ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Надія Коваль - [ 2018.09.07 11:45 ]
    Осінь
    Нічого такого не сталося
    Ніхто ані вмер, ні зблід.
    Маленькі щоденні радощі
    Згубили до щастя слід.

    Такого нічого не сталося
    Вже тридцять із лишком літ.
    Вершину не взято і зірку не знято
    З небес, чи у фільмах своїх.

    Нічого такого не сталося.
    Та й станеться чи? Ох біда –
    Красуня з холодним поглядом
    Всю душу мені виїда.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.07 09:26 ]
    Сінема. Осінь

    На клечанні висхлому - дині.
    Колода зуміла пливти.
    Щетинку відрощують свині,
    збиваються гуси в кути.

    Доліплюють вежі безрукі,
    лягають боліди у твань.
    Ляльок голубаві перуки
    тасує меткий черевань.

    Яскріє шампанське. Облесно.
    Струмує кальяновий дим.
    В конвульсіях - слинявий месник,
    таз бачився мідним, гнідим.

    Експресії-змови. Хвоїсто.
    Щось білка длубає-гризе.
    Повсюд - сінема... Й ніде сісти,
    скришити синичкам безе.

    На дні портмоне - карамельно,
    липневі світлини, листи.
    Мельком друг морелькою стрельне,
    Потрібна для донорства ти.

    Торгує чинами і фахом
    тупенький пеньок Насреддін.
    Мігрують обшмульгані лахи.
    Гримкоче - покайтеся! - дзвін.

    Пасльоном зарослі яруги.
    О, скільки за Пслом перспектив...
    Складаю нажите - удруге.
    Сідаю мачечок товкти.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2018.09.07 08:30 ]
    Чайок
    З голодухи я тещу подряпав.
    - Добре,-каже,- чекай, не кричи!
    ...недосмажені курячі лапи
    Розбудили мене уночі.

    Жінка з ляку зомліла у ліжку,
    Я зелений, гарчу, наче рись.
    Теща сміхом впивається нишком,
    Взяла цебра, зібралась до кіз.

    І мені скоро час на роботу,
    Одягаю хутенько штани.
    Трохи, правда, напнувся животик
    І затерпли (сидів!) "кавуни".

    Входить теща, аж йокнуло в грудях,
    Верещить між ногами свиня:
    - Буде зятю любимому блюдо!
    Із підливою! Чудо! Ням-ням!

    Похудішала втомлена кирпа,
    Не жував вже нічого три дні.
    П'ю чайок,- там і м'ята, і липа,
    А м'ясця вже не хочу! О ні!

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.07 01:32 ]
    У смарагдовому літі (переклад на російську Світлани Груздєвої)
    Под ветвей густым плетеньем,
    Где и в травах изумруд,
    Изумрудное свеченье
    Я ловил и там и тут.

    И, развиты зелень-ветром,
    Ветви зелено цвели.
    В изумрудном дивном лете –
    Тайный взгляд из-под полы

    Расстилал мне светотени,
    Брызг улыбки в тишине,
    И, с салатовым оттенком,
    Солнце их бросало мне.

    Чарами до онеменья
    Пеленало их средь трав,
    Словно камень драгоценный
    Мне даря…иль я не прав?..


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Маслов - [ 2018.09.07 00:14 ]
    Вузол
    Шандор Ременік

    Чи знаємо ми, хто зав'язав:
    Бог, Сатана, Злий, Добрий?
    Та не розв'яже ні віра, ні знання, ні сила,
    вічний на волосині життя вузол.
    І чи знаємо ми, як зав'язали,
    що зв'язали вузлом руки долі,
    долі допитливі наші руки, і сміються
    над зірваними, закривавленими нашими нігтями.

    Там, на волосині життя, вузол долі,
    і ні віра, ні знання, ні сила його не розв'яжуть,
    хоч пропадає через нього лад думок
    і з нізвідки повертається знову.

    Хоч брали в облогу його розлогі філософські системи,
    вся їхня потуга об нього розбилась,
    низка розв'язань нескінченна і безпорадна,
    бо вузол вічний.

    Бо кожна билинка, кожна маленька квітка –
    один гордіїв вузол жахливий.
    І той залишиться, доки душі вистане,
    хто буде початком смерті, боротьби, міркування.

    А філософські допитливі пальці, певне,
    мають ще більш нещасні залізні руки.
    Цезаре, що двічі рубав вузла,
    неборе – Ти теж не розв'язав його.

    Csomó

    Mit tudjuk mi, hogy ki kötötte:
    Isten, a Sátán, a Gonosz, a Jó?
    De nem oldja hit, tudás, erő,
    Örök az élet szálán a csomó.
    Mit tudjuk mi, hogy s mint kötötték,
    Hogy bogozták a végzet kezei,
    A végzet a mi babráló kezünk
    És szakadt, véres körmünk neveti.

    Az élet szálán ott a sorscsomó
    És meg nem oldja hit, tudás, erő,
    Bár eszmék rendje tűnt miatta le
    S a semmiségből újra visszajő.

    Bár ostromolták roppant rendszerek,
    Rajta minden hatalmuk megtörött,
    A megoldások sora végtelen
    S reménytelen -- mert a csomó örök.

    Mert minden fűszál, minden kis virág
    Egy rettenetes gordiusi bog
    És az marad, míg lélek lesz, ki rajť
    Halódni, vívni, tépelődni fog.

    S a tépelődő, babrálgató ujjnál
    Még szánandóbbak tán a vaskezek:
    Caesar, ki ketté vágtad a csomót,
    Szegény - Te sem oldottad meg.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2018.09.06 21:52 ]
    Писане по воді
    Забуваю недавнє минуле,
    а про тебе тихенько мовчу,
    аби люди хороші не чули
    ані радості, ані плачу.

