ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.06.24 17:10
Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,
Смакувати довго пиво
І писати дивні вірші.
Захотілося погнатись
До отого п’єдесталу
На якім подібних натиск
Тільки кращі зупиняли.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.24 15:36
Від хмари до хмари - драбинки хитляві.
Залізла малеча на яблуньку, явір.
До зірки не так і далеко... та сонце
розбризкало чай... і пряде з волоконця...

Індигова кішка вмиває кошатко.
Кладе забувайло стонадцяту латку.
Слимак виноградний упав на тар

Володимир Бойко
2019.06.24 11:36
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.

Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу

Ярослав Чорногуз
2019.06.24 10:26
Чого ж ятриться так душевна рана?
І серце невигойно все болить?
Зціли мене любовію, кохана,
Хай біль тяжкий ущухне хоч на мить.

Бо він от-от, здається, душу вийме,
На інший світ нещадно зажене.
Даруй мені свої палкі обійми,

Олександр Сушко
2019.06.24 09:42
І Бог, і сатана жадають душ,
Зривають їх, немов із клумби ружі.
Гуде синод: - Релігію не руш!
А ти подумай - нащо їм ті душі?

Воюють яро сили неземні,
За скарб іде гризня немилосердна.
І у повій, і в гицлів, і в п'яниць

Козак Дума
2019.06.24 09:27
На травичці біля річки
скачуть козенята –
після паші до водички
привела їх мати.

В лепесі, поміж рогозом
бавиться малеча,
за понтонним перевозом

Тетяна Левицька
2019.06.24 07:42
Ты близко и за морем в одночасье.
Мне плохо без...Мне без тебя никак,
Любить тебя, какое это счастье,
мой ненаглядный, искренний чудак.

Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
терзает ревность и гнетет тоска.
Мне, мой хороший, многого не надо -

Микола Соболь
2019.06.24 07:05
Матері відцвітають, як вишні.
Не успівши за нас порадіти.
Бережи їх, о Боже Всевишній!
Та моліться за матінку, діти.
Матері – відцвітають, як вишні.

У гармонії миру та злуки
Мати завжди чекає додому.

Ігор Федів
2019.06.23 23:50
Дитя малює світ на площині -
Будинок, сонце, квіти і дерева,
Блакиті смужка неба угорі,
Внизу земля по-літньому зелена.
Увесь сюжет - у лінії прості,
Емоції - у кольори локальні,
Без пафосу, де помисли складні,
Уписує у почуття звичайні.

Надія Тарасюк
2019.06.23 23:26
Гортало місто зшитки ліхтарів,
Дерев стрибали парасольки-тіні.
Десь наше сонце стомлений пиріг
Пило собі за ширмою мартіні.

Бриніла ніч, вростала у траву.
Кульбабам очі склеїла повидлом.
Йшли світлофори строєм за криву,

Олександр Сушко
2019.06.23 20:13
Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскільки існує ще енергія зв’язку. Цю прописну істину я вже

Володимир Бойко
2019.06.23 19:17
Пісні порозбирали на слова,
А притчі розтягли на афоризми,
І, на догоду раціоналізму,
Вичавлювали людяність з єства.

Раціональність точить, як іржа,
Усе людське руйнуючи поволі.
Зростають люди – перекотиполе,

Вікторія Лимарівна
2019.06.23 14:40
За мотивами телефiльму "Чорнобиль")

Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.

Микола Дудар
2019.06.23 10:23
Привіт - привіт, неандретальцю!!!
Ай правда, чимось навіть схожі
Ці очі в дзеркалі і пальці…
Ні, краще вже крізь огорожу
Бо ще рванемось в бійку… можем
Є кілька сот претензій нині
Сумний занадто погляд, Боже
На фоні стрічки жовто-синій…

Домінік Арфіст
2019.06.23 09:35
о тягучі… медові… полином настояні дні…
щире золото крадуть у скелях заховані гноми…
сонце палить сюжет на забутому кимось рядні
і злітаються зорі зустрітися на Меганомі…

позбираю у серце розкидані морем пісні…
позшиваю дитинні стежини сирими нитк

Козак Дума
2019.06.23 09:29
Розлітались над лиманом
білокрилі пелікани.
Не збирають жолуді –
рибку вудять у воді!
Дзьоб у кожного з мішком,
пропливе під бережком,
не залишить навіть сліду –
все готове до обіду.

Юрій Сидорів
2019.06.23 08:22
Паризькою модою пахне "Шанель",
Мандрівками - чоботи та черевики,
Дорогою тхне залізничний тунель,
Амбре креозоту набравшись навіки.

Пропах ячменями наваристий ель,
А запахом кухні - трактирні музики.
Нещасним коханням відгонить "Жізель",

Микола Соболь
2019.06.23 07:31
День починається о четвертій ранку.
Коли після сну беруся за склянку,
Ще півні зорі не співають пісень:
Чаюю, чатую, вшановую день.

Пізніше розписано все до хвилини.
Де буду потому, а де тільки нині.
Та іноді просто іду манівцями,

Микола Дудар
2019.06.23 01:28
Погляд зустрівся із тілом
Невтішні новини для мене
Згорбилось, нишком присіло
Час - нікудишній тренер…

Життя, воно - мінне поле
Вічно повзком, наче на фронті
Шлях нескінчений - по колу

Володимир Бойко
2019.06.22 22:47
Руда баба, рудий дід,
Руда каша на обід,
Руді діти, руді внуки,
Не зарадить і наука.

Ігор Деркач
2019.06.22 21:43
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.

Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю

Надія Тарасюк
2019.06.22 21:38
Образок Серпень сумлінно дозбирував у кошик розгублені колоски. Десь далеко ледь чутно прогуркотів комбайн, а може, спросоння позіхнув грім… Спека втомилася й забажала відпочинку. А в проміжку неба і землі кружляли лелеки, збираючись у далеку дорогу

Ігор Федів
2019.06.22 19:22
У вишиванці доля розмовляє,
У кожнім хрестику заховані світи,
На полотні орнамент залишає,
Утаємничені минулого сліди.
У вишиванці – правда, віра, воля,
Код нації нетлінний, істина свята.
На полотні – землі моєї доля
Чіткими барвами узори виклада.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.22 10:03
У передгроззя вишні гомонять.
Повчора чула шелестку розмову.
Тих балакух вціліло тільки п`ять.
Летіла зграя кажанів на лови.

