ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.08.14 00:03
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
Налилась пшениця, достигає жито,
віти свої миє у ріці верба.

Голубі волошки заплело у косу.
дарувало щедро лагідне тепло,
та лягли у лузі морогу покоси

Євген Федчук
2020.08.13 19:51
Хан Куря хитрий, справжній, син степів,
Він голови дарма не підставляє,
Коли потрібно – не жаліє слів,
А коли треба – вовком налітає.
Тут тільки так і можна виживати,
Бо у степу своїх – чужих нема.
Хто не навчивсь хитрити і вбивати,
На долю сподіва

Сонце Місяць
2020.08.13 13:00
Поет спав би, але не спиться йому. Тьмяно зелений злотий надвечір. Серпокрили в серпанку позлітковому хаотично гасають за власним вереском. Те саме й на землі, дітлахи розпущені й маніпулятори, хаотично гасають etc. Ще не зовсім призахідне сонце плавить д

Іван Потьомкін
2020.08.13 11:04
Благословляю вас, єрусалимські хмари,
Хоч влітку в Єрусалимі ви не такі, як у Литві,
Оспіваній Міцкевичем в шедеврі «Пан Тадеуш».
Наважуюсь, хоч хист і літа уже не ті.
Благословляю вас, єрусалимські хмари.
Пропливаючи понад Єрусалимом,
Ви парасолько

Сергій Губерначук
2020.08.13 10:31
Коли мій мозок розтане
під сонцем твоєї любові,
коли я забуду пам’ять
і кинусь тобі під ноги,
коли серце іскрою блимне,
а попелом тіло кане
на дно…
але так інтимно,

Ярослав Чорногуз
2020.08.13 10:19
Закохувався сильно, як поет,
Засліплено… В житті – суцільні біди.
Лише у творчості – печальний злет,
В реальності - хоч кидайсь до Аїда*.

Але шукав розраду і знайшов,
Писав про це сонети і ронделі.
За гроші легко здобував любов,

Віктор Кучерук
2020.08.13 07:38
Багато зір, а світла мало
Знедавна сіється згори, –
Вже захололи й довші стали
Серпневі сірі вечори.
Вже так густішає щоночі
Пропахла злаками пітьма,
Що тишу будить неохоче
Уранці когута сурма.

Тетяна Левицька
2020.08.12 21:13
Я все одно тебе люблю,
Кохання сваркам – не підвладне..."
(Ярослав Чорногуз)

І все ж таки, тебе люблю,
таким розбещеним і вірним,
допоки світиш, все стерплю,
для мене - сяйвом неймовірним.

Олександр Сушко
2020.08.12 20:16
Ох і ловко півень топче курку!
Зразу видно: в цьому ділі - ас.
Я ж - слабак. Лежу, мов труп, без звуку,
Кожну ніч жона по носі "ляпс!".

Пишуть про кохання пишні дами,
Я ж - чутливий, щось не так - у плач.
Бо у мене серденько - не камінь,

Зоряна Ель
2020.08.12 12:35
Ти, Пане, маєш часу міх
і дім у хмарах і блакиті.
Я ж –повно клопотів дурних.
І лиш одне життя на світі.
Ти знаєш порпання моє,
згори нас бачиш-бо щомиті.
скажи чому мені так є,
що часом тільки сльози й лити.

Сергій Губерначук
2020.08.12 11:33
У часи фінансово-промислового капіталу
і оліґархічно-стереоскопічного світобачення
наше кобзарство на відмілині стало
і підлягає покозаченню!" –
таким формальним експозе
Никифорович одкрив засідання профкому.
("От голова! А таке верзе!" –
подума

Лесь Українець
2020.08.12 11:03
Україна - непотрібна!
Заберіть із гербу серп!
У 33-му від безхліб'я
Помирала житниця СРСР...

Нам потрібна залізниця,
Нам потрібні літаки;
Колосилася пшениця,

Олександр Сушко
2020.08.12 07:51
Був як тертушка залізна, нині - шовковий,
Навіть ворог - й той джергоче: "Ти - святий!".
Обійнявши правду йду важкими кроками
По земельці. От тому і не щастить.

Може, в ліжко тепле? Рахувати слоників?
Ні. Іду й міркую. Думи - просто жах:
До

Микола Соболь
2020.08.12 07:28
На плечі падають літа,
здавила серце аритмія,
але для мене ти все та –
квітуча ластівка, лелія…
Дарунок сонця і небес,
щоденні розпач і розрада
з тобою поруч я воскрес
і хай тобі ця серенада

Віктор Кучерук
2020.08.12 06:51
Лиш тільки про час кукурікнув
Зраділий світанню когут, –
Пітьмою гартовані вікна
Звільнились від темряви пут.
І знову відкрилася зору,
Прискоривши серцебиття, –
Красива, ясна, неозора
Глибінь нетривкого життя.

Сонце Місяць
2020.08.12 04:40
шо ж арлекін
де зневірялись
глядач не вллє сльози
але ж

богемне щастя за нещастя
чи до роздмуханих пожеж

Іван Потьомкін
2020.08.11 21:30
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Ігор Шоха
2020.08.11 21:13
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
Аматори-новатори, таки,
опанували форму залюбки,
малюючи елегії красиво.

Фонетику шануємо... однак
граматика уже іде на мило.

Олександр Сушко
2020.08.11 20:45
Хочу світла, радості та спокою,
По земельці йти легкими кроками,
Щоб живі сусідоньки аговкали,
Кликали на чарочку вина.

А вони в рову лежать постріляні,
Для чортяк із пекла стали цілями,
Накриваю їх своїми крилами,

Євген Федчук
2020.08.11 20:18
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
На двері поглядаючи щораз,
Вслухаючись до кроків знову й знову.
Від роздумів вже й сивіти почав,
Шукаючи, як би біді зарадить.
Вже і старійшин скільки раз збирав
Отут в світлиці

Володимир Бойко
2020.08.11 18:13
З чаші гірко п'ємо
І у злі живемо
По законах, здебільшого вовчих.
А відтак і дочасно
Зо світу йдемо,
Бо затруєні власною жовчю.

