ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Балера
2018.01.22 11:16
Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
І нікуди не можу подіти, з собою несу.
А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
Таємниця найбільша – це те, що за

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2018.01.22 11:09
химера слів
залізне полотно
в сніги пішли
у тьмяне потойбіччя
життя стекло
отруєним вином
і ти ковтаєш
невмирущий відчай

Мирослав Артимович
2018.01.22 10:34
Буяє душа і злітає у вись,
Енергія крил дивовижно нестримна,
З любові до пісні почався колись
Хорально-ліричний політ журавлиний.
Мажорно улиті в мереживо літ
Акорди сердець невгамовних «журавок»
Роз’ятрюють душі, лишаючи слід
На небі пісень у мис

Тамара Ганенко
2018.01.22 08:39
Без тебе без тебе не знаю
Чому так написано білим
Заметано зорями небо
Загублено стежку жадану
Іду навпрошки заметіллю
В снігах порятунку шукаю
У затишку зимно і душно
Шукаю заблудле чи зникле

Ігор Шоха
2018.01.22 05:49
Якщо зоїли раді лайці*,
аби боялися паяци,
і не складуть собі ціни,
то це слони, які і в лавці –
елементарні брехуни.

Вони і білі, і пухнаті,
коли розпушують хвости

Сонце Місяць
2018.01.22 03:09
Ткають геть секунди, що склали нудний день
Кришиш кудись години, чи як повезе
Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
Чекаєш на щось, чи когось, хто б наставив тебе

Втомлений від загаряння, дощ удома переждеш
Юності й життя ще повно, час нема п

Тата Рівна
2018.01.22 02:26
Коляд-коляд-колядниця,
Чому знов тобі не спиться?
Чому знов?
Віє виє хуртовина
Вітер б’ється, мов рибина,
Утікає час неспинний
Сторчголов.
Всі банальності та рими

Домінік Арфіст
2018.01.21 22:05
а смерть присяде скрєчку життя…
за руку візьме… поцілує в очі…
перелистає сни мої пророчі
і срця переслухає биття…
мене легкого понесе в санчатах
маленького у витертих штанчатах
у рукавицях з татусевих рук
у біле сяйво де нема розлук…

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:59
Нарешті - холод справжньої зими,
Застигли хвильки снігу шовком білим.
І знову усміхаємося ми,
Здоров`я додає мороз і сили.

І вогнище неонове навкруг
Розсипалось жаринами-вогнями.
Туман затьмарив димом виднокруг

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:58
Прийди до мене на пуантах,
А зверху ще - у білих бантах,
Яви красу єства хмільного...
І більше з одягу - нічого!

грудень ?525 р. (Від Трипілля) (2017)

Сергій Гупало
2018.01.21 21:03
Ось і у Києві затишшя.
Сидить безхатько на Майдані.
Щоденник пише, долю пише,
А завтра тут він – увостаннє.

Додому кличе не Вкраїна –
Лише лебідонька-дружина.
Така собі ось Чураївна,

Мирослава Шевченко
2018.01.21 20:17
Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,

Марта Январская
2018.01.21 19:31
А в глазницу реки западает осколок месяца.
Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
Распивает

Марґо Ґейко
2018.01.21 18:26
Потребуєш мене мов прозору богиню.
Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
Хто не хоче в майстерню душі берегиню,
Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
Що ти є без моїх за

Олександр Сушко
2018.01.21 17:46
Нащадки пажерливої орди
На суржику волають стоголосо.
Російську упихають у роти,
Московський піп кадило пхає в носа.

Чавили божу мову, наче лій,
В джерелах чистих мулу по коліна.
Мій рід згасає, втомлений, німий,

Галина Гулієва
2018.01.21 17:13
Носити в собі малого тотемного звіра чи
велику біду – сполохане і руде…
Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
Броди

Володимир Бойко
2018.01.21 16:20
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
У вакханальній круговерті
Вже недалеко до біди.
Нас шлях завів у нікуди.

Не увійди в мої сліди,
Не потопчи моїх ілюзій,

Ігор Шоха
2018.01.21 14:17
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
І гавкає на всю планету
хазяйновитий чоловік.

Багато їжі обіцяє:
червону юшку до води,
березової каші має

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))

Василь Світлий
2018.01.20 11:27
На світанні ранок в поступу тілеснім
Босими ногами по росі небесній.
Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
І ґаздою вправним у город полинув.
Зашуміло

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале люльку, п’є червоний ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2018.01.21

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Балера - [ 2018.01.22 11:49 ]
    ***
    Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
    І нікуди не можу подіти, з собою несу.
    А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
    І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

    У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
    Таємниця найбільша – це те, що завжди поблизу.
    За науку я дякую чемно сучасній епосі.
    Хоч дивлюся у небо, та все-таки задніх пасу.

    Але час пропонує себе і неоране поле,
    Хоч краплини, якщо неможливо дістатися рік.
    Хай минуле постійно в душі озивається болем

    І відпущений термін відомий лише угорі,
    Півжиття вистачає, аби озирнутись довкола,
    Ну а решта – аби засівати тверді пустирі.

