ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Гольдін - [ 2011.05.25 22:02 ]
    А літак відлітав на Бориспіль
    А літак відлітав на Бориспіль,
    На Бориспіль літак відлітав.
    Моє серце було, наче приспів.
    Я мовчав, я тихенько зітхав.

    Він вертався до рідного дому.
    Він зникав між високих зірок.
    І дивився услід я – сірома,
    І так сумно було від думок.

    В Україні шепочуть калини
    Під легеньким нічним вітерцем.
    Моя пісня завжди журавлина
    І завжди мені вітер в лице.

    А літак відлітав на Бориспіль,
    На Бориспіль літак відлітав.
    Моє серце було, наче приспів.
    Я мовчав, я тихенько зітхав.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (22)


  2. Кока Черкаський - [ 2011.04.07 13:16 ]
    Сир, сир, пармезан
    Ми ходили з кумом в бар
    Пити вчора пиво,
    Але в барі хтось на кума
    Подивився криво.
    Я не заздрю тому „хтось”,
    Бо, дякувати куму,
    Він не зможе весь той вечір
    Згадувать без суму.

    Сир-сир, пармезан,
    Пармезан, сир-сир.
    Сир-сир, пармезан,
    Пармезан, сир.


    Кум мій дуже толерантний-
    Мухи не зобидить,
    Але дуже кум не любить
    Як хтось щось зажидить.
    Куму ж треба небагато:
    Пиво і до пива,
    І тоді він не учудить
    Ніякого дива.

    Випили ми з ним по гальбі,
    Випили по другій,
    І до нас тут підсідають
    Дві якісь подруги.
    Видно, хтіли шури-мури
    З нами закрутити,
    Але кум не любить як
    Заважають пити.

    Ми тих дівок відшиваєм-
    Відстаньте, корови!
    Бачите, шо в нас із кумом
    Серйозні розмови.
    Ми рішаємо проблеми
    Світових масштабів!
    А ті курви підзивають
    Двох якихось гадів.

    Кум служив у десантурі
    Ше за есесера,
    То набив він писки дурам
    І їх сутенерам.
    Будуть тепер пам”ятати
    До смерті, скотина,
    Як підмішувати людям
    В пиво клофеліна.

    07-04-2011




    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Смик - [ 2011.03.31 14:17 ]
    * * *
    Останнього крилатого коня
    Забрали на догоду мецената
    Пили поети і пила двірня
    Тримаючи усіх за панібрата
    А потім йшли гуртом на іподром
    І гонорари ставили на успіх
    І нумерованих жокеїв ескадрон
    Ганяв по колу під ату і усміх

    Коли по колу час воно не час
    Дебелі коні падали у милі
    І лиш один за кличкою Пегас
    Зійшовши з кола шугонув у вирій
    Поглянеш в небо і проходить хміль
    Так сталося з поетами і слізно
    Наперебій кричали Мій! Ні Мій!
    Та було пізно Було пізно


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  4. Алекса Павак - [ 2011.02.23 08:16 ]
    Осіннє
    Пада під ноги лист, осінь завершує хіт.
    Знову розходиться міст, знову не той був хід.
    Крок за кроком не ті, знов все не те й не так.
    Спокою б трішки душі, волю б зібрати в кулак.
    Душу б з’єднати б знов, серце закрити навік,
    Забути слово «любов», чуття заморозити всі,
    Сум подолати і біль, в зиму відкрити шлях,
    Але після смаком сіль минулого злого життя!
    І не забути того, що вже минуло-було,
    Та вернути його – я б не хотіла цього!
    Пада останній лист із шелестом тихим до ніг,
    Знову розходиться міст надій-сподівань моїх!
    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  5. Юрій Лазірко - [ 2011.02.10 17:25 ]
    Я згадую тебе
    (Пісня)

    А небо забере коли ще є куди
    і тягне глибина коли не знає звідки
    набрати плюскоту і чистоти води
    і зріти зорепад росою просто з квітки.

    Приспів:
    Я згадую тебе, смакую ніч.
    Ах скільки того сну
    за літо недопито.
    Так солодко до гіркоти мені
    за згублену весну,
    пригублене, пролите...

    І з того світу, де незбирані меди
    на полі почуття, уста – єдині свідки
    додотику, довершення і див,
    коли пташа тремке не вилітає з клітки.