А я стомилася від бесід, лиць,
Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
Із дому вийшла під мечі грімниць.

Олександр Сушко
2019.06.22 09:51
Дідуганище я, а не мачо,
Вже такий собі - не о-го-го.
Не пишу про кохання гаряче,
Бо подумають - дядя... того.

На умі сіножпать і скотина,
Чуєш - рохка у клуні свиня?
Де пракорінь - давно павутина

Микола Соболь
2019.06.22 05:29
Помолися, мій брате.
Небо «Гради» полощуть,
Підвиваючи смерті
міни б’ють по землі.
Ми, за нашу свободу
віддамо найдорожче,
Хай дружини пробачать

Ярослав Чорногуз
2019.06.22 02:02
Життя легка й спокійна течія…
Погідний штиль і вітерець над нами.
Й раптово в серці відчуваю я,
Як болю піднімається цунамі.

Стихія мов - на ста семи вітрах
Вже стоголосо виє на всі боки –
Ридання розпачу. І зносить дах.

Надія Тарасюк
2019.06.21 23:03
Ідуть трояндові дощі:
Троянди плачуть уночі
Там, де спадає краплі щем,
Твоїм
Моїм
Отим дощем.

І на трояндовій землі

Олексій Кацай
2019.06.21 14:48
Галактику видніше в глупу ніч,
в яку найменша зірка власне світло
безстрашніше впинає в померк, ніж
озброєна до сяйва наднова.

Бо та мигне зі світлових сторіч
сама, та й все – загасла і одквітла,
лишивши нам від мерехтливих бриж

Вікторія Торон
2019.06.21 14:16
О переможна і стрімка прямолінійність,
з якою в русі залишається позаду
минула станція, де тліє точка болю!
Хоч і не хочеш – а підхоплять твою волю
доріг оглушливі чавунні водоспади,
і поїзд в даль тебе котитиме, без збою.

Ось у вагоні ти і

Козак Дума
2019.06.21 13:57
Голова, як у коня,
на спині її – броня,
живота сховала в крицю,
не дістанеться лисиці.
Сміло лізе уперед,
не завада й очерет.
У житті не знає страху,
наша ніндзя-черепаха.

Марія Дем'янюк
2019.06.21 11:20
Мамо, серце моє, цілую твої долоні.
Мамо, ніжність твоя зігріває завжди мене,
І хоч час залишив білу фарбу у мене на скронях,
Я дитиною горнусь до тебе й шепочу: нехай не мине..

Не мине ось ця мить, як у сяйво обіймів пірнаю,
Не мине оця мить, коли

Іван Потьомкін
2019.06.21 10:28
Ні, не з історії я знаю
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілились
В парашутистів на Букринськім плацдармі...

Світлана Майя Залізняк
2019.06.21 09:12
У клініці обслизли шиби, двері.
Лікує Дуремар до забуття.
Повзе піявство... Мокро на папері.
Холоне цапом варена кутя.

Смарагди мавка міряла - ще млосна,
намисто полетіло у спориш.
Сова мовчить, сіріють ветхі кросна.

Тетяна Левицька
2019.06.21 09:05
Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
У скільки повернусь? Під   ранок, чи вночі?
І хто чекатиме з фіалками за рогом
серпанкової мли? Постійно йдуть дощі...
Купальні, нескінченні, мжичка і кучасті,
дрібні, холодні, грозові, як із відра,
колючі, кр

Микола Соболь
2019.06.21 06:55
Біла, як день, бліда, мов сніг
Біда ступає на поріг.

І стало так, що не втекти,
Не вирватися з лап біди.

У цій довічній боротьбі
Фортуна зраджує тобі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віктор Сурженко
2019.06.19

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Бенедишин - [ 2019.06.20 08:00 ]
    З Вероніки Тушнової "Я одна тебе любити вмію..."
    Я одна тебе любити вмію,
    та не маю права – тож не смію,
    ніби на любов існує право,
    ніби схожі – правда і неправда.
    Вогнище твоє димить, самітне,
    і душа пилюжиться - не квітне.
    У знемозі прагне зливи, граду,
    жде грози, а дощику – не рада.
    Все ти розумієш, все ти знаєш,
    подаруєш – миттю відбираєш.
    Все я знаю, все я серцем чую,
    біль твій заколисую, лікую…
    Не побуду сильною, стійкою,
    і грозою й бурею не стану…
    Все мені пробачиш, всі омани,
    крім цієї
    доброти жорсткої.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Світлана Ковальчук - [ 2019.06.18 18:32 ]
    ***
    А десь громи стинають спеку дня.
    Їх чути за надривами гучними.
    Здіймаюся у прислуханні я.
    Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
    аж лячно.
    В небі крешуть блискавки,
    неначе змії.
    Можуть укусити.

    Твоєї доторкнутися руки
    і, хай там що,
    у піднебессі жити…
    Чи в наднебессі?
    Зараз, бо коли?
    В рожевих мріях ніжитися зранку.
    Ми – білі перевтомлені воли
    чи небом переповнені орли?
    П’ємо сонця, ще молоді, у дзбанках.

    А десь громи стинають спеку днів
    і так зухвало крешуть блискавиці.
    А ми… А нам сам Бог в серця наспів.
    Для почувань.
    У легкокриллі.
    Птиці.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (13)


