ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Жилко
2017.04.28 21:31
Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
колись була вона любов'ю моєю.

Хай пошиє мені сорочку в клітинку,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
без жодної голки й тканини

Нінель Новікова
2017.04.28 20:47
НІЛА ВОЛКОВА

Переклад з російської мови


З МОГИЛИ…

Проходиш, на мене схожий,

Мирослав Артимович
2017.04.28 20:26
Сьогодні в Україні відзначаються 70-ті роковини злочинної акції тогочасного комуністичного керівництва Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини – примусового переселення (депортації) українського населення (150 тис. чол.)з етнічних українських теренів

Олександр Сушко
2017.04.28 20:26
На березі ледачі товстуни,
Засмажені до повної знемоги,
Збирали наче хоботом слони,
Усе що море вкотить їм під ноги.

Драглисті руки! Гори-животи!
Обвислі щоки, пащі наче сумки!
Їм родичі не люди, а кити -

Ярина Чаплинська
2017.04.28 13:16
Тримайся за неї,
мій Боже.
Вона сильна.
Вона все зможе.

Між кулями ворожими
до тебе
пройде живою.

Світлана Майя Залізняк
2017.04.27 23:39
Буття - кав`ярня, цирк,
Мажорна баркарола.
Заклякнув поводир
У позі дискобола.

Вирує хвильний плац,
Пливуть макітри в Лету...
Вареник - за ерзац

Олександр Сушко
2017.04.27 19:54
Майбутнє роду вперлось у реактор,
Зітхає тяжко знівечений ліс,
Навік своїм корінням тут уріс
Приречений до смерті гладіатор.

Сумний самітник пекло рукотворне
Не проміняв на дем вдалині,
Печуть його невидимі огні,

Ігор Шоха
2017.04.27 16:33
Іду від отчого порогу
у рай, додому, ...на війну.
Якби не ці мої дороги,
то як би бачив я весну?

Уже поорані окопи
і маки, краплями крові,
які посіяли укропи,

Анонім Я Саландяк
2017.04.27 14:14
роздуми невігласа) Параметри ідеального... ... питання розміру, сьогодні, вийшло на передній план людської свідомості в зв’язку із запануванням, там, ідеї: розширення всесвіту в наслідок великого вибуху*. Тут-тепер величина (розмір) матеріальног

Нінель Новікова
2017.04.27 10:44
БАБУСІ

Трохи довгастий, точений овал,
Чорної сукні розтруби…
Юна бабусенько! Хто цілував
Ваші погордливі губи?

Руки, що в залах палацу колись

Вікторія Торон
2017.04.27 03:44
Під ліхтарями -- тепло, непорушно,
немов у ваті.
Культі асфальту втоплені у тінях
і ніздрюваті.
Поснули люди. Блякла скатертина –
в нерівних складках.
Засохлі плями. Скніє недопите
вино в карафках.

Олександр Сушко
2017.04.27 03:21
У кожного народа свій Христос,
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
Накидали своїх гріхів обоз,
І понесли чужим богам до суду.

Своє лайно - сусіду за паркан,
Неначе із балкона папіросу.
І усихає з люті Іордан,

Ігор Шоха
2017.04.26 23:32
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
здавалось, будуть жити вічно
усі ровесники мої.

Здавалося, усі сусіди –
моя родина по крові,
коли обманюючи біди,

Галина Михайлик
2017.04.26 23:08
Шановні колеги по перу! Кременчуцька поетеса і педагог, а також наша колега по "Поетичних майстернях" Тая Цибульська, організовує колективну збірку творів, присвячену Т.Г.Шевченку. Кого зацікавить цей проект - заходьте на сторінку проекту у Фейсбу

Лариса Пугачук
2017.04.26 22:22
Нижче плінтуса опустився…
Радикулiтна криза?
Чи може тарганів
людина ця шукає
або зарядку робить?..

26.04.2017

Ярослав Чорногуз
2017.04.26 21:59
Ці чари музики святої,
Яка підносить і п”янить –
Доба епохи золотої,
І золотого чуда нить -

Коли душа зліта над світом,
Як лебідь, маючи крильми,
І сонця золотого квіту

Ігор Шоха
2017.04.26 15:17
На етюди
Минають покаянні дні.
Гріхів уже немає,
та є Амур, що навесні
на інші спокушає.

Лукавий ангел у серцях
ламає перепони

Нінель Новікова
2017.04.26 11:50
Переклад з російської мови

З-під плюшу пледу, як знемога,
Сон учорашній визирав.
Що це було? Чи перемога? –
І хто програв?

Все передумую щоразу.

Олександр Сушко
2017.04.26 06:25
Не питай, чом заплакані очі,
Чом сховала обличчя в кущах;
Плаче серце від горя дівоче,
Бо на носі нагнало прища.

Я боюся з’явитись на люди,
Телефона до рук не беру.
Від ридання здригаються груди,

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,

Іван Потьомкін
2017.04.25 21:52
Обвішані турботами,
як у радянську давнину
колгоспниці з торбами,
що вершили хресний хід у Київ,
вертаючись із хлібом в «авоськах»,
з рулонами паперу туалетного на шиї,-
куди ви дивитесь, Жінки, сьогодні?
На Захід, де можна понаймитувати?

Микола Соболь
2017.04.25 19:57
До кожного в життя прийде спокуса.
Щоб вирішити Ви самі змогли:
Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
Чи вкрити сіном, наче ті воли.

У кожного у грудях б'ється серце.
Яке воно рішати Вам оте:
А чи любов'ю до людей озветься,

Олександр Сушко
2017.04.25 17:14
Живе зі мною поруч пан.
Але не можу я збагнути,
Чому в пітьмі через паркан
Летять брудні шматки отрути.

То пісню я не так пишу,
Сумну змальовую картину.
Щодня сатирою грішу,

Віта Парфенович
2017.04.25 14:33
Уже не важливо, що скажеш,
якщо скажеш,
бо вчинки красномовніші від слів,
мене ти оцінити не зумів,
хоча тобі відкрилась надто справжня,
обман...
з обману саме ти почав,
продовжував, аби доволі зручно,

Адель Станіславська
2017.04.25 14:09
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медативний огень божества.

