ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею, та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

Пустує межи гілля вітерець
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію.

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Все гнеться до землі, і лише ми:
І молоді, й підковані і в «тренді»
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не маємо ні коньяку, ні бренді.

Сьогодні вже не модно «макінтош»
І джинси кльош тепер уже не в моді.
Але ніяк не вилізьмо з калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,

Тата Рівна
2017.11.16 01:07
є люди
які стимулюють чакри чужими мізками грають чужими членами в нарди та Ґо
вживають власний статус щоранку мов псевдо ефедрин –
вона перестала писати вірші бо почала писати цитатник власного его
плакати над тим що їй незнайоме рухати ним
ніби го

Ігор Шоха
2017.11.15 22:40
Є у мене не велике
та моє в мені дитя.
Я малюю світлі лики,
прикрашаючи життя.

Намалюю я Марусю,
наче паву у саду,
і до неї усміхнуся.

Іван Потьомкін
2017.11.15 19:55
Перед выездом в Израиль мне почему-то понадобилась справка о пребывании в детском доме. Зашел в приемную облоно и спросил у секретарши, как получить нужный документ. Пока она созванивалась с архивом, я рассматривал приемную и вдруг на двери начальника уви

Олександр Сушко
2017.11.15 16:36
Нас рабами ліпили із глини,
А сьогодні із Богом на ти.
Провисають хрести на коліна,
Діамантами сяють персти.

Йдуть "святенники" в храм на молитву,
Повні торби водяри, ковбас.
Оселедці вклонятимуть Жиду

Тата Рівна
2017.11.15 14:42
Коли загине останній гебістський послід -
Вже розкладеться на атоми та плями,
Тоді тільки Бог приїде на Україну,
Стане ногами,
Торкнеться руками
Ляже обличчям на землю її вологу -
І заридає, як батько, а не як Бог,
Як Той, що пестив і Авеля, і Ка

наТалка гЛід
2017.11.15 08:08
лети...
осене!
salve
замість крові
каламуть
Лети
666 злочинів
вчинив ти в моїй

Микола Соболь
2017.11.15 06:50
В сім’ї барига – знахідка і скарб!
У домі завжди є чого пожерти:
Лангусти, моцарелла, риба, краб...
(Щоб челяді від голоду не вмерти)
«Наварить» на товарі «п’ятака» –
З копійки, як із пива злиже піну.
Йому все мало! Вчора натякав: –
Піду у депутати

Володимир Бойко
2017.11.14 22:54
Це оті, що кричали: «Варраву
Відпусти нам на свято», оті,
Що Сократу отрути налляли
У тюремній глухій тісноті.

Те пекельне питво би їм влити
В їх паскудні, брехливі роти,
Тим, що сиріт пускають по світу,

Ігор Шоха
2017.11.14 22:30
Не надихає ні тиша мене,
ні епіграма паяца. Одне
одного варті і вірші.
Адже поезія – це щось одне,
а бутафорія – інше.

***
Якщо даємо відкоша,

Домінік Арфіст
2017.11.14 21:11
віє вітер по Волині
студить зболені долоні
виє біль по Україні
скачуть коні… скачуть коні…
назбирала собі болю
від кісток народу Леся
той прикличе собі долю
хто ім’ям землі назветься…

Олександр Сушко
2017.11.14 18:52
Людська шальга не має меж.
Христа розп'яли підлі кмети.
Тепер від гніву не втечеш,
Спливає кров'ю вся планета.

Щодня убивства, крики, гвалт -
Старі, малі, царі, убогі...
Єгова злиться не на жарт -

Олександр Сушко
2017.11.14 17:44
Мовить жінка: - Йди голитись!
Колють вуса, борода!
Ти, неначе йєті з лісу,
Мичка дибиться руда.

Шерсть на грудях і у носі,
Пахви, наче буйний ліс.
Все, із мене вовни досить!

Адель Станіславська
2017.11.14 15:15
Усе перетерпиться...
біль образ,
і просто біль,
що серце чуле кришить...
Він білий,
не бува його біліше,
я в цьому пересвідчилась
не раз...

Олександр Олехо
2017.11.14 13:52
А десь далеко… за вікном,
чи може ближче… уві сні,
ходила осінь з батогом
і проганяла сяйні дні.

А потім плакала у ніч
і дріботіла по дахах –
нема на небі зоре-свіч

Тетяна Левицька
2017.11.14 11:01
За хвилину до щастя його обійми,
Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
Ще далеко до розбрату, чвар і пітьми,
Ще не ділиться навпіл ні небо, ні поле.

За хвилину до болю його обійми.
Світ не знатиме смутку, а горе спіткає.
На підошвах нескорених - п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07

Віктор Ставицький
2017.11.06

Анна Романюк
2017.11.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 10:35 ]
    Зважені та щасливі

    Столиця. Місто. Телевізор.
    Ручиці чешуть животи.
    Роботи мало. Трішки. Мізер:
    Носити ложку у роти.

    А у селі усе інакше,
    За ралом в полі півжиття.
    У ванні теплій не розм'якнеш -
    Трощу дубове колоддя.

    Он, опацятилась кнуриха,
    Баньки до ранку не склепляв.
    Бо я - хазяїн, а не мниха.
    А пес у буді "Гав!" та "Гав!".

    Долоні як совки лопати,
    Мозолі чорні і тверді.
    Боюся ними жінку м'яти.
    А ми ще зовсім молоді...

    Щоденний фітнес для хребтини -
    Плуги, копиці, лемеші.
    Нас Бог ліпив з м'якої глини,
    Та ми сталеві у душі.

    Коли ж прийду вночі із ниви -
    Тулюся нишком до жони
    Й дивлюся "Зважені й щасливі":
    Там топлять сало товстуни.

