ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2019.11.12 20:53
роздум. алегоричний складноструктурований вірш***

Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте
Неосилено зранене вщент...

Сергій Губерначук
2019.11.12 15:48
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!

Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!

Тамара Шкіндер
2019.11.12 14:26
Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
В зелених кронах вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.

Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,

Олександр Сушко
2019.11.12 11:45
Агов, колеги! Є рецепт для вас!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.

Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!

Ігор Деркач
2019.11.12 10:34
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.

Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,

Тетяна Левицька
2019.11.12 09:37
Сьогодні я ще більше ніж учора
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману  ліпить бабу снігову.

У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте  сузір'я -

Любов Бенедишин
2019.11.12 08:21
Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.

Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,

Олександр Сушко
2019.11.12 06:55
Мій брат по крові каже: - Напиши
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.

Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе

Микола Соболь
2019.11.12 05:22
Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.

Віктор Кучерук
2019.11.12 05:11
Г. С...
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса

Тата Рівна
2019.11.11 21:16
Дерева похилились у поклоні -
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в

Ігор Деркач
2019.11.11 20:45
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.

І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,

Олена Побийголод
2019.11.11 18:44
Володимир Висоцький. «Аліса»

Знайте: всі колись втекли,
наче заїнько-вухань,
від стрибальної шкали
для уцінки їхніх знань.

У когось в зубах - лосось,

Олександр Сушко
2019.11.11 17:37
На дубі за вікном усівся крук
І каркає на розпашілу жінку.
Начаклувала відьма, що помру
У триста років з нею ув обнімку.

І став за мить одну немилим світ,
Затемнений печальною габою.
Бо й тисячі із нею мало літ

Микола Дудар
2019.11.11 17:12
Захаращена Мова Істини...
Із обачністю кимсь описане
Час від часу перевізники… і
Ще озброєні перосписами...

Хай потомлені, неба кольору
Врата з вікнами надзвичайними
На відвідинах кури-бройлери…

Сергій Губерначук
2019.11.11 15:48
Змирала осінь айстрами скупими.
Летіли ген за обрій журавлі.
Пустими вікнами халупки хаменіли,
як бегемоти, на вечірнім тлі.
За греблею упали в річку хмари,
набралися холодної води.
Потоне це нещасне "Монте-Карло"
як не в дощах, то з іншої біди.

Тетяна Левицька
2019.11.11 11:06
Фантастичні гіацинти
уночі мара пряде.
Я повинна знати з ким ти,
в скільки прийдеш, зараз - де?

Хочу душу розпізнати,
про що мрієш, мислиш теж?
Що тобі співала мати,

Олександр Сушко
2019.11.11 10:18
Командує ординець зграї "Плі!".
Умер без болю. Мабуть, пощастило.
Мене згребли підпилі москалі
У вириту для ангелів могилу.

Між бути і не бути - грань тонка...
Увись лечу не сам, а з вірним другом.
Та небеса гукнули" - Зачекай!"

Ярослав Чорногуз
2019.11.11 08:16
Нечутно місяць у імлі ступав –
Туман по саду й небесах розвозив.
Натомлений, змарнілий листопад
Виплакував останні жовті сльози.

Білявка осінь? Що за дивина?
Як марево, розвіяла волосся.
І огорнула косами сповна…

Тамара Шкіндер
2019.11.11 07:42
Ти приходиш у сни.
Легкий вітер торкає волосся.
І немає вини.
Все, що мріялось, вже відбулося.

Погасили свічу.
За вікном забриніло світання.
Я покірно мовчу.

Іван Потьомкін
2019.11.11 07:02
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані,врочисті.
І раптом всупереч прогнозам падолисту
На дереві однім з’явилися рожево-білі квіти.
Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
Невдовзі вітер і дощ понищать їх несамовито...
Дивлюс

Віктор Кучерук
2019.11.11 06:51
Не спиню болів плину
і не знижу в ціні
правд усяких ужинок,
що дістався мені.
Адже так засмутила
люта доля мене,
що терпіти несила
існування земне.

Сонце Місяць
2019.11.10 23:04
із тобою займатись гумором
у червневому різнобою
анічого не маючи спільного
бо навіщо нам із тобою

ген апостоли волхви ангели
давншіфтери & ковбої
ієрархії тіней муарових

Олександр Сушко
2019.11.10 17:12
Зоп'яну бовкнув кум, що геній я.
Насправді - бевзь. Не вірите? Даремно.
Кому потрібен гумору маяк?
В ціні корито й ложка здоровенна.

І помисли в сатирика брудні -
Виштовхує на глум святе і грішне.
Пронос летальний вам потрібен? Ні.

Сергій Губерначук
2019.11.10 15:48
Як циган, живу я в барвистому таборі осені.
Вітри приручаю, мов коней, – краду й продаю
за скинуті гори її безкоштовного золота,
за опади листя і тиху свободу мою.

Огуда людська тільки зміцнює дану окремішність.
На хліб свій озимий я повного снігу

Козак Дума
2019.11.10 11:49
Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
В пітьмі ступає тихо часоплин,
секунди розсипає невагомі.

Зірниця підсвітила неба край –
вже скоро перший промінь заіскриться.
Кохана, ти знайшла свій Божий рай,

Олександр Сушко
2019.11.10 11:04
Відлебеділо сонячне кохання,
Огрійний перелесник став вайлом.
Мені би в сіру осінь - краплю травня,
Аби щасливим вийшов епілог.

З пера впаде ось-ось остання титла,
Дошарпує борвій уламки віт.
Мені би наостанок промінь світла,-

Тамара Шкіндер
2019.11.10 08:58
Розчинитися в масі, стати немов усі
У облудній людській говорильні.
Що вистрілює гаслами звідусіль
Й закодовує приспану пильність.

Потонути у натовпі, стати одним із..
Невагомим, за суттю безликим.
І скрипить історично прогнилий віз.

Микола Соболь
2019.11.10 05:42
Великий Віз –
сніги привіз,
Хурделиця нуртує.
Дивлюся сни,
Аж до весни
Прокинутися – всує.
Димить димар,
Ляка примар,

Сонце Місяць
2019.11.10 02:32
мазохіст—ексгібіціоніст
скромна чарівність буржуазії
непроявлені пипки повій

катма звалу з театру магічного
при вівтарі безпредметнім дещо
мрійні рими проти мети

Козак Дума
2019.11.09 21:17
Хризантемно чомусь на душі,
навіть більше скажу – полиново.
Не спасають як завжди вірші
і не тішить барвистістю слово.

Несподівано так листопад
тротуари вкриває багрянцем,
а невдовзі й красуня-зима

Тамара Шкіндер
2019.11.09 21:16
Світанок входить непомітно.
Всю ніч надворі падав дощ.
Рум"янок зблідлий зронить світло
На перехрестя вулиць й площ.

І день новий сипне турботи,
Проблем старих розв"яже міх
Та відрахує аж до сотих

Тата Рівна
2019.11.09 20:06
Що таке мова? Мова це люди
Буде їх більше — буде їх мова — всюди
Будуть люди родитися, співати
Буде їх мова під саме небо лунати

Янголи та чорти — всі почути мають
Що українці безмовно не помирають

Сергій Губерначук
2019.11.09 15:47
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаменом –
небом..,
небом чистих святих сподівань.

Найдорожче, що є поміж нами,
упокоєне і сокровенне,

Тетяна Левицька
2019.11.09 14:47
Пливе по небу сірий пароплав,
за обрієм збирає сни багрові.
Змокрілий лисий клен  занудьгував,
за теплотою в древнім місті Львові.

