ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталія Буняк - [ 2011.06.06 15:44 ]
    Ти розлюбив !
    Ти розлюбив ! Прощу! Мабуть так треба!
    Я пташкою від тебе відлечу!
    І в просторах, заплаканого неба,
    Веселкою серденько залічу.

    І в чарах тих, рум'яно веселкових,
    Вплету тебе у барви ніжних снів,
    І місяцем ти у краях казкових,
    Світитимеш, мов долі переспів!





    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  2. Олена Багрянцева - [ 2011.06.06 15:40 ]
    Снідає червень пилом...
    Снідає червень пилом.
    Знову жує без міри.
    Знаєш, сьогодні вкотре
    Буде спекотно й душно.
    Хочеш, я стану зліва,
    В темний куток квартири.
    Просто палке і мокре
    Тіло сховати мушу.
    Перелистай цю книгу.
    Там я – лише сторінка.
    Тільки яка щаслива
    Жінка, коли жадана.
    Знати б, яку інтригу
    Знову готує літо.
    Зраджує червню вітер.
    Рано на серці рана.
    4.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  3. Наталія Крісман - [ 2011.06.06 13:08 ]
    СВІТИТИСЯ ХОЧУ!
    Самотня стою під зажуреним небом,
    Розхристані думи рояться в мені.
    Іду по дорогах, де світле з ганебним
    Сплітаються міцно в клубок веремій.

    Вдивляюся в лиця, читаю їх душі
    По світлі, яке випромінює з них.
    Я там відшуковую те невмируще,
    Яке залишає у вічності штрих.

    А я – що залишу? Яке моє світло?
    Кому воно зможе осяяти шлях?
    Я ж навіть не знаю, чи мої молитви
    Захоче почути Господь в небесах.

    Душа, у тілесні лещата закута,
    Самотньо блукає по грішній землі.
    І навіть в шуканнях одвічної суті
    Так легко згубитися може в імлі.

    Буває, нестерпно важким є на плечах
    Той хрест, що собі я обрала сама.
    Життя моє часто нагадує втечу
    Від власно придуманих ролей-оман.

    Світитися хочу! Хоч світла бракує
    У світі людському, по вінця облуд.
    Я всі свої рани любов’ю лікую,
    Душі не дозволю впокоритись злу!

    Розхристані думи, поснулі бажання
    Зберу у кулак і гайну в далечінь,
    Де в променях сонця, колись на світанні
    Позбудусь навіки усіх потрясінь...
    06.06.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  4. Магдалена Чужа - [ 2011.06.06 12:44 ]
    Невдалі жарти
    Грубі невдалі жарти,
    Наче тупий кинджал.
    Ти зачекай до завтра,
    Нині пройде цей шал.

    Сміху безглузді звуки
    В серці залишать знак.
    Нащо береш за руки,
    Нащо знов робиш так?

    Сиплеш сумне каміння
    Чорних порожніх слів.
    Навіть у спеку зимно,
    Вітром мене ти вбив.

    Тільки тепер не варто
    Знову брести в мій бік,
    Грубим невдалим жартом
    Душу вогнем обпік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Сантос Ос - [ 2011.06.06 12:16 ]
    Мідяки
    Значимість - це гнилі мідяки,
    на які промінює Золото розум,-
    До яких він привик...-
    І якими всю душу завозить...

    І якими завалює їй -
    Всю дорогу у своїй погоні -
    Копить розум прості мідяки,-
    Поки серце безцінно говорить.

    Поки серце до світла летить -
    Прокладайте розу́мом дорогу,-
    Щоб в руках не були мідяки...
    Коли стрінетесь поглядом з Богом.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  6. Сантос Ос - [ 2011.06.06 11:07 ]
    Заповідь
    Не погружайся в гру з головою,
    Не засинай у сні наяву!
    Хай ясність буде з Тобою!
    Пам’ятай про істини строку.

    Не запливай в журби своєї глибину,
    Бо хтось на це чекає,
    І хтось заводить свою гру.
    І реактиви розкидає,
    щоб вкрасти іскру ясності твою.

    Не залізай із головою в дебрі,
    У складності не залізай!
    Бо є вже варіанти легкі.
    Прості є варіанти, Пам’ятай!

    Не розчаровуйся у собі,
    Й себе на дурно не карай!
    Бо все прекрасне є у тобі,
    Про це лиш пам’ятай!

    Не злися сліпо й нерозумно,
    І зопалу ненависть не кидай.
    І перед тим як зреагуєш –
    то подумай:
    І радість свою пригадай!

    Не бійся страху свого шепіт,
    Й не піддавайся ти йому,
    Бо ти із Світом завжди у безпеці.
    І не дано судити нікому.

    І не оправдуйся ніколи,
    Вину свою не відчувай!
    Ти маєш право буть собою.
    Про це лиш тільки пам’ятай!

    Ти не турбуйся надаремно,
    І значимість не завишай!
    Бо все проходить так легенько,
    По твоїй Волі – Пам’ятай!

    За все приємне дякуй щиро,
    Люби свій світ і радуйся всьому!
    І ти побачиш – стане Диво!
    Прокинешся у Райському Саду.

