ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко

С М
2026.05.13 16:06
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять

Ірина Вовк
2026.05.13 15:20
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,

хома дідим
2026.05.13 14:30
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·

Борис Костиря
2026.05.13 10:56
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.

Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,

Вячеслав Руденко
2026.05.13 09:11
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -

Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі

Тетяна Левицька
2026.05.13 05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?

Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Жорж Дикий - [ 2009.07.01 11:07 ]
    Оптимізм
    Кусатися, брикатися
    любити твоє тіло...
    Кривлятися, звиватися
    оповідати вміло...

    Кохання, як мистецтво,
    мистецтво - це кохання,
    наскоки у крілецтво
    од вечора й до рання...

    Народжуються діти -
    старіє наше тіло,
    частішають помітки -
    в архів готують діло...

    І радість огортає
    тупу і злу натуру...
    А хтось розповідає,
    що жив і вмер я з дуру!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (11)


  2. Олександр Христенко - [ 2009.07.01 10:28 ]
    СУДЬБА КАКАЯ (шуточное)
    Вечер, свежая прохлада,
    Мы – в беседке среди сада,
    День усталый провожая
    За душистой чашкой чая.
    Птички ласково поют,
    Создавая нам уют.
    Небо звёздное - без края.
    Благодать, краса какая!..

    Вдруг, как будто из тумана,
    Появился гость незваный –
    Издавая тихий зуд,
    Крылья к нам его несут.
    Он летит, как будто свищет,
    Весь измазанный в кровище.
    Сразу видно – жертву ищет,
    Чтоб пустить её на пищу.

    Эта, с крыльями, «свинья»
    Думает, что вкусный я!?
    И с размаху злобный хищник
    Впил в меня свои „зубища”!
    Комарище! Вот злодей!
    Жирный, будто воробей!
    Скольких взрослых и детей
    Обескровил этот «змей».

    Укусить меня не вышло –
    Зацепил его за “дышло”
    И, от сковородки крышкой,
    Врезал между глаз, повыше.
    Тут и сдрейфил он, трусишка,
    Спрятаться хотел под мышку.
    Но манёвр его не вышел –
    Он устал и часто дышит.

    „По газам” – рванулся ввысь.
    Я за ним: ”Посторонись!”
    Наступил ногой на вилку
    Коньяка разбил бутылку,
    Комара ж – судьба, какая:
    Сбит, как «мессер», в чашку чая.

    И несчастный вурдалака
    Дрыгал ножками и плакал,
    И прощения просил,
    А потом, лишившись сил,
    Вдруг затих, почти уснул,
    И бесславно утонул.

    Вот история, какая
    О вреде и пользе чая
    Говорят от многих бед
    Лучше средства просто нет.

    (17.01.98. - 30.06.09.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (15)


  3. Ірина Білінська - [ 2009.07.01 01:42 ]
    У тремкому безмежжі небес

    Я лечу, а ти кажеш – «здалося»!
    У тремкому безмежжі небес
    вітер бавиться моїм волоссям,
    із-за хмар виглядає тебе.
    Я високо над лісом і полем.
    Ці простори п’янкі як вино.
    Отакою є сила і воля –
    коли ти і природа – одно.
    І несуть мене радісні крила
    над землею, що квітне людьми…
    Отакою є воля і сила –
    коли в часі спиняється мить.
    Я лечу (а ти знову смієшся)
    ген - у просторі неба яснім.
    Усміхаються в відповідь вишні.
    А ти просто не віриш мені…



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (7)


  4. Оксана Лозова - [ 2009.06.30 23:13 ]
    Останній тост
    За Анною Ахматовою

    За дім, спустошений ущент,
    За безталання знак,
    За самоту удвох і ще
    За тебе п’ю до дна, –
    П’ю за лукавство губ і віч,
    За холод поміж нас,
    За грубий і жорстокий світ,
    За те, що Бог не спас.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  5. Роман Боднар - [ 2009.06.30 23:18 ]
    Natura non facit saltus
    Природа скачків не любить,
    Природа - то русло плавне,
    Даремно вважають люди,
    Що крига раптово тане.

    Що раптом зима приходить,
    Жоржини в снігу втопивши,
    Що зустріч - це та ж пригода,
    Випадок серед затишшя.

    Що думка раніше спала,
    А потім збудилась раптом,
    Що успіх - це той же спалах,
    Та ж іскра раптова з ватри...

    ...Поволі лиш крига тане,
    Поволі весна йде юна,
    Поволі встає світанок
    І будяться сонні вруна.

    Лелеки летять поволі
    З-за моря у рідні хати,
    І раб ще ніколи волі
    Не мав, не одержав раптом.

    ...І серце холодне в грудях
    Гарячим уже не стане...
    Природа скачків не любить,
    Природа - то русло плавне !...