Нінель Новікова
2017.04.25 13:56
НІНЕЛЬ НОВІКОВА

Переклад з російської мови

***

Чудово, що не Вами хвора я,
Чудово , що і Ви не хворі мною,

Юрій Ерметов
2017.04.25 12:23
Як крапель чи клавіш
музичних
легкий перебір...

Промайнути, пробігти
а чи оминути?..

Хвилини чужі

Ніка Новікова
2017.04.25 12:21
Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
Через очі у груди олова натекло.
Я дивилася вгору, місяць отам білів.
І лягали на щоки видихи ліхтарів.

І молилася тінь від гострих моїх колін:
хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
Чи сидів у мені, п

Марія Дем'янюк
2017.04.25 11:22
Цілий світ у мені:
Минуле, цей день і майбутнє,
Мов кленові вогні,
Ті події такі незабутні.
Пурпурові світанки,
І краплини дощу на віконні,
Твої ніжні обійми
І синочкові оченьки сонні.

Юрій Ерметов
2017.04.25 10:29
Щоранку варто
затамувати подих,
тому що все
залишиться
від вчора.

Щовечора не зчуєшся,
як заклякає вічність

Любов Бенедишин
2017.04.25 09:45
Хто перший в красу?!" -
заблуд грає деревами.
Спішать, пригинаються -
цвіт оберемками.

А зайда-мороз
грізно клацає клешнею
і над абрикосою,

Наталка Янушевич
2017.04.25 07:50
Він стояв обличчям до вулиці, обпершись боком об синій потрісканий одвірок і повільно роздивлявся навколо. Що нового могло бути на дідовому подвір’ї, щоліта переміряному Михайловими кроками? Нічогісінько. Однак тепер усе видавалося таким малим, майже ігр

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Затоптану, скалічену чайчину.
Стирчала кістка в неї із ноги,

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.04.28 20:21 ]
    Муза і пузо

    На березі ледачі товстуни,
    Засмажені до повної знемоги,
    Збирали наче хоботом слони,
    Усе що море вкотить їм під ноги.

    Драглисті руки! Гори-животи!
    Обвислі щоки, пащі наче сумки!
    Їм родичі не люди, а кити -
    У складках жиру тоне моя думка.

    В новому віці смальця ореол
    Запанував понад усі порядки.
    І Фідія фактурний Дискобол
    Осліп аби не бачити нащадків.

    Ну як мені в шеренгах животів
    Вибагливу вишукувати музу?
    Хотів про море! Про вітри хотів!
    Але складаю оду жиропузу.

    Куди не глянь -одні черевані!
    На вас дивитись більше я не хочу.
    Аби не стали снитися мені
    Піду додому і закрию очі.

    січень 2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.04.27 19:01 ]
    Зона
    Майбутнє роду вперлось у реактор,
    Зітхає тяжко знівечений ліс,
    Навік своїм корінням тут уріс
    Приречений до смерті гладіатор.

    Сумний самітник пекло рукотворне
    Не проміняв на Ĕдем вдалині,
    Печуть його невидимі огні,
    Що еманує сатанинське ґорно.

    Колючий дріт - його терновінець,
    Жахний дарунок часу і прогресу,
    Навіки всі тут втратив інтереси
    Всеблагий, всепрощаючий Отець.

    І тихо духів смерті, а не світла
    Несе у море проклята ріка.
    Стирає сльози витертий рукав,
    І десь годинник тинькає обридло.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2017.04.27 03:40 ]
    Ми - сарана
    У кожного народа свій Христос,
    Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
    Накидали своїх гріхів обоз,
    І понесли чужим богам до суду.

    Своє лайно - сусіду за паркан,
    Неначе із балкона папіросу.
    І усихає з люті Іордан,
    Стіна плачу - чужих плачів не зносить.

    А ми Голгофу утоптали в грязь,
    Ще трохи - і зрівняється з землею.
    І кожен раб, повія або князь
    Краде потроху бога у єврея.

    Ми - сарана! Набридлі прохачі!
    Нахабно прагнемо чужого крова.
    У рай (не свій!) поцупили ключі.
    І хмурить брови мудрий Ієгова.

    У небесах курличуть журавлі,
    Під ними сплять Стрибогові онуки:
    Не поважають рідної землі,
    Чужим законом обкували руки.

    Коли ж не стане звільнення від мук
    І Бог чужу молитву не дочує,-
    Прокинеться незрячий ще онук,
    І капища прадавні ушанує.

    26.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.26 21:01 ]
    Ці чари музики святої
    Ці чари музики святої,
    Яка підносить і п”янить –
    Доба епохи золотої,
    І золотого чуда нить -

    Коли душа зліта над світом,
    Як лебідь, маючи крильми,
    І сонця золотого квіту
    Вдихає повними грудьми.

    У цій епосі жити буду,
    Вона - одна на всі часи,
    Вона виносить нас із бруду
    У небо вічної краси.

    7508 р. (Від Трипілля) (2000)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (10)


  5. Олександр Сушко - [ 2017.04.26 06:08 ]
    Не питай, чом заплакані очі
    Не питай, чом заплакані очі,
    Чом сховала обличчя в кущах;
    Плаче серце від горя дівоче,
    Бо на носі нагнало прища.

    Я боюся з’явитись на люди,
    Телефона до рук не беру.
    Від ридання здригаються груди,
    Страшно в зеркалі зріти мару.

    Він з'явився учора раптово,
    Бо в сусіда погладила пса.
    Я ж не знала, що він нездоровий
    І моя постраждає краса.

    Нюшкував мої руки та плечі
    І завзято облизував ніс.
    Засвербів мій шнопак понадвечір –
    Добре, хоч не проказу приніс.

    Мені море уже по коліна,
    Стисну волю в залізний кулак:
    Як не визріє через годину,
    То насмерть задушу цей чиряк.

