ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2017.03.24 21:32
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довір

Ярослав Чорногуз
2017.03.24 20:34
Тремтлива гілка, мов рука,
Втирає слізоньки небесні.
Чого ж заплакана така,
Моя омріяная весно?!

І брівки супить чарівні,
Свою голівку відвертає.
Затихли радісні пісні

Ярина Чаплинська
2017.03.24 17:11
Ми не станем
травою.
Ми не будем
камінням.

За нами
дороги.
Під нами

Юра Ерметов
2017.03.24 12:40
Небесной "слабостью" слова
Горят... Горит слеза –
Алмаза стыд горчит
Чуть-чуть... Но это всё...
Ушли б скорее доктора –
Своей болезнью болен
Сон. Пришли б скорее –
От стыда кто не болеет

Світлана Майя Залізняк
2017.03.24 11:19
В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
Підбігає до черги окроплений дощиком син...
Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
Олівець Н-4, бл

Олександр Олехо
2017.03.24 08:43
Если долго долго долго…
то, конечно, устаёшь…

Если худо, если плохо,
значит спёрли хорошо…

Мы, конечн,о не в Париже,
но «шерше ляфам» не прочь…

Микола Соболь
2017.03.24 05:37
А дитинка, що за диво?
Народилася щаслива.

Хіба можуть маму й тата
Не любити немовлята?

Інша справа то дорослі,
По життю ідуть наосліп.

Віктор Кучерук
2017.03.24 00:55
Соромливо, мов дівка, весна
Заглядає крізь шпарки у вікна, –
То теплом усміхнеться вона,
То холодними блисками зникне.
Голосна цілий день і німа
Уночі, як поснула пустеля, –
Чи боїться, чи тями нема
Господинею бути в оселі?

Світлана Майя Залізняк
2017.03.23 22:42
Вважаю, що не зайвим буде нагадати про цікаву статтю

"ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ"

Ось посилання:

http://poezia.org/ru/publications/27433

Микола Соболь
2017.03.23 18:39
Поки бабця тихо спала,
Мама щось собі плела,
Я тихенько малювала
Біля самого вікна.

Пальму, і далеке море,
І на морі легкий бриз,
Сонечко, високі гори,

Любов Бенедишин
2017.03.23 17:26
Вже не видко денця…
Цівка…
Зло незряче…

Дірочка у серці:
Боляче – то й плаче.
Дзбан…
Весни по вінця.

Нінель Новікова
2017.03.23 17:04
ЛІНА КОСТЕНКО

ПРАЩУР

Коли ридали сосни янтарем
і динозаври ніжились в щириці,
коли ще жив у пралісі пралев,
коли у небі глибали праптиці,

Віктор Кучерук
2017.03.23 08:31
Життя моє, струмком дзвінким,
Крізь товщу літ біжить невпинно, –
Не боячись приходу зим,
Які спинити біг повинні.
Його бурхлива течія
Долає різні перешкоди –
Струмує прудко і сія,
Неначе блискавка в негоду.

Микола Соболь
2017.03.23 05:39
А доки мова є, то є – народ!
Який себе об'єднує в державу,
Й примножує на рідних землях славу.
Народ і мову береже Господь.

А доки віра є то є – життя!
Бо віра то і є єдина сила,
Яка народ життям благословила.

Серго Сокольник
2017.03.23 01:59
Сезам, зачинись! ...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів... Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав... Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама

Мирослав Артимович
2017.03.22 17:08
Мені давно не чотирнадцять*
й на сорок вісім* не утну,
але і вісімка, на щастя,
не вередує ще: «Ану,
стань, шісткочко, позаду,
мені у лідери – з руки…»

Тому треную хитрий задум –

Уляна Ч
2017.03.22 12:26
З миті у вічність від Створення котиться віз -
Знову на небі засяяли зірчасті Риби.
Люди не можуть без радощів, як і без сліз….
Біле і чорне у парі. Окремо змогли би?

Гояться спогади… Грає крилатий арфіст…
Слабшає світло, зникають німі голограми.

Олексій Кацай
2017.03.22 11:21
В кожної планети є своє кільце:
чи радіаційно-плазмове кільце,
а чи то камінно-крижане кільце,
а чи сателітно-роблене кільце.

Кільцями усесвіт оповив планети.
Кільцями смертельні оповив планети.
Кільцями живлющі оповив планети.

Петро Скоропис
2017.03.22 11:15
Коли слабує рівновагою
твоя свідомість з її алібі,
коли драбиною хитлявою
іти несила
над проваллями,
коли плювати щодо людності
твоїй полуночній самотності, –
ти можеш

Світлана Майя Залізняк
2017.03.22 10:41
Жінки хороші - пляцки. Ніжний крем
І насолода-екстазі під каву.
А я - у вируванні теорем...
Вуж очеретний прошкварчав: "...лукава".

