ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Попович - [ 2013.04.28 01:31 ]
    Долина Сяйва
    Крізь мене пролягає дорога,
    Яка кожною клітиною проявляється.
    Зі мною воюють люди – тривога!
    Та я програю їм, не опираюся.
    Мені б не воювати із собою,
    Бо негативом оточуючим відбиваюся,
    Я протікаю атомами матеріалізму,
    Який тут характер, яка тут харизма?

    Крізь мене проходять океани,
    Які породжують сумніви,
    сумно їм
    Війна продовжує війну – божевільну…
    ось суть війни
    Мені б не воювати із собою,
    Бо тоді на мене постає світ суворо!
    Який іде впевненою ходою,
    Я зупиняю його словами, написані рукою худою,
    І намагаюся бачити Бога всюди,
    А не треба намагатися,
    Треба дарувати добро людям
    Навіть коли битимуть і насміхатимуться.

    Тому бути чесним із собою спочатку,
    Бігти на осліп жаданням відмовляюся,
    Забути про мрію, залишити на землі печатку…
    Крізь мене пролягає дорога -
    Кожною клітиною проявляється.

    З твоїх очей ллється долина,
    І сяйво її обов’язково долине
    У світ до таких самих посланців,
    Які описують тебе – Життя, не жаліючи пальців?!
    Крізь мене проходять морозом,
    Енергії емоцій людей нерідних і близьких,
    Не сприймати їх, то бути ні з ким,
    Бути низьким
    в безкінечному міліярднику,
    У цьому шумі впізнати тишу
    Не ховаючись…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Віталій Попович - [ 2013.04.27 02:03 ]
    моя Знахідка
    І поки ти посміхаєшся мені -
    В світлі надходять дні…

    Журба не може бути й на відстані пострілу -
    Я стану повітрям твого простору,
    Стежкою простелюся під твоєю ходою,
    Триматиму тінь твого тіла собою.

    Нестиму кожне твоє слово дбайливо,
    Не пропускатиму жодний твій рух,
    Житиму тобою, поки це можливо,
    Ловитиму миті переплетіння рук.

    Блукатиму в пошуках для порятунку
    У безкінечності осіннього трафіка,
    Шукатиму ліки найвищого ґатунку
    І зрозумію, що ти – моя знахідка

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Костюк - [ 2013.04.23 22:26 ]
    ***
    Не говори, прошу, не говори,
    Що ти давно уже перегорів,
    Що погляд мій не обпікає більше
    І не хвилюють душу жодні вірші.
    Що в казку більше вірити не треба...
    І варто вже спускатися із неба.
    Що ти не принц, бо принців не буває,
    А я наївна, й це тебе вбиває.
    І що колись я не була такою,
    Що на свій лад цей світ не перекрою.
    А ти вже натерпівся, слава Богу.
    Що кожному б знайти свою дорогу...
    Мовчи, прошу. Яка в словах потреба,
    Коли людині забагато неба.
    Коли людині заважають крила -
    Я вже безсила.

    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  4. Віталій Попович - [ 2013.04.23 13:47 ]
    Ловці тиші
    Я був там де ловили тишу,
    Де куполи чіплялись в хмарах пишних,
    Там ллється молитва спілої вишні.
    За наші гріхи, щоб ми із них вийшли,
    За наше лінивство, за нашу сонливість
    Простору власного приріст
    Являється світло,
    На мілісекунду я став отим свідком,
    Де в піднебесній, ловлячи тишу,
    Побачив тих, слова яких пишу.
    То вітер нишком крізь мої вуха
    Продиктував Його Присутність –
    є у нас духом.
    Який можна почути будь коли, як і будь де -
    Уважними до явного будьте!
    Навіть у днях які «величаєте» будні,
    Крізь думки ви є присутні.
    В спокої і тиші
    Без суперечок, війни і без бою
    Настільки це близько!
    Якщо чесні з собою!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Віталій Попович - [ 2013.04.22 00:51 ]
    Дорога із веж Його
    Мене надихає ніч,
    Довга дорога додому,
    Над головою зорі
    Впускають й опускають додолу
    У довгу дорогу до себе,
    У віддзеркаленні космосу,
    Який впіймати й тримати
    Без рухів, без фокусів
    Я знаю - це можливо,
    Але так багато галасу
    Через те, що неважливо
    Через це стільки пафосу.
    Рівно в четвертій ранку
    Я втікаю шляхом молочним,
    Галактики вказівники,
    Серцем хоча б бути молодшим
    За мною стежать
    Режисери «Шоу Трумена»
    У цьому світі тихо,
    Моєї форми тут нема,
    Якщо болить то окремо -
    За цим спостерігаю із глибини
    Мої ноги – дерево,
    Коріння - звідти, де до появи ми були
    Довга дорога до себе
    У віддзеркаленні Всесвіту безмежного
    Я тільки передаю послання,
    Надіслане із веж його

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Віталій Попович - [ 2013.04.20 13:11 ]
    Зіграй на моїй душі, музико
    Зіграй на моїй душі, музико,
    Розвій печаль і біль кинджальний,
    Болегамуючу дію духмяного базиліку
    В пісні спокійній, надзвичайній

    Чайний запах задурманить вкотре,
    Та другий день поспіль хочеться спиртного
    Звідки беруться спокусливі акорди? -
    У композиціях, які від Бога!

