Сьогодні адміністрація президента США закликала кремль, аби ті в жодному випадку не вводили свої війська в Україну!

Оружие на Майдане было, от отчаяния и для защиты, штурмовать с ним может только мудак, - эксперт
26 февраля 2014

Я обычный стрелок и офицер запаса. Могу ошибаться. Но я и далеко не дилетант, кто знает лично, тот подтвердит.
Я смотрел это видео с паузами, тщательно записывая выводы.
Факт – по милиции оружие применялось. Есть убитые и раненые.
Факт, по протестующим оружие применялось. Масса убитых, в разы превышает потери силовиков.
И то, и другое не удивительно.
Точка зрения комментатора достаточно однобока и рассчитана на доказывание эльфам очевидных, к сожалению, истин. С плавным подводом к "правильной редакции" мысли о том,кто первый начал.
Считаем "аргументы":
Силовики располагали:
- АКМ в количестве.
- как минимум одной снайперкой, притом очень не простой. AW в одном из массы вариантов. «Тактическая» снайперка, на всех дистанциях городского боя обеспечивающая поражение цели в СИБ и за легким прикрытием.
- ружья «Форт-500». Содержание магазина неизвестно. Судя по дыркам на щитах отнюдь не резина.

Протестующие располагали:
- Пистолетом. Судя по отдаче и длине патрона это РС. ПМ «подрывает» резче и сильнее.
- Пистолетом «Глок-17». Без вариантов – Глок.
- Комбинированным охотничьим ружьем. Нарезняк, калибр неизвестен.
- Малокалиберной винтовкой ТОЗ-8
- Гладкоствол 12-16 калибра. По кадрам 3 шт.
- Гранаты? Похоже.
Диспозиция изучена.
Теперь к сухим фактам.
Майдановцы стреляли. Факт. 19-го стреляли. До – не уверен.
Первые трупы от огнестрела появились на стороне протестующих еще за месяц до описываемых событий. Первые искалеченные – намного раньше.
А теперь на оружие смотрим. Раздали? Не уверен. Кроме «Глока» все оружие – гражданское. Т.е. приобретаемое по разрешениям самими гражданами и предназначенное для охоты.
Силовики стреляли и по вооруженным тоже – видно как в них летело.
Но и по безоружным они тоже стреляли, что зафиксировано камерой. Причем отступающие за щитами безоружны, и кадры это фиксируют, как и то, что они не случайные потерпевшие, а цели. Отсекали? Скорее, не учли поправки - потом летело по щитам достаточно кучно.
Группы протестующих с оружием и без него находились в разных местах, потому спутать было нереально.
Далее. Силовики с АКМами стоят в рост. Свободно так стоят. И поливают не особо целясь – автомат на линию прицеливания иногда просто не выходит, оператор садит «по стволу», вероятно, "в направлении". В направлении чего?
Именно это свободное гуляние и не дает мне оснований думать, что со стороны Майдана огонь был плотным. Не ведут себя так под огнем спецы, не ведут. Укрытиями пользоваться учат даже IDPAшника, а это – спецы. Снайпер лежит вольготно, опять же, не за укрытием.
Так стреляют или при штурме (лежа бегать не получится), или при карательной акции, где ответного огня или нет, или он слаб и несущественен.
Протестующие с оружием ведут себя более логично: прячутся, бегают, используют укрытия. Видно, что по ним стреляют более или менее плотно.
Арсеналы сторон несравнимы. О «раздаче» я говорил уже – не та версия. С гладкостволом можно «попытать счастья» в бою на баррикаде с невооруженным ВВшником, но на тех дистанциях это просто обуза и магнит для снайперской пули. Пистолеты – то же самое. Глок, конечно, левый, да.
Остается ТОЗ-8 (стрелять имеет смысл только в голову под шлем и по конечностям – даже допотопный ЖЗЛ "от удара поварешкой пулю мелкашки удержит), но оптики нет. Попасть можно, но не сразу. А заряжаться долго.