Світи пунктирні, ветхі острови.
На Лесбосі Сапфо віршує й досі.
А я, чужі рівняючи рови,

Олександр Олехо
2017.03.22 08:55
Кане час у Лету – постаріє Сонце.
Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
небо паленіє, плавиться земне.

Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
козиряти зможе в колі інших зір.
Подихом палючим, пальцями мутанта

Микола Соболь
2017.03.22 06:09
Втомився жити? Загляни у душу.
Ніщо не вічне! Визнати я мушу.

Але посеред тисячі шляхів,
Знайди один, той свій, яким хотів
Земне життя, що нам дарує доля,
Пройти в надії: – на все Божа воля!
І вийти серед тисячі доріг,

Віктор Кучерук
2017.03.22 04:41
Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
Чомусь так тьмяно, що не видно східців
Отих, що ждуть на мене угорі,
Якщо почати рахувати звідси.
Багато їх лишилося чи ні –
Довідаюся, певно, я не скоро,
Хоч хочеться вже спокою для ніг
І відпочинку трішечки для

Ярослав Чорногуз
2017.03.22 00:59
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
Ловіть натхнення на льоту,
Я весняній вклоняюсь Музі
У сонце, мряку і сльоту!

Вона – пресвітлая цариця –
Відточить кожному перо.
І слова перлами іскриться

Юра Ерметов
2017.03.22 00:36
де ж поезія?..
І чи не нагода
для імпровізації?
Подуркувати можна трішки,
адже серйозність полишимо
задля мурах без
грації?

Анастасія Поліщук
2017.03.21 22:49
Дотик долоні - донизу, додолу,
Дотик долоні - увись і до неба,
Дотик - для щастя, дотик - для болю,
Дотик - це воля чи кинутий жереб?

Має людина всю владу - на дотик,
Може зціляти лиш порухом пальців,
Може труїти, Тож - виклик природи

Марія Дем'янюк
2017.03.21 22:18
Всі потуги смішні та непотрібні,
якщо ти небо продаєш за мідні,
чи як ховаєш зорі у кишеню,
щоби додати ярлика своєму йменню,
якщо додолу погляд прилипає,
в той час як небо глибочінь леліє
й руде дівчатко дивиться з віконця
і крапельки дощу впліта

Леся Сидорович
2017.03.21 20:19
«Людей мільярди, і мільярди слів»…
Хтось правду мовив, ну, а хтось – як завше.
Аби цей світ в мені не онімів,
СВОЇ слова я вимовлю уперше.

І хто осудить – чи ж мої вони?
Тут – схожа рима, не новий епітет.
МОЇ слова – зі серця глибини,

Іван Потьомкін
2017.03.21 19:55
У скількох казках стрічав котів, що розмовляли по-людськи, та ніде не вдалося дізнатись, як вони цьому навчились. Аж ось у підручнику англійської мови К.Е.Еккерслі натрапив на докладне відтворення цього неабиякого процесу. Йдеться про жінку, котрій здал

Світлана Луцкова
2017.03.21 19:42
Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
Розбіглися, пустуючи, гайком.
Колисочкою пахнуть їх корінчики,
А губенята пахнуть молоком.

Їм байдуже, що дні якісь несонячні
І байдуже до розкоші, прикрас.
Цілую теплі пальчики й долонечки.

Анна Віталія Палій
2017.03.21 18:37
Тризуб – етнічно-національний і духовний символ українців, є і символом духовності всього людства. Він охоплює поняття цілісності онтологічного у його духовно-матеріальному вимірі і показує людині шлях до Всевишнього відповідно до Його програми. Існує ціл

Олександр Сірко
2017.03.21 16:18
У знаменитого поета,
Якісь підпільні вороги
Украли мідного кашкета,
Баригам здали за борги.

Спиляли лобзиком під вуха,
Ще й пейси вирвали живцем,
Казали - це робота з РУХу,

Лілея Дністрова
2017.03.21 13:52
Сліпучий усміх сонця…сон п'янкий…
Такий бажаний, ніжно-променистий.
І ластовинням сипались квітки,
Торкалася весна пером барвистим.
Зазеленілась мріями трава,
Замаювала зазелень діброви,
Мережками конвалій розцвіла…
Моя веснянко! Пісне світанкова!

Олександр Олехо
2017.03.21 11:15
Поезія – це Інь, високості натхнення,
із гамми почуттів і вічно юних літ,
метафоричний шарм на тілі сьогодення
і рими зорепад у прозаїчний світ.

Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
у пошуках весни поміж осінніх дум.
У мареві жаги над спорожнілим

Світлана Майя Залізняк
2017.03.21 09:22
А мова рідна – золотавий лан,
Де кожний колос – ваговите слово.
Зміяться тлусті манівці блукань:
Розшукую Пегасову підкову.

Над ланом вигримляє сив Перун,
В тополі поціляє. Спека. Роси.
У житі проростаю – крізь кору…

Віктор Кучерук
2017.03.21 07:35
Голубу далечінь виднокраю
Не затьмарюють тіні хмарин, –
Видно зоране поле безкрає
Аж до самих суєтних глибин.
Бачу те, що навчився любити
На моїй українській землі, –
Що ясніє й зростає щомиті
Навкруги в березневім теплі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Олександр Сірко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.24 20:14 ]
    Суперник-вітер
    Тремтлива гілка, мов рука,
    Втирає слізоньки небесні.
    Чого ж заплакана така,
    Моя омріяная весно?!

    І брівки супить чарівні,
    Свою голівку відвертає.
    Затихли радісні пісні
    Пташині в затишному гаю…

    Лиш вітер хмароньку сумну
    Як сон, розвіює снагою.
    Й весні: «Йди, любко, пригорну,
    В обіймах дужих заспокою!»

    24.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Прокоментувати:


  2. Любов Бенедишин - [ 2017.03.23 17:22 ]
    Берізка
    1.

    Вже не видко денця…
    Цівка…
    Зло незряче…

    Дірочка у серці:
    Боляче – то й плаче.
    Дзбан…
    Весни по вінця.
    Сивий сум – на коси.

    Березень берізці
    Витирає сльози…

    2.

    Вітерець погідний.
    Небо. Мрій мережка.
    ...Подарує квітень
    Золоті сережки.

    До грудей пригорне:
    "Як ти тут, кохана?"
    В біле - туга чорна.
    Шрам на серці.
    Ранок...

    23-24.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (15)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (19)


  4. Світлана Луцкова - [ 2017.03.21 19:02 ]
    Первоцвітам
    Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
    Розбіглися, пустуючи, гайком.
    Колисочкою пахнуть їх корінчики,
    А губенята пахнуть молоком.

    Їм байдуже, що дні якісь несонячні
    І байдуже до розкоші, прикрас.
    Цілую теплі пальчики й долонечки.
    Дивлюсь на них. А думаю про нас...

    Те, що було колись, не має значення.
    А є стеблина, квітка і бджола,
    Яка весни по-справжньому й не бачила,
    Та вже за неї душу віддала.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  5. Василь Кузан - [ 2017.03.20 23:48 ]
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    ***
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    Кровоточить на дикому Сході.
    Хтось надривно по музиці ходить
    Щось ламається…

    Може удасться
    Зберегти хоч дещицю проміння
    В цій надривно-хисткій глухомані.

    Ти би казку послухала на ніч
    Я розказую тільки про міни.

    Чорне поле – стежина життєва.
    Білі книги – розгублена пам'ять.
    А вітрила замріяно манять,
    А сніги шлях оманою стелять.

    Ти би казку послухала… Тільки
    Казка йде між ворожі розтяжки.
    Горло стиснуто, дихати важко.
    Ніжне слово – петлею до гілки
    Прив’язав ненаситний паломник.
    І гойдається серце на нитці,
    І зірки розлетілись, як птиці
    Та і смайлик розвіявся.
    Зник.

    20.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  6. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 20:07 ]
    В пустоту
    2.
    Цей світ чомусь до мене прикипів,
    Тримав за руки і казав мені,
    Що ще не час до янгольських степів,
    Що ще не сходжені мої земні.

    1.
    Добралася до самих до воріт,
    Туди, де вся родинонька моя:
    І тато з мамою, і весь мій рід,
    Зайти лиш не зайшла… не знала як.

    Підходила ж, рідненькі, я до вас,
    А притулитись так і не змогла.
    Був ясний день. Та він поволі згас,
    Лиш залишив крихіточку тепла.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  7. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 14:49 ]
    Четвертий сон або Свята вода в помiч
    Я зняв штани,
    I решту зняв:
    Бо ж дiвчину трусило!
    Вона блукала мiж отав,
    Свiтила голим тiлом.

    Та я й подумати не мiг,
    Що лемент з того буде:
    Дiвчисько скочило на стiг:
    «Мене гвалтують, люди!!!»

    А далi вже пiшло кiно -
    Село усе прибiгло,
    (кiна не бУло вже давно,
    а так його хотiлось...)

    Дiвча кричить -
    «Перфоменс я творила в чистiм полi,
    Робила свято вчителям -
    У них невтiшна доля.
    А чоловiк — що без штанiв -
    Чогось вiд мене хоче...»

    Тут сон iз мене весь злетiв...
    Пiду. Промию очi!

