ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Охмуд Песецький
2026.04.18 11:27
Король води й повітря - тільки він,
Становища хазяїн і прислуга,
І має право ставити на кін
Життя землян -
від ворога до друга.

Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Попович - [ 2013.05.08 16:38 ]
    Пісні чую
    По коліна був у хвої, хворий.
    синдром не
    вилікує жодний "дурдом" -
    засвоїв!
    Пісні чую щоденно,
    погодинно
    щомиті,
    в розмовах на автомобільних дорогах,
    в нічних світлофорах,
    у фараонах патрульних,
    у "пацанів рульних",
    в накурених пабах,
    у закоханих парах вечірніх прогулянок,
    у вуличних волоцюгах,на лавицях без спинок,
    у кав'ярнях запашних, в горілих листях,
    у повітряній сирості,
    у туманній суміші,
    в інтер'єрній сірості,
    в архітектурній пам'ятці,
    у склотарі, в літній парі,
    у робочій п'ятниці,
    у ранковій посмішці,
    у гарячій каві,
    в дощовій хмарі,
    в пісні тій самій...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Василь Юдов - [ 2013.05.08 06:56 ]
    Пояс вірності
    Сусід ревнивий до нестями
    Так ревнував, аж зір звело!
    Тож, першим оком бачив прямо,
    А другим геть усе село...
    Усіх підозрював і всюди,
    Спокійно виспатись не міг:
    Бо у селі погані люди,
    Чатують первородний гріх.
    Його дружина (вже четверта)
    Під пильним оком зацвіла:
    Сиділа кожен день заперта
    І лише макраме плела.
    З людьми одна не спілкувалась:
    Закритий вихід на парад.
    За те, моя сусідка мала –
    Вагомий, пишний, красний зад!
    Як зберегти таку царицю
    Від домагань сільських мужів?
    Сусід завзято із криниці
    Відро геть з цепом відкрутив,
    Щоби з відра залізний пояс
    Прийшовсь дружині як труси -
    Така міцна залізна зброя
    І для надії, й для краси!
    Продумав виріб, зважив грами,
    Відро приладив до задка,
    Ще й дужку вставив між ногами
    Від куприка і до пупка...
    Цепком запеленав коліна.
    Замок пристроїв до відра.
    Надійно сховану дружину
    І в люди вивести пора.
    Та тільки вивів долю з двору,
    Свою надію і любов...
    Вона підняла груди вгору
    І здиміла разом з відром!
    Сидить сусід обіч городу,
    У розпачі тютюн смалить.
    Любов не жаль. Відра - так шкода,
    Бо воду нічим наносить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Світлана Костюк - [ 2013.05.06 21:12 ]
    ***-
    у рідному краї
    тривожно й незатишно знов
    впокорено волю
    надіям обрубано крила
    і тільки душа
    ще останню свічу не згасила
    і тільки душа
    прагне рабських позбутись оков

    у рідному краї
    вже й мова неначе чужа
    і пісня народна
    не скрізь і не завжди почута
    і терпне душа
    невпокорена наша душа
    якій приготована зради солодка отрута

    у рідному краї
    ніяк не посходять сніги
    і гинуть лелеки
    і квилить печаль журавлина
    а крига холодна ламає круті береги
    і схлипує в ніч
    аж під корінь підтята калина

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (41)


  4. Віталій Попович - [ 2013.05.04 13:11 ]
    Зносився
    Ну не тряси мною!
    все… зносився…
    сірими хмарами набив кишені і за пазуху…
    напхаю листя сухого,
    зранку сонцем похмелився
    хоч не розумію, кому я це розказую?

    Тротуари краще підмітатиму – руками
    Ну, і приблизно через десять років
    Прочитаю Харукі Муракамі
    Про пісню вітру, -
    а поки одиноко…

    Та ні не в тому сенсі, що спустошений!
    Тому зловживаю багато алкоголю в кабаку
    Скоріше правда в тому,
    що я зношений
    Емоціями, які спалили в мені доброту!

    Сумний виходить опис, -
    ну як інакше?
    Брехати собі, а потім одягнутись «модно»…
    В накуреній кав’ярні не стане краще,
    Але і за відвертість тут не гордо…

    Мені б хоч раз написати пісню,
    Або вірш чи фразу –
    Про любов – взаємну!
    Тоді поділюсь цією вістю
    З усіма, хоч цим зроблю приємно…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Віталій Попович - [ 2013.05.03 00:27 ]
    * * *
    Сьогодні в ночі небо плакало за нами
    а друзі посміхались, вітались й цілували

    Сьогодні я відчув легкість несамовиту
    твої поцілунки перли оксамиту

    Сьогодні інтим краплинами змиває
    очищує, я дякую й не забуваю…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Віталій Попович - [ 2013.05.02 00:05 ]
    І окутаюсь блакиттю небесся
    І окутаюсь блакиттю небесся -
    Під ногами простори травневі,
    Мені сонце в обличчя сміється -
    Окуляри занадто дешеві.

    Тут змагання кожної днини -
    Малювати на власних полотнах,
    Озирніться на щирість дитини -
    Саме цим накривайте болота!

    Тож зіграємо по правилах Бога!
    Я ковтаю краплину повітря,
    Підіймаймося вгору по сходах
    За добром, яке в пахощах квітня.

