Боясь смотреть на свою тень,
    Которую рождает день.
    А ночью тихо мы помрем
    И мир наполнится огнем,
    От искр последних у надежды!
    © В. Дудка


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  39. Віталій Дудка - [ 2009.05.15 14:22 ]
    For SALH

    Ты устремлен, ты полон силы,
    Ты можешь лжи найти конец
    И пусть народ встает на вилы,
    Пусть льет расплавленный свинец.

    Держись своих идей. Правдиво
    На все вопросы отвечай
    Пусть слабаки гудят сопливо
    Ты обойди их невзначай.

    Послушай всех, но все равно
    Как сердце размышляет,
    Пусть крутит жизнь веретено
    И нас на ниточки мотает.

    Твои идеи прямо встык
    Идеям власти против.
    Упрись рогами же, как бык
    Сильнее будь, будь проворотлив.

    На эшафоте палачи
    Секиры камнем точат,
    Священник к Божеству кричит
    Пророки людям бред пророчат.

    Отец святой в широкой рясе
    За медяки еретиком,
    Назовт тебя. И к серой массе
    Склоняются что пред крестом

    Воскликнет Божие слова
    И те как мыши позорливо
    В своих безмозгих головах
    Лишь делают, вранье, правдивым

    Рев площади в твоих ушах
    Лишь настроение поднимет
    Ченец глупее палача
    Палач секиру вскинет

    Ты устремлен, ты полон силы,
    Ты можешь лжи найти конец
    Священнику и медяка хватило
    Из ада вылетел птенец…
    ©В. Дудка


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  40. Віталій Дудка - [ 2009.05.15 14:31 ]
    ЗМІ

    Колись отак для інтересу
    Взяв почитать я жовту пресу.
    А там написано таке!
    Що сніг у Африці іде,
    Що в Кенії дітей їдять
    На полюсі пів року сплять.
    Перегорнув сторінку і дивуюсь
    В парламенті чини пустують
    І одіяла не поділять
    Та матюки у білий білять.
    Народ „Козлами” обзивають
    Їх в депутати обирають.
    Давай тоді читать я далі
    В газеті жовтій що писали,
    „Здоров`я”- ну думаю отут
    Спокійніше писать почнуть.
    Коли дивлюсь і розумію
    Що без дієти я худію,
    Бо способів уже таких
    Як нам позбутися гладких
    Та скільки способів є різних
    Щоб білу одбілить білизну,
    Та як нам витравить жуків
    Аж матюкнутися схотів.
    А заголовки з половину
    Не нашими, а на латині
    Немов вже слів своїх нема
    Пишуть англійськії слова.
    Чи розуміють бабусі,
    Що „шопери”- це продавці,
    Нема уже Діда Мороза
    Олені в санях Санту возять
    Не під ялинку, а в шкарпетки,
    Не через двері, а в димар
    Побачили б це наші предки!
    Що є москіт, а не комар.
    А мужики вже в “pocker” грають
    І правил в дурня не згадають
    Один закон в нас тільки діє
    Горілку пить, аж серце мліє
    Якби традицію оцю
    Прогнать, як з двору волоцюг
    Від цього, бач, чогось не лічать
    Бо ми дурні....
    © Дудка В.Р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  41. Віталій Дудка - [ 2009.05.15 13:20 ]
    Птаха
    Птаха
    Стоять осики під сулою
    На „Лисій” вітер свище
    І на одинці сам з собою
    Замріяний. А вище,
    По небі котяться пухнасті
    Приймають різні форми:
    Одні строкаті, ті кулясті
    Нема хмаринкам норми.

    Але ж про що я? – от згадав!
    Сиджу собі тихенько,
    На Сулу-річку поглядав
    Та мріяв солоденько.

    Отак намріявши, дотямив
    Що добре в світі жити,
    Якщо не гнатись за рублями
    І з брата кров не пити.
    Про кров із брата не даремно
    Писать почав без страху,
    Бо я сиджу собі тут чемно
    Пишу вірша – Про „птаху”.
    Що рознесла по всіх усюдах
    Діток своїх спесивих
    Які добра не бачать в людях
    Безоких, юродивих.
    Вони ж з`їдять нас, і не знають
    Хто був їм рідним татом
    Бо недоторканість, секретність
    Належить депутатам.

