ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Богдан Манюк - [ 2012.11.21 12:53 ]
    Ох і різні ми, рідна
    Ох і різні ми, рідна,
    хоч вінчана пара.
    Наші помисли – плеса
    для битви жар-птиць.
    Ти вростаєш, як сяйво,
    в мольфарові чари,
    я тікаю від сяйва
    у щем вогневиць.

    Нам судились одразу
    емоцій кульбіти,
    жонглювання
    бажаннями его,
    а все ж
    наші тигри і леви
    привітні, мов літо.
    Наші коні вивозять
    розмай на манеж.

    Ну а мрії - під купол
    святкового неба,
    де ховається шепіт
    і зоряно дзвін.
    А коли упадеш
    на колючку від Геби,
    підбадьорю – твоєї душі
    арлекін…

    Але потім між нами
    вершини-примари…
    Так бувало.
    І знову
    в шаленстві кріпись…
    Ох і різні ми, рідна,
    хоч вінчана пара.
    Наші помисли – плеса
    для битви жар-птиць.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (24)


  2. Александр Колгатін - [ 2012.11.19 13:04 ]
    Осене
    Нова осене, дай мені сили.
    Я увірую, я любитиму
    У одежі любові і віри.
    Нова осене, дай мені сили.

    Ноче осене, ламіє сива,
    Листя тліє, твоє тіло тліє.
    Чи волати, чи далі воліти,
    Ноче осене, ламіє сива.

    Зосеніти мені, зосеніти.
    Руки-віти і небо, і вітер
    У одежі бажань і чекання
    Зосеніти мені, зосеніти.

    Ти забула усі заповіти,
    Ница осене, неміч убивча,
    Вогкий подих, імлою імліє.
    Ти забула усі заповіти.

    Мої спогади, сни і могили.
    У твоїй дощовій веремії,
    У одежі якої надії
    Мої спогади, сни і могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (21)


  3. Юлія Вітер - [ 2012.11.18 18:04 ]
    не бійся, друже, це лише зима
    не бійся, друже, це лише зима
    зім’яла злототкані хоругви,
    несе інистокрилий херувим
    оливну гілку в листі сніговім,
    і тане осінь у проваллі хмар,

    де сонце хворе, немічне, старе,
    як тихий божевільний на селі,
    мов яблуко опальних королів,
    у нього шанси вижити – малі,
    того й дивись, від холоду помре…

    та ні! це знову ігрища світил,
    це змова, втаємничена від нас,
    цей депресивно-щемний парафраз
    наримував блаженний Волопас,
    коли втирав з очей зірковий пил.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (18)


  4. Наталя Чепурко - [ 2012.11.15 08:13 ]
    Хочу понять.
    Я хочу понять, как сердце остывает,
    Как мгновенно закипает кровь,
    Как рассудок смысл обретает,
    Умирает и рождается любовь...
    Я хочу понять откуда радость,
    И откуда скорбная печаль,
    Уносящихся мгновений сладость,
    И тоски гнетущая вуаль...
    Я хочу понять откуда смелость,
    Злость и зависть- путанный клубок.
    Мне бы тоже иногда хотелось
    Пригубить безумия глоток.
    Я хочу понять откуда трусость,
    И откуда хитрость и обман...
    И дискусия о разных вкусах,
    Напускающая призрачный туман...
    Я хочу понять насколько долго
    Можно верить в сказочную чушь.
    И какое это чувство долга,
    Обостряющее жизненную глушь.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.13 21:53 ]
    не буде польоту
    У тебе немає
    ні свята, ні пісні…
    «…куди не оберне -
    завіса, завіса...

    Роки здивувань
    і обшарпаних рук,
    пилюки, болота,
    забутих вже мук…»

    Засніжене поле,
    калюжа під снігом,
    ти падав обличчям,
    підтримка із сміхом,
    ти думаєш - боляче,
    хтось, так і треба,
    щоб знову у небо
    лелека, лелеко!…

    Нога на припоні-
    мотузка не ріже:
    зніми і до мрії!

    Та думка колише:
    а,може, не треба,
    а раптом болото,
    під снігом,
    і білим
    обличчям?

