ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
Загине все, що де було,
Підземний кит і три слони.
Стрімке вогненне помело
В руках чортів і Сатани.

Дотліють залишки майна,
А в позахмарній вишині
Вселенська визріє війна,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Поеми

 Наш Декамерон

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-26 20:33:49
Переглядів сторінки твору 280732
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.153 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.147 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
СУЧАСНЕ
РОМАН У ВІРШАХ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2026.04.08 19:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ланселот Музограй (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 14:35:47 ]
Добридень, Мріє, бачу, що ім"я своє Ви носите ні, недаремно, бо мрієте найбільше за усіх. Та мрії щось такі з відтінком суму. На майстра Ви майстерність покладіться, і аж дивись, і здійсниться усе.
Убік: хоча мені печально так це чути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 14:41:09 ]
на нього покладаюсь, як на Долю.
та не сумуйте, добрий Ланселоте,
все якось буде
/собі/ та навіщо "якось"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 14:36:56 ]
Серця що визріли чи здатні розлюбити?

Не думаю, що він тебе не любить...

Хіба ж у пам'яті живе любов?..

Любов - це дійсність, що завжди з тобою...

А ось з коханням важче - небезпеку
відчула, Мріє, ти, здається, справжню.

Ти правильно оцінюєш кохання,
воно приносить "рідність" - безмір той,
який єднає двох у втіленні Господньої Ідеї...
Єдиної для нього і для неї у дану мить буття.
У цьому й складність - "у дану мить буття",
але я зроблю так, як ти схотіла.

Він відведе тебе сьогодні у минуле!

Але і ти скажи мені, що буде далі,
якщо ти станеш повністю щаслива?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 14:50:40 ]
о, Вам я дякую і до землі схиляюсь...

що буде далі, коли сонце зійде
і ранок вмиється небесним сяйвом?
що буде після того, як струмок
наповниться холодною водою
і в ріку перетвориться?
що далі?
життя, наповнене і сенсом, і коханням,
і мріями, які, хоча й збулись,
але ще довго кров підігрівають.

я буду з ним у горі і у щасті.
і більшого не хочу. менше - теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 15:23:56 ]
О як мені відома ця осяйність!

Але є й інше, що прийде слідом!
Згадай, хто ти! Чому таке ім"я у тебе!
Не я ж його давав тобі учора.

Отримавши одного з багатьох,
відповідати перестала б ти своєму
призначенню, а значить зникла би й для інших, - чи це не смерть? :(

А як піде і він також?
Але я дам вам спробувати це!

Не знаю чи і вийде - він змінився, то чи полюбиш, покохаєш і нового?

Якщо "біда" така і трапиться, натомість, залишите ви тут свої відбитки, своїх, як кажуть, двійників, які покладене на вас нестимуть далі.

Але не певен я, що вища "рідність" дається тим, хто в мудрості самотній...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 15:33:40 ]
як гірко бути Мрією для всіх,
та не для одного,
якби Ви знали...

я думати не хочу про "якщо",
принаймні зараз, потім буде видно.

так, двійників своїх залишимо, авжеж :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 15:28:48 ]
Якщо готова ти піти і залишитися, то спробуй!
Та житимеш тоді у двох світах, не знаючи про цю розділеність нічого...

(Але ж яка! з такою ох, нелегко, і як тримає лицар молодий її в руках, та в будь-якому разі, чи він, чи ж бо його відбиток - підуть далі!).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 15:42:59 ]
чекаю з нетерпінням!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 18:12:27 ]
Привіт,
здається уві сні літав я,
бо пам'ятаю, засинав на лузі,
в твоїх ногах, прокинувся ж у келії...

І ліжко поруч пахнуло тобою,
здається я чимало пропустив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 18:19:25 ]
З пробудженням!
то добрий наш господар
велів тебе сюди от перенести,
а я - ти прав - спала з тобою поруч :)
що снилося тобі, ти пам"ятаєш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 20:14:27 ]
Так, пам"ятаю, вклалося усе у голові.

І це для мене очевидний сором. :(
Я спав, коли не спала, певно, ти,
а бути мало зовсім навпаки!

І чув я - що чудово танцювала.
А ще, наш Майстер виконав твоє бажання.
Наскільки знаю - ти тепер як я,
ми можемо світами мандрувати!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 20:26:11 ]
Багато знаєш, хоч і міцно cпав :)

Так і було, тепер я можу це,
але не вмію. ти мене навчиш?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 20:57:06 ]

О так, звичайно, вміти і могти
це трохи різні речі. Дай-но руку!
(Який приємний доторк, і на серці
відлуння тепле пристрасті, знайоме).

Відсторонись од звичних відчуттів,
забудь про тіла існування, шкіру,
про запахи оті, які довкола,
заплющи очі, вуха затули,
ні, не руками, подумки, звичайно.
Коли усе те зробиш, то в собі
у тінь, яка під серцем, загляни,
і, разом з тим, ступай вперед ногою.