    1985р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Білінська - [ 2009.06.30 23:46 ]
    Не чекайте на завтрашній день

    Не чекайте на завтрашній день,
    а живіть і радійте сьогодні!
    Бо любов нам назустріч іде.
    Бо любов нам дарує свободу.
    Все, чого потребуємо ми –
    це любити! Любити! Любити!
    Це воістину бути людьми.
    Це творити життя - просто жити!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (5)


  7. Імітатор Стилів - [ 2009.06.30 21:04 ]
    Природа сачків не любить
    http://maysterni.com/publication.php?id=34685
    Роман Боднар: "Natura non facit saltus"

    Раз тарган відрізав лапку
    Біг по столу босоніж
    І зробив велику вавку
    Гострим лезом йому ніж.

    Та не знав ще він такої
    Як сусід його біди:
    Той тарган хоч був з ногою
    Жив сім днів без голови.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (8)


  8. Костянтин Мордатенко - [ 2009.06.30 21:46 ]
    Дві аварії
    Двома перстами, наче старовір,
    Земля хрестилась ревно, що аж кров скрізь
    згорталась хрипло, горе впало з гір
    (Чорнобиль – раз!): Авіашоу Львівське…

    Прадавнє горе… Сліз нема, в душі
    мозолі лиш… Болюча серця праця…
    Ви краще казку дітям розкажіть
    тим сиротам або пошліть пограться

    своїх дітей до сивих матерів
    в хустках чорнющих, як вночі чорнозем.
    Не так солоні сльози, як давкі.
    І спогадами Горе їсти просить…

    Давайте станем на коліна всі
    (ну, скільки: сорок сім чи шість мільйонів?).
    І Бог почує – правда від Русі,
    бо Українгеліє – ми сьогодні;

    Запалим у Великдень по свічі
    опівночі – хай Бог нас порахує.
    Зростав народ щоб духом і в числі,
    а Кобзаря не згадували всує.

    І скажем один одному: «Простіть!»,
    і вибачимо й будемо брататись.
    За віру Бог загинув на хресті,
    за віру і воскрес, і в цьому радість.

    І в цьому суть земного прибуття.
    Краса міцніє! Рабство побороли!
    Наклав Іуда руки… Бог суддя…
    Пробачу все, крім... нехтування мови!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (13)


  9. Оксана Лозова - [ 2009.06.30 20:53 ]
    ЩАСТЯ

    Хіба йому дорікнеш —
    Щастю за хвильку щастя?
    Хіба за ним не підеш —
    Хоч мав би і сам пропасти,
    Хто знає, коли і де
    Зоря спалахне чи згасне?

    А щастя рікою пливе —
    До берега не пристане,
    А щастя летить журавлем —
    Високо в небі.
    А щастя тільки майне —
    Серце затерпне...
    2001


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  10. Роман Боднар - [ 2009.06.30 20:46 ]
    Латаття
    Ти була в біленечкому платті,
    Весла тихо рухали човна,
    Ми блукали в заростях латаття,
    А навкруг - озерна дивина :

    Одинока чайка об воду билась,
    Вдалині вітрила пропливли,
    Ти на них замріяно дивилась -
    Ми тоді закохані були...

    Був на сході ще байдужий жовтень,
    Ти була щасливою, як я,
    Ми не знали, що ті квіти жовті
    Віднесе у безвість течія...

    1971р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  11. Роман Боднар - [ 2009.06.30 19:31 ]
    Мово рідна
    Будь завжди прекрасним, народе наш,
    Лице в лице чорнобривий і кароокий !
    І пахлим хлібом, і ялівцем
    Вкраїнські руки, і стан високий...

    А мова ж, мова, мов водограй !!!
    Огнистих перлів хочеш - збирай !
    В ній кожне слово - кришталю спів,
    Торкнеш - заграє дзвін-перелив !...

    А скільки чару в душі твоїй !
    Вік пий - не вип'єш нектару мрій !...
    Хоч хто хай хвалить твої поля,
    Твій геній славлю, Мово моя !...

    1978р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  12. Надія Тимків - [ 2009.06.30 19:41 ]
    Кохання все тобі пробачить... (переклад з вірша Юліана Тувіма)
    Кохання все тобі пробачить
    і перетворить сум у сміх
    тож набуває інших значень
    для нього зрада й навіть гріх

    Коли б тебе й прокляв з розпачу
    назвав бездушною і злою
    кохання все тобі пробачить
    бо те кохання і є мною

    А коли покохаєш як я,
    так чутливо, і знаєш, так міцно
    до межі божевілля, до дна,
    тоді зраджуй усім що є грішно!

    бо кохання все тобі пробачить...


    Miłość ci wszystko wybaczy

    Miłość ci wszystko wybaczy
    smutek zamieni ci w śmiech
    miłość tak pięknie tłumaczy
    zdradę i kłamstwo i grzech....

