ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,

Світлана Пирогова
2025.07.22 18:39
Цей світ шумить. О, як же він шумить!
Усе переплелось, заплуталось. Де ниті,
які тримали людськість? То ж щемить
від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
Життя людське розчавлене щодня,
руїни залишаються, вогонь і попіл.
Ворожі руки доторкнулись

Юхим Семеняко
2025.07.22 14:06
На вітринах аптек в Окаямі
Дозрівають сардельки й салямі.
А в теплицях супи.
Ти не дуже тупи,
А осмислюй життя в Окаямі.

Пропонують бістро в Ліверпулі
Для гурманів телячі пілюлі.

Віктор Кучерук
2025.07.22 07:15
Гай співучий і зелений
У мрійливість зажене, –
Вабить зір та слух, як сцена,
Дійством збуджує мене.
Дивовижно різноликий
І багатий на талан, –
Він ховає хащі дикі
Серед топтаних полян.

Татьяна Квашенко
2025.07.22 06:51
А пісня лунає над Баром своєю пишнотою.
А пісня на землю спускається нота за нотою.
І вечір липневий її огортає у затишок.
І місяць стікає доріжкою з неба у келишок.

А пісня така, що ніколи в житті не обманює.
Нехай же ця пісня віка і здоров'я пр

Артур Курдіновський
2025.07.22 03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…

Борис Костиря
2025.07.21 22:21
Занедбаний сад, як заросла
недоглянута борода старого.
У ній лежать
уламки смислів,
збиті літаки історії,
квитки в ніщо,
ненаписані книги,
невиголошені промови,

Юрій Лазірко
2025.07.21 19:24
Які баби - таке і літо...
Яка ж ця ніченька розлога -
Коль-коль, стерня, небриті ноги,
Лямур, мур-мур, якась кубіта.

Які сто грам - таке і гопа...
Йой, кіко голок в тому сіні.
Тебе гойдаю на коліні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Овчар - [ 2010.06.13 23:40 ]
    Науявляй...
    Не уявляй мене...
    спокусою нічною
    в серпанку
    місячних вітрів...
    Бо ніч мине...
    і не майнеш за мною
    сріблястим
    відблиском слідів...
    Не уявляй мене...
    принадою світанку,
    прикриту
    променем ледь де...
    Бо день сяйне...
    і не твоя коханка
    в обійми
    обрію впаде...
    Не уявляй мене...
    напоєну любов’ю...
    Не уявляй...
    Науявляй...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  2. Софія Кримовська - [ 2010.06.13 22:46 ]
    Чудні
    І ти колись відбудешся до дна,
    і я пірну в глибини неодмінно.
    А що між нами, в принципі, відмінне?
    І ти чудний, і я така чудна...

    І на одні несе нас на полюси,
    чергує Південь Північчю по парним.
    Що я твоєю стану - гадка марна,
    а ти мені останнє віддаси...

    Повільно просуваємося ми
    життям, як океаном, по спіралі.
    Кому - скарби на дні, кому - медалі,
    кому не відхреститись від суми...

    А чим чудних зустріне глибина?
    Таких, як ми? Яким предивним дивом?
    А, втім, яка різниця? – я щаслива
    і ти щасливий, і, либонь, вона...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (9)


  3. Юлія Скорода - [ 2010.06.13 21:32 ]
    Потребую злодія
    У кишенях душі назбирався усякий мотлох:
    Там любов недолюблена, зради, печалі, сльози,
    Там знання недоречні й дитячий дрібний непослух –
    Там є все, і всього у надмірні, запійні дози.

    Для нових сторінок є потреба у сильнім вітрі,
    Навіть віриться щиро в нахабного крадія,
    Що кишені обчистить і спогад тим самим витре,
    І появиться простір фатально-земному «я».

    Доки злодій в цю мить пропиває останню здобич,
    У кишенях душі мотлох гне, як лозу, ту долю,
    Яку в Київ несе (післязавтра чомусь в Дрогобич)…
    Де ж крадій?
    Розкошуй – тут є все!
    Тут всього доволі!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Сегеда - [ 2010.06.13 21:45 ]
    "А ми могли б з тобою в лісі жити..."
    А ми могли б з тобою в лісі жити,
    А ми б собі сушили чебреці,
    По сонцю лаштували б наші ритми,
    Чи по жукові на твоїй руці.

    І ми б навчились дикий мед збирати,
    І ми б уміли сіяти гриби,
    І ми б собі змостили теплу хату
    В цій тиші без асфальту і журби.

    Я б запустив собі кошлаті вуса,
    Куліш варив з джерельної води...
    І щоб до міста не ходили буси,
    Щоб тільки під вікном їжак ходив.

    І ми були б спокійні та ласкаві,
    І зайченя тулили б до щоки...
    Та де б тоді я брав уранці каву?
    Та де б тоді ти брала цигарки?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (16)


  5. Василь Степаненко - [ 2010.06.13 21:55 ]
    Твій образ
    Серед хмаристих гір завмер навік
    Твій образ, мила.
    Викарбував вітер
    На камені,
    Що місяцем зовуть.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  6. Віта Хоменко - [ 2010.06.13 17:45 ]
    Я зломане життя несу в долоні
    Я зломане життя несу в долоні
    Своє життя,пусте, як сірий прах.
    Покинути його немає волі
    В думках неспокій, а у серці страх.

