ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.08 06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.

Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,

Віктор Кучерук
2024.05.08 05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.

Володимир Бойко
2024.05.08 00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму. Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі. Росія без України – недодержава з недоісторією. Що для українця відродження – то для москаля пог

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наті Вінао - [ 2009.11.14 01:52 ]
    *****
    Встретить луну в объятиях давнего прошлого,
    Изменяя теплу от дыхания будущих истин и лиц...
    Встретив луну, в которой ни капли нет ложного,
    Я хочу оправдать грубость чувств и размытость границ...

    Встретить луну - холодную в жизни подругу
    Тех времен, когда громко под сердцем болела душа.
    Встретив луну... Она исцелит от недуга?
    Завтра мое, проводить лишь вчера не мешай...
    13.11.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  2. Ян Джерельний - [ 2009.11.14 01:20 ]
    ever Nobelpriset
    Благаю певності за кожен крок:
    не скривдити підточену свідомість.
    Не май за зле; я певен, що урок
    який Ти дав піде мені на користь.

    Спасибі, що маю ще очі
    Побачити вартості слів.
    Я більше не граю із "хочу"
    А з "вірю" і "дай" - поготів.

    Благаю за Митрика, отче, -
    боронь його душу від зла.
    Колись, вірю, він тобі скаже
    за смислом подібні слова.

    Respect.

    Honor.

    Conscience.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (3)


  3. Сергій Вербний - [ 2009.11.13 22:35 ]
    Amore
    Я ззаду, зверху над тобою.
    Я зліва збоку, трохи зправа.
    То ти царюєш наді мною,
    То знову я... Така забава!

    От задоволений і п'яний,
    Лежу, жонглюючи думками.
    У грудях йокнуло щось явне,
    Стрибнуло серце із піжами.

    Таке тихесеньке журчання,
    Приємніше за всі екстази.
    Було подумав: "це кохання!"
    А виявилось просто гази.


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.88) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  4. Сергій Вербний - [ 2009.11.13 22:53 ]
    * * *
    Опале, жовте, тепле листя
    Відгонить подихом туги.
    А дощ, розсипавшись намистом,
    Підкреслює тріумф нудьги...

    Він мріяв просто існувати.
    Не заважати, не цвісти,
    Не зводити важезні грати,
    Не будувати знов мости.

    Вона хотіла все забути,
    Не повертатися назад.
    Яка різниця, серпень, лютий..
    Якщо у серці листопад.

    Зійшлися дві окремі долі.
    Переплелися два шляхи.
    Вигнанець вітру й в'язень волі
    Життям гартовані цвяхи.

    На березі в вербній алеї,
    Під заходом сонця, удвох.
    Подумав: "не можу без неї.
    Мені б таку світлу любов".

    Вона йому вірші писала
    І малювала в листках.
    Та було цього йому мало.
    Він Нею лиш марив у снах.

    Кохаю! Хотів закричати.
    Кохаю тебе над усе!
    Та щось заважало сказати,
    Все те, що так довго пече.

    Здавалися сірими барви,
    Не було смаку і у страв.
    Аж поки під місячним сяйвом
    Найважчих тих слів не сказав.

    Я думати не перестану,
    Про погляд бездонних очей.
    Милуюсь твоїми устами
    І мрію про сотні ночей.

    Волосся твоє в оксамиті
    Окрилює душу мою.
    Закохуюсь в тебе щомиті.
    Щомиті тебе я люблю.

    Хотілось писати романи
    І видати збірку поем.
    Загоїло всі його рани
    У відповідь ніжне "je t'aime".

    Опале, жовте, тепле листя
    Змінилось радістю весни,
    Бо є Вона, яскрава й чиста!
    І справдились найкращі сни.


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  5. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.13 22:10 ]
    * * *
    Скільки неба в тобі глибокого!
    Скільки сонця в тобі гарячого!
    Я давно вже не знаю спокою.
    І без тебе себе не бачу я.

    Прилітають ночами Янголи,
    Засівають кімнату віршами.
    Сновидіння – в прозорих ампулах:
    Обирай собі наймиліше і

    Залишай суєту непрошену –
    Хай розсиплеться час на атоми.
    На планеті (звідсіль горошині)
    Я терпляче тебе чекатиму.

    Від солодкого щему – сироти.
    Із найважчого – бачиш? - виходи.
    Просто б – разом з тобою вірити.
    Просто б – поруч з тобою дихати.
    13.11.09.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (21)


  6. Олеся Малинська - [ 2009.11.13 21:15 ]
    Застигла осінь глеєм на корі
    Застигла осінь глеєм на корі,
    Хоч віддирай і клей опале листя.
    Відкалатав вже час сумній порі,
    І димом розлетівся понад містом.

    Зірвав туманність вітер без жалю
    Із вуст бурштинових кокетливо-осінніх.
    Переписав у снах всього Золю.
    Заснув на пелюстках троянд весільних.

    І буйноцвітні поморозі квіти
    Стелились зміями далеко в височінь.
    А дощ не знав куди себе подіти -
    Упав в калюжами відбиту синь.