    Люби себе і душу свою
    Вона у тебе лиш одна,
    Віддячить і Вона любов’ю –
    В душі любові – океан.

    Шукай у Світі свою радість,
    Тоді й вона тебе знайде!
    І ти побачиш досконалість,
    І досконалого Себе.

    Дивись на Світ широкими очима,
    І ти побачиш скільки ти знайшов!
    Знайдеш у собі невичерпну силу,
    І зрозумієш, що Отець твій – Бог.


    17.12.2008р. Дякую:-)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  7. Володимир Сірий - [ 2011.06.06 09:33 ]
    Бажання


    Кудою , Господи, ітиму
    До вічних брам Єрусалиму,
    Коли усі дороги світу
    Ведуть до Риму?

    І як до Тебе перелину
    На серця радісну гостину,
    Коли зла темінь огорнула
    Земну долину?

    Шляхи нерідко прокладають
    Отці до пекла замість раю,
    А я до Тебе , милий Боже,
    Прийти бажаю…

    06.06.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  8. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.06 09:16 ]
    Анти-європеєць (літературна пародія)
    Я палю у джипі "Hummer"
    "Marlboro", в натурі -
    Та послати маю намір
    Західну культуру.

    Є у мене секретарка -
    Ой, яка красива!
    До роботи дуже шпарка
    Й без пихи, на диво.

    А у Ніцці на курорті
    Маю гвинтокрила:
    Не люблю я ту Європу -
    Терпіти несила.


    06.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12) | "Анатолій Клюско Західна культура"


  9. Світлана Тін - [ 2011.06.05 23:50 ]
    Я не люблю
    Я не люблю, коли ганебна злість
    Хапа за руки, лізе вперто в душу,
    Борюсь, допоки не відчую млість,
    Бо знаю- вільно існувати мушу.

    Гріхи вночі тихцем переберу,
    Їх у собі ніколи не здолаю,
    Із діжки сліз образи надберу,
    І до сміття охайно поскладаю.

    Навчу себе спокійно споглядати,
    Чужі думки, що власним протирічать,
    Сьогодні вкотре мушу нагадати,
    Що хиже зло мене не покалічить.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  10. Ольга Бражник - [ 2011.06.05 22:56 ]
    ***
    Ти надзвичайно лагідна і ніжна,
    В очах – свята наївність від небес,
    Твоя голівка повна істин книжних,
    Білявий чуб - бубновий інтерес...

    Різниця в суті планів і реалій
    На те й існує, що поки живеш –
    Блефуєш в гурті псевдолібералів
    В надії на кінцевий роял-флеш…

    І ось душа в ломбарді на полиці,
    А попит на уживані тіла
    Давно побив рекорди всіх позицій
    Добра і зла

    05.05.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (9)


  11. Анастасій Гречкосій - [ 2011.06.05 21:07 ]
    Політичним імпотентам
    Де ви засіли, у яких коморах
    Жрете меди і закордонні гранти?
    Коли по східно-західних просторах
    Лютують навіжені окупанти?

    Єхреновські ширяють малороси,
    Узваровські й ахматовські фанати.
    Своїм богиням заплітають коси,
    Будуючи незлічені пенати...

    Чи ви вже Україну збудували:
    Свою, довічну, банківську й котеджну?
    Своїх дітей уже прилаштували
    Й родиноньку неміряно-безмежну?

    Земля ж - голодна. І такою буде,
    Доки народ не стане знов до бою!
    Вас, імпотентів, розітре й забуде -
    Й вестиме сам державу за собою!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  12. В'ячеслав Романовський - [ 2011.06.05 19:28 ]
    НА РУНЬ РОНЯЄ РАНЬ РОСУ...
    На рунь роняє рань росу. А рінь
    Ковтає лінькувато хвилю сонну.
    У час оцей серед лісного сонму
    Пробуджуються тисячі створінь.

    Неквапно гамом ожива окіл,
    Торкається пастель рожева сходу.
    Закину вудку у сутемну воду:
    Линами славен лагідний Оскіл.

    ПахнЕ татарським зіллям вітерець,
    Промінчиком грайливо бризне в очі.
    І тільки непорушний поплавець
    Рибальське серце втішити не хоче...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (19)


  13. Оля Оля - [ 2011.06.05 19:13 ]
    ----
    казалось, что опасность миновала.
    и я почти что бросила курить.
    но снова ты. и снова я попала.
    все алкоголь. заставил позвонить.

    жду - не дождусь, когда меня отпустит
    твоя, моя, - нет, общая - весна.
    да как ты мог так откровенно струсить?
    наверно, в этом и моя вина.

    но все же, сколько можно издеваться
    и изводить меня, сидя во мне?
    мне нужно научиться отвлекаться.
    тебя уже хватило, верь, вполне.