Еще остается нарезная переломка, но то тоже «счастье»: хоть и шьет жилет до 3 класса включительно, но на 150 метрах уже «крестит» и прицел там не ахти. Не снайперка, но убить может.
В то же время, имей силовики приказ, такой «противник» был бы просто выкрошен в минуты, а ведь ПКМ в разговор еще не вступал…
Резюмируем?
Бардак. Силовики не привыкли быть под огнем – нонсенс. Но я понял, почему так грустно вышло с Дикаевым, да. Если это спецы, то как тогда работают рядовые сотрудники? Проще говоря, нет опыта работы с вооруженным противником, Украина ведь такой себе антиоружейный заповедник. Снайпер не смог снять вооруженного человека на дистанции в 200-400 метров. Япона мать, он снайпер спецподразделения!
Оружие у протестующих было. Свое. В гомеопатических количествах. Как раз чтобы было что сказать силовикам – стреляли. Но не более. Штурмовать что-то с таким арсеналом может только клинический мудак. Защита в глухой обороне? Отчаяние? Это скорее всего.
Раздавать стоило другие стволы. Равновесной категории, благо склады тут горят чуть ли не ежегодно, и грузовичок АК олигарх мог бы собрать за сутки. Но их не видно. Значит, не раздавали.
Итог.
Не правы те, кто считают, что у Майдана не было ничего серьезнее палки, "коктейля" и фейерверка.
Не правы те, кто орет о страшных потерях от применения оголтелыми молодчиками оружия и его диком количестве на Майдане.
Даю вводную: ты вечером услышал, что твой типа представитель решил развернуть страну на 180 от курса, который декларировался уже пару лет и обзывался с трибун правильным и перспективным. А недавно из тебя взятку выколачивали ментыналоговикисанстанция. При этом ты понимаешь, что он, харя сытая, обобрал всех, а теперь еще и пытается на..бать, притом нагло. Выходишь на площадь выразить свое неудовольствие. Тебя не замечают, но почему-то в твою конторку опять пришли налоговики... Потом ты получаешь люлей от "внезапно" налетевших ментов, причем их ты ничем не трогал. Далее тебя за твое стояние и синяки обзывают преступником-экстремистом, а не садят только потому, что в толпе ловить трудно. Еще месяц более горячего противостояния, новые трупы от "спецпулек", сунутых в ствол вместо резины.. опять выдача люлей... а дома в сейфе ружжо. Соблазн есть за ним сбегать? Только честно.
Истина посередине и она пахнет кровью. Все виноваты, но прежде всего те красавцы, которые в мирной и спокойной стране сделали возможным вооруженный протест и довели страну до ручки. Те, кто думал что «пролы никогда не восстанут» (с) Оруэлл. Сволочи, которые спрятались за спины срочников из ВВ, стравив их с теми, кого они должны защищать. Заставили их защищать дворцы с награбленным и налаженную схему коррупционных взаимоотношений по имени "государство".
Больно и грустно – погибли люди.
З.Ы. Подозреваю, что этот пост не понравится никому: ни тем кто верит в сказку о мирном протесте от и до, и тем, кто жалеет, что всех протестующих не поставили к стенке. Что ж... в гражданской войне мало романтики, и как ни наводи глянец, кругом только п..ц.

ipress.ua

Нас кинули як на забій, 18-19 лютого, коли відбувався останній штурм Майдану, нас кинули всі. Люди про це мають говорити. Про це сьогодні, 26 лютого, Гал-інфо розповів активіст Майдану, журналіст-очевидець Андрій Скоп.
«Про це треба розказувати, і ми будемо це робити. Розказувати про той великий кидок у виконанні лідерів опозиції, громадських лідерів Майдану та кидок Ради Майдану, про існування якої на Майдані ніхто не знає. Вони кинули нас, як на забій, і нас усіх там мали вбити», - розповів Андрій Скоп.

За його словами, коли майданівці тримали захист останньої барикади до них з боку Хрещатика часто прибігали невідомі особи і постійно намагалися змусити відступити, говорячи то про наступ Беркуту, то про наступ «тітушок».

Андрій Скоп зазначив: «Проблема в тому, що існування самого Майдану намагалися увесь час знівелювати і продовжують це робити. Його намагалися закрити, знищити, розпустити, зменшити кількість людей. Цікаво, що майданівці не знають, що таке рада Майдану. Ніхто її не обирав, туди не входить жодна людина, яка весь цей час жила на Майдані. І ніхто з майданівців не знає, хто це».

Андрій Скоп. Фото з ФБ.

За свідченням журналіста, під час кривавого штурму нікого із політиків, афганців, «Правого сектору» чи інших структур, які брали на себе зобов’язання організовано захищати Майдан, не було!

«Я буду говорити про те, що я бачив і про те, що розповідали люди, яким я довіряю, бо вони перевірені у бою. Зрозуміло, що я не можу говорити за весь Майдан, але на тому периметрі, де я брав участь в обороні, ні лідерів опозиції, ні політиків, ні громадських діячів зі мною поруч і з моїми побратимами не було. Я кажу про останню барикаду біля стели Незалежності», - розповів Андрій Скоп.

За його словами, дуже дивна та підозріла історія сталася із лідером Самооборони Майдану Андрієм Парубієм.

