ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.12 14:04 ]
    На могилі Івана Сірка
    Не вірю я, що ти
    Отут знайшов свій спокій.
    Не вірю, що тобі
    Вже байдуже за нас,
    Бо й досі вечори
    Приходять кароокі
    І ранішні зірки
    Розбуджують наш час.

    До тебе я прийшов,
    Як-то до свого батька,
    Бо знаю наперед:
    В нас є про що казать.
    Я подихи Дніпра
    Приніс тобі на згадку,
    І Хортиці любов
    Я мушу передать.

    В нас буде все гаразд,
    Бо ми з тобою разом.
    Ми волю здобули,
    Хліб зріє на ланах.
    Що важко - не біда
    Все краще буде з часом,
    В це вірю, цим живу,
    Як пом"ять у віках.

    Багато чув байок
    Про тебе і про всяке.
    Та я і не шукав
    Тебе серед святих.
    Хай брешуть вороги,
    А гавкають - собаки
    Вклоняюся тобі.
    Раніш, пробач, не міг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  2. Марі Вольная - [ 2010.08.12 14:41 ]
    Квапливі дні.
    Квапливі дні. Усе кудись біжиш..
    Спіткнувшись, падаєш, встаєш і знову…
    Усе вперед, на місті не стоїш,
    і в той же час, так й не досяг нічого.
    Біжиш, біжиш… і вже немає сил,
    дратуєшся на все, на всіх, даремно.
    В той час, як пір'я з твоїх крил
    облазить впевнено, невпинно, повсякденно.
    Ми аж занадто звикли до невдач,
    хворіти кожної зими на ностальгію,
    латати серце, із надією, що час
    все вилікує, зітре, змиє…
    Ми аж занадто звикли так як всі,
    за течією завжди було легше,
    і лиш сміливцям проти течії,
    вдавалось вирватись, і кожний раз
    як вперше.
    Облазить пір'я, маска тісно жме,
    і вже забули почуття польоту…
    У цьому світі залишається одне
    за течією ти, або ти проти.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  3. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.12 11:18 ]
    На перехресті минулих літ.
    Яка предовга осіння ніч
    І не минає,
    А я із правдою віч-на-віч -
    Ось так буває.

    Чи так насправді колись було,
    А чи приснилось,
    Що буйним цвітом все зацвіло,
    Як ми зустрілись.

    На перехресті минулих літ
    Зійшлися долі.
    До ніг стелився бузковий цвіт,
    Світ божеволів.

    Весняна ніч повінчала нас,
    Благословила,
    Та темна хмара в урочистий час
    Зорі закрила.

    Не заспівали пісень дружки,
    Скрипки не грали…
    Сватам весільнії рушники
    Не пов’язали.

    Лиш щебетали нам солов"ї,
    Аж заливались,
    Верби, схилилися до землі,
    Сумно зітхали.

    Доля укрила зоряний час
    Трав оксамитом.
    Красна весна поєднала нас,
    Щоб розлучити.

    2005 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  4. Ярослав Ковальчук - [ 2010.08.12 11:30 ]
    У пошуках гармонії
    На цій землі, що скверною багата,
    дотримуйся закону головного:
    лише любов, яскрава і крилата, -
    це вірний шлях до щастя неземного.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  5. Марина Єщенко - [ 2010.08.12 10:51 ]
    * * *
    Ти ходиш в моїх долонях,
    Не можу заснути – у шпарину
    Загляне опівночі доля,
    А я, мов сестра Гагаріна,
    Так вірила в синій колір,
    Доки дощем не вдарила.
    А, може, було й не сором
    В долонях, у закривавлених,
    Не втримати матадора.
    Любила колись безтямно –
    Забуду тепер не скоро.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (37)


  6. Іван Тятива - [ 2010.08.12 09:49 ]
    * * *

    Така вода – як світло древніх вулиць.
    Вітри у церкві...
    Аж скриплять свічки.
    Ми досягли свободи і забули
    На шкірах верб, на венах у ріки.

    Із неба кров – немов луна сльозини.
    З очей дими засніжені – і край.
    Коли прожив життя до половини,
    Душевне тіло, на душі – кора.

    Хвороба зір і зоряна хвороба
    Лікуються косою на косі,
    Яка сяйне – й таке тобі поробить,
    Що не врятує й прірва голосінь.

    А вже тоді кому мені напитися?..
    Безльодні люде.
    Нас ніхто не чув.
    А батьківщина щира і немита
    Міняє хрест крилатий на свічу.

    А в світі те правдешнє,
    Що гониме.
    Красивих мавок – хоч сиди і плач...
    Лише одна з найближчими очима
    Взяла за серце, в долю повела.

    Така уся, як світу світле свято,
    Що втратив я раніше, ніж знайшов...
    А древній сум,
    Із Древа розпочатий,
    Пішов, як струм,
    Кудись навік пішов...



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Заруба - [ 2010.08.12 09:03 ]
    Сковорода
    Отак патерицю узяти і міряти Всесвіт,
    Його глибину, всеосяжну його широчінь,
    Щоб потім банально лиш на п'ятисотці воскреснуть
    Зі знаком масонським по лівім, чи правім плечі?

    Так силився світ раз по раз нас в тенета спіймати
    Де лабета медів, де жінки і принадні слова,
    Та кожному городу нрав свій положено мати
    І кожна, таки ж бо, іміє свій ум голова.

