ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Жилко
2017.01.23 05:47
В українських квартирах,
у цих затишних кімнатах
ніхто не малює тілами
товстезні бестселери,
великі прозові романи.

В українських квартирах ,
у цих неспокійних кімнатах

Вячеслав Семенко
2017.01.23 00:24
Ні шквал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
*
Я про любов не вмію голосно,
лише краплинно по листочку, пошепки.
Та зорі в небі підуть колесом!

Світлана Майя Залізняк
2017.01.22 23:18
Незаписані вірші відлітають за Чутове.
Фіолетово, зимно. Три стежини розплутати б...
Цвенькотіли горобчики про поліпшення пасіки,
А ведмеді прокинулись, побрели з контрабасами.

У картавця захланного погляд схожий на Дюрерів.
Не надійся на смертного

Світлана Мельничук
2017.01.22 20:30
Знов душа тягарем придушена.
Так силкуюсь, а – не лечу.
Дорога ти моя «віддушино»,
Чим за тебе я заплачу?
Що захочеш за мить обману,
За солодку щемливу мить.
Так, я птахом уже не стану.
Що ж так небо мені болить?

Ніна Виноградська
2017.01.22 14:00
Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


Отак і жив до самого останку
Рятуючи других. Його життя
У ворога в полоні, у кайданках,
Для "кіборга" не стало каяттям.

Олександр Олехо
2017.01.22 10:41
Вряди-годи шукав бентегу,
як непозбувну виглядав,
неначе альфу і омегу,
яких раніше і не знав.

І ось повісив на обличчя
зніяковілі почуття
і вираз тужного величчя

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.22 10:31
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?

Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хо

Петро Скоропис
2017.01.22 07:52
Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
до научених крила розпрямити під помах бритви
або – в ліпшім разі – під заломленою бровою,
птиць, – офарблених сутінком і зіпсутою кров’ю.

Тепер тут торгують рештками твоїх щиколоток, бронзи-
с

Юра Ерметов
2017.01.22 01:22
І Реверанс

Ну, добре, привітаюсь зі сновидою:
Сни бачити – великий привілей;
Знайомитись – найкраща із відвертостей:
Не будем видивлятись ювілей!..

Експромт – сміливість і азарт,

Володимир Бойко
2017.01.22 00:11
Снігами білий світ позамітало,
Аж виїдає очі білизна.
Але життя чистішим враз не стало,
А кожен з нас? – А хто його там зна...

Одежі білі – чистий цвіт любові,
Нехай той цвіт – всього лиш заметіль.
У барвах світу різнокольорових

Леся Геник
2017.01.21 22:25
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.

Ярослав Чорногуз
2017.01.21 22:06
Короткий день уже зникає
І розчиняється в імлі.
І м`яко сніг рипить у гаю –
Відлиги радощі малі…

І холод скуцився, не тисне,
Ослабив щупальця свої.
І подих легкий*, наче пісня,

Сергій Гупало
2017.01.21 21:42
Час косити оте, що сіяли…
Йванко дива жде, літо в’яне.
Луни впали, отави -- зміями.
Вічне збіжжя таке духмяне…

Можна линути у поезію,
Хвацько впасти, утяти безум.
Жито жати – це ніби версія

Володимир Маслов
2017.01.21 21:25
Підводиш очі – і здається ніби
оце пульсує всесвіт у тобі
і рухає століть важезні триби,
прикуті до циклічності орбіт;
до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
та істин абсолютної ваги;

Марта Январская
2017.01.21 18:41
Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
я ходил по звериному следу к подруге печальной,
что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

Словно ведьма, меняла свой образ дневной на пол

Тетяна Левицька
2017.01.21 15:07
Мій вітер на задвірках
ублажав химер,
і вештався гульвіса
перекотиполем.
А я на ярмарці думок
боролась з болем.
Вціліла... Постріл...
Амазонка відтепер.

наТалка гЛід
2017.01.21 12:27
діти навчають нас бути
ввічливими
час свій проблемний 
даремно не гаяти
діти навчають нас 
вглядатись у вічі
свічку добра не гасити
нам рають

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат,
втомлено підтримував рукою
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.

З пуху білого хустина

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!

Михайло Карасьов
2017.01.20 08:57
Таня Малярчук ще раніше звернула на себе увагу розкішною мовою своїх оповідань і розкутою, іронічною манерою самої оповіді. Роман «Забуття», який вийшов у видавництві Старого Лева, теж не залишився непоміченим серед книг 2016 року він став переможцем лі

Марта Январская
2017.01.20 07:12
А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
Которые ходят кругами – печальный удел.
Но что есть на круглой

Віктор Кучерук
2017.01.20 07:05
День мине, як сновидіння
Незабутня, дивна мить, –
Згасне пам’ятним світінням,
Тужним співом одбринить.
Промайне, неначе дощик,
Відійде – не назавжди, –
Бо не видно досі дошок
Непоборної біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іляна Івахів
2017.01.22

Юля Пушич
2017.01.16

Душа Квітка
2017.01.13

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Мельничук - [ 2017.01.22 20:18 ]
    Диптих
    1.
    Знов душа тягарем придушена.
    Так силкуюсь, а – не лечу.
    Дорога ти моя «віддушино»,
    Чим за тебе я заплачу?
    Що захочеш за мить обману,
    За солодку щемливу мить.
    Так, я птахом уже не стану.
    Що ж так небо мені болить?

    2.
    Я озираюсь. Невже надіюсь,
    Що ти за мною підеш услід?
    У сьоме небо вже не піднімусь,
    Не роздивлюся з польоту світ.
    Та: щось домислю, а щось зіграю.
    (Ти здіймеш спроби мої на сміх).
    Цікаво тільки: вигнанцям з раю
    Частіше сниться той рай чи гріх?



