ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.05.15 21:28
Зазирнути у дзеркало води,
де хтось тобі простягує руку,
відкинути всі умовності,
потрапити в антисвіт.
Уночі все навпаки,
потаємні сутності
виходять назовні,
хтось ворушиться в темряві.

Юрій Гундарєв
2025.05.15 19:55
травня 2025 року в районі Ізюма Харківської області загинув 40-річний волонтер Кріс Гарретт, отримавши смертельні поранення під час знешкодження вибухового пристрою.
Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням україн

Юрій Лазірко
2025.05.15 19:17
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,

Іван Потьомкін
2025.05.15 18:30
Обвішана турботами й торбами
Та ще дітьми наперевіс,
Ти гордовито йдеш понад світами
Вже стільки непростих тисячоліть,
Спокутуючи невинний Євин гріх...
...І якже поміж ядерними грибами
Тобі вдається ще й тримати земну вісь?

Євген Федчук
2025.05.15 14:59
Жадібність чинуш згубити може всю державу.
Так в історії, повірте, не раз вже бувало.
Не одна держава сильна і могутня впала,
Як чиновники продажні бралися до справи.
Колись в Криму генуезці могутніми були,
Хани кримські, навіть з ними рахуватись мал

Ярослав Чорногуз
2025.05.15 13:29
Моя любове золота
Радіють лагідні каштани.
Хай щастя поміж нас вита,
Допоки дихать перестанем.
Голубоока пестить вись
Дарує нам чарівне світло
До мене, люба, пригорнись,
Аби серця вогненно квітли.

Сергій Губерначук
2025.05.15 12:04
Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.

С М
2025.05.15 11:50
чого би це було немудро
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф

запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями

Тетяна Левицька
2025.05.15 10:08
Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.

Віктор Кучерук
2025.05.15 07:00
Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.

Козак Дума
2025.05.15 06:30
Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!

Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,

Борис Костиря
2025.05.14 21:18
Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.

Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,

Іван Потьомкін
2025.05.14 18:23
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Тетяна Левицька
2025.05.14 11:25
Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.

Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —

Марія Дем'янюк
2025.05.14 10:29
А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.

А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,

Козак Дума
2025.05.14 09:01
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.

Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Критика | Аналітика

 У мереживі мережі 2
Два генії привели мене чи не з першого дня у мереживі мережі у місце перетину ниток багатьох доль, багатьох талановитих і не дуже рядків, у пекло гіпертрофованих амбіцій у числівнику та мінімізованих потенцій у знаменнику, у рай межової щирості у слові, витонченої краси рядка, юності почуттів і мудрості думки, до божевільні істеричних реакцій, до чарівної скриньки анонімності імен та облич… О, це все ще попереду. А тимчасом – чиста сторінка. І питання, з чого почати.
Почати, звісно, зі створення світу.

