ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Мазур - [ 2025.06.26 23:54 ]
    Мак
    Дикі маки забігли поміж пшениці,
    І стоять край дороги, неначе ченці.
    Мов легенда відома ураз ожила –
    Червоніють поля край старого села.

    Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
    Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
    Кажуть, маки червоні з’явились тоді,
    Як судилося долею статись біді.

    Коли крові краплина скотилась у пил,
    Коли світ захитався, став дуже крихким,
    Коли шабля козацька впала з руки,
    Тоді стали червоними і пелюстки.

    Кожен мак, як могила, котра без хреста,
    Кожен мак, наче спомин про тих, хто не встав.
    Проростає коріння в чорнозем сухий,
    Мак на вітрі тріпоче тривожний, тонкий.

    Бачить поле ще в снах і коней, і шаблі,
    Хоч і бігають діти по ньому малі.
    Та яке в них майбутнє: чи мир, чи війна,
    Чи земля пам’ятатиме їх імена?

    Чи насіється маку ще більше, ніж трав?
    Чи захочуть у рабство піти? Боже, збав!
    Незалежність вони оберуть, чи навспак?
    Хай подумає той, хто зриватиме мак.

    26.06.2025 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Козинець - [ 2025.05.28 12:56 ]
    Духовно ввічливі
    Світ молодшає зараз, не сивіє.
    Бачу сонце я поміж мрякою.
    Люди, будьмо глибокими й сильними,
    Гармонійно-відвертими, знаковими.

    Люди, будьмо взаємочуйними,
    Благодатними та духовними.
    Розквітаймо, щоб нас відчули
    Надзвичайними й наповненими.

    Світ нарешті стає синхронним —
    Не теорія це, а практика.
    Я відверто кажу, без іронії:
    Кожен з нас — це нова галактика.

    І я вірю у це сторіччя,
    І хай буде на те Божа воля:
    Люди будуть духовно ввічливі —
    Нам достатньо для досвіду горя.

    Як важливо рости у світлі
    Розуміє поки не кожен.
    Але в цьому швидкому світі
    Люди — світло і правда Божа.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Іван Низовий - [ 2025.05.04 08:18 ]
    * * *
    Ми кров чужу дарма не проливали,
    Не їли хліба із чужих полів,
    Свій край від азіатської навали,
    Від цісарів, царів і королів
    Ми боронили.

    Вчімося ж любити
    Незганьблену історію свою,
    Яку в нас підло вкрали московити,
    Не здатні нас осилити в бою.

    Пожовклі та нетлінні наші кості
    Розкидала недоля по світах,
    А в нашому краю
    Незвані гості,
    Зложивши кості, перетліли в прах.

    Все прахом стане, що на нас повстане
    Оружно – наш чорнозем збагатить.
    Наш гордий злет,
    Відродження останнє
    Не зупинити й кров'ю не залить!



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Гундарєв - [ 2025.04.20 09:37 ]
    Зелене світло

    Зелене світло довгожданній весні,
    що, врешті-решт, крокує до тебе…
    НІ - безжальній війні!
    ТАК - веселці у небі!

    НІ - «кинджалам» й «шахедам»,
    нашестю смертоносних авіабомб!
    ТАК - хлопчикам у білих кедах,
    що грають під сонцем в футбол!

    НІ - тужливому завиванню сирени,
    коли дівчинка прокидається уві сні,
    закриваючи ведмедика ревно…
    ТАК - переможній весні!

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  5. Леся Горова - [ 2025.03.09 14:49 ]
    Тарасе
    Ідемо ми, Тарасе, до тебе за словом, за духом.
    Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
    Повсякчас мерехтіння минати облудно дешеве.
    Пильно слухати світ, уявляти, як ти його слухав.

    Мова-зброя твоя хай додасть нам палкої наснаги.
    Бо забули себе. У чужі подавались околи
    Та шукали достатку. А неміч свою побороли?
    Вгамували до волі тобою оспівану спрагу?

    То ж у тебе, Тарасе, черпаємо силу і нині.
    Ти із кручі дніпровської чуєш війни канонаду.
    То ми стали до бою за волю, за землю, за правду.
    Довго сліпли та глухли.
    І платимо борг Україні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  6. Юрій Гундарєв - [ 2025.03.09 09:09 ]
    Тарас - поруч!
    Тарас - не на полицях,
    що покриті пилом,
    він - не минулий,
    а теперішній час:
    розкинув руки,
    мов потужні крила,
    і закриває нас.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  7. Юрій Гундарєв - [ 2025.03.08 10:43 ]
    Її Величність Жінка
    Ти народила.
                         І захистила.
    Справжнім бути
                             навчила теж ти…
    Подарувала
                        потужні крила
    і наказала:
                       лети!

    Ти народила.
    І поховала
    того,
    хто нас захистив…
    Тож недаремно
    ти наказала:
    лети!

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Гундарєв - [ 2025.01.18 10:12 ]
    Микола Леонтович
    Різдвяна колядка "Щедрик» Миколи Леонтовича стала символом новорічних свят у всьому світі.
    Вона надзвичайно популярна в англомовному аранжуванні як світовий хіт "Carol of the Bells".
    Український композитор трагічно загинув від рук катів тогочасної влади. Йому було лише 43 роки…


    Тримав він небо, як атлант,
    хоч на землі був безпорадний…
    Його вбивали за талант,
    його вбивали за порядність.

    Вбивали ті, хто там, внизу,
    за те, що був він значно вище…
    Дружина стримала сльозу,
    але не посміхалась більше…

    Від Вашінгтона до Дрогобича,
    з‘єднавши в ціле полюсИ,
    лунає «Щедрик» Леонтовича -
    цей символ віри і краси.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  9. Ірина Вовк - [ 2025.01.16 10:06 ]
    Що ж…
    … Що ж, коли вітер свище –
    Хочеш того, чи ні! –
    Ти піднімайся вище,
    Там де запа́л борні…

    Там, де затятість бою,
    Де погибає тьма –
    Жертвуй лише собою,
    Інших шляхів нема!