    Як пострілом, лягло мені на плечі
    Все повернулось проти течії
    За що тягар тривоги безкінечний
    Напевно все це, за гріхи мої.

    Пуста дорога і нечути голос
    Німа земля завмерла, й не змогла
    Відкрити двері, щоб єдиний промінь
    Зцілив моє спустошене життя.

    Я чую смак лиш сліз своїх солоних
    Я бачу прірву втрачених бажань
    Думки мої підуть у невідоме,
    Шукатимуть надії тонку грань.

    Та повернути на місця не зможуть,
    Не можна вийти, і назад ввійти
    Єдиний шлях загас, мов промінь
    Той, що світив у небі крізь віки.

    Життя моє, куди тебе подіти?
    Ти те, єдине, що у мене є
    Не можу втратити, та як з тобою жити
    Мені без тебе,холодно стає.

    Ні, не покину, будеш ти зі мною
    Теплом зігргію, що було в душі
    Як рани заживуть, то маю змогу
    Нові створити, повні сонця дні.

    Я зломане життя несу в долоні
    Нехай порожнє, немов сірий птах
    Воно моє, і буде лиш зі мною
    Й нікому скривдити я більш його не дам!

    2010 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  7. Василь Кузан - [ 2010.06.13 17:03 ]
    Не шукай мене...

    Не шукай мене у місті,
    Я вже виріс із квартири.
    Не шукай мене у небі,
    Бо стомився я без крил.
    Я сховався у партері
    І чекаю коли двері
    Впустять тисячу артистів –
    Замаскованих химер.

    Не шукай мене ніколи,
    Бо на вулицях затори,
    Вікна вдягнуті у штори,
    Безкінечні коридори
    Перебігли в лабіринт.

    Не шукай мене, не треба.
    Вже у жменях крихти неба,
    Море квітів відцвіло.

    Не шукай мене. Вже пізно
    Випускати вільну пісню
    З клітки в зоряну непевність,
    Із достатку на вітри.

    Не шукай мене. Невпинно
    Пострілами криють спину,
    Заздрощі пускають слину,
    Визнають свою провину
    Всі, хто прагнув, та не зміг.

    Сутінь пасмами спадає…

    Крізь фіранки заглядає
    В душу небо голубе.

    Не шукай мене ніколи,
    Так настійливо, невпинно,
    Бо вже пізно. Та й не треба…
    Не шукай мене. Віднині
    Я шукатиму тебе.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  8. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:32 ]
    Шутка
    Вот взрослый тон –
    А я себя не знаю…
    Как будто шутка
    У меня внутри,
    Как будто ничего
    Теперь не тая,
    И только змей шипит
    В моей груди.

    Усталый след,
    Но, в общем, берегами,
    Я не серьезно
    К камням отношусь,
    Но ветер разломил
    Мою отвагу –
    Теперь я больше
    В скалы не гожусь.

    Отличный тон,
    Но, что же будет с нами?
    Кому же мы отдали этот трон?
    Себе самим,
    Но слова
    Не сдержали,
    Хотя и храбро
    Врали в унисон.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  9. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:56 ]
    * * *
    Последняя депрессия, озвучивая связи,
    Кому такие нужные закаленные шпаги?
    Кому такая нужная ненужная легенда?
    Зависимость от верности, закапывая стены…

    Ответственная зависть – условная отмена,
    Кому-то показалась кокетливо измена,
    И в ней обременимо размахивать сюжетом…
    Но, кто же виноват, что ты себе помеха?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  10. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:45 ]
    Коли…
    Коли дощить,
    А так хотілося літати,
    Змістовним спокоєм
    Тепер мені щезати,
    Збирати сльози
    В фотокамеру
    За безцінь,
    Пірнати в подиві
    В фантазії безпечній.

    Коли щемить…
    Прозоро і безтактно
    Стираєш в телефонній книзі
    Всі контакти,
    І не малюєш межі
    Для конкретики;
    Коли дощить,
    Вже байдуже
    До етики.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  11. Гренуіль де Маре - [ 2010.06.13 15:38 ]
    Вікно у літо
    Звичайний вечір.
    Буденні речі –
    Тарілка ягід, холодне пиво…
    Та на осонні
    На підвіконні
    Котяра лапу миє ліниво.

    Вікно відкрите –
    Оте, що в літо.
    А Windows хай собі почекає,
    Допоки видко.
    Купальську квітку
    Я в інтернетрях вночі шукаю…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  12. Владимир Торн - [ 2010.06.13 15:26 ]
    Огня желаю
    огня желаю, что ты уголь мне несешь?
    нет!!! неужели, здесь твои мечты?
    безумен стал весь мир! пророк ты врешь!
    нет тех путей, что раньше выбирали мы

    не стало слов, которые дарили чудеса
    пьянеют, не от восхищения теперь
    довольно фраз! неси скорей вина!
    задерни штору, да запри покрепче дверь

    кто вы теперь? как нынче вас назвать?
    что ты за чудо, с перемазанным лицом?
    неужто мне теперь о вас писать?
    О боги, вы смеетесь? этот мир с ума сошел!

