ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2018.05.24 07:54 ]
    В’язень
    Сиджу у темниці тісній і сирій.
    За ґратами – воля. Орел молодий –
    Мій вірний товариш махає крилом
    І їжу криваву клює під вікном.

    Клює тай киває мені у вікно,
    Неначе зі мною задумав одно.
    І зве мене поглядом, криком своїм,
    І мовити хоче:« Летімо, летім…

    Ми вільні, мій брате, пора вже, пора.
    Он глянь, за горою біліє гора,
    А ген, у імлі за морями - моря,
    Де вільно гуляють лиш вітер та я.

                І сучасною мовою
    Конаю в Сибірі за правду і гріх
    заручником віри – один за усіх.
    За волю у світі, за плем’я моє
    орел двоголовий у тім’я клює.

    Клює тай спочине – мурує вікно
    і наче пакує мене заодно
    з моєю країною у каземат
    великий сусіда по імені - кат.

    Одумайся, кате, пора вже, пора.
    Нас вдома чекають і гори, й моря,
    де воля гартує поета перо,
    де сивіє нині мій синій Дніпро.

          05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (26)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  3. Козак Дума - [ 2018.05.23 23:21 ]
    Хай живуть ялинки!
    – Новий рік невдовзі, діти.
    Що ми будемо робити?
    Діти хором за хвилинку:
    "Прикрашатимем ялинку!"

    І зітхнув малий Хома:
    "Так ялинки в нас нема…
    Не внесли її до хати,
    жаль таку красу рубати."

    Тут утрутилась Яринка:
    "Хай росте собі ялинка!
    Уберемо ми їй віти,
    будем хоровод водити.

    В новорічну ніч сніжинки
    також сядуть на ялинку."
    І сказали хором діти:
    "Край, ялинка буде жити!"


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2018.05.23 22:12 ]
    Їжачок

    Жив на світі їжачок,
    мандрував він полем, лісом.
    Шубку мав із голочок,
    не боявся вовка з лисом.

    Груші, яблука йому
    до смаку, а ще - грибочки.
    Як приємно одному
    жваво бігати в садочку.

    Він на місці не сидить,
    хоч гуляє й наодинці,
    бо колючому кортить
    відшукать смачні гостинці.

    25.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Вікторія Лимар - [ 2018.05.23 22:43 ]
    Вероніка
    Сонечко вийшло – пройшла непогода…
    Гарна дівоча приваблива врода.
    Як усміхнешся – сердЕнько співає!
    Рідна онуко, тебе я вітаю!!!
    Дзвоник останній - дороги безмежні
    Світ відкривають - і ти незалежна!

    Маєш життєві шляхи прокладати:
    Впевнено треба мети досягати!
    Мрії нехай всі здійсняться наразі.
    Вдалого шлюбу з коханим, щоб рАзом
    Йшли у любові, у злагоді, щасті.
    Хай не торкаються біль та нещастя!

    Дівчинка люба, моя Вероніка!
    Сенс і спасіння життя мого, ліки!
    Теплий твій погляд і лагідні очі –
    В них моя радість, їх бачити хочу
    Кожну хвилину, моє ти озерце:
    З нього наснага приходить до серця!

    ПрОшу я Божого Благословення!
    Кращої долі для тебе, натхнення!
    Щиро люблю я тебе, Вероніка!
    Ти моє сонечко, справжнє, навіки!

    23.05.2018
    Свидетельство о публикации №118052309123


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  6. Анастасія Поліщук - [ 2018.05.23 21:27 ]
    Замкнуте коло
    І все безперервно, по колу, невпинно:
    Будинок, робота, кафе, може, ринок,
    Дорога назад навмання.
    Як не дивно, повернешся знову в будинок.
    З почином!
    Ти можеш іти на концерти, в театри,
    На площі, до парку читати Петрарку,
    До сотні речей можеш мати завзяття,
    Уникнути пастки нікому не вдасться.
    Ти можеш гуляти всі ночі до ранку,
    У морі чи склянці топити світанки,
    Проте скільки б ти не пробіг, а настане
    Та мить, коли Каїн стає первозданним.
    І все починається знову по колу,
    І вдягненні в місті - в Едемі вже голі,
    І старець стає немовлям.
    За основу беремо не плід,
    Бо шукаємо корінь.
    Знаходимо.
    Знову не те, знову коло
    З рефренів, анафор і тавтологій
    Уранці, удень, уночі і підвечір.

    Ба! Замкнуте коло і є безкінечність.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Оксана Рудич - [ 2018.05.23 16:08 ]
    Причастя
    Всесвіту таріль весняна,
    чисто вмивана дощем.
    Небо в хмарах полотняних
    нахилилось над хрущем…

    Стільки запахів у листі,
    стільки соковитих фарб
    крізь бетонні лики міста
    мироточать на бульвар.

    Сходить тісто у макітрі
    із моїх надій і снів.
    Наберу в легені вітру
    й причащуся од весни!
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Сонце Місяць - [ 2018.05.23 15:23 ]
    згарки
     
    всілякий ґречний героїзм
    що живить наші жили кволі
    жадаючи авжеж бо крові
    її вампирський героїн
     
    ві а зе чемп’єнз для мільйонів
    виспівують сакральні квін
    а хто живий лишився він
    снує один думки потворні
     
    прощання тьмянокольорові
    зоря полин безсмертний цмин
    у літургії не до змін
    обійми грізної любові
     
    дзеркальний глузд антагоніст
    натомість цукру кине солі
    у нього небезчесна роль є
    за змістом знищувати зміст
     
    гаптований
    круками
    долі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  9. Сергій Гупало - [ 2018.05.23 13:28 ]
    Пора життя
    Не бачиш виходу і гірший кожен день?
    Тобі насмілилися долю поправляти?
    Запам’ятай і знай. Анітелень!
    Бо невідомо, де вовки, а де телята.

