ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анонім Я Саландяк - [ 2011.10.12 10:10 ]
    А ТИ ЧОМУ...
    А
    ти
    чому
    неначе вовк
    мене пасеш
    і розглядаєш пильно,
    як ніби диво,
    і їш очима..?
    А
    леж
    і ти сама...
    чому
    така красива
    сильно,
    і тіло маєш наче шовк,
    а губи шоколадні..?
    Ні! Ні!
    Облиш,
    не вовк, -
    я котеня маленьке
    що лиш
    заскочити на твої груди
    хоче і потихенько
    муркотіти
    і облизати всюди
    тебе голеньку
    таку, кобіту.
    2009

       спробуй читати мал. справа >


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (10)


  2. Людмила Калиновська - [ 2011.10.09 23:38 ]
    =Мо-більно=
    Вітаю, мій друже! Пробач, що не часто пишу…
    Турботи заїли, душевна тривога, що в осінь…
    Та ну їх сьогодні… лишімо, бо з плином часУ
    не стане й життя говорити з тобою як досі…

    …Як справи у тебе, чи діти здорові, а сам?
    …А як на роботі? Чи пишуться вірші? ...а проза?
    …у мене..?! …легкий на тарелі лежить круасан,
    і знову на очі чомусь навертаються сльози…

    Пусте… із віком стаємо дитинні, сльозливі…
    …Та – так… не питайся… я вже не сама – у маршрутці…
    Тут люди навколо… пробач, – розмова на линві…
    …не хочу, щоб чули й всміхались… а що – настурції..?

    Так! Спасибі! На грядках – веселою звабою,
    і квітнуть, немов на землі твоєї Америки…
    …Що? …я – не чую… Якими, питаєш, барвами...?
    Червоними й чорними… це ж – на вкраїнських теренах!

    Чекаю дзвінка! …у скайпі ввечері! Так! …дзвони!
    А ще – заходь! …Ну, які можуть бути незручності?
    Ми ж люди! Ми ж друзі: друзям зАвжди, бува, болить
    й чекає душа, бодай, віртуальної участі…

    Так… так, я чекатиму! Як же тепер без тебе!
    Питання в нуль – ти знаєш мою наднову адресу…
    Чекатиму… так! І проситиму в свідки небо,
    аби дочекатись.. так! Звичайно, що не для преси…



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (19)


  3. Анонім Я Саландяк - [ 2011.10.08 16:20 ]
    МЕЛАНХОЛІЯ
    Не хочу я торкати холодні руки твої
    й реагувати на залицяння кволі…
    Радію вже, що хоч не сам…
    Хай і байдуже дуже,
    та й навіть більше, ніж байдуже
    нам –
    ще ж не танцюєм голі!

    Депресіє! Ма-да-м-м-м!
    О! Як обожнюю я Вас,
    коли Ви в ролі
    діви-меланхолії–
    цей колір личить Вам…
    А профіль? А анфас?
    Бо-же-во-лі-ю!
    2011







    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9360"


  4. Анонім Я Саландяк - [ 2011.10.02 11:50 ]
    МАЛЕНЬКІ ДІТИ (мальований вірш)
    Маленькі дітки люблять
    таляпатися в калабані,
    коли їх люблять.
    Коли їх сварячи голублять,
    і вони кохані...

    І великі діти люблять...
    коли вони кохані!
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  5. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.25 07:02 ]
    ТЕАТР ОДИНОКОГО ГЛЯДАЧА (ескіз з натури)
    Котилося, котилося, котилося з гори
    І падало… за горизонт.
    Красиво було, що й не говори.
    Під акомпанемент
    Осінньої, вечірньої і пізньої пори,
    Творилося, творилося – і ось вам результат:
    Чудовий призахмарений театр
    Сонця і неба.
    Чого ще треба?!

    Земля до неба злегка примерзала,
    Жаріли хмарки на зеленім тлі,
    І на землі –
    Екстазу хвиля подих переймала,
    І у якийсь момент
    В поодинокий перейшла аплодисмент.
    15.09.2002


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  6. Валерій Хмельницький - [ 2011.09.19 09:29 ]
    Striptease
    ти танцюєш
    striptease
    ти знімаєш
    усе
    по пілону
    вверх-вниз
    під акорди
    Bizet
    вигинається
    в такт
    юне тіло
    твоє
    але одягу
    ледь
    але одягу
    ледь
    але одягу
    ледь
    на тобі
    все
    ще
    є

    але згодом
    у room
    ти із обраним
    йдеш
    ти танцюєш
    striptease
    без пілона
    вверх-вниз
    ти знімаєш
    усе
    залишаєшся
    без
    але ти не
    даєш
    але ти не
    даєш
    але ти не
    даєш

    все

    О, yes!


    19.09.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (135) | "Ярослав Саландяк МАНДРИ В КОСМОСІ (вибрані тексти Поетичних майстерень)"


  7. Володимир Сірий - [ 2011.09.14 21:20 ]
    Осінь
    Спадає літа щирий фініш
    Печальним паєм з верховіть
    І світ прозорий мимохіть
    Лягає в зимне лоно ріні.

    Багатий сум, що не кажіть!
    Берізки в сяючім одінні,
    Дубів у тишу вгрузлі тіні
    І літа бабиного сіть.

    Хильнула радість на коня
    І мрій полущена стерня
    Копит вловила стукотання,

    І в тім дворі, де зеленів
    Мій дух листками ясенів
    У золотім спинилась паня.