***
І світ, що наздогнав і розтоптав,
і небо, що громами розверзлося...

Завантажую текст. Якась табличка. Звична до того, що всі рядки слід заповнювати, бо знову плюнуть тобі червоним – помилка!, чемно заповнюю усі рядки. Тисну й на кнопку «Конкурси». Перша – конкурс Майстерень І півріччя 2008. Господи, якби ж знала, соломки стелила б і стелила, але сталося, натисла здуру та анальфабетності своїй інтернетній завдяки. Сказати, скільки разів потім каялася? Ой, і випімнули мені молоді й талановиті! Ну, хто ж знав, що у фіналі цього конкурсу, коли настане час «роздавати пряники», прийде пані редактор і насвариться юним пальчиком!
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-01 21:43:11 ]
Я утримаюсь від честі вибирати кращих з кращих. Просто по-людськи не можу давати оцінку творчості Лесі Романчук, наприклад. Якщо чесно, не розумію, навіщо зрілому автору брати участь у такого роду конкурсі. Конкуренція тут недоречна.
З інших авторів, приблизно рівних мені за віком/життєвим досвідом/рейтингом, є багато мені симпатичних як автори і як люди. Але навіть "верхівці" ще є чому вчитися і шліфувати майстерність. Не в цьому сезоні... Всім бажаю успіхів і насолоди в роздаванні пряників :)
Справді, навіщо? Написали б великими літерами при вході – «Зрілим авторам вхід заборонено! На сайті – злі собаки!», ото б і скінчена справа, але…
Та я ж не по пряники, дівчатка! Шкодять вони, пряники. І не тільки зрілим авторам. Я тут «нє користі раді, а токмо волею пославше мя…»
«Пославшей мя» книги. Оцієї.
Я ще не знаю про все, що попереду, я сміливо напискаю кнопочки. Ну, що там іще? Питають про авторську самооцінку. Тут я не дала маху (Сарочка, да лучше б ты дала этому Маху!), оцінила в скромне 4, значить, добре. А що, «Світ, що наздогнав і розтоптав» добре зроблено, на совість. Так мені підказував вік і життєвий досвід.
Від серйозного вирішила перейти до чудернацького. Друкану-но я «Абетку», отаке собі словесне плетиво-штукарство, яке утяла колись «по приколу», понанизувавши купу штудерних чудернацьких слів у порядку алфавіту за принципом відсутності розділових знаків та повного безглуздя. А чом би й ні? Люди так цілі книжки пишуть, ніхто з них нічого не уторопа, а відгуки – геніально!
Підґрунтя такого умовиводу очевидне. У задачі дано:
1. я – чоловік мудрий (аксіома).
2. хтось зумів написати таке, чого я не розумію.
Висновок очевидний. Оскільки «я не розумію», то цей чоловік є мудрішим за мене. А хто мудріший за мене? Тільки геній! От воно на оціночку 7 і потягнуло.
Отож, нахапавши у геніїв геніальних слів, швиденько струшую їх, як вареники у макітрі, перемішую, змащую сметанкою, виловлюю в абетковому порядку, забираю коми і здоровий глузд, щоб усе по-справжньому, по-постмодерному, і…

Абетка арсу

артикулюймо арс авангардовий
безецну безцінь безміру бажань

Тихо. Анішелесть. Анімур-мур.
А в тиші можна й поміркувати.
Що знає про себе і про свої вірші людина, яка написала і видала книжку? Та майже нічого! Завчені компліменти тих, хто не читав, але не признається, загадкове «Сильно, старий!» від сусідів по Пегасових стайнях, «Фантастично! Я у захваті!» від дівчаток у літстудії. Що «сильно», від чого «у захваті» пояснити зазвичай ніхто не може.
Викладаючи вірша на сторінку поетичного сайту, автор повинен приготуватися до чого завгодно – від повного ігнорування твору і цілковитого мовчання до безлічі хвалебних од, від построфно-порядково-поскладового препарування з наступним розглядом під мікроскопом, яке не снилося й патанатому, бо милосердний «холодний хірург» розтинає таки мертве тіло, а Інтернеті гицлі полюбляють навіть не з рушниці голкою зі снодійним, а тупим ножем по живому, та ще й найдошкульніше, маючи будь-якого літературного мастифа, ердель-тер’єра чи кокер-спаніеля з медалями всіх собачих виставок від грудей до кінчика хвоста не більш як за бездомного цуцика дворянської породи.
Спало чомусь на думку таке, про породу:

Про породу

Медалі гідні шерсть і екстер'єр,
Достойно, не зважайте, що собака,
Крокує містом пан ердель-тер'єр
І вишукано при потребі гавка.

А втілення усіх собачих чар
Із родоводом княжим бездоганним
Бладхаунд, спанієль і сенбернар
Або мастіно неаполітано!

А поруч — цуцик, сукине дитя,
Не знаючи ні мами, а ні тата,
У білий світ дзявкоче без пуття
Й гризе литки усім, хто того вартий.

Отак воно в житті чомусь бува:
Чим менша, бачте, і бридкіша шавка,
Тим більше приндиться, на місяць завива,
Частіш куса і голосніше дзявка.