    Оце я „Птахою” зову
    Парламентські ті лиця
    Які без страху й сорому
    Брехати і дивиться
    Прямо у очі научились
    Не йме їм люд довіри
    Вони вже каялись і бились
    В парланетській могилі
    Та чорта лисого добиться
    Тепла в одній сорочці
    Верховна рада в Україні
    Як ложка дьогтю в бочці
    Яка ламає до коліна
    Всі інтереси і смаки
    Вся Україна чорно-біла
    Не побратаються брати.
    Колись за куни нігті рвали
    Тепер за гривню по плече
    Через одного катували
    Їм не болить і не пече
    У тому серці що з заліза
    У тих, у кам’яних тілах
    Бо хто в карман до них полізе
    Зітруть негайно в попіл, в крах

    (Для чого ж орган цей потрібен
    На шибеницю що веде
    По білому, що пише білим
    Що падає і не впаде).

    Зате у них одне заняття
    Майдан збирають що доби
    Розпалять люди там багаття
    Із людських душ живі сади.
    По серед Києва на площі
    Чинам є чим себе занять
    Одноклітинним в день по ложці,
    Або собак з цепів спускать.

    А люди ж думають так треба
    Бо там розумні зібрались!
    Та вони знімуть шкуру з тебе
    Тільки один раз помились.
    *****
    А загалом у світі добре
    Нема ні смутку ні проблем
    І не болить і не коробле
    Якщо не гнатись за рублем!

    © Дудка В.Р.






    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Христенко - [ 2009.05.15 12:36 ]
    ЗУСТРІЧ З МАЕСТРО
    Антоніо Вівальді

    Добридень, Майстре! Як же це незвично:
    Зустрітись з Вами через сотні літ.
    Яке у Вас осяяне обличчя!
    Хіба такі бувають на Землі?!
    Я так хвилююсь. Вибачте, будь ласка.
    Ви, мабуть, найвеличніший з усіх
    Творець гармоній і маестро казки,
    І чарівник скрипічних голосів!
    Це дивовижно! Навіть і не мріяв...
    І ось – отримав неповторний шанс.
    В нас обмаль часу? Звісно, розумію...
    На Вас уже чекає диліжанс.

    Розповідати, певно, що не треба,
    Яку пошану відчуває світ:
    Вам підкорились лаври бога Феба
    І Вас кохають сотні Афродіт.
    Та що там сотні – тисячі, мільйони
    Несуть любов у відданих серцях,
    За музики чарівність невимовну:
    За посміх сонця, подих вітерця...

    Одне питання: „ Вже багато часу
    Творіння Ваші сповивають світ,
    Неначе вічну юності окрасу,
    На сході сонця в ранішній росі.
    Переплелись чотири „Пори року”:
    Цвітуть дерева, листя обліта...
    В них суть життя – буденна і глибока,
    Безмежно мудра і така проста.
    Як Ви зуміли? Чим Ви надихались?
    Хто дав Вам мудрість розуміти суть?
    У чім секрет?!
    Ми так і не пізнали...
    Чи наші душі зможуть, осягнуть?!"

    Моє питання проковтнула тиша,
    Відкривши пащу, зажадала ще,
    Але Маестро відповів неспішно –
    Легка усмішка блиснула з очей.
    – Глянь навкруги, не квапся. Що ти бачиш?
    – Птахи, дерева, квіти у траві.
    – А що іще? Лише відчуй, юначе,
    Як світ живе, пульсує у тобі!
    Лише послухай: листя щось шепоче,
    А ось метелик – квіточка жива,
    Співає жайвір про любов охоче
    І мліє залоскотана трава.
    А он дівчата, мов пташина зграя,
    Плетуть віночки із юнацьких мрій,
    Дівочу щирість в коси заплітають.
    Біжи до них – кохай і шаленій.
    Шукай свою, вдивляючись у очі, –
    В єдинім ритмі зіллються серця
    І розлучатись більше не захочеш,
    А бути поряд
    з нею
    до кінця.
    Ідіть удвох, вдивляючись у зорі,
    Хай діточки прикрасять ваші дні.
    Цей час настане – він же зовсім поряд.
    Поглянь уважно.
    Бачиш – в далині!..


    * Антоніо Вівальді (1678 – 1741) – видатний італійський композитор, скрипаль-віртуоз.

    * „Пори року” – найвідоміший інструментальний концерт А.Вівальді, популярний і нині.

    *Феб - Аполон – в грецькій міфології бог – покровитель мистецтв, цілитель, віщун,

    *Афродіта – в грецькій міфології богиня вроди і кохання.