    14.09.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  8. Лариса Омельченко - [ 2011.08.07 12:42 ]
    Пологи (диптих)
    І
    Коли скресає
    крига чекання
    і біль
    так природно
    перетіка
    в категорію щастя

    і м’якшають
    скелі молочні
    мого материнства
    нарешті

    Коли пуповина любові
    єднає
    вона нерозривна
    і горе
    зі снами про нього
    то вже непотрібна
    плацента

    Усе це є просто
    пологи
    (не без філософського
    інгредієнта)

    ІІ
    Останній ступінь відчаю самотньої жінки -
    народити дитину без чоловіка.
    Правда про самотність//Наталі.-1998.-№3.

    Як треба чисто йти - не збитися б з ноги.
    Такі незаймані, такі дівич-сніги...
    Іван Драч. "Дівич-сніги".


    Відчаєм вагітні матері
    із синіми пролісками
    синіх прожилок
    на набухлих надією
    грудях ваших

    Із натягнутою тятивою
    не торканої коханням
    шкіри

    Із стегнами, татуйованими
    Драчівськими «дівич-снігами»
    розтяжок

    із очима-іконами,
    повними вічної віри…

    Щасливі і справжні жінки,
    ви життя даєте відчайдушно!
    І нехай вас шматують
    в цю мить малюки,
    нехай акушерки аж
    сплескують скрушно!

    Усе заживе,
    і розквітнуть квітки –
    не проліски вже,
    а молочні жоржини…

    І виростуть з хлопчиків
    добрі батьки –
    нехай вас надія
    на те не покине!
    1996р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (21)


  9. Лариса Омельченко - [ 2011.08.06 21:42 ]
    За крок до любові


    Годинник глузує: «Тобі уже конче пора!»,
    І гуси у косах гелгочуть: «Випещуй же нас!...»
    Упреться в коліна з розгону чужа дітвора.
    Ламбадно-спокусливо стегна приструнюють час.

    Ще листя пожухле далеко-далеко вгорі,
    Іще не прив’яв повириваний вчора бур’ян,
    Його ще не скоро упорають господарі,
    Бо їх не існує, і їхнє обійстя – обман…

    Ще можеш дівчиськом пронизливо крикнути: «Ааа!...»,
    Самотню колючку загнавши раптово в п’яту.
    А хто її витягне – то вже вирішуй сама;
    Чи довго чекати на мить рятувальну оту?

    Звичайно, пора. Дикі гуси у вирій злетять,
    Їх пестити вітер візьметься у далечі тій.
    Проси повернутись… Ні, краще вертати не радь!
    Тобі до любові – лише один крок в самоті…

    2.07.2011.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (17)


  10. Лариса Омельченко - [ 2011.08.06 01:17 ]
    Будяк
    Будяк уздовж церкви прошкує,
    Газдує тут, як і належить:
    Ошатно стріча подорожніх,
    Бува, що й хапне за рукав…
    Хтось прикро у мандрах слабує
    На втому, на кашель чи нежить?
    Тут ліків – без ліку – для кожного
    Господь у господу послав.

    Будяк розчепірив ручиська –
    Будячу показує вроду!
    «Давно б уже вдома сполола, -
    Здивована гостя украй, -
    А тут приїжджають незблизька,
    А тут міські діти проходять,
    А їм же цікаво довкола…
    То ж пишно для них розквітай!»

    Будяк заквітчався, мов дівка,
    Стоїть в зачарованім колі:
    Вкруг нього – сокирки, волошки,
    Ромашки й васильки в танку!
    До жінки, дітей, чоловіка
    Підкотить перекотиполе,
    Смикне за веселкові стьожки,
    І вдячно моргне будяку.

    Перекоти-щастя, будяче,
    Перекоти-людям-по-колу,
    Усім, що до нас завітали:
    В Рубанівськім нині святки!
    Тут - вічне поріддя козаче,
    Яке не зміліє ніколи,
    Хай нове століття настане –
    Будяк в нього пре… навпрошки!


    13.07. 2011.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  11. Лариса Омельченко - [ 2011.08.05 01:44 ]
    Спалений рукопис
    Вони обікрали поета. До нитки, вважай, обібрали:
    спалили римовані рами поезій його непростих…
    «Сиди у сімейних тенетах; іще б чого не вистачало –
    дражнить бідну тещу роками!..». І голос поетів затих…

    Метеликом спікся рукопис. Востаннє зігнувся гадючо
    (а люди несуть несусвіття: мовляв, сторінки не горять…).
    Поета карають за «опус» - отой «полюбовний», пекучий,
    де тещі немає «привітів», дружині немає присвят.

    …Коли розпинали блокнотик, по клаптю його розчленяли,
    коли в піддувало жаринки упали, мов стиглі слова –
    стояв безтілесий, мов докір, мов лицар без тіні забрала,
    сімейний поет біля жінки. Лиш німо сіпнулась брова…

    20.04.2011.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (48)


  12. Лариса Омельченко - [ 2011.08.03 23:46 ]
    Гарбузи
    Гарбузи чекають на невдах, гарбузів тих нині – незліченно!
    Втомлені, вляглися у дворах…Їх у хати котять наречені:
    Штурхають розпечені боки, думають роздати їх побільше…
    Де ж ви, шанувальників валки?.. Вітер насміхається і свище –
    Він-бо знає, хто пришле сватів: парубок, що без роботи виє…
    Фермера не буде й поготів - в фермера є жінка… при надії!

    …Може, в місто з’їздить, пошукать? Там же їх – ого! – на кожнім кроці…
    Гарбузи глузливо гелготять: «Ой, не підеш заміж в цьому році!»
    Однокласник виїхав у Рим (нині й чоловік – за покоївку!).
    Інший – від горілки, молодим…Гарбузи залежаться у дівки!

