ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Євген Федчук - [ 2025.07.27 15:04 ]
    * * *
    Пішов дід проти суботи в поле полювати
    І три дні його не чути було і не знати.
    Баба вже й людей підняла шукати старого,
    Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
    Як уздріла його баба, то стала кричати:
    - Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
    А сама вже й макогона у руках тримає.
    Дід на того макогона скоса позирає
    Та й говорить: - Ти би краще так не голосила.
    Бо мене, таки і, справді, десь чорти носили.
    - Як то? – баба здивувалась, - ляпаєш дурного.
    - Що ти, бабо, кажу правду тобі, їй же Богу!
    Ото, значить, у п’ятницю луками простую,
    Коли десь карета котить по дорозі, чую.
    Виїжджає з-за пагорба, шестериком коні.
    І до мене прямісінько по дорозі гонить.
    Під’їхали, зупинились. Пани і питають,
    Чи дорогу до порому найкоротшу знаю.
    Давай я їм говорити: - Поїдете прямо,
    Поки буде дві дороги. Повернете вправо.
    Знову прямо, далі треба вліво повернути…
    А панам набридло, видно таке довге чути,
    Кажуть мені: - Так не знайдем. До кучера лізь-но.
    Проведи нас, а ми тобі заплатимо, звісно.
    Сів до кучера й погнали прямо до порому.
    Розплатились. На пором той в’їхали по тому.
    Я ж на березі став, люльку закурив спроквола…
    І зненацька помінялось мені все навколо.
    Нема річки, а я сиджу на лавці під хату.
    Де я? Що я? Поміж люду узявся питати.
    А я сиджу попід шинком, тридцять верст від дому.
    Що чорти мене завезли, не сказав нікому.
    Лише лапнув по кишені, де гроші лежали.
    І мої, й ті, що в подяку пани мені дали.
    А там черепки зостались. Довелося пішки
    Повертатися додому. Болять мені ніжки.
    Баба діда пожаліла, не стала лупити,
    Хоча знала, що він гроші ті устиг пропити.
    А вигадник був такий він ще із молодого,
    Баба сердитися довго не могла на нього.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Пирогова - [ 2025.07.27 14:36 ]
    Небо підтримує

    Рожевий світанок тебе спонукає
    любити життя, любити людей.
    Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
    А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
    Зсере́дини світишся легко, квітково,
    і попри байдужість, стільки добра,
    бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
    Гармонія є - немає образ.
    І небо підтримує, ніби шепоче:
    і лихо мине, і люті громи.
    Надією й радістю світяться очі,
    і щира молитва лине за мир.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  3. Іван Потьомкін - [ 2025.07.27 11:20 ]
    Якову Сусленському

    «Незамінимі є!»-
    Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
    «Незамінимі є!»-
    Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
    Бо я її ще й дещо приперчу:
    «Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
    А тільки тих, хто, як і сам Господь,
    Без примусу ідуть навстріч тому, що озоветься болем.
    У кого доостанку є потреба Божа невибутня –
    Уболівать за всіх і все, та лиш себе забути».
    «Незамінимі є!»,
    Бо хто ж за Вас шукатиме всіх тих,
    Хто в час смертельний рятував юдеїв,
    Порозуміння хто в діла втілив,
    А не обмежився ідеєю?
    І хто ж за Вас так розказати годен
    Про слідство й тюрми, карцери і голод,-
    Про все оте радянське неповторне пекло,
    Аби для слухача морозом обернулась спека?..
    Здогадуюсь, із скромності Ви скажете лиш те,
    Що вже утрадиційнили уми ліниві,
    Що не було й нема людей незамінимих.
    І якщо так, вертайтеся тоді в Єрусалим , до хати,
    Щоб можна з Вами знов про це дискутувати.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  4. Неоніла Ковальська - [ 2025.07.27 07:15 ]
    Калинове намисто
    Намисто червоне калині
    Вітер-пустун розірвав,
    Посипались ягоди стиглі,
    Згубилися десь поміж трав.

    Птахів же вона попросила,
    Зібрати щоб допомогли.
    Носили в дзьобах легкокрилі
    Оті намистинки малі.

    На срібну тонку павутину,
    Що бабине літо дало,
    Швидесенько їх насилили
    І сяє намистечко знов.

    А вдячна калинонька-мати
    Всміхалась пернатим згори.
    То ж буде їм чим смакувати,
    Коли вкриють землю сніги.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2025.07.27 05:02 ]
    Українська пісня
    Успадкую від чутої пісні
    Тихий смуток і бажаний сміх, –
    І нерівність відому й безвісну
    Протяжних українських доріг.
    Успадкую і пристрасть, і щирість
    До своєї дружини від слів,
    Що для чистки сумління з’явились
    І які серцем радо зустрів.
    Стану власником житньої ниви,
    Повторяючи мрійно мотив
    Тої пісні про завтра щасливе,
    Повне втіхи і радісних див.
    Нами бачене і пережите
    У принаднім звучанні оцім,
    Що натруджує голос щомиті
    І насичує вдячністю дім.
    Української пісні тональність
    Спонукає одвічно до дій, –
    Чи валятися сонно у спальні,
    Чи збиратися швидко на бій…
    27.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Насипаний - [ 2025.07.26 14:53 ]
    Порадила
    Довго дядько у крамниці
    Огляда вітрини.
    Річ якусь бере з полиці,
    То питає ціни.