    Choćbyś ją przeklął w rozpaczy
    że jest okrutna i zła
    miłość ci wszystko wybaczy,
    bo miłość, mój miły, to ja ...


    Gdy pokochasz tak mocno, jak ja
    tak tkliwie, żarliwie, tak wiesz ...
    do ostatka, do szału, do dna,
    to zdradzaj mnie wtedy i grzesz.

    Bo miłość ci wszystko wybaczy ...

    Julian Tuwim


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (3)


  13. Надія Тимків - [ 2009.06.30 18:48 ]
    Кіт в чоботях
    Куди подівся кіт в чоботях,
    щоб його принцом тим зробить?
    Вже відправляється останній потяг,
    котрий ще може щось змінить.
    І фея зранку ще не діє,
    і хресна матір мабуть спить,
    А попелюшка далі вірить,
    що він знайде її в останню мить.
    Годинник відбиває сьому,
    гудок вокзальний чути знов,
    й вона не дума і не вірить тому,
    що в казці цій не виграє любов.
    Не плач моя маленька квітко,
    цю казку написав не Шарль Перро
    Мабуть, він знав, що плакатимуть дітки,
    подумав і відклав перо...


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  14. Надія Тимків - [ 2009.06.30 18:23 ]
    ...
    Сьогодні падав дощ із неба,
    туман заплутався в гілках дерев,
    не треба плакати,
    не треба,
    Ти - Королева королев.
    Твоє панно святіше від святих,
    тобою всі радіють люди,
    та плачеш ти,
    так чом же плачеш ти?
    і сльози падають на груди...
    Цей дощ мине,
    він на землі не вічно,
    туман розсіється
    і сонце зажаріє,
    народ навернеться на віру вічну,
    не треба плакати Маріє...



    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  15. Надія Тимків - [ 2009.06.30 18:44 ]
    Бокс
    Сорочка в клітку і потерті джинси,
    старий будинок й чорні рукавиці,
    життя на двох це завжди бокс,
    хто винен?
    напевно парадокс...

    зіпріле сонце, і морозний сніг,
    то сміх, то теплі сльози,
    життя на двох це завжди дощ ,
    хто винен?
    напевно парадокс...

    серця розбиті завжди цілі... в тілі,
    тріщить душа немов розбите скло,
    і найсильніші з нас лежать зомлілі,
    хто винен що життя на двох?
    напевно Бог...


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  16. Ляна Лада - [ 2009.06.30 17:16 ]
    Post…
    Явилося мариво сріблом присипане
    І в мороці ночі дрижить небо видивом
    Вогненная Діва неслась колісницею
    Майнувши, як жезлом, жагучою крицею
    Твердінь наче плоть розтинала на два...

    Провісниця зламу окутана шатами
    Хмариння простьобане нитками златими
    Упряжено в збрую чвірку огИрів аспідних
    Самоцвіти з підков осліпляли, й з-під них
    Сльозилась хлющем небозводу ріка...

    А слідом за нею свавіллям розгніваний
    Володар огласу борні небожителів
    Він незмінним ескортом Діві гласом вторить
    Й от - перунами розшарпане небо - вердикт
    Що гніву його не уникне повік...

    І ця блискавиця, що з громом повінчана
    Єднала всі роки загублені з вічними
    Стікали поглинуті зливою спогади
    По вістрям уламків одвічної сповіді
    А мариво згинуло в плетеві сну...

    29/06/2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  17. Тамара Шевченко - [ 2009.06.30 15:07 ]
    Іще не встигло відгоріти (пародія)
    Пародія на вірш Ярослава Чорногуза "Бабине літо"
    http://maysterni.com/publication.php?id=34667

    У БАБИ ЛІТО - свято в хаті,
    Вона вже досвідом багата,
    І мудра, й щедра, і красива,
    ЇЇ волосся ще не сиве,
    Нема пелюшок і горшків,
    Та тільки жаль, в чоловіків
    Вже осінь щедра наступила,
    Червоні щоки пожовтила
    І їхнє дерево поволі
    Все долі.. долі все і долі...
    Поки зима ще не прийшла,
    Останні подихи тепла
    Лишіть для БАБИНОГО ЛІТА
    Що ще не встигло відгоріти...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  18. Ольга Корендюк - [ 2009.06.30 11:46 ]
    вечірні галюцинації
    проковтнувши декілька термінів поспіль
    як земну кулю, як вітаміни
    краєм серця вдарившись об тишу
    яка щовечора заповзає у моє вікно
    я можу віддатися своєму нічному сніданку.
    а годинник місяця показує пів на першу
    і в черзі я вже двадцять сторінок
    дивлюся на досконалу чоловічу постать
    чию тінь мій вимкнений ліхтар пускає на
    четверту стіну моєї округлої кімнати,
    і я м'яко розтікаюсь як жовтень перед листопадом
    і голосно кричу про те, що нижче її пояса
    знаходиться моє перше враження про дійсність!