    - Що ж робити, мамо? Може, нам на наступний рік поменше сіять?
    Чи згодуєм потім кабанам, та й зітрем на тертушку… надію?..

    - Будуть і без того кабани! Гарбузи назад викочуй з хати.
    Бо сватів же - Боже борони! - пугалом пикатим налякати!
    Будеш в парі, як і я жила: будеш дбати, смажити й варити.

    …Клятий, виглядає з-під стола – хоче в мандри світом покотити!
    Ти його у мандри відпусти, та вручи комусь по Інтернету:
    Дай йому зернятком прорости, хай потішить десь Наталю й Свєту –
    «Професіоналок», що в чужбу вербувались «посуд витирати»…
    Кинь ту «гарбузяну» ворожбу: знайдуться й без Гансів парубчата!
    Ти мені онуків народи: щоб мої були – у шкірі й слові…
    Геть від нас, перестарки-плоди! Вішай, доню, на вхідні підкову!


    2010р.










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (18)


  13. Лариса Омельченко - [ 2011.08.02 19:50 ]
    Прощання з минулим

    Тіло на розі Незібганих Доль
    Ставши на бруствер, троїсто тремтіло.
    Електрозварювальник-світлофор
    В тіло зайцями кривавими цілив.

    Блимало п’яне пикате табло
    (Чи волоцюга, чи, може, король?).
    Більше поломок ніде не було –
    Тільки на розі Незібганих Доль.

    Він пішохода спинити хотів,
    Той світлофор, що тепер альбінос:
    Кидав під ноги кривавих зайців –
    Свідків брехні, обіцянок, погроз.

    На перехресті Незібганих Доль
    Тіло жадало почути: «Вернись!»,
    Тільки безжальний безхатько-король
    Твердо-прощально дивився униз…

    Не озирнувшись, ступила на брук…
    Вдарив у спину троїстий оркестр!..
    Вчись вибиратись з майбутніх розлук,
    З «оптимістичних» таких перехресть.


    28.06.2011.









    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  14. Лариса Омельченко - [ 2011.07.31 22:09 ]
    Соняхи


    Тісняться ряди полонених вояк
    В солоний барліг аномального літа.
    Пекельна валіза ковзнула навзнак:
    Сипнуло промінням по всенькому світу!

    На кухоньці у піднебесних послів
    Начинкою бавляться, мов мідяками…
    Від спеки чи хтось би себе захистив,
    У небо вистрілюючи пелюстками?...

    24.07.2011.
    (Поїзд «Умань – Ясинувата»)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (9)


  15. Лариса Омельченко - [ 2011.07.31 13:34 ]
    Поетка


    Їй підвладні верлібри, немов вертебрологу – грижі.
    Бруд вимішує з сріблом, в брутальне вливає «манери»…
    Щоб напій настоявся – чекає-ворожить, коли вже
    прийде час скуштувати на слух поетичні «маневри»…

    Негламурно - глевка і словесно-породиста глина –
    так гончар у Сорочинцях пестить горня привселюдно…
    У верлібрі живе, в його стилі колись відпочине
    ця поетка-пророчиця, що підрихтовує будні…

    …Дні святкові – лошиці, гривасті, та ще й вирлоокі –
    завітають колись, та й замінять верлібра на риму.
    Бо приходить воно – унікальне, жіноче, високе!..
    Й до пісенного слова тяжіють верлібри нестримно…

    2009р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (13)


  16. Анонім Я Саландяк - [ 2011.07.28 11:06 ]
    Без Бога...
    Здавалося мені,
    що кам'яна пустеля, ─ тут…
    духом кам’янистим непорушно спала…
    Хотілося мені аби було так вічно.
    Але ж ні!
    Одної миті слова кам’яні
    зрушили магічно
    простори неозорі ті,
    і вже…на кам’яному лузі, ─ тут,
    квіти кам’яні чудові
    рухнув вітер кам’яний і заблистіли краплі крові
    червоно-кам’яні.
    І от
    над тлом,
    й понад усім
    замерехтіло число
    один і… три, і сім…
    і звук некам’яний, і світло…
    і не здавалось – є!
    Все це
    некам’яне. Некам’яною,
    як запече сльозою,
    що аж нестерпним болем корчить кам’яне лице
    моє…

    Некам’яному Богу
    відтепер волання
    це:
    чому покинув Він мене в ваганнях
    одного,─
    одиноким камінцем
    у кам’яній пустелі, ─ тут,
    між кам’янистих Своїх лиць…
    насититись не дав і не дає
    ні хлібом кам’яним, ані вином ─
    велить жити духом-сном
    поміж його відбитків від кам’яних дзеркал і таємниць,
    де співом, золотом і сріблом
    славиться щодня
    словом не кам’яним
    в пустелі кам’яній
    Його Вічне Ім′я!
    2010р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9750"


  17. Тетяна Роса - [ 2011.07.01 03:27 ]
    Хижачка
    От і все… я знову не при ділі.
    Ох, до біса ненадійна сильна стать.
    Майже упритул була до цілі,
    Чорну сукню вже збиралась замовлять…

    Так мурчав: «Улюблена кобіта,
    Забирай моє майно, і серце, й хист».
    Обіцяв відкинути копита,
    Та відкинув… усього лиш тільки хвіст.

