ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,

Світлана Пирогова
2025.07.22 18:39
Цей світ шумить. О, як же він шумить!
Усе переплелось, заплуталось. Де ниті,
які тримали людськість? То ж щемить
від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
Життя людське розчавлене щодня,
руїни залишаються, вогонь і попіл.
Ворожі руки доторкнулись

Юхим Семеняко
2025.07.22 14:06
На вітринах аптек в Окаямі
Дозрівають сардельки й салямі.
А в теплицях супи.
Ти не дуже тупи,
А осмислюй життя в Окаямі.

Пропонують бістро в Ліверпулі
Для гурманів телячі пілюлі.

Віктор Кучерук
2025.07.22 07:15
Гай співучий і зелений
У мрійливість зажене, –
Вабить зір та слух, як сцена,
Дійством збуджує мене.
Дивовижно різноликий
І багатий на талан, –
Він ховає хащі дикі
Серед топтаних полян.

Татьяна Квашенко
2025.07.22 06:51
А пісня лунає над Баром своєю пишнотою.
А пісня на землю спускається нота за нотою.
І вечір липневий її огортає у затишок.
І місяць стікає доріжкою з неба у келишок.

А пісня така, що ніколи в житті не обманює.
Нехай же ця пісня віка і здоров'я пр

Артур Курдіновський
2025.07.22 03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…

Борис Костиря
2025.07.21 22:21
Занедбаний сад, як заросла
недоглянута борода старого.
У ній лежать
уламки смислів,
збиті літаки історії,
квитки в ніщо,
ненаписані книги,
невиголошені промови,

Юрій Лазірко
2025.07.21 19:24
Які баби - таке і літо...
Яка ж ця ніченька розлога -
Коль-коль, стерня, небриті ноги,
Лямур, мур-мур, якась кубіта.

Які сто грам - таке і гопа...
Йой, кіко голок в тому сіні.
Тебе гойдаю на коліні,

Татьяна Квашенко
2025.07.21 13:44
Дощ, як потяг, іде,
Що іде, а не їде.
І вокзал що двірець -
Так говорять у Львові.
А нічні поїзди
На Одесу чи Відень,
Наче стукіт сердець,
Відбиваються в слові...

Володимир Бойко
2025.07.21 12:21
У далекому штаті Америки
Два лемури писали лімерики.
Віршували три дні
Ще й співали пісні
Поетичні лемури Америки.

Московитиські туристи в Салоніках
Серед пляжу засмажили слоника.

Юрій Гундарєв
2025.07.21 09:27
липня народився видатний американський письменник.
Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

На другий план відступили б красуні,
вино, корида з биками…
Жодних немає сумнівів:
сьогодні він був би з нами!

Юрко Бужанин
2025.07.21 08:07
Москаль ракетами фігачить,
«Шахеди» клином смерть несуть.
Не залякати нас, одначе, -
Лише примножується лють!

Згорить москва, згорить і пітер,
І Чайна стане по Урал.
Наш прапор буде майоріти,

Віктор Кучерук
2025.07.21 05:58
Після дощику, чи зливи,
Як і танення снігів, –
Не лунає несміливо
У яру водички спів.
Дзюркіт радісний струмочка,
В прохолодному ярку, –
Дзеленчить уже дзвіночком
Що є сили, нашвидку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Заруба - [ 2010.06.04 20:05 ]
    * * *
    Дороги всі нас приведуть до Риму,
    І я ступаю в цей широкий світ.
    А хто ми в цім житті? – Лиш пілігрими,
    Що за незнаною метою йдуть услід.

    Кайдани геть і спалені галери,
    Ковток свободи нас приводить в раж.
    А хто ми в цім житті? – Лиш флібустьєри,
    Ми щастя беремо на абордаж.

    Як альпіністи дряпаємось вгору,
    Відкинувши всі сумніви і страх.
    А хто ми в цім житті? – Конкістадори,
    Ми меч, як хрест, тримаємо в руках.

    Між раєм й пеклом, між гріхом й мораллю,
    Як маятник, невпинно, рік у рік.
    А ким ти хочеш бути? – Пектораллю.
    На грудях у коханої повік.

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  2. Юрій Лазірко - [ 2010.06.04 20:54 ]
    Стиснуло
    Стиснуло. В легеневий кут
    клякає нікотинно тяга.
    Вливаю видих нашвидку
    по вінця, у вольфрамну флягу.

    У ній кімнати густота
    розбавлена у колах диму,
    де вигнане тече з кута
    і набирається у риму.

    Рядка старіюче лице.
    Складами – складки, вираз – коми.
    Пера загостреним кінцем
    вростає у папір саркома.

    На ракових пухлинах слів
    роз`їлось тіло монологу.
    Йому б дожити до полів
    німим розжитись до знемоги.

    Стиснуло, ніби хрест і синь
    недомальовані навмисне
    у рамці, де отець і син
    прощаються іконописно.

    Стиснуло, ніби не дійшло,
    не вийшло, чи не проминуло.
    Оперене душі крило,
    з німого переб`ється в чуле.

    І розлітатиметься сміх
    від лету золотого в тиші.
    Стиснуло так, що ніби сніг
    сорочку полю бою вишив.