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  19. Роман Пічурін - [ 2009.06.30 10:45 ]
    ЗМІНЮЙ...
    Не подобаютєся картина...?
    Змінюй!
    Замалюй її чорно-червоним
    Не подобається закони..?
    Змінюй!
    Не подобається повії?
    ЗМІНЮЙ
    Не подобається 60 секунд в хвилині..?
    ЗМІНЮЙ! Змінюй! ЗМІНЮЙ!

    Не подобаються маршрутки?
    Водії, педерасти нахабні
    Не подобаються закуски?
    Що дають у кафе на вокзальній

    Не подобаються заводи..?
    Що димлять мабуть вредним димом
    Не подобається що звуть
    На базарі бабусі „Сином”!!!

    Не подобаються образи
    Що потерлись новенькі кеди
    Що гасають по вулицях міста
    Із пластмаси, китайські, мопеди

    Не подобаються сусіди!
    Їх повчання і життєбачання
    Не подобається переможець
    Московського Євробачення!

    Не подобається парламент
    Не подобаються газети
    Так замінимо все навколо
    Щоб не жити як в туалеті!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  20. Олена Пашук - [ 2009.06.30 09:32 ]
    ех ви коні дерев’яні коні
    ех ви коні дерев’яні коні
    заберіть-но мене з полону
    десь кудись в чорно-біле поле
    де дорога ледь-ледь пунктиром
    крах династії королів голих
    кладовище на e5-d4

    ех ви коні мої мустанги
    чом ви на перехресті стали?
    дайте глянути в очі ваші
    бачу сонце на палю сіло
    замальовує хтось гуашшю
    тіло
    моє
    біле

    ех ви коні мої дерев’яні
    під копитами камінь в’яне
    і здіймаються у повітря
    неприв’язані дикі дерева
    ти повинен прийти з того світу
    щоб сказати „моя королево”

    ще ніхто не вертався звідти
    коні в яблуках
    білим цвітом
    засипають квадрати Малевича
    на твоєму шляху Мельпомена
    їй накинеш вечір на плечі
    і пройдеш крізь неї до мене


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  21. Олена Осінь - [ 2009.06.30 08:54 ]
    Народження торнадо
    Може я була колись вітрилами?
    Ніс мене ти далями безмежними,
    Випробовував мене своїми зливами,
    Сіллю й сонцем випалив в мереживо.
    Пестив так, що навіть чайки плакали,
    Потім враз – здирав, і рвав на клаптики.
    А я знову, й знову бурю кликала,
    Щоб разóм летіть украй галактики.

    Може птахом я літала поміж скелями?
    Ми змагалися з тобою в швидкості,
    І сягали понад неба стелями,
    Шаленіли від такої близькості.
    Ти тримав моє крило - скоряла вись,
    Але лють росла – гніздо до урвища.
    Ближче б до землі… І я підводилась,
    На крутій горі житло звивала ще.

    Може в небо я росла тополею?
    Ти блукав між листя гірко-трýнкого,
    Шепотів «...моя…» і кликав долею,
    Покидав, і я бриніла стрункою.
    Повертався наче звіром загнаним,
    Буревієм рвав красу до коренів.
    Я ж пускала знов зелені пагони,
    Ніжні і тонкі, але не скорені.

    Я була дружиною, коханкою,
    День і ніч тебе чекала віддано,
    Ти влітав відкритою фіранкою,
    Цілував, і знов шукав незвідане.
    Я зросла твоєю міццю-зрадою,
    Сни і впевненість мої злились в одне.
    Перший власний крок…… І я не падаю!
    Нині вітер – я!
    Спини тепер мене!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (16)


  22. Ванда Савранська - [ 2009.06.30 01:15 ]
    Плач
    Плач, Америко, плач!
    Він був твоїм темношкірим генієм,
    Королем поп-музики й часу.
    А хотів поборотися з генами.
    Хлопчик прагнув змінити расу.
    Плач, Америко,
    й Африко, плач!


    Мої діти малі –
    Менша дочка підкручує кучері,
    А старша – рівняє надміру.
    Ми завжди недосяжністю змучені!
    Але він змінив свою шкіру…
    Плач, Америко,
    й Африко, плач!


