ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.13 06:41
Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
На дерева укриті легкою габою,
На Дніпра посивілі за ніч береги.
І Стожарів палає незгасаюча ватра,
І здається ніколи не бути біді.
Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
Ко

Н Кап
2019.12.13 00:21
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики...
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...

Іван Потьомкін
2019.12.12 21:24
Що «літо північне – карикатура південних зим ».
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим

Тамара Шкіндер
2019.12.12 20:56
Багатострунна сніжна вертикаль.
Небесних арф лунають дивні гами.
В зимовім храмі схований Грааль
Дивує таємницею віками.

Снігами снить безмірна далина.
Малює знак рукою абсолюту.
До двох сердець торкнулася зима.

Ольга Якубенко
2019.12.12 13:59
Бачиш, брате, як повниться світлом душа,
Сокровенне вплітаючи в вірш,
В небо думка злітає несмілим пташам,
І щемить в глибині все частіш?..

Онде місяць над стріхою спішно зійшов,
Сяє ясно зірок водограй...
Не зміряй своїм розумом Божу любов —

Сергій Губерначук
2019.12.12 13:30
Нащо мені твої слова?
Зараз німіє все.
Вуста я закрию тобі поцілунком.
Мовчи…

Чужіє, чужіє усе своє.
А ти от моя, нова…
В очах твоїх я нічого не бачу.

Галина Сливка
2019.12.12 12:51
Та адамашка, підбита вітром,
Що землю й небо твої з'єднала,
На шрамах серця сльозину витре,
Сповиє світлом, де болі - жалом.
Проб'ється зіллям і спозаранку
Росою вкриє забуті мислі.
Запахне щастям бузок на ганку,
Дощем проллються бажання стислі

Шон Маклех
2019.12.12 11:05
Я крайнощі краю, як ріжуть хліб,
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слу

Ігор Деркач
2019.12.12 09:46
ІЩось і було, а нація не знає, –
що то воно у Франції було?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.

І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.

Любов Бенедишин
2019.12.12 09:42
Виправдань крайнощі.
Розпуки обнулення.
Течії радості.
У спогад занурення…

2.
Хвилі зневіри.
Тривоги маневри.

Н Кап
2019.12.12 08:21
Містом блукають трамваї - залізні ведмеді,
сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом - розтопленим медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.

Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.

Микола Соболь
2019.12.12 07:33
Позиція влади – зректись України,
Зломити огидний народний хребет.
Ну, що? Попоїли: стабільності, зміни…
Потрапив хохол до московських тенет.

Не шкода йому побратимів убитих –
Самі винуваті. За волю пішли.
Могли б одірвати частину корита

Тамара Шкіндер
2019.12.11 22:20
Сніг перебілює барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було...

Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
Мертвий сезон – на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним

Галина Сливка
2019.12.11 21:18
У осердях негоди і хуг,
На розхрестях туги і завії
Щемом нив не засію під плуг.
Хай приймається зерня надії.

Що живе, те лишає ясу.
Я її не ховаю між ребер:
Звикла дневі віддати красу,

Галина Кучеренко
2019.12.11 20:36
За позування сплачена ціна
В той самий день - три наших пацана
Убиті!
Не останні….
Високий Cаміт у Нормандії
На хліб мастив поразку всій команді…
Сюжети…
Незнані….

Ігор Федів
2019.12.11 20:15
Балакали і волали,
Не переконали.
Образою годували,
Губи надували,
У істериці кипіли,
Ноги тупотіли,
А питаю: « Що ділили?» -
Двоє оніміли...

Олександр Сушко
2019.12.11 14:04
То, хто ж я, сестри? Штепсель? Тарапунька?
Беззубий пень? Із вусами хлоп'я?
Не дід і не юнак, а лисий вуйко,
Ні бе, ні ме! Ні риба, ані м'я!

- Йди в монастир,- збиткується сатира,-
Пракорінь спить - таких беруть у скит.
Для музи ти, немов на

Сергій Губерначук
2019.12.11 13:25
Порожня банка – ґеніальна річ!
холодна – лід,
прозора – світ,
пластмасову покришку скинь:
море – вухо болить!
Чим літровіша за розміром,
тим більше почуттів,
тим менша твоя аномалія розвитку,

Н Кап
2019.12.11 09:40
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні

Олена Побийголод
2019.12.11 06:51
Володимир Висоцький. «Аліса»

Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
а просто він - зачислений в істоти чарівні!

Чим ширші роти,

Микола Соболь
2019.12.11 05:45
Від чаю ранок терпкий
Сон у провалля кане.
Чашка благає: «Допий,
Буде тобі нірвана.» –
Напій випиваю до дна,
Мудрість вбираю книги…
Посвіт упав до вікна,
Сипле додолу снігом.

Галина Сливка
2019.12.10 22:27
Вітром гойдається вишня,
В небо вростає гілля.
Вкутана в пам'ять колишню,
Прийшле вітає здаля.
Інеєм сріблені віти -
Стежка в заобрію вись,
Духом аби забриніти
Мріям, що вшиті колись

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Н Кап - [ 2019.12.13 00:58 ]
    Серпень. Із фотоальбому.
    Пастуше, всі твої баранчики
    розбіглись небом - хто куди...
    Палає місто помаранчево,
    фата-морганить без води:
    чорти в розетки пхають пальчики...
    Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
    Пливуть трамваї крізь меди...

    Застигло сонце поцукроване,
    немов бджола у бурштині.
    І перехожий, поцілований
    теплом у тім'я, мов у сні,
    асфальту твердь не відчуваючи,
    примарну чуючи трубу,
    лежить, немов відпочиваючий
    на білім пляжі Малібу...

    Фіксує, хоч уже не дивиться:
    1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
    2. Солдатик в натовпі на милицях.
    3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
    4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
    5. Засмаглі литки пишних краль.
    6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
    7. "Швидка", що спізниться, на жаль...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Сергій Губерначук - [ 2019.12.12 13:24 ]
    Без слів
    Нащо мені твої слова?
    Зараз німіє все.
    Вуста я закрию тобі поцілунком.
    Мовчи…

    Чужіє, чужіє усе своє.
    А ти от моя, нова…
    В очах твоїх я нічого не бачу.
    Там є?

