ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.01 23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами

Ірина Вовк
2026.11.01 22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)


І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.


«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»

Євген Федчук
2026.11.01 22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х

Ігор Шоха
2026.11.01 17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.

Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора

Борис Костиря
2026.11.01 15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.

І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.

В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.

Юрій Гундарів
2026.11.01 13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!

Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.

Вячеслав Руденко
2026.11.01 12:30
Журба заклякла горілиць,
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!

Віктор Кучерук
2026.11.01 07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...

С М
2026.10.31 23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь

Є розповідь, один король

хома дідим
2026.10.31 23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому

Світлана Пирогова
2026.10.31 19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.

Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,

Ігор Терен
2026.10.31 19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:

Іван Потьомкін
2026.10.31 18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс

В Горова Леся
2026.10.31 15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:

Ніяковіють пізні хризантеми

Борис Костиря
2026.10.31 13:38
Я забутий під снігом далеких часів.
Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
Я полишив життя, мов задавнений гнів,
Ніби голос у гулі земних голосінь.
Я здійнявся у небо і вмить занімів,
Не знайшовши опору благань і спасінь.

Мене викреслив світ з електр

Віктор Кучерук
2026.10.31 07:23
Щоденно в осінньому місті
Прискорює час свій політ, -
Дощами знебарвлене листя
Лягає на мокрий граніт.
Під ноги каштанів холодних
Спадають утомлені дні
І тонуть у сірій безодні
Знайомих будинків вогні.

хома дідим
2026.10.30 21:39
легко і прозоро
аж до відчаю
звільнений свій голос
не упізнаю
зблиски сонця морем
наче у раю
прийдеш поговорим
про любов мою

Артур Курдіновський
2026.10.30 18:40
Букет осінній -
Палітра болю,
Гірка соната
Моїх провин.
Собі забути
Я не дозволю,
Як про надію
Грав клавесин.

Юрій Лазірко
2026.10.30 16:49
Він із тих відьмаків,
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення

Вячеслав Руденко
2026.10.30 12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.

В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі

Юрій Гундарів
2026.10.30 11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва

Віктор Кучерук
2026.10.30 06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві

хома дідим
2026.10.29 23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих

С М
2026.10.29 21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка

Агов, люде, що такі сумні?

Євген Федчук
2026.10.29 20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно

Борис Костиря
2026.10.29 20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.

Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,

Іван Потьомкін
2026.10.29 17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в

Світлана Пирогова
2026.10.29 15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.

Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,

Віктор Кучерук
2026.10.29 07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,

хома дідим
2026.10.28 23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва

М Менянин
2026.10.28 19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ольга Зайцева - [ 2007.11.19 02:45 ]
    щасливе існування
    У тебе нема води і світла?
    Мабуть тому, що ти не платиш вже близько року
    за комунальні послуги.
    Тобі світить сонце і не потрібен телевізор.
    Тебе не цікавлять новини?
    Бо у тебе нема опалення.
    У тебе є тепла ковдра, брудна підлога
    і велике вікно, в якому зараз світить сонце.
    Замість ліжка - великий матрац,
    який лежить на брудній, обшарпаній підлозі,
    Старий, пошкрябаний дерев"яний стілець
    і гірсть попелу біля ліжка.
    Ти або спиш, або палиш,
    інколи щось нотуєш у зелений радянський зошит.
    Ти півроку не виходиш з дому,
    бо боїшся розчаруватись
    Тремтиш під душем,
    в якому давно вже немає води.
    В туалеті їржа, ванна покрита грибами.
    В горшику на вікні росте ганжа.
    Сірників не вистачає.
    Грошей давно нема.
    А виходити на вулицю стрьомно.
    Там закінчується простір
    І загораються ліхтарі.
    Вони освітлюють тобі шлях,
    Так і не дізнавшись,
    Що тебе такого давно вже нема.
    Тебе взагалі нема і ніколи не було.
    Бо це лише мій сон.
    Тихий і страшний...


    Рейтинги: Народний -- (4.6) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  2. Ольга Зайцева - [ 2007.11.19 00:27 ]
    Культура-продукт граючої людини
    Ми творимо культуру своєю грою.
    До біса піаніно, театр і повітря.
    Насолода брехнею, а може таємністю.

    Щирість будемо міряти шафами і виделками.
    В холодному і брудному туалеті, де на стінах розбита плітка.
    Інколи її замальовують тупими зізнаннями.
    А я дивлюсь в люстерко і бачу ручку від унітаза.

    Тепер вона вовк, яка з’їдає добичу.
    Хана, тобі дівчина. Ховайся.
    Він не допоможе, він помре першим.
    Все буде тихо і без шуму, ніхто і не дізнається крім мене.