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  2. Ніна Виноградська - [ 2017.01.22 14:25 ]
    Невмирущий



    Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


    Отак і жив до самого останку
    Рятуючи других. Його життя
    У ворога в полоні, у кайданках,
    Для "кіборга" не стало каяттям.


    Назвався кулеметником для того,
    Щоб друзів рятувати від біди.
    Якби прийшла в аеропорт підмога!..
    Та помочі загублено сліди


    В совкових кабінетних генералів,
    У неучів і зрадників-синків,
    Які у влади не були в опалі,
    І на яких в народу здавна гнів.


    Іде війна три роки... Все минає...
    Для матері спинився часоплин.
    Її синочка у живих немає,
    Та в серці мами невмирущий син.
    22.01.17


    Рейтинги: Народний 5 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.55)
    Коментарі: (2)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.21 22:15 ]
    Зимові мрії
    Короткий день уже зникає
    І розчиняється в імлі.
    І м`яко сніг рипить у гаю –
    Відлиги радощі малі…

    І холод скуцився, не тисне,
    Ослабив щупальця свої.
    І подих легкий*, наче пісня,
    Якою марять солов`ї

    Десь там, напевне за морями,
    І ностальгійні бачать сни,
    Коли співають до нестями
    В обіймах зрілої весни.

    *ЛЕгкий – авторський, не словниковий, наголос.

    21.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)
    Конча Озерна, гай Дани.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (8)


  4. Володимир Маслов - [ 2017.01.21 21:33 ]
    Безсоння
    Підводиш очі – і здається ніби
    оце пульсує всесвіт у тобі
    і рухає століть важезні триби,
    прикуті до циклічності орбіт;
    до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
    та істин абсолютної ваги;
    до вічної дилеми "за" і "проти",
    що править рікам доль за береги...
    Яке тяжіння світом володіє
    і канути у безвість не дає,
    у розпачі виношує надію
    і промінь в темній відхлані снує?
    Ґіґантський знімок, з павутини тканий, –
    туманностей розгорнутий рентґен!
    Якої тверді філософський камінь
    шукав у цих глибинах Діоґен?
    На чий малюнок "Чорного квадрату"
    в оправі рами, в білих цятках зір,
    твоє безсоння дивиться з кімнати,
    поринувши в єдиний світотвір?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Марта Январская - [ 2017.01.21 18:43 ]
    из Владимира Ляшкевича
    *
    Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
    где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
    я ходил по звериному следу к подруге печальной,
    что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

    Словно ведьма, меняла свой образ дневной на полночный,
    И богиней прадавнею – жаждала сразу всего,
    её пестовал я, как поэт в кабаке свои строчки,
    и как воин её добывал я у сна своего.

    Забывала со мной обо всем - что любовь бесконечна,
    а я отблеск мгновенья, и только земной птицелов,
    что владела всем небом, а я только чащей предвечной –
    с упырями и волчьей звездой в ореоле орлов.

    *
    Не жалела о прошлом – о прóжитой в радости доле -
    просто ласки, что пили вдвоем мы на зыбком мосту.
    И дарила мне влагу - дождем поседевшему полю,
    как осенняя роща – под золотом слёз наготу.

    Просто так ничего не бывает - ни вздоха, ни стона.
    Просто так только Бог незаметно дары выдает
    и подруга моя, уязвимей и хрупче бутона,
    что готова стать пеплом от страсти, сжечь сердце свое...

    Не слыхать в ее доме давно уже пенья свирели,
    и не льётся пьянящее в битые чаши вино.
    Только муки потухшей звезды в одинокой метели
    я в глазах ее видел - печальных, с огнем заодно.

    *
    По звериному следу идя, выходил я к подруге:
    среди ночи – на свет, средь зимы – в золотое тепло.
    Словно лилии солнца тепло, открывал её груди,
    Возвращал себе то, что, казалось, давно замело.

    И лукавил не раз, но я был до последнего рядом.
    Под зарёю бессонной, в её перекрашенной цвет,
    ненавидел рассветы, её провожавшие взглядом -
    и прощался навек, а мороз свирепел: еще нет!..

    Видно нам одного для судьбы нашей космоса мало,
    и грядущее там, за волненьем родных завитков -
    где по волчьему следу ходил я к подруге, где мчала
    над моей головою звезда в ореоле орлов.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  6. Світлана Мельничук - [ 2017.01.20 13:11 ]
    ***
    Сум в долоні падає, як сніг.
    З вуст холодні звуки - недієві.
    Є на вибір: пряник і батіг.
    От якби ж то я не на дієті!

    От якби ж то роки молоді
    Й ми обоє не такі уперті.
    Вилами писали по воді
    Й письмена давно ті часом стерті.

    Так стирає пам'ять зайвину,
    Щоб з собою в старість не тягати.
    День вчорашній гордо обмину
    І "подамся" ранок зустрічати.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  7. Світлана Мельничук - [ 2017.01.20 13:58 ]
    ***
    Іноді мені так солодко.
    Іноді за себе соромно.
    Щастя ти моє "гоморрове".
    І содомське теж ти - горенько.

    Спогади - рої докучливі,
    Як мені від вас утомливо.
    Ви зі мною досі - зручно вам.
    Розійдімось по-любовному.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  8. Марта Январская - [ 2017.01.20 07:59 ]
    сага о часах
    А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
    Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
    Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
    Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
    Которые ходят кругами – печальный удел.
    Но что есть на круглой земле совершеннее круга?..