    Чеше лоба, мружить очі,
    Раз по раз зітхає.
    Сам не знає, що він хоче.
    Щось таки шукає.

    То парфуми крутить-вертить,
    То шампунь, то сумки.
    Продавчиня ледве терпить:
    Не клієнт, а муки.

    То ціна йому кусюча
    Чи не дуже якість.
    То вона таке не схоче,
    Це банальне якось.

    Каже врешті продавчині:
    - Хочу щось шикарне.
    Подарунок для дружини.
    Щось практичне, гарне.

    Що б ви вибрали, порадьте.
    На свій смак, дівчИно.
    - Я би вибрала по правді
    Іншого мужчину.

    26.07.2025


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.35)
    Коментарі: (4)


  7. М Менянин - [ 2025.07.26 14:01 ]
    Софія Київська кличе
    Почув Благовіст* хто Софії –
    на часі молитва тому,
    звернутись до Бога в надії
    і стати прихильним Йому.

    Геть сум віджени свій, козаче,
    бо посмішка личить тобі –
    довкола все краще, неначе,
    прихильне тобі в боротьбі.

    То не забарися сьогодні,
    бо втратиш сприятливі дні,
    бо втратиш дари всі Господні –
    залишаться злидні одні.

    Не бійся нікого, крім Бога,
    сміливість і розум свій май,
    не зробить вражина нічого –
    від себе очистить твій край.

    Тож слухай дзвони Благовісту,
    свої відчуття піднімай,
    дать кров моли Києву-місту
    і бути між нас, зазвичай.

    26.07.2025р. UA

    * Регулярне дзвоніння на території тисячолітньої Софії Київської відновлено!
    Благовіст — один з найбільш стародавніх дзвонів Православної церкви і називається так тому, що несе Благу, радісну звістку про початок Богослужіння. Цей дзвін також оповіщає про здійснення таїнства євхаристії на Літургії і про читання Євангелія в інших службах. Благовіст може звучати як самостійно, так і у складі інших дзвонів.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Кучерук - [ 2025.07.26 05:23 ]
    * * *
    Я бажаю вам позбутись
    Безуспішності й невдач, –
    Не вдаватися у смуток,
    Не вдарятися у плач.
    Я бажаю вам яскравих
    Та успішних дій і справ, –
    Дочекатися появи
    В світі парості добра.
    Я бажаю вам кохання
    І взаємних почуттів, –
    Щоб здійснились всі бажання
    В довгочасному житті.
    Я вам зичу не втрачати
    На хороше все надій, –
    Жити щиро, скупо, свято
    Серед будь-яких подій.
    Я бажаю вам світліших
    Снів і повних щастя днів, –
    Усього, що якнайбільше
    Кожен з вас собі хотів...
    26.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Лазірко - [ 2025.07.25 17:33 ]
    Поза Нотним Станом --- український блюз
    Згубив її з останнім вивихом струни.
    За першим видихом ще не відчув утрати.
    Любов летітиме у Місячній Сонаті,
    як долетить до серця, Боже – схорони
    і сотвори їй вічну... Де Твої палати
    заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

    дай місця – аж до відчуття на скронях нот,
    життям нанесених безладно, поза станом.
    Коли мовчання припаде до слів устами,
    я з титрів обриватиму німе кіно:
    світлини білі – біль, а чорні – серця камінь,
    аби вiдчути, як полегшає земля,

    бо на останнім кадрі облечу і я,
    та ближче неба – опадатиму поволі
    аж доки сонце не згорить на видноколi
    i не здригне луна вiд крику журавля.
    Вам не знайти тоді від мене парасолі,
    як холоду душi у спiвах солов'я.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  10. Сергій Губерначук - [ 2025.07.25 15:11 ]
    Цяткою світла була
    На авансцені – четверта стіна.
    Не зрить героїня оглядної зали.
    У морок шовковий безтямна вона
    по білій мотузці з реалій сповзала.

    У звукоцеху кували ліси –
    бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
    як фон – голоси, голоси, голоси,
    як тема – бездумно зазубрені шпрехи.

    Але та мовчала, і кожен партнер
    був ладен її за таке розшматати –
    коли упірнула душею в партер,
    щоб свій монолог краєм вуст прошептати.

    «Я – чайка мертовна. Я – гола струна.
    Не можна чіпати це тіло руками…»
    Актриса стара, як її старина,
    стояла без ролі з моїми думками.

    Довкола боянив зірок антураж,
    хапались за голови маріонетки.
    Писали газети про цей епатаж,
    вона ж – у антракті ковтала таблетки.
    вона ж – у антракті ковтала таблетки.

    23–24 травня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 29"


  11. Володимир Бойко - [ 2025.07.25 12:32 ]
    Лімерики - 4
    Папуаси в лісах Полінезії
    Влаштували читання поезії.
    Хто найкраще читав -
    На закуску попав
    І поетів катма в Полінезії.

    У славетному місті Козятині
    Продавали на ринку козлятину.
    Виник ажіотаж,
    Брали на абордаж
    Ринок мешканці міста Козятина.