    но что-то вдруг внутри возьмет заноет..
    да что заноет - дико закричит.
    и я себя никак не успокою -
    ты снова безразлично промолчишь.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  14. Костянтин Мордатенко - [ 2011.06.05 19:20 ]
    Д у м з а
    Оця уся статево-описова бридня
    так званих «молодих поетів»,
    що називають свої тексти «верлібрами» –
    хай далі називається «верлібрами»,
    бо милозвучність цього слова: «веРлібР»,
    насправді викликає асоціацію «тупої поверховості»,
    «прокляття роду», «рАбської покори моді»;
    це нагромадження – «еР»,«еР» –
    язик ламає і розорює, мов череслОм,
    і піднебіння, і гармонію
    афро-французьким злом
    і Ейфелевою зверхністю пригнічує…
    Бо вільні вірші – це думки прямі, що вибухають
    і римОвані кордони – руйнують: свіжістю емоцій, почуттів;
    світлина вражень – дУмза: думка прозою…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (17)


  15. Анатолій Клюско - [ 2011.06.05 18:53 ]
    Вітряк
    Казку дитинства неначе
    Розповідаєш, вітряче.
    Мова скрипуче-легка
    У вітряка.

    В сивих туманах дороги
    Босі втопилися ноги,
    Іскрою думка мелька
    Про вітряка.

    З вирію я повернувся,
    Обрію серцем торкнувся.
    Щемно.І ніжність така
    З крил вітряка.

    Чорні натомлені крила
    Часточку серця вхопили
    В думах же завше блука
    Скрип вітряка.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  16. Анатолій Клюско - [ 2011.06.05 18:43 ]
    Із варяг у греки
    І.
    ...Кривавить ноги. Боже, як далеко!
    Уже травинка кожна - наче цвях...
    Його прозвали: "Із варяг у греки" -
    Сльозами, як дощем, омитий шлях.

    Палає степ. Велично і розкуто
    Довкола шаленить ковильний вир.
    Палає степ, але ж не палить пута
    Тієї бранки, що женуть в ясир.

    Й татарських коней той вогонь не палить,
    Лиш зрадницьки шепоче: "Гей, скоріш!".
    Вовк-людолов підгнилі ікла скалить
    І в думці підраховує бакшиш

    За білі перса, за тендітне тіло,
    Яке взяло у матері дівча.
    Воно б під серцем козака носило,
    Тепер носити змусять татарча.

    Те татарча, що матінці на муку
    Навчиться ще тримати ятаган.
    Шугне у Дике Поле, як зміюка,
    І затягне ненависний аркан.


    ІІ.
    ...Палає степ. І зовсім не велично
    В степу асфальт гадюкою петля,
    З п'янких небес вривається оклично
    В дівоче серце клекіт журавля.

    Чого це настовбурчився лелека
    І голову поважно відверта?
    Шлях віковічний "із варяг у греки"
    Підступністю нагадує хорта.

    Чом поспішаєш ти за море синє,
    Напнувши груденята, наче лук?
    Вже доля добровільної рабині
    Вплітається в колісний перегук.

    Як дико це - рабиня добровільна!
    Як страшно це - підстилка для крука!
    Була б праматір од могили вільна -
    Скарала б - не здригнулася б рука!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  17. Наталя Чепурко - [ 2011.06.05 13:52 ]
    Пророчі псалми
    Ти блукав по світу в пошуках притулку
    Для думок несамовитих- позову душі.
    Ти шукав кохання в таємних закутках.
    Ти складав у скарб поцуплені вірші.

    Всі шляхи вели тебе до перехрестя...
    Визнаний пророчити володарські псалми.
    Обійшов у пошуках ярове предмістя,
    Вкрай відлюдженні ліси... лани... холми...

    Врешт знайшов! Натхненням пролунала
    Пісня в серці щирою нотою любові...
    Зірка невагома з неба в руку впала,
    Засіяла маревом в кожнім твоїм слові.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Григорій Слободський - [ 2011.06.05 12:49 ]
    ...
    Погляну на право
    зелені Карпати.
    вліво погляну,
    в зелені красі,
    Україна мати.

    Надомною небо
    У сонячному сяйві
    співи пташині
    не бувають зайві.

    Червоні троянди
    Простягнули віти
    Туляться до сонця,
    Як до матір діти

    серед хлібів в полі
    співає дівчина,
    у співах і в квітах
    моя батьківщина.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Дар'я Влад - [ 2011.06.05 10:23 ]
    Куда-то задевалось пианино...
    Куда-то задевалось пианино,
    Погасли в доме одиноком звуки.
    И к клавишам, давно уж пожелтевшим
    Не прикоснутся больше в ритме руки.

    Куда-то задевалось пианино!
    На стенах комнат надписи о боли,
    Хозяин не вернётся, и не ждите -
    Для счастья не хватило силы воли

    "Куда-то задевалось пианино..."
    Как заклинание шептал мужчина в сером,
    Ведь с кровом вместе разум он утратил,
    И мысли увековечивал он мелом

    Куда-то задевалось пианино.
    Он не как все, он совершенно иной масти!
    Писал на стенах дома заклинанье,
    И зазывал к себе мадам, что звалась Счастьем.

    Куда-то задевалось пианино,
    Отвыкли стены от привычных си-бемолей.
    Хозяин не вернётся, и не ждите -
    Для счастья не хватило силы воли.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | ""


  20. Тетяна Яровицина - [ 2011.06.05 09:49 ]
    Зігріймо день прийдешній
    Годинник природи нам гостя приводить –
    вже місяць безпомічно згас...
    Іде, світанковий, із сонцем ранковим...
    Яким же він буде для нас?