    25.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (15)


  6. Ніна Виноградська - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Вперше


    Я вперше приїжджаю не до мами,
    А до її могили і хреста.
    Весни початок і квітневі гами
    Птахи вивчають з нотного листа.

    Немає квітів і не квітне слово,
    Із-за парканів зиркне кропива.
    Пусті гніздечка ластівок, діброви,
    Лиш пахне перша молода трава.

    Іще торішньосірі всі левади,
    На Сейм іще не спущені човни.
    А в повені вода сталева радо,
    Неначе морем залила клини.

    І празниково зустрічають вікна,
    Що одяглись в геранієвий цвіт.
    Біленькі хати, що роками звикло
    Чекають скорий ластівок приліт.

    Незмінне все... Немає тільки мами,
    Нема мого родинного гнізда...
    Ні телефон, ні, навіть, телеграми
    Не знайдуть адресата... Ця біда

    На цвинтар привела мене сьогодні,
    Де мама й тато поряд навіки.
    Так боляче - в неділю Великодню
    Я не відчую їхньої руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 17:56 ]
    Пан
    Живе зі мною поруч пан.
    Але не можу я збагнути,
    Чому в пітьмі через паркан
    Летять брудні шматки отрути.

    То пісню я не так пишу,
    Сумну змальовую картину.
    Щодня сатирою грішу,
    Сміюсь, немовби без причини.

    Ще - дилетант і віршомаз,
    Богемі , наче прищ у гузні.
    "Любитель", а не "майстер-клас",
    Такі ж невдахи мої друзі.

    І геть приземлена душа -
    Не одірвалася від рала.
    Пишу не "вІрша", а "віршА",
    Їм хліб із часником і салом.

    Що не виспівую хвалу,
    Не ласий до чужої слави.
    Слухняно слухаю хулу
    З відкритим ротом як роззява.

    Світлина ось така моя
    Приносить панові утіху.
    Мене ж турбує аби я
    Не прищепив гидкої пихи.

    Нехай жбурляє кізяки
    І шпетить в очі й поза очі:
    Свою правицю і думки
    Бруднити злобою не хочу.


    25.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  8. Адель Станіславська - [ 2017.04.25 14:49 ]
    Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
    Поміж простір думки -
    розсівається туглість єства.
    Ілюзорна ява...
    Гори, тіні, потріскує ватра,
    лижуть ніч язики -
    медативний огень божества.
    Виколісує такт
    розтривожена порухом дримба,
    гойда-гойдоньку-да...
    В дивним танці зайшлися тіла...

    Сонцеобрій крізь сон
    розпромінює головам німби,
    між роси вистига
    тепла сночи* до рана зола...
    2017

    *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (4)


  9. Любов Бенедишин - [ 2017.04.25 09:37 ]
    Квітневі перегони
    "Хто перший в красу?!" -
    заблуд грає деревами.
    Спішать, пригинаються -
    цвіт оберемками.

    А зайда-мороз
    грізно клацає клешнею
    і над абрикосою,
    і над черешнею.

    І вишенька
    цвіт прикриває долонями.
    Зимі б тільки глянути -
    що з перегонами?

    "А може, й собі..." -
    завагалась акація.
    Квітневий фальстарт.
    Снігу фальсифікація...

    04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (27)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 07:12 ]
    Чайки
    Кричали чайки, наче ті коти,
    І билися за вкрадену рибину,
    Стовбурчили загривки та хвости,
    І клацали дзьобами безупину.

    Не помічали в приступах жаги
    Затоптану, скалічену чайчину.
    Стирчала кістка в неї із ноги,
    Бо посестри зламали їй коліно.

    Коли ж її затихнув голосок
    Й рибина щезла у чиємусь роті,
    Прийшла пора упасти на пісок
    Й її шматкам розтерзаної плоті.

    Птахи злетіли важко в небеса
    Мені крильми махнувши на прощання,
    Пропали десь гармонія й краса
    Під супровід взаємопожирання.

    Зненавидів я чайок. Незлюбив.
    Сталеві очі, жадібні до крові,
    Виповнюють мене відраза й гнів,
    Що в них немає справжньої любові.

    Холодна ж бо у лютості краса,
    Байдужа і до болю оніміла.
    Нехай летять собі під небеса,
    Поміж вітрами точать свої крила.

    лютий 2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (25)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.24 23:42 ]
    Простелилася днина ясна
    Простелилася днина ясна,
    Пригорнула гаї світлоруко.
    Чарівлива красуня весна
    Забуяла розкішно на луках.

    І розвіялась ночі імла,
    Має зачіска густоволоса.
    Смарагдові* стрічки заплела
    У розкішні усміхнені коси.

    Рідну землю торкнула крильми,
    Провела рукавом променисто,
    І трави запашний оксамит
    Все укрив, наче груди – намисто.

    Чути – ллється з гілля залюбки
    Звуків радісних сонячна злива…
    Обціловують співом пташки
    Постать юну і вічно вродливу.

    24.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  12. Лариса Пугачук - [ 2017.04.24 22:00 ]
    Твій вибір
    Прийшов на поміч
    так своєчасно.
    Та своєрідно…
    Ще тільки гомін
    зачувсь неясний,
    а ти вже спіднє
    здираєш прудко.
    До тіла рвешся,
    береш за грудки.

    Ну, як здобуток,
    мій щонайперший?
    Пішла наруга на душу,
    друже?

    Не осоружно?

    24.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  13. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 16:51 ]
    Письменницькі бур'яни

    Ви на колінах біля трону квилите,
    Долоні простягнули для прохань.
    І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
    Напишете про тисячі кохань.

    Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
    Про ґрона виноградні і вино.
    А правду ви ніколи не напишете,
    Для чого вам усе оте воно?!

    Хіба від того матимете премії?
    Йдете в літературі, мов сліпці.
    І ви — лауреати, всі ви — генії,
    Насправді — завидющі і скупці.

    Прикрилися всілякими квиточками,
    Ви — графоманські голі королі.
    Та запаслись впливовими дружочками —
    Злиденної держави діти злі.