    2018





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  2. Сонце Місяць - [ 2018.01.22 03:50 ]
    Час & Подих-Репріза (Pink Floyd)
     
    Тíкають геть секунди, що склали нудний день
    Кришиш кудись години, чи як повезе
    Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
    Чекаєш на щось, чи когось, хто б наставив тебе

    Втомлений від загаряння, дощ удома переждеш
    Юності й життя ще повно, час нема подіти де
    Тут раптом помічаєш, десяток літ позаду
    Хто сказав, що треба мчати, що постріл був до старту

    Ти біжиш і біжиш, здоганяючи сонце, що тоне
    Ніч обминає, знову з-за спини встає
    Сонце все те ж, хай відносно, лиш ти постарішав
    Дихаєш важче, на день ближчає смерть

    Кожен рік стає коротше, часу не знайти ніяк
    Задуми ані до чого, прози на пів-аркуша
    Втримуєш у спокою свій відчай, cе
    англійський стиль
    Час минув, скінчилась пісня
    Все сказати і не встиг


    Ось і рідний дім
    Побути радий ти своїм
    Прийдеш як із холоду й втоми
    Гріє радо тут вогонь кухонний
    Далеч над поля ~ лани
    Чути іржавілий дзвін
    Кличе паству вклякнути в
    Проханні зтиха до магічних сил





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.21 21:58 ]
    Застигли хвильки снігу
    Нарешті - холод справжньої зими,
    Застигли хвильки снігу шовком білим.
    І знову усміхаємося ми,
    Здоров`я додає мороз і сили.

    І вогнище неонове навкруг
    Розсипалось жаринами-вогнями.
    Туман затьмарив димом виднокруг
    І попіл дум розвіяв над гаями.

    І клаптями сади заволокло,
    Мов сіть павук накинув на дерева.
    Та сяєво пробило темне тло
    І усміхнулось ніби сонне мрево.

    21.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.21 21:41 ]
    Яви красу
    Прийди до мене на пуантах,
    А зверху ще - у білих бантах,
    Яви красу єства хмільного...
    І більше з одягу - нічого!

    грудень ?525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  5. Марта Январская - [ 2018.01.21 19:18 ]
    Галина Гулиева. Веретена. Перевод с украинского
    А в глазницу реки западает осколок месяца.
    Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
    Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
    И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

    Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
    Распивает меня он глазами своими темными.
    Незаконной женою стою перед ним невенчанной.
    А над нами вверху дышат ангелы с веретенами.

    Пусть, во имя Отца, не порваться вовеки пряже той.
    Пусть хоть пальцы мои – словно белые стебли – выжнутся.
    Молоко в животе невесомое тихо топится.
    Ночь терпка и пьяна - на холодных устах Всевышнего…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.01.20 17:04 ]
    Згар
    Виноградник скніє без лози,
    Вилито в багно солодкі вина.
    Бачиш зморшки? Це убитий син.
    Сивина - похована дружина.

    А синочок мирний. Не солдат.
    Просто українець. Без погонів.
    У стодолу залетів снаряд -
    Усміхнулись "родичі" за Доном.

    Височить горбочок у вінках,
    Довго насипав його, по жменьці.
    А жона померла на руках,
    Від розпуки розірвалось серце.

    Сон жахливий бачу наяву -
    Зятю тесть стріляє прямо в вічі.
    Я помер. Хоча іще живу.
    І нема у цьому протиріччя.

    П'ю нектар гарячий з полину,
    Бо душа згоріла - чорна шахта.
    Споряджаю внука на війну:
    Треба відомстити...вбити брата.

    20.01.2018р.









    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  7. Марта Январская - [ 2018.01.20 16:13 ]
    Путь
    Зима на юге вроде не зима –
    Инверсия про осень мимоходом,
    Так мягко стелит, чтобы жестче спать
    И даром не растрачивать свободу.

    Пути Господни неисповедимы –
    Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
    Ведут к тому, что зримо и незримо,
    И только в Рим не могут привести.
    Хотя в него все сходятся дороги –
    Рим лишь один, идущих же не счесть.

    И вновь от снега отрясаю ноги,
    Идя во внутрь, чтобы себя прочесть.

    20.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  8. Василь Світлий - [ 2018.01.20 11:59 ]
    Акварелі літа
    На світанні ранок в поступу тілеснім
    Босими ногами по росі небесній.
    Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
    Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
    Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
    І ґаздою вправним у город полинув.
    Зашуміло літо і медово, п’янко
    Танцювало танго на моєму ґанку.
    Про щось шепотіло та кудись манило.
    Все було казкове і таке щасливе.
    Акварелі літа промайнули швидко.
    В пам'ять вкарбувались, трепетно поникли.
    ***
    У холодну пору, у тріскучу днину
    Спогадом духмяним розтопили зиму.
    Вихлюпнулись звідти, гулькнули в долоні,
    Фліртували трішки в творчому салоні.
    Щиро так благали дати для них крила,
    Стати слово-сонцем ...
    І таки впросили.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  9. Оксана Мазур - [ 2018.01.19 23:01 ]
    Чого тобі, хлопче…
    Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
    Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
    Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
    Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

    Занадто блавату засіяла мама ув очі,
    Задовгі співанки гойдали колиску малу:
    Офіра русалкам, що лілії дикі полощуть,
    А трута цвітіння звиває легені у млу.

    Ти лук арбалетний, ти гукіт стрімкий водоспаду,
    Уже не втекти ані вбрід, ані вплав, лиш у смерть.
    Попереду прірва щербато регоче, позаду
    Столочені квіти, поламані клятви. І все...

    Крило повітрулі звихнулося летом до тебе,
    Їй серце триножив, вростаючи наскрізь у стан.
    В’язала закляття, шепочучи п’яно, а лебідь
    Видзьобував з рук обважнілих зелений туман.

    Що, хлопче, шукаєш між лісом і сонцем укотре?
    Чи сплаканих мавок не доста в нічному саду?
    Силяй їх намистом, а сльози тихенько закопуй,
    Барвінком і рутою зійдуть. А я украду

    Твій подих поранній, сорочки кутас чорно-білий, –
    Хай з того намостить гніздо соловей молодий.
    Чого тобі, хлопче? Впинаєшся хижо у силу,
    У владу над євами, а не боїшся біди?

