ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:29 ]
    Прірва
    Уже прийшла пора прощатись,
    Хоча життя навкруг вирує.
    Але до кого нам звертатись?
    Ніхто і крик наш не почує.

    Постала прірва перед нами,
    Куди усе живе щезає:
    Ведуть у інший світ дороги
    І звідти вороття немає.

    Спливає час де щось робили,
    Вже розумієм - треба відійти.
    Але допоки залишились сили,
    Тут прагнемо примарної мети....
    17/11/2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:33 ]
    * * *
    Як умру, то поховайте,
    Де мiсце знайдеться.
    Не журiться, поминайте,
    То й менi iкнетсься.

    Та не довго я iкати
    У трунi там буду,
    Почну швидко зiтлiвати:
    Не святi ж ми... Люди.

    Буду тлiти в домовинi
    Хоч не пив, трудився.
    Усякого я вже бачив
    Та дуже втомився.

    А вас я тут залишаю,
    Живiть поки сила.
    Та найкращого бажаю,
    Хоч всiх жде могила.

    Оце тiльки я не знаю:
    Що з душею буде?
    Як не вознесуть до раю,
    Що, пiде мiж люди?

    Адже не такий я грiшний,
    Щоб в пеклі горiти.
    Може й вирiшить Всевишнiй
    Тут душу лишити...

    А iще не розумiю:
    Що знаю, де дiти?
    В домовині ж непотрiбно
    Щось знати та вмiти.

    Дуже менi не хочеться
    Щоб знання зiтлiли,
    Треба людям все вiддати
    Поки трохи сили.

    Може таку думку маю,
    Що й нiхто не знає...
    Хочу щоби не пропала,
    Коли я сконаю...

    Та вже якось воно буде,
    Ви ж до справ вертайтесь.
    Як умру, то поховайте,
    Теж у путь збирайтесь.
    29/03/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:49 ]
    In memoriam
    Навiщо жив - не зрозумiв:
    Був по свiтах, трудивсь, любив..
    Чогось досяг, вже й сил не мав,
    Де щезло все, що вiн лиш знав?
    (з росiйської) 12/9/2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Федір Трох - [ 2017.12.25 02:05 ]
    Думи мої...
    Думи мої, де пропали?
    Голова пустая...
    Комусь горе було з вами,
    Я ж - думок не маю.

    Завжди знати все хотiв
    I старанно вчився,
    Та мало що розумiв,
    Дурнем залишився.

    Якби були думки гарнi,
    Став би їх збирати,
    Ну а потiм на паперi
    Все змiг записати.

    Тодi б знав що говорити,
    Чому всiх навчати,
    Не тинявся би по свiті,
    Був би коло хати.

    Як думок своїх не маю,
    Важко менi жити,
    Адже зовсiм я не знаю,
    Що та як робити.

    Безталанна моя доля,
    Голова пустая...
    Як бур’ян я серед поля,
    Думи де? Немає ...
    18/04/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:16 ]
    * * *
    У кожного своя доля:
    В когось шлях широкий,
    Кому стежка серед поля,
    А хто - в яр глибокий.

    Куда ведуть тi дороги?
    По Землi кружляють...
    Iдуть усi, сильнi й вбогi,
    А куди, не знають...

    Як у нього путь скiнчиться
    Нiхто теж не знає,
    Коли довелось родиться
    Кожен десь й сконає.

    Солнце свiтить, чи дощ iде,
    Вiтри налiтають,
    Один бiжить, другий ледь йде -
    Всi вперед бажають.

    Он той швидко вгору лiзе,
    Потiм вниз зiрветься,
    Хтось поважно так крокує,
    Нiде не спiткнеться.

    А той ледве-ледве суне,
    Жити сил не має,
    Але ж довго-довго бреде,
    Нiяк не сконає...

    Батьки нас у путь послали,
    Десь той шлях скiнчиться,
    Що ми за життя зробили
    Нащадкам лишиться.
    6/08/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:11 ]
    * * *
    Струмок дзюрчить, кущі хитаються,
    В калюжі сонце відбивається,
    А зорі лиш вночі з’являються.
    Де не поглянь, щось відбувається...

    Метелик тут, там щось зривається,
    Співають, або десь хтось лається,
    То тиша, то щось починається:
    Чомусь усе навкруг міняється...

    Чого наш світ не заспокоїться?
    Нащо все те, що в ньому коїться?
    Адже вмить зникне та забудеться,
    Щоб Час позначить лиш відбудеться...
    23/09/2004


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:10 ]
    * * *
    Живе по світі всяка твар:
    Собака, риба, чи комар.
    І кожне далі хоче жить,
    Щоб сонце бачить, воду пить.

    Хто нору, хто гніздо лаштує -
    Нащадків до життя готує.
    Гризуться, любляться, страждають,
    Живуть нащо і не питають.