    4 Червня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  3. Олександр Заруба - [ 2010.06.04 20:06 ]
    Сон
    Ти промайнеш і зникнеш знову
    Десь там, на грані відчуття.
    Мені ж шукати знову слово,
    Коротке слово, як життя.

    Той блиск очей, один лиш крок,
    Лиш руку простягти до скроні.
    Та невблаганно до зірок
    Несуть твій обрис тахіони.

    Немає слів, бо мозок спить,
    Лиш марить тим, кого кохаю.
    Спливає ніч, спливає мить,
    Мій сон, як та вода, спливає.

    Намарне сподіватись знов
    Калейдоскопа скласти грані.
    Спадає спомин про любов,
    Листком з пожовклої герані.

    Дзвінок, вже ранок, часу плин...
    І сонця промінь, як похмілля.
    А ти десь там, серед долин –
    Гіркий полин, пахуче зілля.

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Наталія Крісман - [ 2010.06.04 19:30 ]
    ЖУРБА У КОСАХ
    Вдихає літо на повну силу
    Духмяні квіти, цілющі роси...
    Та сумом серце знов оповило,
    Час заплітає журбу у коси.

    Вдихає літо на повні груди
    Безодню неба в зірках печальних.
    Від сну важкого мене розбудить
    Відлуння дзвонів у мить прощальну.

    Вдихає літо мої тривоги
    На повну силу, на повні груди.
    Такі невтішні мої дороги,
    Бо шлях без Тебе веде в нікуди.

    Вдихає літо мою зневіру
    І почування непроминущі.
    Моя печаль не знає міри,
    Бо… я люблю Тебе ще дужче!
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  5. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.06.04 11:17 ]
    Замены нет
    Как заменить того, кому замены нет?
    Таков ответ – есть исключенья с правил:
    «Никак не заменить! И через сотни лет
    Замена быть не сможет актуальной»
    Ведь речь идет о личности, любви,
    Переживанье радости и счастья…
    Люби себя! Ты слышишь? Береги!
    Пусть Бог хранит! Прошу, не оступайся!
    Замены нет тебе в моей душе,
    В моем ранимом слишком емком сердце…
    Я – мотылек. Я кошка… Я мишень…
    Попалась…оступилась незаметно…
    Люблю тебя, как друга, как сестру,
    Как солнце, нежность, милую улыбку…
    До завтра! И в бокал себе плесну
    Надежду на рассвет, хоть счастье – зыбко…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  6. Коцовська Галина Бендза - [ 2010.06.04 10:40 ]
    ОСІННЄ
    ПАМ'ЯТАТИМЕШ ПОГЛЯД, А ДАЛІ ВЖЕ ДОЛЯ ДОПИШЕ...
    ПРИГАДАЄШ ТОЙ СМУТОК, А СЕРЦЕ РОЗКАЖЕ КІНЕЦЬ.
    І У ЯБЛУЧНУ ОСІНЬ ПРИЛЕТЯТЬ ГОСТЮВАТИ ПТАХИ ЩЕ
    ВИПИВАЮЧИ СІК ПЕРЕСТИГЛО-ЗИМОВИХ СЕРДЕЦЬ...
    2009р


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Олеся Овчар - [ 2010.06.04 09:11 ]
    Пісенька про жабку
    Сіла жабка на камінчик:
    Гріється на сонці.
    А я стала і дивлюся
    Тихо у сторонці.

    Сонце добре припікає -
    Хочеться тіньочка.
    Краще зроблю капелюшка
    Жабці із листочка.

    Капелюшок з лопушечка
    Гарний я зробила,
    Тільки жабка мій дарунок,
    Ой, не оцінила.

    Бо як тільки їй хотіла
    Вбрати капелюшка –
    У водичку заховалась
    Жабонька-подружка.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  8. Ігор Морванюк - [ 2010.06.04 00:53 ]
    * * *
    Чарівний сон цієї ночі,
    Сполохав крик нічної пташки.
    Скажи, чому на серці важко?
    Коли не бачу твої очі.
    Чому печаль завжди шматує?
    Коли від мене ти далеко.
    Летять до вирію лелеки.
    Хто ж мою душу порятує?

    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Заруба - [ 2010.06.03 22:13 ]
    * * *
    Ніщо – це непроявлене Усе,
    Далекий грім майбутнього походу,
    Де час по скроні слимаком повзе
    Невідворотний, як орда зі Сходу.

    Де люди, Господи, і сірі, і малі
    (Усе проявлене недосконале й куце)
    Дітей своїх народжують у муці
    Й хліб добувають з потом на чолі.

    Де протилежностям не бачимо кінця,
    Під білий дим квітуючої вишні
    Руба мечем боєць в бою бійця
    За цінності спліснявілі торішні.

    Де не в печі – над стріхою заграви,
    Дідівські шаблі й в пам’яті згнили,
    Та знову від сохи не за столи
    Нові вожді нові збирають лави.

