ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Верешня - [ 2010.06.16 17:15 ]
    ***
    Спи, мій маленький, утомлений, зморений,
    Радість, надія, мій син -
    Вічності втілення, заздрість дозволена,
    Миті блукаючий плин.

    Спи, моя радість, роками омріяна,
    Спи у тремтінні свічі.
    Через роки злом дорога засіяна
    В ноги ударить тобі.

    Спи, обійнявши пухкою долонею,
    Шию старого мишка -
    Кіс ворушіння під лівою скронею,
    В лагіднім блиску пушка.

    Ким же ти виростеш - вільною пташкою?
    Диким бур'яном в степу?
    Світ завоюєш жертовною ласкою?
    Станеш опорою злу?

    Спи, поки ночі безмежна хвилиночка,
    Радість осяє твою,
    Ти не хитайся як вітром стеблиночка,
    Будь непохитним в бою.

    Будуть у тебе ще ночі недоспані
    Й гіркістю сповнені дні.
    В путь мою вічну з останньою прощею
    Очі закриєш мені.

    Подихом вічності дихає молодість,
    В шибці дзюрчання свічі.
    В дзеркалі мудрості, в совісті надголодь
    Став я безсмертний в тобі.

    Спи, мій маленький, стомлений, зморений,
    Радість,надія, мій син...
    ́́́


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Наталія Крісман - [ 2010.06.16 15:31 ]
    ТАКА ПРАВДА СУМНА!...
    Мегадози оман
    Заподіюють ран.
    Мегадозами зла
    Палим душу до тла.
    У відлунні пожеж
    Вже не бачимо меж
    Поміж злом і добром.
    Спопеливши нутро,
    Виповзає з нас змій -
    Вбивця наших надій.
    Ми ж, забувши про честь,
    Наплювавши на хрест,
    У світах сновидінь
    Відкидаємо тінь
    Від своєї душі,
    Де холодні дощі
    Не змивають облуд,
    Де впокорившись злу,
    Ми вдаєм, що живем,
    Робим біль навзаЄм
    Своїм ближнім щомить.
    І душа не щемить,
    Бо позбулась всіх вмінь,
    Не сіяє - лиш тінь
    Відкидає у світ.
    Лиш за злом ненасить
    В ній лишилась одна -
    Така правда сумна!...
    Мегадози зневір
    Нам затьмарюють зір.
    Так живем, мов сліпці.
    Що нас жде у кінці???
    16.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  3. Валерій Хмельницький - [ 2010.06.16 14:09 ]
    Вовк i Моська (байка)
    Забігла Моська в темний ліс
    Із дому по дорозі,
    А там у затінку приліг
    Вовк ситий у знемозі.

    Дурненькій швидше б утекти
    Від хижака чим далі -
    Та, мов наївшись блекоти,
    Тут Моська загарчала:

    - Гей, сіроманцю, не лежи,
    Анумо, швидше звідси!
    Хіба не знаєш, чий це ліс?
    Моє тут завше місце!

    Який ти вовк?.. Старезний пес -
    Облізлий, шолудивий...
    Ач, посиві́в і схуд увесь,
    І зовсім запаршивів!

    Тут вовк прокинувся.. Лежить,
    На Моську глипа люто,
    Зненацька кинувся – й умить
    Роздер нахабу кляту.

    Щоб не пропасти ні за гріш,
    Зустрівши сіроманця,
    Якщо ти Моська – чим скоріш
    Втікай аж за край сонця.

    І без потреби не гарчи
    Із вовком на побачках:
    Бо вовк - це вовк, хоч і старий.
    А ти - дурна собачка.


    11.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Софія Кримовська - [ 2010.06.16 13:42 ]
    У душі сутеніє
    У душі сутеніє...Ми
    переходимо межі меж.
    Виповзаємо зміями
    зі страшенних нічних пожеж.

    І скидаємо, як баласт,
    власну шкіру, сумління і...
    і вдаємо, що все гаразд,
    і повземо по лінії...

    І вдаємо, що живемо,
    і тамуємо біль і страх
    мегадозами нерозмов...
    А літали?.. Хоча б у снах?..
    15.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  5. Іван Гентош - [ 2010.06.16 12:08 ]
    пародія "Цвіте акація над нами..."
    Г. Скірська

    Цвіте акація над нами…
    Зійшов апостолом трави
    Духмяний ранок, і багряно
    Дерев торкнувся голови.

    А серед найсолодших квітів –
    Кропивка біла й кропива.
    Таке щось сталося на світі –
    Висока виросла трава!

    І похилилася медово…
    Збудився равлик золотий,
    А я кричу, не чути й слова:
    Цвіте акація, не йди!


    Збірка “Колючий чортополох”




    Пародія

    – Не йди – акація кричала,
    – Не йди – вторила кропива.
    А я собі в траві лежала
    І не зважала на слова.

    Щось станеться напевно в світі –
    Духмяний ранок похиливсь.
    Надіялась, де правду діти?
    І равлик все-таки збудивсь…

    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  6. Наталія Крісман - [ 2010.06.16 12:34 ]
    ПЛИВУТЬ СТОЛІТТЯ...
    Пливуть століття
    Крізь лихоліття
    Людських емоцій.

    На жаль, в цім світі
    Зло ненаситне
    На кожнім кроці.

    Яскравих вражень
    Шукаєм завжди
    Поміж облуди.

    Любов несправжня
    І підступ вражий
    По всіх усюдах.

    Ховаєм сльози
    У літніх грозах
    На дні у неба.

    В душі - морози
    Від світу прози
    Й зневіра в себе.

