ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Гентош - [ 2010.06.19 14:45 ]
    пародія "Три каштани..."
    І. Трач


    Три каштани
    у моїй душі,
    Три каштани,
    три каштани,
    три каштани…
    НЕ ЧУЖІ.
    Три каштани
    у моїй руці,
    Три каштани, три каштани, три каштани…
    Ви скажіть усьому
    світу:
    Ми іще живі!
    Три каштани
    у моїй руці…


    Збірка “Печалі Замкової Гори”




    Пародія


    До кишені
    руку
    запихаю,
    Два каштани
    у моїй руці…
    Чи живі,
    чи неживі –
    не знаю…
    Все одно – мої,
    а НЕ ЧУЖІ!




    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  2. Ігор Павлюк - [ 2010.06.19 14:15 ]
    Кожен день проживаю тепер, як окреме життя.


    Кожен день проживаю тепер, як окреме життя.
    Книгу білої хати нутром читаю.
    У вітчизни моєї змінився стяг.
    Не змінився Почаїв.

    Бачу, люди старенькі сміються старим
    Так, як діти звірятам.
    Я – мов дерево сильне, але без кори,
    Що навчилось літати.

    А живу, наче Бог у собачій душі.
    І борюсь зі сльозою.
    І тече по мені, наче мед по ножі,
    Ситий зойк Мезозою.

    То ж закладка на книзі поезописань –
    Птеродактиля шкіра.
    І приходять волхви із духовних повстань,
    І шукають кумира.

    А лелеки чорнобильські носять дітей
    Сумнуватих доволі...
    І корінням до верху калина росте,
    Б’ють громи тонкостволі.

    Словом, все, як було много вітру назад.
    Сателітки гніздечок.
    Спить пекельно порубаний райський сад.
    Змій рятується втечею.

    І напоказ молінь так багато тепер,
    Що не віриш нікому.

    Цей останній мій день молодим помер.
    Крапка з комою.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  3. Аліна Шевчук - [ 2010.06.19 13:26 ]
    Згадаю про забутого
    Люблю тебе, смаглявий незнайомцю!,
    Мого життя незіграна печаль.
    "Люблю...тебе" - вже не тривожить пам’ять фраза ця.
    Душа вже ж проминула цей причал.

    Ні, не люблю ... і, навіть, не згадаю,
    В думках про тебе я не пом’яну і словом!
    А все ж стою під небом і чекаю
    Журавлиних пісень пам’ять, що лунає в мені дзвоном.

    Навіщо зорі нам тоді шептали
    На вухо ще незнанії слова?!
    Навіщо ми їх слідом повторяли,
    Що аж п’яніла в ночі голова.

    Навіщо ж ранки чарували нас світанками,
    Що аж німіла від краси душа?!
    Навіщо поглядами обмінялись ми,
    Немов квитком в нікуди, поспіша.

    Минали дні і час не зупинявся,
    Потяг років відвіз тебе кудись.
    А наш світанок й досі не опам’ятався -
    Смарагдові хмаринки он кличуть нас, дивись!

    І взагалі, мені не сумно зовсім!
    Я вмію заховатись від душі.
    Лиш ввечері зірки рахую: ... сім,... он вісім...
    І згадую забутого в душі.

    18.06.10 0:40


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Наталія Крісман - [ 2010.06.19 09:03 ]
    Щоб не настало забуття!
    Тебе нема... Та наче вчора
    Надію в серці мали ми.
    Лиш смерть, неначе зла потвора,
    Підступно вилізла з пітьми
    Й Тебе у мене відібрала...
    І ніби й часу пронеслось
    З тих пір трагічних вже чимало –
    Розтрощив душу наче хтось...
    Немає сил позбутись болю,
    І відчай рве нутро навпіл.
    Я тільки пам’яті дозволю
    Покласти спогади на стіл
    І час-від-часу зазирати
    У книгу власного буття,
    І душу болем воскрешати,
    Щоб не настало забуття...
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 05:21 ]
    А ля Осьмачка
    Доля моя неізвідана,
    Сила моя неповержена,
    Буття моє незавершене,
    Воля моя незасуджена,
    Горе моє недоведене,
    Думка моя невмирущая
    Нехай барвить світ
    Цей сумний!
    червень 2008 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:10 ]
    Романтичний нарис
    У сяйві зоряної ночі
    Пливла дівчина чарівна,
    В її великі чорні очі
    Зайшла рубінова весна.
    Із вуст блищали ясні зорі,
    У косах барвився вінець,
    Вона ходила пішки морем,
    Зібравши райдугу з сердець.
    червень 2008 року


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:25 ]
    Якщо спізнаю майбуття…
    Я патріот.
    Але не вмру за Україну,
    Знаючи, що не стану героєм.

    Я письменник.
    Але не писатиму,
    Знаючи, що мене не читатимуть.