    Похіть веде нас на цей подвиг.
    Очі ночі сухі.
    Камінь упав на мої ноги –
    і я при тобі.

    Я проковтну увесь твій біль,
    бо сивим – не боюсь.
    Зате, коли трафить зима чи сніг,
    ти видихни літо з легень.

    Але побійся носити ноти
    усіх моїх пісень:
    голос проріжеш в своєму горлі
    на все.

    У мене є одна лишня струна,
    яку прокляли усі.
    Якби ти знала, яка вона,
    то плакала б уві сні.

    Не обертала б мене в свою віру,
    красиву і нетривку,
    а мовчки при долі своїй сиділа б,
    раділа б дзвінку…

    Але я німію, коли щасливий.
    Тільки мозок пульсує це;
    він завжди пояснював дивне вміння
    щасливим кінцем,

    він завжди боявся свободи слова
    навколо власних справ,
    він завжди запевняв, що моя свобода
    це – те, ким я став,

    і що повіє тепер за одною одна,
    одна за одною – ти…
    А так цвіте ще багато модних,
    розумних та не пустих.

    І мій мозок – мій.
    І я – це я.
    І струни ніхто не рве.
    Нащо мені твої слова?
    Мовчи…

    Я в світло виллю даремні стіни
    і на вікні напишу
    велику літеру
    чи ціле ім’я
    твого фокстер’єра.
    Піду.

    Тіні на стінах швидко вистигнуть.
    Слова ти забудеш сама.
    Більше у тебе ніхто не вистрелить.
    Буде зима…

    19 лютого – 24 грудня 1990 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 79–8"


  3. Галина Сливка - [ 2019.12.12 12:55 ]
    ***
    Та адамашка, підбита вітром,
    Що землю й небо твої з'єднала,
    На шрамах серця сльозину витре,
    Сповиє світлом, де болі - жалом.
    Проб'ється зіллям і спозаранку
    Росою вкриє забуті мислі.
    Запахне щастям бузок на ганку,
    Дощем проллються бажання стислі
    Там, де снігами зима накрила,
    Пречисто-срібно. Аж снам молочно.
    Почута духом, розправить крила
    Надії птаха пренепорочна.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (1)


  4. Любов Бенедишин - [ 2019.12.12 09:04 ]
    По-етапне
    1.
    Виправдань крайнощі.
    Розпуки обнулення.
    Течії радості.
    У спогад занурення…

    2.
    Хвилі зневіри.
    Тривоги маневри.
    Слово – покірне.
    Натягнуті нерви.

    3.
    Шквал безголосся.
    Напруга параметрів.
    Вибух емоцій!
    Контузія пам’яті…

    12.12.2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (10)


  5. Н Кап - [ 2019.12.12 08:38 ]
    Вчора
    Містом блукають трамваї - залізні ведмеді,
    сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
    День прилипає асфальтом - розтопленим медом,
    запахом кави - із присмаком стріляних гільз.

    Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
    спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.
    ВЧОРА НА ФРОНТІ солдат підірвався на міні.
    Повний розпродаж купальників! Danke! That"s all.

    Темрява. Свічка. Провалля. Вагон. Валідол...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Галина Сливка - [ 2019.12.11 21:14 ]
    ***
    У осердях негоди і хуг,
    На розхрестях туги і завії
    Щемом нив не засію під плуг.
    Хай приймається зерня надії.

    Що живе, те лишає ясу.
    Я її не ховаю між ребер:
    Звикла дневі віддати красу,
    Тіні ночі відклавши для себе.

    І шукаю смаку в гіркоті,
    Як дитя, вчуся наново кроків,
    А плече підставляють оті,
    Хто цінує життєві уроки.

    І запалений промінь щомить,
    Крізь тумани знемог і вагання,
    Амальгамою сили дзвенить,
    Коли стежки торкає світання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (3)


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.12.11 13:23 ]
    Порожня банка
    Порожня банка – ґеніальна річ!
    холодна – лід,
    прозора – світ,
    пластмасову покришку скинь:
    море – вухо болить!
    Чим літровіша за розміром,
    тим більше почуттів,
    тим менша твоя аномалія розвитку,
    тим краще…
    Сям-там –
    а порожня банка
    на припічку
    або падає і вщент,
    тоді ти шукаєш іншу
    і не знаходиш… –
    Феноменальний момент!
    прив’язаності до порожньої банки.

    25 грудня 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 73"


  8. Н Кап - [ 2019.12.11 09:02 ]
    Port Lligat
    Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
    Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
    Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
    Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
    А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
    І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
    Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
    Ні піски золоті, ні примхливе зелене море...

    Обивателі цідять із пластика теплий квас
    і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
    І уперто лунає стареньке терпке Amore...
    Не про нас.

    Втім... У тому напевно і є золотий резон -
    Позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
    там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
    і містечко, забуте богами - примара, сон -
    безнадійно - вже вічність - чекає
    на Сальвадора.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  9. Галина Сливка - [ 2019.12.10 22:56 ]
    ***
    Вітром гойдається вишня,
    В небо вростає гілля.
    Вкутана в пам'ять колишню,
    Прийшле вітає здаля.
    Інеєм сріблені віти -
    Стежка в заобрію вись,
    Духом аби забриніти
    Мріям, що вшиті колись
    В зіткану хустки основу
    Із молитовних суцвіть.
    Ними дівча під Покрову*
    Крону і світ, що стоїть,
    Вкрило. І вишня всевишню
    Тихо колише яву,
    Мовби неспівану пісню,
    Світлу, жадану, живу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2019.12.10 18:51 ]
    Катюга


    Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
    Жувати все підряд, неначе паця,-
    У позолоту вгорнуте ніщо,
    Ліричного фразерства прілий пляцик?

    Пегасе, з цього раю завертай,
    У тебе і у мене інші друзі:
    Глибінь, поліфонічна широта
    І контральто осяйної музи.