    Плачте, люди Землі!
    Він був дитям із пісні народної,
    Очі – сумом чорним налиті.
    Він хотів позмагатись з природою.
    І хотів дуже довго жити.
    Плач, Америко,
    й Африко, плач…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (3)


  23. Лінія Думка - [ 2009.06.30 00:13 ]
    вгору
    Падає дощ,
    А разом з ним і я.
    Хоча лежу зараз насправді в ліжку.
    Несе у собі забуття і забиття
    Роботи мізок трішки – стрімке падіння вгору…


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  24. Лінія Думка - [ 2009.06.29 23:29 ]
    ..
    Не скосили абрикоси
    Розкидали на покоси.
    Твої коси горять абрикосами


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  25. Ельфійка Галадріель - [ 2009.06.29 21:49 ]
    Вітер
    Його просто ще треба було дочекатись
    Чорноокого красеня-вітру, що зміни приносить
    Не спішити й мерщій відкопати таланти –
    Після вітру цілунків вони добре сходять.

    І не треба його виглядати надвечір
    Він приходить зненацька, приносячи шаль
    Серпанкову з туману і вкутує плечі
    Вислуховує розповідь, з серця знімає печаль.

    І для нього турботи давно вже не мають ваги
    Він розвіє мов попіл думки десь далеко за обрій
    І нема більш нікого, тут лиш вітер і ти
    Дві зірниці яскраві летять по галактиці чорній.

    А назавтра, десь посеред міста і справ,
    В гомінкій метушні доторкнеться раптово
    До чола поцілунок із запахом трав
    Залишивши малюнки у снах кольорові.




    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (3)


  26. Василь Степаненко - [ 2009.06.29 21:18 ]
    ***
    *
    Мій кінь буде в яблуках,
    А твій червоний,
    Бо я люблю яблука,
    А ти півонії.

    Ми будемо разом,
    Як вітер і поле,
    Бо кінь мій із саду,
    Із саду півонії.

    Ой золоті віжки –
    Промінням сонця.
    Народиться ніжність,
    як син, як сон…


    1975


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  27. Сонце Місяць - [ 2009.06.29 20:41 ]
    Реінспірація
     
    Мене припалить ніжний сум
    Рядків де вічність проступила
    Коротиться горілий струм
    Бринить іронія безсила

    Хоробра смерть холодних струн
    На серце мармур наживила
    Із мороку майбутніх трун
    Бринить іронія безсила

    Коротиться горілий струм
    Кінці порізано мов крила
    Мене припалить ніжний сум
    Рядків де вічність проступила




     




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  28. Микола Блоха - [ 2009.06.29 19:04 ]
    На пляже
    На пляже

    Две девчонки на пляже отдыхали,
    И так, они между собой играли.
    Игра пьянила, возбужденьем,
    Одна другой бросала в груди что-то,
    И ту игру назвал, слови лефоном.

    Игра пьянила и один из нас,
    Не смог сдержатся, подошёл.
    Возможно, даже что-то произвёл,
    Один бросок или намёк на действие.

    Но лишь какое-то мгновенье,
    Прошло, стеснение ими овладело,
    А может даже стыд, влиянье проявил.
    Они ушли, покинув пляж,
    Как не хватает их сей час.

    nnbloha2.narod.ru/v/001.wmv

    Никола Борщаговский 29.06.09 г. 19:01


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  29. Зоряна Ель - [ 2009.06.29 17:18 ]
    * * *
    Львів часто плаче. Львів – сентиментальний.
    Із добрими очима сивий лев.
    На муркання давно змінив свій рев
    І для світлин позує вельми театрально.

    Він – компанійський, як усі котячі,
    Всміхається привітно та грайливо.
    Для ласки підставляє буйну гриву.
    І, кажуть, хто погладить – до удачі.
    --
    Це все плітки! Мій Львів не провінційний,
    Лиш затишно живе, без суєти.
    Бо пильно стереже минулого листи,
    У древніх мурах замкнені надійно.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  30. Катерина Василенкова - [ 2009.06.29 17:50 ]
    Вона і Небо
    Вона і Небо. Двоє. Інші - тло.
    Підвели очі в спогляданні дива.
    Детить літак? Чи, краще, - НЛО,
    чи несподіване затемнення світила?

    Шукають привід. Марно. "Гей, мала!
    Ти що там, Бога в вишині уздріла?" -
    Хтось засміявся. А вона втекла -
    Ділити Небо з ними не схотіла.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  31. Варвара Черезова - [ 2009.06.29 17:18 ]
    Римований Щоденник Меланхоліка (P.S.)
    Сумні фінали довершених починань.
    Ти кашляєш в холод долонь і у спеку серпневу.
    Знаєш, це місто, що носить печатку лева
    Матиме присмак не зустрічей, а прощань.

    Знаєш це місто живе у мені і знов
    Я повертаюсь в забуті свої пенати…
    Просто це складно собі дозволяти свято.
    Надто коли це ранок і ти пішов.