    здесь трое из десятка, кто живет
    один из сотни, кто умеет жить
    так мало вас! тех, кто услышит и поймет
    немногие сумеют правдой дорожить

    А мне? да что вы! не ищите слов!
    мне б только ветра, и дождя немного
    чтоб растворить водою, и развеять боль
    и снова в путь! вперед лежит дорога

    2010


    Рейтинги: Народний 0 (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  13. Ірина Зелененька - [ 2010.06.13 15:28 ]
    ***
    Завмирає серцем рима...
    Тільки дороги -
    німби,
    ніби еритроцити
    або дуліби.
    Від міста -
    коромисло тіней,
    від дотиків
    пальці стають журбою.
    Тільки Каліпсо -
    ніби
    бондарівна,
    лимерівна,
    бурлачка,
    чумаківна,
    Ликера Полусмак.
    Біля мене
    біла зигзиця
    опівночі.
    І я полетіла б...
    Як?

    2010


    Рейтинги: Народний 0 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  14. Сергій Дяків - [ 2010.06.13 13:42 ]
    Нова генерація
    Нові слова нової генерації.
    Все по-новому йде на горизонт
    І серед гір брудної агітації
    З'явивсь новий і невоєнний фронт.

    Команда тих, які бажають жити
    В країні не позбавленій добра.
    Вони ідуть для того, щоб змінити
    Країну, нас, бо віра догора.

    А той, хто їсть з державного корита,
    Законсервований у власну лінь,
    Сміється збоку гордо і відкрито,
    Та вже прийшла заміна поколінь.

    Нове життя нової генерації,
    Нові цеглини для державних стін.
    Добробут, щастя без політизації
    Будують активісти "Фронту Змін".


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2010.06.13 13:03 ]
    ЛЮДВІГ РЕЛЬШТАБ СЕРЕНАДА*
    (переклад з німецької)

    Тихо крізь ніч піснями благаю
    Небо голубе:
    - Ти прийди, кохана до гаю -
    Бачить хочу тебе.

    Ген при місяці журливо
    Листя шелестить, листя шелестить,
    І нікому, друже милий,
    Нас тут не знайти, нас тут не знайти**.

    Чуєш, звуками чарують
    Солов"я пісні,
    Ти кохання, моя люба,
    Подаруй мені.

    В тих піснях любов палає
    Полум"ям жаги, полум"ям жаги,
    І розчуленням вгортає,
    Додає снаги, додає снаги.

    В нас горить кохання сила,
    Їй скоряйся ти,
    І до гаю, мов на крилах,
    Швидше прилети, швидше прилети!
    О прилети!

    7517 р. (Від Трипілля) (2009)

    *Це - переклад тексту знаменитої "Серенади" Франца Шуберта на слова Людвіга Рельштаба, написаної для вокального виконання під фортепіано. Співаючи її під рояль мовою оригіналу, я зауважив значне нагромадження приголосних, що призводить до втрати милозвучності, і вирішив перекласти українською,
    оскільки вона за милозвучністю випереджає німецьку і поступається тільки італійській. Оригінал подам трішки згодом.
    ** - повтори, а через них - збій ритму, зумовлені музичним текстом.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  16. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 12:33 ]
    КУМЕДНИЙ КІТ
    - Ну й кумедний кіт у нас, -
    каже Галя Каті, -
    якось бачила я раз,
    як хотів літати.
    Виліз на високий пліт,
    стрепенувсь як півень.
    І направив свій політ
    просто у кропиву.
    Ото сміху вже було,
    коли кіт як куля
    гнав до річки за селом
    так, що всі почули.
    Довго не було кота
    видно нам на плоті.
    Ото бідний політав
    наш кумедний котик.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  17. Юлька Гриценко - [ 2010.06.13 11:48 ]
    Ота заплакана душа
    Ота заплакана душа,
    Нарешті сонцю усміхнулась.
    Прощайте, сльози! Сум, прощай!
    Бо я у літо повернулась.

    Нехай проміння за вікном
    Тепер мене не покидає.
    Нехай життя здається сном,
    А кожен день - частинка раю.

    Спасибі сонечкам земним
    За теплі дні, за теплі ночі.
    Бо я не плачу вже за НИМ.
    Я знову вільна! Жити хочу....

    13.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  18. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 10:57 ]
    ГОРОБЦІ І КОТЕНЯТА
    Киця Мая й киця Рая
    горобців ганяють зграї.
    То направо, то наліво,
    у погоду і у зливу.
    Горобці лише сміються
    як коти угору пнуться.
    Не дано бо котенятам,
    так, як горобцям, літати.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  19. Владимир Торн - [ 2010.06.13 09:33 ]
    В ответ на...
    Ты не остался равнодушен,лирик?
    Когда любовь впервые испытал
    И не затеял с нею поединок
    Когда вкусил и мед ее познал

    Тогда не пал ты смертью храбрых
    Против желанья не пошел
    Не стал, сражаться ведь на равных?
    Воспев ее - себя нашел!

