ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

Редакція Майстерень
2026.07.27 17:24
Ця стаття ще раз наголошує - зберігайте свої матеріали і десь окремо! Ось фрагменти із актуальної переписки із провайдерами. Мар`яна М. 27/07/2026 (16:22) Оператор Доброго дня! Ми додатково перевірили сервер і, на жаль, можемо підтвердити, що

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог

Володимир Бойко
2026.07.27 00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.

Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,

Євген Федчук
2026.07.26 19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було

Роксолана Вірлан
2026.07.26 16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...

безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію

Ольга Садкова
2026.07.26 15:58
Ми познайомилися спочатку заочно — через його маму Валентину Дмитрівну, яка презентувала твори сина на поетичному фестивалі, що відбувся в Ізюмському будинку культури «Залізничник» року так 2008-го. На той час нашого земляка вже друкувала котрась із захі

Ірина Вовк
2026.07.26 13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті) До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА «КСАВЕР МОЦАРТ: С

Борис Костиря
2026.07.26 13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.

Там ворони невтомно голосили,

Олександр Сушко
2026.07.26 12:36
Юрба "златоліфонна"* все ж дотисла —
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.

А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,

Тетяна Левицька
2026.07.26 11:22
Війна гучна і все догори-дригом —
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.

В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав

хома дідим
2026.07.26 10:04
іще поет спішить біжить додому
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе

Паб Лімерик
2026.07.26 08:56
На собі перевіз до Уганди
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.

Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.

Богдан Манюк
2026.07.26 08:27
Триптих
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,

Віктор Кучерук
2026.07.26 06:39
Повіки важкі від безсоння
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.

Юрій Лазірко
2026.07.26 01:54
де любові острів?
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...

Володимир Бойко
2026.07.26 00:41
Гриць із малечку марив Мальдівами,
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.

В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.

С М
2026.07.25 21:12
Хай би у словах недосить сенсу
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене

Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє

Вячеслав Руденко
2026.07.25 20:55
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.

Роксолана Вірлан
2026.07.25 18:34
Цілу ніч випитували Духи:
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.

Артур Курдіновський
2026.07.25 17:30
Тридцять сім з половиною років
Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.

Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,

Борис Костиря
2026.07.25 13:14
Так шкода, що казка так швидко скінчиться
Зі снігу, і льоду, і вітру погроз.
Завиє у лісі самотня вовчиця
Крізь тугу і лютий недремний мороз.
І замість принцеси у шатах святкових
Нам явиться звична, буденна печаль.
Так замість польоту до хмар пурпур
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 15:57 ]
    Посиденьки
    Осідлав Петро коня
    І погнав галопом
    Десь чекає кум Владко
    З салом , і укропом

    Вкрав у жінки цілий літр
    Первака міцного
    Щей закуску прихватив
    До слівця - крутого

    Повсідались , і давай
    Губи причащати
    В голові заграв чурай
    Вже давай - співати

    Десь пройшло години дві
    Йдуть куми додому
    Сміх , і радість дітворі
    З такого - приколу

    Ледь на ледь вони повзуть
    Сплітає їм ноги
    Все ціляють у сліди
    Де кобили - стопи

    Падають , качаються
    Брудні наче свині
    А у дома , на порозі
    Вже ждуть - господині

    Не пускають їх до хати
    Женуть до сараю
    Бо від них такий душок
    Зхмілієш - одразу.
    2005р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 12:07 ]
    Хитрий дід
    Дід до баби залицявся
    При нагоді - посміхався
    Завжди чинно так вітався
    У любові - признавався

    Баба діду підіграла
    Масла - у вогонь підклала
    Запросила на обід
    Випікала - пишний хліб

    Булки , бублі з пирогами
    Крученики із тортами
    Все парує , все пашить
    Наганяє - апетит

    Разом з цим до баби в хату
    Двадцять п'ять онуків - зразу
    Завітали привітать
    Тай побачить - що за зять ?...

    Дід побачив , і злякався
    З несподіванки - признався
    Не кохання то було
    То так штирхав - біс в ребро

    А його всі залицяння
    То блуднірства - шуткування
    Краще буде сам він жить
    Бо ночами - так хропить...
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:13 ]
    Свист
    У любові очі грають -
    волошками сяють
    Хто образить - червоніють ,
    в секунду згасають

    Де кохання надихає -
    в мелодії лине
    Чорний ворон не сідає ,
    бо знає - загине

    Хто не вірить - хай провірить -
    а я подивлюся
    Хто пропащий , хто щасливий -
    за того й боюся

    Де сміявся , а де плакав -
    ніхто не вгадає
    Хто від кого що ховав -
    під закуску - й має...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 19:34 ]
    Зомбі
    Міняв нагоду на пригоду
    Так забувався - що п'янів
    Віддав найбільшу нагороду
    За те - що від царя хмелів

    Він мав сім'ю , дружину , статок
    Занадто високо хватав
    Забув хто він , і скільки ставок
    За нього слід - других топтав

    Зазнався сито , і спонтанно
    Не зчувся - як у раю вкрав
    Коронували бездоганно
    Да так - що сам під тиск попав

    А зараз блазень серед страху
    Дурню морозить , маячить
    Міркую - чию нюхать каку
    Смердить від себе - зомбі гнид.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Анничка Фрік - [ 2015.01.04 14:12 ]
    Парочка
    Якщо скучати хтось посміє
    Той гідно Прутиком назветься
    Про безвідмовний секс помріє
    І хоч не клич, завжди озветься!