    У п’янкості повітря й карамелі
    В кав’ярні на свій час зима чекала.
    Нитками кольору молочної пастелі
    Нам з вами рукавички гаптувала.



    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Наталі Копієвська - [ 2009.11.13 21:15 ]
    Я кохаю...
    Минула осінь золота, багряна,
    Красуня щедрості і простоти.
    Краса її глибока і жадана
    Пройшла, пора вже і зимі прийти.

    Позичивши в любові білі крила,
    Зима ввірвалася і ось кружля.
    Вже цілий світ снігами спорошила -
    То ковдрою укрилася земля.

    І завиває вітер до півночі,
    І тихо падає лапатий сніг.
    І ми (заліплює не тільки очі)
    Обліплені із голови до ніг.

    Сніжинку я піймаю легкокрилу.
    Вона розтане на палких вустах
    І обпече. Заплаче через силу,
    Упавши на холодний битий шлях.

    Сніжинку, що перейшла в краплину,
    Від тебе, любий, не сховаю,
    Змахну рукою білу цю сльозину
    І тихо мовлю: "Я кохаю..."
    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Іван Редчиць - [ 2009.11.13 20:55 ]
    ОЛИВА РАДОСТІ & 8 &


    & 8 &

    Хай бубна грому грають марш гучний,
    Нічних мелодій дощове стакато
    Вітри розносять по садах крилато,
    І від закоханих тікають сни.

    І враз нахлине почуттів багато,
    Вони чудесні вісники весни.
    Своєму серцю спробуй поясни,
    Чого ти без коханого у свято.

    Душі не вкриє буднів сірий пил,
    Бо маєш душу світлу й незрадливу,
    І ти своїх не проміняєш крил.

    І, певно, любиш пору бунтівливу.
    Літа, літа… Мов коні без вудил…
    Я до світанку слухатиму зливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  9. Марія Дем'янюк - [ 2009.11.13 20:22 ]
    Пісня хмаринки
    В небі синім намандрувалася,
    Різним цвітом намилувалася,
    Захотіла у віночку гуляти
    Та не можу я квітів нарвати.

    Синьоока волошка всміхається,
    В білу сукню ромашка вдягається,
    А там посмішки сонця-кульбабки,
    Вже потроху пухнастіють шляпки.

    Та до них мені не дістатися,
    Лише можу на небі гойдатися,
    З прудким вітром у хованки грати
    І сльозинками мрію вмивати.

    Зазирнула журливо в озерце:
    білі квіти в блакитному серці...
    Зупинилася зачаровано,
    Затремтіла від щастя здивовано,
    Бо побачила, що увінчана
    Білим цвітом, мов юна дівчина.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  10. Павло Вольвач - [ 2009.11.13 20:11 ]
    ***
    Василеві ГЕРАСИМ’ЮКУ

    Хвости павині розпуска узвіз,
    зернисте світло сіється навскіс,
    на брук, на пруг, на світ поза світами.

    там, де зміліли шрами ножові,
    де майже всі зробились неживі,
    з тих, що заповідалися братами.

    І самота такої глибини,
    і тиша з тиш – вчуваються тони
    підземних кровотеч і горніх русел.

    Посходились в одно, над злото бань,
    всі басамани спроб і осягань,
    і заплелись в лілово-чорний вузол.

    Із грізних піль, з таємних сновидінь
    урочих наснувалося промінь
    (летючі тіні – маєстати наші).

    Прочувані тепер, і не тепер,
    світають з льодянистих стратосфер
    зотлілі сторінки і патронташі.

    Отак: синьотабунний часоплин
    ярами з глин, дощами із краплин
    пройшов і став. Тепер твоя година.

    Діткаючись полічених волось,
    шепоче хтось (о ні, то не здалось...),
    що кров твоя таки не самотинна.



    2008






    Рейтинги: Народний 5.67 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (3)


  11. Павло Вольвач - [ 2009.11.13 20:08 ]
    ***
    Немає змін і вінгранý заміни
    здаля лиш обпіка веніамінич
    (аптечне валер”янове слівце)...
    біжать бордюри парапети стіни
    із натовпу стрибне чиєсь лице
    і знову тло ламкі осінні плини
    це я – все це...

    та ще не видне ні здаля ні зблизька
    тисячооке змовне запорізьке
    котре вже не забути і не збуть
    на лавку в пáрку і в десяту “марку”
    сіда за мною простяга цигарку
    питається: а т у т тобі ким буть?
    (а мимо миготять біжать ідуть...)

    торкає брами осіннєвий колір
    я – бідно вбраний – піднімаю комір
    тече подолу вуличне вино...
    терпке й тягуче аж зліпляє вії
    іду собі надумую надії
    під долю що придумана давно

    2006





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (9)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.13 18:42 ]
    ТУМАН
    Хмари сполотнілою юрбою
    По гаях, дібровах розбрелись,
    Вкрили річку ковдрою пухкою,
    Віддзеркаливши поблідлу вись.

    Місяць, закуривши понад лісом,
    Упірнув у сизу пелену,
    І пустивши димову завісу,
    Сивиною гілля огорнув.

    Наче хвору, деревину горду -
    Молоком і медом напував,
    І людьми поранену природу
    З ватою так ніжно бинтував.