    Усе простіше? То бери, бери тоді −
    Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
    Повірив у суттєве − ходиш по воді,
    Це значить, що назад себе не повернути.

    Собі зрадій і тихо Богу помолись.
    Тобі сьогодні дуже добре пощастило.
    І цвіль весела на кухонному столі −
    Додаток до неперевершеного стилю.

    Твоя хода нестримна − прямо в епіку. Бувай!
    Пора життя, і не на часі просто воля.
    Нехай Бабай з тобою, а чи Менелай,
    Вкусити можуть інтернетні давні тролі.

    А ти живеш… Бо що? Бо є така пора.
    Не п’ята − перша, ще до тих, що в кожнім році.
    Тебе не дожене історія стара:
    Минуле наше − це мара, мура, діра…
    І ти − герой, бо новачок в отій мороці.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  10. Петро Скоропис - [ 2018.05.23 09:18 ]
    З Іосіфа Бродського. Тумасу Транстремеру
    От я і знову тиняюсь під цим безцвітним,
    пухким та купчастим, перистим, єдиним хлібом
    душі. Помалу накрапує. Юрку полівку
    вітаю навзаєм свистом. Збігло піввіку.

    Барвінок і скула брили в густій щетині
    моху буцім ті самі. І тхне, в патині,
    бляклий, у просту смугу відріз – тривкою
    моквою до виднокраю – гомерового сувою.

    Першими це помітили, імовірно, дерева,
    чию цілком нерухомість не зачіпає рейвах
    птичий з їх метушнею, що відбиває строгість
    погляду на сторукість, й надто – на одноногість.

    У незворушнім, рівнім, майже тойбічнім світлі
    сута різниця риби, що йде у сіті,
    і вимоклої на хлющ статуї алконавта
    помітна тільки адепту ідеї "будьмо/бувайте".

    І радше її двокрапка, ніж дріб у еннім коліні
    голосу і безодні, виплід в оледенінні,
    я проникаю в рідну, ржаву, гранітну масу
    вкрапленням двох зіниць, до відома позачассю.





    ---------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (7)


  11. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.23 09:17 ]
    Крило любові
    Каштанова свіча
    Яскраво так горіла,
    Торкнутися плеча
    Твого я так хотіла.

    У вальсі закружлять,
    Поринути у казку,
    Кохать, кохать, кохать
    І дарувати ласку.

    Та з радості співать
    Щоби душа хотіла,
    Від щастя раз у раз
    Моє серденько мліло.

    З тобою ми удвох,
    Сп"янілі від любові,
    Сховатись під крило
    Її були готові.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2018.05.23 08:52 ]
    Писунка
    Не знав такої ще біди,
    Став схожий на шамАна.
    Щодня рука туди-сюди -
    Хвороба нездоланна!

    А жінка,мов гаряча піч,
    Жадає чоловіка.
    А я чорнилом день і ніч
    Забризкую сторінку.

    У кого - грип, у кого - сказ,
    Шуми летять зі шлунка.
    Такі хворобм не для нас:
    У римачів - писунка!

    Весна буяє! Рай! Краса!
    Народ упився квасом!
    Мене ж болячка загриза -
    Нема від неї спасу.

    Рятуйте, бо мені каюк!
    Пегасик ледве дише!
    Кажіть хутчій рецепт од мук,
    А я віддячу...віршем.

    23.05.2018р.


    На дні


    Електорат скликають на олжу,
    Закинули партійні бонзи вуди.
    А я на дні колодою лежу,
    Повз мене пропливають час і люди.

    Крізь воду око зріє бюлетень,
    Погойдує папір намоклий хвиля.
    Іззовні ґвалт, а тут анітелень,
    Рекламного не чує вухо дриля.

    На писка око вирячив линок,
    Убгався у пахвину рак зухвалий.
    А на землі збирається оброк,
    Агітки чорта демос задовбали.

    З трибуни злодій плеще язиком,
    Лякає білорибицю на плесі.
    А ми на пару із водяником
    Косиці мавкам чешемо по черзі...

    Прокинувся, по телику мура -
    Обітниці виплямкує ротяка.
    Цікавий сон. Але, на жаль, мара.
    Чому ж рука трима за клешню рака?

    23.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (10)


  13. Ігор Терен - [ 2018.05.23 06:15 ]
    * * *
    Я інший, я не Байрон, ні.
    Я невідомий як обранець,
    Але – як гнаний світом бранець
    З душею рідної землі.

    Почав і кінчу я раптово.
    Мої досягнення малі.
    В моїй душі надії тонуть,
    Як в океані кораблі.

    Хто може, океане хмурий,
    Тебе пізнати в силі? Хто
    Юрмі мої відкриє думи?
    Я – або Бог – або ніхто!

    І особисто
    Ні, я на Байрон і не ви,
    хто пише ясно і прозоро.
    Мої ліси, моря і гори
    не вище вашої трави.

    Я не завершую раптово,
    початі зопалу, рядки.
    І човники мої готові
    на дно великої ріки.

    Хто може вирвати з неволі
    хоча б одного з багатьох?
    Єдиний воїн є у полі.
    Ні ви. Ні я. А тільки - Бог.

                 05/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  14. Володимир Бойко - [ 2018.05.22 14:57 ]
    І коли навзаєм проклинали (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    І коли навзаєм проклинали
    В пристрасті, що душі розпекла,
    Обидвоє ще не уявляли,
    Як земля для нас обох мала,

    Як то пам'ять зболена терзає,
    Наче найлютіша із недуг,
    І щоночі серденько питає:
    Де подівся мій коханий друг?