    Я філософ.
    Але не осмислюватиму буття,
    Знаючи, що мої закони проігнорують.

    Я людина.
    Але не вітаю життя,
    Відаючи, що воно не відбудеться.

    червень 2008 року



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:56 ]
    ***
    Коли заводять пісню солов’ї,
    Коли туман ховається в імлі,
    Тоді беру до рук клавіатуру –
    Творю свої натхненні рубаї.

    1 травня 2008 року


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  9. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:05 ]
    ***
    Огир мчав огненним скоком,
    Вихор ніс нестримним кроком,
    Шал являв людській арені –
    Все віддав за бурю сцени!..

    січень 2008 року


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:36 ]
    ***
    Краса жіноча – то всесвітня сила,
    Вона сіяє – заздрить їй зоря.
    Нескорених вождів вона скорила,
    Незнані береги вона відкрила,
    Життя у вірну смерть вона влила!..

    грудень 2007 року




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.19 04:29 ]
    ***
    Відкрилася душа – гайда писати,
    Плекати рідне слово золоте,
    Саме воно, немов дбайлива мати,
    Шедевр твоїми пальцями сплете.
    грудень 2007 року


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Наталія Крісман - [ 2010.06.19 01:00 ]
    НЕ ДОЗВОЛЮ ДУШІ ЗКАМ’ЯНІТИ!
    Виринають картини минулих пожеж,
    Що в душі вирували до нині.
    Та, здається, минуле насправді без меж,
    Бо ніщо в цьому світі не гине.

    Що було – не пройшло, все живе до сих пір,
    Що прожито – не кануло в Лету.
    Хоч лягають на серце, немов на папір.
    З кожним днем все нові силуети.

    Та минулі картини не вицвіли ще,
    Навіть з плином часу не зтьмяніли,
    І вчорашнє кохання не змито дощем,
    А, здається, ще більше зміцніло.

    Хоч картини минулого надто сумні
    І зів’яли надії, мов квіти -
    Завдяки почуттям, що живуть у мені,
    Не дозволю душі скам’яніти!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  13. Наталія Крісман - [ 2010.06.19 01:57 ]
    Гірка покута
    Живу не так, як би душа хотіла:
    Майбутнє – наче мороком покрито.
    Для мене світ сьогодні – як могила,
    Яка людьми-вандалами розрита.

    Скарало це життя мене любов’ю,
    Хоч водночас – і нею ж освятило.
    Не змию біль вчорашній навіть кров’ю:
    Людина перед Вічністю безсила.

    Життя моє – немов гірка покута
    За те, мабуть, що сміла покохати.
    Я допиваю келих цей отрути,
    Щоб врешті перед Вічністю постати...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  14. Наталія Крісман - [ 2010.06.18 22:24 ]
    Відповідь Тетяні Роса на "Апокаліпсис розуму"
    Йдем манівцями, немов неприкаяні,
    Щастя шукаємо десь по окраїнах,
    Навіть до власного болю звикаємо.

    Бродим, безликі в безумстві, отарами,
    Чварами душу на шмаття розкраяли,
    Зернами скверни по вінця загаїли.

    Совість вважаємо річчю примарною,
    Зрадами ситимось, бідами маримо -
    Наче хтось злими усипав нас чарами.

    Громи небесні по грішниках вдарили,
    Сонце сховалось за чорними хмарами,
    Піниться небо в палаючім зареві...

    Може, це ангели нас відрікаються?
    Марно на прощення люд сподівається -
    Душі загублені в рай не впускаються!

    Боже, за що так жорстоко нас скарано? -
    Носимо в душах облудливість Каїна...
    Час вже спинитися, час вже покаятись!!!
    18.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  15. Тетяна Роса - [ 2010.06.18 20:46 ]
    Апокаліпсис розуму
    Зá що цей мозок на шмаття покраяно?
    Здобич лихого душа неприкаяна:
    марення, марення, марення, марення…

    Бачаться рідні чужими й ворожими,
    діти й онуки на себе не схожими,
    волю обмежено, світ загороджено.

    Тяму із колії дійсності вибито,
    все переплуталось - спробуй не схибити:
    нібито, нібито, нібито, нібито.

    Змучено душу примарами розуму,
    вигадок плетиво, наче морозами,
    страхом зацьковує, в’яже загрозами.

    Діє у маренні тіло збідоване,
    з трун піднімає минуле поховане:
    спомини, спомини, спомини, спомини.

    Чом ви омріяне дійсністю крешете?
    Тисне на серце свідомості решето.
    Всіх би в могилу із вироком: брешете!