    Ось зізнання, ніби пігулка,
    Новий день пролунає оркестром,
    Хай промокне наскрізь моя куртка
    Тільки, щоб вберегти твоє серце.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Віталій Попович - [ 2013.04.29 23:38 ]
    Квартиранти
    Ми всі квартиранти своєї глибини
    В свідомість через сни,
    Ліси теплі
    Надихають птахів принести зерна,
    які замінять меблі,
    Родючі квіти - одяг темний
    Засіють камені мансарди побуту,
    Тоді у перше буття і спробую,
    Пахнючі землі ввійдуть підлогою -
    І відпочинемо у Богові

    Ми всі - квартиранти свого простору,
    Відчувайте в собі і в кожному
    перехожому
    Знімайте замки, засуви минулого,
    Відкривайте вікна,
    Впускайте повітря,
    Кожний кожного -
    Не ототожнюймо

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Віталій Попович - [ 2013.04.28 01:31 ]
    Долина Сяйва
    Крізь мене пролягає дорога,
    Яка кожною клітиною проявляється.
    Зі мною воюють люди – тривога!
    Та я програю їм, не опираюся.
    Мені б не воювати із собою,
    Бо негативом оточуючим відбиваюся,
    Я протікаю атомами матеріалізму,
    Який тут характер, яка тут харизма?

    Крізь мене проходять океани,
    Які породжують сумніви,
    сумно їм
    Війна продовжує війну – божевільну…
    ось суть війни
    Мені б не воювати із собою,
    Бо тоді на мене постає світ суворо!
    Який іде впевненою ходою,
    Я зупиняю його словами, написані рукою худою,
    І намагаюся бачити Бога всюди,
    А не треба намагатися,
    Треба дарувати добро людям
    Навіть коли битимуть і насміхатимуться.

    Тому бути чесним із собою спочатку,
    Бігти на осліп жаданням відмовляюся,
    Забути про мрію, залишити на землі печатку…
    Крізь мене пролягає дорога -
    Кожною клітиною проявляється.

    З твоїх очей ллється долина,
    І сяйво її обов’язково долине
    У світ до таких самих посланців,
    Які описують тебе – Життя, не жаліючи пальців?!
    Крізь мене проходять морозом,
    Енергії емоцій людей нерідних і близьких,
    Не сприймати їх, то бути ні з ким,
    Бути низьким
    в безкінечному міліярднику,
    У цьому шумі впізнати тишу
    Не ховаючись…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Віталій Попович - [ 2013.04.27 02:03 ]
    моя Знахідка
    І поки ти посміхаєшся мені -
    В світлі надходять дні…

    Журба не може бути й на відстані пострілу -
    Я стану повітрям твого простору,
    Стежкою простелюся під твоєю ходою,
    Триматиму тінь твого тіла собою.

    Нестиму кожне твоє слово дбайливо,
    Не пропускатиму жодний твій рух,
    Житиму тобою, поки це можливо,
    Ловитиму миті переплетіння рук.

    Блукатиму в пошуках для порятунку
    У безкінечності осіннього трафіка,
    Шукатиму ліки найвищого ґатунку
    І зрозумію, що ти – моя знахідка

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Костюк - [ 2013.04.23 22:26 ]
    ***
    Не говори, прошу, не говори,
    Що ти давно уже перегорів,
    Що погляд мій не обпікає більше
    І не хвилюють душу жодні вірші.
    Що в казку більше вірити не треба...
    І варто вже спускатися із неба.
    Що ти не принц, бо принців не буває,
    А я наївна, й це тебе вбиває.
    І що колись я не була такою,
    Що на свій лад цей світ не перекрою.
    А ти вже натерпівся, слава Богу.
    Що кожному б знайти свою дорогу...
    Мовчи, прошу. Яка в словах потреба,
    Коли людині забагато неба.
    Коли людині заважають крила -
    Я вже безсила.

    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  11. Віталій Попович - [ 2013.04.23 13:47 ]
    Ловці тиші
    Я був там де ловили тишу,
    Де куполи чіплялись в хмарах пишних,
    Там ллється молитва спілої вишні.
    За наші гріхи, щоб ми із них вийшли,
    За наше лінивство, за нашу сонливість
    Простору власного приріст
    Являється світло,
    На мілісекунду я став отим свідком,
    Де в піднебесній, ловлячи тишу,
    Побачив тих, слова яких пишу.
    То вітер нишком крізь мої вуха
    Продиктував Його Присутність –
    є у нас духом.
    Який можна почути будь коли, як і будь де -
    Уважними до явного будьте!
    Навіть у днях які «величаєте» будні,
    Крізь думки ви є присутні.
    В спокої і тиші
    Без суперечок, війни і без бою
    Настільки це близько!
    Якщо чесні з собою!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віталій Попович - [ 2013.04.22 00:51 ]
    Дорога із веж Його
    Мене надихає ніч,
    Довга дорога додому,
    Над головою зорі
    Впускають й опускають додолу
    У довгу дорогу до себе,
    У віддзеркаленні космосу,
    Який впіймати й тримати
    Без рухів, без фокусів
    Я знаю - це можливо,
    Але так багато галасу
    Через те, що неважливо
    Через це стільки пафосу.
    Рівно в четвертій ранку
    Я втікаю шляхом молочним,
    Галактики вказівники,
    Серцем хоча б бути молодшим
    За мною стежать
    Режисери «Шоу Трумена»
    У цьому світі тихо,
    Моєї форми тут нема,
    Якщо болить то окремо -
    За цим спостерігаю із глибини
    Мої ноги – дерево,
    Коріння - звідти, де до появи ми були
    Довга дорога до себе
    У віддзеркаленні Всесвіту безмежного
    Я тільки передаю послання,
    Надіслане із веж його

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Віталій Попович - [ 2013.04.20 13:11 ]
    Зіграй на моїй душі, музико
    Зіграй на моїй душі, музико,
    Розвій печаль і біль кинджальний,
    Болегамуючу дію духмяного базиліку
    В пісні спокійній, надзвичайній

    Чайний запах задурманить вкотре,
    Та другий день поспіль хочеться спиртного
    Звідки беруться спокусливі акорди? -
    У композиціях, які від Бога!