    Що не є і не буде між нами –
    осипається часу сувій.
    А без тебе бодай вечорами
    оживаю в полоні надій.

    На ікону небес помолюся,
    а у хаті, буває таки,
    сповідаюся, що доторкнувся
    мимохіть до твоєї руки.

    Безтілесну тебе обнімаю
    і не каюся. Богу хвала,
    що не треба ніякого раю,
    аби ти біля мене була.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  7. Сонце Місяць - [ 2018.09.06 18:36 ]
    шкіц
     
    картяр небезталанний
    спішить на свій тапчан
    де гості сплять вальтами

    бульварні ресторани
    зачинено хоча
    дві нетверезі дами
    вливають ніби чай
    в уста немов троянди
    усім услід мовчать
    озорені реклами
    пін-апи з королями

    час вимер у речах
    утома непроглядна
    & тлінная печаль




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Костянтин Головко - [ 2018.09.06 18:50 ]
    Сокіл.
    Сірий птах летить у небі ,
    Хмари крилами він б‘є.
    Волю нам здається ніби,
    В образі своїм несе.

    Сокіл - це прикраса степу,
    Прадавній знаний оберіг.
    В темні часи та небезпеку,
    Наш край від ворога стеріг.

    Полює він на здобич тільки,
    Щоб молодь сильною росла.
    І захищати міг би стрімко,
    Коли в гніздо прийде біда.

    Ну, а як буде необхідність,
    Цей птах без страху, в одну мить.
    Покаже ворогу всю міцність,
    Й тризубом швидко вниз летить.

    Ці риси справжні, соколині,
    Є прикладом для нас усіх.
    Єднання нації в Країну,
    Він нам зробити допоміг!

    30.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2018.09.06 18:42 ]
    * * *
    І бракне кисню у легенях,
    І в серці солодко пече,
    Коли торкається до мене
    Вона оголеним плечем.
    Мрійливим поглядом дивлюся,
    В одну єднаючи думки, –
    То на її волосся русе,
    То на привабний згин руки.
    То на очей блакить глибоку,
    То на пожадливі вуста, –
    Хоч приховать не може роки
    Мої чуприна негуста…
    18.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  10. Тата Рівна - [ 2018.09.06 12:43 ]
    Коли ти пишеш... (лист моїй любій Бетельгейзе)
    коли ти пишеш вірші здається — легшаєш
    нібито вбираєшся в пір'я вивільняєшся з тіла й серце може злетіти саме по собі
    ніби ти у червоному німбі будди або той
    хто дарує вино та рибу ходить по воді
    ніби можеш зігріти всесвіт чи остудити з груба нахрапом руську піч
    проте – розтає ніч – ти прокидаєшся умиваєшся повстаєш з мертвих вариш каву одягаєш носочки
    стаєш прозаїком буденних клопотів рабом побуту клопом з натовпу
    точкою незворотності
    увечері мовчки падаєш – таки життя дає під дих кричить – на тобі!
    по голу – за цих і за тих!
    голову бережи – духовна недуго доросла жінко
    згинаєшся дугою захищаючи печінку та інші органи свого божественого тіла
    робишся важкою як місія робокопа ескалібур або нечиста сила – такою
    як погляд горгони медузи пояс волонтера з ІДІЛу
    волочиш крила
    та як би хто не хотів як би ти не хотіла як би я не хотіла – минає все –
    нікому немає до нас діла –
    у богів інші плани та варіанти розвитку дій
    а все що умієш ти – писати вірші власної безнадії
    песимістичні опуси про соціо-паті соціопатів
    про психопата у колі психопатів
    духовних кастратів в прострації псевдоелекторат прокуратора й
    сучасні офіційні варіанти давнього палкого обряду саті
    уколи від представників іншої школи іншої віри іншої статі
    про школоту із вулиць та касту що в мармеладі довічно
    гейби засуджені на двадцять прижиттєвих строків суворого едему
    це все що умієш ти – більше
    немає тем –
    вічність закрито на вході
    там табличка «не відкривати – уб’є!»
    наші життя – твоє-моє – пролонгований МММ від одного хитросплетеного мавроді
    якому частина вкладників вірить – частина ж заперечує що він є

    коли ти пишеш вірші дівчинко
    то даруєш волю розв’язуєш шворочки послаблюєш ринговочку виймаєш ножа
    й – вона дихає вільно у ці хвилини рукописання
    твоя остання акція безумного вкладника –
    твій персональний кальцифер –
    твій головний заряд –
    твоя (даруй за банальність) – душа

    ти пишеш дівчинко свої вірші – цей світ точно не стає гіршим
    я видаю тобі ліцензію на довбання дзьобом ядра даю сервітут на фонтануючий буцім «стрибаюча відьма» літературний гейзер –
    пиши майко!
    сяй яскравіше врешті хто як не ти світ сколихне червоним німбом будди
    вибухнеш – розбуди мене хочу побути зрячою у цю мить стоокою
    роздивитися як ти покинеш остогидлу окію
    ступиш упевнено в зимове коло ховаючи сяйво сором’язливо
    на шість мідних зірок застебнувши свій темно-синій блейзер
    гейшо моєї самотності аlter ego α оri....

    лист адресовано втомленим автором
    любій його бетельгейзе


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.06 06:45 ]
    Як тебе звати...
    1

    Доста гранатів, медуззя, анчоусів.
    Погляди зваби - між ребер баранячих.
    Глипає - сукню оцінює осінь:
    "...як тебе звати Моніка... Аня... чи...".

    2

    Вечір. Увімкнено тьмяні світильники.
    Пахне вологою. Випари хвої.
    Марити Греєм, пливти за вітрильником?
    Час хилитає пурпурні сувої.