    Серденько рветься до рідної хатоньки,
    ласки просити покійної матінки...
    Спатоньки, спатоньки, спатоньки, спатоньки.
    ***
    Хто без спокути піти сподівається?
    Мрійте, бо інколи мрії збуваються.
    Ангели граються… ангели граються…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  16. Ігор Кир'янчук - [ 2010.06.18 19:43 ]
    Кілька слів про думку
    Кілька слів про думку
    Якщо думка зачаїлась
    І за рогом жде тебе,
    Ти не вір у її милість –
    Зрине в небо голубе.
    ***
    Якщо думку вабить пиво,
    Як до лісу погляд вовчий,
    То чекай із неба зливи,
    Що потопить човен творчий.
    ***
    Якщо думка вище світу,
    То вона се доведе:
    Перетне Земну орбіту,
    Засіяє понад світом
    І у Всесвіті впаде!

    грудень 2007 – грудень 2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Павленок - [ 2010.06.18 16:30 ]
    Двісті хвилин
    Двісті хвилин...
    На польоти у сні й наяву.
    Зачерпнути долонями неба...
    Відчути –
    Живу...

    Тільки двісті хвилин...
    Загубитися поміж світів.
    Доторкнутися серцем до Тебе...
    І знати –
    Любив...

    Цілих двісті хвилин...
    І минуле знесе течія.
    Твої сни заблукають до мене...
    Вже бачиш?
    Твоя...

    Двісті років.
    Століть.
    Чи дві сотні безмежних хвилин.
    Ти зі мною на мить...
    Ти один...

    17.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Прокоментувати:


  18. Вероніка Золотоверха - [ 2010.06.18 15:12 ]
    Він
    Це тіло... очі.. рай кульбітом!
    Той дах, те сонце - п'яні літом;
    Сплелись, злетіли - дихай, дихай!
    Гарячі, дикі - втіха сміхом!

    Шалені сповнені бажання,
    Зорію сповнена коханням.
    Ти мій - наркотик нелегальний,
    Ти - мій, акордами фатальний.

    Звучанням голосу і... шкіри,
    Дихання сповнене ефіром,
    Солодкий дотик, танцю кроки -
    "Не бійся! Я з тобою!"...поки.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.38 (5.34)
    Коментарі: (6)


  19. Северин Вельзеульський - [ 2010.06.18 13:59 ]
    Захований у шухляді
    Хто я?Що я?
    Чиясь фантазія,
    Чи чий-то жарт?

    Яка межа
    Суттєвих розумінь:
    Людей та звірів виживання?

    Я як людина,без вагань,
    На іншого накинув наклеп -
    Ми любимо себе,
    Навіщо нам цей наклеп?

    Як звір, я виживав
    Та в слабших
    Їжу відбирав -
    Я як людина виживав.

    Хто я?
    Людська порода-
    Грязнокров'яна вода?

    Що я?
    Несамовитий звір?
    Чи чийсь
    Поганий витвір
    Постмодерністського мистецтва?

    Я лиш лялькар
    Своїх інстинктів.

    курсы английского
    горящие туры
    курсы английского


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.13) | "Майстерень" 5.13 (5.13)
    Коментарі: (3)


  20. Ірина Зелененька - [ 2010.06.18 12:34 ]
    ***
    літня тиша
    мучиться
    сповідально
    земля заглядає у кров -
    кров позивається до землі;
    все якось давно
    дивно і димно

    то сонце на тарелі

    акварелі, хмари і ми - пропащі...
    але посеред міста липа -
    Мадонна з довгою шиєю

    якось прийму себе
    до палітри світу

    літня тиша
    мучиться
    сповідально -
    місто у форматі фоліо -

    астрально

    повіддалік

    невагома
    і невідома земля
    заглядає у кров.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  21. Іван Гентош - [ 2010.06.18 12:50 ]
    пародія "Жінка з очима кішки"
    Г. Скірська

    Жінка з очима кішки.
    Кішка з очима жінки…
    Плаче дитя під дощем –
    Щем.
    Жінка зі спокоєм кішки,
    Кішка зі спокоєм жінки…
    Відьма напустить тіні –
    Ліні.
    Жінка із кігтями кішки,
    Кішка із нігтями жінки…
    Немає під дахом місця –
    Місяця.
    Жінка з гордістю кішки,
    Кішка з гордістю жінки…
    Плаче дитя під дощем –
    Ще б…


    Збірка “Колючий чортополох”




    Пародія

    Дивлюсь на тебе зблизька,
    Прямо не очі – очиська,
    Аж забиває дух!
    Ух!
    Відьма напустить тіні,
    Вдіне спідничку міні,
    Виставить ноги. Жах!
    Ах!
    Жінка фарбує нігті,
    Трохи оголить лікті,
    Так непомітно збудить!
    Буде!


    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  22. Олеся Овчар - [ 2010.06.18 11:52 ]
    Чемне курчатко
    Плямка чорна, плямка біла –
    На причілку киця сіла
    І, так ніби ненароком,
    За курчатком стежить оком.