    Якщо відвертість збудить совість,
    То струна кожна заграє чисто.
    Нехай серця відчувають невагомість,
    Коли побачать, що добро є дійсно.

    Зіграй на моїй душі востаннє,
    Я все віддам за оту секунду.
    Коли по всьому світі мир настане, -
    І цю мить ніколи не забуду!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Наталя Чепурко - [ 2013.04.17 00:32 ]
    Искра.
    Ты говорил мне: жизнь- игра!
    Жизнь- это взлеты и падения!
    Ценой потерь и проб пора
    Постигнуть силу озарения!

    Меня не душит чувство злости,
    Не мучат дерзкие сомнения.
    От холода не ломит кости
    И не преследуют гонения.

    Я трезво стала рассуждать,
    И жить без лишней суеты...
    Я не умею сладко лгать.
    Я разучилась жечь мосты.

    Дышу легко и полной грудью.
    От света не прищурю глазки.
    И к слову-сильному орудию-
    Взываю без чумной опаски.

    Из всех придуманных соцветий
    Милей всего букеты знаний.
    Из ряда слов и междометий
    Легко извлечь искру признаний!

    Из искры пламя возгорится!
    Любви безудержной начало...
    Сначала огонек теплится,
    А уж потом и мира мало!!!




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  15. Віталій Попович - [ 2013.04.16 01:04 ]
    Люди
    Ех, Ви людоньки, рідненькі,
    Милі мої простодушні, -
    В Нас Земля - одна є ненька,
    Хоча ви, напевно, в курсі.

    В Нас життя одне – маленьке -
    Це також Ви підучили,
    Тож ідіть вперед легенько,
    Вам на зустріч прийдуть сили.

    Коли пишу від серденька,
    То це є, напевно, щирість.
    Ех, Ви, людоньки, рідненькі, -
    Я ж із Вами всіма виріс.

    Ми страждаємо в печалі,
    Сміємося, коли добре,
    Так було, є й буде далі,
    Тож приймаймо це хоробро.

    Простота життя - у кайфі,
    Весь секрет - в одному слові,
    Коли вже немає зайвих,
    Коли Всі живуть - в Любові.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Віталій Попович - [ 2013.04.14 01:03 ]
    Вже майже рік...
    Вже майже рік не вживаю тютюн
    чи цей табак, чи той нікотин
    Коли один я в роздумах був
    То мною очолював дим
    Вже майже рік не вживатиму бруд
    То це означає що десь переміг?
    Та іншими стежками заходжу у блуд
    Забруднюю розум, хоч тіло зберіг
    На один атом
    Зустрічатиму фатум
    Власну поразку
    Вередливо-прекрасну перемогу
    Бути вільним водночас ставити себе у рамки?
    Заборони залишають уламки?
    Чи зашивають рани?
    Як кратер вулкану
    Ось-ось зірвешся
    Але живеться…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віталій Попович - [ 2013.04.12 15:51 ]
    Супутник
    Я супутник, який через тенета
    Приймає клієнтів, людей із планети,
    Віддаючи себе у користування,
    Спочатку у безвідсоткове кредитування,
    Потім віддаю себе у борг
    Без права на повернення - і це не виняток!

    Я супутник але більше без я
    Тому, що втрати несе цей із’ян,
    Я супутник тільки я - це ярлик,
    Супутник тіла і розуму – сполучник;
    Учень, вічний учасник
    Боротьби у самому собі.
    Ввічливий хіба тоді, коли тіло у біді -
    Де була голова?
    Спокуслива тьма у розумі –
    Це сиропне болото, солодка конкретика,
    Супутник лікує діабетика!

    Спрямована енергія проб’є заметіль,
    Ввійти у реальність, думки саме ті,
    Свободи учень від негативних емоцій,
    Доброзичливість на першому кроці,
    Співчуття завжди в яскравому боці,
    Порозуміння мудрості шукають і досі.

    Я супутник, яким керує організм –
    Тіло і розум, душею у сльози
    Через вірші, через прозу,
    Через радість за інших,
    за всіх інших присутніх на планеті
    ллються вірші!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Віталій Попович - [ 2013.04.12 15:35 ]
    21
    У маленьких людей маленьке життя,
    Маленькі сходи до маленьких квартир.
    Маленька площа маленького житла
    Із маленьких дрібниць і маленьких картин

    Маленькі коридори маленьких кімнат,
    Маленька кухня і маленький балкон,
    У маленьких ліжках маленькі люди сплять
    Маленький затишок від маленьких розмов.

    Маленький годинник має маленький циферблат,
    Маленьке взуття для маленьких доріг,
    Маленькі люди на роботу спішать,
    Де потім чекають на маленький обід.

    Маленькі вікна із маленьких світлин,
    Там маленькі стелі, маленькі столи,
    У маленьких будинках маленькі світи –
    І маленькі книги пишуть про них.