    Хіба писати вам про революції,
    Голодомор?.. Та ви — ота юрба,
    Що є у віці вічної полюції.
    Ви — бур’яни, письменницька ганьба.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.04.24 16:26 ]
    Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
    Але не відпускає болю обруч -
    Без тебе стіни дому геть пусті.

    І, як колись, уже не тішать свята
    Та потьмяніли юності дива.
    Пішла у рай моя старенька мати
    І ангел пісню їй уже співа.

    А я ще тут. Пісні співаю людям,
    Їх душі засіваючи добром.
    Аби Творець у час Страшного суду
    Спасіння дав синам твоїм обом.

    Молися, мамо, із небес за сина,
    Щоби Господь простив йому гріхи.
    Тоді, можливо, я тебе зустріну
    Й віддам усі несплачені борги.

    24.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  15. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 06:34 ]
    Розмова з дідом

    І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
    То регоче печаль і волає розбита душа.
    А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
    Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

    Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
    Де у вікна щоранку — і сонце, і ніжне тепло.
    Я другої країни, дідусю, придумать не смію,
    Я хотіла, щоб в ній українське текло джерело.

    Щоби вишні весною гуділи рясними хрущами,
    Про які ще Шевченко писав у чужій далині.
    Розтерзали державу, вивозять і вдень, і ночами,
    І безвихідь в усьому, зарадити як тут мені?

    Ти казав, мій дідусю, що кров українську не змішуй,
    Бо з прадавніх часів кров ота протікає в роду.
    І від того болить, що нащадок в колисці колише
    Українця малого, а в долі чатує біду.

    І чорнозему слід, що чорніє на труджених пучках,
    Кожне зернятко в полі — то наші недоспані сни…
    Садить разом зі мною картоплю маленька онучка,
    Я навчаю її, а навкруг зеленіють поля ярини.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  16. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:53 ]
    На Спасівці

    На тій землі, де пахнуть чисті роси,
    Де соняшник у вікна загляда.
    Я бігала мала, щаслива, боса.
    Був світ — безмежний, мама — молода.

    І в батькових руках злітала в небо,
    Сміялась мама сонячно обом.
    Здавалось, більше від життя не треба…
    Тепер його листаю, мов альбом.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  17. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:25 ]
    Горнуться вишні

    А ранок вже залебедів
    І небосвіт розквітнув сонцем.
    Стара земля моїх дідів
    Горіхом стука у віконце.

    У мальви вбралися тини,
    І вишні горнуться до хати…
    Іще ростуть у снах сини,
    А вже по воду вийшла мати.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  18. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:58 ]
    Про рідне

    У тім краю,
    Де ріки
    Тихоплинні,
    Де райдуги із них
    Вологу п’ють,
    Ще не завмерла
    Мова України.
    Вона живе,
    І люди
    В ній живуть.

    Де клечанням
    На Трійцю
    Пахнуть хати
    Й татарським зіллям
    Вистелено світ,
    Любистками
    І дивом
    Рути-м’яти —
    Матусі руки —
    Пам’ять ранніх літ.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2017.04.23 16:47 ]
    Про груді
    Вони завжди біля хреста.
    Та не святу я маю звичку.
    Цілують знов мої вуста
    Грудей верхівки -полунички.

    Торкає їх мій язичок,
    Тремтять в руках духм'яні гори:
    Надпито ніжності ковток,
    Чуття вирують, наче море.

    Мені вершини віддались
    І просять пестощів для себе.
    Втужавіли. Стримлять увись
    Аби й Амур їх бачив з неба.

    Опуклі кінчики грудей
    Мене торкаються грайливо.
    Оце і є мій Колізей -
    Рабом живу я там щасливо.

    23.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.04.22 16:04 ]
    Шпичка


    Оказія відбулась за столом ,
    Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
    У плоть устрягла й коле як жало
    Маленька але дуже гостра шпичка.

    Її руками витягнути зась -
    Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
    І наче на пательні той карась
    Підстрибую та лаюсь поза очі.

    Сміються поруч гості залюбки,
    Радіють і спілкуються одверто.
    Натомість у штанах мої думки,
    Бо хочу місце вштрикнуте потерти.

    Кум тости виголошує бучні,
    В руках пляшчину стиснув півлітрову.
    Але не помічає, що мені
    Не до пісень та щирої розмови.

    І серед нас є люди-шпичаки -
    Угвинтяться, немов ракета в небо.
    А ти - терпи. Можливо і роки.
    Бо маєш інтереси і потреби.

    Той - дасть грошви. А той - почесний чин.
    А, може, з доброти, відпише дачу.
    І ти, не розгинаючи колін,
    Сам собі кажеш: " Потерпи, козаче."

    Витягуй геть "незручності" оті -
    Не варто честь розмінювать на блага.
    Бо втратиш неодмінно у житті
    Останні крихти людської поваги.

    22.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Сушко - [ 2017.04.21 14:48 ]
    На самоті
    На самоті пишу свої пісні,
    Обнявши, наче подругу, гітару.
    Такі дива ввижаються мені,
    Що зразу почуваюся мольфаром.

    У слові - крик. Або гаряча кров.
    У ноті - спів, чи гуркоти металу.
    Щемливий звук - це зраджена любов,
    Покривджені сердечні ідеали.

    Це у цвіту замріяні сади
    Та безкінечна солов'я рулада,
    Надійні обереги від біди,
    Від суєти нікчемної відрада.

    Гудуть протяжно товстуни-баси,
    Цілують консонанси флажилета:
    Отам моя гармонія краси!
    Рождається і знову йде у Лету.

    Отам і я, насправді, і живу,
    Удихую любов на повні груди.
    Співати пісню хочеться нову,
    У вірші щедро радості сипнути.

    Щоденно розсіваю ці дари -
    Вони мені, насправді, не належать.
    Мій друже! Вірш оцей собі бери!
    Я їх іще немало намережу.