    Летімо із парнаського горба
    Увись, де чисто. Ми тут, брате, парії.
    Ген, в лавровишнях, абриси обав,
    Канкан танцює сонце у міжхмар'ї.

    Хлюпоче в склянці часу бірюза,
    Сховалися ненатлі щуки, люди...
    От бачиш як тут гарно! Я ж казав!
    Хоч і мороз, вітрище, місяць лютий.

    Присів на ліру втомлений дієз,
    Бемоль на лютні тринькає руладки.
    Крилата зебра хвостика жує,
    Стилом чешу їй маківку й лопатки.

    10.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Сергій Губерначук - [ 2019.12.10 13:20 ]
    Якби мені зір коршака…
    Якби мені зір коршака,
    зіниці – гострі шпиці –
    я б землю не навідував,
    я б землю озирав!
    Я б з викопного горщика
    з трипільської землиці
    зростав із зе́рня в ідола –
    і смерть на смерть скарав!

    Нехай життя б котилося
    безмежно й нетурботно –
    тіла єднали з душами
    суцільний океан!
    Нехай би все світилося
    дзвінке й мільярдновольтне –
    закони з місця б зрушили
    у свій законний стан!

    Знаття б пустопорожнього
    зі слізної кормиги
    з минулим розгубилося:
    не сліпки – подивись!
    Щоб кожен бачив кожного,
    читав думки, мов книги!
    А небо розступилося
    для злетів у надвись!

    2 жовтня 1993 р., Київ (початок),
    30 вересня 2008 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 12"


  12. Н Кап - [ 2019.12.10 12:08 ]
    секрет
    Дозвольте на вухо...
    Лиш вам... По секрету...
    Ви тільки нікому про це не кажіть!
    нехай пропонують корону... карету...
    хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

    І навіть якщо вам
    підсунуть принцесу
    у сукні,панчохах і білій фаті,
    і песика в стадії сильного стресу,
    бо вставили зубки йому золоті

    Коня у попоні,
    Слона на газоні,
    і білий, немов молоко,лімузин...
    Дозвольте на вухо... Лиш так,
    щоб нікому...
    ніде -нічичирк... щоб ніхто... Ні один!

    Мовчіть, наче риба
    в льодах Антарктиди:
    нікому... Лиш Вам... Щб хто інший
    не взнав,
    що я закохався
    без тями у Ліду
    і вже на асфальті про це
    написав.

    А щоб здогадалась,
    кого їй шукати,
    під білими буквами "Ліда,ай лав!"
    адресу, мобільний,
    і розмір зарплати
    червоною фарбою
    чітко додав!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Олександр Сушко - [ 2019.12.10 03:31 ]
    Про циці
    Правду говоритиму навмисно,
    Істина сьогодні на кону:
    Лапу шобтиздохові потисну,
    А тобі руки не простягну.

    Бо собака ліпша за людину,
    Віддана як жінка, їсть усе.
    Ти ж мене кладеш під гільйотину
    Гумору й нечемності верзеш.

    Графоманом обізвав вже тричі,
    Аж в Пегаса скисло молоко.
    А Сірко заглядує у вічі,
    Носа й длані лиже язиком.

    Ти пощо катуєш скотиняку?
    Не літав щоб коник в небесах?
    До сусідки підкотися, Гапки -
    Чуєш, в неї бекає коза?

    Я - табу для тебе! Заграниця!
    Музи недосяжні - так і знай.
    От козу щодня тягни за циці,
    А мого Пегаса не чіпай.

    10.12.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  14. Н Кап - [ 2019.12.09 13:59 ]
    Човен
    Чи не тому, що я тобі - ріка?
    (Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
    не знаєш сам до часу. Але ніжність
    росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
    Що мов вода, якій немає дна.
    Пребілий день пресинім снігом
    повен.

    Мовчать ефіри, музи і весна.
    І Бог мовчить.

    А ти - будуєш
    човен.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.12.09 13:19 ]
    Україно рідна!
    Україно рідна –
    Вкраїно моя,
    люблю тебе щиро,
    милая земля!

    Ліси, степи, луки,
    і Дніпро реве.
    Ні за які муки
    не віддам тебе...

    2 жовтня 1981 р., Мосток

    Вірш написано, коли автору було 12 років,
    не включено автором до основних творів.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Губерначук - [ 2019.12.08 13:16 ]
    Українська молитва
    Ми зберемо́ся всі до купи
    й піде́мо
    за кинутим уперед яблучком
    з Едему.
    На кожній зупинці нашій
    збудуємо пам’ятник,
    в останнім гріховнім кутку
    зупинимо маятник,
    заллємо водою кострище –
    нехай краще вітер свище.
    А за горою мармуро́вою
    зійде́мося силою здорове́нно-здоровою
    докупи
    з кожної халупи,
    з терему, замку,
    з землянки.
    Станемо ми, українці,
    і заспіваємо!
    Станемо ми, українці,
    і всім розкажемо, що знаємо.
    Що маємо – покажемо
    і роздамо на розмноження
    без нівечення, без ототожнення.
    І розі́йдемося далі по світу,
    читаючи ту молитву
    Українську!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 3"


  17. Сергій Губерначук - [ 2019.12.07 11:06 ]
    Оце моє таке життя…
    Оце моє таке життя.
    Мої продовження у дітях.
    Цвіт яблуневого злиття
    в обіймах цих, немов на вітях.

    Любистком пахне тихий одр.
    На кораблі з рожевих весен,
    де гомонів живий народ,
    приплив я човником без весел.

    Час кинув якір у глибінь
    останніх роздумів про суще.
    Але чи зникне голубі́нь,
    якщо життя я попрошу ще?

    О, ти! моє таке життя!
    слізьми закінчуйся чи сміхом,
    а все одно – без тебе я
    залишусь жити ві́ршем тихим.