    Щоб на краю скелястім Ойкумени,
    Де шлях тримають зорі і Боги,
    В бій кинуть легіони і тумени
    І полягти всім разом, до ноги.
    10.05.07


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  10. Олександр Заруба - [ 2010.06.03 21:52 ]
    * * *
    Борсаюсь, як муха в павутинні,
    Силу всю висотую до дна.
    Світ без тебе – лише тьмяні тіні
    На шибках замерзлого вікна.

    Та нуртують соки при корінні,
    Віхоли минають навісні.
    Ти приходиш – рветься павутиння,
    Вікна настіж сонцю і весні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Заруба - [ 2010.06.03 21:00 ]
    * * *
    Не вказати шлях і не навчити –
    Власним болем учиться душа
    Все ж себе не відділять від світу
    Гострого, як лезо у ножа.

    Що життя є щастя – то лиш міти.
    Давить серце і щодень гірчить
    Недолугих й немічних любити,
    Підлих і розбещених учить.

    Та приймаю все, воно ж від Бога,
    Частка є в мені його і чин.
    Я іду і стелиться дорога
    До небесних Духу височин.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:24 ]
    =(
    Час,відведений нам,вже давно промайнув...
    Я кохала тебе,ну а ти...Не збагнув...
    Сум холодних ночей замінив мені сміх...
    Я кохала тебе...Ну а ти...Ти не зміг...
    Мій розгублений дар-відчувати тепло...
    Я чекала тебе...Але щастя пішло...
    Нам на пам'ять тепер-лише фото в альбом
    Я кохала тебе,-ти-прекрасний мій сон...
    Краще бв вмерла тоді від болючих страждань,
    Бо ж і досі болить в сумнім вирі чекань...
    Краще б вбили мене ті жорстокі слова
    Я любила тебе...Але я не змогла...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  13. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:44 ]
    Ти
    Ти пахнеш малиновим варенням,
    Терпкою корицею,трішки ванільки
    Ти...Ти такий...Домашній,приємний
    Я мрію про тебе.Про тебе і тільки

    В тебе в очах кольору чаю
    Плавають холодні льодинки.
    Дивлюся на тебе-себе втрачаю
    І знову ці сльози-краплинки...

    Ти пахнеш моєю далекою мрією,
    Щасливою до неможливого,
    Ти танеш у снах моїх наївно-дитячих.
    Дурію від тебе красивого..

    Я занадто мала щоб логічно мислити,
    Ти-занадто серйозний,спокійний.
    А у мене від тебе в пузі метелики
    І мій світ уже не самостійний...

    Ти схожий на щось неймовірно солодке-
    Шоколад із вершками-хмаринками
    Я дивлюся на тебе і тану.Це ти!
    Розпадаюся знову частинками...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  14. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:40 ]
    Іграшки
    Заєць з претензіями на геніальність
    Дивно-іграшки мають серце
    Часом лізуть у моє ліжко поспати,
    А своєї душі закривають дверці.

    Весна стає нереально зеленою,
    Не завадило б дати волю думкам
    І нарешті відписати минулому-
    За конверти дати прибуток поштарям.

    Ти не помічав-останні дні дощ сухий,
    Але весна все одно щаслива.
    У мене вдома лиш хліб черствий,
    Але худну від сміху-майже красива.

    Мені починає здаватися,що іграшки-
    Не такі холодні як люди.
    Саме тому шукають тепла в руках-
    Великі плюшеві приблуди


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  15. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:32 ]
    Напівзабута ніч
    Мабуть,це було на якійсь буденній п'янці
    Бо тільки ось так безпричинно
    Можна забути про завтрашні пари й сушняк
    Чужа компанія,генделик,за сусіднім столом плюгаві "мужчини"
    Часто саме в чужих компаніях
    Зав'язуються якісь дивні стосунки
    З нелогічною романтикою і пивом
    І з маленькими подарунками.
    Навіть не дивно,що саме ця ніч,
    Де зі знайомих-друг екса і з контакту чувак
    Так,саме той вечір чомусь у пам'яті,
    Коли любов і ненависть-все просто так...
    Бо почуття не міряються літрами алкоголю,
    Зате тоді все таке кумедне
    І чомусь мама кричить в телефоні
    І вона знову права,бо я дуже вредне...
    Та загалом дивноспостерігати за чужими,
    Які о 3й ночі ідуть бити пики,
    А тобі смішно,бо ці проблеми не будуть твоїми
    Бо ти лиш п'яна дитина,а вони "дяпани великі"
    І цікаво спостерігати за їхніми дівчатками
    Цікаво,а вії в них теж накладні?
    А вони палять на тебе заспану,
    А я-на їхні нігті.Смішні.
    А ще дійсно дуже цікаво опинитися в чужій квартирі
    (ніякого сексу,просто в квартирі)
    Усі п'яні і піддаються спостереженню
    Вони унікальні.Хом'яки теж звірі.
    І,чорт забирай,дуже все таки мило
    Коли роздовбана гітара грає тількі твої пісні
    Це круто,ні,наспрвді добре,що все закінчиться
    Бо хтось має повернутись у сіру буденність.Робить це мені
    Це дивно-так просто вриватись у їхні проблеми
    І радити:"Все буде норм,Чувак,підрости"
    Я випила приголомшено чарку горілки.
    У мене не було що їм розповісти...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:53 ]
    Ти вмієш?
    Ти вмієш читати?
    У мене болить голова
    А ти не помічаєш
    Я ще жива...
    Ти вмієш мовчати?
    Від твого голосу я зла
    Ти дратуєш мене
    Але я ще жива...
    Ти вмієш зникати?
    Я мрію,щоб ти пропав
    А ти все ще поряд
    Ну добре,те знав
    Я не вмію прощатись
    Тому ти мене тривожиш
    Я так хочу утікти
    А ти можеш?