    Прокинулись квіти, щоб гостя зустріти,
    із ним привітатися чемно.
    Віщують негоду прогнози погоди
    даремно, даремно, даремно!

    Час гостя вітати – цей день зустрічати.
    І буде він, люди, таким –
    холодним чи теплим, легким чи нестерпним –
    якими ми будемо з ним.

    Хай день буде гарним, ясним і безхмарним,
    найкращі звучать побажання,
    даруються квіти, плекаються діти
    в коханні, в коханні, в коханні!

    Хай сонце надії теплом нас зігріє
    і рідні обличчя людей!
    Хай посмішки щирі в життєвому вирі
    освятять сьогоднішній день!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Іван Редчиць - [ 2011.06.05 06:31 ]
    ВЕСНЯНИЙ ВАЛЬС
    Ми знову зустрілись весною,
    Всміхаються квіти до нас.
    Хай щастя дзвінкою струною
    У серці бринить повсякчас.

    Хай душу на многії літа
    Весна забирає у бран,
    Сп`янілу від щедрого цвіту
    Огорне блакитний туман.

    Хай доля, минаючи муки,
    Шовками вистелює шлях.
    Цілую хмільний твої руки,
    І тихнуть слова на вустах.

    Ми знову зустрілись весною,
    Всміхаються квіти до нас.
    Хай щастя вирує рікою,
    І ніжно бринить юний вальс...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  22. Ондо Линдэ - [ 2011.06.05 00:46 ]
    просто так
    белоголовьем одуванчьим,
    пыхтением чертополошьим -
    живи, душа моя, вчерашним,
    живи, душа моя, возможным.

    а если ты опять откажешь,
    как сердце посреди печали -
    живи, душа моя, бесстрашьем,
    времен уже не различая.

    2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  23. Віталій Ткачук - [ 2011.06.05 00:44 ]
    * Post. Senses. Ексгумація по живому *
    вона
    не дуже вдало
    добирала черевичкам одяг
    але між тим
    усі сезони й кольори
    слухняно пасували їй
    чи мабуть перед нею
    її волосся
    зловживало зміною відтінків
    я дратувався - "годі"
    вона ж неначе вето
    накладала тіні
    над прірвою очей
    зануривши моє "не смій"
    в безхмарний погляд
    з вилисками хмелю
    і я тонув
    хоч плив до світлого
    та світла сутінковий метастаз
    губив наступне із моїх життів
    і поки темрява
    наосліп укривала
    безсоромних нас
    у мене вдруге прорізався
    ЗІР

    вона
    не кликала
    своє дитинство прізвиськом
    "веселе"
    тому в теорії
    про неї знавчих теорем
    найбільше я любив
    доведення до сміху
    та якось
    наша вірність
    наша віра
    всього за ніч
    осунулася селем
    під град ридань
    що сік моє плече
    що врешті стих
    і профальшивив
    на всепробачення мотив
    а в шиби березнем
    жбурляла віхола...
    а далі - гул пустого міста
    відстані
    побачень лічених луна
    симптоми втрати
    і діагноз блуд
    неповносправні - бо
    з новим ускладненням -
    не брати слухавки - вона
    і я з новим - ненавидіти
    СЛУХ

    вона
    ще звісно плакала
    проте ці сльози мимовільні
    без решти я зціловував
    а їх солонуватість
    і рясне тепло
    нагадували море
    ми знали теж
    солодкий холод -
    морозивом у перехресті губ
    сплетільно
    прагенетичний голод
    усіх не-по-любові поколінь
    нас поглинав
    сплітаючи вузлом
    зі спрагою
    без опору й опори
    ми годували з рук
    здичавілі секрети
    неприручених утіх
    табу зірвавши розпивали страх
    я відчував тоді -
    життя не прісне
    хай і не навік -
    вона -
    його терпкий правдивий
    СМАК

    вона
    боялась вибору
    відтак він падав на парфуми
    в житті за звичкою
    пригода - навіть
    випадковий аромат
    із галереї склянок
    я ж пам"ятаю
    запах
    її приталених бажань
    оголених як струни
    тонку есенсію
    взаємності розлук і стрітень
    і пальців тонкощі
    в сум"ятті простирад
    і просто рай паруючого стану
    вона стійка
    кінцевий концентрат
    її ефір не вивітрили сни
    її феномен - феніксизм огню
    пожежа мрій мене обвуглила
    черствий
    а згадку донесе мов дим -
    у мене вже загострюється
    НЮХ

    вона
    не дозволяла братись
    на прогулянці за руку
    тим якнайближче
    я хотів стискати відчайдушно
    тет-а-тет обійми
    ізолювавши осуд
    у резервації "Люблю-і-край"
    в наметі номер Двоє
    до серцестуку
    притулившися щоками
    ми видихали
    на мороз-по-шкірі
    гарячі написи "тобі"
    на вдих приспавши
    ненаситне досить
    було...
    тюльпани в ліжку
    віддавали атлас пелюстків
    рожеву кров
    а ми - тіла
    податливі на спротив
    тепер ми - суто дух і дощ
    у просторі
    де замиканням
    contra й pro
    вона зійшла до мене
    струмом
    через
    ДОТИК






















































































    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Тін - [ 2011.06.04 23:16 ]
    Відпусти
    Розімкну свої пальці стальні,
    Відведу сумні очі в пітьму,
    Заберу спраглі ночі та дні,
    Тінь твою із собою візьму.