    Больно буває не тільки від болю.
    Не плач, суко, ти й не помітиш, як зникнеш з моїх горизонтів.
    Тримайся за кисень, якщо він захоче щоб ти його торкалась.
    Чекаєш на теплоту? Чекай на біль…


    Рейтинги: Народний -- (4.6) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  3. Юлія Кремняк - [ 2007.11.17 21:19 ]
    *** *** ***
    ніч напекла калачів
    сіяла їх по небу
    скільки ще їх у печі
    скільки впаде без потреби

    падають зорі вниз
    внизу помирають люди
    переходять у пил у слиз
    переходять у попіл буднів

    там на небі є мій калач
    я його обгризаю зроду
    ніч підступна як демон-палач
    крихту зоряну кида у воду

    я скручусь як калачик в траві
    цвіркуна поцілую у вухо
    ходять мертві і сплять живі
    зорі падають в землю глухо



    Рейтинги: Народний 5.08 (5.29) | "Майстерень" 5 (5.11)
    Коментарі: (1)


  4. Вадим Гаращук - [ 2007.11.14 16:37 ]
    Meine Liebe Schule (триптих)
    1

    Коли твоє перше кохання
    Раптово підставляє тобі губи для поцілунку,
    (а з моменту закоханості минуло більше 7 років)
    Ти розумієш, що мрії збуваються,
    (хоча ти зовсім про неї не думав)

    Коли її ніжність полонила тебе
    Наче шокова терапія
    І ти не можеш оговтатися...
    Почуттів немає, лише твоя шкіра
    Випромінює позитивні флюїди
    А губи прагнуть віднайти її запах

    Моя улюблена школа
    Час безтурботний і...безпорадний
    Тоді, я ще не займався сексом
    І не вмів цілуватися
    Вживав крихти спиртного
    І добре знав англійську мову

    Я покинув цю клітку після 9 класу
    Все решта — лишається у думках...

    2

    Одного разу, прокидаєшся у ліжку
    І відчуваєш себе дорослим чоловіком.
    Вчора не було еротики й романтики
    Ти нікого не бив (причому ніколи),
    Щоби відчувати себе мужнім
    Алкоголь і жінки(загалом) тут теж ні до чого
    Причина в тобі: ти зустрів своє перше кохання...

    3
    Моя улюблена школа
    Мій улюблений друже, Павле
    Недодумані мрії і невимовлені слова
    Доросле життя було таким далеким
    Я не думав про майбутнє і так формувався мій стиль
    Моє світосприйняття не варте уваги чужих людей
    Проте свої — намагаються зрозуміти мене
    Лишень не беріться за коректор...


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Прокоментувати:


  5. Любов Дніпрова - [ 2007.11.13 19:12 ]
    Сумна сага про недовірливого імпотента
    Ти – ядерне випробовування.
    Помилка страшенна.
    Тебе я, курво, зневажаю,
    вимикаю, ховаюсь від тебе у жарких пустелях,
    У Флатландії, у Сферландії,
    У Чорному морі, у рідних Карпатах,
    На Співочому Полі, під партою,
    В холодильнику.

    Я тебе не можу терпіти
    Була б я Землею, тебе б не стало,
    Тебе б втопила, камінням засипала,
    засмоктала в воронку, заслала у Космос.

    Я не можу дивитись на тебе
    На твою кляту підбірку комплексів,
    На цей список, що можна читати
    10 годин без зупину.

    Не терплю твоїх скривлених губ,
    Невпевнених слів, що липнуть
    В одну тривалу відрижку.
    Тупий тихий голос надто високий
    Як на мужчину…

    Невмілі руки, ліниве тіло, що не хоче любити,
    Не вміє любити мене як жінку.

    Без пристрасті, без бажання,
    без сексу, без сенсу, без фалоса.
    ЙОГО НЕМАЄ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (14)


  6. Варвара Черезова - [ 2007.11.12 13:14 ]
    ...
    Ранок як ранок – трішки кави, більше Кафки.
    Подружній секс – з одним оргазмом (для нього).
    А далі вокзал… Подерті, обпльовані лавки.
    А, отже, нічого дивного чи нового.

    А знаєш? Ми з тобою все ж таки піонери!
    Звикли до біломору, дороги, вина, металу.
    Любий, чого ти хочеш? Листок паперу,
    чорнильну ручку, гарненьку музу, це мало?

    Мене спитали, що люблю-не люблю і чого я хочу
    люблю доню, джаз, коньяк, секс у крутій машині.
    Не люблю підлості, помсти, порожні, байдужі очі
    теж дратують, нас багато таких і ми не винні…

    Що буде завтра? Напевно Москва чи Відень,
    Я матиму спокій, ти легкодоступну дівку.
    Гламурні дівиці звалили давно на південь,
    А ми випробовуєм львівську стару бруківку…


    Рейтинги: Народний 5.2 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (62)


  7. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 22:59 ]
    Осінь. По вінця налити і випити,
    Осінь. По вінця налити і випити,
    І закусити сирком „Дружба” випите,
    І як пройме організм тепло трепетне –
    Дружно утрьох, не змовляючись, крякнути.