    Часи невтішні
    Й ми надто грішні
    І безталанні.

    Уже не смішно -
    Бо нас Всевишній
    Карати стане...

    Що за порогом? -
    Круті дороги,
    Що йдуть в нікУди.

    Чому так довго
    Ідем до Бога,
    Чи ж ми не люди?!

    У цьому світі
    Ми - наче діти
    На кожнім кроці.

    Пливуть століття
    Крізь лихоліття
    Людських емоцій...
    16.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  7. Олеся Овчар - [ 2010.06.16 09:43 ]
    Заячий квартет
    – Бу-бу-бу! Бу-бу-бу! –
    дує Зайчик у трубу.
    – Бам-бам-бам! Бам-бам-бам! –
    б’є Зайчиха в барабан.
    Тарілками: Дзень-дзень-дзень! –
    Заєць-тато цілий день.
    Візьме дідо Зай кларнет –
    Буде заячий квартет!
    2010







    Не знаю, що то за музика вийде, але цей віршик дуже піднімає настрій і моїм діткам, і мені :)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  8. Валерій Голуб - [ 2010.06.15 22:59 ]
    Давня притча
    Було це геть давно. В середньовіччі,
    Чи ще давніш – всі дати навмання.
    Учителеві дивлячись у вічі
    Сотали учні мудрість і знання.

    І запитав один юнак завзятий:
    -Учителю! То як цей світ пізнать?
    Чи розум, а чи срібло треба мати,
    Щоб осягнути суть усіх понять?

    В усіх куточках світу побувати
    Без срібла і коня не пощастить.
    Мабуть, що саме срібло є початком
    Того, що розум досягне мети?

    Завмерли всі. Цікава ж бо розмова!
    Чи дасть мудрець на те ясний одвіт?
    Учитель усміхнувся і промовив:
    -Поглянь навколо. Що ти бачиш?
    -Світ!

    -Тепер поглянь у дзеркало, мій друже.
    -Тут лише я! Ні світу, ні небес…
    -Затям! На склі тім срібло осоружне,
    Тому і бачиш ти лише себе.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  9. Юлія Радченко - [ 2010.06.15 22:02 ]
    Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
    Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
    Справді дуже спекотно… Асфальтова ніжність пече…
    Він приходить один. Розглядає сумні небосхили…
    У сплановані збіги, на щастя, не вірить іще…

    Розгортає листи… Від минулих місцевих алюзій...
    (стертим натяком серця прочитано втому дахів)…
    А в розпеченім місті спокуса зливається – в блюзі
    Еротичних рингтонів й пропущених небом дзвінків…

    Перечитано ніч… На закладках – смаглява брущатка…
    Перехрестям думок позначає життєву снагу…
    Він не вміє … ходити!... Окриленням марить… Спочатку
    Долесяйні роки й місяці роздавав на бігу…

    Обезкрилений сумом. Покараний за непокору…
    Із вигнанцями неба. Проектом крила - у юрбі…
    Він не вміє… літати! Ілюзія блюзова - хвора…
    Але я йому вірю. Й колись він повірить собі…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  10. Наталія Крісман - [ 2010.06.15 21:35 ]
    СМЕРТЬ ДРУГА
    Відчай у грудях безмовно застиг,
    Крик виривається з моїх грудей...
    Всупереч правди та істин старих –
    Смерть забирає найкращих людей.

    В скронях пульсує надривисто кров,
    Ріже безсилля, гостріше за ніж.
    Ні! Я не можу втрачати любов!
    Як подолати смертельний рубіж?

    Б’юся в безсиллі, неначе об мур.
    Ось він який, у людини кінець...
    Врешті до Тебе, мов з темряви щур,
    Смерть, не ховаючись, йде навпростець.

    Серце на клапті хтось наче роздер,
    Стогін безмовно застиг на вустах.
    В скронях надривно пульсує ”помер!!!”
    Боляче знати, що мріям вже крах...
    червень 2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  11. Катруся Матвійко - [ 2010.06.15 20:14 ]
    А сонцю сьогодні зле...
    А сонцю сьогодні зле,
    Висока температура...
    Зроблю я йому омлет
    І з липи смачну мікстуру.

    Пошию подушку із хмар,
    Закапаю носа, бо нежить...
    А потім закутаю в шарф,
    Нехай собі трошки полежить...

    Як можна хворіти вгорі?..
    Та жаль мені сонечка дуже!
    Дивись-но, мале, не згори,
    А краще лікуйся й одужуй!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  12. Андрій Веселак - [ 2010.06.15 20:14 ]
    * * *
    Пугающая суть обратных случаев
    Обнимет нас в сферическом квадрате.
    Связь гениальности и бытовухи мучает.
    Включите звёзды в моём небе, кстати!

    Нам кажется - мы знаем о цикличности,
    Нам кажется, что мы живём вне цикла,
    Но мы приветствуем в себе культ личности,
    Наше сознанье ко всему уже привыкло.

    В молчаньи шумном движется Вселенная...
    И звуки тают в мрачном корридоре...
    И радужную смерть пускаю в вену я -
    Развязка бесконечности в заторе.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  13. Андрій Веселак - [ 2010.06.15 20:43 ]
    Контраст любви
    Обезглавленный чёрный рассвет,
    Затерявшийся в строчках, запятых или точках,
    Обезумевший дважды, закричавший однажды:
    "Эй! Света нет! И вас нет!"