    И ангел, наверное, тоже над нами летел
    По кругу – как солнце – чтоб мы повстречали друг друга.

    19-20.01.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.20 00:07 ]
    Синички
    Безвітряно-завмерлий сад
    І легкий* смуток в гості кличе…
    Його розвіюють синички,
    У гіллі пурхаючи в лад.

    Отут, між снігової вати,
    Якби узяв зерна, либонь,
    Я міг би їх погодувати
    Здається, навіть із долонь.

    Верткі, сміливі і привітні,
    Напевне звиклі до людей,
    Змінили настрій непомітно –
    Вже хтось усміхнений іде!

    *Даруйте, шановні читачі, але все моє поетичне єство протестує проти приземленого прозаїчного словникового наголосу легкИй. Цей наголос опускає на землю, як у прозі, а наголос лЕгкий піднімає вірш у небо, як і має бути в ПОЕЗІЇ.

    19.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    м. Київ, Ботанічний сад ім. Г.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  10. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.19 14:47 ]
    * * *
    * * *

    А січень – аж надто лютий.
    А вітер – аж надто шквальний.
    Ото ж, у фейсбук тулю я
    оцінки
    свої
    несхвальні.

    Яких тобі лайків, Янусе?!
    Ніяк не даєш пожити.
    Все граєш і граєш
    м’язами,
    дволикий,
    важкий,
    чужий нам.

    Замерзле маленьке дерево
    чекає весни вічної.
    І мариться щось Роденове
    на тлі самоти й відчаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  11. Василь Кузан - [ 2017.01.19 12:52 ]
    Ще один світ – у яму.
    ***
    Ще один світ – у яму.
    Світ, що не став ще мамою.
    Світ – безтурботна дитина –
    Загинув.

    Ще один вирок – дорога.
    З Богом а чи до Бога?
    Та однозначно – в яму
    Канув.

    Усмішка на фотографії,
    Снігу холодна графіка…
    Сонячний цвинтарний будень.
    Тільки її не буде.

    Січень упав на груди.
    Більше її не буде.
    Ну а батьки – при тямі –
    З нею в бездонній ямі.

    18.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  12. Любов Бенедишин - [ 2017.01.19 10:25 ]
    Зустріч
    Киваєш співрозмовнику…

    Все добре.
    (Лиш сиві скроні
    й зморшка поміж брів).

    Вітаю,
    мій далекий,
    мій хоробрий,
    на перехресті
    несказанних слів.
    Здивований?
    На все Господня воля.
    Дарма волало серце:
    обійди!

    Ловлю очима
    твій квапливий погляд.
    Проходжу мимо.
    Може, назавжди…

    01.2017

    19.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (14)


  13. Ніна Виноградська - [ 2017.01.19 09:52 ]
    Біла вишиванка
    Вишиває по білому білим зима,
    Білі шапки вдягла на калинові грона.
    В хороводі сніжинок танцює сама,
    Де контрастом підкреслено біле - червоне.

    Замітає двори, засипає яри,
    І кущі заховала по шию в замети.
    Ми чекали святок і цієї пори,
    Щоби віхоли танець кружляв по планеті.

    Щоб колядки різдвяні – святий оберіг,
    На сніжку молодому слідами до хати.
    Щоби дідух на покуті рід наш беріг
    І стрічали колядників батько і мати.
    09.01.16


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  14. Ніна Виноградська - [ 2017.01.16 19:24 ]
    Не впадемо
    Давали знак народу небеса,
    Щоб зрозуміли, хто прийшов до влади.
    Солдат упав! – то впала міць, краса,
    Держави, що кров’янилась від зради.

    Упав солдат, коли цей президент
    Прийшов до влади, став на перші сходи…
    З вінком у нас колись був прецедент,
    Де Бог означив зрадника народу.

    Що втік з країни, де стріляв людей,
    Де в засвіти пішла Небесна сотня…
    Немає миру, тисячі смертей,
    Війна і бідність вчора і сьогодні.

    Глава держави, обраний ураз
    Народом, що в обіцянки повірив,
    У щирість так очікуваних фраз,
    Що приведуть до перемоги, миру.

    У нас три роки вже іде війна,
    Сини убиті, сироти і вдови…
    І бреше влада, обкрада вона,
    Вдягла народу бідності окови.

    В своїй державі люд, як емігрант,
    З країни влада створює руїну.
    Упав солдат… Впаде і окупант.
    Та не впаде ніколи Україна!
    16.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  15. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.16 15:19 ]
    Урльоп


    1

    В добрий час: до радості та до кисню,
    на пречистий сніг, на замерзлі ріки!..
    Настовбурчить вуха
    пухнаста киця –
    замуркоче,
    просячи в мене рибки.

    Поіснуй без мене, триклятий офісе.
    (Є напарник.
    Поки що хай розкопує).
    Я не мав з позаторішньої осені
    ані дня відпустки, ні миті спокою.

    Помолившись
    і не злякавшись протягів –
    уперед! До Мгару чи Синевиру;
    і туди,
    де можна знайти петрогліфи,
    і в райони,
    знані як сиро-винні;

    а іще – схопити б за хвіст комету,
    до найближчих зір
    полетіти
    з Бетменом...
    Поживіть
    хоч деякий час
    без мене,
    поки я
    земного ковтну
    й небесного.





















    2

    Зачекайте, будь ласка! Абонент розговляється.
    Не нервуйтесь.
    Бо треба ж йому хоч іноді.
    Невідомо наразі: чи він палить з голландцями,
    чи сидить на слоні
    у далекій Індії.

