ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Королева Гір
2020.01.23 21:07
Візьмемося за руки знову всі,
Живий ланцюг утворимо із вами.
Він в кожного вкраїнця у душі,
Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

З’єднаємо два береги Дніпра,
З’єднаємо в душі, не лиш руками,
Погляне Володимира гора,

Козак Дума
2020.01.23 19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!

Ніна Виноградська
2020.01.23 18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.

А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -

Надія Тарасюк
2020.01.23 18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..

Ігор Шоха
2020.01.23 18:31
Прошу пояснити, чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з

Ніна Виноградська
2020.01.23 15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.

Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,

Ігор Шоха
2020.01.23 14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.

Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,

Сергій Губерначук
2020.01.23 14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

~ 2005 р.

Козак Дума
2020.01.23 13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,

Ігор Деркач
2020.01.23 13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.

***
Кому земля дає свої плоди?

Микола Дудар
2020.01.23 13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.

Галина Сливка
2020.01.23 07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії

Оксана Логоша
2020.01.22 21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м

Олексій Кацай
2020.01.22 21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.

Володимир Бойко
2020.01.22 19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.

Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине

Олександр Сушко
2020.01.22 18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!

Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,

Олександр Сушко
2020.01.22 18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Марія Дем'янюк
2020.01.22 16:36
В обіймах ночі сяю зіронькою:
ніяк не спиться...
А вона мене до себе притуляє,
колисає й муркоче, мов киця...

Ого, скільки рук має ніченька,
коли люляє усіх, у кого
місяць блищить у віченьках...

Тетяна Роса
2020.01.22 14:52
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
запрягала оливкових коників –
мандрувати казковими долами…
Ти була сміхотливою тишею,
Від ялиці хвоїнкою гострою,
твої зорі були найвищими…
То було все… до першого пострілу.

Сергій Губерначук
2020.01.22 13:57
Співайте, сини!
Ваші батьки – орфеї!

Співайте, сини!
Бог дозволяє вам!

Співайте, сини!
І жінок научайте!

Ігор Деркач
2020.01.22 13:49
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.

***
Ніяк не угомониться совок

Ярослав Чорногуз
2020.01.22 12:12
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживає в грудях рана,
Як воля Божа з піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Олександр Олехо
2020.01.22 11:56
Природа, речі, ми і час…
І бумеранг навколо долі.
Як мало доброго у нас,
в театрі слів, де ситі ролі.
Європа чиста і пуста.
Надія вічно неумита.
У нас зажурені вуста.
Розрада суму – оковита…

Олена Музичук
2020.01.22 10:44
Вчила мене стара мати
грати і співати
і навчила часто, часто
сльози проливати.
Та й тепер, буває, плачу,
плачу, як згадаю,
хто отих дітей циганських
музиці навчає.

Олександр Сушко
2020.01.22 09:19
Нині воюють Словом
Без вояків і гармат.
Там, де російська мова -
Там України нема.

Там є шансон і водка,
Кров ручаями тече.
Пушкін - сяйна обгортка

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Королева Гір
2020.01.22

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Королева Гір - [ 2020.01.23 21:35 ]
    Ланцюг
    Візьмемося за руки знову всі,
    Живий ланцюг утворимо із вами.
    Він в кожного вкраїнця у душі,
    Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

    З’єднаємо два береги Дніпра,
    З’єднаємо в душі, не лиш руками,
    Погляне Володимира гора,
    На лівий берег дивиться віками.

    Живий ланцюг…яка ж бо це краса!
    Він дуже цінний, дуже він коштовний.
    До нас благословенні Небеса…
    Живемо в Україні ми Соборній.

    Думками ще б зробить такий ланцюг,
    З’єднати б українців воєдино,
    Щоб в душах не було страшних яруг,
    Й гнилою не була щоб серцевина.

    22.01.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Миколайович Панін - [ 2020.01.20 20:52 ]
    Аеропорт




    Не Марс і не Місяць,

    Хоч грунт – неживий,

    Це – рідна, печальна Земля,

    Калічить сталевий її «градобій»,

    Пекельний вогонь спопеля…


    Аеропорт…

    Оминають його літаки,

    Аеропорт…

    Марсіанський у нього ландшафт,

    Аеропорт…

    Бойовики - вороги

    П’ють із Смертю на брудершафт,

    Кружляють blutigschaft.*


    Аеропорт

    смертельно застуджений,

    Багаторазово

    Розбитий, контужений…


    А чи може бути

    Контуженим

    Той, хто вбитий,

    Чи може він,

    хоч трішечки,

    Жити?


    Може, мабуть,

    Якщо

    На плечах тримає

    Його

    Еліта!


    Реальна Еліта,

    Не в брендових шатах,

    Кравцями пошитих,

    Справжня Еліта –

    Сіль Землі:

    Батьки і діти,

    Літні, малі…


    Від згару, пилюки -

    Чорні руки,

    Чорне лице…

    Довкола

    Катів-людожерів

    Кільце.


    Професійні убивці, Зла коловерть:

    Порожні зіниці, подих – смерть!


    Злива снарядів,

    Вогонь потойбіччя -

    Аеропорт

    Непоборний

    Навічно!


    Клацають іклами вороги:

    Кіборги!

    Кіборги!

    Кі –

    бор –

    ги!


    Кіборги – хто такі? -

    Мозок людини,

    Броньоване тіло…

    Зневажають вони

    Буревій вогняний,

    І що б там іще

    До них

    Прилетіло…


    Наші Герої –

    Хлопці звичайні,

    Живі, гарячі тіла,

    Воля – Сталева.

    Душі – Козачі,

    Тремтить перед ними

    Імла!


    Душі полеглих

    У Вись не злітають,

    Із Живими

    Утворюють

    Мужності Форт.

    І вдень і вночі

    Вони захищають

    Нескорений Аеропорт!


    ……….


    * Кривавий брудершафт


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2020.01.18 18:05 ]
    Храм
    Хвилями котиться,
    множиться й божиться
    щастя народу мого!
    і невідомо, якого свого
    я відчуваю щастя!
    Лину вітрами-просторами
    за долинами, го́рами!
    У ліс залітаю,
    на пречервону горобину сідаю
    і співаю без горя
    від щастя!
    Дійдіть до мене у сумі своєму!
    У розлуці, пилюці, спонуці.
    Скажіть мені, рідні мої Українці,
    я́к хочете щастя?
    Я дам вам причастя
    з горобинової брості,
    щоб не ломило кості,
    щоб робота йшла з душі
    у правші і лівші,
    щоб на пісню виходив труд
    з одовсіх оруд!
    А буде гірко – залатайте дірку!
    Не губіться ніколи!
    Не ходіть по колу!
    Біжіть прямо й прямо
    до святого Храму!