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Любов Бенедишин - [ 2017.03.20 08:45 ]
    ***
    Не сперечаються в штукарстві*,
    Змагаються одначе:
    Моя поезія бунтарська
    І надто тиха вдача.

    03.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (12)


  9. Любов Бенедишин - [ 2017.03.20 08:34 ]
    А ти?!
    Злі та ти…
    З літа ти!
    В Лету – ти?
    Злет.
    …А ти?!

    16.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (23)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.19 20:10 ]
    Нагадує тебе
    Аж береза радістю застигла,
    Коли раптом глянула сюди –
    На гілках, як вилиті із срібла –
    Крапельки роси, а чи слюди?!

    Відблиском небесно-шовковистим
    Сяють, усміхаються немов,
    Так, неначе знаджує намистом
    Чарівна спокусниця Любов.

    І тамую подих я неждано -
    Небо стало ніжно-голубе…
    На берізку задивлюсь кохану -
    Як вона нагадує тебе!


    19.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад,
    Березовий гай, різьблена альтанка.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.18 23:45 ]
    Весняне вітання
    Я вітаю, березню мій милий,
    Чую, заховавшись у гілля,
    Птах у нім висвистує щосили,
    Навіть не збагнеш – ізвідкіля…

    Тільки стрепенешся і зрадієш,
    Тільки озирнешся навкруги –
    Відлетіли в далеч сніговії,
    Тільки лід ще тисне береги.

    Між дерев розчуленого гаю
    Дихаю на повні груди – ах!
    І душа розвеснена співає,
    Наче той – під небесами – птах!

    18.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Конча Озерна, санаторій «Жовтень»





    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  12. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:15 ]
    Тінь уявної свободи
    Що мені – тенета, гак,
    Пастка і решітка…
    Я ніхто, ніде, ніяк,
    Ні-про-що й нізвідки…

    27.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (8)


  13. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:09 ]
    В океані життя
    Човни… комфортні кораблі…
    Яхтсмени… гондольєри…
    І я, ніяка на їх тлі,
    Прикута до галери…

    27.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (4)


  14. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:04 ]
    З досвіду…
    Спішать до мисливця опеньки.
    Годує господаря грядка.
    А в когось – «чарівна» кишенька.
    А в когось – «чарівна» шухлядка.

    12.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  15. Лариса Пугачук - [ 2017.03.18 16:49 ]
    Силоміць
    Перекрило щось усередині, то й мовчу.
    Проривається часом краплею вірш-віщун.
    Переходжую, час родити пройшов давно.
    Чи потужитись?..
    Може вилізе… не лайно.
    18.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  16. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  17. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:04 ]
    ***
    За славу
    десь із кубків п’ють,
    кують
    гаряче щастя
    в зоряний свій час.
    А в мене –
    що не спроба,
    то дебют
    і кожна перемога –
    тільки старт.

    04.08.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:00 ]
    ***

    Мовили,
    бавили,
    вабили,
    замислювали,
    переконували
    вірші мої –
    фабули,
    вірші мої –
    формули.

    02.06.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (4)


  19. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:36 ]
    Секонд-хендне
    Подіум доби:
    лахмітниці і модниці.
    Шльопанці, підбори.
    Акустика: «В Едем!»
    Старти безнадій:
    з порога – перегони ці.
    Всі жадають щастя:
    від мідій до Медей.

    02.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Мельничук - [ 2017.03.17 10:35 ]
    ***
    Я небо для тебе.
    Чи то так здалося?
    В задимлених стеблах -
    розгублена осінь.
    Дошарпує вітер
    пожовклу сторінку.
    Я небо
    у вікнах
    чужого будинку...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  21. Олена Балера - [ 2017.03.17 10:06 ]
    Amoretti. Сонет XLIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Що краще: чи мовчання, чи слова?
    Як говорю, у ній палає гнів.
    Мовчання – серце болем розбива
    І душать жовчі хвилі навісні.
    Моєму серцю то подвійний гніт,
    Бо гордощі скували язика.
    Вуста і думку ціпило мені
    І я при ній бовваном замовкав.
    Та серце і у тиші відшука,
    Як сокровенне мовчки донести.
    Легкого погляду стріла тонка
    Очам її писатиме листи.
    Її глибокий розум без проблем
    Читати зможе мій сердечний щем.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (5)


  22. Василь Кузан - [ 2017.03.16 22:38 ]
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас
    ***
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас.
    Натовп долає сумнів масою пустофраз.
    Дикість іде на площу. Прощі не знає час.
    Мудрість, на смерть подібна, слухає рок і джаз.

    Різане тло модерну. Кров на сухих губах.
    Небо чекає Брамса – в груди вдаряє Бах.
    Вибухи, рани, рвані душі, немов прапори.
    Ходять думки по колу, дулями догори.