    22.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  22. Лариса Пугачук - [ 2017.04.21 13:04 ]
    Гормоновилив
    о як мало треба для зваби
    зваблення
    люблення

    мить — i бринить мить
    i тонке рве
    i униз йде
    млiсть

    мicт перекинутий
    i не утекти
    не сховатися

    проступа роса
    простiр зависа
    гойда гойдаша

    17.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  23. Любов Бенедишин - [ 2017.04.21 08:52 ]
    ***
    Мамині обійми.
    Снів насіння зоряне...
    Проростають війни.
    Виростають - воїни.

    21.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  24. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 23:01 ]
    Спомин про батька


    1

    Мій батько був хорошим пічником
    І на його печах росла Сумщина.
    Бо разом з материнським молоком
    Тепло вбирала радісно дитина.

    Умів усе, великий був мастак.
    Та шанували всі за добру вдачу,
    Що не відмовить, зробить піч. Відтак,
    У Пісках знали — тато не ледачий.

    2

    Ставала в чергу від зими Сумщина,
    Щоб збудувати влітку теплу піч…
    Неспішно, за цеглиною цеглина —
    Він працював, доки настане ніч.

    Від протягів кухвайка гріла плечі,
    І довгим був його робочий день.
    У нього зроду не куріли печі,
    І він їх клав, співаючи пісень.

    Дитяча пам’ять від років не в’яне.
    Було у батька відчуття вини,
    Як біля ліжка ставив дерев’яну,
    Бо без ноги був батько ще з війни.

    Я згадую татуся, як він зранку
    (І досі біль пронизує мене!)
    Затягне пасок, вдягне колодянку.
    Бере велосипед — і враз гайне

    До магазину. Хліб купити треба,
    Іще цукерок, печива для нас.
    В сестри і в мене радості — до неба!,
    Бо тато вдома… Яблука… І Спас…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  25. Лариса Пугачук - [ 2017.04.20 21:19 ]
    Безтурботно
    i коли до тебе йду,
    усмiхаюсь за пiвкроку
    за пiвщастя пiвжиття
    як до тебе я iду

    як поглянеш у мiй бiк
    розвидняється дорога
    свiт у свiтлi i у цвiтi
    як подивишся в мiй бiк

    як iду як не iду
    як мовчу i як спiваю
    ти в менi i ти це знаєш
    i на щастя й на бiду

    19.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Сушко - [ 2017.04.20 21:00 ]
    Мій друг
    Мій друг не розрізняє кольорів,
    Упевнено на чорне каже - біле.
    Одвертість викликає в нього гнів -
    Уясувати це йому безсилий.

    Мої думки отруєні АТО,
    Калікам утомився зріти в очі.
    А друг довба мене як молотком,
    Що я прекрасне бачити не хочу.

    Що не малюю пензлем пастораль,
    І вірші не вдягаю в пишні шати.
    На рану тисне, наче на педаль,
    І я мовчу. Всміхаюсь винувато.

    Мій друг не хоче бачити біду -
    Естетики нема в патьоках крові.
    А я пишу про це не до ладу,
    Тривожу криком психіку здорову.

    Мій друг не розрізняє кольори,
    Упевнено на біле каже - чорне.
    Ачей діждусь тієї я пори,
    Коли прозріє й до грудей пригорне?

    21.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.20 18:50 ]
    Моління для друга
    Я прошу Богів моїх одверто –
    Скільки тих уже лишилось днів –
    Дайте швидше Ви мені померти,
    Щоб мій друг, нарешті порадів.

    Щоб мій друг – ого! – повеселився –
    Ви мене убийте на війні.
    Йому дайте гарну молодицю
    І лишіть купатись у багні.

    Він не любить гарного нічого,
    Любить, як навколо йде війна.
    Як стає навколо все убогим,
    Як свиню – не тягнуть! – із лайна.

    Хай собі купається і рохче,
    Хай жирує в рідному гною.
    Бо метати бісер їй у очі –
    Все одно, що цілувать змію.

    Дайте смерті, тільки не зненацька –
    Щоб од болю вив я, гриз траву.
    Щоб ментальність другова – хохляцька –
    Тішилася щастям наяву.

    «Він он здох, а я дивись, живий ще.
    Білу, горду кістку їсть черва.
    Вже не він, а я од нього вище!» –
    Мовить друг мій отакі слова.

    На поминках скаже він «у тузі»,
    Що ми разом рвались у АТО,
    Що були із ним – найкращі друзі,
    І любив мене він, як ніхто.

    І куди до нас «жидам пархатим»!
    Люблять один одного вони.
    І не вміють друзів убивати
    Злим не тихим словом, без війни.

    20.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  28. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 13:46 ]
    По дорозі додому

    Німують хати в Україні
    Пустими вікнами зіниць.
    Стоять безрадісні раїни,
    Не раді спалахам зірниць.

    Нечутно тужать наші хати,
    Стоять без вікон і дверей.
    По закордонах винуваті,
    А в засвітах життя старе.

    І ніби вкрила чорна хустка
    Державу і увесь народ.
    З колишніх сіл постала пустка.
    Не треба щастя і свобод.

    Боротись нікому й не треба,
    Не треба хліба і води.
    Незмінне тільки синє небо...
    Де заблукав наш поводир?
    19.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  29. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 10:49 ]
    Великдень
    Ой, великий день,
    бо Великдень!
    Величаємо і...
    величаємося,
    Воскресіння днесь!
    І гучне дзелень
    од дзвінниць гуде...
    та й не каємося...
    Та й не любимо...
    Кривд - намистами
    назнесли Йому...
    в душах сумніви.
    Бо Христос Воскрес
    та Во істину!

    Чи просвітлені,
    та чи мудрі ми
    повертаємо
    до своїх осель,
    до життя свого
    многоликого...
    А у небі ген -
    білий журавель
    крилами вбійма
    дня Великого...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  30. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 09:06 ]
    То був стрибок
    То був стрибок, здавалося, в безодню.
    Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
    Змішалось вчора, завтра і сьогодні
    в безмірну мить, як час кудись втікав...

    Не він втікав - лише сама від себе,
    І знову й знов вертала накруги...
    В тім вирі нуртувало стигле небо
    і долі кріпли вишні береги...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2017.04.20 06:02 ]
    Не клич біду
    Не клич біду. Вона сама прийде,
    Запазурить обіймами печалі.
    Благати пощадити - то пусте:
    Ножа у серце зажене зі сталі.