    29 березня 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 199"


  4. Ірина Вовк - [ 2020.01.12 10:40 ]
    Тим, що у небі високім лишились навічно...
    …Ті, що у небі високім лишились навічно,
    Ті, по котрим їх родини довічно голосять –
    Браття і сестри - земляни – не раз вас прикличуть
    В зоряні пущі отав в срібних місячних росах…

    Як вам ведеться у тому високому небі
    У хмарино́вих облаченнях тіл легковійних! –
    Хто вам стелитиме ложе при першій потребі,
    Хто проспіває вам тексти пісень мелодійних…
    Мовою матері тихо на ймення прикличе,
    Теплою ласкою шерхло діткнеться до скроні –
    Лиш біля рідних осель птаха співно курличе,
    Лиш небеса шлють на землю краплини солоні…

    Знову розгадуєм бутності знаки ворожі –
    Дивні старі письмена, що їх смисли двозначні…
    Терпко в небеснім саду пахнуть зболені рожі,
    А на землі лише вітер обачний завіює плачно…

    Пухом земля розкриває долоні затерплі,
    Наче дітей пригортає в розлогеє лоно…
    Мир вашим душам, хай буде вам світло і тепло,
    А пам’яті свічка над вами живе – не холоне!..


    Трагічним подіям з нашим літаком в Ірані…і всім душам, що навіки лишилися у небі!


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  5. Вікторія Лимарівна - [ 2019.12.30 13:34 ]
    Великий обмін
    Червоний Хрест, ОБСЄ…
    Великий обмін полонених,
    бо політична воля є
    й сміливість кроків повсякденних,
    щоб стало б `ажане здійсненним!

    Довготривалі, нелегкі
    для звільнення робились спроби.
    Нестерпна туга на роки:
    у сім’ях горе, біль, жалоби,
    чекання в розпачі, хвороби.

    Хвилююча нарешті мить!
    Здійсняться довгождані мрії!
    Душа у кожного болить,
    хто небайдужий і вразливий
    до історичної події,

    для кого доля цих людей
    сприймається, неначе власна!
    Для мирних здійснення ідей
    довгоочікуване, вчасне
    прийд`е в домівки справжнє щастя!

    ***
    Щоденна біль, сльоза в очах,
    тривоги, сумніви та страх:
    тяжкий до звільнення був шлях.

    29.12.2019





    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Губерначук - [ 2019.12.09 13:19 ]
    Україно рідна!
    Україно рідна –
    Вкраїно моя,
    люблю тебе щиро,
    милая земля!

    Ліси, степи, луки,
    і Дніпро реве.
    Ні за які муки
    не віддам тебе...

    2 жовтня 1981 р., Мосток

    Вірш написано, коли автору було 12 років,
    не включено автором до основних творів.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.12.08 13:16 ]
    Українська молитва
    Ми зберемо́ся всі до купи
    й піде́мо
    за кинутим уперед яблучком
    з Едему.
    На кожній зупинці нашій
    збудуємо пам’ятник,
    в останнім гріховнім кутку
    зупинимо маятник,
    заллємо водою кострище –
    нехай краще вітер свище.
    А за горою мармуро́вою
    зійде́мося силою здорове́нно-здоровою
    докупи
    з кожної халупи,
    з терему, замку,
    з землянки.
    Станемо ми, українці,
    і заспіваємо!
    Станемо ми, українці,
    і всім розкажемо, що знаємо.
    Що маємо – покажемо
    і роздамо на розмноження
    без нівечення, без ототожнення.
    І розі́йдемося далі по світу,
    читаючи ту молитву
    Українську!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 3"


  8. України Сокор - [ 2019.12.07 20:06 ]
    Причина

    Україно, рідна мати,
    Не на хресті ти розіп'ята.
    Чи розіп'ята в душах прісних,
    Твоїх дітей без волі грішних?
    Чи тліє віра ще в душі?
    Бо темна хмара заслонила
    Від неба й сонця волі крила
    Вони не висохли від крові,
    Що пролилася в мільйонів
    Твоїх дітей твоєї долі.

    За що дітей губили,
    Навіщо землю занапастили?
    Зробили убогу і безплідну,
    В отруті змучену, негідну,
    А ту, що родить, продають.
    Як сирітку, що без неньки,
    Землю рідну за грошеньки
    Чужинцям, переселенцям,
    А зони — українцям,
    Де й спокутують гріхи.

    Україно, рідна мати.
    Чи в гріхах ти винувата?
    Люди, ставши “вовками”,
    Творять зло тобі віками.
    Що лишилось в них святе?
    Лише тіло грішне тіло,
    Та й життя, що животіло.
    То ж скоріше в домовини,
    А Україна нехай гине.
    Нема кому за неї стать.

    Та ще й брат киває на брата
    Українці – жебрачата,
    Будуть долі докорять
    І не хочуть цього знать,
    Що Україна сиротина.
    Хіба не бачиш ти, людино:
    -Прийшла лагідна година,
    Зірки доленьку снують,
    Щастя в дім тому дають,
    Хто Волю має за дружину.

    Прокинься, душе. Прокинься, людино.
    Подивися на Вкраїну,
    Хіба не чуєш, не шумить
    Наш славний Дніпр, неначе спить.
    І в тому є твоя причина.
    Та не бачать і не чують,
    Ніби тінь життям мандрують,
    Як воли, зігнувши спину,
    І весь рід йде до згину,
    За що несуть великий гріх.

    Україно, рідна мати.
    Народу в тебе є багато.
    Хіба хто дбає, лиш грабує
    І Бога в серці не почує,
    І не чує він твій клич.
    Хіба у світі є нарід,
    Котрий не дбає про свій рід?
    Який віддав себе у рабство
    За брехню, за лукавство,
    І не сколихнеться в серці гнів.

    Розгубивши свою Славу
    І сорочку вишивану,
    Яку при свічках вишивали,
    Пісні воленьки співали,
    Щоб повстали за свободу.
    Знов лунає клич народу..!
    Їх переповнив серця гнів...
    І накує мечі із рала,
    По Вкраїні піде слава,
    Синьо- жовті підняв прапори.











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Паучек - [ 2019.12.07 10:14 ]
    Незгоди подолаєм
    Тривожиться душа моя
    за долю України...
    Невже святий наш Боженько
    дозволить у руїни
    перетворити рай земний,
    святі поля, прадавні,
    загине рід козацький весь
    і справи його славні
    забуті будуть у віках
    назавжди?.. Гей, навіки
    не буде цього! Знайте всі:
    завдання превеликі
    Господь наш Бог довірив нам
    і ми усе здолаєм,
    ще й на усенький білий світ
    всі разом заспіваєм,
    а пісня та полине ген
    далеко, аж за хмари,
    у рідних горах, як завжди,
    пастимуться отари
    і діти в школі гімн співать
    будуть під жовто-синій!
    Цвістимуть яблуні в садах,
    в душі розтане іній.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. олександр квітень - [ 2019.12.06 22:17 ]
    Воїнам Збройних Сил України добровольцям та всім захисникам Батьківщини ...
    В канонадах , кров'ю й потом ,
    Здобували ви свої перемоги ,
    Тільки вільний вітер знає , як лунають про звитягу пісні ,
    Як зривались з неба гради і тремтіли вкриті пилом дороги ,
    як на вірність Батьківщині присягали на майданах сини .