    Хай обивателі в теплому ступорі
    Дивляться ящик, насіння лузаючи,
    Ноги в гірчичному тазику парячи, -
    Ми ж не такі, ми – останні романтики !

    Вітер газету шматує безжалісно,
    Тьмяний ліхтар , як шалений, гойдається,
    Але допоки у пляшці щось хлюпає,
    Можна вважати – життя лупить гейзером !

    А як у пляшці раптово все скінчиться,
    Ми не підемо просити і жебрати,
    Маємо ще одну пляшку заховану !
    Ми ж не абихто тут. Ми – діти осені !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" 5.5 (5.29) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  8. Люта Ольга Козіна - [ 2007.10.18 15:59 ]
    ***
    Не піду на Його творчий вечір…
    Прогуляю важливий захід,
    Розкидаю у поспіху речі
    І кудись ненадовго на Захід.
    Там розтринькаю сили і гроші,
    І робитиму все не до речі…
    Усміхнуся… Він хлопець хороший…
    Та навіщо мені творчий вечір?…
    Прийдуть дами в оголених сукнях,
    Оператори, мени поважні;
    А він – подумки : «Де ж та с…???
    З репортером… Така…. Неуважна?!»


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (11)


  9. Люта Ольга Козіна - [ 2007.10.17 15:38 ]
    Конюх
    Він припав до конячої шиї –
    Так тепло, надійно і мирно.
    Так ніхто задарма не зігріє,
    Що люди? …брехливі, невірні.
    Так красиво ніхто не помовчить
    Не гляне довірливо в очі;
    І так стрімко ніхто не поскочить
    Так волі ніхто не захоче…
    А коли він втомився, як чорт,
    І брудний, в сіно ліг, - матюкався,
    Щось кричав про відпустку, курорт, -
    Не поїхав!(«Та грець з ним…»).Зостався.
    Притулився до кінської шиї –
    Так легко, так вічно і справжньо!
    Так розрадить людина не вміє,
    А ще, так людина не пахне!
    Тут він інший,тут він не такий
    Він конячого бога впустив в свою душу!
    А як вечір - в слизький світ людський
    Знов поплівсь зі своєї старої конюшні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  10. Орест Форко - [ 2007.10.16 17:38 ]
    ЗРАДА
    Світ шаленів у нестримному танці,

    свідомість втрачала ознаки життя .

    Розірване фото,де двоє коханців

    -скалічений символ чужого життя.



    Біль стугонів від солодкої втіхи,

    відчаю крихти засипали стіл,

    повержений янгол корчився від сміху,

    посеред кров’ю заляпаних тіл.


    Рейтинги: Народний 5 (4.94) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (2)


  11. Володимир Замшанський - [ 2007.10.04 17:27 ]
    Перебор
    Я ненавижу тебя, Родина!
    За плотность сомкнутых рядов,
    За слово кинутое "вроди-бы"
    С дрожащей длани докторов.

    За взгляды преданные бешеных,
    И неуёмных палачей -
    Я не люблю...

    Но ради звёзд,
    Что низачто повешены,
    Сорву и выброшу
    Свою звезду с плечей.

    Ведь не люблю...
    Но пуще - ненавижу!
    Что жить нельзя без этой нелюбви:
    Когда, прогнувшись,
    Яйца себе лижут,
    За пятки почитая их - Твои!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  12. Орест Форко - [ 2007.10.04 16:36 ]
    Опівнічне
    У серці стукотить годинник
    дванадцята година ночі
    із дзеркала глядять на мене
    немов мої - чужі все ж очі

    Біс усміхається з одного,
    А друге, мовчазне, як тінь
    І совість десь на дні в нього,
    Та лиш не знаю де…Амінь


    Рейтинги: Народний 4.88 (4.94) | "Майстерень" 4.75 (4.75)
    Коментарі: (2)


  13. Олексій Кириченко - [ 2007.09.11 05:37 ]
    Аркан
    Ми станцюєм
    На могилах
    Запальний аркан
    Хой!

    На могилах,
    Серцю милих
    Танець по кістках
    Хой!

    Сплять в могилах
    Козаченьки
    Прадіди-діди
    Хой!

    І ніхто
    Не підведеться
    Відвести біди
    Хой!

    Пропивають
    Їх нащадки
    Молодість свою
    Хой!

    Помирають
    У канавах
    А не у бою
    Хой!

    Стали бидлом
    Їхні коні
    Коні бойові
    Хой!

    Хто не зрадив, -
    Захлинувся
    У своїй крові
    Хой!

    Тож танцюймо,
    Україно
    Запальний аркан
    Хой!

    До загину,
    Без упину
    Танець по кістках.
    Й-й-у-у-ха!!!