    Росте й цвіте все навкруги:
    Ось мох й дерева, там луги.
    Насіння треба залишить,
    Щоб навесні знов зеленіть.

    І люди хочуть довго жити,
    Майбутнє бачить, щось зробити,
    Коли дітей у світ пускають,
    Про себе пам’ять залишають.

    Змогли багато зразуміти,
    Навколо себе все змінити.
    Ті моляться, ті світ вивчають,
    Але де ціль життя не знають...
    17/11/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 22:20 ]
    Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
    Аж два тисячоліття лилась кров
    і якось не додумались раніше
    у вірі об'єднати найсвятіше,
    роз’єднуючи мафії церков.

    Запахло миром, ладаном... Кадило
    чадіє по самісінькі Курили.
    «Окурок» наступає на війну.
    Язичники повірили! Ярило
    викурює із храму сатану.

                                  ІІ
    Росія чує українські вісті.
    У неї є мироточивий план.
    У каганаті точать ятаган.
    Союзна інквізиція на місці.
    Попереду у церкві атеїсти,
    які учора нищили мирян.

                                  ІІІ
    Стоять за православіє невірні.
    Католики сидять, а на вечірні
    намазують кутю. Лежить Коран.
    Очікують своє євангелісти...

    А де усі актори і солісти,
    які уже не вірять у Майдан?

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 17:07 ]
    Одне із двох
    Зоїла укусила муха.
    Ну,.. іноді буває –
    або йому заклало вуха,
    або недочуває.

    Або ся зачесали п'яді
    на голі «ягодиці»,
    або оса на носі сяде,
    то і її – по пиці.

    Або шанує даму серця,
    а не її обнову,
    або перебирає перцю
    і не шанує мову.

    Або Іуда спокушає,
    або кусати мусить,
    коли смаку не почуває,
    аж поки не укусить.

    А далі що? Мені байдуже.
    Нехай у піку вуйку
    здіймає бурю у калюжі
    і надуває бульку.

    Але лишається надія,
    якщо уріжу дуба,
    то хай отрута ейфорії
    йому лікує зуба.

                                          24.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 17:00 ]
    Пора?
    Ось-ось закінчаться труди
    Стило і зошит - на поличку!
    Іду оглянути сади,
    Чи плодоносять щепи-дички.

    Геть пагін вигнутий, кривий!
    Під ніж похняблені віршата!
    Все ловко, чисто, без черви -
    На часі людям дарувати.

    Який яскравий аромат!
    Сміється сонце зі сторінки!
    Пахтять сатира, гумор, жарт -
    Від сльозотечі кращі ліки.

    Якщо заснув, чи охолов,
    Замучили чуттєві гами -
    Бери сонети про любов:
    Меди, божественні бальзами.

    А ось тривожний обертон -
    У бій труба військова кличе.
    Пробитий кулею жетон,
    Із ворогом кривава січа...

    А ці - про піднебесний храм,
    Про Сина Божого й Іуду.
    Болить душа? Газель віддам.
    Смакуй - увіруєш у чудо.

    Натхнення море. Не щеза.
    Пегаси обривають віжки.
    Рвонули знову в небеса.
    А, мо, пора верстати книжку?

    24.12.2017р.

    Газе́ль — ліричний вірш.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 12:46 ]
    А, може?
    На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
    Під Парнасом невдаха чалапа.
    Ти - мені, я - тобі. От і весь літпоцес.
    Хочте здобичі? Суньте у лапу.

    Де потрібно - прогнись, воскури фіміам,
    Ляж у ліжко, поплескай в долоні.
    Бачиш премію, йолопе? Хочеш "гам-гам"?
    Запишися хутчій в епігони.

    У Європі в пошані - тираж, меценат,
    Читачі визначають найкращих.
    А у нас все журі - біля царських палат,
    На відкатах вгодовує пащі.

    Стати в чергу? Просити й собі мідяка?
    Та не досить нахабства і сприту.
    Догризають шакали м'ясце з кістяка:
    Солов'ю тут нема що робити.

    24.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (11)


  12. Василь Мартинюк - [ 2017.12.24 11:02 ]
    Засіваймо ще землю…

    Проминають і літа і весни,
    І натомлене болем життя.
    І ніщо, як Христос, не воскресне,
    Все відійде колись в небуття.

    Та здаватись не маємо права
    До кінця не пройшовши путі,
    Для нащадків залишивши справи,
    Незакінчені в цьому житті.

    Засіваймо ще землю щоб літом
    Золоті в ній дозріли жита.
    Що би тішилась сонячним світлом
    В небесах наша Сотня Свята.

    Ще будуймо розвалені стіни,
    Поки є і можливість і час.
    Захищаймо свою Україну
    Для нащадків у спадок від нас.