    Мушлями виклади раму Івасику.
    Скільки ж багатства у будній верейці...
    Мудрість-акула наїлась карасиком.
    Жінка-алхімік, пакетики спецій.

    3

    Знову штормило - і багнеться тиші.
    Музи... нудисти...
    Стрибки із трампліна...
    Золотоноші фіранки колишуть.
    Гумор стікає з пера Насреддіна.

    Віз варяниць. Насічеш таз капусти.
    Схопиш безе, не допивши узвару...
    Ринок буття за п'ятак не відпустить!
    Носиш клепсидру і хрестик - на пару.
    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.09.06 01:54 ]
    Всесвіт
    Красуню цілувати - чиста блаж!
    Найліпше - у вишнево-спілі губи.
    Тремтлива длань заходить у віраж,
    У відповідь лунає "Милий! Любий".

    Догнала аж на старості судьба,
    Покликало життя в свої обійми.
    По душах промінь сонячний стриба,
    Упали застороги, розум, ширми.

    Танцюємо удвох тантричний вальс,
    Розпліскується музика Вівальді.
    А збоку зупинився мудро Час,
    Даруючи хвилину благодаті.

    Для чистих серцем рай один - альков.
    Амур амріту наливає в джезви.
    Цим Всесвітом керує лиш любов,
    А жінка - це і є маленький Всесвіт.

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.05 23:03 ]
    І точка


    1

    Він дарував мені грибочки,
    в осоті-липні розшукав.
    Ми роздружилися - і точка.
    Я не пішла стріляти ґав,
    голодна - не убила вовка.
    Я ж - пацифістка... мегаґандж...
    Остап устрелив зайця ловко,
    співала нам всю ніч Соланж...

    2

    Хропів на пледі друг лукавий,
    тхори конали - від гриба.
    Кричав у лісі пугач: "...аве... ".
    Була та приязнь... ой... слаба.

    А що тепер? Свобода-воля.
    Кришу на лечо марноту.
    Нехай втіша Остапа Оля.
    Ковтнув бджолівну на льоту.

    Мовчить. Не просить антидота.
    Лиш зазирає в каламар.
    Мережить двадцять шосту оду -
    Принцесочці смугастих мар.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Костянтин Головко - [ 2018.09.05 23:33 ]
    Дощ.
    Нахмарилось... піде, напевно,
    На небі стало брудно й темно.
    Подвійне почуття в душі...
    Завжди так, коли йдуть дощі.
    Сумуєм - сонце вже не те,
    Радієм - що не так пече.
    І ось піднявся вітер сильний,
    З дерев він листя позривав.
    Цим листопада плин повільний,
    Пришвидшив, й всюди розкидав.
    Заморосило, загриміло
    і раптом - Землю освітило!
    І знов подвійне почуття,
    Така, напевно, суть буття.
    Що не буває однозначно,
    Відразу - дивовижно й лячно.
    А блискавка вогнями грає,
    І в цю хвилину я згадаю...
    Часто малим, я мріяв стати,
    Дорослим - швидко, як мій тато.
    Ну, а коли роки минулись,
    В дитинство хочу повернутись.
    Всміхнувся я від думки тої ,
    Що самі не даєм спокОю.
    Собі від того що не знаєм,
    Що хочем і чого бажаєм.
    Ми все життя щось вибираєм,
    Як жити правильно, шукаєм.
    Що краще чорний або білий?
    І як нам досягати цілей?
    Багатим бути та сумним,
    Або веселим й бідним з тим?
    Збрехати й до мети домчати,
    Чи з правдою весь час стояти?
    І раптом... зрозумів усе...
    Що то не два, а лиш одне.
    Давно існує в симбіозі,
    Окремо бути, вже не в змозі.
    Основа нашого Буття,
    Єднання смерті і життя.
    Це суміш доброго і злого,
    В одночас складного й простого...
    А дощ повільно припинився,
    І, наче, світ весь оновився.
    Хотілось би щоб він з водою,
    Вагання геть забрав з собою.
    Пустився знов, в вікно пиріщить,
    Що змиє він, а що залишить?

    05.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.05 13:22 ]
    А літер доста...

    1

    Наснився лан... свинцева хата...
    Іду... твереза голова...
    Гомінка лине ось черчата:
    "...терпи... вихаркуй праслова...".

    І лупить жевжик музу яро,
    складає віршики у міх.
    А комарва снує над яром.
    Ну, хто б ту музу поберіг...

    Потицяв спереду і збоку...
    Всі пози випробував... Дощ...
    Я підійшла: синець під оком.
    Втішаю музу... Стежка прощ...

    Стираю слиз, реп'ях - медаллю...
    На вітті петлі... батоги...
    А муза дивиться мигдально.
    Услід нам - гетьте! ...гигиги...

    2

    Мистецький світ... яруги-ніші.
    О, скільки хмар над ним спливло...
    Я роззираюся - ще піша...
    Для когось - відьма, НЛО...

    Яка ж від сяйва небезпека?
    Траву прим'ято... Єва... гад...
    Несе маляточок лелека
    В обітований райський сад.

    3

    Сприйми добу. Люби не мляво.
    Пиши про війни, карасі...
    Шедевр ховає за халяву
    невдатний мачо. Плач... не сій...

    А літер доста... Всюди музи.
    Голодна? Ось шашлик із жаб.
    Ой, відхиляйся - аркебузи...
    Поклич на чай... стели єдваб.