    Все настільки маленьке і меншого нема,
    Та великі не побачать цей маленький рай –
    У великих зовсім інша мета,
    Хоч душа у всіх вагою 21 грам.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Святослав Горицвіт - [ 2013.04.12 01:51 ]
    Жити справжнім
    Вже набридло дивитись по ящику опери –
    Оці соплі і сльози або просто сміття
    Хай буду летіти в піке чи у штопори
    Аби було справжнім все моє життя…
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Віталій Попович - [ 2013.04.10 16:27 ]
    Друже, смілий і самотній
    Друже, милий мій єдиний
    Як тобі віддячити за все?
    Ми з тобою істину відкрили,
    Що життям дихає в лице.

    Друже, вірний мій і мирний,
    Як же спокій віднайти для тебе?
    Коли сам давно уже безсилий,
    То хоч помолитись треба.

    Друже, смілий і самотній
    Не завжди виходить бути дужим,
    Та за всі розмови сотні,
    Пам’ятай ти мені потрібний дуже!

    Друже хоч і нарікаю у печалі,
    Та тобі радію повсякденно,
    Жодний з нас не знає, що там далі,
    Але кожну мить життя любім священно!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Лазірко - [ 2013.04.09 07:04 ]
    Є слова
    Тче розмова ріки,
    в гирлі забубніє
    і впадає просто
    у життя тузлук.
    В ній думки – каліки,
    вбивці і повії –
    косяки піраній
    роздирають звук.

    Є слова хороші
    і на слух красиві,
    є й такі – за гроші
    і про гроші теж.

    Від одної думки
    голова вже сива,
    з іншою – не спиться,
    а проп’єш – не вмреш.

    Є слова плечисті.
    Очі за плечима
    виглядають, зляться,
    рискають і друть.
    А забрати грізну
    силу перед ними –
    умовкає гонор,
    утікає ґрунт.

    Є слова великі –
    годі й осягнути,
    цвяхами прибиті,
    вишиті навхрест.
    Не бере їх пломінь,
    повінь чи отрута.

    Як же перешити
    на нове – старе,
    легко пережити
    в’їдливість їдючу,
    панібрацтво, пиху,
    осуд і проклін,
    не здобувши голос
    вправніший за бучу,
    обраний по праву
    підняттям з колін?

    Є слова – могили,
    карти биті, роми,
    пасинки рідніші
    за своє дитя.
    Все, що йде за ними,
    не назветься домом,
    а займеться в лайці
    пеклом для життя.

    Глум у кожнім зойку,
    лемент, верещання.
    Є ознаки болю –
    дихай і терпи.
    Іншого немає –
    вперше і востаннє
    так лягає сонце
    і сідає пил.

    Кликати – відчути
    у луні пороги,
    об які стирає
    пір’я золоте
    тиша неосяжна –
    вічна перемога
    космосу німого
    над ниттям людей.

    Хай надії мало
    на щити з мечами
    і росте у горлі
    неминучий хрип.
    Є слова відталі –
    з неба телеграми,
    вісники веселки,
    прапрадуші риб.

    І мені з такими –
    через мідні труби,
    у вогонь, у воду
    з головою йти.
    Хто зниза плечима,
    я стискаю зуби
    і тамую подих –
    оду теплоти.

    8 Квітня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  22. Світлана Костюк - [ 2013.04.06 22:29 ]
    ***
    Зміїна посмішка судьби.
    В повітрі тісно...
    Я біль тамую у собі.
    Молюся слізно...
    А листя осені мені -
    Черлене злото...
    Життя, де друг - уже не друг,-
    Липке болото...
    І ця бридка трясовина
    Все смокче, смокче...
    Душа, наївна і смішна,
    У вирій хоче...
    Напитись волі через край
    Важливо птаху...
    Уже тоді ведіть не в рай-
    Ведіть на плаху!
    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (28)


  23. Уляна Світанко - [ 2013.04.03 15:11 ]
    В обіймах мрії
    Промине ця тиша, зникне,
    знов почую голос-піснеспад,
    розмаїття слів тактильне
    перевищить градуси принад.

    Побажати щастя - марно.
    Відпустить?! Нізащо, не з душі!
    Почуття звучать піано,
    розфарбують з часом тло дощів.

    Ще дует...в обіймах мрії,
    так безстрашно гратися теплом,
    забагато НАС ще тліє,
    подаруй мені себе зі сном.

    03.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  24. Наталя Чепурко - [ 2013.03.30 16:15 ]
    Входи в меня без стука.
    Прощались на перроне жизни-
    Ты покидал мой светлый мир
    Легко, без теней укоризны,
    Без слов,заезженных "до дыр".

    Ладони мяли кисти пальцев
    Так нежно.будто наслаждаясь.
    А мы кружили в ритме вальса
    Слегка ногами ног касаясь...

    Мы не искрились,не дрожали-
    Сливались мягко и свободно:
    Так, что воздушные вуали
    Струились дымкою холодной.

    Два невесомых силуэта
    Исчезли, сохранив тепло,
    Неся с собой потоки света,
    Даря всем радость и добро.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  25. Василь Юдов - [ 2013.03.23 15:36 ]
    Граблі
    Споконвічний анекдот
    Про граблі в освіті
    Актуальність не втрачає
    Й в мому лихолітті.