    Скучати можуть теж дівчата
    Якщо не жаль їм прутня дати -
    багато хто якраз жаліє,
    а від філософів аж мліє.

    Як Кант із Прутиком зійдеться -
    хз і ти про що тут йдеться!


    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2014.12.01 20:27 ]
    Подрузі днів моїх суворих
    Що не кажіть мені – люблю я іменини,
    коли і на столі ще є усе – дай, Бог,
    і за столом уже немає ні хвилини,
    аби не пролунав цікавий монолог.

    А особлива дань і шана круглій даті,
    коли летить душа на ювілейний зліт
    одної із нових осінніх кандидатів,
    якій далеко ще до бозна скільки літ.

    Стріляє тамада, летить у стелю корок,
    і ллється, як вода, горілка і вино.
    А нам уже давно, що майже сто, що сорок,
    і пити «за любов» прийдеться все одно.

    За ту, з якою всім то солодко, то гірко,
    коли «завжди готов», як перший алконавт
    сказати на «блатном, – поехали!» За Жінку!
    За даму всіх сердець і всі – на брудершафт.

    Якщо таке життя, то хай не на останні
    ще додається шарм і щастя кожен рік,
    аби у ці літа не помічали вік
    пани тверезі ще, і пані ще не п’яні,
    а головне – один достойний чоловік.

    І кожен скаже тост, і більшість для почину
    розкаже їй одній нечувані слова.
    На те і ювілей, щоб хоч один мужчина,
    тримаючи бокал, качав свої права.

    Захоче, вип’є сам, захоче – заспіває,
    Ну от, наприклад, я. Захочу – скажу теж,
    як буду «під шафе», – я так тебе …чекаю.
    Бо кінчаться права, то де її знайдеш?

    Вона сьогодні тут, а завтра – на Канарах
    гуляє посеред піщаної коси,
    і з юним шансоньє співає під гітару
    про долю а ля-фем російської попси.

    А я і сказану, – поїдемо на дачу,
    запалимо огонь, спечемо шашлики...
    А ти і сказанеш, що ми ще не ледачі –
    копати бур’яни, садити буряки.

    Наваримо вівса, наллємо по стакану
    і хлопнемо за мир і Рашу у Криму,
    і буде нам обом «усё по барабану».
    Пошлемо їх усіх у сауну і в баню,
    аби не тільки ми учаділи в диму.

    Згадаємо всує Залманова і Ніші,
    забудемо, що Кнейп не сповідав нас, блін.
    і весь інтерферон засвоїмо раніше,
    ніж сонний організм живицю й меланін*.

    Забудемо усі моря, і гори, й лижі,
    поліземо на піч… А там такий готель!
    І що нам до тоґо́, що сніг іде в Парижі
    і сам Марсо Марсель не їде в Буковель?

    І поки стукне сто, ти будеш бабця класна,
    як еталон для дам, а то і для не дам.
    На те й «запретний плод», аби усім – вігвам!

    І Єва у раю сказала б, – я согласна!
    аби знайшовся сам хоч на хвилинку, власний,
    або хоч на часок нічійненький Адам.

    То й п’ємо «на коня» не крапленої масті,
    за Даму, і Туза, і за бубнове щастя,
    яке тікає геть од мене навпрошки.

    За киселі, й компот, і за холодне пиво,
    за платонічний секс, і за гаряче диво –
    останні, нарозхват, із сиром пиріжки.

                                  11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (12)


  7. Ігор Шоха - [ 2014.11.29 16:27 ]
    Ударимо по бездоріжжю
    Іване, Ви ще тільки почали.
    Але серйозно ще ніхто не слухав,
    коли усі од сміху полягли...
    І у жінок Ви слави досягли,
    що кожна закохається по вуха.

    А що удієш? Тільки опиши
    якусь пригоду на якійсь копиці –
    Іван уже сміється від душі,
    і з ним – усі путящі молодиці.

    Тому – дерзайте. І настане час,
    коли ще усміхнеться і кар’єра,
    і на Парнасі упізнають Вас
    усі літературні дипкур’єри.

    А далі – слава, Спілка, гонорар,
    нові пісні про Україну-неньку.
    І звісно, – за такий репертуар
    Вас висунуть на премію Шевченка.

    А далі що? А далі – ясна річ:
    Париж, богема, Швеція і – Нобель.
    І в першому із безлічі сторіч
    у Рашії утремо єйний шнобель.

    Ударимо, як Бендер ударяв
    пробігом по дорогах бездоріжжя
    аж до Кремля із нашого Міжгір’я.

    Аби у того, хто нас обікрав
    і у Криму себе завоював,
    по всій планеті полетіло пір’я.


                                  29.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (9)


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:51 ]
    Несподіванка. У кафе
    Несподіванка. У кафе.

    З тобою у кафешці
    Сиділи. Йти вже мали.
    Втомився. Цілий вечір
    на мене "нависала”...

    Претензії “тулила”,
    Що я такий-сякий.
    Що не такий. І знову-
    Що знову не такий...

    І я вже сам не знаю,
    Навіщо все це слухав.
    Вже приміряв виделку,
    "Лапшу" знімати з вуха...

    Навіщо ти цю зустріч
    Призначила мені,
    Коли мене готова
    В кошмарнім бачить сні?