    12.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)


    Рейтинги: Народний 5.88 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  13. Фінника Дойчева - [ 2009.11.13 18:58 ]
    Мне так надо
    а ты вся такая неправильная. смешная.
    с копотью.
    негармоничная. передернута. откровенно местами скованна.

    а ты вся такая цветно_черно-белая.
    неумытая.
    монолитно-эфемерная. Lavazzой-пропитая.

    а ты вся такая с глазами_болью.
    с губами нежными. немного хриплая. угольно-снежная.

    а ты вся такая не_моя, блять.
    не его. не наша.
    таких, как ты можно только чувствовать.
    залпом пить, и после каждого - надрывно кашлять.

    а ты вся такая кусками. обрывами.
    обертками шоколадными. табачными срывами.
    смешными T-shirts и волосами_по_ветру_разливами.

    а ты вся такая "пользователь ограничил доступ к профилю".
    мятная на вкус. на слух стерва ты.

    а ты вся такая Она.
    знаешь, как это?
    взять вас за руки, обоих, подтолкнуть к алтарю.
    сидеть в первом ряду, улыбаться губами. глазами шептать "не люблю, не люблю, не люблю"
    до этого еще пару дней в туалете блевать, мол, "сама себе докажу".
    после речь толкать про взаимность и счастье, и на удачу, и за мир, и прочую лабуду.

    а ты вся такая немного с дрожью. в светлом платье.
    как идет оно тебе, знаешь? вряд ли.
    сама себя считаешь не такой и умной, не красивой ни_разу (а сам - не урод ли?)
    не желанной, ни теплой, ни той, которой бы дорожил.

    а ты не такая, нет. просто он многое пережил.
    многое переболел. перенюхал. перетошнил. перетрахал (хоть говорил, что любил,
    врет, сука, ведь любил и меня, говорил "ты у меня последняя", оказалось не навсегда)
    просто он пресыщен немного. и слишком он.
    я его сторонилась долго. вот он все чувства и шашкой наголо.

    а ты...ты вся такая. не такая, как я.
    хоть тебе смешно это слушать, но эмоционально родная.
    да.
    ты сидишь где-то там. по другую сторону монитора
    протяжничаешь "Мэдре". а может и вовсе на украинском меня к черту шлешь,
    отправляя и-мэйл.

    просто ты извини меня.
    я буду писать.
    я буду придумывать. тебя сочинять.
    я буду выковыривать из себя рифмы. из тебя ответ.
    я буду болеть нами тремя.
    нервно каждой веной "бум-бум" от твоего_его "привет".

    просто мне сейчас уже давно пора.
    а тебя здесь, может, и нет.
    а он молчит, хоть и горит в скайпе зеленый свет.
    просто я снова сегодня буду ставить пивной рекорд.
    а ты, знаешь...не хочешь, не знай меня.
    хочешь, продолжай любить его.
    только оставайся всегда такой.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.75) | "Майстерень" 4.5 (4.75)
    Прокоментувати:


  14. Костянтин Мордатенко - [ 2009.11.13 18:58 ]
    Зимне
    На неживі дерева
    сніг лапатий лягав…
    А в зелених очах ялин
    такі крики росли і стогони…
    Наче у батьків, що дитину свою хоронили…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (18)


  15. Микола Левандівський - [ 2009.11.13 16:42 ]
    Диспут двох Я
    I. Advocatus diaboli

    Я не буду
    тебе слухати
    бо вже німий
    і серце вкрилося
    гранітною лускою
    я не буду…

    Я не буду
    слухати тебе
    твою параною
    і тверезу слушність
    бо сміливий до грані…
    я не буду…

    Я не буду
    тебе слухати
    бо йду…вперед
    і не подивлюся назад
    ніколи. never more!
    я не буду…

    Я не буду
    слухати тебе…
    я не буду…
    я йду…
    я не…ні…але…


    Трава чекає на
    мою ніжність
    голосом кличе
    спросоння
    п’є росу…
    і кличе мене
    у саван туману


    Я... йду
    я не буду…
    теБе
    сЛуХаТи.

    II. Advocatus angelici

    Я буду…
    крутим віражем
    як пронизливий щем
    я буду…
    як яблучний джем
    контрастним дощем
    я буду…
    як поезії слем
    одна з теорем
    я буду…
    твоїм кораблем
    одна з мікросхем
    я буду…
    як срібний дирхем
    одна із емблем
    я буду…
    таким
    як
    є.
    2009




    Рейтинги: Народний 5.42 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (21)


  16. Володимир Замшанський - [ 2009.11.13 16:46 ]
    Курево
    Заскочили зненацька думи тяжкі
    Такі липкі неначе дим затяжки
    Замотаного в «ПРАВДУ» дідом зілля
    І косять мене думи на дозвіллі
    Під корінь під самісіньке нутро
    Усім що на долоні відбуло
    З димами на дахах від неба губки
    Що пінилось й дощами їло руки
    І що прийде спекотним днем новим
    Благословляю я і поринаю в дим



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Олеся Малинська - [ 2009.11.13 16:10 ]
    Болить мені, дуже болить…
    Зумисне роздерті світанки

    Єлеєм на стомлений мозок

    Лягають. Й думки-хуліганки

    Кидають свої недопалки.