    Лікуватись водою до Моршина
    Дід подався, горбатий і зморщений,
    Випив діжку води -
    І зробивсь молодий
    І дівчат спокушає у Моршині.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  12. Михайло Підгайний - [ 2025.07.25 11:31 ]
    Кладка у минуле
    Весна джерела породила
    В лісах між заячих стежок.
    Із вод, що бігли вниз по схилах,
    Сплітався кволий потічок.
        На стежці кладка у минуле
        Ще досі там, над потічком,
        Між трав, де літо промайнуло,
        Між верб розлогих за селом.
    Стежина влилася в дорогу,
    А звивистий потік - в ріку,
    З якої осінь п'є вологу
    І ллє дощами на щоку.
        Хай стежку ту вже всі забули,
        Хай там нікого вже нема,
        У снах вертатимусь в минуле,
        Допоки не прийде зима.

    2025-07-23


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  13. С М - [ 2025.07.25 10:13 ]
    Славень Сонця (Grateful Dead)
     
     * Для Иншого *
     
     
    Іще чекали день &
    На небі хмари темні
    Поговір сумний «Він
    Іде з життя
    Нема йому життя»
     
    Дітей ще книги вчили
    А діти їх палили
    Листя покрутились
    Дивились як
    Іде він із життя
     
    І сонце все гляділо вниз
    А мати не втішалась ні
    Лунали інші голоси
    Хіба оце важливо
     
    Як знову день скінчився
    Зібравши кольори всі
    В думці не змінився він
    Піти з життя
    Нема йому життя
     
    Іспанська дама явилась мені
    Троянду свою приклала
    Кружляли райдужні спіралі
    Із тремом вибухали
     
    Курився кратер мого я
    Розвіяв би хто дим оцей
    Вертався жар лупцював мене
    За посмішки у похмурий день
     
    [Chorus]
    Кружляючи кружляючи вертався жар
    Коло мене жар обертався
    Кружляючи кружляючи вертався жар
    Коло мене жар обертався далі
     
    Я утікав полями лілій
    За ними був пустир як
    Трем вибух і раптово
    Автобусна зупинка
     
    Тут автобус усівся у нього
    Почався мій політ
    Із нами ковбой Ніл на кермі
    Автобусу до Небувалії
     
    [Chorus]
     
    Як знову день скінчився
    Зібравши кольори всі
    Думка не змінилася
    Піти з життя
    Нема йому життя
     
    Піти з життя
    Нема йому життя
     
    Піти з життя –
    А бо нема йому життя
     
     
     
     * Новий Картоплекамбуз *
     
     
    Паде останній
    лист на ґрунт який трави родить
    Чорна Мадонна & два орли напроти хмар
     
    Сонце окривавлене
    вітри в камінні стогнуть
    Ошатні знаряддя – ось ви
     
    Як вікна усі проламані
    твоє кохання – без зубців корона
    І шторму голоси зазвучать мов юрма
    Зимний ранок узрій
    геть одиноким
     
    Очей два більма
    видіння сині непрозорі
    І плоть при доторку кричить нестямно
    Земля в яку паде зерно любові
    Ошатні знаряддя – ось ви
     
     
     
     * Народжений Зизооким *
     
     
    Схоже бував раніше тут
    Нечітко й усе ще неясно мені
    І я не хочу бачити чи хто ридає
    Стрінемся ранком уже незабаром
    Незабаром
    Незабаром
     
    Пісня приходить
    Приємно бачити як вона йде
    Не треба старатися навіть
    Стрінемся ранком уже незабаром
    Незабаром
    Незабаром
     
    Уявив що єдиний хто лишився це я
    Як із заходу сонце сходить
    Чуюсь кайфово
    Виглядаю гарно
    Думаю я вертатимусь ще
    Принагідно
    І час від часу
     
    О яка чудовна ти мила
    Гра у м’яча зайшла не туди
    Наспівуй мені
    Все що умієш ти
    (Стрибай-но йди сюди)
    Стріну тебе одного ранку
    Стрінемся ранком уже незабаром
    Незабаром
    Незабаром
     
     
     

     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2025.07.25 10:47 ]
    На світанні
    На світанні догоряють зорі
    І стає сріблистою роса, -
    І про щось притишено говорить
    Вітер прояснілим небесам.
    На світанні налилася синню
    І покрилась брижами ріка, -
    І хмарки пронизує проміння,
    Рясно сіючись навскосяка.
    На світанні чарівна прозорість
    Сповнює і вись, і широчінь, -
    І тому уздріти можна скоро
    Все, що тільки бачити не лінь.
    25.07.25


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  15. Неоніла Ковальська - [ 2025.07.25 07:28 ]
    Осені спів лебединий
    Весною юність одцвіла,
    Молодість літом відбуяла,
    Життєва осінь вже прийшла
    І на порозі тихо стала.

    Та серця ніжний-ніжний спів
    Зринає лебедем під хмари,
    Радості й щастя не затьмарить
    Осіннє золото років.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2025.07.24 18:37 ]
    Серферка

    Вітрило, дошка, хвилі, вітер,
    безкрая бірюзова даль…
    Немов на крилах мчиш у літо,
    де сяє сонця пектораль.

    І залишаєш за собою
    такий легенький піни слід.
    Лиш ти і вітер, тільки двоє,
    а ще – безмежний мрії світ!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Татьяна Квашенко - [ 2025.07.24 09:05 ]
    Польовий етюд
    Полювали з Полею на полі
    ми на квіти для прикраси долі
    і зустріли на дорозі кицю,
    що ходила пити до криниці
    та напилася водиці вволю,
    тож полює на польовку в полі,
    там де квітів просто досхочу.
    А що далі було – промовчу!