    ..........2018



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  16. Василь Кузан - [ 2018.09.05 12:22 ]
    сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    ***
    сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    приколюю їх не як метеликів
    і не на листочок у рамці
    заплітаю в коси тобі
    кохана

    прокинеться сонце
    захоче змести з неба крихти світил
    а їх нема
    всі у волоссі твоєму
    іскряться

    позбав сонце розчарування
    люба
    поділися з ним сяйвом любові
    а мені хай залишиться
    теплий аромат
    передрання

    05.09.18 © Василь Кузан
     


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.05 08:22 ]
    Юності поле ромашкове
    Думками бреду я ромашковим полем,
    Де в юності часто бувала не раз,
    Приємні ті дні не забуду ніколи,
    Хоча вже давно промайнув отой час,

    Ці квіти чудові у пам"яті й досі
    І в серці цвітуть жовтооко вони,
    Та й у житті все постійно ворожать
    Щасливую долю та ніжність мені.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2018.09.05 06:11 ]
    * * *
    О. Я…
    І ніч, і сум, і піаніно
    Незрозумілий лад октав, –
    І вечір, місячним промінням,
    Яснів до ночі й реготав.
    І скрип дощатої підлоги,
    І вуст розквітлі пелюстки, –
    І втіхи мріяної трохи
    В руці від іншої руки.
    І тіні, й протяги, і гамір,
    І свіч задушливі вогні, –
    І ти – жадана до безтями –
    Була чи виділась мені?..
    17.07.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  19. Володимир Бойко - [ 2018.09.05 00:45 ]
    Доторкнутися
    Дозволь торкнутися дощу
    Розпаленілими устами
    Цей дощ не бачив і не чув
    Як ми кохались до нестями.

    Дозволь торкнутися душі
    Розшаленілими словами
    Ми не свої і не чужі,
    Ми просто тішимось тілами.

    А десь, у схованках єства
    Думки чаяться потаємні.
    Вони чистіші за слова,
    Бо сокровенні.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  20. Ксюша Мишанич - [ 2018.09.05 00:40 ]
    "Закарпаття"
    Закарпатський край мальований на горах,
    Розкинувся поміж сади й ялини,
    Немає наймилішої землі,
    Ніж нашої рідної України!

    Кущі,ялини й будинки на подвір'ї,
    І сонний Львів у жовтневому цвіті,
    Міжгір'я...і ресторани у весіллях,
    І в садах чудові квіти.

    Карпатські села та карпатський говір,
    Несуть українське слово"Пилипець",
    Хто народився в Пилипці,
    Той славний молодець.

    У нашому краї і серце співає,
    Лелеки здалека нам вісті несуть,
    У нашому краї і хмари яскраві,
    Озера,озера мов струми течуть..

    У нашому краї і душа завмирає,
    А навколо літають птахи,
    Щоб ніколи ви смутку не знали,
    А завжди радість несли.

    Тут колискова лунає і нині,
    Яку мати співала дитині,
    І ніжно до серця вона пригортала,
    А дитина,мов та пташина спала.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.09.05 00:28 ]
    Рецепт
    В трусах їжак. Сидіти вельми складно.
    Але терплю, товпі дарую "Chease".
    Тепер в інеті хвалять не безплатно,
    Читач крутий, катюга-кісткогриз.

    І критики кусають, наче мухи,
    Спеців словес розмножилась орда.
    Клавіатура мокра від сивухи,
    Горюю, зранку трохи поридав.

    Прозрів! Із мізків висипалась тирса,
    Знайшов рецепт, щоб не лягать під прес:
    На картку синув - і....єлей полився!
    Возноситься мій настрій до небес!

    Але зірвавсь болід із пелетону,
    Приходить меседж: "Всьо, скінчився рай!
    Останній раз полаю безкоштовно,
    А далі - за готівку, так і знай!

    04.09.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.04 22:22 ]
    Вечірня соната
    Ще днина тягне світлу нить,
    Та сходить вже зоря сяйниста.
    Під вітром листя мерехтить,
    Неначе пальці піаніста.

    Присіло дерево в «пліє»*
    Немов зібралось танцювати…
    А інше мовби дограє
    Вечірню осені сонату.

    У сутінок сумній красі
    Так ненав`язливо, аж кволо
    Цикади в кілька голосів
    Доповнюють пташине соло.

    Ці саду ніжності п`янкі…
    Та зоддаля на всіх них тисне –
    Автівок гулом, літаків,
    Мов духовим оркестром – місто.

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  23. Сонце Місяць - [ 2018.09.04 18:37 ]
    Цирк уїхав
     
    (спекуляція)
     
     
    як воно ~ велемудрий артуре
    ллється пиво & раки варяться
    далі мерлін із вітром грається

    ґвіневера все марить зграями
    королівство собі регочеться
    ґалагад майорить дівочістю

    підмайстри пишаються бздурами
    чи венера в пабі сатурниться
    над чеснотами із докуками
    аквілони крізь хмари хукають

    уроборос красно звивається
    у жорстокий розкішний вакуум
    ватра мре & кволо спалахує
    цирк поїхав ~ зостались бахури




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  24. Ігор Терен - [ 2018.09.04 17:46 ]
    Осінь здалеку
    У небі мріє перша павутина.
    Луною лине гомін у поля.
    Стихає вітер. Може, відпочину,
    коли зайде за обрії земля.

    І я душею у майбутнє лину.
    Вітрило долі видиме здаля,
    мов кетяги червоної калини
    і чорна переорана рілля.

    Само собою, літо проминає
    і осінь самозваною гряде.
    Але не проминає де-не-де
    ілюзія дарованого раю.
    Тому одвіку спокою немає
    ніколи, і нікому, і ніде.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  25. Ігор Шоха - [ 2018.09.04 16:10 ]
    Осінь зблизька
    У засіки збирають до зернини
    надії наші руцями селян.
    Тече руно. А дощ із полонини
    вже орошає вруна і поля.

    Із піднебесся пісня журавлина
    гойдає у колисці немовля.
    Йому дається істина єдина –
    журитися не пізно опісля.