    Ты - рваная латка в моих необъятных идеях.
    Ты - странная мысль, гитарно звучащая дрожь.
    Я пыльно лежу на костях своей старой постели,
    Сменив восхищение взора на горькую ложь.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Андрій Веселак - [ 2010.06.15 20:24 ]
    Погляди і сни
    Відсутність поглядів... Які
    Фрагменти щастя? Диваки!
    Самогубство заради іллюзій!
    Любов за гратами... Вві сні
    Я буду вітром навесні,
    Буду грати з травою на лузі.

    Блакитноока далечінь,
    Пірнаєш в погляди мов тінь.
    Суцільна цнотливість й безмежність...
    Застрягнувши у твоїх снах,
    Я вию в ніч, забувши страх.
    Це ярмо - моя незалежність.

    Стріляй же швидше! Я вже твій,
    О моя музо! Серед мрій
    Знайду я дорогу додому,
    Де зранку на траві роса
    Бринить, мов на очах сльза.
    Не віддавай мене більше нікому.

    Усмішка світла випадкова.
    Ти не моя. Я знову й знову
    Втрачаю до часу повагу.
    Нехай іде під три чорти!
    Його нема! Ні я, ні ти
    Не шукаєм, чомусь, рівновагу.

    І чисті погляди в вікні,
    Чи то веселі, чи сумні,
    Блукають в чиїхось думках.
    Я розіб'ю замерзле скло
    І, щоб там далі не було,
    Я знайду тебе десь в своїх снах.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Владимир Торн - [ 2010.06.15 19:43 ]
    Прочти, что я сказать не смог.
    Я снова взглядом глаз твоих
    Таких знакомых и чужих
    Способен все же дорожить
    Без страха верным камнем стать
    Ошибки прошлых дней признать
    Обиду бросить в пыль, забыть
    И верить свято, в свой же миф
    Что ты, читая глупый стих
    Не признаешь во мне безумца
    Я, верно, тот же ворох слов
    Лишенный милости богов
    Все не могу, никак проснутся
    Прочти меня, из мира снов

    Тот, не способен снегом быть
    Кто не был горною рекой
    Прохладу вод не нес с собой
    Дождем не сможет напоить
    Он не сумеет свет принять
    Когда не знает мрака ночи
    Ты знала, где поставить точку
    Другую жизнь сумев начать
    Тогда, себе я клятву дал
    Забыть что связано с тобой
    Мир без тебя назвал судьбой
    И ненависть к себе позвал
    Теперь прошло немало дней
    С тех пор, как звезды загорелись
    Затмив собою солнца прелесть
    Но вот и пепел их со тлел

    Тогда, внимая мне душой
    Явился вестник о тебе
    И клятвы все горят в огне
    Все, что так связывал с судьбой
    Не знает, цену их другой
    Но, ты ведь знаешь все не хуже
    Давно сменить нам было нужно
    Любовь на злобу, злобу на покой
    Пытался боль топить в воде
    Да только воду не нашел такую
    Но клятву дал себе другую
    Жить в мире, зная о тебе

    Прости его за то что здесь
    Так много глупостей невинных
    Ненужных слов, путей былинных
    Такая получилась смесь
    Он, сквозь свершения не устанет
    Последний взгляд нести с собой
    Дразня весь мир одной мечтой:

    "Она прочтет, и все узнает!"

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Гренуіль де Маре - [ 2010.06.15 15:14 ]
    Crying Angel’ові навздогін
    Будні обламали об тебе зуби
    І розповзлися, скімлячи, по кутках…
    Скривджено скавулять і мстиво вичікують,
    Знаючи точно:
    Твоя
    Депресивно-маніакальна гойдалка
    З розгону влетить у темряву.

    І коли твоє
    «…А пішли ви всі»
    Переплавиться у
    «…Рятуйте хоч хтось»,
    А довгі гудки прохриплять завчено,
    Що ліміт всепрощення вичерпався,
    Не знизуй сердито плечима –
    Ти довго ішов
    До цього.

    Усміхнись і змети
    Пилюку крилом із дзеркала.
    І на ангела, що сміється,
    Гляне ангел, який ридає
    Над власною дволикістю…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  17. Юлька Гриценко - [ 2010.06.15 11:33 ]
    Занадто
    Занадто літньо,
    Пливуть століття
    Моїх емоцій.

    Занадто справжньо,
    Я плачу завжди,
    Й ховаю сльози.

    Занадто довго,
    Кудись дорога
    Тебе відносить.

    Занадто тихо,
    Без зайвих криків.
    А може, досить?

    Занадто вірно,
    Тобі співмірно,
    Благала :"Ще раз".

    Занадто смішно,
    Бо стала грішна
    І чути вереск.

    Занадто гордо,
    Чужі акорди
    Перебирала.

    Занадто світло,
    Посеред літа,
    Ми з неба впали.

    Занадто довго,
    В душі тривога:
    Куди без тебе?

    Усе минеться...
    Та плаче серце
    Занадто, певно.

    15.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  18. Наталія Крісман - [ 2010.06.15 10:39 ]
    ГРОЗА
    В літньому небі гроза розгулялася,
    Громи свої вивергаючи в світ.
    Гіллям вона так захоплено гралася,
    Що поламала багато суцвіть.

    І моє серце, грозою розбурене,
    Вирватись прагло на волю чимдуж.
    Вітер мелодії грав так зажурено,
    В душу мою пролізав, наче вуж.

    Серденько птахою в грудях забилося,
    Злякане й болем пронизане вщерть,
    Хід сповільнило, на мить зупинилося,
    Начебто близько побачило смерть...

