ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Охмуд Песецький
2026.04.18 11:27
Король води й повітря - тільки він,
Становища хазяїн і прислуга,
І має право ставити на кін
Життя землян -
від ворога до друга.

Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Чепурко - [ 2012.12.18 15:44 ]
    Вознесение.

    Ты в муках рожденный,
    В мольбах- вознесенный,
    А жизнь свою кем ты прожил?
    От Ада спасенный,
    Служить обреченный-
    Пока хватит жизненных сил.

    А я не хочу превратиться в субстанцию-
    Мне суть Человека дороже!
    Но кто-то придумал уже Нео-нацию:
    Стать сгустком энергии может...
    Безликая сущность, почти без эмоций,
    Поток "электронов" в сети беcпредела-
    И, если поверить, то можно воочию
    Почти не узнать свое тленное тело...
    Спасенный от Пекла, от бренности жизни
    На что ты надеяться можешь?
    В другом измерении нет укоризны?
    И ты в идеале все сложишь?

    Но, нет Идеала! К нему лишь стремиться
    Мы можем в подобии Божьем
    Никто не достигнет! Никто не сравнится
    С Великим Небесным Вельможей!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Івченко - [ 2012.12.15 20:34 ]
    Тихогруддя
    ця жінка танцює по битому склу і високому небу
    а небо лоскоче їй вії зимою й порізані втомою рани
    в них стільки тривоги як в битому глеці поранень
    вона ж уже витягла свій замурований жереб

    у білій палаті безмовно бракує осанни повітря
    вночі падав сніг полегкість для стелі в кровинках
    ніхто не згадає які в ній оранжеві крилися квіти
    ніхто не притулить спині сині хмари барвінку

    вона ненавидить усіх медсестер що ласі до грошей
    що гемоглобін їй несуть в лікарняних тарілках
    а звідки їм знати вона вже притрушена снігом
    що рожі у ній виростають в червоний горошок

    вона вже не хоче обходів приходів і вироків звуків
    а небо пір’їнка а небо майнуло за вирослі грати
    наснився Бетховен вона у шовкових блукає пуантах
    очима шукає безмовні зірки сонноти тихогруддя



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  3. Александр Колгатін - [ 2012.12.15 14:28 ]
    Вона і він
    Чого тільки немає
    в її уяві:
    букети й барви, моди,
    сезони, зими та осені,
    діти й дорослі кохані,
    лід і вогонь, і зорі
    не обійняти зору,
    дива, поезії раді,
    палаци і водограї,
    любощі, юні й шалі,
    тихі яса і сяйво,
    і...

    Та в уяві моїй, щоразу
    поєднані інь-і-яном
    омана
    і біль.

    Усюдисуща вона і
    усе зайвий
    він.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  4. Александр Колгатін - [ 2012.12.03 10:45 ]
    У країні
    Коли вітри мугикають у грубі
    Музику моторошно-колискову,
    Я думаю, ось і лихий грудень
    І ми йому та байдужі, моя любове.

    І тіні чужі у своїй країні
    Дибають інде за холод і морок,
    Не відаючи, що було нині
    І не пам’ятаючи, що було учора.

    Бо на усьому ніч. І дим, і туга
    Сни устеляють і терніє мова,
    Триває трагедія недолуга,
    Чи ми у тому провинні, моя любове.
    Хто ми такі, аби знати, моя любове.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  5. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.12.02 02:53 ]
    Інтимно осінь догора...(Миколаїв у листопаді)
    Інтимно осінь догора
    У листопаді,
    Бо листопадова пора
    Їй на заваді.
    Пожовкле листя з-під вінця
    Упало мертво,
    А місяць гордий погляда
    На неї зверхньо...
    Ховає квіти у вінок,
    Надія в серці,
    Бо падолист їй обіцяв
    Мажорних терцій.
    Святково знову одяглась,
    Блищить в люстерці…
    Чекає танцю із дощем
    В самій веселці!

    Мінорно музика звучить
    І б`є стакато…
    Самотньо осінь догора,
    Немає ради.

    10.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  6. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.27 20:30 ]
    На все життя
    Печаль осіння смутком обнадіяна,
    Що ти живеш. І сумніви розвіяні!
    Он сніг у блискітках лягає на плече,
    Буває й сонце. Гріє, не пече.

    Холодний вітер сирістю дібров
    Тебе проймає - ти живеш. І знов
    Душа чекає зміни і весни...