    Ви тримались , і боролись , за свободу , через край , до нестями ...
    Підіймали синьо жовтий , у вогнях , боях , обпечений стяг.
    Україна-ваша доля , що на все життя буде з вами..
    Бо ж у всьому світі нікому , не зламати віру в серцях ...

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Філософ - [ 2019.11.20 23:40 ]
    Патріо
    Як отрута
    те Патріо - коли
    йде воно від
    тих Нікчемних
    мертвих Душ


    І прив'язані
    Бариги - торгашня
    до віл палаців
    яхт і злата


    Вітчизна
    для таких чинуш
    міністрів , потаскух
    Борделю "Зрада" -

    Мальдіви , Кіпр ...

    Навіщо їм плекать
    Терпільну Україну
    її Освіту -

    "Гламур " їх - в Єль
    Навчання- Гарвард

    Хохлам - Совок !
    для Стада- буде
    мертва "школа"
    фабрики Совка


    Навіщо Медицину
    робити Надсучасну ?

    ( Тєрпіл - рабів - і так
    ще так багато !)

    І НеДоступна якість
    Феофаній

    - Ми за кордоном
    лічемо себе !"



    ЗМІ шльондрами
    "Свободи Слова" -
    належать Нам

    тому - як ту ману -
    Лапшу зжирайте !

    і Вірте - ми таки
    "Херої"
    ЗЕлені ,Сині ,
    Чорно -і червоні

    Ми Патріо !
    Такі вже патріоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Козак Ігор Козак Ігор - [ 2019.11.20 19:29 ]
    Ціна свободи
    Свободу не продати за гроша,
    Свободу не купити за копійку
    Її в бою сміливець здобува,
    Той в кого дух найвищого ґатунку.

    І мій народ бував на барикадах
    Стояв незламно у морозні дні
    Боровсь проти «драконівської» влади,
    Що гідність й честь пригнула до землі.

    Горів вогонь,чорніло синє небо
    В повітрі відчувався запах шин,
    Наш краю ми борімося за тебе
    Єднає нас усіх славетний гімн.

    В історії козацького народу
    з’явилися печальні сторінки
    Звичайні люди з дерева щити
    Тримали,мов надійну оборону,
    А в них влучали кулі вогняні.

    І скоро перед янголами стали
    Їх душі щирі,а тіла вдягли в вінки
    Так українці гідність здобували
    Небесна Сотня – Слава на віки!
    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Сергій Губерначук - [ 2019.11.13 15:31 ]
    Колаж
    На слові "ніколи" замкнулося коло.
    Моя аномалія – ніби Австралія.
    Могло б моє серце поїхати в Грецію.
    І вже до печінки дісталися б інки.
    Мізки б захотіли в часи до Аттіли.
    Та тіло по спину впряглось в Україну.

    Чому я не вірю у смерть ніколи?
    Я скинув би скальпа на скелі у Альпах.
    Я б висушив жили на пальмах Маніли.
    А Кремль проковтнув би, немов карамель.
    І десь у Китаї з червоним глитаєм
    рубавсь до загину за ту Україну.

    Але моє небо сказало: "Не треба".
    У полі поет загинає тополі.
    На гак за ребро на картинах Рембра́ндта
    чіпляють вареник за браком таланту.
    І церква – померкла, кладо́вище – звалище…
    Та й як Україну не називали ще?

    Не краще б іти і себе не цікавити?
    Із грудочки глини розже́вріти сина.
    А зламану гілку узяти за жінку.
    І, море знайшовши, посісти у човник.
    І бути поетом, обпливши планету,
    де, що не людина, – така́! Україна…

    11 квітня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною…", стор. 42–43"


  14. Тата Рівна - [ 2019.11.09 20:37 ]
    МОВА
    Що таке мова? Мова це люди
    Буде їх більше — буде їх мова — всюди
    Будуть люди родитися, співати
    Буде їх мова під саме небо лунати

    Янголи та чорти — всі почути мають
    Що українці безмовно не помирають

    Десять століть зневаги всотались у клітини
    Наших людей виховували німими

    Марна це справа — хмара пройде й розтане
    Сонце висушить сльози, омани, тумани
    Янголи та чорти — вже напевне знають, що
    Українці безмовними не бувають

    Десять століть наруги — бути з колиски битим
    Мову свою не знати та не любити

    Ніби соромитись можна власної суті
    Ніби не ми самі є для себе судді

    Що таке мова? Мова — це люди
    Буде нас більше — почують наше всюди
    Доведеться кожному зрозуміти —
    Мова пульсує, уміємо говорити

    Що німота минула — знову не стане —
    Мова моя розкотиться над світами
    Що таке мова? Мова — це ми із вами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.10.28 13:25 ]
    Москва
    Без перебільшення, ця купа не мала;
    мурашки копошать напружено,
    немає правди у ногах натруджених
    в периметрах, параметрах подужаних,
    по всіх стежках великого села.

    Живого місця не знайдеш, не виявиш.
    Москва болить Росією своєю,
    в одне лице злилося зле і злеє –
    а не здереш із тімениці теї
    три кольори, сполощені помиями ж…

    У прапори давно душа закуталась,
    але між жовтим і блакитним я,
    мені чужа ця вицвіла земля,
    де я – не я, і де моє ім’я
    на різний лад в п’яних словах заплуталось.

    Де кожен ріг зариганий жовні́рами,
    де кожен вид – впосліджена ізба,
    де ближнього і дальнього руба
    матюк на матюці, і не ганьба, –
    а звичка це така – ввижатись звірами…

    Мабу́ть, колись, як розцвіте тайга,
    і я побачу на Росії тільки
    слід кедра і старання білки, –
    вклонюсь Москві за всі мої поми́лки,
    а так за що? лише тривога, га?

    Прощай, столице но́вих кріпаків.
    Ми вчасно встигли з красного засватання,
    ми красно власними руками здатнимо
    і Україну-Русь наддіамантнимо
    за всі поневіряння трьох віків.

    3 березня 1993 р.,
    Красноармійськ, Московська обл.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 73–74"


  16. Сергій Губерначук - [ 2019.10.21 13:57 ]
    Історія
    Забутая дорого у пітьмі!
    Тебе шукала не одна потвора,
    малюючи слідами на зимі
    криваві кола.

    У нетрях цих безлюдність світова
    ховалася від Господа і Бога.
    Тут, що не крок, – пророка катував,
    збивав дорогу.

    Та й так завів, що ледвечки жива,
    вона тягла свої священні мощі –
    у сивих головах потріскані слова –
    на лобну площу…

    … щоб розцвісти чорнобилем густим,
    припорошитись снігом аміачним…
    Тепер їй легко вийшло б зарости –
    хрестом не лячно.