    червень 2о25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  19. Віктор Кучерук - [ 2025.07.24 05:48 ]
    * * *
    Як належить, як годиться,
    Як складається завжди, –
    Рожевіє зоряниця –
    Блідне місяць молодий.
    Укриваючись імлою,
    Снами марить небосхил, –
    Тільки очі вабить грою
    Світло двох небесних тіл.
    Щоб вродливість не таїти
    І не множити жалі,
    Зоряниця квітне цвітом,
    Наче квітка на стеблі.
    Місяць думати не сміє
    Подрімати хоч би мить,
    Поки можна не у мріях
    Зірки серце відчинить.
    І допоки, ніби фея,
    Та в казки торує шлях, –
    Він чіпляється до неї,
    Як до суконьки реп’ях.
    Цілу нічку їм не спиться,
    Бо обставина така,
    Що вдовиця-молодиця
    Спокушає юнака.
    24.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.23 22:10 ]
    Ота з косою
    Моя душа кривавилась від болю,
    Ота з косою клята знов прийшла.
    І почала свою чинить сваволю,
    На очі мов насунулась імла.

    І в серце заганяла люто голку.
    І душу рвала кігтями вона.
    Чи правда то була, а чи наколка --
    То знає тільки Бог і Сатана.

    Неначе та пантера, підкрадалась...
    Така чорнюща, як чортяча ніч!
    Мов Чорнобожих сил страшна навала
    І моторошний пугача в ній клич!

    Швидка тебе забрала так раптово,
    Я думав - забере на небеса.
    А в мене лиш молитви ревне слово...
    Невже кохання зірка погаса?!

    Від розпачу почав уже тремтіти,
    Немов душив мене жахливий Вій...
    До висі я волав несамовито:
    О порятунку дай або убий.

    Й коли пощезли кляті поторочі,
    Немов із царства мертвих я воскрес,
    То Білобоже світло серед ночі
    На мене впало раптом із небес.

    23 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  21. Пиріжкарня Асорті - [ 2025.07.23 21:14 ]
    Плетениця порошкова
    vɐɹиdɓɐw

    позив кар'єр на штрек увага
    глибінь хто встиг копри зібрав
    собі кому ж невже все марно
    хана

    I.
    данило майстер кожну скриньку
    до малахітниці возив
    а тачку гнав душевний фактор
    позив

    II.
    позив душевної фактури
    у світі лірики химер
    похила штольня діамантів
    кар'єр

    ІІІ.
    кар'єр запасів невичерпних
    розкопи вздовж і по́пере́к
    а для нащадків і надія
    на штрек

    IV.
    на штрек націлена увага
    в пітьму підземних володінь
    данило майстер патрулює
    глибінь

    V.
    глибінь принаджує багатством
    ентузіастів і бариг
    і кожний другий багатіє
    хто встиг

    VI.
    хто встиг на все той миє ноги
    хазяйці мідної гори
    а зайві кошти інвестує
    в копри

    VII.
    копри́ заглиблені у надра
    і кожний з них немов бурав
    данило майстер так замислив
    й зібрав

    VIII.
    зібрав підйомники а як же
    а далі кіньми на гарбі
    поїдуть золото й каміння
    собі

    IX.
    собі бо сам ото як сокіл
    нема ж ніде людей докру́ж
    і малахітниці на пам'ять
    кому ж

    X.
    кому ж іще дари носити
    вона й печери стереже
    а що якісь природні сили
    невже

    XI.
    невже не так і це все марно
    бо знизу магма вогняна́
    а там хазяйка значно зліша
    хана

    липень-2025.


    Рейтинги: Народний 6 (5.97) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (35)


  22. Ірина Вовк - [ 2025.07.23 09:38 ]
    Епітафія: Убієнним жінкам молодим і їх ненародженим дітям…
    Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
    Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
    У терновім вінку прихиляється Бог
    К убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям.

    Ген, у райськім саду під дощем золотим
    Розів’ється той дим лиць рясним дивоцвіттям.
    Божі ангели тут щасні долі прядуть
    Убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям.

    На хмаринах легких під Покровом святим
    Розростеться той дим страдних душ довголіттям…

    …А на рідній землі зронять пух журавлі
    Убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям…

    20 липня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Гундарів - [ 2025.07.23 09:26 ]
    Оплески для Оззі Осборна
    Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
    видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


    Оззі Осборн у засвіти відійшов -
    хіба в це повірити можна?
    Здається, це просто чергове шоу
    мрійника, якого обожнювали,

    бо у цей жорстокий і сумний час
    щедро дарував довгождану казку,
    перетворюючи в дітей вже дорослих нас:
    нумо, посміхніться, будь ласка!

    Гітарні рифи, епатаж, навіть шок…
    Струм випромінює нота кожна!
    Оззі Осборн у засвіти відійшов -
    хіба в це повірити можна?

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Неоніла Ковальська - [ 2025.07.23 08:09 ]
    Медовий і яблучний Спас
    Липневий день до обрію скотився,
    Завершує цей місяць вже свій хід.
    І достигають яблука та сливи
    Ще й виграду синій й білий плід.

    І близько-близько Спас уже медовий
    Та яблучний настане скоро теж,
    Із маком будуть пироги готові,
    Освятиться у храмі оте все.

    Ми смакуватимемо медом й пирогами,
    Яблуками та грушами також.
    І небо мирне й сонечко над нами
    Хай завжди-завжди буде.
    Дай то Бог.