Гойдає тишу небувалий сум,
що навіває спогади туманні.
Вдихає вечір амбровий  парфум

Іван Потьомкін
2019.11.09 12:38
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Хай наше птаство в інший край не відліта,
Європа приліта на крилах журавлиних –
На Хулі і поїсть, й перепочине,
А
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тата Рівна - [ 2019.11.09 20:37 ]
    МОВА
    Що таке мова? Мова це люди
    Буде їх більше — буде їх мова — всюди
    Будуть люди родитися, співати
    Буде їх мова під саме небо лунати

    Янголи та чорти — всі почути мають
    Що українці безмовно не помирають

    Десять століть зневаги всотались у клітини
    Наших людей виховували німими

    Марна це справа — хмара пройде й розтане
    Сонце висушить сльози, омани, тумани
    Янголи та чорти — вже напевне знають, що
    Українці безмовними не бувають

    Десять століть наруги — бути з колиски битим
    Мову свою не знати та не любити

    Ніби соромитись можна власної суті
    Ніби не ми самі є для себе судді

    Що таке мова? Мова — це люди
    Буде нас більше — почують наше всюди
    Доведеться кожному зрозуміти —
    Мова пульсує, уміємо говорити

    Що німота минула — знову не стане —
    Мова моя розкотиться над світами
    Що таке мова? Мова — це ми із вами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  2. Сергій Губерначук - [ 2019.10.28 13:25 ]
    Москва
    Без перебільшення, ця купа не мала;
    мурашки копошать напружено,
    немає правди у ногах натруджених
    в периметрах, параметрах подужаних,
    по всіх стежках великого села.

    Живого місця не знайдеш, не виявиш.
    Москва болить Росією своєю,
    в одне лице злилося зле і злеє –
    а не здереш із тімениці теї
    три кольори, сполощені помиями ж…

    У прапори давно душа закуталась,
    але між жовтим і блакитним я,
    мені чужа ця вицвіла земля,
    де я – не я, і де моє ім’я
    на різний лад в п’яних словах заплуталось.

    Де кожен ріг зариганий жовні́рами,
    де кожен вид – впосліджена ізба,
    де ближнього і дальнього руба
    матюк на матюці, і не ганьба, –
    а звичка це така – ввижатись звірами…

    Мабу́ть, колись, як розцвіте тайга,
    і я побачу на Росії тільки
    слід кедра і старання білки, –
    вклонюсь Москві за всі мої поми́лки,
    а так за що? лише тривога, га?

    Прощай, столице но́вих кріпаків.
    Ми вчасно встигли з красного засватання,
    ми красно власними руками здатнимо
    і Україну-Русь наддіамантнимо
    за всі поневіряння трьох віків.

    3 березня 1993 р.,
    Красноармійськ, Московська обл.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 73–74"


  3. Сергій Губерначук - [ 2019.10.21 13:57 ]
    Історія
    Забутая дорого у пітьмі!
    Тебе шукала не одна потвора,
    малюючи слідами на зимі
    криваві кола.

    У нетрях цих безлюдність світова
    ховалася від Господа і Бога.
    Тут, що не крок, – пророка катував,
    збивав дорогу.

    Та й так завів, що ледвечки жива,
    вона тягла свої священні мощі –
    у сивих головах потріскані слова –
    на лобну площу…

    … щоб розцвісти чорнобилем густим,
    припорошитись снігом аміачним…
    Тепер їй легко вийшло б зарости –
    хрестом не лячно.

    Вона ж веде, та щось ніхто не йде,
    бо той чорнозем гірше каменища,
    і у хаток, що цілі де-не-де,
    у грудях свище…

    Загублена дорого у пітьмі,
    тобою бігла не одна потвора,
    коли сиділа мудрість у тюрмі,
    а злість – довкола.

    А ми, аморфна маса поту й сліз,
    залякано прохаючи про поміч,
    не знали, що дорога наша – вниз,
    що предки наші з нами йдуть пліч-о-пліч.

    Але ж розвиднілось. І мав би бути бій,
    бо наша правда з предками єдина.
    Сьогодні ми відчулись на тобі
    і зрозуміли: кожен з нас – людина.

    Ти маєш бути нам за вожака,
    бо на тобі наш рід порозумнішав.
    Ти – є його відрубана рука
    і кров … ще свіжа.

    4 вересня 1990 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 45–46"


  4. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.16 00:44 ]
    Футбольний трiумф
    Присвячується українським футболістам

    Бентежні емоції на стадіоні!
    Запекла хвилююча гра!
    Та все ж перевагу бере Україна
    З рахунком "два-нуль" на «ура!»
    Сміливо вона виграва!

    Хоча супротивником є португальці,
    (В футболі серйозні знавці )
    Досвідчені, вмілі достатньо бувальці.
    У світі знайомі гравці,
    Та й в справі своїй фахівці.

    Вже другий в завершенні тайм... та напруга
    Сягає шалених висот!
    Рональдо поцілить у наші ворота:
    Потужний у грі поворот
    Надав хвилювання й турбот.

    Когорта славетна зібралась відома:
    Ярмоленко та Яремчук!
    Євген Коноплянко: легенда футболу!
    Відточений П’ятова рух:
    М’яча що не випустить з рук!

    Бо він воротАр міжнародного рівня!
    А для Кропивницька земляк.
    Подачі усі відбиває відмінно,
    (Одну лиш не стримав ніяк)
    Отримує безліч подяк.

    Завершився матч! "Два-один!" Перемога!!!
    У оплесках чутно запал!
    Осяяна успіхом в спорті дорога
    Для хлопців успішний фінал!
    Тріумфу нестримного шквал!

    14.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119101509746


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  5. Галина Кучеренко - [ 2019.10.06 23:08 ]
    ***
    Ховаючи світило в сірих хмарах,
    Похмура осінь дріботить дощем.
    Тепла ще хочеться… Як вогняна примара
    Кружляє вир із листя… В серці щем
    Війни… Не буде миру незабаром….

    Ще колисають вранішні тумани
    Родючу землю після щедрих жнив...
    Та не притлумити нам кровотечу з рани
    Бальзамом миротворчої мани.
    Чим сплачено за компроміс Богдáна….?

    Вкриваючи Говерлу покривалом,
    Зима постукала… Та наче ж осінь ще,
    Покрова - і надія, і забрало,
    У спалахах окреслює плече
    Захисника… Лиш тільки б сили стало…

    © 09/2019


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. олександр квітень - [ 2019.09.14 13:56 ]
    Просто "перестать стрелять"
    У нас віками мов під кальку ,
    В тяжкі часи з мирського дна ,
    Втішає люд знайома байка ,
    Що нині , то не їх війна..

    Чи від безволля чи зі страху ,
    Знімілі в тяжбі лихолить ,
    Втікти , так прагнуть бідолахи ,
    В закутий у смирення світ...

    А в світі тім , всі добре знають,
    Ось ось настане благодать ,
    Що прийде мир до хати з краю ,
    Лиш треба "ПЕРЕСТАТЬ СТРЕЛЯТЬ".

    Від болю хочеться кричати ,
    Бо ж правду бачивши сумну
    Я заперечу.. "мижебратам",
    На їхнє "зупиніть війну"........

    Хто сіє жито в яр глибокий ,
    Змарнує зерня в бур'янах ,
    Хто вірує , що в рабстві-спокій ,
    У суєті помре в рабах..

    А плачучи й схиливши спину ,
    Він не знайде в сльозах спасінь ,
    Як , не любивши Україну..
    І ВІН , не України син ...

    Навколішки просивши миру ,
    Згорить від воєн і скорбот......
    Народ що в боротьбі безсилий ,
    Зі світу зникне той народ...

    Олександр Квітень
    м. Мукачево....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.07 17:41 ]
    Хвилююча звiстка
    (Про звільнення героїв-українців)

    Бентежна, хвилююча звістка, що вранці
    торкнулася щемно до серця:
    Повернуться СЬОМОГО ВЕРЕСНЯ бранці.
    Нарешті відкриються дверці.

    Тюремні, огидні, принизливі грати:
    За ними тримались герої.
    Хворіти їх змушував ворог, страждати,
    Підступно позбавивши волі.

    Зростаючий відлік часУ, що невпинно
    страждання приносив та муки.
    В повернення віриться їх неодмінне:
    Не довго терпіти розлуку.

    …Літак приземляється: в захваті діти!
    Нестримані сльози в чеканні…
    Ось сам президент, як йому не радіти!
    Зближаються всі в хвилюванні.

    А далі – це вибух, потік ейфорії!!!
    Найвищого злету октава!
    Здійснилась жадана, прискорилась мрія!
    Героям уклін наш та слава!!!