    Вона ж веде, та щось ніхто не йде,
    бо той чорнозем гірше каменища,
    і у хаток, що цілі де-не-де,
    у грудях свище…

    Загублена дорого у пітьмі,
    тобою бігла не одна потвора,
    коли сиділа мудрість у тюрмі,
    а злість – довкола.

    А ми, аморфна маса поту й сліз,
    залякано прохаючи про поміч,
    не знали, що дорога наша – вниз,
    що предки наші з нами йдуть пліч-о-пліч.

    Але ж розвиднілось. І мав би бути бій,
    бо наша правда з предками єдина.
    Сьогодні ми відчулись на тобі
    і зрозуміли: кожен з нас – людина.

    Ти маєш бути нам за вожака,
    бо на тобі наш рід порозумнішав.
    Ти – є його відрубана рука
    і кров … ще свіжа.

    4 вересня 1990 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 45–46"


  17. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.16 00:44 ]
    Футбольний трiумф
    Присвячується українським футболістам

    Бентежні емоції на стадіоні!
    Запекла хвилююча гра!
    Та все ж перевагу бере Україна
    З рахунком "два-нуль" на «ура!»
    Сміливо вона виграва!

    Хоча супротивником є португальці,
    (В футболі серйозні знавці )
    Досвідчені, вмілі достатньо бувальці.
    У світі знайомі гравці,
    Та й в справі своїй фахівці.

    Вже другий в завершенні тайм... та напруга
    Сягає шалених висот!
    Рональдо поцілить у наші ворота:
    Потужний у грі поворот
    Надав хвилювання й турбот.

    Когорта славетна зібралась відома:
    Ярмоленко та Яремчук!
    Євген Коноплянко: легенда футболу!
    Відточений П’ятова рух:
    М’яча що не випустить з рук!

    Бо він воротАр міжнародного рівня!
    А для Кропивницька земляк.
    Подачі усі відбиває відмінно,
    (Одну лиш не стримав ніяк)
    Отримує безліч подяк.

    Завершився матч! "Два-один!" Перемога!!!
    У оплесках чутно запал!
    Осяяна успіхом в спорті дорога
    Для хлопців успішний фінал!
    Тріумфу нестримного шквал!

    14.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119101509746


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Галина Кучеренко - [ 2019.10.06 23:08 ]
    ***
    Ховаючи світило в сірих хмарах,
    Похмура осінь дріботить дощем.
    Тепла ще хочеться… Як вогняна примара
    Кружляє вир із листя… В серці щем
    Війни… Не буде миру незабаром….

    Ще колисають вранішні тумани
    Родючу землю після щедрих жнив...
    Та не притлумити нам кровотечу з рани
    Бальзамом миротворчої мани.
    Чим сплачено за компроміс Богдáна….?

    Вкриваючи Говерлу покривалом,
    Зима постукала… Та наче ж осінь ще,
    Покрова - і надія, і забрало,
    У спалахах окреслює плече
    Захисника… Лиш тільки б сили стало…

    © 09/2019


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  19. олександр квітень - [ 2019.09.14 13:56 ]
    Просто "перестать стрелять"
    У нас віками мов під кальку ,
    В тяжкі часи з мирського дна ,
    Втішає люд знайома байка ,
    Що нині , то не їх війна..

    Чи від безволля чи зі страху ,
    Знімілі в тяжбі лихолить ,
    Втікти , так прагнуть бідолахи ,
    В закутий у смирення світ...

    А в світі тім , всі добре знають,
    Ось ось настане благодать ,
    Що прийде мир до хати з краю ,
    Лиш треба "ПЕРЕСТАТЬ СТРЕЛЯТЬ".

    Від болю хочеться кричати ,
    Бо ж правду бачивши сумну
    Я заперечу.. "мижебратам",
    На їхнє "зупиніть війну"........

    Хто сіє жито в яр глибокий ,
    Змарнує зерня в бур'янах ,
    Хто вірує , що в рабстві-спокій ,
    У суєті помре в рабах..

    А плачучи й схиливши спину ,
    Він не знайде в сльозах спасінь ,
    Як , не любивши Україну..
    І ВІН , не України син ...

    Навколішки просивши миру ,
    Згорить від воєн і скорбот......
    Народ що в боротьбі безсилий ,
    Зі світу зникне той народ...

    Олександр Квітень
    м. Мукачево....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Прокоментувати:


  20. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.07 17:41 ]
    Хвилююча звiстка
    (Про звільнення героїв-українців)

    Бентежна, хвилююча звістка, що вранці
    торкнулася щемно до серця:
    Повернуться СЬОМОГО ВЕРЕСНЯ бранці.
    Нарешті відкриються дверці.

    Тюремні, огидні, принизливі грати:
    За ними тримались герої.
    Хворіти їх змушував ворог, страждати,
    Підступно позбавивши волі.

    Зростаючий відлік часУ, що невпинно
    страждання приносив та муки.
    В повернення віриться їх неодмінне:
    Не довго терпіти розлуку.

    …Літак приземляється: в захваті діти!
    Нестримані сльози в чеканні…
    Ось сам президент, як йому не радіти!
    Зближаються всі в хвилюванні.

    А далі – це вибух, потік ейфорії!!!
    Найвищого злету октава!
    Здійснилась жадана, прискорилась мрія!
    Героям уклін наш та слава!!!

    ***
    Крок перший, потужний: скінчити війну,
    Бо платимо надто високу ціну!
    Ціну неймовірну за тисячі жертв.
    Надія з’явилась: не чути про смерть!
    Зустріти у мирі наш завтрашній день!!!

    07.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090705587


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  21. олександр квітень - [ 2019.09.03 09:29 ]
    Називали ми Україною

    Той шлях за який боролися ,
    Століттями , поколіннями ,
    Наш край золотий з соборами ,
    Назвали ми Україною .

    І слово що душу скраяло ,
    І пісню що з вітром линула ,
    Й те небо де сонце сяяло ,
    Назвали ми Україною .

    І образ святий , пречистої ,
    Світ віри в Христа нетлінної ,
    Прекрасної благовісної ,
    Назвали ми Україною .

    І ярмарки з вишиванками ,
    Де рід зустрічався дниною ,
    І вранішній луг з серпанками ,
    Назвали ми Україною ..

    Гаїв солов' їних пЕреліс ,
    Безмежжя степів полинових ,
    Чарівні Карпати вересня ,
    Назвали ми Україною .

    Й ту кров по землі розлитую ,
    Братів що за волю згинули ,
    За правду майданів-мітингів ,
    Назвали ми Україною.

    Звитягу бійців , нескорених
    які назавжди спочинули..
    під шахтами й териконамии
    назвали ми Україною ....