    Скорботно…

    Зачинені двері
    у душу й кімнату,
    не буде польоту,
    не треба вітати…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  6. Александр Колгатін - [ 2012.11.12 22:19 ]
    Credo
    Ні, я не відаю іншої віри,
    І я не маю інакшої мрії,
    Аніж іти із тобою,
    Іти за тобою усюди,
    У краї і часи, до межі.
    За тобою лише і з тобою,
    І не мати інакшої мрії,
    І не відати іншої віри,
    І невартісної мети.

    І ми індіанці твої
    На березі бірюзовім,
    Конкістадори твої
    На галеоні важкім
    І неофіти навік
    У житі твоїм,
    Уві млі твоїй,
    І софісти, у твому
    Великому сні,
    У зоряному сні.


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (12)


  7. Юлія Івченко - [ 2012.11.12 16:02 ]
    Вітром курячого Бога
    вітром курячого Бога і росою на повіках
    по стежках стоголосся по заплаканих стежках
    я ішла сама повітрям щоб торкнутися горішком
    цих старих немитих вікон що вже билися не раз

    на калинову наливку та шматок живого хліба
    на трояни ярі-ярі час із них зламав шипи
    покладу зелене літо пастораль що Лель помітив
    запах хвої що відснився молодильний сміх годин

    не приходять весни часто осінь випекла їм спини
    голодом кувань зозулі холодами жовтих айстр
    залишилися у жилах дві лимонні половинки
    ось тобі а ця для мене мов у профіль і анфас


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  8. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.11 02:04 ]
    * * *
    Зима дрімає ще безправно:
    Немає бісерних ознак.
    Цілують крапельки відрання
    Всіх перехожих напоказ:
    Не допускає діамант
    В своїй неміряній щедроті,
    Аби поснули трави.
    Годі!
    Ах, вже пора їх обігріти
    І перлом білим поле вкрити...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  9. Наталя Чепурко - [ 2012.11.10 19:13 ]
    Путь домой.
    Ты вычерпал мою любовь...
    А мой "сосуд" ты не наполнил.
    Ты неуместно поздно вспомнил,
    Чтобы откликнуться на "зов".

    Моя Сахара одичала-
    В пустыне только миражи...
    Ты прямо, не кривя, скажи:
    Твоя верблюдица устала?

    Пески...пески...воды хочу!
    Барханы улеглись косицей...
    А сердце просится напиться,
    Но я безропотно молчу...

    Чалму на голову надену,
    Лицо укрою паранжой -
    И так вперед: там путь домой!
    И...пар над речкою клубится.

    Сниму сорочку и...нырну-
    Река, как молоко парное.
    В стогу барахтаются двое...
    И раки ползают по дну.

    Сняла вода души усталость,
    И грудью дышится легко.
    Досада где-то глубоко,
    А смутных мыслей не осталось.

    Жизнь снова бьет "ключом
    по темени"!
    Луч солнца в свете глаз играет,
    А тело силу набирает,
    Чтоб путешествовать "во времени".


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  10. Наталя Чепурко - [ 2012.11.10 19:35 ]
    Жизнь- загадка.
    Я по глади озера иду. да, как по льду!
    Оступиться не боюсь: не грузнут ноги...
    И по снегу босиком иду-бреду :
    Нескончаемые вы, пути-дороги!

    На лугу зеленом развалюсь я-сладко...
    Солнце слепит, выедает очи.
    Самою душистою кроваткой
    Станет луг под покрывалом ночи.

    Утренней росою взбрызну тело,
    Ветром причешу свои кудряшки.
    А шмелям и до меня есть дело:
    Падают в ладонь с хмельной ромашки.

    Жаворонок по небу горланит,
    Всем трезвонит о своей свободе.
    Воздух опьяняет и дурманит.
    Красота лесная разум сводит.

    Лист осины дребезжит панически,
    Ветви по ветру блестят гирляндами.
    Словно в планетарии космически
    Звезды свод воздвигли мириадами...

    День сменяет ночь.Рассвет-закатами
    Чередует смену света Божьего.
    Что осталось за немыми кадрами?
    Что в природе может быть ворожьего?