    Хотів вже розплатитись
    І поскоріш піти,
    Як раптом несподівано
    Спитала сумно ти,

    І дивно забриніла
    У голосі любов-
    Я завтра буду вільна...
    Зустрінемося знов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 26.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Кондукторше
    Кондукторше

    Как смотришь ты... С презреньем, свысока...
    -билета нет? -сойдешь на остановке!
    И спазмы мысли, как дрожащая рука,
    В карманах разума находят "заготовки"...

    Нашел! Нашелся! Вот!.. Улыбки сладкий яд...
    -купил билет? -пройдите в глубь салона!
    Пройду... Но Боже, отведи свой взгляд
    Кондукторши трамвайного вагона!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513788
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 27.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:31 ]
    Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
    Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )

    Чи винен я, моя маленька,
    Що інтерес до тебе згас?
    Весела, ніжна, солоденька,
    Без меркантильності прикрас,

    Іний би мав, та був щасливий
    Тебе, і думав би собі-
    Яке ж-то щастя привалило...
    А може й ні... Не думав би...

    Але не я. Потік гарячий
    Кохання, пестощів, бажань
    Я довго-витончено вдячу
    На відповідь тобі. Це дань

    Моя тобі... Та ти не можеш
    Зіграти роль, коли моє
    Бажання ти нестримно ловиш,
    І саме те мені даєш,

    Що хочу я, чого жадаю,
    Окрім загальних почуттів...
    Не зрозумієш... Не пізнаєш..
    Ти гарна... Та вже відлетів

    Мій інтерес тієї ночі,
    Що так жадала діалогу...
    Та ти не можеш... Чи не хочеш...
    Ти створена не задля цього...

    Ти можеш те лиш, що ти можеш,
    Ніяк не більше. Ця програма
    В тобі незмінно-непорочна,
    Як цнота Єви і Адама...

    А я шукав в тобі не Єву,
    (давно ця тема відлетіла)...
    Шукав гріху проросле древо,
    Шукав Ліліт прекрасне тіло,

    Шукав безумства зорепаду,
    Шукав зірниці серед ночі,
    Шукав в тобі свою відраду.
    Життя і смерть... Та ти не хочеш,

    Вже вдягнена у втому шалу,
    Задовольнить усі бажання.
    Потреби в цьому ти не мала...
    То марні й мОї сподівання...

    Отак удвох скрізь ночі морок
    В сплетінні тіл себе проносим.
    Фантазій цвіт звели на порох...
    Та відпустити не попросим

    Одне одного. Ми- надбАння
    Міцної дружби. Сексу зливи.
    Це нам замінює кохання.
    Ми гарні люди. То ж не диво,

    Що механічно давим ложе
    Без барв, без вишуків, сюжетів...
    Та я поет... І дай-но Боже
    Зустріть мені Свою Поетку...

    Ми вдвох чинитимемо дії
    Такі, що світ не бачив... Боже!..
    Удвох здійснити наші мрії
    Одне однОму допоможем...

    А ти, мала, іще зустрінеш
    Собі, на щастя, чоловіка.
    Як механічне піаніно,
    Сімейне щастя з ним довіку

    Зіграє вальси Мендельсона.
    І я, вдоволено-драйвово,
    Вдягнувшись у костюм фасону
    Знайомого, вас поздоровлю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 09.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:58 ]
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)

    Брязкіт дзенькає в небо
    Стародавніх щитів.
    Що ж тій армії треба?
    Бойових хом"яків!
    Що прямують сердито
    З войовничим "ХРУМ-ХРУМ"!
    Що скарають бандита
    На поталу і глум!
    Ці відважні солдати
    Вдачу мають таку-
    Ворогів волохатих-
    Та куди ж???... ЗА ЩОКУ!!!...
    І коханці- самиці
    Отого хом"яка
    У коханні згодиться
    Диво-зброя- ЩОКА...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504061
    рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
    дата поступления 09.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:42 ]
    Купівля рабині. Спомин у метро. (16+)

    Купівля рабині. Спомин у метро. ( 16+ )

    Ти стоїш у метро за півметра.
    Погляд твій- мов ікона жива...
    Від здогадки стискається серце-
    Може я тебе вже... купував?

    Вже яке ми життя проживаєм?
    Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
    Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
    Де колись я тебе там купив...

    Дивний ринок прадавнього сходу...
    Ти соромишся серед дівчат...
    Покривало відтінює вроду...
    То за скільки ж тебе вторгувать?

    Ти стояла, оголеність тіла
    Продавець зі знанням вихваляв...
    І відчув я, як ти захотіла
    Щоб тебе саме я вторгував.

    Торгувались... Питав безсоромно,
    Що з тобою можливо робить.
    Не тебе. Продавця. Як невтомно
    Ти хазяїна зможеш любить.

    Твого лона торкався руками.
    Шал по тілу... І пружність грудей
    Відчував... Це не зовсім те саме,
    Як тримав би я вільну тебе...

    Хоч здригалась від сорому й хіті,
    Та відмовити ти не могла
    В відчутті доленосної миті.
    Врешті-решт ти рабиня була.

    Ціну збив. Розплатився. Так треба.
    Це базар, тут багато рабинь.
    І була ти на сьомому небі,
    Як тебе я за руку повів

    До своєї оселі, де мала
    Ти мені підкоритись уся.
    Ти чекала... Здригалась, бо знала-
    Насолоді не буде кінця...