    Я тебе, мов скажений кохав,
    Марив вдень і вночі шаленів,
    Кожну думку твою я вже знав,
    Більше кисню тебе я хотів.

    Невгамовною пристрасть була,
    Зупинити себе я не вмів,
    Крадькома ти від мене пішла,
    Не сказавши і декількох слів.

    Я шукав тебе лютий, мов вовк,
    Нападав на сліди запашні,
    А побачивши, зблідло замовк,
    Бо відчув:не кохаєш вже, ні.

    Я добився б тебе, якби міг,
    Аби смутку мого не пізнала,
    Але мозок осяло :«Гріх»!
    Ти своє вже давно відкохала…

    «Двічі в воду одну не ввійти, -
    Переконливо вела ти мову, -
    Якщо любиш мене-відпусти,
    І когось покохай собі знову!»…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  25. Анастасій Гречкосій - [ 2011.06.04 22:35 ]
    Незалежність
    Що то за церква надпатріархату,
    Яка заполонила наші лаври?
    То політичний інструмент царату
    Нового, що вособлюють кентаври

    Московські й петербурзькі різноликі -
    Вони у ярма люд наш запрягають!
    Імперські морди й малоруські пики
    В ток-шоу сусідніх зайдів сновигають.

    То їм ганьба - отим "кацапам клятим"?
    О ні! Вони стоять за власну славу!
    Це ми здалися газовим магнатам
    Та іншим нуворишам на поталу.

    Так мудрий управитель москворецький
    На будку вкаже меншому барбосу,
    А нам: блаженство! - хоч один донецький
    Вкраїнською говорить без поносу.

    Отож славімо Нелжедмитрія ми
    Він - справжній утішитель і розрада:
    Жбурне хохлів до боргової ями,
    Й сіятиме одна - його - порада.

    Сказав "порада" я? Ну... то для рими.
    Та ліпше - кабала або неволя
    Економічна. Вже цей обрій зримий
    І з найоптимістичнішого поля.

    Лижімо ж всі північний чобіт грузний,
    Аби самим повірити достоту,
    Що ми - єдиний нарід: постсоюзний...
    І линемо в щасливую спільноту!
















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  26. Олег Доля - [ 2011.06.04 22:31 ]
    Не стоит врать.(Имажинизм) (О.Д.)
    Не стоит врать.(Имажинизм) (О.Д.)

    И нечего на правду скалить зубы!
    Коль если лжец… тогда уж постыдись!
    Пусть громом разразятся Ваши губы,
    Они в обман недавно чуждо повелись!!!

    От’яренная лживая манера -
    В глаза и в уши слышать тот же бред!
    Ли я достоин лжи? Ли я во лжи изведан,
    Ли я оставил Вам поэтам черный след?

    Я человек! Мы все- поэты в жизни,
    Кто путь придумал – тот и сделал шаг!
    Кто гениален – тот народом признан!
    Коль если врал – так не увидел благ!!!

    Соврать не сложно, страшен седой друг,
    Сложней вранью не истинно поверить…
    Ведь это наш единственный недуг!!!
    Вот если бы на правду всех проверить…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  27. Віктор Ох - [ 2011.06.04 22:29 ]
    ЕТАПИ:

    – Народитися;
    – Рости;
    – Всьому радіть;
    – Полюбить;
    – Дітей і внуків завести;
    – Розібратись що й до чого;
    – Постаріть;
    – Утомитись від усього;
    – Відійти.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  28. Віктор Ох - [ 2011.06.04 22:49 ]
    Культура як накопичення

    Накопичення предметів, досвіду і знань –
    це культура (наче смітник всіх отих надбань).
    В тому звалищі знайти щось можна лиш тоді,
    як якісь орієнтири маєш в голові.
    Отоді всі ті завали може й розгребеш,
    і зерно раціональне в хаосі знайдеш.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Сірий - [ 2011.06.04 21:12 ]
    *--*--* / день розпочинаю/
    День розпочинаю свій не з кави,
    Не пробіжки в парку між алей,
    А десятка доторків ласкавих
    До коханих рук, рамен,грудей.

    Сонце заглядає в повне око
    У кімнати спальної вікно:
    Уставай безстидний лежебоко,
    Люди на городі вже давно!

    Хай чекає кляте лабузиння,
    Гойно не вибучує стебла,
    Туго буде цюкати ґаздиня
    Їх після мого рукомесла.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  30. Зоряна Ель - [ 2011.06.04 15:12 ]
    ***
    із тебе і мене щодня проростатиме сонце,
    а місяць до себе щоночі навсе прикує.
    і зорі на вухо у снах нам повідають конче,
    як тиси могутні плекають коріння своє.