    2024 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2025.07.23 06:02 ]
    * * *
    Я сам собі псую життя,
    Свій вік вкорочую невпинно,
    Якщо проймаюсь відчуттям
    Несправедливої провини.
    Гріхи, приписані мені,
    Не учиняв ніде ніколи,
    І хоч кажу усоте “ні”,
    Не можу вибратись з юдолі.
    Судилось долею, мабуть,
    Мені невинному страждати, –
    Брехнею болю завдають
    І нею б’ють невинуватих.
    Давно позбутись хочу плям
    Та звинувачень паразитів,
    Бо дорожу своїм ім’ям
    І честь готовий боронити.
    Я сам собі псую життя
    Свій вік вкорочую невпинно,
    Якщо проймаюсь відчуттям
    Несправедливої провини…
    23.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  26. С М - [ 2025.07.22 20:58 ]
    Один із п’яти (The Doors)
     
    до п’ятьох один –
    із п’яти –
    не сконавши не піти
    геть
    всяк урве своє
    я і ти
    зробимо це треба прагнути
     
    старі старіють
    міцнішає молодь
    уже за тиждень
    а чи ледве згодом
    у них є зброя
    у нас є числа
    до звитяги ми їх переможемо
    нумо –
     
    танцюльки учорашній день бейбі
    ніч крокує містом
    вечорові тіні
    крізь роки сповзлися
    ти ходиш хідниками зі квіткою в руках
    не збагнуть мовляв тебе хоч би як
    пригорща даймів забирає твій час
    нам потрібен бейбі вищий клас
     
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймось
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    о єднаймося єднаймося
    оу ей –
     
    ану мила
    йди додому & зажди бейбі
    я повернуся за хвилину
    мені тре в цю автівку до хлопців і . . .
    (зійти на пси)
     
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймося нараз
    об’єднаймось нумо
    об’єднаймось нумо
    нумо об’єднаймось
    завів би тебе до комори і
    хахаха ха
    люблю її
    от вигляда реально гарно
    ану мила анумо
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (6)


  27. Світлана Пирогова - [ 2025.07.22 18:13 ]
    Годі воду лити
    Цей світ шумить. О, як же він шумить!
    Усе переплело́сь, заплу́талось. Де ниті,
    які тримали людськість? То ж щемить
    від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
    Життя людське розчавлене щодня,
    руїни залишаються, вогонь і попіл.
    Ворожі руки доторкнулись дна,
    тече у жилах здавна лиш безумства допінг.
    О світе, де ж та єдність на добро?
    Шукайте Бога, поклоніться у молитві.
    Від зла ви не сховаєтесь у схрон,
    воно пролізе скрізь, то ж годі воду лити.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  28. Юхим Семеняко - [ 2025.07.22 14:45 ]
    Самонавіювання


    На вітринах аптек в Окая́мі
    Дозрівають сардельки й салямі.
    А в теплицях супи.
    Ти не дуже тупи,
    А осмислюй життя в Окаямі.

    Пропонують бістро в Ліверпулі
    Для гурманів телячі пілюлі.
    Забажаєш пілюль –
    Пригадай Ліверпуль,
    І які там чудові пілюлі.

    Сомалійські пірати в Бенга́зі
    По-інакшому мислять наразі.
    Їм набрид корабель –
    То й пішли до земель.
    Обробили – й живуть у Бенгазі.

    Аферисти в газетах Руанди
    Продавали невирвані гланди.
    Хто бажав – той платив.
    Це ж нормальний мотив,
    Щоб читати газети Руанди.

    А клієнти шинків у Стамбулі
    Налягають на яйця зозулі.
    Хто наївся, кує
    Про натхнення своє
    У гаях, як тамтешні зозулі.

    2025.


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  29. Козак Дума - [ 2025.07.22 11:08 ]
    Дзвін
    І золото із часом іржавіє,
    корозія душі існує теж…
    А ким були б сьогоднішні повії,
    якби не перетнули звичних меж?

    Білизна нижня стала нині фраком,
    вечірня сукня – лише диму шлейф,
    бо нею впору упіймати рака
    і раком відкривати в банку сейф…

    Чия вина у цьому думовії,
    чому здуває вітер перемін,
    безжально засипає наші мрії?
    Гуде надривно полиновий дзвін…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Кучерук - [ 2025.07.22 07:12 ]
    * * *
    Гай співучий і зелений
    У мрійливість зажене, –
    Вабить зір та слух, як сцена,
    Дійством збуджує мене.
    Дивовижно різноликий
    І багатий на талан, –
    Він ховає хащі дикі
    Серед топтаних полян.
    Там якась пташина плаче,
    Тут сміється інший птах, –
    Репетирують неначе
    Тексти ролей у кущах.
    Серце мліє від видовищ
    У розкішному гайку, –
    І з верби очей не зводиш,
    Як почуєш трель дзвінку.
    То у гай заходиш нишком,
    То горланиш без пуття, –
    Мов щораз читаєш книжку
    Про усю красу життя.
    22.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  31. Татьяна Квашенко - [ 2025.07.22 06:20 ]
    Чорногірські замальовки
    А пісня лунає над Баром своєю пишнотою.
    А пісня на землю спускається нота за нотою.
    І вечір липневий її огортає у затишок.
    І місяць стікає доріжкою з неба у келишок.

    А пісня така, що ніколи в житті не обманює.
    Нехай же ця пісня віка і здоров'я приманює.
    І тим, хто співає, і тим хто захоплено слухає -
    Самісеньким серцем, не тільки звичайними вухами.