    І йому наплювати,
    що обмежені в часі Ви.
    (Хай колись, чи нікОли,
    а зараз – нІколи).
    Релаксує, оточений повними чашами,
    влаштувавши
    тривалі
    собі
    канікули.

    Отже, варто змиритись.
    Адже сум не пасує Вам.
    Ну і... Слід пошукати когось доступного.
    Абонент ігнорує Вас (без жодного сумніву).
    І не мрійте
    до серця його
    достукатись.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.15 19:52 ]
    Небесний мольфар
    Як хороше, хоч в розпалі зима
    Й мороз хапає кігтями за щоки.
    І сніг лежить, подекуди глибокий
    І ожеледь в напрузі нас трима.

    Та є краса у тінях кучугур,
    Що землю гріють, до грудей припавши…
    І як стрибає радісно снігур…
    На небеса рожеві схожий, пташе.

    А на мосту – ріка вогненна фар
    Подібна магмі вогників ця зграя.
    Її небесний засвітив мольфар.
    Вона у море вічності впадає!

    15.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    М. Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (12)


  17. Світлана Мельничук - [ 2017.01.15 09:19 ]
    ***
    Ну от і все. Я далі йду сама.
    Жорстокий сніг шмагає по обличчю.
    …Це не кінець. Це ще одна зима,
    Її нестерпна і лиха Величність.

    Даремно я волаю в заметіль,
    Що буде літо. Зовсім інше літо!
    Не винен сніг, що пригорщу надій
    В цю мить йому судилося згубити.



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" 5.33 (5.47)
    Коментарі: (9)


  18. Світлана Мельничук - [ 2017.01.15 09:15 ]
    ***
    У закутку таємнім серця,
    Де лиш для тебе – стільки місця,
    Враз оселилась порожнеча.
    Тепер ти серцю тільки снишся.

    Любов нас двох ось-ось залишить,
    Та пам’ять цупко ще тримає.
    Нас обирають не найгірші,
    Та ми найкращих лиш кохаєм.

    Притримаю емоцій зливу.
    І посміхнусь, хоч сил немає.
    І буду я вже тим щаслива,
    Що серце щастя пам’ятає.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.47)
    Коментарі: (4)


  19. Марта Январская - [ 2017.01.14 16:25 ]
    с ножом в руке рождаются экспромты, особенно охотно в новый год
    Точить ножи – не женское занятие,
    А женское – точить карандаши.
    Мужчина заостряет восприятие,
    А женщина - чувствительность души.

    14.01.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  20. Світлана Мельничук - [ 2017.01.14 14:06 ]
    ***
    Привіт, маленька дівчинко зі снів.
    Попереду життя звабливі мандри
    Й тверді переконання молоді,
    Що "завтра" буде. І все буде - завтра.

    Пробудження не гарантує див.
    Давно живу отут я і сьогодні.
    Світ примудрився і мене зловив,
    Тримає міцно на краю безодні.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (19)


  21. Богдан Манюк - [ 2017.01.13 12:18 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Щедро вечорове

    Їде пічка в перепій*,
    та, з полазником**.
    Хліба – долі нескупій,
    необразливій.
    У печеному грошей
    багатесенько.
    Доле, тОбівку*** поший
    із небесного.
    На стеблиночці вівса
    Щедрим вечором
    гУцул жаль заколисав –
    будь малечею,
    усміхнися васильком,
    жалю-жаленьку.
    Гейби любо отако…
    Не проспали б ми
    на Василія зорі
    не багряної –
    будеш, доле, в кептарі,***
    що від янгола.
    Хліб у руку – й до води
    до криничної:
    вниз, журавлику, ходи –
    вмити б лиця нам.
    А з хлібини копійки
    всі розсіяти б,
    щоб у долі – дві руки
    й Бог під віями…

    2017р.

    *Фраза, яку промовляють на Щедрий вечір;
    **ритуальний хліб;
    ***різновид гуцульської сумки;
    ****головний убір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (10)


  22. Богдан Манюк - [ 2017.01.11 12:50 ]
    З циклу
    *****

    У світ сипкий залюбиться
    вертепник молодий,
    коли зорю залубиця*
    везтиме з гір. Ади,
    яка фата в небесної –
    посріблена блакить,
    фантазмами** старезними
    підхоплена умить.
    Під бузинове дерево
    зорі тепер, на жаль…
    Од щастя і до марева
    всього лиш – вертикаль…
    Украдена – далекою,
    ще й шатан*** – вартовий.
    Вертепник вип'є. Декою****
    зведе дугу брови.

    *Легкі сани;
    **духи, що живуть під бузиновим деревом;
    ***чорт;
    ****десятьма грамами.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (22)


  23. Наталя Мазур - [ 2017.01.10 22:06 ]
    Різдвяний ангелик
    Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
    Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
    Зимового вечора синій, чудний завиток
    Проник через шибку і тихо приліг на долівці.

    Так порожньо в хаті. Не чути дзвінких голосів.
    Зрадлива сльоза поповзла й зачепилась за вії...
    Зостались в куточках кімнати стареньких батьків
    Молитви про діток і щирі на зустріч надії.

    Як ласкою сонця розквітнуть вишневі сади,
    І небо одягнеться в шати шовкові блавату,
    Птахами з далеких країв прилетять, як завжди,
    Онуки з дітьми на гостину у батьківську хату.

    Їх тато зустріне. Пригорне міцніш до грудей,
    Дбайливо спече пиріжки із родзинками мати,
    Бо як же чекали обоє до себе дітей,
    Те знає ангелик. Та тільки не може сказати.