    Відчиняються двері вагону...
    Я з тобою свій погляд схрестив...
    Я виходжу, відчувши навздОгін,
    Як ти хочеш... аби я... купив...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 20.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:21 ]
    Сімейка, та не Адамсів (дуже актуальна байка)
    Сімейка, та не Адамсів ( дуже актуальна байка )

    Дуже люблю я писати байки.
    Тільки скажіть- напишу залюбки.
    Хочете слухати? Ось вам одна
    Баєчка мила. Та дуже сумна...
    .......... .......... ............
    Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
    Здуру в пітьмі собі виколов очі.
    Саме в цей час мати донечку мила.
    Кинула в ванній. Малого схопила.

    Бігає мати з дитям на руках.
    Доня в цей час утопилася. Жах!
    Мати побачила- плиг у вікно!
    Насмерть розбилась, вже їй все одно.

    Батько прийшов з чергування нічного.
    З горя застрелив малого сліпого.
    Випив горілки, дав волю сльозам,
    Потім пішов і застрелився сам.
    ........... ............ .............
    Що за дурниці, скажіть-но на милість?
    В хаті нікого живим не лишилось.
    Як не припиним бардак в Україні-
    Хто ж тоді жити лишиться в країні?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497771
    рубрика: Байка
    дата поступления 09.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:45 ]
    Пізнання жінки. Наукове дослідження (16+)
    Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

    Жінко- що ти є? Серденько моє,
    Розкажи на запитання, що життя дає,
    Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
    Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

    Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
    Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
    Це жіноче тіло без кінця грішило...
    Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

    От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
    А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
    Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
    Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

    Твій кохання шал- пара чи душа?
    Ти створіння ентропії- хаосу межа.
    У кохання ти наведеш мости,
    І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

    Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
    Цю оголеність чутливу прикривають шати
    Правди і брехні... Розкажи мені
    Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:54 ]
    Забавы юности (16+)
    Забавы юности ( 16+ )

    Над землею солнышко ласково смеется.
    На поляне девушка парню отдается...
    Вся одежда сброшена, и в траве густой
    Озорные, голые, двое- мы с тобой.

    Неглубокой речки берег не изрыт...
    Позабыт навечно, котелок кипит...
    Слилось тело с телом, юности задор!
    Мы дровишки дружбы да в любви костер

    Все себе бросаем в упоеньи дня...
    -Ляг ко мне нагая! Поцелуй меня!
    -Дай, тебя за руку отведу к воде...
    Ты желанья муку ощути везде...

    Встали, искупались, в воду занырнув,
    И опять упали, в счастье утонув,
    В луговые травы берега реки...
    Юности забавы...Как же вы сладки!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 11.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.19 04:40 ]
    Ракушке
    Ракушке

    У ног моих пенится Черное море.
    В краю, где не знаешь понятия "горе"
    Сижу в ресторане, пьянею туманно,
    И подали мне шашлыки из Рапаны...

    Красивая ракушка, в нежном покое
    Царевной морскою на дне ты жила,
    Покуда ныряльщика жадной рукою
    Из панциря вырвана с мясом была...

    Не видел никто, как ты млела от боли...
    Как раны твои замочили в рассоле...
    Убита. Насажена крепко на ось...
    Хотела ты жить, только жить не пришлось.

    Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
    Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
    В дорогу. Свободой наполню карман.
    Гори он огнем, этот ваш ресторан!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472163
    рубрика: Лирика
    дата поступления 13.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2014.10.05 17:16 ]
    Зоопарк нетанучих бовванів
    Я уявляю зооклас
    у зоні нашого Донбасу,
    де виставляють напоказ
    антигероїв цього часу.

    І неживі орли і леви,
    і де-не-де живі осли,
    аби туристи без перерви
    дивились, –
                   «цо то ми були».

    Об’єкти пафосу і рими:
    усі опудала москви –
    митці! Жирафи жірінви,
    яким не вистачало Криму.

    Усі козирні у Кремлі –
    ахмети, фірти, коломойські
    і їхні прихвосні ростовські,
    а нині голі королі.

    Пихаті юди з ополонки
    і цезареві руки Пшонки,
    Захарки, беркути, тузи
    у ролі знаної кози –
    майбутні прохачі-подонки....

    Є Берія, і є Сосо,
    і Кім, і Мао, й папа Карло –
    усі вожді утильо-тарні*,
    яким у зоо – «колосо».

    А далі рідні, як Чичерін,
    що наче дулею скрутивсь,
    ще далі – линучі увись
    залізні Фелікси печерні
    і прісно, й нині , і колись.

    Я бачу Яника й кубіту,
    і воскову як смерть Аніту
    з кусочком Яника в руках
    із місця, де у мужиках
    стирчать коліна і підметки.

    І видно як її любив,
    і як хотів із нею спати,
    але за неї не успів
    про це по радіо сказати.

    – Ой, глянь – у вишиванці Ленін,
    – А он Пєтюня у бачку.
    – Ого! Вітренчиха на сцені
    з гранати вийняла чеку.

    А ось і карлики із Прєсні,
    що бяшуть під гармошку пєсні,
    під ними – баловни судьбы:
    чинуші, лаврики, жлоби,
    а далі не такі ізвєсні.

    Усяка нечисть при кориті –
    повії й Вії від попси,
    і Повалії для краси,
    і Нестори самопобиті
    за недоїдки ковбаси.

    А далі – гицелі люстрацій,
    антигерої інших націй,
    за кого Рашія була,
    і кігті їхнього орла,
    і шкура майстра махінацій,
    і вуха мертвого осла.