    Ну яка мені від цього користь?
    Хвіст в руці, але «покійничок» утік.
    Це таки пригнічує бадьорість
    Й натякає на не зовсім юний вік…

    Та нічого, я іще нівроку,
    У порядку ще і вигляд, і хода.
    Уполюю декількох… Он збоку
    Перша жертва, як сорока, погляда…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  18. Роман Голіней - [ 2011.06.23 22:35 ]
    ***
    Вже сонце в гавань
    йде по зорі
    Намулом осідає ніч
    І тісно тісно
    в чистім полі
    Сяйнули вікна у дозорі

    Хоч лати
    латками покриті
    Русявочубі вартові
    Веселі радісні живі
    Мов місто плаває у житі


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  19. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.07 16:01 ]
    Дикий пляж
    Куди це, Колю, ти мене привів?
    О, Боже, як же їм отак не сором:
    На пляжі засмагає повно дів -
    А де ж купальники? Невже забули вдома?

    Що за дивачки, глянь, не одяглись,
    Точніше, роздягнулися наголо
    І звабами усюди - «блись» та «блись».
    Ходімо звідси. Ну, йдемо, Миколо.

    Наважитись нелегко зразу так
    Позасмагати й попірнати в річці.
    Ти червонієш, бачу, ніби рак -
    Невже соромишся? Чи, мо', на сонці спікся?

    Ну добре, зачекаймо – не горить!
    Позасмагаймо ще, допоки сонце.
    Я "верх" знімаю, глянь, а вже за мить
    І "низ" униз доволі легко зсовую.

    Біжу чимдуж голенька до води -
    Ой, видно це усім чи не за милю! -
    Але вже - ні туди, ані сюди! -
    З розгону падаю у теплу свіжу хвилю.

    Вода мене приємно обійма
    І так ласкаво пестить ніжне тіло -
    Блаженства, певно, більшого нема,
    Ніж хвиля й берег, де чекає милий.


    07.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (33)


  20. Марія Гончаренко - [ 2011.05.19 11:55 ]
    „Грація” *
    тиша навколо мене
    золотисто співала
    спів її ледве чутний
    зависав у повітрі
    із нього соталася жінка
    вона струменіла зі співу
    і спів був моєю тишею

    * За картиною Івана Марчука "Грація".

    До відома: З 19 травня у Національному музеї Тараса Шевченка на бульварі Т. Шевченка у Києві діятиме ретроспективна виставка творів Івана Марчука до 75-річчя мистця. Відкриття о 17 годині.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Саша Кучреек - [ 2011.05.05 20:16 ]
    Зимове інтермеццо
    Вже сутінки давно окутали долину,
    Широкими просторами кружляє заметіль,
    Із неба сріблом сипле без зупину
    Вкриваючи верхів'я мальовничиг гір.

    Спить тихо й мирно ліс,кружляє хуртовина
    Навіює мереживом деревам сон
    Лише коли відклониться важка хмарина,-
    Кидає світло місяць із снігом в унісон.

    І спить свята земля під ковдрою пухкою,
    І ніжно пригортає вітер гілля снів:
    Між дивних марев манить він рукою
    Чарує,кличе до холодних берегів...

    2011(с)rorocococo


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Тата Рівна - [ 2011.04.19 16:13 ]
    Білить завірюха ліхтарі
    Білить завірюха ліхтарі -
    Комини, дахи і підвіконня.
    Білим білить. Біло надворі,
    Маревно і густо. - Авалоння.

    Віхола гуляє. Аж бринять
    Скло, дзеркала, очі подорожніх.
    І не можна більш тебе чекать.
    Й не чекати теж тебе не можна.

    Завірюха білить білий світ.
    Віття, душі, голубів і навіть
    Ті серця, які замерзли - в лід!
    Ті серця, які затвердли - в камінь!..

    Віє! Віє! Виє! Заміта!
    Заліта в літа мої сріблисті -
    І мітлою чемною зміта
    Із моїх долонь опале листя.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  23. Марія Гончаренко - [ 2011.04.13 22:00 ]
    і знову зблисну **
    затихлі струни не торкну
    до серця їх притисну
    забудуся і знову зблисну
    коли зачую музику Глибин
    *

    ** За картиною Івана Марчука "Затихлі струни"


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  24. Марія Гончаренко - [ 2011.04.09 14:11 ]
    "І почув він голос давній" **
    І почув я голос давній
    тільки голос
    більш нічого...
    ні
    ще рук легке тремтіння
    у шаленому волоссі
    що збігало водоспадом
    зблиском сонця
    зойком слова
    *

    ** За картиною Івана Марчука "І почув він голос давній"


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.04.07 17:07 ]
    Фініш

    Збирала на зиготу – з року в рік,
    Із підробітку, з пенсії – по гривні.*
    В якесь із літ покинув чоловік:
    Орав і сіяв, та безплідна нива...

    Пила чайок із вишні гілочок,
    „Мівіну” хрумкотіла на вечерю...
    Навіщо їй курорти, пилосмок,
    Цукерки від „Рошен” зі смаком черрі?

    Із ятки торгувала, із землі...
    Та в землю не збиралася лягати.
    Вона хотіла донечку! Малій
    Стелила б на доріжку сіно й вату.

    Як сповнилося жінці шістдесят,
    Запліднення зросло в ціні удвічі.
    Не брала у оселю кошенят.
    Квилила в постіль:
    ”Матір’ю б – у вічність...”.

    Люд „Екстру” пив, люд гинув на війні,
    Люд кидав гроші в автомати гральні...
    Топтали жвавих курочок півні...
    А їй світило... екстракорпоральне.

    Зібрала суму. Лікаря знайшла.
    Живіт замаскувала. Ноги цілі.
    Здолала свій гостинець – пішки, вплав.
    Дійшла до Материнства.
    Породілля.

    На фініші гойдає немовля...
    Воно – чуже! Вона шепоче:”Рідна...”.
    Марійку від пристріту затуля...
    Дитя ростиме „тута” (мо’, у Відні...).