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  2. Олександр Сушко - [ 2017.11.17 18:04 ]
    Подружжя
    То що, миритись будем, чоловіче?
    На часі розкопилити губу.
    Не сердься, краще сядь до мене ближче,
    Зніми сорочку файну, голубу.

    Ну, ляпнула макітрою по носі,
    Бо ти мене старою обізвав.
    А серденько ридає навіть досі,
    Палає од тяжких душевних вав.

    Сиди у хаті, їж кунделик з маком,
    Не відпущу від себе ні на крок.
    Ще парубком навчився, бахуряка,
    Розбещувати поглядом жінок.

    Сусідка в двір - уже цілуєш щічку,
    Кума у дім - ялозиш їй вуста.
    Аби не я - усіх тягнув би в гичку,
    На сіно, в ліжко і м'які жита.


    Потиличник - моя надійна зброя,
    Даю щодня аби не переїв.
    Як щось не так - не матимеш покою,
    Язик у мене - жало у змії.

    Та годі, ось дивись - м'якенька циця,
    А я погладжу ще й по голові...
    Розм'якнув муж. Не хоче вже сердиться.
    Жона ж готує капості нові.

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  3. Ніна Виноградська - [ 2017.11.16 11:11 ]
    Щорічні переміни

    Всьому радію – хлібу, солі,
    Врожаю краю золотого,
    Озимині у чистім полі
    І хаті маминій за рогом.

    Куди лечу з доріг далеких,
    Де серце падає до хвіртки.
    Де на стовпі гніздо лелеки,
    Що споглядають влітку зірко.

    Де груша татова під зиму
    Коріння кутає у листі.
    Понад селом хмаринки диму,
    Калина вся стоїть в намисті.

    Приміряв перший сніг обнову,
    Приліг на жовте і зелене.
    Розтане, потім ляже знову,
    Зігріє ноги яблунь, кленів.

    В житті щорічні переміни –
    Зима, весна, за літом осінь…
    Вогонь потріскує в каміні.
    Не чути вітру стоголосся.
    28.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.11.16 08:25 ]
    Лайка


    Над хвилями кигичуть чайки,
    А в голові сумні думки.
    Чому жінки не люблять лайки,
    А прутньоносці - навпаки?

    Белькочуть суржиком івани,
    А через слово - матючок.
    Брудні словесні океани
    Летять в коханих і дочОк.

    Дитя ворушиться під серцем,
    Ось-ось заявиться на світ.
    А батько мамцю віхтем квеця,
    Лайливе слово як привіт.

    Мерзоту чути ще в утробі,
    Отруту всотують плоди.
    Волають душі : - Годі! Пробі!
    Ми хочем сонця , чистоти!

    "Одгодував" татусик птаху.
    Тепер на щире "Здрастуй, син!"
    Вчуває вухо "Йди ти на...уй",
    З очей моїх подалі згинь!

    Сумна мелодія для флейти?
    У цьому лиш твоя вина.
    О, мудрість, одзовися, де ти?
    А навзаєм - матюк луна...

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.16 02:49 ]
    Повіяло зимою
    Вже сірі хмари небом водить,
    Дерева змахують крильми.
    Немає снігу, тільки подих
    Я відчуваю крижаний.

    На фоні неба – віти сині
    (Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
    Здригаються у тріпотінні,
    І геть зіщулені, тремтять.

    Печаллю вкрита золотою
    Дорога, котрою іду.
    Уже повіяло зимою
    В напівзамерзлому саду.

    14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.11.15 16:01 ]
    Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
    Провисають хрести на коліна,
    Діамантами сяють персти.

    Йдуть "святенники" в храм на молитву,
    Повні торби водяри, ковбас.
    Оселедці вклонятимуть Жиду
    Аби Він од нечистого спас.

    Б'ють нещирі бездумно поклони,
    Гучно гази гурчать в животах.
    Світять в небо медалі, корони,
    Чути "дай" у неситих ротах.

    Опустіла господня скарбниця,
    Розглитала добро сарана.
    В рай до Мойші бредуть українці,
    Турготять, аж у пеклі луна.

    Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
    Не давав люду красти аж рік.
    Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
    Дуже хутко в Ізраїль утік.

    Біс у жадібних виграє битву,
    Зовсім трохи уже до біди.
    Піп у церкві читає молитву,
    Суне віхоть у цебра води...

    15.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 18:35 ]
    Гнів
    Людська шальга не має меж.
    Христа розп'яли підлі кмети.
    Тепер від гніву не втечеш,
    Спливає кров'ю вся планета.

    Щодня убивства, крики, гвалт -
    Старі, малі, царі, убогі...
    Єгова злиться не на жарт -
    Віддав нас чортові на роги.

    За богострату - Холокост!
    Вселенська дика ворожнеча!
    Нечистий піднімає тост
    Аби кипіла кровотеча.

    І це - початок. Не кінець.
    Не зійде з рук дурна офіра.
    Під ніж кладе рабів Творець,
    Невтомно грюкає сокира.

    У храм, звичайно, ти сходи,
    Під час молитви не карають.
    Та це даремнії труди -
    Шляхи загачено до раю.

    Я не очікую чудес,
    Ось-ось із небом будем квити.
    Але шепчу: - Христос воскрес!
    Інакше, друзі, нащо жити?

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 17:58 ]
    Тещин пиріжок
    Мовить жінка: - Йди голитись!
    Колють вуса, борода!
    Ти, неначе йєті з лісу,
    Мичка дибиться руда.

    Шерсть на грудях і у носі,
    Пахви, наче буйний ліс.
    Все, із мене вовни досить!
    Краще б ти малим обліз.

    Що за мода пелехата?
    Ти ж - поет, а не дикун!
    Вижену в підвал із хати
    Як не вистрижеш ковтун.

    Я дослухався реляцій,
    Тещин пиріжок погриз.
    У свічадо - глип уранці...
    А макітра вже без кіс!