    Якщо відвертість збудить совість,
    То струна кожна заграє чисто.
    Нехай серця відчувають невагомість,
    Коли побачать, що добро є дійсно.

    Зіграй на моїй душі востаннє,
    Я все віддам за оту секунду.
    Коли по всьому світі мир настане, -
    І цю мить ніколи не забуду!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Наталя Чепурко - [ 2013.04.17 00:32 ]
    Искра.
    Ты говорил мне: жизнь- игра!
    Жизнь- это взлеты и падения!
    Ценой потерь и проб пора
    Постигнуть силу озарения!

    Меня не душит чувство злости,
    Не мучат дерзкие сомнения.
    От холода не ломит кости
    И не преследуют гонения.

    Я трезво стала рассуждать,
    И жить без лишней суеты...
    Я не умею сладко лгать.
    Я разучилась жечь мосты.

    Дышу легко и полной грудью.
    От света не прищурю глазки.
    И к слову-сильному орудию-
    Взываю без чумной опаски.

    Из всех придуманных соцветий
    Милей всего букеты знаний.
    Из ряда слов и междометий
    Легко извлечь искру признаний!

    Из искры пламя возгорится!
    Любви безудержной начало...
    Сначала огонек теплится,
    А уж потом и мира мало!!!




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  8. Віталій Попович - [ 2013.04.16 01:04 ]
    Люди
    Ех, Ви людоньки, рідненькі,
    Милі мої простодушні, -
    В Нас Земля - одна є ненька,
    Хоча ви, напевно, в курсі.

    В Нас життя одне – маленьке -
    Це також Ви підучили,
    Тож ідіть вперед легенько,
    Вам на зустріч прийдуть сили.

    Коли пишу від серденька,
    То це є, напевно, щирість.
    Ех, Ви, людоньки, рідненькі, -
    Я ж із Вами всіма виріс.

    Ми страждаємо в печалі,
    Сміємося, коли добре,
    Так було, є й буде далі,
    Тож приймаймо це хоробро.

    Простота життя - у кайфі,
    Весь секрет - в одному слові,
    Коли вже немає зайвих,
    Коли Всі живуть - в Любові.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Віталій Попович - [ 2013.04.14 01:03 ]
    Вже майже рік...
    Вже майже рік не вживаю тютюн
    чи цей табак, чи той нікотин
    Коли один я в роздумах був
    То мною очолював дим
    Вже майже рік не вживатиму бруд
    То це означає що десь переміг?
    Та іншими стежками заходжу у блуд
    Забруднюю розум, хоч тіло зберіг
    На один атом
    Зустрічатиму фатум
    Власну поразку
    Вередливо-прекрасну перемогу
    Бути вільним водночас ставити себе у рамки?
    Заборони залишають уламки?
    Чи зашивають рани?
    Як кратер вулкану
    Ось-ось зірвешся
    Але живеться…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Віталій Попович - [ 2013.04.12 15:51 ]
    Супутник
    Я супутник, який через тенета
    Приймає клієнтів, людей із планети,
    Віддаючи себе у користування,
    Спочатку у безвідсоткове кредитування,
    Потім віддаю себе у борг
    Без права на повернення - і це не виняток!

    Я супутник але більше без я
    Тому, що втрати несе цей із’ян,
    Я супутник тільки я - це ярлик,
    Супутник тіла і розуму – сполучник;
    Учень, вічний учасник
    Боротьби у самому собі.
    Ввічливий хіба тоді, коли тіло у біді -
    Де була голова?
    Спокуслива тьма у розумі –
    Це сиропне болото, солодка конкретика,
    Супутник лікує діабетика!

    Спрямована енергія проб’є заметіль,
    Ввійти у реальність, думки саме ті,
    Свободи учень від негативних емоцій,
    Доброзичливість на першому кроці,
    Співчуття завжди в яскравому боці,
    Порозуміння мудрості шукають і досі.

    Я супутник, яким керує організм –
    Тіло і розум, душею у сльози
    Через вірші, через прозу,
    Через радість за інших,
    за всіх інших присутніх на планеті
    ллються вірші!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Віталій Попович - [ 2013.04.12 15:35 ]
    21
    У маленьких людей маленьке життя,
    Маленькі сходи до маленьких квартир.
    Маленька площа маленького житла
    Із маленьких дрібниць і маленьких картин

    Маленькі коридори маленьких кімнат,
    Маленька кухня і маленький балкон,
    У маленьких ліжках маленькі люди сплять
    Маленький затишок від маленьких розмов.

    Маленький годинник має маленький циферблат,
    Маленьке взуття для маленьких доріг,
    Маленькі люди на роботу спішать,
    Де потім чекають на маленький обід.

    Маленькі вікна із маленьких світлин,
    Там маленькі стелі, маленькі столи,
    У маленьких будинках маленькі світи –
    І маленькі книги пишуть про них.