    Отак по колу, бо життя не сни:
    Любов,надія, біль, передчуття,
    Поезія в тобі - це все життя.

    27.11.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  7. Юлія Вітер - [ 2012.11.26 19:34 ]
    Что замысел?
    Что замысел?
    одна пыльца
    на крыльях бабочки,
    что упорхнула юрко,
    лишь отпечаток
    вещего кольца
    на чутких пальцах демиурга.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  8. Богдан Манюк - [ 2012.11.21 12:53 ]
    Ох і різні ми, рідна
    Ох і різні ми, рідна,
    хоч вінчана пара.
    Наші помисли – плеса
    для битви жар-птиць.
    Ти вростаєш, як сяйво,
    в мольфарові чари,
    я тікаю від сяйва
    у щем вогневиць.

    Нам судились одразу
    емоцій кульбіти,
    жонглювання
    бажаннями его,
    а все ж
    наші тигри і леви
    привітні, мов літо.
    Наші коні вивозять
    розмай на манеж.

    Ну а мрії - під купол
    святкового неба,
    де ховається шепіт
    і зоряно дзвін.
    А коли упадеш
    на колючку від Геби,
    підбадьорю – твоєї душі
    арлекін…

    Але потім між нами
    вершини-примари…
    Так бувало.
    І знову
    в шаленстві кріпись…
    Ох і різні ми, рідна,
    хоч вінчана пара.
    Наші помисли – плеса
    для битви жар-птиць.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (24)


  9. Александр Колгатін - [ 2012.11.19 13:04 ]
    Осене
    Нова осене, дай мені сили.
    Я увірую, я любитиму
    У одежі любові і віри.
    Нова осене, дай мені сили.

    Ноче осене, ламіє сива,
    Листя тліє, твоє тіло тліє.
    Чи волати, чи далі воліти,
    Ноче осене, ламіє сива.

    Зосеніти мені, зосеніти.
    Руки-віти і небо, і вітер
    У одежі бажань і чекання
    Зосеніти мені, зосеніти.

    Ти забула усі заповіти,
    Ница осене, неміч убивча,
    Вогкий подих, імлою імліє.
    Ти забула усі заповіти.

    Мої спогади, сни і могили.
    У твоїй дощовій веремії,
    У одежі якої надії
    Мої спогади, сни і могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (21)


  10. Юлія Вітер - [ 2012.11.18 18:04 ]
    не бійся, друже, це лише зима
    не бійся, друже, це лише зима
    зім’яла злототкані хоругви,
    несе інистокрилий херувим
    оливну гілку в листі сніговім,
    і тане осінь у проваллі хмар,

    де сонце хворе, немічне, старе,
    як тихий божевільний на селі,
    мов яблуко опальних королів,
    у нього шанси вижити – малі,
    того й дивись, від холоду помре…

    та ні! це знову ігрища світил,
    це змова, втаємничена від нас,
    цей депресивно-щемний парафраз
    наримував блаженний Волопас,
    коли втирав з очей зірковий пил.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (18)


  11. Наталя Чепурко - [ 2012.11.15 08:13 ]
    Хочу понять.
    Я хочу понять, как сердце остывает,
    Как мгновенно закипает кровь,
    Как рассудок смысл обретает,
    Умирает и рождается любовь...
    Я хочу понять откуда радость,
    И откуда скорбная печаль,
    Уносящихся мгновений сладость,
    И тоски гнетущая вуаль...
    Я хочу понять откуда смелость,
    Злость и зависть- путанный клубок.
    Мне бы тоже иногда хотелось
    Пригубить безумия глоток.
    Я хочу понять откуда трусость,
    И откуда хитрость и обман...
    И дискусия о разных вкусах,
    Напускающая призрачный туман...
    Я хочу понять насколько долго
    Можно верить в сказочную чушь.
    И какое это чувство долга,
    Обостряющее жизненную глушь.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.13 21:53 ]
    не буде польоту
    У тебе немає
    ні свята, ні пісні…
    «…куди не оберне -
    завіса, завіса...

    Роки здивувань
    і обшарпаних рук,
    пилюки, болота,
    забутих вже мук…»

    Засніжене поле,
    калюжа під снігом,
    ти падав обличчям,
    підтримка із сміхом,
    ти думаєш - боляче,
    хтось, так і треба,
    щоб знову у небо
    лелека, лелеко!…

    Нога на припоні-
    мотузка не ріже:
    зніми і до мрії!