    А курчатко по травиці –
    Та подалі все од киці,
    Бо навчила мама Курка:
    Стерегтися треба Мурки!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (14)


  23. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.06.18 10:02 ]
    * * *
    Забути на мить про обдурену душу,
    Негоєні рани з нерівних боїв.
    Забути про те, що не можу, а мушу,
    Усе, що не встиг і чого не зумів.

    Забути про те, що не бачу спасіння,
    Іду навмання і не маю мети,
    Про постріли в спину, сміття і каміння,
    Зачинені двері, розбиті мости.

    Напитись доп'яну, зірватись, проснутись,
    Пірнути у вир безнадійних надій,
    Втекти од буденної фальші отрути,
    Безглуздих положень, стосунків, подій.

    На мить не почути одвічне: “Не треба!
    Навіщо? Для чого? Від кого? Куди?
    Втекти...
    Й повернутися, вкотре, до себе,
    Бо тільки від себе й не можна втекти.

    далеке минуле - 2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (17)


  24. Софія Кримовська - [ 2010.06.18 10:42 ]
    Година-пік
    Година-пік. Одна нога в повітрі,
    на іншу наступають час від часу.
    Я можу бути чемною, повірте,
    але... не вранці і не цього разу...

    Скінчилась кава, підгоріли яйця,
    не стало масла і забракло хліба.
    І це усе помітила я вранці.
    Та ще й проспала. Тут уже не німби,

    а ріжки одягнеш... Я дуже прОшу,
    що позитиви канули у Лету,
    бо, переважно, я таки хороша,
    хоча і це, зазначу, по секрету...

    Підстрибував автобус, липли спини
    до спин, до вікон, до дверей... О літо!
    Летіли пух, пилюка, смог і слина...
    Ну як тут червень раптом не любити?

    І як не дати дядькові по пиці
    і каблуком не стукнути у рило,
    коли поплутав ноги молодиці
    із власним (волохатим, певне) тілом?

    І як не промахнутись випадково,
    коли маршрутка скаче по дорозі?..
    Важка була дорога, дуже... Словом,
    я в травмопункті. Добре – не у морзі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (17)


  25. Наталія Крісман - [ 2010.06.18 08:00 ]
    МУШУ ПРОРВАТИСЯ!
    Буду шукати свій шлях,
    Тільки б не збитися.
    Та закрадається страх
    Знов помилитися.

    Знаю, прийдеться мені
    В стіни вдарятися,
    Будуть напружені дні,
    Мушу прорватися!

    Ждуть небезпеки мене,
    Ворог не спатиме.
    Доля мене не зігне –
    Сили шукатиму.

    Втратами мощений шлях,
    Болем проторений.
    Доля – мов зранений птах,
    Але нескорений!
    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  26. Наталія Крісман - [ 2010.06.18 08:00 ]
    ЧОМУ?
    Чому в історії Вкраїни стільки драм?
    Чому пролилося людської ріки крові?
    Хто зруйнувати вирішив наш храм?
    Чому німа печать на рідній мові?

    Чому ярмо так довго ми волочим?
    Чому ідем в пітьму, а не до світла?
    Чому на зло скоріше ми охочі,
    А душі вже й забули про молитву?

    Чому земля так стогне під ногами?
    Чому Творець так часто нас карає?
    Чи ж не тому, що власними руками
    Самі ще за життя себе ховаєм?

    Чому лежать знівечені хрести?
    За що сини батьків своїх цурались?...
    Прошу тебе, о Господи, прости
    За все, що було, і за те, що ще не сталось!...
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  27. Наталія Крісман - [ 2010.06.18 08:53 ]
    НАПЕВНО...
    Напевно, я ніколи б не змогла
    В чужій країні вирости і жити,
    Я свого місця там би не знайшла
    І не зуміла б там душа моя творити.

    Напевно, тільки в рідному краю
    Мені так ніжно сонечко сіяє.
    Я вперше тут промовила “люблю”,
    І серце волю тут лиш відчуває.

    Напевно, тільки в рідній стороні
    Мені байдужою не буде доля світу,
    І дух бійця народиться в мені,
    І силу дасть мені несамовиту.

    Я впевнена, коли настане мить –
    Душа моя у кращий світ полине –
    Земля батьків прийме мене й простить,
    Мов рідна мати згублену дитину...
    2000р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  28. Оля Оля - [ 2010.06.18 05:22 ]
    досить, чи шо..........
    а сльози течуть,
    і нічо не поробиш..
    палити.. залити мовчання вином..
    накрити печаль шерстяним полотном.
    ти жодного слова мені не промовиш..
    і дощ як з відра
    за відкритим вікном.
    і тоне в мовчанні останній ковток.
    закрити би серце своє на замок...
    та сльози течуть нескінченним струмком.