  3. Любов Бенедишин - [ 2019.06.18 09:33 ]
    З Вероніки Тушнової "Твій погляд захмарений..."
    Твій погляд захмарений –
    серце стискається.
    Диму сигарного
    пасма гойдаються,
    тягнуться, сизіють,
    тануть під стелею.
    Ранок безсилий
    блукає оселею.
    Думка не гріє,
    діла відкладаються,
    марно безцінне життя
    витрачається.
    Може, здається лиш,
    може, лиш мариться,
    що у житті жодне диво
    не станеться…
    Гірко сумую:
    на що спроможна?
    Чого вартую? –
    місце порожнє.
    З любов’ю моєю
    на що надіюсь? –
    Я врятувати тебе
    не вмію!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.18 00:35 ]
    Грішу
    Грішу... улітку про кохання не пишу,
    ношу його в торбинці, у кишені,
    у жмені стискаю жадібно! Лишень
    мішень для рук чужих - моя любов,
    немов те райське яблуко із саду,
    чи винограду перше гроно п'янке,
    таке крихке, немов кришталь.
    Мораль? Чия мораль мене судити буде?
    Люди? Моралі вищої немає за любов,
    оков її не зняти до суду смертного,
    відвертого тоді лиш діжде слова
    й розмови - той, хто над нами тримає ніж.
    Хоч ріж, душа, немов пташа, боїться втрати!
    Кохати! До смерті, до кінця останніх днів!
    Вдів і вдівців щоб статусу не знати,
    страта на ешафоті легша, ніж життя
    без забуття, у тиші темної кімнати.
    За грати сховаю я кохання, й не пишу,
    грішу... у літню ніч про тайну промовчу,
    лечу до місяця, зірок дороговкази
    до екстазу нам вкажуть путь,
    мабуть... колись... той, що тримає ніж,
    пізніш захоче плати, і нехай,
    кохай! Хіба ж йому не знати,
    віддати всі багатства за любов
    і знов, і знов, людина буде рада,
    баладу про любов трагічну менестрель
    до осель знов понесе, й співати буде
    про чудо вічного кохання... я ж... мовчу,
    свічу любові глибоко сховаю,
    знаю... грішу... улітку про кохання не пишу.

    17.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Любов Бенедишин - [ 2019.06.16 21:28 ]
    З Вероніки Тушнової "Мовчання"
    Ти ритуалу вірний свято,
    що ж, серце слухати – не гріх.
    Боїшся слів, але не варто
    переоцінювати їх.
    Твого сум’яття не торкаюсь,
    я розумію в чому річ,
    і також мовчки обіймаю,
    і мовчки поспішаю пріч.
    Осилиш сумніви й вагання,
    не відгукнешся на мій спів.
    Але правдивіше – мовчання,
    бо відчайдушніше од слів.
    Усе ніжніше, без тривоги,
    я жадібно милуюсь ним,
    і не очікую нічого,
    і не шкодую ні за чим!



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  6. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.06 14:36 ]
    Бла бла
    І знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень",
    і знов країною гуля -
    "давай нового короля",
    "король помер - король воскрес",
    триває виборчий процес,
    і знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень".
    І знову на арені біс
    когось нового нам приніс,
    когось старого (звичай є),
    зозуля, знай собі, кує
    своє "бла-бла... бла-бла... ба...бла",
    казки нові нам принесла -
    до трону в черзі день-у-день
    співак, боксер, і бла-бла...зень,
    і ще там тисяча голів,
    і купа нецензурних слів,
    кипить робота в ЦВКа,
    тремтить у виборця рука,
    і знову в ЗМІ "бла-бла, бла-бла",
    та суть стара - давай бабла!
    Король помер - король воскрес!
    Триває виборчий процес!

    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2019.06.02 17:14 ]
    Сни
    Сон - це подих вічної розлуки,
    Смерть вночі примірює шлею...
    Батьку! Не тягніть до мене руки,
    Я потрібен людям, не в раю.

    Бог мені віддав за жінку музу,
    А рідню утиснув у гроби...
    Не тривожте снів моїх, матусю!
    Я не все на світі ще зробив.

    В небі пролетів без пари лебідь,
    Сенс життя шукає в бірюзі...
    Доне! Годі кликати до себе!
    Тут - війна! Й німі кричать "Спаси!".

    Бачити нещасних - суща мука,
    Хочеться чкурнути у корчму...
    О, дідуню! Не цілуй онука!
    Прийде час - тебе я обніму.

    Друг помер у полі безіменним,
    Братові в полон ведуть сліди...
    Шепче бабця: "Сядь побіля мене,
    Доста очі бачили біди."

    Одинокість серце розірвала,
    Руки би наклав, та скажуть "Гріх!"...
    У саду пташки здійняли галас,-
    Мертвий я. Живу серед живих.

    02.06.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  8. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.31 18:57 ]
    Мереживо
    Помережило нас мережами,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено,
    зазирає нам світ у шпарки.

    Порахує всі смайли й шерики,
    і сміятиметься з наївних,
    які вкотре відкрили Америку
    задоволень сумнівних.

    Ерогенні шукати зони
    надто довго й нужди немає,
    все відверто, аж до оскоми,
    нас мережа давно роздягає.

    Помережані ми, поділені,
    і розфренджені, і забанені,
    в "чорні списки" життям поставлені,
    і осуджені, і окрадені.

    Заколисані, фотошоплені,
    павутинням надійно оплетені,
    закривавлені, знерухомлені,
    обіцянками ошелешені.

    Помережило нас мереживо,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено
    зазирає нам світ у шпарки.

    31.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  9. Адель Станіславська - [ 2019.05.30 11:17 ]
    ***
    До неба обірвалася струна
    над місцем, де родилися поети...
    Зі скринь повитягалися скелети,
    а на причілку тешеться труна.
    Та домовина чорна наче ніч...
    Геблює дошку раб в порозі дому,
    не бачить блискавиць, не чує грому,
    шипить безумно: гра вартує свіч,
    вартує свіч... вартує... Паничі
    зійшли на пси... раби ланци урвали
    і в'ють на сонце (як іще не впало?)...
    Стримить стріла в напнутій тятиві
    і Бога жде... а Бога десь нема,
    стрілу не квапить з лука випускати
    в раба, що теше дошку коло хати,
    де неба обірвалася струна...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  10. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.29 12:12 ]
    Така натура
    Як не вбивай її, не викорінюй,
    вона, немов бур'ян, росте повсюди,
    і хоч лунає знову заклик "змінюй!",
    та ми все ті ж - нікчемні хохлолюди!

    Така натура - досить і краплини,
    і лізе з дір, немов на дріжджах тісто,
    ростуть на душах ракові пухлини
    хохляцького-бидляцького замісу.

    Така натура вірує у бога,
    поклони б'є, до синіх ґуль на лобі,
    та суть все та ж - мерзенна і убога,
    що в материнській виросла утробі.

    І мати пожаліла, бо дитина ж,
    і вірити хотіла - помудріє,
    та хоч зникали в безвісті століття,
    хохол і досі в душах шаленіє!