    Підступно підкрадеться, наче тать,
    Або як тихий дріботливий дощик.
    І смерті покладе важку печать,
    І забере у тебе найдорожче.

    І ти не встигнеш крикнути услід
    Та долі одвести лихої руку.
    І гаснеш сам. Й довкола гасне світ.
    І щось у грудях вкорчиться у муках.

    Не клич біду. Вона вже за плечем,
    Уголодніло дихає у спину,
    Дамокловим схилилася мечем
    Аби і ти зігнув свої коліна.

    20.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.35) | "Майстерень" 4.5 (5.25)
    Коментарі: (18)


  32. Олександр Сушко - [ 2017.04.19 15:59 ]
    Пора на фронт
    Пора на фронт. І годі віршувати
    Та на Парнасі тішити богів.
    Бери до рук важкого автомата,
    Іди у бій вбивати ворогів.

    Замкни вуста. Покинь чарівне стило,
    Біда прийшла і в твій приватний рай.
    Сусід у дім ввірвався здичавілий,
    Його сліди забруднили наш край.

    Сьогодні ти потрібен десь у полі,
    Негідно его тішити з-за спин.
    І хай курок натре тобі мозолю,
    Поет - це, перш за все, громадянин.

    Нема старих і хворих у поетів
    Допоки ніж утримає рука.
    Тебе страшить руків'я пістолета?
    Ти - не мужик! Кишка твоя тонка!

    Братів своїх до бою словом кличеш,
    А сам сидиш сполоханим щуром.
    Коли вернешся - от тоді й напишеш
    Про неба синь і трави за селом.

    Ще буде час бучні складати оди
    Та лірики накрапати з пера,
    Іди на захист власного народу,
    На Сході він в окопах умира.

    2014 рік, травень


    Рейтинги: Народний 0 (5.35) | "Майстерень" 0 (5.25)
    Коментарі: (16)


  33. Олена Балера - [ 2017.04.19 08:49 ]
    ***
    Відходить літо і дрижать несходжені дороги,
    Хвилини-блискавки дарують просвіт нетривалий.
    Безбожний час, що у душі позбавлений святого,
    Руйнує зболені світи лиш порухом недбалим.

    Непізнаний життєвий шлях, свавільний і розлогий,
    Поставив тисячі силець прийдешнім на поталу.
    Ми розбиваємо серця, скривавлюємо ноги,
    А душі тягнуться увись, мов лиха і не знали.

    Пророчі загадки планет і виверт сьогодення,
    Проігнорований урок розпачливих колізій
    Формують наших душ політ і спалахи натхнення.

    За рогом досвід хихотить, показує мармизи.
    Уламки нездійсненних мрій утратили імення.
    А мудрість повагом іде і прийде під завісу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  34. Роксолана Вірлан - [ 2017.04.19 04:04 ]
    У толтетському лісі. (З доробку: «нестертими слідами»)
    А ми ловили теплі згустки світла,
    Іздмухували пил зірковий з листя
    І ти казав, що те поніччя зблідле —
    Це не світанок — річка норовиста.

    І це не сонце — сон усе це — сон це.
    Оце не трави — лава зельних духів.
    Це не дерева — древні часоборці,
    Що увірвали звичностей попругу

    І ми вплили у неба синє хутро,
    Розквітли еманаціями слова,
    А сивий камінь — мовчазний, бо мудрий
    І з нього силу пють по ночах сови.

    Бо він шаманна тиша, сховок таєн.
    Всіх несказань невиявлений всесвіт...
    Пралісе мій, дивись як проростають
    З долонь моїх твої рослинні плеса,

    Із кіс моїх — пісні твої зелені,
    Толтетські тіні зо зіниць овалів.
    Пливеш мені по колосердній вені
    В човні думок — усміхненим нагвалем...

    І це не сонце — сон усе це — чуєш!
    Це небо — потоймирова мембрана
    І це не зірка в овиді ночує —
    Мудринка солі в оці Дон Хуана.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  35. Олександр Сушко - [ 2017.04.18 06:36 ]
    Душогуб
    З таких як я - вирощують катів.
    Люблю сокиру взяти за руків’я,
    Аби сусід од жаху затремтів,
    Забув дорогу на моє подвір’я.

    Мене чарує вигляд свіжини
    І бадьорить шалено запах крові.
    А крики болю тішать мої сни,
    Всолоджують фантазії казкові.

    Ізмалку дуже вабило до мук,
    Метеликам ламав завзято крильця.
    Ловив душею спрагло кожен звук,
    Коли пташок заплутував у сильця.

    Любуюся коли в очах сльоза,
    І в горі хтось здійма до неба руки.
    Радію, що німують небеса
    Байдуже споглядаючи на муки.

    Мене зовуть ухоркати бичка
    Та нутрощі майстерно розідрати.
    Люблю всадити тушу на гачка
    І за роботу кров'ю взяти плату.

    До поглядів сполоханих вже звик,
    Немов написано на лобі «nota bene».
    Я – щирий, добродушний чоловік.
    Та люди хрестяться, проходячи повз мене.
    18.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  36. Олександр Сушко - [ 2017.04.17 15:25 ]
    Пегас
    Ой, лихо! У мого Пегаса згуба!
    Ще вчора попід хмарами літав!
    Заночував. І нагло врізав дуба.
    А я ж його так добре годував!

    Не йшли йому овес і конюшина,
    Не жер трави, сінця та ячменю.
    Ну, де знайдеться ще така скотина,
    Аби цього не сприйняла меню?

    Та хтось сказав "Ця ж їжа не для нього!
    Йому поему довгу напиши".
    І я строчив - сонети та еклоги,
    Та щедро іх до ясел укришив.

    Вважав, йому це буде вельми смачно,
    Та не сприйняло харч його нутро:
    Він просто здох, підступно і невдячно,
    Пропало задарма усе добро.