    пір’їна жар-птиці із нижнього неба повисне
    у межах досяжності – руку лише простягни,
    і нявки спокусливо стануть заводити пісню,
    злетівши босоніж з Карпатських пахких полонин.

    на ранній флоярі тужливо заграє чугайстер -
    довкіл сон-травою блакитною світ поросте.
    захоче заморська царівна тройзілля украсти,
    та цур перетворить його на бадилля пусте.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  31. Анатолій Клюско - [ 2011.06.04 15:31 ]
    Розкраєне серце
    Розкраєне серце на дві половини.
    Одна половина - любові руїна,
    А друга по світу блукає до ранку
    І ночі стрічає в обіймах коханки.

    І карі ще рідні, і сині кохаю.
    У цих вже тонув, ну а в тих утопаю.
    Роздвоєне серце вже вкотре голосить
    І чарів кохання, і прощення просить.

    Барвінковий поклик горить синьоко,
    Той, другий, пече, наче рана глибока.
    І хочеться кинуть і вже не підняти
    Розчахнуте серце - розпуку прокляту!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  32. Анатолій Клюско - [ 2011.06.04 15:01 ]
    Податковий романс
    І очі – здатні чарувать,
    І стан - неначе у богині!
    З таких не робляться рабині,
    Над нами їм владарювать.
    Тож, в унісон моєму слову,
    Вона – інспектор в податковій!

    Тепер, мов до кохання храму,
    Спішу у цей суворий дім,
    Про щастя мріючи у нім,
    Надіючись на милість дами…
    Відкрию їй сердечні статки
    І - квітами віддам податки!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Вітер Ночі - [ 2011.06.04 14:45 ]
    Так гірко враз...
    Так гірко враз, так безнадійно тоскно
    Від простору схвильованих очей,
    І визначений час стікає воском
    В озерця плям непотребу речей.

    І потерпа надія в спраглій люті,
    І по стіні з-під пальців щось крихке.
    І дошкребтись зневажливої суті
    Крізь зойк і сміх, – бажання нелегке.

    Нічев’я фраз. І почина натомість
    Обридле Я у просторі очей
    Шукати порятунку вічній втомі
    В озерцях плям непотребу речей.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (22)


  34. Оксана Карпевич - [ 2011.06.04 14:09 ]
    Не треба сліз

    Прош`у, давай обійдемось без сліз,
    Хоча струмком з очей летять додолу.
    Усі « прощай» повторимо на біс,
    За мить Тобі вже стану я чужою.

    Благаю, жодних зайвих слів чи мрій,
    Дарма, що сни залишаться між нами.
    А сльози- просто подих чорних вій,
    Останній раз торкаєшся устами.

    Не треба сліз, достатньо наковталась,
    Прости, що я бул`а Тобі не Тою,
    Так необачно в мрію закохалась ,
    Сьогодні… Вже стаю Тобі чужою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  35. Сантос Ос - [ 2011.06.04 14:26 ]
    Пропало Щастя
    Пропало щастя - загубилось,-
    Пішло кудись собі з Землі...
    А тільки люди залишились,
    Які не знали Щастя Мить.

    А тільки люди залишились,
    Які отут погрузли в сон,
    У світі шуму зупинились,
    А в них щей щастя не було...

    Шукають щастя тут у грошах,
    У них, в єдиних, бачать шанс,
    Та є невірним їхній пошук,-
    Бо не грошами тішиться Душа....

    Душа літає в ароматах-
    У заспівахх пташок-весни,
    Її потрібно упіймати,
    Й за нею тільки вдаль іти....

    Полине вна за небокраї -
    У пошуках стежок-Мети,
    Ати відправ за не намір,
    І просто за душею йди.

    Дякую:-)

    04.06.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  36. Сантос Ос - [ 2011.06.04 14:54 ]
    Мить
    Немає куди поспішати,
    не треба до чогось спішить.
    Це варто давно уже знати –
    Що унікальна й прекрасна
    Ця Мить…

    Не треба бездумно спішити,
    Хай без тебе погудить реактив,
    Бо йому необхідно робити,
    Щоб ти рвався кудись і спішив.

    Бо ця мить дивовижна й єдина …
    І цю мить проживаєш лиш раз…
    Ця мить одна й неповторима,
    Бо не повернеш час назад.

    Зупинись! Прокинься!
    Навколо щастя мить!
    “Хто поняв смисл жизні, -
    той нікуди не спішить!”

    Я зупинив думки на хвильку –
    Й відчув, що я тепер живу,
    Побачив щастя миті…
    І мить Єдину,
    Мить Одну.

    17.12.2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  37. Нико Ширяев - [ 2011.06.04 13:51 ]
    А там снисходительны...
    Совершенно забесплатно
    Для небесных тел вдали
    Очевидны и понятны
    Судьбы суженых Земли.

    Свыше Млечная Дорога
    Будто нижет ниткой бус
    Сил небесных и земного
    Неразгаданный союз.

    В тайных снах влюбленным ведом
    Полный блеска водоем.
    Под сурьмленно-звездным небом
    Быть им выпадет вдвоем.