    А коли, крізь хвилі фіміаму,
    Грізно і уроче хор гримить,
    Зазирають в душу нелукаво
    Неминучі очі із пітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.22 09:06 ]
    Щаслива


    ...чи винна вона, що привабило тіло,
    а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
    Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
    Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
    і кава у постіль... і срібла шкатула...".
    Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

    Пустила жага ворухкі метастази.
    Три душі Шарко - та застрягла в тій фазі,
    де їжі не треба, в оселечці просто...
    І жевжик цілує - сільський Каліостро.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  16. Козак Дума - [ 2018.05.22 09:35 ]
    Реквієм Перемоги
    Два маніяка у тридцять дев’ятім
    втягнули людство в світову війну.
    Пройшли роки, але порахувати
    й донині всю не можемо ціну,
    якою нам далася перемога.
    Що каже нам статистика сумна?
    Хто воював, за що і проти кого?
    Кому потрібна та була війна?

    Аби відповісти на ці питання,
    історію потрібно добре знать,
    бо існували завжди намагання
    по-своєму її переписать.
    Хоча минуло вже багато років
    з тих пір, як закінчилася війна,
    жахи у пам’ять врізались глибо́ко
    і їх не дасть забути нам вона!

    Фашистському звернули шию звіру,
    коричневу здолали ми чуму.
    Ціною перемозі тій – офіра
    життів людських мільйони. Та чому
    загинуло в рази нацистів менше,
    хоча у наступ спершу йшли вони?
    Бо в контратаку гнали пси зі «СмерШу»
    гарматне м’ясо дикої війни…

    Діди потужно йшли тоді в атаку
    з гвинтівкою одною на… п’ятьох
    і не було косі смертельній браку
    в людських життях. Не стало багатьох…
    Згадаймо, як кувалась перемога
    в тилу, на фронті, серед партизан,
    ленд-ліз – заокеанську допомогу,
    оточення і… черговий казан.

    А скільки у ворожому полоні
    і безвісти сердешних полягло,
    та й тим, що повернулися додому,
    Сибіру скуштувати довелось…
    Бо бранців завсіди не шанували,
    живий з полону – вила під ребро.
    Вожді їх за людей не рахували,
    умить ліпили зрадника тавро.

    Хто бідкався за ще зелених хлопців
    о тій воєнній, нелегкій порі?!.
    Їх сотні тисяч горе-полководці
    втопили у бурливому Дніпрі,
    як греблю Дніпрогесу підірвали
    і за водою сплив Вкраїни цвіт,
    а далі – як Славуту форсували,
    в бажанні знову дивувати світ.

    Життя солдатські танули намарно
    на ворогом мінованих полях…
    Просякла кров’ю переможців гарно
    і наша, і Європи вся земля!
    Їх на загибель гнали у атаку
    по мінах і під вогняним дощем,
    бо Жуков ліпше шанував собаку –
    «Баби нам понароджують іще»…

    Понині серце корчиться в судомах,
    у спраглім горлі просто бракне слів
    при згадці тих, хто не прийшов додому
    з війни скаженої, її страшних фронтів.
    А скільки їх могло б іще пожити…
    Перелічити – не стає рядків!
    Серед дорослих діти… Діти-діти,
    нероджені від згублених батьків!

    А скільки ще каліками вернулось
    з жаских полів кривавої війни…
    Чому так швидко та біда забулась
    тими, кого тоді спасли вони?
    Не кличу я Творця на допомогу,
    але чому нерадісно мені,
    як площею в параді Перемоги
    незримо йдуть загиблі в тій різні?.

    Чом нині "переможці зла" з собою
    несуть нову загарбницьку війну?
    Росія стала з Ненькою до бою,
    любов поправши братську і земну!.
    Напала підло у часи непевні,
    в сестри украла Крим, затим Донбас.
    Попереду скрутні часи, буремні –
    вони уже рабами бачать нас.

    Обвішані цяцьками мов ялинки,
    у орденах, медалях в сім рядів,
    трясуть жирком «блондини» і «блондинки»
    зразка кінця сорокових років.
    В душі глибокі кровоточать рани,
    я ту картину серцем не збагну –
    навіщо ці міфічні ветерани,
    які плюндрують пам’ять про війну?!

    Повстанці українські – хто вони:
    бандити, посіпаки, патріоти?
    Народу українського сини,
    що захищали Неньку від сволоти!
    Народжена у Другій світовій
    в терорі, геноциді, катаклізмах,
    й після війни УПА ішла у бій…
    У бій з оскаженілим комунізмом!

    Говорять нам, що треба примиритись,
    подарувати вбивства і борги,
    що на «братів» уже не варто злитись,
    простити їх гріхи нам до снаги…
    Підставне виникає запитання –
    Кого прощати і миритись з ким?
    Попросить хто прощення й чи востаннє
    у морі переповненім людськім?

    Мо діти тих, доноси що писали,
    морили голодом і в табори вели,
    знущались і в потилиці стріляли
    тим, що голіруч у атаку йшли?
    Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
    і підло грабували мій народ?
    Тепер вони спасителями стали
    і перші у святковий хоровод!.

    Кого перемогли ми в сорок п’ятім
    і в чому перемоги тої суть?
    Чом переможці на хресті розп’яті,
    а переможені як у раю живуть?!
    Чому забули братню допомогу
    того, хто допоміг долати млу?
    Тяжку ціну дали за перемогу
    прості солдати й люди у тилу…

    Дев’яте травня – свято Перемоги?
    Учасників все менше тих подій…
    Удавкою сплелися їх дороги,
    народ не привели до світлих мрій.
    Зі святом цим вітаю обережно,
    аби знічев’я не просипать сіль…
    Дев’яте травня – це печаль безмежна,
    це реквієм і невимовний біль.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Тамара Швець - [ 2018.05.22 08:13 ]
    О, жінка ...