    Рейтинги: Народний 5.36 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (24)


  43. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.05.15 12:10 ]
    Спитай мене
    Спитай мене,
    Як я живу,
    Якщо тобі цікаво,
    Учора падали в траву
    З очей перлини сліз.
    Я ще, можливо, оживу
    У твоїх мріях-планах,
    Але сьогодні ще не час,
    І чути стук коліс,
    І рейок стук,
    І вітру свист,
    І завивання долі...
    Я їду в ніч
    Сумну-важку,
    Одна, чи стане сил?
    Мене ти залишав на мить -
    Але душа до болю
    Інтуїтивно відчува -
    Навіки залишив.
    Я втомлено сплету вінок
    Із перших сонць кульбаби,
    І обцілую кожну мить,
    Де ми були разом,
    А пам*ятаєш, як колись
    Сміявся ти яскраво,
    І клявся бути поруч ти,
    Поки нуртує кров
    Гаряча в жилах, стугонить,
    І пристрасть розливає,
    Тоді, напевно, не було
    Суперників тобі,
    А як мене ти цілував?
    І слів не вистачає,
    Щоб описати на словах,
    Фантазії політ.
    Спитай мене,
    Як я живу,
    Розповідати буду,
    Як не цікаво -
    Не питай, я промовчу,
    Однак...Як я хотіла
    Зберегти любов,
    Хто відав, люди?
    Що буду в ніч сама іти
    По самоти стежках.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (7)


  44. Лариса Коваль - [ 2009.05.15 11:32 ]
    * * *
    Загоїть спiв покраяну блакить –
    Синички всiлись на струнi свiтання.
    А я всю нiч виплескую в кохання,
    Яке пiд осiнь веснами сурмить.
    А на зорi невiдворотній вiдчай
    Вiдшукує омрiянi шляхи,
    I видихнуть потомленi дахи
    Передосiннiй сум в лелечi вiчi.
    Оце i все, вiдструнило, щемить,
    То Божий гнiв спиває плиннiсть часу.
    У пустцi цiй метеликом щомить
    Згораю i народжуюсь вiдразу.
    Дихне зима на згарище надiй,
    I побiлiють мої довгi коси.
    А я боюсь згубить ранковi роси,
    Що випадково, лиш менi однiй,
    Колись на щастя дарувала осiнь.
    Вони блищать на кiнчику пера,
    Мов дiаманти, душу зiгрiвають.
    Оце i все, що у життi я маю:
    Моє кохання i моя жура,
    Якi в менi щоосенi свiтають.



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  45. Андрей Мединский - [ 2009.05.15 11:40 ]
    Всё на своих местах
    Вещи простые и сложные –
    всё на своих местах.
    Ты говоришь их нельзя изменить,
    но именно этого хочется.
    К слову сказать,
    ты знаешь,
    я бесконечно устал,
    назови меня просто по имени,
    обнули мое одиночество.

    Помнишь деревья на озере,
    марево осени,
    парк?
    Там было тихо, а где-то
    железнодорожная станция
    гремела товарняками,
    и ты сказала мне: «Так
    хочется жить, мы умрем,
    а эти деревья останутся».

    Вещи простые и сложные.
    в календаре твой день,
    где те же деревья в парке,
    все то же осеннее марево…
    Знаешь, мне грустно жить,
    как ты там в пустоте?
    Знаешь, я до сих пор
    не отвык
    с тобой
    разговаривать…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  46. Евгений Спежаков - [ 2009.05.15 10:10 ]
    "Кто-то в окне напротив не спит..."
    * * *

    Кто-то в окне напротив не спит,
    Курит гнилую свою папиросу.
    Муторно. Не задавайте вопросов.
    Лишь анамнез – у кого что болит.

    Кошки пьяны, и собаки трезвы,
    Крысы-подпольщики, серые тени,
    Привкус дурной осторожных мгновений, –
    То ли живём ещё, то ли мертвы.

    Мокнет на улицах чёрная дрянь,
    Утром уйдёт, осквернив тротуары.
    Нервы, как струны разбитой гитары,
    Вьются спиралью в холодную рань.

    Город. Машины. Избыток людей.
    Потный троллейбус. Срываются штанги.
    Шум. Толчея. Полумат перебранки.
    Мысли остывшие глуше и злей.

    Дома мне скажут, что снова не спал,
    Что извелись, обо мне беспокоясь.
    Милая, мир состоит из бессонниц.
    Завтра меня увело от вчера.