    Чого ж? Я питаю, бо справді – чого тобі, чуєш?
    Забави, насмішки, зарубки на новий лежак?
    Лиш я не піддамся, бо вітер коліна цілує
    Крізь бганки батисту. Бо вітер зо мною лежав…



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (9)


  10. Ірина Вовк - [ 2018.01.19 17:42 ]
    "Ота вода… о, та чудна́ вода…"
    Ота вода… о, та чудна́ вода –
    підступна і манлива, наче зрада…
    Моя тобі, предивна Діво, рада:
    коли прийде пречиста Коляда,
    до тої каламутної води
    ой не ходи, пресмутна, не ходи…

    Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,
    Посеред магій Світлої вечері
    вогонь завітний блисне на киче́рі,
    і ти усе покинеш – і підеш
    до тої заворотної води –
    ой не ходи по вроду, не ходи…

    Зведе на безвість… Боже, відверни!
    (Отут Козу Лукавий напуває –
    він душу вкрав і тут її ховає).
    До тої душегубної води
    Ой не ходи, прелюба, не ходи.

    О, та вода! Ота чудна вода
    тебе таки зманить, Предивна Діво…
    Паде зерно… Чи плідні будуть жнива,
    коли в Кози дозріє «борода»?
    Тшшш!!! Тихо-тихо… Бачите: сліди!
    Наврочиш лихо, Діво…
    Не ходи!

    (Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення".- Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (4)


  11. Сонце Місяць - [ 2018.01.19 13:31 ]
    Готель Каліфорнія (Eagles)
     
    На вечірнім гайвеї пустельні вітри
    Спожити colitas рази два або три
    Навпростець через відстань замерехтіли вогні
    Важніли скроні, притупився зір
    І десь пристав би на ніч
    Вона вийшла у двері
    Урочий линув дзвін
    Онде, я сказав собі
    Для когось пекло, комусь парадиз
    Вона винесла світло, показала де йти
    Голоси лунали в коридор
    Я майже чув мотив:

    Відпочинь в Готелі Каліфорнія
    світ чудових місць
    світ чудових лиць
    Є номери в Готелі Каліфорнія
    Будь-коли у них
    Знайдеться нічліг

    Вона як тіффані хибна, тримає мерседес-бенц
    Чимало гарних-гарних хлопчаків, френдами зве
    У дворі тупцювання ~ лляється піт
    Цей танець до згадки, цей до забуттів

    Знову кличу я кепа
    Замовлю питво
    Рече: Cей спірит не буває тут зі шсятдев’ятого
    Та голоси усе кличуть далечини
    Чи розбудять у північ, аби
    Слухав просто снив . . .

    Відпочинь в Готелі Каліфорнія
    світ чудових місць
    світ чудових лиць
    Вирує життя в Готелі Каліфорнія
    О який сюрприз, не розповіси

    На дзеркальній стелі
    Шампанське россо, лід
    Їй слово: Ми усі вполонені тут із волі власної
    У палаті магів
    Щовечір їхній збір
    І сталеві дзвенять климки
    Та не вбитий досі Звір

    Мій останній спогад, біг у
    Напрямку дверей
    Неначе вихід міг найти
    У минуле, звичне десь
    Пустись, каже портьє
    Той, хто вселився сюди
    Має сплачувати за постій
    Ніяк не з’їхати





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  12. Василь Світлий - [ 2018.01.19 12:33 ]
    Величальне
    О, Поезіє Дня!
    О, Поезіє Ночі !
    Журавлине крило,
    Джерело, що хлюпоче.
    Неосяжна блакить,
    Неозорість космічна,
    Що приходить на мить,
    А здається…на вічність.
    Сивино провидінь,
    Життєдайно невинність,
    Не потоптаний сніг
    На безлюдній вершині.
    В Тебе ангельський чин,
    Ти є голос любові,
    Ти - світило світил,
    Що народжує слово.
    Ти горішній полин,
    Теплий дощ урочистий,
    Безпричинність журби
    І осіннього листя.
    Як уквітчаний лан,
    Як засніжена вишня,
    Чи ранковий туман,
    Чи зоря промениста.
    Океан почуттів,
    Таємниць таємнице,
    Солод темних віків
    І небесна зінице.

    ***
    О, Поезіє Дня!
    О, Поезіє Ночі !
    Ти пробач і прости
    Запорошені очі.

    19.01.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (6)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.19 11:10 ]
    Філософський камінь
    Німотний щем стискає груди
    І роздуми гіркі печуть:
    Що далі буде, далі буде
    Яка життя оцього суть?

    Уже далеко не роками –
    Десятиліттями, либонь,
    Шукаєш філософський камінь,
    Мов милої – тепла долонь.

    Вся суть, ви скажете, в любові!
    Але минає і вона.
    І миті всі оті чудові,
    Як літо й чарівна весна.

    І що лишається? Напасті?
    Зима торкає за плече…
    У почерговості контрастів
    Ріка життя мого тече.

    Узимку тужим за весною,
    А в спеку – хочеться зими.
    І суперечливостей грою
    До смерті бавимося ми.