    Приспів

    Крім тебе вже нема на карті серця місць,
    де б сонце нанеслось і місяць перебився.
    Не вкоротити нам життя оцій зимі,
    мов папороті – цвіт. Наш світ вже облетівся.

    Приспів

    10 Лютого 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (15)


  6. Володимир Сірий - [ 2010.12.26 11:13 ]
    Даремне діло.( шансон )
    Нині всю ніч танго шпарке
    З вітром вела завірюха.
    Зранку я встав, - що це таке? -
    Снігу - практично по вуха.

    Добре , що я заздалегідь
    В кутик поставив лопату:
    - Сили небес, допоможіть
    Гульбище порозгрібати.

    Пр –в:
    Пхаю біду,
    Та ні слідУ, -
    Хуга добряче попріла.
    Ніби «ги –ги», -
    Кпинять сніги
    З мого даремного діла.

    Стежечку б’ю аж до воріт,
    Може хтось прийде у гості,
    Раптом дивлюсь: хуга стоїть
    Повна веселої злості.

    Знов у танок з вітром пішла,
    А я швиденько до хати,
    Сніг обтрусив і до стола
    Танго мотив записати.

    Пр –в:
    Пхаю біду,
    Та ні слідУ, -
    Хуга добряче попріла.
    Ніби «ги –ги», -
    Кпинять сніги
    З мого даремного діла.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  7. Оксана Яблонська - [ 2010.12.10 23:54 ]
    Анданте ночі
    Коли тісною стане шкіра
    І вигостриш своє перо, -
    Тоненьким лезом ювеліра
    Ти знімеш маску. І мерло
    Осяє скромні будуари
    І бригантини легкий стиль.
    Ти увійдеш ... іще без пари,
    Загойданий посеред хвиль...


    Коли затихне перший вигук
    Отих невтомних шукачів
    Перстенів, перлів, срібних рибок, -
    Ти в будуарі відпочинь,
    І сни твої і діаманти
    Я припильную, як колись...
    У танці осені анданте,
    Де ми щасливо обнялись...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2010.11.16 23:43 ]
    СПОВІДЬ КУЛЬБАБНИКА
    (пісня-мрія-жарт)

    І
    Ти тепер навік моя, любове,
    Ще нікого так я не любив,
    Я тебе відбив у Казанови,
    А йому я дещо теж відбив.

    Ти казала: «З ним аж дві доби я
    З спальні не виходила, бува»…
    Я тебе на тиждень там закрию,
    Й ніжні говоритиму слова.

    Віршами тебе там нагодую,
    А коли стомлюсь од млосних чар,
    В парк тебе чарівний поведу я,
    Де червоний блимає ліхтар.

    Ти вдягнеш пальто також червоне,
    Сядемо на бричку і – в галоп,
    Понесуть вперед нас бистрі коні,
    Після нас – їй-Бо, ну хоч потоп.

    Бахнемо шампанським у галопі,
    Віжки опущу, не натягну,
    І візьму тебе тоді за… щічку,
    І веселу пісню затягну.

    Домчимо до озера і долу
    Зійдемо, щасливі й молоді,
    Посаджу тебе я у гондолу,
    І візьму гітару я тоді.

    Аж на небі розбіжаться "тучі",
    Пісня всіх зачепить за живе,
    Заспіваю я вербі плакучій:
    Як по морю човен десь пливе!

    Серенада тихо-тихо лине,
    Вікна в павільйоні там: блись-блись,
    Супер - Казанова й Магдалина -
    У шаленій пристрасті зійшлись.

    Ти тепер навік моя, любове,
    Ще нікого так я не любив.
    Я відбив тебе у Казанови,
    А йому я дещо теж відбив.

    ІІ
    …Врода вже твоя тепер не вабить,
    Ранувато щось «підошви» стер,
    Посивів, полисів, мов кульбаба,
    І не до дівчат мені тепер.

    І тому у мене є прохання –
    Пустоту не варт в душі плекать.
    Хлопці, будьте вірні у коханні,
    Щоб до ста могли козакувать!*


    13.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)

    *Прохання не плутати автора з ЛГ.