    В літньому небі гроза оселилася,
    А у душі моїй – вічна печаль.
    Може, гроза мені тільки наснилася,
    Але мій смуток реальний, на жаль...
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  19. Ірина Швед - [ 2010.06.15 10:43 ]
    Чоловікові
    Час, як пес наздогнав, нас у маях.
    Вірний пес, що не дав нам померти.
    Ми ішли по нескорених плаях,
    Щоб дорогу свою не зітерти.
    Гір високих зеленно-дзвонно
    Ти відчуєш луну пречисто.
    І на пальцях ніг зійде сонно,
    Та,що долі плете намисто.
    Ми пастимемось, як кентаври,
    В полі дикім й на водопою.
    Ми з тобою і анти, і таври,
    І арійці, й полісці з тобою.
    Й запульсує жилка полині,
    Сік гіркий нам окропить скроні,
    Щоб в очах наших, неба сині,
    Щастя сльози зійшли солоні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  20. Ірина Швед - [ 2010.06.15 09:52 ]
    В полі соняхи спілі – солдати на звільнення...
    В полі соняхи спілі –
    Солдати на звільнення:
    Ми удвох на дощу –
    Ще зовсім такі не зрілі,
    Хай волосся хоч вилиня
    У зими кольору цвілі,
    Я для тебе зрощу
    Білий сонях нової надії.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  21. Ірина Швед - [ 2010.06.15 09:08 ]
    У жилах зелених трав…
    Ми зітремо кордони, між якими живуть наші зими,
    Намалюємо світ, де дитинство втікає до рік.
    Там, на постілі з трав день зачумлений, нескоримо
    Траво-синню нас просить лишитися з ним на вік.

    Ти обіймеш мене, обпечеш мої губи цілунком,
    Заплетеш у волосся дикі квіти, що назбирав,
    Забринить ковила під ногами твоїми, як струнка –
    Ми народимо музику в жилах зелених трав.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  22. Олеся Овчар - [ 2010.06.15 09:50 ]
    Песик хоче вчитися
    Як до школи я прийшов –
    Песика зустрів.
    Певно, дуже той Дружок
    Вчитися хотів:
    Підбігав аж до дверей,
    Заглядав у очі...
    Та ніхто і не збагнув:
    Він же вчитись хоче!
    Охоронець відганяв
    Далі від порога,
    Тільки діти крадькома
    Гладили малого.

    Я б його з собою
    На уроки взяв!..
    Що ж то вчитель скаже,
    Як почує: «Гав!»?
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  23. Евгения Мазан - [ 2010.06.15 08:34 ]
    Ранняя весна
    Тумана призрачная нежность,
    Нагих деревьев чернота,
    Пичуги писк - вот-вот весна...

    И мнится- в выжженой душе,
    Былинкой трепетно живой,
    Надежды возрождение былой...

    Надежды отыскать преддверье рая,
    Надежды чудо совершить,
    Надежды вновь любимой быть.

    31.01.2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  24. Котерлін Христя - [ 2010.06.15 03:14 ]
    ниточка___
    Вона ішла,не бачучи нікого,-
    чи не бажаючи що небуть помічать,
    Сумно в очах від мокрої погоди,-
    гнило в думках і холодно у снах...

    По мокрих вулицях ступаючи одначе,
    де плакав дощ-заплакала вона,
    Доречно би про "нитку" розказати,
    яка правдива в ній є істина життя...

    Коли нема того,хто почекає,
    чи поведе Її у світ через обман,
    не треба штучну усмішку виймати,
    попавши з тріскотом у своїх мрії капкан..

    Десь заболить-може то буде
    серце,
    чи просто нічна втома дасться в знак,
    для Нього ти-всього лиш шмат моменту,
    немаючи "ниточки" спільного в думках.....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  25. Котерлін Христя - [ 2010.06.15 03:55 ]
    Часчасичасом
    ...Крокуємо, жартуємо і часто л"ємо сльози,
    а Він невпинно розділяє нас.
    Минулі програші,реванші й перемоги,-
    усе відносить cивий дядько Час.

    Не пошкодує ні хорошого,ні злого,
    із світлих спогадів уже зівяв вінок.
    Як часто ми бували одинокі-
    не відривали із календаря листок.

    Губилися у мріях і порадах
    Стріляли в серце,,,,,,й попадали в ціль.
    А повернутися назад в своє минуле,-
    мішала гордість чи вчорашній біль.


    Тоді з образою на власну безпорадність,-
    знов набирає обертів буденних дій кільце,
    ...жартуємо,крокуємо і часто льємо сльози,
    сховавши масками справженє своє лице.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  26. Софія Кримовська - [ 2010.06.14 21:13 ]
    Не зачаклую
    Не зачаклую. Не кляни мене.
    То очі чорні, почуття – прозорі.
    Кохання нам за щастя чи за горе?
    Пекельну муку?.. Може омине?..
    У неї погляд світло-голубий,
    але душі нікому не відкриє…
    ................................
    «Марусенько, Марусенько, Маріє...» -
    пригадується, що і не роби...
    Про мене ніби складено пісні,
    як чарувала та труїла Гриця.
    Не дівка я, уже не молодиця,
    варити зілля не збираюсь, ні.
    Пісні складаю, начебто вона,
    словами плачу і люблю у слові.
    Болять тобі всі букви від любові?..
    Не зачаклую... Тільки пий до дна....

    08.04.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (15)


  27. Олександр Заруба - [ 2010.06.14 19:58 ]
    * * *
    Спалити Коростень щоби жила держава?
    В Богдана знову посмішка іржава.
    То треба черні чи на втіху владарів?
    Міцної лайки на загривку й на нагайці,
    Свої дари вже принесли данайці.
    Нас скільки раз застерігали від дарів.