    Щезли оселедець, пейси,
    В мене зляк, анабіоз.
    Вже подумав - буде меса,
    Місяць гикавка, пронос.

    Тарганів труїв на тижні,
    В здобу сипав порошок.
    Хоч не взяв мене Всевишній,
    Та отримано урок.

    Жартувати, звісно, можна -
    Так діди чинили теж.
    Та якщо глава порожня,
    То до пекла попадеш.

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Адель Станіславська - [ 2017.11.14 15:02 ]
    Усе перетерпиться
    Усе перетерпиться...
    біль образ,
    і просто біль,
    що серце чуле кришить...
    Він білий,
    не бува його біліше,
    я в цьому пересвідчилась
    не раз...
    Бо чорнота - знеболена,
    німа
    ані ніяка...
    глупа собі темінь.
    І скільки б не велось
    про це полемік -
    я вірю в те,
    що осягла сама.
    Я вірю... знаю -
    біло він болить
    і біло-біло сиплеться
    на скроні.
    І тільки серце
    ружиться червоно,
    як біла ця негода
    відшумить...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  10. Олена Балера - [ 2017.11.14 10:11 ]
    ***
    Коли жагою думки осяяні світи
    У просторі і часі губились випадково,
    Тоді усе прожите вкривав туман густий,
    Розгойдувався зором якийсь непевний овид.

    І розум був безсилим належно осягти
    Такий хаос безмежний і змінені умови,
    А пам’ять все кришила минуле на крихти,
    Які на мить зникали і воскресали знову.

    Правічний страх нового прощався назавжди,
    Майбутнє посміхалось і простягало руку,
    Надії оживали і танули льоди,

    А день співав довкола привітно і стозвуко,
    І сумніви, й тривоги він обертав на дим,
    І час мене був згоден узяти на поруки.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  11. Ніна Виноградська - [ 2017.11.14 06:14 ]
    У передзим'ї

    Іще сніги не впали на охололу землю,
    Осінніми дощами хмарина омива.
    Відчутне передзим’я, та як я відокремлю
    Твої гарячі руки й остуджені слова?

    Нічого не змінилося ще у нашім колі -
    Робота, дім і друзі, гітара в вихідні.
    Та тільки передзим’я вже відчуваю в долі,
    Тепліє від каміна, та холодно мені.

    В невизначенім часі такі ж хиткі стосунки,
    Хоч ти зі мною поряд, але думками з ким?
    І обпікають губи холодні поцілунки,
    Де в передзим’ї нашім замість вогню лиш дим.
    14.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  12. Любов Бенедишин - [ 2017.11.13 17:09 ]
    Сам...
    Міцній-кучерявся, пагінчику,
    допнися до власних узвиш…
    Мій хлопчику, мій мізинчику:
    і снишся мені й болиш.

    Вже тямиш, як важко й радісно
    виходити із темноти.
    Футболка од фарби райдужна,
    до музики ключ золотий…

    Амур випускає стріли -
    вціляє то в гриф, то в мольберт.
    Бідовий: будуєш тіло.
    Невтомний: шукаєш себе.

    …Минатимеш урвища, лежбища.
    Підставиш плече небесам.
    У норову грива лев’яча.
    Самсон… самородок… сам…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  13. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.11.13 16:46 ]
    Троянди й виноград щодня усе дорожче...
    * * *

    Троянди й виноград
    щодня усе дорожче.
    (Обходжу манівцем
    нервовий цей базар.)
    Чи вернеться колись
    колишній мій азарт?
    Навкіл панує зло,
    не здолане добром ще.

    А скільки провідних
    пішли вже в небуття!
    І скільки парадигм
    із ними разом рушили…
    Приваблюють ряди
    і ягодами, й ружами –
    та всі кудись летять,
    затуркані, летять.

    То ж, кожному – уклін,
    хто долі не скорився
    і все іще живе
    красиво і корисно.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:43 ]
    Іду
    У чаполочі позіха п'яниця,
    Свитину покриває кушпела.
    А я дружину ухопив за цицю,
    Кажу, аби хутчій мені дала.

    Такі жадані еротичні миті!
    Зустрілась пташка, врешті, з козаком!
    Свій ніс мені уперла в підборіддя,
    Розгнівана, чмихоче їжаком!

    І каже: - Брати мусиш вельми ніжно!
    А ти, неначе з лісу потурнак:
    Хапаєш грубо! Впазуряєш хижо!
    Манери - ниці! Геть відсутній смак!

    Ось ніжка - доторкнись її легенько.
    Долоньку в пущу тихо заведи...
    О, чуєш, як забилося серденько?
    Не поспішай, води туди-сюди...

    Цілуй вустами хтиво біля пупа...
    Дивись як настовбурчився сосок!
    Тепер кажи "Тебе кохаю, люба!
    Який чудесний в тебе голосок!"

    Чигають звідусіль солодкі муки,
    Від "киці" не ступаю ні на крок.
    Вже сивий. Та люблю таку науку.
    Пора - дружина кличе на урок.

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:00 ]
    Біль
    Сьогодні актуальний колір сірий,
    Нефантазійні сни, пласкі думки.
    Мене розумні кликали у вирій,
    Але зрадливцям не подав руки.

    Узяв до рук важкого автомата.
    Бо тут війна. Розвітрюється приск.
    Лежать в багні мечі, діряві лати.
    Герої мертві. Опливає віск.

    Мороз на вікнах шиє візерунки,
    Крізь вилом у кордоні дме шальга.
    Здригає тиш гроза - гарматний гуркіт:
    В убивстві вже не бачимо гріха.

    Похнюпилися вуса, оселедці,
    Пательні облаштовують чорти.
    А я любов затискую у жменьці,
    І в пазусі ховаю від біди.