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (20)


  9. віталій рибко - [ 2010.10.22 22:59 ]
    соц.адапт.
    коли ліхтарі опівнічної залізничної станції
    проводжають тишею останні зчорнілі вагони
    горят вогнями соціальної адаптації
    володарі ранкових вулиць - сонні жебрацькі загони

    десь під руслами вулиць і тілами домів
    вони мають теплі схованки й схрони
    слідами йдучи нічних гультяїв
    проникають нечутно у рами віконні

    тут вже не важливо хто міг й що хотів
    вони мають власні герби та корони
    в опівнічних арках старезних мостів
    п"ють вічність поколу жебрацькі загони

    збираючи в міста свою данину
    витоптують клумби й пожовклі газони
    мають зірку одну та й ту провідну
    що веде на останні перони

    ріжуть місяць зухвало отак по хребту
    щоб відстояти власні закони
    загубивши в колекторах імена і мету
    безіменні жебрацькі загони


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.05)
    Прокоментувати:


  10. Кока Черкаський - [ 2010.10.17 08:03 ]
    Прощай і все, нічого більше...
    Прощай і все, нічого більше
    Тобі не хочу я сказати,
    Тебе б забуть мені скоріше,
    Хоча й нелегко забувати.

    Хіба ж таке забути можна,
    Хіба ж таке забуть можливо?
    Нагадує про тебе кожна
    Травичка, кущик, вишня, слива.

    А яблуню ту пам’ятаєш?
    А грушу ту? А абрикосу??
    Таке ж повік не забуваєш,
    У літо-зиму-весну-осінь...

    Таке забуть- не здатен розум,
    Хоч стій, хоч плач, хоч плигай гопки, -
    Хіба що захворіть склерозом
    Чи... трепанація коробки?..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Рудокоса Схимниця - [ 2010.10.16 14:39 ]
    НАВІЯНЕ…
    Ужаль кинджальним жалом без жалЮ,
    Без співчуття, без літості і звуку.
    Зелом я перегірклим постелЮ
    На постіль пустку, що цілує руку.

    Давай, пускай свою отруту в стан,
    Коли мігрень – наївний самозахист.
    Не стань прокляттям, що прорісши в стан
    Тонкий, так тонко помережить навхрест.

    Відторгненій, відреченій від снів,
    У стигмах кленів осені так тісно.
    Переболів, перегорів, зітлів
    У спогад, що рубцює нині й прісно.

    Трирічно-триєдино дивний птах –
    Це ти і я. І місяць. Сонний триптих.
    Від розкоші мелодія гірка:
    Скрипаль в провулку перепестив скрипку.

    Ховає місяць молоко у дзбан,
    Таврує трави в магію капризно.
    В рівчак рунічно крапає із ран
    Кохання, невзаємне на трутизну…

    16.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (34)


  12. Юрій Лазірко - [ 2010.09.24 16:09 ]
    Там де йде весна
    (Пісня)

    1.
    Сум в очах, бо літа догора просинь.
    Промовчав – коли ти відійшла в осінь.
    А мені летіти у твоє серце
    Краплею солоною вірша.
    На устах повільно затерпа щастя,
    Я його несу на нотну гру (в)класти
    До весни дотліє, засія знову
    У веселці першій по дощах.

    Приспів:
    Там де йде весна –
    Виоране небо криком
    Журавлино нам
    Затріпоче даль.
    Облітає час,
    Падає золою літа,
    На моїх плечах
    Залишає жаль.

    2.
    Все мине, та не зника (з) долонь дотик,
    Житиме сніжинкою у снах доти
    Доки не розтане у душі болем,
    Не стече вином самотня ніч.
    Струн дощі такі рясні, з тепла й терцій,
    Де звучать акорди золоті серця.
    Впізнаю тебе – як настає тиша,
    В кожній недоторканій струні.

    Приспів

    24 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  13. Юрій Лазірко - [ 2010.09.23 18:23 ]
    Згораю я
    (Пісня)

    Згораю я у пломені жаги,
    Палаю стосом, серце спопеляю.
    Крилом вогню домотую круги
    Між брамами пекельними і раю.

    Поріг блаженства – щастя береги.
    Табун шаленства зупинити мушу
    Над урвищем, де пристрасті боги
    Крадуть падіння молитовне в душу.

    Приспів:
    Нам на слова
    сни янголів сідали,
    Юрба сумна
    З очима ста доріг.
    Де ти була
    Як щастя діставали –
    Літá тепла
    Із попелу зорі?