    2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (25)


  29. Ірина Білінська - [ 2010.06.18 00:56 ]
    НЕ ПРИРУЧАЙ

    Мені наснився дивний сон:
    цвіли сади життя одвічні...
    Я в твій потрапила полон,
    а понад нами - ніч магічна.

    Твій голос – весняний ручай.
    Мій порятунок, а чи згуба?
    Не приручай.
    Не приручай.
    Не приручай, якщо не любиш.

    А може був то і не сон,
    в якому ми з тобою поруч...
    Два серця бились в унісон
    і розквітало сонце в горах…

    Любові лагідна рука –
    Благословить, заколихає…
    Не відпускай.
    Не відпускай.
    Не відпускай, якщо кохаєш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  30. Ірина Білінська - [ 2010.06.17 19:20 ]
    СЕРЕД СВОЇХ
    Ані тепла нема, ні прохолоди
    у дикої безодні самоти.
    Здається, ніби – люди, і - не люди…
    ні посмішки тобі, ні доброти…
    Корисливість одна –
    найвища з цілей
    у цій пустелі поглядів людських.
    Не зцілишся.
    Не зцілишся й не зцілиш
    в тумані цім ні серця, ні руки.
    І хочеться далеко вільним вітром
    чимдуж тікати…
    Господи прости,
    що пусто так серед своїх у світі –
    страшнішої немає самоти...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  31. Мара Щира - [ 2010.06.17 19:55 ]
    Думки про доцільність
    Я не те, що тобі потрібно.
    Я іграшка, чи тренажер.
    Розділена за раз на дрібно
    І зліплена з чужих химер.
    Я не така, що сниться ніжно
    І не така що ти хотів,
    Я просто ненадовго свіжа
    Без замаскованих кутів.
    Я не достатньо балаклива.
    Примхлива, вдумлива та зла.
    Я не така як я хотіла,
    Я не така, я не вона.
    Я не малюнок і не казка
    - Закаламучена вода,
    Я вчасно видана підказка.
    Ти поряд є, та я одна.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  32. Олена Осінь - [ 2010.06.17 13:00 ]
    Інтенсивні параметри хімічно-фізичних процесів, або – перед грозою
    Спочатку повільно у магмі розплавляться довгі пальці,
    Тонкою цівкою вирізьблять шрами-тату на сонці,
    Кипляча ртуть потече у вогняно-пекельний стронцій –
    Лишаю відбитки обіймів і сплав металевих фракцій.

    А потім шматую зболілу землю до мантії плугом!
    Я все розумію…, що ти далеко…, ніхто не винен….
    І лави ріка тече по хребту в тектонічній спині,
    І рветься потоком в твою недосяжність жагуча туга.

    Ламаю ядро: скіпаю, мігрую, втрачаю свідомість.
    Розірвано атоми – вибух! Хімічна реакція!
    …дихати легше…, жива…. і небо, нарешті, хмариться.
    Я вичахаю. Свіжо-озоновою стаю натомість.


    Гроза залишає глибоке відлуння вібрації.
    Дощ плаче віршами до тебе.
    Сльозою плачу я.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  33. Іван Гентош - [ 2010.06.17 12:41 ]
    пародія "Люби - не покинь"
    Г. Скірська

    Боялась сказати тобі, що люблю,
    Боялась сказати.
    Чар зілля не вип’ю, лише пригублю, –
    Не думав – сказав ти.

    А вже настоялась цілющо душа,
    Ще вчора – порожня.
    А ти прямував, обминав, залишав
    Мій біль – подорожник…

    І барви загусли: де небо, де ж синь?
    У слові тім – фатум.
    Люби мене, люби – не покинь, –
    Боялась сказати.


    Збірка “Колючий чортополох”







    Пародія


    Не порожня я, не порожня…
    Скоро взнає про це рідня.
    Так кохатися мріє кожна,
    Але, вибачте, не щодня!

    Ми зустрінемося і нині,
    Бо духовне – понад усе.
    Все змішається – барви сині,
    Подорожник, твоє лице…

    Видно, зайвого пригубила,
    Настоялась цілющо душа
    Не в чар-зіллі любовна сила.
    Я встидаюсь сказати... Ша!



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  34. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.17 12:04 ]
    Речі, що рухають Світом
    …Речі, що рухають Світом, настільки прості…
    Речі, що рухають Світ… Що людина,
    Засліплена Зіркою величі свого невігластва,
    Звикла усе чи зубами, чи пальцями міряти,
    Не може, не хоче, не вміє в цю казку повірити…

    - Повідай мені, повідай мені, неофіте, -
    Голосить під тином старий із колісною лірою, -
    Скільки релігій у цьому белімному світі,
    Можна було би на Слово одне замінити,
    Можна було б від корозії зла вборонити,
    Слово одне, потолочене зайдами – Вірою…

    …Що таке Храм?
    Храм – це очищене серце…
    Що таке Бог?
    Бог – це Усе і Ніщо..
    Що таке день?
    Що таке ніч?
    Що?...