    Жінки мудріші. Бачать краще, глибше.
    Нема у лона друзів, ворогів...
    Моя ж стезя - дзвінка цвинтарна тиша.
    Чому ж тоді маля оце пригрів?

    Наснилось поле. Я без обладунків.
    У небі чути жайворини дзвін.
    На живота кладу коханій руки,
    Вона шепоче: - Чуєш? Буде син...

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 19:51 ]
    Не кінець
    У торгівлі кум - акула,
    Має склад і магазин.
    Тюбетейки з Барнаула,
    Із Парижа - кринолін.

    Є пір'їна з Гондурасу,
    І засолений кентавр.
    Бевзь на чудо блима ласо
    І обнюхує товар.

    Ось, кілечко для носяки,
    Спінер, бульки і батут.
    Жуйні гумки, свіжі раки -
    Все нове, окей, зер гут.

    Вдома ж - валяться полиці,
    Із хламіття сотні скирт.
    Книг нема. Та є дурниці:
    Косяки, шприци і спирт.

    Плід гнилий тримає гілка,
    Щось під ніс бурчить мудрець.
    А в сусіда гра сопілка,
    Отже, світу - не кінець.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 11:37 ]
    Листопад
    У іній огорнуло серця сад -
    Пішла у Лету втомлена матуся.
    Надворі осінь. Мряка. Листопад -
    Його любити я навряд навчуся.

    Прекрасна квітка рано відцвіла,
    У цьому є також моя провина.
    Тепер твій дім у лісі, край села:
    Сира могила, хрест і домовина.

    З калини листя смиче вітровій,
    А на щоці сльоза тремтить гаряча.
    Шерхоче срібний дощик у траві -
    Це Бог зі мною разом тихо плаче.

    У листопаді ти прийшла у світ.
    Тепер немає. Є нещасна муза.
    Рука торкнулась до надгробних плит:
    Цей місяць я любити не навчуся.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.11.12 11:21 ]
    Перехожий

    Гадаєте, що Бог – як дідуган:
    то крекче на сльоту, то хворі ноги
    закутує у хмар густий туман?
    А Він іще додумує роман,
    снує сюжет…

    Закохана у Нього
    ця осінь, що танцює падеграс.

    Бог – просто перехожий випадковий
    (навушники, кросівки «Адідас»)…
    Він, може, поспішав отак не раз,
    щоб осені сказати: «Ви – чудова!»

    12.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  19. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 10:22 ]
    Чужі




    Спокійно розійшлися і без сліз,
    Неначе все життя були чужими.
    Свобода свіжа, кажуть, із коліс,
    Прийшла весною, переживши зиму.

    Не згадую, щаслива, що одна,
    І вільна, мовби в піднебессі птаха.
    У зраді тій була твоя вина,
    Виходить, що з тобою я – невдаха.

    У попіл – наш багатолітній шлюб,
    Де все надвох – і радощі, і біди.
    Та прощення не хочу чути з губ,
    Ми вже чужі і, навіть не сусіди...

    Весняний дощик з неба на траву,
    Всьому приносить життєдайну силу.
    Без тебе гідно й далі проживу.
    Любов майбутню підніму на крилах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  20. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:30 ]
    Молитви чужим богам

    Чужим богам довірили серця
    З народження до самого кінця.
    Буття страхом наповнюючи вщерть,
    Усе життя чекати тільки смерть.

    Відволікати від нагальних дум
    І сіяти у душах чорний сум.
    Не піднімати вгору голови,
    Не бачити ні сонця, ні листви.

    Релігія зробила з вас рабів,
    Щоб ви забули щастя, радість, гнів.
    Слов’яни сонцю і дощу з віків
    Присвячували танець свій і спів.

    Бо вільними були, вклонялись Ладі,
    Дажбогові раділи, а не владі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  21. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:41 ]
    Осінній кососік

    Надлягають, гуснуть хмари,
    Розгостився тучний дощик.
    Пірить так, що з вітром в парі
    Злива миє парки, площі.

    Все навкруг заворосилось,
    Потемніло, звісно, осінь.
    Довго буде йти кропило,
    Доки сніг впаде на коси.
    10.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  22. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:21 ]
    Без тебе


    1

    Я руки прстягаю уві сні,
    Біжу тебе, щасливого, стрічати.
    І ми удвох заходимо до хати,
    Де ти смієшся сонячно мені.

    І заздрять нам не тільки вороги,
    Бо, навіть котик наш чекає ласки…
    Я прокидаюся з цієї казки —
    Самотня річка лиже береги…

    2

    А що ж тепер лишається мені —
    Гарячий сніг, а чи холодне літо,
    Де градом все утоптано, прибито, —
    Холодні сльози і німі пісні?

    І вічний стогін вітру вітру в буревій,
    Заплакані дощем осінні вікна,
    І холоду й морозу гострі ікла —
    Розбитий глечик сподівань, надій…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.11 20:44 ]
    І в листопад закохуюся я
    В саду – нікого, дощик моросить,
    Порипує по листю так привітно,
    Дарує самоти пресвітлу мить
    І флажолети розсипа тендітні.

    Немовби задзюрчав мені струмок
    У золотавім іскор мерехтінні,
    Завороживши музикою тіні
    Дерев, завмерлих од ясних думок.

    У музиці дощу – краса своя,
    Так заспокійливо, мрійливо дише…
    І в листопад закохуюся я,
    Якого недолюблював раніше.

    11.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 14:44 ]
    Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
    Юнак - воює. А пацюк - газда,
    Торгує антрацитом, динамітом.

    Прибуток від гешефтів - це святе,
    У ворога кінчаються патрони...
    Жоні ж потрібне з перлами біде -
    І йдуть ночами фури, ешелони.