Сергій Губерначук
2020.08.11 10:07
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
Мов чудний агат
поглинаєш у себе й загублюєш чисто.
Ти, ніби дитина,
чиї безсистемні питання, мов допит,
збивають мене з пантелику
й розхитують пам’ять і дійсність.

Микола Соболь
2020.08.11 08:21
Піском крізь пальці, водою у ситі…
Як дні вигорають швидко у серпні.
І літо шепоче: «Досить, ми квиті,
Ваші тіла мені більше нестерпні.
Все остогидло, не хочу ілюзій,
плачуть у небі нічнім Персеїди,
тумани готують наступ у лузі,
сонце допалить трав

Віктор Кучерук
2020.08.11 07:35
Пустоту безкраю
Зором обійму
І собі співаю,
Як нема кому.
Щось робити мушу,
Поки не закляк, –
Звеселяю душу,
Часом, і отак.

Пиріжкарня Асорті
2020.08.11 06:51
благар благав блажив блажав
усі ми із такого ж тіста
то оптиміст чи песиміст
& грязь на всіх одна й та сама




Олександр Сушко
2020.08.11 06:19
Втрапити до раю - справжнє щастя,
Та забудь про ці солодкі сни.
Бо за боягузтво аз воздасться,
Сірка вже булькоче в казані.

Тамко знають що ти за людина :
Сильний духом чи слизька черва.
Йде війна, а ти купив будинок,

Дума Козак
2020.08.11 04:33
Чумацький шлях – дорога соляна
усім Великим степом, аж до Криму.
Воли – тягло не тільки на ланах,
вони – брати солоним пілігримам!

На захід сонце і обоз ожив,
жара спадає, знову у дорогу…
Риплять колеса повної мажі,

Дума Козак
2020.08.10 20:25
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
Не встигли підхопить долоні
красу ту стигло-молоду.
Налиті сонцем і любов‘ю
ясніють мило у траві,
а поряд, весь залитий кров‘ю,
юнак лежить… Не буревій

Олексій Кацай
2020.08.10 19:33
в заіржавлених пісках
найсухішої з планет
бродить крижана луна
вкритих памороззю міст
зниклих разом з нею під
зіткненнями місяців
під падіннями зірок
і космічних кораблів

Євген Федчук
2020.08.10 19:28
Було в часи це давні, знані мало,
Як боги вже на небесах жили,
Хоч іноді й спускатися могли,
Як люд звичайний по землі ступали.
Жив рід древлянський в ті часи не тут,
А в болотах Мазовії далеких.
Хоча жилося в ті часи нелегко,
Та ж рідні землі вмер

Тата Рівна
2020.08.10 17:04
Коли помирають нації — народжуються Тантали
Земля відригає їх, викидаючи з чрева

Вона могла би стати Бабою, поліською королевою
Але — народила анчутку
Стала матір’ю не тому сину
І жоною не тому пану

Олександр Сушко
2020.08.10 15:31
Люби мене - прехтивого козла,
Даруй цілунки та палкі обійми.
З тобою - ніч ( ох як мене трясла!),
Не треба й дилетантських порнофільмів.

А завтра - інша. Бабця хоч куди,
А післязавтра - юна незнайомка.
Оце життя! Амурний парадиз!

Олександр Панін
2020.08.10 14:50
За мотивами - М. Гоголь "Вій".

Десь далеко в хмарах грім гуркоче,
Сріблом віддзеркалює ріка,
Проти Віри і Людини злочин:
Захопила Відьма Бурсака...

Вечір, ще далеко до світання,

Тетяна Левицька
2020.08.10 13:01
Пленительных очей холодный изумруд -
былой загадки деревянная матрешка.
Не возвращайтесь вы туда, где вас не ждут,
где двери на замке, не светится окошко.

Собака цепи рвет завидя чужака,
и лица неприветливы, черствы, суровы.
Вас не узнают сразу,

Сергій Губерначук
2020.08.10 10:31
Художники з маленького села,
ви оприлюднили любов до світу.
Картинна галерея розцвіла
у місті, де проводжу кожне літо.

Художники з маленького села,
ви світ ліпили з глини й малювали.
Картинна галерея ожила

Сонце Місяць
2020.08.10 01:26
врапт елегійний навіть
текст а-ля мріяти мрії
хто профітує надто
суспільство звісне хворіє



Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Лавренчук - [ 2006.10.13 01:33 ]
    свічка
    В кімнаті запалю свічу,
    Нехай зігріє мою душу,
    Хай спалить все, про що мовчу,
    Освітить те, що можу й мушу.

    А віск без гніту не горить,
    Сльозиться, плавиться і все,
    І гніт без воску згине вмить,
    Лиш попіл вітер рознесе.

    Як незапалена свіча –
    Від неї користі немає.
    Людина – тіло і душа,
    У ній щось тліє, щось палає…


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  2. Печарська Орися Москва - [ 2006.10.13 01:13 ]
    ***

    ми в сивий туман не вірили... всю ніч танцювали з деревами...
    і слово магічне „осінь” із вуст мов листок злітало...
    світанок зробив нас сірими загубленими королевами...
    сховав у покоях бранок, веселих і юних літами...

    туман зажадав веселощів і взяв собі в посередники –
    чотири півголих дерева – їх пальці від зимна червоні
    набрали туману пригоршні і став він водою темною
    й краплини упали лунко з долонь їх у наші долоні

    тепер нам щоночі маряться прогулянки попід хмарами,
    здіймаємо руки-гілля, а сонце – неначе зблідло...
    триває тремтіння містики, болить це чекання марева,
    ті краплі глибоко впали, тепер вони – наше тіло...