    11-09-07
    5.55


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Коментарі: (15)


  14. Олексій Кириченко - [ 2007.09.05 21:43 ]
    ***
    Нас перетравлює місто токсичними соками,
    Механістичністю дій на всі типи подразників.
    Ми розчавлені ним, збиті з курсу його лжепророками.
    І у нас по нулях весь ресурс стратегічних показників.

    Я піддослідний щур у недрах руїн мегаполісу.
    І некрофілія сучасної кібер-еротики
    Роз`їда кислотою, ніби під час електролізу,
    І чарує естетика смерті новітньої готики.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Коментарі: (2)


  15. Олексій Кириченко - [ 2007.09.01 11:46 ]
    ***
    Простори пам`яті
    Тобою ретельно міновані,
    Там спогади сплять
    Під могильними плитами.
    Дзеркало совісті,
    Тріснуте і забинтоване,
    Замордовано в карцері
    Охороною та замполітами

    Божевільна країна
    Заблукала у стані депресії.
    Її було ошукано
    І багаторазово згвалтовано.
    Чим лікувати тебе,
    Як зупинити регресію?
    Долю зцілити як
    Покалічену та пошматовану?


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Прокоментувати:


  16. Олексій Кириченко - [ 2007.08.31 22:15 ]
    Чай з полином.
    Я п`ю із третім ангелом
    Чай на бéрезі Прип`яті
    Полином води напоєні
    Але ще не всі розіп`яті

    Ще не всі блудниці прощені
    І кати ще не всі розкаялись
    Я не знаю як жити - вчора
    Моя совість на мене лаялась

    Грішим, наче нічого не сталося
    Нам далеко до небожителів
    Наші діти по крові наслідують
    Першородний гріх прародителів

    Вкотре Каїн вбиває Авеля
    Вівтарі переповнені жертвами
    На них серце Бога скривавлене
    Та ми так і живемо... мертвими.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (5)


  17. Віктор Спраглий - [ 2007.08.31 18:30 ]
    Голод
    Я ситий голодом, не більше,
    Нечуваність і дерзкість слів -
    Лиш мара недовіри серця,
    Що так бентежить простір нив.
    Я ладен їсти із підлоги,
    Змітати крихти зі столів,
    Лиш заберіть мою тривогу,
    Катів моїх лиш заберіть.
    Шматочок правди, жменьку віри,
    Краплинку совісті, подай.
    Подай хоч те, чого не шкода,
    Я не забуду...Забувай
    Мій нерв оголений у холод,
    Мій спокій у твоїх очах,
    Не гнівайтесь, лукаві люди.
    Я – божевільний. Не жебрак !


    Рейтинги: Народний 0 (5.21) | "Майстерень" 0 (5.19)
    Коментарі: (1)


  18. Ірина Заверуха - [ 2007.08.15 18:07 ]
    Пошуки моря в тобі
    Я повільно стікаю бажанням
    Безжально жити в твоєму вимірі
    І не бачити переходу
    Як з однієї станції метро на іншу
    Тісно навіть у власній шкірі
    Тому живу твоїми перфоменсами
    Інтересами, телефонами і твоїми знайомими
    Цікавлюся - ніби займаю чужу нішу
    Тільки місця там вже немає... Того я схожа на тінь
    ...

    Солоними хвилями з новими силами б’юся
    Об твої холодні слова і гарячі цілунки
    З морськими пейзажами на моніторі зіллюся
    Хай сонце південне зігріє це тіло дикунки...
    ...

    Байдуже... греблю прорвало і ллються сльози
    То голод, то дике бажання вживання глюкози
    І втратили сенс усі форми і зовнішні риси
    То сльози прощання, а не загравання актриси...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (2)


  19. Ірина Заверуха - [ 2007.08.14 18:59 ]
    Лист без адреси отримувача (контрасти)
    Щоб ваші живі не позаздрили тим, що в могилах
    Щоб вашій землі вистачало родючої сили
    Щоб ви не просили, та завжди, як просять, давали
    Щоб жили під небом та мали глибокі підвали

    І навіть коли перестало світити би сонце
    Горіла б живильна свіча у дитячій долонці...

    **
    Коли думки починають відверто смердіти
    Такий собі продукт переробки мозку
    Розум перетравлює дійсність
    У відходи
    Хочеться сидіти і оплакувати себе
    Або ж народити когось...
    І веселіше буде від думки,
    Що з тебе може виходити щось живе і потрібне

    Хоча хто зна... можливо я і на це неспроможна...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (1)


  20. Вадим Гаращук - [ 2007.08.14 11:44 ]
    Ти — мрець…
    Ти — мрець…
    А лише одне твоє слово
    могло знищити всесвіт
    Авангардний герой взяв
    довічний тайм-аут для смерті
    І тебе вже нема серед нас, ти є — труп
    І по-всьому хорошому завжди настає кінець
    Друже, мій любий, сьогодні ти —мрець!

