ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко

С М
2026.05.13 16:06
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять

Ірина Вовк
2026.05.13 15:20
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,

хома дідим
2026.05.13 14:30
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·

Борис Костиря
2026.05.13 10:56
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.

Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,

Вячеслав Руденко
2026.05.13 09:11
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -

Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі

Тетяна Левицька
2026.05.13 05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?

Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Віктор Кучерук. Невеликі роздуми над одним із віршів

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-14 10:54:42
Переглядів сторінки твору 1245
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.673 / 5.5  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.774 / 5.5  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2026.05.13 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 19:54:28 ]
Взагалі, виглядає цікавою справою час від часу говорити про наших авторів окремими публікаціями.
Ось почали з пана Віктора, сподіваюся, пройшло без особливих травм. Варто, певно продовжити - щоб і без дифірамбів, і по суті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 20:28:49 ]


я хотів би насамперед відмежуватися від дискусій, які стосувалися Віктора Кучерука, як поета, лиш опосередковано
також, власне, хотів би спростувати маніпулятивне непорозуміння, в якому ніхто не став розбиратися особливо ~
те, начебто, я наміром "знецінив поета Віктора Кучерука"
ну бо це не так
______________________________

до речі, не знаю, кому і як (і чого), але мені дедалі більше подобається оцей фокус на характерних, питомих речах
котрі начеб весь час тут і не кричущі, не вимагаючі, а втім, якщо їх бракуватиме, це мабуть, всякий відчує одразу
можна говорити не тільки про поезії, митців, чи й начебто не митців, але ж, творців
те саме можна говорити про різні речі, про дерева, споруди, оздоби, інтер’єри
не як на екскурсії, коли часу нема геть, бо всіх більше цікавить ресторан, але є ось чотири-п’ять хвилин щоби нашвидкуруч пояснити
оце – Шевченко, оце – Свобода, ото – Жорж, а там Оперний, ага, та...

от що є характерним, скажімо, у Львові, це те, що можна роками ходити повз якийсь один і той самий старий будинок, сприймаючи його як щось належне
а потім випадково спинитися собі в ближчому ракурсі й раптово побачити якісь дуже навіть художні моменти, зрозумівши, що, по-перше,
вони тут завжди були, їх не помічалося (але вони чудовні!)
а по-друге, це раптове прозріння або іншобачення часом запросто перевертає світогляд узагалі





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:09:16 ]
Важлива, як на мене, заувага. Що стисло, вочевидь, розуміється і як не чітко зауважені раніше добрі конструктиви в кожному з нас, відгранені в наших спробах доброчинності - вийшло, чи не зовсім, це як потрафить, але ж тільки подібні речі не вмаляє вічність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:14:59 ]
мені здалося, що оця безпосередня, наче б, очевидна і простодушна заувага, щодо "людини на свому місці", як раз і може бути ось таким несподіваним ракурсом... і чому би не Віктор Кучерук, як приклад, тим більше, що я згадав його чисто інтуітивно, схопившись за перше-ліпше, що зринуло собі, але все ж імовірно не так випадково, як здається?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 12:15:21 ]
Особливо не просто з нами на квантовому рівні і глибше. )
Заглядаючи туди бачиш такі відмінності, що тутешні очі лізуть на лоба - як таке можна було сюди, в земне буття втиснути, і задля чого? Тут ж бо точно не рай. ))
Але сенси завжди знаходяться, і вони вагомі. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:02:35 ]



«Як художник, він мав набагато більше значення, ніж ми думали», — сказав Дега після смерті Мане. Навряд в когось іншого були серйозніші причини для такого твердження. Дега і Мане з року в рік спостерігали один одного, придивлялися, іноді сперечалися, але жодного разу не зізнавалися у взаємному захопленні. Однак, висловлюючись згаданим чином, Дега все ж використав граматичну множину. В Мане і справді був такий недолік: він здавався занадто звичайним, як будь-хто, хто завгодно. За словами Бодлера, це була «людина дуже чесна, дуже проста, яка робить усе можливе, щоб залишатися розсудливою, хоч, на жаль, є від народження зараженою романтизмом». Атож, щодо Мане, багато хто переконував себе в тому, що розуміє його. Мане любив успіх, любив свята, картини старих майстрів, жінок. Все це він робив по-дитячому безпосередньо. Від його міцної постаті променіла життєва сила, він міг бути похмурим, міг ображатися або жартувати — все це були абсолютно нормальні, зрозумілі людські реакції. Але якщо мати звичку роздивлятися його картини, то все постає розчаровуюче незрозумілим. Золя, який захищав і вихваляв його з небаченим натхненням, одного разу зізнався, що полотна Мане нерідко збивають його з пантелику. І з плином часу, Мане ставав дедалі загадковішим, подібно до Веласкеса.

(Роберто Калассо)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:22:54 ]
Що ж, проводячи деякі паралелі, вочевидь, можна зауважити мякість сонячної імпресії і в творчості Віктора Кучерука, без переходу до тлумачень. Це, як на мене, близько до художнього ремесла чистих імпресіоністів. Інша справа постімпресіонізм, де вже даються деякі тлумачення природи всього, і загалом без падіння в мирські стереотипи.
Бути безпосередньо в природі речей - найкращий спосіб порятунку від нездорових суспільних стереотипів.
Та це , певною мірою, подвиг, не надто увиразнювати своє тутешнє "я" на тлі більш вагомої Природи. Але ж наше "я", як цілісність, теж існує в різних вимірах. Точніше, маємо три таких "я". І бачиться, що їхнє поєднання становить максимальну творчу ціль без залежності від царини нашої діяльності.Це більш виразно досягається в музиці, малярстві, а ось в поезії і прозі ми завжди шукатимемо порозуміння із суспільством, бо ж інструмент мови - загальний. Тож маємо тонко балансувати між умом і разумом, і в області досяжної індивідуально гармонії. Це , певно, і ставить нас в літературі на те чи те місце....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:37:09 ]



із літературою в Україні дедалі скрутніше, рік за роком.... прикладом, я особисто і не збирався якось лізти в ту літературу, от чесно. але є ж ті, хто на повному серйозі позиціонують себе, авторецензії пишуть або ШІ їм пише рецензії, публікуються типу всяко, безкоштовно, безоплатно, змагаються вписати себе в сучукрліт, за будь-що. часом не зрозуміло, навіщо. ну, амбіції, ок. але якщо ти вже ухопив якусь формулу творчості і наплодив, у відповідності із нею, енергій, причому це зайняло всякий час, хай буде, декаду, але от наприклад, потім раптом осягнення, що це все недолуге насправді. або навіть без осягнення, все одно недолуге, але ж, що вже тепер, стільки зусиль витрачено на промоцію



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:46:55 ]
Ось від цього, на мою думку і рятує перебування в природі речей. Спершу без потреби особливо виділитися. Але якщо на території природи речей все ж це дається, тоді автор справді сягнув вершин.

Я не певен, що в українській літературі раніше було дуже добре, все ж під диким, вічним ординським тиском, розвивалося не зовсім те, що в природі речей.
Зараз є така можливість, але хто розповість нинішнім неофітам про потребу гармонійного перебування в правильному середовищі, а не відразу суспільних аля-зірковостях, бомонді....

Тому і цікаві найпростіші етапи початківців, ще не зіпсовані читанням інших, відомих, розпіарених пустоцвітів.