    …Три… Цифра три заплелась в пуповину вірша…
    Три… цифра три… Дух, тіло, душа…
    Сім… Цифра сім пронизала похилений стовп…
    Він і вона, а між ними – дитя… Суть – любов…
    Сім мудреців… Крада жертовна… Змія…
    Рідна земля… Рід… Родина… Сім’я…

    …Що таке Храм?
    Храм – це усміхнене Сонце…
    Що таке Бог?
    Бог, далебі – я і ти…
    Проснись…
    Примирися…
    Прости…

    …Речі, що рухають Світом, настільки прості…
    Речі, що рухають Світом… Похилений тин…
    Довга Дорога… Осліплений лірник –
    Один…

    Примітки: Белімний (з кобзарської мови) – білий;
    Крада (давньослов`янське) – жертовний вогонь, а ще – руна очищення;
    Колісна ліра – інструмент кобзарів-лірників;
    Похилений стовп, сім мудреців, змія (символічно) – хребет, сім чакр і енергія кундаліні;

    Кумпала Вір,
    17.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  35. Михайло Підгайний - [ 2010.06.17 11:47 ]
    якщо море не поможе
    порожній берег,
    майже день.
    іду по гальці.
    сніг іде.
    замерзлі пальці
    ховаю в рукавах
    і мучить страх,
    що хтось знайде.

    іду додому.
    минулого шматки
    на березі пустому
    знаходжу і втрачаю.
    на обрис нечіткий
    шпилів за небокраєм
    з-під лоба поглядаю.

    на рештках мертвого човна
    зернистий сніг
    не тане,
    гойдає їх
    хвиль музика сумна.
    на мить неждано
    запанувала тишина,
    щоб диким
    самотнім чайки криком
    наповнитись сповна.

    кричи, пташино,
    як і я
    кричу в годину
    найбільш лихої скрути.
    елегія твоя
    буде почута.

    2010-06-17


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  36. Софія Кримовська - [ 2010.06.17 11:16 ]
    Задзеркалля
    Гублю у задзеркаллі
    ознаки, знаки, зуми.
    Старе трюмо вітальні,
    ключі, каблучки, сумка.

    Жовтаве тьмяне світло
    і запах нафталіну...
    Іду назад я звідти,
    де час не має плину.

    Стираю товщу пилу
    минулого століття.
    Аби не впасти сили
    і тихо не зотліти...

    Аби було повітря
    у затхлім коридорі...
    Я знов собі не вірю,
    що на реальність хвора...

    Гублю у задзеркаллі
    себе самої тіні...
    І бачу все детально -
    нікого... тільки стіни...
    16.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  37. Наталія Крісман - [ 2010.06.17 10:46 ]
    ЛІТО БЕЗ ТЕБЕ
    Знову літо, знов без Тебе...
    І від цього не втекти.
    Лиш глибінь сумного неба
    Манить душу у світи,
    У яких нема облуди,
    Лиш любов і доброта,
    А зболіле серце в грудях
    Віра зцілює свята.

    Знов без Тебе сонце встало,
    Засумніло в небесах.
    Ще недавно нас вітало,
    Відбиваючись в очах.
    Ну а нині – тінь печалі
    Досягла небес блакить.
    Покотилось сонце далі.
    Плину часу не спинить...
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Наталія Крісман - [ 2010.06.17 10:07 ]
    ПРОМІНЬ В ПІТЬМІ
    Я простягну до Тебе руки,
    Відчиню в серці всі віконця.
    І босоніж, шляхом розлуки,
    Піду шукати промінь сонця,
    Який розтопить лід зневіри,
    Теплом надії обігріє -
    Й не буде світ таким вже сірим,
    А різнобарв’ям заясніє!

    Де ж той промінчик відшукати,
    Що воскресить зболілу душу?!
    Я перед Вічністю постати
    Готова вже...Та жити мушу...
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  39. Наталія Крісман - [ 2010.06.17 10:01 ]
    ТІНЬ ВІД САМОТИ
    Усе життя, неначе сиротина,
    Блукаючи у світі цім чужім,
    Я прагну відшукати ту людину,
    Яка розтопить кригу у душі.

    Усе життя, палаючи бажанням
    Знайти до свого щастя врешті шлях,
    Стираю я реальності всі грані,
    На дні душі приховуючи страх.

    Усе життя я, крок йдучи за кроком,
    Тебе, Коханий, прагну віднайти.
    Але у серці поки що глибоко
    Живе, на жаль, лиш тінь від самоти...

    Хоч важко не зневіритись, не впасти
    У світі цьому повному облуд,
    Я прагну знов торкнутися до щастя,
    Зневіру проганяючи й біду.