                                  10.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  24. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Зоряна Ель - [ 2014.09.19 12:17 ]
    комарі

    від зірниці до зорі
    в будячинні комарі
    тайкома готують знову
    комарину хитру змову

    людям сон – вони до хати
    аби спати не давати
    і дзижчати і сурмити
    зіпсувати людям літо


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  26. Параска Коливашаласка - [ 2014.09.01 16:59 ]
    Монолог Рудика - рудого Кота...
    художнику почуй мене поклич
    я твій товариш - справжній і єдиний
    хоч маю душу не як у людини
    та не фальшивлю з масками облич...
    тебе я зрозуміти прагну так
    коли мовчиш кричиш коли голосиш
    коли не помічаєш і не просиш
    коли біжиш розхристаний навспак
    коли малюєш хмари океан
    морську безодню чи похмурі тіні
    я заглядаю в дні твої осінні
    я щирий я не здатен на обман...
    я лащусь до усіх твоїх жінок
    відчути хочу душу що почує
    твою печаль і не зневажить всує
    ні подих твій ні погляд ані крок...
    багато хто із них такі лукаві
    повір мені руденькому повір
    що заведуть у твань земних зневір
    бо мріють покупатися у славі....
    художнику мені твоя журба
    така чомусь близька і зрозуміла
    якби тваринка говорити вміла
    то стало б легше нам обом... та ба...
    сумуємо в майстерні при свічах
    невидимого світла на картинах
    бо я - твій Кіт а ти - моя Людина
    із неземною тугою в очах...
    промуркочу нечутний монолог
    засну в твоїх обіймах до світанку
    замолимо густу пекучу ранку
    вона ж одна на двох... одна на двох...
    цей світ не для художників ачей
    вони у нім розп`яті непочуті
    я твій товариш у сумній спокуті
    в безсонні та у сірості ночей
    а ти усе спішиш кудись спішиш
    збагнути хочеш те що незбагненне
    малюєш білим це життя буденне
    я ж муркочу тобі цей теплий вірш
    ТИ СПИШ???


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (6)


  27. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:01 ]
    Вірш про собаку
    спить Центральна і Західна, вже й позіхає Схід
    сплять вояки, цивільні, колодязь та самокат
    спала б я собі також, та горе – не спить мій кіт
    він стрибає як слон по мені уперед-назад

    ці коти, я скажу вам, потвори вони з потвор
    і не треба зважати на мімімішність облудну
    бо створіння котиське - насправді дряпучий Тор
    і воює із людством створіння це препаскудно
    умикає перпертум мобільний мявкучий мотор
    коли спати вляглися усі культурні люди

    спить Гавана, диван, спить москаль й маленький москіт
    навіть мишка комп'ютерна й та задрімала наче
    та не спить мій страшний, ненормальний тварюко-кіт
    він немов дурнуватий стрибає собі і скаче

    я клянуся - в той день чи в ту ніч як терпцю капець
    як урветься терпець і буде мені до сраки
    що котів нам із космосу поприсилав отець
    для нірвани. - Я плюну й куплю таки собаку!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  28. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:33 ]
    За життя треба триматись...
    *************


    За життя треба триматись -

    Особливо,

    Коли маєш ціль -

    Боротись і боротись...

    Не давай собі поблажки -

    Твердість поспіль...

    До своєї цілі -

    Прагнення

    Необхідне,

    Як стремління...

    До неї треба:

    - Бігти,

    - Йти,

    - Повзти...

    І навіть,

    Коли вже не можеш

    Стояти -

    Тоді,

    Хоть,

    Лежати,

    В напрямі її -

    Щоби твердість

    В переконанні мати,

    Що вірні твої

    Дії...
    ------------------------------------
    2012; PARIS (Alesia)
    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Катинський Орест - [ 2014.06.17 17:58 ]
    Я пам'ятаю --- Був тоді Матріархат...
    ****************

    Я пам'ятаю ---
    Був тоді Матріархат
    І продавали чоловіків на базарі...
    Стояв їх довгий такий ряд
    І всі чомусь одні лиш знищені старі...
    А перед ними ходять старі дами
    Й випитуються хлопців молодих
    Та заглядають,
    Щоби був з зубами,
    Якщо сподобався котрийсь із них,
    Та ще питають ---
    Чи уміє танцювати,
    Це обовязково...
    Чи знає Камасутру і поезії ази?
    Чи знає, як звучить це на латині слово?
    Чи знає хтось рецепти для краси?
    Торговець-дама курить сигарету
    І спльовує крізь зуби
    Й матом гне:
    "Це не бордель Вам,
    Раком Вам карету,
    Це --- роботяги прості..."
    Й когось із них б'є...
    "Ну, чого вилупився,
    Як ніби примадонна,
    Чи сексуальний супер-пуп герой?"
    А той відповідає тупо,
    Ніби муха сонна:
    "Я --- Вася, чорнороб...
    І я --- отстой..."
    Всміхаються всі задоволено та мило
    І хтось купує Васю,
    Щоби ним,
    Рецепт записаний новий
    Провірить
    І зварити мило
    Для омолодження ось чоловіком цим...
    А я стояв і терпеливо парасольку
    Над дамою із песиком тримав ---
    Я думав про життя,
    Про Камасутру,
    Танець польку,
    Яку лиш вчора голий
    Перед гостями скакав...
    -----------------------------------------
    2014; PARIS (Hopital de la Salpetriere)
    -----------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Параска Коливашаласка - [ 2014.04.22 20:31 ]
    Ні...ні...Ні! )пародія)
    ПАРОДІЯ

    Ні...ні...Ні !