    09.01.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  24. Адель Станіславська - [ 2017.01.10 14:05 ]
    Світелко моє
    І не порожньо,
    і не тісно є.
    Перемінність змін
    не перестає...
    Не яскравить день,
    та не темно ще.
    Рани гояться
    довго й... пе́вніше.

    Вистигає жар.
    Не пече вже лід.
    Десь у глибині -
    понад слідом слід,
    крапка, рисочка,
    затяжне тире...
    Не бариться час
    і своє бере.

    Затягається
    порубцьоване.
    І добро мина,
    і біда мине...
    Світелко моє,
    залишись в мені,
    щоб зігріти жаль
    у студені дні.

    10/01/2017



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (15)


  25. Ніна Виноградська - [ 2017.01.09 20:51 ]
    Без перемін

    На вістрі часу і на вістрі дня
    Опинишся ти раптом у негоду,
    Де вже панує і живе брехня
    І п’є твою святу джерельну воду.

    Як мовить слово – в серце попада,
    Підступна, хижа, а красою вмита.
    І трутою стає свята вода,
    Коли її із вуст злодійських пити.

    Де ж порятунок, де ота межа,
    Що може лжу відсіяти від правди?
    Народ сліпий ні на що не зважа,
    Бо дивиться у землю. Мріє завжди

    Про сонце, але треба розігнуть
    Горбату спину. Боляче й для чого.
    Пивка попити і стрічать весну
    Під телевізор, де немає Бога.

    Де тільки зрада і свистіння куль
    Для виродження повного народу.
    І вже ніхто не посилає дуль
    Тому, хто випив кров і взяв свободу.

    Бо як їх розрізнити, всі вони
    Клянуться тим, чого ніяк не мали.
    І совісті не мають, з їх вини
    Повсюди горе й смерть… Коли б устали

    Козацькі кошові і повели
    Осліплений народ за долю й волю.
    Бо нинішні злочинно завели
    Країну у тяжку й гірку неволю.

    І продають державу і красу
    За трон, за землю і озерну воду.
    Розрізнені вкраїнські голоси
    Уже не вийдуть на майдан свободи.

    Бо їх пофарбували, як щурів,
    На синіх, і на білих, на зелених.
    І щоб не об’єдналися, не грів
    Керманичевий погляд злий, чмалений.

    Ось так і живемо, на цілий світ
    Розкраяли державу, як хлібину.
    Нема кому за це тримать одвіт...
    Помолимося разом за Вкраїну.
    02.10.09


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  26. Марта Январская - [ 2017.01.09 19:00 ]
    * * * * * * *
    И, рассекая снег, проносится вагон.
    И ёжатся огни и люди на перроне.
    Но это был лишь сон. И будет только сон.
    И он приснится мне в 14ом вагоне…

    Январский долгий сон, про поезд и метель,
    Про утренний вокзал и городочек славный,
    Как снятся мне стихи, и просыпаться лень,
    И капают слова, как в плаче Ярославны…

    И мечется душа, ей страшно и светло,
    И рвется на простор, всё то, что не порвалось.
    И если это сон – пусть будет только сон,
    Который нам с тобой вдвоём прожить осталось…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.01.09 16:16 ]
    ***
    Кривавий азарт… Маріуполь… Алеппо…
    Звірячий оскал… Хижий кіготь – у небо…
    Тасує надія абсурдну абетку.
    І крутить диявол російську рулетку.
    За випадком – випад… Жага круговерті.
    Де ставка – життя, там найближче до смерті.
    Потворний кураж. "Доленосна" ракета.
    Наступний виток. На кону – вся планета.


    09-10.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (17)


  28. Оксана Мазур - [ 2017.01.09 11:59 ]
    Сказання

    Кельтська принцеса із поглядом в тисячу стріл,
    Яструб на серці зриває шнурівку корсажу.
    Сніг, білий батько, скоцюрблені пальчики грів,
    Важко під ноги влягаючись втомленим стражем.

    Їй дивина – непочате торішнє вино,
    Келиха тяж, із ворожого черепа погляд.
    Круглість плеча прикриває данинне руно,
    У многобожжі згубила останнього бога.

    Кельтська принцеса найкраща у сонмищі дів,
    Косами стелить дорогу за край горизонту.
    Яблуко губ не розділить ніколи на пів
    Стогону, пісні, цілунку, прощення. Болото

    Змійних обмов не заліпить стрункої ходи…
    Вище – по квітах, аж кронами сосни колишуть.
    Розум у неї, як вирок: різкий і твердий,
    Сміхом вбиває навідмаш, бо сміх її – тиша.

    Кельтська принцеса в короні смарагдових гілль,
    Крила спадкові сховала на денце до скрині.
    Оком пливе корабель, а довкола лиш сіль.
    Сіль у зіниці, на віях кристалами сині.

    8.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  29. Олена Балера - [ 2017.01.09 08:40 ]
    ***
    Такий простий невідворотний сніг
    Вкриває землю, пристрасті, тривоги,
    Виблискує, іскриться вдалині,
    Приборкує страхи і осторогу.

    Поволі довшають зимові дні
    І зменшуються до життя вимоги.
    Майбутнє – нечітке, як уві сні,
    Минуле – затіняє кожен спогад.

    Мороз віконця всі розмалював,
    Тому у них дивитись неможливо.
    Рояться і сніжинки, і слова.

    Душа від вітру й холоду вразлива,
    Довкруж – ні пілігрима, ні волхва,
    Та гріє серце нам Різдвяне диво.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  30. Юлія БережкоКамінська - [ 2017.01.08 14:45 ]
    Перекажи себе мені
    ***
    Перекажи себе мені –
    Ми тут загублені надовго,
    Поглянь – заметені дороги
    І напіввсесвіту – нікого
    У цій промерзлій вишині.