    Все настільки маленьке і меншого нема,
    Та великі не побачать цей маленький рай –
    У великих зовсім інша мета,
    Хоч душа у всіх вагою 21 грам.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Святослав Горицвіт - [ 2013.04.12 01:51 ]
    Жити справжнім
    Вже набридло дивитись по ящику опери –
    Оці соплі і сльози або просто сміття
    Хай буду летіти в піке чи у штопори
    Аби було справжнім все моє життя…
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Віталій Попович - [ 2013.04.10 16:27 ]
    Друже, смілий і самотній
    Друже, милий мій єдиний
    Як тобі віддячити за все?
    Ми з тобою істину відкрили,
    Що життям дихає в лице.

    Друже, вірний мій і мирний,
    Як же спокій віднайти для тебе?
    Коли сам давно уже безсилий,
    То хоч помолитись треба.

    Друже, смілий і самотній
    Не завжди виходить бути дужим,
    Та за всі розмови сотні,
    Пам’ятай ти мені потрібний дуже!

    Друже хоч і нарікаю у печалі,
    Та тобі радію повсякденно,
    Жодний з нас не знає, що там далі,
    Але кожну мить життя любім священно!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Лазірко - [ 2013.04.09 07:04 ]
    Є слова
    Тче розмова ріки,
    в гирлі забубніє
    і впадає просто
    у життя тузлук.
    В ній думки – каліки,
    вбивці і повії –
    косяки піраній
    роздирають звук.

    Є слова хороші
    і на слух красиві,
    є й такі – за гроші
    і про гроші теж.

    Від одної думки
    голова вже сива,
    з іншою – не спиться,
    а проп’єш – не вмреш.

    Є слова плечисті.
    Очі за плечима
    виглядають, зляться,
    рискають і друть.
    А забрати грізну
    силу перед ними –
    умовкає гонор,
    утікає ґрунт.

    Є слова великі –
    годі й осягнути,
    цвяхами прибиті,
    вишиті навхрест.
    Не бере їх пломінь,
    повінь чи отрута.

    Як же перешити
    на нове – старе,
    легко пережити
    в’їдливість їдючу,
    панібрацтво, пиху,
    осуд і проклін,
    не здобувши голос
    вправніший за бучу,
    обраний по праву
    підняттям з колін?

    Є слова – могили,
    карти биті, роми,
    пасинки рідніші
    за своє дитя.
    Все, що йде за ними,
    не назветься домом,
    а займеться в лайці
    пеклом для життя.

    Глум у кожнім зойку,
    лемент, верещання.
    Є ознаки болю –
    дихай і терпи.
    Іншого немає –
    вперше і востаннє
    так лягає сонце
    і сідає пил.

    Кликати – відчути
    у луні пороги,
    об які стирає
    пір’я золоте
    тиша неосяжна –
    вічна перемога
    космосу німого
    над ниттям людей.

    Хай надії мало
    на щити з мечами
    і росте у горлі
    неминучий хрип.
    Є слова відталі –
    з неба телеграми,
    вісники веселки,
    прапрадуші риб.

    І мені з такими –
    через мідні труби,
    у вогонь, у воду
    з головою йти.
    Хто зниза плечима,
    я стискаю зуби
    і тамую подих –
    оду теплоти.

    8 Квітня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  15. Світлана Костюк - [ 2013.04.06 22:29 ]
    ***
    Зміїна посмішка судьби.
    В повітрі тісно...
    Я біль тамую у собі.
    Молюся слізно...
    А листя осені мені -
    Черлене злото...
    Життя, де друг - уже не друг,-
    Липке болото...
    І ця бридка трясовина
    Все смокче, смокче...
    Душа, наївна і смішна,
    У вирій хоче...
    Напитись волі через край
    Важливо птаху...
    Уже тоді ведіть не в рай-
    Ведіть на плаху!
    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (28)


  16. Уляна Світанко - [ 2013.04.03 15:11 ]
    В обіймах мрії
    Промине ця тиша, зникне,
    знов почую голос-піснеспад,
    розмаїття слів тактильне
    перевищить градуси принад.

    Побажати щастя - марно.
    Відпустить?! Нізащо, не з душі!
    Почуття звучать піано,
    розфарбують з часом тло дощів.

    Ще дует...в обіймах мрії,
    так безстрашно гратися теплом,
    забагато НАС ще тліє,
    подаруй мені себе зі сном.

    03.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  17. Наталя Чепурко - [ 2013.03.30 16:15 ]
    Входи в меня без стука.
    Прощались на перроне жизни-
    Ты покидал мой светлый мир
    Легко, без теней укоризны,
    Без слов,заезженных "до дыр".

    Ладони мяли кисти пальцев
    Так нежно.будто наслаждаясь.
    А мы кружили в ритме вальса
    Слегка ногами ног касаясь...

    Мы не искрились,не дрожали-
    Сливались мягко и свободно:
    Так, что воздушные вуали
    Струились дымкою холодной.

    Два невесомых силуэта
    Исчезли, сохранив тепло,
    Неся с собой потоки света,
    Даря всем радость и добро.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Василь Юдов - [ 2013.03.23 15:36 ]
    Граблі
    Споконвічний анекдот
    Про граблі в освіті
    Актуальність не втрачає
    Й в мому лихолітті.

    Молодик, ще жовторотик,
    Але гонор має,
    Бачить таткові граблі
    І не угадає:

    Що оце воно за прилад
    І що за система?
    Певно річ якась космічна,
    Чи антенна клема?