    Олександр Квітень
    м. Мукачево.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2019.08.27 09:24 ]
    Джунґлі
    Вже пожерли жаби метеликів…
    Осінні зливи.
    Я розбив золотого келиха,
    бо був щасливий.
    Покотилися з нього яблука,
    горіхи, сливи…
    Розмаїття моєї африки
    дощами змило.
    Голі джунґлі – поліські тропіки.
    Пречиста ниво!
    Люди, хати,.. – мініАкрополіки.
    Могильне диво!

    28–30 серпня 1989 р.,
    Богдани́ – Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 98"


  23. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.25 14:48 ]
    Україна
    Гарна, витончена врода
    навіть недругів бентежить!
    Ось тому вони і стежать:
    Як зростали її коси,
    Омивали вранці роси.
    Не зважала на погоду.

    Постать нездоланна жінки,
    Тільки виснажені руки:
    Бо від втрат зазнала муки.
    Аж занадто працьовита,
    Люблячі у неї діти.
    Спалахнуть в очах іскринки!

    Незалежності сторінку
    Пам’ятає Україна!
    Рани болісні й руїни
    прагне швидше подолати!
    А корупцію за грати!
    Правильну знайти стежинку:

    Крокувати нею гідно,
    Захищати землю рідну!

    24.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082504409


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Тамара Швець - [ 2019.08.24 05:47 ]
    Рідний дім - ти, Україно
    Рідний дім - ти, Україно,
    Хто живе, хто народився,
    І з тобою поріднився,
    То вже мабуть, на роки,
    З тобою зв'язані стежки.
    Як мріють всі про процвітання,
    Про силу, міць – без коливання,
    Про те, що будеш, як колись,
    Своєю велич'ю гордитись.
    Потрібні всіх порозуміння,
    Для кого рідна Україна ,
    Бо вона, мабудь як дитя,
    Яке, від кожного чека,
    Поваги, ласки, допомоги,
    Щоб не залишилось тривоги… 2009
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Губерначук - [ 2019.08.23 12:20 ]
    Гімн Президенту України
    Коли кордони розривали Україну,
    єдиний розділяючи народ,
    з громади за́вжди піднімалася людина
    і рятувала від лихих негод.

    За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
    що Україна в нас – на всіх одна,
    що той, якого люди більшістю обрали,
    встановить мир, і відійде війна!

    Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
    чи то в роки імперій, орд чи рад –
    з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
    щоб повернути незалежний лад.

    Нерідко гинули в борні святі герої,
    та нашу пам’ять не розбити вщент!
    І на фундаменті історії старої
    постав наш Український Президент!
    _______________________________

    Приспів:

    Президент України –
    наша гідність і слава!
    Перше слово країни
    і обличчя держави.

    Хай лунатиме за́вжди
    вільний голос людини!
    Є апостолом правди –
    Президент України!
    _______________________________

    Не раз останньою надію обирали,
    коли планета гинула в диму.
    Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
    свободу всю довіривши йому.

    Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
    по українських вистиглих житах.
    Йому вручив Господь ключі для охорони –
    тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

    Бо доля нації робити і творити
    історію сьогодні й повсякчас,
    а Президент хай вознесе молитви
    за нашу Україну і за нас!

    _______________________________

    Приспів.

    12 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 288-289"


  26. України Сокор - [ 2019.08.22 20:40 ]
    Загублена доля
    В думах сиджу на високій скалі.
    Чому так важко на серці мені?
    Як розрадить, де радість знайти?
    Щось мені каже:- Скоріше злети!

    “Вітер легенький мене підхопи”!
    Аж серце завмерло, злякавсь висоти.
    Лину у простір, ніби я птах
    І Божу молитву тримав я в руках.

    Молюсь, щоб не впасти, признав каяття.
    Просив я у Бога продовжить життя.
    Просив, щоб скоріше мене приземлив:
    -Прости мені, Боже, все те, що згрішив.

    Та вітер мне ще вище підняв,
    А я усе дужче руками махав.
    Майнули внизу поля і ліси,
    Такої в житті я не бачив краси.

    Чому це не бачив, як пішки ходив?
    Хто моє серце байдужим зробив?
    Це ж Україна! Це радість моя!
    Та в небі шугають - вітер і я.

    Аж он я бачу чорніє байрак.
    Мені показалось, що щось так не так.
    Ніби веселка в росі виграє,
    Там ніби сонце, що вранці встає.

    Донизу я злинув як ворон, як грак.
    Опустивсь на границі де поля і байрак.
    Схили байраку терном зросли,
    А в терні - дівчина земної краси.

    Хто ти, дівчино, де мати твоя?
    Де твої друзі? Чому ти сама?
    Квітковий віночок вже добре прив'яв,
    А смужки барвисті вітер зірвав.

    Ти така гарна, така ти красна.
    Чому у тернах застряла коса?
    Чому ти не в полі там, де квітки,
    А в тернових кущах, де самі колюки?

    Мати моя - ненька Вкраїна.
    Доля я ваша, з обличчя – людини.
    Не можу зустріти героїв - братів,
    Що мене боронили сотні віків.

    Я зосталась, немов сирота,
    А людям на очі зійшла сліпота.
    Знати не хочуть, що вони вже в біді,
    А мені залишили терни одні.

    Люди забули своїх Богів,
    Та добре шанують своїх ворогів.
    Клич мій нечують, не бачать мене .
    В собі вони бачать лише себе.

    Домівка моя — це квітучі лани,
    Шумні діброви, широки степи.
    Де грає Дніпро, стави і пруди,
    Гаї калинові, вишневі сади.

    Там, де плугар з піснею йде,
    Воїн за руку дитину веде.
    Там, де в домівках щаслива сім'я.
    Я ваша доля і там житиму я.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Деркач - [ 2019.08.12 19:06 ]
    Доба перемін
    І
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
    А душа жадає переміни
    на одній із тисячі доріг.

    Не поталанило на фортуну.
    Батьківщина – це одна сім’я.
    Та стаємо знову на котурни,
    власне забуваючи ім’я.

    ІІ
    Лотерея імені – удача
    іноді незряча і глуха.
    Невеличке пугало ходяче
    Україну має за лоха.

    А чого не має, обіцяє
    щиро і наївно до сльози.
    В засіки нового урожаю
    смикаємо сіно для кози.

    Канули у Лету могікани.
    Виринули п’явки із пітьми,
    недалекоглядні капітани,
    коміки квартальної чуми.

    Осміліли слуги есесеру,
    ліга сміху – юні піонери,
    що уже готові як завжди
    в табори... у мери, у прем’єри...
    у ліси... на те і тренажери
    з будою на прив’язі орди.

    ІІІ
    Ми єдині, вільні, неділимі,
    хоч із низини до висоти
    спалені до спокою мости.

    Та у небі є ще херувими,
    і лунає хорами живими:
    «Боже, Україну захисти!»

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  28. Таїсія Цибульська - [ 2019.07.25 23:16 ]
    Гуляй, козаче
    Гуляй, козаче, гуляй!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!