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  17. Ліза Кіт - [ 2010.06.03 16:35 ]
    Україна?
    Вишиванки виготовляють в китаї
    І впарюють їх в наші руки
    Ну звичайно,їх 100 мільярдів і їм нема чого жерти
    Жовті пики,вузькоокі тварюки

    Останнім часом-нова тенденція-
    Стаємо спонсорами для іноземців,
    А вони гріють руки на наших надбаннях,
    Всі-кацапи,китайці,туземці

    "Маде ін чіна"-бренд безперечний,
    Яскраві тряпки,усі інкубатор
    Це не Україна,це сором,це идко
    Нас загрібає чужий ескаватор


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Чехівський - [ 2010.06.03 14:55 ]
    Моя весна
    Мою весну засуджено до страти,
    Я вирок виніс, я її і вб’ю.
    Не допоможуть більше адвокати,
    Це не солдат, захоплений в бою.
    Моя весна напала віроломно,
    Мені між ребер всунула ножа,
    Тому був свідком хмурий місяць повний,
    І щастя геть розбитого іржа.

    На спомин квітку із труни беру,
    Мою весну розстріляно в яру.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (19)


  19. Олена Осінь - [ 2010.06.03 14:57 ]
    Пустеля Тар
    Колись тут гойдалось море -
    Пінисте, неприборкане!
    Течіями-аортами
    Передчуття невпинні.
    Хиткі, колихливі, плинні…
    В своєму безмежному «нині» –
    Глибока жива вода.
    І чутно, як біле сонце пульсує десь у рибині,
    А зблиски її перлинні
    Лишають в тріасовій глині
    В минущій досвітній хвилині
    Тоненький червоний слід…
    А крила, то руки чаїні.
    І труться об ноги дельфіни,
    І водорості бурштинні
    По стегнах, по грудях, спині…
    І очі… Зелено-сині.
    Невиплакані,
    Глибинні.
    Бездонні!
    Як вічність, такі ж солоні,
    І мудрістю мовчазні.
    А мушлі – бліді долоні.
    І щастя ранкове ще в лоні,
    Ще зовсім дитинно-сонне.
    Пірнає в безодню.
    І котиться, котиться… Тоне.
    Поволі на дні холоне,
    А потім зринає – природне, справдешнє, чисте,
    Ляга животом на пристань,
    Збирає слова іскристі,
    Годує горластих чайок…
    І ніби не помічає…


    Руками піски розгортаю.
    І бути тут морю!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  20. Ірина Зелененька - [ 2010.06.03 14:14 ]
    ***
    Шляхами...
    Розкрита до неба,
    до чистотілу,
    до суходолу.
    Біла, скісна, заспокоєна.
    Я. Вірна, як віра.

    Трохи за серце, за сонце,
    за степ і басолю.
    Волю молю ...
    Ромашки, сестриці чужі,
    тайною
    ледь опрозорюю.

    Шляхами...
    Барви бароко
    заплетені в коси веселки.
    Світиться
    тіло берези -
    ранішня пісня веселика.

    Думаю.
    Вийду корою.
    Натще. Буду собі...
    Скільки минеться метеликів
    в цій непоборній траві?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (3)


  21. Зоряна Ель - [ 2010.06.03 13:52 ]
    «Зозулині черевички»
    У зозулі в пірї – чічка,
    але боса, черевички
    на узліссі залишила...

    На смарагдовому схилі
    ночували в самотині,
    де димляться гори сині.
    Аби нечисть не вхопила
    й не припали часу пилом,
    як гласить легенда сива,
    чарівна чугайстра сила
    обернула їх на квітку -
    наче сонце ясне влітку
    між шовковими вітрами,
    що звиваються багряно.

    Лиш знайдете, дітки, зілля,
    заструмить «ку-ку» довкіллям.
    Не лякайтесь дивних знаків,
    це – зозулина подяка:
    квітка у часи минулі
    в ліс пташину повернула,
    дарувала невеличкі
    та розкішні черевички.
    Щоб сховати слід, зозуля
    черевички радо взула,
    і до лісу – бігом, чвалом,
    (звідки, капосну, прогнали).
    Там живе собі й донині...


    Навесні ж у теплу днину
    відкривають сонцю личко
    «зозулині черевички».