    Тож знову у мандри. Ціпок натирає правицю.
    Що та катедра, гроші і почет – облудна мана,
    Журавель із руки не клює, як жовтобрюх-синиця,
    Стовпів неотесаних безліч, та гріш їм ціна.

    Вони є і були. І вони, і на них розпинали.
    Визначали кордони знання, де за межі не руш!
    Чи ж вдягтися, як ви, в шкіряні манускриптні аннали?
    Чи пастирем бути селянських натруджених душ?

    Най же мудрість некнижна можновладцю уперчить мороки,
    Філософія серця для людей, для душі і ума,
    Прозирай небокрай, у трикутник уписане око,
    Де вселенська любов як дитину весь світ обійма.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  8. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.12 08:37 ]
    Моя свобода - це моя вендета.
    Ні, не за себе, за тебе боюся,
    Бо в круговерті невідкладних справ
    Всі почуття рутиною зітруться,
    Й загубиш ту, що палко так кохав.

    Готовим був і в радості, і в горі
    Життя своє поставити « на кон».
    «Біліє парус одиноко в морі…»
    Залишився позаду рубікон.

    Де рабство пронизало все довкола.
    У пошуках «лаврового вінця»…
    З «трикутника» малює вперто «коло»,
    Щоб в ньому загубитись до кінця.

    Я – вільна! Всі розірвані тенета!
    Жертовний шквал зупинить часу плин.
    Моя свобода – це моя вендета.
    Все перемеле життєдайний млин.́́́


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Рубцов - [ 2010.08.12 07:45 ]
    В мені розпізнали бандерівця
    В думках переживаю знову
    Один приємний діалог,
    Своєю мовою розмову
    Із земляком вели удвох.

    Приватна тема (хто-б це слухав?),
    По-свійськи (чи й не новина!).
    ...Знайшлись-таки сторонні вуха,
    Які цікавила вона.

    Тонкі відкинувши манери
    (Наврядчи він колись їх мав),
    В адресу нашу:"вот бендери",-
    Хтось недвозначно просичав.

    Слова, народжені в горілці
    З собою далі він поніс,
    І нас - звичайних українців
    В реєстр героїв тим заніс.

    Йому виписую подяку,
    Хоча не подаю руки,
    Бо цю образу як відзнаку
    Сприймати можна залюбки.

    18 вересня 2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  10. Мрія Поета - [ 2010.08.12 04:55 ]
    Гекуба
    Гекуба много лет ревнует мужа,
    нет, не троянского царя Приама,
    что толку ревновать давно умерших,
    хоть и великих некогда героев?
    Они уже не арестуют пальцы
    дыханьем дерзким, сотканным из нитей
    азарта и соблазна,
    их удел – свидетелями быть немыми
    преображенья драмы в мелодраму,
    роскошного обеда в скромный ужин.

    А память наша – пёс сторожевой
    на кладбище вещей, забытых кем-то
    (а может, и собой), сомнений, клятв,
    цветов и книг, и слов, и послесловий.

    Чем больше помнишь, тем всё дальше дно,
    у счастья много лиц, у ревности – одно.

    Казалось бы, всего-то двадцать вёсен
    прошло с той майско-грозовой субботы,
    когда они впервые «Казанову»
    играли вот на этой самой сцене.
    Ах, яркоглазый молодой Джакомо…
    он был так мил, неистов, одержим
    искусством лицедейства,
    умел смотреть и молча ждать ответа,
    что у неё и шанса не осталось,
    попалась птичка в нежные силки.

    А дальше – как обычно: время рушит
    не только замки, но и зодчих – тех,
    кто эти замки в забытьи построил…
    Теперь всё чаще он играет Лира,
    глаза погасли, голос уж не тот,
    да и она давно не та Джульетта,
    которая погибла слишком юной,
    за что ей так рукоплескал партер,
    увы-увы-увы-увы-увы…

    Прошла любовь – подумаешь, потеря!
    Бывает, жизнь прошла – и не заметишь,
    а тут всего лишь чувство – отболит
    и заживёт. А после – опостылет.

    На гранях искорёженного куба
    начертано: «И что ему Гекуба?»*

    Зато на сцене он опять влюблен,
    пусть не в неё – искусство оправдает
    и страсть его – не к ней, и охи-ахи,
    и блеск очей с намеренной слезой…
    Но как она играет до сих пор!
    Счастливые играть так не умеют,
    и замирает зал, и плачет, и скорбит…
    она – богиня. А зачем богам любовь?

    И он стоит, как громом поражен,
    Когда идёт она – «горчайшая из жён»**.

    ______________________
    * фраза из трагедии У. Шекспира «Гамлет».
    ** строчка из драмы Еврипида «Гекуба».

    2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.55) | "Майстерень" 5.63 (5.56)
    Коментарі: (21)


  11. Ярослав Нечуйвітер - [ 2010.08.11 23:56 ]
    Ще не осінь...
    Не плач, моя Княгине -
    ще не осінь.
    Поглянь:
    у небі просинь -
    Сонця знак.
    Ген, у гаю,
    стоять берізки босі
    у росах
    і зі мною просто так
    вітаються,
    я гладжу їхні коси
    і розмовляю з Богом -
    от дивак...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  12. Іван Гентош - [ 2010.08.11 22:16 ]
    пародія " БАБИНА ШОКОТЕРАПІЯ "

    Ганяє баба Купідона
    вже другий день навколо хати.
    Сама вдова живе у домі.
    А тут зі стрілами вар’ята

    угледіла на гіллі липи -
    собі прицілює із лука…
    Та хто ж до баби тут прилипне?
    Хіба отой Степан, падлюка?