    Колись, напевно, з променем світання
    У серце знову впущу я весну.
    Лиш знаю, хто освячений коханням -
    Приречений також й на самоту...
    2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  40. Олеся Овчар - [ 2010.06.17 08:38 ]
    По малину
    Ведмедиця в ранню днину
    Дала синові корзину:
    – Принеси-но, любий сину,
    На обід сім’ї малини.
    Тільки ж ти дивись, Михасю,
    Щоб малина донеслася!

    Назбирав малий Михасьо
    Повний кошичок малини.
    Дуже-дуже постарався –
    І доніс аж половину!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  41. Котерлін Христя - [ 2010.06.17 00:26 ]
    Інший
    Ні не такий,ти просто особливий,
    один із тих що теж шука любов,-
    Просто не так якби усі хотіли,
    Твоє життя-з глянцевих мрій слайд-шоу,

    В діях простих й манірній поведінці,-
    в тобі живе химерний образ жінки.
    Хай би там як,та не мені судити,
    кого по праву має хто любити.

    В житті своїм завжди по́вно акторів,
    та хто із них отримав першу роль*?
    Спитала я,і ти- мені промовив:
    "Хто щирим був й беріг свою любов..."


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Котерлін Христя - [ 2010.06.16 23:30 ]
    Помаранчеве небо
    В руці-квиток,а завтра будуть зміни,
    Ще тільки мить й далекий переліт,
    Чомусь тепер душа так захотіла
    спинити час й змінити долі хід.

    Туманний Лондон-зустрічі,тусівки
    глянцевих денді мерехтливий блиск,
    А тут у Львів прийшов шляхетно вечір,_
    І справжньє щось залишив на поріг...

    Один лиш крок вирішує майбутнє,
    і вже назад небуде вороття-
    Є погляд,що коли ти не чекає,
    щось неймовірне вносить у просте життя....

    Коли квиток в руці ,і свічка догорає,
    Воском розплавились закоханфі серця,
    і помаранчевий відтінок свого неба.......
    Й слова кохання "ти і я .....і я .......і я....."


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Ірина Білінська - [ 2010.06.16 23:34 ]
    СНІГОВА КОРОЛЕВА
    А серце з льоду…
    Строга королева
    не знає просто, що таке любов.
    У крижаному серці дух сталевий
    давно чекає весен і розмов…
    Розмов про щастя,
    повних мрій і сонця.
    Розмов про небо світло-голубе.
    І сниться королеві дивний сон цей,
    де зустрічає радісно тебе…
    І сниться королеві теплий дотик,
    солодке слово,
    райдуга очей…
    Все сниться королеві…
    Тільки доки
    чекати короля свого їй ще?
    А серце з льоду…
    Крига. Ні. Не тане…
    Лиш погляд закрадається у даль.
    То де ж ви, королі?
    Ваш слід розтанув…
    Згасає віра в казку.
    Дуже жаль…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  44. Юлька Гриценко - [ 2010.06.16 23:06 ]
    Настусі
    А знаєш, двадцять - лиш початок,
    То спалах радісних очей,
    Коли так хочеться кричати
    В полоні весен і ночей.

    А, знаєш, мріям треба жити,
    Не в голові, а у серцях.
    Навчись усіх людей любити,
    І віднайди забутий шлях.

    Кричи усім, що ти ЩАСЛИВА,
    Ну, і сама повір у це!
    Повір у казку, в сон і в диво,
    Підстав проміннячку лице!

    Не бий слабких - то надто грішно.
    Не бий дурних - вони ж дурні.
    Не бий майбутніх і колишніх,
    Хай Бог їх палить на вогні.

    Люби себе, таких не буде!
    Люби себе - таких нема!
    Дозволь комусь назвати чудом,
    Твоїх очей п"янкий туман.

    Пробач усім, хто підло зрадив!
    Пробач і тим, хто вік мовчав.
    Пробач сльозам і сльозопадам.
    Пробач за смуток і печаль.

    Минуть тривоги, біди, жалі,
    Згорять оплакані листи.
    Навчися просто ЖИТИ ДАЛІ!
    Життям із посмішкою йти!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (5)


  45. Сергій Гольдін - [ 2010.06.16 22:33 ]
    Життя завмерло в марному чеканні.

    Життя завмерло в марному чеканні.
    Лише щоденна праця за шматок
    Спокійного і ситого буття.
    Надхмарних мрій припудрене конання
    В сиропі недолугого життя.
    А тижні йдуть, біжать, летять вони,
    Складають, наче скельця, місяці.
    Так за весною пролітає літо.
    Розділена на чорно-білі сни,
    Душа моя кричить несамовито,


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (1)


  46. Іван Гентош - [ 2010.06.16 21:40 ]
    Наталії Крісман
    Аж у дзеркало дивився:
    Фіолетовий чи ні?
    Що з "привітом" - то не злився,
    Аномали - "на коні"!