    Я не буду лити сльози скорботні
    Бо душа невмируща, вона вічно жива
    Ти не вмер, це лише тлінність плоті,
    Твоя мудрість й досі наповнює наші серця

    Ти ідеш з цього світу прекрасним героєм
    Усміхаєшся з раю привітно до нас
    Ти страждав на землі від браку любові
    Сподіваючись, що твій профіль замінить її анфас

    Ти — мрець…
    А колись ти навіть грав у карти
    І хоча ти не був затятим гравцем
    Ти міг визначити тих, хто блефував
    А хто просто торгував своїм лицем

    Ти бачив людей — лідерів у стосунках
    І тих, що плазували, наче сучи сини
    Ти пив горілку з багатіями на рівних
    І не цурався злодіїв, що вийшли з тюрми

    Хоч сам не знав, що на нас усіх чекає
    Сума, тюрма чи Божа милість
    Все життя сам від себе подалі втікав
    А друзям здавалось — ти дуже сильний

    Ти вмер…
    Твій шлях не особливий — смерть в кінці тунелю
    Я і твої діти — теж станемо мерцями
    Але є завжди шанс уникнути борделю
    У наших головах, прогнилих до нестями…


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (4)


  21. Наталія Буджак - [ 2007.08.02 22:40 ]
    * * *
    Гострі цвяхи застряли під небом,
    Гостра реальність розтрощить життя.
    Хочеться болю, болю так треба,
    Біль вчить кохати, любити життя.

    Хочеться плакати, може й страждати,
    Гострі кілки у груди забити.
    Хочеться взяти і зразу віддати,
    На поріг смерті тихенько ступити.

    Смерть-це початок душевного щастя,
    Біль-це моральний заряд для життя.
    Вмерти й воскреснути-дуже важливо,
    Жити й померти-це також мета.

    Гострі цвяхи застряли під небом,
    В стелі нависли холодні ножі.
    Хочеться болю, болю так треба,
    Цвяхи застряли у моїй душі.


    Рейтинги: Народний 5 (4.82) | "Майстерень" 5 (4.86)
    Коментарі: (1)


  22. Наталія Буджак - [ 2007.08.02 22:08 ]
    * * *
    Крізь біль і сльози, крізь любов і муки
    Я йшла свідомо у полон печалі.
    Життя дарує зустріч і розлуку,
    А доля ці моменти відбирає.

    Німий пейзаж, німа пересторога,
    Попереду – життєвий епізод.
    Я тихо йду розгублена і строга,
    Нема життя, нема пісень без нот.

    Минуле зникло швидко й непомітно,
    І стерся присмак гіркоти в коханні.
    Пройде печаль, я посміхнусь привітно
    Усім, хто на «краєчку» чи на «грані».

    Нема поняття «добре» чи «погано» .
    І ми самі будуємо життя.
    Ми біль і тугу пізнаєм зарано
    Та виходу з безвиході – нема.


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.82) | "Майстерень" 5.5 (4.86)
    Коментарі: (1)


  23. Наталія Буджак - [ 2007.08.02 22:33 ]
    * * *
    Гострим болем життя пронесеться,
    І я першість у долі здобуду.
    Може щось… може хтось посміхнеться,
    І я іскорку суму забуду.

    І безмежна мелодія вітру
    Роздягає мої почуття.
    Я відпущу їх просто в повітря,
    Відпущу, бо так хоче життя.

    Я одна, одинока й самотня,
    Тільки вітер мене зрозуміє.
    Я хотіла б стати вітром –
    Він єдиний кохати не вміє.

    Він страждає й доволі жахливо
    Розповсюджує свої ідеї.
    Він страждає і , може, важливо,
    Те що він не помре без Неї.

    Він блукає один по світі,
    Своїм сумом охоплює межі.
    Розпорошує мертві квіти,
    Що колись ще зривав для Неї.

    Це не смерть, це німа мовчанка,
    Мертвий штиль, вже немає вітру.
    Розпорошеним болем зранку
    Він блукатиме знову по світу.


    Рейтинги: Народний 5 (4.82) | "Майстерень" 5 (4.86)
    Прокоментувати:


  24. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.11 23:40 ]
    І у моєму місті також...
    І у моєму місті також
    Холодно в серці літа...
    Спить на траві бородатий бомж,
    Ростуть на асфальті діти.
    І у моєму місті в дощі
    Червень вино розливає,
    Топить у Ворсклі і пише вірші,
    Бреше і одяг зриває.
    І у моєму місті, повір,
    Більшість тремтить од болю,
    Липень цинічний, і хтось, наче звір
    Щойно утратив волю...
    І у моєму місті завжди
    Пахне чужим коханням,
    Мертвим: "пока, ти - туди, я - сюди",
    Звичним розчаруванням.
    І під балконом моїм уночі
    Не серенади співаються, -
    А жалюгідні брудні алкаші
    Мочаться і матюкаються...
    Серпень згадає знайоме ім*я,
    Тихо заплаче з горя.
    І у моєму місті не я
    Їду з тобою до моря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (9)