    тумане, королю осені, лінивий в своїй таємничості
    навпомацки, але йдемо у твій незабутній вимір,
    чекай нас у замку сірому, в бенкетному залі вічності,
    готуй нам сріблясті крила і в чашах медові вина...



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  3. Ірина Пиріг - [ 2006.10.13 00:08 ]
    ***
    Мовчати. Мислити. Піти.
    І не залишити нічого,
    (хіба що паморозь на склі-
    останній штрих до самоти).
    Втекти. І вже не повернутись.
    Приймати сяйво голубе
    і не чекати, поки сніг
    торкнеться холодом до тіла
    і з мрії викреслить Тебе,
    щоб поховати дійсний рай.
    Я вберегти його хотіла,
    а Ти шукав весну. І зміг
    розлити світло через край
    і зрозуміти сутність слів,
    котрі з`явились на сторінці,
    що досі чистою була;
    і розірвати всі окови,
    налити в душу аж по вінця
    того таємного тепла,
    що ти даєш, моя Любове,
    і того смутку, що дала.

    31 березня”03


    Рейтинги: Народний 0 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (3)


  4. Варра Тор - [ 2006.10.12 21:59 ]
    Суд Паріса
    Меркурій:
    Вітання, Паріс, я Меркурій,
    Послав мене Зевс у зажурі,
    Щоб ти розсудив суперечку,
    Хто з паней отих є найгречна.
    Давай визначайся скоріше,
    І яблуко дай найяснішій.

    Паріс:
    За що мені божа покара?
    Я сліпну від їхнього жару.
    Не можу богам я брехати,
    Між сонцем і сонцем обрати.

    Гера:
    На Хрещатику всéлю в палати,
    Й недоторканість дам депутата,
    "Криворіжсталь" поглинеш лакумом,
    Станеш ти президентовим кумом.

    Афіна:
    Вищим прославишся даном,
    Будеш суперникам мукою,
    Неперестрибнутим Бубкою,
    Непереможним Зіданом.

    Афродіта:
    Твій поступ усію серцями,
    Еротову дам СВД,
    Твій погляд до раю зведе,
    А посмішка - геть до нестями.

    Паріс:
    О ясні сонцесяйні богині!
    Вас усіх я кохаю в людині!

    Ясним скарбом палає натхненно,
    Дала силу мені незбагненну,
    В мені пристрасть збудила шалену
    Не богиня, мій янгол Олена.

    Вибачайте, та Зевсовий фрукт
    Покладу до омріяних рук!


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (5) | "Суд Паріса"


  5. Світлана Лавренчук - [ 2006.10.12 19:03 ]
    ІІ
    Хай буде втіха і тобі й мені,
    Усе цвіте, як пролісок весною,
    Хай буде казка наяву, не в сні,
    А ми помрієм трішечки з тобою.

    Про що? – спитаєш – Та про все на світі,
    Про щастя, про радість, про диво-красу,
    Про що? – спитаєш – хай підкажуть квіти,
    Які тобі я зараз принесу.

    Візьму конвалію замість привіт,
    Моє «пробачте» - апельсиновий цвіт,
    А нерішучість – кашка сметанкова,

    «Вам дуже вдячна» - скаже жоржина,
    «Я так люблю, - шепоче калина, -
    Роси кришталь ранково-світанковий»…


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (4)


  6. Світлана Лавренчук - [ 2006.10.12 19:26 ]
    І
    Складу букет квітково-загадковий,
    В нім кожне стебельце – окрема мова,
    Та ви ж, напевно, знаєте, панове,
    Що всяка квітка криє символ-слово.

    Бузок – то перші тривоги кохання,
    А квіти глоду дарують надію,
    Біла троянда – то символ мовчання,
    Гвоздика ж біла лиш сумом повіє.

    Верба плакуча говорить про сльози,
    Про насолоду – виноградні лози,
    А незабудка: «Не забудь ті дні…»

    Складу букет, а чи сплету вінок –
    Візьму для нього різних я квіток,
    Хай буде втіха і тобі й мені.


    Рейтинги: Народний 4 (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (1)


  7. Юрій Перехожий - [ 2006.10.12 18:07 ]
    Невідправлений лист Цикл "Нотатки паладина"
    Свята Земля – свята на свій копил.
    На свій копил... Послухайте, аббате!
    Радійте, що не змушені ковтати
    Її сухий, безбарвно грішний пил.

    Втішайтеся, що вповні літ і сил
    Вам, вчений муже і люб`язний брате,
    Не випало нагоди порівняти
    Чисельність війська з кількістю могил.

    На свій копил – відсутністю прочан,
    Яким тут справді нічого робити,
    Солоною водою із корчаг

    І тим, про що не хочу говорити.
    Ні матір кликнути, ні кинути меча.
    А ні вперед, а ні назад ступити.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.43) | "Майстерень" 5.75 (5.42)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Перехожий - [ 2006.10.12 18:29 ]
    Заспів Цикл "Нотатки паладина"
    Ламалися і ребра і списи,
    І між собою гризлися корони.
    А суходолом правили зубці
    Фортець берегової охорони.

    І день у день псував старе вино
    Знайомий всім залізний присмак крові.
    Злітались круки. Крукам все одно –
    Що лицарі Аллаха, що Христові...

    І завжди поруч, завжди віддаля,
    На сотні гін, куди б не кинув оком –
    Лежала повойована земля
    Окраденим, пустим Господнім Гробом.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (3)


  9. Олег Матвєєв - [ 2006.10.12 16:52 ]
    дітям батьківщини
    Дбайлива осінь на дворі
    Шепоче листю колискову.
    То вітром сколихне гаї,
    То сонечком зігріє знову.

    Багато хто вже відліта,
    Щоб знову в теплім літі жити,
    Щоб далі більше розквіта
    Чужим краям пісні дарити.

    А інші - відчайдухи долі,
    Готуються з зимою в тан.
    Їм осінь, мов синам неволі,
    - За матір і за лік від ран...


