ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.10.17
02:43
Якби побачити хоч сон
де люди раді та кмітливі –
з Отцем Небесним в унісон,
відкрите серце і сміливі.
2.
Де діти бажані в батьків,
щасливі бути поруч з ними,
сприймають мудрість цих рядків,
де люди раді та кмітливі –
з Отцем Небесним в унісон,
відкрите серце і сміливі.
2.
Де діти бажані в батьків,
щасливі бути поруч з ними,
сприймають мудрість цих рядків,
2021.10.16
19:31
Не вмер Антонич, ні,не вмер, не вмер!
Він десь хрущем сидить на вишнях.
І знають новичани отепер:
Хрушевий гул – його це пісня.
Гудуть хрущі – Антоничі малі,
На вишнях молодих в Новиці.
Їм знову садять вишні у селі
Він десь хрущем сидить на вишнях.
І знають новичани отепер:
Хрушевий гул – його це пісня.
Гудуть хрущі – Антоничі малі,
На вишнях молодих в Новиці.
Їм знову садять вишні у селі
2021.10.16
11:37
Він посміхнувся:
Seni istiyorum, canm,
Як зачарована піду я
За ним.
Kalbimde mavi bir iek
at
Білий прапор тріпоче
Seni istiyorum, canm,
Як зачарована піду я
За ним.
Kalbimde mavi bir iek
at
Білий прапор тріпоче
2021.10.16
06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.
2021.10.15
17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.
Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.
Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб
2021.10.15
13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.
***
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.
***
2021.10.15
12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.
2021.10.15
10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.
Шелестіння кизилового куща
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.
Шелестіння кизилового куща
2021.10.15
10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.
Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.
Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?
2021.10.15
07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в
2021.10.14
19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо
2021.10.14
17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев
2021.10.14
17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»
Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»
Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям
2021.10.14
14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.
Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.
Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.
2021.10.14
07:46
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»
Коли вода всесвітнього потопу
вернулась у таємне джерело,
із піни майже вщухлого потоку
на світ Кохання потайки прийшло -
і у повітрі розійшлось до строку,
а строку - сорок сороків було.
Коли вода всесвітнього потопу
вернулась у таємне джерело,
із піни майже вщухлого потоку
на світ Кохання потайки прийшло -
і у повітрі розійшлось до строку,
а строку - сорок сороків було.
2021.10.14
07:35
Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих
Убієнних за волю і мову
На вкраїнських теренах святих.
Уклонюсь Богородиці милій
За її доброту і любов, –
Щоби нас від біди боронила,
А Вкраїну ніхто не зборов.
Помолюся за пам’ять отих
Убієнних за волю і мову
На вкраїнських теренах святих.
Уклонюсь Богородиці милій
За її доброту і любов, –
Щоби нас від біди боронила,
А Вкраїну ніхто не зборов.
2021.10.14
07:25
Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а
2021.10.13
10:36
Це остання утішна прогулянка наша. Пізнай
Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
Не виводиться в нього, і з ним ти пробудеш. Мана
Проковзнула між нами і правди схотіла. Зійшла
Несподівано зірка провиддя, зо-рян-ка. Сова
Прилетіла невтомно від
Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
Не виводиться в нього, і з ним ти пробудеш. Мана
Проковзнула між нами і правди схотіла. Зійшла
Несподівано зірка провиддя, зо-рян-ка. Сова
Прилетіла невтомно від
2021.10.13
06:51
Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –
Прогресує, неначе хвороба,
Безнадії незборної страх.
Сподіватися марно на поміч,
Коли друзі байдуже мовчать, –
Анікого в дверному проломі
Я не бачив уже літ зо п’ять.
Як від спеки нестерпної дах, –
Прогресує, неначе хвороба,
Безнадії незборної страх.
Сподіватися марно на поміч,
Коли друзі байдуже мовчать, –
Анікого в дверному проломі
Я не бачив уже літ зо п’ять.
2021.10.13
06:11
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів
2021.10.12
20:10
Хоч як би думки без перерви
Збиралися навколо тебе,
Про це якось важко, даремно
Писати. Навіщо вертепи
Водити в жовтневому листі,
Чекати звичайного дива...
Усе прозаїчно.
А сниться
Збиралися навколо тебе,
Про це якось важко, даремно
Писати. Навіщо вертепи
Водити в жовтневому листі,
Чекати звичайного дива...
Усе прозаїчно.
А сниться
2021.10.12
17:47
Уставшее сердце в запавшей груди,
И мили по трассе, от солнца - на север.
Лети мое сердце, обратно лети,
Туда где свершило удар ты свой первый.
Чтоб воздух глотал не сухой как песок,
И душу омыл я весенней росою,
Сверши мое сердце последний бросок,
И мили по трассе, от солнца - на север.
Лети мое сердце, обратно лети,
Туда где свершило удар ты свой первый.
Чтоб воздух глотал не сухой как песок,
И душу омыл я весенней росою,
Сверши мое сердце последний бросок,
2021.10.12
15:30
А в нас ще буде море...
Море щастя.
І тиші
в мерехтливості зірок...
Я буду в платті,
довгім білім платті.
Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
попід ногами,
Море щастя.
І тиші
в мерехтливості зірок...
Я буду в платті,
довгім білім платті.
Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
попід ногами,
2021.10.12
12:24
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
На березі Дніпра осінній джаз
виконують дві молоді осички.
Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
Так джазувати вміє тільки осінь.
Коли до нитки одяг твій промок,
а ти цього не відчуває
«Пора міняти літні свої звички!»
На березі Дніпра осінній джаз
виконують дві молоді осички.
Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
Так джазувати вміє тільки осінь.