Я поможу тобі, бо я вже вмілий,
та зосередься - відключай чуття,
затим у тінь, і, разом з тим і крок.
Роби хоч якось - у потрібну мить,
я потягну тебе, вслід за собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 21:12:54 ]
Ого, наука ціла :)
так... чуття... і запахи...
а знаєш, вже було це,
колись я подумки літала у минуле,
та що літала - я у нім жила,
ми там... ой, вибач, надто балакуча
я щось сьогодні...
ну-мо, все спочатку!
запахи... чуття...
під серцем тінь...
і крок вперед
роблю
я....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 22:54:48 ]
Чудово, здібна учениця! Глянь угору,
це ноги Зеня, на підошві мед,
він вчора потоптав якусь красуню? :)
Навколо нас магічний перший світ,
той що колись був повністю земним,
та відійшов з роками у минуле,
поглянь сліди замшілі, ах, пробач,
тут холодно, тримай цей плед, накинь на себе,
та треба далі, те ж саме роби,
але руки не відпускай моєї!

(Яка рука, легенька і приємна!
Її обійми певно теж легкі,
цікаво, чи легка вона у ліжку,
я знаю, так! а звідки? легша за усіх!..)

І не дивись! йдемо все нижче, й нижче...
Чим нижче ми зійдемо - ближча відстань!

(Вона так мило вкрилася волоссям -
пухнаста кішечка, і звабна, чорт візьми)
Не дай же Бог, вона відкриє очі,
і вгледить те, на що подібен став я! :)
(Хоча навряд жінки в іллюзії полоні,
але злякається, ще й мову втратить!
Та з боку іншого - німа красуня,
що може бути краще? Але стогін,
кохання стогін! Ні, нехай вже мовить... :)

О, Мрієчко, не відкривай ще очі,
тут кожен крок, як нагорі мільйон!
Тепер угору, можна відкривати
(а вії довгі, і такі вразливі!)

цей світ майбутнього - тут магії нема,
дорога тут закінчилася нижня...

Той самий рай, ні жаху, ні смертей,
людей не так багато, але є.
І ми, земні, отут уже безсмертні...

Але колись тут буде те саме, що й на Землі,
і шлях проляже далі. Ким би ти
хотіла стати тут, скажи мені...
(Тримаю руку на її плечі, вона ж вдає
немов не помічає!..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 23:21:28 ]
мені було так страшно
у тих світах, холодних і замшілих,
з них віяло чи мороком, чи смертю.
як добре, що мене ти вів за руку.
отак - за руку - я б з тобою йшла
у всі світи, минулі і прийдешні...

майбутнє, кажеш? ти не помилився?
просила Майстра я віднести нас в минуле,
причину пояснила, навіть двічі.
та тут - безсмертя, що також цікаво :)

я хочу бути Мрією і тут,
адже поети і в майбутньому безсмертні? :)
а ще я хочу, щоби ти був поруч
і руку так тримав у мене на плечі
так ніжно, як умів це тільки ти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 23:55:37 ]
Я? (так, можливо, кожна ж бо клітина
на неї відкликається, кричить
що прагне, прагне, прагне, прагне, прагне...)
О, так мені ніхто не говорив,
ніколи, навіть в миті, як стікав я кров'ю...

- Тож Майстра ти просила про минуле?
Він зрозумів тебе, у світі цьому
немає магії, тож як колись,
я чистий від могутності земної,
перед тобою, Мріє, - без прикрас,
з печалями минулого і щастям,
якого не знаходив на Землі...

Так важко відшукати було погляд,
в який занурившись на мить би відчував
відлуння чисте, розуміння, ніжність...

Ти знаєш правду Майстра? він колись
отак, як зараз ми, пішов у далеч,
Наяда Осені - його дружина,
у них і діти є... А ти вагітна,
я щойно це відчув, - моє, здається,
ні точно, це моє! Гляди на мене,
чому, скажи, так трапилося з нами?

Але мовчи, цю хвилю промовчи,
я дихатиму долею своєю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 00:33:44 ]
ти знову той, якого я кохала,
кохаю й досі, наче ще сильніше.
якщо ти не помер від ран смертельних,
якщо твоє дихання щось тримало
на цій межі - між забуттям і світлом,
то я була, мої були молитви
за тебе, милий, за кохання наше.

впізнай мене серед чужих облич,
серед мільйонів доторків зухвалих,
крізь піт любовний, що тілами тік,
ти не зі мною був - це я була з тобою.

Вагітність відчуваєш у мені?
Дитя твоє після тієї ночі,
коли краплини ти лічив на тілі
моєму, спраглому до губ твоїх,
коханий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 12:55:55 ]

Він мовчав, тільки в очі глядів і прекрасні вони,
наче хвилі несли у глибінь безкінечного "разом",
і, узявшись за руки, мов діти - без тіні вини -
йшли вони, й кожен слід їхній сяяв блакитним топазом...

http://maysterni.com/publication.php?id=51058


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 12:58:09 ]


Ось так закінчилася ще одна наша історія, але не дійство...



1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   43   Переглянути все