Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2009.05.31
2006.12.10
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди конкурсів
Тема 7 - Осінь 2007
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тема 7 - Осінь 2007
І знову жовтень, пані та панове. Пора пригадувати приємні події, якщо такі траплялися з вами - смакувати, вкушати, напиватися ними, бо попереду самі розумієте що, суцільний дефіцит, і навіть, не дай бог, особистий дефолт. Хто і що заслужив... Але якщо не тратив щедро своє і чуже, не стрибав, закривши очі в духмяну гречку, не власноруч сіяну, якщо не було у нещодавньому вашому житті нічого такого прекрасного, цікавого, значущого, то й нічого вам на цій сторінці робити, своїм нудним виглядом чорнити напередодні великого краху золоті поетичні пейзажі!
Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем:№ 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6


Теми №7. Осінь 2007
• "Народна":
"Осінь. По вінця налити і випити..."
(пропозиція: редакція)
• "Високочола":
"Пастель осіння...Подихи розмиті,
Тіла сплелись плющем - і під дощем..."
(пропозиція: Анна Осадко)
• "Класична":
"А журавлі летять... І ти летиш...
І осінь відлітає із тобою..."
(пропозиція: Анна Осадко)
І далі щось серйозне, якісне, вічне.
• Усі надіслані на цю тему твори • Умови турніру

Літні теми позаду, і ось вони, жовтневі, листопадові, ніби печальні, та разом із тим, схоже, більш багатогранні, більш класичні? Може тому, що феромонів у повітрі поменшало, журби додалося? І бабки вже не порхають так легковажно, а шукають де зиму перебути. Утім, із осінню завжди все не просто, навіть коли і феромонів не має витягує пам'ять нотатки про їхню підступну "діяльність", і помста спалахує багряно в багатьох серцях. Саме тому першу із трьох тем і довелося змінити на більш нейтральну, бо віршовані пропозиції від наших авторів могли викликати громадянську війну між чоловічою і жоночою частинами "Майстерень", і, судячи з усього, у полон на тій війні ніхто б нікого не брав. :(
Але і осінь 2007 проминула. Сподіваюся не даремно. Можливо, читаючи, перечитуючи у якомусь 2015 році цю сторіночку, нам пригадається те чи інше, пережите восени того далекого 2007. І хтось зауважить, що Варя Черезова і Василь Роман ще і тоді писали он як цікаво, а Кока Черкаський як був хуліганом, так і залишився ним. А те, що інші супер автори того разу особливо не проявили себе, так то була тільки помилка поціновувачів. Що додати ще? Хіба лише - якщо вам, читачу, закортить написати віршика на запропоновані теми, то пишіть, і подавайте його окрім стандартної публікаційної форми ще й сюди - коментарем.
І вас прочитають!
Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем:№ 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6


• "Народна":
"Осінь. По вінця налити і випити..."
(пропозиція: редакція)
• "Високочола":
"Пастель осіння...Подихи розмиті,
Тіла сплелись плющем - і під дощем..."
(пропозиція: Анна Осадко)
• "Класична":
"А журавлі летять... І ти летиш...
І осінь відлітає із тобою..."
(пропозиція: Анна Осадко)
І далі щось серйозне, якісне, вічне.
• Усі надіслані на цю тему твори • Умови турніру
Поетичне дійство
Хронологія :
Хронологія :
Але і осінь 2007 проминула. Сподіваюся не даремно. Можливо, читаючи, перечитуючи у якомусь 2015 році цю сторіночку, нам пригадається те чи інше, пережите восени того далекого 2007. І хтось зауважить, що Варя Черезова і Василь Роман ще і тоді писали он як цікаво, а Кока Черкаський як був хуліганом, так і залишився ним. А те, що інші супер автори того разу особливо не проявили себе, так то була тільки помилка поціновувачів. Що додати ще? Хіба лише - якщо вам, читачу, закортить написати віршика на запропоновані теми, то пишіть, і подавайте його окрім стандартної публікаційної форми ще й сюди - коментарем.
І вас прочитають!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Акція - Лабораторія драматургії сучасної України"
• Перейти на сторінку •
"Поетичні розширення до закону Мерфі"
• Перейти на сторінку •
"Поетичні розширення до закону Мерфі"
Про публікацію