    Чи два п’яниці, Гнат і Гриша?
    Чи Ванька (трясця його мамі)?
    Та краще вже в оселі тиша,
    ніж з отакими то «панами».

    Ганяє баба, аж упріла,
    рум’яна, ніби молодиця.
    Аж раптом - стоп… Ще ж є Кирило…
    Та Бог з тобою… Добре, цілься…

    настроєве:))


    Софія Кримовська
    поезія "Про бабу і Купідона"




    Пародія

    Вже баба п’ятий день похмура,
    А дід корів пасе на полі.
    Ну де в селі знайдеш Амура?
    Такі ось повороти долі…

    Колись, звичайно б, не скучала,
    І купідонила до рана –
    Крутилось гицлів тих немало.
    І нате… Вибрала Івана!

    Дурна! Купилася на брови.
    І вуса. Де розтратив сили?
    До грядки файний, до корови,
    До мене – ні. Як поробили...

    Потрібен шок – сказали люди
    (До міста їздила – півсвіта)
    Ну, Казанова вже не буде,
    Але ж і я не Афродіта!

    Ходили файні, круглолиці…
    Розмріялась, є що згадати.
    Ну де гачок той на спідниці?
    О швидше – вже верта до хати!

    Дід ошелешено постόяв –
    Уздрів стару в костюмі Єви!
    Сковтнув слинý й махнув рукою –
    То в баби також… настроєве…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (13)


  13. Михайло Десна - [ 2010.08.11 22:24 ]
    Опіка
    Мій перший тренер говорив:
    - Незрячий кріт, а гол забив!
    Не раз, не два і заєць зрячий
    з м'ячем на "ти" по полю скаче,
    але загубить м'яч. Як зна,
    що тінь за ним опікуна.

    Не гробить ніг моїх, не нищить
    мого здоров'я опікун,
    лише трима "у картоплищі",
    щоб грав, але... як той цвіркун.
    Він вивчив гру мою (це вірно),
    а значить - родич на всі сто!
    Обох Футбол хрестив за збірну,
    а в клубах стежать, хто є хто.
    Рахунок гри нудний до втоми -
    нулі оголює і край!
    Ну хоч бери з футболки номер
    і на табло його віддай.
    Не буде так!Я не здаюся...
    У межах правил все одно
    з опікуном я розберуся,
    що мав зробити вже давно.
    Нічого він, окрім газону,
    мені у грі не залиша.
    Уже знайшов я вільну зону,
    де форвард ціль свою вража.
    Ривок вперед...А тут праворуч...
    Потрібен вдалий вчасно пас...
    Опікуна немає поруч,
    і ось пробити саме час...
    Рахунок гри таки змінився:
    не тішить це опікуна.
    Можливо, він уже стомився...
    А це вже інша новина.

    11.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  14. Наталія Крісман - [ 2010.08.11 21:25 ]
    НІЧ
    Знову вечір ліг на плечі,
    Ніч - то час душі розп'ять,
    Час для свіжих самозречень,
    Недописаних міжрядь,
    Недомовлених освідчень,
    Пошматованих сердець,
    Як вужем у душу відчай
    Заповза в глухий кінець.
    Час розвіяних ілюзій
    І нав'язливих примар,
    Коли друзі - вже не друзі,
    Обезкрилений Ікар.
    Час на пошук вічних істин
    І божественних начал,
    Коли думам надто тісно,
    Слізно скапує свіча.
    Коли Янголи іскристі
    Обіймають крильми нас,
    І Поет, немов провісник,
    Проника крізь простір-час...
    11.08.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  15. Ольга Бражник - [ 2010.08.11 20:41 ]
    ***
    Не мати спокою -
    судилося бути такою.
    Тут - вмій, чи не вмій -
    довірятимеш долі своїй.
    Коли б не з собою
    щодня приступати до бою,
    Де кожен двобій -
    неминуче - до краху надій...
    А раптом ця правда -
    потворна, гірка й марнославна
    Не тямить сама,
    коли пагін зелений лама?..
    То хто як не бог би
    все нові вигадував догми:
    Сама й не сумна.
    Чи то, може: сумна - й не сама...

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (21)


  16. Зеньо Збиток - [ 2010.08.11 20:31 ]
    Я любив тебе
    Заходилисі дороги,
    плакав місячними гріш.
    Я любив тебе за ноги,
    та за дупу – більш.

    Я любив тебе у "Волзі",
    після п`янок, коли міг.
    Люба ти мені у позі
    сучкуватій і

    я любив тебе на сіні,
    в клюбнім хламі-бардачку.
    Люба ти мені бамбіна,
    мов криницям Учкудук.

    Я любив тебе, де злапав –
    в стайни, гречці, де садив...
    Люба ти мені, мов сапа,
    бо засапний завжди.

    Але ти, моя халепо,
    вийшла заміж за Петра.
    Так ті й треба. Ну й дурепа,
    у Петра нема "шо тра".


    11 Серпнє 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (18)


  17. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.11 18:44 ]
    Із долею навпіл ламаю списа...
    Із долею навпіл ламаю списа,
    Щоб вістрям не торкався до душі,
    Що прагне щастя, й ніби як навмисне,
    Зривають куш відточені ножі.

    Злі язики, злі помисли, зневіра -
    Коловоротять. Й де ж воно святе?
    А з пащі рик затравленого звіра
    Розкроїть простір й глумом проросте.