«Парубія на Майдані не було три дні від моменту подій 18 лютого. Дехто почав говорити, що його контузило і Самообороною керує його заступник. Такі чутки ходили, бо усі дивувалися. Його самого ніхто не бачив. Щодо Олександра Турчинова (в.о. президента України, - ред.), якого «страшенно» поранило і він вимагав для себе ноші, то тут теж є багато запитань. Ми бачимо наскільки він поранений зараз. Якщо хтось хоче подивитись, як виглядають справді поранені, то нема жодних проблем, ми можемо показати наших хлопців, які стояли з нами на цій барикаді», - заявив Андрій Скоп.

Він також додав: «Мені розповідали, що Олег Тягнибок тікав з Майдану в оточенні 30 чоловік, і я не боюся це говорити і не боюся можливої помсти «Свободи».

Андрій Скоп також додав, що не бачив лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка та лідера УДАРу Віталія Кличка.

«Я не стверджую, що їх не було, але я під час оборони барикади не бачив жодного політика. Так само я не бачив Дмитра Яроша (лідер «Правого сектору», - ред). Особисто з ним не знайомий, може він був у балаклаві, бо вони полюбляють так ходити. Загалом, щодо «Правого сектору» чи Самооборони, то як організацій їх не було, були окремі люди, які прийняли для себе таке рішення. Однак щодо організованої оборони барикади, то там не було ні афганців, ні «Правого сектору», ні Самооборони. Не було координації дій. Однак, було те, на чому тримався Майдан три місяці і що його врятувало – це величезний рівень самоорганізації і особистої дисципліни, віри та дії колективного розуму за принципом мурашника, з якого можна витягнути сто чи тисячу мурах, але він буде», - сказав Андрій Скоп.

Він додав: «На Майдані були прості хлопці, які не багато говорили, але багато зробили. З нас постійно сміялися, що ми носимо воду, дрова чи продукти. Ми не бігали по Майдану в бронежилетах з кийками та щитами, часто п’яними, із криками про те, що ми великі воїни. Більшість, які там стояли, не їхали на Майдан воювати. Ті, хто кричали, що приїхали воювати, а не носити воду, втікали першими. На моїх очах втікали».

За словами журналіста, цього разу (18-19 січня) не вийшов масово і Київ.

«Були окремі кияни, свідома молодь, були чоловіки та жінки, які з манікюром кололи бруківку та передавали на передову, були і старші люди, інтелігенція у плащах, але це не були бійці – це були свідомі громадяни. Чому не було масового приїзду Києва? Я думаю, що є дві причини. Перша – це заблокована столиця, було складно потрапити на Майдан. Другий – це вже не був мирний протест. Київські буржуа зрозуміли, що стріляють і віддавати своє життя за Україну вони були не зовсім готові. Вони були готові допомагати Майдану, називати нас Героями, але віддати своє життя... Я їх розумію і не засуджую», - зазначив Андрій Скоп.

Він пояснив, що насправді оборону барикади тримало зовсім небагато людей, але завдяки диму кількість майданівців "Беркуту" було складно визначити. Він наголосив, що учасники оборони барикади не мали спецзасобі захисту, їм не роздали бронежилети, хоч за інформацією активістів, усе необхідне зберігалося на складі. У них не було зброї. Усе, що вони мали – це буківка, шини та вогонь, який постійно треба було підтримувати.

Андрій Скоп розповів, що коли у вогонь вже не було що кидати, то кидали навіть одяг та лили олію, адже у цій ситуації саме вогонь рятував Майдан.

Активісти використовували саморобні засоби захисту. Фото з ФБ. Сім'я Андрія Скопа.

«Майданівці були зовсім незахищені від куль. Навіть те, що ми мали саморобне в багатьох випадках нас рятувало, але ми були практично голі. Нам нічого не роздали. Натомість ходили спекулянти по табору і продавали бронежилети від 300 до 800 грн. Я підозрюю, що це запаси із тих складів, які мали цільово надійти до нас», - додав Андрій Скоп.

Він також зазначив, що найприкрішим є те, що 20 лютого від куль снайперів загинули новоприбулі на Майдан люди. Активістів намагалися виманити за периметр і їх, на жаль, не встигли попередити про це.

Андрій Скоп переконує, що Майдан не розійдеться і не допустить, щоб кров усіх убитих була пролита намарно. Тому вимога активістів – люстрація та трибунал для злочинного режиму.