    Вже минуле для нас не досяжне,
    Лиш майбутнє надію несЕ.
    Люди, будьмо сміливі й відважні,
    І зробім для майбутнього все.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Вовк - [ 2017.12.24 09:07 ]
    "На відстані любові за пів кроку..."
    На відстані Любові, за пів кроку,
    наближення Різдва, Нового року –
    на відстані просвітлених облич,
    крізь темряву трагічних протиріч –
    пливемо за рікою, за рікою ...
    Збентежені, ми прагнем супокою,
    гармонії, духовності ... д а р м а ...

    ... Та в утворі віконних шиб Зима
    нас видивом різдвяних днів чарує –
    на покуті кутя хмільна парує,
    медами розтікається у світ ...

    ... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
    м е н і ... й о м у ... і нашому д и т я т і –
    пошли лише любові й б л а г о д а т і,
    примирення з земним буттям ... Утрьох
    відчуєм купно: проміж нами Б о г –
    нас мироносить і благословляє –


    на небі з і р к а мерехтливо сяє,
    провадить в ясла Божеє Дитя –

    народжуються наші почуття
    із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...

    Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
    земних утіх і райських насолод,
    принад, спокус, невтолених свобод,
    що годі передати все у с л о в і.

    ... І все ж таки, н а й в и щ и й скарб Л ю б о в і
    не кожен з нас зуміє розпізнать!..

    ... Йде світом Коляда, небесна рать
    усе нечисте викропить водою ...


    Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
    з надією: народжується день!

    ... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
    Вітай мене н е л о ж н и м и устами :
    “Христос рождається, кохана ...”

    ... Дзень-дзелень ...

    (Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ". - Львів:Каменяр,2013)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  14. Козак Дума - [ 2017.12.24 09:40 ]
    Розмови з тишею
    Із тишею ми мовчазні розмови
    ведем у ці зимові вечори,
    та пам’ять повертає знову й знову
    в далекі дні щасливої пори.

    Пригадую твої бездонні очі
    і посмішку веселу на вустах,
    а тиша про любов мені шепоче…
    Ну, зовсім підла загубила страх!

    Ось нічка розпустила темні крила,
    зірок парад на чорному рядні,
    і відірвати погляду несила…
    Чому приємно й затишно мені?

    Цікава співбесідниця ця тиша,
    а спомин душу лагідно ятрить.
    Життя само нову сторінку пише,
    та інколи й минувшиною снить…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  15. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:30 ]
    Дніпро
    Ревів й стогнав Дніпро колись,
    Вірші розповідають,
    А зараз греблі зіп’ялись,
    Що річці заважають.

    Дніпро тепер широкий став,
    Як птах перелітає?
    А там, де вітер хвилі гнав,
    Вода лиш зацвітає.

    Де Либідь бігла до Дніпра,
    Канаву там зробили.
    Весь бруд вона тепер збира,
    Ми все занапастили.

    Заводи скрізь тепер димлять,
    Де луки зеленіли.
    Десну та Прип’ять щоб згубить,
    Ми атом розтрощили!

    Та попри все, тече Дніпро:
    Струмки й річки збирає.
    До моря! Так завжди було,
    Дніпро нас всіх єднає.
    21/09/ 2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:23 ]
    * * *
    На Січі дуб. Під ним, напевне,
    Хтось з пращурів моїх бував.
    Як згинув? Слід чи залишився?
    Що про нащадків уявляв?

    Тепер вздовж берега заводи,
    Де Святослав колись сконав...
    Змінилось все: діброви щезли,
    Ланами степ широкий став.

    Віки пройдуть... І що тут буде?
    Те, що є зараз, відійде:
    Нові споруди, інші люди,
    Лише Дніпро не пропаде!
    30/09/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:33 ]
    * * *
    Степи, гаї, старі могили,
    Блакить у небі й золото ланів:
    Тут різнії народи жили,
    Тепер для нас цей край зацвів.

    Колись тут скіфи кочували,
    Немало й інших осідало,
    Щось будували, воювали:
    Але все те кудись зникало...

    Було... Та й відійшло воно,
    Старі могили залишились,
    Усе пропало вже давно,
    А потім ми отут з'явились...