    Так вот и я, в исканиях прежних
    Был облачен в седую пыль
    Пока мне, океан безбрежный
    В глубинах правду не раскрыл

    Познал тогда я, что есть счастье
    Оно мне ближе, чем любовь
    Его покорно в сердце прячу
    Чтоб после насладится вновь

    Когда в воде безмолвной, тихой
    При свете ледяной луны
    Мерцает звезд, парящих вихрь
    В небесном море, маяки

    Их одинокий стан свободы
    Да будет мне, моим щитом
    Моим мечом пусть будут своды
    Миров, почивших, в строе слов


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 09:14 ]
    КОТЯЧЕ СВЯТО
    У котячої родини
    величезне свято нині,
    бо у Мурка і Ренати
    народились котенята:
    сіре, біле й кольорове,
    всі веселі і здорові.
    Тато кіт муркоче гордо –
    буде вчити дітей спорту.
    Тож святкує вся родина
    нині тричі уродини.






    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  21. Ґеорґус Аба - [ 2010.06.13 01:48 ]
    Чотирядок "Айстри"
    Світ розсувається завісою на вертепі,
    Все, що було жорстоким, стане дотепним.
    Я дещо пізнаю, і стану кращим я майстром,
    Перетворюватиму вогонь на холодні айстри.

    2010ЧЕР13


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  22. Владимир Торн - [ 2010.06.13 00:16 ]
    Воспоминание
    Небрежно, ветер, дух свободный
    Развеял волосы твои
    Под солнцем вспыхнули огни
    Златисто русым переплетом

    На плечи тихо, в такт ниспали
    Так, словно,в музыке моей
    Нет больше дней и нет ночей
    Исчез привычный скрежет стали

    Все в бездну,только тишина
    Мне что угодно отдавали
    Нектар изысканней искали
    В обмен,и небо, и земля

    За этот миг, но что награды?
    Не могут ведь они запомнить!
    И после, счастьем напоить
    Удел их громкие бравады

    А мне, достаточно быть снова
    В том месте, где стояли мы
    Так глубоки глаза твои
    Озера, в царстве Оберона

    Пред ними феи трех лугов
    В почтении голову склоняли
    Закатным заревом пылали
    В них я сгорал, на все готов


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Ірина Білінська - [ 2010.06.12 22:40 ]
    ХОЧЕ КИЦЯ ЧЕРЕВИЧКИ
    Хоче киця черевички,
    як у нашої сестрички:
    щоб високі, кольорові –
    не буденні, а святкові,
    щоб і ґудзики, й шнурівки –
    для веселої мандрівки.
    - Не важкі щоб, а легенькі, -
    просить у своєї неньки.
    Киця-мати усміхнулась
    і дитятко пригорнула:
    - Черевички не потрібні –
    в тебе лапки дуже здібні,
    щоб тихесенько ходити
    і швидких мишей ловити.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Білінська - [ 2010.06.12 22:27 ]
    НЕСЛУХНЯНА КИЦЯ
    Наша киця неслухняна,
    не дає нам спати рано.
    То подряпає, то вкусить.
    Хоч не хоч – вставати мусиш.
    Там - сховається в куточок.
    Тихо згорнеться в клубочок,
    так прижмуривши ледь очі,
    щось муркоче і муркоче.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  25. Андрей Мединский - [ 2010.06.12 17:25 ]
    Без нее
    Скрестив себя на груди,
    стою, будто снят с креста.
    - Прошу тебя, уходи,
    я очень теперь устал.

    И яркая боль в глазах,
    и тонкий весенний лед…
    - Ах, разве я так сказал?
    Но поздно… уже идет.

    И надо бы не стоять -
    хватаю за локоть мысль,
    но в ней почему-то «я»
    звучит там, где раньше - «мы».

    И надо остановить,
    догнать и просить, простить
    за камень ее любви,
    пульсирующий в горсти.

    А ноги врастают в пол,
    а руки сжимают грудь,
    и ребра ломает боль
    и роет себе нору.

    На утро, разжав кулак,
    смотрю как ползет змеей,
    где раньше она была
    кромешное «без нее».




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  26. Володимир Назарук - [ 2010.06.12 16:10 ]
    Адвокат Мартіан
    За мотивами драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан»


    Коли нема у серці більше Бога,
    Тут байдуже в кого й у що ти віриш.
    Служінням лиш знайти його є змога,
    Коли із сірих стін змертвілих вийдеш.

    Ні віри, ні любові ти не маєш,
    Якщо весь час постійно боячись,
    Ім’я Господнє в слух не називаєш.
    Ти в Бога ніби граєш. Зупинись!

    Лише відкрита віра нас єднає
    І з Богом, і з людьми. Твій шлях до нього
    Плоди тобі воздасть. Чи ти не знаєш?
    Що віра через дію доказ Богу.

    Куди тебе веде твоя дорога?
    Хто вірить – не ховається, а ти,
    У Бога на душі здійняв тривогу,
    Так, наче, до злочинця змушен йти.

    12.06.10


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  27. Михайло Закарпатець - [ 2010.06.12 13:54 ]
    Моя хвилина
    Я залишив мобільний у машині
    десь там внизу – де суєта суєт.
    Побуду вільним трохи, на хвилину,
    від слів чужих, надуманих прикмет,

    від зазирань безцеремонних в душу,
    від заздрісних нещиростей людських...
    Я тут один. І доторкнутись мушу
    до тиші трав обителей старих...