    Спогад не буде нестерпним. Його нема.
    Ти вишиваєш на шкірі свої безумства.
    Сірі полотна… Замішуєш фарбу густо.
    Скільки минулося… Глянеш, а вже зима…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  32. Жорж Дикий - [ 2009.06.29 15:27 ]
    РАДІСТЬ ЖИТТЯ
    Жорстокість світу радує мене
    століттями наповнений з відчаю
    дивлюсь, дивлюсь і все недобачаю -
    безглуздя далі буде чи мине?

    Іти з добром розносити жорстокість
    любові хрест, розп’яття і вино
    рубати двері й вставити вікно
    додайте грати й гратись у високість.

    Навіщо все? Летить в минуле час,
    калічить нас умовними візками
    січе, січе в науку всіх різками
    а там і вб’є колись там або й щас...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (8)


  33. Оксана Лозова - [ 2009.06.29 14:56 ]
    Ніхто не відбере
    День мовчазний
    І ніч німа,
    І небо
    Темне-темне-темне...
    Нема удень,
    Вночі нема
    Мене у тебе,
    Тебе у мене.

    Ти — звук,
    А я — твоя луна,
    Навік зостануся луною,
    Тому і не з’єднатись нам:
    Мені з тобою,
    Тобі зі мною.

    В сльозі трави,
    В очах дерев
    Не менше смутку,
    Ніж у небі.
    Та вже ніхто не відбере
    Тебе у мене,
    Мене у тебе
    2006


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.61) | "Майстерень" 5.75 (5.64)
    Коментарі: (14)


  34. Світлана Васильченко - [ 2009.06.29 11:56 ]
    Просто знаю
    не замикай двері, коли я сплю
    думаєш, цим втримаєш?
    як не прибуде підмога
    у вигляді свіжого повітря,
    то я більш нічого не вигадаю?

    думаєш?

    що довго не витримаю
    і сам на сам із собою
    збожеволію?

    чи стану слухняною
    нерозрізненно- прозорою
    і зовсім твоєю?

    не буде так. вибач.

    я почула у власних долонях
    що в парку над морем
    мерзнуть наші сліди сиротливо
    й коли
    ти на березі вловиш
    мій подих
    (хоч би вічність сидів там)
    тоді зрозумієш мене


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Мельников - [ 2009.06.29 11:18 ]
    Колискова для солдата
    Благословили в армію синів
    І плачемо за ними на світанку,
    Бо уві сні, у царстві своїх снів,
    Співаємо синочкам колисанку.

    Спи, мій синочку. Хай тобі насниться
    І рідний дім, і батьківська криниця.
    Щодня пиши листівки та листи...
    І не пали... Ще мусиш підрости.

    Дивлюсь на наш колодязь у вікно.
    Тебе з криниці тої напувала...
    Ти вже дорослий, синку, і давно
    Вночі я колисанку не співала.

    Спи, мій синочку. Хай тобі насниться
    І рідний дім, і батьківська криниця.
    Щодня пиши листівки та листи...
    І не пали... Ще мусиш підрости.

    А згодом мені, синку, принесли
    Твого листа... слова, які чекала:
    "Я бачив сон. Ви, мамо, увійшли
    В казарму і нам тихо заспівали".

    Спи, мій синочку. Хай тобі насниться
    І рідний дім, і батьківська криниця.
    Щодня пиши листівки та листи...
    І не пали... Ще мусиш підрости.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  36. Роман Боднар - [ 2009.06.29 09:11 ]
    Безперервність
    Оглядають сади на зиму,
    Впале листя в вогонь згрібають,
    І воно вирушає з димом
    Між гілля до ясного раю...

    А ми поки що тут зостанем
    Ще доглянути свого саду,
    Як зберемо врожай останній,
    Серед яблунь на землю впадем,

    Жовте листя нам вкриє очі,
    Жовте листя нам пухом буде,
    А як вернуть травневі ночі,
    Сюди прийдуть нові вже люди...

    Оглядають сади на зиму...

    1970р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  37. Роман Боднар - [ 2009.06.29 09:28 ]
    В батьківському домі
    Десь далеко гавкотять собаки,
    Непомітно лізуть сутінки в вікно,
    В небі ген вже зорі зацвіли мов маки,
    Все навкруг безсиле перед сном.

    Тиша огортає стомлену душу,
    Казку листям чистим явір шелеснув,
    Непомітно впала голова в подушку -
    Ти, як у дитинстві, солодко заснув...