    У вирій відлітає тепле літо.
    І сонечко не може обігріти
    за обріями синій небокрай.

    Але радіє арій і ратай.
    Йому, найголовнішому у світі,
    дарує осінь щедрий урожай.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  26. Володимир Бойко - [ 2018.09.04 10:24 ]
    Пришельці
    Росія повзе, випускаючи щупальця хижі,
    Імперською гиддю пустошачи скрізь, як вогнем.
    Пришелець із пекла, що всупереч логіці вижив,
    Фатально над кожним із нас нависає мечем.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.04 07:29 ]
    Кожному - своє

    1

    Музам - обітниці, туш, компліменти.
    Соколам - небо живильне, високе.
    Стягнеш докупи крихти, фрагменти.
    Кожний ексцес називаєш уроком.

    Хмари завихрені. Звиви робусти.
    Броколі ріжуть на двох...
    Барикади.
    Нежить-ангіна, ляк златоуста,
    Що колобродив у рунному стаді.

    Свиням не треба перлистих сентенцій.
    Дам кавуна, докочу огірочок.
    Конгломерати чортів, екселенцій.
    Битий сірко випозичує очі.

    Хоче людва вседержителя, віршів.
    Ще до зими далеченько, є нори.
    Дід-Морозенко так схожий на Ніцше.
    Бавиться голкою вишите горе.

    Мойрам не треба ні п`єс, ні сатири.
    Досить їм прядки, зеленого шуму.
    Хоче ворона за каркання сиру.
    Молох війни жне-приплямкує: "...нумо...".

    2
    ...будьмо як діти. Чекаймо на зайця.
    Сосни вцяткуємо фантами всоте.
    Мариться-сниться звитяжна співпраця:
    Сіно складати... рівняти голготи.

    2016

    Давати кожному своє – це означає: бажати справедливості і досягати хаосу.
    Фрідріх Ніцше


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Сушко - [ 2018.09.04 07:54 ]
    Солодкі мотиви

    Правду мовлю дурну, обсмалю на вогні кабана,
    Повитягую з власних очиць шпичаки і колоди:
    Люди люблять солодке ( у цьому не їхня вина),
    Компліменти і славу - для его цілющі декокти.

    Погортав альманах. Загалом - побрехеньки пусті,
    Покарлючені істини, дрібка масних краєвидів.
    Кожен твір недоладній, як постріл в бою холостий,
    А слова - не слова, - збиті в строфи мерці-інваліди.

    А в невизнаних геніїв криза - не плеще народ,
    Не торкає поезія вишня утомлені маси.
    Брат побіг на завод, кум сапає сусіду город,
    Їх реалії -втома та піт, не зачовгані фрази.

    Гинуть люди від раку, задавнених нейробластом,
    Від писні -тільки я: почитаю і лускають мізки.
    Просить песик "Погладь!" і вихляє кудлатим хвостом,
    Я і гладжу сердегу, у пащу стромляю сосиску.

    Пожалію й тебе. Напишу коментар-позитив,
    Не казатиму "Більш не твори!" - це жорстоко і підло.
    Правда спить? Ну і добре,- не буде халепи-біди,
    Люди прагнуть хвали,. Умочаю перо у повидло...

    04.09.2018р.

    Капець

    Розбестила монашка монастир,
    Нагодувала братію любов'ю.
    А у Полтаві - ніц нема, пустир,
    Лише Пегаса дзеленчать підкови.
    '
    Із дня у день підкрапує сльота,
    Мощуся на зимівлю, рию нори.
    А жіночка, скажу я вам - ще та,
    Опісля неї треба в санаторій.

    Потроху музу ззаду підгриза,
    Брикається постійно кінь крилатий.
    Сатира виручає! Це - бальзам!
    Намазався - і мухи до лампади.
    '
    Нарешті відкотився колобок!
    Свободу удихнув на повні груди.
    Побрити варто пахви і лобок,
    Планую завтра вигулькнуть на люди.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  29. України Сокор - [ 2018.09.03 22:50 ]
    ОСІНЬ
    Відлітали в теплий вирій вже останні журавлі
    І прощались з рідним краєм по пташинному в журбі.
    Та журба тривожить осінь й відгукається в землі,
    Дозріває — зріє зелень, зріють трави польові.

    В пізню осінь, щедро сонце віддає землі тепло,
    Щоб земля плодоносила й небо синє щоб було.
    Тепло кожний хоче взяти і в плоди його налить,
    Для всього живого в кожний рік могли родить.

    Зелені руна, наче килим, простяглися з краю в край.
    Котить хвиля по верхівках, росте гарний урожай.
    Напуває дощик землю йде один і другий день.
    Ростуть грибочки на пеньочку, так цвіте осінній пень.

    У водоймах в кінці літа очищається вода.
    В осоці і в очеретах вже не чутно деркача.
    Пташки збилися до гурту і подалися в політ.
    Павучки на павутинці в мандри рушили у світ.

    День за денем все холодніше, вранці іній на траві,
    Сонце гріє лиш в зеніті і скорочуються дні.
    Тільки гілки верболозу, що росте біля води,
    Зеленіють ждуть морозів, ждуть холодної зими.

    Подих півночі відчутний, наніч вдарив морозець
    І примерзле барвне листя гонить долом вітерець.
    Жовте листя, жовте листя опадає на траву,
    Осінь кличе, осінь кличе в гості зимоньку-зиму.

    Вже зима не за горами й не затримає себе,
    На зелені руна скоро снігу нанесе.
    Так в природі повелося, пори року в побутті,
    Осінь раз у рік приходить, а в людини - раз в житті.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Марія Дем'янюк - [ 2018.09.03 18:43 ]
    Ранкове
    На віях дрімає ще нічка
    Та ранок цілує у щічку,
    А далі пірнає в душу,
    Тремтить - прокидатися мушу.

