ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Світлий - [ 2012.11.28 02:55 ]
    На пні
    Древо життя –
    бензопилою смерті.
    На пні страждань
    пагін надії погас.
    Явись ще раз,
    щоб перед тим як вмерти
    Мені простив….
    Я винен був…
    Пробач…

    Були ті дні як бджоли медоносні,
    Приносили і радість, і красу…
    А далі осінь, листя сухопосне.
    Осіннє злато вкутало в журбу.
    Змінилось все. Не явишся у гості.
    І янгол Твій не висушить сльозу.
    Не тішить навіть сонце високосне,
    А тінь щодня спокутує вину…

    Древо життя –
    бензопилою смерті…
    Прощальний день
    його календаря.
    Тремтить гілля,
    що в небо було вперте
    І стовбур –
    віддаляється від пня.
    Троскіт гілляк…
    Глухий удар…
    Зітхання…
    І невимовна
    Втрати гіркота…
    Невже ця мить,
    Невже вона остання…
    А за межею –
    Вічна чорнота…

    Це пишна велич – камінь спотикання.
    У світській славі, в ній причина бід.
    І ти востаннє, плачучи, востаннє
    Слова гіркі карбуєш на граніт…

    Древо життя –
    бензопилою смерті.
    На пні страждань
    пагін надії погас.
    Явись ще раз,
    щоб перед тим як вмерти
    Мені простив….
    Я винен був…
    Пробач…

    28.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  2. Юрій Левченко - [ 2012.11.27 20:16 ]
    Доні
    У твоїх очах голубим зоріє,
    цей безмежний світ полюби , Маріє -
    за його тепло і розмай зелений…
    Що б там не було – пам`ятай про мене.

    Ти-моя душа і частинка сонця.
    Випаде роса і хвилинка, доця -
    підемо удвох мандрувати гаєм,
    ми про все знання здобувати маєм :

    про орду комах і будову квітки,
    як літає птах ,і що бачить звідти.
    Де життя бере свій новий початок -
    як іде старе краще замовчати…

    Чи були дітьми пан Адам і Єва,
    чи такі ,як ми принци ,королеви?
    А чи відрізнити справжні ,чи то блазні ,
    як гуртом зібрати у загальній лазні?

    Що вага грошей ,висота посади,
    як рядком дітей нас Господь посадить -
    є зразковий учень, хто підніме руку -
    мов засвоїв ,отче , всю твою науку?

    Страх перед безмежжям-сутність всіх релігій.
    Смерть-немов пожежа у кварталі втіхи.
    Нам чужа знайома ,а своя-ніколи.
    Благодать райова душу не знеболить…

    Що дітям до того ,у своєму серці
    вони знають Бога ,що не має смерті.
    Ще не залякали їх отці-пророки,
    що батьки їм дали за оці всі роки

    те і є .Уважно слухай мене ,доню :
    треба-в рукопашну підемо за долю,
    за безсмертну душу ,за любов співочу.
    За життя все мушу встигнути ,що хочу.


    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Сергей Цюрко - [ 2012.10.23 14:07 ]
    Тiльки вибери мене! - Нічне прозріння
    Бог всё видит, но не Он, к сожалению, председатель Центризбиркома…

    НОЧНОЕ ПРОЗРЕНИЕ

    Выборы! В головах у людей - только выборы!
    Все на выборы! В массах – выборы!
    «Ти бери! Все собі бери!
    Лиш ВИБЕРІТЬ МЕНЕ! Виберіть!»

    Настала Осень – настали Выборы!
    Есть измененья не только в Природе!
    И все, кто хочет быть где-то выбранным,
    Вдруг начали свой «Поход к Народу».

    Подход к Народу здесь каждый ищет:
    Себя, как Бога, - на все Иконы!
    А то, что Души не стали чище,
    И сплошь в Народе лишь мат да стоны!?!

    Вот те, кто раньше не шибко кланялся, -
    Враз улыбаются, клянутся чествовать!
    А те, кто раньше всё дурью маялся –
    Бросились тут же Народ приветствовать!

    А может почаще нам делать выборы –
    Чтоб что-то сдвинулось в стране и в Партиях,
    Чтоб не успевали грешить те, кто избраны,
    Чтоб возрождалась в стране Демократия!

    Выборы! Повсеместно - выборы!
    Все на выборы! В мыслях – выборы!
    «Все бери! Навіть Душу мою бери!
    Тільки ВИБЕРИ МЕНЕ! Вибери!»

    А Природа выказывает расположенье:
    Выбирает - по-прежнему нянчится с нами!
    Выбирает – к Любви повсеместной движенье,
    Не бросаясь на Ветер пустыми словами!