    Він радо наплює сусіду в очі,
    бо той посмів у інший бік дивитись,
    горлає так, немов хапають корчі,
    бодай тобі, хохол, десь загубитись!

    Щоб ти пощез, пропав, навік загинув,
    і щоб чорти тебе кудись забрали,
    щоб справжні українці цю личину
    з корінням із душі повиривали!

    В собі плекаймо, люди, українця,
    бо право це виборювали кров'ю,
    випалюймо в собі раба й чужинця,
    будуймо світ лиш Правдою й Любов'ю!

    29.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.28 07:06 ]
    я ранок люблю
    я ранок люблю
    коли тільки-но тільки
    десь тенькне відро
    доторкнувшись до зірки

    коли крізь фіранку блаженна ріка
    блаженного світла на стіл розіллється
    і світ подобріє і світла нап'ється
    мов котик налитого кимсь молока

    я ранок люблю коли тільки-но тільки
    малого пташати тоненька сопілка
    насипле октави на листя габу
    малого пташати моління люблю

    коли під вікном горошини конвалій
    розгорнуть смарагдовий свій планетарій
    і я помолюся в ранковім причасті
    краплиною слова планетою щастя


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (7)


  12. Олександр Сушко - [ 2019.05.21 19:18 ]
    Дід і онук
    Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
    Керівник держави - вищий клас!
    Гетьман цей країну об'єднає,
    Ощасливить кожного із нас...

    Кличе дід онука до порога
    І у лоба гепає перстом:
    - Будеш ти гигикати недовго,
    Долар стане гривень десь під сто.

    Глянь - воно не впало, і ні сіло,
    У підручних - темні Верть і Круть.
    Шило поміняється на мило,
    Пейса оселедцем заплетуть.

    Перекреслиться закон про мову
    І майбутнє...Господи, прости!
    Не голосував твій дід за Вову!
    Має власний досвід, тяму, встид!

    Де баран - там завжди є і вівці,
    Але я отарі цій не фан.
    Ну, а може, знов кажу дурниці
    І чекає нас усіх лафа?

    21.05.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  13. Любов Бенедишин - [ 2019.05.21 12:37 ]
    ***
    Знов зустрілись на межі доречності.
    (Час портали спрощує і звужує).
    Примха долі. Чудеса у решеті…
    Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.

    21.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Любов Бенедишин - [ 2019.05.20 16:06 ]
    Ірина Снєгова "Є, здоровий..."
    ***
    Є, здоровий. Не мрієш про іншу.
    От і добре. Все решта стерплю…
    Не сумуєш? І я серце втішу.
    Розлюбив? Так і я не люблю.

    Просто, щоб не боятися злету
    В цьому світі безодень і меж,
    Маю вірити – дихаєш десь ти.
    Є, здоровий. Та іншу не ждеш.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Адель Станіславська - [ 2019.05.19 17:47 ]
    * * *
    Вечір до ночі хилиться.
    Дощ... Опівнічний час...
    З ним опадають китиці
    Цвіту, що тихо згас...

    Ніч майова... Відквітнули
    Буйні дзвінкі сади
    Полудень ось залітує,
    Кликне: ходи сюди...

    І відгукнеться серця звук
    Щемом: авжеж прийду...
    Скрапує дощ із літ до рук
    Цвітом в моїм саду.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  16. Любов Бенедишин - [ 2019.05.18 09:59 ]
    З Вероніки Тушнової "Я бажаю тобі добра"
    Усміхаюсь, а серце плаче,
    вечори – в самоті й журбі.
    Я кохаю тебе.
    Це значить –
    я бажаю добра тобі.
    Тож, відрадо моя травнева,
    слів не треба і стріч не треба.
    І даремні мої печалі,
    і даремні твої тривоги,
    і не треба, щоб край дороги
    ми світанки удвох стрічали.
    Ось і старість ген-ген маячить,
    і про різне забуть пора.
    Я кохаю тебе.
    Це значить –
    я бажаю тобі добра.
    Отже, як не побуду поряд,
    як зі серця свого вирву спогад,
    як не братиму рук – чи теплі –
    що від ноші тяжкої стерпли?
    Хто ж підкаже, моя відрадо,
    що нам варто,
    а що не варто,
    дасть пораду – нехай, гірка.
    Нам ніхто про це не розкаже
    і куди далі йти не вкаже,
    і ніхто вузла не розв’яже…
    Хто сказав, що любов – легка?





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  17. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.16 13:29 ]
    До дня ВИШИВАНКИ
    Частіше одягаймо вишиванку!
    У будень, свято, й навіть, без причин -
    це не звичайна пишна одяганка,
    не просто купа гарних одежин!

    Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
    і таємниця із глибин віків,
    це хрестиками вишита дорога,
    це оберіг славетних козаків.

    Це чорний біль і сонячна надія,
    це кров червона і любов без меж,
    що голка чарівна тобі посіє,
    те, українцю, ти в житті пожнеш.

    І жнемо ми - то чорне, то червоне,
    а хочеться квітучих кольорів,
    та знову Україна-ненька стогне,
    бо наш сусід укотре озвірів!

    Майстерні руки, вишийте нам долю,
    блакитним, жовтим, і зеленим теж,
    колосся золоте в широкім полі,
    а не червоні відблиски пожеж!

    Не сльози материнські і сирітські,
    і не могили свіжі край доріг,
    а вишийте нам небо синє львівське,
    а білим - наш полтавський оберіг.

    Смарагди гір карпатських вишивайте,
    кохання вишивайте й коровай,
    і кожним хрестиком благословляйте
    найкращий в світі український край!

    16.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  18. Любов Бенедишин - [ 2019.05.16 09:31 ]
    З Вероніки Тушнової "Усе в будинку..."
    Усе в будинку ветхо й тьмяно,
    скриплять сходини, мох в пазах…
    А за вікном – гілки
    (світанок!)
    в аквамаринових сльозах.
    А за вікном
    кричать ворони,
    і тло яскравої трави,
    й лунке погуркування грому,
    немов хтось дрова завалив.
    Дивлюсь у даль,
    від щастя плачу,
    і відчуваю, сонна ще,
    як холодить щоку гарячу
    мені твоє міцне плече.
    Та ти не поруч, десь далеко,
    у тебе інші – місто, дім.
    Чужі долоні владно й легко
    лежать на серці дорогім.
    …А шиб замулені озерця
    і сад, що на світанку змок –
    я просто вигадала все це,
    побути щоб
    з тобою вдвох.