    О, жінка, ти досконалість,
    Природою в дар тобі дано,
    Народжувати дитя, і не одне
    Ти стимул в житті для чоловіків,
    Не потрібно їм інших причин,
    Щоб в політ завжди прагнути,
    І честі, слави їм домогтися,
    Така граціозна, така красива,
    По життю, ти йдеш як диво,
    Блаженство, радість випромінюючи,
    Завжди впевнено крокуючи,
    Хочеш зробити світ добріше,
    Створити затишок і виховати дітей ...
    2009
    (переклала на українську мову 22.05.18 6.10)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2018.05.22 07:28 ]
    Рука Сірка
    Прилетіли міна, куля та граната -
    За "дарунки" дякую Кремлю.
    Мова - окупанта, церква - окупанта:
    Чим народ роз'єднаний зцілю?

    Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
    І вєздє похожіє попи...
    В ліжку розляглася дівка чорноброва -
    Кацапура ватника зробив.

    Бородаті лики моляться у Лаврі,
    Від Москви чекають пільг і благ.
    Паства на колінах, розчахнула гаври,
    Дулі заховала в рукавах.

    Із Сірком зустрівся. Каже: - Бачиш руки?
    Їх тобі у позику даю.
    Братчиків - на волю, ворогів - на муки,
    Знищиш всіх - опинишся в раю.

    Бачу бій кривавий, чую шабель дзенькіт,
    Крапле кров з Сіркової руки.
    Як же їх багато - тих, хто зрадив неньку,
    А ще більше - сонних хохлаків...

    22.05.2018р.

    Зупинись!

    Запиваю самогон розсолом,
    Ляжу в ліжко і натисну пульт.
    Розбишацькі настрої - крамола.
    Заклики до бунту? Буде суд.

    Влада краде. Та хіба уперше?
    Пообвик, що правлять брехуни.
    Кожен другий в Україні лежень -
    К бісу революції огні!

    Платять менше, ніж рабам у Римі,
    Не біда - на пійло гроші є.
    Владу інший хай бере за вим'я,
    Я ж - хохол. А, отже - не боєць.

    По пивницях вечорами носить,
    Наче в бурю човника без щогл.
    Лиш у нені побіліли коси,
    Бо із мене виросло ніщо...

    P.S:

    А народ у вир пливе нестримно,
    Чтачить сил піднятися увись?
    Утікає за кордон країна:
    О, мій побратиме - зупинись!..

    22.05.2018р.

    Запитай

    Сопе та стогне люд у полі,
    На грядках куряву здійма.
    Зіщипують із бараболі
    Жуків дружина і кума.

    У Президента є заводи,
    У депутата - віз бабла.
    Мене ж спасає лиш городик
    У верболозах край села.

    Народ звикає до наруги,
    Забили баки Верть і Круть.
    Війна, реформи і злодюги
    До гробу націю ведуть.

    Як сил не буде і стогнати,
    Від грошей лишиться діра -
    Штиками стануть і лопати:
    До гайдамаків не пора?

    22.05.2018р.


    Молитва за генія

    Молюсь за генія щодня,
    Свічки стромляю у менори.
    Хай муза клята не куня!
    Пегас-лайдак глибоко оре!

    Аби овацій вдарив град!
    У друзі бгались епігони!
    Хвали солодкий лимонад
    Зволожив поетичне лоно.

    В поклонах об долівку "Лусь!",
    Гуркоче лоб, немов мортира.
    О, як же гарно я молюсь -
    Аж сміхом душиться сатира.

    Усе тепер іде на так,
    Тікають по кущах таланти.
    Піїти утрачають смак!
    Навзаєм пишуться... присвяти!

    Молюсь: - Вернися на стезю!
    Пером не смикай спорадично!
    Не будеш слухати - вкусю!
    Пора наквецяти про вічне.

    22.05.2018р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.05.22 05:35 ]
    Dichterleben
     
    зовні старіючий вайлд
    присвіши на лавці в парку
    прикуривши безвісної марки
    цигарку вдивляється вдаль
     
    недалечко цвіте мигдаль
    провокуючи розмисли марні
    від кав’ярні до буцегарні
    пломеніюча пастораль
     
    штучний рай весь облудний кайф
    мораль неетична до карми
    & мли непочатий край
    & нетребні мов пентаграми в
    повсякденно сусальному храмі
     
    одкровення але ~ нехай
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  20. Тата Рівна - [ 2018.05.21 23:51 ]
    любовна мантра
    слухай
    а остудити доменну піч
    подихом лише дотиком лише
    зможеш?
    ти ж така холодна
    що кров зміїна в тобі стає інеєм
    ти ж така холодна
    що відбиваєш синім на білий світ
    ти — чистий лід
    я — гарячий як віскі з колою
    ніби котяче соло у березневім o sole mio

    наша істина не така вже й сумна —
    розмішати тебе у мені
    і —
    пити до дна!

    а коли нарешті прогляне дно
    ми будемо щасливі п’яні
    нам буде все-одно
    у персональній нірвані

    ми зародимо нове життя
    ми заробимо мозолі любові
    розмішати б тебе у мені —
    до єдиної крові

    але поки у тебе під
    шкірою сніг-та-лід
    я просто шептатиму цю мантру без зупину
    а ти
    зумій
    кохана
    випити мій голос згола
    дотиком лише подихом лише
    запалити доменну піч
    і —
    не стріляй
    у спину....


    за лінком - авторське виконання віршика)


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  21. Галина Михайлик - [ 2018.05.21 23:30 ]
    Вірту/ре- альність
    Вони удвох самотні серед світу.
    За тисячі парсеків поміж них
    зеленим оком месенджер посвітить,
    тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
    - Привіт!
    - Привіт!
    - Як справи?
    - Непогано )
    (а між рядочків: - Далі! Не мовчи!)
    - У місті будеш – забігай на каву! )
    (і смайликів побільше, лайків…) Чи
    така вже віртуальна ця реальність?
    Чи, навпаки, - реальна віртуальність?