    травень2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (12)


  22. Кетя Маківка - [ 2010.06.03 13:53 ]
    Гойя
    Гойя, наверное, пил кокаин
    и курил через трубку абсент.
    Гойя, наверное, жил не один
    и втроем — он считал — не грех!
    Гойя, наверное, ел мармелад,
    трюфеля, желе и эклеры.
    Гойя, наверное, был не в себе,
    хотя знал он и чуточку меры.
    Гойя, наверное, не мог погулять
    чтоб не дымно, вино и дамы.
    Гойя не ведал про пустую кровать
    и не застал сиволизм Мандельштама.
    Если бы Гойя не был так хитер,
    аферичен и без изьяну,
    Гойя не взялся б за кисть… он бы лег на ковер.
    и не увидел бы мир Ла Тирану.

    січень, 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Кетя Маківка - [ 2010.06.03 12:56 ]
    жінка
    жінка, що породжує смуток.
    жінка, що загострює втому.
    тобі її не збагнути.
    тобі б її — непритомну.
    жінка, що здатна палати.
    жінка, що зможе згасити.
    ти мрієш її подолати.
    намагаєшся… підкорити.
    жінка, що ніжна у кріслі.
    жінка, шалена у ліжку.
    із одягу — у намисті
    і звісно ж нагадує кішку.
    жінка — босячка й гульвіса.
    жінка — дрескод на 5+.
    ти з опалу шлеш все до біса,
    а потім навколішки — «я молюся»
    жінці, що може втішати.
    жінці, що загоює рани.
    тій, що сідає за грати,
    і тій, яка стАвить капкани.
    жінці, яку розіп*яли.
    жінці, яка воскресає.
    чиї так манливі овали,
    коли вона вії здіймає…

    лютий, 2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Кетя Маківка - [ 2010.06.03 12:17 ]
    "пишу вірші лише із ліхтариком..."
    пишу вірші лише із ліхтариком,
    олівцем, муркотінням і пошепки
    або ж з сонячним променем й кавою
    і білизною у горошинки.

    занотовую прозу цитатами,
    кожне слово б*ючи між нейронами.
    їх рядок за рядком заминаю цукатами.
    особливо з любов*ю шукаю омоніми.

    не люблю білі рими як жовтого снігу.
    і те й інше паплюжать своїм «откровенням»
    графомани й кретини із укр.суч.літу,
    допінгуючи це особливе натхнення.

    перечитую вже публікованих нині —
    почуваюсь страшенно перЕсічною.
    може кинути всю оцю лірику
    і зайнятися — кресленням?!

    березень, 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  25. Тетяна Роса - [ 2010.06.03 12:51 ]
    Ця весна
    Із прозорих краплин намисто
    на смарагді листви розвішано.
    Зачепилась гроза за місто –
    Цю весну на дощах замішано.

    Всі дороги на ріки схожі ,
    дощ господарем йде по вулиці,
    і стурбовані перехожі
    до своїх парасольок туляться.

    Сонних вікон намокли вії,
    у полоні вологи нині ми.
    А проміння в калюжах миє
    світла гру із тонкими тінями.

    Зачепилась гроза за місто
    і мережить плин часу хмарами.
    Сяє вранці зелене листя
    яснооких краплинок чарами...



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  26. Софія Кримовська - [ 2010.06.03 09:41 ]
    Злива
    Загрозило, загуло,
    затремтіли вікна,
    задзвеніло синє скло,
    заблищали ікла.

    Небо впало на шляхи
    збуреним потоком.
    Світ сховався від страхів,
    доки втихне, доки

    перейде, переболить,
    перекотить злива,
    відчаю відплаче мить,
    бо земля щаслива...

    Та жіночий має хист
    і мінливу вдачу...
    Сперлася плечем на міст
    райдугою... Бачиш?..
    01.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (16)


  27. Михайло Карасьов - [ 2010.06.02 23:24 ]
    Хрущ_ненормальний.
    * * *
    занудило від слова щі
    і борщ мені не лізе в рота
    та ще й хрущі гудуть сволота
    як_боляче_гудуть хрущі

    горгона голову в кущі
    горить аврора на негоду
    ясон не вернеться з походу
    як_боляче_гудуть хрущі

    на ніц зійшли бажань прищі
    а серце стисла моцна лапа
    о де ти острів ескулапа
    як_боляче_гудуть хрущі

    ! , . « » … № ; ( ? + :))



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (11)


  28. Даринка Квітка - [ 2010.06.02 18:01 ]
    pioni

    піони п’янять без piano кімнати грані ледь звільнивши
    стоїть у дзеркала там панна балетно руки опустивши
    і крізь прозорість силуету розтікається пахучість
    квітів - вітру ледь зі степу що несуть її в минучість…

    квітка 2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (6)


  29. Ніна Яворська - [ 2010.06.02 18:07 ]
    Рейс на Марокко
    А місяць сьогодні - мов скибка цитрини
    у чашці міцного, пахучого мокко.
    Відправлю у спам хмарочоси, вітрини,
    і чартерним рейсом - на пляжі Марокко.
    Забуду пароль до архіву депресій,
    змотаю в клубок всі пусті обіцянки...
    А ти фанатій від Чигринського й Мессі,
    і мацай ту кралю, що п'є тільки "б'янко".
    І можеш продати мої діаманти
    та пафосне ліжко у стилі бароко...
    Я просто звикаю тебе не кохати,
    відколи літак приземлився в Марокко.