    29 червня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 36–37"


  18. Галина Сливка - [ 2019.12.07 09:10 ]
    ***
    По льодах розлук, на хиткі мости,
    По стежках думок тужних
    Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
    І пощо зими стужі?
    Зі світів перги залягли сніги,
    А зимі їх все мало...
    На кругах туги не знайшла снаги,
    Послизнулася, впала.
    Запалю вогонь у пітьмі бездонь,
    Підніму на вись звуку.
    Між нічних безсонь серцем не схолонь
    І подай мені руку.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Губерначук - [ 2019.12.06 10:22 ]
    Фа́тум
    Не розумію. Що це? Фа́тум?
    Зла доля чи такий собі маразм
    як дивний прояв особистої історії
    у схемах світових надбань?
    Чи дату цю запам’ятати?
    Чи, може, мій тривкий екстаз
    лише чиєсь самозакохане повторення?
    І не потрібно жодних знань ані бажань?

    Не слід цвісти, густи, співати,
    кудись іти, давати і вмирати?
    Покинути тумани, сонце, роси –
    і мати вічну мерзлоту́, сніги й тороси?

    Велике льодовите небо!..
    Не розумію, що це! Фатум!
    Тоді продовження я жодного б не зрів!
    Усі ці ві́рші власноруч до криміналу
    натомість здав би, ніби так і треба!
    Продовження не можна було б мати!..
    До того ж, я співавторів зустрів
    з єдиного фатального каналу..,

    які хто малював, хто музику складав,
    чи, ніби кінь, вдоволено іржав,
    підкорений і вдячний за цю дикість,
    за творчу голосну багатоликість!

    Чи просто вчився сенсу просто неба!
    Невже тоді вже жер край неба фатум?..
    В однім котлі варився з тими я,
    напився арт-бульйону аж до дна я з тими,
    хто потім з мене мав корисливу потребу,
    хто згодом, ніби кусні м’яса, їв увесь мій за́дум.
    А я, дурний, гадав, що творчість як сім’я
    з предорогими ді́тьми золотими!

    Такого телепня, як я, ніде, в ніякій школі,
    у небі, морі-океані, суходолі,
    цілому Всесвіті, деінде, не знайти!
    Лише у закутку, де миші і коти!

    Тепер чолом об землю я не б’юся.
    Лише дивуюся. Це фатум?
    Чи від вина – вина, чи від горілки?
    Від чоловіка чи від жінки йде провина?
    П’янкої волі, як п’яни́й, боюся.
    Бо хочу бути ще на щось придатним,
    комусь змінити одяг чи підстилку,
    води подати й оминути трясовину…

    На озері мого печалю – лід.
    Під льодом – шторм і скоро льодохід!
    Замерзлі сльози наростають скрізь,
    де не було ані журби колись..,

    десь у північнім небі вічно льодовитім!
    Після розмов з самим собою – фатум?
    Ні! Так зберігається вогонь! То причаївся Вищий Розум!
    Ось Він збере всі голови в єдиний Свій кулак –
    і темінь цю знезорену, знежиту
    зі смолоскипами проб’є нутром багатим,
    розправившись повік з чужим морозом!
    Хай буде так!..

    Та й знов за круглу браму місяця майне,
    зали́шивши на фа́тумів мене..,
    чекаючи, чи щось нове завбачу,
    чи, може, просто, зупинюся вдячно…

    Мо’ щось завбачу з то́го, що вважав,
    ніби мале божа…

    24 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 111–112"


  20. Галина Сливка - [ 2019.12.06 10:18 ]
    ***
    Зав'язала хустку так святочно.
    На плечах - коромисло з роками.
    Силуету лінії жіночні
    У свічаді неба, між зірками,
    Міряєш, немов звіряєш долю.
    А вона хлюпоче у відерцях.
    Ранок дневі вигаптував льолю,
    День у ночі топить своє серце.
    Закувала смутки у намисто,
    Одягла на шию баламути.
    Звівши погляд сяйвом променистим,
    Чи зумієш сонця не минути?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (2)


  21. Галина Сливка - [ 2019.12.05 21:50 ]
    ***
    Малювала тиша білий день снігами -
    У обіймах білих розливались межі.
    Від тепла морозні відчинялись брами...
    Дивувалось диво... Чи то так належить?
    А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
    Вибирали барви із того, що буде.
    У вітаннях гріли люди руки змерзлі
    І добром тепліли зимних буднів груди.
    Малювала тиша сірий сумнів біло.
    І синіло небо. І ясніли лиця.
    І черінь світання, сонцем зрожевіла,
    Розправляла крила, як до зльоту птиця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2019.12.05 10:01 ]
    Молитва
    Люди мої дорогі,
    як багато серед вас людей
    і як мало людей.
    Написав я на руках і лобі
    формули для багатьох прості.
    Все одно, не запам’ятаю.
    Все одно, люди, мої дорогі,
    не любити вас був мені наказ,
    а я
    загрібаю жар ваш.
    Грішний, безсовісний, красивий я;
    тільки по вас міряюсь я.
    Темна шкіра чиясь – моя така.
    Чиста віра чиясь – моя така.
    Руки чиїсь – мозолисті.
    Справи чиїсь – чиїсь.
    У ліфт забредеш – молишся;
    в деревах стоїш – молишся;
    цілуєш очей бурштин – молишся,
    молишся,
    молишся,
    і все за якісь гріхи –
    нормальне людське паломництво,
    що страхом повниться,
    а не вірою.
    Сірою, ловкою, схожою на вовка,
    прошмигнеш, людино,
    повз автомобілі,
    сектантство і ласощі,
    і буде тобі в усіх моїх ві́ршах
    просте вирішення –
    оковите я.
    Через бінокль, мікроскоп
    чи примітивні призми
    випукло-впуклі-опукло-випуклі,
    через контактні лінзи
    чи телевізор я.
    Вдавайся до дива,
    вдивляйся, давай, –
    бо у кожній нашій домашній каші
    знайдеться камінчик
    на хворий зуб,
    і хрусне щелепа,
    і захитається світ,
    і з язика піде кров…
    людська…

    2 квітня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 103"


  23. Н Кап - [ 2019.12.05 08:38 ]
    Вже
    Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
    Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
    стежка між полонинами - наче і не межа...
    Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

    Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
    Тільки танцює кручено дотик його руки,
    де затерпає темрява... Й вогко вповза змія
    попід ребро... Бо солодко, лиш НЕ МОЄ ім'я

    в губ його теплім човнику плине почерез ніч...
    Осінь вже пахне йонами - серця моГО опріч.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  24. Галина Сливка - [ 2019.12.04 16:36 ]
    ***
    Сніжить добром зимовий вечір,
    Сріблиться вогниками раю.
    Не обіймеш мене за плечі...
    Про тебе пам'ять обіймаю...
    Те, чим стою, у чім опора,
    Живим вогнем - та по судинах.
    Мені теплом твоє учора,
    Твій усміх вітром в часоплинах.
    Любов, що ллється через тишу,
    Мережить яв до небокраю.
    В сніжинках білих світ колишу
    Й про тебе пам'ять обіймаю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  25. Сергій Губерначук - [ 2019.12.04 10:01 ]
    Етичний експромт
    Між нами, акторами, кажучи,
    усі вже давно є акторами.
    Життя – до нестями вражаюче –
    цвіте драматичними творами.

    Підігнано ролі під кожного –
    супутнього і перехожого,
    довірливого і безбожного –
    герой на героя не схожого.

    Підігнано – та не розіграно
    інтриґ вирішальної партії.
    Мистецтвом ще стільки не ввібрано
    експромтів акторської братії!

    Одні дорікають дотичністю
    високих матерій і проявів.
    А інші – в той час – неетичністю:
    бо ми – не в ковчегові Ноєвім.

    Ще є – закидають бульварщину,
    потребами людства замизкану –
    або практикують вульґарщину,
    по всіх переходах розприскану.

    Театр – не конвеєрна паприка!
    Не стильний салон! і не вулиця!
    Актори – не цех і не фабрика!
    Актори – то ті, хто проснулися!

    То ті, хто свій подив знаходячи,
    тримаючись купи – на відстані,
    з людьми – найтає́мніші родичі.
    То ті, хто експромтом розхристані.

    24 серпня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 33"


  26. Н Кап - [ 2019.12.04 07:53 ]
    Венті-Куала-Бру
    А знаєш, коли я помру,

    на далекому континенті -
    майже на іншій планеті -
    народиться крихітне
    КЕНГУРУ
    в зоряну-зоряну ніч-
    майже о третій-
    під невпійманим небом Австралії...
    Рожеве і безпорадне,
    залізе в кишеню мамину,
    як з космосу - в теплу
    нору.

    Вчепиться в шерсть кудлату,
    буде вперто життя смоктати,
    губами смішними плямкати,
    і - підростати.

    А ще знаю - коли помру,

    на далекому континенті -
    майже на іншій планеті -
    у могутніх лісах,
    що з карт найновіших
    стерті,
    ти будеш кимось великим, поважним,
    на кшталт гуРУ-
    в дивному племені ВЕнті-
    куАла- БРУ.

    Хоча вже ніхто не знає,
    що назва ота означає:
    може -"Поп"ємо чаю?",
    може-" Я вас не знаю -
    тому від страХУ - з"їдаю",
    може -"Я ВАС кохаю",
    а може...

    Та що тут грати у гру:
    просто -ВЕнті-куАла-БРУ!

    І якось одного ранку,
    на жовтій долоні світанку,
    в мить золотих заграв,
    Ти будеш стрічати сонце,
    Великого Бога Сонце,
    серед високих трав.

    Як раптом з-за баобабів,
    евкаліптів і сонних коал,
    вистрибне юне
    стрибуче
    налякане і колюче
    тендітне таке
    КЕНГУРУ

    Ти усміхнено очі
    заплющиш
    і скажеш тихенько:
    ВЕнті-куАла-БРУ.

    (Це означає
    Я ТЕБЕ ПАМ"ЯТАЮ...)




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  27. Матвій Смірнов - [ 2019.12.04 04:38 ]
    Два Різдва
    Збенетежене англійське передзим‘я,
    Нервовий - як востаннє - shopping spree,
    І ми й собі купуєм Christmas tree -
    Хоч до Різдва ще місяць. Але цим я
    Не дуже переймаюся. Вогні,
    Святкові знижки, довгі вихідні.

    Мелодії Синатрових колядок
    Лунають чи не з кожного кафе,
    Ялинка, як на аутодафе
    Стоїть, приречена - авжеж, такий порядок,
    Щоб дереву передріздвяним днем
    Неоновим зайнятися вогнем.

    Це час прикрас і дивовижних квітів -
    Таких, що і улітку не цвіли -
    Горять поміж кущами омели
    Гирлянди світла в голім верховітті
    І сквер блищить мереживом скляним,
    І Бейбі Джізус угорі над ним.

    І Санта в небі нарізає кола,
    І оленів ватага бойова
    Запряжена з оказії Різдва
    У вантажівку фірми Кока-Кола,
    У Harrods сейл, і Санта збився з ніг.
    Пластмасова ялинка, штучний сніг.

    Вертеп у супермаркеті - на сіні
    Воли, волхви, Марія і дитя
    Покликані створити відчуття
    Зими, хоча думки цілком осінні -
    Не віриться, що місяць до Різдва.
    ...Тим більше, що у нас їх буде два.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.12.03 22:36 ]
    Братська могила
    Мертві братчики,- мир вам...
    Сів побіля хреста,
    Там де посмішка - прірва,
    Там, де радість - біда.

    Кров холоне у жилах,
    А думки в сивині.
    У опалубку - брила,
    Дата згуби на ній.

    Ця могила соборна,
    Кров'ю пишеться вірш.
    Повечір'я опона
    Угортає у тиш.

    Сосни плачуть на варті,
    Сніг в сорочих слідах...
    Тут кохані, чийсь тато,
    Дід і юнь молода.

    Гнівом спогади палять,
    І в окопі, і тут...
    Припорошує пам'ять
    Час шматочками дум.

    Серце коле і груди
    Щось лихе, крижане.
    Вітер подихом лютим
    В пекло знову жене.