    Як після нас? Хтось інший буде?
    Що ми створили пропаде?
    Але ж повік не щезнуть люди
    Де небо й поле золоте!
    5/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Домінік Арфіст - [ 2017.12.23 23:44 ]
    останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
    бабусю-богомолицю устріти
    якої ви не бачили… простіть
    що не зумів уберегти тепло
    у довгі зими нашого нагір’я
    усі байки родинного повір’я
    я розказав… там раю не було…
    там грецька… польська... караїмська кров
    із українською влили́сь у ваші вени…
    зробилася основою основ
    крилата мова… лад її пісенний
    пронизує таким серцебиттям
    такою тугою возносить душу вгору
    такою радістю осяює життя
    небесний голос янгольського хору…
    співайте, діти… крізь гірку сльозу…
    коли німі вуста запрагнуть слова…
    вплітайтеся у колос і лозу…
    вас вирятує і освятить – Мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  19. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:21 ]
    Час змін
    Вирує світ... Щось змінює народи
    Як по суботі гамірний Майдан:
    Хто прагне щастя, хто свободи,
    А поряд безлад й тисячі оман...

    Та ще й війна з "сусідом-братом",
    Століття вже такого не було:
    Тепер стоїть він супостатом
    Життя нас кров'ю розвело...

    Сутужно нам і далі буде...
    Розруха й злість.. Та плач стоїть..
    Борімось браття, ми-ж бо дома:
    Як вистоїм, то будем жить!

    Старі порядки вже зламали,
    А нове ще не проросло:
    Трудитись треба, адже знали,
    Що "поля за Майданом не було"....
    31/7/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:40 ]
    * * *
    Отчизну славім! Ще не вмерла:
    Є в полі й небі кольори,
    Пісні не всі переспівали,
    Кобзар ще дивиться згори...

    Ми патріоти! Поки є дібрави,
    Горілка, сало й пампушки.
    Жили, живем і будем жити,
    Хоть натерпілись за віки...

    Страждань багато! Від моголів,
    Князів, царів й секретарів.
    Косили війни та голодомори,
    В Чорнобилі полин згорів...

    Прокинься ненько! Дотерпілась,
    Нічого майже не лишилось...
    Прибрати треба те лайно,
    Що зараз зверху опинилось.

    Надіймося! На славу й волю,
    Багатство й розум щоб зійшлись.
    Трудімося! То краща доля
    Нащадкам буде тут колись.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:30 ]
    * * *
    Нема переводу козацькому роду,
    Хоч всяких напастей було.
    Пережили, стерпіли всі негоди
    Та знов нещастя принесло.

    Знялася буря. Усе навкруг ламає,
    В час змін нам випадає жить.
    Імла, а шляху ми не знаєм,
    Куди все йде не можем уявить.

    На двох – три гетьмани. Руїна,
    Роз’єднані вже сотні літ.
    Як чайка при дорозі Україна,
    По всіх світах наш цвіт.

    Колись й ми згинем. Як прадавні гуни,
    Ніщо не може вічно існувать.
    Усе відходить... Пропадуть й могили,
    Хтось інший буде щось тут будувать.

    Але допоки нам Господь дав сили,
    То треба йти: трудитись і любить,
    Дітей плекать та хліб ростити,
    В своїм блакитно-жовтім краї жить.
    01/02/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:19 ]
    * * *
    Не буває, щоб хтось ідеальний,
    Досконалий мов куля більярдна,
    Бо творив нас не Бог, а Природа -
    Ми химерна та хтива порода...

    Не буває сім'ї без роздраю
    Щоб у щасті завжди та покої,
    Бо живемо-ж далеко від раю -
    Кожна хата з своєю бідою...

    Не буває, щоб в місті, в державі
    Все у злагоді, мирі та славі:
    Розумніший - хто зверху - ворує,
    Ну а знизу сірота бунтує...

    Не бува, щоб братерські народи -
    Всі колись, десь й чомусь воювли...
    Кожен хоче собі лиш свободи,
    А тому кров чужу проливали...

    Все життя у борні проминає,
    Не буває гармонії в світі:
    Кожна мить щось рождає й ламає,
    Тут не рай - на землі маєм жити...
    19/9/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:21 ]
    Геть - money
    Першим хитрий Льоня був,
    Але термін не відбув.
    Небагато він накрав,
    Адже мав лиш “те, що мав”.

    Другим також Льоня став,
    Років з десять царював.
    Що будуємо не знав,
    Лиш себе не забував…

    Далі Вітю обирали,
    Але котрого не знали.
    Хуліган й бугалтер йшли,
    До Майдану довели.

    Так у нас бугалтер став
    І руками він не крав.
    Щось робить теж не старався,
    Все на когось зобижався.

    Зараз все занепадає,
    Знов кого обрать не знаєм:
    Юлю, Вітю-хулігана,
    Інших з того ж балагана...

    Юля вміє розмовляти,
    Хоче все поприбирати:
    Що собі, що нам лишить,
    Неможливо зрозуміть...

    Вітя-ж мало розмовляє,
    Кулаками лиш махає.
    Якби трохи більше знав,
    Ефективно б керував...

    Хто нам кращий? Що робить?
    Як життя своє змінить?
    Ми куди іти не знаєм
    І за це усі страждаєм.