    ***
    Крок перший, потужний: скінчити війну,
    Бо платимо надто високу ціну!
    Ціну неймовірну за тисячі жертв.
    Надія з’явилась: не чути про смерть!
    Зустріти у мирі наш завтрашній день!!!

    07.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090705587


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  8. олександр квітень - [ 2019.09.03 09:29 ]
    Називали ми Україною

    Той шлях за який боролися ,
    Століттями , поколіннями ,
    Наш край золотий з соборами ,
    Назвали ми Україною .

    І слово що душу скраяло ,
    І пісню що з вітром линула ,
    Й те небо де сонце сяяло ,
    Назвали ми Україною .

    І образ святий , пречистої ,
    Світ віри в Христа нетлінної ,
    Прекрасної благовісної ,
    Назвали ми Україною .

    І ярмарки з вишиванками ,
    Де рід зустрічався дниною ,
    І вранішній луг з серпанками ,
    Назвали ми Україною ..

    Гаїв солов' їних пЕреліс ,
    Безмежжя степів полинових ,
    Чарівні Карпати вересня ,
    Назвали ми Україною .

    Й ту кров по землі розлитую ,
    Братів що за волю згинули ,
    За правду майданів-мітингів ,
    Назвали ми Україною.

    Звитягу бійців , нескорених
    які назавжди спочинули..
    під шахтами й териконамии
    назвали ми Україною ....

    Олександр Квітень
    м. Мукачево.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  9. Сергій Губерначук - [ 2019.08.27 09:24 ]
    Джунґлі
    Вже пожерли жаби метеликів…
    Осінні зливи.
    Я розбив золотого келиха,
    бо був щасливий.
    Покотилися з нього яблука,
    горіхи, сливи…
    Розмаїття моєї африки
    дощами змило.
    Голі джунґлі – поліські тропіки.
    Пречиста ниво!
    Люди, хати,.. – мініАкрополіки.
    Могильне диво!

    28–30 серпня 1989 р.,
    Богдани́ – Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 98"


  10. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.25 14:48 ]
    Україна
    Гарна, витончена врода
    навіть недругів бентежить!
    Ось тому вони і стежать:
    Як зростали її коси,
    Омивали вранці роси.
    Не зважала на погоду.

    Постать нездоланна жінки,
    Тільки виснажені руки:
    Бо від втрат зазнала муки.
    Аж занадто працьовита,
    Люблячі у неї діти.
    Спалахнуть в очах іскринки!

    Незалежності сторінку
    Пам’ятає Україна!
    Рани болісні й руїни
    прагне швидше подолати!
    А корупцію за грати!
    Правильну знайти стежинку:

    Крокувати нею гідно,
    Захищати землю рідну!

    24.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082504409


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  11. Тамара Швець - [ 2019.08.24 05:47 ]
    Рідний дім - ти, Україно
    Рідний дім - ти, Україно,
    Хто живе, хто народився,
    І з тобою поріднився,
    То вже мабуть, на роки,
    З тобою зв'язані стежки.
    Як мріють всі про процвітання,
    Про силу, міць – без коливання,
    Про те, що будеш, як колись,
    Своєю велич'ю гордитись.
    Потрібні всіх порозуміння,
    Для кого рідна Україна ,
    Бо вона, мабудь як дитя,
    Яке, від кожного чека,
    Поваги, ласки, допомоги,
    Щоб не залишилось тривоги… 2009
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2019.08.23 12:20 ]
    Гімн Президенту України
    Коли кордони розривали Україну,
    єдиний розділяючи народ,
    з громади за́вжди піднімалася людина
    і рятувала від лихих негод.

    За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
    що Україна в нас – на всіх одна,
    що той, якого люди більшістю обрали,
    встановить мир, і відійде війна!

    Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
    чи то в роки імперій, орд чи рад –
    з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
    щоб повернути незалежний лад.

    Нерідко гинули в борні святі герої,
    та нашу пам’ять не розбити вщент!
    І на фундаменті історії старої
    постав наш Український Президент!
    _______________________________

    Приспів:

    Президент України –
    наша гідність і слава!
    Перше слово країни
    і обличчя держави.

    Хай лунатиме за́вжди
    вільний голос людини!
    Є апостолом правди –
    Президент України!
    _______________________________

    Не раз останньою надію обирали,
    коли планета гинула в диму.
    Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
    свободу всю довіривши йому.

    Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
    по українських вистиглих житах.
    Йому вручив Господь ключі для охорони –
    тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

    Бо доля нації робити і творити
    історію сьогодні й повсякчас,
    а Президент хай вознесе молитви
    за нашу Україну і за нас!

    _______________________________

    Приспів.

    12 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 288-289"


  13. України Сокор - [ 2019.08.22 20:40 ]
    Загублена доля
    В думах сиджу на високій скалі.
    Чому так важко на серці мені?
    Як розрадить, де радість знайти?
    Щось мені каже:- Скоріше злети!

    “Вітер легенький мене підхопи”!
    Аж серце завмерло, злякавсь висоти.
    Лину у простір, ніби я птах
    І Божу молитву тримав я в руках.

    Молюсь, щоб не впасти, признав каяття.
    Просив я у Бога продовжить життя.
    Просив, щоб скоріше мене приземлив:
    -Прости мені, Боже, все те, що згрішив.

    Та вітер мне ще вище підняв,
    А я усе дужче руками махав.
    Майнули внизу поля і ліси,
    Такої в житті я не бачив краси.

    Чому це не бачив, як пішки ходив?
    Хто моє серце байдужим зробив?
    Це ж Україна! Це радість моя!
    Та в небі шугають - вітер і я.

    Аж он я бачу чорніє байрак.
    Мені показалось, що щось так не так.
    Ніби веселка в росі виграє,
    Там ніби сонце, що вранці встає.

    Донизу я злинув як ворон, як грак.
    Опустивсь на границі де поля і байрак.
    Схили байраку терном зросли,
    А в терні - дівчина земної краси.

    Хто ти, дівчино, де мати твоя?
    Де твої друзі? Чому ти сама?
    Квітковий віночок вже добре прив'яв,
    А смужки барвисті вітер зірвав.

    Ти така гарна, така ти красна.
    Чому у тернах застряла коса?
    Чому ти не в полі там, де квітки,
    А в тернових кущах, де самі колюки?

    Мати моя - ненька Вкраїна.
    Доля я ваша, з обличчя – людини.
    Не можу зустріти героїв - братів,
    Що мене боронили сотні віків.

    Я зосталась, немов сирота,
    А людям на очі зійшла сліпота.
    Знати не хочуть, що вони вже в біді,
    А мені залишили терни одні.

    Люди забули своїх Богів,
    Та добре шанують своїх ворогів.
    Клич мій нечують, не бачать мене .
    В собі вони бачать лише себе.

    Домівка моя — це квітучі лани,
    Шумні діброви, широки степи.
    Де грає Дніпро, стави і пруди,
    Гаї калинові, вишневі сади.

    Там, де плугар з піснею йде,
    Воїн за руку дитину веде.
    Там, де в домівках щаслива сім'я.
    Я ваша доля і там житиму я.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Деркач - [ 2019.08.12 19:06 ]
    Доба перемін
    І
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
    А душа жадає переміни
    на одній із тисячі доріг.

    Не поталанило на фортуну.
    Батьківщина – це одна сім’я.
    Та стаємо знову на котурни,
    власне забуваючи ім’я.

    ІІ
    Лотерея імені – удача
    іноді незряча і глуха.
    Невеличке пугало ходяче
    Україну має за лоха.

    А чого не має, обіцяє
    щиро і наївно до сльози.
    В засіки нового урожаю
    смикаємо сіно для кози.

    Канули у Лету могікани.
    Виринули п’явки із пітьми,
    недалекоглядні капітани,
    коміки квартальної чуми.

    Осміліли слуги есесеру,
    ліга сміху – юні піонери,
    що уже готові як завжди
    в табори... у мери, у прем’єри...
    у ліси... на те і тренажери
    з будою на прив’язі орди.

    ІІІ
    Ми єдині, вільні, неділимі,
    хоч із низини до висоти
    спалені до спокою мости.

    Та у небі є ще херувими,
    і лунає хорами живими:
    «Боже, Україну захисти!»