    Її священик не благословив.
    Харонів човен
    ріже
    штори
    з ситцю...

    Тьма-тьменна тих, хто вік синиць ловив
    І спопелів, упавши на Жар-птицю.



    * – у лютому після ЕКЗ 66-річна українка народила первістка.




    ------------

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2011.03.27 20:03 ]
    О ЗМІЦНИ СВІЙ ДОТИК
    Нарешті впала рясно сонця злива
    І залила теплом цей сум небес…
    Чому така ти, весно, несмілива?
    Чому мороз укотре вже воскрес?!

    Викаркує йому ворона оди,
    Ніяк в повітрі холод не вмира…
    Та скільки зло це буде верховодить?!
    Мов у природі дефіцит добра!

    Проміння пестить, наче пух, достоту,
    Муркоче ніжно, ніби кіт вночі,
    Молю Ярила: «О зміцни свій дотик,
    Мов лазером, ти лід цей пропечи!»

    27. 03. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (17)


  27. Ігор Рубцов - [ 2011.03.23 07:47 ]
    Весняні нариси
    Зігрілись вулиці у місті.
    Пройшли осінні падолисти,
    Відморосило й відсніжило,
    У димоходах відгуло.
    Тепер весна у повну силу
    Дарує нам своє тепло.

    Сховали шалики у шафу.
    Відірвано єдиним махом
    СтрічкИ із вікон. І балкони
    Відкрито навстіж. "Йди до нас!
    Тепер твоїм, весна, законам
    Прийшов утверджуватись час."

    На підвіконні мружить очі
    Хазяйська кішка, - мишку хоче.
    А кіт підвальний збожеволів,
    Співає гучно під вікном:
    "Виходь і ти", - нявчить - "на волю;
    Посидь з закоханим котом".

    На ослінцЯх дворОві "вчені"-
    БабИ розводять теревені.
    Про всіх сусідів і сусідок
    Усе відомо їм давно.
    І лиш один блажений дідик
    Хропе під грюкіт доміно.

    Нас холоднеча так втомила.
    Не має повної ще сили
    Весняне сонечко яскраве.
    Ще й день поволі підроста.
    У небі місяць моложавий
    До серця хмарку пригорта.

    Жучки вовтузяться у шпарах.
    Здається, і вони по парах.
    Мабуть, і в їх маленькі сЕрця
    Любов наснагу підлива.
    Калюжі чистеє люстерце
    Пташині втіхи відбива.

    Цвіте весна строкатим цвітом,
    А вже гінець помчав за літом,
    А там ізнов плаксива осінь
    Зів'ялим сипоне листом.
    Я не натішився ще й досі
    Жаданим сонячним теплом.

    22.02.2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (12)


  28. Наталія Крісман - [ 2011.03.15 20:39 ]
    ВЕСНА ВВІРВАЛАСЬ
    Землі на втіху
    Весна ввірвалась -
    Сніги зі стріхи
    Порозлітались.

    Із теплих далей
    Летять лелеки,
    Зими печалі
    Тепер далеко.

    Небесне птаство
    Защебетало -
    Я вже у власті
    Весни начала.

    Тепло у грудях
    Аж розпирає,
    Шукаю в людях
    Для себе раю.

    Душа причастям
    Себе напоїть,
    І всі напасті
    Минуть з зимою...

    СердЕнько, бийся,
    Спивай любови,
    В небесних висях
    Одна лиш мова!
    весна 2010р.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  29. Володимир Сірий - [ 2011.03.10 19:57 ]
    Предківщина
    Ні котів, ні ластів’ят ,
    Шерехи мінорні,
    Груди вилупані хат,
    Штахетини чорні,
    Хвіртки схилене плече
    До корча калини…
    Ой пече мене, пече –
    Прéдківщина гине .

    Студні витвори старі
    Косо в очі лучать,
    На городі – пустирі
    Бур’яни дрімучі.
    У душі журливий щем,
    В горлі сохне слина,
    Ой пече мене, пече
    Рідна предківщúна.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  30. Зоряна Білоус - [ 2011.03.10 13:39 ]
    ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ
    Мене Чурай Маруся надихнула
    Писала я у прозі та пісні,
    Що їх Костенко в віршах проспівала,
    Сплітались, рифмувались мов самі.

    Який же дар у тої поетеси,
    Їй ніби щось відкрилось із століть.
    Сама Маруся перейшла у часі,
    Говорить з Ліною, перед очей стоїть.

    Дарма, що спалено в Полтаві
    Всі згадки про роздвоєння душі,
    Маруся знов вернулася у славі,
    Коли з’явились видані вірші.

    Там строфи ніби аж гарячі
    Горять від сили почуттів:
    То від кохання, то від Гриця вдачі,
    Що своє серце навпіл роздвоїв.

    І та Маруся змучена співала
    Як у коханні, так і у біді,
    Бо душу зрада ще сильніш пройняла,
    Вона ж вже мертва була на суді.

    Нема життя, коли душа вмирає
    Без неї тілу нічого робить.
    Воно живе, а вже не відчуває,
    Не може ні жаліти, ні любить.

    Сам, Грицю, зрадив своє серце
    І сам жалів по тому, що жаліть,
    Як стала зрада поміж двох, то вперто
    До віку так вона і простоїть.

    Один лиш фенікс може воскресати
    Із пепелиці спаленої вщент,
    Коханню ж ніде відживати,
    Спалила серце біль в один момент.

    Я знаю, бачила це Ліна,
    Сама Маруся сповідалась їй,
    А потім, раптом, впала на коліна,
    Благала, важко говорить самій,

    Повідать світу, душу ж відкривала,
    Просила всім розповісти,
    Щоб так ніхто не плакав як Полтава,
    Тоді пісні і смерть переплелись.