    Молодик, ще жовторотик,
    Але гонор має,
    Бачить таткові граблі
    І не угадає:

    Що оце воно за прилад
    І що за система?
    Певно річ якась космічна,
    Чи антенна клема?

    Відірвався від смартфону,
    З вух ізняв заглушки,
    Й витріщився на граблі...
    Мислить самотужки:

    А чи то маніпулятор,
    Зброя Робокопа?
    Може пірсинг для слона -
    Made in Европа?

    А коли все ж наступив...
    В лобик гігонулось:
    Кайф спіймав - іскру нірвани
    Й пам'ять повернулась!

    Як би там не розвивались
    Цифрові програми,
    А граблі таки зостались
    На завжди граблями.

    Бо граблі - машина часу
    Попри всі формати,
    Діє, щоб коріння рідне
    Не позабувати.

    Щоб уся рідня і мова
    З ними пригадалась...
    Безперечно, що освіта
    З граблів починалась!

    Вся нудота, яка з себе
    Цвіт воображає,
    Думає, що все на світі
    Достеменно знає.

    Як собі не наголошуй:
    Чи "собі-і", чи "со-обі",
    А "граблі-і" чи "гра-аблі" вріжуть
    Вченому по лобі!

    А вже так, кому прийшлося
    Гра-аблями угрітись,
    Треба ще й граблі-і підставить,
    Най геть просвітитись...

    2013






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  26. Олександр Козинець - [ 2013.03.19 19:25 ]
    ***
    Перекрикую ніч крізь цупку непроглядну тканину.
    Мій прихований світ розливається світлом уперше.
    Я живу в тому домі – з волошок і цвіту калини.
    Там я чую молитви в гудінні старого шершня.
    Моє дерево давнє, гілками до неба – цілує.
    Загортаюся в плед, запах ладану зцілює тіло.
    Я мотаю клубки, коли вітер у мене ночує,
    А як стихне – лишаю. Хай іній підбілить.
    Між словами – живу, грішу, індульгую...
    Розмальовую час, вішаю, мокрий, під стелею.
    Навіть чую, як квіти про нього пліткують,
    Заціловують вікна й милуються ніжно оселею.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  27. Уляна Світанко - [ 2013.03.19 00:39 ]
    * * *
    Я подихом лечу у далечінь,
    змарновані польоти не врахую,
    напомацки звільню вчорашнє „ні”,
    лиш мрією дощенту співісную.

    Керована дурниця: два + нуль,
    за звичними „не варто” повернуся –
    палкими поцілунками катуй,
    збентеж лютневу (досі) ляльку Русю.

    18.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  28. Флора Генрик - [ 2013.03.18 21:19 ]
    Межа
    Нічого не буде - межа, її встановила нині,
    а хто мені заважа: взяла б і нараз відмінила,
    та десь узяла ножа і краю себе сміливо…

    Нічого не буде: весна мене не пустила в квіти,
    і тільки у давніх снах я вмію іще любити...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  29. Василь Юдов - [ 2013.03.17 22:08 ]
    Мамине питання
    Тисячоліття нових катаклізмів:
    Карається душа заперта в розум.
    Розбещеність у формі нігілізму...
    Черствіє серце, висихає мозок.

    Нестримний рух погоди липня-січня
    Й буденний клопіт чавлять дні і ночі.
    На мить питання мами споконвічне:
    -Чи може, сину, їсточки ти хочеш?

    Безкрила старість зморщена до болю -
    Їй би складати скарб у домовину,
    Та материнські очі, вірні долі,
    Загадують про їжу свому сину...

    У них не має сумнівів й докору,
    Їм не важливий Папа, той що в Римі,
    Дивились так в черінь голодомору
    Й безцінну їжу згадують дитині.

    І ладні очі синові віддати
    Останню краплю маминої сили.
    Бо так колись і їй віддала мати
    Те, що собі не взяла у могилу.

    Жирують монстри на паскудні гроші -
    Бенкет на тлі безвір’я покоління.
    -Чи може, доню, їсточки ти хочеш?
    Питає маму Господа видіння.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  30. Богдан Манюк - [ 2013.03.12 13:26 ]
    *****
    Твоє пророцтво
    вороном об шибку –
    не зайчиком,
    не сонячним,
    не жде,
    коли деревам
    і печалям сипко
    і на столі
    вино немолоде.
    І ранки,
    й рани,
    розпачі
    й рутини
    змалюєш так,
    що гАряче сльозі,
    що навіть біг
    за пухом тополиним
    і той, на жаль,
    по вольтовій дузі.
    Мольберти,
    музи,
    марення
    і мандри –
    полине все
    під чортовим перстом.
    А може… ніжним
    усміхом Кассандри
    означиш путь,
    де не спіткнувсь ніхто?..

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (29)


  31. Василь Юдов - [ 2013.03.09 11:57 ]
    У цій поезії, як в раї
    У цій поезії як в раї
    Живе душа. І плине час
    У вічність. Як і сам Тарас,
    Чийого слова пам’ятаєм,
    Не помирає серед нас.

    І скільки б років не минуло,
    Ще скільки промине віків,
    Будемо чути вічний спів
    Всього того, що з нами було
    У звуках Кобзаревих слів.

    До поки не погаснуть зорі
    У серці вишнями цвітуть
    Слова любові. Всюди чути
    І соловейка пісню волі
    І спів дівчат, що долю ждуть.

    І досі жде вечерять мати.
    Із діточками завше спить.
    І досі хрущ в садку гудить...
    Садок вишневий коло хати
    Тарас зміг в душі посадить.