    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  19. Любов Бенедишин - [ 2019.05.15 13:39 ]
    З Вероніки Тушнової "Землю похмуру..."
    Землю похмуру
    хуга скувала,
    небо за сонцем
    засумувало.
    Вранці пітьма,
    і опівдні пітьма,
    мені ж все дарма,
    мені все дарма!
    Бо є у мене коханий, коханий,
    душею погідний,
    очима зухвалий,
    повадки – орлині,
    а усміх – дитинний,
    на всім білім світі –
    один-єдиний.
    Він мені небо
    й повітря жадане,
    всесвіт без нього –
    німий, бездиханний…
    А він ані гадки про те не має,
    у власних думках і ділах без краю,
    мине й не помітить,
    і не озирається,
    й мені усміхнутися
    не здогадається.
    Лежать поміж нами
    навік незмінні
    не далі далекі –
    літа швидкоплинні,
    стоїть поміж нами
    не шир океану –
    горе гіркуще,
    серце туманне.
    Довіку зустрітися нам
    не дано…
    Мені ж все одно,
    мені все одно,
    бо є у мене коханий, коханий!







    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Сушко - [ 2019.05.14 22:01 ]
    Презентація
    https://www.facebook.com/sashkosirko/posts/836689810036819


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2019.05.13 20:37 ]
    Е-е-е-ех!
    Хоч наш правитель з виду і кізяк -
    Тримаю слово, наче меч у ножнах:
    Про Президента квецяти - ніззя!
    Про депутатів і прем'єра - можна.

    Правдивий глас притягує біду,
    Лякає владоможця аж до дрожу.
    Тож купу стороною обійду
    І з гумору змурую огорожу.

    А відсьогодні критики нема -
    Пахтить хвала, немов ковбасні кільця.
    Хай на Олімпі "горе від ума"
    З пустого у порожнє ллє водицю.

    А ми йому поможемо, братва,
    І вирішимо газову проблему:
    Гребіть горох! Центнерів три чи два
    Та пукайте в балони без полемік.

    І буде світло, радість і тепло!
    Очільник не поїде наш в Росію...
    На Банковій не цар, а НЛО,
    А, може, помиляюсь,- він месія?

    Аж на Говерлу вилізла блоха,
    З усіх сторін стоїть почесна варта...
    Зробив народ із мене лопуха.
    А я незгідний. Ну і де ж тут правда?

    13.05.2019р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  22. Любов Бенедишин - [ 2019.05.13 14:21 ]
    З Вероніки Доліної
    Загравала з вогнем,
    Не боялась – торкне.
    Відчувала: вогонь
    Не образить мене.

    Він і справді не ранив
    Простягнутих рук.
    Він гарячий був друг,
    Він зрадливий був друг.

    Загравала з вогнем
    Та й затіяла гру:
    Чи то він не помре,
    Чи то я не помру.

    Не ховала очей –
    Хто стійкіший із нас:
    Він горів і горів,
    І раптово погас.

    Загравала з вогнем
    До пори, до пори,
    Не очікуючи
    Дивних наслідків гри.

    Тільки слід від вогню
    На обличчі цвіте.
    Тільки сяйво в душі –
    Від вогню золоте.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.12 16:33 ]
    А понад хату яблуня стара
    Усім самотнім матерям присвячую

    А понад хату - яблуня стара,
    їй три гіллі -
    мов три терпкі любові:
    одна - як світ,
    а друга - як жура,
    а третя переламана у слові.

    Так понад хату - яблуня сама.
    Їй - всі вітри і доля, як чересла.
    Яка цьогоріч віяла зима!
    Та все ж весною яблуня воскресла.

    Ще до вікна у нахильці - цвіте.
    Ще прилетить яка весела бджілка.
    А там, дивись, - і яблучко, і те -
    до сонечка. І на душі не гірко.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (9)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.05.12 15:45 ]
    Мовчання
    Снага дотліла і згоріли нерви
    Розказуючи казочку, єси...
    Цвіте Едем, гадюка шепче Єві:
    - Прекрасна пані! Яблучко вкуси!

    Вкусила. Бо нутро людське голоде,
    Нагодувала й мужа із руки.
    Тепер брати вбивають первородних,
    А випаде нагода - навпаки.

    Поспільство зуби вибило Гекаті,
    В Харона з рук поцупили весло.
    То, може, елохім не винуваті,
    Ми добровільно обираєм зло?

    Я ж - мрійник. Домальовую картину -
    Дніпро шумить, Карпати первозда...
    Планета задихається від диму,
    А смітники - завбільшки як міста.

    Сміється у рукав Єгова мудрий,
    Бо глиняні почубились раби.
    Питаю Бога: - Нащо тобі люди?
    Але мовчить небесна голубінь.

    елохім - боги

    12.05.2019р.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  25. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.11 14:57 ]
    Шилопоп ПЕРЕКЛАД
    ШИЛОПОП

    Я шилопоп! Имею честь!
    А это - сами знаете
    - Коль в вашей попе шило есть
    Вы целый день гоняете.

    Диваны, стулья и столы –
    Мои аэродромы.
    Конечно, есть еще полы,
    Они мне так знакомы.

    Магнитом тянет пол меня,
    Но я не унываю,
    Упал, поднялся и опять
    По комнатам гоняю!

    И пусть мой исцарапан нос,
    На лбу большая шишка,
    Мне абсолютно все равно!
    На то я и мальчишка!

    Автор: Митлина Мария


    Шилопоп (ПЕРЕКЛАД)

    Я шилопоп! Привіт усім!
    А це – я певен, знаєте,
    Якщо для шила - попа - дім,
    Ви день увесь гасаєте.

    Стільці, дивани і столи –
    Мої аеродроми,
    Звичайно, ще підлога є,
    Що теж мені знайома.

    Мене притягує вона,
    Та зовсім не журюся,
    Хоч падаю не раз щодня,
    Я знову підіймуся!

    На лобі ґуля від борні,
    А ніс в подряпин рисках,
    Усе це байдуже мені,
    На те я і хлопчисько!