    Та думка колише:
    а,може, не треба,
    а раптом болото,
    під снігом,
    і білим
    обличчям?

    Скорботно…

    Зачинені двері
    у душу й кімнату,
    не буде польоту,
    не треба вітати…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  13. Александр Колгатін - [ 2012.11.12 22:19 ]
    Credo
    Ні, я не відаю іншої віри,
    І я не маю інакшої мрії,
    Аніж іти із тобою,
    Іти за тобою усюди,
    У краї і часи, до межі.
    За тобою лише і з тобою,
    І не мати інакшої мрії,
    І не відати іншої віри,
    І невартісної мети.

    І ми індіанці твої
    На березі бірюзовім,
    Конкістадори твої
    На галеоні важкім
    І неофіти навік
    У житі твоїм,
    Уві млі твоїй,
    І софісти, у твому
    Великому сні,
    У зоряному сні.


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (12)


  14. Юлія Івченко - [ 2012.11.12 16:02 ]
    Вітром курячого Бога
    вітром курячого Бога і росою на повіках
    по стежках стоголосся по заплаканих стежках
    я ішла сама повітрям щоб торкнутися горішком
    цих старих немитих вікон що вже билися не раз

    на калинову наливку та шматок живого хліба
    на трояни ярі-ярі час із них зламав шипи
    покладу зелене літо пастораль що Лель помітив
    запах хвої що відснився молодильний сміх годин

    не приходять весни часто осінь випекла їм спини
    голодом кувань зозулі холодами жовтих айстр
    залишилися у жилах дві лимонні половинки
    ось тобі а ця для мене мов у профіль і анфас


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  15. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.11 02:04 ]
    * * *
    Зима дрімає ще безправно:
    Немає бісерних ознак.
    Цілують крапельки відрання
    Всіх перехожих напоказ:
    Не допускає діамант
    В своїй неміряній щедроті,
    Аби поснули трави.
    Годі!
    Ах, вже пора їх обігріти
    І перлом білим поле вкрити...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  16. Наталя Чепурко - [ 2012.11.10 19:13 ]
    Путь домой.
    Ты вычерпал мою любовь...
    А мой "сосуд" ты не наполнил.
    Ты неуместно поздно вспомнил,
    Чтобы откликнуться на "зов".

    Моя Сахара одичала-
    В пустыне только миражи...
    Ты прямо, не кривя, скажи:
    Твоя верблюдица устала?

    Пески...пески...воды хочу!
    Барханы улеглись косицей...
    А сердце просится напиться,
    Но я безропотно молчу...

    Чалму на голову надену,
    Лицо укрою паранжой -
    И так вперед: там путь домой!
    И...пар над речкою клубится.

    Сниму сорочку и...нырну-
    Река, как молоко парное.
    В стогу барахтаются двое...
    И раки ползают по дну.

    Сняла вода души усталость,
    И грудью дышится легко.
    Досада где-то глубоко,
    А смутных мыслей не осталось.

    Жизнь снова бьет "ключом
    по темени"!
    Луч солнца в свете глаз играет,
    А тело силу набирает,
    Чтоб путешествовать "во времени".


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Наталя Чепурко - [ 2012.11.10 19:35 ]
    Жизнь- загадка.
    Я по глади озера иду. да, как по льду!
    Оступиться не боюсь: не грузнут ноги...
    И по снегу босиком иду-бреду :
    Нескончаемые вы, пути-дороги!

    На лугу зеленом развалюсь я-сладко...
    Солнце слепит, выедает очи.
    Самою душистою кроваткой
    Станет луг под покрывалом ночи.

    Утренней росою взбрызну тело,
    Ветром причешу свои кудряшки.
    А шмелям и до меня есть дело:
    Падают в ладонь с хмельной ромашки.

    Жаворонок по небу горланит,
    Всем трезвонит о своей свободе.
    Воздух опьяняет и дурманит.
    Красота лесная разум сводит.

    Лист осины дребезжит панически,
    Ветви по ветру блестят гирляндами.
    Словно в планетарии космически
    Звезды свод воздвигли мириадами...

    День сменяет ночь.Рассвет-закатами
    Чередует смену света Божьего.
    Что осталось за немыми кадрами?
    Что в природе может быть ворожьего?