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  22. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:12 ]
    Романтика.
    Покохай мене щиро
    Покохай від душі
    Покохай так завзято
    Щоб заграло струні

    Зачеркни все минуле
    Хай лишається там
    Де уже не розквітне
    Де дорога у Храм

    Покохай винятково
    Покохай до сльози
    Покохай загадково
    Мелодійністю гри

    Ми разом подолаєм
    Ми разом досягнем
    Біди перелистаєм
    Все з початку почнем

    В мальовничий Оазис
    Що посієм - зберем
    Занотуєм цей опис
    У душі - збережем

    Заспівай мені пташко
    Заспівай , звесели
    Романтично , привітно
    В моїй мрії живи...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:26 ]
    Знання
    Кому судилося кохать -
    той куштував дари вагання...
    Кому судилося пізнать -
    той був невільником для щастя...

    Кому судилося любить -
    той визнавав душі відвертість...
    Кому судилося простить -
    той помічав сторонню зверхність...

    Кому прийшлося оминать -
    той знає крутість поворотів...
    Кому довірили спинять -
    той мчав на швидкості скрізь простір...

    Такими стимулами вчить -
    гранує гармонійність власну
    Такими нападами злить -
    долать дилему на все здатну.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:55 ]
    Край.
    Метеликом жовтим , метеликом синім
    Два кольори вічні - тризуба життя
    Вітанням зустрічним , вітанням привітним
    Моя Батьківщина - Україна моя

    В минулі століття , тисячоліття
    Кругом ворожнеча , одна боротьба
    Була завжди сильна , була завжди вільна
    Душа наша щира - родюча земля

    Червона калина - сестрами спільна
    Накриють , пригостять - свідомим братам
    Щаслива родина , молитва гостинна
    Для тих кому віра - Божа роса

    Ой роде мій власний , ой роде прекрасний
    Мого серця доля , мого серця край
    В мені ти квітучий , ніде не забутий
    Ти прапору нашого - вишитий рай.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Нічия Муза - [ 2018.05.21 10:52 ]
    Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
    Зріють огірочки у теплиці.
    Кожному вигадую ім’я.

    Це ось - маціпунє як дитина.
    Лежні полягали у траву.
    А найперший – може, і єдиний.
    Ігорочок – так його назву.

    Хай міцніє гудиння-пагіння.
    Я стебельце кожне оброблю.
    Перший виростає на насіння,
    ну а інші росами поллю.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  26. Ольга Паучек - [ 2018.05.21 09:04 ]
    ***
    Злому назло:
    Живу, сміюсь, радію,
    Із ниточок
    Вив"язую свій світ,
    Господь дає:
    І віру, і надію,
    ... й весни усмішку
    ....... для осінніх
    ............... літ.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.05.21 09:46 ]
    Пора
    Пора!

    Люди люблять тістечка із кавою,
    Шаурмою змащують персти.
    Ти прийшов у світ живих - за славою.
    Я прийшов - померти на хресті.

    Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
    А осколок ногу відрубав.
    Виплітай рядочки в'яззю ловкою,
    Подивуй солдатів у гробах.

    Час ще є. Пливе в окоп кривавиця,
    Жайвори сюркочуть угорі.
    Хай піїти із папером бавляться,
    А мені шепоче смерть "Помри!".

    Для труни шматок вдягнуть у кітеля,
    Скажуть "Упокоївся Геракл".
    Над собою бачу лик Спасителя,
    Ти пиши. Мені уже пора.

    21.05.2018р.


    Без совісті

    Жити зручно холодним, без совісті,
    А сердечним - о ні! Навпаки!
    Перший кроку не ступить без користі,
    Другий - пташку годує з руки.

    Де беруться катюги та ґицелі?
    Ті, хто зраджує власний народ?
    Глянь - довкола неситі...грибницями,
    Чесний - гноблений, цинік - бомонд.

    Брат на Сході конає під залпами,
    Перед ним я у вічнім боргу.
    А на полі - народець із сапами,
    Позгинали горби у дугу.

    Якщо хочеш - окрадуй у темені,
    Хазяйнуй як ординець-монгол.
    Я - вкраїнець, із Божого племені,
    Ти - з байдужого. Отже, хохол.

    21.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (6)


  28. Ігор Терен - [ 2018.05.21 09:55 ]
    Вітрила часу
    Мандрівочкою пахне уночі.
    У серці оселилася тривога.
    Веде у невідь бойова дорога.
    І їй не салютують деркачі.

    Про що дерчати далі, невідомо.
    Потуга є, а тягне до землі.
    Відчалюють у небо кораблі,
    але причали їхні - біля дому.

    І поки доля цвьохне батогом,
    опинюсь у літаючій тарілці
    і полечу, а час – усе на місці
    тупцює і не зрушити його.

    Дощі ідуть, кочують океани.
    І я іду, не переводжу час.
    Ось тільки перелізу перелаз
    і осідлаю грози і тумани.

    А я, ось-ось, і паруси напну,
    і – гайда по своє на стики часу,
    у простір перетворюючи масу,
    помазану у небі на війну.

    Міняються часи, віки, епохи,
    але незмінна та єдина мить,
    яка крізь мене нібито летить...
    Моя дорога заростає мохом.
    Вітрила надимаються потроху,
    а незворушний час усе стоїть.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.21 09:30 ]
    Благословляє Клечана Неділя
    Маргариток гудзички біленькі
    На зеленій сукні диво-трав
    Хтось залишив отакі маленькі,
    Та ще й незабудки вишивав.

    Сплів віночок із ромашок й маків,
    І мереживо з волошок-васильків,
    Татар-зілля постелив та м"яту
    Й Клечану Неділю запросив.