    Тож всім поетам і піїтам,
    Хто бавить Музи і Пегаси:
    Учітеся віршів Тараса,
    Щоб не позоритись над світом
    Своїм дешевим лінгвоплясом.

    «Агнці», хто українську мову
    Призводить до бурчань чужих,
    Згадайте, що «Добро, Єсть, Жизнь»!
    «Людіє, Ази, Боже, Слово» -
    Тарас вписав в рядках своїх.

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  32. Василь Юдов - [ 2013.03.08 06:17 ]
    Лілі Ніколаєнко особисте, поздоровляю!
    Бруньки бубнявіють на сонці краснім
    Весна бере своє - кружляє, оживає...
    Лиш квітка віри й чистоти прекрасна -
    Свій час весняний зоряний чекає.
    Літає мимо листя й сніг минулі,
    На щоки ліпляться веснянки ледь помітні.
    Думки, що діти в світі безпритульні,
    Чомусь, як Бога, зачекались квітня...
    Заплаче небо, згинуть суховії,
    Злетяться ластівки в краї першогніздечні.
    І змиють сльози штучні грубі вії,
    Що наліпила доля дискотечна.
    І все що було стане не цікавим,
    Не вартим, щоб про нього пам'ятати.
    Розквітне квітка, наче біла пава.
    І хтось її зірве до свої хати!

    Щастя тобі, Весняних творчих настроїв.
    Платформенно вітаю з святом.
    Все буде гаразд.

    Василь Юдов
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Василь Юдов - [ 2013.03.07 21:56 ]
    Коханим дівчатам із святом
    О, ніжність може побороти морок,
    Коли весна окрилить почуття.
    І падає як сніг моє життя,
    До ніг жінок... Так 20, 30, 40 -
    Рахує весни* вічний первоцвіт. (*множина)
    І я у ньому дихаю щасливим,
    Чарівно-ясним, пламенно-вродливим
    Жіноцтвом, що веснує дивосвіт.
    Знайдись моя підсніжна злотозірка
    Й свято весни у грудях засурмить
    Тобою на єдину цілу мить,
    Зацілувавши губи медом гірко.
    І все, що є на світі від небес,
    Тобі дароване, народжене весною,
    Заполоняє всесвіти тобою -
    Так сонцем ніжним березень воскрес.
    Любітеся жінки! Є в цьому інтерес!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  34. Наталя Мілевська - [ 2013.02.25 23:03 ]
    Сон
    Де шелест листя, де туман і мряка,
    Там тихий дзвін пустої самоти...
    Нікого там, лиш вітер, тиша, ти...
    Лиш час і перехрещені світи...

    Там місяць від німого переляку
    Сховався за душевний спокій хмар -
    Душі твоєї вистиглий пожар
    Злякав його вогнем тривожним чар.

    Прокинулась... А сон неначе й досі
    По закутках свідомості сковзить...
    Це сон лише. А ніч - це тільки мить,
    Призначена тебе саму зігріть.

    Як хочеться назад - у стоголосся
    Спокійних марень, дзвону пустоти,
    Де самота і вітер, тиша, ти,
    Лиш час і перехрещені світи...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  35. Уляна Світанко - [ 2013.02.19 16:11 ]
    Тиждень небуття
    День перший
    Хоч ще зима – запахло медом,
    ковтком тепла у цю негоду.

    День другий
    Холодна кава в крихтах льоду
    зігріє змерзле кволе тіло.
    Не ти любив! Нестерпно, милий!

    День третій
    А я жила, а я боліла,
    кроїла серце, щоб на тебе,
    писала кров’ю ледве-ледве,
    літаю й досі гола в небо.

    День четвертий
    Чекає хтось мене? Хто-небудь?
    Ти палиш. Димно у кімнаті,
    піджак зім’ятий твій картатий...
    Це сльози? Раптом ти страждаєш?
    Не йдеш та руку ще тримаєш.

    День п’ятий
    Всі зради й біль тобі прощаю.
    Не сніг, а дощ і це зимою,
    ще жеврію одним тобою,
    і лиш за сонцем я сумую.
    Ну все, пора, свій пульс гальмую...
    Підняли галас, не врятують,
    твій крик лише: „Живи! Люблю я!”

    День шостий
    ............................................

    День сьомий
    Вже не зима – так пахне медом,
    ковток тепла в таку погоду,
    ми знову разом влітку згодом...

    19.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  36. Василь Юдов - [ 2013.02.13 00:06 ]
    І живи ще, поете..
    І живи ще, поете...

    Із хаосу бездумних тирад
    Склалась казка про волю і силу.
    Як могло, так життя й поносило
    Твоїх мрійних думок авангард.
    І додому, поете, додому!
    Кличе серце і кличе душа
    Від зневіри дурної і втоми,
    Від гарчання чужого вірша,
    Від дурисвітів слова. З полону
    Хворобливих від заздрості мрій,
    Виривайся з кайданів додому,
    Там свобода тобі і ти їй.
    Дім, де блискавка ріже на долі
    Тихо злежані млу й небуття,
    Там де вітром щебече життя -
    Дім любові і правди, і волі.
    І ти дома, поете, ти дома!
    Упади в лоскотання трави.
    На минулому хрест, далі кома...
    І живи ще, поете, живи!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Наталя Чепурко - [ 2013.02.09 23:31 ]
    Белое пророчество.
    Хлопнув дверью, ты ушел красиво-
    Рухнула стена непонимания!
    Думаю: живешь сейчас счастливо,
    Удовлетворив свои желания.