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.8) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (2)


  10. Олег Матвєєв - [ 2006.10.12 15:51 ]
    ICQ (сонет)
    Знайомство з незнайомцем - це цікаво,
    Хоча б заради каламбуру слів,
    Та певне мало хто це зрозумів,
    Але питання все-таки постало.

    І от, на кляпи тицяючи кволо
    Розказуєш таке, про що б не смів
    Сказати друзям, а йому - зумів
    - Тому, хто разом: і ніде й навколо...

    Навряд чи ти його колись зустрінеш
    В окремих душ суспільнім морі
    Так само як і він тебе

    Проте його у тебе не віднімеш
    Бо він гуляє завжди на просторі,
    Щоб ти знайшов у нім себе...


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (3)


  11. Ольга Майборода - [ 2006.10.12 13:46 ]
    Балада
    Мертва душа рветься на волю,
    вона кричить- не здамся я без бою.
    Охоплена вогнем, агонією болю,
    гуля по закривавленому полю,
    і наріка на свою нещасливу долю.
    Ось тут був дуб де впершу ми зустрілись.
    ось тут ми лежали горілиць,
    та пройшов час і впала та вуаль,
    Боже мій, кохана мила у розпачі,
    в сльозах вона біжить сюди, немов на крилах.
    Невже здогадується, що тут я?
    Як би я хотів її обняти і сказати
    ніжні, тоді ще не доказані слова.
    Та ні , не можу час я повернути.
    Вона ще тут жива, на жаль,
    мене вже тут нема.


    Рейтинги: Народний 0 (5.23) | "Майстерень" 0 (5.1) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  12. Кана Жебровська - [ 2006.10.12 13:58 ]
    Жанна/Руан





    Руан! Мені шкода тебе, Руан!

    ....Руде волосся золотом звогніло /ззоліло...

    Мені шкода тебе, Руан.

    Шкіра біла червоним/чорним звугліла до
    кістки, що теж біла.

    Та шкода, тебе, Руан.

    Мені- то –що...душа давно вже пломеніла,
    а тіло майже вже зомліло...

    Шкода тебе, Руан.
    Задихаючись смрадом власної плоті, біль.
    Матір Божа! В скорботі.

    О, як шкода, тебе Руан,
    Залишать на поталу тим –
    Патріотам, святцям, королям...

    Так шкода тебе, Руан.

    Дим. Жар.Іскри.Свідомість втрачаю .
    Відмучилась. Бійся тепер,
    мені шкода тебе, Руан.






    Рейтинги: Народний 4.25 (4.92) | "Майстерень" 4.5 (4.9)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Перехожий - [ 2006.10.12 13:14 ]
    Подруги
    Колись одружите дітей,
    Якщо вони не будуть проти.
    Щоб під базікання гостей
    Старі забулися гризоти.

    Коли ж спочинуть молоді,
    І по кутках застигне тиша,
    Приплине "хлібом по воді"
    Усе про що в листах не пишуть:

    Сумні та радісні роки,
    Розлуки й виплакані сили,
    Коханці та чоловіки,
    Що вас любили й не любили...

    А поки – рівно б’ється пульс,
    Хоч інколи підводять нерви,
    Зроста малеча і чомусь,
    Весь час дорожчають конверти.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  14. Варра Тор - [ 2006.10.12 06:53 ]
    З вінку Венери. ХІV
    Хто сказав, що подолана Троя?
    Нас принаймі залишилось троє:
    Ти, і я, і кохання луною.
    Як розкішний стою кіпарис,
    Для Олени розквітлий Паріс.

    І майбутнє рокам ще не зриме
    Нам створити величністю Риму
    Під цілунків неспалених риму.
    Крила витоптав кінь якось раз,
    А тепер в небо зносить пегас.

    А на веслах сидить брат мій Гектор
    І ключем замикає інжектор,
    Й прокидається Бог-архітектор.
    В сяйві місячнім ввік молода
    Тепла плеще під нами вода.


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" 4.5 (4.6)
    Коментарі: (6)


  15. Варра Тор - [ 2006.10.12 04:22 ]
    З вінку Венери. ХІІІ
    Ти летиш по життю між кентаврами
    І регочешся в хвилях полину,
    І журбу відганяєш литаврами,
    Але сутність Твоя - журавлина.

    Посміхаєшся світові атомно,
    За Тобою злітають орли,
    Та ховаєш обличчя за датами,
    І прислухавшись, чую "курли".

    Поцілунками світ Твій вимірюю,
    Та упав в небеса не з стріли,
    Я Тебе виглядаю із вирію,
    Щоб вдихнути журливе "курли".


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" 4 (4.6)
    Коментарі: (4)


  16. Мілана Стан - [ 2006.10.12 00:49 ]
    Любов в тенетах Інтернету
    Нас палкий роман єдна
    На сторінках "Самвидаву"…
    Тема, мрія в нас одна…
    Ми ведем розмову жваву.

    А коли тебе нема,
    Ти не пишеш свої вірші, -
    Не питайте: "Чом сумна?" –
    Це для мене дні найгірші.

    То ж мене не покидай, -
    Я в журбі гіркій згораю…
    Ти люби мене, кохай –
    Я тобі вірші складаю!
    12.10.06


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  17. Надія Горденко - [ 2006.10.12 00:38 ]
    Якби ж…
    Злетіти до неба з тобою,
    Згоріти в коханні до тла,
    Затьмарити всесвіт собою
    Для тебе… якби ж я могла…

    Без слів, без єдиного звуку,
    Без погляду – тільки в думках –
    Помовч… Не кажи про розлуку….
    Повернусь до тебе у снах.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (2)


  18. Світлана Лавренчук - [ 2006.10.12 00:17 ]
    ***
    А я боюсь відкрити душу,
    Щоб раптом хто не наплював,
    Не роз’ятрив і не порушив
    Тих ран, що час зарубцював.
    Щоб друг не зрадив, не підвів
    І не кормив гірким нектаром,
    Ніхто щоб скривдить не зумів,
    Не збив із ніг легким ударом.
    Я буду сильна, хоч болить,
    Але кому до того діло:
    Відкриєш душу хоч на мить -
    Дивись вже й рани посолили...