    Щоби чільника обрать,
    То мету потрібно мать:
    Гетьмани тоді ведуть,
    Як усі до цілі йдуть.
    9/06/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:08 ]
    Тля
    Три Льонi керували нами:
    Iллiч - герой та ветеран -
    Водив кришлатими бровами,
    У коммунiзм вiв - на таран.

    Макарович був iдеолог,
    Вiн навiть в шахи трохи грав
    На п'янцi в хащi бiлоруськiй
    Для нас державу заснував.

    Данилич, бля, у карти грав,
    Про ракети ще спiвав -
    Будувати щось не вмiв,
    Олiгархiв наплодив.

    Потiм Вiтi керували
    Їх Майданом обирали
    Вiтю-зека щоб прогнать
    До кровi прийшлось стоять

    Що час далi жде не знаю,
    Зараз же не уявляю:
    До яких пiр оця тля
    Керувать в нас буде, бля??
    (з росiйської) 10/4/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2017.12.23 19:50 ]
    Олжа
    Я стільки часу присвятив брехні –
    у пил напевно вистачило б стерти!
    Але вона, на жаль гіркий мені,
    і далі звідусюди лізе вперто…

    Вигадниця така, хоч сядь і плач,
    личин її ніза́що не злічити,
    а прудконога – носиться ускач
    і силується цноті всіх учити!

    Найповново́дніший із ви́гадок потік
    останнім часом – зазвичай реклама.
    Утрачено тим побрехенькам лік,
    то як офшорам матінка-Панама…

    За нею суне обіцянок сонм
    чиновників, діля́г і депутатів.
    Огидним уявляється те сном,
    не полічити підлості трактатів…

    Включають до любовного меню
    усе частіше ті інгредієнти.
    Велика є підозра на брехню –
    як чуєш, що кохатиме до смерти!.

    Що ракова пухлина організм,
    олжа́ суспільство нині підкорила –
    страшніше лише правовий садизм.
    Вона найкращим підтинає крила!

    Нікого і ні в чому не виню,
    я просто щиро не люблю брехню!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Сергій Гупало - [ 2017.12.23 19:05 ]
    Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
    Але босота, біднота
    Поцілять зором у кишеню.

    Для багатьох це – прецедент,
    Утаємниченості зброя.
    Аж ось іде кореспондент –
    Тебе опише, як героя.

    По тому – спробуй доведи,
    Що маєш іншу, власну, правду.
    Сидиш у тіні лободи.
    І знову схожий на принаду.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  27. Ночі Вітер - [ 2017.12.23 18:53 ]
    Между...
    Между слов и между чисел,
    Между солнцем и дождём,
    Мокрый весь, касаясь высей,
    Ангел мой скрипит крылом...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (9)


  28. Любов Бенедишин - [ 2017.12.23 17:20 ]
    Тайна Різдва
    Тяжка хода. Од смутку - сиво.
    Хай небезпека даленіє...
    "Ще потерпи, Пречиста Діво.
    Сьогодні світ весь при надії".

    - Отут і будем ночувати...

    ...Зоря розчулено заблима.
    Озветься криком Немовляти
    Блаженна Тайна за дверима.

    Сніжком до ранку все притрусить:
    Сліди, узбіч краї парчеві.

    ...Новонароджений Ісусик
    У сні всміхається Отцеві.

    23.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  29. Світлана Ковальчук - [ 2017.12.23 16:20 ]
    Ця зима, крихка і полохлива
    Ця зима, крихка і полохлива,
    натривожить, назсипає дива,
    подмухами обрії розпише,
    подмухами, помислами…
    Тиша...
    Ця зима, легка й така ж вродлива,
    як і ти…
    Ці очі, погляд, сниво…
    Одійде картинно і сніжинно,
    а мені…
    Мені воно причинно…
    наче душу знов заворожило
    доторками, пальчиками, дивом,
    маревом гостинного кохання.

    Сніг оцей, хвилинно-візуальний,
    що його домислити несила…
    Чи було? Намріялося? Снила?



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  30. Павло ГайНижник - [ 2017.12.23 13:36 ]
    ВЕЛИКА ГОДИНА
    ВЕЛИКА ГОДИНА

    Велика година – нескорених мить!
    На Поступу крилах зліта́ нова Днина,
    У гарті розвою німіє блакить
    І спалахом голосу рве вись Дитина,
    Аби неофітів збудити й зродить
    Міць Духу у зрив. Упа́де зернина,
    Що з темені сяйво із Знань заіскрить
    Промінням світанку часів і Людина
    Зоре́ю природу Буття осінить.
    Із Думки і Чину воскресне Нови́на
    Й епоха Героїв й Творців засурмить:
    Зача́лася в світі новітня Родина!