    Тебе не слухали іще
    Отак, як я у цім безсонні,
    Нехай терпкі, нехай солоні
    Твої слова тепер сторонні,
    Як світ залишених речей.

    Їх правда вже не віджене
    І неприкритість не одверне,
    Вони втрачають безіменне,
    І, неозвучені до мене,
    В мені озвучують мене.

    В цій тиші переповтори
    Зірки, огранені пітьмою,
    Себе між мною і не мною,
    А кимось, схованим в сувої
    Отого світу, що старий,

    Що проступає в пам'ять слів,
    Що довго буде занивати
    Стежками серед рути-м'яти,
    Усім, чого не розказати
    І тим, чого не пережив.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  31. Юлія БережкоКамінська - [ 2017.01.08 14:08 ]
    Все важче повертатись.
    ***
    Все важче повертатись.
    І щораз
    Така утома – мандри споночілі...
    За брамою, куди не вхожий час,
    Де тільки слово визріле у силі,
    Де полотно
    Чи поле – ніч на сніг –
    Чека свого –
    Незаймане тривання...
    До себе повертаюсь на нічліг
    Завжди уперше
    І немов востаннє.
    За полем ніч оманна і нема
    В краси земної барви отієї,
    Якою там спрозорена зима
    Й гаптовані мережані алеї.
    Я йду до себе в розвідку нічну,
    У сонце й літо,
    У сади ренклоду,
    За брамою лишаючи хмільну
    Нетишу буднів
    Й суєту негоди.
    А браму ту все важче віднайти –
    Вона стає невпізнаним реліктом,
    Коли крізь неї я іду туди
    Чи повертаюсь вимушено звідти.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  32. Юлія БережкоКамінська - [ 2017.01.08 14:58 ]
    І як ти там, де степ, і ніч, і яв...
    ***
    І як ти там, де степ, і ніч, і яв
    Така ж, як сон – імлиста і двоїста?
    А в нас м'який й безжалісний заслав
    Різдвяний сніг столичне передмістя.

    Відмілини доріг несмілих сніг
    Лишив на потім, але й їх затягне,
    Як море в час приливу від усіх
    Хова пісок, а я – вершини прагнень.

    Так і йдемо у сни, у молитви,
    Лиш змерзла птаха із гілля здійметься.
    Моя коротша з молитов: «Живи!»
    Ти – більше ночі і живіше серця!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  33. Юлія БережкоКамінська - [ 2017.01.08 14:37 ]
    Там, де немає нас, у снігах Карпат...
    ***
    Там, де немає нас, у снігах Карпат,
    Вечір прийшов давно і розвів вогонь.
    Пахне дровами і травами спокій хат,
    Кожен тут знає кожного, як свого.

    Вечір святий – усюди. Грибний навар
    Тягнеться в осінь, зрізану попід ніж.
    Кожен в Різдво хоч трішечки, та казкар –
    Можна ледь-ледь домислити – всі свої ж!

    Вітер бреде навпомацки, дме на млин,
    Жилки тонких потічків пульсують десь.
    Там, де немає нас, ти сходив один
    Мало не всі Карпати, мов світ увесь.

    Тож і сьогодні ввечері, в розпал свят,
    Хай не дивуються й ті, хто живе давно –
    Просто, проходячи мимо соснових хат,
    Важко не зазирнути в чуже вікно.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  34. Юлія БережкоКамінська - [ 2017.01.08 14:33 ]
    МОЛЬФАРКА
    Різдво в смереках тихе і м'яке,
    Загусле в ніч, одтворене в безмежжя.
    Мольфарка п'є настояний лікер
    На зимних зорях у ковшах ведмежих.

    Сокрита в кожнім гостра голизна
    Під снігом, ніччю, у теплі овчинки.
    Мольфарка – добре знають, що одна,
    Одна як відьма і одна як жінка.

    І що в тій окаянній, там, на дні
    Душі жаскої, в капищі глибокім?
    Також Різдва безхитрісні вогні,
    Потреба в диві і вечірній спокій?

    За кого п'є задобрене питво?
    Кому несе усі свої трофеї
    Від тих, хто молять Бога на Різдво,
    А в час біди вертаються до неї?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  35. Марта Январская - [ 2017.01.07 21:03 ]
    з Осіпа Мандельштама
    Кому зима – арак і пунш блакитноокий,
    Кому – коричне запашне вино,
    Кому – зірок наказ, солоний та жорстокий
    У димний курінець перенести дано.

    І трішки курячого теплого посліду
    І надаремного овечого тепла;
    віддам все за життя – турботи прагну, відай -
    душа і сірником зігрітися б змогла.

    Поглянь: в моїй руці із глини глечик тільки,
    І бідкання зірок слабкий лоскоче слух.
    Та жовтизну трави і теплоту суглинку
    Не полюбити як крізь жалюгідний пух?

    І вовну гладити, гортаючи солому,
    Голодувати як узимку деревця,
    Тягнутись з ніжністю безглуздо до чужого,
    Шукати в пустоті й чекати без кінця.

    Хай змовники ідуть-спішать собі по снігу
    Отарою овець , крихкий ламають наст,
    Кому зима – полин і дим гіркий нічлігу,
    Кому - крутезна сіль урОчистих образ.

    Підняти би ліхтар на довжелезній палці,
    Із псом бо навздогін зірок шукати вість.
    І з півнем в горщику надибати гадалку.
    А білий, білий сніг до болю очі їсть


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  36. Адель Станіславська - [ 2017.01.07 21:52 ]
    Усі колись підемо за межу
    Усі колись підемо за межу…
    Душі тоді, напевно, буде світло.
    І тепло, і осяяно, й розквітло,
    бо пекло - тут, де морок сіє лжу.