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  15. Таїсія Цибульська - [ 2019.07.25 23:16 ]
    Гуляй, козаче
    Гуляй, козаче, гуляй!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!

    Стриножені коні, мов привиди сонні,
    не скачуть, не крешуть копитами світ,
    гуляй же, козаче, із ранку до ночі,
    хоч пазурі вовчі й шматують живіт!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    гуляй і танцюй, до подертих чобіт,
    і крики із хати не слухай, не слухай,
    не вперше вмирає козацький твій рід!

    Нехай розпинають замучену матір,
    ту кров не уперше приймає земля,
    ґвалтують дружину сусіди багаті
    і душать в колисці твоє немовля!
    Іржавіє шабля, іржавіє серце,
    плете павутину підступний сусід,
    а ти наливаєш горілку із перцем,
    і криво зшиваєш подертий живіт!

    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!
    Гуляй, козаче, гуляй!

    25.07.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  16. Олена Побийголод - [ 2019.07.20 09:53 ]
    Всесвітня Україна
    (гімн)

    Торонтсько-Оттавська,
    ковбасно-Полтавська, -
    тобі, Україно, привіт!
    Івано-Франківська
    та Сан-Францисківська,
    вмістила ти весь білий світ!

    Безмежно-Одеська,
    ген-ген Бангладеська,
    хоч де там отой Бангладеш!
    Від прадідів Кримська,
    либонь, давньоримська,
    та й Вінницька, й Київська теж!

    Славетно-Луганська,
    повік Мічиганська,
    Тернопільська, з терном навпіл!
    Московсько-метровська
    та Дніпропетровська,
    Волинська, Берлінська довкіл!

    Калмицька, Хмельницька,
    Чиказька, Черкаська, -
    що хочеш собі обирай!
    Кругом Чернівецька,
    й, мабуть, давньогрецька,
    а ще й Миколаївська вкрай!

    Ліонська (бо Львівська),
    туристсько-Мальдівська,
    Донецька, Венецька така!
    Невпинно Паризька,
    ущерть Запорізька,
    а зблизька - ще й трохи Сумська!

    Канадська, Багдадська
    та Кіровоградська,
    та й Харківська також, надісь!
    Житомирська з житом,
    Чернігівська з митом,
    рівненька та Рівненська скрізь!

    Сіонська, Саксонська,
    Естонська, Херсонська -
    найбільша з великих країн!
    Така Закарпатська -
    аж Каракалпацька,
    зненацька Словацька, та ін.!

    (2012, 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Якименко - [ 2019.07.19 13:58 ]
    Роз'єднані
    Ділили завжди нас по територіям й народам:
    То українці, там татари, там мордва,
    Отут бандерівці живуть, тут москалі зі сходу,
    А вже євреїв стільки - сил на них нема.

    Емоції перемикають мозок швидко,
    І кращі друзі схожі вже на ворогів.
    Лише хто розум має, відповість вам чітко,
    Що люди діляться на вільних і рабів.

    Липень 2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Ігор Якименко - [ 2019.07.16 13:52 ]
    Пророцтво
    Вже через тиждень ми зануримося з вами,
    В такий солодкий і м’який життя комфорт,
    Перегораючи на форумах рядками,
    Про несучасний і дурний народ.

    Присплять свідомість прояви емоцій,
    І в гіпнотичний ми зануримося транс,
    Щоб восени прокинутись, і знову,
    Отримать ляпаса від нерозумних мас.

    Бо так і не змогли ми усвідомить,
    Як же себе і всіх навколо захистить,
    Від впливу на збентежену свідомість,
    Цих технологій агресивно-мовчазних.

    Ото ж притримайте ви ваш запал емоцій,
    Хоч трохи в своїм серці збережіть
    Краплинку променя, який холодний розум,
    При необхідності ваш зможе розбудить!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  19. України Сокор - [ 2019.07.15 03:36 ]
    Схаменіться, люди.
    Гомоніла Україна про вільну країну,
    Як набат, гуде той гомін, гуде без зупину.
    Гуде, гуде й потрясає неньку до основи,
    Та народ не може скинуть рабські окови.

    Чи не може? Чи не хоче вільно в світі жити?
    Хіба в неволі, можна вільного родити?
    Хіба є в душі убогій потяги до волі?
    Животіє, жебракує без щастя і долі.

    Щастя й долю він шукає у чужій сторонці.
    Хай панують на Вкраїні ординці-московці.
    Хай бо нищать Святу Славу, рідну Батьківщину,
    Тай вириють з ниви корінь-пуповини.

    Що дає народу сили, віки відстояти.
    Зберігать свої кордони, рід свій розвивати.
    Зберігати рідну неньку, яка ще в полоні...
    Чуєш, брате-українцю, воленьку у дзвоні?

    Гомоніла Україна про українську мову,
    Як набат, гуде віками і гуде він знову.
    Гуде, гуде й потрясає небо до основи.
    Та народ вже прихилився до чужої мови.

    Прихилився й не журиться, хай Бог буде з нею,
    Аби тілом українець, а душа зміює.
    Він не бачить злого в тому, хіба то грішити,
    Хліб та сіль споживати, а душу згубити.

    Може тями вже немає, що душа - це мова,
    Яку предки нам збирали від слова до слова.
    А коли гуртом вставали - землю боронити,
    Рідну пісеньку співали, щоб завзятіше бити.

    Бо душею розмовляєш і добро - те твориш.
    Бо душа — це корінь, від якого родиш.
    Чому брате-українцю, зрадив рідну мову,
    Хіба ти не чуєш одвічного знову?

    Гомоніла, гомоніла й ніби заніміла.
    Як не засватана дівчина, та й осиротіла.
    Нема кому боронити від чужого ока,
    А вставати й гуртуватись - лишня морока.

    Тому рідна — наша, ненька, є ще у полоні,
    Той, хто хоче, прикладає до тебе долоні.
    Ніби квітнеш, як калина, - але при дорозі.
    Як до столу засідати, ти сидиш в порозі.

    Де поділася надія, що це за розплата?
    Коли ж, моя Україно, стала ти проклята?
    Чуєш, люде! Чуєш, люде! Наростає гомін...
    Це землі так важко дихать й роздається стогін...
    1980


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Якименко - [ 2019.07.14 09:36 ]
    *****
    Експерименту ми одвічного країна,
    Яка застрягла, мов у пастці, у віках!
    То, стиснув зуби, вириваємось з руїни,
    То повертаємось до рідного ярма!
    І знов настав цей час, експериментів
    Народ над волею й свободою жада,
    Закінчуйте юначе дисидентство,
    Нехай країна наша процвіта!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Ігор Якименко - [ 2019.07.13 17:05 ]
    *****
    Коли історію ми вчили з вами в школі,
    Одвічним пилом вкритою здавалася вона,
    Й про наших зрадників, повстанців і героїв
    Нам тільки пам’яті нагадує ріка.
    Та те, що нам здалось, поглинули століття,
    Нас вже сьогодні почало наздоганять,
    Повірте, що наступним поколінням,
    Ще вистачить про що нас розпитать!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Ігор Якименко - [ 2019.07.12 21:58 ]
    Одна історія
    Історія завжди біжить по колу,
    Лиш декорації переставляє час від час,
    Годину Ради Чорної згадайте ви сувору,
    І чим це все закінчилось для нас?
    Тоді з народом теж всі родичались,
    І плакали, що свитка лиш одна,
    Й на триста років Україну повінчали,
    За світового ката й лихваря.
    Історію хоча б для того треба вчити,
    Щоб не повторювались ці трагічні сторінки,
    І щоб в майбутньому, онуки наші й діти,
    Ніколи не писали нам, такі рядки!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Ігор Герасименко - [ 2019.06.09 11:51 ]
    Диптих про Ворохту
    1
    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна Івана Франка.
    Ось вілла Грабовських. Пробачте, в думках ще бродив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і в'юнка, і п'янка.

    Бродив захмеліти й за ручки чорнички вчепитись.
    Положення розуму скроєне вкрай нестійким,
    як над головою лугів королевичі квіти,
    коли під ногами блакиті княжни ластівки

    літали лякливі, як нині за спогадом спогад.
    Літали щасливі. А з ними і з прагненнями до каплиць -
    в гарненькі граждинки Спасителя й Духа Святого
    і до Богородиці в гості, Ворохто, поклич.