    Таїсія Цибульська
    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  26. Любов Бенедишин - [ 2019.05.09 13:37 ]
    Бузок
    Поникла гілочка бузку…
    З журби?
    Мене, далеку і близьку,
    Люби.

    Майни, не спогадом, то сном
    Хоч раз.
    Бузок ще квітне за вікном
    Для нас.

    09.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  27. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.07 11:29 ]
    Абетка МІСТА УКРАЇНИ
    Арциз початок свій веде
    Від німця-прадіда, проте
    Радіють тут сьогодні всім,
    Для кожного це гарний дім.

    Бориспіль – місто непросте,
    Бо поруч з Києвом росте,
    Були князі тут й козаки,
    Тепер кружляють літаки.

    Вилкове не пройдеш вбрід,
    човен вам придбати слід,
    все у місті навпаки
    замість вуличок - річки.

    Глухів давніх скіфів знав,
    Потім ще й козакував,
    Це не просто Діснейленд,
    Глухів – місто із легенд.

    Ґ – кричить: «Рятуйте, ґвалт!
    Наведіть негайно лад!
    Хочу в місто, і в село,
    Щоб як в давнину було!»

    Дніпро – це зовсім не ріка,
    Хоча вона тут протіка,
    це славне місто козаків
    шанують люди з давніх днів.

    Енергодар – то справжній дар,
    Він не літає серед хмар,
    Тут нині Запорізька ТЕС
    Штовхає уперед прогрес.

    Є – це буква непроста,
    Недолюблює міста,
    Полюбляє села,
    Там вона весела.

    Житомир кожну мить цінує,
    Із давна жито й мир шанує,
    І до сьогодні від древлян
    Він поважає труд селян.

    Запоріжжя – місто див,
    Князь тут половців розбив,
    Не якась простенька річ -
    Тут була козацька Січ.

    И – міста не називає,
    Та вона не спочиває,
    в Миколаєві буває,
    і в Житомир заїжджає.

    Ізюм – не овоч і не фрукт,
    Не в супермаркеті продукт,
    Колись була фортеця,
    Тепер так місто зветься.

    Ї – заїхала у Київ,
    Побувала в Коломиї,
    Буква ця не любить спати,
    Полюбляє мандрувати.

    Й – теж буква непроста,
    Як без неї ці міста?
    Гайсин, Гайворон, Таврійськ,
    Мов генерал без вірних військ.

    Київ – це вам не дрібниця,
    А справжнісінька столиця,
    З давніх повелось часів,
    Князь у Києві «сидів».

    Львів – окраса України,
    Серед міст, немов перлина,
    Навіть у важкі часи
    Не втрачає Львів краси.

    Миколаїв – місто-порт,
    Завжди візьме вас на борт,
    І великі і малі
    Він будує кораблі.

    Ніжин, то господар вправний,
    Торгували тут іздавна,
    Крам придбати міг усяк
    І на колір, і на смак.

    Одеса – має знати всяк
    На узбережжі, мов маяк,
    Хоч трохи тут побудеш,
    Її вже не забудеш.

    Полтава – знати кожен має
    Культурну спадщину плекає,
    Хоча і давня, мов музей,
    Полтава сповнена ідей.




    Рівне зберегло крізь час
    Свою історію для нас,
    Із труднощами йде у бій,
    Це місто сповнене надій.

    Суми зовсім не сумні,
    Тут гарно взимку й навесні,
    Не думай довго думи
    Збирайся-но у Суми.

    Тернопіль – наче мрій фонтан,
    Талантів має повен жбан,
    Тут в театри ходять люди,
    й натхнення лине звідусюди.

    Умань мусить кожен знати,
    А щоб довго не чекати,
    Ти рюкзак скоріш збирай,
    В парк «Софіівка» рушай!

    Фастів древній, наче світ,
    Був іще в палеоліт,
    Тут кочували скіфи,
    Й народжувались міфи.

    Харків – велет серед міст,
    До усього має хист,
    до науки, й до культури,
    до кіно, й літератури.

    Ц – на місці не сидиться,
    Це відома мандрівниця,
    Кропивницький, Кременець,
    Чернівці і Трускавець,
    Букву цю всі добре знають,
    З радістю її вітають.

    Чернігів – місто вояків,
    Колись тут князь Мстислав сидів,
    Хоч доля в міста непроста,
    Сьогодні місто процвіта.

    Шепетівка – скарб для нас,
    Кельти тут жили в свій час,
    Сьогодні ж потяги гудуть,
    І в мандри нас щодня зовуть!

    Щ – шукайте в Городищі,
    Зазирніть в Монастирище
    і Таращу не минайте,
    в гості часто заїжджайте.



    Южне, місто молоде,
    Вас до моря приведе,
    Пакуй скоріш валізи,
    Чекають нас круїзи!

    Яремче – місто серед гір,
    Це Прикарпаття сувенір,
    Тут протікає річка Прут,
    І в гості нас тут завжди ждуть!

    Ь – цей м’який чудовий знак
    Мандрувати теж мастак,
    Ковель, Луцьк, Ірпінь, Скадовськ,
    Хмільник, Ямпіль, Світловодськ,
    І ти за ним скоріш рушай,
    Міста країни пізнавай!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  28. Адель Станіславська - [ 2019.05.05 14:59 ]
    * * *
    Ми з тобою іще станцюємо.
    Десь під небом та попід хмарами...
    Ми мелодію серця чуємо.
    Нею маримо.
    Ми з тобою, як два пагінчика,
    що від сонця,
    від неба,
    волі.
    Ми з тобою такі
    невінчані...
    Бранці долі.
    Опівночі колись з тобою ми...
    В передгроззі й громів розливі
    спрагу душ і сердець напоїмо -
    лине злива...
    Межи спалахів...
    Так пасує нам
    дріб краплин
    і синхронні кроки...
    Ми удвох...
    Ми крізь час
    танцюємо.
    Через роки...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  29. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.05 09:49 ]
    Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
    слова, що проростали невпопад,
    укриються блаженною габою.

    І буде тихо. Біло - до весни.
    Верба, відомо, заколише: "Сни".
    Усе - мов сни.
    А там - і лусне брунькою малою.
    То вже й весна.
    То й жити нам з тобою.