    Дійшов. Заснув. Прокинувся. А-га!
    Шкарбан* не мій, але моя нога.
    Труси в клітинку, майка "адідас"...
    На кріслі поруч - пиво, кава, квас...
    Чужа квартира. Згадую не все...
    Якась білявка одяг мій несе...
    О людоньки! ( І тут кидає в дрож)
    Ми щось таки робили вчора... Що ж...
    Ця жінка у халатику, що світиться,
    Чомусь так пильно нижче пупа дивиться...
    Щось крапає в напівпрозору склянку...
    Дає пігулку...Не дає сніданку...
    Се сон чи казка? Підкажіть мені...
    Не хочу вже нічого...
    Ні...ні...
    Ні !


    22.04.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  31. Олександр Обрій - [ 2014.03.12 23:42 ]
    Тарганяча мудрість
    Знай: таргани - це агенти космічних спецслужб,
    Заслані з дальніх планет, обережні прибульці.
    З-за холодильника чую гучне "аніруш!"
    Кулі повз мене летять, свист пронизливий куль цих.

    Руки підняти наказують вже догори,
    Серце тріпоче у п'ятах підстреленим птахом,
    В грудях же тонами макулатура горить, -
    Преться ордою у пелену збройна ватага.

    Кожен малий інтервент, мабуть, гучно зрадів:
    "Зараз до цього землянина як-но дорвуся!"
    Вийшов і схожий прусак на Роже Гароді,
    Хижо мені усміхнувся марксист рудовусий.

    - Хлопці, спиніться-но, стійте! Японський ваш Бог! -
    Простір споїв я густим киселем власних зойків, -
    Зла не бажаю вам, космобійці, щоб я здох!
    Вийшла помилка - простий я двірник, Петя Бойків.

    - Ми за тобою, Петруша, - звернувся марксист,
    Краще забудь все про нас, до сьогодні що знав ти,
    З тебе хоча й невеликий нам буде - та зиск!
    Ми - посланці з Андромеди, або - таргонавти.

    Мудрість ми власну донести хотіли тобі,
    Як докричатись до людства? Ми робим це здавна!
    - Чом, гуманісти, озброєні Ви до зубів?
    - З нами не йдуть на контакти, нещадно лиш давлять!

    Ось і змінили ми тактику, пане двірник,
    Ви розумієте зброї лиш мову, а звідси -
    Ваша Земля в небезпеці! Увагу зверни:
    Всьому вина - наші родичі в вашій кібітці.

    Глянув я в очі його, - і була скарга в них,
    Правда лилася з очей главаря космобанди!
    Сумно зробилось мені...про мої "таргани"
    З комосу їх же рідня прилетіла сказати.

    "Щось терміново потрібно міняти вже нам! -
    Десь всередині, в мені говорив голос туги, -
    Ненависть стала для нас, мов законна жона.
    Йой! Таргани - вже месії, а ми - волоцюги!"

    Так от...Дружу з главарем тарганячих структур,
    Мовби зійшла із очей каламутна полуда,
    Істину він підказав, геніально просту:
    Доки добро ми плекаємо, доти ми - люди.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  32. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.14 08:36 ]
    Ситуація очима жінки (пародія)
    ПАРОДІЯ

    Приповз... Під оком -синяки,
    Штани задрипані такі,
    Одного чобота немає,
    Ширінька "добрий день" гукає.
    Пакет із хлібом загубив...
    Лепече: "Тіко пригубив...
    У кума жінка - Валентина.
    А кум - закінчена скотина:
    Все підливав і підливав...
    Тебе я, Дашко, пам`ятав -
    Дезодорант тобі купив,
    Та по дорозі загубив..."
    Так мурмотіло те мурло...
    Зганьбив мене на все село...
    А де ж їх ліпшеньких узяти?
    Помию хвайно. Ляже спати...
    Мужчини...всі вони такі -
    На почуття неговіркі...
    А що одежа? То - личина.
    Під нею - рицар...
    мій...
    МУЖЧИНА!
    14.02 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (29)


  33. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.10 18:20 ]
    Про "лублу" (пародія -диптих)
    Пародія 1

    В якому я житті? І сам не знаю.
    Густе цвітіння яблунь. Аромат.
    І дивна Муза (от на уявляю!)
    І мова інша. І нерайський сад.
    І слово акцентоване. І тиша.
    Дрімотна, наче котик, благодать…
    Горацій у землі притих…не дише…
    По «с…ці» навіть тіні не біжать…
    Від того всього, як сльоза щокою,
    З небес до яблунь зірка потече…
    А Муза буде плакати за мною
    І стиха шепотіти: «Ще…іще»…
    Так легко знову пишеться й живеться.
    Зникає непомітно депресняк…
    Горацій ще не раз перевернеться…
    Хоча...не певен…Може ,і не так..