    Молиться синь ранкова. Поле злягань ідей…
    Волю вбиває злодій і продає юдей…
    День розбиває крицю, сліпо босоніж йде
    Житом та понад прірву. «Жити, – питає, – де?»

    Житніми крихтами болю давиться первоцвіт.
    Світ збожеволів, Боже! Гине в утробі плід.
    Чорних ідей багато, та, на догоду злу,
    Я не куплю отрути – я від любові вмру.

    14-16.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  23. Володимир Маслов - [ 2017.03.16 19:35 ]
    ***
    В окопах третю місимо весну,
    "Мінськ"вичерпав усі можливі спроби.
    Моя земля, одягнена в жалобу,
    кладе героям квіти на труну.

    Курсують ешелони по кістках –
    мільйони тонн кривавого вугілля.
    Зриває добрий куш на божевіллі
    захланна оліґархова рука.

    Гучні суди, застави грошові,
    а винних не покарано і досі...
    Коли вже буде вам нарешті досить
    заробленого на людській крові?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  24. Лариса Пугачук - [ 2017.03.16 12:42 ]
    Усьому свiй час
    Вуста суворо стуленi удень:
    пiст Великоднiй душу очищає,
    та грiх вночi вицiлює мiшень,
    i я прошкую увi снi до гаю.

    Там вiтер теплим подихом несе
    у верховiття, обiймає тихо,
    собою затуляє майже все...

    Та раптом дужим пустотливим вихром
    дарує шлях у мрiянi свiти:
    вiн мерехтить i кличе за собою...

    Блаженний усмiх в дзеркало летить -
    Змиваю слiд водицею святою.

    16.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  25. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:44 ]
    ***
    Ой, не плачте по мені
    Так неса(у)мовито!
    Я не вбита на війні –
    Я війною вбита…

    13.01.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (14)


  26. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:52 ]
    Епітафне
    Пом’яне (до слова)
    проминуща слава:
    вдачу мала дивну,
    долю нелукаву –
    ні тобі капризу,
    ні тобі скандалу…
    Тихо говорила,
    голосно писала.

    29.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (20)


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:27 ]
    ***
    «Яка жестикуляція! Експресія!
    Все супер: макіяж і пеньюар!»
    …Сухотна проза й немічна поезія
    купаються в оваціях нездар.

    26.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (18)


  28. Роксолана Вірлан - [ 2017.03.14 17:27 ]
    Магиня (веснотворче)
    Гляди, як вона розворушує стерплі хребти -
    мов сотні драконів розвитих із льоль тонкосніжних.
    Отрушує вроки з ялинових душ і зо стрижнів
    у всепроминання,у потерть суху і торішню,
    у лодію зимну, що геть заходилась гребти.

    Дивись, як вона виворковує з цяток зіниць
    світи колообертні, як вихиляється в"юнко
    із шарої манти - безстидна і зельна відунка;
    як п"янко розпружує звуки із кожної бруньки,
    аж льоду заслона розкришено сипеться ниць.

    В лилові її замовляння зловися і будь.
    Учуй, як вона першоцвітами сни протинає
    і хльоскає вспалих комонів грози малахаєм,
    аж сонячна кров у травині - у кожній - скипає,
    як перший цілунок на юні неторканих вуст.

    Крадися до неї, як лісу розбуджений дух -
    нeбавно і тремко, невтерпно і палко крадися,
    прозорою сутністю вовка, голодної рисі,
    березовим бризом у ноги магині кладися
    і березнем вичуй незглибну її висоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  29. Лариса Пугачук - [ 2017.03.14 16:12 ]
    ?
    А як любити, як не в повну силу?
    Як вiрити? Раз вiрити, раз нi?
    Я душу навстiж, люди, вам вiдкрила -
    А чи довiра нинi не в цiнi?

    14.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  30. Василь Кузан - [ 2017.03.14 07:41 ]
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    ***
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    Шукання сну – блукання в порожнечі.
    Виловлювання видив – слів лелечих
    У згортках, що із вирію – мені…

    Не в тому суть, що у очах пісок.
    Зів’яле листя рук хапає простір.
    Не все у цьому мареві так просто,
    У вариві ілюзій та думок.

    Липка структура сірих консистенцій,
    Гнучка система гри і засинань.
    Методика недихання, як дань
    Чи жертва тим богам, що десь на денці

    Душі. Чи суті?.. Сутності речей,
    Що засинають у обіймах Фройда…
    Спокуса сну – ця недоступна хвойда
    Лиш обіцяє. Бреше лиш. Ачей

    Очей її не бачити мені.
    Не мацати її солодкі груди.
    Ранковий промінь маячню остудить
    І загравання неба в напівсні.