    8.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  14. Василь Кузан - [ 2018.01.17 23:41 ]
    Зима, як жінка, міняє позу
    ***
    Зима, як жінка, міняє позу,
    Морочить душу, туманить розум.
    То хоче глибше у сніг зарити
    Вчорашніх вражень дереворити,
    То хоче ззаду поцілувати,
    Обводить пензлем важливі дати,
    А то, як дівка у сні дволикім –
    Її лякає раптова близькість.
    Біленькі перса під ковдру пряче
    І страх стрибає, неначе м’ячик.
    Холодні скроні вкривають роси –
    А раптом осінь заплодоносить?...
    Бере у руки усе, що треба,
    Вдягає… Пестить… Приводить Феба
    І каже: «Грайте мене по нотах!
    Я віщувати вам буду доти,
    Допоки крига. А там, по кризі
    Ідіть на той бік». Проміння злиже
    Сліди кохання, сховає в прозі
    Усе, що грілося на морозі.

    17.01.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  15. Сонце Місяць - [ 2018.01.17 20:51 ]
    А.К.
     
    П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
    старанні, зухвалі пози
    аргументи, резони, догми

    За кавою або кейфом
    на сепії чи пастелі
    вітаючи сум & втому
    фотелі й пустелі готельні

    Похилено келихи, зібгано спокій
    & музика, різдвяне бароко
    всесвітом обернись
    ecce homo

    Іноки майже ікони
    трепетні вишні
    зорі
    чого заради повинен
    хай апріорі відомо

    На тій одинокій
    дорозі

    Додому





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.16 23:00 ]
    * * *
    Темноти навалився огром,
    І небесна імла загуса.
    Чарівливі вогні над Дніпром –
    Дивовижна вечірня краса.

    Вітер віти колише сумні,
    Я милуюсь, милуюсь, іду…
    Як же хороше, Боже, мені,
    У спустілому цьому саду.

    Пломеніє ясний краєвид,
    Скрізь неону жарини самі.
    Мов під пасмами хмарних сивин
    На півнеба палає камін.

    О предиво оце осяйне,
    Я над ним свої роздуми в`ю,
    Хоч не гріє це сяйво мене,
    Зігріває уяву мою.

    7.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (14)


  17. Марта Январская - [ 2018.01.16 21:56 ]
    * * * * * * *
    И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
    Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
    Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
    Январской вороне стать белой везде повезёт.

    Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
    И только снежинок у бога для нас про запас.
    И глядя на снег, невозможно уже не поверить,
    Что есть чистовик.
    И он пишется небом -
    о нас…

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.01.16 19:31 ]
    Фінал
    Від А до Б не порахую верст,
    Згубився лік словам в життєвій книзі.
    Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
    Сміялись люди. Та мовчали висі.

    О, як його я здихатись хотів!
    Зламав перо, сховав у клуні крила.
    Пегас заснув, немає більше див,
    А муза на руках, слаба, зомліла.

    Лишилися із пляшкою одні,
    Лилася у нутро вода вогненна.
    Стікали у ніщо хвилини, дні,
    І засмерділась бочка Діогена.

    Нема кінця життєвій суєті,
    Нікчемну мідь кладе людва на тацю.
    Достатньо бавив люд. Тепер і ти
    Береш до рук важкий ковпак паяца?

    Хитає. Притулився до стовпа,
    Він теж утратив плодоносну гілку.
    Не мучаюсь. Є заступ і сапа -
    Упруся в землю поглядом довіку.

    р.s:
    А на гробки – могилка, квіточки,
    Береза розпуска зелене листя.
    Чужа рука запалює свічки:
    Заснув поет. Літав, але розбився.

    16.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  19. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.16 12:26 ]
    Кінець…?

    Він питає про нашу війну: чи уже кінець.
    Чи злітати совою у мряку грудневих вікон...
    А у горлі будяччя від сотень упертих "не",
    Що прокушують губи і гаснуть охрипло криком.

    Де завершення болю в побоїщі тіні химер?
    Дайте пластир для вилиць, порізаних словом байдужим.
    Я здорова тобою, мій боже, мій враже, мій муже,
    Але квіти зів’яли: конвалії, лілії, ружі,
    Порожніє партер.

    Я питаю про нашу війну - пам’ятаєш все:
    Як ловили пір’їни блаватні, ховали в книги?
    Передранішня пінка цілованого гляссе...
    Укривав мене ковдрою, крилами, теплим снігом.

    Ну а як поодинці насіяли двійно печаль?
    Мудрі сови на плечі мостились руками півбога.
    Тихий місяць стікав молоком, замерзав під порогом.
    Дві стежини губились, як зашморг лежала дорога.
    Догорала свіча.
    Бо час...



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (14)


  20. Наталка Янушевич - [ 2018.01.16 00:20 ]
    *****
    В раптовий холод і думки повільні.
    Всі квапляться до світла та вогню.
    У сорочину, чорную по білім,
    Сьогодні вранці землю зодягну.
    Я почеплю на хмар високий комір
    З бурштину брошку сонця угорі.
    Димує сигаретка - довгий комин,
    Допоки кошик дров не догорів.
    А все-таки пронизливо та зимно,
    І те вбрання - благесенький перкаль,
    Коли надійде дзвінко вечір синій
    І щось гукне в скляну січневу даль.
    Що не було швидкої заметілі,
    Що річка попід льодом не пливла
    Що поки все - худий і чорно-білий
    Безхатько-пес у пошуках тепла.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  21. Василь Світлий - [ 2018.01.15 21:47 ]
    Сортувальне
    Сова калині не товариш,
    А глечик дзьобику не пан,
    Якщо губа лихе варгане,
    Своє хапне... Собі затям.

    Титанів битва. Мировиця.
    Всі при чинах і у званнях.
    Не вгомониться тільки птиця,
    Все кудкудах і кудкудах .