    Все и все, по сути,- дети Божии.
    Нет запрета на естествознание:
    На своих родителей похожие.
    Жизнь дарована на честь желания...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Ольга Будзан - [ 2012.11.09 13:20 ]
    Асиметричні вірші.
    Асиметричні вірші.
    Асиметричні малюнки.
    Асиметрія в душах.
    Асиметрія думки.
    Скривило світ, зігнуло,
    згорбило до нестями.
    Асиметричні діти
    в асиметричної мами.
    Дивакуваті люди.
    Їх однобокі мрії.
    Всі одні одних варті
    в світі асиметрії.

    2003








    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  12. Богдан Манюк - [ 2012.11.07 10:16 ]
    *****
    Відцуравшись
    пітьми сторожі,
    оприлюднивши
    ночі знак,
    не міняй аватарки,
    Боже, -
    місяць, зорі…
    Вже звично так…
    А коли небокраї
    шарфом,
    щоб зігріти
    земну печаль,
    повні жмені
    своїх метафор
    розсипай
    на крутий овал…
    Час поклониться
    римосхрестям
    і літотне
    світи
    сплете.
    Може, й відгуків
    не діждешся,
    а поезію…
    у святе.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (36)


  13. Ольга Будзан - [ 2012.11.06 13:44 ]
    Україна снилася мені...
    Україна снилася мені
    У країні Байрона й Шекспіра,
    Де я блукала, наче у пітьмі,
    Подібно до сполоханого звіра.
    Україна снилася мені.

    Відпливали вдалеч кораблі,
    Повертались найманці додому,
    З вирію, неначе журавлі,
    Клекотіли пісеньку знайому,
    Відпливали вдалеч кораблі.

    Я над морем плакала сама,
    Так хотіла з ними полетіти,
    Обірвалась мрій моїх струна,
    У гудку почула плач трембіти.
    Я над морем плакала сама.

    Батьківщина в кожного своя!
    Кесареве Кесарю віддайте!
    Українка Леся - це моя!
    Про Шекспіра краще не питайте.
    Батьківщина в кожного своя!

    2000



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2012.11.03 19:11 ]
    ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА
    Усміхається далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.

    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)







    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  15. Юлія Вітер - [ 2012.11.03 17:12 ]
    мито
    я сплачу це мито, любий,
    на догоду листопаду.
    кажеш «літо гріє спину»?
    то мости горять позаду.

    нумо, йди, не обертайся
    (пам’ятай про жонку Лота),
    все, що ми вважали справжнім,–
    позолота, позолота.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (43)


  16. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.03 01:59 ]
    Happy Life
    мій мозок дрімає,
    пітьма...
    можливо,
    злегка напускна,
    мені дозволяє
    ожити,
    о, жити, як хочеться
    жити!
    в любові, не треба
    кохати,
    з любов`ю життя
    як свято,
    осіння обнова, весняна,
    зимова..
    яка вже розмова,
    прийде потаємна
    змова,
    нехай навіть трохи
    зимова,
    аби не тернова
    знову.

    03.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (16)


  17. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.29 19:32 ]
    Така доля
    Така доля_недоля вже...

    Не піднімуся більш до тебе.

    Та мене уже тішить те,

    Що у пам'яті в мене небо:

    Голубінню тебе я бачу...


    Ти не думай, ні-ні, не плачу!

    Повсякчас, у степах безкраїх,

    Я політ в небеса пам'ятаю,

    Як єднались у високості,

    А тепер на землі я тут,

    Просто...


    листопад, 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2012.10.28 22:10 ]
    КОРОЛЕВІ ГІР
    У тебе серце крижане, бо лід
    Застиг у нім, як величини сталі,
    Але кохання сильного болід
    Впаде, розіб"є їх, твердіший сталі.

    О вітре зір, осколки геть мети,
    Вже королеві гір їх не вживати
    В міцних напоях. Досягну мети,
    Коли знов явишся мені жива ти.

    Хай ніжність пухом поміж нас літа –
    Вогнем очей холодну кригу краю –
    Теплом любові й щастя щоб літа
    Були зігріті наші в ріднім краю.


    28. 10. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)

    Дажбогів гай, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  19. Флора Генрик - [ 2012.10.25 20:59 ]
    Помста рудої ночі
    Помста рудої ночі,
    вітер з дощем гуркочуть,
    айва схиляє віти,
    падають покотом діти…

    Вітер з дощем гуркочуть,
    пісня колись пророча,
    нині звичайна буря,
    очі природа хмурить….