    А де межа? Межею клаптик суші.
    У наш город сусідські впали груші.
    Недобрий знак. Хвилюється сусід.
    Знов кров'ю вродить в нічку горобина,
    А на держалі послід голубиний
    І булава знов вказує на Схід.

    Гарцюють герци, гігабайти в герці,
    Тріпочуть баннери троянців і ахейців,
    Кирзою й хромом тхне півострів Крим.
    А нас було як на тризубі троє…
    За що ж ви, ланці, зруйнували Трою?
    Невже, щоб звести на руїнах Рим?

    Шукай на чайці щастя за морями,
    А не зальотними лихими лихварями
    Здавати терени аж від Донця по Сян
    Під іноземних гвардій полігони.
    За Збруч ідуть забуті легіони
    І частоколом не обносять стан.

    А там, за валом, поросла ожина,
    Пресвітлий княже, де твоя дружина?
    Чом не кують у кузні зброярі?
    Бояри чом не у бою – на ринку?
    Гірчить гірчак, згоріла материнка
    І день гряде, як сом у ятері!

    Останній день, і чорні й білі коні…
    А що їм те, прописаним в законі,
    Що до держави лиш вряди-годи?
    Ну що їм Коростень, Мерефа чи Козятин?
    «И дым Отечества нам сладок и приятен»,
    Згорілих душ масний солодкий дим.

    Ні голуби, ні горобці невинні,
    За вальпургієві невинні й горобині –
    Над Україною, як завше, темна ніч.
    Варягів звати, щоб дали нам ладу?
    Звести хрести й ліквідувати влади
    Хронічний вже дрижачий параліч?

    Щоб за дукати, таляри й червінці
    Не купували перемог афінці
    Міцний будуй з сусідом добрим пліт.
    Вже навчені. Усе усім відомо,
    Та знову хату криєм під солому
    Й за горобцем підпалюємо гніт.

    12.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  28. Олександр Заруба - [ 2010.06.14 19:18 ]
    Інструкція владі з ужитку поетів
    Дивлячись, як безпорадно
    Кермують країною дяді,
    Хочу дати безплатно
    Файну інструкцію владі.

    Благість у паритеті.
    На всі віки уроки:
    Не вбивайте поетів
    І не плодіть пророків.

    Най вони в піні і трансі
    Просторікують зично,
    Що вам ті оди і станси –
    Дудіння нудне і звичне.

    Най всіх зовуть до прощі,
    Чи пакувати валізки.
    Під концерти на площі
    Застібати залізки

    Вправним бійцям ОМОНу
    Звично. Кайданці іржаві…
    Поемо? Заходьте, шановна!
    Що там нового в державі?

    Біля пивної ятки
    Най вивертають душу,
    Їм бо самим не в гадки
    Сраним Касандрам-кликушам,

    Що навіженим ґвалтом
    Та й на усю країну
    Вам допоможуть зняти
    Буйних голівоньок піну.

    Вам же не в сукнях бальних
    Слухати гімн з пієтетом?
    Отже поет опальний
    Придворного краще поета.

    Державі поет не обуза,
    Стане не раз у нагоду,
    Може для Євросоюзу
    Демонструвати свободу.

    А якщо, не дай Боже,
    Треба слово сказати,
    Чехов завжди допоможе
    В поезії смак показати.

    В хмільні їх ночі безсонні
    Їм не вривайте лету,
    Бо навіть зеки на зоні
    Люблять слухать поетів.

    Поет бо на труд надихає.
    Поетів, як кроликів, маса!
    І най собі подихає
    В плинній безвісті часу.

    Напхайте у вуха вати,
    Але щоб ніяких ексцесів:
    Навіщо Вам додавати
    Швидкість природним процесам?

    Ви ж не зможете спати,
    В рот не полізе суші,
    Варто лише згадати
    Вбитих поетів душі.

    Після такого – хоч в прийми
    В Мексику, чи Аргентину.
    Вас рідна мама не прийме,
    Не те, що Ваша країна.

    Їм в ювілей – по букету,
    Най бо живуть триста років,
    Не вбивайте поетів
    І не плодіть пророків.
    09.03.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  29. Юрій Лазірко - [ 2010.06.14 18:19 ]
    Виходить так
    Виходить так – нема де вістку діти,
    вона у горлі привела судому,
    де сходи голосами в серце виті,
    дитинний крик і попелище дому.

    Виходить – вийти і не знати пощо.
    Навіщо колисати недовіру,
    коли ведуть тебе на людну площу?
    Любов невимірна, багаття щире.

    Така собі безнотність а-ля-міра.
    У кровопроводу відсутні віжки,
    мене на сьому світі сонце гирить,
    на ніч приковує до себе – ліжко.

    Перемерзаю, мов земля, до шпарки.
    Сим просвітом проймаюсь чим-не-дихав,
    оазою для істини з дна чарки.
    І так мені до посиніння тихо.

    Виходить так – нема як горлом вийти,
    синдром – зайти до заходу... зі сходу,
    де сходи голосами в серце виті.
    Іду словами. Тиша душу зводить.

    Устами вигойдане небо квилить,
    пірнає в них, аби мовчанням риби
    насититись і розігнати хвилі.
    І так йому – немов між нами шиба.

    14 Червня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  30. Віта Хоменко - [ 2010.06.14 17:36 ]
    Ти - зима, я - літо
    Ти - зима, я - літо
    Ти - весна, я - осінь,
    Лиш торкнеться вітер
    До твого волосся.
    Відрахую час
    До зустрічі з тобою,
    Як прийдеш, я скажу
    Будь завжди зі мною!