    Протру оченята сонні,
    Візьму його ніжно в долоні,
    Присяду тихенько на ганок:
    У небо полине світанок.

    Прокинулись вишні та сливи,
    Всміхнулися грушки цнотливі,
    На листях у абрикоси
    Рожевого ранку сльози.

    А хмари схилили голівку,
    Вдивлялися у долівку:
    В пелюстки духмяної м'яти
    Сповита біленька хата...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.03 12:01 ]
    Всі слова - на вітер...
    1

    Мідна маска лицеміра,
    цяточки на носі.
    Я - жар-птиця - нині "сіра".
    Йде, будяччя косить...

    Рве петрові батіжечки,
    на повійку гляне...
    Покотилася у гречку
    торба полотняна.

    Наскиртує, сяде збоку,
    ріже диню... Сумно.
    Епігонив... от морока...
    Повні шерсті гумна.

    Облітала із пегаса,
    гнав його скажено.
    Гримкотів у тулумбаси,
    напинались вени...

    2

    Не жалію. Пропускаю.
    Всі слова на вітер.
    Щит Евфорба - Менелаю...
    А Єлені - квіти.

    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2018.09.03 10:40 ]
    Брехня та правда
    Бачу тему, аж перо дрижить
    Поступово всі одкрию карти.
    Ми ховаєм істину в олжі,
    А в брехні дошукуємось правди.

    У Полтаві скаче кенгуру,
    Хвостик дістає аж до столиці.
    Може, я чогось не доберу,
    Бо пишу про спілі дупки й циці?

    Той хвостище лупить всіх підряд,
    Розлякав на сайті чорногузів.
    Кожному митцеві - міх порад,
    Розірвались дружба і союзи.

    В кухлі буря і черговий сказ,
    На кону словесні викрутаси.
    Тут би циган миттю розібравсь,
    Лупаками блима на Пегаса.

    Без сатири віршик - золотий,
    А на світлі - сіро й нецікаво.
    Досить. Наберу у рот води,
    І піду в садок ловити гави.

    03.09.2018р.

    Пора

    Ряба жона - весела і не злюща,
    А з гострим носом, звісно, вереда.
    Здиратиме щоденно шкаралущу,
    Обсмиканою буде борода.

    Нема рябих! Чкурнули до Європи,
    Там бум на кирпоносих і рудих.
    Тому усе життя ходжу в жалобі,
    Амуру чимось я не догодив.
    '
    'Куди не гляну - діви дятлодзьобі,
    Ще й гострі як у тигрів пазурі.
    Знайти собі дружину - той ще клопіт,
    В метро шукав, на пляжах - аж зопрів.

    У фей іззаду камінь, не памушка,
    (чоловіків лякають кістяки).
    Мій ідеал - струнка, під небо тушка
    І в салі куртуазні мослаки.

    Вовтузяться давно друзяки в гніздах,
    Моя ж пустельна нудиться нора.
    ...Іде назустріч відьма пломениста,
    Знайомитися, братики, пора.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (33)


  33. Ігор Шоха - [ 2018.09.03 09:44 ]
    Чорно-біле й кольорове
    Повертаю у сни кольорові,
    неосяжні у білому світі,
    де уява малює готові
    як на парті дитячі графіті.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші ще юні літа.
    Кожну сторінку гортай,
    не оніміють уста.

    І тоді наше біле і чорне
    постає кольоровим курсивом.
    Пригадається все неповторне
    і забути його неможливо.

    Через далі і милі розлуки,
    поза гавані, площі, причали
    ще почуємо душ перегуки,
    що ніколи іще не звучали.

    Як оцінка за усні уроки
    наша доля іще усміхнеться,
    і зійдуться усі одинокі
    паралелі на лінії серця.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші далекі літа.
    Першу сторінку гортай.
    Не затамовуй уста.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2018.09.03 05:12 ]
    * * *
    І. Г...
    Тече в минуле неквапливо
    І нашу зустріч довжить час, –
    Я п’ю потроху “Львівське пиво”,
    А ти вподобав “Квас Тарас”.
    І більш міцнішого не хочеш,
    Хоч я – завжди напоготів, –
    Лиш тільки мрійно мружиш очі
    Від плину дум і почуттів.
    Ти, друже, зовсім не змінився, –
    Поміж кав’ярень і пивниць
    Уважним поглядом мисливця
    Стріляєш мітко в молодиць.
    А я уже, усім на подив,
    Не поглядаю навсібіч, –
    То ж не скажу, коли виходив
    На полювання дивних стріч.
    Та що ми все про дріб’язкове,
    Про те де був і з ким бував,
    А про поезію ні слова,
    Немов нема до неї справ.
    Вона нас, Друже, подружила
    І поєднала, і змогла
    Обом додати віри й сили
    Із товщ натхнення джерела.
    І ти мені читаєш вірші,
    І я розказую свої –
    Про наші прикрощі найбільші,
    Про спільні радощі малі.
    Мабуть, змогли б цілодобово
    Судить про вірші та дівчат,
    Бо слів не бракне для розмови,
    Щоби мовчання проганять…
    13.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.02 23:39 ]
    Вересневе літо
    Все ще збереглося: сонечко яскраве,
    Печія-спекота сушить береги.
    Озеро сміється сяйвом величаво
    І лілеї – в танці злотнім навкруги.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Завмирає вечір у чарівнім гаї
    І шепоче тихо лагідні слова.
    Він мойого серця ласку зберігає,
    А воно, зраділе, ніжністю співа.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Де-не-де палають, багряніють віти,
    Осінь, ти – художник, вже іди, іди.
    Барвами чаруєш дивно, розмаїто,
    Та прошу – затримай мряку й холоди!