«В першу чергу кому зараз не вигідна люстрація – це опозиції, адже коли половлять усіх колишніх керівників держави, то вони будуть здавати і опозицію в тому числі. Тому вони бояться, адже теж мають що втрачати, а ми не маємо чого втрачати, окрім своїх кайданів», - сказав Андрій Скоп.

Фото - pravda.com.ua

Где то в час ночи прошелся к зеленой будке и увидел знакомого человека. Это был наш экс- министр Гриценко. Тот, который очень обиделся, что его не сделали министром.Он с поникшим взглядом в окружении двух охранников, направлялся в сторону выхода. Как он заявил через несколько дней после этого, он лучший министр обороны планеты ( зайдите на его сайт, если мне не верите, он так говорил) . Лучший из планетян бежал в самый разгар битвы. В тот момент, он не хотел славы, он позорно бежал и по всему видно, очень стыдился этого и очень не хотел, чтоб его узнавали.

В.ГОЛУБУЦЬКИЙ

18- 19 число. Я не герой и не пытаюсь себя показать таким. Политических амбиций у меня нет, по сему, буду писать правду. Пришел в час на метро Крещатик, ждал брата возле выхода на Институтскую. Через два часа точно на том месте лежали два трупа пенсионеров.

Подошли к толпе, женщины со слезами стучат камнями по столбам, взрывы и крики. Очень быстро погнали вниз нас как стадо. Шумовые гранаты, выстрелы, паника, люди бегут вниз. Побежал вместе со всеми, геройствовать и не думал, так как даже не мог прикинуть, что можно сделать в этой ситуации. Мог конечно пробежать сквозь толпу на встречу врагу, но понимал, что трупов и так будет достаточно для телевиденья, для евросоюза и т.д.

Прибежали на майдан, смотрел с низу как мусора занимают Октябрьский и гонят наших как стадо вниз. Даже через их шлемы чувствовались презрительные взгляды, какими они смотрят на людей. Провел аналогию в мозгу с Бабьим Яром, теперь поверил, до конца не верил, что украинцы могли расстреливать там своих и евреев. Беркута ж могут, даже делают это с каким то куражом.

Сказки про русский спецназ не оправдались, наши, в том числе, украиноязычные беркута нас убивают, это наверное у них такой долг, ну еще в конверте передали и квартиру обещали. К мусорам одно отношение – это враги, самые злейшие. Злость распространяется на всех членов их семей, включая маленьких детей. Сам ужаснулся от этой мысли. Фашисты из военных фильмов, так я себе это все представлял в детстве. Печально смотрел, как добивают лежащих на верху, занимают мостик и полностью берут под контроль майдан. Надзиратели подавляют бунт в зоне, но вроде не зона, рядом не рецидивисты, а очкарики, женщины и старики. Да точно не урки, осмотревшись вокруг, подчеркнул я.

Наша баррикада их, БТр проехал без каких либо проблем. Чувствуют себя героями, не смотря на то, что воюют с безоружными и беззащитными. Координации наших никакой нет.

Все понятно, собираются зачистить майдан, иллюзий нет. В утренних конвертах им заплатили залить майдан кровью. Решили посмотреть новости в кафе, да согреться, понятно, что на этом все не закончиться. Видно это только начало. По дороге встречаем Игоря Стокоза, он жизнерадостно бежит на майдан и говорит, что там его дочка.

По телеку картинка печальная, ну и всем известная. Сразу возникает мысль, кто координировал действия протестующих и позволил разбить людей на несколько частей?

Прямо какой то подарок для власти. Также поджог офиса ПР совершенно бессмысленный со стратегической точки зрения. Людей много, но не сотня тысяч, была бы одна колонна, потери были бы не такие существенные, да и пленных не взяли бы столько. Смотрю по телеку на пленных, и сердце кровью обливается. Понимаю, что они уже не жильцы. Они ж не подчинились всемогущему Беркуту, а за это одно наказание – смерть в муках. Кстати панически боюсь попасть в плен или выстрела по глазам. Моему другу детства месяц назад беркута выбили глаз.

Вышли из кафе, люди самоорганизовались, повторяю, самоорганизовались, и начали готовится к штурму. Начинают разбирать и ломать брусчатку. Подключаюсь к этому процессу. Смотрю вверх и вижу каски Беркута, в руках у них ружья или автоматы. Осознаю, что им смешны наши попытки обороняться, так же понимаю, что абсолютно все мы в зоне обстрела.

Как то незаметно стемнело, закрыли метро, надежда, что озверевшие киевляне придут отстаивать свои права. Но количество людей значительно не увеличилось.

Разговорился с мужиком, киевлянин –афганец. Стоит с палкой и причитает - нахер она мне нужна в таком замесе.