    Жду тебе, як світла
    Як тепла, як сонця
    Ніч без тебе вічна
    День - як сіра постать
    І секунди ніби,
    Тягнуться роками
    Бо стіна в повітрі
    Виросла між нами.

    В снах своїх самотніх
    Лиш тебе я бачу,
    В тиші непомітній
    Знову я заплачу.
    Бо приходить ранок,
    Й ніжний сон скінчився,
    І печаль на серці
    Ти не залишився.

    Ти - зима, я - літо
    Ти - весна, я - осінь
    Лиш торкнутись хочу
    Я твого волосся.
    Не шукай причини
    І не жди роками,
    Страх переборовши
    Щастя буде з нами!

    14 червня 2010 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  31. Ірина Зелененька - [ 2010.06.14 16:00 ]
    ***
    Ходив туман. Про нього думав гай.
    Оливи пахли, падало мовчання.
    Сюди вертали душі і слова,
    а ти не віриш, ніби вбитий пращур.
    Бо мислив Спас, шукав осанну спис.
    Дощем стікала шана і провина.
    В той день, коли ми зрадили Христа,
    у нас від сонця виросли коліна.
    В той гарний день цвіла до півдня тінь.
    Трава чекала ніг, полотен, пальців -
    і ми прийшли, подібні до кори,
    такі, мов знаки, вмиті на розп'ятті.
    Ходив туман у гай. І ось він сам.
    Курай пустив калину по долині...
    Тут вішали пісні Івасюка -
    і до хреста, бо крапали, як винні.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (5)


  32. Михайло Карасьов - [ 2010.06.14 16:15 ]
    Струмок.
    * * *
    В ярку одвічно жебонить потік.

    Спадаючи униз поміж камінням,
    Вибризкує краплинами вода
    І закипає білим шумовинням.

    Порослі зіллям вогкі береги,
    І сонця полиски – струмок прозорий, мілко.
    Стара верба схилилась до води,
    Хитнуло тінь по каменю від гілки.

    Застряг в розщілині зелений ще листок.

    * * *


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (9)


  33. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.14 16:19 ]
    ****(травень)
    У Львові – дощі та зливи,
    У Львові – холодні ночі;
    У тих, хто тут став щасливим
    Занадто прозорі очі...
    Птахами залишим місто
    Заради польоту в ирій,
    Й спізнившись на рейс у літо -
    Повернемось, ніби хвилі,
    Й по вигинам рідних вулиць,
    Цілунками смаку Юди,
    До калабані центру
    Стікатимем поміж люди...
    Спокуту тяжку пророчать
    Синоптики злив травневих:
    Знов снити про зорі-очі
    Ночей королівських левів...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  34. Марія Дем'янюк - [ 2010.06.14 15:59 ]
    Жу-жу!
    Жорж жоржиною милувався,
    Жорж в жоржинах добре знався.
    У жоржині джміль сховався,
    Задзижчав і Жорж злякався.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  35. Іван Гентош - [ 2010.06.14 14:29 ]
    пародія "Білий вальс"
    О. Морушко

    Сонце ласкає, повітря п’янить,
    Вишні у шлюбному вбранні.
    Хочу, як Фауст, спинити цю мить,
    Але не в стані.

    Доле моя – не спіши, зачекай.
    Дай загляну тобі в очі, –
    Що ти несеш мені, пекло чи рай, –
    Знати я хочу.

    Знову втекла, як крізь пальці пісок,
    В душу закрався неспокій:
    Був я, здавалось, від щастя за крок,
    Чи за два кроки?


    Збірка “Зачароване коло”
    Львів, 2000







    Пародія

    Хочеться знати – я Фауст, чи ні?
    Думка п’янить і ласкає.
    Істина, звісно, на дні, у вині…
    Доля ж спішить, не чекає.

    Менше би пити – то гарний урок,
    Що ж, не останній…
    Знову втекла, а була лиш за крок,
    Але я знову не в стані…

    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  36. Іван Гентош - [ 2010.06.14 14:36 ]
    пародія "Далекий грім смереки побудив..."
    О. Лозова

    Далекий грім смереки побудив,
    І буде дощ – не помирились хмари.
    Ніхто в долині ватру не палив,
    Ніде не озивалася флояра.
    Печалюся. Не бачу в горах гір,
    І не тому, що всі верхи в туманах.
    … Якби ти ще хоч раз мене повів
    Туди, де найказковіший світанок,
    де потічок так весело тече,
    що й ми від нього радості навчились,
    де не журились громом, ні дощем,
    де ми нічим на світі не журились.


    Збірка “Політ у літо”



    Пародія

    Дожилася. Не бачу в горах гір
    Крім тебе взагалі ніщо не бачу.
    Півсвіту заступив мені, повір,
    Печалюся, ледь-ледь з того не плачу.

    Верхи в туманах, і на серці щем
    Напевно хмари десь не помирились.
    Невже даремно мокли під дощем
    Ми хоч чогось у цім житті навчились?

    Ти хмуришся – ну що вона рече?
    Із нас прекрасна, певне, вийшла б пара
    Приляжемо, де потічок тече,
    І хай у грудях виграва флояра…

    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Верешня - [ 2010.06.14 13:37 ]
    Я знаю, кохана, я знаю
    Я знаю, кохана, я знаю
    Як в серці тремтить жовтизна,
    Як ниє і плаче, волає
    Відірвана з деки струна.