    Павло Гай-Нижник
    23 грудня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Руслан Лиськов - [ 2017.12.23 12:59 ]
    Адамів плач
    Ти тихе небо над полями коло дому,
    Самотня стежка коло древньоі верби.
    Тебе шукаю, наче щастя, наче втому,
    У втомі тій відраду серцю від журби.

    В очах людей, вечірніх вікнах, у смерканні,
    У мерехтінні вогника в руках.
    Тебе шукаю навіть у чеканні,
    Між кроком серця, у зітханні на вустах.

    Ти подих птаха, ти промінчик полудневий.
    Скажи, прошепочи своє ім'я.
    Моя весна, мій дощик березневий,
    Моя надія і любов моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.23 12:03 ]
    Час метання дисків
    1
    Повзуча мімікрія - мов чума.
    Правдивець ухилився, хитре око...
    "Будь як усі..." - нарадила кума.
    Накинута дірява поволока.

    Вбивай, живи...
    ...тіп-топ... тіп-топ... тік -так...
    За тебе думав пан, йому видніше...
    Тікає непоступливий свояк.
    А ти перефарбовуй форт і нішу.

    Розвалений старий ілюзіон.
    Екран кіптявий, цербери далеко.
    Сприймай війну за лячний напівсон.
    Ще цівка Часу б'є в модерні глеки.

    Наобіцяли щасне відплиття.
    Погоничі штовхають на платформи
    Під наративне "забувай... затям...".
    І безголосся не хвороба - норма.

    2
    Спиняв навалу пращур... печі клав...
    Печаль висока, спечно, голубаво.
    І ні ковчега в полі, ні весла...
    Маріє Пресвята, спаси нас... аве...

    3
    Непопулярно думати, авжеж.
    У натовпі формується ідея.
    Виводять шавок, левів на манеж...
    Жорстоко мстяться кинуті медеї.

    Танечниці обходять черепи.
    Баляси... безголів'я... дим... афіші...
    Баласти-пересвідчення топи,
    Метання дисків споглядай із ніші.

    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 11:41 ]
    Біла пані

    В білій тузі земелька остила,
    Сіра позолота річку вкрила.
    Закружляла біла пані в танці,
    Вже немає більше осінь шансів.

    Все довкола стихло непорушно,
    Бо холодна красота бездушна.
    Так без сонця сумно в ріднім краю,
    Що без жалю туга серце крає.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  35. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 10:17 ]
    Шила мати доні нову льолю…

    Шила мати доні нову льолю,
    Вишивала мати доні долю.
    Клала полотенце на долоню,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Шепотіли губи знову й знову,
    Вишивала квітку калинову.
    А калина білим цвітом квітла,
    Що би доля доні була світла.

    Матінка над льолею хилилась,
    Матінка над льолею молилась.
    Шепотіли губи без зупинку,
    А з очей котилася сльозинка.

    Вишивала мати думу тихо,
    Щоби обходило доню лихо.
    Вишивала мати в небі зорі,
    Вишивала мати квіти в полі.

    Поцілунки на сорочку лляла,
    Льолю до серденька притуляла.
    Шила мати доні нову льолю,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:59 ]
    * * *
    Шануймо суржик! Рідна мова,
    Колись ми з нею виростали -
    Хоча вона й не гонорова,
    Але ж ми іншої не мали.

    Батьки сучасного хотіли,
    Та знань у них не вистачало,
    То й говорили як уміли -
    Адже коріння їх тримало.

    Нащадки суржик не сприймають
    Щось кострубате, без традицій.
    Вони вже й інші мови знають -
    Старе ж дідам хай залишиться...

    Нас зараз кращого навчають,
    Та нашу сутність не змінити:
    Усі дитинство пам'ятають -
    То й будем "ШО" ми говорити!
    16/1/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:32 ]
    Рукописи не горять!
    Так, рукописи не горять!
    У морі паперовому зникають...
    Розтануть там і вірш, і фоліант,
    Найкращі сторінки там пропадають.

    Бувальщини з сідої давнини
    Людей сьогодні не вражають,
    Хоч кожну мить, все навкруги,
    Талмуди стародавні визначають.

    Пишіть! Хоча ніхто і не читає,
    Ніщо без сліду тут не пропаде:
    Майбутнє із рядків тих виникає,
    Які давно вже невідомо де...

    Шукайте! Бо нічого ж не зникає:
    Відкрили ви - колись оте знайдуть.
    Усе нове застосування має,
    Iнакше якось лиш назвуть...