    Пародія 2

    Густе цвітіння яблуні. Світає.
    Скажіть мені, в якому я житті?..
    Хтось шепче «оmпіа», палко обіймає…
    Чи я не той, чи Музи вже не ті…
    Якась чорнява, на мулатку схожа,
    Говорить акцентоване «лублу»…
    І я люблю…Мені не вперше, може.
    Я так натхнення втрачене ловлю…
    Бо зрадив друг. Опрірвилась дорога.
    На серці молодому депресняк…
    Прощу прощення в предківського Бога
    За те, що, може, щось було й не так…
    В мулатки очі – яблука огромні,
    Сама ж вона нагадує бджолу…
    Ну скільки можна : «оmпіа»,« оmпіа»,« оmпіа»,
    Втомило трохи дивне те «лублу»…
    Так солодко прокинувся!
    Світає …
    Дружина в ліжко чай мені несе…
    А юної мулаточки- немає…
    Оце й усе…

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (27)


  34. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.08 14:57 ]
    Самоінтеграція (пародія -переспів)
    ПАРОДІЯ
    Вже чкурнув наш Янович в Європу...
    Так спішив, неначе тут потоп...
    Не авіарейсом...автостопом...
    Літаком приватним, звісно...Щоб
    Не заніс у Тулу, до Казані
    Чи у вовче лігвище -Тамбов...
    Готувався Янович "заранє":
    Настругав "капусточки",знайшов
    Гарне місце десь аж там, у Відні
    (Вже й забув про геїв хіт-парад).
    Там синок з невісткою небідні -
    Не спішать вертатися назад...
    На прощання мовив до народу :
    "Пєрший тайм...но я нє проіграл.
    Я нє повєрнуся большє зроду -
    Напєрьод зєльонєнькіх набрал..."
    ...І народ йому повірить вперше
    (вже без побрехеньок і обмов)
    Янович - сміливець. Він не бреше.
    Він інтегруватися ГОТОВ.
    04.02.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  35. Мірлан Байимбєков - [ 2014.01.15 15:57 ]
    Мене нема
    Мене нема...Помер,зогнив,загинув.
    Мене нема...У небуття поринув.
    Мене нема...І не шукайте більше.
    Мене нема...Лишився тільки віршик


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Параска Коливашаласка - [ 2014.01.13 22:40 ]
    А ми такі...(пародія -переспів)
    Пародія

    а він такий, що в морду вріже,
    вона - все здачу віддає...
    читає він газету свіжу,
    а потім пиво з нею п`є...

    вона картопельку зварила,
    він самогонку подає...
    їх темна ніченька накрила...
    а їм то шо...як є - так є...

    вона така, як шкварка в смальці,
    а він - немов буряк у дощ...
    засунь у рот - відкусять пальці,
    вони такі - герої площ...

    а він такий, як сіре небо,
    вона - як льоха серед льох...
    та зачіпати їх не треба
    ні по одному, ні обох...

    ох-ох
    буває так парує Бог
    ох-ох
    дає два чоботи на двох


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  37. Олександр Олехо - [ 2014.01.02 18:59 ]
    Пані ейфорія
    Пані ейфорія, ви така солодка,
    начебто цукерки – ті, що трюфелі.
    А іще разюча, як російська «Водка»,
    що кидає мертво п’яних до землі.

    Ви немов із рАю – янгольська овечка,
    мов цнота повії у «робочий» час,
    наче пес-добряга, що лизне яєчка,
    а опісля лізе цілувати вас.

    Ви – розкошування его-міркування,
    де ковзає розум із вершини «глузд»
    і полонять серце гордощі мовчання,
    і порхають чвані з величавих уст.

    Одним словом, пані, ви така нікчема.
    Ваше фанаберство викликає сміх.
    Не терзайте душу, це не ваша тема,
    інше діло муза – молодість для всіх.

    02.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  38. Параска Коливашаласка - [ 2013.11.27 20:37 ]
    Солодкий сон (пародія)
    пародія
    я сплю напевно чи може марю спросоння мЕлю
    бо бачу стоси крутих коханців аж попід стелю
    а я фірмова у файних мештах на босу ногу
    в обхваті сорок чуть вище більше...ну й слава богу
    услід жіноче таке ревниве і заздре око
    а шеф новий мій уже моргає мовляв нівроку
    знайшла роботу пошила сукню( щаслива баба)...
    чого червона й така вузенька?
    воно вам траба*?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (35)


  39. Устимко Яна - [ 2013.11.26 21:45 ]
    польоти уві сні та наяву
    мені так личать короткі сукні
    коли я схудну
    вберу одну з них найчервонішу найвужчу сукню
    знайду роботу – на грубі гроші куплю не кілька
    а повну шафу фірмових мештів хай коле шпилька
    тонка висока несамовите ревниве око
    бо я у сукні худа на шпильках – собі нівроку
    і чоловічі серця у стосах – аж попід стелю
    коли я схудну знайду роботу ...
    та що я мЕлю...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  40. Олександр Козинець - [ 2013.11.02 14:40 ]
    Майже математика
    На сьогодні – це три. Навіть з мінусом.
    Будеш знати – тоді й поговоримо…
    Не оцінюють віру та віруси.
    Їх то знищують, то повторюють.
    І чомусь забагато виразності,
    А замало тебе в красномовності.
    Говорив більше я. Ти образилась
    На мій почерк і прояв тактовності.
    А давай може просто помовчимо,
    Ні до чого тепер не торкаючись?
    Хтось курчаток рахує по осені…
    Ми – уроки, в яких щось дізналися.
    Може завтра й четвірку отримаєш…
    Так багато за ніч можна вивчити!
    Ти про що? Я тебе не затримую.
    І не треба на сон мені зичити…
    Хто сказав що я сам? Хіба, бідкаюсь?
    Що моє – те від мене не дінеться!
    Говорю ж, коли знатимеш відповідь –
    Тоді й прийдеш до мене, відміннице!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  41. Мирослав Артимович - [ 2013.10.28 19:00 ]
    Може…(легкоіронічне)
    вечір до нічки лащиться
    манять зірчаті шати
    саме пора кохатися
    може ще рано спати…

    ранок уповз як ласиця
    нічка тікає з хати
    досить уже кохатися
    може пора поспати…

    27.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (30)


  42. Уляна Світанко - [ 2013.10.21 13:10 ]
    Жінка-помідора
    Ось, не жінка, і не дівка – помідора,
    І не товста, не червона, не потвора…
    Додає словами фарби у салатик
    І не соромно гостей до столу звати.