    Як плачуть сніжинки невинно,
    Як тягне нездолана мить,
    Як вітер пірнув в павутиння,
    Сховався і дрібно тремтить.

    Я згадую ночі назовні-
    Згорілі жертовні вогні,
    У сірому темному чOвні
    Ми різали воду одні.

    Горіла, стікала донизу
    Оплавлена воску лоза,
    В простору одягнута ризу
    В напрузі блищала сльоза.

    Я знаю, кохана, я знаю
    Як в серці тремтить жовтизна,
    Як смішно відбитком тікає
    Запущена сміхом луна.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Верешня - [ 2010.06.14 13:35 ]
    Твої губи духмяно солодкі
    Твої губи духмяно солодкі
    І сп'янілі - їх тільки кохати.
    У хвилини кохання короткі
    Не мені їх, на жаль, цілувати.

    Не мені, а комусь доторкатись
    До гарячих, напругих і ніжних.
    Хтось же мусить тебе обійняти
    І торкнутись до вічно покірних

    Хтось же мусить в цілунках втопити
    І зігріти любов'ю своєю -
    Я не хочу для тебе горіти,
    Бо не бути тобі вже моєю.

    Твої губи духмяно солодкі
    І сп'янілі - їх тільки кохати.
    У хвилини кохання короткі
    Не мені їх, на жаль, цілувати.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сочан - [ 2010.06.14 12:33 ]
    Відійди
    Пухленькі губки, погляд безсоромний,
    І запах той чарівний і близький.
    Стою я поряд майже непритомний,
    Бо наштовхнувсь очима на цицьки.

    Між ними мабуть саме те провалля
    Мого гріхопадіння і спокус.
    Давно вже я не мав такої кралі,
    Цей погляд кличе, я не відступлюсь.

    Та раптом бачу, погляд цей повз мене
    Дівчисько перить зовсім не туди.
    Підняла руку і гукає, – Геенаа,
    Мене штовхає, – Діду, відійди.



    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1) | ""


  40. Владимир Торн - [ 2010.06.14 12:43 ]
    Маргарите Дерн
    Ее волосы пахнут осенью
    Гладью бронзовой, желтыми листьями
    Их только что с дерева ветром сбросило
    На земле разлетелись пестрыми птицами

    Глаза ее весенняя радуга
    Ярче чем пламя, темней крыла ворона
    Губы - медовая сладкая патока
    Роз лепестками нежными скована

    Когда она засыпает - солнце уходит
    Чтоб светом своим не нарушить покой
    Серебристым шатром луна тихонько укроет
    Колыбельную шепотом будет петь ей прибой

    Все замрет в ожидании мгновенья
    Когда снова проснется и откроет глаза
    Заплетет небосвод рассвета красная лента
    Лицо ее бережно умоет роса

    Кто - то ее ждет как чуда
    Бывает и так что, пригласив не впускают
    Не знает никто, приходит откуда
    И никто не поймет, куда убегает

    С кем - то ласкою своею делится
    Для кого - то последняя сволочь и дрянь
    Для одних - белым снегом ложится бездельница
    Для других - крепка как закаленная сталь


    Так горько и больно с ней расставаться
    Когда вместе пройдено столько дорог
    А кто сам с ней проститься пытается
    Для них путь вместе был слишком жесток

    Свинцовые капли под кожей сокрыты
    Тонкие иглы в вены вросли
    Шрамами запястья и тело покрыты
    А кто - то назвал ее жизнь

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Гренуіль де Маре - [ 2010.06.14 02:30 ]
    Чого мовчать гості, коли пляшки порожні
    Табурету заціпило зранку,
    Пустка в пляшці затято мовчала,
    Дожлуктив хтось горілку зі склянки –
    І посудині мову одняло…

    117 пройшли по одному
    І по двоє… а часом – юрбою,
    Мов прокляття, і спрагу, і втому
    Вони мовчки тягли за собою.

    Хай господар в думках їх не лає,
    Вони й раді би заговорити –
    Та несила… От бач, як буває,
    Коли нічого гостям налити!



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати: | "http://maysterni.com/publication.php?id=47943"


  42. Олеся Овчар - [ 2010.06.13 23:40 ]
    Науявляй...
    Не уявляй мене...
    спокусою нічною
    в серпанку
    місячних вітрів...
    Бо ніч мине...
    і не майнеш за мною
    сріблястим
    відблиском слідів...
    Не уявляй мене...
    принадою світанку,
    прикриту
    променем ледь де...
    Бо день сяйне...
    і не твоя коханка
    в обійми
    обрію впаде...
    Не уявляй мене...
    напоєну любов’ю...
    Не уявляй...
    Науявляй...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  43. Софія Кримовська - [ 2010.06.13 22:46 ]
    Чудні
    І ти колись відбудешся до дна,
    і я пірну в глибини неодмінно.
    А що між нами, в принципі, відмінне?
    І ти чудний, і я така чудна...

    І на одні несе нас на полюси,
    чергує Південь Північчю по парним.
    Що я твоєю стану - гадка марна,
    а ти мені останнє віддаси...

    Повільно просуваємося ми
    життям, як океаном, по спіралі.
    Кому - скарби на дні, кому - медалі,
    кому не відхреститись від суми...

    А чим чудних зустріне глибина?
    Таких, як ми? Яким предивним дивом?
    А, втім, яка різниця? – я щаслива
    і ти щасливий, і, либонь, вона...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (9)


  44. Юлія Скорода - [ 2010.06.13 21:32 ]
    Потребую злодія
    У кишенях душі назбирався усякий мотлох:
    Там любов недолюблена, зради, печалі, сльози,
    Там знання недоречні й дитячий дрібний непослух –
    Там є все, і всього у надмірні, запійні дози.