    Творіть! Та не втрачайте віри,
    Бо рукописи ж не горять!
    Слова, ідеї зникнуть десь у вирі,
    А є лише Знання суцільний ряд ...
    (з російської) 10/12/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Іван Потьомкін - [ 2017.12.22 22:54 ]
    ***

    Вбивці мої іще хропуть,
    коли удосвіта іду я на роботу,
    ще за підкладкою їхніх піджаків
    ножі наточені до смерті причаїлись.
    Ще без шахідів, що в напівдрімоті
    дівчаток обіймають на тім світі,
    пристрої до вибуху не підключено.
    Ще руки підлітків розкидано на подушках,
    а не стискають ненависно каміння,
    з рогатки в голову не цілять...
    ...Не сплять лиш ті, хто чвари безнастану сіє,
    від імені Аллаха смерть благословляє.
    ...Не сплять і ті молодики,хто захища мене,
    коли рожевий ранок переходить в днину,
    хто мир оберіга в Єрусалимі.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  39. Ольга Паучек - [ 2017.12.22 19:09 ]
    .... саме такого...
    Солодкий щем осяяв душу
    І стрепенулись крила вій...
    Невже повік любити мушу
    Суворо-грізний погляд твій,

    Сухі уста мовчазно-вперті,
    Скупі на слово й похвалу...
    І серце... глибоко-відверте...
    Саме такого я люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.12.22 15:54 ]
    Це - любов!
    Хай падає правда як ніж гільйотини,
    Хай істини золото крапле з пера.
    Кохання - це праця. Щодня, щогодини.
    Віршоване щастя - це нонсенс, мара.

    Слова водоспадами ллються в сувої,
    Болотяну мавку рисує маляр.
    Кохання - це бій. Ти - фортеця, я - воїн.
    Зривається прапор - м'який пеньюар.

    На сцені актори, паяци, артисти,
    Ромео й джульєтти - за гріш балаган.
    Кохання - дует. Тільки два вокалісти.
    Нуртує в глибинах чуттів океан.

    У темінь крокує змаліла амеба,
    Голодна повія шепоче:- Плати!
    Кохання - довіра. Боятись не треба:
    Пощербиться зрада об честі щити.

    р.s:
    І карії очі, і чорнії брови -
    Це кара Господня, жахи, КеГеБе.
    Ребро із грудини поцупив Єгова,
    А нині це жінка. Під боком сопе.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (5)


  41. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  42. Козак Дума - [ 2017.12.22 09:14 ]
    Сонцеворот
    Настав нарешті справжній новий рік
    і знову на додаток день пішов.
    У давнину було так, з віку в вік.
    Саме сьогодні Новий рік прийшов!

    Сонцестояння зимнє – древнє свято,
    сьогодні найкоротший року день.
    Хай щастя наповняє вашу хату,
    дарує радість і вінок пісень.

    Колядки хай сьогодні вас вітають,
    добробут стане міцно на поріг.
    Пшеницею і житом засівають,
    щоб виріс щедрий і смачний пиріг!

    Історію нам треба пригадати,
    коріння предків наших, трударів,
    яку розповідали мама й тато,
    і Новий рік стрічати на зорі!

    Прийміть від серця щирі привітання
    у день зимового сонцестояння!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (10)


  44. Василь Мартинюк - [ 2017.12.21 18:13 ]
    Понад полем…

    Понад полем, понад полем – гаєм,
    Полетіла думка в даль безкраю,
    Лиш тихесенько торкнулася крилом
    До хмарини що біліє над селом.

    Угорі між хмарами і небом
    Знаєш, світ малий мені без тебе.
    За тією хмаркою – завією
    Вслід летить душа моя замріяна.

    Ти несеш для мене мрії нові,
    Там де ти горять вогні кленові.
    Там де ти земля палає барвами,
    А без тебе мрії стануть марними.

    Ти душі необяснима сила,
    Ти несеш для мого серця крила.
    Здалини всміхнись мені кохана.
    Світ з тобою - квіточка весняна,


    Парище.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Любов Бенедишин - [ 2017.12.21 17:43 ]
    ***
    До Суду Страшного
    від осуду –
    мінус-плюс…

    – Люблю Тебе так,
    милий Господи,
    аж боюсь
    образити, вразити, зрадити,
    відректись…

    – Ще півень запіє три рази.
    Ти
    помолись…

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.12.21 10:12 ]
    Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
    Народ бажає єв і казанов,
    Альковів, мусі-пусів і гаремів.

    Аби по сторінках текла сльоза
    І в космос долітав сердечний гуркіт.
    Щоб тицяла молодка гарбуза
    І читачі заламували руки.

    Таких поез довкола сотні скирт,
    Зліпилися в один глевкий вареник.
    А в мене, що не вірш - то лабіринт:
    Сиди і думай, що сказав письменник.

    Рука малює злющого слона,
    Могутня бивня настромля кокоса,
    Та на коліна всілася жона,
    Цицьками настовбурчилася в носа.