    Обережно куштувати необхідно,
    Бо плями виразів її буде видно.
    А як пратимеш – згадаєш «маму й тата»,
    Гостру на язик цю помідору кляту.

    20.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (8)


  43. Мирослав Артимович - [ 2013.10.20 12:23 ]
    Вимушений стриптиз (усмішка)
    Цнотлива абрикоса до пори
    у шатах красувалася – ти ба!
    Та ловеласа-леготу порив
    умить із неї платтячко зірвав.
    Незчулась, як – о лишенько - нага,
    соромиться, нещасна, хоч умри,
    а осінь насміхається, карга:
    «Звикай, красуне, - час і на стриптиз…»

    19.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (38)


  44. Валентина Попелюшка - [ 2013.10.16 07:32 ]
    По гриби:)
    Яка грибна вдалася осінь!
    Грузді, лисички, маслюки,
    "Візьми мене!"- з них кожен просить.
    Ну як не взяти? Залюбки!

    Мої гурмани будуть раді.
    Коли закінчиться сезон,
    Подам опеньки в маринаді,
    Зварю із рижиків бульйон,

    Потраплять білі у сметанку,
    А парасольки в ніжний кляр...
    Іду із з кошиком щоранку
    Гриби збирати... на базар:)


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (13)


  45. Віктор Чубенко - [ 2013.10.15 12:16 ]
    П'явки і жінки
    П'явки і жінки - як дві краплі води,
    І порівняння ніби доречні:
    П'явки залишають на тілі сліди,
    Жінки після себе - рани сердечні.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  46. Віктор Чубенко - [ 2013.10.14 22:10 ]
    На поводку
    Не вважай, - йому казала, - за якусь мене таку,
    Бо потримати бажала на короткім поводку.
    Та уже всього за тиждень ждав її такий сюрприз:
    Він, якусь таку зустрівши, поводок той перегриз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (14)


  47. Мирослав Артимович - [ 2013.10.05 20:02 ]
    ***
    Осінь золоту літо бабине
    Сонячним теплом своїм звабило,
    Вкрило коси їй, мов хустинкою,
    Срібнотканою павутинкою.
    Осінь золота, вмита росами,
    Надухмянена сінокосами,
    Загравала із літом бабиним,
    І, фліртуючи, жартувала з ним:
    То поколе його ожинами,
    То всміхнеться йому жоржинами,
    А то, часом, насупить брівоньки,
    І проллється дощем на нивоньки.
    Літо бабине ніжно шепче їй:
    — Я люблю тебе, ти дощем не лий. —
    А вона з ним лиш мило грається
    Та від любощів ухиляється.
    Літо сонячно розсміялося:
    — Ось ти, осене, і догралася! —
    Дні погідні за плечі кинуло
    І у теплі краї полинуло.
    Осінь скривджено кривить губоньки:
    — Не кидàй мене, літо любеньке —
    Я без тебе стаю холодною
    І сльотливою, і нудотною...

    ...Так бува і у справах сердечних,
    Коли жарти стають недоречні -
    Фліртування таке, понад міру,
    Викликає лише недовіру…

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  48. Галина Михайлик - [ 2013.09.27 11:22 ]
    Смачного! (усмішка)
    Люблю напівпорожній холодильник:
    це значить – добре все засмакувало!
    …рожеве з часничечком на скоринці
    учора ще було! Вже’м не застала…
    Відкрию дверці - і... політ фантазій:
    шедеври кулінарного мистецтва
    аж просяться у горщики... Наразі -
    «чаклую» знову з настроєм і перцем!...

    27.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (37)


  49. Галина Михайлик - [ 2013.09.19 11:28 ]
    По гриби
    Під зеленим дубочком
    під маленьким грибочком
    я сховаюся нишком
    і накриюсь листочком.

    Йтимеш Ти по стежині,
    наслухатимеш тишу.
    Я тихенько покличу
    і… грибочок залишу:

    боровик і лисичку,
    сироїжку, краснюк,
    польський гриб, зеленушку,
    рижик, грузд і маслюк…

    У Твій кошик осінній
    начаклую «везіння»…

    09.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  50. Володимир Ляшкевич - [ 2013.09.11 18:54 ]
    VІ. Кольорові кульки
    Вони лиш вітряні барвисті кульки -
    зігріті спраглим чоловічим сонцем,
    злітають високо і звуться щастям.
    Та мить одна і вихолола кулька -
    стрибай, лети, тягнися чи стелися,
    лише б вона реалій не торкнулась,
    не вибухнула, викинувши все! -
    таке колись надихано-прекрасне…

    2ОІ3


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (7) | " Поетичні баталії - чоловіки vs жінки"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8