    Для нових сторінок є потреба у сильнім вітрі,
    Навіть віриться щиро в нахабного крадія,
    Що кишені обчистить і спогад тим самим витре,
    І появиться простір фатально-земному «я».

    Доки злодій в цю мить пропиває останню здобич,
    У кишенях душі мотлох гне, як лозу, ту долю,
    Яку в Київ несе (післязавтра чомусь в Дрогобич)…
    Де ж крадій?
    Розкошуй – тут є все!
    Тут всього доволі!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  45. Юрій Сегеда - [ 2010.06.13 21:45 ]
    "А ми могли б з тобою в лісі жити..."
    А ми могли б з тобою в лісі жити,
    А ми б собі сушили чебреці,
    По сонцю лаштували б наші ритми,
    Чи по жукові на твоїй руці.

    І ми б навчились дикий мед збирати,
    І ми б уміли сіяти гриби,
    І ми б собі змостили теплу хату
    В цій тиші без асфальту і журби.

    Я б запустив собі кошлаті вуса,
    Куліш варив з джерельної води...
    І щоб до міста не ходили буси,
    Щоб тільки під вікном їжак ходив.

    І ми були б спокійні та ласкаві,
    І зайченя тулили б до щоки...
    Та де б тоді я брав уранці каву?
    Та де б тоді ти брала цигарки?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (16)


  46. Василь Степаненко - [ 2010.06.13 21:55 ]
    Твій образ
    Серед хмаристих гір завмер навік
    Твій образ, мила.
    Викарбував вітер
    На камені,
    Що місяцем зовуть.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  47. Віта Хоменко - [ 2010.06.13 17:45 ]
    Я зломане життя несу в долоні
    Я зломане життя несу в долоні
    Своє життя,пусте, як сірий прах.
    Покинути його немає волі
    В думках неспокій, а у серці страх.

    Як пострілом, лягло мені на плечі
    Все повернулось проти течії
    За що тягар тривоги безкінечний
    Напевно все це, за гріхи мої.

    Пуста дорога і нечути голос
    Німа земля завмерла, й не змогла
    Відкрити двері, щоб єдиний промінь
    Зцілив моє спустошене життя.

    Я чую смак лиш сліз своїх солоних
    Я бачу прірву втрачених бажань
    Думки мої підуть у невідоме,
    Шукатимуть надії тонку грань.

    Та повернути на місця не зможуть,
    Не можна вийти, і назад ввійти
    Єдиний шлях загас, мов промінь
    Той, що світив у небі крізь віки.

    Життя моє, куди тебе подіти?
    Ти те, єдине, що у мене є
    Не можу втратити, та як з тобою жити
    Мені без тебе,холодно стає.

    Ні, не покину, будеш ти зі мною
    Теплом зігргію, що було в душі
    Як рани заживуть, то маю змогу
    Нові створити, повні сонця дні.

    Я зломане життя несу в долоні
    Нехай порожнє, немов сірий птах
    Воно моє, і буде лиш зі мною
    Й нікому скривдити я більш його не дам!

    2010 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  48. Василь Кузан - [ 2010.06.13 17:03 ]
    Не шукай мене...

    Не шукай мене у місті,
    Я вже виріс із квартири.
    Не шукай мене у небі,
    Бо стомився я без крил.
    Я сховався у партері
    І чекаю коли двері
    Впустять тисячу артистів –
    Замаскованих химер.

    Не шукай мене ніколи,
    Бо на вулицях затори,
    Вікна вдягнуті у штори,
    Безкінечні коридори
    Перебігли в лабіринт.

    Не шукай мене, не треба.
    Вже у жменях крихти неба,
    Море квітів відцвіло.

    Не шукай мене. Вже пізно
    Випускати вільну пісню
    З клітки в зоряну непевність,
    Із достатку на вітри.

    Не шукай мене. Невпинно
    Пострілами криють спину,
    Заздрощі пускають слину,
    Визнають свою провину
    Всі, хто прагнув, та не зміг.

    Сутінь пасмами спадає…

    Крізь фіранки заглядає
    В душу небо голубе.

    Не шукай мене ніколи,
    Так настійливо, невпинно,
    Бо вже пізно. Та й не треба…
    Не шукай мене. Віднині
    Я шукатиму тебе.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  49. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:32 ]
    Шутка
    Вот взрослый тон –
    А я себя не знаю…
    Как будто шутка
    У меня внутри,
    Как будто ничего
    Теперь не тая,
    И только змей шипит
    В моей груди.

    Усталый след,
    Но, в общем, берегами,
    Я не серьезно
    К камням отношусь,
    Но ветер разломил
    Мою отвагу –
    Теперь я больше
    В скалы не гожусь.

    Отличный тон,
    Но, что же будет с нами?
    Кому же мы отдали этот трон?
    Себе самим,
    Но слова
    Не сдержали,
    Хотя и храбро
    Врали в унисон.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  50. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:56 ]
    * * *
    Последняя депрессия, озвучивая связи,
    Кому такие нужные закаленные шпаги?
    Кому такая нужная ненужная легенда?
    Зависимость от верности, закапывая стены…

    Ответственная зависть – условная отмена,
    Кому-то показалась кокетливо измена,
    И в ней обременимо размахивать сюжетом…
    Но, кто же виноват, что ты себе помеха?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1299   1300   1301   1302   1303   1304   1305   1306   1307   ...   1816