    Як би тобі не мліло,
    Доки роса спаде,
    Там, де маліє тіло,
    Дух уперед веде!..

    15 січня 2025, імпровізація


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  10. Олег Герман - [ 2024.09.08 11:00 ]
    Ліхтарі
    Зійшлись докупи різні два світи:
    Яскравий глянець, поряд — смерть, руїни.
    Який з них твій? В якому зараз ти?
    І що в тобі лишилось від людини?

    Бокали повні, музика та сміх.
    До біса всіх, війну, каліцтва, втрати...
    Та тільки гаснуть в небі ліхтарі
    Однин за одним. Справді ти їх вартий?..


    08.09.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (7)


  11. Леся Горова - [ 2024.08.28 15:42 ]
    Свято під вогнем
    Тобі сьогодні канонади - джазом!
    Тобі сьогодні - зАспівом сирени!
    Та я не впав, не втік - з тобою разом
    Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!

    Тобі сьогодні зАспівом сирени
    Над містом, де дитя моє заснуло,
    Дружина жде, і звІдкіль мати кревно
    Молитвами летить над бою гулом.

    Та я не впав, не втік - з тобою разом
    Засліном стати хочу всьому світу,
    Майбутнє зберігаючи від сказу,
    Тарасовим натхненний Заповітом!

    Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!
    Піднімемо до бою світ наївний!
    Нам Бог послав прожити час буремний
    З тобою, Незалежна Україно!


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  12. Світлана Пирогова - [ 2024.08.25 21:37 ]
    Моя Україно (пісня)
    Україно моя, хоч страждала від болю,
    Не збороти нікому твій вільності дух,
    Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
    Не здолати вкраїнської нації рух.

    Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
    Веселкової мови, любові, добра.
    Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
    Джерелом його духу є води Дніпра.

    Зазіхнула потвора на землю родючу,
    На державу, на сина, на матір і рід.
    І чекає розплата її неминуча.
    Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  13. Світлана Пирогова - [ 2024.08.24 07:14 ]
    З Днем Незалежності, Україно! (акровірш)
    З-орі серпневі дають тобі світло,

    Д-ні урожайні збирає земля.

    Н-і! Не захопить ворожа імла -

    Е-ра нова - військо мужнє, елітне.



    М-онстри російські зазнають поразку.

    Н-а́ворот швидко - кривава ганьба.

    Е́-йдос підкаже - відійде журба,

    З-лагода, людськість - до миру зав'язка.



    А́-брис подій відслідковуєм знову,

    Л-инуть загиблі, мов янголи в рай.

    Е́-хо приносить співзвуччя у край.

    Ж-ити б Героям, плекати б їм мову.



    Н-ебу безхмарному людям радіти ,

    О-ду співати лише без тривог.

    С-онце зійде́ - переможе сам Бог.

    Т-иша потрібна, упевненість дітям.



    І́-ній трагедій у душах розтане,

    У́-смішка блиском - на лицях людей.

    К-рила ростимуть для мудрих ідей.

    Р-анок барвистий покличе у та́нець,



    А ворогів заметуть, як непо́тріб,

    Ї-хню запеклість, нена́висть і слід.

    Н-ині, Вкраїно, плекай родовід.

    О-брій манли́вий, а щастя вже поруч.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Пирогова - [ 2024.08.23 20:56 ]
    Засяє сонце Перемоги (квартон)
    Засяє сонце Перемоги
    Крізь тлю війни на полі бою,
    Крізь згарища й важкі дороги,
    Хоч є потоки втрат і болю.

    Хоча ятрять глибокі рани.
    Засяє сонце Перемоги.
    Впадуть кремлівськії тирани,
    Затихнуть прислані тривоги.

    Бійці повернуться додому,
    І шануватимем героїв.
    Засяє сонце Перемоги
    Для українського народу.

    І запанує мир і тиша.
    Вкраїнці славитимуть Бога.
    Країна розцвіте сильніше,
    Засяє сонце Перемоги.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Гундарєв - [ 2024.08.23 10:47 ]
    Моя Україна
    Ніщо не в змозі тебе здолати,
    ніколи не станеш ти на коліна,
    ніхто не кине тебе за грати…
    З тобою - Тарас,
    з тобою - Ліна.

    Небесна сотня - завжди з тобою,
    з тобою - воїн світла Да Вінчі,
    ті, хто не повернувся з бою, -
    навічно двадцятирічні…

    Моя Україно, я тебе не віддам -
    чи можна матір відірвати від сина?
    Довічне пекло - кривавим катам…
    Ти вистоїш, адже є сильна!

    Гудуть сирени, працюють хаймерси,
    хтось скиглить, що немає шансів…
    Чи бачиш: тобі посміхається
    дівчинка у вишиванці?

    Ніщо не в змозі тебе здолати,
    ніколи не станеш ти на коліна,
    ніхто не кине тебе за грати…
    З тобою - я, моя Україно!

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  16. Ірина Вовк - [ 2024.08.20 10:04 ]
    "Обжинкове весілля" (ігровий сценарій обряду Обжинок)
    ОБРЯД давньоукраїнських ОБЖИНОК, або «ОВСЯНИ ВЕЛИКОЇ»

    Обжинкова Громада вибирала з-поміж косарів і жниць найкращих, найвродливіших, молодих, ще й закоханих! Так народжувалась Княжа Пара:
    “– Вибираймо Дозорця,
    що косив ще за сонця,
    а тепер не косити,
    тільки Діда носити.

    – Наш Дозорець складненький,
    наче місяць ясненький”!

    (Обжинкова Громада з Княжою Парою, що тримає обжинковий вінок, перед ворітьми Господарів співають обжинкової):
    “ – Відкрий, панотче, ворота,
    а наш віночок з золота.