    1970р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  38. Вова Ковальчук - [ 2009.06.29 09:39 ]
    Сміття
    Дивний то був чоловік
    Йому в 77 захотілося писати
    Авангардну поезію
    Купивши стару друкарську машинку
    І поставши її біля компютера
    Почав виливати свої хмільні думки
    Гучно стукаючи по клавішам

    Архангели в бікіні
    Старі бабці котрі випили кінського збуджувача
    Бог який шукає шкарпетки по раю
    Після гулянки зі святими
    То всі його образи
    Дивного чоловіка
    Котрому було 77

    Добра квавртира сказала хозяйка
    Тут хтось помер
    Подумав і в той же час сказав в голос
    Ні-ні почала запепречувати
    Не брешіть. Хто він був?
    Старий дідуган. Письменик. Навіть — Друкарська машинка залишилась
    Я запалив
    Вона не заперечувала
    Він більше нічого не залишив?
    Питаю не заради цікавості
    Якесь сміття подумавши каже

    Архангели в бікіні
    Старі бабці
    Котрі перепили кінського збуджувача
    Бог котрий похмиляється
    Зі своїми апостолами

    Такі у нього були образи


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (9)


  39. Віра Шмига - [ 2009.06.29 08:45 ]
    КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ

    В пелюшках у ночі – сон,
    В пелюстках у сну – надія.
    Стиглій тиші в унісон
    Шепче віхола-завія:
    – Не губила – не знайдеш,
    Охолонь в теплі видіння,
    Тільки сни не мають меж,
    Лиш в спочинку є прозріння.
    Всім однаковий полон.
    Досить днем себе морочить.
    – Був же день...
    – Та я про сон.
    Все вгамує прірва ночі.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  40. Сонце Місяць - [ 2009.06.29 02:08 ]
    Янгол
     
     
    Янгол диму на всій самоті
    у дивну сріберну ніч


    Очі твої солодкий полин
    Янгол диму на всій самоті
    у дивну сріберну ніч


    Крізь дахівки коминів снів
    Янгол диму на всій самоті
    у дивну сріберну ніч




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  41. Оксана Лозова - [ 2009.06.29 01:15 ]
    Друг друга тяготи носіте (сонет)
    Крізь темряву, і сніг, і вітер,
    Крізь біль самотності і сум
    “Друг друга тяготи носіте...”
    Поклич мене — і понесу.

    Усе прийму, як нагороду,
    З твоєї доброї руки.
    З тобою світло і в негоду,
    З тобою і тягар легкий.

    Душею разом, серцем рівні,
    Куди б не йшли — до себе йдем.
    Дерева, трави, люди рідні,
    І чужини нема ніде,
    Бо ти мені один у світі.
    “Друг друга тяготи носіте”
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  42. Чорнява Жінка - [ 2009.06.29 00:29 ]
    Колискова для коханих
    Тихо-тихо сніг іде,
    Ніч за вікнами пливе,
    Хай тебе покине горе,
    Хай тобі насниться море
    І ромашкові луги,
    Де гуляли я і ти.
    В охоронці сна покличу
    Сизокрилу голубицю
    І долоню на чолі,
    І тигрятко на столі...
    Тихо-тихо, сніг іде,
    Спи, коханий, все мине...

    2007


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.6) | "Майстерень" 5.75 (5.61)
    Коментарі: (24)


  43. Чорнява Жінка - [ 2009.06.29 00:07 ]
    Хайку дыхания
    моё дыханье
    потерялось слушая
    твоё дыханье


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (22)


  44. Чорнява Жінка - [ 2009.06.29 00:40 ]
    Страсть
    без красивых слов
    холодную курицу
    съедаем быстро

    :)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (23)


  45. Оксана Лозова - [ 2009.06.28 23:32 ]
    Пісня про Карпати

    Стежини наші розійшлися
    І не з’єднати більше їх,
    А ти хоч раз мені приснися
    В твоїх Карпатах золотих.
    Нехай довкола будуть гори
    І вільний простір полонин,
    Нехай же знає друг і ворог,
    Що в мене тільки ти один.

    Нехай розлука поміж нами
    І щось не склалося в житті,
    Я хочу бачити, коханий,
    Твої Карпати золоті.

    Нехай спаде вечірня тиша,
    Поїде небом вічний Віз,
    І щось тужливе про опришків
    Нам прошепоче темний ліс.
    Вершина Всесвіту старого,
    Вершина щастя і надій
    І я люблю тебе одного,
    Хоч ти давно уже не мій.

    Нехай розлука поміж нами ...

    (пісні понад 10 років, її поклали на музику самодіяльні композитори і виконують аматори)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (11)


  46. Руслана Василькевич - [ 2009.06.28 22:38 ]
    ***
    Так часто у житті буває,
    де згубиш, де знайдеш, хто знає?
    A якже хочеться поваги,тепла і ніжності -
    відваги додали би вони в житті,
    без них так важко,а в душі -
    одвічна боротьба...
    Любові!,- наче спраглому води
    тобі потрібно і мені.
    Та різні у житті дороги собі обрали і,
    коли б могли ми тільки уявити,
    якби інакше могли б жити,
    мабуть щасливими б були...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Оксана Лозова - [ 2009.06.28 20:05 ]
    Вже мене розуміють
    Вже мене розуміють глухі,
    І німі розмовляють зі мною,
    Тільки ти, тільки ти, як на гріх,
    Залишився за тою стіною,
    Що розбити її – не посмій,
    Доступити до неї – незмога.
    О, єдиний, ти мій і не мій
    Перед світом, людьми, перед Богом.