    А вона у гості поспішає,
    Сіє дощик ситом золотим
    На жита, що в полі дозрівають
    І благословля на щастя й мир.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Олександра Камінчанська - [ 2018.05.20 22:40 ]
    ***
    хай буде так, як накричать громи,
    як навіщує на гнізді лелека.
    і добрий звук старезної сурми
    озветься десь з-за обрію, здалека.
    і будуть руки сповнені тепла
    тебе чекати юну для обіймів.
    ця дивна ніч віддала, що могла,
    собі лишила зорі поруділі.
    …погасне мовчки вуличний ліхтар,
    допише ноту стомлений маестро.
    якби тоді у Господа спитав
    про ті стежки, дороги, перехрестя…
    ти нині там, ще юна, молода,
    а я отут – свою чекаю осінь.
    бо вік людський – нестримана вода,
    а сивина – то ще не старість – досвід.
    і знову час торкається зела,
    вгинають гілля яблука доспілі.
    свій кожен день прожила, як змогла
    …а десь в дорозі сиві заметілі…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.05.20 20:05 ]
    Гав-гав!
    Шукаю вади у чужому оці,
    Найменший гандж - як віхоть для бика.
    Не втримати у гамівній сорочці
    Сатирика дурного язика.

    По маківці вистукувати дятлом
    Умію вправно, люди кажуть "спец".
    Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
    Увечері з "бомондом" лютий герць.

    На сайті я стара цепна собака,
    Від графоманів відганяю муз.
    Учора лінувався - недогавкав,
    Сьогодні буду всіх підряд "кусь-кусь".

    Тобі зі мною краще не дружити,
    За тиждень неодмінно заклюю.
    Хай мліють у страху недопіїти,
    Почують скоро критику мою.

    Нап'яв личину фанаберства строгу,
    Пора когось погризти на почин.
    Якщо зі мною хочеш діалогу -
    Кивай, в долоні плескай і мовчи.

    20.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  32. Ліна Масляна - [ 2018.05.20 16:38 ]
    Сонце у воді
    Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
    Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
    Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
    Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.

    І квапиться знову минуле рибалити: отже,
    Захопленню вірне без ліку вже стільки літ.
    Там гамір дитячий на сотій тарзанці. Мій Боже!
    Згадалася гуля на лобі – ще той самоцвіт.

    А річка – та ж сама, хоча і вода утікає,
    Почесні архівники давніх пригод – береги.
    Зривається в сполох з гілля схарапуджена зграя.
    Бешкетникам-друзям назріли гнучкі батоги.

    Там білі фіалки під зрізаним (шкода) каштаном
    У трунку дитинства. І сонце у чорній воді…
    Емоції щастя лежать у шухляді листами.
    Те місце незмінне.
    Та ми коло нього - не ті.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  33. Сергій Гупало - [ 2018.05.20 16:46 ]
    * * *
    Грім покотиться і відлуниться…
    Та одначе зійду з автобуса
    Я на дуже знайомій вулиці.
    Там, де школа… велична глобусом.

    Загальмовано щось у Всесвіті.
    Це − нудьга непророслих зерен
    В ріднім полі круги окреслити
    Кличе вічний на вітрі терен.

    Та вступаю у сад затишений −
    Ніби ґудзики, спілі сливи…
    О, звабливе життя престижами
    І природністю після зливи.

    Громові обізвуться гуркоти −
    Біля школи зійшов я , рано…
    Краще − в хатку із котомуркотом,
    І дивитися з-за фіранок

    На осінні життя запросини,
    Де усім буде вельми добре.
    А самому − ногами босими
    Йти і йти на застиглий обрій…

    Переповнений він чеканнями.
    Тож одчинить утробу-мушлю.
    Грімотиння нашле чеканного
    І сто смислів − мені у душу.




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  34. Домінік Арфіст - [ 2018.05.20 14:55 ]
    рятую радість…
    рятую радість… з хащі небуття…
    виманюю своїм арфічним співом
    схиляючись над родовим архівом –
    сувоями життя і маяття…
    протоптую стежини в чагарях
    до світлої галявини з озерцем…
    учитуюся спорожнілим серцем
    у літери в далеких букварях…
    мені шість років… і усі живі…
    ні порівнянь… ні спогадів… ні часу…
    лише сюрчання коника в траві…
    і Еллі ще вернеться до Канзасу…
    і Пітер Пен здорослішає ще
    Котигорошко ще покаже змію…
    … шукаю радість жа́хно і натще́
    у заростку хмільного деревію
    і море – пес кудлатий і старий
    незрадно лиже босі мої ноги…
    я падаю лицем у деревій
    у стогін прохолодної вологи
    і п’ю росу як сльози із очей
    у мами що мене чекала марно…
    ранкове сонце гріє… не пече…
    і в небесах і на душі – безхмарно…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  35. Іван Потьомкін - [ 2018.05.20 09:47 ]
    ***

    Плакучі верби припиняють плач,
    Сором’язливо віття одгортають,
    Коли берізки, кинувшись у скач,
    «Метелицею» кола пролітають.
    ...Мабуть, веселі люди садовили їх,
    Мабуть, пісні позагортали в лунки,
    Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
    І жарти з чаркою розлунюються лунко.

    P.S.
    Воістину – на всьому,
    До чого людина доклала руку й серце,
    Навіки відбилась її вдача.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  36. Ігор Терен - [ 2018.05.20 08:31 ]
    Підступність
    Коли на слово сказане твоє
    Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
    Коли руки тобі не подає,
    Не підпускає, як змію, до себе,
    І погляди відводячи у бік,
    Зневажливо киває головою,
    Не говори: « Се хворий чоловік,
    Він очманів, охоплений бідою... »
    Не говори: « Невдячних справ дитя -
    Воно пусте, у діях непостійне,
    Як сон важкий усе його життя...»
    Чи ти правий? Чи ти уже спокійний?
    Якби то він упав тобі до ніг,
    Аби у тебе вимолити дружбу...
    Але якщо її ти не зберіг
    І нею зловживав собі на службу;
    Але якщо ти, граючись, ятрив
    Його вразливу душу і втішався,
    Що волі власній друга підкорив,
    Аби тебе, принижений, боявся;
    Але якщо ти сам неправді злій
    Про нього був незримою луною;
    Але якщо ланцюг накинув свій,
    Аби він поплатився головою;
    Але якщо побачити зумів
    Твої таємні і жахні діяння -
    Іди собі, не трать даремно слів.
    Ти – парія. І вирок цей останній.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Серго Сокольник - [ 2018.05.20 02:17 ]
    Стратегія бою ( 16+ )
    Тактика бою комусь незбагненна примара.
    Так генерали військами мільйонними марять.
    Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
    Складно в житті, на етапі якого зустріли