    Відкрий, панотче, нам брами,
    а наш віночок з перлами.

    Відкрий, панотче, кватирку,
    А наш віночок,як зірка!

    Відкрий, панотче, віконце,
    а наш віночок як сонце!”

    – Ой одчини, наш паночку, новий двір
    несем тобі віночка на розвід
    Не з золота вінок витий,
    а з густого жита -
    ще із колосистого,
    ще із ядренистого...

    – Принесли ми полон ізо всіх сторон:
    і з гір, і з підгір’я на господарське подвір’я”.

    – Дав Пан Біг пожати,
    нового врожаю надбати...

    – Дай, Боже, повозити
    з поля до обори,
    з обори до стодоли,
    з стодоли до комори,
    з комори на ниву
    у щасливу годину!

    (Обжинковий Князь з Дідухом у руках):
    – Як ти мене, Господарю, збережеш,
    то на той рік ізбереш,
    із кожного мого колосочка,
    виросте житечка повна бочка.

    (Княжа Пара віншує Господарів чи то іменем Купала – бога жнив і достатку, чи то іменем бога Вола-Волосожару):

    – Ходив Бог по полю, загубив корону.
    А женички-жали, корону підібрали.
    Судив Бог пожати – суди поживати,
    в користі і в радості в доброму здоров’ї!

    – Дай же вам, Боже,
    на току стогами,
    а в діжі – підходом,
    а у печі – ростом,
    а за столом ситтю!

    – Суди, Боже, осені діждати,
    дочок віддавати,
    синів оженити,
    пива наварити –
    і нам погуляти!
    – Нате ж вам вінець
    А нам дайте на танець...

    (Господарі супроти Княжої Пари):
    – Ой ясно, де ясне сонце сходить,
    а ще ясніше, де наша пані ходить,
    а ще там ясніш, де наш господар ходить,
    в правій рученці золотий кубок носить,
    своїх женчиків на медівойку просить:

    --Наливай-но, господине, золотую чару,
    Повінчай-но, господине, молодую пару!

    (Дар Господині – “ясної пані”):

    – Я вас віншую зерном яблочним –
    чистим коханням, ще й пожиточним,
    щоб з того зерня древа зростали,
    щоб ваші яблуні яблука мали.

    (Дар Господаря – “ясного пана”):
    – Я вас віншую зерном пшениці,
    щоб ви діждали з нього сториці,
    пшеничне зерня – окраса поля,
    най з нього зійде красная Доля.

    (Дар за дар! Голос Княжої Пари):
    – Майся, мов злото, добра господо,
    Хліба і солі вашому роду!

    (Голос Господарів):
    – На доброму слові гуляйте здорові,
    аби у достатку зростали
    і до шлюбного віна дістали.

    (Княжа Пара з Господарями, тримаючи обжинковий вінок заводить “вінчальний” танок):
    “Зеленеє жито, зелене –
    хорошії гості у мене.
    Зеленеє жито женці жнуть.
    хорошії гості в хату йдуть.

    Зеленеє жито, зелене –
    хорошії гості у мене.
    Зеленеє жито за селом,
    хорошії гості за столом.

    Зеленеє жито, зелене –
    хорошії гості у мене.
    Зеленеє жито при межі,
    хорошії гості від душі.

    Зеленеє жито, зелене –
    хорошії гості у мене.
    Зеленеє жито ще й овес,
    тут зібрався рід наш увесь”!

    (Господарі з Княжою Парою супроти челяді):
    – А чи повна наша горіхова чаша,
    хмільним питвом наливана?
    – А так повна, не проллється, не сколишеться!

    – А чи повно д’долу, зерна – у стодолу
    воловозом понавезено?
    – А так повно, не пройдеться, не об’їдеться!

    (Господиня до Челяді):
    – То прошу громаду із Дідом у хату!
    В мене – двори метені,
    а столи – застелені,
    а кубки – наповнені,
    пирогів напечено,
    і медів насичено,
    і каші наварено...

    (Господар до Челяді):
    – Садіть Діда на покуті –
    на покуті та й на злоті,
    лишіть Діда при барильці –
    при солодкій, при медівці
    будем Діда частувати
    та медівку попивати...

    (Господиня до Челяді):
    – Пийте, женчики, пийте,
    лиш мені чарочок не побийте!

    Частуватиме Господиня Діда, а разом з ним і всю Обжинкову Челядоньку ліпленими пирогами – обрядовою стравою наших предків. Пиріг в українців – символ Божого Пращура Місяця-Дідуха, а йому наш народ зобов’язаний своїм хлібом насущним. Начинкою до пирогів служитиме картопля і сир, квасоля й горох, капуста й морква, м’ясо і риба, вишні й слива, яблука й груші...

    “З жита та пшениці – гарні паляниці,
    Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
    Їжте молодці з медом паляниці,
    Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.
    А старій Тетяні ще й млинці в сметані,
    – Весело гуляйте, нас не забувайте”!
    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  17. Юлія Рябченко - [ 2024.08.04 21:22 ]
    Будиночок біля якого цвіте мигдаль
    В будиночок, біля якого цвіте мигдаль,
    Де гноми садові вмикають під вечір ліхтар,
    Щастя приходить з роботи, читає книжку,
    Готує улюблений чай і годує кішку,
    Пече для гостей пиріг, поливає квіти,
    Щастя не стримує сміх і лоскоче діток,
    Щастя планує відпустку, чекає море,
    Купує бабусі хустку... А там десь... хворе –
    не бачить, не чує, не любить, йому не жаль
    стріляти в будиночок, біля якого цвіте мигдаль...


    2024-02-25


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.24 14:58 ]
    «Панна з Середмістя / Очі чорні» Лицарська сага. Вступна частина
    Чорні ворони! Чари зронені,
    на біду мені уготовані.
    Чорні ворони і гіркі сніги,
    аж за обрії круговерть юги.