    И я - за Любовь на Земле – голосую!
    И я - за Детей – что в Любви – голосую!
    За Правду и Честность ВСЕГДА – голосую!
    За Бога - в Сердцах всех людей – голосую!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  4. Наталя Чепурко - [ 2012.10.13 20:44 ]
    Любовь Творца.
    От малого к великому ведёт меня дорога:
    Дорога испытаний - жизни путь.
    И, если ты в душе имеешь Бога,
    То ты придёшь к нему когда-нибудь...
    Отец нас каждый раз благословляет
    На труд любой и добрые дела...
    Мы пробуем: по-разному бывает...
    Душа страдает... корчатся тела...
    Но мы идём-Он нас не покидает.
    Он мысли наши в Истину ввернёт.
    Тому , кто спотыкнулся-помогает.
    А, кто отстал-невольно подтолкнёт.
    Любовь Творца безмерна,многолика-
    Найдёшь её в любом своём порыве,
    Как отраженье солнечного блика
    Иль, как сонет в божественном мотиве...
    Безмерная любовь и доброта,
    Замешанная на сознании участья,
    Ещё сестра их - красота,
    Украсят мир, подарят людям счастье!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  5. Шон Маклех - [ 2012.10.12 15:01 ]
    Запах вересу
    Старий ірландський божевільний сад
    Корінням проростає в порожнечу,
    Глухим дольменом нависає над
    Минулим та майбутнім, і малечу
    Журливо кличе на грушкИ і виноград.
    Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
    Послухай вітру стогін, осені журбу,
    Торкнись долонею холодного каміння
    Ти знав лише поразки й боротьбу,
    Чув моря шум і чайок голосіння,
    Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
    Піти болотом і нечутною ходою
    Розтанути у гіркоті нічної мли,
    Лягти під вересом чи під вербою молодою,
    Землею стати чи пірнути в глибину
    Старого пагорбу, де тихо сплять
    Прозорі привиди синів Богині Дану
    Чекаючи…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  6. Вадим Гаращук - [ 2012.10.10 11:13 ]
    * * *
    Коли занадто вивернутих слів
    І пишномовність, й вичурні кліше
    То, зазвичай, відсутній в тексті лейтмотив
    Відсутній зміст, а форма є лише

    Мов оболонка - в'яла і тонка

    Розумному ж не треба вензеля
    Й чуттєвому - пишноти не потрібні
    Все просто: небо є, і є земля
    Господь, важливі речі й люди ближні

    І полонить не блиск, а глибина
    А зрештою - це все...слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (1)


  7. Шон Маклех - [ 2012.10.08 18:31 ]
    Вітер і крик
    Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.

    Вітрила мої свідомості
    Напнуті над кораблем мрій
    Несуть моє тіло
    По крижаних пустелях реальності
    У порожнечу Великого Звільнення.
    У тихих сутінках слухаю Баха
    Під небом чорним готичного храму.
    Кожне місто це теж океан думок
    На човнах віршів і каравелах книг
    Попливу за обрій…
    Чи то хвилі чи музика
    Гойдають мене у цій нескінченності снів,
    У цій кавалькаді дерев-прочан,
    Мій одяг-тіло важить менше піщинки
    Про яку говорив Будда,
    Яку вітер носив по тій пустелі,
    Де блукав мовчазний Христос,
    Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
    Яка сама є Всесвітом,
    Каменем наріжним Землі,
    Уламком гори Сумеру
    Якорем Ковчегу плинності.
    Літаю щоночі над старим Дубліном,
    Над зеленими пагорбами Ірландії
    Білою совою сучасності –
    Птахом замшілого лісу
    І вересового стогону…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  8. Наталя Чепурко - [ 2012.10.04 08:59 ]
    Разочарование.
    Я все еще тебя хочу,
    Но только телом- не душою:
    Душа обманута тобою:
    Я в глубине души кричу!
    Нет не обида и не ревность
    Меня так тягостно гнетет,
    А мнимых чувств пустая бренность
    И лживых фраз водоворот...
    Я ностальгией не страдаю...
    На мир смотрю Любви глазами.
    И трезвость мысли соблюдаю,
    Но что-то дрогнуло меж нами.
    Ты мне не должен в оправданье,
    Но есть эстетика Любви...
    Могу учесть твои желанья,
    Но хитрость у тебя "в крови".
    А я- открытый человек,
    И не люблю, когда "юлят".
    Я принимаю, как намек
    Твой "огнедышащий заряд".
    Быть может "выстрел" будет метким,
    А, может быть, и "холостым".
    Исход познаний будет редким-
    Уже "разведены мосты".
    И что, конкретно,интересно:
    Ты не обидел, не "достал".
    Сама себе признаюсь честно:
    Ты просто-разочаровал...
    И независимо от текста,
    От принадлежности к сословью-
    В моей душе не будет места
    Заученному многословью!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Сірий - [ 2012.10.02 20:52 ]
    Повеління
    Цар Вавилону превеликий,
    Володар древньої землі
    Так громадянам повелів:
    Як зателенькають музики,
    Хай пильно дивляться владики,
    Щоб і великі, і малі

    Вклонились богу золотому.
    А ні, то в огненній печі
    Спалити. Хай би тисячí,
    То не дозволю я нікому
    Мені противитись у цьому, -
    Йдіть на пости, наглядачі!