    02. 06. 2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (13)


  30. Софія Кримовська - [ 2010.06.02 16:54 ]
    3D
    Твоє 3D зображення - ти ба!
    Торкнутись, роздивлятись можна навіть.
    Обличчя, голос, звички - ну дива!
    Оце прогрес сьогодні світом править...

    Ти поруч, ти онлайн... А я сумна...
    Таке бажання відключити все це...
    Бо у 3D душі уже нема -
    перевантаж нарешті власне серце.
    02.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  31. Олеся Овчар - [ 2010.06.02 14:36 ]
    Кишеня дивовиж
    В Мишенятка у кишені
    Дивовиж повніська жменя.
    Тут – і кнопка для плаката,
    І старий годинник тата,
    Камінці біленькі з річки
    Та шматок липкої стрічки.
    Ще – блискучий мідний цвяшок
    І коробка для мурашок,
    Дві солодкі барбариски
    Та обгортка від іриски…

    Дивовиж іще багато
    Залишилося сховати...
    Та скажу я вам відверто:
    Ця кишеня вже подерта!
    Тож завдання в Мишеняти –
    Кращий сховок їм шукати!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  32. Іван Воскресенський - [ 2010.06.02 12:55 ]
    Новий день
    Вже день новий і світло в ньому нове
    Барвистими проміннями ляга:
    Іскряться тута роси світанкові
    І до життя полум'яна жага.

    Вже день новий і думка в ньому нова
    Дає старій, журливій батога
    У сяйві посмішки вже ллється мова
    Нових чекань буяє в ній снага!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  33. Адель Станіславська - [ 2010.06.02 12:22 ]
    Загублюся у снах

    Догорає вже день,
    лине птахою ніч чорнокоса,
    тихим смутком озветься
    розбуджена болем струна,
    тінь гіркої сльози
    пурхне з вій і загубиться в росах,
    і поглине мій сум
    стоголоса нічна тишина.

    Я позичу в печалі
    дрібних кришталевих сльозин,
    попрошу у любові
    міцної прозорої нитки,
    а у радості - жменю
    джерельних дзвінких намистин,
    нанижу у коралі
    ці скромні нехитрі пожитки.

    А у неба позичу
    хмаринок пір'їни легкі,
    стану птахою я,
    а вони мені будуть за крила,
    заберу у політ
    сподівання невинно-крихкі,
    віднесу в зоресад
    те, що вірою ніжно зростила.

    Заколю собі в коси
    надію букетом перлин,
    замилуюся ними,
    вплітаючи стрічку серпанку,
    загорнуся в тендітний
    мережива зір палантин,
    загублюся у снах
    і блукатиму ними до ранку.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  34. Олена Пашук - [ 2010.06.02 09:49 ]
    кохана скажи
    кохана скажи як він посмів намалювати тебе?
    тіло яке до цього знало лиш дотик матерії
    чому я заходжу у вікна а він крізь двері
    чи він це вже я
    а я вже ніхто тепер?

    бачиш заради тебе я зброю склав
    до біса дукати очей і всі інші жінки Америки
    візьми мене люба силоміць наче анклав
    запустимо в космос наші рідні смереки

    кохана він третій ти чуєш він третій тре…
    на кінчику пензля крапля що хоче стати Джокондою
    мольберт просто неба і полотно старе
    і місто мов мушля без жодного виходу-входу

    кохана не йди до нього а краще від мене йди
    хоч вийди з мого життя на пероні найближчої станції
    все одно відшукаю під палімпсестами снігу твої сліди
    і отримаю шанс реінкарнації


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  35. Саша Вісич - [ 2010.06.02 01:06 ]
    я змовчу
    я змовчу
    і, зціпивши зуби,
    перетерплю жорна рефлексій,
    що розмелють безглузді бажання.

    я змовчу.
    ці капризи не стануть
    перепоною нейтралітету.
    його будем триматись.

    але як я ненавиджу
    ту майбутню себе,
    що змовчала,
    що вдала, що то дійсно капризи невдоволеної самиці.
    як ненавиджу ту порожню раціоналістку,
    що продала душу за розум
    і що все розуміє і все передбачить...
    але як же їй пусто...

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  36. Наталія Крісман - [ 2010.06.02 00:40 ]
    Юрію Яремку
    Куди іде самотній подорожній?
    Так часто пекло схоже нам на рай...
    Не раз в засліпленні зриваємось в безодню,
    Коли в душі зневіра понад край.

    Віщує крук загибель - ти не чуєш?
    Студений вітер пристрасть роз'ятрив?
    У темних водах світло не ночує,
    У серці втікача - лише надрив.

    Залишиш дім - куди ж тоді подашся?
    В чужих краях - лиш озеро оман.
    Так часто ми у пошуках за щастям
    Своїй душі глибоких робим ран.

    Не лиш собі - а ближнім, які поряд...
    Чи ж варто у безодню так спішить?
    Тече вода через роки і гори,
    В ріці Життя тамуєм ненасить -

    За волею, якою вічно марим,
    І за вогнем, що серце обпіка...
    Ніщо в житті нам не мине безкарно -
    Ні зле, ні добре - правда є така!...