    Натхненний хто (а може, ми удвох),
    сопілку візьме, зроблену з ліщини.
    Я буду мавка, ти - вродливий бог.
    І не знайдеться жодної причини,
    щоб не весніти.
    Потім... знов спочинем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  30. Адель Станіславська - [ 2019.05.03 23:36 ]
    * * *
    Годинник вицокує вечір.
    Годинник відлічує ніч...
    Сідають дві тіні на плечі -
    одвічний союз протиріч.
    Одна мені скиглить: дай спокій,
    мовчи, боротьба - марнота...
    А друга, мов голос пророка:
    не здайся - стезя не проста...
    Та саме усе, що не просто
    народжує світло в пітьмі.
    Немає без болітей росту,
    Немає без втрат на війні...
    Немає любові без жертви,
    немає ночей без смеркань.
    Не можна безболісно стерти
    керваво намічену грань...
    Усьому ціна і заплата.
    А вибір - не просто урок:
    сьогодні - відлічує завтра...
    До нього один тільки крок.
    До нього один тільки подих...
    Чи буде в нас завтра, чи ні?..
    Годинник не міряє броди -
    минає полічені дні...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  31. Любов Бенедишин - [ 2019.05.02 08:17 ]
    На межі...
    1.
    Вимарювала з безвісті. Гукала.
    Очікувала на межі надій.
    А мрія розбивалася об скали
    Жалів, насмішок, випадків, подій…

    І ось, нарешті! Не здалось – вітрила!
    Червоні (надивитися дозволь!).
    …Кораблик паперовий (де носило?)
    Пливе до посивілої Ассоль.

    2.
    Оговтуюсь, немов після цунамі.
    Шаленство думки. Хвиля почуттів.
    …Ті ж обрії. Та ж тиша поміж нами.
    І вже бракує голосу, не слів.

    02.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.04.30 19:29 ]
    Благодать!
    Знаю, дехто скаже "ха-ха-ха",
    Потім язиком іще поплеще:
    Загризає песика блоха,
    А зятину - жіночка і теща.

    Плаче жінка, скиглить, кривить рот,
    Каже мамці словеса гнівливі:
    - Муж у ліжку сонний! Не Ерот!
    Лускає терпець! Піду наліво!

    Думала із бевзя буде толк,
    Помилилась! Без любові гину!
    А сусіда ловкий! Молоток!
    Охи й ахи чуються щоднини.

    Учепилась теща зятю в карк
    І ревнула з усієї злості:
    - Геть із хати! Ти тут не свояк!
    Ну, а ти, дитино - йди у гості.

    Дівчина послухала маман,
    За чайком чкурнула до сусіда.
    Ну, а там (о Господи!) шарман:
    В ліжку парубків - до неба скирта.

    Треба мужа гарного шукать,
    Тільки де? Куди не глянеш - лежні.
    А в сусіда повна благодать,
    Бо немає ні жони, ні тещі.

    30.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.30 11:12 ]
    Христос воскрес!
    Неначе пава, осяйна і пишна,
    пливеш легкою павіддю небес.
    Сьогодні день який, розквітла вишне!
    Христос воскрес!

    Метелик заповзявся розгойдати
    твої планети у відлунні мес.
    А сонячно, а небо - у блаватах.
    Христос воскрес!

    Душа сьогодні - то розквітла вишня,
    легкий метелик над пастеллю плес.
    Душа подячні оди Богу пише.
    Христос воскрес!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)


  34. Юрій Лях - [ 2019.04.25 16:02 ]
    ***
    Наші рани ятрять вздовж доріг хрестами,
    Нашим втратам ніхто не закінчить лік.
    Ми йдемо й кружляють круки над нами,
    Моʼ, спотикнемось об рішення недорік.

    Кожен вік поетів у землю сіємо
    І чекаємо, зійде воно чи ні?
    Й водять нас не туди шахраї-месії
    Без чобіт по кривавій отій стерні.

    Нам би взяти бентежну голову в руки,
    Стиснуть до болю, до крику, зо свисту в скронях.
    А ми плачемо вкотре від розпуки:
    Чом така, бач, зрадлива й лиха в нас доля?

    Шлях до істини йде крізь гіркоту прозріння,
    Скільки шабель зламано, скільки іще зламаємо?
    Ми хитнули події без глибини розуміння,
    І несе нас у безвість холодний історії маятник...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.24 08:17 ]
    п'ять гіль
    п'ять гіль
    зачатих брунню на зелене
    вино і дощ
    і свято і весна

    і ти
    у вічній вічності до мене
    і я
    чомусь не п'яна од вина

    лише від зим гілля собі заснуле
    лише коріння з пам'яттю вузлів

    рожевий полиск стрічки
    перебулий
    на білому обрусі на столі


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  36. Любов Бенедишин - [ 2019.04.23 08:25 ]
    Безсмертна
    Тулюсь до крила німоти:
    Не злюсь, не благаю, не плачу…
    Бували й меткіші кати,
    А цей – ще вагається, наче.

    Згасивши сумління вогні,
    Вигадує – як покарати.
    Так легко й спокійно мені
    За кілька пробачень до страти.

    23.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  37. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Любов Бенедишин - [ 2019.04.22 09:58 ]
    Поїзд
    Нестримні веселощі…
    бал-маскарад…
    свистки…
    конфетті з мішурою…
    Помпезність еСВе –
    і убогість плацкарт…
    Дарма,
    всі захоплені грою.

    Мчить поїзд –
    вагонів! –
    крізь ніч…
    крізь туман…
    Ще вдосталь
    харчів
    і пального.
    Розвилки…
    провалля…
    А біля керма –
    нікого…
    нікого…
    нікого…

    22.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  39. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  40. Любов Бенедишин - [ 2019.04.19 18:13 ]
    ***
    Пригадаю - і світ мені світиться,
    і бентежить душі тихе озеро.
    Як же нам пощастило зустрітися
    в цьому безмірі: Часу і Простору?

    Впала зірка. Скотилася жеребом
    у бажання моє незагадане...
    Пахне спогад тюльпанами й березнем,
    пахне осінь журбою і ладаном.

    ...Згасне подив, як сон під повіками,
    вкриє світ пеленою бузковою.
    Як могли загубитись навіки ми
    в тісноті суєти містечкової?!