    Відірвався від смартфону,
    З вух ізняв заглушки,
    Й витріщився на граблі...
    Мислить самотужки:

    А чи то маніпулятор,
    Зброя Робокопа?
    Може пірсинг для слона -
    Made in Европа?

    А коли все ж наступив...
    В лобик гігонулось:
    Кайф спіймав - іскру нірвани
    Й пам'ять повернулась!

    Як би там не розвивались
    Цифрові програми,
    А граблі таки зостались
    На завжди граблями.

    Бо граблі - машина часу
    Попри всі формати,
    Діє, щоб коріння рідне
    Не позабувати.

    Щоб уся рідня і мова
    З ними пригадалась...
    Безперечно, що освіта
    З граблів починалась!

    Вся нудота, яка з себе
    Цвіт воображає,
    Думає, що все на світі
    Достеменно знає.

    Як собі не наголошуй:
    Чи "собі-і", чи "со-обі",
    А "граблі-і" чи "гра-аблі" вріжуть
    Вченому по лобі!

    А вже так, кому прийшлося
    Гра-аблями угрітись,
    Треба ще й граблі-і підставить,
    Най геть просвітитись...

    2013






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  19. Олександр Козинець - [ 2013.03.19 19:25 ]
    ***
    Перекрикую ніч крізь цупку непроглядну тканину.
    Мій прихований світ розливається світлом уперше.
    Я живу в тому домі – з волошок і цвіту калини.
    Там я чую молитви в гудінні старого шершня.
    Моє дерево давнє, гілками до неба – цілує.
    Загортаюся в плед, запах ладану зцілює тіло.
    Я мотаю клубки, коли вітер у мене ночує,
    А як стихне – лишаю. Хай іній підбілить.
    Між словами – живу, грішу, індульгую...
    Розмальовую час, вішаю, мокрий, під стелею.
    Навіть чую, як квіти про нього пліткують,
    Заціловують вікна й милуються ніжно оселею.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Уляна Світанко - [ 2013.03.19 00:39 ]
    * * *
    Я подихом лечу у далечінь,
    змарновані польоти не врахую,
    напомацки звільню вчорашнє „ні”,
    лиш мрією дощенту співісную.

    Керована дурниця: два + нуль,
    за звичними „не варто” повернуся –
    палкими поцілунками катуй,
    збентеж лютневу (досі) ляльку Русю.

    18.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  21. Флора Генрик - [ 2013.03.18 21:19 ]
    Межа
    Нічого не буде - межа, її встановила нині,
    а хто мені заважа: взяла б і нараз відмінила,
    та десь узяла ножа і краю себе сміливо…

    Нічого не буде: весна мене не пустила в квіти,
    і тільки у давніх снах я вмію іще любити...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  22. Василь Юдов - [ 2013.03.17 22:08 ]
    Мамине питання
    Тисячоліття нових катаклізмів:
    Карається душа заперта в розум.
    Розбещеність у формі нігілізму...
    Черствіє серце, висихає мозок.

    Нестримний рух погоди липня-січня
    Й буденний клопіт чавлять дні і ночі.
    На мить питання мами споконвічне:
    -Чи може, сину, їсточки ти хочеш?

    Безкрила старість зморщена до болю -
    Їй би складати скарб у домовину,
    Та материнські очі, вірні долі,
    Загадують про їжу свому сину...

    У них не має сумнівів й докору,
    Їм не важливий Папа, той що в Римі,
    Дивились так в черінь голодомору
    Й безцінну їжу згадують дитині.

    І ладні очі синові віддати
    Останню краплю маминої сили.
    Бо так колись і їй віддала мати
    Те, що собі не взяла у могилу.

    Жирують монстри на паскудні гроші -
    Бенкет на тлі безвір’я покоління.
    -Чи може, доню, їсточки ти хочеш?
    Питає маму Господа видіння.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  23. Богдан Манюк - [ 2013.03.12 13:26 ]
    *****
    Твоє пророцтво
    вороном об шибку –
    не зайчиком,
    не сонячним,
    не жде,
    коли деревам
    і печалям сипко
    і на столі
    вино немолоде.
    І ранки,
    й рани,
    розпачі
    й рутини
    змалюєш так,
    що гАряче сльозі,
    що навіть біг
    за пухом тополиним
    і той, на жаль,
    по вольтовій дузі.
    Мольберти,
    музи,
    марення
    і мандри –
    полине все
    під чортовим перстом.
    А може… ніжним
    усміхом Кассандри
    означиш путь,
    де не спіткнувсь ніхто?..

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (29)


  24. Василь Юдов - [ 2013.03.09 11:57 ]
    У цій поезії, як в раї
    У цій поезії як в раї
    Живе душа. І плине час
    У вічність. Як і сам Тарас,
    Чийого слова пам’ятаєм,
    Не помирає серед нас.

    І скільки б років не минуло,
    Ще скільки промине віків,
    Будемо чути вічний спів
    Всього того, що з нами було
    У звуках Кобзаревих слів.

    До поки не погаснуть зорі
    У серці вишнями цвітуть
    Слова любові. Всюди чути
    І соловейка пісню волі
    І спів дівчат, що долю ждуть.

    І досі жде вечерять мати.
    Із діточками завше спить.
    І досі хрущ в садку гудить...
    Садок вишневий коло хати
    Тарас зміг в душі посадить.