    Ось закричати б: "Схаменіться, люди!
    Життя таке коротке… То ж любіть…
    Бо без любові шлях - то шлях в нікуди.
    Наповніть світлом щастя кожну мить!"



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  18. Юрій Лазірко - [ 2010.08.11 17:24 ]
    Драхмовая капель
    I
    На русском рваном,
    по наитию
    подобраны к словам события.
    В утробе мысли – брюхе ванны,
    уравновешивая дрожь,
    тепло дряхлеет. В драхмах – капель.
    Сознания теряю скальпель,
    где лезвие нежно, как ложь.
    И обтекаемая мысль
    всё тяжелеет, но не смысл –
    он многоточие.
    Я между капель междустрочие,
    как небо с мела, смыл.
    Посмел, теперь себе не мил.

    II
    Хотелось – сквозь,
    а вышло – врозь.
    Душа и тело – на износ.
    В полслова сердца намело –
    не видно раны.
    Белым-бело…
    пробелы… Странно
    всё это – рифмы на авось
    и дождь, как ржавый гвоздь,
    открыл запястье крана.

    III
    Простите, жалость вызывали?
    Мне тесно со своей тоской,
    сживусь едва ли.
    Жизнь для меня – не планка,
    не потолок, не иностранка.
    Жизнь для меня – изгой.
    Ах, сердца уголок живой
    с богами, камнем и змеёй.

    IV
    Вечер, пряча зонтик старый,
    света отовариваясь тарой,
    не спешил залить обитель
    рождеством вольфрамной нити.
    Выжигая, как CD,
    звуки, млечные пути
    мне решать: где солнце встретить,
    перед кем вскрывать секреты,
    словно вены.
    Зная цены,
    я не искуплюсь –
    с крана капает бесценность…
    Ну и пусть.

    10 Августа 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  19. Софія Кримовська - [ 2010.08.11 16:42 ]
    Про бабу і Купідона
    Ганяє баба Купідона
    вже другий день навколо хати.
    Сама вдова живе у домі.
    А тут зі стрілами вар’ята

    угледіла на гіллі липи -
    собі прицілює із лука…
    Та хто ж до баби тут прилипне?
    Хіба отой Степан, падлюка?

    Чи два п’яниці, Гнат і Гриша?
    Чи Ванька (трясця його мамі)?
    Та краще вже в оселі тиша,
    ніж з отакими то «панами».

    Ганяє баба, аж упріла,
    рум’яна, ніби молодиця.
    Аж раптом - стоп… Ще ж є Кирило…
    Та Бог з тобою… Добре, цілься…
    11.08.2010р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (20)


  20. Люта Ольга Козіна - [ 2010.08.11 16:22 ]
    Кішка...
    Жовтоокою чорною кішкою
    Загублюся у літі пекучому
    Десь господарка плаче у ліжкові
    І гукає мене тихо-гучно так...
    І розклеює десь оголошення,
    Заглядає під кожну травиночку
    Кожну схованку за огорожею
    З ліхтарем у руці...:"де твариночка?
    Десь вмирає від сказу, від голоду,
    Від зневоднення... ікла собачого,
    Під авто?... чи мурчить задоволено,
    У чужої бабусі на дачі десь?
    Виживає, женеться за мишею,
    Вдень невидима, в ніч - полювальниця,
    І примарою - чорною, хижою
    На півзігнутих - прудко ховається...
    Чи повернеться? Схудлою, дикою,
    Неблискучою, хворою, бідною?
    І брутальною чорною пикою -
    до обличчя господарки рідного?"



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.11 15:02 ]
    А вам усе німфетки в голові (самопародія на коментар)
    А вам усе німфетки в голові,
    Натхнення на таке – не позичати.
    А де, скажіть-но, образи нові
    І описи, сюжети? От вар’яти!

    Засмагла "шоколадка" із води
    Виходить без бікіні, до холєри, -
    А хочеться, повір, вряди годи,
    Кохання чистого - допетрай-но, Валєро!

    Є сексуальний збочений невроз -
    Ну, просто нудить з еротичних видив!
    Не ображайся, це я - загалом.
    Думки уголос, так сказати. Вибач.


    11.10.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Коментар Марини Єщенко до мого вірша Нагая шоколадка"


  22. Салар Уюні - [ 2010.08.11 14:33 ]
    Втеча
    Знайдеш небачені скарби,
    То що ганебна втеча?
    А чи ти справжній цар юрби,
    Чи раб речей? До речі,
    Чи не доречно вийти геть
    З порожніми руками,
    Коли той глузд, мов справжній гедзь
    Стирчить поміж думками.
    І дзигонить: покинь, залиш,
    Тікай... Ще б пак, юначе!
    Ти підкорятимеш Париж,
    Вона ж… най переплаче.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  23. Тетяна Роса - [ 2010.08.11 13:41 ]
    Літо
    Медово-ефірна магма
    жагуче цілує квіти,
    і молить коріння спрагло
    до неба : "Дощі пролий ти…"

    А джміль розтинає в леті
    солодке й густе повітря.
    Коробить парфум-естетів
    від спеки солоний витвір.