    Сидрах , Мисах і Авде -Него, -
    Єврейські мужні юнаки
    Не впали ницьма все - таки
    Перед поганським оберегом.
    Царя самолюбиве «его»
    Об гнів ошпарилось палкий.

    Тож піч огненну натопили
    І семикратно дров дали.
    А хлопці наче три орли
    В серця черпнули з неба сили,
    І в жар палаючий входили,
    Аж охоронці полягли.

    Дивився цар на їх кончину,
    І ось до трійки юнаків
    Четвертий хтось-то підоспів,
    Немовби був він Божим сином.
    Царя стривожила картина,
    З печі їм вийти повелів .

    Вони, немов з кімнат палацу,
    З вогню зійшли на білий світ.
    Бомонд розгублений стоїть.
    Пустою виявилась праця,
    Бо хлопці смерті не бояться,
    А Бог Всевишній - їхній щит.

    І видав цар такий наказ
    Всім підданим вавилонянам :
    Хвалити Бога безустанно,
    Що трьох мужів од смерті спас!

    Це повеління і для нас
    Теж актуальне , прошу пана.






    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  10. Ольга Будзан - [ 2012.09.27 16:53 ]
    Шумить вода Всесвітнього потопу...
    Шумить вода Всесвітнього потопу
    в моїх думках,
    шукає десь притулку одинока
    душа, мов птах.
    Знайдеться може дерево чи гілка
    в стихії бід,
    врятується самотня українка
    і її рід.
    Але пливе ковчег по хвилях
    розбрату в вир,
    не видно гілки порятунку
    ні вздовж, ні вшир.
    О, де ти, дерево спасіння,
    від власних дум,
    я голубом до тебе лину,
    прийми мій сум.
    Злітаю ластівкою в небо
    над морем сліз,
    хоч би верба, хоч би калина,
    хоч тінь беріз.
    Ось чорним птахом піднімаюсь,
    вода шумить.
    О, появися, провидіння,
    хоча б на мить.
    Не дай пропасти одинокій,
    слабкій на дні.
    Нехай в душі післяпотопні
    засяють дні.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  11. Ольга Будзан - [ 2012.09.26 15:13 ]
    Сліди. (За легендою).
    Нема нічого - лиш сліди
    і небо кольору слюди.
    Там двоє - Бог і чоловік,
    що поєдналися навік.
    - Чиї сліди це? - він питає.
    - Це наші, - Бог відповідає.
    - А он, дивися угорі,
    чому сліди тільки одні?
    Ти мав якусь роботу може,
    що там мене покинув, Боже?
    - Тобі було там важко йти
    і мусів я тебе нести.
    Нема нічого - лиш сліди
    і небо колоьору слюди.
    Скрізь по землі ступають люди,
    а поряд Бог із ними всюди.
    І я благаю, хоч не гоже:
    "Неси й мене хоч трошки, Боже!"
    ps. А ще благаю без зупину:
    "Неси, наш Боже, Україну!"


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  12. Василь Світлий - [ 2012.09.20 19:09 ]
    На Голгофу

    Хвороби,
    негаразди
    і…
    клики.
    А вдалині…
    видніється
    Голгофа.
    Ще крок,
    півкроку…
    Тільки би…
    дійти.
    Тяжіє хрест….
    Лишилося ще
    трохи…

    20.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (11)


  13. Ольга Башкірова - [ 2012.09.20 13:41 ]
    ***
    Сніг паде над світом -
    Відпочинуть віти,
    Зацілує вітер
    Всі земні сліди.
    Ті, кому я ладна
    Неба прихилити,
    Будете щасливі
    Нині і завжди.
    День минув і стерся.
    Сплять малі озерця.
    На рівнині зорі
    Розсипає Бог.
    Є куточок раю
    У моєму серці -
    Там весела учта
    Для небагатьох.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Сірий - [ 2012.09.19 12:42 ]
    Графи
    1
    У передбачені, готові графи
    Записуються дні душі моєї,
    Чи із Христом я йшов до Галілеї,
    Чи з Юдою заходив до Кайяфи.

    Душі вдяганки зложені до шафи,
    Де є між них замурзані у глеї
    І є білесенькі, як цвіт лілеї,
    Хоча поношені , та чисті лахи.

    Хотів я стерти всі погані справи,
    Щоб судової не торкнутись лави
    Та , як старався, - не зумів.