    Поклич покорити вершину священну Говерли.
    Прости, я злякався: надумав - надмірно крута.
    Проте я затримав потік, що в долині плутав.
    Життя повернувши в цікавість-натхнення померлі,
    тікала крізь пальці прудка прохолода Прута.

    Тікала у пам'ять. А травень драйвово добро ткав.
    Щоб сумнів здолав і на берег шовковий ступив,
    на подвиг солодко-дзвінкий надихала Ворохта -
    ворота, відкриті до раю смерек і струмків.

    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна - Івана Франка.
    Гімназія вразила б, розум коли б не ходив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і легка, і п'янка.

    Вокзал залізничний нервує, ревнує, бо тричі
    дзвонили і плакали рідні Дніпро й Кременчук.
    Чекають на мене. Бо раптом Ворохта покличе -
    до неї, що птах до гнізда, назавжди прилечу!

    2

    Віддячити за вірш повинні.
    То ж до Карпат мене відправте,
    щоб опинивсь на Верховині,
    там, де тандем краси і правди.
    Там, де Гуцул гарцює, там, де
    йдуть: вуйком травень по Ворохті,
    по луках лікарем лелека;
    де зяблик - мікропаваротті
    дарує арії смерекам.

    Де сяйво кольорів державних,
    і від опришків блиску трохи;
    де спрагло віршник - макрозяблик
    складає голосисті строфи.

    Карпатський край полтавця викрав,
    коли своїх співців забракло,
    щоб із мого шедевру мікро
    собі зробити славу макро.


    2018



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (11)


  24. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.29 12:12 ]
    Така натура
    Як не вбивай її, не викорінюй,
    вона, немов бур'ян, росте повсюди,
    і хоч лунає знову заклик "змінюй!",
    та ми все ті ж - нікчемні хохлолюди!

    Така натура - досить і краплини,
    і лізе з дір, немов на дріжджах тісто,
    ростуть на душах ракові пухлини
    хохляцького-бидляцького замісу.

    Така натура вірує у бога,
    поклони б'є, до синіх ґуль на лобі,
    та суть все та ж - мерзенна і убога,
    що в материнській виросла утробі.

    І мати пожаліла, бо дитина ж,
    і вірити хотіла - помудріє,
    та хоч зникали в безвісті століття,
    хохол і досі в душах шаленіє!

    Він радо наплює сусіду в очі,
    бо той посмів у інший бік дивитись,
    горлає так, немов хапають корчі,
    бодай тобі, хохол, десь загубитись!

    Щоб ти пощез, пропав, навік загинув,
    і щоб чорти тебе кудись забрали,
    щоб справжні українці цю личину
    з корінням із душі повиривали!

    В собі плекаймо, люди, українця,
    бо право це виборювали кров'ю,
    випалюймо в собі раба й чужинця,
    будуймо світ лиш Правдою й Любов'ю!

    29.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.18 08:33 ]
    ЄДНІСТЬ
    Верховин потоки жваві
    Джерела струмочки талі
    В мові рідній заспівали
    Заіскрились стали грати

    Відчувається цей подив
    У чеканні грацій подих
    Ночі день уже дозволив
    Час у бік свій переповнив

    Жевріє в душі надія
    Кожному подасться мрія
    Приймемо благословіння
    Вибір принесе прозріння

    Визнається захід - сходу
    Північ - півдню , море - сонцю
    В боротьбі за Україну
    Поєднаємось в родину.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.16 19:30 ]
    Свято Вишиванки
    Врода її неповторна дівоча.
    Неба блакить, наче проліски, очі.
    Вдягнена просто, у вишиванці.
    Посмішка світла, сонячна вранці.

    Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
    Відлік часу доторкнеться сторінки:
    Стала тоді Вона незалежна!
    Безліч шляхів, і мрії безмежні.

    Тільки страждань ще нестерпно багато:
    Чобіт чужинця зайшов в її хату.
    Треба боротись за краще життя,
    Бо до кайданів нема вороття!

    Рідна, квітуча моя Україно!
    Кожен для неї, як рідна дитина.
    Свято сьогодні твоє – Вишиванка!
    Разом всміхнЕмося, люба панянко!

    17.05.2018
    Свидетельство о публикации №119051606400


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  27. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.16 13:29 ]
    До дня ВИШИВАНКИ
    Частіше одягаймо вишиванку!
    У будень, свято, й навіть, без причин -
    це не звичайна пишна одяганка,
    не просто купа гарних одежин!

    Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
    і таємниця із глибин віків,
    це хрестиками вишита дорога,
    це оберіг славетних козаків.

    Це чорний біль і сонячна надія,
    це кров червона і любов без меж,
    що голка чарівна тобі посіє,
    те, українцю, ти в житті пожнеш.

    І жнемо ми - то чорне, то червоне,
    а хочеться квітучих кольорів,
    та знову Україна-ненька стогне,
    бо наш сусід укотре озвірів!

    Майстерні руки, вишийте нам долю,
    блакитним, жовтим, і зеленим теж,
    колосся золоте в широкім полі,
    а не червоні відблиски пожеж!

    Не сльози материнські і сирітські,
    і не могили свіжі край доріг,
    а вишийте нам небо синє львівське,
    а білим - наш полтавський оберіг.

    Смарагди гір карпатських вишивайте,
    кохання вишивайте й коровай,
    і кожним хрестиком благословляйте
    найкращий в світі український край!

    16.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.12 16:33 ]
    А понад хату яблуня стара
    Усім самотнім матерям присвячую

    А понад хату - яблуня стара,
    їй три гіллі -
    мов три терпкі любові:
    одна - як світ,
    а друга - як жура,
    а третя переламана у слові.

    Так понад хату - яблуня сама.
    Їй - всі вітри і доля, як чересла.
    Яка цьогоріч віяла зима!
    Та все ж весною яблуня воскресла.

    Ще до вікна у нахильці - цвіте.
    Ще прилетить яка весела бджілка.
    А там, дивись, - і яблучко, і те -
    до сонечка. І на душі не гірко.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (9)


  29. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:05 ]
    ТРИЗУБ
    Мороз вітальний на лісах
    Покрив все іній білий
    Усмішка сяє на вустах
    Мій настрій є щасливий

    Святковий скрізь вирує дзвін
    Христос син народився
    Родини ряду поколінь
    Нації Храму Віра

    Єднання спільних побажань
    До Бога йде молитва
    Тягар отриманих страждань
    Плач журавлиний неба

    Ми просимо миру , і добра
    Ми прагнемо перемоги
    Історія падіння зла
    В віки тризубом чайки.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.08 21:01 ]
    Я, земля
    Тобі болять усі жалі земні
    А я - Земля. Я жалощів не знаю.
    Герой чи кат - однаково мені.
    Усіх прийму. У глибині сховаю.

    Твоє життя - невивчений урок,
    твоя душа - непевність і тривога.
    Очей не відриваєш від зірок -
    усе шукаєш там якогось Бога.

    Я ж зіркою ніколи не була -
    похмура маса каменю й металу.
    Та я тебе такого прийняла
    і ні про що ніколи не питала.

    Де народивсь? Де жив? Кого любив?
    Чого бажав? Яким богам молився?
    Скількох моїх сестер занапастив,
    коли до них непроханий прибився?

    Де твій початок? Де твоя межа?
    І головне: за що ти так зі мною?
    Поглянь - мої і тіло, і душа
    сплюндровані рукою нищівною!

    Мабуть, у нас майбутнього нема.
    Ой, схаменись! Оптимізуй потреби.
    Бо я проблему вирішу сама
    і зможу стати зіркою для тебе!

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (11)


  31. Світлана Пасенюк - [ 2019.05.02 12:20 ]
    Україні
    Хвилюється море пшениці.
    Сховались волошки в житах
    Душа діамантом іскриться
    У небі літає, мов птах.

    Піду я в поля неозорі.
    З волошок віночок зів'ю.
    Тут небо високе й прозоре.
    Все це я так щиро люблю.

    Люблю колосочки пшениці
    І сині волошки в житах.
    В джерелах прозору водицю
    І щебет пташиний в гаях.