    Морозиво і цілунки
    крізь вітру сухі зітхання
    приносиш - і серце лунко
    б’є ритми жаги кохання.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  24. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.08.11 13:30 ]
    Дадут тому, кто...
    А в Красноярске пять утра…
    И полночь в Киеве… Не спится.
    К тому же знойная жара –
    В разгаре лето. Пыль дымится.
    Не спит мать русских городов!
    Я вот, присела к монитору,
    За чашкой чая за столом,
    Пытаюсь приручить свой норов.
    Ну не могу уснуть вообще,
    Пока усталость одолеет,
    Я жду, читаю… Как по мне,
    Ночь есть стихией вдохновений.
    Прошлась пешком я два км.
    Люблю походы, жаль, нечасто
    Приходится ходить в них мне…
    Люблю мечтать…и верю в счастье…
    И парень с девушкой идут –
    Их обогнала – легкость шага,
    Вот это да! Любви - салют!
    Хоть девушка слегка хромала
    (врожденное увечье), НО!
    Он полюбил ЕЕ за душу!
    Вот это да-а-а-а! (Я о своем…)
    Дай Бог им счастья! Ветер кружит
    И поднимает мелкий сор,
    А я иду, и наблюдаю…
    Не каждый любит, кто здоров,
    Не всем даны ключи от рая.
    Задумалась опять…молчу…
    Стучу по клавишам удобным,
    Судьба – не сродни палачу,
    Дадут тому, кто чесн пред Богом.


    Рейтинги: Народний 0 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  25. Оксана Мазур - [ 2010.08.11 12:21 ]
    ***
    Закипали молоком черешні,
    Захід сонця від роси хмелів...
    Сни були - що пропустити страшно,
    Ну а ночі - як заснув - не жив!
    Твої губи пропікали наскрізь,
    Шепотіла я, кричала - хто це зна...
    Блискавицею ураз прошило жаско,
    Піддалась я... А тепер - винА!!!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (13)


  26. Оксана Мазур - [ 2010.08.11 12:50 ]
    ***
    Мабуть, я намалюю собі пристрасть -
    Шалену, аж до сонця ув очах...
    Її плекатиму, мов те мале дитя,
    Допоки ж бо сама себе не знищу...

    ***

    А чом би й ні? Хіба ж є заборони
    На щастя шал у миті, що уже
    Косу покриє відблиском корони,
    Взаємністю від болю вбереже.
    Так - моя суть це: самоспопелятись
    Заради миті, хоч воно й не варт...
    І в кожнім починанні помилятись,
    Отримуючи болісний свій гарт.
    Немає гідних? Чи се я - не варта?
    О де б отвіт знайти в глухих пісках!
    Вкруж твого серця непідкупна варта,
    Тож зірка вичакловується в снах...
    Боротися? За тебе чи з собою?
    Чи з всеньким світом - зраненій мені?
    Кульгає час розп"ятою ходою,
    Я гублюся в цій безкінечній тьмі...


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  27. Марина Єщенко - [ 2010.08.11 11:23 ]
    Ода поету, або остання римована спроба оспівати героя нашого часу
    Відшелестіла липа у гаю...
    Дуби старі – не мріють про кохання.
    Всередині застрягло: "Щас спою",
    Й на зло немовби вперто не співає...

    "Коханий, грай же!"... Вовкулака спить,
    Його добряче снігом притрусило,
    Чи на мороз упав... Хтів положить...
    За волю душу й тіло...

    А потім як прокинеться: "Ку-ку!"
    Ку-ку й ку-ку! От бісова зозуля!
    Він бачив квітку й тричі не таку,
    Нащо ж збудила?

    Десь вп’явся сонях у велосипед,
    У випраних штанях асфальт толочить...
    Стилет чи стилос? Вибраний стилет.
    Лиш соловейко... змовчить.

    А він ходив ногами по землі...
    Ніяк не зміг навчитися по стелі.
    Синицю заклювали журавлі –
    Шуліці носа втерли.

    Хрущі гудуть – дурманить вишень цвіт...
    Пройшлася тут Чорнобильська Мадонна.
    А він – поет, йому все так болить...
    В "Двох тонах" друга тона...

    Якби ж то тричі лиш являлася любов,
    Він пив би в міру...
    Нектар із губ її, з цеберки вражу кров,
    З народу – правди силу...

    * * *
    З горіха зерня був у ньому геній.
    Та ось, нарешті, вже й світає...
    Засохла липа... Він писав про неї.
    Та хто те знає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  28. Народна Творчість - [ 2010.08.11 10:11 ]
    Карі очі, чорні брови
    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу

    Приспів:
    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас,/ (двічі)

    Раз на вас я задивився
    І у вас я залюбився,
    Але ви злебеділи,
    Зле мене зрозуміли.

    Приспів.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами я любувався,
    Ви на мене гляділи —
    Спокій душі загубили.

    Приспів.




    А є і така версія


    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ви на мене гляділи,
    Мене зле зрозуміли.
    Я на вас задивився
    І навіки залюбився.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами щиро любувався,
    І на мене ви гляділи —
    Спокій серця погубили.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ті безжурні карі очі
    Мене будять опівночі,
    я глибини їх кохаю,
    добровільно потопаю.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.





    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (3)


  29. Юрій Лазірко - [ 2010.08.11 00:47 ]
    Серце жовніра
    Півдикий погляд, півпустий.
    Кого на постріл підпустив –
    той міг би стати другом. Враже,
    сей бій всі вузлики роз`яже.
    Не сій же куль – а відступи.

    Пече залізо, біль тупий –
    ні дихати мені, ні вмерти.
    А небо, ніби душу здерто,

    стовпіє. Вітер пригостив
    голками тіло, і нести
    йому глибоке стугоніння
    мого тремкого піднебіння

    і крити тремолом густим
    се тріпотливе відпусти.
    Вже сонце висохло до тіні,
    я грію серце Батьківщині

    своєму вкоротивши бій –
    аж крапка проситься над `і`,
    аж скрапує сльоза за сина
    на однострій, де ще незимна,
    мов пелюсткова, квітне кров.