Ну что делаем?- спрашиваю. Говорит, что ему страшно, так как положение наше херовое. Я и сам это вижу.

Озверевшие киевляне, в общей массе, решили 4-5 часов идти домой пешком в обход майдана. У брата разрывается телефон, звонят друзья, имеющие отношения к верхам.

По их достоверным источникам, разгонят с танками и пулеметами в 6 часов, потом в 8 и т.д. Советуют убегать пока не поздно, понятное дело, никто из них даже не думаем приходить. Как говориться, спасибо за советы. Не скрою, убежать действительно хочется, я знаю что такое большая политика, знаю какая у нас функция – умереть для картинки, также нужны искалеченные уроды, которым новые лидеры будут приносить конфетки на камеру. Я все понимаю, что меня жестко используют, но что то сдерживает.
Смотришь вокруг - процентов 30 женщины, которые таскают плитку и даже не задумываются о реальной угрозе. Со сцены просят женщин уйти. Надеюсь, что они послушаются, им пофиг.
Технология с метро сработала, хотя я был уверен. что это ошибка власти. Уже двенадцать, количество людей остается тоже самое. Я бы сказал не более 5 тысяч. Смотрю наверх, количество шлемов робокопов увеличилось, предельно ясно, что будет штурм. На сцене лидеры оппозиции.
Как говориться, политики от бога. Пять минут, в среднем пребывание лидера на сцене и на майдане в целом. Речи одинаковые - грозное требование к беркуту не применять оружие, и в конце заявление – стоим до конца. После, лидер исчезает, но так, по безопасному пути, через майдан они не идут. Даже под сцену не спускаются, явно что то знают лучше нас. Видно договоренка, только по сцене не стрелять. Так проделал Кличко, Яценюк Ляшко, Луценко, Порошенка, честно не помню. Но в толпе его не было.
Ранение Турчинова, как я понял, он захотел побыстрее смыться , и не знал как закончить речь. Упав в траву, промолвил, что его убили. Начали кричать - носилки на сцену, сразу же побежали уносить бойца. В это время пачками носят с передовой настоящих бойцов. Там не надуманные раны, страшно смотреть. Явно, людям носилки нужнее, чем пиарющемуся Турчинову.
Становиться стыдно прятаться в толпе, побегал покидал парочку камушков. Ощутил себя в роли Зулуса, бегущего с копьем на бронированный танк ( в Каламбуре, кто помнит, был такой персонаж) В первый ряд с щитом даже и не думал вставать. Это были смертники, плакать хотелось, когда видел ребят с деревянными щитами, идущими в первый ряд. Герои – смертники.
Я уже теоретически готов был стать героем, но героем смертником не смог. Слава богу, нашлись ребята достойней меня. Я немного понимаю, что такое военная тактика, понимаю, что только партизанская война, а не открытое противостояние целесообразно. НКВД возрадовалось, если бы УПА пошли в атаку в открытом поле. Понимаю, что у нас шансов нет на победу, но как уйти, когда они все стоят?
Покидал камушки, совесть немного успокоилась, так как что то сделал опасное, искоса посмотрел на шлемы Беркутов на верху и решил немного походить среди людей и изучить ситуацию. Люди заняты, передают камни и все что горит на передовую. Всматривался в эти мужественные лица, надеялся встретить знакомых, не встретил. Также не встретил ни одного координатора из рады майдана, плюющиеся слюной с трибуны 3 месяца, ни одного политика, хотя знаю эти лица хорошо. Шлем и палку с самого начала оставил дома, не хотел смешно выглядеть. Строительный шлем только поможет автоматчику целиться, про снайпера вообще молчу.