    Шумить ріка, гудуть надривно дзвони,
    Й закохані у весну солов'ї
    Знов пристрастю відгукуються в лоні
    Душі моєї, де ще йдуть бої...
    2.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  37. Ірина Вихрущ - [ 2010.06.02 00:10 ]
    Як то буває
    Як то буває перед грозою,
    Коли виникає сльоза за сльозою
    І падає з неба
    Жорстокими стрілами вниз.

    Як то буває перед грозою,
    Дихати важко,сама самотою
    На вулиці тісно,бо люди тікають
    Чимдуж від святої води.

    Як то буває перед грозою,
    Травнева спека накрива з головою
    А ти виринаєш
    У відблиску перших краплин.

    Як то буває перед грозою
    Хмари найдуть,
    Але місто в спокою
    Знов усміхнеться в сяйві травневих дощів


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Наталя Бліхар - [ 2010.06.01 23:43 ]
    Красивое утро…
    Красивое утро…
    Мне шепчут берёзы
    О том, как велик и благой их Творец.
    Он слышит их песни,
    Он знает их слёзы,
    Он видит их трепет зелёных сердец.

    Пусть даже средь ночи,
    Терзаемы ветром,
    Устало подносят к Создателю взор,
    Господь им ответит,
    Сверкающим светом
    Засветит на небе созвездий узор.

    Господь - наш Творец,
    Он тебя не оставит.
    Иди к Нему утром, беги к Нему днём –
    Он нежно обнимет,
    Любовью одарит,
    Покоем родиться Он в сердце твоём.

    Мне в жизни не страшно,
    Как ночью берёзам –
    Я знаю, - Спаситель мой рядом идёт.
    Он ветер прогонит,
    Светить скажет звёздам
    И тихое утро мне вскоре пошлёт.
    1.05.2010 р.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  39. Наталія Крісман - [ 2010.06.01 23:55 ]
    Оксані Романів у День народження
    Простягаю до тебе душу! Але ти це й сама відчуваєш -
    Крізь розхрестя шляхів безкрайніх, крізь жорстоких світів чагарі.
    І тепер я, мов тінь, всюдисуща, слід у слід за тобою ступаю,
    По словах тебе й нотах читаю... Так хотіли, напевно, вгорі!

    Простягаю до тебе душу - крізь роки, кілометри і терня.
    Почуття наші справді безмірні, не знайоме нам слово "боюсь".
    З кожним днем ти міцнієш все дужче й проростають у тобі зерна
    Лиш любові, надії та віри в кожнім твоїм наступнім бою.

    Простягаю до тебе душу! Нехай янголи в небовисях
    Над тобою розправлять крила і тебе не захочуть зректись.
    Почуття справжні - не проминущі, від любові хай серце іскриться,
    А усе, що тобі буде миле, неодмінно настане колись!


    Простягаю до тебе душу! Добре знаю - ти будеш биться
    І з цим світом, не раз облудним, та з самою собою частіш...
    Тому сильною бути мусиш, щоб дивитись до віч блискавицям,
    Щоби вірити завжди у чудо... Ось такий мій для тебе вірш!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  40. Юлія Радченко - [ 2010.06.01 22:24 ]
    Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще...
    Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще
    У озерах холодних. Уперті ростуть бур’яни…
    Там десятки ускладнень. І тисячі стриманих спрощень…
    Кілька кроків до вічності. Й кілька хвилин до весни…

    Вистилає барвінок (що ще він уміє робити?)
    Килимові доріжки - від лісу до хмарних химер…
    Тим же впертим плющем намагається обрій яріти,
    Що в захопленні щирому знову, як тиша, завмер…

    На затіненій площі (від дуба до красеня-клена)
    Ходить сонячна донька. Шукає надійне плече…
    З ким їй ще розмовляти? Навколо – лиш листя зелене....
    Й те не дуже-то чемне. Мовчанням ураз обпече….

    Де їй ще помолитись? Залишеній пристрасним татом…
    В тому щедрому лісі, де рідкісні пні – олтарі…
    Там усе, як раніше. І навіть не слід забувати…
    Що за сонячне щастя лишилося там, угорі…

    Чий засвічений ґрунт під ногами - як втілення долі…
    Сонцесяйних ілюзій чи просто закреслених втіх…
    Хто там бачив її (в тому лісі, в сусідньому полі),
    Той замріяність ніжну назавжди, як тишу, зберіг…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Олександр Заруба - [ 2010.06.01 22:17 ]
    Еволюція
    Зміліє море, висохне ріка
    Волаю SOS, рятуйте наші душі
    І кисень атмосферний обпіка
    Бідаку кистеперого на суші.

    Та йду вперед, де магія руки,
    Де смак заліза, пороху й акрилу,
    Де п’ястю стануть гострі плавники
    І за плечима випростають крила.

    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Заруба - [ 2010.06.01 22:59 ]
    * * *
    Коли ведуть народ на манівці
    І Калі-Юга дивиться у вічі
    Тримай меча міцніше у руці
    Верши достойно справи чоловічі.

    Твори свій лад крізь чвари і розбрат
    Нехай святиться праця ця сумлінна.
    Твій рід і перед жерлами гармат
    Не підкорився і не гнув коліна.