    Айва схиляє віти,
    сонячно пахне літом,
    бабиним тихим щастям,
    зниклим в дощу напасті…

    Падають покотом діти,
    айву зберу й зігріту,
    я розкладу в кімнаті:
    літо й тебе згадати…

    Вітер з дощем гуркочуть -
    Змиють рудої очі...


    25/10/2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  20. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.25 14:08 ]
    Весь час у осені живу
    Весь час у осені
    живу...
    Учора був політ
    крізь тьму,
    Сьогодні сон, життя
    в кредит,
    На каву вибраний
    ліміт.
    У шафці зернятка
    із дна
    Збираю в сумнівах,
    однак...

    Моя чи осені
    вина,
    Що листя впало
    до вина,
    Накрило істини,
    провини,
    А шлях мій стелиться
    у зиму…

    Узимку сумнівів немає...
    Усе чекає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (27)


  21. Наталя Чепурко - [ 2012.10.21 22:59 ]
    День и ночь.
    Черная кошка в комнате темной...
    Мифы и тайны, покрытые мраком...
    Между диваном и дверью разъемной
    Не тараканы живут- "вурдалаки"!

    А домочадцы похожи на демонов:
    Рыскают ночью, телепортируют...
    Весь беспредел аннулирован временем,
    А беспредельщики время утрируют.

    День посвящается светлым деяниям:
    Благо творить и чеканить историю.
    Свыше оценят все наши старания,
    Не приценяясь к судьбе "маратория".

    Ночь оставляет приспущенной завесу:
    Лунные блики, кричащие филины...
    Полная ужасов, внесшая каверзу,
    Ночь будоражит и чешет извилины.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  22. Наталя Чепурко - [ 2012.10.19 21:54 ]
    Ледокол.
    Я-не айсберг, я-снежная гладь!
    Ни душой, ни умом не понять...

    Ты внедрился в безвечный простор!
    Мощный "дрейф" у тебя, ледокол!

    Килем крошишь застывшую твердь:
    Тает лед!А вода начинает кипеть!

    Безвозвратно штурмуешь зеркальную зыбь,
    Сам не зная насколько коварная глыбь!

    Мне понятна твоя волевая природа...
    Да и я-снежный рай-не из робкой породы!

    Я-равнина без края и без горизонта!
    Ты- турбинный "коллайдер Торонто"!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  23. Наталя Чепурко - [ 2012.10.15 23:40 ]
    Закон Ньютона.
    Ох,быстрая река-и...шансов нет:
    Плыть нету сил-осознанно тону!
    Все глубже...Мрак,тускнеет свет.
    Я медленно дыша иду ко дну.

    Но Ньютон-эврик не позволит мне
    Стать пищей для морей питомцев,
    Стать грунтом на фатальной глубине,
    И больше никогда не видеть Солнца...

    Меня толкает вверх невидимая сила,
    И нежно волны к берегу несут.
    Не диво, что к родному берегу прибило:
    Кто нужен на земле, того спасут!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Богдан Манюк - [ 2012.10.13 15:46 ]
    ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
    на відстані світла…
    О, так – світлова!..
    В такому, як пекло,
    фатальнім потоці
    в сапфіри й на друзки
    окличні слова.

    Не сховано гОлови
    в писану тайстру,
    ласкітками зорі,
    одягнено стиль,
    хоч нам і богам
    ще миритись завчасно,
    бо вибухи…вибухи…
    в колі світил.

    Сьогодні нас тішать
    небесні вертепи,
    щасливого місяця
    перший анфас,
    а вчора, жагуча,
    жбурляла комету,
    вогненні дощі
    оживляла нараз!

    А вчора додолу
    політ рукавички
    і схрещені шпаги
    на захід і схід,
    допоки із неба
    усміхнене личко
    і зуби дракона
    у рабство боліт…

    Корсет і кольчугу
    послабити можна,
    і очі сторонні
    спочинуть нехай.
    Галактики наші
    півднЯ не ворожі,
    А я вже…
    А мною…
    віднайдено рай.
    2012р.


    Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2012.10.10 21:43 ]
    Подих причуди
    На павутинку піймавши розкуту,
    я тебе вигадав і не забуду.
    Поміж буденного рідного люду,
    збіглої кави, і кислого брюту.