    Цей монастир мою приймає сповідь.
    Ми тільки вдвох, хоч місто поряд теж –
    воно мене і завтра перекроїть
    на будній лад, по своєму... авжеж...

    Та зараз - мій вівтар. Моя хвилина.
    Я тут, де трохи ближче до небес -
    невмілою молитвою полину
    до древніх нерозгаданих чудес...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (11)


  28. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:27 ]
    Дві маленькі сірі мишки.
    Дві маленькі сірі мишки
    Уночі читали книжки.
    Все хотіли прочитати,
    Щоб розумнішими стати,

    Та не видно уночі
    Ні картинок, ні сторінок…
    Прикро мишкам – хоч кричи.

    Запищали сірі мишки:
    « Як же нам читати книжки?»,
    І сказала мишкам киця,
    Що дрімала на полиці:

    « Спати треба уночі.
    Дітки всі вже сплять у ліжках.
    Тихо, мишки, не пищіть».

    Але мишки не вгавали
    Все пищали і пищали,
    І сказала киця враз:
    «Ах ви сірі! Ось я вас!

    Ну – мо в нірку й швидко спати!
    І щоб тихо там сиділи!
    Завтра будете читати».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  29. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:30 ]
    Сон.
    Прекрасний сон побачив я -
    Дитинство золоте...
    Раділа матінка моя
    (У неї син росте!)

    Таким, як діти всі я ріс,
    А мамі - кращий всіх...
    Найкращі руки, очі, ніс,
    Найкращий в світі сміх...

    Прощались витівки мені,
    Коли я пустував,
    А мама плакала вві сні...
    Я чув, але ще спав...

    Прокинувсь... Мами вже нема!
    Я вибіг на поріг:
    " Матусю! Матінко! Ма - ма-а-а!
    О як я не вберіг?"

    Прекрасний сон побачив я -
    Дитинство золоте...
    Раділа матінка моя
    (У неї син росте!)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:08 ]
    Колискова.
    За селом зелений гай
    Сонно затихає,
    Темна ніч за небокрай
    Сонечко ховає.

    Припиняють шепіт свій
    Колоски у полі
    І туманів сивий рій
    Простелився долі.

    Стих в саду пташиний спів
    Аж до сходу сонця,
    Котик – мурчик засопів
    Тихо, край віконця.

    Спи і ти, моє маля,
    Спи, моє серденько…
    Засинає вся земля…
    Спи, вже ніч близенько.



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  31. Юрій Лазірко - [ 2010.06.11 20:24 ]
    Дорогою в нiч
    Дорога – неначе заламано руки,
    мов кинуто псам для весільної бучі.
    Відходить – бо видно. І брамну рипучість
    на воза ладує для скошених звуків.

    Куди їй бездітній? З осель груди грубнуть.
    Підносить пилюку, та – знову приляже.
    Мов мазана дьогтем і мокра від сажі,
    по ній залишається оповідь шлюбна,

    чи оповідь бучі, розлізлої лайки.
    Хай слухає півнів – кому треба знати,
    скрипкові ключі під крилами – з хати,
    у горлі зав`язла незпіяна зграйка

    парканних акордів – нудних кукуріків.
    Пригнися, умийся у місячній студні –
    нехай перейдеться тобою пробудно
    зеленого змія остання партика.

    Такі-то традиції, а не закони.
    І змії всі ситі, і цвинтару – втіха.
    Дорога – неначе дивись, та не дихай,
    сі пролежні весн між нікуди і сконом.

    11 Червня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  32. Олексій Тичко - [ 2010.06.11 19:48 ]
    Без натхнення
    Я рими ґвалтую при світлі торшера.
    Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей.
    Шукаю в романах. Читаю Бодлера.
    Натхнення ж немає. Відсутність ідей.
    Розірвані фрази, затаскана рима,
    Порожня бездумність, і віршів нема.
    Дорога поезій для мене незрима,
    Катрен недосяжний, між нами стіна...
    Рядами писав на листах А-чотири,
    По черзі псував я стандартний формат.
    І кидав у кошик в куточку квартири.
    А що залишилось? Читай результат.
    27.03.10


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  33. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:22 ]
    Сліди в невидимих стежках...
    Ти диво - птаха вільна ,
    циганське сонце ночі.
    Ти йдеш по хмарах тихо ,
    і зорі твої очі.

    Обличчя россами вмиваєш,
    дощем падеш в пустелі.
    У небі місяць ти гойдаєш,
    сниш в листяній постелі.

    Південний вітер у вітрилах,
    сонце пустелі у руках,
    за спиною, ангельскі крила .
    сліди в невидимих стежках.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  34. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:11 ]
    Нитка життя...
    Минуле - майбутнє,теперішнє - втрачене.
    Вкрадене ,сховане, страчене.

    Щастя - омріяне днями повіями,
    віра у серці ,з пухнастими віями.

    Мрії - надії ,спроби і кроки,
    прожиті в пошуках істини роки.

    Крила за спиною ледь не обрізані,
    очі ще світлі ,ще світом не зімкнені.