    Болить мені, дуже болить…



    Агонія – то евфемізм лиш,

    А щирості часом бракує.

    Зотлілих снігів попелищ,

    Благаю: забудь або знищ.

    Болить мені, дуже болить.



    По вінця тобою я спита

    Тепер, як колись, не цікава.

    Любов’ю твоєю розбита,

    Байдужістю щедро умита.

    Болить мені, дуже болить.



    Тікаю стьожками-нитками

    Туди, де думок перехрестя.

    Пробач, повернуся листами,

    Гостями-вістями-дощами.

    Болить мені дуже, болить.



    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Лавренчук - [ 2009.11.13 15:50 ]
    До мрії
    І у снах, і в віршах, і в молитві,
    І в осіннім листку, і у літі
    Ми будемо разом, обидві,
    Весняним промінням зігріті.
    Ми будемо разом з тобою,
    Пліч-о-пліч і слово-до-слова,
    Аж поки не станеш ізгоєм,
    Аж поки не струся в полову…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.01) | "Майстерень" 5.25 (5.02)
    Коментарі: (7)


  19. Владимир Бурич - [ 2009.11.13 15:48 ]
    * * *
    Интересно
    что я делал
    в то время как ты стала такой большой?

    что я делал?

    кажется бегал за хлебом
    нет
    клал камень на камень
    а может быть шел по ступеням
    стоял
    одевался
    оглядывался
    передавал сдачу
    пропускал идущий транспорт
    садился обедать
    хоронил маму
    восемь лет хоронил маму
    бегал за хлебом
    как странно
    мы рядом
    тебе никогда не догнать меня в этом беге
    я не могу тебя ждать
    я способен лишь мчаться
    ты прекрасна
    но что мне с тобою делать
    с тобой нельзя ни плакать над прошлым

    ни с надеждой смотреть в будущее
    которого
    все
    меньше

    Мы машем друг другу руками
    как плавниками
    в аквариумах
    разъезжающихся трамваев


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  20. Владимир Бурич - [ 2009.11.13 15:56 ]
    * * *
    Убежав с последнего урока
    я столкнулся
    со своей бабушкой
    шедшей домой с рынка

    Над ней вьются подмосковные метели
    балы в Колонном
    Мациевич-Мигуевич на летающей этажерке

    Надо мной —
    парашют Осоавиахима
    со значка
    прикрученного к куртке
    черной пуговицей вместо медной шайбы

    Мир
    рухнул
    когда оказалось
    что стены моей разбомбленной школы
    были в середине красными

    Мир
    рухнул
    когда я увидел
    что переулок
    который я считал до этого вечным
    перерезали
    противотанковыми рвами

    Мир
    рухнул
    когда в замерзшем аквариуме я увидел
    удивленные глаза
    рыбок

    Он рухнул
    и превратился в бездну
    которую невозможно заполнить
    ни телами любимых женщин
    ни стихами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Ярослава Овчаренко - [ 2009.11.13 14:28 ]
    Життва гра
    Прагнення, жага, порив, бажання,
    Віра і надія, сподівання,
    Жах, ненависть, смуток, біль і страх,
    Злет, підйом, падіння ― все не так…
    Істина велика в цих словах,
    А у грі життєвій ти пішак.
    Та якщо відчув все на собі,
    Слів цих спробував уже ти смак―
    Можеш вибиватись в королі.
    В грі життєвій сміло участь брати,
    В боротьбі з собою вигравати!


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  22. Влада Волошина - [ 2009.11.13 14:29 ]
    Невиплакані сльози
    В очах туман, і горло душить біль,
    Панічно розривають душу схлипи.
    Ну як ти міг так швидко розлюбити?
    Не вірю я, що ти тепер не мій…

    Мій подих скутий голосом жорстким,
    Звучать одні лиш збайдужілі ноти…
    «Тебе любив. Любив тебе лиш доти,
    Допоки пробачати тебе вмів…»

    Не оцінила! Що ж, тепер земля
    Не випадково тане під ногами,
    Не просто так поранена словами,
    Задушена слізьми, лишилась я одна.

    Без оправдань, прощань, пробачень,
    Лиш з гордістю пішов від мене ти.
    Ми на жертовник урочисто принесли
    Усе, чому раніше надавали значень.