    Не спинитися – на семи вітрах!
    Не відкритися - душі на ножах!
    Не знайти тепла, усміху судьби,
    не закінчити пісню ворожби.

    Ох „Очі чорні! Не *
    Потамовані!
    Очі пристрасні!
    Начаровані!
    Як люблю я вас!
    Як боюся вас!
    Ой, зустрілись ми
    У недобрий час!”

    А було – не так говорили ми!
    Поцілунками пломенілими
    тамували вщерть свою жадобу -
    і розсудливу, і вигадливу.
    А тепер мені, як забутися?!
    І кричи-волай - не вернутися!
    І біжу від вас, і кохаю вас!
    Злі приречення розлучили нас!

    „І тому за тьму *
    Глибші ви з-під вій!
    Бо в жалобі ви
    По душі моїй,
    Переможне вас
    Тішить полум’я:
    Догораю в нім
    Бідним серцем я!”

    Що тепер мені пристрасті нові,
    і знаття про те, що на вівтарі.
    Добрести б у млі дому в далині,
    де гортають дні - винні повені.
    Та мелодія, і п’янкі слова
    про твої думки і мої діла!
    Але ворони! Кляті ворони!
    І біжать путі в різні сторони.

    „Та не плачу я, *
    Не печалюся,
    Бо така легка
    Доленька моя:
    Бо усе, що дав
    Бог на радість нам,
    Я віддав твоїм
    Огняним очам!”

    2009 - 2024



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (5) | "Продовження - Подорожня. Лицарська сага - І"


  19. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.18 14:19 ]
    Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ
    Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
    На вустах вороння і зневажливий сміх.
    Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
    та втомився мій кінь і мете зусібіч.

    - За притулок, господарю, дам дві ціни.
    А одежі брудні, бо вертаю з війни,
    де не те щоби виграв, але не програв...
    Дивні очі у тебе - з огнями заграв.

    - Ще вина! Й вороному досипте вівса...
    А обличчя навкруг, як нічні небеса.
    Навіть хміль не бере! Чи й видіння дурні,
    мила панно, ви начарували мені?

    Чи пояснення інші загадці простій -
    як любив я без відповіді, без надій?..
    А розмови навкруг про мороку з людьми,
    і зітхання липкі й ворушіння пітьми.

    І господар глядить, як рибак на улов,
    багрянить рукава винна пляма, чи кров.
    Задрімав я в теплі, у щемкій далині,
    та пробудження стало дарунком мені.

    Ніж так близько, і інші - у помах руки.
    Кінь іржав, попереджуючи, це вовки.
    Знову брате рятуєш! Напевно для краль!
    І в долоні заграла гартована сталь!

    І кричав я, рубаючи морди криві:
    - Мила панно, ви на-ча-ру-вали мені?!
    І хрипів, під тілами згинаючись, їй -
    що любив і без відповіді і надій...

    Не засуджую – не кохала і все,
    і до гриви схиляю, все нижче, лице.
    І пливу над снігами, і серцю не жаль
    в рідну твердь віддавати багряний кришталь.

    2004 - 2024

    Слова і музика В.Ляшкевича


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (3)


  20. Марія Дем'янюк - [ 2024.07.17 14:36 ]
    Перша тривога
    Я народився! Акушер...мамуся...
    Заплачу - голосом до них озвуся!

    І що це? Гучно звук тривоги лине.
    В очах дитяти подиву краплини.
    Та крик життя долає звук сорени,
    На цій землі вовік Благословенній.

    Матуся сина пригорнула, ще невміло:
    "Перша тривога...Чуєш, відгуділо..."


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2024.07.12 03:23 ]
    Майже все - у шоколаді
    Я земляків своїх любити радий,
    І у чужій, і в рідній стороні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    Кохана земле, сяй у зорепаді,
    Всі чорні, жовті, білі - на коні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все - в лайні.

    Макрон і Байден, люди всі в Канаді,
    Дуда й британці - дружимо в борні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    Хто на дітей не кидав бомб і градів,
    А закривав собою в дні страшні,
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    В Залужного - всі щоки у помаді --
    Цілують українки чарівні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    У москалів хай буде все в лайні.

    Ми славим ЗСУ у цій баладі,
    Захисникам - найкращі всі пісні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні!

    11 липня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  22. Любов Інішева - [ 2024.07.05 12:54 ]
    В пам'ять героям
    Молилася вчора щиро я
    Всім на світі можливим Богам.
    Щоб врешті війна закінчилася
    Й повернулась в лице ворогам.
    Кату, щоб у серці дрімучому
    Відлунням пройшлася вина.
    І совість його щоб замучила,
    Від болю ламався сповна...

    Сьогодні я знову молитимусь
    Всім на світі можливим Богам.
    Щоб пеклу буття скінчилося
    І не лилася знову смола.
    Наші хлопці додому вернулися
    І матуся щаслива була.
    В Україні щоб так зажилося,
    Наче з пекла одразу в рай...

    Я завтра тихенько помолюся.
    Героям... титанам... Богам...
    Так низько і тихо поклонюся
    Життя і здоровя дарам.
    Ніколи вже це не повториться.
    Ви ревно свій хрест пронесли.
    За віру, свободу, мову ви
    В пекельних боях полягли...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (6)


  23. Юрій Гундарєв - [ 2024.06.30 10:55 ]
    Молитва до всіх Святих
    30 червня - День усіх Святих українського народу


    Я на колінах попрошу Святих,
    щоб рідні всі були здорові,
    а поруч ти була завжди
    у буднях чорно-білих й кольорових.

    Не дайте дітям гинути, Святі,
    хай біль такий не точить струмом душу,
    коли на цвинтарі на крихітній плиті
    сидить ведмедик під дощем із плюшу...