    Вопреки числу коммерций,
    Никому не знамо как,
    Золотые тайны сердца
    Прозревает Зодиак.

    Все законы этой дачной
    Почты сходятся. И в ней
    Без купюр струится брачный
    Свет и сумерки людей.

    Наи эта наипочта
    Снисходительная. Влет
    Звезды скрашивают все, что
    Кто кому еще соврет.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Нико Ширяев - [ 2011.06.04 13:30 ]
    Подросток
    Смяты шорты, снято платье,
    Умножая всякий стыд,
    С имитацией зачатья
    Кто-то с кем-то мерно спит.

    Стоны чаще - счастье ближе.
    Ритм эпических атак
    За фанерной стенкой слышит
    Пятиклассник-Телемак.

    Фантазирует невинно
    Он о том, как в мертвый час
    Одноклассницу Мальвину
    Сексу лютому предаст.

    В ней кило под тридцать вроде,
    Но и эту полуплоть
    По аллеям парка водят
    Между двух фригийских теть.

    Размечтался наш-то несус-
    Ветный полуидиот,
    Как с годами купит "лексус"
    И Мальвину умыкнет.

    Все сто семьдесят в аорте!..
    Спи во снах, пока один!
    Вскоре кровь тебе подпортят
    Где-то с дюжину Мальвин.

    Спи, мышонок, тихо-тихо!
    Будь ты Цезарь или Брут,
    Вот тогда хлебнешь ты лиха,
    Как Мальвины набегут.

    Затихает санаторий.
    Золотой песочный храм
    Равнодушно стелит море
    Человеческим страстям.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Олекса Юрін - [ 2011.06.04 08:17 ]
    До виборів
    Розбиті ущент дороги,
    В оселях живе остуда,
    Стежиною однорога
    Зникає бюджет внікуди.
    З білбордів хриплять химери,
    Обшарпані вкрай під’їзди,
    Щось на посаду мера
    влізло.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  40. Софія Кримовська - [ 2011.06.04 01:25 ]
    ***
    Міряю слово болем.
    Болі – словами. Радше,
    мірятиму тобою
    все, що у світі наше.
    Все, що минуло раптом.
    Звісно, жаліти марно.
    Та, що з тобою, рада
    і надзвичайно гарна.
    Та, що з тобою нині,
    ніжна і геть наївна.
    Лиш не кажи дружині,
    хто і кого не кинув.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  41. Олександр Бик - [ 2011.06.04 00:05 ]
    ^^^
    ...Після того що завтра буде - уже давно
    розраховано вектор і час для твоєї втечі -
    Кілометри стерні у вузлах незакінчених речень
    попливуть... І плювати на те, що під но-

    гами твоїми зупиниться куля земна,
    Ти ітимеш туди, де дороги назавжди закриті,
    Де між римами сонце сідає і сходить щомиті
    і нікого... Нікого... Нікого крім тебе нема...


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  42. Олекса Юрін - [ 2011.06.03 20:58 ]
    БОРА-БОРА
    Навколо ті ж офісні стіни,
    І вирвусь я звідси нескоро,
    А мрію, як ранок зустріну
    На острові Бора-Бора.

    Подібно прекрасним фрегатам,
    Розкинувши руки я стану,
    І зіркою буду стояти
    Під сплески долонь океану.

    В лагуні – прозоро і мілко,
    Пірнатиму світом забутий,
    Зі мною в компанії – тільки
    Акули і баракуди.

    Коли ж килим ночі простелять
    Й ліхтарики неба запалять,
    Дивитимусь мрійно на стелю
    Казкової хатки на палях.

    У сні збільшу сили удвоє,
    Й на гору Пахі, як по сходах,
    З вершини якої бог воєн
    По райдузі ще не сходив.

    25 квiтня 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  43. Олекса Юрін - [ 2011.06.03 20:45 ]
    Трохи романтики

    За темінню втекла гроза,
    Пташки повторювали ноти,
    Звичайно, був я тільки «за»,
    І ти, мабуть, була не «проти».

    На небі плавилась зоря,
    В руці тремтіли орхідеї…
    Між нами промайнув заряд,
    Ще невідомий Фарадею.

    День починав своє есе,
    Бо для роману дня замало…
    І я готовий був на все…
    Надворі зрадницьки світало…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Олекса Юрін - [ 2011.06.03 20:05 ]
    Порада митця(ю)
    Звернутись хочу до митця,
    Я ж по своїй природі,
    Також митець й порада ця
    Ще стане у нагоді.

    Йти на ганебний компроміс
    Із владою - огидно,
    Ти маєш, друже, як на біс,
    Життя прожити в злиднях.

    Стій на своєму до кінця
    І як митцю годиться,
    Гартуй сталевий дух борця
    У затишній в’язниці.

    Скажу тобі насамкінець:
    Як проби не пройшов ці –
    Тоді ти зовсім не митець,
    А зірка, та, що в шоці.

    І хай життя летить в дуду,
    Зусиль митця не стерти,
    Тобі ще й премію дадуть,
    Посмертно.