    15.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (7)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 18:30 ]
    Дітки
    Підніжки, штовханина та лящі -
    Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
    Кусаються безтямні мураші,
    Передалися з генами пороки.

    Летить в обличчя камінець, слівце,
    Ламати віть навчаються вандали.
    Другиню обдаровано синцем:
    Оса мала, та вже отруйне жало.

    Пісочниця - за сьомий континент,
    Іде війна за пасочку, шматочок.
    Насилля! Ось надійний інструмент!
    Майбутній тать шліфує власний почерк.

    Рвонув косицю бравий шалапут,
    Штурхнув у живота майбутню маму.
    Всміхнулися Пілат, Лойола, Брут -
    Побила шістка знов козирну даму.

    У кошеняти зламано хвоста -
    Підгледів пупс прийомчик в інтернеті.
    Немає від жорстокості щита,
    І чути крики болю на планеті.

    Звикають руки швидко до ножа,
    Жує м'ясце малеча, а не кашку.
    Я тут живу. Та ява ця чужа.
    Сховаюся од світу в черепашку.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 15:45 ]
    Святе письмо
    Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
    Він був поет. Не цар, і не вельможа.
    Верховний жрець казав "Грошей дамо.
    Народу скажем - це закони Божі".

    Штовхав у спину гнівно спис важкий,
    Аби писав про кару, гріх і карму.
    Та скрапували на пергам казки,
    Які в дитинстві шепотіла мама.

    Ареопаг цікавила хвала,
    Покора, батожища і данина.
    І казка стала нещадима, зла,
    Аби рабів тримати на колінах.

    Зникали байкарі, немов туман,
    Ані імен не знано, ані чину.
    Є Тора. Є Коран. І є обман.
    Я, мабуть, теж отак пощезну, згину.

    Сплітаються сакральні письмена,
    Замурзані чорнилом ніс та вуха.
    У храмах колотнеча, гвалт, війна,
    Бо у людей у головах розруха.

    Мій ангел каже: - Тихо, не кричи.
    Ти станеш мною. А земне - суєтне".
    Ідуть кати. Вже вийняли мечі.
    Нема страху. Душа моя - безсмертна.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  24. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:23 ]
    "Між Землею і Небом" (вальс)
    Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
    і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -
    ти втомився з дороги, втомився від марного бігу –
    ти спинися – на Бога – спинися. Приста́нь – і спочинь…

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.

    Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
    між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
    між крутими земними і білими хмар-берегами
    Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.

    Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
    Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
    І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
    як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.

    …І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
    свій танок новорічний одвічний святочно почнуть…

    А в твоїм надлегкім і прозорім – наснаженім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення".-Львів: Логос,1997.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  25. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:31 ]
    "Оком, чи словом, чи співом..."
    Оком, чи словом, чи співом,
    чи то нечистим посівом –
    темним неправедним гнівом
    розпочинається рік –

    грішним, порочним зачаттям,
    зламаним білим лататтям,
    чи материнським прокляттям –
    гнів несусвітній упік.

    Свічка в руках побіліла,
    свічка в руках обімліла,
    свічка в руках обміліла –
    хуга відьомська гуде –

    холодно ніжкам ізбитим.
    холодно плічкам невкритим,
    холодно вічкам невмитим –
    свічка
    по воду
    іде…

    Снігом – босоніж… скажена!!!
    Снігом – босоніж… блаженна!!!
    Йде в снігопад Магдалена,
    Де всепрощенна Кутя…

    …Спалахом б'є зоряниця,
    Обертом йде паляниця –
    Десь там злучається Трійця:
    Йосиф…
    Марія…
    Дитя…

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  26. Любов Бенедишин - [ 2018.01.14 14:02 ]
    Заразне
    1.
    Не Поезії Дух (чи востаннє?)
    в Поетичні Майстерні навідавсь:
    лихослів'я, блювання, плювання,
    полювання на тролів і відьом.

    Знов навиворіт всі "шито-крито".
    Хто ж перевертні тут на ПееМі?
    ...Повний місяць. І хочеться вити.
    Червоніє зоря в діадемі.

    2.
    Навідавсь. Аби не внадивсь!
    О де той Божественний надих?
    Зізнаюсь, я теж трішки "крейзі"... і
    зачахну, мабуть, без Поезії.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  27. Марта Январская - [ 2018.01.14 10:12 ]
    Старо-Ново-Годное
    Под звон колоколов,
    звонящих на Василия,
    ловлю, как птицелов,
    слова себе по силе

    и кутаю в снежок,
    идущий избирательно.
    Снег – это мой божок
    в кровати из тетради.

    Богам-снегам с небес
    спускаться опрометчиво –
    земля не для чудес,
    чудить здесь нечего.

    В незапертую дверь
    Снежинки - гостьи редкие.
    И птицелов теперь
    как птица в клетке.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.01.14 03:12 ]
    Проза
     
    титанія виходить із квартири
    на двір крізь парфумований відстій
    із нотками поцвілості й сечі
    кому під’їзд кому доречний нужник

    спішить на ліхтарі які дозують ніч
    & спрощують ловитву оберонів
    життя з якими тривіальне порно
    де темперамент означає темп

    там похапцем & нахильцем ше пиво
    там сестри не спілкуються роки
    вони докучливі й бездарно злі
    & розповіді їхні безпросвітні



     * * *


    сусіда, інженер, як те говорять
    з рейок з’їхав воював на сході
    вернувся пив над головою
    у самоті до світу колобродив

    затим його убив один краянин
    було встановлено, в автопригоді
    але водій пройшов усі контролі
    & живши майже безталанно
    засмучений, залишений на волі

    заходить на могилу після свят
    де з фото, ксерокопії простої
    йому всміхається солдат



     * * *


    позбавлені інтелекту
    те саме що божевільні
    тільки порядком чесніш

    загублять останній гріш
    погладять якого пса
    підуть відлити в під’їзд

    за них потерпає зміст
    за них воюють солдати
    за них депутати всі





      


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 20:45 ]
    Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
    Засніжило? Пишеться про сніг.
    Ляпає із неба? Про вологе.