    Стиснув я п`ятипало знов
    свій біль і серцю попустило.
    Неправда, що душа безкрила –

    я ледве втримував її,
    стинав зубами, землю їв
    і кликав маму – притулитись
    як Боже перестане битись,
    а решта – тиша обійме.

    Ви не кажіть, що я помер,
    а просто – що пішов до себе
    кидати погляди із неба
    в криниці вашої душі.

    А ви за мене помовчіть,
    думки визбируйте на віче –
    ятрітиму у стигмах січі.

    Ллю стуки серця...
    у дощі...


    10 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (29)


  30. Дмитро Чистяк - [ 2010.08.11 00:25 ]
    ***
    Ота ріка тебе не відпуска:
    Пливеш у просинь і пливеш за просинь...
    Зайшли дощі, затерпла перша осінь,
    А золота рука тобі – легка.

    Уже вода тобі – мов молода,
    І плаче вечір німо, як останній,
    І плаче вечір німо, ніби ранній,
    І цвіркуни вмирають по садах.

    Коли зведеться до небес ріка,
    Ти в кожнім вітрі і в зірниці кожній –
    Спізнав ти смерть не раз як усеможність,
    І золота рука тобі – легка.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  31. Салар Уюні - [ 2010.08.10 23:37 ]
    Акторіада (2-3)
    АКТ 2. СТАТЕВИЙ
    Стань струнко! Пий трунок
    Золоторунний ...
    Де твої руни? Чи залишив їх
    На пагорбах стегон дівок дебелих?
    Біляче Его твого кохання!!! Хай, - це востаннє.....
    Стоячи? Ні... Доживи до дивана злітної смуги і....
    О, як нестерпно! Чуєш оті голоси?
    Просто зі стелі??? Не чуєш? Сумно!
    Місячне сяйво крадеться облудно,
    В блюді цукерки стікають вершками,
    Ніч чорний чай колисає в стакані.
    Ми моногамні.... понад зірками....
    Самі... самотні.... доки світанок....

    АКТ 3 (нім.)
    Віллється симфонія площі
    В розплющені брамини дню.
    Твої наднебеснії очі
    Торкнуться живопису ню.
    Ти вплинеш на плин мого часу,
    Спіймаєш мене на живця,
    Відлущиш луску і прикраси
    В пастелі і в олівцях.
    Тоді заволієш в олії...
    І справді – то ласий натюр:
    Повія твоя і богиня
    Оголена від кутюр.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (46)


  32. Наталія Крісман - [ 2010.08.10 23:10 ]
    ЛЮБОВ НЕБАЧЕНА
    Мить без Тебе – втрачена,
    День без Тебе – згублений.
    Ти – любов небачена,
    Ти – мій сон улюблений.

    Ніч без Тебе прірвою
    Є мені глибокою.
    Шлях до Тебе міряю
    Вічністю неспокою.

    Сон без Тебе - чорними
    Душу накрив шатами...
    Та серця обгорнемо
    Мріями крилатими.

    Вечорами сніжними
    Щастя намалюємо,
    Дотиками ніжними
    Рани залікуємо.

    Самотою сплачено,
    Болем серця зміряно
    За Любов небачену -
    Ту, яку намріяли...
    2001-2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  33. Анастасій Гречкосій - [ 2010.08.10 22:41 ]
    Із Кардуччі
    О лялечко Маріє,
    Ну що - вірші для тебе?

    В*яне вірша стихія,
    О лялечко Маріє,
    Коли меланхолія
    в серце влітає з неба.

    О лялечко Маріє,
    Ну що - вірші для тебе?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  34. Наталія Крісман - [ 2010.08.10 21:20 ]
    Єднання тіл і спраглих душ
    Не знає сорому любов,
    Коли вирують почуття.
    Ось знов пульсує в скронях кров,
    Ти знову мій, а я – Твоя.

    На крилах мрії полечу
    У світ, в якому Ти живеш.
    Любовне зілля досхочу
    З Коханим питиму без меж.

    Любов вогнем в мені горить,
    До Тебе прагну я чимдуж.
    Нехай триває вічно мить
    Єднання тіл і спраглих душ!

    Це божевіллям є, мабуть.
    Та почуття сильніш мене.
    Я пізнаю Любові суть,
    Коли з Тобою ми – одне...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  35. А Б - [ 2010.08.10 21:33 ]
    Спогади
    Трохи спогадів на серці,
    трохи пустоти,
    заквітчали думи ясні у моїй душі.

    Засвітило ясне сонце десь за небокраєм,
    зацвіли тюльпани немов із води барви,
    думи ясні закружляли, спогади ясні у душі моїй.

    Покотились сльози немов ріки по щоці,
    заболіло серце через біль минулий,
    що приніс образ твій мені,
    спогади поринули в яснеє минуле.
    Розлились образи біль і пустота,
    все згадало серце, незабуло:
    і життя, й кохання чисте і прозоре,
    і війну закляту з ворогами долі.

    Так згадалось все життя минуле,
    так згадались ріки і степи,
    край квітучий і луги квітчані,
    незабули пом’янути думи, спогади свої.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:52 ]
    Моя Перуниця
    Ти меч гострила цілу ніч,
    У мареві громових свіч
    Готові лука і тятива,
    Твоя душа – ріка жива

    Світанок запалив росу,
    Вдягнеш шолом, змахнеш сльозу,
    Твій стан – немов гнучка лоза,
    тріпоче на вітрах коса.