    Не гріла погань черевом Майдан,
    Але керує, плямкає, при владі.
    Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
    У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

    Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
    Сини Абрама теж чекають миру.
    Але у них розумніше чоло,
    А ми слова сприймаємо на віру.

    Майструє знову пастку нам олжа.
    Та мусим обирати верховода:
    Якщо на фронті в ямі не лежав -
    Не маєш права керувать народом.

    11.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (7)


  25. Любов Бенедишин - [ 2017.11.11 13:39 ]
    Виходжу...
    У дзеркалі – залишки вроди,
    Що час монотонно стира.
    Виходжу… зі світу, як з моди.
    Давно не моя – ця пора
    Корсетів, коротких спідничок,
    Підборів «а-ля Лабутен»...

    Тож на рандеву не покличе
    Новий темпераментний день.
    Позбавиться мотлоху-сміття
    І не стрепенеться: ти де?! –
    Коли двадцять перше століття
    За обрій мене проведе…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  26. Адель Станіславська - [ 2017.11.11 08:41 ]
    Колись
    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    Ти зараз не зможеш почути..
    На зараз - лиш мить і один лиш дотик,
    бо що понад це - отрута.

    Колись ми з тобою про все поговорим.
    А зараз не стачить сили...
    Життя, розумієш, нікчемні повтори
    вагою в камі'нні брили.

    Повтори... Затори...і ми розгублені...
    Ми місця свого не бачимо.
    Блукаємо світом у собі загублені -
    не так все й не те, одначе...

    Колись ми дійдемо знаменника спільного,
    Хоч, може, це буде й не скоро...
    Раби самих се'бе, ми станемо вільними.
    Ми кожен сам в со'бі ворог.

    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    А ти - розповіш про мене.
    А зараз... а зараз лиш серця дотик
    і промінь тепла ... у вени.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 06:28 ]
    Кара
    Розлютував антихристів Майдан,
    Не влізла в пельку хохлаків галушка.
    З геєни повилазила орда
    І потекла в Дніпро кривава юшка.

    Москаль - це ворог. Так собі й затям.
    Не брат, не кум. Сусід, а не товариш.
    Йому, гуторять, Бог один суддя,
    Але мені дурню таку не впариш.

    Ще на землі його чекає суд,
    Вчикрижать аж по рам'я лапу руську.
    Народ прирік на муки ліліпут,
    А я лише зі слів плету мотузку.

    За кров і сльози - кару ворожу,
    Дванадцять поколінь уже заклято.
    Чорти смолу накришують в діжу
    Аби кацап не зрів в Едемі саду.

    Нову щодня запалюєм свічу,
    А у Кремлі від горя-лиха тепло.
    Не подарую тризни і плачу,
    І хай мене за це поглине пекло.

    10.11.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.10 20:42 ]
    Як музики потік
    Як густо рінь озерна жебонить,
    Як музики потік несе у далеч.
    На сонечку – мажорна в`ється нить,
    У затінку дивись – мінор зіткала.

    Раптово рветься ніжна світлотінь,
    Мов пауза у грі її спиняє.
    І дзеркало враз постає у гаю…
    Й димить луна озвучених перлин.

    Тоді ізнов раптово ловить вухо
    Зринаючу мелодію ясну.
    Колись Вівальді так її підслухав,
    І в оркестрові шати одягнув.

    9.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  29. Адель Станіславська - [ 2017.11.09 10:18 ]
    Танцюєш невідворотність
    Усе неминуче - станеться,
    існує невідворотність...
    Шліфуй свій життєвий танець -
    де легкість, там буде й точність.
    Відчуй відбивання ритму
    Та не роззирай довкола...
    В експресії - плач, хоч ридма!..
    По колу і ще по колу.
    Життя все одно, що танець -
    десь легкість, а десь неточність...
    Паркетом - стерня і... ранишся.
    Танцюєш невідворотність.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  30. Марта Январская - [ 2017.11.08 20:46 ]
    из Натальи Пасичник. Перевод с украинского
    звук как будто на кухне забыли про воду
    и тарелок и вилок то шепот то смех
    не волнуйся – пусть сами себе хороводят -
    у тебя же задача другая – ждать снег

    обесточится дом – лопнет шарик на елке
    и когда нас зальет до краев темнота
    световые потоки настойчиво-колко
    ощутишь ты коснувшись рукой живота

    через год все вернется – кагор полусладкий
    и осколки шаров и сухая хвоя
    лишь ребенок появится рядом в кроватке
    словно копия света - твоя и моя

    а теперь проследи – ни минутки не мешкай –
    как меняет число за числом календарь
    как под занавес года свой занавес снежный
    не сумев опустить растворяет декабрь


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.11.08 11:38 ]
    Передгроззя
    Мене лякає люду німота,
    Схилився долу, наче мокрі стебла.
    А під обійстям човгає біда,
    Ось-ось завалиться терпіння гребля.

    Іще спимо. Шануєм брехунів.
    Прострація... Розгубленість... Нірвана...
    А в глибині уже вирує гнів,
    Низи майструють шибеницю пану.

    Не буде переможців у війні,
    Горітимуть і хижі, і палаци.
    До рук сокиру встромлять і мені
    Аби зубами на сусіда клацав.

    А потім - голод, безлад і нужда,
    Обшарпає дахи жорстока хвища.
    Зі Сходу набіжить чортів орда,
    Поставить ногу в наше попелище.

    Від Господа відкинувся народ,
    Вчорнив і так свою нечисту карму.
    Чи, треба кинуть клуню і город,
    І понести в Сіон ясу Абраму?

    Уже димить. Займаються дахи,
    Щасливці заховаються у труни.
    Не буде ще відпущення гріхів,
    А будуть москалі, монголи, гунни...

    08.11.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  32. Любов Бенедишин - [ 2017.11.08 10:53 ]
    Мовчання
    На місці товчемся. Очікуєм шари.
    Лише на заклання – з тісної кошари.