    Ты тянулся к Богу так безбожно,
    Воплотив в мечту идею "фикс".
    Действовал предельно осторожно,
    Раздвигая круг своих границ.

    Тебя стало много, слишком много...
    Растворяясь в вечности молитв,
    Ты кривил душой, не веря в Бога,
    Разбивая святость об "гранит"!

    Называя жертвенность любовью,
    Облачаясь в саван Сатаны,
    Ты склонялся нежно к изголовью,
    Чтоб заполнить призраками сны...

    На юродство- ЖИЗНЬ! Души притворство
    Распылялось сладко в песнопениях.
    С помощью коварства и кощунства
    Создавались Белой сети звенья...

    Истину пророчить и картавить,
    Обличать, не вызывая гнева,
    Научить "овец" себя восславить,
    И заполнить чушью полость чрева-

    Это только часть твоей "работы",
    Часть трудов от "непосильной ноши".
    Я- не "та овца": мне видно- кто ты...
    И насколько этот путь "хороший"...

    Умная "овца" сама пасется-
    Ей не нужен пастырь "вне закона".
    Ореол над ликом ее вьется-
    НЕБА лучезарная корона!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  38. Богдан Манюк - [ 2013.02.09 16:38 ]
    Варіація за Стівенсоном
    Не привітавши падіння і милиці,
    вирвешся вітром з аркана та жаху
    в царство експромтів і стилів за крильцями
    янголів-ранків, що зцілять невдаху.
    Що тобі піктові сни між собаками -
    білі та чорні, а спільно – криваві?
    Доля, як верес, і погляди маками -
    ніби хоронять чужинці в загравах
    душу твою і картату симфонію
    музи, що трунком, ривки в піднебесся.

    Згодом нестямно уславиш агонію
    з порухом ницим, різким і… вселенським.

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (22)


  39. Наталя Мазур - [ 2013.02.07 22:14 ]
    Білі двері
    А він її прогнав. Його тиранив біль,
    Нещадно мучив і терзав жорстоко...
    Та він же чоловік! Хотілось, аби їй
    Не показати мук тих ненароком.

    І плакала вона, від смутку і образ,
    Тремтіли сльози зрадницьки на віях.
    "Навіщо він отак?" - шептала повсякчас,
    Та бідкалася, що не розуміє.

    Вона ішла вперед, загорнута у жаль.
    А він лежав... Думки були примарні.
    Холодний падав дощ на стомлений асфальт,
    І мокли білі двері у лікарні.

    04.02.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (22)


  40. Наталя Чепурко - [ 2013.01.30 21:36 ]
    Призволяще.

    Ти мариш бути моїм гідом у мандрівках,
    Чи маєш бути гідним що до мене?
    Кохатися бажаєш у листівках,
    Чи збудувати щастя суверене?

    Мене лишити хочеш у минулому,
    Чи нас затягне доля в призволяще?
    Спокута небудованими мурами,
    Я буду жить надіями на краще!

    І те, що неодмінно має трапитись-
    Здійсниться, бо у тому є нагода!
    Ми рухи наші маємо поквапити-
    У цьому допоможе мудра врода...

    Свої сумбурні незвичайні радощі
    Вважати мусим долі подарунком:
    Твої вуста із присмаком солодощів,
    Із пристрасним забагливим цілунком!

    Твоїх думок я не посмію скривдити:
    Бо думка- то єдина правда в світі!
    І долю я не взмозі обдурити-
    Причеплена до тебе "на магніті"...

    І де б я небула та що б не коїла-
    Мене заманюють до тебе почуття.
    Свята така любов багато мені стоїла,
    Бодай, її чекала все життя...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  41. Василь Буколик - [ 2013.01.20 02:53 ]
    Rhymeless Poetry
    “Are rhymes completely dead?”
    A thought came into my head.
    “Of course, they may die indeed –
    But not with a cosmic speed…” 



    Basil Bucolic


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Жозефіна де Лілль - [ 2013.01.18 13:15 ]
    Пасiка
    Відчувай себе щойнонародженою у ці довгі ліниві вакації,
    Кожен день – як нова сторінка, не конче біла!
    Нині най золота! Як пилок на загривках зачумлених бджіл,
    Що гарують від рання до ночі
    На плантаціях нашої любові,
    Де акація, себто робінія, така запашна, що вставляє краще
    Будь-якого LSD чи пейотлю...
    Де гречка запаморочливо цвіте і жодний Гриць у неї не скаче,
    Де коноплі до неба, як в Керола в лісі та Пилипа у них немає і не буде,
    Бо в буді дрімає Бровко – охоронець кохання нашого саду…
    У садибі нашій пасіка, щільники її повні меду,
    Того що був попереду тоді, коли ти не мріяв про мене,
    А я знала, уперто, що ти є, а отже будеш МОЇМ,
    Бо нащо ж тоді жити…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  43. Богдан Манюк - [ 2013.01.17 18:04 ]
    *****
    Зачинити минуле – і в ніч навпрямки.
    Жменю крихт одинокому ворону.
    А тоді… О, тоді два крила, дві руки…
    і у небо – на вулицю Зоряну.