    Все и все, по сути,- дети Божии.
    Нет запрета на естествознание:
    На своих родителей похожие.
    Жизнь дарована на честь желания...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Ольга Будзан - [ 2012.11.09 13:20 ]
    Асиметричні вірші.
    Асиметричні вірші.
    Асиметричні малюнки.
    Асиметрія в душах.
    Асиметрія думки.
    Скривило світ, зігнуло,
    згорбило до нестями.
    Асиметричні діти
    в асиметричної мами.
    Дивакуваті люди.
    Їх однобокі мрії.
    Всі одні одних варті
    в світі асиметрії.

    2003








    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  19. Богдан Манюк - [ 2012.11.07 10:16 ]
    *****
    Відцуравшись
    пітьми сторожі,
    оприлюднивши
    ночі знак,
    не міняй аватарки,
    Боже, -
    місяць, зорі…
    Вже звично так…
    А коли небокраї
    шарфом,
    щоб зігріти
    земну печаль,
    повні жмені
    своїх метафор
    розсипай
    на крутий овал…
    Час поклониться
    римосхрестям
    і літотне
    світи
    сплете.
    Може, й відгуків
    не діждешся,
    а поезію…
    у святе.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (36)


  20. Ольга Будзан - [ 2012.11.06 13:44 ]
    Україна снилася мені...
    Україна снилася мені
    У країні Байрона й Шекспіра,
    Де я блукала, наче у пітьмі,
    Подібно до сполоханого звіра.
    Україна снилася мені.

    Відпливали вдалеч кораблі,
    Повертались найманці додому,
    З вирію, неначе журавлі,
    Клекотіли пісеньку знайому,
    Відпливали вдалеч кораблі.

    Я над морем плакала сама,
    Так хотіла з ними полетіти,
    Обірвалась мрій моїх струна,
    У гудку почула плач трембіти.
    Я над морем плакала сама.

    Батьківщина в кожного своя!
    Кесареве Кесарю віддайте!
    Українка Леся - це моя!
    Про Шекспіра краще не питайте.
    Батьківщина в кожного своя!

    2000



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2012.11.03 19:11 ]
    ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА
    Усміхається далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.

    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)







    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  22. Юлія Вітер - [ 2012.11.03 17:12 ]
    мито
    я сплачу це мито, любий,
    на догоду листопаду.
    кажеш «літо гріє спину»?
    то мости горять позаду.

    нумо, йди, не обертайся
    (пам’ятай про жонку Лота),
    все, що ми вважали справжнім,–
    позолота, позолота.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (43)


  23. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.03 01:59 ]
    Happy Life
    мій мозок дрімає,
    пітьма...
    можливо,
    злегка напускна,
    мені дозволяє
    ожити,
    о, жити, як хочеться
    жити!
    в любові, не треба
    кохати,
    з любов`ю життя
    як свято,
    осіння обнова, весняна,
    зимова..
    яка вже розмова,
    прийде потаємна
    змова,
    нехай навіть трохи
    зимова,
    аби не тернова
    знову.

    03.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (16)


  24. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.29 19:32 ]
    Така доля
    Така доля_недоля вже...

    Не піднімуся більш до тебе.

    Та мене уже тішить те,

    Що у пам'яті в мене небо:

    Голубінню тебе я бачу...


    Ти не думай, ні-ні, не плачу!

    Повсякчас, у степах безкраїх,

    Я політ в небеса пам'ятаю,

    Як єднались у високості,

    А тепер на землі я тут,

    Просто...


    листопад, 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2012.10.28 22:10 ]
    КОРОЛЕВІ ГІР
    У тебе серце крижане, бо лід
    Застиг у нім, як величини сталі,
    Але кохання сильного болід
    Впаде, розіб"є їх, твердіший сталі.

    О вітре зір, осколки геть мети,
    Вже королеві гір їх не вживати
    В міцних напоях. Досягну мети,
    Коли знов явишся мені жива ти.

    Хай ніжність пухом поміж нас літа –
    Вогнем очей холодну кригу краю –
    Теплом любові й щастя щоб літа
    Були зігріті наші в ріднім краю.


    28. 10. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)

    Дажбогів гай, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  26. Флора Генрик - [ 2012.10.25 20:59 ]
    Помста рудої ночі
    Помста рудої ночі,
    вітер з дощем гуркочуть,
    айва схиляє віти,
    падають покотом діти…

    Вітер з дощем гуркочуть,
    пісня колись пророча,
    нині звичайна буря,
    очі природа хмурить….