    За цегляною ходою рудою
    міста, що двигнулося головою,
    я тебе вигадав і не забуду,
    за півтона́ми мелодій почуту.



    Я тебе вигадав... Я не забуду...
    Вітер осінню здіймає засмуту.
    В теплих долонях пташиною літа
    пам'ять. - Лети. В очі сонячні впита.

    Листям кружляти майне за тобою
    янгол розлуки - зав'є далиною,
    ноти хрипкої лишивши застуду,
    подиху сумно-раптову причуду:
    "Я тебе вигадав, я не забуду."

    "Я тебе вигадав.
    Я не забуду.
    Я..."

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (31) | "десь за темою Оленки Осінь"


  26. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.01 18:02 ]
    Світанок
    Поблідла ніч, спадає вже туман,
    Тополі у степах стоять байдуже-тихо
    Беззвучно ніч ховається в обман,
    У ранок щебету осінньої утіхи.

    Ще трохи - й день загляне у вікно,
    Пожовкла даль відкриється узором,
    Немов старе, забуте кимсь вино,
    Розлите плямами червоними навколо.

    30.09.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2012.09.30 16:38 ]
    НА СКРИЖАЛЯХ ДОЛІ
    Хвиля спогадів мов омила –
    Наче клен, жовтіє вік он…
    Я благаю тебе, о мила,
    Виглянь, серденько, із вікон.

    Знов осінні дари опали -
    Ними ніжності шлях мости –
    Тих каштанів лункі опали –
    З бурштину – кохання мости.

    Пестять землю: листячко – долі
    І цілунки сумні води.
    На скрижалях моєї долі
    Ти пером золотим води.

    30.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

    Дажбогів гай, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  28. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.28 20:09 ]
    Безталанна...
    Безталанна осінь відцвітає,
    Умліває вранішнім теплом,
    Тихо й артистично позіхає,
    Віє сумом над її шатром.

    Піднімає очі в небо-тишу,
    Оглядає хмари: не пора
    Відлітати в далі межирічні,
    Роль остання зовсім-бо не гра.

    Промовчить, бо знає, норовливі
    Прилетять нажахані вітри
    І підхоплять в далі збайдужіло:
    Ні до чого всі слова сестри….

    Артистично очі прикриває,
    Укриває ласкою сади,
    -Не дрімати, - думка пролітає,-
    Сонце зійде… А уже брати.

    28.09.2012





    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  29. Наталя Чепурко - [ 2012.09.22 23:23 ]
    *** *** ***
    В увяданьи листвы
    Пафос бабьего лета...
    Нет источника Тьмы-
    Есть отсутствие Света!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  30. Богдан Манюк - [ 2012.09.22 14:48 ]
    FINALE
    ТанкИ з вітрами. Долі миготіли.
    Осипались цілунки за листвою.
    Зажди… О ні, майстрине перевтілень,
    ввостаннє… не озвися тятивою.
    Ховають небо тіні наших терцій
    і прихистку ніде у пасторалі…
    Не встиг за сонцем і – стріла у серці
    між небом і любов'ю вертикаллю…

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  31. Тата Рівна - [ 2012.09.21 16:06 ]
    … с неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    От Бодлера и до Прокофьева
    Среди пира, мира, среди чумы
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе..
    Рождаемся — Мы..

    Не поэты, не прозаики — конформисты
    Убегающие от Морфея с морфием
    Нигилисты души. Отчаянные анархисты...
    Неизменны — сигара и чашечка кофе.

    Нас топили в шампанском, нас водочкой дурманили
    Охаживали веничком, кнутом, пантофлей
    Но ведь душу окаянную не сожгли — не
    Залили пламенем. — Бесов круг. — Мы рождаемся. — Мы —
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    Не мужчины, не женщины — только личности,
    Отличает нас стоуверенность, гордость профиля..
    Изменяема траектория баллистичности..
    Но неизменны и сигара, и чашечка кофе...

    В замке тусклом замки отчаянно заржавевшие
    У принцесс одни грехи, у Бодлера с Прокофьевым
    Зарождаемся
    Не по детски маски надевшие...
    С неизменной сигарой и чашеч...