Не між собак, а й між людського роду
То визначальна річ — порода.
1992

На цій виставці, куди ти сам себе привів на шворці чи ланцюгу власних амбіцій, всі ролі та медалі вже розподілені, всі призові місця зайняті (ну, до чого ж народ наївний!), тут свої закони, свої королі, свої авторитети. Тут у кожної болонки свій пудель, кожен пекінес сам собі чау-чау, деякі облізлі такси прикидаються пухнастими коллі, і лише згодом розумієш – вони таки коллі, але ешерихії коллі.
Визначальна річ – порода. Спробуй посперечайся. Люди також належать до різних пород. Не навчиш вівчарку лазити в лисячу нору, а болонку – полювати на качок. Так само ж і люди поділяються на безліч категорій, з яких важливими для існування в мережі є здатність чи нездатність вчитися.
Люди загалом часто належать до категорії нездатних навчатися. І мають на це повне право. Ну, система така, не засвоює інформації більше за ту, що заклали у школі, при спробі завантажити бодай ще трохи, на дисплеї з’являється віконечко – «диск заповнено, вставте новий». А новий вставити нікуди. Отак і живуть.
Поет не може, не має права за визначенням належати до систем із обмеженими здатностями.
Поет – це тонка система світосприйняття, світовідчуття і світовідображення у слові.
Світ – безмежний, тому можливості сприйняття повинні дозволяти адекватне відображення.
Якщо «диск заповнено», а вставити новий нікуди, відображення адекватним не вийде. Об’єм свого жорсткого диска поет демонструє світові, і нонсенс, коли його місткість визначається у кілобайтах. Погано, якщо у «мега». Нормально, якщо у солідних «гіга». Справжній поет обмежень не має. Засвоєння інформації, пере форматування, заломлення крізь призму власного світогляду – і продукування нового – ось те, що визначає і відзначає творця на тлі мегабайтових потенцій з гігабайтовими амбіціями.
Творцеві усе на користь – і хвала, і хула. Бачити обіоч, слухати обіуш, фільтрувати крізь дрібне сито світову маячню, промивати джерельною водою справжньої поезії душевні фільтри, не дозволяючи засмічувати брудом і блудом робоче місце поета – душу.
У мереживі мережі фільтри забиваються миттєво. Селевий потік чужих думок перетинає шлях власній, здавалося б, виваженій, усталеній, вивіреній ріці емоцій, і відтак спокійна досі вода приречена шукати нового русла. Щоправда, це стосується лише систем, здатних навчатися.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-01 15:22:33
Переглядів сторінки твору 7766
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.475 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.455 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-01 15:26:01 ]
Дорогі Василинко, Володимире, Тіно та інші мої друзі, яким видалася цікавою спроба дослідження віртуальних реалій у реальній віртуальності - крок далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-01 17:39:27 ]
Дякую. Цікаво-цікаво. Жаль, що мало цих, текстових, ласощів наразі запропоновано.
Та знаю, що у вас вони, Лесю, як у кожної доброї української газдині є, і в потрібній кількості. Як і вино щемких, зауважених-отриманих відчуттів.І багато, багато чого іншого...
Та й хто, як не ви?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 05:04:32 ]
Цікаво. Я неодноразово думала над тими питаннями, які Ви тут порушуєте, пані Лесю. Але не очікувала, що вони для Вас аж так болючі. Мені здавалось, що все це більше хвилює таких, як я. Я бажала «построфно-порядково-поскладового препарування з наступним розглядом під мікроскопом», принаймні від редакторів, коли тільки потрапила до ПМ. Але не отримала. А потім почитала рецензії під чужими віршами і ба-агато чого зрозуміла. І про себе, і про інших, і про цей сайт. Я відчула вагу і значення «медалей» «мастифів». Я зрозуміла, що я не більше, як «безпородна шавка», принаймні в очах тих, для кого регалії - першооснова для розуміння краси. Нічого дивного, я з цим зустрічалась і раніше. У моєму житті був випадок, коли я написала пісню і показала одній людині. Ця людина сказала мені, що пісня так собі, для сільської місцевості зійде, але не варто перейматися, бо я ж не поет. Як же я була вражена, коли ця ж людина щиро плакала від захвату, коли побачила реакцію на цю ж пісню інших людей. Тож я почуваюсь на цьому сайті, як той «пекінес» що « сам собі чау-чау». І не тому, що я так хочу, а тому що мене на це змушують обставини. На що я нарікаю? На відсутність кваліфікованої критики. Святе місце пустим не буває. Немає критики кваліфікованої – отримуйте:
«А поруч — цуцик, сукине дитя,
Не знаючи ні мами, а ні тата,
У білий світ дзявкоче без пуття».
І немає у кого бідним «цуцикам» повчитись розуміти «породистість».Бо "мастифи" ж занадто розумні, щоб розтлумачувати їм що й по чому.Звичайно, критика часто сприймається болюче. Саме тому вона повинна бути кваліфікованою, що включає в себе обґрунтованість, виваженість, доброзичливість і повагу. Але критика повинна бути, бо інакше це – не ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ. Мені здається, що саме з-за її відсутності виникає стільки образ і суперечок. Можливо, варто щось змінити у правилах. Можливо, треба заохочувати аналіз користувачами віршів один одного у розділі «критика і аналітика», принаймні тих, хто претендує на рівень R. Можливо, варто ще трохи посперечатись, визначитись з питаннями і винести їх на голосування.
Мені подобались Їжачі хроніки. Вони створювали враження, ніби у ПМ існує спільнота. Бо коли людина сама по собі, у неї може створюватись враження, ніби всі інші – проти неї. Реакція на коментарі показує, що таке буває не так уже й рідко. На жаль. За останній час ПМ щось втратили. Не знаю що, але це більше не ті ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ, що були ще пів року тому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 19:01:59 ]
Тетяночко, щиро Вам дякую за такий відгук.
Якби ж отак зразу знати, хто хоче вчитися, щоб писати краще і не наступати на граблі, на яких вже хтось витанцювався багато років тому! Аналізувати і критикувати - справа ризикована, бо часто отримуєш ляпас навідліг.
Знаєте, Нікуся Новікова починала десь рік тому отак детально пояснювати, аналізувати, допомагати - реально допомагати, в усю міру її таланту - іншим. А чим скінчилося? Хтось дувся, ображався, хтось починав вихваляти її, підлабузнюватись, щоб "не чіплялась". Кому це пішло на користь?
Тетяно, про Вашу пісню. Якщо Ви здатні написати щось таке, що торкається серця (не розуму, а серця) людей, це значить, що Ви - поет. Це - дорожче за всі нагороди. Хоч "мастифи" думають інакше.
А Майстерні й справді не ті, що були рік тому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 23:59:31 ]
..з насолодою слідкував за перебігом Ваших думок... Не беруся оцінювати(що стосується творчості..) за химерною шкалою ЛМ. Та й чи можна достатньо, чи недостатньо (...) поцінувати розум, талант.!?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-05 09:54:11 ]
Ось, і я - анальфабет... - душа - прийшла, і, що їй учитися - вчена, - у безмірі безчасся, їй, би, лишень - пригадати, відтворити свою сутність, бодай у слові. Може тому, так болісно сприймає критику, бо - "що вони знають про мене..."
Думається... - груба та справа - ножем (од кам"яного до ей-ті нано-кіберк-скальпеля постмодерного) - у нутрощі найтонших сфер, колупатися. Звісно, порада, підтримка, зауваження - нагальні, аби - жайвір ув висі не захлинув, та із власного досвіду - черпаю натхнення і вчуся вичитуючи тексти шанованих дописувачів ПМ, - і, буває, у такі запаморочливі віражі втрапляєш! У цьому сутність. Продукувати високість перманентно - не реально, тому, і - спади у ПМ, у різноманітті поетичних яв легше вирізняти достойників, котрих варто наслідувати.
Щодо конкурсів, дурня, - амбітність у поезії - цуценяче метляння (хвостом - егоцентричного тіла).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-05 20:19:27 ]
Прийшло сонечко - і посвітило.
Для того поет на світі і живе.
Хтось думає інакше - і плодить протилежне.
Перманентно - нереально... Анальфабетненький ти мій... (ой, вибачте - Ви наш)!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-02-05 22:11:47 ]
Прекрасна аналітика, Лесю. З насолодою читаю таке філігранно- барвисте слово фахівця про мереживо мережі, де багато людей проводять тепер більшу частину свого життя. Люди прагнуть спілкуватися,
чи отримують вони те, на що сподіваються і чого очікують? Якщо ні, то чому і як цьому можна зарадити? Напевне ця річ має продовження і там є відповіді на багато подібних запитань. Дуже глибокі родуми про творчість, поезію, про тонкі грані людських відносин. Дякую за безцінні хвилини спілкування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-05 22:24:20 ]
Яка там аналітика, Наталю, так, пописую собі знічев'я! Куди мені, я ж не вчителька літератури!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 20:07:46 ]
Гарна іронія, хоч і сумна:(