    Айва схиляє віти,
    сонячно пахне літом,
    бабиним тихим щастям,
    зниклим в дощу напасті…

    Падають покотом діти,
    айву зберу й зігріту,
    я розкладу в кімнаті:
    літо й тебе згадати…

    Вітер з дощем гуркочуть -
    Змиють рудої очі...


    25/10/2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  27. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.25 14:08 ]
    Весь час у осені живу
    Весь час у осені
    живу...
    Учора був політ
    крізь тьму,
    Сьогодні сон, життя
    в кредит,
    На каву вибраний
    ліміт.
    У шафці зернятка
    із дна
    Збираю в сумнівах,
    однак...

    Моя чи осені
    вина,
    Що листя впало
    до вина,
    Накрило істини,
    провини,
    А шлях мій стелиться
    у зиму…

    Узимку сумнівів немає...
    Усе чекає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (27)


  28. Наталя Чепурко - [ 2012.10.21 22:59 ]
    День и ночь.
    Черная кошка в комнате темной...
    Мифы и тайны, покрытые мраком...
    Между диваном и дверью разъемной
    Не тараканы живут- "вурдалаки"!

    А домочадцы похожи на демонов:
    Рыскают ночью, телепортируют...
    Весь беспредел аннулирован временем,
    А беспредельщики время утрируют.

    День посвящается светлым деяниям:
    Благо творить и чеканить историю.
    Свыше оценят все наши старания,
    Не приценяясь к судьбе "маратория".

    Ночь оставляет приспущенной завесу:
    Лунные блики, кричащие филины...
    Полная ужасов, внесшая каверзу,
    Ночь будоражит и чешет извилины.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  29. Наталя Чепурко - [ 2012.10.19 21:54 ]
    Ледокол.
    Я-не айсберг, я-снежная гладь!
    Ни душой, ни умом не понять...

    Ты внедрился в безвечный простор!
    Мощный "дрейф" у тебя, ледокол!

    Килем крошишь застывшую твердь:
    Тает лед!А вода начинает кипеть!

    Безвозвратно штурмуешь зеркальную зыбь,
    Сам не зная насколько коварная глыбь!

    Мне понятна твоя волевая природа...
    Да и я-снежный рай-не из робкой породы!

    Я-равнина без края и без горизонта!
    Ты- турбинный "коллайдер Торонто"!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  30. Наталя Чепурко - [ 2012.10.15 23:40 ]
    Закон Ньютона.
    Ох,быстрая река-и...шансов нет:
    Плыть нету сил-осознанно тону!
    Все глубже...Мрак,тускнеет свет.
    Я медленно дыша иду ко дну.

    Но Ньютон-эврик не позволит мне
    Стать пищей для морей питомцев,
    Стать грунтом на фатальной глубине,
    И больше никогда не видеть Солнца...

    Меня толкает вверх невидимая сила,
    И нежно волны к берегу несут.
    Не диво, что к родному берегу прибило:
    Кто нужен на земле, того спасут!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Богдан Манюк - [ 2012.10.13 15:46 ]
    ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
    на відстані світла…
    О, так – світлова!..
    В такому, як пекло,
    фатальнім потоці
    в сапфіри й на друзки
    окличні слова.

    Не сховано гОлови
    в писану тайстру,
    ласкітками зорі,
    одягнено стиль,
    хоч нам і богам
    ще миритись завчасно,
    бо вибухи…вибухи…
    в колі світил.

    Сьогодні нас тішать
    небесні вертепи,
    щасливого місяця
    перший анфас,
    а вчора, жагуча,
    жбурляла комету,
    вогненні дощі
    оживляла нараз!

    А вчора додолу
    політ рукавички
    і схрещені шпаги
    на захід і схід,
    допоки із неба
    усміхнене личко
    і зуби дракона
    у рабство боліт…

    Корсет і кольчугу
    послабити можна,
    і очі сторонні
    спочинуть нехай.
    Галактики наші
    півднЯ не ворожі,
    А я вже…
    А мною…
    віднайдено рай.
    2012р.


    Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"


  32. Володимир Ляшкевич - [ 2012.10.10 21:43 ]
    Подих причуди
    На павутинку піймавши розкуту,
    я тебе вигадав і не забуду.
    Поміж буденного рідного люду,
    збіглої кави, і кислого брюту.

    За цегляною ходою рудою
    міста, що двигнулося головою,
    я тебе вигадав і не забуду,
    за півтона́ми мелодій почуту.