    Непогано базграти на пні,
    Прямо в душу зазира природа.
    Зачесалось дещо у мотні?
    То не гріх згадати і Ерота.

    В генія жар-птиця у руці,
    Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
    На товар знайдуться покупці:
    Заковтнуть і ліверку, і кишку.

    Крутить задом в хащах павіан,
    Він самичкам симпатичний, любий.
    Кажуть, я – бездарний графоман,
    Що не втну – не ліпиться докупи.

    Ну то й що? Є гроші, інтерес,
    Щоквартально видається книжка.
    Утомився від прем’єр, імпрез:
    На Парнас пролізла сіра мишка.

    Тьохкає у пущі соловій,
    Бездоганні голос, партитура.
    А в інеті розкидають гній,
    І росте гора макулатури.

    А сатирик – підлий критикан -
    На титана марно кудкудаче.
    У Пегаса видоїв роман,
    Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


    13.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  30. Василь Світлий - [ 2018.01.13 14:12 ]
    Свічадо
    Світе поезії бездонний,
    Світе на кінчику пера,
    Світе таємний, благородний
    Світи нам, світе, для добра.
    Не мною пройдені дороги,
    Не мною пізнані шляхи,
    Не мною випиті тривоги,
    Твоє це, світе! Все твоє…
    І не підкорені вершини,
    І недосяжні береги,
    Для рукотворної людини…
    Мовчи, мій голосе, мовчи !
    Зоря досвітня, янгол вроди,
    Ти - клич, що кинутий пітьмі.
    Скаламутити чисті води
    Не удається чортівні.

    ***
    Я – твій, мій світочу, мій світе,
    І від початку по всі дні.
    В тобі – світитися й згоріти,
    І воскрешатися – в тобі !

    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  31. Сонце Місяць - [ 2018.01.12 21:15 ]
    vigilant
     
    усупереч мовчанню знаєш ти
    про рештки що вертаються на берег
    музейну цвілість символів імперій
    погаслі й мертві маяки портів

    ці патина з іржею далебі
    ригідні строфи ледь не подагричні
    чи легіони ймень що крешуть вічність
    із небуття на що вони тобі

    вже літаки давно не кораблі
    а подорожі не пригоди чи романи
    підстаркуваті діти радше злі

    & день новий в якому знов намарне
    снів чатування у дзеркальнім склі



     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  32. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 19:16 ]
    "Пиріг"
    Пекли його руки умілі,
    отож і хвалитися раді.
    Хоч начинка з присмаком цвілі,
    на вигляд - усе в шоколаді.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  33. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.12 17:27 ]
    Апокриф

    Він вкотре її забував назавжди й остаточно,
    До пральки вкидаючи постіль з легким ароматом
    Розтріпаних кіс і розведених ніг. Кровоточив,
    Ривком видираючи з себе, і криючи матом

    Нервові заломлення губ, зацілованих звіром.
    Стиралась помада, звивалася шия Горгони,
    Як летом вітрильника вільного входив у біле
    Захмар’я гори, а долоня стискала патрони.

    Козацькою чайкою різко врізався в заплаву,
    Не брав полонених, бо пощо їх співи надривні.
    Триножив, вганяючи нігті у спину хлипкаву,
    А в горлі у неї скипали жоржини і рими,

    Бо в неї всі війни свої, бо гештальт перемоги
    Один на мільйон, не такий, що прописано в книгах:
    Отой полководець ввижався, як мінімум, богом…
    Хотіла піддатись, спадаючи снігом так тихо,

    Аж хрускіт фаланг видавався гучнішим за вибух,
    А стріли ключиць поціляли точніше образи.
    …Мій соколе сизий, опівночі снилися риби, –
    Дивилися тяжко, зрізаючи литки алмазом.

    О сизий сокОле, жорстокий, коханий! Твій постріл
    Пласким животом загніздився, пораненим птахом
    Звиває кубельце. Намулами ліпиться острів.
    Покинеш лиш мертвим – без жалю, без болю, без страху…

    Ламаючи крила, стираючи ступні до струпів,
    Укотре навічно ішов в чорні храми на требу,
    Де виклично-гордо гінкою струною прикута
    Та сука, та відьма, нагноєна скалка між ребра.
    3.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (29)


  34. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 14:50 ]
    Всім добре...
    Ті - ситі, а ті - вціліли.
    І кожної тварі по парі.
    Вовки, що сторожать вілли.
    І вівці - щасливі в кошарі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  35. Ірина Вовк - [ 2018.01.12 12:41 ]
    Вертепні образки: «Марсельєза»…
    Предивна ніч – займається Зоря,
    Пречиста Мати, вбрана у намисто,
    тримає Богом послане Маля –
    і любо так… по-ангельськи врочисто…
    І все б нічого!.. Повниться обрус
    дванадцятьма ознаками Вечері,
    віднині в хаті житиме Ісус –
    прочинені до Світла вікна й двері,
    устелені долівка і поріг –
    вже й люд вертепний ломиться знадвору…
    Чогось Пречистій тінню сум наліг
    І «Stábat Máter» дисонує хору.
    – Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
    у дар новорожде́нному Дитяті
    пастирський посох і єпітрахіль
    з благаннями Любові й Благодаті,
    бо ось нависла Ірода печать
    і на святочні, божії оселі
    іде війною іродова Рать
    з Косою Смерті на чужім веселлі.