    Стриножені коні, мов привиди сонні,
    не скачуть, не крешуть копитами світ,
    гуляй же, козаче, із ранку до ночі,
    хоч пазурі вовчі й шматують живіт!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    гуляй і танцюй, до подертих чобіт,
    і крики із хати не слухай, не слухай,
    не вперше вмирає козацький твій рід!

    Нехай розпинають замучену матір,
    ту кров не уперше приймає земля,
    ґвалтують дружину сусіди багаті
    і душать в колисці твоє немовля!
    Іржавіє шабля, іржавіє серце,
    плете павутину підступний сусід,
    а ти наливаєш горілку із перцем,
    і криво зшиваєш подертий живіт!

    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!
    Гуляй, козаче, гуляй!

    25.07.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  29. Олена Побийголод - [ 2019.07.20 09:53 ]
    Всесвітня Україна
    (гімн)

    Торонтсько-Оттавська,
    ковбасно-Полтавська, -
    тобі, Україно, привіт!
    Івано-Франківська
    та Сан-Францисківська,
    вмістила ти весь білий світ!

    Безмежно-Одеська,
    ген-ген Бангладеська,
    хоч де там отой Бангладеш!
    Від прадідів Кримська,
    либонь, давньоримська,
    та й Вінницька, й Київська теж!

    Славетно-Луганська,
    повік Мічиганська,
    Тернопільська, з терном навпіл!
    Московсько-метровська
    та Дніпропетровська,
    Волинська, Берлінська довкіл!

    Калмицька, Хмельницька,
    Чиказька, Черкаська, -
    що хочеш собі обирай!
    Кругом Чернівецька,
    й, мабуть, давньогрецька,
    а ще й Миколаївська вкрай!

    Ліонська (бо Львівська),
    туристсько-Мальдівська,
    Донецька, Венецька така!
    Невпинно Паризька,
    ущерть Запорізька,
    а зблизька - ще й трохи Сумська!

    Канадська, Багдадська
    та Кіровоградська,
    та й Харківська також, надісь!
    Житомирська з житом,
    Чернігівська з митом,
    рівненька та Рівненська скрізь!

    Сіонська, Саксонська,
    Естонська, Херсонська -
    найбільша з великих країн!
    Така Закарпатська -
    аж Каракалпацька,
    зненацька Словацька, та ін.!

    (2012, 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Якименко - [ 2019.07.19 13:58 ]
    Роз'єднані
    Ділили завжди нас по територіям й народам:
    То українці, там татари, там мордва,
    Отут бандерівці живуть, тут москалі зі сходу,
    А вже євреїв стільки - сил на них нема.

    Емоції перемикають мозок швидко,
    І кращі друзі схожі вже на ворогів.
    Лише хто розум має, відповість вам чітко,
    Що люди діляться на вільних і рабів.

    Липень 2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Ігор Якименко - [ 2019.07.16 13:52 ]
    Пророцтво
    Вже через тиждень ми зануримося з вами,
    В такий солодкий і м’який життя комфорт,
    Перегораючи на форумах рядками,
    Про несучасний і дурний народ.

    Присплять свідомість прояви емоцій,
    І в гіпнотичний ми зануримося транс,
    Щоб восени прокинутись, і знову,
    Отримать ляпаса від нерозумних мас.

    Бо так і не змогли ми усвідомить,
    Як же себе і всіх навколо захистить,
    Від впливу на збентежену свідомість,
    Цих технологій агресивно-мовчазних.

    Ото ж притримайте ви ваш запал емоцій,
    Хоч трохи в своїм серці збережіть
    Краплинку променя, який холодний розум,
    При необхідності ваш зможе розбудить!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. України Сокор - [ 2019.07.15 03:36 ]
    Схаменіться, люди.
    Гомоніла Україна про вільну країну,
    Як набат, гуде той гомін, гуде без зупину.
    Гуде, гуде й потрясає неньку до основи,
    Та народ не може скинуть рабські окови.

    Чи не може? Чи не хоче вільно в світі жити?
    Хіба в неволі, можна вільного родити?
    Хіба є в душі убогій потяги до волі?
    Животіє, жебракує без щастя і долі.

    Щастя й долю він шукає у чужій сторонці.
    Хай панують на Вкраїні ординці-московці.
    Хай бо нищать Святу Славу, рідну Батьківщину,
    Тай вириють з ниви корінь-пуповини.

    Що дає народу сили, віки відстояти.
    Зберігать свої кордони, рід свій розвивати.
    Зберігати рідну неньку, яка ще в полоні...
    Чуєш, брате-українцю, воленьку у дзвоні?

    Гомоніла Україна про українську мову,
    Як набат, гуде віками і гуде він знову.
    Гуде, гуде й потрясає небо до основи.
    Та народ вже прихилився до чужої мови.

    Прихилився й не журиться, хай Бог буде з нею,
    Аби тілом українець, а душа зміює.
    Він не бачить злого в тому, хіба то грішити,
    Хліб та сіль споживати, а душу згубити.

    Може тями вже немає, що душа - це мова,
    Яку предки нам збирали від слова до слова.
    А коли гуртом вставали - землю боронити,
    Рідну пісеньку співали, щоб завзятіше бити.

    Бо душею розмовляєш і добро - те твориш.
    Бо душа — це корінь, від якого родиш.
    Чому брате-українцю, зрадив рідну мову,
    Хіба ти не чуєш одвічного знову?

    Гомоніла, гомоніла й ніби заніміла.
    Як не засватана дівчина, та й осиротіла.
    Нема кому боронити від чужого ока,
    А вставати й гуртуватись - лишня морока.

    Тому рідна — наша, ненька, є ще у полоні,
    Той, хто хоче, прикладає до тебе долоні.
    Ніби квітнеш, як калина, - але при дорозі.
    Як до столу засідати, ти сидиш в порозі.

    Де поділася надія, що це за розплата?
    Коли ж, моя Україно, стала ти проклята?
    Чуєш, люде! Чуєш, люде! Наростає гомін...
    Це землі так важко дихать й роздається стогін...
    1980


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Якименко - [ 2019.07.14 09:36 ]
    *****
    Експерименту ми одвічного країна,
    Яка застрягла, мов у пастці, у віках!
    То, стиснув зуби, вириваємось з руїни,
    То повертаємось до рідного ярма!
    І знов настав цей час, експериментів
    Народ над волею й свободою жада,
    Закінчуйте юначе дисидентство,
    Нехай країна наша процвіта!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Ігор Якименко - [ 2019.07.13 17:05 ]
    *****
    Коли історію ми вчили з вами в школі,
    Одвічним пилом вкритою здавалася вона,
    Й про наших зрадників, повстанців і героїв
    Нам тільки пам’яті нагадує ріка.
    Та те, що нам здалось, поглинули століття,
    Нас вже сьогодні почало наздоганять,
    Повірте, що наступним поколінням,
    Ще вистачить про що нас розпитать!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Ігор Якименко - [ 2019.07.12 21:58 ]
    Одна історія
    Історія завжди біжить по колу,
    Лиш декорації переставляє час від час,
    Годину Ради Чорної згадайте ви сувору,
    І чим це все закінчилось для нас?
    Тоді з народом теж всі родичались,
    І плакали, що свитка лиш одна,
    Й на триста років Україну повінчали,
    За світового ката й лихваря.
    Історію хоча б для того треба вчити,
    Щоб не повторювались ці трагічні сторінки,
    І щоб в майбутньому, онуки наші й діти,
    Ніколи не писали нам, такі рядки!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  36. Ігор Герасименко - [ 2019.06.09 11:51 ]
    Диптих про Ворохту
    1
    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна Івана Франка.
    Ось вілла Грабовських. Пробачте, в думках ще бродив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і в'юнка, і п'янка.