    Я тебе вигадав... Я не забуду...
    Вітер осінню здіймає засмуту.
    В теплих долонях пташиною літа
    пам'ять. - Лети. В очі сонячні впита.

    Листям кружляти майне за тобою
    янгол розлуки - зав'є далиною,
    ноти хрипкої лишивши застуду,
    подиху сумно-раптову причуду:
    "Я тебе вигадав, я не забуду."

    "Я тебе вигадав.
    Я не забуду.
    Я..."

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (31) | "десь за темою Оленки Осінь"


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.01 18:02 ]
    Світанок
    Поблідла ніч, спадає вже туман,
    Тополі у степах стоять байдуже-тихо
    Беззвучно ніч ховається в обман,
    У ранок щебету осінньої утіхи.

    Ще трохи - й день загляне у вікно,
    Пожовкла даль відкриється узором,
    Немов старе, забуте кимсь вино,
    Розлите плямами червоними навколо.

    30.09.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2012.09.30 16:38 ]
    НА СКРИЖАЛЯХ ДОЛІ
    Хвиля спогадів мов омила –
    Наче клен, жовтіє вік он…
    Я благаю тебе, о мила,
    Виглянь, серденько, із вікон.

    Знов осінні дари опали -
    Ними ніжності шлях мости –
    Тих каштанів лункі опали –
    З бурштину – кохання мости.

    Пестять землю: листячко – долі
    І цілунки сумні води.
    На скрижалях моєї долі
    Ти пером золотим води.

    30.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

    Дажбогів гай, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  35. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.28 20:09 ]
    Безталанна...
    Безталанна осінь відцвітає,
    Умліває вранішнім теплом,
    Тихо й артистично позіхає,
    Віє сумом над її шатром.

    Піднімає очі в небо-тишу,
    Оглядає хмари: не пора
    Відлітати в далі межирічні,
    Роль остання зовсім-бо не гра.

    Промовчить, бо знає, норовливі
    Прилетять нажахані вітри
    І підхоплять в далі збайдужіло:
    Ні до чого всі слова сестри….

    Артистично очі прикриває,
    Укриває ласкою сади,
    -Не дрімати, - думка пролітає,-
    Сонце зійде… А уже брати.

    28.09.2012





    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  36. Наталя Чепурко - [ 2012.09.22 23:23 ]
    *** *** ***
    В увяданьи листвы
    Пафос бабьего лета...
    Нет источника Тьмы-
    Есть отсутствие Света!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  37. Богдан Манюк - [ 2012.09.22 14:48 ]
    FINALE
    ТанкИ з вітрами. Долі миготіли.
    Осипались цілунки за листвою.
    Зажди… О ні, майстрине перевтілень,
    ввостаннє… не озвися тятивою.
    Ховають небо тіні наших терцій
    і прихистку ніде у пасторалі…
    Не встиг за сонцем і – стріла у серці
    між небом і любов'ю вертикаллю…

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  38. Тата Рівна - [ 2012.09.21 16:06 ]
    … с неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    От Бодлера и до Прокофьева
    Среди пира, мира, среди чумы
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе..
    Рождаемся — Мы..

    Не поэты, не прозаики — конформисты
    Убегающие от Морфея с морфием
    Нигилисты души. Отчаянные анархисты...
    Неизменны — сигара и чашечка кофе.

    Нас топили в шампанском, нас водочкой дурманили
    Охаживали веничком, кнутом, пантофлей
    Но ведь душу окаянную не сожгли — не
    Залили пламенем. — Бесов круг. — Мы рождаемся. — Мы —
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    Не мужчины, не женщины — только личности,
    Отличает нас стоуверенность, гордость профиля..
    Изменяема траектория баллистичности..
    Но неизменны и сигара, и чашечка кофе...

    В замке тусклом замки отчаянно заржавевшие
    У принцесс одни грехи, у Бодлера с Прокофьевым
    Зарождаемся
    Не по детски маски надевшие...
    С неизменной сигарой и чашеч...

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  39. Тата Рівна - [ 2012.09.20 16:09 ]
    Кофе
    Кофе. И кофе. Все так банально.
    Утро. Две чашки опять в моей спальне.
    Тонкий дымок, как дыхание феи.
    Кофе. Война. Изгоняем Морфея.