    Пресвітла ніч – народження Христа,
    (махає Смерть Коси сталевим лезом) –
    І у вертепнім хорі нароста
    мелодія звитяжна «Марсельєзи»…

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  36. Василь Світлий - [ 2018.01.12 11:48 ]
    У незвідану далеч
    А мені в далечінь,
    У таку далечінь,
    Де лише далечінь далечіней.

    Де за далеччю даль,
    І за далеччю даль,
    Де ця далеч росте безупинну.

    Це моє – висота,
    Височінь, вишина.
    Піднебесність і вись височіней.

    На високості виш,
    У склепінні горищ
    Маю намір твердий оселитись.


    12.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  37. Софія Кримовська - [ 2018.01.11 23:20 ]
    ***

    Тоді іще літалося обом,
    І мірялися мрії, як обнови.
    І світ здавався білим і чудовим,
    І говорилось без крапок і ком.
    І небо розтікалося, як став
    І лоскотали п'яти сині птиці...
    Літалося... А нині тільки сниться
    Небесна гладь, прозора і густа...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  38. Василь Світлий - [ 2018.01.11 13:53 ]
    Триглядне
    ***
    Поет і муза…
    Не дует, конфуз.
    Сучасний туз не потребує муз.
    Йому цікаво: тема, текст і рима
    (Якщо відверто і коли без гриму).

    ***
    Поет і зламане перо.
    Митець і вкрадена жар-птиця.
    Де творчий стіл – там тускле тло,
    Де був Пегас – вляглась телиця.


    ***
    Вись – стеля, глибина – підлога,
    А творчість стелеться під ноги,
    Можливо винні ті дивани,
    Що наплодились горлопани.

    11.01.18



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  39. Сонце Місяць - [ 2018.01.10 23:54 ]
    Епіка
     
    зліва юрбились химери облізлі
    чийсь та кінець обіцяючи близько
    справа заходив хор мантикор
    сяяв у блискавці брук~ мельхіор

    кривди століть набивались тісно
    через уривки сутяжних істин
    грець як є транслювався скрізь
    гала~ ніч нон~ стоп бенефіс

    у фальцеті що геть кришився
    зяяв звих пост~ апокаліпсичний
    & котились у небо пляшки
    & гвардійці ще вчора зі шкіл
    & пітьма з-за очниць примар
    сон чи жар ✴ нуар~ сінема


     ✴,~


    яких мій ангеле знесиль ще
    & втіх відлюдських ще яких
    най брудно льодяніє сніг
    хай вітер незворушно свище

    бо світом що запекло звик
    блукають злидні лиш & вірші
    щоб оминуть якнайвірніше
    порожні зливи золотих

    & місяць у зіницях вічей
    немов гачок не то гаплик
    над прірвою мізерних слів
    на пам’ять часом ніби вічну


     ✴,~


    кіна яскраві з кров’ю
    не достають нерв

    у відступі із поля
    вмираючих & мертвих

    з вигляду випадкових
    & випадкових не

    вітер дме попіл
    всього що
    нема більш
    поки оце йдеш





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.10 22:56 ]
    Зима повіялась кудись
    На гори київські – туман
    Упав червоною зорею,
    Зими справдешньої нема
    Лиш полум`я тепла над нею.

    Мов розтопило сніг увесь,
    І понад садом неукритим
    Він випаровується десь,
    І небо хоче оповити.

    Поволечки холоне вись
    І світло дня потроху тане.
    Зима повіялась кудись,
    Лишивши марево туману.

    6.01.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (15)


  41. Любов Бенедишин - [ 2018.01.10 19:04 ]
    Той самий сон...
    ...Ще надто далеко до хати.
    І жах - наче брила в душі.
    "Я бігтиму..."
    Не озиратись!
    Мороз - поза шкіру...
    Мерщій!

    Вже дишуть у спину...
    Істоти,
    що вкотре не наздоженуть:
    крилаті та чорні -
    достоту,
    пекельна і темна їх суть.

    Добігти!
    Чи встигну замкнутись?

    ...Прокинулась.
    Ранок.
    Сніжить.
    І вкрадливий голос у вусі:
    "Біжи, моя люба, біжи..."

    01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  42. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.10 01:06 ]
    ***
    Я станцюю на лезі –
    На срібній заточці півмісяця.
    Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
    Я крещендо,
    Я шал,
    Я заверчена світлом, як саваном, –
    Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться

    Спокій чорних зірок на долоню дрібними агатами.
    Доторкнешся стегна, до розкрилля високо тягнутися,
    Аж закінчаться сили, бажання пощезне ураз. Ти сам
    Назовеш мене бісовим маревом, дівкою клятою.

    І забудеш, як спав між конвалій сердечного вистуку,
    Двоєдиного в мріях вчорашніх, а нині остарілих.
    Я станцюю востаннє:
    Падучою зіркою,
    Павою.
    Я метелик, що свічку собою
    У вибух
    Запалює.
    10.01.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (15)


  43. Василь Світлий - [ 2018.01.09 21:00 ]
    Майстре, майстре…
    Майстре, майстре ,
    Що ти робиш !
    Ти пощо талант свій гробиш ?
    Нащо ти малюєш лиця ?
    І для чого тут криниця ?
    І навіщо нам вода ?
    Може, правдонька гірка ?
    Може, краще пуд той солі ?
    Добре, майстре!
    Годі, годі.
    Залишайся.
    Я піду.
    Ти шліфуй
    Свою інфу.