    Перо писця діла чеканить
    В графу хвали, а чи догани,
    І все йде чергою в архів.
    2
    Там, у архіві на полицях справи
    Лежать допоки власник не захоче
    Вложити між ті графи свої очі
    І винайти для себе щось цікаве.

    Він синові призначив путь криваву,
    Як письмена глаголали пророче.
    Тепер його серденько залоскоче
    Бодай би запис, що його я славив.

    Якщо б я навіть на синедріоні
    На вирок смертний потирав долоні,
    Та потім схаменувся, як Петро,

    Він би закреслив злі мої діяння
    І дія ця була б його остання
    Мені на порятунок і добро.
    3
    У вічний порятунок вірю я,
    Осягнення небесної країни,
    А ще, бажаю я для України,
    Аби спасалась і матінка моя.

    Тут чую пісню солов’я
    І думаю, якщо у світі тліну
    Такі сонати солов"їнні,
    Що ж небеса тоді таять?!

    - Закресли , Боже, всі недобрі графи,
    І запиши, що я не був в Кайяфи,
    І з Юдою не зраджував Христа,

    А йшов із учнями від Галілеї,
    Аж до гори високої тієї
    Життя почати з чистого листа.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  15. Наталія Крісман - [ 2012.09.17 12:01 ]
    ЯНГОЛИ СХЛИПУЮТЬ...
    Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
    Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
    У висях пронісся в своїй вогняній колісниці,
    Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою.

    В проваллях між хмар янгол білий дивився розпачливо,
    Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників.
    "Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?" -
    Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення.

    Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши -
    Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності.
    Тривожився янгол: " Коли вже єство людське зміниться?",
    Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище.

    Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини,
    Що проситься в вікна і двері душі запропащої,
    Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими,
    Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані

    Душі, що вдивляється в небо в надії - розвидниться,
    Та небо, здається, все дужче палає загравами...
    Допоки людина дорогами йтиме кривавими -
    З небес буде чутно єдине - як янголи схлипують!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  16. Володимир Сірий - [ 2012.09.16 16:55 ]
    *-*-* / хто знає /
    Хто знає, де то буде краще нам, -
    Незвідана межа між «тут» і «там».
    Тримаємося видимого більше,
    Із вірою лишившись сам –на –сам.

    16.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  17. Світлана Кедик - [ 2012.09.07 11:53 ]
    Осінь. Вітер.
    Навколо спокій і тиша

    Завмерло листя ніжним трепетом у твоїх долонях, якось так, ненавмисно, торкаючись теплої скроні ти пройшовся крізь мої пальці. Загойдалось волосся шелестом в думах, закрутилось вихором й осіло цілунком на щоках, на шиї, на грудях… повсюди. Жовті плями в зіницях багрянцем спалахнули вже опалого листя на зелену ще літню траву. Я застовпіла від дотику твого, від подиху й слів, що так палко між пальців малюють – люблю. Люблю свіжість вдихати із ніздрів на світанні у променях сонця згори де сяйвом із ночі розкучерявлений, розжарений, розніжений… мною з’являєшся ти.

    А там за небокраєм, як вечір спати лягає, та в обійми дня, та в пелени ночі тихенько на лужку осідаю й шепочу всьому світу – Осінь. Вітер. Осінь. Вітер…. І пишу

    Навколо спокій, тиша.

    Й так глибоко дишуть хмари у напіввидиху білими колами примарних видінь. Певно лик Господа зійшов на Землю й під калиною сів. Закрутив пасмами тривогу в червоних ягодах так, як годиться Богу. А в змерзлих пагонах, тим часом, зародилась любов. Так-так крилатим пегасом здійнялась у вир і надто схожий політ на журавлиний потік пробігся сльозою-росою, чистішою за…

    Так і сидів, підкорений тишею, спокоєм.

    А там за небокраєм, як вечір спати лягає, та в обійми дня, та в пелени ночі тихенько на лужку осідає й шепоче всьому світу – Осінь. Вітер. Осінь. Вітер…. І пише

    Навколо спокій, тиша.

    Ти тільки придихайся, як скаженіють думки та сипле калина словами – твоїми, моїми, нашими. Щоб Господа лик в осінній печалі визирав зі спраглої міміки снів. Аби Господа лик у диханні моїм і твоїм ще вічність німів. Німів поцілунками слів і сльозами здолених морщин.

    А там за небокраєм, як вечір вітається з днем, ніч невблаганно впускає у спокій вітряних пісень. І дише у напіввидиху розкучерявлена, розжарена, розніжена… тобою. По всьому світу - Осінь. Вітер. Осінь. Вітер. І пише

    Навколо спокій, тиша.

    07.09.2012



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  18. Святослав Горицвіт - [ 2012.09.04 21:40 ]
    СИЛА ВІРИ
    Будь впевнений у собі,
    Роби як серце каже,
    Висловлюй свою думку сміливіше!
    Лікуй свої хвороби –
    Життя усе покаже
    І в душу свою заглядай частіше!