    Та краще я придбав би поросята,
    Не мав би ні печалі, ні турбот,
    Але, чомусь, на диво це крилате,
    Спіймався як останній ідіот.

    Залишив він у стайні на прощання
    Від творчості моєї кізяки.
    За це йому належне покарання -
    Нехай гризуть голодні хробаки.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.04.17 05:47 ]
    Одвіршував
    Протовпитися годі на Парнасі,
    Іржуть, крилаті, хором лошаки.
    Згубився геній у загальній масі,
    Пророчих слів утоптано рядки.

    Розчавлено мозолю маньєриста,
    У лірика одірвано каблук.
    Немає віршотворцю де присісти,
    У тиші взяти папірця до рук.

    Поховано у куряві вершину.
    Ще трохи – і завалиться гора.
    Гав не лови – штовхатимуть у спину,
    Зірвуть вінок лавровий із чола.

    Мене сюди грайливі внесли музи
    Аби хвали утішився ковтком.
    Але нога заїхала в огузок
    І з кручі я скотився колобком.

    Одвіршував. Але таки радію,
    Що уцілів як падав із гори.
    Кепкуйте, люди! Я ж бо не умію
    Своїх колег скидати у яри.

    16.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.17 00:26 ]
    Плекаймо у собі красу
    Немов на гілочці – росу,
    Яку в слюді різець обводить,
    Плекаймо у собі красу,
    Як ту незайману природу.

    Поезія – це висота,
    Вершини гір легкі, пречисті.
    Це - думка, величчю проста
    У бурштиновому намисті.

    Нехай навколо тебе гидь,
    У душах – прозаїчний сморід.
    Їх у собі ти – ненавидь,
    Думками поривайся вгору.

    Хай сумнів геть тебе зборов,
    Мара на манівці заводить.
    Згадай – в Донбасі ллється кров
    За цю красу, за душ – свободу.

    Не бійся смерті, а лети!
    Ти - воїн світла з крові, плоті.
    Бо краще впасти з висоти,
    Ніж задихнутися в болоті.

    16.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    с. Іванів, Вінниччина


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (8)


  39. Володимир Маслов - [ 2017.04.16 12:17 ]
    ***
    Чи відчуватимуть вину,
    чи буде нам спитати з кого
    за нашу Хресну на війну
    сльозами кроплену Дорогу?

    Як розлетиться вороння,
    в степу важка замовкне зброя,
    чи не підсунуть нам "коня"
    так, як колись данайці Трої?

    Що, як повернуться до нас
    робити послуги ведмежі
    оті, що бачили з вікна
    не Лавру, а Кремлівські вежі?

    Яку ціну за компроміс
    ми сплатимо заради миру,
    наводячи хитливий міст
    бодай непевної довіри?..

    Переступивши біль і гнів
    у піст духовний Великодній,
    як полюбити ворогів,
    згадавши заповідь Господню?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.04.16 06:00 ]
    Буде суд
    Спить Україна. Міцно спить,
    Не чує вибухів снарядів.
    А за Дніпром земля горить-
    Немає там бучних парадів.

    Щодня на землю ллється кров,
    Брат віддає життя за тебе,
    І плач сиріт, і крик удов
    У розпачі летять у небо.

    Донбас звивається в корчах,-
    Упав солдат на полі бою.
    І знову оплива свіча
    На цвинтарі в руках героя.

    А тут білують булаву,
    Зірки чіпляють на погони,
    Валізами грубу грошву
    Вантажать спритно у вагони.

    Моя Вкраїно, не журись!
    У нас ще вистачить патронів!
    Цей бій закінчиться колись
    І ми повернемось додому.

    І хоч ти кум, чи навіть брат -
    Не буде зраді порятунку.
    А буде суд. І буде кат,
    І кожен сплатить по рахунку.
    лютий 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  41. Лариса Пугачук - [ 2017.04.14 17:06 ]
    Недокомплект
    Мимо неї я щодня проходив
    (парк, алея, справа постамент),
    та подумати не мiг я зроду,
    що природа втне експеримент.

    Вчора звично крокував натхненний,
    зупинився, сперся на хвоста
    (там Русалка вигнулась блаженно,
    хоч давно вже пересох фонтан).

    Чую, щось в менi заворушилось —
    так зрадiв (мабуть, слова iдуть).
    Я подяку записав Ярилу,
    що поезу спрямував на путь.

    Та мурахи не стихали, лiзли,
    десь за шию, потiм ще кудись.
    Обертаюся... оце реприза:
    може я вiд сну не так збудивсь?!

    Ожила Русалка з постаменту
    як була (ну... гола)!!! До плечей
    притулилась — ледве не фальцетом
    заспiвав!..
    Та будь-хто звився б, чень.

    Ох, Ярило!
    Точно, вiд Ярила подарунок!
    Але боже ж мiй,
    ти б iнструкцiю додав чорнилом:
    як вмоститися менi — на Нiй!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  42. Олександр Сушко - [ 2017.04.14 07:12 ]
    Київський зоопарк
    Реве у кліті хижий звір,
    Мурло кусає спересердя.
    Усім смакам наперекір
    Годують проліском ведмедя.

    Його однолітки в борах
    На запашне полюють м'ясо.
    А в зоопарку їде дах -
    Суціль глевка зелена маса.

    В очах від гніву каламуть,
    Голодна з рота крапле піна.
    Бо пайку звично розкрадуть,
    А навзамін дадуть морквину.

    Любов людей не має меж -
    Залізний цеп або рушниця,
    Міцнюща шкура для одеж,
    Опудало також годиться.

    Надворі нині вік новий -
    Проти людей ведмідь безсилий.
    Радій, бурмило, що живий
    І не пішов на сувеніри.

    14.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.14 00:42 ]
    Чирякописець (літературна пародія)
    Я настрочу Вам краще про клозети,
    Вщипну натхнення трохи десь таки.
    Природа і кохання для поета?!!
    Чавлю їх, як на носі - чиряки!

    Я чистоплюям носа втру однако,
    Усім їм дам такого одкоша!
    Читайте, хлопці, краще про ротяку -
    Де дилетантський наголос - віршА!