    Не думав, що вигинистий задок
    Цікавитиме у моєму віці.
    А на папір уже стрибнув рядок:
    Гаразд, шановні, напишу про циці.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  47. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.21 10:32 ]
    Живи, село!
    А на долині пасуться корови,
    Водицю з маленької річечки п"ють,
    А значить село виживає потроху,
    Тут люди працюють, кохають, живуть.

    Та долі єднають, народжують діток,
    Вирощують хліб та плекають сади.
    Бо тут навіть сонце яскравіше світить,
    Всміхається місяць з-за хмар молодий.

    Повітря тут свіже, настояне влітку
    На травах цілющих.Ти тільки вдихни -
    Погане забудеться все на хвилинку,
    Немов би потрапив у рай неземний.

    Тут айстри та мальви квітують на грядках
    І сяють зірками ще на рушниках,
    В селі ж є хати, що усі в вишиванках,
    Хвала господиням, їх вмілим рукам.

    Бо бережуть тут традиції давні,
    Примножують славу дідів та батьків,
    Передають все надбання нащадкам.
    Живи ж бо, село ти во віки віків!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2017.12.21 10:32 ]
    На дорозі чи роздоріжжі?
    Іще один спливає рік,
    мелькнув на горизонті фініш.
    Розчаруванням втратив лік
    і ти нічому вже не віриш?
    Черговий утікає рік…

    Куди летить він, рік старий?
    Туди, де жде нас вічний спокій,
    над кладовищем наших мрій
    де сум клубочиться глибокий?
    Чом так спішить цей рік старий?..

    Що нас чекає в році новім?
    Відсутність плану і мети
    та пустота в своїй основі,
    а ще – палаючі мости?
    Ми що, на іншім боці знову?!.

    І скільки буде ще тих рік,
    тих переправ і тих майданів?
    Ми вийдемо колись на пік
    чи так і втонемо в обмані?
    На що Всевишній нас прирік?..

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Сонце Місяць - [ 2017.12.21 06:01 ]
    Зимовий квартет
     
     #st.antonymus
     
    Був неспритним таким & лишився
    анічого не маючи проти
    хай іззовні як лох чи шістка
    у чуттях безперечний джокер
    на жнивах де циганки й намиста
    а поети віршують долю
     
    з очевидного змісту чи звістки в
    кольори & відтінки болю
    ще стрічаючи одновірців
    хто не спився ані збожеволів
    потикався від міста до міста
    розбиваючи душу поволі
     
    & тривали зірки пломенисті
    розповиті вечірньою млою
    над нетребним усім особистим
    не нав’язуючись із любов’ю
     
     
     
     #зміс
     
    міст через річку хоч її нема
    не аналогія у жоднім разі притча
    ніяк не розпач ані відчай
    у чим різниця пíтьма чи пітьмá
     
    сурма зими сурдинніше & зліше
    відлуння від імен поховані в снива
    найменша з милостей бува
    когось врятує не питай навіщо
     
    сурмить крізь їхній жах & їх тіла
    стосунки анічим не сенсаційні
    крізь мрії грішні вірші депресивніш
    чиє собаче ~ діло тлін ~ дотла
     
    банальщина брутальна зокрема
    поля що поглинають кладовища
    сніги у місті ніби як мости що
    через річки хоча їх і нема
     
     
     
     #фронтир
     
    наркотична брехня
    & терор
    будь пильним
    утримуй місце
    допоки все тихо
    забезпечуй комфорт
    хоч би як
    об’єктивність відстань
     
    шторми незабаром
    & комільфо
    блискавиці
    в їхніх зіницях
     
    якщо ти впадеш
    не дізна ніхто
    ніхто ж
    не вернеться звідси
     
     
     
     #bonafidæ
     
    діалектика ти & я
    між сувоями суми сумарум
    міцно скручена що сигари
    не розітнути ніяк
     
    призабуті чуття гулянь
    від нагальних трагікомедій
    у безхмарно червневий едем
    & аліса полює кроля
     
    гонорові хоч інь хоч ян
    циркулюють окресленим колом
    часом цирк наслідує горор
    & праві усі як не глянь
     
    десь-відставлений маніяк
    зійшовши на доброчинність
    святкуватиме уродини &
    пишатиметься сім’я
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  50. Домінік Арфіст - [ 2017.12.21 00:10 ]
    метро
    бо і сміх і гріх
    бо метро везе усіх:
    і метросексуалів
    і всіх інших сексуалів
    і навіть асексуалів
    і всі стоять у час пік
    і притулившись один до одного
    і думки переплелися
    і дотики що не матимуть розвитку
    і таємниці що не будуть розгадані
    і ніхто не читає в метро
    і потяг не має кінцевої зупинки…
    бо ніхто не знає куди їде…
    бо так хороше – просто притулившись…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   461   462   463   464   465   466   467   468   469   ...   1813