    Найбільше сила віри
    Лікує від хвороби –
    Ти в змозі подолати перешкоду!
    Латай великі діри,
    Бери цілющі скоби,
    Зроби для себе сам гарну погоду!

    Постав для себе цілі
    І ти досягнеш мрії,
    Будь тільки наполегливим у цьому!
    Повір у власні сили,
    Та не втрачай надії,
    Стань сам господарем у своєму домі!
    Серпень 2003



    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (1)


  19. Володимир Сірий - [ 2012.09.02 17:11 ]
    Доля.
    Я долю за недолю
    Не б’ю і не перчу,
    Тим паче не дозволю
    Чужинному мечу.
    Моя вона! Отож бо!
    Кому, як не мені
    Покірно і побожно
    Чи ласки вогняні,
    Чи проби благодаті
    В Христовому ярмі
    Нести й не нарікати
    Ні в слові, ні в умі.
    Як знає хтось інакше,
    Хай поступає так, -
    Шляхи всілякі наші,
    Як і фортуни знак.
    Та хто спосібний долю
    Взяти хоча б на кпин?
    В театрі різні ролі,
    А режисер - один.

    02.09.12



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  20. Валерій Хмельницький - [ 2012.08.31 11:43 ]
    Печаль
    Печаль моя жива.
    Неподоланна сірість.
    Потрапили слова
    До мене у немилість.

    Отямитись не встиг,
    Як на порозі - старість.
    Од віршів золотих
    Одна зола зосталась.

    Покину цю пітьму,
    Без грошей і без слави, -
    І постриг я прийму
    У храмі православнім.


    31.08.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (26)


  21. Уляна Дудок - [ 2012.08.30 17:52 ]
    Перетворення
    ...загуслими царськими винами
    гортанними гронами гирлами
    оте стоголосе "Сину мій"
    об небо забилося крилами.

    розлився на крихти Кагору
    той голос що Сина кличе
    і скапує світло Тавору
    ...зіткане з Твого обличчя.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (15)


  22. Семен Санніков - [ 2012.08.28 14:39 ]
    ***


    (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (41)


  23. Володимир Сірий - [ 2012.08.26 20:38 ]
    Сила Слова
    Сила Слова спроможна схилити
    Сите серце служити слабим,
    Свою совість стражденним скорити,
    Сяйвом світла сочитись сліпим.

    26.08.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (19)


  24. Володимир Сірий - [ 2012.08.19 17:38 ]
    Обітниця


    Яка обітниця чудова , браття, нам
    Побачити красу Єрусалимських брам,
    І неможливо навіть уявити,
    Як може статися, що нас не буде там.

    19.08.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  25. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 20:11 ]
    Я просто кохаю
    В цьому дивному житті
    Схрестилися наші думки,
    Як міцного дерева гілки.
    Щастя маю — поряд є ти.
    ***
    Океан Безкінечної Любові,
    Наче Всесвіт казковий в тобі,
    Сердешно про вічне співає:
    « Я просто кохаю. Вічно живи!»
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олена Опанасенко - [ 2012.08.01 10:22 ]
    Anima Artis



    При сході прадавнього Сонця,
    Де сяяли роси ранкові,
    Я виникла, ніби з нічого,
    На очах у хвиль молодого моря,
    На вустах у вітру п’янкого.

    Доки світ у пісок точив каміння,
    Висихали озера, горіли мости,
    Хтось мріяв літати над Тінню,
    Інші Світоч топили в багні;

    А я тямила власний шлях у світі -
    Вгору, слизьким серпантином клепсидри,
    Космічні роки і земні лихоліття
    Й заледве не зникла у прірві страхів,

    І нарешті кружляла довкола тебе,
    Натякала пошепки – ніжно, прозоро,
    Ти почув і слухняно вдивлявся в небо,
    Побачив і дав мені ім’я.

    З чотирьох елементів буття земного
    Втілив, вистраждав і вдихнув життя.

    Зрозуміють? Засудять? Рядном накриють?
    Осипатимуть золотом творця?

    А мені що? Я в тілі вже народилась,
    Облиште, я вільна – сама своя!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  27. Олександр Григоренко - [ 2012.07.28 17:03 ]
    Корень доброты

    Поэт, ты хозяин слова, цветет твоя пора,
    Трудом превзойди любого молодца!
    Для мира твори и радей,
    Как облако — дождем добра ты напои людей.
    Есть в мире корень доброты,
    В нем Могущество Беспредельной Любви.
    Кто в сердце к ближним Его нежностью богат,
    Тот для людей - надежный друг и брат...
    2012г.