Где то в час ночи прошелся к зеленой будке и увидел знакомого человека. Это был наш экс- министр Гриценко. Тот, который очень обиделся, что его не сделали министром.Он с поникшим взглядом в окружении двух охранников, направлялся в сторону выхода. Как он заявил через несколько дней после этого, он лучший министр обороны планеты ( зайдите на его сайт, если мне не верите, он так говорил) . Лучший из планетян бежал в самый разгар битвы. В тот момент, он не хотел славы, он позорно бежал и по всему видно, очень стыдился этого и очень не хотел, чтоб его узнавали.
Действительно стыдно, когда дети на передовой умирают, бежать. Как я уже заметил, что ребят никто не координирует, максимум сотники, вчерашние плиточники с западной Украины. Понимал, что Гриценко на передовой мог бы помочь майдану, но опытный глаз генерала определил, что шансов нет.
Не скрою, хотелось побежать за честным генералом, да ну его все нахер, у меня 5 летний сын и т.д. Но не смог себя убедить, хотя аргумент вроде жесткий. Кстати афганцы, помните в мирное время ими майдан буквально кишел. Не спорю, кто то был, но той массовости среди оборонявших явно не было. Спины первого ряда – худенькие спинки подростков. Когда менялись, тоже не видел характерную форму афганцев в первой ряду.
Случайно встретил друга с Грушевского. Ночей пять с ним там стоял на стреме, когда за это полагалась пятнашка. Он 27 летний бомж из Луганска, выгнали с работы в Киеве, и так тут и остался. Нашли склад, где делали коктейли и решили таскать их на передовую. Раздухорился, и предложил покидать. но герои с передовой сказали, что только во время атаки, когда подойдут ближе. Надо экономить снаряды. Выбрал самое безопасное место покурить и перевести дух. Спрятались за колонной и начали курить. Через минуту в друга бомжа попадает резиновая пуля. Все нормально, одет он тепло не пробила. Правда, если бы в голову попала, было бы по другому. Со злобой посмотрел на черные шлемы вверху, еще раз убедился, что безопасного места на майдане в принципе нет.
Еще сходил поперекидывать камушки через огонь и после очередной атаки даже решил сфоткаться. Герои-смертники держат ряд, координации каких то хоть как то известных людей нет. Ребята все делают сами. Я говорил, героем не собирался становиться, смертником тем более. Хотя все кто там был, теоретически были таковыми, смертниками.
В толпе по сценой разглядел Тараса Стецькова. Наверно потому здесь, что не депутат, подумал про себя я.
Четвертая атака, огонь нас спасает, палить нехер, уже носим одежду и палим все горюющее.

8.30 замерз, кстати пришел утром на майдан полностью больной, валюсь с ног. Приехала Львовская сотня, решил идти домой, сил стоять не было. Хотя, если у ребят были эти силы, и у меня могли бы найтись.
Два квартала от майдана – и другая жизнь. Люди идут по городу на работу, метро не работает, даже не смотря в сторону майдана, что то обсуждают, но такое рабочее, видно аполитичные.
На дорогах Гаи с автоматами, понимаю, что комендантский час, и, осознаю, я ушел раньше времени. Но сил вернуться нет. Решил сберечь себя для партизанской войны.
Сели с другом в троллейбус, салон набит мужиками. Еще раз спрашиваю про метро. Нет, не работает, это ж там из за майдана закрыли – объяснил здоровый бык. В глаза у всех полное равнодушие, хотя телек все смотрели. Информационной блокады нет, мужики едут на тролле заработать свои две тысячи в месяц, как я понимаю, политикой они не интересуются. Вышел и пошел к таксисту. Он осмотрел мой грязноватый вид, не поверил, что такие ездят на шикарных ланосах, и грубо произнес 150, хотя в обычное время это стоит 30. Словил грача за 50
Пришел домой, и засыпая подумал о ребятах героях смертниках, которые держали оборону в первом ряду. Да, это глупо стоять с деревянным щитом против БТР и калашов, понимал я, но как это круто стоять в первом ряду. Ребята, мы все в долгу перед ними.
На последний штурм не успел, да и не пошел бы. Увидев все, готовился к партизанской войне, мясом не очень хотелось быть, хотелась подороже отдать свою жизнь и думал, где взять оружие. Узнали, что штурмуют Святошинское РОВД. Приехали туда, надеясь получить себе что то из запасов. Людей человек двести, но они аполитичны, как кричали, они тут за свое, так как палят машины и гопают титушки. Большая политика не для них. Понял, что каши не сварим. Поездили по Подолу, 4 компании ребят по 50 человек встретили все с битами и палками, все наши. Раньше надо было становиться нашими – проскальзывала мысль. И так хотел стать партизаном, но не стал, значит так хотел.
Сижу в тепле с семьей и думаю о тех ребятах. Их спины спасли мою жизнь, их груди спасли мою родину. Часто приходит в голову мысль, как красиво эти ребята распорядились своими жизнями. Даже начинаю им завидовать, но я для такого оказался малодушным.

Троице лидеров сотник немного помешал потоптаться по гробам, начали делить портфели. Парубий резко вышел из комы, Турчинов ожил, и понеслась большая политика.
Хожу на майдан вечерами, вновь появились грозные ребята в НАТОвских обмундированиях, начальники штабов, в мирное время активно дающие интервью в доме Профсоюзов и КМДА. Лица мужественные, экипировка суперовая, на штурме они бы очень пригодились.
Начались разговоры: они знали на что шли, надо все забыть и двигаться дальше, спасать экономику и т.д. - все понятно с этими людьми. Также какие то герои повылезали из всех нор, где прятались. На майдане пляски смешались с похоронами, по полной идет охота на титушек, карманников, просто пьяных. Очень мелко, даже как для меня, человека, который просто видел спины героев. Хожу высматриваю ребят, участвующих в штурмах. Я их сразу узнаю, у них взгляд другой. Большинство – малообразованные ребята. Веду с ними разъяснительную работу, прошу их не дать себя обмануть политикам.