    Бродив захмеліти й за ручки чорнички вчепитись.
    Положення розуму скроєне вкрай нестійким,
    як над головою лугів королевичі квіти,
    коли під ногами блакиті княжни ластівки

    літали лякливі, як нині за спогадом спогад.
    Літали щасливі. А з ними і з прагненнями до каплиць -
    в гарненькі граждинки Спасителя й Духа Святого
    і до Богородиці в гості, Ворохто, поклич.

    Поклич покорити вершину священну Говерли.
    Прости, я злякався: надумав - надмірно крута.
    Проте я затримав потік, що в долині плутав.
    Життя повернувши в цікавість-натхнення померлі,
    тікала крізь пальці прудка прохолода Прута.

    Тікала у пам'ять. А травень драйвово добро ткав.
    Щоб сумнів здолав і на берег шовковий ступив,
    на подвиг солодко-дзвінкий надихала Ворохта -
    ворота, відкриті до раю смерек і струмків.

    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна - Івана Франка.
    Гімназія вразила б, розум коли б не ходив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і легка, і п'янка.

    Вокзал залізничний нервує, ревнує, бо тричі
    дзвонили і плакали рідні Дніпро й Кременчук.
    Чекають на мене. Бо раптом Ворохта покличе -
    до неї, що птах до гнізда, назавжди прилечу!

    2

    Віддячити за вірш повинні.
    То ж до Карпат мене відправте,
    щоб опинивсь на Верховині,
    там, де тандем краси і правди.
    Там, де Гуцул гарцює, там, де
    йдуть: вуйком травень по Ворохті,
    по луках лікарем лелека;
    де зяблик - мікропаваротті
    дарує арії смерекам.

    Де сяйво кольорів державних,
    і від опришків блиску трохи;
    де спрагло віршник - макрозяблик
    складає голосисті строфи.

    Карпатський край полтавця викрав,
    коли своїх співців забракло,
    щоб із мого шедевру мікро
    собі зробити славу макро.


    2018



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (11)


  37. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.29 12:12 ]
    Така натура
    Як не вбивай її, не викорінюй,
    вона, немов бур'ян, росте повсюди,
    і хоч лунає знову заклик "змінюй!",
    та ми все ті ж - нікчемні хохлолюди!

    Така натура - досить і краплини,
    і лізе з дір, немов на дріжджах тісто,
    ростуть на душах ракові пухлини
    хохляцького-бидляцького замісу.

    Така натура вірує у бога,
    поклони б'є, до синіх ґуль на лобі,
    та суть все та ж - мерзенна і убога,
    що в материнській виросла утробі.

    І мати пожаліла, бо дитина ж,
    і вірити хотіла - помудріє,
    та хоч зникали в безвісті століття,
    хохол і досі в душах шаленіє!

    Він радо наплює сусіду в очі,
    бо той посмів у інший бік дивитись,
    горлає так, немов хапають корчі,
    бодай тобі, хохол, десь загубитись!

    Щоб ти пощез, пропав, навік загинув,
    і щоб чорти тебе кудись забрали,
    щоб справжні українці цю личину
    з корінням із душі повиривали!

    В собі плекаймо, люди, українця,
    бо право це виборювали кров'ю,
    випалюймо в собі раба й чужинця,
    будуймо світ лиш Правдою й Любов'ю!

    29.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.18 08:33 ]
    ЄДНІСТЬ
    Верховин потоки жваві
    Джерела струмочки талі
    В мові рідній заспівали
    Заіскрились стали грати

    Відчувається цей подив
    У чеканні грацій подих
    Ночі день уже дозволив
    Час у бік свій переповнив

    Жевріє в душі надія
    Кожному подасться мрія
    Приймемо благословіння
    Вибір принесе прозріння

    Визнається захід - сходу
    Північ - півдню , море - сонцю
    В боротьбі за Україну
    Поєднаємось в родину.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.16 19:30 ]
    Свято Вишиванки
    Врода її неповторна дівоча.
    Неба блакить, наче проліски, очі.
    Вдягнена просто, у вишиванці.
    Посмішка світла, сонячна вранці.

    Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
    Відлік часу доторкнеться сторінки:
    Стала тоді Вона незалежна!
    Безліч шляхів, і мрії безмежні.

    Тільки страждань ще нестерпно багато:
    Чобіт чужинця зайшов в її хату.
    Треба боротись за краще життя,
    Бо до кайданів нема вороття!

    Рідна, квітуча моя Україно!
    Кожен для неї, як рідна дитина.
    Свято сьогодні твоє – Вишиванка!
    Разом всміхнЕмося, люба панянко!

    17.05.2018
    Свидетельство о публикации №119051606400


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  40. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.16 13:29 ]
    До дня ВИШИВАНКИ
    Частіше одягаймо вишиванку!
    У будень, свято, й навіть, без причин -
    це не звичайна пишна одяганка,
    не просто купа гарних одежин!

    Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
    і таємниця із глибин віків,
    це хрестиками вишита дорога,
    це оберіг славетних козаків.

    Це чорний біль і сонячна надія,
    це кров червона і любов без меж,
    що голка чарівна тобі посіє,
    те, українцю, ти в житті пожнеш.

    І жнемо ми - то чорне, то червоне,
    а хочеться квітучих кольорів,
    та знову Україна-ненька стогне,
    бо наш сусід укотре озвірів!

    Майстерні руки, вишийте нам долю,
    блакитним, жовтим, і зеленим теж,
    колосся золоте в широкім полі,
    а не червоні відблиски пожеж!

    Не сльози материнські і сирітські,
    і не могили свіжі край доріг,
    а вишийте нам небо синє львівське,
    а білим - наш полтавський оберіг.

    Смарагди гір карпатських вишивайте,
    кохання вишивайте й коровай,
    і кожним хрестиком благословляйте
    найкращий в світі український край!

    16.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.12 16:33 ]
    А понад хату яблуня стара
    Усім самотнім матерям присвячую

    А понад хату - яблуня стара,
    їй три гіллі -
    мов три терпкі любові:
    одна - як світ,
    а друга - як жура,
    а третя переламана у слові.

