ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Гупало - [ 2018.05.07 16:44 ]
    * * *
    Тримайся за мене − упасти не схочеш!
    Думки переповняться − правдами, іскрами.
    Вважала: попереду лиш поторочі,
    Ти їх осягаєш − очима пречистими…

    Мене, якщо корисно, можна забути.
    А я поглядаю на тебе захоплено.
    Утіха пливе на шалені Бермуди,
    За спиною − давні захлання і гобліни.

    Вдивляйся у того, хто зве тебе другом,
    Увіруй у серце, якщо воно світиться.
    Не все, що уперше, буває удруге,
    Пухкенькі думки не завжди мають китиці.

    Шукається щось і тривке, й символічне.
    Дорога у степ не завжди − вишиванкою.
    Ти йтимеш од весен до мене у січні −
    Неждано зустріну отам, під альтанкою,

    Що біло означена аж над Полтавою,
    Радіє: довкола, як завжди, закохані.
    Захочеться бачити сонно-лукавою
    Тебе у мовчанні-єднанні сполоханім.


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2018.05.07 12:06 ]
    Ожила!
    Година пізня. Третя чи опів...
    Під ковдру заповзає хтива киця.
    Її спросоння я не вдовольнив,
    Уранці жах - м'ясця нема у мисці.

    Шкарпетку підопрілу не знайду,
    Дрібні в кишені бряцають монети.
    Утьопався, ледачий, у біду!
    А я ж мужчина! Хочеться пожерти!

    У пам'яті спливло життя усе,
    Від розпачу душа стрибнула в п'ятки.
    Якщо прознає теща - загризе,
    За те, що зобижав її дитятко.

    Увечері з роботи аж летів,
    Навів порядок, взявся до вечері.
    Булькоче борщ гарячий на плиті,
    О, як же важко догодить Венері!

    Прийшла богиня! Падаю до ніг.
    Пантофлі геть! Усунув ніжки в капці!
    У пелену з грошвою мавці " плиг",
    Насовую каблучку їй на пальця.

    До ванни діву на руках одніс,
    Масажував, виспівував рулади.
    У вухо цілував, пупок і ніс,
    І так не день чи два, а три декади.

    І солоденька знову ожила!
    Мене до раю зваблює щоночі.
    Писати годі! В сторону калам!
    Прокинулася мавка, ласки хоче...

    07.05.2018р.


    Дарма

    А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
    Зневагою, як перегаром дише.
    Підлесників зганяє у кружок
    Аби хвалили незугарні вірші.

    Звичайно, у поезах я не Бог,
    Митці малюють кращі краєвиди.
    Але заліз в його чортополох,
    Поскошував каліки-пустоцвіти.

    Пощезли кострубатості, вода,
    Хотілося сказати "Все в порядку"...
    Даремний труд, етична суєта -
    Пирій миттєво повернувсь на грядку.

    Якби хвалив, був чемний і м'який,
    Послухався б хоч раз своєї жінки,
    То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
    Не пнись титанам правити нетлінки!

    Перемогти не здатен я орду,
    Із колючок утік у ружі й астри.
    На самоті вінки словес плету,
    Дарую читачам чудовий настрій.

    08.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (5)


  3. Тамара Швець - [ 2018.05.07 06:55 ]
    Природа оживає
    Природа оживає
    Щороку навесні,
    Душі наші наповнює
    Любов'ю і теплом.
    Сонечко сходить,
    промінчики блищать,
    листя зеленіє,
    Благодать ...
    Природа оживає,
    весняним часом,
    кожен радий
    Відкрити їй двері
    І пустити в свій будинок.
    Небо блакитне,
    І поля в соку,
    Хочеться дихати прохолодою,
    Погуляти в лісі.
    Природа оживає,
    Надає нам сил,
    Щоб кожна людина
    В гармонії з нею жила.
    Радуга сходить,
    Місток в інший світ,
    І роса лягає
    Травку оживити ...
    18.06.17 (написані в лікарні)
    Переклала на украънську мову 7.05.2018 6.00



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Ночі Вітер - [ 2018.05.06 22:11 ]
    А ти...
    А ти – звичайна? Як і всі?
    Чи маєш щось таке незнане,
    Що відчувається в росі
    І вечорами в травах тане?

    О, ні – як всі, але одна –
    Це так буває на світанні,
    Коли самотність поглина
    В нестерпних муках і чеканні.

    А може інше – тихий сум
    І не твоє – моє блукає
    Звичайне, кинуте в росу,
    Вечірнім небом догорає.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (7)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.05.06 19:35 ]
    Самотність
    Доріг багато, світ широкий:
    Балі, Гавайї, Санта-Круз...
    На Україні правлять орки,
    З Кремлем укладено союз.

    Чужі церковки, танці-манці,
    Вільготно хитрим лихварям.
    Ходжу в ошатній вишиванці,
    Кобзар святий - за Букваря.

    В Європу сунуться онуки,
    А я до праці, на поля.
    Щодня земельку пестять руки,
    І сам я пахну як земля.

    Сусіда здимів. Матір кинув,
    А інший п'яний - не буди.
    Байдужа людям Україна,
    І крок зостався до біди.

    Летять у вирій зими-весни,
    Лишивсь один в Едемі я.
    Змертвів куток. Ані шелесне.
    Лиш чути тьохи солов'я...