    Вогник життя до цілі донесений,
    кроки у хмарах... шлях вже завершений.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:39 ]
    Розрамлені ...
    Розрамлені ми почуття діалоги
    розрамленне все наше рівне життя
    ми живемо у проміжку стелі й підлоги
    у макеті поверху з власним Я

    Ми виходимо інколи відчиняємо двері
    але так боїмося щоб сусід не зайшов
    що би той не помітив як розставлені меблі
    що би свічка не згасла вбита тим сквозняком

    Ми Веласкесом й Гойя прикрасили стіни
    із небесного скла ставим вази на стіл
    водночас наші вікна затуляють гардини
    що би з дому навпроти не було видно їх

    Сто років самотності - Гарсія Маркес
    не будуйте Маккондо у грудях з ліва
    не така фамілія в Бога і розпис
    не ріжте замками за спиною крила...

    Не потрібні нам рамки, рвіть гардини із вікон
    переймайтеся іншими всі ми божі сусіди
    зігрівайте щирістю й діліться свічки світлом
    адже для цього Бог нам дав горіти...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:05 ]
    Під стріхою мого дому...
    Нитка життя в'ється у всьому
    Протягнена Творцем повсюдно
    Під стріхою мого старого дому
    Так тихо, рідно, трохи сумно...

    Життя іскра в кожній секунді
    Істина в проміжку між тік і так
    Обабіч дому, на маленькій клумбі
    Розцвів кохання спів — червоний мак

    Зміст в тому задля чого й хто ти
    Бо Бог не просто сіє в нас життя
    На підвіконні ангел пише ноти
    І скрипка тихо грає месу Генделя

    Смак миті в філіжанці кави в квітні
    Щастя - що випити її з ким є
    В моєму домі завжди люди рідні
    Ниткою зплетене із ними все моє ...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Залишитись в жовтні...
    Старенька книжка
    Сторінки пожовклі
    Чиясь записка:
    "Залишитись в жовтні..."
    В кожних очах
    Що прочитають
    Хтось жити праг
    По смерті забувають...
    Стираєшся із памяті
    Неначе і не жив
    А слід ожив на покутті
    Книжок що хтось творив
    Воскреснуть почуття
    Душа воскресне
    У літерах життя
    Заховане зумисне
    Що би жило імя
    Звучало на устах
    Сповідь і каяття
    На жовтих сторінках...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:34 ]
    Остання молитва...
    Ти по воді іди,
    Не я,не ми.
    Ні - ти...
    І не лякайся, не тремти.
    Так треба.
    Просто вір.Іди...
    По гладі гомоном круги.
    Я знаю ,мусиш,
    Ангел ти.
    Йди же, ступай.
    На край ,босоніж
    Незважай.
    Я вірю.Віриш ти.
    Хтось кличе чуєш?
    Голос з висоти...
    Не вернешся уже.Нічого - час.
    Звершилося усе,
    Вогонь загас...

    Тихіше кожен крок,
    Останній змовк із гладі в небо...
    Небійся світла...
    Там так треба...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:22 ]
    Вино, пісок і море як в Мане…
    Вино, пісок і море як в Мане…
    Я ловлю час і сажу на припону.
    Ми голі душами одне в одному є,
    Розбив клепсидру і у тобі тону.
    Не треба зараз шкіри саламандри,
    Нема питань і рамок- ти як джаз.
    Ти вітер півдня твоє серце мандри,
    Ти можеш просто бути і ковтати час.
    У хвилях чути хриплий голос Дженіс,
    Повзе багряне сонце в неба рамі.
    Давай втечем до короля у Мемфіс,
    Ідилія світанку в ля мажорній гамі.
    Пляшки пусті, ми ж повні одне одним,
    Ця мить здається вічністю в твоїх очах.
    Три кроки і це все лиш спомин,
    Три кроки і скінчиться час…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Сніг
    Тихо
    лягає сніг.
    До ніг,
    До серця, і у душу.
    У мушлю часу ,
    як молюск
    тікає день,
    і я молюсь…
    стихає пульс.
    Лягає сніг,
    і все біліє,
    все більше білого
    навколо - коло,
    замкнене із середини.
    Гардини нові,
    та у вікні все теж :
    одні питання,
    вічний пошук,
    вже повний кошик
    але все ж,
    от би знаття
    де та скарбниця.
    Радіє серце тому снігу,
    мов стару книгу
    знов відкрив.
    Давно не було в місті
    білих крил.
    На стіл накрив,
    вечеряю один,
    смішне кіно,
    і я смішний.
    Я вмію гарно розсмішити,
    собою тихо біль зашити,
    спалити те що відцвіло.
    Було так гарно певно ще за діда ,
    Біліла ніч…
    Річ в тім аби знайти дорогу,
    посеред снігу й льоду
    до Бога йти ,
    ступаючи у терні
    і тихо сповідь принести.
    І може там
    посеред божих зернят,
    як білий сніг,
    ти полетиш …


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:05 ]
    Я не люблю
    Я не люблю людей ,які сміються в очі,
    й за спиною сокиру держать.
    Я не люблю очей які ,що ночі
    мій сон, голодний , страхами бентежать.

    Я не люблю людей які вважають себе вище,
    й по трупах йдуть до храму.
    я не люблю як вітер свище,
    в самотності мого пустого дому.