    Так понад хату - яблуня сама.
    Їй - всі вітри і доля, як чересла.
    Яка цьогоріч віяла зима!
    Та все ж весною яблуня воскресла.

    Ще до вікна у нахильці - цвіте.
    Ще прилетить яка весела бджілка.
    А там, дивись, - і яблучко, і те -
    до сонечка. І на душі не гірко.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (9)


  42. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:05 ]
    ТРИЗУБ
    Мороз вітальний на лісах
    Покрив все іній білий
    Усмішка сяє на вустах
    Мій настрій є щасливий

    Святковий скрізь вирує дзвін
    Христос син народився
    Родини ряду поколінь
    Нації Храму Віра

    Єднання спільних побажань
    До Бога йде молитва
    Тягар отриманих страждань
    Плач журавлиний неба

    Ми просимо миру , і добра
    Ми прагнемо перемоги
    Історія падіння зла
    В віки тризубом чайки.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.08 21:01 ]
    Я, земля
    Тобі болять усі жалі земні
    А я - Земля. Я жалощів не знаю.
    Герой чи кат - однаково мені.
    Усіх прийму. У глибині сховаю.

    Твоє життя - невивчений урок,
    твоя душа - непевність і тривога.
    Очей не відриваєш від зірок -
    усе шукаєш там якогось Бога.

    Я ж зіркою ніколи не була -
    похмура маса каменю й металу.
    Та я тебе такого прийняла
    і ні про що ніколи не питала.

    Де народивсь? Де жив? Кого любив?
    Чого бажав? Яким богам молився?
    Скількох моїх сестер занапастив,
    коли до них непроханий прибився?

    Де твій початок? Де твоя межа?
    І головне: за що ти так зі мною?
    Поглянь - мої і тіло, і душа
    сплюндровані рукою нищівною!

    Мабуть, у нас майбутнього нема.
    Ой, схаменись! Оптимізуй потреби.
    Бо я проблему вирішу сама
    і зможу стати зіркою для тебе!

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (11)


  44. Світлана Пасенюк - [ 2019.05.02 12:20 ]
    Україні
    Хвилюється море пшениці.
    Сховались волошки в житах
    Душа діамантом іскриться
    У небі літає, мов птах.

    Піду я в поля неозорі.
    З волошок віночок зів'ю.
    Тут небо високе й прозоре.
    Все це я так щиро люблю.

    Люблю колосочки пшениці
    І сині волошки в житах.
    В джерелах прозору водицю
    І щебет пташиний в гаях.

    Люблю я і гори, і доли,
    Весняних садів аромат,
    У небі незлічені зорі,
    Й осінній рясний листопад.

    Люблю я зимові пороші
    І часу неквапного плин,
    Тріскучі різдвяні морози
    І іней на лапах ялин

    У світі найкраще зібрала
    Ти – матінко, рідна земля
    І, щоб про тебе не казали,
    Тобою захоплююсь я.

    Вкраїно моя, - моя доле,
    Люблю твою вічну красу.
    Життя своє, радості й болі
    Я в жертву тобі принесу.

    Нехай колосяться ці ниви,
    У житі волошки цвітуть.
    Країно моя, будь щаслива.
    Нехай буде світлим твій путь.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Герасименко - [ 2019.04.29 17:06 ]
    Весни пожежа
    Весни пожежа і в мені пала.
    Горю, як світ, її вогнем зеленим.
    І як у неї надлишок тепла,
    так надлишок метафор і у мене.

    Земля траві, то що вогневі гас:
    так блискавично, із билинки-іскри
    по чорнозему зелень розлилась,
    як по Вкраїні військо запорізьке.

    Весна прийшла на піках козаків.
    І щоб козацьким люлькам задиміти,
    мов з тисяч запальничок язички,
    метнулось листя по бузкових вітах,

    по вітах лип, каштанів та беріз -
    весь парк палахкотить воскреслим листям!
    І кожен кущик - літу обеліск -
    тепер весні салют зелено блиска!

    04.1994


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  46. Ігор Герасименко - [ 2019.04.26 16:27 ]
    Чорнобиль
    Пороблено щось з Україною. Боже, чому?
    Давно не лунає від неї медових мелодій.
    Якщо і заводить, то лиш полинову, сумну,
    бо чорний полин полонить золотавість городів,
    і мед стільниковий спотворює смак полину.
    Хороним надії, в журбі поступово холонем.
    А лань благородна стає антилопою гну
    в Асканї-Новій, і степ в його чорнім полоні.
    Та гірше - Полісся: порізане в рану одну.

    Хороним надії. Самі помираєм поволі.
    Ласкаву траву він спотворив у грубу труну.
    Калічать копитами коники личка півоній.
    Нагадує хата білява похмуру тюрму.
    Не сонце-блакитний наш стяг, а криваво-червоний.
    На голови наші, на коси-чуприни чому
    не хустку барвисту - вінок одягнув нам терновий?
    Не шапку смушеву сріблясту - а чорну чалму
    Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль,
    ЧОРНОБИЛЬ!

    04.2011


    Рейтинги: Народний 5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  48. Ніна Виноградська - [ 2019.04.04 22:25 ]
    Відродимося!


    Поборемо усіх, відродимося знов,
    Держава зацвіте, полита не сльозами.
    Вбере земля навік синів убитих кров,
    А попіл з ворогів розвієм над полями.

    І щастя відтоді вже не покине нас,
    Тримає на руках матуся юна сина.
    Нарешті з нами Крим і зболений Донбас.
    Ми разом всі отут, стражденна Україно!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  49. Ніна Виноградська - [ 2019.04.03 22:02 ]
    Все попереду


    Березневий туман вже заліг над світами,
    Кучугури снігів почорніли і тануть.
    Ще попереду птаством озвучені гами
    І осонцений день, що відкриє нам брами.

    Все попереду. Так. Перший пролісок в лісі,
    Горобців цвінь-цвірінь у солом’яній стрісі.
    І зелена трава поміж листу сухого,
    Великодні свята і благання до Бога.

    Зберегти цю красу і мою Україну,
    За яку на війні знов сини наші гинуть.
    Їм до раю тепер протяглася дорога…
    А живим всім потрібна лише перемога.
    13.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  50. Ніна Виноградська - [ 2019.04.03 22:26 ]
    Пробач, Небесна Сотне

    Небесна сотня дивиться у вічі
    Батькам, убивцям, владним ворогам.
    Вони не хочуть оцієї стрічі,
    Бо соромно стає за той бедлам

    Що натворили тут, в оцій країні,
    Всіх обікрали, збанкрутів народ.
    А на війні вбивають і донині,
    Не видно перемоги і свобод.

    Над головами пролітають круки,
    Віщують щось погане з дня на день.
    І злодіям не відрубали руки,
    Бо їхній вибір - грошова мішень.

    Домовляться, поділять і в офшори
    Втечуть, і з ними їхня вся рідня.
    Донбас забрали в нас і Крим, і море...
    Пробачте, біля трону шахрайня.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   24