    Люблю я і гори, і доли,
    Весняних садів аромат,
    У небі незлічені зорі,
    Й осінній рясний листопад.

    Люблю я зимові пороші
    І часу неквапного плин,
    Тріскучі різдвяні морози
    І іней на лапах ялин

    У світі найкраще зібрала
    Ти – матінко, рідна земля
    І, щоб про тебе не казали,
    Тобою захоплююсь я.

    Вкраїно моя, - моя доле,
    Люблю твою вічну красу.
    Життя своє, радості й болі
    Я в жертву тобі принесу.

    Нехай колосяться ці ниви,
    У житі волошки цвітуть.
    Країно моя, будь щаслива.
    Нехай буде світлим твій путь.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Герасименко - [ 2019.04.29 17:06 ]
    Весни пожежа
    Весни пожежа і в мені пала.
    Горю, як світ, її вогнем зеленим.
    І як у неї надлишок тепла,
    так надлишок метафор і у мене.

    Земля траві, то що вогневі гас:
    так блискавично, із билинки-іскри
    по чорнозему зелень розлилась,
    як по Вкраїні військо запорізьке.

    Весна прийшла на піках козаків.
    І щоб козацьким люлькам задиміти,
    мов з тисяч запальничок язички,
    метнулось листя по бузкових вітах,

    по вітах лип, каштанів та беріз -
    весь парк палахкотить воскреслим листям!
    І кожен кущик - літу обеліск -
    тепер весні салют зелено блиска!

    04.1994


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Герасименко - [ 2019.04.26 16:27 ]
    Чорнобиль
    Пороблено щось з Україною. Боже, чому?
    Давно не лунає від неї медових мелодій.
    Якщо і заводить, то лиш полинову, сумну,
    бо чорний полин полонить золотавість городів,
    і мед стільниковий спотворює смак полину.
    Хороним надії, в журбі поступово холонем.
    А лань благородна стає антилопою гну
    в Асканї-Новій, і степ в його чорнім полоні.
    Та гірше - Полісся: порізане в рану одну.

    Хороним надії. Самі помираєм поволі.
    Ласкаву траву він спотворив у грубу труну.
    Калічать копитами коники личка півоній.
    Нагадує хата білява похмуру тюрму.
    Не сонце-блакитний наш стяг, а криваво-червоний.
    На голови наші, на коси-чуприни чому
    не хустку барвисту - вінок одягнув нам терновий?
    Не шапку смушеву сріблясту - а чорну чалму
    Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль,
    ЧОРНОБИЛЬ!

    04.2011


    Рейтинги: Народний 5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  35. Ніна Виноградська - [ 2019.04.04 22:25 ]
    Відродимося!


    Поборемо усіх, відродимося знов,
    Держава зацвіте, полита не сльозами.
    Вбере земля навік синів убитих кров,
    А попіл з ворогів розвієм над полями.

    І щастя відтоді вже не покине нас,
    Тримає на руках матуся юна сина.
    Нарешті з нами Крим і зболений Донбас.
    Ми разом всі отут, стражденна Україно!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  36. Ніна Виноградська - [ 2019.04.03 22:02 ]
    Все попереду


    Березневий туман вже заліг над світами,
    Кучугури снігів почорніли і тануть.
    Ще попереду птаством озвучені гами
    І осонцений день, що відкриє нам брами.

    Все попереду. Так. Перший пролісок в лісі,
    Горобців цвінь-цвірінь у солом’яній стрісі.
    І зелена трава поміж листу сухого,
    Великодні свята і благання до Бога.

    Зберегти цю красу і мою Україну,
    За яку на війні знов сини наші гинуть.
    Їм до раю тепер протяглася дорога…
    А живим всім потрібна лише перемога.
    13.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  37. Ніна Виноградська - [ 2019.04.03 22:26 ]
    Пробач, Небесна Сотне

    Небесна сотня дивиться у вічі
    Батькам, убивцям, владним ворогам.
    Вони не хочуть оцієї стрічі,
    Бо соромно стає за той бедлам

    Що натворили тут, в оцій країні,
    Всіх обікрали, збанкрутів народ.
    А на війні вбивають і донині,
    Не видно перемоги і свобод.

    Над головами пролітають круки,
    Віщують щось погане з дня на день.
    І злодіям не відрубали руки,
    Бо їхній вибір - грошова мішень.

    Домовляться, поділять і в офшори
    Втечуть, і з ними їхня вся рідня.
    Донбас забрали в нас і Крим, і море...
    Пробачте, біля трону шахрайня.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  38. Ніна Виноградська - [ 2019.04.02 10:55 ]
    Моя стражденна земле

    На згарищі лиш попіл. Кропива
    Колись, як військо стане, створить хащі.
    Не скоро тут відродиться трава…
    Отак і ми в державі цій пропащі.

    Бо гнали нас, як мовчазних волів,
    Подалі від річок, озер і паші.
    Противитися щоб ніхто не смів –
    Забрали пісню, мову, землі наші.

    Перетерпіли і пережили
    Беззахисні та вдалі до роботи.
    По білім світі мовчки побрели,
    Залишивши для нас отут супротив.

    Щоранку підіймається зоря,
    Щоб замість неї засвітити сонцю.
    Горить у душах вічно, не згоря,
    Біль за народ у зболеній сторонці.

    Не хочу я, щоб квітла кропива,
    А щоб води в криницях скрізь – по вінця!
    Моя стражденна земле, будь жива,
    Служи нащадкам, вічним українцям!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  39. Ніна Виноградська - [ 2019.03.31 19:09 ]
    Що виберемо, українці?
    Стояв Майдан. Горіли шини,
    Молились наші матері.
    Майбутнє бідної Вкраїни
    На барикадах до зорі

    Мовчало, плакало, молилось,
    А потім зустрічало ніч…
    На жаль, нічого не змінилось
    За ці п’ять років… Тільки спіч

    Гаранта звідусюди лине,
    Про те, що в нас життя нове.
    І по-новому вже країна
    В сльозах і бідності живе.

    На фронті є щодня убиті,
    Поранених вже не злічить.
    І як тепер у цьому світі
    Ми будемо, вкраїнці, жить?

    Чи знов повіримо чужинцям,
    Що владу вкрали на крові?
    Не будь байдужим, українцю,
    Родина й дітки ще живі.

    Їм тільки сонця трохи в небі,
    Води, земельки і тепла.
    І щоби при такій потребі
    Країна без війни жила.

    Є тільки день, це буде завтра,
    Коли у світу на краю
    Вкраїнець вибере назавжди
    Біду чи доленьку свою!
    30.03.19



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  40. Ольга Паучек - [ 2019.03.30 09:33 ]
    ***
    Єднаймося, українці,
    Єднаймося, любі.
    Нехай ворог-супоставець
    Приведе до згуби
    Лишень тільки самий себе,
    А не нас із Вами,
    Хай виводить своє військо
    До псячої мами
    Із ланів священних наших...
    - Руки геть від Неньки!
    Єднаймося, українці!
    Єднаймось, рідненькі.

    08.01.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  41. Ігор Деркач - [ 2019.03.28 20:40 ]
    У переддень
    І
    Ночі темної, ранку Божого
    силуетами у вікні,
    що було мені любо-дорого,
    увижається уві сні.

    Поза обрії – біло-зелено.
    Буде ранньою ця весна,
    та не нашою... ще не велено,
    щоб явилася і вона.

    Все лишається у минулому...
    У майбутньому – це нова
    та омріяна... не забули ми,
    поки віримо, що жива.

    Набирається диво-силою...
    Розвивається. Молода.
    І любуюсь я тою милою
    як іконою у свята.

    Ой не раз було сповідався я
    у любові їй на віки,
    та не велено сподіватися,
    любій братії завдяки.

    ІІ
    Неділимою і єдиною
    побажаємо бути їй.
    Іменуємо Україною,
    що крокує у світ новий.
    .....................................
    Я і вірую, і не вірую, –
    Ти обрав Її, Боже мій?


    03/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  42. Ігор Деркач - [ 2019.03.24 08:26 ]
    Невідворотна місія
    – У людей найцінніше – родина,
    а герої – лише на війні,
    а у серці – жива Україна,
    що до смерті належить мені.