    03.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  29. Н Кап - [ 2019.12.03 11:20 ]
    Досі
    - Розкажи мені казку про літо, яке - без кінця!
    - Всі казки, моя дивна, минають.
    А надто - оця...

    - Щож... Нехай небилиця - вітрила цьомУ
    кораблю.
    - Тоді слухай уважно: я досі тебе ще
    люблю...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  30. Галина Сливка - [ 2019.12.03 11:44 ]
    ***
    А ти стояв тоді? Ти там стояв,
    Мій ангеле, відкинувши забрало,
    Коли душа вбирала в себе яв,
    Коли вона від благості співала.
    А ти тримав мене? Тоді тримав,
    Як серце взято, а ребру - не в пору.
    Згорало небо в полум'ї заграв
    І світ мовчав, вдивляючись угору.
    Знайшла полегкість на твоїм крилі,
    Пером твоїм заповнюю пустоти.
    Іще кують небесні ковалі
    Мені шляхи. І додають охоти
    Поснулі древа, вмочені у синь,
    Бо їм ще весен мрії малювати
    В очах коханих, у піснях ґаздинь,
    В стежках, що простеляються до хати.
    Зі мною будь, тримай мене, молись
    За сонце дням, прологам, епілогам...
    Достиглий колос дивиться увись,
    В любові браму, де нема порога.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  31. Сергій Губерначук - [ 2019.12.03 10:49 ]
    Стовп…
    … стовп,
    холодний і невтішно сірий,
    мов смерк померлий шансів полудневих,
    мов мумія …
    … РЕПІТ? (repeat?)
    … стовпостопрірва,
    праця опоєних і оповитих м’язів,
    не зсовується стовп, о укорінений!
    о сила максимально нелю́дська,
    о прояв міри і сподвижник асфальтів,
    Я обійняв тебе у стані розбалансованості…
    Стовпи́ш, Я так хотів тебе,
    мов жінку непридатну,
    ніготь зламав,
    переламався надвоє,
    виламувався, о перед тобою,
    комизився і не повертавсь
    назад
    назад
    назад
    назад
    назад…
    Рости, стовпарику! Рости, скажений тату!
    Ці ахінеєві рядки вбирай.
    Про́від, що звис аж до бровки,
    я перескочив…

    16 червня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 91"


  32. Галина Сливка - [ 2019.12.02 21:42 ]
    ***
    Ти забула, напевно, що видихом міряють вдихи,
    Що нове наливають вино у порожній потир.
    Не багатство - причина розвою майбутньої віхи,
    А жага, а потреба - твій прагнучий Бога пустир.
    Всі набутки свої, наче одіж, знімаєш в розлуках.
    Все, що знаєш і маєш, і те, ким ти є, чи твоє?
    Просиляєш собою в любов нитку світла і звуку,
    І зшиваєш до дії розтовчене серце своє.
    Оживають ті клапті у барвах, лікуючи болі,
    Розчиняються сутінки світлом, що ллється згори.
    Просить вбогість твоя для пустель благодатної долі,
    А у відповідь лине тобі:"Говори, говори..."


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (2)


  33. Матвій Смірнов - [ 2019.12.02 12:54 ]
    У світі прекрасного
    Вона лежала у своїй піжамі.
    Коли заснула, їй наснився заміж,
    І принц на сірім в яблуках коні -
    Що тільки не побачиш уві сні!
    Усе казкове і усе хороше,
    Єдинорог, любов, великі гроші,
    Магічний ліс, і пісня лісова,
    І все, чого на світі не бува.
    Наснилось їй, що зникли біль та біди,
    Що ввічливо вітаються сусіди,
    Що на Поділ побудували міст,
    Пофарбували фарбою під’їзд,
    І що зима всього чотири тижні,
    Що за вікном пейзажі дивовижні,
    Атлантика впадає у Дніпро,
    (До них одна зупинка на метро),
    У світі мир, і злагода, і згода,
    Diversity, inclusion, і свобода,
    А долар продають по двадцять два,
    І все, чого в природі не бува.
    Їй снились парки, вулиці охайні,
    Несамовите і палке кохання,
    Що ніби пальма під вікном росте,
    І що egalité і liberté,
    Що в жовтні вже гарячі батареї,
    Що знову помирились дві Кореї,
    Що ліфт працює й соловей співа,
    І все, чого не буде й не бува.
    Втім, як це не бува? Ще й як буває!
    І тане сніг, і соловей співає,
    І варто тільки забажати - ах!
    І буде щастя у твоїх руках.
    Аби у серці розквітали квіти,
    Цього лишень потрібно захотіти -
    І буде мир і спокій навкруги,
    І крига скресне, зрушаться сніги,
    І будуть чудеса, і мрії дивні,
    І сонечко, мов ювілейна гривня,
    Засяє над тобою, золоте,
    Еgalité настане з liberté,
    І стразами зірки прикрасять небо -
    Це теж залежить виключно від тебе!
    І туга пройде, і журба мине...
    ...Не прокидатись - от що головне!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Губерначук - [ 2019.12.02 10:08 ]
    Світозарство…
    Світозарство.
    Коли без тебе світ цей перевернеться,
    уздри мене у світлі, яко птаха.
    Усмійся, радосте моя, не обізлися.
    Не облизися вуст сухих –
    а воспари
    до мене тільки.
    Будемо тоді ми
    не в чорних земах,
    а в далеких змахах
    притяжливостей наших голубиних.
    Я в ту хвилину
    на колінах злетлих
    стоятиму у воздухах підваших
    і говоритиму простити
    світозарність моїх перенапружених гріхів.
    Умить мене ти ве́рнеш у обійми.
    То буде лестість гола і відверта.
    То буде маєта тілесна.
    То буде дещо перевтілене у щезнь,
    якої тмінь,
    якої світозарство.