    Нас пісня веде білим світом, морськими країнами,
    Аби прославляти свою - її звуть Україною!
    Бо пісні є царство, і в неї є сила і слава.
    І знову в дорогу. Бувай, Чорногорія, хвАла*!

    липень 2о25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  32. Юрій Лазірко - [ 2025.07.21 19:53 ]
    Які Баби - Таке і Літо -- Альбом Теревені від Зеня
    Які баби - таке і літо...
    Яка ж ця ніченька розлога -
    Коль-коль, стерня, небриті ноги,
    Лямур, мур-мур, якась кубіта.

    Які сто грам - таке і гопа...
    Йой, кіко голок в тому сіні.
    Тебе гойдаю на коліні,
    А вчера ше гойдав ті Стьопа.

    Який танок - такі і рухи...
    Бум-бум, цьом-цьом, село у шпарці,
    Лежать зірки на неба картці,
    Ні комара тобі, ні мухи.

    Які хлопи - такий і розум...
    Справлєє весілє стодола.
    А у сусіди радіола
    Лапає знов ефірну дозу:

    "Не треба Стьопа... опа...опа!"


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  33. Татьяна Квашенко - [ 2025.07.21 13:29 ]
    Залізничний сюжет
    Дощ, як потяг, іде,
    Що іде, а не їде.
    І вокзал що двірець -
    Так говорять у Львові.
    А нічні поїзди
    На Одесу чи Відень,
    Наче стукіт сердець,
    Відбиваються в слові...

    10.07.2о25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  34. Володимир Бойко - [ 2025.07.21 12:53 ]
    Лімерики - 3
    У далекому штаті Америки
    Два лемури писали лімерики.
    Віршували три дні
    Ще й співали пісні
    Поетичні лемури Америки.

    Московитиські туристи в Салоніках
    Серед пляжу засмажили слоника.
    Втрапив їм у мангал
    Ще й нещасний шакал,
    Бо бракує закуски в Салоніках.

    Прокурори в райцентрі Хмельниччини
    Наче манни, чекають підвищення.
    Натерпілися бід –
    Кожен з них інвалід.
    Ой, біда в прокурорів Хмельниччини.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  35. Юрій Гундарів - [ 2025.07.21 09:17 ]
    Ернест Хемінгуей
    21 липня народився видатний американський письменник.
    Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

    На другий план відступили б красуні,
    вино, корида з биками…
    Жодних немає сумнівів:
    сьогодні він був би з нами!

    Сьогодні він у руках з автоматом,
    а в серці - з благою надією
    боронив би проти лютого ката
    кожен сантиметр Авдіївки…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Юрко Бужанин - [ 2025.07.21 08:18 ]
    ***
    Москаль ракетами фігачить,
    «Шахеди» клином смерть несуть.
    Не залякати нас, одначе, -
    Лише примножується лють!

    Згорить москва, згорить і пітер,
    І Чайна стане по Урал.
    Наш прапор буде майоріти,
    Де мавзолей колись стояв!

    21. 07. 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  37. Неоніла Ковальська - [ 2025.07.21 07:07 ]
    Батькові горіхи
    Біля хати на подвір"ї
    Та у нашому саду
    Батьком саджені горіхи
    Зеленіють та ростуть.

    Вже вони і плодоносять
    Рясно-рясно восени,
    Трохи білочки обносять,
    Решту - то збираєм ми.

    Вистачає всім доволі,
    То ж смакують залюбки
    Ними діти та дорослі
    І руді малі білки.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Кучерук - [ 2025.07.21 05:27 ]
    * * *
    Після дощику, чи зливи,
    Як і танення снігів, –
    Не лунає несміливо
    У яру водички спів.
    Дзюркіт радісний струмочка,
    В прохолодному ярку, –
    Дзеленчить уже дзвіночком
    Що є сили, нашвидку.
    Каламутний, повноводий
    І рухливий, наче дух, –
    Різнобарвністю мелодій
    Звук з ярка вражає слух.
    21.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Насипаний - [ 2025.07.20 18:25 ]
    * * *

    Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
    У ній себе від смутку не сховати.
    Розчинить трохи час думок на чашки дні.
    Неспокій кличе в стрій нічної варти.

    І я в молитві щирій світлом проросту.
    А світ мене повторить раз по разу.
    Підкину місяця монету золоту,
    І риби зір ловлю у річці часу.

    20.07.2025




    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.35)
    Коментарі: (4)