    Як умію її захищаю
    і як можу – за неї стою,
    за правдиву історію краю
    і за волю, добуту в бою.

    Так міркують ліричні герої
    неліричних сучасних пісень
    у вогні революцій і воєн,
    наближаючи радісний день.

    Живемо! – і не хлібом єдиним,
    і не славою. Щастя людини
    у державі – найвища мета.
    Є одна Батьківщина і мати.
    Поки маємо що обирати,
    то єдина стає саме та.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.18 01:44 ]
    Від коханої - до народу
    Віддай мені свій біль увесь,
    Віддай мені усі страждання.
    Хай сивина укриє рання –
    Прийде здоров`я - днем чудес.
    Віддай мені свій біль увесь.

    Віддай мені усю скорботу,
    Недуги тіла й серця – всі!
    Ми зможем їх перебороти
    І уклонятися красі –
    Віддай мені усю скорботу.

    Віддай мені свій страх, о мила,
    Всі комплекси переживань.
    І розгорни любові крила,
    Злети у щастя світлу рань…
    Віддай мені свій страх, о мила!

    Віддай мені кабальні пута,
    Їх розіб`ю і розірву.
    Віддай мені брехні отруту,
    Живи коханням наяву,
    Віддай мені кабальні пута.

    Я – не Тарас, лиш мов Ронсар той,
    Живу в закоханій журбі.
    Та біль народу взяти варто,
    Беру увесь його собі –
    Я не Тарас, лиш мов Ронсар той…

    Неси мені свої всі болі,
    Народе мій, прекрасний мій.
    Хай чад падлюцтва і сваволі
    Розвіється у тьмі німій.
    Неси мені свої всі болі!

    Візьми од мене дух цей дужий,
    Орлині крила, силу й міць.
    І взявшись обома за гужа –
    Ні перед ким не падай ниць!
    Візьми од мене дух цей дужий!

    17-18 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  44. Марґо Ґейко - [ 2019.03.16 20:58 ]
    …ВІТРЕ, СЛЬОЗИ ВИТРИ…
    А нас південний вітер побратав.
    Цей павітер із присмаком лаванди,
    Що грав колись канатами, і ванти
    Немов ченці – насмішливі ваганти
    Гули всіма відтінками октав.

    Та це колись, фрегатів тих нема –
    Там інші звуки, присмаки і лови,
    А вітер знав старі класичні мови,
    А вітер чув як молиться імам.

    Він сосни у Форосі розхитав,
    І ті схилились вітами на пристань,
    Де море як вино таке ігристе,
    Зіграй мені про павітер, Арфісте,
    Співай мені про черево кита,

    Як день кадилом сонця догорав,
    Вустами бухт нашіптуючи мантри.
    Поклич мене в давно забуті мандри,
    Туди, де тугу п’є Ведмідь гора...

    Тепер в краях мистецтва і вина
    Не лущать зе́рна правди од полови,
    Літа орел… імперський, двоголовий,
    А скелі – сивочолі богослови
    Не вірять ні орлятам, ні синам.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Марія Дем'янюк - [ 2019.02.20 21:21 ]
    18 лютого 2014
    - Вода холодна? Крижана?
    - Гаряча:
    Палючими слізьми
    Небесна плаче...
    Мороз лютневий.
    Мокра одежина.
    Та Пломінь Гідності
    Палає без упину.
    І водометом вже
    Не загасити
    Проміння Тих, кого
    покликано Світити...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  46. Марія Дем'янюк - [ 2019.02.08 16:07 ]
    Мати
    Мати сина колисала:
    Люлі-люлі-люлі,
    Теплосяйно заглядала
    В оченьки синулі.

    Мати сина годувала:
    Клала до серденька,
    І дитятко усміхалось
    Сонячно до неньки.

    Мати сИночка зростила,
    Світ в росу глядівся...
    А синочок дужий виріс,
    Прийшов, уклонився
    І сказав: Матусю, мила,
    Піду воювати...
    І лишив стареньку неню
    Однісіньку в хаті...

    Щиро молиться до Бога
    Сивочола жінка:
    Хоч разочок обійняти
    Рідненьку кровинку...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  47. Ірина Вовк - [ 2019.01.15 11:46 ]
    "…а ще раніше пан Василь встав…" (тексти "Меланки та Василя")
    Щедрувальники під вікнами хати:

    "Ой рано-рано кури запіли,
    а ще раніше пан Василь встав.
    Ой устав-устав, три свічки сукав,
    при першій свічці - личко вмивав,
    при другій свічці - одежу вбирав,
    при третій свічці - коня сідлав.

    А вибирався він з гір по дівку,
    він з гір по дівку, та й по вірмінку.
    Вона до його переказала,
    пане Василю, не труди коней...

    На Дай-Боже!.."

    ЩЕДРУВАННЯ: - Гей, чи спиш, чи чуєш,
    пане Господарю,
    прийшли ми до тебе орати:
    дві синиці в колісниці,
    два ведмеді упереді,
    дві курці в ярмурці!

    -Щедрий вечір, добрий вечір,
    добрим людям на цей вечір,
    дай, Боже!

    ВАСИЛЬ ТА Й МЕЛАНКА:

    -А наша МЕЛАНКА лінива посуд розбила...
    -...підмітає сургучі - від порога до печі...
    - ...розливає воду на злую погоду...
    - Василь уставай, Боже помагай!..

    Щедрівка:"Ой вчора-вчора із вечора
    пасла Меланка два качура.

    Ой пасучи, загубила -
    А шукаючи, заблудила.

    Приблудилася в чистеє поле
    А там Василько плужком оре.

    Гей, оре-оре, жито сіє,
    а за ним жито зеленіє.

    Гей, оре-оре, поганяє,
    Догори личком спочиває.

    Гей, оре-оре, сам плуг заносить,
    Йому Меланка їсти носить.

    Ой, Черчику-Васильчику,
    Посію Тебе в городчику.

    Буду я Тебе шанувати,
    По тричі на день поливати.

    Щосуботоньки проривати,
    За русу косу затикати.

    Ще й до церковці виряжати,
    та й "Василе́чком" величати.

    Ой, Черчику-Васильчику,
    Не гони кури по хлівчику.

    Бо мої кури дорогії -
    все по чотири золотії.

    Ой, Черчику-Васильчику,
    Не сідай скраю на припічку.

    Або ж мені горшка збавиш,
    Або ж собі жупан спалиш.

    А сядь собі на лавочці,
    Коло своєї Меланочки.

    Наша Меланка в Дністрі була,
    Дністрову воду пила, пила.

    На камені ноги мила, мила,
    Срібний перстенець упустила.

    Срібний перстенець достягала,
    Тонкий хвартушок замочала.

    Повій, вітре буйнесенький,
    Висуши хвартуx тонесенький.

    Повій, вітре, сюди-туди,
    Висуши хвартуx межи люде!

    Повій, вітре, сяк-так, сяк-так,
    Висуши хвартуx, як мак, як мак.

    Повій, вітре, зо всіx сторон,
    Щоби Меланці не був сором.

    Щоби матінка не пізнала,
    Щоби із хати не прогнала.

    Наша Меланка малесенька,
    Як конопелька тонесенька.

    Наша Меланка неробоча -
    На ній сорочка парубоча.

    Наша Меланка не сама xодить,
    Нашу Меланку парубки водять.

    Наша Меланка током-током,
    За нею хлопці скоком-скоком.

    Наша Меланка украдена,
    В Далекі Краї заведена.

    Ні стежечки, ні доріжечки, -
    Пішов би я до воріжечки.

    Най ми ворожка відгадає,
    Де Меланка пропадає.

    А вороженька заxорувала,
    Мені правдоньки не сказала.

    Ой, Господар-Господарочку,
    пусти у хату Меланочку.

    Неxай Меланка погуляє,
    Як тая рибка по Дунаю...

    Як щука-риба з окуньцями
    Наша Меланка з молодцями!

    На Дай-Боже...

    Щедрувальники: - Ой Васильку, Василечку,
    чи любиш нашу Меланочку?