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  32. Тата Рівна - [ 2012.09.20 16:09 ]
    Кофе
    Кофе. И кофе. Все так банально.
    Утро. Две чашки опять в моей спальне.
    Тонкий дымок, как дыхание феи.
    Кофе. Война. Изгоняем Морфея.

    Просто. Одеться и выйти в прохладу.
    Утро. Грязища. Кому это надо?
    Но остановка гудит и тиранит.
    Утро. Маршрутка. И снова затянет

    Ритм… пробивание сердца на вдохе.
    Люди как люди и люди, как блохи.
    Гул. В подземелье опять не пробиться.
    Ну почему этим людям не спится???

    Лифт/эскалатор и просто ступени –
    Стол. И рабочий накал до забвенья.
    Шеф. Очень грозный.. и снова не в духе..
    Люди как люди и люди, как мухи

    Сонные. Буду. Ты будешь? Не сладкий.
    Кофе. И кофе. Он вместо зарядки.
    Тихо. Печатаем. Рядом в стакане
    Кофе дымится и кофе дурманит.

    Вечер. Улыбка усталой собаки.
    Всем до свиданья. Прощальные знаки.
    Ручкой и ручкой - коллегам, блокноту.
    Грозному шефу и глупым заботам.

    Снова метро. Как Харон-турникеты.
    Пыльно. Воняет. Журналы, газеты.
    Булки несвежие, пластыри, карты,
    Мыло, шнурки…и свобода до завтра..

    Стоп. Остановка мигает лукаво.
    Мой магазин. Пахнет львовская КАВА.
    Дайте одну. С молоком и без пены
    Кофе…я пью его самозабвенно.

    Дома. Собака. Гулять. Телеужин.
    Ноут. И скайп мой опять перегружен.
    Ночь. Две свечи. Тихо-тихо Прокофьев.
    Завтра…Я завтра хочу тебя, кофе…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.18 22:37 ]
    Спогаду...
    Твої слова забулися, розтали,
    Як сніг струмком поспішно розтає,
    І на папері муза без печалі
    Сьогодні прошептала - й це мине.
    Мине обман, дарований і дикий,
    Одягнутий у сповіді красу,
    Який я знов, за звичкою, сумлінно
    З собою по дорозі ще несу.
    Мине, як осінь, легкоплинне чудо,
    Як дощ раптовий посеред зими,
    Мені, можливо, боляче ще буде,
    Та тільки то від сніжки.
    Хай летить!

    18.09.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  34. Тата Рівна - [ 2012.09.17 12:23 ]
    На розі
    На розі Котлярської і прозаїка Куліша
    Я зустріла Його – красивого, мов царівну..
    Свого ненаписаного вірша
    Що приїхав за мною потягом…
    Аж із Рівного

    З пересадкою..до Любартового шалашу,
    А за тим по дорозі на Паланок
    У душотрясці
    Він сидів тихенько і волосся його, мов шовк
    Ароматом бігме перебивало яйця
    варені і амбре вчорашніх котлет
    і якісь шкарпетки нашвидку бюджетно прані
    і я знала, що він зі мною на тет-а-тет
    не готовий…бо я в дорозі до поля брауні..

    Він хотів..сподівався - Свободою пробіжу,
    Перекинуся знову птахом і знову зможу я
    І увечері…у готелі його напишу…
    Чи, бодай, наспіваю здивованому перехожому…

    А у Львові мені не загоїлася душа..
    Розшматована ще задовго до тої латини,
    Що катедра дарує…не написала вірша…
    Недовиносила…недовиторкнула…Винна

    Знаю.. Винна. Болить рука від книжок, які
    Накупила без ліку...потреба у ілюстраціях..
    І душа, яка заглохне без коньяків
    Зупинившись..на півдорозі десь між станціями…

    А у Львові мені не загоїлася душа…
    Все без змін…Тільки ноги набрякли..
    уже так буває…
    Я зустріла його.. ненаписаного вірша…
    Десь на розі пекла мого і мого раю…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (12)