    А там - не так… Там легко між світів.
    Лише б себе у цьому не згубити…
    Крізь біль увесь, сльозою щедро вмитий,
    аби у серці світлий промінь тлів.

    Не схибити… Непевно в’ється шлях
    крізь днів туман, що молоком розлитий.
    Наосліп йдеш… І спіє, спіє жито
    благих старань в безвиміру полях…

    Іди, не бійсь… Носи свої серпи
    і жни усе, що сіялося серцем.
    В’яжи снопи на полі благ і герцю,
    і кожен крок свій вірою кріпи…

    07.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  37. Адель Станіславська - [ 2017.01.07 21:03 ]
    Знов у часі Різдва...
    Знов у часі Різдва...
    і вже зовсім скоро
    "Бог предвічний"
    луною у кожнім храмі...
    Діти зірку глядають
    і радо мамі
    сповіщають: "Явилась!" -
    Озвавшись хором...
    З-за порога врочисто
    глава родини
    вносить дідух пахучий:
    - Хрестос родився!
    В кут світлиці кладе й’го,
    перехрестившись...
    І кляка до молитви
    й старе, й дитина.
    Мерехтливо тріпоче
    різдвяна свічка,
    розсіває довкола
    яскраве сяйво...
    І кудись позникали
    турботи зайві.
    Лиш блаженство
    у шепоті півмагічнім…

    05.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.57)
    Прокоментувати:


  38. Оксана Мазур - [ 2017.01.07 13:27 ]
    ***
    Мій хлопчику юний, тримай мене, прошу, міцніше:
    Так страшно губитись в проваллі зимового сну…
    Дзвенить мені тиша, болить мені тиша і пише
    Минаючий день епітафію в скроні труну.
    Мій хлопчику юний, а очі озера в лататті,
    Цілуєш так ніжно - шаріється темний під’їзд.
    Втомилась втрачати, святкові вдягаючи плаття,
    І тонко під брови наносячи настрою блиск.

    Бо все мішура… Смак глінтвейну, пайєтки, гітара,
    Опушшя русяве для віку по лінії щік.
    Втопилося яблуко сонця в сузір’ї омара,
    Галузиться кров виноградна під серце, як крик.

    Ти юний, мій хлопчику, юністю грецького бога,
    Твій смак катуляю горішком попід язиком.
    Сховай мене, пташку, врятуй мене, леве, від того,
    Що вчора моїм називався, влягався вінком

    Облетених рук по нагрітім летовищі ковдри,
    У поплюхах кави ранкових гарячих щедрот.
    Відтяте минуле косою розвіялось, мов би
    Січневі сніжинки в ліхтарному німбі. Мерло

    Хотіло забутись у різьбленім леті фужерів,
    Кориця і чилі, лавандові сльози свічок.
    Мій хлопчику юний, до дідька пророцтва містерій,
    Я – срібний північний метелик, готуй свій сачок.
    4.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (8)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.05 23:26 ]
    Річко Сниводо*
    Річко Сниводо, річко Сниводо,
    Чом узимку не спиш?
    Поміж берегами ген сивими
    Тихий дзюркіт чуть лиш.

    Ген до Бугу ти, ген до Бугу ти
    Води свої несеш.
    Вийду на берег я послухати –
    Де зупинишся, де ж?!

    Ти не спинишся, ти не спинишся,
    Всміхнена ти краса.
    Очицями синіми, синіми
    Дивишся у небеса…


    2.01. 7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    С. Іванів, Калинівський район, Вінниччина


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  41. Володимир Маслов - [ 2017.01.05 12:48 ]
    Заметiль
    Так сильно мете – ніби десь розірвали перину,
    і порох всесвітній огладжує злами й кути.
    Ескіз олівцем виникає на аркуші днини,
    яка приміряє на себе ефект висоти.

    Чи падає сніг, чи дерева злітають угору,
    і світло високе на темній корі проступа...
    І гріється місто неначе наїжений ворон,
    на спину широку накинувши білий жупан.

    Коли монохромність опустить всі зайві деталі,
    залишивши світу – зими чорно-білий каркас,
    яким ти постанеш на сніжному цьому перкалі
    з таємних думок й випадково проронених фраз?

    Так чисто і біло! – мов небо упало на землю.
    Замети як хмари, і час замітає сліди.
    І все неістотне, хвилинне, дочасне, наземне
    умить відступає саме невідомо куди.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  42. Оксана Мазур - [ 2017.01.04 12:44 ]
    Кармен

    Кармен ріже вени народна іспанська забава
    Їй весело Боже хіба ти не чуєш той сміх
    Корида бандерас тореро розпусниці слава
    Мантильї підстрелена птаха упала на сніг

    Кармен загубила обцасик тонкий черевичка
    Що був найзручнішим як іскрою йшла в пасадобль
    Звяжи йому руки з кохання залишилась звичка
    І двоє затято продовжують завчену роль

    Він грає у щирість ховаючи бліки мачете
    Полою плаща а у мислях уже не вона
    Кармен розтлумачує сни де зникомі портрети
    Підморгують змовно ніколи не спала одна

    Усі твої весни усі твої прокляті танці
    Погризені губи і рване пелюстя спідниць
    Браслети намисто сперстенені золотом пальці
    Шкатулка з листами а в них ціла купа дурниць

    Кармен ріже вени традиція що тут поробиш
    Болить-не болить вже направду не певна й сама
    А десь в океанному дні світової утроби
    Заховані руни колхідні старого руна
    4.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  43. Роман Коляда - [ 2017.01.03 23:40 ]
    Peace and...
    Небо зимове
    Холодне, шовкове,
    Де їде нечутно
    Великий Віз,
    Місту промовить
    Німу колискову,
    Верхами костелів
    Покаже "peace".