    Проситиму навколішки Святих
    очистити від бруду і від блуду,
    щоб істини великі і прості
    нам нагадали: ми же люди!

    Благаю, щоб на нашому віку
    для Веделя відкрились вуха,
    щоб квіти дарувала Білокур,
    і щоб Тарас озброїв вічним духом.

    Молю вас я всім серцем: о, Святі,
    не дайте розіп‘яти Україну,
    щоб після «операції» катів
    онукам не дістались лиш руїни!

    Я на колінах попрошу Святих,
    щоб небо щільно перекрили
    молитвою дзвінкої чистоти,
    яка летить на білосніжних крилах…

    Благаючи про вічні рубежі,
    прошу не ліків від глухого болю,
    а щоби вистачило до останньої межі -
    любові.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  24. Євген Федчук - [ 2024.06.20 16:18 ]
    Як з’явилася на світі доморощена "еліта"
    Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
    А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
    Куряву здійняв велику, курей розполохав.
    На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
    - Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
    Дурним воно й залишилось, хоча і «еліта»!
    - А то хто такий, Миколо? – став Петро питати.
    - Та ж Кузьменка Павла старший, отой дурнуватий!
    Ледь граніт науки в школі на трієчку гризло,
    А, бач, у Верховну Раду тепер аж пролізло!
    Попервах, хоча би совість воно якусь мало.
    Як до батька приїздило у село, бувало,
    То свою круту машину ховало за хату,
    Старий одяг свій зношений бралося вдягати.
    У «Москвич» сідало батьків, їхало стрічатись
    Із народом…А тепер, бач, як стало мотатись?!
    - Звідкіль лиш такі беруться, лізуть до корита?
    Тільки вилізло з болота, вже воно «еліта»!
    - А я точно знаю, звідки отакі взялися, -
    Каже дід Трохим серйозно. – Ну, то поділися!
    - Було то все, кажуть, хлопці, в ту далеку днину,
    Як Господь собі надумав створити людину.
    Роботягу, що там думать – знайшов шматок глини,
    Плюнув, зліпив потім дунув – от і є людина.
    А от панської породи із глини не зліпиш.
    Та ж Бог знає, що робити – не сів та не кліпав.
    Узяв борошно біленьке, петльоване, звісно,
    Ще й просіяв через сито та замісив тісто.
    Узяв тісто, зліпив з нього ще одну людину.
    Виніс надвір та під хату на призьбі покинув
    Аби сохли на сонечку. Справами зайнявся.
    А тут якраз пес бездомний звідкілясь узявся.
    Всюди суне свого носа, до призьби прискочив.
    Мужика понюхав – глина. То їсти не хоче.
    А понюхав пана, а то смачне біле тісто.
    Як голодному собаці та й його не з’їсти?
    Ухопив й ковтнув одразу, навіть не вдавився.
    А тут якраз Бог до призьби саме нагодився.
    Узяв мужика із глини, вдихнув йому душу.
    - Іди, - каже, - а я паном зайнятися мушу.
    Туди-сюди огледівся – а немає пана.
    Він тоді вже прискіпливо все навкруг оглянув.
    Аж дивиться – пес з-за хати позира на нього.
    Ще й облизується, клятий. Розізлив він Бога.
    Бог як скочить та як влупить копняка злодюзі,
    Попав носаком добряче по ситому пузі.
    А той пес із переляку вмить …опорожнився.
    Отак перший пан на світі тоді й появився.
    - Як воно отак з’явилось, то що й говорити –
    Зрозуміло, що із себе явля та «еліта».
    Встигло грошей нахапати якось по-дурному
    І уже страшенний гонор прокинувся в ньому.
    Вже він згори поглядає на простого люду,
    Бо він, мовляв вже породи інакшої буде.
    А, що нема за душею совісті ні грама,
    То і пхається повище, аби між панами.
    Забуваючи, при тому, зовсім, що «еліта» -
    Не про гроші, не про владу, не про життя сите.
    Із «елітою» такою нам добра не ждати,
    Як будуть такі міністри, такі депутати.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  25. Галина Кучеренко - [ 2024.05.29 21:12 ]
    Не відвертай очей
    Я не знаю, де ночує день,
    Чи проводить ніч яскраві дні.
    Ниций кат винищує людей…
    Хтось шукає в цьому праведність…

    Може сонце сходить уночі?
    Чи щасливе в темряві життя?
    До причастя черга покручів,
    У багні сумління й каяття.

    Чи потрібні в Часі полюси
    Виміру людських чеснот і вад?
    Чи ваги набудуть голоси
    І дрібних народів, і громад?

    В сутінках тьмяніють кольори
    Та світанок прийде хоч би як.
    Поєднають сенси прапори,
    Бо майбутнє не веде навспак.

    Ми в новому просторі думок
    В невідчутнім вимірі речей.
    Невідомість, ступор, острах, шок…
    Попри що - не відвертай очей.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  26. Олег Герман - [ 2024.05.27 19:54 ]
    На згарищі покинутих надій (рондель)
    На згарищі покинутих надій,
    В руїнах марнославства та обману
    Сховали честь і совість під завали,
    А далі всіх навчаємо: "Не вір!"

    Невже забули, хто ми є такі?
    На диво швидко вигоїли рани
    На згарищі покинутих надій,
    В руїнах марнославства та обману.

    Чомусь згубили істини прості.
    Сумління, віру, досвід, горе втрати
    Лишилося у землю закопати
    І пам'ятник поставити кривий
    На згарищі покинутих надій.


    27.05.2024











    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (11)


  27. України Сокор - [ 2024.05.22 18:25 ]
    Гімн українському народу
    Слава, Слава Україні й Народу Слава,
    Ми народ від Роду вільний і вільна держава.
    Синьо-Жовті наші стяги і Тризуб від Бога,
    Наша єдність непорушна й з нами перемога.