    Зате жуємо, що дадуть… Все чудово!
    Ще меле язик, хоч відібрано мову.

    Навіщо нам небо, дзвінкі полонини?
    Всі мріємо стати шматком солонини.

    У смороді буднів дожити до свят…
    Криваві світанки. Мовчання ягнят.

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.08 02:02 ]
    Прощальний сонет
    Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
    "Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
    До появи корони сонетів «Світло кохання» Ярослава Чорногуза українська і світова літератури цього жанру не знали. Не могли його опанувати з огляду на його унікальну складність. Нещодавно сумський поет Юрій Назаренко у книзі «Королівський вінок сонетів» (2004) зробив спробу подолати цю вершину. Але його твір, цікавий сам по собі як експеримент, не відповідав низці канонічних жанрових вимог до корони сонетів. Тож і спроба не може вважатися успішною. Вершина лишилася не подоланою. І лише відтепер можна сміливо говорити про її підкорення.
    Читача чекає видатний твір нашої сучасності, якому сама його жанрова природа забезпечила місце в історії літератури. Це перший в історії української і світової поезії твір, виконаний у жанрі канонічної корони сонетів. Водночас це - цікава, наповнена внутрішніми пригодами, поема про кохання, яка попри архіскладну форму, досить вільно, легко читається і сприймається. Відображаючи індивідуальний досвід поета, вона репрезентує загальнолюдську інтерпретацію цього почуття, а відтак надає можливість кожному читачеві впізнати себе в закоханому ліричному героєві."** Кінець цитати.
    Так, сталося, що я не встиг познайомитися з тим, хто написав такі вікопомні скрижалеві слова про мою скромну працю. Два дні тому, 4 листопада, на 65-му році життя майстер критичного слова, чудова людина Ігор Леонідович Михайлин відійшов у вічність. Вічна пам"ять йому, земля пухом, хай легенько йому спочивається на луках Сварожих. В пам"ять про цю золоту людину у мене народилося кілька рядків, звичайно ж у формі сонета. Додаю також портрет Ігоря Михайлина:


    Мій критику, не чув од вас хули…
    Чарівна осінь тихо сльози ронить.
    Благословили в світ мою корону
    І в засвіти із яви відійшли.

    Думок дозрілих виноградні грона…
    Вони – немовби мудрості посли.
    Із них високі замки Ви звели,
    То людяності й сонця бастіони.

    Напевне порадіє сила зла –
    Не житиме шляхетний лицар далі!
    Та промінь Ваш душевного тепла

    Народить світлу сотню із печалі.
    О велете письмового стола,
    За Вами плачуть Вічності скрижалі!

    6.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (12)


  34. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 18:47 ]
    Хочу
    Люблю про інтимне писати,
    Жагуче іде на "ура".
    Знімаю з коханої шати,
    Вона прошептала "Пора...".

    Ручиці погладжують шкіру,
    Лопатки, опуклий задок.
    Худенька, ні крапельки жиру,
    Не збритий стирчить волосок.

    Втішаю жону сухоребру,
    Ритмічно хитається світ.
    Чуттєву розгачую греблю -
    Потилицю, перса, живіт.

    Панянка вдоволено крекче,
    Під лоба закочує взор.
    Коли ж обіймаю за плечі -
    Аж бризкає хіттю із пор.

    Нарешті дошкрябано спинку,
    Мочало на місце кладу.
    А я геть брудний, наче свинка,
    Вона ж, наче квітка в саду.

    Стрибаю до кралі у ванну,
    Приліг, наче мрець у труні.
    На вушко белькочу: - Кохана!
    Почухай півкулі й мені.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 17:40 ]
    Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
    Поділюся нині щирим віршем,
    Муза хай поплаче за плечем.

    У окопах меншає поетів,
    З-за Дніпра баталії ведуть.
    Он, у миші - радість, творчі злети,
    Закипає паперова лють.

    А у мене в серці гостра голка,
    Здав "мотор", зачах, перегорів.
    Десь у грудях куля і осколки -
    Вийняти бояться лікарі.

    Ти пиши, поете - оди, станси -
    Про любов, погоду і ліси.
    Про війну ж - не треба, не торкайся,
    Бо цього достойні не усі.

    Переходжу на мажорну тему,
    У житті знайшов нову мету.
    Стишити не можу тільки трему -
    Длань пришили, та не до ладу.

    Досі тисне тупо на гашетку,
    То ж усоте зламано перо.
    Корвалолом скрапує піпетка
    І обола вигляда Харон.

    У степах лишилися могили,
    Друга там шукав і не знайшов.
    Ось, пишу, неначебто чорнилом,
    Придивився - почорніла кров.

    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні - пече.
    Поділився, врешті, щирим віршем,
    Муза тихо плаче за плечем.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  36. Любов Бенедишин - [ 2017.11.07 14:32 ]
    Блаженне
    Усі ворогують: богема й боги.
    Образ оберемки, щоденні торги.
    Нашіптує блазень: хвали і халви
    Отримаєш вдосталь, – не продешеви!