    Войовниці почесний сан,
    Ти - діва з племені полян
    Люблю тебе, та не збагну,
    Чому кохаєш ти війну?

    Коли земля дрижить від ката
    До бою стане моя Лада
    Перемогти або не жити,
    І гнів її не зупинити.

    Кривавий слід, борня, січа,
    Свобода на вістрі меча,
    Хай згине враз журба-одчай,
    Не бійсь, не плач, і не прощай...

    Якщо загинеш, мила, знай,
    Піду з тобою в диво-край
    Де полк священної війни,
    Перуна доньки і сини...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  37. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:38 ]
    Волхвова наука
    Не плюй на землю, - бо вона свята,
    Не зраджуй друга – бо то гріх великий,
    Найбільше лихо - серця пустота,
    Найбільша втрата – час мільйоноликий,
    Не дай чорноті в думці жити
    Щоб совість чистою була,
    Не бійсь могутнього владики
    І не схиляй пред ним чола
    Гнушайся княжими дарами -
    В багно коштовності й метал,
    Відвага, воля, честь і слава
    Ось твій найкращий капітал
    Не вір очам, що сяють сонцем,
    Не вір оманливій красі
    Довірся Богу, а в людей
    нічого не проси.
    І не журися за минулим,
    на майбуття не ворожи,
    Не сумнівайся – то лиш хвилі
    На дзеркалі ріки-душі...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (3)


  38. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:54 ]
    Світ до нас
    Ген за рікою дикі білі коні
    Промчали збивши крапельки роси,
    Зоря цивілізації засяла
    Земля не знала борони і рала,
    Трава не знала гострої коси.
    Немає кріпака, немає пана,
    І братовбивство ще не почалось
    З двох козаків по три гетьмани
    На сором нам іще не розвелось,
    Нема Мефодія й Кирила,
    Нема війни ради Христа,
    І мудрість всю найстарші з роду
    Передавали з вуст в уста.
    Ще не написано закону –
    окрім того, що у душі,
    Іще асфальтом не залили
    Зелені спориші
    Іще не винайшли рушниці -
    Життя то диво, не сміття,
    Гуляють дикі звірі й птиці -
    Годує їх з руки дитя.

    Минають дні, хвилини, миті,
    І літо змінює зима,
    Ідуть страшні кровопролиття
    У світ, де нас іще нема...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  39. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:48 ]
    Князь Святослав
    Зове до бою Мати Слава
    Дзвенять мечі,
    Мій час настав
    Я возвеличу Русь-державу
    Я – Святослав!

    Не жирувати у хоромах,
    Я дух гартую у січі,
    Тремтять від ворога сіроми
    Що зніжили мечі.

    Вже ріг сурмить,
    Зве до походу
    У добрий час і добра путь
    Загинути не підкорившись
    Бо мертві сорому не ймуть!

    Благослови ж до бою, волхве,
    Щоб міцно меч тримав в руці,
    Ще нас не навчено терпіти
    Коли ударять по щоці.

    Я сонця й неба голос чую
    У тихім шепоті трави
    До перемоги шлях торую
    Іду на ви!

    Старі легенди пам'ять бережуть
    Тисячолітня не померкла слава,
    В час бездуховності та смут
    Земля чека нового Святослава...



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Заруба - [ 2010.08.10 16:28 ]
    * * *
    Коли зведусь востаннє в повен зріст
    І шаблі слід від рамена навкіс
    Моє зболіле перекреслить тіло,
    Нехай мене як дощ прийме покіс,
    Зросте чабрець і гостролист-рогіз
    Як птаха Алконост зімкне у тузі крила.

    Але ні меч, ні чужинецький ніж
    Одній душі відомих роздоріж
    Не розсіче, як не розсік донині.
    Спали мене, розвій мене, засніж,
    Я ляжу в твердь, я твердю був раніш
    На ній одвіку зводили твердині.

    До Веж Небесних вищої мети
    Злітай до зірки птахою – лети!
    Гартує буря дух, хоч білить кості!
    Підніме брат братину на курган,
    Затягне плоть пекучі плеса ран
    І пісня Сиріном злетить до високості.

    23.07.09


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  41. Олена Багрянцева - [ 2010.08.10 16:01 ]
    Через серпень іду в сутінки...
    Через серпень іду в сутінки
    Я злякала тебе правдою
    Голос спеки такий вкрадливий
    Завтра буде новий штиль

    Вже не діють старі збудники
    Я неспритно тебе звабила
    Ця нав’язлива гра в правила
    Цей кумедний тепер біль

    Через серпень іду в сутінки
    Серпантином думок крадених
    Ця розмова для нас праведних
    Завтра знову новий штиль.
    10.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  42. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.10 16:12 ]
    * * *
    Звичайно можно пригадать
    Оті часи бентежні й кволі,
    Коли не зошит, а "тетрадь",
    Щоразу відкривав у школі.