    Тож всім поетам і піїтам,
    Хто бавить Музи і Пегаси:
    Учітеся віршів Тараса,
    Щоб не позоритись над світом
    Своїм дешевим лінгвоплясом.

    «Агнці», хто українську мову
    Призводить до бурчань чужих,
    Згадайте, що «Добро, Єсть, Жизнь»!
    «Людіє, Ази, Боже, Слово» -
    Тарас вписав в рядках своїх.

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  25. Василь Юдов - [ 2013.03.08 06:17 ]
    Лілі Ніколаєнко особисте, поздоровляю!
    Бруньки бубнявіють на сонці краснім
    Весна бере своє - кружляє, оживає...
    Лиш квітка віри й чистоти прекрасна -
    Свій час весняний зоряний чекає.
    Літає мимо листя й сніг минулі,
    На щоки ліпляться веснянки ледь помітні.
    Думки, що діти в світі безпритульні,
    Чомусь, як Бога, зачекались квітня...
    Заплаче небо, згинуть суховії,
    Злетяться ластівки в краї першогніздечні.
    І змиють сльози штучні грубі вії,
    Що наліпила доля дискотечна.
    І все що було стане не цікавим,
    Не вартим, щоб про нього пам'ятати.
    Розквітне квітка, наче біла пава.
    І хтось її зірве до свої хати!

    Щастя тобі, Весняних творчих настроїв.
    Платформенно вітаю з святом.
    Все буде гаразд.

    Василь Юдов
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Василь Юдов - [ 2013.03.07 21:56 ]
    Коханим дівчатам із святом
    О, ніжність може побороти морок,
    Коли весна окрилить почуття.
    І падає як сніг моє життя,
    До ніг жінок... Так 20, 30, 40 -
    Рахує весни* вічний первоцвіт. (*множина)
    І я у ньому дихаю щасливим,
    Чарівно-ясним, пламенно-вродливим
    Жіноцтвом, що веснує дивосвіт.
    Знайдись моя підсніжна злотозірка
    Й свято весни у грудях засурмить
    Тобою на єдину цілу мить,
    Зацілувавши губи медом гірко.
    І все, що є на світі від небес,
    Тобі дароване, народжене весною,
    Заполоняє всесвіти тобою -
    Так сонцем ніжним березень воскрес.
    Любітеся жінки! Є в цьому інтерес!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  27. Наталя Мілевська - [ 2013.02.25 23:03 ]
    Сон
    Де шелест листя, де туман і мряка,
    Там тихий дзвін пустої самоти...
    Нікого там, лиш вітер, тиша, ти...
    Лиш час і перехрещені світи...

    Там місяць від німого переляку
    Сховався за душевний спокій хмар -
    Душі твоєї вистиглий пожар
    Злякав його вогнем тривожним чар.

    Прокинулась... А сон неначе й досі
    По закутках свідомості сковзить...
    Це сон лише. А ніч - це тільки мить,
    Призначена тебе саму зігріть.

    Як хочеться назад - у стоголосся
    Спокійних марень, дзвону пустоти,
    Де самота і вітер, тиша, ти,
    Лиш час і перехрещені світи...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  28. Уляна Світанко - [ 2013.02.19 16:11 ]
    Тиждень небуття
    День перший
    Хоч ще зима – запахло медом,
    ковтком тепла у цю негоду.

    День другий
    Холодна кава в крихтах льоду
    зігріє змерзле кволе тіло.
    Не ти любив! Нестерпно, милий!

    День третій
    А я жила, а я боліла,
    кроїла серце, щоб на тебе,
    писала кров’ю ледве-ледве,
    літаю й досі гола в небо.

    День четвертий
    Чекає хтось мене? Хто-небудь?
    Ти палиш. Димно у кімнаті,
    піджак зім’ятий твій картатий...
    Це сльози? Раптом ти страждаєш?
    Не йдеш та руку ще тримаєш.

    День п’ятий
    Всі зради й біль тобі прощаю.
    Не сніг, а дощ і це зимою,
    ще жеврію одним тобою,
    і лиш за сонцем я сумую.
    Ну все, пора, свій пульс гальмую...
    Підняли галас, не врятують,
    твій крик лише: „Живи! Люблю я!”

    День шостий
    ............................................

    День сьомий
    Вже не зима – так пахне медом,
    ковток тепла в таку погоду,
    ми знову разом влітку згодом...

    19.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  29. Василь Юдов - [ 2013.02.13 00:06 ]
    І живи ще, поете..
    І живи ще, поете...

    Із хаосу бездумних тирад
    Склалась казка про волю і силу.
    Як могло, так життя й поносило
    Твоїх мрійних думок авангард.
    І додому, поете, додому!
    Кличе серце і кличе душа
    Від зневіри дурної і втоми,
    Від гарчання чужого вірша,
    Від дурисвітів слова. З полону
    Хворобливих від заздрості мрій,
    Виривайся з кайданів додому,
    Там свобода тобі і ти їй.
    Дім, де блискавка ріже на долі
    Тихо злежані млу й небуття,
    Там де вітром щебече життя -
    Дім любові і правди, і волі.
    І ти дома, поете, ти дома!
    Упади в лоскотання трави.
    На минулому хрест, далі кома...
    І живи ще, поете, живи!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  30. Наталя Чепурко - [ 2013.02.09 23:31 ]
    Белое пророчество.
    Хлопнув дверью, ты ушел красиво-
    Рухнула стена непонимания!
    Думаю: живешь сейчас счастливо,
    Удовлетворив свои желания.