    27.03.2011 р. 1:10


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  45. Олекса Юрін - [ 2011.06.03 20:45 ]
    У стилі буддизму
    Коли мені не вистачає слів
    Й думки зібрати разом я не можу,
    Чекаю на прозріння, наче Ошо,
    (Чи є таке, від чого б я прозрів?)

    Коли душа пала від почуттів -
    Ці почуття не висловиш словами,
    Лишаться сон, і спокій Далай-лами,
    І лава слів, що кратер причаїв.

    Коли усе набридло вкрай мені,
    Сідаю на підлогу в позі Будди,
    До біса все, хай буде те, що буде,
    Думки, слова, події… Геть, дурні!!!

    28.03.2011
    2:20


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  46. Василь Галас - [ 2011.06.03 20:10 ]
    ПРО ЖИТІЄ МОЄ, ТВОЄ І БДЖІЛОК


    Був людським царем бухгалтер
    Ющенко не рік...
    А не витримав аудита -
    вигнали торік.
    Заслужив - йому зневага
    від народу є.
    Та про царське Вітя й далі
    марить житіє...
    Був людським - тепер бджолиним
    бачиться царем.
    І, таки, на плечі бджілок
    ляже тягарем:
    бо новий монарх старому -
    факт - благоволить.
    Хай тим Ющенком у бджілок
    голова болить:
    хай нам ними має владу -
    як в листі просив...

    Не указ би - вирок бджолам
    цар оголосив.
    Можу я заприсягтися
    й перед вівтарем:
    збанкрутує вмить бджільництво
    с Ющенком-царем.

    Травень 2011



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Гольдін - [ 2011.06.03 19:05 ]
    Рембо
    Був батько офіцер, для неньки – сатана,
    А мати – влада, що на груди давить.
    Він стільки сліз пролив, ще більше, ніж вина.
    Він знав людей, і не спізнавши слави,
    Порвав її струну на декілька частин:
    Для юності одну, а інші – тихоплин
    Нужденного буття. Мертвяк рухомий
    В нім переміг поета двійника.
    А той сприймав і ницість, і саркому
    Належним, наче патінь мідяка.

    Вивчати всесвіт остобридло юним.
    Що з того, як озвуться звичні руни?
    Якби ж сама та руна почала
    Чудних пісень тремтливої примари.
    Здавалося в небесній ямі зла
    Спалахують небачені Стожари.
    Добро, кохання – мова застаріла.
    Світ не такий, і біле вже не біле.

    Все стале – не опора. Тільки тверді
    Своєї не знайшов, як не шукав.
    Його надії хворі та обдерті
    Торговець і невдаха катував.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Гай - [ 2011.06.03 18:19 ]
    Залий, запий, не ний... забий!
    Залий собі за комірець
    Щоб на усе пусте забити!
    Повір, бо це ще не кінець,
    Буває гірше, треба жити!

    Запий пігулку ту гірку,
    Не ний, що вже немає сили.
    Навчись радіти маяку,
    Якщо шторми тебе не вбили.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  49. Світлана Тін - [ 2011.06.03 18:29 ]
    Він на весілля не прийшов
    Він на весілля не прийшов, а гості весело чекали,
    Мабуть дороги не знайшов, чи може мало його знали.
    Із сукні сива білизна прокралась тінню на обличчя,
    Для когось просто новина, для неї начебто узбіччя.

    Село пригодами живе, жаліти стане, чи знущатись,
    Та від образи на лихе не можна в собі заховатись.
    Чудес на світі не бракує, життя їх має про запас,
    Одне нагальне, як повітря, приберегло воно для нас.

    Як дружба з дружкою стежками разом блукали уночі,
    Про те нікому не сказали, несуть до хати калачі.
    Проходив вулицю дивак, і паспорт був в його костюмі,
    Вмовляли разом юнака, щоб врятував дівчину в сумі.

    Давно весілля відгуло, підміну мало хто помітив,
    Десяток місяців пройшло, річницю парубок відмітив.
    Любились разом, мов птахи, жили, підібрані дивами,
    А щастя світле та добро переплелися з їх роками..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  50. Галина Фітель - [ 2011.06.03 14:19 ]
    пародія «За що?»
    Пародія

    Ну й султана доля вслала.
    Комунізм - от время славне,
    без Майданів, все по плану,
    все та Тося устигала.

    Я ж до Персії, Ірану,
    на Канари, світу край.
    Хоч не знала слів з Корану,
    партквиток – дорога в рай.

    А тепер ця незалежність
    кісткою поперек горла.
    Не ведеться шеф на нєжність,
    не встає, хоч майже гола,

    і казки йому, і танці,
    животом, стегном, вуаллю.
    Лиш наради, збори вранці,
    рейтинги і нацментальність.

    Розкатала нижню гУбу,
    силікон так не поможе.
    Хоч пакуй торби на Кубу,
    кажуть, там ще жити можна.

    Може, там на падишаха
    я нарию компромат.
    Бо інакше хоч на плаху,
    як не шах, то зразу мат.

    03.06.2011.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1151   1152   1153   1154   1155   1156   1157   1158   1159   ...   1815