    14.03.17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (17)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.13 22:12 ]
    Попіл кохання
    Як чудово на веснянім лоні,
    Хоч надвечір вітер – холодніш,
    І коцюбнуть трішечки долоні…
    Та ворушиться під серцем вірш.

    Пташеня виспівує до ночі
    В голому і темному гіллі…
    Тільки серце більше не клекоче,
    Навіть не тріпоче взагалі.

    Мов би не любило до нестями…
    І немовби ти – уже не ти…
    Хтось туман розвіяв над гаями,
    Мов кохання попіл золотий!..

    13.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (14)


  32. Олена Балера - [ 2017.03.13 10:48 ]
    ***
    Розлився день весняний безхмарною блакиттю,
    В замилуванні сонце і вітер не дихне.
    Застиг прозорий простір, немов химерний витязь,
    Усміхнені хвилини забули про сумне.

    Лице прудкого часу ще заспане, відкрите,
    Він хутко вдягне маску, як тільки мить мине.
    Ким буде він сьогодні, ти навіть не запитуй,
    Нікому не відкриє бажання потайне.

    Мислитель і філософ, убивця і провидець…
    Він безліч різних ролей у себе увібрав,
    Оскільки разом з людством проходив кожен східець,

    У нього рани в серці і на плечах гора.
    У Судний день останній він виступить як свідок,
    А так його завдання – лише мімічна гра.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (21)


  33. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:57 ]
    Ієрогліфи весни
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу вірші щоночі білі?
    Зима не поступається весні,
    Витають небом хмари сполотнілі.
    Хоч брості верб уже набубнявілі,
    В них котики ще сплять углибині.
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу вірші щоночі білі?
    А зранку - кава з присмаком ванілі,
    Думки про сон, повіки обважнілі...
    Чому ж веселий промінь у вікні
    Виводить ієрогліфи чудні?
    Чи може хто повідати мені?

    27-28.02.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  34. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:31 ]
    Березень
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
    Хоч зустріч їх була невипадкова
    Опісля холоду лютневих вечорів.
    Густий туман кроїли ліхтарі,
    І блідли тіні попід їх покровом,
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
    Ні вітерцем, що стишився раптово,
    Заплутавшись у кронах яворів...
    Земля - в хітон одягнена зимовий -
    На літепло чекала стільки днів,
    А він її сьогодні не зігрів.

    10.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  35. Лариса Пугачук - [ 2017.03.12 20:38 ]
    По дорозі
    Розпашілась,
    йдучи проти вітру стрімкою ходою.
    Заблагала попутного –
    втому хотіла прогнати.
    І тепер, сміючись,
    обціловую кожен камінчик:
    так у спину жене
    побажання моє молитовне.
    Хоч бери, та злітай –
    бо до крові вже губи розбиті.
    12.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  36. Дмитро Дроздовський - [ 2017.03.12 16:05 ]
    * * *
    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де завше все о’кей

    ні пристрасті, ні крику, ні образ,
    усе було і все вросло у іній
    і тільки галас метушливих мас
    вкрадається поміж енерголіній

    енергоблок — ні полум’я, ні снів
    усе було — лишилась порожнеча
    і затягнулась зглибна кровотеча
    ні кавалькад, ні ескапад зі слів

    усе було і все минало вмить
    нічого більше — стомлені прозріння
    крізь верескливі гамірні боріння…
    усе утома, втома не болить

    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де все о’кей


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (1)


  37. Любов Бенедишин - [ 2017.03.12 14:46 ]
    Весна. Перед виходом...
    Тонкий прозорий силует...
    Цнотливих дум вериги...
    Ще холод не зібрався геть,
    а Їй кортить вже:
    тихо
    у світ ступивши з далини,
    пройтись негордовито.
    ...Найкращу сукню
    для Весни
    вже скроєно, -
    ще зшити.

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  38. Марта Январская - [ 2017.03.12 09:04 ]
    утоли моя печали...
    Этот дождь за окном цокотит: «Неужели весна?..»
    Проливаются в мир с того света идущие слёзы.
    Встреча ночью во сне - наяву нам водою дана.
    Это сретенье душ. Это спас на воде мироносный.

    Мартоносец-скворец залезает поглубже в фонарь –
    У него там гнездо, и воде до него не добраться.
    Ночью снится отец, мой теперь уже вечный февраль,
    Что слезами дождя будет мне наяву улыбаться,

    Приходить и смотреть, как живу, и касаться души.
    Я без этих касаний не сделаю дальше ни шагу.
    Научи меня жить без тебя, и души не сушить,
    Утоляя печаль этой данною свыше мне влагой…

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  39. Василь Кузан - [ 2017.03.11 21:17 ]
    Привид солодкого сонця упав на пісок
    ***
    Привид солодкого сонця упав на пісок.
    Сік витікає з берези промерзлого ранку.
    Вітер обнюхує тіло тривоги на ґанку,
    Крук зупинився в чеканні.
    Бажання пішло
    Пішки у пошепки названий край.