    Слава Богу, що не синій...
    Без запрошень - хитрий чорт!
    А нахальство в моді нині,
    Як не ти - тебе за борт.

    Та пародії - не гроші,
    Хоч натура - благодать...
    Стільки якостей хороших!
    Починаю вже звикать.

    Цьомкну в ручку милу даму,
    В Вас, Наталю, "Київстар"?
    Гратулюю за ... рекламу,
    Й доброзичливий піар.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  47. Юрій Лазірко - [ 2010.06.16 18:08 ]
    У кожного своє Різдво
    (благаю зупинитись і задуматись)

    Ій би не дав п`ятнадцять літ.
    Марія доносила плід,
    І від людей сльозу тамує.
    Напівпритомна, півжива
    Коштовний термін дожива,
    Своє утробне алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    В норі готельній, номер "Три"
    Вольфрамну свічку запали,
    Нехай вона з нутра струмує.
    Зашморгуй тремоло вікон,
    Крий матом право і закон,
    Витримуй ноту алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Торкнулись ніби олівця,
    Густіють контури лиця
    І спазми біль з тебе малюють.
    І рай відчинено немов,
    І крик, і рідна й тепла кров
    Вмивають небо, алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    У серці пусто, ніби шов
    Як розійшовся, біг, не йшов
    Аби не сходитися всує.
    Там за вікном кипить смола,
    А тут бракує не тепла.
    Хто вмиє тіло, поцілує?
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Язик не повернувся – ключ,
    оповила нашвидкуруч.
    У смітнику хай заночує.
    Несла і рвався целофан,
    неначе голос цим словам.
    Читайся, дихай, алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Колиску з пластики уздрій,
    Он три щурі, як три царі,
    Дорогу, де маля, шикують.
    А замість янголів і труб
    Лягає сніг і тиша з губ.
    Різдво пронизливо віншує.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    16 Червня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  48. Наталія Крісман - [ 2010.06.16 18:24 ]
    Івану Гентошу
    На Майстерні цього літа
    Увірвався пародист,
    Він, звичайно, теж "з привітом",
    Бо такий у нього хист.

    Він, як всі ми, аномальний,
    Фіолетовий якийсь,
    А крім того, ще й нахально
    Купу віршів враз приніс.

    Увірвався без запрошень,
    Всіх поетів - за борти...
    Та повірте - він хороший,
    Взірець світла й доброти!

    Він - натура доброзична,
    Різнобарвна в нім душа.
    Дуже скоро ми всі звикнем
    До Івана ГентошА!
    16.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  49. Ірина Зелененька - [ 2010.06.16 17:57 ]
    Портретування літнього поля
    Чоловік розмальовує світ -
    мрія пензлика масляно-вперта.
    Світ завбачливо ляже до ніг,
    не добігши ледь-ледь до мольберта.
    Бо захочеться меду й суниць,
    сісти скраю картини, де поле,
    цілувати дражливу росу,
    засвітитися кропом і болем.
    Та одна є надмірна жага -
    погойдати у травах світанок,
    урости в цей розпачливий день,
    розгадавши, що пише коханий.
    Сонце, ніби натурник, стоїть,
    і звикає до барви картина.
    Ти малюй, мій коханий, а я...
    Я на світ принесу тобі сина...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  50. Віта Хоменко - [ 2010.06.16 17:32 ]
    Коли тебе нема
    Закривши очі,
    Я гляну в бездну,
    Життя померло,
    Й життя воскресло.
    Самотні очі,
    Забуті чари,
    Чому ж ти снишся
    Мені ночами?

    Не бачу світла
    Крізь темні штори,
    Надія вмерла,
    Пусті простори.
    Прощальний погляд
    Я твій згадаю,
    Щасливих днів,
    Не помічаю.

    Порив у серці,
    Неначе свято,
    Самотня гавань,
    Таких багато.
    Забутий міф
    Твого кохання
    Порив у серці-
    Це сподівання.

    Накриє душу
    Пустинний морок,
    Сліпий,могутній,
    Мій вічний ворог.
    Шляхи закриє
    Колючим дротом,
    Життя розтопчить
    З простим болотом.

    Не дасть вдихнути
    Ковток повітря,
    Не дасть побачить,
    Хоч промінь світла.
    Самотню душу
    Прийде,й зруйнує,
    І голос мій
    Ніхто не чує.

    Якщо лишилась
    Тепла краплина,
    Врятуй мене,
    Без тебе гину!
    Почуй мій голос
    Сумний,самотній,
    Торкнись лише,
    Дай відчути спокій!

    16 червня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1298   1299   1300   1301   1302   1303   1304   1305   1306   ...   1816