    Згоріло все дотла. І болісно дотліло…
    Мільйони спогадів злилися в одну мить…
    А рана ще жива, а рана ще болить, болить..!
    Відлуння слів твоїх у серці заніміло…

    30.10.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Іван Андрусяк - [ 2009.11.13 14:58 ]
    ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ
    Катрусі


    перелети мене через янгола
    через янголя янголятко
    з білими крильцями в білій кирилиці
    з потерчам над губами
    на голубій воді

    та перелети мене через янголеня
    почерез вітер левадами
    вишиту воду хрестиком
    голосом щекавицею ниткою корабля
    з потерчам над губами

    та перелети мене почерез янголенятко
    та пригорнися собі обабіч води
    та пригорнися мені в її янголінь
    білими крильцями вишита янголань моя
    янголедь моя янголинна з потерчам на щоці

    та перелети мене почерез янголенятонько
    почерез кола кириличні в голубій воді над губами
    потерчам корабля на долоні янголень моя янголинь
    відлунюючи хрестиком понад левадами
    щекавицею понад вишиття вуст янголелю

    та перелети


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  24. Іван Андрусяк - [ 2009.11.13 14:48 ]
    *
    якби нікого не було,
    чи ти б тоді була,
    приберігаючи тепло
    до витоків тепла,

    до перелистування лун
    і відлипання крил –
    який би скрушився валун
    аби тебе відкрив,

    якими в озероснігах
    дрімали б комиші,
    і з-понад чим стирався страх
    у кутиках душі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  25. Іван Андрусяк - [ 2009.11.13 14:27 ]
    *
    вона і сніг темнаво золоті.
    тонкі сліди її тонких життів
    ще тихо проступають крізь окладень.
    і скапує волосся по щоці,
    і сльози – голуби на молоці –
    уже давно притомніші від знади.

    і передзим’я – тільки озирни –
    прозорішає до озимини
    і – майже біле крізь блакитну крону.
    подивишся: там родимка нічна
    витримує небесні письмена
    і на губах лишає тінь червону


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Швед - [ 2009.11.13 13:21 ]
    Дрібка віршів для дітей
    Кіт Мирон заснув у скрині,
    Та у тій, що в діда Мині.
    Скриню синю - на замок -
    Буде котику урок:
    щоб мишей ловив у Мині,
    А не спав у теплій скрині.


    * * *

    Плакав наш Муркович кіт:
    "смажив рибку на обід,
    а вона із сковорідки -
    поскакала до сусідки".

    *

    Сія-сія Клим буряк:
    і упоперек, і так
    Все господар наш трудився
    І до столу не барився.
    Борщ зварив із буряка -
    Страва Клима козака!

    * * *
    мила посуд доня Ніла,
    ручки витерти схотіла.
    Рушничок взяла в долонці,
    Той, що висів на віконці.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.4) | Самооцінка 3
    Коментарі: (8)


  27. Олеся Овчар - [ 2009.11.13 10:53 ]
    Мишка й сало
    Мишка грошей назбирала
    І купила кусень сала.
    Кусень сала чималенький,
    Але й друзів багатенько.
    Як почули цю новину –
    Вмить зійшлися на гостину.
    Мишка зразу без вагання
    Всім роздала частування.
    Залишився їй шматочок
    Тільки на один зубочок.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  28. Василь Степаненко - [ 2009.11.13 09:42 ]
    Далебі
    *
    Позолотились кучері дерев.
    Полощуть верби
    Коси у потічку.
    А висушить їх вітер.
    Далебі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Сонце Місяць - [ 2009.11.13 07:06 ]
    (читати повільно)
     
    я був чародієм * птахами кружляв уночі
    переливами попелястими пурпуровими
    ніжний нічний змій звивався на моєму плечі
    музика проливалася лазурними зливами

    левиці вкладалися біля моїх чобіт
    на посохлому гіллі рясніли ясмини
    земля розквітала * легко сміявся всесвіт
    у прозорому просторі небес перламутрових

    я зустрічав королев у хижацьких вертепах
    я зринав у кохання на грозовій блискавці
    готував еліксири на електричнім етері
    блукаючи чадом усіх часів

    у віхолі віхол



     -{-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  30. Інна Нежуріна - [ 2009.11.13 01:33 ]
    З циклу ПЕРЕВТІЛЕННЯ В СОНЕТАХ


    І
    Створила день, що стане невмирущим,
    Запахне мною літер таємниця.
    Чекатиме журавликів криниця,
    Обмотана плющем в правічній пущі.

    Коли мені спіткнутися об хмари –
    Нехай вже буде відчаю по вінця.
    Ніхто мені не принесе гостинця.
    Міняю день омріяний на чвари.

    Вустам гарячим відповім брехнею.
    Бруківка не відчує слабкість кроку.
    Я короную день, що не вмирає.

    На рівні задзеркальної ідеї,
    Усе, що спрагле, оживляю соком –
    Із вен твоїх, незвідане “кохаю”…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  31. Інна Нежуріна - [ 2009.11.13 01:11 ]
    МИТЬ


    Висхле небо сльозиться
    Останньою краплею тиші.
    Далі будуть гармати
    І щось, не збагну до пуття.
    Хтось такий заповзятий
    У душу настирливо свище, -
    Цвіркуном полохливим
    У грудях сховалось життя.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Інна Нежуріна - [ 2009.11.13 01:07 ]
    З циклу "Спинивши простір" (Мить, Кіровоград, 2004)
    * * *
    Соковиті повисли червневі зорі.
    Вогким вечором вислизну з-за бузини.
    Залихоманить любисток, любов’ю хворий,
    Заскреготять вітряками примари-млини.

    Піде примха шукати загублену пару
    (що сховалась і плаче за скельцями шиб),
    щоб наповнити щоки солодким узваром
    й гомоніти до ранку мовою риб.