    (як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
    У кабінетах накази на штурми, прориви...
    Та у пустелі, яру, сніговім буревії
    Стріли охоплень, неначе обійми повії,

    Вартують стільки, що плата буває надмірна...
    ...тільки одне ненадмірно, зневірено-вірне
    Пристрасно-хтиве кохання, добуте із бою,
    Я у полоні солодкім оцім володіти тобою

    Право отримаю... Прапору плаття не варте.
    Падай додолу! Схиляйтесь покірно, штандарти!
    Подруго люба, на ложе впади у покорі!
    Капітуляція. Небом розсипані зорі

    Ніч уквітчають, немов переможні салюти...
    Вся ти здаєшся на милість. Тепер не заснути,
    Міцно в обіймах тримаючи (право ж бо маю.
    Хто володіє, той браночку міцно тримає...

    Бранки буває так прагнуть узяти... реваншу...)
    Потім... На ранок реванші також будуть наші.
    Все буде наше. І ти до солодкого болю
    Вивчиш розроблену мною стратегію бою.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118051909568


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  38. Олена Малєєва - [ 2018.05.19 21:41 ]
    Я уже помирала разів зо два...
    Я уже помирала разів зо два
    Тоді була осінь та зливи,
    Але потім приходила знов весна,
    У садку зацвітали сливи...

    Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
    Це просто тебе немає.
    Це схоже на хлопчика у воді,
    Що блюз на кларнеті грає.

    Це схоже на сірий бузковий цвіт
    Забутий в старому альбомі.
    Це ніби із потойбіччя привіт-
    У віршах слова вагомі...

    Помирати, ти знаєш, не складно, ні:
    Я усю процедуру знаю:
    Це просто лежиш собі у труні,
    І сумно музика грає.

    Як прийде весна, і заквітне гай,
    І підуть рясні дощі,
    Ти смерть й воскресіння свої сховай
    У глибині душі.

    Із кожним буває, ти не зважай,
    Не в тому твоя унікальність
    Ти, головне, на кларнеті грай
    І попадай в тональність.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  39. Катруся Садовнікова - [ 2018.05.19 18:46 ]
    Надумай мене
    Надумай мене до діла!
    Про наші цинічні штуки...
    То сором було - горіла...
    Одначе давно забуте!

    На тебе нарвалась інша,
    Проте я вдалася чільной...
    Де ходиш? Не знаю, лихо...
    Тебе відпустила. Вільна...

    Та, часом, душею млію,
    Чимдуж припікають рани,
    Давно то було - аж дивно,
    Чому ж бо я сплю погано...

    19.05.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.19 15:21 ]
    Крізь бінокль голубий...
    1

    Заболочений ліс...
    І криничка чистенька - як диво.
    Круть нам сажі привіз,
    Верть - вугілля заморського, млива.

    Евтаназії страх...
    Тож рушайте подалі, хто може.
    Ген засохлий монах
    чеберяє повз блазнівську ложу.

    На підмостки пани
    повиходили, скинувши діток.
    Не відчули вини,
    призабуто... весна ж... білоквіто.

    А в кармінних димах
    майбуття заховалося, плаче:
    "Ні... втішання нема,
    там поріддя лайливе, ледаче".

    2

    Пригадаймо своє:
    Автентичне, вільготне, лелече.
    Сумота виграє...
    Гріш поклала кума гостроплеча.

    Шаурма... сальтисон...
    шмат пахучого хліба і карти.
    Ця країна - вагон,
    що прискорення, чищення вартий.

    Крізь бінокль голубий
    Роздивлюся плахіття, арени.
    Шепочу: не згуби
    пам'ять роду, бо шквали шалені.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  41. Оксана Дністран - [ 2018.05.19 13:26 ]
    ***
    Сутеніло, ти кинув палити,
    Буревійно рвонувся з-за столу,
    Келих пристрасті, нами допитий,
    Покотився самітно додолу.

    Я ще гнулась його підібрати,
    Та кришився надломлений спокій.
    Розповзлися довкола лапаті
    Недомовки в тривозі глибокій.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  42. Вікторія Торон - [ 2018.05.19 10:39 ]
    І «вічна пам’ять», і «не забудем»
    І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
    але забудуть і не згадають.
    Мине війна, як мине застуда.
    Життя – як хутро у теплій зграї.

    А ті, що вийшли колись з толоки,
    де гул бджолиний, спасіння в числах,
    де мудрі стали завчасно збоку,
    коли планета прогнило трісла,

    вже в інших царствах живуть–князюють,
    із гурту випали -- і не знали,
    та не здригнуться, бо не почують,
    що «ми туди вас не посилали».

    І пів-народу про те забуде,
    не озирнеться, піде брататись.
    Бо ж треба якось...бо також люди...
    зачим сваритись і рахуватись?

    Усе минеться, підуть у бізнес,
    в «життя триває», в космополіти,
    в любов, кав’ярні, дзвінки трамваїв,
    у сонцетіні, гарячі плити...

    А в кому спогади уціліли,
    поринуть скрушно у безголосся,
    чужі, самотні, розпорошилі...
    Так споконвіку тут повелося.

    20І8


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.19 09:03 ]
    Красувалася калина
    На краю села в долині,
    Зовсім близько біля лісу
    Красувалася калина,
    Мов гулять дівчина вийшла.

    Килимом трава зелена
    Їй під ноги простелилась,
    Навесні, мов наречена
    Біло так на світ дивилась.