    А в мене в душі тільки смирна й полин.
    Кохання єдине. І Бог теж один.
    Йому сокровенне в молитві несу,
    Приймаю натомість обіймів ясу:
    «Не бійся. Ти ж знаєш – все буде гаразд…»

    І перезирнуться маруда й маразм,
    Од світу – то кпини, то зойк співчуття:
    «Нещасна… блаженна…
    Господнє дитя…»

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  37. Адель Станіславська - [ 2017.11.07 09:57 ]
    Здавалось...
    Здавалось, вже ся болість відболіла.
    Постерлися зашоркані сліди...
    Та осінь стелить знов тумани біло,
    і гусне повня маревом блідим.
    Помежи ночі - сну не відшукати,
    між вільгости хапаю дрижаки...
    Чого тобі, невитравний мій кате -
    моя тривого, тяглістю в роки?..
    Не напилась ще, п'яністю шалена?
    Усе б тобі купатись у вині,
    голкасто по-під шкіру та у вени
    адреналін вганяючи мені?
    Невже не досить?.. Як же це знайомо:
    повтори за повторами - живу.
    Стираю крапку, правлю грубу кому,
    щоб ти сторінку вивела нову...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  38. Олена Балера - [ 2017.11.07 00:07 ]
    Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
    У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
    Небесній вроді не збагнеш ціни,
    Її я всім своїм єством всотав,
    Мене її найвища суть повнить.
    Таїться в серці променем ясним
    Очам невидне сяяння оте:
    Ідея чиста – образ неземний
    Безсмертним дотиком в мені цвіте.
    Твоя жорстокість і мій сум проте
    Затінюють осяйний блиск, відтак
    Твоє чудове втілення святе
    Могло б чистішим бути за кришталь.
    Якщо свою подобу ти узриш,
    Позбудься всіх недосконалих рис.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (5)


  39. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:40 ]
    На все життя
    Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
    Отже, не дізнається про мої гріхи.
    На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
    В мужиків закоханих зірвані дахи.

    Байстрюча у череві. На коні попона.
    Я уже не покритка, увійшла в права.
    Чоловічок тулиться до жаркого лона:
    Мишка заглитнулася. Втішена сова.

    Спородила дівчинку. Вже доросла краля.
    Вустя - диво-звабини, ув очах вогні.
    Та принЕсла доленька ордени й медалі:
    В донечки ворушиться двійня в пелені.

    P.S:

    На Купайла хтивого попливли віночки,
    Не розквітла папороть, колеться будяк.
    У любаски падає у траву сорочка...
    Лебеді ж паруються на усе життя.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:29 ]
    Біда
    Кохаєш? То кохай і не бурчи.
    Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
    Утомлене вляглося на спочин,
    Склепило після сварки п'яне око.

    Не відривала погляд від мотні,
    По тілу розливалися гормони.
    Коханий рай писав на полотні,
    Упещуючи ерогенні зони.

    Опісля гону - тиш і самота.
    Ти - просто жінка. А дружина - пляшка.
    У хаті крики, сльози і біда,
    І перегаром дихається важко.

    Покинула б ненависну мару,
    Спалила дім - тоді були би квити.
    А жити де? Забитись у діру?
    І їсти просять ще маленькі діти.

    Сидить юнак, поцмулює пивко,
    Його цілує дівка білолиця.
    Ще на губах не всохло молоко
    Але уже досвідчений п'яниця.

    Упав на ліжко з тіла пеньюар -
    Штовхає у обійми голос крові.
    Та пляшка відбере коштовний дар
    Й життя зотліє, сіре, без любові.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 19:45 ]
    Дубова елегія
    У поетів хмуряться лоби,
    Длані щедро сіють закарлючки.
    Напишу сьогодні про...дуби,
    Бо кохання вже дійшло до ручки.

    Рюмсати втомився на папір,
    Бризки долітають аж до стелі.
    А у пущі гарно - легіт, мир,
    Огортають кольори пастельні.

    Жолуді утоптую в мішок -
    Вдома паця рохкає несита.
    Перетру кору на порошок -
    Є рецепт настоянки від діда.

    Рве рука гнучку дубову віть -
    Теща любить паритись у бані.
    А сльота у листі шерехтить,
    Світ у трансі, ступорі, нірвані.

    Істина осяяла чоло:
    Як причавлять носа стіни міста -
    Їдьте, браття, хутко у село!
    Геть із цегли у дубові гнізда!

    Недарма купив собі колун,
    Колоддя розгепую на тріски.
    Дуб у грубі (вичитав із рун)
    Висушить гіркі любовні слізки.

    05.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  43. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:27 ]
    Навроки
    Розпухнув гутаперчевий шнопак,
    Всльозавилося червонясте око.
    Хворію. І болить нестерпно карк -
    Понасилали читачі навроків.

    Це - кара за мої коментарі,
    Де графоманам тільки снився спокій.
    То ж борода і вуса - геть сирі,
    Ще трохи - зовсім стану вирлоокий.

    Гризнув любимця за невдатний вірш -
    Уже несуть важкі надгробні плити.
    Гуртом кричать "Ату! Здавайся! Киш!",
    Шаленим гнівом аура пробита.

    Покрапує із носа на папір,
    І власні розпливаються поези.
    Не буду більше гавкать. Годі. Мир.
    Мовчу однині. Схима. Тиш. Аскеза.

    Пишіть на ідиш, задом наперед.
    А як притисне - то і вверх ногами.
    Поети люблять нині тільки мед,
    Хвалу, вінки лаврові, фіміами.

    Поблимує планшетик на столі,
    Смакую вірші про любов, солоні...
    Знімайте, друзі, чепчики й брилі,
    Ходім піїтам плескати в долоні.

    1.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  44. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:33 ]
    Я- щасливий
    Чорна зрада скрадається нищечком.
    Тільки тиждень живуть молоді -
    Заскрипіло продавлене ліжечко:
    Я - на працю. Коханець - у дім.

    Обціловує пазуху мавчину
    (дуже хтивий попався сатир!).
    Я ж у брехнях кохатись не навчений
    Краще схима, глухий монастир.

    Упіймалась жона недосвідчена,
    Від образи під носом сльота.
    А вона ж бо у церкві повінчана,
    Та впадобала клуні, жита.

    Шлюб завис понад прірвами-кручами,
    Мед любові, отруєний, згірк.
    Одне одного трохи помучили,
    Та учора нарешті утік.

    Вже не буде подружнього холоду,
    Чую потиск важкої руки.
    Поспліталися вуса та бороди:
    Я - щасливий. Прощайте жінки.