    2 липня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 52"


  35. Галина Сливка - [ 2019.12.01 22:58 ]
    ***
    По білім біло шила самота,
    Збіліле небо сипалось пухнасто
    На стежку, пам'ять, пройдені літа.
    Із райських древ врожаїлося щастям,
    Таким незвичним, дивним, мов світи,
    Яким вдалося вічність пролетіти.
    І падали світи, а чи сліди,
    Сніжинками... чи тайнами софітів...
    І дарували змріяне тепло
    В долонях, заколисаним зернятком.
    В пеленках білих грілося Добро
    Не самотою. Полум'ям початку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (1)


  36. Н Кап - [ 2019.12.01 17:05 ]
    Ранок
    Дрімали на кухні
    старі табуретки,
    давився слізьМИ
    недокручений кран...
    Тремтіла від страху
    забута котлета,
    бо повз до тарілки
    рудий таракан.

    Лежав без свідомості
    з"язаний янгол
    між мрій, незворотньо
    роздавлених вщерть:
    тут ВІДЧАЙ у карти
    програв на світанні
    безжальній красуні
    із бейджиком СМЕРТЬ.

    І сонячний ранок-
    веселий,рум"яний!-
    влетів крізь кватирку
    в"юнким вітерцем,
    де тихо гойдалась
    на шворочці панна
    з уже нетутешнім
    блакитним лицем.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  37. Сергій Губерначук - [ 2019.12.01 10:03 ]
    Анахорет
    На вільховім атолі,
    де чорний очерет,
    де риба на берег скаче,
    жиє ґубернатор Анахорет,
    панує і плаче.

    І сиві його смоли,
    мов рідкісний бурштин, –
    слізьми з бороди у воду,
    не броду шукали роки між тим,
    а хоч би колоду.

    Щоб сісти й плисти собі
    за море-океан,
    дістатися то́го світу,
    де в метушні дитсадковий тан
    сюркоче політно.

    Де дамби високі
    і не чорний очерет,
    а помаранчеві гони;
    де народився Анахорет
    у церкві під дзвони…

    Тим часом укорінивсь
    сановний пан-курінь,
    і пані-соха засохла;
    величність-природа
    зреклася борінь,
    бо все передохло.

    Лиш тіло мазохіста,
    хиткий старечий торс,
    в татарці* захрясає….

    Життя в однині не розжилось,
    де смерть в множині нависає.
    _________
    * аїр (бот.)

    19 вересня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 89"


  38. Галина Сливка - [ 2019.11.30 15:39 ]
    ***
    В яблуневих вітах зачепилось літо.
    І тріпоче світом незмертвілий лист.
    І снується пісня, і летить за вітром
    За межу, де світло колихає зміст,
    Де снуються трави, що тримають зводи,
    Що гойдають плеса у небесних снах.
    Затопили води всі осінні броди.
    Вже зимове мливо в часових млинах.
    Зачепилось літо. Ще снага не спита,
    Ще вирує витік, струменять чуття.
    В яблуневих вітах весняні орбіти
    І нові обіти для серцебиття.
    30.11.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  39. Сергій Губерначук - [ 2019.11.30 10:13 ]
    Якщо цей день і означає щось…
    Якщо цей день і означає щось,
    так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
    що з пам’яті таким дзвінким відлунням
    нагадує – чому́ ж пережилось.

    Якщо цей день і означає щось,
    то свіжу усвідомлену секунду,
    з якої невідомо, що ще буде,
    якщо забути – що́ ж пережилось.

    Якщо цей день і означає щось,
    то те лише, що це червона дата,
    яку я буду за́вжди святкувати,
    щоб пам’ятати – я́к пережилось.

    28 серпня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 79"


  40. Галина Сливка - [ 2019.11.29 18:55 ]
    ***
    Свята і грішна... Грішна і свята
    Моя із прощ, змережана стежками.
    То літній дощ чи осені сльота -
    Краплин рядки, що вперто точать камінь.
    Росте, росте між каменем лоза,
    Вітає Світло. Вербу не спинити...
    Живив її не усміх, а сльоза.
    Світили їй небес метеорити.
    Відчуй її в льодах нерозумінь.
    Збагни її, що лавою з-під ребер,
    Акордом світлим чистить-миє тлінь,
    Живе, сміється й молиться за тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  41. Матвій Смірнов - [ 2019.11.29 13:13 ]
    Autumn Almanac
    Денне світло вмикають о третій пі ем - листопад.
    Довжиною короткого дня не поміряти року,
    Мимо прілого листя уже не ступити ні кроку,
    Ліхтарі мерехтять на стовпах і меркурій на спад.

    Листопадове сонце бліде і холодне висить
    Тимчасове, мов лампа під стелею без абажура,
    Безпідставна бентега, нудьга, безпричинна зажура,
    Ще здається лишився коньяк - що ж, давай, принеси.

    Це країна туманів, дощів, безкоштовних газет,
    Що жовтіють, всихають і в підсумку пріють мов листя.
    It’s the circle of life - знову ранок, і вулиці чисті,
    Генерацію Ікс береже генерація Зет.

    Не питай мене, що загубив я і що я забув
    В цьому краї гарячого чаю і білоі кави,
    Ми обрали собі народитися мандрівниками,
    Тож приречені до іноземних звичáїв і букв.

    Підлаштовуєм тіло під викрій місцевих лекал
    І вчимося кордони світів непомітно долати.
    Карл, англійський король, монумент на коні і у латах
    Невдоволений. Пізно - ми тут. Ми приїхали, Карл!

    І чорніють птахи - наче букви - на білому тлі,
    Аркуш неба газетним крилом від землі відлітає,
    Що там пишуть про нас? Ну гаразд, ну давай почитаю,
    Але написи майже невидимі звідси, з землі.

    Літаки, мов лелеки, рушають на південь і схід,
    Неозброєне око засліплюють відблиски крилець,
    Поки ми вибираємо із варіантів кирилиць
    Неозброєне серце засліплює зовнішній світ.

    І осіннє останнє примарне холодне тепло
    Нам нагадує щось, але що - нам уже не згадати,
    Залишаються тільки абетка і деякі дати
    І осіннього неба нейтральне не лагідне тло.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2019.11.29 10:47 ]
    Сиві́є осінь на схилі днів…
    Сиві́є осінь на схилі днів.
    Закляк у па́морозі цнотливий клімакс флори.
    А нам – по задубілості снігів –
    аж шпари позаходили під шпори.