    Крайньої плоті обрізані ризи
    День одягає.
    Звисають карнизи
    В храмі порубаних доль.
    «Помирай!», –
    Каже всевладний глашатай брехні,
    Що пізнає свій синдром на іконі.
    Сто переправ поміняли вже коні,
    Та помирають, як ми – на війні.

    Бою не буде.
    Холодна біда
    Падає градом.
    Заплутує наступ.
    Знов у зневіру занурюють нас тут,
    Знову ми – м'ясо.
    Примара бліда
    Миру звисає із древка.
    Летять
    Душі на небо, снаряди у цілість…

    Як задержати надію у тілі?
    «…ять» нависає і руки болять.

    Зло переорює поле борні.
    Як перейдеш?
    Всюди судді і міни…
    Вітер агресії напрям не змінить.
    Кров молитов запеклась на стерні.

    08.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  40. Адель Станіславська - [ 2017.03.11 20:13 ]
    Ти боїшся?
    Ти боїшся? І я боюся.
    Всі бояться... і що тепер?
    Мусиш бути постійно в русі:
    поки рухаєшся - не вмер.

    Страшно знати, що більш нікому
    не довірити... лиш собі.
    Крок за кроком долаєш втому -
    втома губить тебе в юрбі...

    Треба жити. І хоч не воля
    вільним бути, живи чи вмри, -
    виїш вдосталь гіркої солі
    поки візьмуть тя догори...

    Доки багнеш втекти від світу -
    серце світом болить і рве...
    Сій в зневіру любов і квіти.
    Смійся в люстро її криве!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  41. Богдан Манюк - [ 2017.03.10 23:03 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Доба в Карпатах

    Назубрені серпи ялини
    зіжали темінь, сонце жнуть –
    його, закинувши на спини,
    нестимуть гори за стіну,
    де молотьба, як молодиця,
    і обійме, і підштовхне,
    аби вторинне – у копиці,
    а в міхи щастя – головне.
    І хай тоді не крутить мізки
    негода в темному плащі,
    бо на гуцульському боїську*
    ніколи світ не ледащів,
    а золоті зернини взявши,
    ген у світанок розсівав,
    де сонце виросте, як завше,
    всі перевершивши дива.

    2017р.

    *Слово має кілька значень. В цьому тексті вжито у значенні – місце для обмолоту.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (29)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.10 20:57 ]
    Весна і воля
    Зима згадалась недалека…
    Ледь ношу скинула свою,
    І вже зітхнула так полегко
    Весна в усміхненім гаю.

    І так насправді вільно стало,
    Війнуло ласкою здаля,
    І вже пташки защебетали
    І випросталося гілля –

    Перетворилося на крила,
    Змахнуло сум весь і жалі.
    І небо просторінь відкрило,
    Мов закликаючи в політ.

    10.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (13)


  43. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:01 ]
    Ти із самих протиріч
    Вздовж і упоперек зіткана
    Ти із самих протиріч.
    І непомітними мітками
    Кожен твій крок навстріч.

    Кожен навспак - із відчаєм,
    Ранишся від дотикань...
    Мічено - не перелічено
    Гострих твоїх зітхань.

    Кожне у серце скрапує.
    Грубшає рубчик терпінь...
    Чітко накреслена мапа є...
    Ступні кервавлять рінь.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  44. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:58 ]
    Правда
    Правда ця не для всіх, а лише для мене.
    Слово оце для всіх, але не для правди.
    Їм не потрібне лезо її студене.
    Їй не потрібні жалі ні чиясь порада.

    Гостра наточеність, дотики і порізи.
    Крівці краплини, присмаки нудкуваті.
    Тиша, що кришить думку дрімливо-сизу.
    Втеча від себе в ніч у безсонній хаті.

    Правда оця є про те, що немає правди.
    Є тільки час доби і лише події.
    Є лише болю хвилі й нема їм ради.
    Є тільки те, що напливами серце гріє.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (3)


  45. Любов Бенедишин - [ 2017.03.07 12:31 ]
    Жінка-українка
    Радість – людям, сум – наспід…
    Скрути повна скриня…
    Збудить час, догляне світ
    Жінка-господиня.

    Негаразди і громи…
    Знов лиха година…
    Прикриває рід крильми
    Жінка-берегиня.

    Сіль і скиба. Хрест і кріс…
    Хистко Україні…
    Жде синів, тримає вісь
    Жінка-героїня.