    Я до тебе – як птах в небеса,
    Я до тебе – як річка до моря.
    Знає Небо, і знаєш ти сам,
    Скільки щастя приносиш і горя.

    Не боюся нічого. Живу
    То у пеклі, а то – серед раю.
    Ти даруєш мені сон-траву,
    І від ніжності я завмираю...
    А буває – мовчиш і мовчиш,
    А буває – не чуєш, не бачиш...
    Мій коханий, то чий же ти, чий?
    Знаєш, я ще існую, бо плачу.

    Перегірк, низько стелиться дим,
    Б’ється вітер весняний до вікон.
    Ти один мені, любий, один,
    Доки віку мого, доки віку.

    2002


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (8)


  48. Латишев ДеТісЛ - [ 2009.06.28 16:57 ]
    самоїд тансу
    у плеєрі чужа самотність
    довгим коридором рядків
    годинникова монотонність
    і тихе мерехтіння ліхтарів
    проходить дощ як день за днем
    вночі чекати одиноко
    минуле провіряючи вогнем
    пісні написані для кого
    а творчість що на смак води
    від сирості ржавіють струни
    як окривавлені бинти
    і в голові думки отруйні
    ще не написане залишити на завтра
    недоїдком покласти в холодильник сну
    у ліжку набринчати нову мантру
    (як почуття німу)


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.72)
    Прокоментувати:


  49. Роман Боднар - [ 2009.06.28 15:37 ]
    Балада про м'яту
    Колись давно в саду твоїм весна
    Мені букет конвалій принесла,
    Що дивно пахли в вазі на вікні,
    В моїй кімнаті - втомленій, тісній.

    Проте, недовго, через кілька днів,
    Чарівний квіт засох, й відцвів.
    І вже він вечором хвилюючим не снив,
    І вже не ніс у серденько весни.

    Та я лишив його у вазі, на вікні,
    Наче на пам'ять про минулі дні.
    І день, і тиждень, може місяць ще
    Стояв букет той висохлий кущем.

    Та раз якось в осінній, теплий день,
    Як листям зрілим забавлявся клен,
    Мій погляд впав на висохлий букет,
    На серце ж думка - викинути... Геть !

    І я у руки вазу синю взяв,
    Мертві пелюстки жменею зім'яв -
    Та щось живе відчули пальці вмить:
    Зелена гілка з-поміж них струмить !

    ...Смарагдом блиснув вази аметист -
    То рути-м'яти оксамитний лист
    Здіймавсь до сонця, темряві на зло,
    І давня згадка врізалась в чоло...

    ...Сухих конвалій викинувши труп,
    Я листя м'яти приложив до губ,
    Я цілував у Лету впалі дні,
    Я цілував утрачені пісні !

    І знов дороги невблаганний клич,
    І знову сотні зустрічей, облич,
    Лиш тиха осінь, пробудившись з сну,
    Мене привела в келію тісну...

    ...І я побачив знову на вікні
    Розквітлу м'яту, мов привіт мені,
    Вона галузку ніжну простягла -
    Мені в дарунок цвіт свій зберегла !...

    Мов теплий попіл згаслого вогню,
    Цю дивну квітку й зараз я ціню,
    Мов символ віри в те, що не було,
    Що лиш у серці м'ятою цвіло !...

    Колись, як Травень парками блукав,
    Стеблину м'яти вирвала рука...

    1966р.

    у Лету - ріка забуття, в переносному значенні: забуте, що забулось.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Прокоментувати:


  50. Михайло Підгайний - [ 2009.06.28 15:01 ]
    6232 один день
    візьму своє лихо, піду в ліжко рано.
    заховаюсь в себе, поки день настане.
    ніч мине нешвидко, бо усе згадаю,
    в серці буде гидко, в собі заблукаю.

    але ранок прийде - я розплющу очі,
    до вікна підійду й не побачу ночі.
    в гаманець дірявий гроші всі положу,
    в магазин загляну і куплю, що зможу.

    день увесь блукатиму по вулицях кривих.
    мир в душі шукатиму, щоб плач її затих.
    вкотре зрозумію: спокій ще прийде
    в час, коли цей день зникне, пропаде.

    я піду додому, до свого віконця,
    де стояти буду до заходу сонця.
    а, коли в журбі зовсім день погасне,
    все ж скажу собі, що життя прекрасне.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1467   1468   1469   1470   1471   1472   1473   1474   1475   ...   1821