    Спадає долом осінній шлейф,
    дотла розвітрюючи п’янкий букет флюїдів.
    Дні впали в затяжний зимовий дрейф,
    а сни дерев – у спогади друїдів.

    У квітці з ельфом веснянка спить.
    То першопро́лісок чи остання хризантема?
    Йдемо́ крізь них – а сніг з-під ніг рипить…
    Така проста земна музична тема…

    11 травня 2003 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 197"


  43. Н Кап - [ 2019.11.28 13:37 ]
    Дім
    Ні подиху, ні вітру, ані грому.
    Був день жарким,як лава. Дім мовчав.

    Ти так давно втекла із цього Дому,
    що Дім тебе тепер не впізнавав.
    Звикав.

    Вдивлявся в Тебе знічено й тривожно,
    а, втім, налив,як гостеві,вина.
    І шепотіли Стіни заворожено:
    - Невже ВОНА?
    - Невже - ОТА,що марила Світами
    Вершинами,Дорогами,Людьми,
    Двобоями - як Дон Кіхот- млинами,
    якій такі тісненькі БУли - ми?

    І плямкали старечими губами,
    і дихали стречими грудьми

    пригадуючи те "не повернуся!"
    й з картону Крила: до зірок-лети!

    Лиш Батько із портрета посміхнувся:
    - Нарешті - ТИ...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  44. Сергій Губерначук - [ 2019.11.28 10:46 ]
    Холодне підземелля слів або Осінній розклад
    Гриби. Соління грибів.
    Холодне підземелля слів.
    Трофеї. Спро́квола застілля.
    Похмілля.

    Ряди. Сто сорок рядів.
    Холодне підземелля слів.
    Актори. Гра вкрай нікудишня.
    О.Вишня.

    Дзвінок. Ще кілька дзвінків.
    Холодне підземелля слів.
    Мов мову, я тебе вивчаю.
    Час чаю.

    Король. Каре королів.
    Холодне підземелля слів.
    Серед сестер молодший брат.
    Квадрат.

    2 жовтня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 86"


  45. Н Кап - [ 2019.11.28 08:38 ]
    одцвіту
    Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
    раптом змістивши планети таємної вісь.

    Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
    Все одцвітає, мій дивний, на світі колись.

    Квіти шалені стають сухоцвітами.Снами.
    Падають в землю в порожнім пожовклім саду.
    Просто це осінь поволі стає поміж нами,
    Підуть дощі. І з дощами я також - піду.

    Доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
    доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!

    Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво.

    Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  46. Н Кап - [ 2019.11.27 21:34 ]
    втікай
    - Зайчику, хлопчику, промене сонячний,
    смутку моГО - не руш!

    - Буду тобі - і в біді, і в помочі -
    хочеш-не-хочеш! - муж!
    Грати весіллю на нашій вулиці -
    вийду з будь-ким на герць!

    - Глянь-но: на палях вже вік вовтузяться
    зранених сто сердець.
    Серце ж моє - то чортяка воскова,
    і не бери до рук!
    Стане й без мене на вік твій, соколе,
    невиліковних мук.

    - Долею- трунком, а все ж - дарунком...
    Далі - хоч прірви край!

    І накриває своїм цілунком
    тихе моє "Втікай..."


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Н Кап - [ 2019.11.27 10:39 ]
    про
    А я рахую Осені прикмети:
    гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
    слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
    і яблука - мов крихітні планети,
    і мокрий - день, і кашель - що сухий.

    Достиглих груш жовтіючі церковці,
    що на базарах - вроздріб і гуртом.
    І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
    вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
    в шалений дощ... і сонячний фантом

    що виглядає злякано і блідо,
    бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
    І надпис під "пологовим": My soul!
    Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
    а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"

    І листя, що кружляє, лине, плине,
    спалахує, мов лисячі хвости,
    від холоду зіщулені мости,
    трамваї і трамваїв жовті спини.
    І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ"

    про "я давно забути Вас повинна..."

    Та в серці - тихо. ПОрожньо.
    І синьо...

    Прости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  48. Сергій Губерначук - [ 2019.11.27 10:45 ]
    Блакитний корабель відчалив уночі…
    Блакитний корабель відчалив уночі,
    повільно і печально пливучи.

    Повз акваторію земного океану
    він віз до мене смерть мою кохану.

    Без нашого злиття ще на світанку
    вона, немов холодна лесбіянка.

    Слизька – як риба, сонна – як змія,
    співала, називала на ім’я…

    А я – собі зелене море мав,
    забув про мам, розводив пав і мавп.

    Я існував як принц, поет, нероба –
    я лікувавсь, бо це морська хвороба…

    Життя на пірсі й романтичні будні –
    це ще не все, це ще не смерть на судні!

    Щоночі нищив я кошмари злі,
    а ранки зустрічав, мов кораблі.

    9 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  49. Н Кап - [ 2019.11.26 23:44 ]
    Джульєта
    Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза:
    тушкуй котлети, суши мімози.
    Кидай чекати Коня і Принца.
    Знімай пуанти. Тобі за тридцять.

    Звикай, Джульєто, до перших тріщин
    в ранковім люстрі - нестерпно віщім,
    нестерпно чеснім, чужім - нестерпно,
    де мерзнуть ноги... Чи - крила терпнуть?

    І терпне спогад - вуста гарячі,
    Солодкі... Вперше... П'янкі... Незрячі...
    Ванільний опік... Кордони стерто...
    Пульсують крила...

    Горять котлети.

    І п'є тихенько коньяк - Джульєта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  50. Галина Сливка - [ 2019.11.26 23:31 ]
    ***
    Палають спалені мости,
    Пашіють ноги.
    Яснять зі сховків самоти
    Нові дороги.
    Скипає, стигне в жилах кров,
    А в серці - карбом.
    І знаки згублених підков
    Край шляху - скарбом.
    Калина стужу перейде -
    Не заніміє.
    Зростить пагіння молоде
    З вогню стихії.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.63 (5.57)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   283