    Маруся вмерла разом з Грицьом,
    Ніхто не знав, лише її душа.
    Не убивайте вчинком ницим,
    Не дайте пити із ковша.

    З ковша пісень і щирої любові,
    Бо недолугі спробують натпить.
    Щоб знов із серця люблячого кров’ю
    Гріховну землю не омить.

    Ви бережіть кохання як дитятко
    І не давайте двоїтись душі,
    Щоб люди не заклали як ягнятко
    Вам Ліна написала ці вірші.

    18.02.2011р.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (6)


  31. Ігор Рубцов - [ 2011.03.09 07:05 ]
    Присвячено Р.В.*
    Не личить Вам, омріяна панянко,
    Знущатись над закоханим і вірним.
    Жаданий Ваш візит збентежив п’янко,
    Та обернувся ляпасом добірним.

    Метнули із очей зимову кригу,
    Відверто посміялись наді мною.
    Вас не збагнути, як закриту книгу,
    Розпуснице з найлегшою ходою!

    Вам до душі «нявчання» парубочі,
    ВоднОчас і піднесені, і хтиві?
    Не знехтуйте! Наступні дні і ночі
    Давайте спілкуватись в позитиві!

    Іду на все в любовному пориві.
    Я не абúхто теж! Зізнаюсь чесно.
    Настирливий і трішечки ревнивий,
    Я Вас доб’юсь, блакитноока Весно!

    * ранній весні.


    12.01.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2011.02.19 23:09 ]
    КУЛІНАРНА ЗИМА
    Фарби змішує лютневий вечір,
    Сніг у сутінках - як молоко,
    Поглина зорю, мов жар у печі,
    Лісового "попелу" наскок.

    Білий колір темінь ця не витре,
    Лиш його розчинить звідусіль,
    Хміль я п"ю холодного повітря,
    Наче фіолетовий кисіль.

    Ніби йогурт - з молоком чорниця -
    Тільки в ньому солоду нема.
    Ох, яка химерна чарівниця -
    Світляків родзинками іскриться -
    В чорносливній темряві зима.

    19. 02. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  33. Сабіна Малай - [ 2011.02.18 20:03 ]
    Сонце-корж
    Стікає день у вечоровий жбан,
    І я лягаю горілиць - не спиться,
    А місяць місить тісто на коржа,
    Від борошна - по вуха блідолиций.

    Натхненно виминає, градом піт,
    Аж виднокрай вгинається під тиском,
    І я не бачу, але знаю, під
    Гарячими руками грає тісто.

    І поки місяць порається в висі,
    Розпалюючи зорі, не тривож
    Його, а просто вийди подивися,
    Як сходить над землею сонце-корж...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (23)


  34. Олена Кіс - [ 2011.02.05 22:57 ]
    Над морем
    Вітрило синє мліє уві млі,
    Дрімає золотом мрійливо місяць,
    Тихенько хлипає блакиттю хвиля,
    Чаклує вечір морем у мені.

    Гукають чайки зойком над бездонням,
    Мережить стежка, по якій пройти
    ЗмалЕчку хочу, байдуже плинним дням
    Чи у безсмертя заведе, чи в нікудИ.

    Спливає вітром Віз крізь мокрі коси.
    Чуваю часу велич мовчки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (13)


  35. Володимир Ляшкевич - [ 2011.01.30 16:13 ]
    Чоловіки

    О, від народження звані синами -
    Бути ви я́влені богатирями!
    Вистане мужності, сили, і слави.
    Ярі віки́ би пишатися вами!
    І до пуття здобуття і нестями!..
    Але одспівані Святотцями
    Чоловіки стають
    Горобцями.


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.20 19:54 ]
    Межа
    1

    Ти йшов до мене крізь капканів стрій.
    Чиїсь вуста загоювали рани.
    На вістрі хвиль зринав у буревій,
    Пустелю торував.
    Плела фіранки...
    Вдягла святешний одяг. До межі
    Лишився день.
    Лечу навстріч, мов серна...
    Я бачила спіткання: ще чужі...
    Межа палає... В дім веду по стернях.

    2

    Сорочечки мережу. Пелюшки
    Перу зі співами... Ти в рань подався
    На вічні лови.
    Вечір. Хлипа син...
    Вмивається руда кошиця Кася...

    Ти – вільний. Я – вже бранка. Знов межа
    Між нами піниться – потоком... словом...
    На лови проводжати – мій талан.
    А твій – жадати: жінки, сина, крові...



    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.16 15:50 ]
    Дорогою в зоопарк

    Ми їдемо в маршрутному таксі.
    Юрась півсонний – в тата на колінах.
    – Матусю, я побачу панголіна? –
    До вуха нахиливсь.
    – Ти б поряд сів! –
    Хлоп’яті радить миловидна пані.
    – Нехай сидить – ріднесеньке, мале…
    – І мій хорошим був, поки на зле
    Друг-харцизяка не намовив Даню!
    І – сльози по напудрених щоках…
    – Немає батька – з ремінцем, повчанням.
    Данило – наркоман... Це - біль... і крах.
    Вчетверте за крадіжку в буцегарні…

    Щоби тій пані сльози осушить,
    Плету зі слів огрійливе кружало...
    Під шерех прядива... заснув мій син.
    ...А може, ремінця від татка - мало?


    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.11 14:26 ]
    Внуча

    Придбала Маргарита цуценя
    Породи коллі, барви чаю з липи.
    По смерті такси чула я щодня
    Кріь перестінок стогони і хлипи.