    Випадковості знак ворухнеться зачаттям.
    Затремчу неспокійна і -... розіллюсь
    У сліпому світанку неспілим щастям,
    Позичаючи ласку, життям обернусь.
    (2004)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  33. Олеся Овчар - [ 2009.11.13 00:44 ]
    Тріщина...
    Погляд надтріснутий дзеркала того,
    Очі якого безжальніші скла.
    Рідним свічадом відбита дорога
    Відстанню світла раптово лягла.

    Швидша за спогади думка осіння
    Вирієм плаче, надрізана склом.
    Тріщина сумом розбила уміння
    Вірити в небо привітним крилом.

    Променем зламаним стала надія.
    Сумніву вітер востаннє – у шквал...
    Світло між нами потроху сіріє
    Попелом вдрузки розбитих дзеркал...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  34. Ніна Яворська - [ 2009.11.12 23:52 ]
    Плачуть красиві дівчата
    Ви чули, як плачуть красиві дівчата,
    коли їхній світ розбивають на скалки?
    Коли їх примушують мовчки кричати,
    бо зайве словечко з них зробить русалок...
    Ви чули, як плачуть красиві дівчата,
    коли їм у душу плюють, як в канаву?
    Коли вони мусять всі мрії віддати
    за мить насолоди безжально криваву...
    Ви чули, як плачуть красиві дівчата,
    коли їм у серце насипати снігу?
    Коли їм вже нічого більше втрачати,
    бо ціле життя - мов прочитана книга...
    Ви чули, як плачуть красиві дівчата,
    коли їхня доля вмирає від СНІДу?
    І змоги немає її врятувати,
    бо сили в руках не лишилося й сліду...
    Ви чули, як плачуть красиві дівчата?
    Не чули? О, боже, які ж ви щасливі!
    Щось треба у нашому світі міняти,
    щоб більше не плакали очі красиві...


    9-12.11.2009 р


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Коментарі: (2)


  35. Іван Редчиць - [ 2009.11.12 23:25 ]
    ОЛИВА РАДОСТІ
    & 7 &

    & 7 &

    Ти чуєш, весно? Принеси гостинця,
    Оливи радості ти ж не забудь.
    Обходь – і демагога, і злочинця,
    І освіти важку, державну путь.

    І якщо хтось чекає на ординця,
    П’ючи оцю ринкову каламуть,
    То хай кусає ліктя чи мізинця, –
    Зганьбити нас нащадки не дадуть.

    Гей, чуєш, весно, ти чого притихла?!
    Велика в серці віра, а не крихта,
    І день такий високий і ясний.

    Трембіти й флейти, сурми і фаготи,
    Я кличу вас до творчої роботи,
    Хай бубна грому грають марш гучний!



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  36. Мойсей Фішбейн - [ 2009.11.12 22:14 ]
    Дитинство. Провінція. Ретро
    ... Що там було, стривай?
    Задуха декорацій,
    Зачуханий Горацій,
    Зашмульганий трамвай,
    Завзятий піонер
    На стежці каменястій,
    Продовжувач династій,
    Хранителька манер,
    Старійшина, старці,
    Трофейні чорнобурки,
    Напучування дурки
    З указкою в руці,
    Пеніцилін, коклюш
    (Чи коклюш), санаторій,
    Омана Євпаторій
    У плісняві калюж,
    Пикате і рябе –
    Полковник-самогубця,
    Його любаска Любця –
    Друкарка в МҐБ,
    Відомий місту ЗІМ,
    Вітрянка, жовтяниця.
    У жовтні місту сниться
    Чума холодних зим,
    Завскладом погорів,
    Повсюди спів Джамбула,
    Держава не забула
    Своїх оленярів,
    Застуда не зника,
    Завжди напоготові,
    Культурно-побутові
    Діла відставника,
    Передміський «Тайвань»,
    Товкучка опупенна,
    У прихлипах Шопена
    Вервечки поховань,
    Варенична, пивна,
    Кондукторки бедраті,
    Русалка на цераті
    У пахощах вапна,
    «Склотара», «Індпошив»,
    «Утиль», «Ґалантерея»,
    Заручини в єврея,
    Завмаґа хтось пришив,
    Сльота, «манту», «пірке»,
    Нудота карантинна,
    У місті скарлатина,
    Ковтати щось гірке,
    Лахмітники, склярі,
    «Гострю ножі», хворіти,
    Напливи «Ріоріти»
    В якомусь попурі,
    В якоїсь там рідні
    Поштівка з Палестини,
    Безвихідні гостини,
    Пропащі вихідні,
    Вже ради не даси,
    «Закусочна», «Сифонна»,
    В коробці патефона
    Згасають голоси...