  40. Євген Федчук - [ 2025.07.20 14:49 ]
    Берестяні грамоти
    Бажання бути вище від усіх
    У москалях ще з давніх пір сиділо,
    Коли вони з боліт своїх гляділи,
    Як живуть люди в землях у чужих.
    Щоб жити так, то треба щось робить.
    А їм же лінь, тож брехні і пускали
    Про те, чого не знали і не мали.
    І в брехнях тих продовжували жить,
    Самі у те повіривши. Тому
    Немає чому, навіть дивуватись,
    Як нація зуміла забрехатись.
    І та брехня практично у всьому,
    Куди не кинь. Чомусь оце згадались
    Їх берестяні грамоти. Про них
    Було й в старих підручниках шкільних.
    З тих пір тих грамот сотні назбиралось.
    Московські «вчоні» з сталінських часів
    Все мріяли таке щось «накопати»,
    Щоб науковий світ весь здивувати.
    Дістати щось із глибини віків,
    Чого в отих Європах не було.
    Московську першість й в цьому показати.
    (Не тільки ж в космос першими злітати).
    Таке веління ізгори прийшло.
    Щоб не ламати голову дарма,
    Рішили «вчоні» світу доказати:
    У часи темні, дикі, дурнуваті,
    Коли Європа ниділа сама
    У війнах, у невігластві і бруді.
    В «ісконних рускіх» землях так жили,
    Уже читати і писать могли
    Напевно, поголовно усі люди.
    Узявши лапті, як взірець того,
    Чим москалі іздавна користались,
    За бересту звичайну «вчоні» взя́лись.
    Ідею запозичивши бігом
    Із новгородських древніх тротуарів,
    Які в землі часи пережили
    І зберегтися до цих пір змогли.
    І то, звичайно, не якісь там чари,
    А болота, так рідні москалям,
    Змогли дрючки ті законсервувати,
    Що їм віки вдалося пролежати.
    І уже думка «вчоних» звеселя:
    Коли дрючки в болоті збереглись,
    Чому б в нім бересті не зберегтися?
    Тож готувать «сенсацію» взялися.
    Кору з берез надрали, як колись,
    Нашкрябали якіїсь письмена,
    На кілька день у землю закопали.
    А потім «випадково» і дістали.
    Тож світом розлетілась новина,
    Які були розумні москалі
    У ті часи, як у Європі, навіть,
    Писемної не знали зовсым справи
    І герцоги, й барони, й королі.
    А тут от, виявляється, народ
    Увесь, вважай від мала до велика
    Дере собі спокійно оте лико
    І пише, пише… Одне тільки от…
    Як бересту в болото не сховать
    Та ще й поглибше, то згниє вже скоро.
    Тож прочитав та і бігом із двору
    В болото, щоб добру не пропадать.
    І дивно те, що бересту оту,
    Неначе тільки з дерева зідрали
    Й написане нічого не пропало.
    Брехнею ж, звісно, тхне аж за версту.
    Та дивно там іще одне було:
    До чого ж люди грамотно писали,
    Неначе «академії» кінчали.
    Хоч Новгород – велике був село.
    Та грамоти берестяні оті
    Комусь патріотизму додавали,
    Когось в чинах повище піднімали,
    Когось у академіки й «святі».
    Отож, Росія – отчина слонів.
    Недарма так в народі говорили.
    Чи москалі когось і одурили?
    Самі ж у те й повірили дурні.
    Хотілося б сказати ще одне:
    Що москалі історії не знають,
    То вічно у рахубу потрапляють.
    Та, як дурне – то вже воно дурне.
    Згадали би, що Новгород тоді
    Був не москальським, а словенським містом.
    А москалі туди взялися лізти,
    Як Іван Третій вже в Москві сидів.
    Отой Іван й онук його Іван
    Вільнолюбиве місто покорили.
    Когось в чужі краї переселили,
    А більшість, мов смертельний ураган,
    Понищили. А місто те пусте
    Своїми москалями населили,
    Тим на москальське і перетворили.
    А «вчоні» ті забулися про те.
    Були б розумні, у своїх краях
    Ті грамоти в болота закопали.
    Чого-чого, в них тих боліт навалом.
    Але найбільше, мабуть, в головах.
    Бо ж як воно було у москалів?
    Що ж, я скажу, як вам цікаво знати:
    Був Іван Грозний перший з їх князів,
    Який умів читати і писати.
    А про бояр, народ чого й казать,
    Аби міг хрестик в грамоті поставить.
    Куди іще там їм читать, писать?
    Такі-то з тими грамотами справи.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2025.07.20 12:05 ]
    Життя – не відкласти
    Нас час міняє невпізнанно,
    уже і зовні ми не ті…
    Мартіні, хересу, чинзано
    все менше в нашому житті.

    Все менше тих, кого ми знали,
    і більше, що не хочем знать.
    Уже не тягне до загалу,
    гучна уже не вабить рать…

    А скільки буде ще конфузів,
    що нам несуть прийдешні дні?
    Нас поглинає світ ілюзій,
    мари, омани, маячні.

    Старих нові не кращі гами,
    але немає вороття.
    Сміття́ навколо, під ногами.
    Сміття́… Багато як сміття́!.

    Коли з душі зриваєш пластир,
    зрадливо так рука дрижить.
    Життя на потім – не відкласти,
    а час біжить і треба жить!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. С М - [ 2025.07.20 07:54 ]
    Кортес, убивець (Neil Young)
     
    Ніби в танці із моря зринув
    Їх військовий галеон
    Дикунів підкорити
    І палацом у сяйві сонць
     
    Був сей берег Монтесуми
    Із листям коки золотим
    Довгі зали з таємницями
    Небачених світів
     
    Навкруги владаря вірні
    Наче листя округ дерев
    Убрання усіх відтінків
    На догоду злих божеств
     
    Прегарними жінки були
    Із-за пліч чоловіків
    Життя офірувалися
    Щоби нарід уцілів
     
    Ницість була казкою
    Не відали війни
    Спільно працювали
    На кар’єрі кам’янім
     
    До рівнини носили камінь
    Умирали на путі
    Та збудовано руками
    Що машинам не сягти
     
    І вона у тій землі
    І мене кохає там
    Дізнатися би колись
    Як загубивсь я сам
     
    Ніби в танці із моря вийшов
    Кортес, Кортес
    Отой убивець
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (10)