    І не перерву я чекав -
    Була до серця "перемена".
    Сьогодні матінку згадав,
    А прокричав у небо:
    НЕНЕ!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  43. Олександр Комаров - [ 2010.08.10 16:25 ]
    Василина Иванина. "Будни. Сентиментально-ироническое".
    Ты, говоришь, в силок словился?
    А ведь признайся – ты влюбился,
    И мысль, и сон, и сердца речи
    Все обо мне, сам ищешь встречи,
    Цветы, записки… даже слышком,
    Ах ты, мой ветреный мальчишка,
    Жизнь временами непростая:
    Ты полюбил – а я страдаю…

    10 серпня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.12)
    Коментарі: (4) | "Василина Іванина. "Будні" ----- Сентиментально-іронічне"


  44. Ланселот Музограй - [ 2010.08.10 14:55 ]
    СПОГАД ПОБРАТИМА
    Як лев чи тигр чи леопард,
    Він за Гвіневру воював,
    Й король великий - Едуард -
    Йому жону свою віддав.

    А ще він був, немов Орфей,
    І музикою ніжних струн
    Розчулював чарівних фей..,
    Стихав могутній Бог Перун

    І слухав згідливо десь там
    У небесах лицАрську гру:
    "За честь, красу прекрасних дам -
    Сто тисяч раз, Їй-Бо, помру" -

    Співав так лицар Ланселот,
    Схиляв до ніг своїх віки.
    І шанував його народ -
    На плечі клав йому вінки.

    10.08. 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  45. Софія Кримовська - [ 2010.08.10 14:46 ]
    Небо
    І що, скажи, наснилося тобі,
    що так ридало скрушно до світання?
    Здригалось громовицею і станом
    і марило… (Що хочеш – те й роби!)

    Ну нащо так лякати Божий світ?
    Дубам спросоння смикати рукава?
    Чого мовчиш?.. Та добре, буде кава…
    І печиво, і масло – все як слід…
    10.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  46. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.10 13:37 ]
    Гамаюн
    ...Перевернуті прапори...
    Перепльована Незалежність...
    Золоте під багном - не горить...
    Не летить Гамаюн у безмежність...

    ...Не пече мати хліб у печІ...
    Не горять над селом Стожари...
    Прислухайсь, ніби щур, уночі...
    Не забув ще, як сліплять фари?...

    ...Можеш радіо вбити - вбий!...
    Як непотріб, розбий телевізор...
    Далі йди у кабак і - вий...
    Заїдай матюками кризу...

    ...Спи, блаженний, все, як завжди...
    Пляшка водки, буханка хліба...
    Ось і фюрер твій: "Т-с-с, не буди..."
    - Kommen Sie in Donetsk, meine Liebe!..

    ...Ця держава - арійський край?...
    Ця країна - жидівський шинок!...
    Грай, юродивий блазню, грай...
    Тут, на святі "сваїх" - чужинець...

    ...І - живи, Гамаюн, живи...
    Пташе праведний, пташе віщий...
    Долю-дулю "сваїм" яви...
    Не пояснюй чужим, навіщо...

    Кумпала Вір, 09-10.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (18)


  47. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.10 12:24 ]
    Для Неї
    На околиці лісу він виклав омріяний дім.
    А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
    і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
    і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

    На околиці раю вони полишили печаль.
    І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
    і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
    закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

    На околиці часу вони загубили роки.
    Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
    І коли усе інше потануло серед війни -
    ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

    Приспів:

    Я домальовую ранками світ наш -
    знову і знову -
    обрії,
    музику сонця,
    тебе кольорову


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (67) | "Все розпочалося з Декамерону..."


  48. Євгенка Заброда - [ 2010.08.10 11:10 ]
    Серце яблуневе
    Серце яблуневе
    Медовії струни
    Зсохлися під чорним,
    Млостно-чорним сумом...

    І маркітно ранком,
    Болісно співати
    Ллється гірка кава
    В горняткові грати

    День неначе пустка
    Обгортає плечі,
    Морозко і тихо
    Скиглить дикий вечір..

    Шкелки всі по сльозах,
    Шкіряться пітьмою
    В хмарах рання осінь
    Гойдається в зорях

    Серце яблуневе
    Ковані засуви
    Все мине-пролине
    З*явнуть квіти суму



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (1)


  49. Юлька Гриценко - [ 2010.08.10 10:45 ]
    Зраджені
    Між здорових лиш я занедужала,
    Споглядаючи сонце на відстані.
    І якими б не були байдужими,
    Все одно ще лежатиму близько я.

    Затремтіли на віях підсніжники,
    А сріблясті монети розтрачені
    І якими б не були ми ніжними,
    Все одно, наче зраджені плачемо.

    Загубились колись між роками ми,
    І, здавалось, провини загладили.
    Та якими б не були коханими,
    Все одно ще не раз когось зрадимо.

    І зустрілися десь між вокзалами.
    В різні потяги сіли замріяно.
    І вмивалися довго сльозами ми,
    Бо нікому, крім себе не віримо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (9)


  50. Володимир Тимчук - [ 2010.08.10 02:37 ]
    Вслухання
    Ми хочем угледіти поклик –
    втрачаємо спокій…
    Ми хочемо чути спромогу – у русі ми є…
    Не чути волань допомоги…
    Не видно дороги…
    Чому ж нас так мало на все?..

    Ми хочем зростати у силі, скоряти вершини,
    ми прагнем проміння визнань і тепла,
    вдихнути живе в наше тління,
    відчути прозріння,
    здолати ту смерть, яка серед нас проросла!

    Свій шлях віднайти – так боляче, важко і слізно –
    Сизиф швидше камінь закотить.
    Саул
    уздрів поклик свій повернути…
    Невже нам не чути
    Прориву ось­-ось наростаючий гул?

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1280   1281   1282   1283   1284   1285   1286   1287   1288   ...   1816