    Ты тянулся к Богу так безбожно,
    Воплотив в мечту идею "фикс".
    Действовал предельно осторожно,
    Раздвигая круг своих границ.

    Тебя стало много, слишком много...
    Растворяясь в вечности молитв,
    Ты кривил душой, не веря в Бога,
    Разбивая святость об "гранит"!

    Называя жертвенность любовью,
    Облачаясь в саван Сатаны,
    Ты склонялся нежно к изголовью,
    Чтоб заполнить призраками сны...

    На юродство- ЖИЗНЬ! Души притворство
    Распылялось сладко в песнопениях.
    С помощью коварства и кощунства
    Создавались Белой сети звенья...

    Истину пророчить и картавить,
    Обличать, не вызывая гнева,
    Научить "овец" себя восславить,
    И заполнить чушью полость чрева-

    Это только часть твоей "работы",
    Часть трудов от "непосильной ноши".
    Я- не "та овца": мне видно- кто ты...
    И насколько этот путь "хороший"...

    Умная "овца" сама пасется-
    Ей не нужен пастырь "вне закона".
    Ореол над ликом ее вьется-
    НЕБА лучезарная корона!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  31. Богдан Манюк - [ 2013.02.09 16:38 ]
    Варіація за Стівенсоном
    Не привітавши падіння і милиці,
    вирвешся вітром з аркана та жаху
    в царство експромтів і стилів за крильцями
    янголів-ранків, що зцілять невдаху.
    Що тобі піктові сни між собаками -
    білі та чорні, а спільно – криваві?
    Доля, як верес, і погляди маками -
    ніби хоронять чужинці в загравах
    душу твою і картату симфонію
    музи, що трунком, ривки в піднебесся.

    Згодом нестямно уславиш агонію
    з порухом ницим, різким і… вселенським.

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (22)


  32. Наталя Мазур - [ 2013.02.07 22:14 ]
    Білі двері
    А він її прогнав. Його тиранив біль,
    Нещадно мучив і терзав жорстоко...
    Та він же чоловік! Хотілось, аби їй
    Не показати мук тих ненароком.

    І плакала вона, від смутку і образ,
    Тремтіли сльози зрадницьки на віях.
    "Навіщо він отак?" - шептала повсякчас,
    Та бідкалася, що не розуміє.

    Вона ішла вперед, загорнута у жаль.
    А він лежав... Думки були примарні.
    Холодний падав дощ на стомлений асфальт,
    І мокли білі двері у лікарні.

    04.02.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (22)


  33. Наталя Чепурко - [ 2013.01.30 21:36 ]
    Призволяще.

    Ти мариш бути моїм гідом у мандрівках,
    Чи маєш бути гідним що до мене?
    Кохатися бажаєш у листівках,
    Чи збудувати щастя суверене?

    Мене лишити хочеш у минулому,
    Чи нас затягне доля в призволяще?
    Спокута небудованими мурами,
    Я буду жить надіями на краще!

    І те, що неодмінно має трапитись-
    Здійсниться, бо у тому є нагода!
    Ми рухи наші маємо поквапити-
    У цьому допоможе мудра врода...

    Свої сумбурні незвичайні радощі
    Вважати мусим долі подарунком:
    Твої вуста із присмаком солодощів,
    Із пристрасним забагливим цілунком!

    Твоїх думок я не посмію скривдити:
    Бо думка- то єдина правда в світі!
    І долю я не взмозі обдурити-
    Причеплена до тебе "на магніті"...

    І де б я небула та що б не коїла-
    Мене заманюють до тебе почуття.
    Свята така любов багато мені стоїла,
    Бодай, її чекала все життя...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  34. Василь Буколик - [ 2013.01.20 02:53 ]
    Rhymeless Poetry
    “Are rhymes completely dead?”
    A thought came into my head.
    “Of course, they may die indeed –
    But not with a cosmic speed…” 



    Basil Bucolic


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Жозефіна де Лілль - [ 2013.01.18 13:15 ]
    Пасiка
    Відчувай себе щойнонародженою у ці довгі ліниві вакації,
    Кожен день – як нова сторінка, не конче біла!
    Нині най золота! Як пилок на загривках зачумлених бджіл,
    Що гарують від рання до ночі
    На плантаціях нашої любові,
    Де акація, себто робінія, така запашна, що вставляє краще
    Будь-якого LSD чи пейотлю...
    Де гречка запаморочливо цвіте і жодний Гриць у неї не скаче,
    Де коноплі до неба, як в Керола в лісі та Пилипа у них немає і не буде,
    Бо в буді дрімає Бровко – охоронець кохання нашого саду…
    У садибі нашій пасіка, щільники її повні меду,
    Того що був попереду тоді, коли ти не мріяв про мене,
    А я знала, уперто, що ти є, а отже будеш МОЇМ,
    Бо нащо ж тоді жити…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  36. Богдан Манюк - [ 2013.01.17 18:04 ]
    *****
    Зачинити минуле – і в ніч навпрямки.
    Жменю крихт одинокому ворону.
    А тоді… О, тоді два крила, дві руки…
    і у небо – на вулицю Зоряну.