  43. Віктор Кучерук - [ 2025.07.20 06:03 ]
    По колу
    У пошуках щастя земного,
    Від міста іду до села, –
    Устелена терном дорога,
    Між глодом густим пролягла.
    Дивлюся під ноги й навколо
    Невтомно спрямовую зір, –
    Здається – ходжу я по колу,
    Раз бачу щодня до цих пір
    Лиш хащі колючого глоду
    І терном устелений шлях, –
    Одні й ті самі перешкоди
    Та ними навіяний страх.
    І більше не бачу нічого,
    Чалапаючи спроквола
    У пошуках щастя земного
    До міста уже від села…
    20.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Борис Костиря - [ 2025.07.19 22:27 ]
    * * *
    Лунає крик зозулі з тої далі,
    Де ти живеш в надії та печалі,

    Де розчинились мрії і думки,
    Де йдуть назад змарновані роки.

    Я продерусь крізь зелень живодайну,
    Крізь сумніви стривожені і давні

    До тої хати, де мені злилися
    Життя і серце, як незнані висі.

    Я спробую знайти жар-птицю долі,
    Де похитнулись верби і тополі.

    Я віднайду такі таємні миті,
    Які у листя ніжно перелиті.

    І вибухне любов, де не чекали,
    Як знайдена утрачена Каяла.

    Я там знайду початок у дороги,
    Де зорі падають безмовні й строгі.

    9 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  45. Юрій Лазірко - [ 2025.07.19 19:11 ]
    Кажеш Ми Брати
    1.
    от і все
    набі́гались думки́ за пра́вдами
    та кляп у ро́ті за́мість лі́рики
    утра́ти ста́ли непопра́вними
    і слів нема́ на панегі́рики
    зі схо́ду дме есе́ресер

    приспів:
    ра́ша
    пуйло́ на пуйлі́ і пуйло́м поганя́є
    ра́ша
    недоко́наний час
    ка́жеш
    ми брати́
    і до спи́ни ножа приклада́єш
    трима́й
    середу́щого па́льця від нас

    2.
    ви прийшли́
    по ду́ші і за уніта́зами
    буя́є ру́скій мір розру́хою
    з царе́м свої́м лайно́-пома́заним
    ще мрі́єте щоб вас всіх слу́хали
    та де прийшли́ - там загули́

    приспів...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  46. Юхим Семеняко - [ 2025.07.19 18:45 ]
    Нове – це забуте старе
    Під мостами клошарами Франції
    Розглядались державні вакансії.
    А не в офісах десь.
    Ви чогось боїтесь
    Під мостами пожити у Франції.

    Непогане життя у Валенсії –
    У народу є пільги та пенсії.
    Заслужив – і гуляй.
    І не заздрять нехай
    Трудові колективи Валенсії.

    І не варто жахатись Америки,
    Зазвичай як це роблять холерики.
    Як надумав, то їдь.
    Тільки заздалегідь
    Зрозумій – ти ніхто для Америки.

    2025.


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  47. Неоніла Ковальська - [ 2025.07.19 14:24 ]
    Гірчать полини
    Гірчать полини, гірчать полини,
    За Україну гинуть сини,
    Кладуть буйні голови нині вони
    На вівтар ПЕРЕМОГИ, на плаху війни.
    І сльози матусь полинами гірчать,
    А на обличчі є горя печать.
    Та їхні молитви сильніш від війни,
    Живими щоби повертались сини
    До рідного дому скоріш із війни,
    Нехай не гірчать більше ті полини.

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2025.07.19 12:06 ]
    Професіонали
    Воно таке нікчемне і слизьке,
    таке падлюче, а іще – огидне.
    Усе мерзенне так йому близьке,
    що совісті і трішечки не видно.

    А завидюще – то якийсь капець,
    готове сперечатись до знемоги.
    У нього фішка – підкилимний герць
    і почуття прекрасного… убоге.

    Але і промінь Сонця не втече,
    відверто хамовите й чорнороте,
    гидоту – ніби пиріжки пече,
    бо замастити ліпшого охота.

    У царинах усіх воно – знавець,
    дипломів-папірців у нього купа!
    Лизати дупу професійно – спець,
    свого б лише не надірвало пупа.


    Рейтинги: Народний 3 (5.15) | "Майстерень" 3 (4.97)
    Коментарі: (8)


  49. Світлана Пирогова - [ 2025.07.19 11:30 ]
    Сонячні мандри
    Зранку до вечора сонячні мандри
    ллються промінням, лоскочуть теплом,
    створюють літній на згадку альбом.
    Хмари біліють - розв'язані банти.
    Сукня небесна в палітрі відтінків,
    ніби прасована ніжна блакить.
    Персик пахучий медами п'янить,
    а від крисані влягаються тіні.
    Сонячні мандри дають стиглі соки,
    Втомлені сядуть, зомліють у ніч.
    Розкіш зірчаста прийде зусебіч,
    Тільки уранці відчуємо кроки.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2025.07.19 10:50 ]
    Хай не минає!..

    Літо – по літі… По лІтах – літа…
    Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
    Хай не минає година свята,
    Хай не минає…

    Стежечка в житі – тужніють жита…
    Зірка твоя мерехтить – не згорає…
    Хай не минає лиш бутність ота,
    Хай не минає…

    Пісня бринить. Пломеніють уста.
    Божа любов жаром душу проймає.
    Хай не минає ця МИТЬ ЗОЛОТА,
    Хай не минає…

    18 липня 2025, імпровізація


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   1813