    Череда всесвітніх чвар…
    Спокою часинка…
    Богу вишиє кептар
    Жінка-українка.

    06.03.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (25)


  46. Василь Кузан - [ 2017.03.06 01:56 ]
    Час витікає із пляшки, неначе вино.
    ***
    Час витікає із пляшки, неначе вино.
    Слово стискає обійми петлею на шиї.
    Слава стікає розплавленим воском і виє
    Втомлене полум’я вовчих зіниць.
    Не воно
    Трем викликає і страхом повзе по стіні.
    Винні акорди викльовують очі спасінню.
    Тінню заходить непевність у заспані сіни.
    Еґо вмирає комахою у бурштині.
    Плавиться пам'ять на лініях доль і долонь,
    Скрапує стигмами на незахищене тім'я.
    Дзеркало світу лякає холодна катівня.
    Право продажної ночі сичить: охолонь!
    Пристрасть вповзає у лоно сліпих протиріч.
    Річка бажання ламає і греблі, і дамби.
    Я би за щастя для тебе і серце віддав би,
    Тільки піску у очниці насипала ніч.
    Люди навпомацки йдуть у відчинений рай
    І випадають із сьомого неба будинків.
    Ранок окреслить яскравими стрічками вчинків
    Те, що сховалось від себе, втекло… І нехай.
    Випите випече нутрощі і догорить
    Лампа у кіптяві круглої битої колби.
    Віра виходить з тюрми не минаючи торби
    І помирає на ґратах розіп’ята мить.

    05-06.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  47. Роксолана Вірлан - [ 2017.03.05 01:34 ]
    Сварожа Ніч ( БогоДаній - 4)
    Сварожа Ніч - осмолена і тягла -
    така воронопера Ніч Сварожа:
    нервовими розквіттями пропахла
    і тінями у сни тобі вороже.

    А що їй - ночі? - ніч вона, та й годі -
    душа її бездонна і маркітна...
    у ній зміяться сто ножів насподі -
    вона зо себе що захочеш витне:

    то напливе моренними димами,
    а то кістки отрусить із опони...
    а ти іди крізь матриць хижі рами -
    супроніч - розчахнувши тло горгонне.

    А ти пливи над гори і яруги
    забуте сонце з неба викликати...
    най Ніч Сварожа оре чорноплугом:
    кати, ковбані слизу, каганати,

    кацапи, коршаки, ковпак релігій,
    святенні Крути і круті кормиги,
    шикарні кулі - вишкірені сміхи...
    а Ти уже така - що і не змигнеш.

    Всіма гілками зболеного роду
    прокільчуєшся в надмир - повен таєн,
    де ходить Вишень по магічну воду
    і розчиняє сумерки...світає.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (24)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.04 21:02 ]
    Напівусміхнена весна
    Ну хоч на землю вже лягай,
    Хіба що вітер з місця здійме
    І ось розкрив свої обійми
    Весняний потеплілий гай.

    Все крила довшають у дня…
    І на торішньому настилі
    Я навіть трохи закуняв -
    Серед розкішного привілля.

    Голубоока тінь зрина
    І леготом шепоче чуло –
    Напівусміхнена весна
    Мене легенько пригорнула.

    4.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (16)


  49. Богдан Манюк - [ 2017.03.03 11:56 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    *****
    Драголяйники* ночі
    крилаті, безкрилі
    мимоволі на здиблене вогнище – всі.
    Золотими ронделями**
    відблиски скелі –
    зачарують повторами
    в першій росі.
    І горянину личили б
    часті повтори
    боговгодного щастя
    без поступу див.
    Драголяйників куцих
    вивищує морок
    до вигнанців полін,
    віртуозів рудих,
    віщувати народження
    навчених здавна
    у хатині гуцульській
    і в небі довкруж,
    Породіллям горянці та нічці – осанна
    за наближення світлого дару чимдуж.

    2017р.
    *Волоцюги;
    **різновид вірша.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (22)


  50. Адель Станіславська - [ 2017.03.02 14:17 ]
    Дозволь
    Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
    Я втомлена, а ти не донесеш -
    далеко бо до вимріяних меж,
    а парі крил обох нести несила.

    Давай разом зупинимось на мить.
    Укрий теплом пір'їн своїх цілющих.
    Від буревіїв, болю, зимна, пущі
    порепана душа мені болить.

    Пошарпані надтріснуті чуття
    розгубленістю сіються в зневіру.
    Далеко ще, мій Янголе... Допіру
    немає до початку вороття...

    Лише вперед... Між розпачу й плачу
    не дай мені ні здатися, ні впасти,
    дозволь лише на хвилю крила скласти,
    а потім піднеси... І полечу...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   272