    20-25 лютого 1997, Erding


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1) | "Читає автор"


  37. Юлія Меланович - [ 2009.11.12 21:35 ]
    Чому ти йдеш?
    Чому ти йдеш?
    Чому йдеш саме ти?
    Хіба тобі набридло наше щастя?
    Ти хочеш перетнути всі світи,
    а на дорозі лиш одне нещастя.
    Ти хочеш все відразу,
    та пробач, нікому не дано це зрозуміти.
    Чому ти йдеш?
    І смуга знов невдач,
    не можу я ні дихати, ні жити.
    "Пробач мені" - луною в небуття,
    "Пробач" - та вже занадто пізно.
    І память знов прокручує життя
    немов стару, давно забуту пісню.
    А ти ідеш... Куди ідеш, скажи?!
    Куди тебе несе холодний вітер?
    А може, ти це дійсно заслужив,
    а я - твої жалючі сірі квіти.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  38. Павло Вольвач - [ 2009.11.12 21:03 ]
    Дбав про тебе Господь повітових небес


    Дбав про тебе Господь повітових небес,
    Вириваючи плоть з доль чужих і словес,
    Де повітря покраяне висками фрез,
    Там, де готика труб, де стоїть ДніпроГЕС.

    А за тім”ям лишалися хаос і чад.
    Долі й болі лишились хрестами стирчать.
    Понад план чавуни, п”ятирічки, парад –
    Десь пливуть в позапросторі. Може – над...

    Де, крім них, розчинились верстати й шприці,
    Пружні перса, пляшки, мікрофони в руці.
    По асфальту розплескані очі краси,
    Нецензурні чиїсь голоси...

    ...Ну, а, може – зостались? Сховались за ріг?
    Невідомо. Незвідано. Тільки пан-Біг
    Пам”ятаючи все, пам”ятаючи всіх,
    Визначає ходу твоїх злодійських ніг...


    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  39. Павло Вольвач - [ 2009.11.12 21:08 ]
    Ти десь тихо живеш...

    Ти десь тихо живеш - від вугла до вугла.
    Але я тебе пещу у несамовитім
    серці. Дівчинко! Знала б ти, де ти була!
    До яких я тебе приміряв краєвидів!

    Твоє гумове ім'я влилось, як оцет
    в дієтичне життя, у фальцет вечоровий.
    Понабились у кров, і в печаль, і в райцентр
    твої губи, і очі, і брови.

    Миготять вечори. Кольори. Городú.
    Сходить сум. Кам'яніють гризоти...
    Щось у світі комусь. А мені оце - ти.
    Повсякчас. Над усі горизонти.



    1996




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  40. Павло Вольвач - [ 2009.11.12 21:04 ]
    Посеред химерної держави...

    Посеред химерної держави,
    Де прибився твій південний схід,
    Синіми туманними ножами
    Музика тремтить тобі услід.

    Кучерями, вітром і залізом
    Бурхає, буяє, а тоді –
    Навздогін лишається надрізом
    Волоцюзі, грішнику, тобі...

    Й провіщає те, що світлотінню
    Набігає й сліду не лиша.
    І – провідником чи провидінням –
    Все тремтить попереду душа.

    2004





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  41. Одарка Запорожець - [ 2009.11.12 21:25 ]
    Тільки твоя
    Тільки скажи - і я стану твоєю назавжди,
    в голосі ріднім почуючи теплу весну.
    Тільки з тобою буваю я ніжна і справжня.
    Душу для тебе крізь смуток і біль пронесу.

    Знаю, що сила моя - це кохання до тебе.
    Віра наповнює змістом буденне життя.
    Впевнена я - тобі також самотньо без мене.
    Знаю, що буду навіки я тільки твоя...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  42. Наталі Копієвська - [ 2009.11.12 18:30 ]
    Моє сонечко
    Сонечко гарненьке посміхнулось,
    Оченятками круг себе повело,
    Жвавенько на ніженьки зіпнулось,
    Та пуститися маленьке не змогло.

    Побоялось, бо ж іще маленьке.
    Ніжки ще слабенькі у хлоп'я мого.
    Та так хочеться дійти до неньки,
    Що не стримати бажання вже того.

    Грають оченята голубенькі,
    Мерехтять вони, як дві ясні зорі.
    І голівка хилиться біленька
    На коліна мамині в веселій грі.

    І маля так весело сміється,
    Що сльоза у мами на очах бринить.
    Голосочок, як дзвіночок, ллється
    І кудись у невідоме вже летить.

    Скільки, сину, родості хмільної
    Ждуть тебе щодня у домі твоєму.
    Син маленький - ось причина тої
    Крилатості й натхнення моєму.
    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  43. Людмила Калиновська - [ 2009.11.12 17:43 ]
    осінній етюд

    ...Поверни мені день ошатний
    бо нависли на виріст хмари,
    бо дощі, то листи приватні
    і розмови у кулуарах…

    ...і невтішно без парасолі
    і, - коли голова невкрита…
    Й невтямки, що живу в неволі
    необробленого сграфіто.

    …Листопад, як весільний посаг.
    Під ногами старенький килим...
    Тільки інколи блисне просинь
    і ослабнуть жорсткі вудила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (26)


  44. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.12 17:22 ]
    ПРЯМИЙ ЕФІР на НАЦІОНАЛЬНОМУ РАДІО
    В суботу 14 листопада о 13.15 у прямому ефірі Ніціонального радіо "Культура" (3-й канал) в авторській програмі Володимира Бойка відбудеться творча зустріч із композитором Олексієм Кисельовим та поетесою Юлією Бережко-Камінською, присвячена виходу її поетичної збірки "Контрасти". Запрошуємо до розмови!
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.11.12 17:40 ]
    * * *
    Сніг наче дощ,
    дощ наче сніг
    забинтував збожеволілий квітень...
    Нам не лишатись навічно у сні
    наших ілюзій.
    Минає усе...
    Не захотів,
    а можливо й не зміг,
    Бог захистити оазу любові.
    Рветься душа на півслові
    "прощай".
    Страшно
    та зайві інакші слова.
    Лиш
    не вбережена,
    дивом жива
    хвора Любов
    не вмирає од болю.
    Марить на волю
    і
    разом з Тобою
    не дозволяє померти мені...