    Іди вперед серед племен і рас
    Землею, що зерном і кров'ю злита
    Поки стоїть над кручею Тарас,
    Поки зростають у колисках діти.

    Віху духмяним зіллям заклечай,
    Любов і смерть стрічай у чистім полі
    Горять заграви в відблисках меча,
    Тож не бажай собі чужої долі.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (1)


  43. Олександр Заруба - [ 2010.06.01 22:50 ]
    Ніцше
    Пролившись стоголосо і столисто
    Галонами вичавлюю раба
    Навкруг – смітник, оте велике місто,
    Де кров ледача і душа сліпа.

    Уран в Вагах – озиме покоління,
    Бліда жадоба влади на дурняк…
    Поки жаги не проросло коріння
    Задкуй, як рак, і не чекай відзнак.

    Навчись літать, без марнословства й лоску
    Творці – тверді й суворі мужики
    Щоб на тисячоліттях, мов на воску,
    Лишить відбиток власної руки.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  44. Іван Воскресенський - [ 2010.06.01 22:11 ]
    З Е. Дікінсон
    Я бачив очі, що вмирають,
    Невпинний кругом їх політ.
    Мені здалось - чогось шукають,
    І раптом - хмарний дивосвіт.
    А потім мить, туманом ставши,
    Так невблаганно і навік,
    Закрила очі, приховавши
    Останній погляд з-під повік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  45. Іван Воскресенський - [ 2010.06.01 21:56 ]
    * * *
    Сірить хмарами на небі.
    Злива мчить уже давно.
    Стін хвилястих я перебіг
    споглядаю. У вікно
    б’ються крапельки невтомні
    і мені їх вже не жаль –
    у душі моїй бездомній –
    пустка, туга і печаль...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Софія Кримовська - [ 2010.06.01 20:33 ]
    до вівтаря

    до вівтаря у вельоні із трав
    бери за руку і веди по квітах
    у літо
    у життя
    по колу світу
    у нас обох ще стільки в ньому справ
    ще стільки сонця для щасливих днів.
    кохання стільки
    встигнути б напитись
    неснів солодких
    і «люблю» на видих
    під ранок шепотіти
    диво з див
    любов і ми повінчані у ній
    кохатимемо вірно і до скону
    веди мене і одягай корону
    плеяд
    світанків
    і казкових снів

    до вівтаря у вельоні із трав
    уже і червень рушники поклав
    2009р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (18)


  47. Іван Воскресенський - [ 2010.06.01 19:18 ]
    Живу
    Я розбитий, сумний, одинокий,
    Наче в’язень у клітці німій,
    Там, де сум огортає глибокий
    Мою душу і світло у ній.

    Я так хочу звільнитись скоріше
    Від тих пут і кайданів страшних,
    Хочу бачити світ яскравішим,
    Без людців жалюгідних, тупих.

    Я так хочу відкритися світу,
    По життю крокувать до мети,
    Не лякатись ні злоби, ні гніту,
    І себе у цім світі знайти.

    Ось тому відтепер і до скону
    Цей девіз обираю своїм:
    Стать на захисті честі закону,
    Чути совість і бути живим!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  48. Юлька Гриценко - [ 2010.06.01 19:38 ]
    МРІЯ
    Мені з тобою не зустрітись,
    Роками довго буду йти.
    І знову спробую згоріти
    Як лист осінній, золотий.

    01.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  49. Володимир Чехівський - [ 2010.06.01 18:04 ]
    Коло
    Впаде у осінь ясеневий лист,
    До краю неба, до самого краю.
    Знайде кого шукає? Я не знаю,
    Який вже в нього, в цьому ділі хист.

    На скронях лісу зблисне сивина,
    Дощів намисто висохне сльозою.
    І хмари потечуть до водопою,
    То так - зима, то вже не дивина.

    Напне і скине сніговий намет,
    Щось ніжне, молоде, в зеленім брилі,
    Збіжать смарагдові на пагорб хвилі,
    Зазолотиться перший дикий мед.

    Край стежки зійдуть маки-кумачі,
    Ліси за літом плачуть зозулями.
    Розкине сонце поли над полями,
    Спече солодких яблук калачі.

    І знову осінь, знов як перший раз,
    А я сиджу на камені край річки.
    Потік її стрімкий стрункі смерічки,
    В туман закутав, та біжить повз нас.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  50. Ірина Зелененька - [ 2010.06.01 16:21 ]
    ***
    І я не знатиму, коли...
    І я не знатиму, навіщо...
    Хрущі - немов кораблетрощ.
    Запахли вишні віще, спішно.
    Колись утішиться зоря,
    і буде чутно тільки ларго.
    І все ще є. І я була,
    недовідома, наче сварга.
    Уже стою до краю рим,
    все ближче музика флояри.
    Мужніє світ - краватки діб
    не приміряє до сигари.
    А дві синички-сироти
    відкрили скерцо і сопрано.
    Виходять анти до ріллі.
    Високе небо встало рано.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1285   1286   1287   1288   1289   1290   1291   1292   1293   ...   1796