    Тож, буду сильною... а втім,
    Подумалось: у чому сила?
    У боягузному житті? -
    Взяла і душу знов відкрила.

    Хай думають, що я слабка,
    І що про себе я не вмію дбати,
    Та знаю: втрата - річ важка,
    Чи ж легко, коли нічого втрачати?


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (3)


  19. Мілана Стан - [ 2006.10.11 23:29 ]
    Біла та пухнаста
    Ну, що мені зробить з собою, -
    Мене Ти знову надихнув…
    Я думаю, живу Тобою,
    А Ти мене чомусь забув…

    Я можу бути також ніжна,
    Пухнаста Киця, мовби сніг…
    Я так боюся, щоб непізно
    Сказала це – Ти вчути зміг.

    Свою я силу приховаю,
    Беззахисною стану вмить…
    Мурличу ніжно: "Так скучаю"…
    Без Твоїх віршів - вже не жить…


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  20. Дмитро Дроздовський - [ 2006.10.11 22:06 ]
    * * *
    Такі вже долі різні. Океан.
    Іди собі спокійно. Не тривожся.
    Я промайную час. Хай кров із ран
    стікатиме на кров ікон безбожно...

    Побудь ще хвильку. Встигнеш відійти.
    Назавше скажеш: “Залишайся, любий”.
    Я буду жити, вже пробач... А ти,
    із іншим помандруєш в човні шлюбу.

    Я не боюсь ні смерти, ні себе.
    Самотньо шал переливаю в образ.
    Не Дон Жуан, не лицар Беранже,
    звичайний учень-мученик. Я — кобра.

    Тебе я проведу... Там, де поріг,
    І все. Не далі. Так нам буде краще.
    Ти хочеш жити з ним, я в німоті
    порину в себе, вип’ю чаю натще.

    Пробач. Так вийшло. Ми хотіли так.
    Два полюси самотнього причастя.
    Коли немає болю і образ,
    тоді лишається отрутне щастя.

    Тебе я до порогу проведу.
    Лишайся з ним. І будь навік щаслива.
    Я не знайду химер і не впаду
    із ними в прірву спаленого виру.

    Не проклинай, не треба, — це життя.
    Пробач і перекинь крізь перелази.
    Десь очерет про нас в зірок пита...
    Натомість — мовчазні і чорні фрази...

    Бувай. Не можу далі. Я не той...
    Не винесу самотності без дому.
    Тут оберегів камарилья. Зойк
    світанку ніжності і плинність рому.

    Пробач і зникни... Щастя! — Ось! Бери!!!
    І не вертай. Не требоньки чужого.
    Спали листи, світлини і збери
    з них попіл. І виліплюй образ Бога.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.36) | "Майстерень" 5 (5.29)
    Коментарі: (1)


  21. Ірина Пиріг - [ 2006.10.11 22:37 ]
    ***
    Світ вражає фальшивою грою.
    Віє холодом. Небо стримане.
    Хтось в руїнах шукає Трою.
    Я – в реальності. Забери мене...
    Поміж хмарами ніч ховається.
    Тіні діляться таємницями.
    Біль у спогадах розчиняється.
    Пахне липою. І суницями...
    Час, оспіваний пілігримами,
    задихається від свідомості.
    Важко дихати. Забери мене
    в стан постійної невагомості...

    27 трав”04


    Рейтинги: Народний 0 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  22. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 20:29 ]
    Свята
    В поливальний понеділок
    Уваги чекала.
    Та не раз сорочку спілу
    Переодягала.

    Та, нахаба, не прийшов...
    Ще й мати шпинає.
    А хвалився...ватажок...
    Прийде, обілляє...

    Все! У старостині піду!
    Кілька років ниє.
    Хай хоч цей привладний діду
    В коси краплю влиє.

    А на вулицях дівчата
    Мокрі та раденькі.
    Хлопці відрами завзято
    Тішать і стареньких.

    .


    Рейтинги: Народний 4 (3.63) | "Майстерень" 4 (4.14)
    Прокоментувати:


  23. Мілана Стан - [ 2006.10.11 18:51 ]
    НЕБЕЗПЕЧНА
    Я небезпечна, сильна жінка,
    І ризик – відданий мій друг…
    Глуха переді мною "стінка"
    І та не стримає потуг.

    Доб'юсь всього, чого захочу,
    Казать "табу" мені не смій!
    Якщо тебе впіймати схочу, -
    Не сумнівайся – будеш мій!

    Шампанського хмільний напиток
    В цю пору кращий над усе.
    Його не п'є, хто має збиток,
    П'ю я – отримавши тебе.




    Рейтинги: Народний 5 (5.1) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Петровець - [ 2006.10.11 17:19 ]
    ***
    Тихий ранок мене розбудив,
    Я побачив заплакні очі.
    І питаюсь ну,що я зробив?
    Тої темної, темної ночі.

    Ти дивилась на мене,і стиха
    Промовляла власні слова,
    І в яких я шукав не потіху,
    А хвилини для свого життя.

    І хвилини мені допоможуть,
    Пояснити для тебе,хто я,
    І чому проливалися сльзи?
    Серед світлого,світлого дня.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" 5 (4.72)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Перехожий - [ 2006.10.11 17:39 ]
    Така собі думка
    На вітер помножиться вітер.
    На листя помножиться лист.
    Як стримано може бриніти
    На досвід помножений хист.

    Ніякої “магії” слова –
    Сама неприкаяна міць.
    Так будить нудьгу вечорову
    Далекий переклик зигзиць.

    Так грають “для себе” музики,
    Коли відбуяли свята,
    І часом прописані ліки
    Готує осіння сльота.