    Пелюстя крил
    Приборкувало вітер.
    Лечу – пора,
    До безголосся крихт.
    Де ти була
    Як бракувало світу,
    Я вигорав
    у фарбах грозових?

    Не знаю я де обірвати нить
    тривких надій і не в`язати знову,
    зозулею підкинутою, мить,
    де грішні дотики ведуть розмову.

    Поріг блаженства – щастя береги.
    Табун шаленства зупинити мушу
    Над урвищем, де пристрасті боги
    Крадуть падіння молитовне в душу.

    Приспів

    Немає `я`, одне відлуння – `ти`,
    таке дзвінке, що облітають шиби.
    Золою мрій, мов снігом опадú –
    Хай гріється під ними небо... ніби.

    Поріг блаженства – щастя береги.
    Табун шаленства зупинити мушу
    Над урвищем, де пристрасті боги
    Крадуть падіння молитовне в душу.

    Приспів

    23 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (15) | "Варіант Пісні можна послухати тут"


  14. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.10 16:54 ]
    В цвет масти
    ...Не дивися на мене, володарю ряджений, з подивом...
    Я скажу тобі все! Все, що хочу, тому що юродивий...

    ...От візьму, знахабнію, і плюну в бігборд твій прицільно...
    Що ти зробиш мені?! Та нічого! Бо я - божевільний...

    ...Або стану на сцені, немов розмальований блазень,
    І скажу: "Ша базар! Відморожений бик тягне мазу!.."

    ...Але ж хто зрозуміє? Ніхто... І - ніколи... Бо тут
    Дуже ціняться вівці, де навіть баран їхній - шут...

    ...Або так - оголошу: "Я - телепричетний до Гуру!.."
    Але Гуру - в розкладі, що я - всього-на-всього дурень...

    ...Дятел... Борзий валєт... Чепушило... Сохатий урод...

    - За шо чалішся, Вітя?
    - Та є така тєма: НАРОД....

    Кумпала Вір,
    08.09.2010 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  15. Олексій Тичко - [ 2010.09.04 14:55 ]
    Знову осінь
    І
    Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
    нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
    Чи осені хандра, чи це душі капризи,
    що ностальгічний сум реальний, аж болить.

    Приспів:
    Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
    удома на камін, як цінність, раритет.
    Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами,
    від болю у сезон, що коле як багнет.

    ІІ куплет
    Задумливість алей, блукаю під дощами.
    Промоклий сірий плащ і змокло вже чоло.
    Топчу я жовтий лист, лежить від під ногами.
    Ловлю себе на думці, що так уже було…

    Приспів:
    Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
    удома на камін, як цінність, раритет.
    Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами,
    від болю у сезон, що коле як багнет.



    *Композитор і виконавець Оксана Первова - Рошка
    слова Олексія Тичка
    прослухати http://fgf1.i.ua/g/33dce6.33dce6.4c1b7.2.6e184e6.3/002_rochko_tuchko.mp3

    прослухати і подивитися http://www.youtube.com/watch?v=B6rvxuGnUpk&feature=player_embedded


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  16. Юрій Лазірко - [ 2010.09.01 19:35 ]
    Накликання краплин
    (Пісня)

    Накликання краплин,
    приборкання бажання.
    П`є дощовий полин
    цю музику кохання.

    На ноти падолист
    кладе осінню втечу,
    немов лягає вись
    знеструнено на плечі.

    Приспів:

    А ніч - не ніч
    І день... як сон.
    Шумить вино
    на хвилях скронь.
    Вина мені!
    Вина чия?
    Яка холодна течія
    невартих сліз,
    забутих слів,
    де птах розлуки
    раптом сів.
    Вина мені!
    Вина чия?
    Яка холодна течія.

    Виважую терпке
    відважуюсь летіти
    де зібрані думки
    в одне вологе літо.

    Де для долоні рай
    в розпущенім волоссі,
    а в серце зазира
    щось болісне і босе.

    Приспів

    Торкнутися би уст
    і дмухнути на вітер
    цілунку тихий плюск
    при осипанні літер.

    Та серця не знайти,
    ні вістки, ні порогу.
    Згоріла нота "ти",
    та що кому до того?