Послушал их рассказы, понимаю, красномовные псевдогерои им быстро рот заткнут, они вообще не умеют пиарится, все так сухо и скучно в описании их атаки, где погибло больше ста человек. Телефон везде им оставляю, вроде понимают меня и не сдадут майдан политикам. Надеюсь, что что то еще сделаю, чтоб быть достойным таких связей.

Вывод: все мужчины Украины, кто не стоял тогда на передовой по любой причине, мы все виноваты в их смертях. Пришло бы нас полмиллиона, и беркут не решился бы стрелять. Помним это всю жизнь и стараемся исправиться.

Яценюк підтримує корупцію і не бажає реформувати Українську владу?

Ольга Богомолець розповіла , за що коаліція відмовила їй на посаді міністра охорони здоров'я

27 лютого, 14:53

.
Доктору медичних наук , засновнику Інституту дерматології та косметології Ольги Богомолець пропонували посаду міністра охорони здоров'я , проте після умов , висунутих нею , відкликали пропозицію.

Про це Богомолець сказала в коментарі Gordonua.com .

"Я отримувала дзвінки від людей , які запитували про моє ставлення до цієї пропозиції . Я сказала , що готова розглядати його на таких умовах.
Перше - повний аудит і санація всієї системи , відкриття корупційних схем та притягнення до відповідальності тих людей , які в цій схемі задіяні.
Друге - повне відкриття всіх фінансових потоків , розкриття всіх тендерних процесів для того , щоб вони були відкритими і проводилися на відкритих умовах. І ці фінансові потоки повинні бути передані в області , а не триматися централізовано в МОЗ.
Третя умова - приведення нової , перевіреної , чистої команди. Ще однією умовою було надання більших повноважень профспілкам медиків.
Наступна умова - присутність постійної прямої відеотрансляції з Кабінету міністрів " - сказала Богомолець.

Проте після цього в кулуарах було прийнято рішення про відмову лікаря від посади .

"Після того , як я передала ці умови , в кулуарах було прийнято рішення , що я від посади міністра охорони здоров'я відмовляюся . Замість цього мені запропонували посаду віце -прем'єра з гуманітарних питань " , - сказала доктор медичних наук .

Богомолець спочатку прийняла пропозицію , однак після того , як дізналася склад уряду , відмовилася від неї.

"Мені була надана невідповідна інформація щодо складу уряду , і я дала попередню згоду на те , щоб прийняти цю посаду. Однак у другій годині ночі я зрозуміла реальний склад уряду , що там не все люди відповідають нашим умовам - це чесність , професіоналізм і відсутність будь-яких політичних пристрастей. На підставі цього я о третій годині ночі в смс- режимі повідомила чиновникам , що відмовляюся від посади " , - заявила Богомолець.

При цьому лікар буде підтримувати активну громадську діяльність і далі.

"Я продовжую бути з людьми на майданах України і підтвердила свою згоду співпрацювати з будь-яким урядом як громадський діяч для того , щоб зараз зберегти цілісність країни" , - заявила Богомолець.

===

Все зрозуміло ? Зажадала працювати без відкатів і корупції - і її в Кабмін не пустили.
Майдан щасливий ...

Лікар Ольга Богомолець - герой України

«Путин развязал руки криминалу в Крыму» - Балшов.

Як у 1778 році, так і зараз - одні імперські схеми.

АНДРЕЙ ИЛЛАРИОНОВ. Президентські маневри ? АБО ПИТАННЯ ДО БЮТ І ТИМОШЕНКО.