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  41. Адель Станіславська - [ 2019.04.19 18:23 ]
    * * *
    Кажуть, вибір до двох спростився...
    Кажуть, вибору в нас нема.
    Хоч би з Неба Христос спустився,
    бо надворі така зима
    серед цвіту весни,
    аж страшно...
    ...Вербний хід і осанни спів...
    Українонько горопашна,
    хто ж тя знов до ганьби довів?..
    Рідні діти... мов сучі діти,
    тешуть дошку твоїй труні.
    А довкола - весна і квіти
    й крига душ при Вербовім дні...
    Десь за тиждень при Великодні
    воскресатиме знову Спас...
    Миє руки пилат сьогодні,
    щоби вкотре розп'яли нас...
    Межи прутиків тих вербових
    геть принишк перед лінчем Бог.
    Чи дамося на хрест, братове?..
    Се повідає епілог...

    19.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  43. Юрій Лях - [ 2019.04.18 13:46 ]
    ***
    Холодний Яре, ворог на порозі!
    Скажи, у час, коли вогонь пала,
    Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
    Що приблукала в нашому обозі,
    Та в битви час нам в зашпори зайшла?

    Як нам не вибрать замість отамана,
    Що супротив орди удар тримав,
    Дрібного блазня з медіа-дурману,
    Що чорній раді напустив туману
    І лицедійство щирістю назвав?!!

    Скажи мені,зашелести, мій дубе,
    Крізь сотні літ, ти ж знав Залізняка!
    Як нам зійти із цього кола згуби
    І лицемірам не дивитись в зуби,
    Й не підвела щоб в час важкий рука?

    Устань, козаче, з-поміж гречкосіїв,
    Яким дали замало ковбаси!
    НАРОДЕ! Не чекай собі месію,
    Як понесеш на торг свою надію,
    Як сам собі ти ради не даси!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  44. Любов Бенедишин - [ 2019.04.17 09:22 ]
    Калач
    1.
    Не журися.
    Берись до роботи:
    як спечеш, так і будеш їсти.

    …Замісила із туги й скорботи
    несолодке тужаве тісто.
    Замість дріжджів –
    ілюзій три жмені,
    не забула й про дрібку надії.

    …метушня, балачки-теревені…

    Під запаскою
    тісто спіє.

    2.
    Днів старовинні рецепти…
    Радість забула?.. Себто?!

    Поспіх, нагальні справи…

    …тісто зійшло
    на славу!

    3.
    …скибку за скибкою краю.
    (Що замісила, те маю).

    Віру втішаю:
    – Не плач,
    добрий удався калач!

    17.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  45. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.16 21:03 ]
    Білі сльози
    Білі сльози -
    наповнення, Боже,
    тонкострунних вишневих дерев
    вже опісля зимової прози.
    Вже опісля...
    (Сніги ж і морози!)
    Вже опісля всіх мрев.

    Так душа затужавіла плаче,
    як минається їй страдна путь.
    Люди йдуть, розглядаються, бачать...
    Що їм, людям?
    Цвітіння неначе.
    А душі?
    То навернення в суть.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.5) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (5)


  46. Адель Станіславська - [ 2019.04.16 14:25 ]
    * * *
    скажи мені
    що доля нас не зрадить
    скажи мені
    скажи мені
    скажи...
    не знаю
    чи поради чи розради
    чи правди хочу
    а чи може лжи...
    я хочу вчути
    впевнений твій голос
    і крихту в нім
    надії і тепла
    отого що від прірви
    хоч й на волос
    та втримає
    щоб в неї не сповзла
    щоб в неї не упала
    не забилась
    і... не згубила
    імени свого
    збреши що я
    укотре помилилась
    і притули
    до подиху свого
    в якому не страшні
    ні смерть
    ні мука
    в котрім
    любов всеціло обійма
    візьми мене
    візми мене за руку
    скажи
    що не без тебе...
    не сама...


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  47. Адель Станіславська - [ 2019.04.16 14:34 ]
    * * *
    Життєві ваги хиляться на чорно.
    Злоба людська, мов селевий потік.
    Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
    щоб жоден спраглий світла не утік.
    Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
    калічать крила і падуть у вир,
    де чорно-каламутно багровіє
    війна за душі з гаслами : "За мир".
    Як не втонути в очманілім бруді --
    не виникає жодної з ідей.
    Я вже не розчаровуюся в людях,
    лише частіш жахаюся людей.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  48. Олександр Сушко - [ 2019.04.14 18:52 ]
    Звільнення
    Фестини у столиці, День кота,
    Салют, парад, гопак, Хава Нагіла.
    А ув окопі братчиків чота
    Опруху смерті порівну ділила.

    А світ зліта з орбіт. Панбоже мій,
    Погасло сонце, розум - темна нічка.
    Тут, за Дінцем,- прострілля, смертний бій,
    Гердан безцінний - кулеметна стрічка.

    Підложжя в ямі - запашний полин,
    В атаку скоро, підтягнули труни.
    Шваргон у пекло, з труп'я равелін,
    В югу стрибає пакоренок юний.

    А порох пахне чисто бульденеж,
    Пристрільна черга - віртуозне соло.
    Підстережем вражину на тотеж
    І мстою в серце шпигонемо сполом.

    Але противник встиг раніш!Ти ба!
    Чудовий постріл! Навіть мойра зблідла.
    Хитнулась твердь, розтанула гнівба,
    Летить душа очищена до світла.

    14.04.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  49. Любов Бенедишин - [ 2019.04.14 10:07 ]
    Любили мене...
    Любили мене очима…
    Обожнювали словами…
    Згубила надію з отим, а
    он той – про важливе! – в грамах.

    І гори мені обіцяли,
    й примарні вогні Ельдорадо…
    З одним – ледь вернулась до тями,
    а з іншим – прощалася радо.

    Молилася: «Де ж єдиний,
    мій суджений, Богом даний?!»

    …Ти поруч.
    – Спасибі за сина,
    й за доньку – спасибі,
    коханий!

    14.04.2019



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  50. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.13 19:20 ]
    Сім голубів
    Сім голубів у сонячній ріці
    подрібнені на крихти сонця й щастя.
    Опісля бур, опісля манівців
    мені чи голубам - святе причастя.

    Сім голубів нарощені з води,
    такі ж прозорі і такі ж хвилинні,

    як ранок цей блаженно-золотий,
    як я, на трохи птаха і дитина.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   277