    Приспів

    1 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (15) | " Варіант Пісні можна послухати тут"


  17. Марія Дем'янюк - [ 2010.08.28 12:12 ]
    Листопадневий падолист...
    Листопадневий падолист,
    Вальсує вітер листя кленa.
    У жовтозорянім намисті
    Танцюють почуття шалено.

    Душа пече солодкомуко:
    Кленове листя зорегасне,
    Кораблики думок прекрасних,
    Зітхання соняшних світань.

    Бальзамово шепочуть віти-
    Коханню нашому ясніти,
    І жовте полум"я розлуки
    Цілує ніжно наші руки.

    Листопадневий падолист,
    Кружляють зорі в дивовальсі,
    Журба розтанула в романсі
    В листопадневий падолист...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  18. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.14 11:44 ]
    Пісня Вдячної Панни
    О мій Княже! МовчАзний звитяжцю, задивлений в місяць!
    У долонях ховаю намисто розірване днів.
    Очі широко-сині – у лоні моєму засійся,
    Свічі згаснуть в плетінні тіней і надсадних вітрів…

    Перечікую мжичку – на те ж воно й осінь – без жалю.
    Стигми дотиків, любий, рубінно ношу на плечАх.
    Промовчу про кохання – я чайка на тому причалі.
    Не ревнуй. Вечір стих, загубившись бурштином в очах.

    Одинокості дня став схмілілим у щасті докОром,
    Полум’яно-рунічно, до болю цілуючи в снах.
    Не мовчи! Я в ногах! Темний схимнику з царственним взором!
    І молитви розхристані злякано мруть на губах…

    Розгойдалося серце натужно – до скронь – і у небо,
    Закипіло до рани, сміється-ридає: ЛЮБЛЮ!
    Де ж подінусь? Втолочені квіти благали: не треба.
    Крик подяки віддам я у дзьоб солов’я без жалЮ…

    14.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (13)


  19. Оксана Мазур - [ 2010.08.09 13:51 ]
    ANANKE
    Ти, як Адам, що без вибору, –
    була лиш Я.
    Ти мене в герці виборов –
    воля Твоя.
    Січень зачитував вирок свій:
    кінно в любов.
    Сніг закипає у жилах: Стій! –
    місяця кров!
    Скалки убитого дзеркала
    вперто мовчать.
    Жаско Касандрою стерпла Я –
    Долі печать…
    Руки, розмічені лезом, –
    кров голуба,
    Істинно в тім шлюбна меса:
    біла журба.
    Зайве зсудомлено вигорить –
    руни душі.
    Як же мені тебе вилюбить
    в ритмі дощів?

    09.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  20. Оксана Мазур - [ 2010.08.07 21:11 ]
    MY TORMENT AND MY BLISS
    Я хочу збурити спокій неба криком: Кохаю! –
    Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
    Я хочу показати серце, Ним-хмелем-трунком сповнене, –
    Бачите, ви - що осліпли від власної сірості?!
    Контур різкого профілю зіниці Мої
    Відбивають на палахкучого неба багрянці.
    Варвар! Я гідна жити отрутою уст Твоїх,
    Клянусь довжиною коси й шалом юного Сонця.
    Коли Я обіймами сплутана, – час – зайва формальність.
    Коли Ти раз в іноді вимучуєш: Кохаю, –
    Тоді десь на стадії збуреної крові
    Нашу рівність (не сумісність) усвідомлюю. Чекаю.
    Але коли Ти ідеш по паралелі – мимо – як сніг,
    Або байдужий, як «вчора» чи «коли-небудь»,
    Я питаю ніч, що важче: завданий біль чи омріяний гріх
    І чи маю Я цю мазохістичну потребу?
    Спитай чорноту ночі і Ти: Чи вартую Її для себе?

    Мені заважає Твоєї торішньої тінь…

    07.08.2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (13)


  21. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.03 21:12 ]
    Чаклунці
    Ти учора гадала мені - на денці очей відьмацьких.
    І гадала тому, хто губив, як і ти, - усе!
    Невтамована Весно із мрій - запальних, юнацьких,
    ти мовчала, та мовило зору твого глясе.

    А затим - дві дуелі поспіль, і рани від рук ревнивців!
    Чорноброва, покайся, чи хоч усміхни лице!
    Що ти бачила вчора - журу чи мої гостинці?
    Ти аж надто п'янка - чи забути мені і це?!