    Бо ось про що нам римувати треба,
    Життя - як та клоака, як п..да!
    І шепотів пророчо друг мій ребе:
    Чирякописець Саша? - Таки да!

    14.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (5)


  44. Василь Кузан - [ 2017.04.13 23:42 ]
    Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі
    ***
    Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі,
    На павутинку почуттів, на нитку нашої любові.
    Тремтить рука і плоть м’яка у грона слів ховає зорі
    І чути здалеку яка крихка моя вітцівська мова.

    Не кров Христа – терпке вино так невблаганно чашу повнить.
    І сумнів ходить – тінь лиха на скронях правди і свободи.
    У кошик – паску, писанки, ну а під ними цвяхів тони…
    У мертвім морі тільки смерть. Йордан йому вливає води.

    Ховають музику вуста у соковитих плесах ранку,
    І час молитву молоду вдягає днесь у вишиванку.
    А журавель з одним крилом ховає голову в криницю
    І хвиля серце огорта у біль святої плащаниці.

    Усе не так. Усе не те. І як було – так вічно буде!
    Із себе вичавиш раба – там поселяється Іуда.
    І скільки вовка не годуй – баран йому найбільше милий.
    Народ кричить: «Убий його!». А місця вже нема могилам.

    13.04.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (7)


  45. Лариса Пугачук - [ 2017.04.13 23:32 ]
    Синівська любов
    "Свій шлях обирав ти сам,
    і хрест – вибір також твій.
    То дивлячись в небеса,
    кому ти і що довів?

    Чому, зрозуміти дай,
    ти любиш усіх людей?
    Вони знапастили рай!!!
    Чому і в останній день,
    скривавлений, в наготі,
    прощаєш їм цей содом?!"

    І подих уверх злетів:
    "…за образом і подо…"



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (25)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.04.13 19:06 ]
    Про природу і жіночу вроду
    Я настрочу вам про природу
    Та про жахи любовних мук.
    Для читачів не буде шкоди,
    А я свербіж утишу рук.

    Чуття померли. Геть не дишуть.
    І саду вже давно нема.
    А пальці із завзяттям пишуть,
    І руку ще не відніма.

    Вскубну Пегасу волосину -
    Нехай прокинеться лоша,
    Та риму хоч одну підкине,
    А, може, цілого вірша.

    Люблю писати про природу
    Удень, а також уночі.
    Нехай рясні утішать оди
    Моїх терплячих читачів.

    12.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (13)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.12 23:09 ]
    Божествена Русалка
    Мов зібрав Ярило сонця скалки
    І весни душею наділив.
    І зліпив божествену Русалку,
    Дарував мені це диво з див.

    Кожна зустріч – знову все незвично,
    Ллються коси ніжні із чола.
    Так, немовби статуя антична
    Враз на постаменті ожила.

    І усі розвіюють печалі,
    Додають натхнення і снаги
    Форми фантастично досконалі –
    Добре потрудилися Боги.

    Наче відблиск сонячного німбу –
    Музика цих пестощів жива.
    Всемогутнім Богом із Олімпу
    Я себе із нею почував.

    12.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (13)


  48. Олександр Сушко - [ 2017.04.12 05:31 ]
    Адам
    Ліпив Господь у середу Адама,
    Пухнасті пейса, носа із горбком,
    Із хитрими чорнявими очами,
    Великим загребущим п'ястуком.

    Не їв пустельник ягід і грибів,
    У носі копирсався наодинці.
    Й сердешного Всевишній пожалів -
    Встругнув йому до пари українця.

    А той Адама, звісно, не беріг -
    Погнав його одразу на роботу.
    Нема однині в нього вихідних,
    Зі свинями працює по суботах.

    Брудні вмиває рохлям п'ятаки,
    Виносить гидь щодня на гнойовище.
    Тверді як камінь стали п'ястуки
    І до землі вгинається горбище.

    Кнурів не хоче порати Адам,
    Для нього ця робота - некошерна.
    Вкраїнець каже:- Плуг тобі я дам.
    Зори це поле і посій там зерна.

    Орав, семіт, недовго - утомивсь,
    Впустив чепіги, викинув лопату.
    І знов прохання шле свої увись,
    Не хоче більше тяжко гарувати.

    Творець Адаму виламав ребро,
    Заніс його швиденько у хатинку,
    Утяв йому іще одне добро -
    Спокусливу і пустотливу жінку.

    Кохаються із Євою Адам
    І множаться на численні колінця,
    Своєму богу курять фіміам.
    Роботу ж - залишили українцю.

    І він утік із раю до Дніпра,
    Побудував для себе з глини хату...
    Легенда ця - брехлива і стара.
    Примушує лиш трохи сумувати.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.11 22:16 ]
    * * *
    Підстригся сад, помолодів,
    Весь оновився навесні він.
    Лиш хмари у важкій ході
    Всі спохмурніли, мов у гніві.

    І лють, і лагідність ішли –
    Як світло й темрява – у парі.
    День залицявся до імли,
    Краса ховалась у почварі.

    І я радів, і я страждав,
    Не знав чого у світі більше.
    …Весна сміялась молода,
    І плакала в цім дивнім вірші.

    11.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (10)


  50. Василь Кузан - [ 2017.04.11 21:48 ]
    Відстань до серця вимірює куля. Вона
    ***
    Відстань до серця вимірює куля. Вона
    Знає коли наступити на горло герою.
    Вічно захоплена пошуком цілі та грою,
    Вірить: без неї закінчиться кожна війна.

    Серце шукає рятунку в неточності куль.
    Знає, що всіх умістити у собі не в змозі.
    Котиться полем по ледь уловимій дорозі,
    Множить шалену прицільність на зношений нуль.

    Нуль, ніби яблучко чорне, вінчає мішень.
    Мислить – без нього тим двом не зустрітись ніколи.
    Пам'ять прожитих життів поміж комами коле:
    Все, що напишуть, уляжеться в точне кліше.

    Правда розлуки не може тягнутися вік.
    В кулі єднає і смерть, і життя чоловік.

    10.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   274