    Так ділять останню скорину
    Та пізньої мудрості сіль.
    На днину помножують днину.
    На болі помножують біль...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4)


  26. Юрій Перехожий - [ 2006.10.11 15:25 ]
    Олена чекає
    Олена чекає. Олена не заздрить нікому.
    Додому, додолу різдвяний вертається сніг.
    Олена чекає. Годинник вимірює втому
    Кімнатної площі, де спогадів спокій одбіг.

    Притлумлено барви, притінено тишу. Чеканням
    І змовою сходин новітній позначено рік.
    Олена чекає. Під сплески жаги, під вагання
    Годинам і днинам самотності втрачено лік.

    Небавом згасає лакована шибка ікони –
    Сумує Пречиста. На схилку змарнованих свят
    Олена чекає. Олена не заздрить нікому.
    Зіщулився всесвіт, аж врізався в плечі халат...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  27. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:42 ]
    Коханець жовтень - у очах багряний гріх...
    "Коханець жовтень - у очах багряний гріх,
    у ніг моїх послання твого оберіг..."
    Аж в грудях тепло, та... як гляну у вікно
    Немов стороннє вгледіла я кінополотно:
    Не наші сцени де під ручку гарно йдем,
    І ти мене потішуєш святковим гуслярем,
    Повз наш будинок - перехожі йдуть, шумлять,
    А - наче це і ми колись, чи ми- тепер, як знать?

    Чарівник жовтень, я отримала твій знак:
    І зараз же біжу, дивись, на вуличний літак.
    Зустрічні очі!!! Ви жовтневі співаки!
    У нас сьогодні на десерт млинці-жартівники!

    11.10.2006р. Ів-Франківськ


    Рейтинги: Народний 3 (3.63) | "Майстерень" 4 (4.14)
    Коментарі: (3)


  28. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:46 ]
    Бо ж вдався жовтень бездощовий цього року....
    Бо ж вдався жовтень бездощовий цього року!
    Мов осінь міста перевдягнена в весну.
    Тож, Пан Гурман привабливим прицільним оком
    Полює, граючись, спідниченьку рясну.

    Які алеї в жовтні подіумні, щедрі
    На них, вродливих, українців, заводних,
    На тих дизайнерських тканинних геометрій
    І кожний раз у іншій формі постових.

    І нирки чують, що все зараз й має бути!
    Бо це ж – не вересень візитничих знайомств,
    І не листопад – підсум ляпів камасутри.
    Це жовтень ситості дівоцтв і парубоцтв!!!

    8.10.2006 р. Ів-франківськ


    Рейтинги: Народний -- (3.63) | "Майстерень" 4 (4.14)
    Прокоментувати:


  29. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:38 ]
    Гарно. Небагатослівно


    „Черговий, не бачте, жовтень...
    На душі – сухий роздрай.
    Он, колега анекдотить:
    Хоч портвейном заливай...

    Очі просяться вмакнутись
    В те розкручене „Мартіні”...
    Як же це її позбутись?
    Мо, скандалом за бікіні?

    Тема „тещі” - людно вбита...
    А якщо приревнувати
    До начальника Микити?
    Чи, як завжди: чемним матом?”

    До нічного гастроному,
    Пляшка пива і...чарівно! -
    „Куплю кляту їй обнову...”
    Гарно. Небагатослівно.

    11.10.2006р.Ів-Франківськ



    Рейтинги: Народний -- (3.63) | "Майстерень" 5 (4.14)
    Прокоментувати:


  30. Варра Тор - [ 2006.10.11 14:50 ]
    З вінку Венери. ХІІ
    Не кохайте мене, молодиці,
    Скинув аською серце одній,
    І не можу тепер зупиниться
    В солов'їній дуелі бриніть.

    Вище неба здіймається пісня
    Із маленьких сіреньких грудей,
    І замало для голосу місця,
    Й мало нот для бурхливих ідей.

    Не кохайте мене, молодиці,
    Не звабляйтесь на збавлену пісню.
    Не співатиму в сітці і клітці,
    Своїх крил в гардероб не повісю.


    Рейтинги: Народний 3 (4.67) | "Майстерень" 4 (4.6)
    Коментарі: (6)


  31. Олег Матвєєв - [ 2006.10.11 13:11 ]
    ***
    Високий мур довкола хати,
    Хова подвір'я від людей.
    На хвіртці металеві грати -
    Це про небажаних гостей.

    Як чути голос з середини
    - То теплий, лагідний, живий
    Вчувається і сміх дитини,
    І солов'я спів заливний.

    Розплщив очі - тут стіна
    Велика, темна і чужа...
    А поруч, у сусідів - сітка
    Немов у зоопарку клітка.
    І пусто на подвір'ї тім,
    ні сміху діток, ні пташок.
    І видно із дороги всім
    Якийсь замерзлий, бідний шок.

    Тиняється приблудний пес
    Шукає чим би поживитись.
    Нажаль, окрім старих коліс
    Нема на що тут подивитись.

    Підходжу знову до стіни
    На клямку хвіртки легко тисну
    І пробую зайти туди,
    Та пошукати щастя смислу...


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (1)


  32. Олег Матвєєв - [ 2006.10.11 13:36 ]
    ***
    І ліра вже не ліра,
    - а баян…
    І акуратність зникла
    - балаган.
    Від чого такі зміни і чому?
    Мабуть я цього вже і не збагну…

    - Неправда! Я таки знайду
    Причину, що ховає біль сумну.
    І вирву з коренем бур’ян
    Який посіяв і доглянув сам…


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Прокоментувати:


  33. Олег Матвєєв - [ 2006.10.11 13:18 ]
    ***
    Пора, що для поетів
    Складає образ ніжний.
    Пора для заповітів:
    - Батьків дарунок слізний...
    Час стягнення податків
    З прибутків від життя.
    Збирання всіх пожитків,
    Що совість зберегла для майбуття...

    Для мене ти весною стала:
    Життя непереборним відчуттям
    Усе єство моє пройняла,
    Нагородила розум забуттям.