    А у погляді зваба, і гнів, і зверхня, о та ж, насмішка!
    Руки в боки, за спиною лук - підійди, візьми!
    І узяв би - у шинку нічнім перебравши лишку,
    стрівши день, хай і з лезом у серці - зате грудьми!

    І, напевно, якби жалкував, то тільки за тим, що знову
    не обійняти тебе, із рідних не спити губ
    ту високу самотність, до відчаю чорноброву, -
    як і рідній землі, якій не вицвісти од погуб.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  22. Василь Кузан - [ 2010.03.23 08:15 ]
    Посмішка кохання
    Холодний відгомін зими
    Керує й досі почуттями.
    Що думає зробити з нами
    Мороз колючий, вічний сніг? –
    Він наче сонце переміг:
    Сховав під лід усе довкола -
    І не біжать по плесу кола
    Від крапель падаючих сліз.

    Лиш посмішка твоя, кохана,
    Зимі малює тепле тло.
    І тільки посмішка кохання
    Несе мені твоє тепло.
    Мені несе твоє тепло.

    Холодний березень мене
    Вже не хвилює – ти зі мною.
    Торкнеш гарячою рукою, -
    І я не бачу вже зими,
    А тільки посмішка і ми.
    Вже мерехтять довкола квіти,
    І ми радіємо, мов діти,
    Що вперше випили весни.

    А щира посмішка, кохана,
    Проміння виткала на тло.
    Ця ніжна посмішка кохання
    Несе мені твоє тепло.
    Мені несе твоє тепло.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  23. Володимир Ляшкевич - [ 2009.09.14 12:13 ]
    Осінній оксамит... Спільно із Ладою Ляною
    Плакали каштани листям
    Бурим до води,
    О негадана, неждана
    Наша зустріч – ти
    І змужнілий, і змарнілий,
    Аж до самоти
    У багряній хвилі суму,
    Серця теплоти.

    Там, де літо проминає,
    Ти шукав мене,
    Наче те, що мало статись
    Восени мине.
    Наче вірила у казку,
    Де шептала ніч
    Про чаклунку–златовласку,
    Послух - віч-у-віч.

    З літа бабиного мчали
    Мрії навісні,
    Заворожено палали,
    Танули в тобі,
    Залишаючи по собі
    Ніжність і печаль,
    Наче дивишся на мене
    І в осінню даль,

    Ніби ближчого за погляд
    Дотику нема,
    Ніби краще за обійми -
    Я в тобі, сама.
    І за кронами каштанів
    На долоні мрій,
    Оксамити днів останніх,
    Паволоки змій.

    До волосся золотого
    Притули щоку,
    Павутинкою повисну,
    Не знайти таку...
    І в минуле літо біле
    Обернеться час,
    Звідки весни пролетіли,
    Розгубивши нас.


    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6) | "Місце творення композиції"


  24. Володимир Ляшкевич - [ 2009.04.14 17:25 ]
    Подорожня. За Євгеном Гребінкою.
    Чорні ворони! Чари зронені,
    на біду мені уготовані.
    Чорні ворони і гіркі сніги,
    аж до обрію круговерть юги.
    Не спинитися – на семи вітрах!
    Не відкритися - душі на ножах!
    Не знайти тепла, усміху судьби,
    не докінчити пісню ворожби.

    Ах „Очі чорні! Не *
    Потамовані!
    Очі пристрасні!
    Начаровані!
    Як люблю я вас!
    Як боюся вас!
    Ой зустрів я вас
    У недобрий час!”

    А було – не так говорили ми!
    Поцілунками пломенілими
    тамували вщерть свою жадобу -
    і розсудливу, і вигадливу.
    Начаруєшся - не забутися!
    Я кричу, але не вернутися!
    І біжу від вас, і кохаю вас!
    Злі приречення розлучили нас.

    „І тому за тьму *
    Глибші ви з-під вій!
    Бо в жало́ба ви
    По душі моїй,
    Переможне вас
    Тішить полум’я:
    Догораю в нім
    Бідним серцем я!”

    Що тепер мені пристрасті нові,
    і знаття про те, що на вівтарі.
    Добрести б у млі дому в далині,
    де гортають дні - винні повені.
    Та мелодія, та п’янкі слова
    про твої діла і мої діла!
    Але ворони! Кляті ворони!
    І біжать путі в різні сторони.