    Спохопитися там, де і час не кружляв,
    де свічада – приборкані кратери,
    і маленьке, як щастя земне, янголя
    до твоєї поли, як до матері…

    Світлотіні святих і вертеп на порі
    поведуть тебе небом у Богове.
    І отримавши крихту Його... на зорі
    спалахнеш ти дивами - чертогами!

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (15)


  44. Володимир Сірий - [ 2013.01.12 18:44 ]
    Зима знов аркуш білий стелить
    Зима знов аркуш білий стелить
    Під сонця райдужну снагу,
    І, наче віршики веселі,
    Блищать іскринки на снігу.

    Радію санному рядочку,
    Замету тішусь, як дитя,
    І сам уже творити хочу
    Подібну лірику життя.

    Як стануть думи чисті - чисті,
    Мов цей зимовий білий лист,
    У слів божественне намисто
    Себе загорне серця хист,

    Я напишу осанну митям,
    Що срібним пахнуть морозцем,
    І, дзвоном сонячним налиті,
    Бринять перед моїм лицем…

    12.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  45. Богдан Манюк - [ 2013.01.12 17:34 ]
    *****
    Зимують богами
    над полум’ям рими.
    Занизько котрі,
    спалахнуть і – зола,
    а ті, що високо, -
    кругами земними:
    все - мов у любові
    в обіймах тепла…

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27)


  46. Флора Генрик - [ 2013.01.10 19:52 ]
    Не там, не тоді, не з тим
    Не там, не тоді, не з тим
    Хвилини свої нести,
    Ховати думки в нікуди,
    Туди, де тебе не буде,
    Куди не загляну я…

    І відстань - хіба суддя,
    Хіба подорожня карта,
    Яку не купили, варта
    Прокльону печальних сліз…

    Зіграти могли б ескіз
    На фоні струнких беріз
    І з чаєм у склянках ретро,
    В соснових тих кілометрах...

    Та ми все дивились крізь
    Розчахнуті двері вагону
    На небо, немов обнову.

    Не там і не з тими знову...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  47. Сергій Синюк - [ 2013.01.08 10:17 ]
    сонет 12
    В твоєму прізвищі я чую знов і знов
    Любов Шекспіра і Петрарки славу…
    Прорубує тобі моя любов
    Дорогу на вершину величаву.

    Чому ж печаль колюча і тяжка
    Лежить весь час між мною і тобою?
    Ім’я твоє – «солона» чи «гірка»
    Тому і я назвав тебе Сльозою.

    Це прізвище з волинських полинів…
    Ім’я, що личить тільки королеві…
    Твоє ім’я і прізвище мені
    Окреслили навік шляхи життєві

    Вся доля – ти. Одна єдина жінка.
    Моя любов. Тріумф. Моя Сльозинка.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  48. Наталя Мілевська - [ 2013.01.06 20:46 ]
    Миколаєву
    Де сивий Буг несе у море води,
    І де Інгулу плине течія,
    Святий Микола з неба верховодить
    Землею тою, де вродилась я,

    Де Зевса дух колись співав громами,
    Де воїнам Гефест кував мечі,
    Там рай постав на березі лиману
    Торговців, ковалів і орачів…

    Боги їм слали і тепло, і зливи,
    І чудеса для них творив Зевес…
    Так розквітала Ольвія щаслива
    В степах під охороною небес!

    Віки минули швидко, наче днини,
    З піском віки принесли новий лад.
    І вже не Зевс, а вже проста людина
    Тут свій новий побудувала - град.

    Мій ізмарагде, милий тихий раю,
    Ти серцем став навік тепер моїм…
    Святий мій корабельний Миколаїв,
    Південний царю, вічний, наче Рим.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Василь Юдов - [ 2012.12.29 13:16 ]
    З Новим Роком, Друзі!
    Сніжинка упала. На скроні. Розтала.
    Такі чудеса нам зима дарувала.
    Із дальніх вітрів, із далекого снігу
    Прибились години і знову побігли.

    Куди ви, куди, мої рідні, спішіте?
    Годинку одну і мені залишіте.
    Годинку - сніжинку коханням щасливу...
    Забутому серцю теж хочеться дива.

    Візьмемо з собою духмяності хвої
    І звуки кришталю візьмемо з собою.
    Сніжинко моя, мить до болю прекрасна.
    Мої почуття не розтаньте завчасно!

    Яскравим буде несподіване свято -
    Коротким та щирим, шаленством багатим.
    Хай королем на хвилинку для тебе
    Я стану, сніжинко. Корони не треба!

    Всім тим, хто мене хоч на мить розуміє,
    Хай мить нескінченністю заволодіє!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  50. Юлія Івченко - [ 2012.12.28 11:12 ]
    Коси
    вона ще чорніє сльозою збирає у пелену кроки
    вона мов китайські кульки у ялівцеві дикім
    б’ють її різні крони
    жінку до болю звиклу
    цими дощами і зимами дика повільна змокла

    досі їй дуже шкода свої золотаві коси
    яких немає віднині які хіба наростити
    та ті не житимуть літом
    у них не вірити вітру
    наче сливові морси
    мертві сліпі і бронзові

    той чоловік що смів підняти на неї руку
    ластиться наче кіт липне думками до брів
    чорний лупатий звір струшує совість стерні
    наче й нічого не сталося у їхніх родинних звуках

    якби могла то бігла одяг скидаючи й думку
    але ж у неї діти добрі мов з яблуньок ніжність
    коси її лілейні виростуть в стиглі вірші
    і під Різдво майбутнє ляжуть комусь на груди


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   31