    Приспів
    Здобували перемоги за нашу свободу,
    Горді й вільні ми нащадки козацького роду.
    Ми крокуємо життям Слави і нам Сонце сяє,
    З нами Віра, з нами Правда і Воля святая.

    Слава, Слава Україні й Героям Слава,
    В боротьбі в завзятій праці ти міцніша стала.
    Ми на стражі, Україно, щоб у мирі жити,
    Землю-Матір шанувати і добро творити..
    Приспів

    Слава, Слава Україні й українській мові,
    Силу має непоборну в святому слові.
    Від Карпат до моря й Дону мова наша лийся
    Гомонить вона піснями, весь світ пробудився.
    Приспів

    Пісню разом заспіваємо Слави-Перемоги,
    Вороги до нас забудуть путі й дороги.
    Розквітай моя, Вкраїно, вільно будем жити,
    Сад вишневий і калиновий та жита ростити.

    Душу й тіло ми поклали за нашу свободу,
    Горді й вільні ми нащадки козацького роду.
    Ми крокуємо життям Слави і нам Сонце сяє,
    З нами Віра, з нами Правда і Воля святая.
    Червень 2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Іван Низовий - [ 2024.05.22 12:47 ]
    Примара інтервенції
    Нас нічого біда не навчила…
    Все співаємо «Ще не вмерла…»,
    А в тумані чорніє нова вже могила –
    Рукотворна Говерла.

    Грабарі вже лаштують лопати,
    А багнети – давно готові
    Українські серця протинати, щоб взнати
    Колір нашої крові.




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  29. Галина Кучеренко - [ 2024.05.20 11:25 ]
    Сокіл
    Над соколом небо безкрає,
    Під крилами - море Чорне,
    Міць люту і непокорну
    У погляді й ніч не сховає:

    - Мій волею сповнений простір -
    Безмежністю створений храм.
    Свободою споєний вдосталь,
    Я небо своє не віддам!…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  30. Юрій Гундарєв - [ 2024.05.08 19:44 ]
    Намалюй Перемогу!
    Ось хлопчик малює: танк,
    широка вільна дорога,
    вгорі - синьо-жовтий стяг
    і літери: «Перемога».

    Цей хлопчик малює: танк,
    широка вільна дорога…
    А в серці лунає: «Так,
    це попроси у Бога!..»

    А в серці лунає: «Так,
    ще чекати недовго…»
    Ось хлопчик малює: танк,
    у квітах вільна дорога…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  31. Ірина Вовк - [ 2024.04.29 23:06 ]
    Колискова для Львова
    Шепіт весни над містом
    В шелесті яворів…
    Люляй, Маля, -
    Мати-Земля
    Квітом укрила Львів.

    Люляй-люлій, Леве, радій,
    Сонце встає огненне.
    Квітом лелій, земле, напій,
    Місто моє спасенне.

    Мріє пташками Небо,
    Снить колосками Лан…
    Хмарка біжить
    В жовтоблакить,
    Ранок, мов Білодан...

    Де відбива годинник
    Тисячолітню путь,
    Там до зорі
    Леви старі
    Варту свою несуть.

    Ратуші сиві скроні,
    Дзвін, наче джміль, гуде…
    Очка відкрий,
    Княжичу мій,
    Вже новий день гряде!

    Світлих тобі світанків,
    Щедрих на пісню днів.
    Мати-Земля
    Благословля
    Кам’яноокий Львів

    Люляй-люлій, Леве, радій,
    Сонце встає огненне.
    Квітом лелій, земле, напій,
    Місто моє спасенне.

    1996 рік.(АВТОРСЬКА ПІСНЯ до 740-ліття Львова)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  32. Олег Герман - [ 2024.04.22 21:19 ]
    Воскресіння весни
    Закривавлена, знищена, спалена
    Вже не вперше й не вдруге вона —
    Добра звістка, якої чекаємо,
    Але досі до нас не дійшла.

    Та я вірю, що вистоїм, зможемо
    Влаштувати їй зустріч, як слід,
    Бо не пізно розбитим і зболеним
    Нам радіти воскреслій весні.


    22.04.2024р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (6)


  33. Олена Побийголод - [ 2024.04.13 07:22 ]
    Медичний фактаж
    Послухай, недужий, що́ медики кажуть:
    як палиш – вдихаєш отруту та сажу;
    легені псуєш, тож помреш...
    Паління – це треш!

    Послухай, козаче! Не пий забагато,
    пияцтво – не тільки добробуту втрата:
    печінку псуєш, тож помреш...
    Пияцтво – це треш.

    Народе, послухай! Таке ніби диво:
    триндіти російською – звичка шкідлива,
    потомство псуєш, тож помреш...
    Російська – це треш!

    (2024)
    ааааа


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2024.03.22 19:13 ]
    З ирію у вирій
    Пливе за обріями ирій
    і як не тішитись, коли
    у надвечір’ї чую щирі,
    сумні і жалісні, – курли.

    Весна вертається до мене,
    заходить сонце у вікні
    і теплі крила ойкумени
    мене обіймуть уві сні.

    А небеса засіють зорі
    і поки місяць угорі
    осяє ниви неозорі,
    Ярило зійде на зорі.

    І заквітує та калина,
    що не зів’яла на війні,
    і буде жити Україна,
    щоб не журитися мені.

    Ключами долі однієї
    летять до хати на селі
    у рідні гнізда журавлі
    і я вертаюся до неї
    осколками душі моєї,
    розвіяними по землі.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Пирогова - [ 2024.02.20 08:23 ]
    України земля
    України моєї стражденна земля
    У сльозах захлиналась до болю.
    Охопила й сучасна без тями імла,
    Посягає на воленьку-волю.

    Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
    Стогін чути від рук недбайливих.
    Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
    Кров гаряча тече, ніби злива.