    Поет, ти господар слова, квітне твоя пора,
    Працею переверш будь-якого молодця!
    Радій, для світу дбайливо твори,
    Ти, як хмара — дощем добра людей напої.
    Є в світі корінь доброти,
    В нім Могутність Безмежної Любові.
    Хто в серці до ближніх Його ніжністю осяяний,
    Той для людей - надійний друг і брат святий.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Григоренко - [ 2012.07.28 13:13 ]
    Мій лагідний
    Шануймося в саду вічної Любові.
    Його життя буяє в кожночассі...
    О, коханий! Ти лагідний — Боже...
    Краплинкою ніжності розчинися в мені.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Наталія Крісман - [ 2012.07.27 14:38 ]
    КОЛА НА ВОДІ
    світло стелиться з неба синього

    упираючись в морок всесвіту

    люд несе хрести із провинами

    по спіралі все в світі вертиться

    що написано – мусить статися

    загаїлися душі скверною

    йдем над прірвою, не спиняючись

    і нема назад нам повернення

    мрії падають зорепадами

    кого кликати? не докличешся

    час спинитися - небо зрадами

    аж по край Землі вже наситилось

    загубилися вищі істини

    їх давно уже позрікалися

    не знайти джерел із пречистою

    що написано – нині сталося -

    сяйво душ людських вже потьмарене

    небеса не шлють людям милості

    замуроване сонце хмарами

    і не чутно слів "Боже, змилуйся!"

    сонце світові не дає тепла

    світло світові не несе надій

    спопеляючи все довкруж до тла

    залишаючи кола на воді…




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  30. Наталія Крісман - [ 2012.07.26 22:04 ]
    Від нелюбові, Господи, спаси!
    Ніщо так не болить - одна любов лиш,
    На роздоріжжі долі й нових драм
    Стоїш один, мовчанням вбивши голос,
    Туман довкруж, а ти - самотній колос
    Посеред поля віч-до-віч вітрам…

    Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя?
    Тягар утрат не зрушити за раз.
    Хтось не боїться знову в прірву впасти,
    А хтось цей світ готовий вже й проклясти -
    Усіх розсудить невблаганний Час.

    Ховає ніч думки на дно бездонне,
    Втікають сни в безсоння поза-світ,
    Людські жалі звисають з неба гроном,
    Вітри - знавці сумних лише симфоній,
    В яких нам не знайти на все одвіт.

    Вчорашня пам'ять завтрашній не вірить?
    Вчорашні сни вгамують ненасить?
    Нова любов не житиме без віри,
    Без неї навіть світ здається сірим,
    Від нелюбові, Господи, спаси!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  31. Наталія Крісман - [ 2012.07.22 05:34 ]
    ЗЕМЛЯ ПОПЕЛИЩ

    Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
    Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
    Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
    А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.

    На стінах душі вицвітають картини про вічне,
    Горять образи' у святинях. Земля попелищ
    Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
    Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".

    Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
    Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
    Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
    Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...

    Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
    Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
    Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
    Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  32. Х Ґалаґан - [ 2012.07.17 12:29 ]
    *010712*
    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    Воістину говоріння багато не треба,
    Аби лишатись серед персон зразком
    І чолом черкати вище неба.

    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    О диво, наче впершу чую себе.
    Чорна темінь наливається ранком
    З пекла слів переходжу в Едем

    © Ґалаґан 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  33. Х Ґалаґан - [ 2012.07.17 11:48 ]
    *250612*
    Ми зустрілись з тобою за чаєм,
    Ти з Парнасу, як ангел, зійшла.
    Що ти хочеш від мене не знаю,
    Гола музо, рівно складна і проста.
    Я старанно гортався в газеті;
    Там замітки, замітки, статті.
    Ні, клянусь я, не хотілося, де там
    Знову бачити очі прозорі й сумні.
    А ти знала: я твій вже до смерті.
    Дарма, що не випитий чай.
    Вся газета віршами обдерта,
    В них натхненням відроджений рай.

    © Ґалаґан 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Григоренко - [ 2012.07.15 19:24 ]
    Руно поцілунку
    Вечірнє сонечко цілує плечі твої,
    В любові поєднує сердець акварелі.
    Час спинився... Тамує спрагу волошка в стерні.
    Її, Ангел Божий ніжно огортає крильми.
    ***
    Він тут, поряд завжди і прадавно,
    Веретеном пряде в небесах.
    Сонце з дощем плетуть веселкове руно,
    Розкидають із скриньки Божого цілунку чудо.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Сірий - [ 2012.07.12 09:49 ]
    Скарб
    Із ланцюжків орбіт кольє планет
    На шию Всесвіту поклав Творець ,
    Людині в руки дав життя букет ,
    Собі терновий полишив вінець.

    У небі мерехтить краса світів,
    Людиною уквітчана земля,
    Він перейтися долом захотів,
    У місто в’їхати сів на осля.

    Убили, зрадили вони царя:
    - Варавву відпустити вам ? – Атож!
    Затемнене і сонце, і зоря,
    І серце зле отемнене також.