  25. Олесь Холодний - [ 2007.07.11 15:36 ]
    Трішки про себе та реальність, з іронією та смутком
    А місто тремтить од болю.
    Поламані сплять трамваї.
    Лиш хмара змива грозою
    Тілесні криваві рани.
    В куточку засне каліка
    Із мрією й клунком смутку.
    Чи є у тім світі ліки?
    А, може, чи є отрута?
    Збагнути чужії долі
    Не зможе байдужий поспіх,-
    Крокую у даль поволі,
    Крокую в безмежний простір.
    Шукати чужим рятунок?
    Благати чи гріш для себе?
    У кожного свій керунок.
    У мене своя потреба.
    Поети зовуть до бою
    У теплих (еге ж?!) покоях.
    А місто тремтить од болю,
    У міста нема героїв.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (10)


  26. Володимир Замшанський - [ 2007.07.02 06:21 ]
    ***
    А мне-бы - прочь от этих мест,
    Подальше... В новые чтоб дали.
    Да не луга - пески окрест,
    И снов неведомы скрижали.

    В безвестность - прочь,
    (Хотя-б на миг...)
    Иным сознаньем на страницы,
    От сытых ликов клубных лиг,
    В пустыню горькую на лицах.

    Пустыню ту, где боль в душе -
    Родством - в глаза,
    При новой встрече,
    И скотству тела в неглиже,
    С розмаху джеб,
    С плеча, отвечен.

    Умелый джеб -
    Распутству рож,
    И мыслей сладкому сиропу!

    Не кулаком...
    Но тем, что вхож
    Язык, в упрямые слова,
    А не влезает в чью-то жопу.





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  27. Володимир Замшанський - [ 2007.06.24 07:14 ]
    Развод
    Мне не нужен сахар в чай,
    А в бензин добавишь воду
    Я тебе кой чё (ты знай!)
    Оторву, тогда, уроду.

    Водке разве нужен лёд,
    А вину нужна закуска?..
    Не дури и так пойдёт
    Не застрянет в месте узком.

    Если дружно...
    Разве нам
    Для чего-то нужен третий?
    Или женщина?!
    Мадам,
    Ничего для вас "не светит"!

    Мне обузой в рану соль,
    Волосам пряда седая,
    И не к стати тот король,
    Что расклада суть не зная.

    Полоной грудью...
    Вот - ответ,
    Не вертясь под ногтем вошью.
    Ведь спине милее плеть
    Правды разведённой ложью.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Жорж Дикий - [ 2007.04.26 18:26 ]
    НАЩО Ж ТОДІ ЖИТТЯ ДАНО?
    На схилах каламутних променiв,
    на зрiзах нервiв i жалiв,
    за трiском здичавiлих ролерiв,
    за тупiстю безбарвних днiв

    проходить час,
    а з ним минає
    моє життя.
    І бачу дно.
    Таке пощерблене,
    покраяне,
    паскудне дно,
    та все одно
    менi призначено воно.
    Воно - те дно,
    паскудне дно,
    одне воно, i не дано
    його змiнити все одно.

    Нащо ж тодi життя дано? -
    Щоб гепнути в смердюче дно?


    Рейтинги: Народний 5.1 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  29. Жорж Дикий - [ 2007.04.26 18:34 ]
    ЗИМНО ЖИТИ
    Ми не першi i ми не останнi -
    и черговi у цьому життi.
    Ми хорошi й водночас - поганi:
    бачим свiтло в суцiльнiй пiтьмi.

    Крають круки.
    Колосся голосить.
    Небеса розломились.
    Дзвенить
    голос неба
    i голос кровi
    Бога молять,
    та Небо - мовчить.
    Нi прийти, нi пiти
    вiд нього. Зимно
    жити. А дощ все
    сiче. Ми зiв'яли,
    як раннi квiти,
    що весною мороз
    обпече.



    Рейтинги: Народний 4.9 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  30. Ірина Заверуха - [ 2007.04.12 09:47 ]
    Seeing the world as a loaded gun
    Висять плакатами обличчя
    По стінах повзають фрагменти
    І продукує серце
    Непотрібні сентименти
    Запліснявілі бренди тиснуть очі
    Пророками стають усі охочі
    До моїх буднів
    Прикладати руки
    Злітаються поради, ніби круки
    Над головою чорний ореол
    Осанна людям, значить –
    Fuck them all!
    Разом зі співчуттям
    І фактами науки...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (5)


  31. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:11 ]
    ВТОМА
    Я стомився.
    Я спокою хочу.
    Свiт скiнчився.
    Безгучно кричу:
    - Я стомився...
    А може зломився?..

    Розтинаючи тишу нiчну,
    серенада кохання лунає
    i цiлунки лунають смачнi,
    та мене вже немає...
    Хто знає? -
    де проходять новi сiячi?