    А байдужість, байдужість точе іржею.
    До прозріння тягнися, до світла.
    Захищай! Дорожи, народе, землею -
    Це душа українська довічна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  36. Марія Дем'янюк - [ 2024.02.12 10:34 ]
    Гірка доба

    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали матуся і тато,
    Привітайте його з Днем народження,
    Вже немає кому вітати.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітала раніше дівчИна,
    Як отримав важке поранення,
    Стала іншому гарна дружина.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали колеги і друзі...
    Забарилися, підзабули:
    Україна в журбі та тузі...
    Побратимів слова підбадьорливі,
    Наказове хірурга: "Живи!",
    Капелановий погляд проникливий,
    Хрест в долоні ... Терпи і неси...
    Все згадалось у День народження,
    Кому вірив, кого любив...
    "Привітайте мене з Днем народження,
    Я ...ніколи ще так не просив...."


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Пирогова - [ 2024.01.23 09:17 ]
    У злуці не завадить жодна перепона


    Не приховати факти, знаєм ми.
    Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
    Концтабори, наповнені людьми, -
    Там українців убивали у катівнях.

    В коловороті час вперед летів.
    Відродження національне наше сталось.
    Добра і світла нам маяк світив.
    У дев*яностих ланцюгом всі об*єднались.

    Сучасність...і пролита знову кров.
    Небесну Сотню на Майдані підло вбито.
    Війна іде... До миру чути зов.
    Вже стільки, Україно рідна, пережито!

    І ось у День Соборності флешмоб.
    Почавсь ланцюг єднання на мосту Патона.
    І у серцях вже тисячі жалоб.
    У злуці не завадить жодна перепона.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (1)


  38. В Дольний Віктор Дольний - [ 2024.01.10 23:39 ]
    Ні! Ми не однакові
    Усе життя ти жив у злі,
    Ростили тебе в вакуумі,
    Продався ти ненависті й брехні
    І кажеш ми однакові!!!???

    Ти повен гнилі й гіркоти,
    Насиллям, до розливу гною,
    Маєш розвагу- смерть нести
    І кажеш ми брати з тобою!!!???

    Ні! Ми не брати! Я не такий як ти!
    Любов в мені плекали батько й мати,
    Добро і милосердя в світ нести,
    Моральних цінностей в житті триматись.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  39. Іван Низовий - [ 2024.01.04 19:53 ]
    * * *
    Як же це страшно, коли у народу
    Мову віднято!
    Це означає: віднято свободу,
    Руки відтято,
    Вкрадено землю, отруєно воду,
    Хліб і повітря,
    Підлого списа
    в серце народу
    Встромлено вістря!
    Вдвічі ж страшніше, коли у народу
    Вирвано згоду
    На самоїдство, на знищення роду,
    На несвободу!





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  40. Ірина Вовк - [ 2024.01.01 19:08 ]
    Кажімо більше ніжних слів
    Кажімо більше ніжних слів
    Знайомим, друзям і коханим.
    Нехай комусь тепліше стане
    Від зливи наших почуттів.

    Нехай тих слів солодкий мед
    Чиюсь гірку загоїть рану.
    Чи перший біль, чи то останній,
    Коли б то знати наперед.

    Кажімо більше ніжних слів,
    Комусь всміхаймось ненароком.
    То не життя людське жорстоке,
    Жорстокі в нас слова черстві.

    Кажімо більше ніжних слів.

    З раннього. Увійшов до першої поетичної збірки «Дзеркала». – Львів: Каменяр, 1991.



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати: | "Кажімо більше ніжних слів"


  41. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  42. Іван Низовий - [ 2024.01.01 10:53 ]
    * * *
    В болоті буднів борсаюсь надсилу,
    стрибаю з купини на купину,
    аби не затягло в трясовину
    суцільного занепаду, в могилу
    національно-братську.
    Хлюпотить
    багнюка піді мною й наді мною…
    Не хочу складовою перегною,
    хоч це й почесно вельми, послужить,
    бо хочу ще пожити! Як не як,
    я заслужив поваги й рівноваги
    душевної – за всі боріння й змаги, –
    почесних удостоївся відзнак
    на маргінесах: націоналіст,
    петлюрівець заклятий, самостійник…
    Розхитую радянський наш відстійник,
    і в цім свого життя вбачаю зміст!
    І поживу! Всім недругам на зло,
    вилазить буду з тихого болота
    в урочний час, – така моя робота, –
    щоб недругам незатишно було!



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Пирогова - [ 2024.01.01 09:57 ]
    А українцi - найвродливiший народ

    А українці - найвродливіший народ
    Душею доброю, широкою, як поле,
    В якому цінності людські і волі код,
    Любов до матері-землі, до барвів слова.
    А скільки лихоліть душа пройшла оця,
    Свавілля царське і Гулаг, голодомори.
    Виборювала правду, щастя від Творця,
    Хоч пролилось немало з неї крові.
    За Незалежність досі йде страшна війна
    За рідний дім, за батька, сина, доньку, матір,
    Бо Україна в кожного бійця одна.
    Розірве, вірмо, ЗСУ лихий, ворожий ятір.
    То ж українці - найвродливіший народ,
    Що прагне миру, праці і навік свободи.
    У єдності вся нація проти заброд,
    Бо українець - справжній на землі господар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  44. Світлана Пирогова - [ 2023.12.25 16:03 ]
    Зимове теплослів*я


    Читаю книгу білої зими.
    На сторінках кристали чисті льоду,
    Сніжинки стелять з блиском килими,
    Чекаю новорічну насолоду.

    І хвойно-мандариновий коктейль
    Струнких ялинок і гілчастих сосен.
    І забринить в душі віолончель
    Святково-ніжним духом стоголосся.

    Блаженство шоколадне і зефір,
    Зимові чудеса і подарунки.
    І фейєрверки вирвуться в ефір,
    Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.