    Спохопитися там, де і час не кружляв,
    де свічада – приборкані кратери,
    і маленьке, як щастя земне, янголя
    до твоєї поли, як до матері…

    Світлотіні святих і вертеп на порі
    поведуть тебе небом у Богове.
    І отримавши крихту Його... на зорі
    спалахнеш ти дивами - чертогами!

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (15)


  37. Володимир Сірий - [ 2013.01.12 18:44 ]
    Зима знов аркуш білий стелить
    Зима знов аркуш білий стелить
    Під сонця райдужну снагу,
    І, наче віршики веселі,
    Блищать іскринки на снігу.

    Радію санному рядочку,
    Замету тішусь, як дитя,
    І сам уже творити хочу
    Подібну лірику життя.

    Як стануть думи чисті - чисті,
    Мов цей зимовий білий лист,
    У слів божественне намисто
    Себе загорне серця хист,

    Я напишу осанну митям,
    Що срібним пахнуть морозцем,
    І, дзвоном сонячним налиті,
    Бринять перед моїм лицем…

    12.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  38. Богдан Манюк - [ 2013.01.12 17:34 ]
    *****
    Зимують богами
    над полум’ям рими.
    Занизько котрі,
    спалахнуть і – зола,
    а ті, що високо, -
    кругами земними:
    все - мов у любові
    в обіймах тепла…

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27)


  39. Флора Генрик - [ 2013.01.10 19:52 ]
    Не там, не тоді, не з тим
    Не там, не тоді, не з тим
    Хвилини свої нести,
    Ховати думки в нікуди,
    Туди, де тебе не буде,
    Куди не загляну я…

    І відстань - хіба суддя,
    Хіба подорожня карта,
    Яку не купили, варта
    Прокльону печальних сліз…

    Зіграти могли б ескіз
    На фоні струнких беріз
    І з чаєм у склянках ретро,
    В соснових тих кілометрах...

    Та ми все дивились крізь
    Розчахнуті двері вагону
    На небо, немов обнову.

    Не там і не з тими знову...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  40. Сергій Синюк - [ 2013.01.08 10:17 ]
    сонет 12
    В твоєму прізвищі я чую знов і знов
    Любов Шекспіра і Петрарки славу…
    Прорубує тобі моя любов
    Дорогу на вершину величаву.

    Чому ж печаль колюча і тяжка
    Лежить весь час між мною і тобою?
    Ім’я твоє – «солона» чи «гірка»
    Тому і я назвав тебе Сльозою.

    Це прізвище з волинських полинів…
    Ім’я, що личить тільки королеві…
    Твоє ім’я і прізвище мені
    Окреслили навік шляхи життєві

    Вся доля – ти. Одна єдина жінка.
    Моя любов. Тріумф. Моя Сльозинка.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  41. Наталя Мілевська - [ 2013.01.06 20:46 ]
    Миколаєву
    Де сивий Буг несе у море води,
    І де Інгулу плине течія,
    Святий Микола з неба верховодить
    Землею тою, де вродилась я,

    Де Зевса дух колись співав громами,
    Де воїнам Гефест кував мечі,
    Там рай постав на березі лиману
    Торговців, ковалів і орачів…

    Боги їм слали і тепло, і зливи,
    І чудеса для них творив Зевес…
    Так розквітала Ольвія щаслива
    В степах під охороною небес!

    Віки минули швидко, наче днини,
    З піском віки принесли новий лад.
    І вже не Зевс, а вже проста людина
    Тут свій новий побудувала - град.

    Мій ізмарагде, милий тихий раю,
    Ти серцем став навік тепер моїм…
    Святий мій корабельний Миколаїв,
    Південний царю, вічний, наче Рим.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  42. Василь Юдов - [ 2012.12.29 13:16 ]
    З Новим Роком, Друзі!
    Сніжинка упала. На скроні. Розтала.
    Такі чудеса нам зима дарувала.
    Із дальніх вітрів, із далекого снігу
    Прибились години і знову побігли.

    Куди ви, куди, мої рідні, спішіте?
    Годинку одну і мені залишіте.
    Годинку - сніжинку коханням щасливу...
    Забутому серцю теж хочеться дива.

    Візьмемо з собою духмяності хвої
    І звуки кришталю візьмемо з собою.
    Сніжинко моя, мить до болю прекрасна.
    Мої почуття не розтаньте завчасно!

    Яскравим буде несподіване свято -
    Коротким та щирим, шаленством багатим.
    Хай королем на хвилинку для тебе
    Я стану, сніжинко. Корони не треба!