    Там проходять,
    там сiють,
    там топчуть...
    Мертвим очi закриють? -
    хто зна?

    Я не сплю,
    я не вмер -
    я стомився...
    І погода надворi
    сумна...


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (10)


  32. Жорж Дикий - [ 2007.01.23 19:41 ]
    КУМИР
    Злобо моя i безсилля,
    ницiсть свою збережiть,
    битись, кусати з бездiлля,
    жадобу грiть i плодить.
    Тiльки б здобути всесилля -
    владу до рук ухопить:
    стане тодi краще гiлля
    трупом, як плодом, ряснiть.

    Кровi розiллються рiки,
    гори постануть з кiстя,
    стану назавжди, навiки
    строгим суддею життя.
    Буду кривавити пики
    після і до каяття.
    Слухатиму вашi крики
    у насолоді биття.

    О! моя лютiсть безкрайня
    буде безмежно творить.
    Стане країна, що стайня,
    кинуться всяк догодить:
    скажуть, котра жертва - крайня,
    скажуть, що з нею зробить.
    О! моя лютiсть безкрайня -
    весело будемо жить!


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 4.5 (5.21)
    Коментарі: (12)


  33. Жорж Дикий - [ 2007.01.04 19:23 ]
    ПРОЩАННЯ
    Не тривож мене, друже i брате,
    не тривож, бо щось серце болить.
    Час прийшов, час прийшов помирати,
    дай побути самому в цю мить.

    Так живемо - неначе ми вiчнi,
    нецiкаво i брудно живем.
    Душi нашi порочнi, калiчнi -
    що з собою у Вiчнiсть вiзьмем?

    Кожен день - то чарiвна прикраса,
    день пройшов - i нема вороття.
    Кожен день - нова tabula rasa
    День життя!
    день життя?
    день життя...

    Мiй товаришу, хто ми з тобою?
    Що для Всесвiту нашi життя?
    Дай же серцю покою й спокою
    в день останнiй мойого буття.

    Ось i все - я iду зустрiчатись
    з усiма, хто до мене помер...
    Ось i все... Я iду... час прощатись -
    ти без мене живи вiдтепер.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (19)


  34. Жорж Дикий - [ 2006.11.30 20:12 ]
    ВСЕ СКІНЧЕНО
    Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу -
    ми умiли тiльки любити,
    простягаючи руки дощу...

    Ця раптова печальна повiнь
    каламуттю усе покрива...
    Ось погаснув останнiй пломiнь
    i твого, i мого тепла...

    Серце вкрилося кригою болю -
    там надворi буяє весна!
    Я полишився вдвох із Журбою,
    Ти ж зі Смутком разом пiшла.


    Рейтинги: Народний 4.89 (5.15) | "Майстерень" 4.83 (5.21)
    Коментарі: (11)


  35. Андеграунду Айстра - [ 2006.11.12 16:38 ]
    Приступ песимізму
    Радієш: воля, повітря, простір!
    Мов із психушки чи втік із зони.
    Мені ж ті зорі – то пера гострі,
    На мене небо тисне озоном.

    Не піду в гості, посиджу вдома.
    Не хочу, друзі, з вами до столу.
    Бо мої мізки корчить судома,
    Я бачу склянку напівпустою.

    Може посплю чи піду до парку,
    Зберу (котрий вже?) сумний гербарій,
    Сприйму людину, як пусту чарку,
    А всіх докупи – як чарки в барі.

    Увесь світогляд свій перегляну
    Крізь призму ока. О сірий погляд!
    Я бачу сонце, як сіру пляму,
    Слова – обгризки перекотиполя.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.17) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  36. Жорж Дикий - [ 2006.10.22 14:38 ]
    Осінній етюд
    Листок жовтіє на землі...
    Чарівна витонченість листу -
    Неначе золото в багні
    Осінніх смутків падолисту.

    Я смуток осені люблю -
    Люблю тривожний цей неспокій.
    Опале листя не топчу
    І роблю пару зайвих кроків.

    Сіріє далеч позаду -
    Хто зна як довго буду жити?
    Ось дощ іде... Ось я іду -
    Чи варто з прикрощів тужити?

    Кружляє листя навкруги...
    І на щоці сльоза зависне -
    Невже й моє життя в багні
    Ніколи золотом не зблисне?


    Рейтинги: Народний 5.21 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (12)


  37. Жорж Дикий - [ 2006.03.21 19:50 ]
    ВСЕ СКІНЧЕНО
    Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу -
    ми умiли тiльки любити,
    простягаючи руки дощу...

    Ця раптова печальна повiнь
    каламуттю усе покрива...
    Ось погаснув останнiй пломiнь
    i твого, i мого тепла...

    Серце вкрилося кригою болю -
    там надворi буяє весна!
    Я полишився вдвох із Журбою,
    Ти ж зі Смутком разом пiшла.