    І перша зірка - благовіст Різдва
    Засяє діамантом в небі миру,
    Теплом зігріють дії і слова,
    Життю я заспіваю оду щиру.

    Читаю книгу білої зими,
    На сторінках в красі моя країна.
    Любові застелю я килими -
    Зимове теплослів*я Україні.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  45. Вікторія Лимар - [ 2023.11.23 20:15 ]
    Збережімо дивну казку
    Падолист, мов хитрий лис,
    на підході до оселі.
    Знає, як на повний зріст
    позмагатися в дуелі
    з вітром! Демонструє хист,
    швидкісні накрутить хвилі.
    Покружляє жовтий лист…
    Втомлений, впаде безсило.

    Сквер Бабаєва принишк,
    бо в картинній галереї
    вікна вщент, здригались стелі.
    Жоден не вцілів карниз.
    В «Роксолані» також скло
    вибите… летіло всюди.
    Під загрозою споруди.
    Людям – втрати, горе, зло.

    Крюківський хвилює міст…
    Чи заміниться колись?
    Він старенький та проблемний.
    Мрії поки що даремні.
    Двірнику, як завжди, клопіт
    від невдячної роботи.
    Загрібати треба листя.
    Все, що впало – враз принишкло.
    ***
    …Тільки й вабить жовте ложе…
    Протримáтись скільки зможе?
    Збережімо диво-казку???!!!
    …Пензель, слово й Божа ласка.

    02.10.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  46. Сергій Губерначук - [ 2023.11.23 10:44 ]
    Небо України
    Власне, лічені хвилини –
    до відльоту, до прощання.
    Той, хто родом з України,
    знає: пісня – то кохання!

    Я кохаю, бо співаю –
    як життя любити треба…
    І в польоті обіймаю
    українське синє небо….
    У польоті обіймаю
    українське синє небо.

    Приспів:

    Небо. Небо. Небо України!
    Знову чути вечір солов’їний.
    Попрощаюсь – а сльоза не тане…
    Україно, серденько кохане.

    Синє небо глибше океану!
    Люба земле, я для тебе стану
    піснею, яка зорею лине
    у натхненне небо України.

    Я земель багато бачу –
    є людей по світу різних.
    Їхні зви́чаї ніза́що
    не замінять нам Вітчизни.

    Зустрічання і прощання
    я лишатиму для себе.
    Сяє в снах мого кохання
    українське синє небо…
    Бо в очах мого кохання
    українське синє небо!

    Приспів.

    Небо. Небо. Небо України!..


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 5"


  47. Світлана Пирогова - [ 2023.11.13 09:24 ]
    Символ незламності
    Крізь віки любов до вишиванки
    Українці пронесли і зберегли.
    Ромби, кола, лінії, меандри...-
    Візерунків тисячі на різнім тлі.

    Часто вишивали мак, калину.
    Щоб було багатство, щастя і краса.
    Процвітання роду й України,
    Чистота духовна, вічності роса.

    Дуб могутній, соняшник квітучий...
    Оберіг від лиха, горя і біди.
    Щоб не сунулись на долі тучі.
    Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.

    Символом незламності вважають
    Вишиванку у воєнний нині час.
    Дух непереможний в ній вражає,
    Прагнення до волі, сила, єдність мас.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  48. Світлана Пирогова - [ 2023.11.06 20:23 ]
    Єдина
    Не зламали заборони і тенета,
    Не зазнала від репресій руйнування.
    Мова - дивосвіт, духовності планета.
    Зберегла традиції і сподівання.

    Упродовж віків творили мову нашу.
    В ній є таємнича сила і безсмертя.
    Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
    З досвіду, культури й слави в ній осердя.

    Найкоштовніше надбання - рідна мова,
    Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
    Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
    Для народу українського - єдина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.84) | "Майстерень" 5.5 (5.96)
    Коментарі: (2)


  49. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.13 11:49 ]
    Коли вмирають нації
    Від хамства вмирають нації,
    а не від інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Нації вбиває брехня,
    а не інфаркти -
    оця цинічна війна
    фактів.

    Коли замість мови колодязної
    нам суржик обскубаний впарюють
    і, ніби тупим бульдозером,
    розчавлюють творчі паростки,

    коли гаснуть ліхтарики,
    коли не відчуваєш мить як блаженство,
    коли натовп Шарикових
    розпинає Преображенських,

    коли кращих забирає від нас
    час - холоднокровний вбивця
    і йдуть в небуття Тарас,
    Леся, Іван, Коцюбинський…

    Але приходять Прохасько, Жадан,
    Славко, генерал Залужний,
    Ребров, Циганков, Бущан,
    Онука, Сильвестров, Забужко…

    Коли самовіддано цілододобово
    виконують хлопці й дівчата
    місію, покладену самим Богом, -
    нас захищати.

    Ні, нашій сильній нації
    не впасти після інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Ні, нашій гідній нації
    не страшні ніякі віруси…
    І ми знаємо це.
    Віримо!..

    Від хамства вмирають нації,
    а не від інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  50. Мирослав Манюк - [ 2023.10.09 21:11 ]
    ГОЛОСИ ПОЕТІВ


    Як добре, що у ці часи
    Чути поетів голоси,
    Як добре, що у них є дар
    Покласти слово на вівтар.

    На жаль словом не змінити
    Нам державного діяча,
    Римою не зупинити
    Загарбника та палача.

    Тож не потрібно мовчати –
    Свою правду кажіть всюди,
    Щоб цю правду могли знати
    На всім світі наші люди.

    Можливо, слово не спасе
    Від того, що непокоїть,
    Не передасть жахливе все,
    Але, може, заспокоїть?..

    Тому, поети, не мовчіть –
    Римуйте думи у слова,
    Про Україну розкажіть,
    Бо ще Поезія жива!

    09.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   29