    Завтра был я, а вчера будет он –
    Наглый, весёлый, летящий к кому-то…
    Люк распахнулся, и без парашюта
    Прыгаю,
    падаю,
    падаю…
    Сон.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.5) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (7)


  47. Олена Осінь - [ 2009.05.15 10:26 ]
    Заповіт
    У неділю батько дітям роздавав дарунки:
    Кому вроду, кому долю, кому поцілунки.

    Тому руки золотії, а тому он – хвацькі,
    Отим – розум до науки, тим – сили козацькі.

    А тій – голос солов’їний, а цій – тільки пір’я,
    Комусь хутра соболині, а комусь ганчір’я.

    Роздавав точені пера і слова крилаті.
    А циганам – свіжий вітер й кучері патлаті.

    Цим мозолі, піт солоний, ячмені без краю.
    Іншим – ті ж самі дарунки, та нема врожаю.

    Одним наділяв здоров’я, а іншим безсилля.
    Першим – щастя, другим – горе, а третім – весілля.

    Дарував всім статуетки, наче зерно сіяв –
    Комусь Будда, комусь Аллах, а комусь Месія.

    Стоять діти перед батьком, вже й повні кармани:
    Є багатші, є бідніші, а є й безталанні.

    «Не гребуйте, мої милі, батька заповітом,
    Візьміть кожен свою ношу, ідіть собі світом.

    Може комусь буде важко, то ви помагайте,
    А до обрію дійдете – додому вертайте.

    Не позаздріть, кому легше, не гордіться кращим.
    Тим, що босі, дайте взутись, підсобіть ледащим.

    Як хто у багні спіткнеться – не бійтеся бруду,
    Води чистої подайте, вмийте душі люду.

    А як зберемось на свято, будемо радіти –
    Нема гірших, нема кращих, всі ви мої діти».

    Розлетілись сини й дочки, хто збивсь, хто блукає,
    Сивий батько ж біля хати ще й досі чекає.


    А ми все блукаємо –
    Сенсу шукаємо.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  48. Олександра Новгородова - [ 2009.05.15 00:26 ]
    Випадок.

    Ми сьогодні кохаємось на людях,
    Моя полохлива пташечко. Балерина
    Зіркового табору. Акробатів. Відкрито
    Пляшечку. Солоденького. Пий, Зоряночко!
    За останнє твоє під куполом. Поцілунок
    Бринить між хмарами. Відпускаю…
    Оркестр трупою віддає свою шану, дівчинко,
    Ні трубі, ні басу, ні пікколо. Не втрачати
    Твоєї ніженьки. Не збагнути полину гіркого
    Волелюбні смаки, настояні на весняному полі
    Теплому. Покладіть її на ту сторону. Незалежну мою,
    Занедбану. Полохливими дітьми – татками, аплодуючи
    Ми. Колінами. Найсолодшою в світі ватою
    Я встелю її шлях до виміру. Найсвітлішого в світі
    Плескоту океанських вершкових ніжностей. Від
    Гротескного дна бурлескного до чарівності, до
    Манірності. Неземного світіння ввечері. Через сни
    На арені космосу. Розважайся, моя принцесочко!
    Поцілуймося.
    Прости Господи…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Хо - [ 2009.05.15 00:36 ]
    такалюбов
    Тридцять, сорок -
    рахуєш постріли.
    От -
    шістдесят третій -
    це точно знак.
    Черевики кроком по асфальту -
    сьогодні ти надзвичайно спокійний.
    Ці окуляри і парфуми
    страшенно тобі личать,
    зрештою, як і твоя хода.

    Жменя слів
    очі-в-очі -
    ти помираєш
    від пострілу в серце.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (17)


  50. Сергій Руденко - [ 2009.05.14 22:55 ]
    Шматочок неба.
    Дивись, це - твій шматочок неба
    Тобі засяяв поміж хмар.
    Це лиш тобі і лиш для тебе
    Відкрили світ незнаних чар.

    Зумій побачити, почути
    Все, що призначено тобі...
    Вузли своїх думок розплутай,
    Не загубися у юрбі,

    Яка снує безладним роєм
    З матою, але без МЕТИ...
    Зумій упоратись з собою
    І за юрбою не піти.

    Призупинись. Поглянь у небо
    І ти побачиш поміж хмар:
    Це лиш тобі і лиш для тебе
    Відкрили світ незнаних чар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1824