  35. Богдан Манюк - [ 2012.09.16 12:07 ]
    ФАНТОМНЕ
    І щастя, й кави просимо
    у пазусі корчми,
    де перевізник осені
    сховав нас од зими…
    Чужі розклали карти ми,
    не свій молю талан.
    І джин, що над цигаркою,
    у наш не лізе дзбан.
    Ми злидарі й сановники,
    воюємо за те,
    щоб нам тавро -любовники-
    дісталось золоте.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  36. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.12 21:29 ]
    Свобода(2)
    В вікні відчутна прохолода,
    Не промовчить моя свобода,
    Відчинить двері, сумку в руки:
    - Агов, красуне, що то буде? -
    -А що, - мене вона питає, -
    Ти не зібралася, згорає
    Останній спалах, осінь кличе,
    Чекаєш, як уже замжичить
    В душі льодовими краплинами,
    Як згіркне доля вся полИнами.
    Як кетяг із калини стане,
    Неначе гілля чорне в ставі,
    Як дерево сокирой втяте?
    - У кожного свої лиш втрати.

    Запам`ятай, життя надії
    Не смієм загубити в мріях.



    12.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  37. Юлія Вітер - [ 2012.09.10 21:37 ]
    осінні ілюзії
    латунні вечори немов швейцарці
    стоять на осторожі холодів
    а ночі ще смагляво-молоді
    як і колись і смалко як тоді
    і гасне жар в затовченій цигарці

    зникатимеш а осінь захмеліла
    тебе перейме схопить за плече
    і так іржаво в серці запече
    а місяць відімкне летиключем
    важку скарбонку висріблену сіллю


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23)


  38. Юлія Вітер - [ 2012.09.09 11:09 ]
    ранети
    видзвонюють ранети у саду
    позолотила осінь їхні душі
    а баба рушники на вітрі сушить
    а вітер щоки яблуком надув
    і дмухає
    а рушники летять
    як голуби з мереживом на крилах
    ранети дзвонять бамкають щосили
    і світяться мов бабині літа


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  39. Юлія Вітер - [ 2012.09.08 01:39 ]
    не клич ім’я печалі уночі
    не клич ім’я печалі уночі,
    бо прийде і усядеться напроти,
    і погляд мойри, чорний до нудоти,
    уже не в силах будеш побороти
    в оманливому мареві свічі.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (19)


  40. Богдан Манюк - [ 2012.09.07 16:25 ]
    *****
    Вовче сонце вечір похрестив,
    темінь опечалює вино.
    Янголам написані листи
    відлітають німбом за вікно,
    але знову падають на сквер,
    наче сни у безвість наяву.
    Я без тебе ніби й не помер,
    я без тебе ніби й не живу.
    Далечінь між нами, далесуть
    і чужих цілунків пектораль.
    Наші душі моляться на ртуть,
    що повзе униз чомусь, на жаль…
    Суєту закутую у шовк,
    у кімнатний затишок думок.
    Тихо. Тьмяно. І… плететься вовк,
    що в мені до сонця - ні на крок…

    2012р.










    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (35)


  41. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.06 22:51 ]
    Може, це рими?
    Скажіть, до вас приходить сум,
    Чомусь раптово заглядає?
    Він не кусає, не шумить,
    У тиші мертвій мирно спить,
    І вас примушує дрімати,
    Але не спати…
    Його люблю, в кімнатній тиші,
    Закривши очі, бачу глибше,
    Свої думки, чужі тривоги,
    Майбутнє: щастя і дороги
    В малюнках з фарбами із зір.
    Душі людської ювелір…

    А,може, то до кави рими
    Так увібралися звабливо...
    Смакують сон мій наяву,
    Чекають, в слово одягну?..

    06.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  42. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.02 20:34 ]
    Вересень. Тепло...
    Вересень. Тепло.Усе навпаки.
    Зелень смаколиком, квіти лукаві,
    Поряд полин ледь прогірклою кавою.

    Вересень .Тепло. Жінки на підборах
    Світяться ніжно і ґонорово.
    Ти не вподобав? Душею глевкий.

    Вересень.Тепло. А небо без дна…
    Вечора дзвін вирина, мов струна,
    Може, насправді, весна затяжна?

    02.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  43. Богдан Манюк - [ 2012.08.31 09:56 ]
    ПОЕТЦІ М...
    Уявлялась очима скелі,
    аж допоки якось під осінь
    твої вірші стильно-пастельні
    не забігли до мене в гості.