    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.01.09 16:04 ]
    Я - кілер!
    Я - кілер! А наймають - читачі.
    Благають звідусіль про допомогу.
    Улітку бевзя щиглем замочив.
    Оклигав. Знов у хвіртку суне роги.

    В недопоета віхоть у руці,
    Але ротяку має надвелику.
    Дрижать мисткині та старі митці:
    Дрібний дристун, а крику аж до гику.

    Обпудило, сохате, всі кутки,
    Піїтам сумно, лячно, не до жиру.
    Потрібна клізма! І біжать рядки,
    Рецепт відомий - гумор та сатира.

    Мікстура файна. Наче одшептав,
    І прищекнув лопату-язицюру.
    Сатирик я, для муді - вовкодав,
    Деру живцем із мухоїдів шкуру.

    Вже не бебека, щезла байбуза,
    І сльози не зволожують повіки.
    Тож я піду, бо вже кричать "Спасай!":
    Точу перо, хай трохи покувіка.

    09.01.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  45. Василь Світлий - [ 2018.01.08 23:21 ]
    Світлані Костюк
    Бог забирає ангелів увись,
    Таку далеку і таку незриму,
    А світ бідніє на одну людину,
    Що осипала мудрістю небес.

    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  46. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.08 22:24 ]
    Бджолине...
    Залипли бджоли у терпких медах,
    Тонкі крильцята вижовкли бурштИном.
    А я тобі… а я для тебе – ах! –
    По сотах розтечусь, Адамів сину.

    Сьогодні я… сьогодні і не раз
    Коралями розсиплюся в постелі.
    Збирай мене… Нанизуй і збирай…
    А скибки яблук світять на тарелі:

    Їм рай – не рай, коли без рук твоїх,
    Без торків губ, цілованих бджолою.
    Криштальна таця, різьблені краї,
    І мед на пальцях, мед на стегнах. Млоїть

    У грудях місяць пінно молоком,
    Аж шумовиння затопило вишні.
    Смакуєш зоряним п’янким пилком
    Повільно так… тягучо так… неспішно…

    Хай бджоли заздрять, хай дзижчать зі зла,
    Ліпити соти – неважка робота.
    Тебе змією міцно обплела
    Допоки ніч…
    допоки ми…
    допоки…

    28.04.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (10)


  47. Василь Світлий - [ 2018.01.08 16:41 ]
    День довжиною у життя
    Малювала рука
    Мною пройдений шлях,
    А спітніле чоло
    Говорило: це крах!
    Ці знебарвлені дні,
    Цей змарнований час.
    Ой непросто душі,
    Геть усе негаразд.

    Аномальне тепло,
    Дискомфорти і стрес.
    Де твоя білизна,
    Новоявлений пес ?
    Не побілений сад,
    Не устелений лан,
    Не засніжений день,
    Понівечений стан.

    Світла радість Різдва.
    Оминула мій дім.
    Мабуть, це такий рік,
    Забарився зі всім.
    І втомилась рука,
    І завмерло перо.
    Сірий день, мокра ніч,
    Розмальоване скло.

    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (29)


  48. Сонце Місяць - [ 2018.01.08 16:29 ]
    zwischenzeit
     
    її імення корабель
    прекрасний з боделєра
    у штормі цім

    & нерозпродані квитки
    о так була прем’єра
    самі митці

    та хтось додому завезе
    як повезе & над усе
    черговий дрінк

    хардкорові споживачі
    хотіли би інтригу
    &  екстрім  
      інтим





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.08 15:26 ]
    * * *
    Змахнув день стомлений крильми,
    Я знову сам, я знову сам -
    В обіймах теплої зими,
    Підвладний тільки небесам.

    Вони – у сутінках усі,
    Ген простелився хмарний дим.
    Все світле у небес красі
    Він виссав подихом одним.

    Та боротьбі цій завдяки
    В імлі зродилися умить
    Вогнів чарівні світлячки,
    Щоб вечір ніжністю умить.

    І знову світ степлів добром
    І заяснів, і аж воскрес.
    І лівий берег над Дніпром –
    Як віддзеркалення небес.

    30.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.01.08 15:19 ]
    Геть любов!
    Завітало щастя у альков.
    Воскресаю! Я ж - поет, не цинік!
    Думав - це божественна любов,
    Придивився - між ногами цінник.

    На очиці зсунулась чалма,
    Став перед красою на коліна.
    Закохався, розуму нема,
    Бурмочу: -Вродливице! Богине!

    Одягни подружні ланцюги!
    Геть минуле! Нумо далі разом!
    Буде лад, колиска, пироги.-
    А вона: - Мені пора на трасу.

    Уподобую чоловіків,
    Ти за рік у мене вже трьохсотий.
    Відкривай на портмоне замки,
    Втішимо Венеру та Ерота.

    Я - кохання чистого раба,
    Натираю простирадлом копчик.
    Вчора уподобала попа,
    А тебе сьогодні, милий хлопчик.

    Ти не проти? Бачу, бухне плоть,
    За купюру подарую ласку.
    Всіх любить заповідав Господь,
    Зачекай, зніму лише запаску...

    Хвойду одягаю в негліже,
    Завтра освятити варто хижку.
    Ти - не щастя, а конфуз, туше.
    Прощавай. Читати буду книжку.

    08.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   285