    Рейтинги: Народний 4.65 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (6)


  38. Жорж Дикий - [ 2006.03.10 18:01 ]
    Про кохання
    Я думав, що то - цвітіння,
    а бачу: це просто цвіль.
    Метелика, барв творіння,-
    в руках моїх: блякла міль.

    І серце моє зачахло,
    як мокре горить душа...
    Кохати жінок? - чи варто:
    не люблять вони без гроша.

    Всихає в штанах коріння,
    в очах порожнеча і біль...
    Таке моє покоління:
    на ранах гримуча сіль.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.15) | "Майстерень" 5.38 (5.21)
    Коментарі: (15)


  39. Жорж Дикий - [ 2006.02.10 12:59 ]
    БУВ І ПІШОВ
    Що хотiлося - не збулося.
    Посивiло моє волосся.
    Загрубiли думки i тiло.
    Тiльки серце не відболiло...
    Що в майбутньому - я не знаю.
    Але смерть свою розпiзнаю.
    І скажу їй: - Привiт, Безноса.
    Вкороти і менi того носа.
    Хай не лiзе в дiла i душi.
    Черепи ж до всього байдужi.
    Це живi кiстяки ворушать,
    як подiбних до себе не душать...

    Як менi все осточортiло!
    Та гуляю по свiту смiло,
    хоч плювати, що далi буде, -
    хто мене спом'яне, хто забуде.
    Я не знаю й знати не хочу -
    бо стезю не топчу пророчу,
    бо живу, поки дано звище,
    поки вітер в кишенях свище.
    Я живу i вже цього досить.
    Нехай терпить земля і зносить -
    Я живу... А помру - так що?..
    Був нiщо i пiшов у нiщо...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (7)


  40. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:19 ]
    Донєцкий драйв
    Не марную свого часу
    день новий! -
    чарку, другу, літер квасу -
    я такий!

    В день впливаю, мов у байку,
    наче рак
    у фiрмову влажу майку -
    щось не так?
    Знайду у кишені грошi -
    скiльки там?
    Бродять люде, наче вошi
    по "сто грам".

    Й зразу Вечiр. Фініш драми -
    зiрка - гах!
    Фiра суне за волами
    на рогах.

    Хтось підсовує корито.
    Хто свиня?
    В пику в'їхало копито -
    у, драння!

    У багнi i серед гною –
    красота!
    Слава краю! і герою –
    лєпота.


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (6)


  41. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:16 ]
    Так негарно
    Тепла й любовi просить серце, просить,
    а Смерть у відповідь свої покоси косить...

    Для наших душ нема у свiтi мiсця -
    на землю опадають, наче листя,
    i пропадають в перегної часу...
    І Ангел слід Творця відносить в касу.

    І зрозумiлiшим із дня у день стає:
    нiхто нiчого за життя не виграє.

    А серцю хочеться тепла й любовi,
    й душа бунтує, рветься із неволi...

    Та все однаковісінько пройде,
    любов i щастя колом омине:
    туди - мене,
    а в iнший бік - тебе...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (6)


  42. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:12 ]
    ТЬХУ!
    І вдома - не я,
    i ти - не моя,
    і світ - не цвiт…
    В тобі я – крiт,
    земле моя,
    черва твоя,
    твій дивний гнiт, -
    мій темний мiт.


    Рейтинги: Народний 4 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (5)


  43. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:08 ]
    № 2
    Болить душа - чого?
    Не знаю.
    Болить i все -
    мовчу, страждаю.
    Балачки зайвi,
    у менi
    горить душа
    в святiм вогнi.

    “Вогонь добра
    вогонь любовi” -
    а все довкiл
    зiйшло од кровi,
    i треба бить,
    аби любить,
    і мертвих вже
    боготворить.

    Та ти ж людина
    чом оце
    тебе я битиму
    в лице?
    І раз, i другий,
    i добить
    А потiм мертвого
    любить.

    І шкодувать
    за тим, ким був,
    та рiзать далi,
    хто поснув...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (8)


  44. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 12:49 ]
    ЗЕРО
    Перехились над
    гранню Вiчностi -
    побачиш темряву,
    що випалить вуста.

    Всiєю масою
    ти досягнеш
    критичностi,
    але не вибухнеш -
    душа твоя пуста...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (4)


  45. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 10:50 ]
    № 1
    Сльози безсилля
    зла не зупинять
    сльози - не зброя,
    кривава вiйна,
    люди вбивають,
    о! люди всесильнi!
    правда даремна,
    де совiсть нiма.

    Я все питаю:
    - Для чого? Для кого?
    жити, творити,
    палити серця,
    вити вiд болю
    від щастя радiти
    в кожнiй билинцi
    зріти Творця?

    Треба спокiйно
    дивитись на речi:
    ми, як i Всесвiт -
    все гра, тiльки гра,
    гра випадковостей -
    бавтеся ж, діти,
    виграє кращий -
    то Божi слова...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (6)



  46. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17