    Хочеться місту
    Не спати, а лізти
    Угору, все вище,
    Вперед, навскіс
    Пхати паркани
    І стіни, і крани -
    Увесь цей залізо-
    Бетонний ліс.

    Сивий альтист
    У мансарді, де тісно
    Псалом заспіває
    І пісню "Бітлз",
    Чутимуть це
    Тільки ангели, звісно.
    Втім, все одно,
    Імовірно колись

    Небо зимове
    Холодне, шовкове,
    Де їде нечутно
    Великий Віз,
    Місту промовить
    Німу колискову,
    Верхами костелів
    Покаже "peace".


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.03 22:09 ]
    Рік новий на Поділлі
    Село козацьке завжди раде,
    Мов хтось на сум його зарік –
    Пакетовибухи, петарди –
    Новий святкують люди рік.

    Аж веселіє сніг неначе,
    Собаки з вилясками: «Гав!!!»
    У лузі навіть ворон кряче,
    Немов півлітру засмоктав.

    Не втрималася крига, скресла.
    Сміється річка, пливучи.
    Веселе тчеться перевесло
    І вдень і вранці і вночі!

    Народ живе, сміятись мусить,
    Хоч на Донбасі: «Бах!» і «Трах!»
    Подільські бадьоряться гуси –
    Гелгочуть на семи вітрах!))

    1.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (9)


  45. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.03 14:32 ]
    Вони до мене просяться у сни
    * * *

    Вони до мене просяться у сни,
    давно померлі родичі та друзі.
    Сумні й веселі, тихі й голосні,
    тримають
    час від часу
    у напрузі.

    Когось любив. До інших – просто звик.
    Із кимось
    не знайшли ми об’єднавчого.
    І, досвідом гірким хоч якось навчений,
    тепер міцніше
    стримую
    язик.

    Вони сміються,
    плачуть
    чи мовчать.
    А іноді туди, до себе, кличуть.
    Горить моя спокутниця-свіча
    щоразу після
    в церкві
    у найближчій...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 20:50 ]
    Ми будемо!


    І скільки нас розсипано в світах,
    В яких краях з нас проростали зерна!
    Історії безжальний хижий птах
    До України всіх синів поверне.


    І заживе моя стражденна Русь,
    Її Дніпро в моря нестиме води...
    У мові зберемо любов, журу,
    Великого і мудрого народу.
    02.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  47. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 14:39 ]
    Зупинений день
    Пам'яті воїна Леоніда Проводенка

    Після смертей дістаємо до істин,
    За втраченим не помага сльоза.
    І щоби не казали моралісти,
    З колоди карт украдено туза.

    І ні до чого всі тепер гадання,
    Що відбулося, як і де, коли.
    Зупинено життя, його кохання.
    Маленька куля шурхотом стріли

    Вп'ялася в серце, у велику душу,
    Щоб ніч посіла, зупинивши день…
    У владі нині молодий чинуша
    Не доторкнувся до війни, стремен.

    Купив собі життя за наші гроші,
    Набив кишені краденим, грішми...
    А серед поля, посеред пороші,
    Убитий воїн закрива грудьми

    Кохану і дітей, і Україну.
    І не поможе юнакові світ…
    Ще скільки душ поляже за країну,
    Де море сліз і горя стільки літ?
    02.01.17



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  48. Ніна Виноградська - [ 2017.01.01 11:43 ]
    Харківське новорічне


    Ви чомусь мовчите,
    А могли би сказати хоч слово.
    Дати знак, що для вас
    Теж гіркуща самотність пуста.
    Завірюха мете,
    Засипає Рогань і Основу
    Ця невтримна зима,
    Де панують сніги, мерзлота.

    А за вікнами скрізь
    Загорілись вогні новорічні,
    Де шампанське шумить,
    Як діброва у місячну ніч.
    І найкращі слова
    Скажуть нині коханим у вічі,
    А в самотніх серцях
    Теж засвітяться вогники стріч.
    28.12.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  49. Наталя Мазур - [ 2016.12.31 22:22 ]
    Ще декілька хвилин
    Ще декілька хвилин і полетить
    Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
    Тонка проляже у майбутнє нить
    Через вітри колючі й ночі морок.

    Нас вистудять життєві холоди,
    Позбудемося деяких ілюзій.
    Спровадимо в минуле назавжди
    І явних ворогів і мнимих друзів.

    Помчать новому рокові услід
    Нові розчарування й перемоги.
    Перейдемо бурхливі будні вбрід,
    Підкоримо неходжені дороги.

    А нові зустрічі роз`яснять небокрай,
    Кохання відростить небесні крила.
    Ще декілька хвилинок і.... Нехай
    Цей рік новий буде для нас щасливим!

    31.12.2016 р


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.31 11:31 ]
    Поміж засніженої хвої
    До тебе знов прийти я радий,
    В оці притишені тони…
    Мене обіймами вгорни
    Замислений зимовий саде.

    Поміж засніженої хвої
    Так легко дихати мені
    І на поваленій сосні
    Набратись ніжності сумної.

    Торкне тут вічність за плече,
    Зупинить міста біг скажений.
    І пульс притишиться й у вени
    Глибокий спокій потече.

    29.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київ, Ботанічний сад.




    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   270