    Знайшов у полі він перлинний скарб,
    І, обернувшись у чудне дитя,
    Не золота блискучого мільярд, -
    Аби купити поле - дав життя .

    12.07.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  36. Ірина Людвенко - [ 2012.07.09 13:41 ]
    Незмінні слова
    У слів є здатність - залишати нас,
    Бриніти там, де наш вже й слід схолонув.
    Слова не потрапляють до полону
    Чуттєвих пасток. Їм підвладний час.

    Минуче все в Хароновім човні
    Повільно Стіксом проплива повз мене.
    І тільки Слово з свічечкою "І"
    Залишиться предивне й сокровенне.

    08.07.12 Умань

    Надарма жодна йота не мине,
    Сувоям таємниці шепче вітер.
    Із права вліво світ хитнув мене.
    Без голосних і без великих літер...

    אוּמָן
    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  37. Володимир Сірий - [ 2012.07.07 17:57 ]
    Содом і Гоморра
    Гидкі гріхи і непокора
    Серця з’їдають, мов чума.
    Росте Содом, цвіте Гоморра,
    Про смерть і натяку нема.

    А Лот же праведний раз – по – раз
    То усерйоз, то жартома
    Зверта увагу їх на сором,
    Вони - висміюють сліпма.

    І Авраам зійшов на гору,
    І молитвами багатьма
    Із Богом вів переговори

    За люд правдивий зокрема,
    Та ті міста смертельно хворі.
    І дощ огненний впав сторчма.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  38. Семен Санніков - [ 2012.07.06 11:24 ]
    ***
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  39. Тарас Данилевич - [ 2012.07.05 22:44 ]
    Дорога
    Ти проведи мене за руку
    По перетоптаних дорогах.
    Чи освіти, чи ехом звуку,
    По тих шляхах геть не пологих.
    Хоча би напрямок, вказівку,
    Хоча би натяк на погожість.
    Мою облегшивши мандрівку,
    Мою пробачити негожість.
    А може я найбільше вірю
    І найправдивіше у тебе,
    Що разу, борячись зі звіром
    У дисбалансі тверді й неба.
    Пробач й прости, не ображайся.
    Пролий на серденько надію.
    Тебе чекаю, повертайся
    І сили дай на нову мрію.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Сірий - [ 2012.06.30 20:39 ]
    Важко жити у вині таємній
    Важко жити у вині таємній.
    Ниє совість у кутку душі.
    Не дають покою убієнні,
    Взяті на словесні палаші.

    Хто врятує з дум безмилосердних,
    Дасть відраду сплаканим очам?
    Плем’я людське непомітно твердне, -
    Жах смертельний осьдечки і там.

    Став на тропи світових релігій,
    Може там звітріє біль гріха,
    Та потрапив у інакше іго:
    Розкіш, пожадливість і пиха.

    Боже мій, надіє Ти остання,
    Прощенням потіш із вишини,
    Жити поверни мені бажання,
    Торжеством синівства огорни.

    30.06.12.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  41. Олександр Григоренко - [ 2012.06.12 06:55 ]
    На рассвете
    Преклоняю колени пред Тобой,
    Господь Эль Мория,
    Когда вхожу в цветущий сад.
    Радость пылает в моих глазах,
    Душой вкушая ангельского хлеба,
    Учусь в напряжении духа.
    Познаю бесконечно, ибо нет конца.
    В бесконечности СВЕТ,
    И целые века сияют,
    Как нить жемчуга.
    2012г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2012.06.11 21:37 ]
    Пророцтво (моновірш)

    Початок - це пророцтво про кінець...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  43. Олександр Григоренко - [ 2012.06.11 01:29 ]
    Скоро зустріч
    Ми, любимо життя,
    Мріємо про щастя.
    Ночами спати варто,
    Ми споглядаємо в вікно.
    Море позіхає важко.
    Вранці дибиться туман,
    Із нього виринає сивий пан...
    Мою нитку бесцінних перлин
    Ти тримаєш в руках.
    Життя твоє — також нитка,
    Перлинами лічимо час...
    Читаємо разом молитви:
    О небесні сили Господні!
    Скоро зустріч з Новим...
    Ти приготувалася, я готовий.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Григоренко - [ 2012.06.10 23:17 ]
    ***
    Мой день прошел в молитве.
    Теперь сижу в вечерней темноте.
    Жизнь, мгновенье за мгновеньем,
    Пролетает в бытейной суете.
    ***
    Твой сонет любви мне сердце жжет,
    Им обожжен на сотню лет вперед.
    Просишь —помолчи, придет пора,
    Мак огнецветный жарко расцветет...
    ***
    Дышит солнце огнем в ночи.
    Луна от него собирает лучи.
    Свет любви по природе своей бесконечен,
    Но извечен и мрак — в этом мудрость найди...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Григоренко - [ 2012.06.10 20:03 ]
    Вечный источник радости
    Мать — она женщина,
    Подруга и жена.
    С утра до поздней ночи
    В движении ритмов она.
    В детском шуме кавардак,
    И как добрая волшебница
    Укрощает соры и обиды.
    Ее на всех хватает,
    Учит, кормит и играет,
    Дарит всем радость жизни.
    Для нее все возможно,
    Потому что она все любит,
    А любимое, всегда, приятно.
    Казалось би, что она
    Заботами, переутомлением
    Должна быть раздавлена.
    Но она всегда свежа,
    Светла и вникнуть готова
    В каждую радость и горе.
    Откуда берется такая сила?
    Из вечного источника — Любви,
    Святой обители пламенного Сердца Матери.
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Володимир Сірий - [ 2012.05.31 20:22 ]
    *-*-* / на білий світ /
    На білий світ прийшли усі ми, щоб
    Діла чинити якнайвищих проб,
    Невдалі ж хай навік накриє
    Любові Усевишнього потоп.