    Вирушали іконно з ліфта,
    у кімнаті за столик сіли.
    Ну…здалось, - ліліпути Свіфта,
    а невдовзі… Боги Есхіла!

    Чаював, раював із ними
    і твоє спостеріг вагоме:
    звуки серця – найкращі рими,
    жваву мову – емоцій пломінь.

    Віршомагія – світ надалі,
    де в єднанні флюїди наші.
    Стала чашею для Грааля
    найсіріша на кухні чаша.

    На світанні – сходини-кручі
    і прощання, що душу точить.
    Поривався мій вірш жагучий
    за твоїми тобі на очі…

    2012р.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.26 17:22 ]
    КОХАНІЙ ВОРОГИНІ
    Лиш з тобою це собі дозволю –
    Власну гордість мовчки розтопчу;
    І здригнуся від німого болю,
    Груди підставляючи мечу.

    Вбий мене, кохана ворогине,
    Хай не знає твій удар жалю.
    Може, ти збагнеш, коли загину,
    Як СМЕРТЕЛЬНО я тебе люблю!

    26.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (22)


  45. Богдан Манюк - [ 2012.08.21 12:09 ]
    ОСІННЄ
    Дні пилюгові –
    стосами,
    слава –
    розлита туш.
    В різночитанні
    осені
    мимочитання
    душ.
    Крамом,
    але не з Божого
    вічні дощі Лі Бо.
    Пам'ять –
    рабинею ложа,
    бо чоловіча,
    бо…
    Рими останні
    світяться
    у завулку
    нічнім.
    Можеш зостатись
    витязем,
    поле продавши
    й дім.
    Можеш могти і…
    бідкатись,
    як на припоні
    біс.
    Смутку мій щирий,
    звідки ти
    осінь
    мені
    приніс?

    2012р





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (11)


  46. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.18 12:04 ]
    Випадковість...
    випадково, усе випадково...
    був привіт. любування. і знову
    крізь зимову хмарину мовчання
    випадкові слова - не вітання.

    ... випадкове "привіт".
    слово - тихий параліч -
    зупиняє політ ...

    хвилі неба побачить
    зможуть радісні очі.
    не та хвиля. пророчий
    вітер зник. без потреби
    поодинці на небо!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  47. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.16 12:42 ]
    Я не зеро
    Я не зеро,
    бо я людина,
    одна така,
    проста, красива,
    сумна, весела,
    вередлива,
    та тільки знаю,
    я – людина.
    А, значить,
    маю право
    мати
    калини кетяг,
    мову, хату
    і щастя,
    не лише надію,
    а я все мрію…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  48. Василь Юдов - [ 2012.08.14 22:28 ]
    ЯБЛУЧКА ДЛЯ ТЕБЕ
    Ми всі душею запустіли,
    Шукаючи чужі паї.
    А поряд рясно уродили
    Господні яблучка свої.

    Свої! Не з Риму чи Китаю,
    Хоч десь без глянцевих боків -
    Плоди довіреного краю
    Землі і неба від батьків.

    Торкнись до яблучка губами.
    Воно твоє з глибин віків,
    Як твердість батька, ніжність мами,
    Як смак дощів і колір злив.

    Воно з душею твого роду,
    З корінням вживленим в серця.
    Як смисл дівочої природи
    Вродилась смакота оця...

    Не просячи чужого неба
    Чи закордонної води,
    Вродились яблучка для тебе.
    Плодись і ти, як ці плоди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  49. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Ляшкевич - [ 2012.08.03 16:47 ]
    Услід
    За тобою підніметься
    до вокзальних воріт
    міста райдужна китиця –
    долі іншої зліт,

    мов не іншою сповниться
    свята львівського хід,
    і плацкартна безсонниця
    не потягне на схід,

    не заб’ється на вилиці
    жилка в морзе юги,
    не простукають милиці
    колієві шляхи,

    і тобі не забути ці,
    з обертоном, лади
    непростої обітниці
    приростати сюди,

    наче вже не розлюбиться,
    вбравши «до», а не «від»,
    не зі снива та вулиця -
    на шпилях небозвід,

    мов це тільки загравиця,
    а не втрачений світ,
    на пероні лишається,
    небо кинувши вслід.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (30)



  51. Сторінки: 1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   31