    На п"ятий поверх носить на руках
    Рудаве тільце її ветхий тато -
    Щоб рівні лапи мала псина - та,
    Що лізе із скавкого цуценяти.
    Як онучатка, пса навча манер.
    В дощ парасоля над цюцьком:"Біднятко..."
    І лиш тягар бездітності - з рамен
    Своє доньки - не зуміє зняти.

    Для коллі він - товариш,
    лікар,
    дід.
    Уговкує Джованні колискова...

    А в сиротинці - дітки - маків цвіт.
    Чому б не взяти Маргариті... Вову?


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  39. Олена Кіс - [ 2011.01.04 01:15 ]
    Пам'ять степу
    Степи, степи і сонця повінь,
    Вітри, вітри і ковила,
    Високе небо і висока сповідь
    Бовванів кам’яних і снів їх,
    Випитих до дна.

    На цьому тлі високих і чомусь
    Таких беззахисних могил
    Спроквола ранок млосну тайну
    Мені мов неофіту привідкрив.

    Незримо бачу люту битву
    І шабель блиск
    І скорострілів чую стріл,
    Баских коней конаюче іржання
    І відчайдушні вигуки воїв.

    П’янить гарячий запах крові,
    А руки просять прохолоди зброї,
    Гарячу пружність крупу вороного:
    – У бій, у бій
    – За власну волю,
    – За вільний степ,
    – За лютий біль, що розбива окови,
    – Убий, убий, упийся боєм
    І не чекай появи нових ворогів.

    І скільки тут лягло своїх і їхніх,
    Хто був чужий і хто тут свій,
    Хто тут святий і хто був грішний?
    Всотався в землю щедро їхній прах німий.

    Сколоти, половці, моголи…
    І козаки – всі в забуття.
    Курган, курган – литаври помсти
    В пам’ять б’ють на сполох,
    А все ж – історія не знає вороття.

    А баби моляться до неба,
    Могили височіють по степах,
    Євшан – прозрінням,
    Забуттям лінивим – ковила.
    2005




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  40. Лариса Іллюк - [ 2011.01.02 00:33 ]
    Судоку
    Сонет мов судоку
    Об'ємність зображень
    Невидима поки
    Експресії пряжа

    Тонка поволока
    Мереживом ляже
    Огорне неспокій
    В імлу неосяжну

    Струнка і логічно
    Уявлена притча
    Доволі довільне

    Означення світла
    Карбується стисло
    У прядиво тінню

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.31 21:38 ]
    Пластівень

    Спогадок дивних у мені – ріка...
    На свято нені принесла крижину!
    Провулком бігла, в сіточці – хлібина.
    Із-під шуги струмок у двір стікав.

    Як пролісок, у серці забаг зріс:
    Дарунок – льодяні крихкі «сосонки»!
    Гладенький, мутнуватий лід – іззовні,
    Відбий пластівень – і побачиш «ліс».

    Я розтрощила кригу... Наче скло,
    Несла той дар. Сміялися пороги:
    „Хлібина мокне!”.
    «Ліс» потік під ноги...
    Дівча розмарене в обійми нені йшло.

    …Між серцем і двором дитинства – яр.
    Там всі привітні! Там – усе „на совість”.
    Там із покрівлі хати в дзбан дубовий
    Течуть рудаві краплі – днів янтар...


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  42. Лариса Іллюк - [ 2010.12.24 11:12 ]
    Диптих
    День

    біліє ніч
    світліє смуток
    сіренька мжичка
    ніч тіснить
    мовчання клич
    у пісні самотік
    у яві личко
    збадьорить

    Ніч

    чорніє день
    темніє радість
    сіренька мжичка
    день тіснить
    заклич пісень
    у тишу радитись
    і снами личко
    затулить

    2010р


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.11 12:01 ]
    Прожект


    Якби мене, дивачку, запитав
    Чаклун-мольфар: «Де хочеш вік дожити?» –
    Я б заспівала: «Ста-а-рче, поміж трав!
    Люблю поля пшениці, гречки, жита…».
    Незбутню мрію у собі таю
    Між мотлохом пригадок і прожектів.
    Воліла б я – вже ветхою – в гаю
    Топольку обійняти… Півні треті...
    Повіє вітер – я пером злечу…
    Я бачила торік Спіраль Відходу.

    Мене чаклун, гугнявий дід, почув.
    Зайшов крізь двері…
    Скинув плащ і боти…
    Без еківоків, прямо запитав:
    «А може, ти душею покривила?
    Є тут котедж модерний – у Півнях.
    Там при бажанні оселись... Є вила,
    Зело заморське у дворі - вужем...
    На вікнах – мандарини і лимони...
    Дідизну брат звойовував з ножем...
    Від саду – запах крові. В домі сонно.
    Чаклунське слово я даю... чи зуб:
    Селитьба та запахне гіацинтом!
    Захочеш – я обарвлю у лазур
    Паркан штудерний барви антрациту…».

    – Ні, не піду в ту кліть... Варю євшан... –
    Зітхнула я. – Дзиґар, поглянь, пульсує…
    Не доплела ще червінькову шаль.
    Приходь у травні, як її збудуєш –
    Малу хатину... Ти посадиш глід...
    Я облаштую озерце і грядку,
    Насію моркви, пастернаку, маку…

    Вже – липень.
    Де ж забудькуватий дід?



    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  44. Віталій Ткачук - [ 2010.12.10 00:12 ]
    Романсове
    Ці дні найважчі від усіх припущень,
    Були вагання - висновками стали,
    Дерева снили листям нерозпущеним,
    А нині - розкидаються опалим.