    31.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  47. Володимир Сірий - [ 2012.05.26 14:28 ]
    *****
    Глибокостей непізнаних високий дух,
    Сторонній вельми і водночас вірний друг,
    Захований у слові, явлений у тілі,
    Умерлий і воскреслий цар царів і слуг.


    26.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  48. Тарас Кривецький - [ 2012.05.19 23:36 ]
    ****

    Найменша тривога, найменший неспокій
    Порушують стан рівноваги,
    Чи сан твій маленький, чи сан твій високий
    А світу для щастя замало.

    Замало є квітів у світі прекрасних,
    Замало життя насолодам,
    Замало є тіла людського для щастя,
    Замало у світі свободи!

    Я прагну довіри, довіри до Бога!
    І чуйності в наших стосунках,
    Тож серце відкрию для Духа Святого,
    Бо хочу Його подарунків.

    Єдине бажання, що в серці не в’яне,
    Бажання, що стержень гартує –
    Це відданим бути, навіки коханим,
    Прийняти, що Бог приготує.

    03.04.2012 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Тарас Кривецький - [ 2012.05.19 22:06 ]
    Сонет для Бога

    Ха-ха! Я думав, мужики не плачуть!
    Чому ж тоді течуть хлопчачі сльози?
    Чом по лиці біжать униз гарячі?
    І падають завзято так додолу?

    Великими я літерами пишу,
    Втираю сльози іншою рукою,
    СПАСИБІ, ЩО МЕНЕ ТИ НЕ ЗАЛИШИВ
    МІЙ ЯНГОЛЕ- ХРАНИТЕЛЮ ЛЮБОВІ!

    Пробач, мій Господи, мене малого
    За мою гордість, мій самообман,
    Прийми в обійми Свої сина Твого,
    Я блудний син і грішний, як Адам.

    Це чудо я ніколи не забуду,
    Ти – сила, щит і міць моя усюди!!!

    21.09.2011р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Тарас Кривецький - [ 2012.05.19 22:52 ]
    Полюбив світ. - Який саме? – Той, який сам творив.
    Шукаю в подиху повітря,
    Не бачу в погляді очей,
    Із друзями я, мов самітник,
    Боюсь, що самота втече.

    Боюся бути самолюбом,
    Боюсь не врятувати світ,
    Боюсь, що світ мене погубить,
    А ще, його любити слід.

    Придурки лиш дурноту люблять,
    Здається, світ – це марнота:
    Тусовка в супернанічклубі –
    Це вся сьогоднішня мета.

    Понтова марка «пофігісти»
    Скликає всіх у нанічклаб,
    І я цей бруд весь маю їсти?
    Прийняти стиль «гріховий раб»?

    «О, ні! Які раби? Ми вільні!
    Життя зі списком заборон
    У вас, ви мудачки наївні, -
    Спасе усіх цар Макарон!»

    Така надсмішка тупо груба.
    Кохаються насмішники
    В надсмішках своїх, в наніч клубах
    І хваляться, що грішники.

    Всі хочуть щастя і свободи,
    Бо світ тримає у клітках,
    А тіло спокуша нагода,
    Якщо за щастя марнота…

    Чи є за що його любити?
    Чому любить сказав Господь,
    Як був ним до хреста прибитий?
    Заради слави й нагород?

    Чи просто ця любов реальна?
    Любов, сильніша, аніж смерть,
    І світ для нас – посмертна тайна,
    В якій живемо вже тепер?

    Можливо, варто припинити
    Шукати те, чого шукав
    І лиш довірливо любити
    Все те, що Бог мій покохав..

    І сильний той, хто в тайну вірить,
    Син Божий просто її знав,
    Тому і світ цей переміг Він
    І при житті ще покохав.

    2012 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   37