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    2.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  36. Ігор Терен - [ 2018.09.02 21:34 ]
    Утрачені перспективи
    Не так лякає небо крутія
    як, може, помогти йому бажає
    найти своє утрачене ім'я
    і не шукати вирію до раю.

    Такі уже закони житія,
    що кожен має те, чого немає,
    як мила наречена нічия
    або дощі нараяні у маї.

    Якби на перепутті у сезам
    не спокусився яблуком Адам,
    які плоди вкусили би онуки!?

    На Каїна не був би схожий Хам,
    а Мухамед не видумав іслам
    і не чекали б на пекельні муки.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Сонце Місяць - [ 2018.09.02 15:55 ]
    Осінній день (R. M. Rilke)
     
    Владарю, час. Вже літо відбулось
    У тінь сховавши сонячні кадрани
    овій вітрами долішнє тепло

    Звели плодам налитись по сам край
    вділи їм зо два дні з південним гартом
    примусь достиглі грона добирати
    останній цукор в тьмяний виноград

    Тепер безхатченко дім не збудує свій
    Тепер самітник більш ніким не званий
    З безсоння, книг, по довгім листуванні
    бродити по алеях піде він
    в поневірянні, в падолисті раннім




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  38. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:09 ]
    Замри на мить
    Життя дається люду задля чого –
    невже лише щоб черево набить?
    Аби здолати підтюпцем дорогу
    чи смакувати щастя і любить?!.

    Навіщо в світ приходимо цей грішний
    і знову, й знову так же грішимо?.
    Дивлюся збоку і буває смішно –
    у домовину вічно спішимо…

    І кожен риє сам собі могилу –
    хто жадністю, хто блудом чи слівцем…
    Поглянути на декого несила,
    як уявляє він себе співцем.

    Співає всяк про віру і свободу,
    про цінності духовні та добро,
    що славний рід не знає переводу,
    але ховає все ж своє нутро.

    Скінчається усе, усе минає…
    Не обманись у виключеннях ти.
    Замри на мить і полюбуйся раєм,
    вкуси смаку святої красоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:12 ]
    Спасибі друзям
    Навколо друзі – мов старе вино,
    йому десятки, а то й сотня, років;
    як вишивки яскраве полотно
    зі стразів, що зоріють на всі боки.

    Вина того іскристого бокал
    мені примхлива доля дарувала.
    Один – рубін, а інший мов опал,
    але вони – то суть всього загалу…

    Із тим бокалом йду шляхом своїм,
    роблю ковток як радісно й сутужно.
    За смак і колір вельми вдячний їм,
    спасибі щире вам за вашу дружбу!

    Усім спасибі: поряд хто в цей час,
    кого у колі зараз цім немає,
    а особливо тим – що від образ
    їх заздрість і досада розпирає.

    Останнім, як не дивно, вдячний теж,
    хоча й завжди тримали у напрузі.
    Не має булим моя дяка меж,
    що вчили цінувати справжніх друзів!

    02.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Василь Кузан - [ 2018.09.02 11:54 ]
    Про надії і строки
    Віктор Кучерук

    …Щоб сьогодні поміж нами
    Порожнечі не було, –
    Доторкнись до губ губами
    І зігрій сльози теплом.
    Поцілуй, неначе вперше, –
    Із надіями і в строк, –
    І відразу стане менше
    Насторожених думок.

    Про надії і строки
    (пародія)

    Без надії поцілунки,
    Як в яйці самий жовток.
    Хоч відгукуються лунко –
    В голові клубок думок.
    Вмиюсь теплими сльозами,
    Сліз гірких зроблю ковток…
    Доторкнешся лиш губами –
    Можу не спинитись в строк.
    Зникне раптом порожнеча
    Через двісті з лишнім днів –
    І радітиме малеча,
    Що я вчасно не зумів…

    02.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.02 11:31 ]
    Душа - в чеканні
    1

    Щаслива жінка, не красуня -
    а розпромінене лице.
    На тин схилилась бабця Дуня:
    "Куценька сукня... Де кільце?
    Де ухажор - отой заїжджий?
    Марнієш, сливко у соку..."...
    А обіцяв торік на Фіджі,
    зривав жоржини на скаку.

    2

    Жовтіє рай із кукурудзи.
    Шипшинку Єва рве на чай...
    Душа - в чеканні! Що їй глузи?
    Він шле щедротно "вибачай..."...

    Село. Хатина. Стеля, столик...
    Відбудувати б... жити тут!
    Штампує десь деталі Толик.
    Пахтять цигарка і мазут.

    3

    Скрегочуть коники... бджолино.
    Ряденця випрані. Четвер.
    Хлібинку випече - й полине...
    за блюдця вибалків, озер.



    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.09.02 10:38 ]
    Благодать
    Тепер моя жона без целюліту,
    Біля сапи ізвечора дріма.
    Поїду на роботу відпочити,
    Втомився від картоплі - сил нема.

    Забитий погріб, усмхнувся гордо,
    Кочу до клуні дині, кавуни.
    Загнала влада музу на городик,
    Пегасик обволочує лани.

    Одгарцював і сторч, і на колінах,
    У картопляних риючись ровах.
    На працю надихала Україна,
    Пирій, осот і злюща кропива.

    Не мучають безсоння і натхнення,
    На диво - навіть гамати не хо.
    Одне спасіння. - брага є скажена,
    Занюхую зеленим лопухом.

    Упав під тин, розслабилися нерви,
    Зникає дрож, ясніє голова.
    А осінь вже погрюкала у двері,
    Росою луг щоранку умива.

    02.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  43. Володимир Бойко - [ 2018.09.02 08:53 ]
    Тільки сам
    «Побудуйте мені
    Храм любові, високим до неба!» –

    Та ніхто ж не збудує –
    І навіть дарма не канюч.