    Осипались пелюсточки
    До землі, немов сніжинки,
    З неба усміхалось сонце,
    Грілася під ним все літо.

    Красень-вересень нагрянув -
    Зашарілась,зчервоніла,
    Мабуть в нього закохалась,
    Лиш зізнатись не зуміла.

    Жовтень ще додав багрянцю
    Ягідкам маленьким, листю,
    Запросив її до танцю,
    Гарне дарував намисто.

    Згори падав сніг лапатий,
    Як прийшла зима сувора,
    А калинонька чекати
    Весну буде в гості знову.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Василь Баліга - [ 2018.05.19 09:12 ]
    Війна
    Вродлива, спокуслива діва,
    Яку так жадають, бояться.
    За неї зрікаються рідних,
    Для неї вбивають на щастя.

    Наге до вульгарності тіло
    Безумні навіює думи,
    Звертає до зброї уміло,
    Цілує смертельно у губи.

    Шепоче до кожного ніжно —
    Пробуджує мрії криваві.
    Приходиш до тями — та пізно,
    І бачиш розтерзану Маму.

    (02.05.17)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  45. Козак Дума - [ 2018.05.19 09:27 ]
    Сонячний вітер
    Потік фотонів сік йому обличчя,
    трильйони кварків сипались до ніг,
    браслет з нейтрино тиснув передпліччя,
    а в душу падав галактичний сніг.

    На всесвіту околиці далекій
    вдивлявся пильно у густий туман
    і згадував протуберанців клекіт
    сумливо сивочолий капітан.

    У космосі шукав своєї долі,
    кометою пролинуло життя…
    Зірковий вітер завертав поволі
    в тугу спіраль астральні почуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2018.05.19 08:41 ]
    Заочні візії
    Наївні сни, якщо це міражі:
    і райські пущі, і пекельні кола,
    свої – у небі, на землі – чужі,
    яких не забуваємо ніколи.

    І все те оживає уночі
    як мелодійні візії урочі:
    і солов’ї, і чайки, і сичі,
    і загадкові усмішки та очі.

    Літаємо думками аж до зір.
    Розгадуємо ребуси Морфея.
    І зопалу лягає на папір
    черговий опус, а не епопея.

    Сумна подія, радісна журба,
    весна надії, а чи осінь пізня,
    усе одно тримайся і надійся,
    що це земного ангела труба,
    заради миру – вічна боротьба
    і що вінець усього буде - пісня.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  47. Сонце Місяць - [ 2018.05.18 21:31 ]
    Ізвıдти
     
    Будуть оси смугасті сновигати між трав
    що безладно гаптовано вітром
    лунатимуть співи кудись в небеса
    у світі, де справжні лиш квіти

    де тануть русалчині сльози весни
    закликаючи знову радіти
    у тім храмі, де тайни величають страсні
    уклякаючи до молитви

    надвища правда у намарності прав
    що не мати & чим володіти
    хоч над тернами саду є зірок без числа
    чи веде хоч одна ізвıдти

    геть & далі, за краєвиди й міста
    у своєму зворотному ритмі
    від утомного сяйва нескінченних вистав
    & від звершень одноманітних




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.05.18 20:32 ]
    Не спи!
    Життя гнітюче, як невдалий жарт,
    Не садять нині злодіїв за грати.
    Прохач-правитель стирив аж мільярд,
    А ти канючиш сотню до зарплати.

    Кого зобиджу - вибачте, пардон,
    Але сказати правду в очі мушу;
    Закон простий: украв - купуєш трон,
    А чесний - пережовуй "ніжки Буша".

    А чи сьогодні розум у ціні?
    Добром готовий поділитись щиро?
    Тому пройдоха швидко запанів,
    Тепер керує людом: " Майна!", " Віра!".

    Самих себе затиснули у кут,
    Кораблик долі загубив свій парус.
    Іде Страшний над грішниками суд -
    Не десь-колись, а тут і прямо зараз.

    В країні душно, видимість борні,
    Гримлять на Сході в піднебесся залпи.
    Якщо заснеш - не будеш на коні,
    Застогнеш під нагайкою кацапа.

    18.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Ірина Вовк - [ 2018.05.18 17:25 ]
    "Ангелу-охоронцю замість молитви"
    Мій Ангеле, храни мене у колі
    людей найближчих, кровію спорідних.
    І відверни думки та вчинки кволі.
    І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.

    Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
    що слів живучих стебла соковиті
    забарвлять в колір свята будні сірі,
    і проростуть крізь товщі… ґрати… сіті…

    Усюди, де літає в непокорі
    свободний дух вкраїнського народу,
    веди мене у радості і в горі,
    мов зірку палахку по небозводу.

    З правічної криниці до колиски,
    де зела розквітають барвінко́ві.
    Храни посвяту мами і невістки
    блаженномирним Ангелом Любові.

    Коли ж мій друг у недруга обкладці
    уразить в спину, смуту заподіє,
    чи буревій промчить по тихій кладці -
    озвись до мене Ангелом Надії.

    І Божа длань із зоряних облачень
    «Ірину» в «Рен»-ім’я* перейменує -
    розтане тіло лебедино, наче
    мене оплаче Ангел, що сумує…

    Осанна ночі й цьому дню – осанна! -
    (захланно, неустанно серце б'ється)…
    Коли утомлюсь жити безталанно -
    мене пригорне Ангел, що сміється!


    З двотомника "Сонцетони".Тон Перший - Поетичний. -
    Львів:Сполом,2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  50. Тамара Швець - [ 2018.05.18 15:55 ]
    Як сварки важко пережити
    Як сварки важко пережити,
    Коли на серці тягар лежить,
    Зрозуміти, пробачити і посміхнутися,
    Хмари відразу розійдуться,
    Сонечко лагідно зазирнє...
    2009
    Переклала на українську мову 18.05.18 15.30.




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   427   428   429   430   431   432   433   434   435   ...   1813