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (1)


  34. Олег Матвєєв - [ 2006.10.11 13:13 ]
    ***
    Брудно-сіре небо впало на дерева
    І відбилось в краплях на віконнім склі.
    Осінь наступила, певне, так і треба -
    Вже час відпочити матінці Землі.

    Пішоходи сумно дивляться під ноги,
    - Ніби там побачиш теплі літні дні...
    В душу проникають думи і тривоги:
    Вже зима приходить майже в кожнім сні...


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (1)


  35. Хорет Анна - [ 2006.10.11 12:12 ]
    АНАХОРЕТ
    портрет
    нічне місто
    ноги ліхтарів вростають
    в серце
    анахорет
    читає вірші
    поки з дахів стікають
    зорі недоречні
    поет
    цигарки закінчились
    а одежа
    ще чомусь смердить
    дует
    говоримо колишність
    безмежно
    вичікуючи зміст


    Рейтинги: Народний 4.63 (4.63) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (3) | "нічого"


  36. Юрій Перехожий - [ 2006.10.11 10:27 ]
    Осінь у місті
    От і осінь прийшла. І одразу зробилося лячно
    І старим горобцям і постійним клієнтам пивниць –
    Доведеться тягти недешеву отруту коньячну,
    Доведеться терпіти зухвале сусідство синиць.

    От і осінь прийшла. Та хоч лусни, не видно каштанів –
    Поховали по шафах. Хай клята подавиться міль!...
    І куди не поглянеш – жіноцтво у пальтах і штанях.
    Всіх підстриг коротенько осінній розважливий стиль.

    От і осінь прийшла. Холодає в квартирах, вкладають
    Поролонові смуги в щілини порепаних рам.
    Хоч сідай за роман, позабувши, за що тебе лають:
    Так прозоро на серці, прозоро-прозово думкам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  37. Варра Тор - [ 2006.10.11 08:40 ]
    З вінку Венери. XІ
    Я букет у прозоре убраний,
    Що Тобі подарує коханий,
    По-гусарськи Тебе він цілує,
    О Природо! Як щиро ревную!

    Але щойно спускається ніч,
    Не побачить він сльоз Твоїх віч,
    Але щойно засвітиться ранок,
    Не загоїть Твоєї він рани.

    І у силі небаченій досі
    Тобі квітну, як ще не цвілося,
    І ввібравши Твій смуток до краплі,
    Відлітаю в останнім хоралі.


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Прокоментувати:


  38. Варра Тор - [ 2006.10.11 08:33 ]
    З вінку Венери. X
    Підібрала загубленим цуциком,
    Нині вилиняв впевненим песиком.
    Ти навчила співати під музику
    Й черевики приносити влесливо.

    До долоней нестримано лащуся,
    Ти гадаєш, що це задля кісточки,
    А я щиро з Тобою вітаюся
    І не хочу ніскілечки їсточки.

    Я не зводжу очей з Твого носика,
    Відшукав би завжди Твої литочки,
    Я Тобі посміхаюся хвостиком,
    А вночі стережу Ваше ліжечко.


    Рейтинги: Народний 5 (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (1)


  39. Варра Тор - [ 2006.10.11 04:48 ]
    З вінку Венери. IX
    Знову сходить мені таїна
    Силуетом навпроти вікна,
    Я не бачу обличчя Її,
    І принишкли в серцях солов'ї,
    Тільки посмішка грає сумна.

    Заступаю за стан Твій, мольберт,
    Щоб у барви ввібрать силует,
    Розписати Твоє полотно
    Свіжим медом і давнім вином,
    І в очу оживає портрет.

    Але пісня Твоя засумна,
    Листям сипле із віття вона,
    Про калинові кетяги зрад,
    Криз і відчаїв тихий парад,
    Як натужно ридає струна.

    Прочиняєм забите вікно,
    І нове починаєм кіно,
    І будинки зібрались вночі,
    Як сліпі та глухі глядачі,
    Й засинають собі доміном.

    Летимо від небес до небес,
    Поки день у зорі не воскрес,
    Всю любов я віддам лиш Тобі,
    В абордажі зійшлись кораблі,
    І команди злились вперехрест.


    Рейтинги: Народний 5 (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (2)


  40. Варра Тор - [ 2006.10.11 03:19 ]
    З вінку Венери. VІІІ
    Я кохаю свою Антарктиду,
    Заметілі, сніги та льоди,
    Моє серце потужним пластидом
    До свого крижаного зведи.

    Не потрібні казки Атлантиди,
    Ні щедроти й красоти Афін,
    Я молюсь за свою Антарктиду,
    Як закоханий в неї пінгвін.

    Засинаю під ліжником хуги,
    Ще й морозом тріскучим укритий,
    Під полярні застуджені фуги
    Сниться тепла мені Антарктида.


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (2) | "Пінгвіни"


  41. Варра Тор - [ 2006.10.11 03:02 ]
    З вінку Венери. VІІ
    Випадковим з'явився попутником
    На розбитій тернистій дорозі,
    На орбіту здійняли супутником
    Покривавлені серце та нозі.

    Став пробитим урановим атомом,
    Із душі постає Еверест,
    Заридавши над ранами й втратами,
    Джентельменом беруся за хрест.

    І дійшовши чуттєвого краю,
    Відлітаю теплом голубів,
    Замість Тебе на крижі конаю,
    Щоб розвиднити небо Тобі.


    Рейтинги: Народний 5 (4.67) | "Майстерень" 4 (4.6)
    Коментарі: (2)


  42. Галинка Лободзець - [ 2006.10.11 02:40 ]
    ...
    Кожен крок
    до дірок
    протирає щоки асфальту.

    Знову рок,
    далі крок,
    моя совість робила сальто.

    Твій урок
    для зірок
    заспіває колись же альтом?