В останні кілька днів ( в основному в останні 24 години) українська влада прийняла ряд помітних рішень . Серед них :

- Початок евакуації 25 тис. українських військовослужбовців та членів їх сімей з Криму.
- Інтенсифікація військових маневрів у різних частинах України .
- Створення оперативних військових штабів у регіонах.
- Приведення ЗС в повну бойову готовність.
- Розміщення військових підрозділів на напрямках можливих ударів агресора.
- Дозвіл українським військовослужбовцям відкривати вогонь на ураження у разі нападів на військові частини та виникнення загрози життю і військовому майну ; в ряді випадків військовослужбовці скористалися цим правом.
- Виділення помітного фінансування ЗС
- Часткова мобілізація резервістів.
- Створення об'єднаної військовий бригади України , Польщі та Литви.
- Часткове перекриття українсько-російського кордону.
- Затримання і арешти ряду сепаратистів і диверсантів .
- Звернення до ООН і країнам світу із закликом не визнавати анексію Криму Росією .
- Введення візового режиму з Росією.
- Припинення головування України в СНД.
- Початок процедури виходу України з СНД.
- Підготовка законопроекту про окуповані території .
- Підготовка запиту на компенсацію збитків від російської анексії / окупації.
- Пред'явлення ультиматуму кримській де-факто владі з вимогою звільнення командувача ВМСУ С.Гайдука та інших заручників , захоплених на території півострова.

Те , що було зроблено , або повністю відтворює мої неодноразово звучали пропозиції , або в чому відповідає їм - була продемонстрована реальна готовність українських ЗС , української влади , українського суспільства до опору , при цьому українська сторона сама не скоювала яких агресивних дій . Водночас наскільки я міг помітити , жодна із зазначених дій не піддавалася в Україні ні критиці , ні сумніву , ніхто з керівників , які приймали ці рішення, не були названі « провокатором » , « палієм війни», « агентом Кремля » або « путінським шпигуном ».

Перші результати виконаних дій очевидна - від вогню українських військовослужбовців ніхто не загинув і , здається , навіть не був поранений. С.Гайдук і всі захоплені українські заручники сьогодні вночі звільнені. Облога деяких українських військових частин була або ослаблена , або знята.

Таким чином , на практиці була підтверджена відносна ефективність дій , пропозиції про яких були зроблені ще три тижні тому , але які ( дії ) тоді не були прийняті.

Якби ці , а також деякі інші рекомендовані заходи були б прийняті відразу ж , в крайньому випадку - кількома днями пізніше , в самому крайньому випадку - тоді , коли автор цих рядків попереджав українська влада про те , що у них залишилося три доби (а потім - дві доби ) , то швидше за все ніхто з українських військовослужбовців і цивільних осіб не загинув би , агресію можна було б зупинити або в самому її початку , або трохи пізніше , що дозволило б у кінцевому рахунку не допустити ні окупації української території , ні анексії Криму.

У зв'язку з цим і поряд з почуттям певного задоволення в тому , що українські власті почали хоч щось робити з протидії агресії , виникають щонайменше кілька питань:

1 . Чому всі ці правильні і необхідні заходи не були вжиті раніше - тоді , коли вони дійсно могли зупинити агресію , а були здійснені лише після того , як Путін завершив окупацію Криму і провів квазі- юридичне оформлення анексії ? Іншими словами , надання агресору свободи рук в Криму поряд з відмовою від дачі необхідних наказів українським військовослужбовцям було умовою попередньої змови (домовленості ) з агресором про « безболісної » здачі йому Криму ?

2 . Чи варто розглядати підготовку владою звернення про компенсації за анексію / окупацію Криму в якості непрямого визнання того , що спецоперація з легалізації передачі Криму з України до Росії вступила в завершальну стадію ?

3 . Чому переважна більшість вищезазначених рішень було прийнято саме в той день , коли один з кандидатів на майбутніх 25 травня президентських виборах повернувся в країну зі словами , що тепер він ( а ) « повністю повернувся ( ась ) » , що могло б створити сприятливе громадську враження , що успішний захист України асоціюється лише з присутністю в країні саме цього кандидата?

4 . Російська сторона в особі міністра оборони С. Шойгу , який вимагав від де-факто кримських властей звільнення захоплених людей , тим самим також витончено підіграла кандидату, який повернувся, для посилення в громадянському суспільстві враження про чудесну « всепереможність » даного кандидата?

Якщо ці питання мають риторичний характер , і відповіді на них очевидні , то , схоже , найближчим часом ми ризикуємо стати свідками розігрування на наших очах наступних частин гігантського марлезонского балету щодо здійснення стратегічного Плану Путіна проти України - зведенню на київський престол найбільш зручного кремлівському диктатору кандидата і тим самим здійснення єдиного реалістичного варіанту встановлення його ефективного контролю над усією Україною .

Крім того , якщо розклад дій, що вживаються українською владою в опорі агресору і в обороні України дійсно визначається кулуарними домовленостями з агресором і / або передвиборчим календарем , то повторення здачі людей і територій , подібних здачі Криму , не тільки теоретично можливо , але і практично гарантовано.

http://aillarionov.livejournal.com/650409.html