    Всім тим, хто мене хоч на мить розуміє,
    Хай мить нескінченністю заволодіє!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  43. Юлія Івченко - [ 2012.12.28 11:12 ]
    Коси
    вона ще чорніє сльозою збирає у пелену кроки
    вона мов китайські кульки у ялівцеві дикім
    б’ють її різні крони
    жінку до болю звиклу
    цими дощами і зимами дика повільна змокла

    досі їй дуже шкода свої золотаві коси
    яких немає віднині які хіба наростити
    та ті не житимуть літом
    у них не вірити вітру
    наче сливові морси
    мертві сліпі і бронзові

    той чоловік що смів підняти на неї руку
    ластиться наче кіт липне думками до брів
    чорний лупатий звір струшує совість стерні
    наче й нічого не сталося у їхніх родинних звуках

    якби могла то бігла одяг скидаючи й думку
    але ж у неї діти добрі мов з яблуньок ніжність
    коси її лілейні виростуть в стиглі вірші
    і під Різдво майбутнє ляжуть комусь на груди


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  44. Наталя Чепурко - [ 2012.12.18 15:44 ]
    Вознесение.

    Ты в муках рожденный,
    В мольбах- вознесенный,
    А жизнь свою кем ты прожил?
    От Ада спасенный,
    Служить обреченный-
    Пока хватит жизненных сил.

    А я не хочу превратиться в субстанцию-
    Мне суть Человека дороже!
    Но кто-то придумал уже Нео-нацию:
    Стать сгустком энергии может...
    Безликая сущность, почти без эмоций,
    Поток "электронов" в сети беcпредела-
    И, если поверить, то можно воочию
    Почти не узнать свое тленное тело...
    Спасенный от Пекла, от бренности жизни
    На что ты надеяться можешь?
    В другом измерении нет укоризны?
    И ты в идеале все сложишь?

    Но, нет Идеала! К нему лишь стремиться
    Мы можем в подобии Божьем
    Никто не достигнет! Никто не сравнится
    С Великим Небесным Вельможей!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  45. Юлія Івченко - [ 2012.12.15 20:34 ]
    Тихогруддя
    ця жінка танцює по битому склу і високому небу
    а небо лоскоче їй вії зимою й порізані втомою рани
    в них стільки тривоги як в битому глеці поранень
    вона ж уже витягла свій замурований жереб

    у білій палаті безмовно бракує осанни повітря
    вночі падав сніг полегкість для стелі в кровинках
    ніхто не згадає які в ній оранжеві крилися квіти
    ніхто не притулить спині сині хмари барвінку

    вона ненавидить усіх медсестер що ласі до грошей
    що гемоглобін їй несуть в лікарняних тарілках
    а звідки їм знати вона вже притрушена снігом
    що рожі у ній виростають в червоний горошок

    вона вже не хоче обходів приходів і вироків звуків
    а небо пір’їнка а небо майнуло за вирослі грати
    наснився Бетховен вона у шовкових блукає пуантах
    очима шукає безмовні зірки сонноти тихогруддя



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  46. Александр Колгатін - [ 2012.12.15 14:28 ]
    Вона і він
    Чого тільки немає
    в її уяві:
    букети й барви, моди,
    сезони, зими та осені,
    діти й дорослі кохані,
    лід і вогонь, і зорі
    не обійняти зору,
    дива, поезії раді,
    палаци і водограї,
    любощі, юні й шалі,
    тихі яса і сяйво,
    і...

    Та в уяві моїй, щоразу
    поєднані інь-і-яном
    омана
    і біль.

    Усюдисуща вона і
    усе зайвий
    він.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  47. Александр Колгатін - [ 2012.12.03 10:45 ]
    У країні
    Коли вітри мугикають у грубі
    Музику моторошно-колискову,
    Я думаю, ось і лихий грудень
    І ми йому та байдужі, моя любове.

    І тіні чужі у своїй країні
    Дибають інде за холод і морок,
    Не відаючи, що було нині
    І не пам’ятаючи, що було учора.

    Бо на усьому ніч. І дим, і туга
    Сни устеляють і терніє мова,
    Триває трагедія недолуга,
    Чи ми у тому провинні, моя любове.
    Хто ми такі, аби знати, моя любове.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  48. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.12.02 02:53 ]
    Інтимно осінь догора...(Миколаїв у листопаді)
    Інтимно осінь догора
    У листопаді,
    Бо листопадова пора
    Їй на заваді.
    Пожовкле листя з-під вінця
    Упало мертво,
    А місяць гордий погляда
    На неї зверхньо...
    Ховає квіти у вінок,
    Надія в серці,
    Бо падолист їй обіцяв
    Мажорних терцій.
    Святково знову одяглась,
    Блищить в люстерці…
    Чекає танцю із дощем
    В самій веселці!

    Мінорно музика звучить
    І б`є стакато…
    Самотньо осінь догора,
    Немає ради.

    10.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  49. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.27 20:30 ]
    На все життя
    Печаль осіння смутком обнадіяна,
    Що ти живеш. І сумніви розвіяні!
    Он сніг у блискітках лягає на плече,
    Буває й сонце. Гріє, не пече.

    Холодний вітер сирістю дібров
    Тебе проймає - ти живеш. І знов
    Душа чекає зміни і весни...

    Отак по колу, бо життя не сни:
    Любов,надія, біль, передчуття,
    Поезія в тобі - це все життя.

    27.11.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  50. Юлія Вітер - [ 2012.11.26 19:34 ]
    Что замысел?
    Что замысел?
    одна пыльца
    на крыльях бабочки,
    что упорхнула юрко,
    лишь отпечаток
    вещего кольца
    на чутких пальцах демиурга.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   31