Коли до нитки одяг твій промок,
а ти цього не відчуває
2021.10.12
08:27
Немає приводу для сварки,
Якщо я три останні дні
Сьорбаю поглядом із чарки
Відбиток стелі у вині.
І хоч мене вже цілий тиждень
Дратує твій речитатив, –
Я так почав любити ближніх,
Що ворогів собі нажив.
Якщо я три останні дні
Сьорбаю поглядом із чарки
Відбиток стелі у вині.
І хоч мене вже цілий тиждень
Дратує твій речитатив, –
Я так почав любити ближніх,
Що ворогів собі нажив.
2021.10.12
08:20
Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
Під ногами асфальт,
як пергамент далеких віків.
Промайну находу
у мелодій засніжену арку,
де замріяний альт
огортає у шати шовків…
спочивають бульвари і парки…
Під ногами асфальт,
як пергамент далеких віків.
Промайну находу
у мелодій засніжену арку,
де замріяний альт
огортає у шати шовків…
2021.10.12
00:31
Відлітання білих журавлів
Бачиться банальним на сьогодні,
Як і все, що вчора було модне,
Нині зазвичайне й поготів.
Під ногами корчиться земля,
Що наругу змушена терпіти,
Як із цим змиритися і жити
Бачиться банальним на сьогодні,
Як і все, що вчора було модне,
Нині зазвичайне й поготів.
Під ногами корчиться земля,
Що наругу змушена терпіти,
Як із цим змиритися і жити
2021.10.11
19:54
Осінь знов вдягнулася у шати золотом розписаних тонів.
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Милуватись ніжною красою, сонця теплі промені шукати,
Їм обличчя з шкірою блідою під привітний дотик підставляти.
В парку тиша, с
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Милуватись ніжною красою, сонця теплі промені шукати,
Їм обличчя з шкірою блідою під привітний дотик підставляти.
В парку тиша, с
2021.10.11
19:32
Буває – втомлений, убитий,
забутий Богом і людьми,
як у бенкет після чуми,
волаєш «Геть!» несамовито…
У відчаї, змарнілий весь,
ти повертаєшся додому,
клянеш буття свого судоми,
хоча живим лишився днесь.
забутий Богом і людьми,
як у бенкет після чуми,
волаєш «Геть!» несамовито…
У відчаї, змарнілий весь,
ти повертаєшся додому,
клянеш буття свого судоми,
хоча живим лишився днесь.
2021.10.11
19:22
Я - кішка. Муркотливість - не обман.
Але й не знак впокореності силі...
Зелені очі, в остраху застиглі,
лиш накопичувач моїх незгойних ран...
Лише мірило зайшлих небезпек.
Лиш зважувачі - вірю чи не вірю,
як настають часи непевно сірі
і огортають
Але й не знак впокореності силі...
Зелені очі, в остраху застиглі,
лиш накопичувач моїх незгойних ран...
Лише мірило зайшлих небезпек.
Лиш зважувачі - вірю чи не вірю,
як настають часи непевно сірі
і огортають
2021.10.11
19:21
дівчинка виросла
дівчинка - сильне плече
плаче у дощ
і сміється
до сонця сміється
жінка у дівчинці
дівчинка в жінці
і ще...
дівчинка - сильне плече
плаче у дощ
і сміється
до сонця сміється
жінка у дівчинці
дівчинка в жінці
і ще...
2021.10.11
19:13
ОПЗЖ пахтить, немов лайно,
"Народу слуги" - гноєм, баговинням.
Чому? Не знаю, любий мій синок.
Покаюся, бо сам у цьому винен.
Обрав свиню? То пахне поросям.
Зелену жабу? Ну, то слухай квакіт.
А ґлузд казав: - Стій, бовдуре! Ніззя
"Народу слуги" - гноєм, баговинням.
Чому? Не знаю, любий мій синок.
Покаюся, бо сам у цьому винен.
Обрав свиню? То пахне поросям.
Зелену жабу? Ну, то слухай квакіт.
А ґлузд казав: - Стій, бовдуре! Ніззя
2021.10.11
12:40
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».
2021.10.11
08:23
Як не хочеш – не йди вслід за мною. Дивись
На дорогу взаємну позаду. Всміхайся
Не мені – пліткарям-ненаситникам. Вісь
Неземна похилилась у спокій. Окрайця
Не захочеться хліба духмяного. Ось
Повноцінна хлібина у хаті. Зайдімо
У домівку, де лики свя
На дорогу взаємну позаду. Всміхайся
Не мені – пліткарям-ненаситникам. Вісь
Неземна похилилась у спокій. Окрайця
Не захочеться хліба духмяного. Ось
Повноцінна хлібина у хаті. Зайдімо
У домівку, де лики свя
2021.10.11
05:57
Хоча з тобою мало жив
І не завжди поводивсь чемно, -
Я відчуваю твій порив
Мені робити щось приємне.
Хотів оце від тебе йти,
Але подумалося зрана:
Такою доброю, як ти
Уже ніхто мені не стане.
І не завжди поводивсь чемно, -
Я відчуваю твій порив
Мені робити щось приємне.
Хотів оце від тебе йти,
Але подумалося зрана:
Такою доброю, як ти
Уже ніхто мені не стане.
2021.10.10
22:21
Гібрид Росії і совка –
Родима розтриклята пляма,
Що зашкарубла у віках
І вже добром повік не стане.
Совок – і в Африці совок,
Тим паче в матушці Росії,
Що, хоч і пнеться до зірок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Родима розтриклята пляма,
Що зашкарубла у віках
І вже добром повік не стане.
Совок – і в Африці совок,
Тим паче в матушці Росії,
Що, хоч і пнеться до зірок,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2021.10.13
2021.10.08
2021.09.30
2021.09.11
2021.09.08
2021.08.08
2021.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Огляд КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3474 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3474 seconds