    ВАСИЛЬ: - Як ми Меланку не любити,
    коли ж не здужає робити...
    У Господаря - по сто кіп,
    а у Меланки - один стіп...

    Дай,Боже...

    Щедрувальники-посівальники: - Сієм-сієм, посіваєм,
    з Новим Роком вас вітаєм -
    коноплі під стелю, а льон по коліна,
    щоб у вас, хрещених, голова не боліла...

    Щедрувальники: - Дай же Вам, Боже,
    на току стогами,
    а в діжі - підходом,
    а за столом - ситтю...

    Дай же Вам, Боже,
    синів оженити.
    дочок віддавати,
    пива наварити,
    і нам погуляти!

    - З Щедрим вечором!


    ГОСПОДАРІ з короваями "Василем" та "Меланкою" в руках:

    - На здоров'я!

    ГОСПОДАРІ частують короваями щедрувальників.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2019.01.05 09:50 ]
    Мудра жона
    Ну хіба у тому є вина,
    Що мій муж не воїн, а амеба?
    Сестроньки, скінчилася війна,
    Мужикам ховатися не треба.

    Крим і так давно вже був не наш,
    А Донбас - хіба це Україна?
    Чоловіче, половкіше ляж,
    Хоче сексу ранком жінка вірна.

    Кинуть нас і НАТО, і ПАРЄ,
    Попрошайка ми для них капризна.
    Хай москаль собі усе бере -
    В нас землиці зайвої до біса.

    Нині у ціні нейтралітет,
    Чорна зрада, чоботи зимові.
    Ноженята кутаю у плед:
    Як же гарно жити безголовій.

    05.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  49. Гравець Шалений - [ 2019.01.02 20:07 ]
    Знову дуже новорічний вірш
    у неймовірний рік Свиняки
    зробили впевнений свій крок
    фігачать дєд Мороза санкі
    неначе по гірляндах ток
    шалено цокають бокали
    ллється шампанське і вино
    є олів'є, шуба та сало
    Снігурка п'яна вже давно

    здоров'я, щастя Вам бажаю
    підбором гарного слівця)))
    з роком Свині усіх вітаю
    дарую настрій від Гравця!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2019.01.02 19:51 ]
    Вертеп з Галичини, переспіваний на новий лад...
    І ПАСТУХ: Слава Богу, добрі люди,
    І мир цьому дому,
    Щоб вас щастя не минало
    У році Новому.

    ІІ ПАСТУХ: Дякуєм Вам, Господарі,
    Що в хату пустили –
    Бідних людей, як то кажуть,
    До себе приймили.

    АНГЕЛ: Приношу Вам, люди божі, веселу новину –
    Породила в Вифлеємі Діва-Мати Сина.
    Христос народився –
    Ірод засмутився,
    І на Бога, на Ісуса,
    Дуже розгнівився.
    А ми взяли Бога-Сина
    Під своє серденько.
    Радій, радій, Україно,
    Земле наша, Ненько!

    І ПАСТУХ: Захисти нас, наша Матко,
    У лихій годині,
    Бо велика нам пригода
    Стала в полі нині.

    ІІ ПАСТУХ: Збилися ми геть з дороги
    Від свойого стада,
    Темна нічка нас застала –
    Тру́дна на то рада…

    ІІІ ПАСТУХ: Довго ми блукали в полі –
    Сіли, бо втомились,
    І приклякли на коліна –
    Богу помолились.

    І ПАСТУХ: Помолились Царю-Богу,
    Лягли у долині,
    І заснули теплим сном,
    Неначе в хатині.
    ІІ ПАСТУХ: Але раптом серед ночі
    Нам зірвала ясність очі,
    Ми злякані повставали
    І не знали, що ся діє –
    Чи огонь, а чи пожежа,
    Небо аж жаріє…

    ГАЛИЧАНКА: Усе небо червоніє
    І земля палає,
    Як згадаю про свій нарід –
    Серце завмирає.

    ГАЛИЧАНИН: Страх мене збирає, браття,
    Як собі згадаю,
    Як плило життя давніше,
    Наче у тім раю.
    Усі віри ся тримали,
    Старших поважали,
    І друг друга, як брат брата
    З біди виручали.

    ГАЛИЧАНКА: А тепер, о Боже милий,
    Нарід знову тратить сили –
    Вже з десяте покоління
    Двигає тяжке каміння,
    Ані вмерти, ані жити -
    Тілько пута волочити…

    ГАЛИЧАНИН: Подивіться, в чистім полі
    Могили розриті –
    І забули про них люди
    В новім лихолітті…
    Новий Ірод на Вкраїні
    Лихо й розбрат сіє:
    Вкрав нам волю,
    Вкрав нам Бога,
    Губитель Месії…

    І ВОЇН: Тихше будьте, що за шум,
    Що вже Ірод вас почув?

    ІІ ВОЇН: Що за збір ви тут зібрали,
    Проти кого бунт підняли?
    ВОЇНИ (разом): Може тут Ісус між вами,
    То признайтесь перед нами.

    ІРОД: Я ж бо цар ваш – і над вами
    Буду панувати.
    Хто посміє проти мене
    Меча підіймати.
    Замовчіть мені, прокляті,
    Бо загинете в сій хаті.
    Я на смерть усіх скараю,
    Як дитя те не впіймаю…

    І КНЯЗЬ: Ой, дитино, Божий Сину,
    Ти вродивсь в лиху годину.

    ІІ КНЯЗЬ: Бо цар Ірод розізлився,
    Що Син Божий народився,
    І боїться він малого,
    Щоб не зняв корони з нього.

    ІІІ КНЯЗЬ: Ірод воїв посилає,
    По дорогах виряджає,
    Щоб усіх в неволю брати,
    Малих діток убивати.

    ВСЯ ГРОМАДА: А ми зброю підіймемо –
    Проти Ірода підемо,
    Захистим Дитятко Боже,
    Нам в біді воно поможе!

    СІЧОВИЙ СТРІЛЕЦЬ: Я український Стрілець Січовий,
    Я невловимий орел степовий,
    Гуляю, літаю – правдоньку шукаю,
    А за неправду голови стинаю.

    СМЕРТЬ: Є на тебе, людожере,
    В нас шабля-розплата,
    Оце тобі, ненажеро,
    Темненькая хата…

    (СМЕРТЬ вбиває ІРОДА).

    АНГЕЛ: Тут я сповню ласку Божу
    І всім скривдженим поможу!

    ДЗВОНАР: На Вкраїні дзвонять дзвони,
    Линуть степом срібні тони.
    Дрижать правди супостати,
    Бо прийшов вже час розплати.
    І між пастирів убогих
    Розкуються руки й ноги.
    Нарід кинеться завзято –
    Встане Правда сторозп’ята.

    АНГЕЛ: Гей, вставайте всі родини –
    Слава, слава для Вкраїни.
    Зглянься, Христе, Божий Сину,
    В день Різдва на Україну.
    Зійшли зіроньку яскраву,
    Щоб звістила тую славу!

    І ПАСТУХ: Ой Дитино, Божий Сину,
    Дай для нас щасливу днину.

    ІІ і ІІІ ПАСТУХ (разом): Пошли віру і свободу
    Українському народу.

    ГАЛИЧАНИН: Дай, Ісусе, людям волю!

    ГАЛИЧАНКА: Україні добру долю!

    ВСЯ ВЕРТЕПНА ГРОМАДА: Ми тя будем величати,
    Ім’я Боже вихваляти.

    КОЛЯДА: «Вселенная, веселися
    Бог від Діви днесь родився
    Во вертепі со бидляти,
    Которому ся вкланяти
    Царіє, царіє приходять…

    Пастиріє прибігають,
    Сопілками вигравають –
    Пізнавши Бога рожденна,
    Від Марії воплощенна –
    Чистої, Чистої дівиці…

    Пастирям уподобімся,
    Рожденному поклонімся,
    Щоби зволив мир нам дати,
    Скорби в радість преміняти –
    Віруєм, віруєм во Него».


    Діючий вертеп із села Мальчиці Яворівського району Львівської області.

    Рік запису 1989, для Великої Коляди ТЕАТРУ "МЕТА" (Молодіжного Експериментального Театру Аматорів) у місті Львові.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   24