    Хитнуло світ, як вітром павутину,
    Спинився Той, котрого завше мало.
    Взялось чоло глибокими, незгинними,
    І сиві терни скроні віншували.

    Та поки осінь вигріти не пізно
    І поки в Лету каменем - зарано,
    Моя печаль зуміє бути ніжною,
    Мої вуста проситимуть дурману.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.09 10:03 ]
    Малюк


    Оцей малюк, можливо, вас уб"є -
    Як виросте... Буденне лицедійство:
    В його руці - червоний пістолет.
    Стою в автобусі. Хлоп"я займає місце.
    Татусь його на руки не узяв.
    Підскакує автобус на вибоях...
    Наводить дуло жваве хлопеня
    На люд...
    Сопе.
    І світ назвав це - ГРОЮ.

    Мовчить татусь. А хлопеня - щосил:
    "Ти вмер! Лягай! У тебе - куля в вусі..."

    "Ну й козарлюга, ну й боєць ваш син..."-
    Піхвалює дитя суха бабуся.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  46. Тетяна Роса - [ 2010.11.26 02:04 ]
    Мій листопад
    Сіре небо ходить босе
    по розвіяній листві,
    розсипає осінь роси,
    трави хмарам - візаві.

    Снігу першого не видко –
    хризантемний листопад,
    забуяли примул квітки
    з хризантемами уряд.

    За оголені вже віти
    зачепились теплі дні –
    осінь пестить першоцвіти,
    подаровані мені.

    З прохолодним поцілунком
    вітер тулиться до скронь,
    впившись сонячного трунку
    з хризантемових долонь.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2010.11.20 08:34 ]
    ОСАННА ГАЮ
    Од цивілізації втікаю,
    Наче із духовної тюрми,
    Тільки тут себе я почуваю
    Гордим птахом з сильними крильми.

    Лагідно овіяний вітрами,
    І потугу вчувши молоду,
    Я іду сюди очеретами,
    Ніби пшеницЯми я іду.

    Гаю мій, печальний і чистенький,
    Сповнений високих таємниць,
    Я перед тобою, як батеньком,
    Розпластатися готовий ниць.

    Вже бо не одну про тебе сагу,
    Думу чи билину сотворив,
    Ти мені, як Бог, даєш наснагу,
    Чарівні поезії дари.

    Ти даєш і силу і свободу,
    І високе небо над чолом.
    Щоб своєму міг служить народу,
    І добром перемагати зло.

    Світу ти казкового окраєць,
    І печаль глибокая дібров.
    Ти – політ фантазії безкраїй,
    І поезії ти - плоть і кров.


    19.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  48. Ігор Рубцов - [ 2010.10.29 17:51 ]
    Ранок оптиміста
    Сяє небо,
    Як новенька банкнота,
    Кряче чорне
    Вороння на льоту,
    Волочу свій
    Організм на роботу,
    Досипаю
    І куплети плету.

    День важкий, а ніч коротка й "зрадлива",
    Не встигає відпочіть голова.
    Чи щасливий я? Далебі, щасливий...
    А у друга вже й роботи нема.

    Скільки треба задля щастя мужчині?
    Без любови і дукач би зачах.
    Вся відрада – у коханні дружини,
    Все багатство – у дитячих очах.

    В місті скнило, розгулялася осінь.
    Я заможний – під ногами бурштин.
    Все моє: і деревá златокосі,
    І плаксивих срібляків передзвін.

    І нехай я що до вроди – не дуже,
    Вже давно не атлетичний юнак, -
    Зазираю мимоходом в калюжу:
    Для гуцулки ще нівроку козак.

    Вітер чубчик безсоромно шматує:
    Зимний подих, та холодні персти.
    Не цілуй же, бо боюсь - зацілуєш,
    Ще не грудень. Зачекай, відпусти!

    Он, сусіда на хандру занедужав,
    Та уздрів, як я веселий іду:
    - Оптимізмом не поділишся, друже?
    - Пошукаю, певно, трошки знайду.

    Сяє небо,
    Як новенька банкнота,
    Кряче чорне
    Вороння на льоту.
    Заздріть, люди, -
    Я іду на роботу
    Зі своїми
    Почуттями в ладу.

    29.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  49. Тетяна Роса - [ 2010.10.20 23:13 ]
    Над прірвою
    Я сама не зумію, любий.
    Зупини на краю безодні.
    Мої крила важкі і грубі –
    Я не ангел уже сьогодні.

    Як дожевріють мрії чисті
    Ясним полум'ям, тихо-тихо,
    Стану наче змертвіле листя,
    Стану наче прогіркле лихо.

    Чорна ніч наді мною висне,
    Я холону у цій пустелі.
    Заспівай мені світлу пісню
    Теплим голосом, любий Лелю.

    Обніми мене, мій коханий,
    Поки серденько не зчорніло,
    Вигой душу – криваву рану,
    Щоби знов побіліли крила.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  50. Ланселот Музограй - [ 2010.10.17 23:06 ]
    КОРОЛЕВА ГАЮ
    Он сяйнула золотом береза
    Між зелених і густих ялин.
    Мов прорізала жовтавим лезом
    Зачудований озерний плин.

    Аж вода всміхнулась кришталева
    Й потепліла, як у літнім сні,
    Мов гуляти вийшла королева
    З фрейлінами в сукні чарівній.

    Ніби поверталася із балу
    І на трон присіла край води...
    Й золотаві рибки застрибали
    Радо так, мов крапельки-меди.

    І про цю достиглу вроду скаже
    Сон мій, уклоняючись красі.
    Кущ багряний тихо - вірним пажем
    Біля ніжок сонячних присів.

    17. 10. 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   9   10   11   12   13   14