    ...Сніг наче дощ,
    дощ наче сніг
    анестезує обдурену душу.
    Я
    вже
    нічого
    нікому
    не мушу,
    й
    більше не маю ніяких боргів.
    Я не шукаю уже берегів
    світу,
    в якому палають вітрила
    і
    роздирають навіжено крила
    ті,
    що волають в багнюці повзти.
    Я
    не бажаю вже більше мети.
    Світ суєти –
    лиховісне безцілля…

    ...Білим по білому
    збілює
    біля
    верхньої щаблі східець в небеса
    білоомріяна мною Краса
    у неосяжній своїй далині.

    Сніг наче дощ,
    дощ наче сніг.

    Сніг наче дощ …
    Дощ наче сніг…

    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (8)


  46. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.12 17:12 ]
    * * *
    Усе – як було. А на вчора – не схоже.
    Час літо із нашого раю висмоктує.
    І яблуко зріє. І серцю тривожно.
    З`являються вірші у тріщинах спокою.

    О, бути б мудрішою – не переймати
    Печалі, яка недалека од відчаю.
    Він знає, чекає, твій дивакуватий,
    Він тугу ночами твою розмагнічує.

    Усе це минеться і видасться грою,
    І час в лабіринтах своїх позаховує.
    О, тільки б одвічне було наді мною –
    Примарною і тимчасовою!
    12.11.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  47. Наталі Копієвська - [ 2009.11.12 16:21 ]
    Моя любове, ти мов сон (коханому чоловікові)
    Мене ніхто не змушував любити -
    Сама я своє серце віддала.
    Тобі вдалось мене заворожити,
    Я серце своє в жертву принесла.

    І почуття жагуче нами вже керує
    І крутить голови палка любов.
    Життя в рожевім світлі все малює,
    У жилах наших закипає кров.

    Душа моя, як соловейко в клітці,
    Тебе щасливим співом веселить.
    Не хочу волі на зеленій гілці,
    В такій неволі солодко любить.

    Тебе до смерті буду я кохати,
    Вслухатися у тихий голос твій.
    Я навіть буду в снах тебе шукати,
    Коханий, рідний і єдиний мій.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  48. Валентина Захабура - [ 2009.11.12 16:41 ]
    Запрошення на каву
    Книжок полиці
    автівки
    обличчя як візитівки
    великі налякані очі
    спаси і помилуй
    Отче
    Змінюю сум на каву
    з корицею та вершками
    з подивом
    ач яка Ви
    підходять тендітні дами
    лякливі неначе сарни
    та пристрасні мов тигриці
    Скуштуйте
    ви такі само
    я бачу по ваших лицях
    Ось усміхи ледь помітні
    м'які та горді постави
    ось сміх
    наче дощ у квітні
    в горнятку смачної кави
    Катарсис душі власної
    це злива в краю безводнім
    так просто
    бути собою
    так гарно
    жити сьогодні
    05.11.09


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  49. Іван Андрусяк - [ 2009.11.12 15:03 ]
    *
    чого тобі, зимо: з полону ідемо.
    подовшало розмов, як вигинів на карті.
    окріпли ґражди слів у кутиках розмов,
    як патетичний шов на тріснутій кокарді.

    і притча з полину про листяну війну,
    про мітки на стіні, обмочені у хвою, –
    про трою, що її врятовано до сну,
    аби на денці сну поруйнувати трою:

    трояндову її – з дзеркальних кучугур,
    з болотяних люкроз, притулених на біле, –
    коли раптовий крик відлунює об мур
    загублених вікном, усе ще уцілілим.

    чого тобі іще: безодню на плече,
    чаїнку осоки і хриплого туману.
    і хай не по щоці остання міць тече,
    по снігові – нехай, а по щоці зарано


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  50. Іван Андрусяк - [ 2009.11.12 15:19 ]
    *
    упоперек душі одні і ті ж овації,
    киргизи в рушниках, вечеря і самум.
    дописаний вінок зневажує Горація –
    самому ж одягти хіба лише на глум.

    пелюстки і листи в розлогому перетині,
    їх рустикальна тінь вихлюпує в кумис.
    і вітром не риплять віконниці веретяні,
    і обруч золотий над стійбищем завис.

    до піднебіння од прилипли відображення,
    хурми і часнику окрушини блищать.
    ти витираєш піт і слухаєш поважно,
    як в дальніх комишах самотньо стигне чай


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.55) | "Майстерень" 5.25 (5.61)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1357   1358   1359   1360   1361   1362   1363   1364   1365   ...   1772