    Адже щастя твого
    Окрім тебе, нікому не треба,
    Ані храму любові,
    Готовим для тебе «під ключ».

    Тільки сам ти зведеш
    Власний храм і палац і фортецю,
    І розпалиш вогонь,
    І наповниш оселю теплом.

    Так призначено всім,
    Так оддавна у світі ведеться
    На життєвій стезі,
    Що провадить між злом і добром.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  44. Віктор Кучерук - [ 2018.09.02 08:47 ]
    * * *
    Звільнившись вперше на світанні
    Від неспокійних дум і снів, –
    Живу, як діду притаманно,
    Хоч так учора не хотів.
    Поміряв тиск, вагу побачив,
    І, позіхаючи в рукав, –
    Уважно, поглядом ледачим,
    Порожнє ліжко обійняв.
    І тихне день, і вік мій никне,
    В тісній кімнаті, без пуття, –
    Гардини старості на вікнах
    Моє затьмарили життя…
    22.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  45. Василь Кузан - [ 2018.09.01 23:49 ]
    лезо літа вирізало острів
    ***
    лезо літа вирізало острів
    з жовтого окрайчика тепла
    потекла між листя позолота
    тягне плуга туга
    в небокрай

    пахне прілим листям і землею
    діти виростають
    як гриби
    спогади у кошика збираю
    бо любив

    загинає пальці невідомість
    і курчат вигулює
    стерня
    ясенами вперлися у небо
    дні що їх багато
    і нема

    гойдалка вигойдує проміння
    джерело зажурою дзюрчить
    дикими качками й журавлями
    до життя вигадую
    ключі

    01.09.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.09.01 20:07 ]
    Вистава
    Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
    На полі косить дід хазяйновитий.
    Мальвіна ж пише вірші. А П"єро
    Пішов коханцю дарувати квіти.

    Життя пливе в ніщо, стікає час,
    Немає ні любові, ані друзів.
    А поруч - молодечий мартопляс,
    Ростібує рука останній гудзик.

    У Ворсклі мавок-лоскотух нема,
    Усі в столиці - до ста літ пологи.
    Тортиллу тягне в пущу Дуремар,
    На старість звеселивсь - ні дня без оргій.

    Вставляю у панно останній пазл,
    Озвучую фінал в любовній мантрі:
    Маріонеток смиче Барабас,
    Ніс Буратіно догоря у ватрі.

    01.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  47. Володимир Дубровський - [ 2018.09.01 18:02 ]
    Без кохання
    Я кохаю тебе все життя
    А ти збайдужіла й не варта кохання.
    Але що поробиш, нема вороття
    І серцю не скажеш навіщо чекання.

    А розум мій каже, що час проминає
    Відходять в минуле роки молоді
    А те що малюю, того вже немає
    Ніколи й не було, приснилося в сні.

    Я вірив у те, що придумав колись
    Без мене не можеш ти жити,
    Але від любові пора відректись
    Не буду я більше любити…

    Не буду чекати від тебе нічого
    Ні слова хорошого, ні співчуття
    В душі я звернусь лиш тільки до Бога
    Я винен, караюсь , прошу каяття

    Я винен у тому , що вірив в кохання
    Що душу свою я віддав всю тобі
    А ти все не бачиш , не чуєш, не знаєш
    Чого це все варте мені…
    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2018.09.01 17:26 ]
    Зоологічне
    ***
    Иншої не маємо роботи.
    Ирій залишають журавлі.
    Чую за индиками жалі,
    иклами лякають бегемоти,
    чоколаду мало у болоті,
    і нема етеру ув селі.

    ***
    Розумаки! І куди вже далі!?
    У Содомі панікує Лот.
    З точки зору етики й моралі,
    поки осягаємо скрижалі,
    ми є найлютіші із істот.

    ***
    Не умію як умів донині
    оцінити жаб і журавлів.
    Жаль, немає, як зоїл хотів,
    у «Червоній книзі» України
    як і у граматиці – «жабів» .

    ***
    Кусають оси і собаки.
    Лікує вкушене краса.
    Жаліє скошене коса.
    А як боїшся залізяки,
    не зазирай у небеса.

    ***
    Не чекай свободи – ані завтра,
    ані у майбутньому, щодня,
    поки смолоскип нічної варти
    задуває, нації не варта,
    українофобська комашня.

    ***
    Є іще надійна мімікрія.
    У підпіллі, а не у бою
    оживає віра і надія...
    А вівсяна «зоотерапія»
    Юґи й К° угледіла змію.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.01 13:57 ]
    Погідно
    1

    Лубочно малює каскади асан,
    описує жіночки охи та ахи.
    Лиш літери-букви... Шукаю екран.
    Жаліти чи заздрити? От бідолаха...

    Запевнює: "Я - ого-го!.. Йду в піке..."...
    Пахтіє цибулею, салом - від вірша.
    Поставлю між нами гінкий турнікет,
    без автора штибу такого - не гірше.

    2

    Три музи, три стежки... Три віяла. Сон.
    Словесні скарби шерехтіють, погідно.
    Наснився красивий смаглявець Ясон.
    І берег дивочний, напевно, Колхіди...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2018.09.01 12:50 ]
    На порозі осені

    Скінчилося жарке південне літо,
    радіємо осінній цій порі.
    Ідуть насилу в школу знову діти,
    несуть у ранцях перші букварі…

    Серпнева вочевидь спадає спека,
    вже лагідніше сонце погляда.
    До хуги з лютовіями далеко
    і кучугури снігу – не біда.

    Ще вдосталь часу до дзвінких морозів,
    це станеться, як листя опаде.
    Яскрава осінь нині на порозі,
    в чарівну казку вересень веде!

    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   446   447   448   449   450   451   452   453   454   ...   1847