    „Та не плачу я, *
    Не печалюсь я,
    Бо така легка
    Доленька моя:
    Бо усе що дав
    Бог на радість нам,
    Я віддав навік
    Огняним очам!”


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8) | "Продовження. «Звірі»"


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.04 22:34 ]
    Повернення
    Ті сніги, що мене закидали тобою
    на початку весни, ті казкові сніги,
    над минулим припалі пухкою вагою,
    до пожеж і руїн, ці сніги - навкруги.

    Я бреду через них нетвердою ходою,
    і не знаю, де слід залишити ноги,
    і, як стерті судини, щемлять рятівною
    і бентежною злістю старі береги.

    Межи них течія в латах криги по обрій -
    не найкраще, але до пуття доведе,
    до притулку в місцині, хоча і недобрій,
    та тобою не вкриє де, не замете.

    Отака чортівня! З чого і вибирати? -
    ні сніги не пройти, ні ховатись від них!
    В цих північних широтах себе покохати
    просто змушує погляд очей чарівних!

    Та я буду іти крізь хурделиці далі,
    і чаклуй скільки хочеш - нестачі знести
    значно легше, аніж прохолодності кралі,
    від якої, хоч голим, тепліше піти.

    Але ця глибина, що звалилася з неба
    і дороги мої замітає, мете! -
    може доля мене намовляє - не треба,
    не біжи, не зникай, я кохаю тебе?


    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (3) | "«Подорожування Батьківщиною» (початок)"


  26. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.04 22:10 ]
    Подорожня. Лицарська сага - 2
    Сам на сам з недолі недожатим лихом
    зимньою порою я додому їхав.
    А мело, кружило, застилало очі -
    вороний мій дивом не зірвався з кручі.

    Забілило хащу і замовклу річку,
    завернуло обрій у дороги стрічку,
    затягло снігами, як зчорніле листя -
    там, де марив вами, панно з середмістя.

    Ну ж бо, милий друже, дійдемо до дому,
    обіцяю - кращу дам тобі попону,
    полум’я нестачі згасимо у грудях
    і духмяним сіном, і вином по людях.

    Буде ще нагода нам пораювати,
    милих і звабливих ласками вкривати.
    Але поки вуса покриває іній,
    і змикає вечір погляд темно-синій.

    Заблукали, змерзли, - надамо ж бо стрáху
    подорожнім, дай-но, вийдемо до шля́ху!
    Бо й на полі бою не утратив хист я
    не губитись в світі, панно з середмістя!

    Ех! так просто мерзти - не мої забави!
    Чи замало честі стрітися з вовками?
    Не лякайся, друже, не пряди вухами,
    найстрашніше – зрада, пустка за плечами.

    А у нас надійні за плечима друзі.
    Та не зупиняймось на лихій дорозі.
    Знайдемо і серце, що не заморозить.
    І заночувати - нам копиці досить.

    Та невже це вітер без упину виє,
    нагортає тіні, люто бовваніє,
    ки́дається хижо з темного узлісся...
    Чи побачусь з вами, панно з середмістя!


    2004



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Прокоментувати: | "Продовження. «Звірі»"


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 12:21 ]
    Коханки Львова ІІ
    Я вернуся в це місто - до радості й сліз,
    у подробиці рідних до розпачу рис,
    і злинатиму вгору, і мчатиму вниз,
    зупиняючи миті прожиті "на біс”.

    Я вернуся у подих твоїх підворіть,
    у розчулений протяг тривожних століть,
    і ми будемо разом - хай нами щемить
    од засніжених часом твоїх верховіть.

    Моє місто, тобою єдиним жила,
    як міняла надії на крихти тепла.
    І тепер, видно чашу допивши до дна,
    я вертаю до тебе – одного, одна.

    Прихились до своєї билинки, листка,
    до частинки малої, живого ростка,
    подаруй руки вулиць, і лики святих,
    силуети
                        воскреслих
                                                людей дорогих.

    Я кохаю тебе - без вини, без вина,
    наче дівчинка, і як в обіймах – сповна.
    Я люблю тебе й іншого в світі нема
    задля юнки, яку не бере сивина.


    2004


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.57) | "Майстерень" 5.83 (5.59)
    Коментарі: (14)



  28. Сторінки: 1   2   3