    Я не люблю себе , коли боюсь сказати в очі,
    про що кричить моя відвертість
    Я не люблю і я не хочу,
    ховати у щілини часу свою впертість

    Я не люблю ,коли мене тримають в клітці,
    й обставини на шиї в'яжуть петлю.
    Я не люблю рости на гілці,
    що вітром кинута на чорну землю...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:34 ]
    Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
    Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
    Червоне й чорне,без середини й субтонів.
    Твоя революція, твій надірваний спів,
    Незнайомого світу твої очі бояться...

    Ти розписуєш тіло білим словом кохання,
    Що би він прочитав твою першу весну.
    Ти змінюєш запах,ти тікаєш від сну,
    Він як двері, як крила, як крапка чекання...

    А він розлитий з того ж урожаю що і ти,
    Така ж палітра, хіба пензель інший.
    І бє він краскою лиш так, між іншим,
    Бо ще боїться розміняти я на ти...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:43 ]
    Маленькі чудеса
    Маленькі чудеса,
    Краса життя захованна в міжчасі.
    Маленькі чудеса,
    Прості слова - білет у щастя касі.
    Маленькі чудеса,
    Очі дитяти носити в серці й жити.
    Маленькі чудеса,
    Твій голос - у моїй зимі як квіти.
    Маленькі чудеса,
    Гармонія життя у всьому.
    Маленькі чудеса,
    Ефірна грань Господнього закону...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:58 ]
    Ти просто вірив...
    Щастя десь поряд
    холод і крига
    так не може бути завжди
    і правди хтілося би іншої для всіх
    гріх проти сонця очі закривати
    аби лиш не проспати схід
    щастя десь поряд
    колись твій погляд
    знайде мої очі
    на піку ночі
    зірка упаде
    її знайде
    той хто ще має віру
    послухай вітру
    він розкаже все
    щастя десь поряд
    говорять ,що один не воїн
    воєн життя одному не знести
    із пустоти кричи тікай і загорись
    й не бійся бо почують
    глянь на свої сліди
    із ними поряд ще чиїсь
    терня і біль торують
    щастя десь поряд
    бо поряд сонце й поряд дощ
    скотч безнадії не спіши на очі клеїть
    загоїть рани ніч прозора
    зірками в серце опаде
    вкраде думки
    і на край світу
    і там побачиш
    що на відстані руки
    танцює щастя Генделя сюїту
    щастя десь поряд
    я відчуваю його погляд
    щастя у тому
    що є я і ти
    щастя — не спокій
    щастя десь поряд
    я відчуваю його кроки
    щастя десь поряд
    я відчуваю сонця погляд
    я чую ангели говорять
    щастя десь поряд
    чуєш,за спиною дивись
    крила два гордо здійнялись
    щастя вже поряд
    лети у небо
    так треба
    бачиш
    ти летиш
    ні ти не спиш
    ти просто вірив....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Годинник б'є
    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Тікає час у відображенні моїм
    Живу в міжчасі, на одних зупинках
    Життя спостерігаючи мов діафільм

    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Б'ється душа закована у лід
    Сидять апостоли із нами на сходинках
    А ми кидаємо їм копійки на хліб

    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Сміється в віддзеркаленні кривім
    Майструє Ной ковчега у сутінках
    Хто ж буде в ньому коли вдаре дзвін..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:29 ]
    Отак живеш
    Отак живеш
    переш із ранку в ніч
    віч навіч із душею
    погонею життя
    заляпане ллянеє простирадло
    дно твоє
    твоє чадо
    я твоє
    де серед згарищ
    кришталя
    надій і мрій
    і недоспаних ночей
    очей небесних всміхнена душа
    не може доскладати своє щастя
    і наче виправ все
    цвіте твоя Туринська плащаниця
    дзвінниця знову кличе в храм
    та знову іскра, попіл , злам
    знову згоріло щось у тобі
    у торбі два крила несеш
    та одягти їх й годі...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:16 ]
    Божі пензлі
    Ми Божі пензлі
    Кожен має колір
    Немає білого
    Без одного із нас
    На полотні у долі
    Ми мов руки Бога
    Ми розфарбовуємо
    одне одним час...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:46 ]
    Вкраду у Бога день
    Вкраду у Бога день,
    чи хоч годину,
    а як не вдасться
    то за хвилиною піду
    і як дитину понесу
    ховаючи під серцем сум
    й легені страхом стиснуті у грудях.
    Гріхом те буде,
    вирок на суді,
    та не собі
    несу той клаптик часу!
    Тому — у кого відняли,
    забрали весь пісок з клепсидри
    радше ніж вимовив кохаю,
    й до раю призваний був в мить.
    Кому болить,
    що не успів прости сказати
    і прощенним піти на небо.
    Треба було кому лише хвилину,
    щоб сину в очі зазирнути
    аби збагнути все й заснути тихо...
    Лихо не те якого ти хотів,
    не там і не в той час.
    Згас вогник - і забрали,
    загас хтось з нас...
    Плавиться віск
    й не знаємо коли заберуть свічку,
    в нічку чи в день
    покличе небо.
    Треба встигати:
    любити,
    вірити,
    прощати,
    стирати зле
    нове творити,
    ламати рамки
    й
    жити
    жити
    жити...
    Не буду красти в Бога час,
    для нас він йде
    я тут і зараз,
    я — люблю тебе...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.11 16:48 ]
    ПІТЄР
    …На північному-заході світу є місто дощів…
    Місто білих ночей і солоних північних туманів…
    Місто храмів і площ, і амбітних, небачених планів…
    Фаворитів, месій, імператорів, бонз і вождів…