    Просто. Одеться и выйти в прохладу.
    Утро. Грязища. Кому это надо?
    Но остановка гудит и тиранит.
    Утро. Маршрутка. И снова затянет

    Ритм… пробивание сердца на вдохе.
    Люди как люди и люди, как блохи.
    Гул. В подземелье опять не пробиться.
    Ну почему этим людям не спится???

    Лифт/эскалатор и просто ступени –
    Стол. И рабочий накал до забвенья.
    Шеф. Очень грозный.. и снова не в духе..
    Люди как люди и люди, как мухи

    Сонные. Буду. Ты будешь? Не сладкий.
    Кофе. И кофе. Он вместо зарядки.
    Тихо. Печатаем. Рядом в стакане
    Кофе дымится и кофе дурманит.

    Вечер. Улыбка усталой собаки.
    Всем до свиданья. Прощальные знаки.
    Ручкой и ручкой - коллегам, блокноту.
    Грозному шефу и глупым заботам.

    Снова метро. Как Харон-турникеты.
    Пыльно. Воняет. Журналы, газеты.
    Булки несвежие, пластыри, карты,
    Мыло, шнурки…и свобода до завтра..

    Стоп. Остановка мигает лукаво.
    Мой магазин. Пахнет львовская КАВА.
    Дайте одну. С молоком и без пены
    Кофе…я пью его самозабвенно.

    Дома. Собака. Гулять. Телеужин.
    Ноут. И скайп мой опять перегружен.
    Ночь. Две свечи. Тихо-тихо Прокофьев.
    Завтра…Я завтра хочу тебя, кофе…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  40. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.18 22:37 ]
    Спогаду...
    Твої слова забулися, розтали,
    Як сніг струмком поспішно розтає,
    І на папері муза без печалі
    Сьогодні прошептала - й це мине.
    Мине обман, дарований і дикий,
    Одягнутий у сповіді красу,
    Який я знов, за звичкою, сумлінно
    З собою по дорозі ще несу.
    Мине, як осінь, легкоплинне чудо,
    Як дощ раптовий посеред зими,
    Мені, можливо, боляче ще буде,
    Та тільки то від сніжки.
    Хай летить!

    18.09.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  41. Тата Рівна - [ 2012.09.17 12:23 ]
    На розі
    На розі Котлярської і прозаїка Куліша
    Я зустріла Його – красивого, мов царівну..
    Свого ненаписаного вірша
    Що приїхав за мною потягом…
    Аж із Рівного

    З пересадкою..до Любартового шалашу,
    А за тим по дорозі на Паланок
    У душотрясці
    Він сидів тихенько і волосся його, мов шовк
    Ароматом бігме перебивало яйця
    варені і амбре вчорашніх котлет
    і якісь шкарпетки нашвидку бюджетно прані
    і я знала, що він зі мною на тет-а-тет
    не готовий…бо я в дорозі до поля брауні..

    Він хотів..сподівався - Свободою пробіжу,
    Перекинуся знову птахом і знову зможу я
    І увечері…у готелі його напишу…
    Чи, бодай, наспіваю здивованому перехожому…

    А у Львові мені не загоїлася душа..
    Розшматована ще задовго до тої латини,
    Що катедра дарує…не написала вірша…
    Недовиносила…недовиторкнула…Винна

    Знаю.. Винна. Болить рука від книжок, які
    Накупила без ліку...потреба у ілюстраціях..
    І душа, яка заглохне без коньяків
    Зупинившись..на півдорозі десь між станціями…

    А у Львові мені не загоїлася душа…
    Все без змін…Тільки ноги набрякли..
    уже так буває…
    Я зустріла його.. ненаписаного вірша…
    Десь на розі пекла мого і мого раю…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (12)


  42. Богдан Манюк - [ 2012.09.16 12:07 ]
    ФАНТОМНЕ
    І щастя, й кави просимо
    у пазусі корчми,
    де перевізник осені
    сховав нас од зими…
    Чужі розклали карти ми,
    не свій молю талан.
    І джин, що над цигаркою,
    у наш не лізе дзбан.
    Ми злидарі й сановники,
    воюємо за те,
    щоб нам тавро -любовники-
    дісталось золоте.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  43. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.12 21:29 ]
    Свобода(2)
    В вікні відчутна прохолода,
    Не промовчить моя свобода,
    Відчинить двері, сумку в руки:
    - Агов, красуне, що то буде? -
    -А що, - мене вона питає, -
    Ти не зібралася, згорає
    Останній спалах, осінь кличе,
    Чекаєш, як уже замжичить
    В душі льодовими краплинами,
    Як згіркне доля вся полИнами.
    Як кетяг із калини стане,
    Неначе гілля чорне в ставі,
    Як дерево сокирой втяте?
    - У кожного свої лиш втрати.