    3.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.04 23:05 ]
    Як ув обнові
    Як тихо, чарівливо, роздумово –
    Із луків ще краса не утекла.
    І тче на озері поважне слово
    Вітрець-філософ голкою тепла.

    Німа печаль кущі вгорнула голі,
    І очерет журливо похиливсь.
    І світлий сум аж простелила долі
    Усміхнено-похмура сива вись.

    Пожухли барви осені медові,
    Неначе блідне княжий цей затон.
    Лиш дерево одне, як ув обнові –
    В розкішнім сяє золотім пальто.

    4.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  46. Василь Кузан - [ 2017.11.03 18:38 ]
    Лише лінивый женится лиш раз
    ***
    Лише лінивый женится лиш раз,
    Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
    Упав, побився читаво, пак бойится,
    Ош зась упаде та узьме го фрас.

    А фрас не взьме, бо ввüн ся женит сам
    На тüв, котра май файна и май ипна.
    Любов ид ньому, ги нєвоя липне
    И шереґ жüн кладе му ид ногам.

    Втъі жоны тоже уддаутся фурт.
    А лінь – ото домак паскудна штука.
    Нико ти в двирі нигда не подуркат
    Кить сам не уйдеш. Взьмеш у рукы прут

    Та зóгнеш го, ги лук у того дюґа,
    Що стрілами тя в серце вічно дюґат.
    Прицілишся… Купуй Chanel «Coco»…
    Вто ліпше, ги попав бы сь в молоко.

    03.11.17 © Василь Кузан

    Словничок:
    Зашпотався – спіткнувся,
    Читаво – сильно,
    Пак – потім,
    Бойится – боїться,
    Фрас – чорт,
    Ипна – ліпша,
    Нєвоя – біда,
    Жüн – жінок,
    Фурт – постійно,
    Домак – зовсім,
    Подуркат – постукає,
    Кить – якщо,
    Дюґ – особа,
    Дюґат – штрикає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  47. Любов Бенедишин - [ 2017.11.03 17:11 ]
    Медитаційне
    …запитую всоте…
    Запитую в тисячне: хто я?
    Одвічна провина…
    Провидиця…
    Втомлена жінка…
    А може, я, Господи,
    лиш випадкова піщинка,
    що з Ока Твого
    ще не вимита поки сльозою, –
    невидимий згусток
    нестерпного смутку й жалю?..

    Прости, якщо дуже
    Тобі, Терпеливий,
    болю…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (21)


  48. Адель Станіславська - [ 2017.11.03 10:50 ]
    Ця осінь із очима сироти
    Якась така безпоміч, хоч кричи...
    У грудях тьмяно жевріє тривога.
    Така важка до спокою дорога
    і так катма до болісти причин...
    Ця осінь із очима сироти
    у шибах споночілої домівки
    пряде безсонній тиші облямівку
    із миготливих пам'яті картин.
    Вони зринаюить спалахами дум
    і плинуть, плинуть - безконечна триба.
    Осіння ніч, пізньоосінній сум
    і очі сироти в віконних шибах...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Сушко - [ 2017.11.01 06:45 ]
    Дістав!
    Плаче дівка в інтернеті,
    Ллється слізок водоспад.
    Чоловік - потворний йєті.
    Вдома - січа, Сталінград.

    Йти, чомусь, боїться в хату,
    Каже, вчора ледь не вмер.
    Песик вирвав шмат із заду -
    Постарався бультер'єр.

    Утікає від папужок,
    Бо здзьобають бурерброд.
    Під сафою торба сушок,
    Уночі кладе їх в рот.

    Квокче курка на балконі -
    Не подобається пах!
    Пшикає одеколоном,
    Геть уже поїхав дах.

    Є гусак у ванні, жирний,
    Ужива м'яку траву.
    Десять років благовірний
    Писка миє у ставу.

    А у спальні три удави -
    Цюця, Вишкварка і Рекс.
    В ліжку з ними - Боже правий! -
    Не подобається секс!

    Кіт помітив трохи капці -
    Муж одразу чмиха в ніс.
    Все, дістав! Іду на танці!
    Потім - шашличок і ліс.

    Хай бере мітлу, амеба,
    Прибирає зоопарк.
    Як не зробить все як треба
    Повернуся - вирву карк.

    31.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  50. Валентина Попелюшка - [ 2017.10.31 21:17 ]
    Сьогодні не модно вмирати від старості
    Сьогодні не модно вмирати від старости,
    Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
    Ми впали в немилість,
    Планета втомилась
    Усіх нас тримати.
    Нас дуже багато.
    Мачуха?
    Мати?
    Дітисьок мільярди,
    Спустошені надра.
    Хіба їй до жиру?
    Ми втратили міру.
    І віру…
    Мода нової епохи –
    Аби не плодилися й дохли.
    Содом і Гоморра.
    Горе…
    Люде, цього ти хотів?
    На тобі «синіх китів»…
    Торнадо
    І «Гради».
    Принади.
    Паради.
    Катаклізми
    І клізми.
    На тризні
    Ми різні.
    …А хтось – шукає харизми,
    А в когось – перше кохання,
    А в когось – надія остання.
    А хтось – у мріях до неба,
    А хтось: «Воно тобі треба?»
    Та серед сюжетів страшних
    Знов двоє стають на рушник
    Ділити солодке й болюче,
    Аж поки смерть не розлучить
    І так же їм хочеться, Боже!
    Аби то було якнайдовше
    І померти удвох в один день,
    Байдуже, де,
    Від банальної старости,
    З унісонним: «Прости»,
    По собі не спаливши мости…
    І коли їх будуть нести
    В розпростерті обійми праматері,
    Хай від немочі плачуть оратори
    І моди законодавці
    У найвищого суду на лавці…


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   284