    Знову крок?
    Порядок!
    Я далі крокую асфальтом.
    11,10,06



    Рейтинги: Народний 5 (4.69) | "Майстерень" 5 (4.35)
    Коментарі: (1)


  43. Галинка Лободзець - [ 2006.10.11 02:13 ]
    Програма
    Кожному місце прописане в світі.
    Java - мова моєї програми.
    Ми китечки в одному суцвітті,
    ми відтінки однієї гамми.

    Кожному точно прописана дія,
    всі скріпти вже давно відомі.
    Навіть прописана наша мрія,
    навіть вірус в Гоморі й Содомі.

    Давновідомий і наш є домен -
    дабі дібі.Земля.немає
    Хочеш залишити світу спомин?
    Програма нікого не забуває.
    11,10,06



    Рейтинги: Народний 4.5 (4.69) | "Майстерень" 4 (4.35)
    Коментарі: (4)


  44. Ванда Савранська - [ 2006.10.10 22:32 ]
    Останній вояк
    - Однополчани, відгукніться!
    А їх немає вже, нема...
    Розлого котиться луна,
    Сигналять з неба блискавиці.
    Сліпі зіниці сполох бачать.
    Рвонуло серце, як снаряд,
    Летить він у війну, назад,
    І цілить в молодість хлопчачу.
    Та молодість перемагає
    Війну і все, що по війні...
    – Вже час спочити і мені.
    Озвіться, хто живий, гукаю!
    А може, бачив хто Марусю? -
    Сльоза упала на рукав, -
    Я все життя її шукав,
    Хоч на прощання усміхнуся.
    То де ж ви, хлопці, як узнати?
    Рідніше братства не було...
    Аж десь у небі загуло,
    Як звук останньої гранати.
    Однополчани, відгукніться!
    Луна у тиші йде, луна...
    А їх нема.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Коментарі: (2)


  45. Варра Тор - [ 2006.10.10 20:55 ]
    З вінку Венери. Остання квітка
    О, не треба, не треба овації,
    Це Венери проста кульмінація.
    Це пожертва моя на вівтар
    За літання отриманий дар.

    О, не треба, не треба звеличення,
    Я лише провідник до облич її.
    Моя квітка доволі проста,
    То її незбагненні вуста.

    О, не треба мені нагородження,
    Вам відоме моє переродження,
    І вінцем до гарячих промов
    Хай зігріє усіх вас любов!


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (2)


  46. Юлія Набок-Бабенко - [ 2006.10.10 20:00 ]
    Годинник
    Годинник відвернула до стіни,
    спілкуйся, любий друже, зі стіною.
    Мені набридло говорить з тобою
    про світ речей з моєї сторони:
    про непомитий посуд на столі
    і про мої запізнення додому,
    про нерухомість – вічно нерухому
    відносно диких обертів землі.
    Ти поспішаєш, та ніде не ждуть
    твоєї нескінченної розмови
    про воду часу, де людина – човен,
    а дні і ночі в майбуття гребуть,
    немов раби, прилиплі до весла.
    Круїз життя без бажаних зупинок,
    бо підганяє течію годинник.
    Ось день – велика стрілка, ніч – мала...

    Відвернений, утомлений хрипиш,
    жаліючись стіні на мої вчинки.
    Не дочекаюсь тиші та зупинки,
    бо я помру, коли ти замовчиш.


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (4)


  47. Юлія Набок-Бабенко - [ 2006.10.10 20:45 ]
    ***

    хтось зробив з мене чорнила
    налив у ручку
    гарно пишеться
    (але бувають і клякси)
    хтось кинув на порозі
    тепер об мене зачіпаються
    топчуть
    витирають ноги
    хтось зім’ятий шматок мене
    загладив
    упхав у рамку
    і повісив на стіну

    я хочу ВТЕКТИ ЗВІДСИ
    але не можу зібрати себе тут


    Рейтинги: Народний 0 (5.36) | "Майстерень" 0 (5.31)
    Коментарі: (1)


  48. Олег Бондар - [ 2006.10.10 18:53 ]
    Росте футбольна зміна!
    БЕГЕМОТИ в нашій школі
    Добре знаються в футболі!
    Хлопці незамінні в грі:
    Майже всі - воротарі!
    Капітана БЕГЕМОТА
    Ми поставим у ворота.
    І тоді хоч плач, хоч скач
    Не проскочить жоден м'яч1


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Прокоментувати:


  49. Варра Тор - [ 2006.10.10 18:31 ]
    З вінку Венери. VІ
    Розмовляю з деревами й травами,
    Чую їхні турботи та мрії,
    Гірко плачу над їхніми ранами,
    Та з Тобою балакать не вмію.

    Розмовляю з егрегором нації,
    В історичних витках пломенію,
    Досягаю вершин екзальтації,
    Та Тебе запалити не вмію.

    То й нехай, оповию любов'ю
    Квітники до самого порогу,
    Зранку сонцем зійду над Тобою
    Світлом радості вмити дорогу.


    Рейтинги: Народний 6 (4.67) | "Майстерень" 5 (4.6)
    Коментарі: (3)


  50. Юрій Перехожий - [ 2006.10.10 17:42 ]
    Прогулянка
    Осінній звукопис осіннього парку.
    Остиглого неба слов’янська нудьга.
    І сиплються, сиплються вигаслі скарги
    Насумрених кленів, і тане снага
    Останніх надій та неприйнятих свідчень.
    І вабить знічев’я принесена вість
    Про лагоду зим та подоланий відчай –
    Не тут, не сьогодні, а десь і колись...
    А тут, а сьогодні – ні свята, ні тризни.
    Сльота, ні душі на розтоках алей.
    Сирої кори гіркувата трутизна,
    Бентежить, скрадається, млоїть. Ачей,
    Спізнаєш, нарешті, як легко і звично
    Померлих та “сущих” ховаючи слід,
    Та сама, всевладна, невтомна, одвічна
    Розгониста хвиля вигойдує світ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1504   1505   1506   1507   1508   1509   1510   1511   1512   ...   1558