    Запам`ятай, життя надії
    Не смієм загубити в мріях.



    12.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  44. Юлія Вітер - [ 2012.09.10 21:37 ]
    осінні ілюзії
    латунні вечори немов швейцарці
    стоять на осторожі холодів
    а ночі ще смагляво-молоді
    як і колись і смалко як тоді
    і гасне жар в затовченій цигарці

    зникатимеш а осінь захмеліла
    тебе перейме схопить за плече
    і так іржаво в серці запече
    а місяць відімкне летиключем
    важку скарбонку висріблену сіллю


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23)


  45. Юлія Вітер - [ 2012.09.09 11:09 ]
    ранети
    видзвонюють ранети у саду
    позолотила осінь їхні душі
    а баба рушники на вітрі сушить
    а вітер щоки яблуком надув
    і дмухає
    а рушники летять
    як голуби з мереживом на крилах
    ранети дзвонять бамкають щосили
    і світяться мов бабині літа


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  46. Юлія Вітер - [ 2012.09.08 01:39 ]
    не клич ім’я печалі уночі
    не клич ім’я печалі уночі,
    бо прийде і усядеться напроти,
    і погляд мойри, чорний до нудоти,
    уже не в силах будеш побороти
    в оманливому мареві свічі.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (19)


  47. Богдан Манюк - [ 2012.09.07 16:25 ]
    *****
    Вовче сонце вечір похрестив,
    темінь опечалює вино.
    Янголам написані листи
    відлітають німбом за вікно,
    але знову падають на сквер,
    наче сни у безвість наяву.
    Я без тебе ніби й не помер,
    я без тебе ніби й не живу.
    Далечінь між нами, далесуть
    і чужих цілунків пектораль.
    Наші душі моляться на ртуть,
    що повзе униз чомусь, на жаль…
    Суєту закутую у шовк,
    у кімнатний затишок думок.
    Тихо. Тьмяно. І… плететься вовк,
    що в мені до сонця - ні на крок…

    2012р.










    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (35)


  48. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.06 22:51 ]
    Може, це рими?
    Скажіть, до вас приходить сум,
    Чомусь раптово заглядає?
    Він не кусає, не шумить,
    У тиші мертвій мирно спить,
    І вас примушує дрімати,
    Але не спати…
    Його люблю, в кімнатній тиші,
    Закривши очі, бачу глибше,
    Свої думки, чужі тривоги,
    Майбутнє: щастя і дороги
    В малюнках з фарбами із зір.
    Душі людської ювелір…

    А,може, то до кави рими
    Так увібралися звабливо...
    Смакують сон мій наяву,
    Чекають, в слово одягну?..

    06.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  49. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.02 20:34 ]
    Вересень. Тепло...
    Вересень. Тепло.Усе навпаки.
    Зелень смаколиком, квіти лукаві,
    Поряд полин ледь прогірклою кавою.

    Вересень .Тепло. Жінки на підборах
    Світяться ніжно і ґонорово.
    Ти не вподобав? Душею глевкий.

    Вересень.Тепло. А небо без дна…
    Вечора дзвін вирина, мов струна,
    Може, насправді, весна затяжна?

    02.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  50. Богдан Манюк - [ 2012.08.31 09:56 ]
    ПОЕТЦІ М...
    Уявлялась очима скелі,
    аж допоки якось під осінь
    твої вірші стильно-пастельні
    не забігли до мене в гості.

    Вирушали іконно з ліфта,
    у кімнаті за столик сіли.
    Ну…здалось, - ліліпути Свіфта,
    а невдовзі… Боги Есхіла!

    Чаював, раював із ними
    і твоє спостеріг вагоме:
    звуки серця – найкращі рими,
    жваву мову – емоцій пломінь.

    Віршомагія – світ надалі,
    де в єднанні флюїди наші.
    Стала чашею для Грааля
    найсіріша на кухні чаша.

    На світанні – сходини-кручі
    і прощання, що душу точить.
    Поривався мій вірш жагучий
    за твоїми тобі на очі…

    2012р.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)



  51. Сторінки: 1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   31