    …Я дивлюсь на твій стяг – ну навіщо ж, скажи, стільки крові?..
    Ти завжди полюбляв покупатись в придворних плітках…
    Двадцять сьомого дня ти постав на Павлі і Петрові…
    Але, вибач, старий, ти ж стоїш на козацьких кістках…

    …«Місто білих ночей», легендарна Північна пальміра…
    Тільки що б ти робив, якби я не пізнав твоїх пут…
    Тут же Гоголь творив, тут гула Вересаєва ліра…
    Тут Шевченко ожив, далебі, і Ахматова – тут…

    …Я дивлюсь на твій герб, ну навіщо ж тобі стільки поту?..
    «Найпівнічніше місто», орел, п’ятикутні зірки…
    Ти ж байдуже взирав, як в застінку вмирав Полуботок…
    Розумієш, старий, на задвірках твоїх – Соловки…

    …«Місто білих ночей», місто любить футбол – це важливо…
    Хто б подумати міг, що карась прослизне поміж щук…
    Хто прославив «Зеніт», вколотивши осьмнадцять щасливих,
    Переможних голів?.. Волинянин, «хахол» Тимощук…

    …Я дивлюсь на твій дощ, ну навіщо ж тобі стільки смерті?
    Так, крізь Ладогу йшла героїчна Дорога Життя…
    А моя – крізь Поділ, в тридцять третім чи тридцять четвертім!..
    Розумїєш, старий, може все це – за не каяття?...

    …«Місто білих ночей», ти хоч знаєш, де в нас Шепетівка…
    Як же сталося так? Вкотре вже твої срібні ключі,
    Береже фаворит, у цей раз вже «причесана» дівка,
    Народилась у квітні, на теплій старій опанчі…

    …Я дивлюсь на твій шпиль, ну навіщо ж тобі всі ці мури?...
    Розенбаум співав – віра гостра, немов біла ніч…
    От в таку «білу ніч» розплативсь за Мазепу Батурин…
    От в таку «білу ніч» розп’яли Калнишевського Січ…

    Примітки:
    «двадцять сьомого дня ти постав на Петрові і Павлі» - Петербург був заснований 27 травня 1702 року імператором Петром Першим; тоді була закладена Петро-Павлівська фортеця;

    «вколотивши осьмнадцять щасливих» - Анатолій Тимощук зіграв за «Зеніт» 99 ігор, у яких забив 18 голів;

    «причесана» дівка: тут автор натякав відразу на двох осіб: колишнього фаворита Катерини Другої Григорія Потьомкіна, ініціатора знищення Запорізької Січі, (він же Грицько Нечеса) та на нинішнього губернатора м. Санкт-Петербурга Валентину Матвієнко, уродженку м. Шепетівка Хмельницької області.

    Кумпала Вір,
    11.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (9)


  50. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.11 16:58 ]
    На підмостках Небес
    …Кінозал, у якому німе чорно-біле кіно…
    На екрані – усе, що було, все, що є, все, що буде…
    Режисер і актор – на підмостках одні і ті ж люди…
    Той шукає себе, той шукає її, той - руно…

    …Безкінечний потік, закільцьована Богом вервечка..
    О, Німий Сценарист! Кожну Душу – на шальки терез…
    Хоч би хто – лютий вовк, ну, а хоч безпорадна овечка –
    Ніби миша церковна – бідак, чи багатий, мов Крез –

    …Все одно мусиш йти, як сомнамбула, коло за колом…
    Аж заким не проснешсь, у собі розбудивши себе…
    І, нарешті, спинившись, смиренний, безмовний і голий,
    Станеш часткою Бога, десь там, на підмостках Небес…

    …От такий дивний фільм, от така дивна хроніка-стрічка…
    Ось твій Князь на коні: «Приготуйтесь, бо йду я на ви!»
    Ось підступний Харон робить бізнес, долаючи Річку…
    Ось у полум’ї волхв, той що дав тобі силу трави…

    …Ось твій син, але ні! У цей раз він, здається, твій батько…
    От і думай, що ж було спочатку – когут чи яйце?...
    Ось кумир на горбку із обличчям, як в рідного дядька…
    Ось – ікона в кутку, у якої не лик, а лице…

    …Ось побачив себе, ніби збоку, ще крок – і спіткнешся…
    Та зробити нічого не можеш, лиш стій і дивись…
    Ось – Вона, до якої, немов уві сні, доторкнешся…
    Ось – подолана прірва, ось – ще не підкорена вись…

    …Кадр за кадром – сюжет: крізь стерню пробивається паша…
    А у тебе з-під самого серця стріляє й щемить….
    Ні води, ні землі, ні небес, ні вогню… Суть акаша…
    Йдеш від себе до себе, між миром і герцем… Ще – мить…


    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 08.06.2010 року



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1280   1281   1282   1283   1284   1285   1286   1287   1288   ...   1796