    06.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  6. Ольга Паучек - [ 2018.05.06 17:39 ]
    .... чорно-біле....
    На фоні кольорового життя
    Моє стареньке, чорно-біле фото...
    Весна чарує піснею сповна,
    А у думках осіння позолота,

    Весна розмаєм сили додає,
    Наповнює світанки дивограєм,
    Вітрами вербам коси розплете...
    А свічка рівномірно догорає.

    Життя солодка, неповторна мить
    Напоює струмок душі по вінця...
    Хвилини стрімголов біжать у ніч,
    У попіл перетворюють полінця.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Микола Дудар - [ 2018.05.06 14:34 ]
    Этюд
    Уснул ночной уставший поезд…
    Прижавший голову под хвост
    Июнь… июль… дожди по пояс
    Плывет навстречу к солнцу холст…
    В руках натруженных от красок
    А где -то рядом хохот… свист…
    И контрабас, владея басом,
    Подряд играет трижды твист
    06-05-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  8. Вікторія Торон - [ 2018.05.06 12:19 ]
    Старі газети
    Cтарі газети. Вижовтілі крильця
    метеликів, затиснутих у часі;
    жалке й сумне колишнє сьогодення,
    укрите миготливою лускою.
    Чіпляються тонкі газетні клапті,
    новинами, портретами, статтями,
    пневматикою збуджених амбіцій,
    гадками про усе, що нас чекає.

    Якими ж бо були їдкими чвари
    суперників затятих на турнірах,
    людей, які спочили непомітно,
    іржа – на стрілах їхнього сарказму!
    Без вітру поздувались заголовки,
    вагомих дум осіли каруселі,
    забулись театральні поєдинки,
    на конях відлетіла позолота.

    Давно пірнули вершники у темінь,
    нові на місці їхньому гарцюють.

    ...А круговерть заведено триває,
    і все вкінці відбудеться інакше.

    20І8


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.06 10:15 ]
    Взором Шиви
    1

    Це ще не страва - так... словесне вариво.
    Чужий казанчик "буль...".
    Жадаю арії!
    Обличчя музоньки ластате, сяюче.
    Жонглює факлями... Навколо м'ячики.

    2

    Кульбаба хилиться... калюжка оплесків.
    Протупця ніжками (як файно...) Олечка.
    Курчата цівкають, коза на ниточці.
    Нуртують витоки, смолисті китиці.

    В димах ядушливих і стеля, й около.
    Злети над соняхи. Молись високому.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.06 09:50 ]
    Казка про кохання
    Вітами махала ялина зелена,
    В гості закликала молодого клена.
    Чемно привітавшись, той сказав:"Не піду,
    Палко закохався у струнку берізку.
    Вона зовсім поруч виросла на диво,
    Хочу, щоб обоє ми були щасливі."
    Ялинонька сумно гіллям знов гойднула:
    -А розмову з дубом як же я забула?
    Мудрий та поважний, міцний, сильний, дужий, -
    Ялинонька каже, - йому ж не байдужа.
    Дуб звисока глянув, ніжно усміхнувся:
    -Все тобі прощаю, ялинонько люба.
    Прихились, кохана, даруй мені ласку,
    Про любов розкажу тобі дивну казку.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.05.06 08:15 ]
    Вітри плачуть Мері (Jimi Hendrix)
     
    Як чортики вже у своїй коробці
    Коли клоуни в постіль пішли
    Чуєш плентається
    щастя вулицею
    Пурпур барвить слід
     
    І вітри шепчуть Мері
     
     
    Мітла похмуро змітає
    Битий посуд від учора гулянь
    Королева ридає
    Жінки нема в короля
     
    І вітри плачуть Мері
     
     
    Вогні автівок
    Вдягнуть блакить знову
    І порожнє сяйво
    в ліжку як тут
    Туманний острів десь та зник
    Бо життя що збулись
    Помруть
     
    І вітри квилять Мері
     
     
    Ті вітри хіба згадають
    Ймення звіяні в час
    На милицях Йде старість
    Або мудрість
    І мимрить Ні
    Це останній раз
     
    І вітри плачуть Мері
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.06 02:27 ]
    Як морем, розлилось благоухання
    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  13. Володимир Бойко - [ 2018.05.06 00:47 ]
    У круговерті літ
    Я забуваю Вас, невпинно забуваю,
    У круговерті літ розвіялось тепло.
    І частокіл образ, учинених навзаєм,
    Усе відмежував, немов і не було.

    У круговерті літ пощезли сподівання,
    Усе загоїв час – всевладний санітар.
    Лиш спогади ятрять – уперше, як востаннє,
    Гіркі, немов полин, солодкі, мов нектар.

    Зав'язують вузли судьби хитросплетіння,
    І звивисті стежки переплітає час.
    Надворі вже пора нового покоління,
    У нього свій резон – і що йому до нас.

    Мабуть, Вас за життя забути не зумію,
    Бо спогади в єство коріннями вросли,
    Допоки ще дійма щемлива ностальгія,
    Допоки дотліва промінчик із імли.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  14. Вікторія Лимар - [ 2018.05.05 23:20 ]
    Травень з липневим завзяттям
    Зеленими барвами тішиться око.
    На сонці журливо шепоче трава –
    Весняна господарка знає права:
    Спізнилася тільки, та гарна, нівроку,
    Хоча була владна зима цього року.

    В цвітінні красуються вишні в садочку.
    Купаючись в сонці, хизується цвіт,
    Дивує красою навколишній світ.
    Слухняно дерева зімкнулись в рядочку,
    Спілкуються, зріють в своєму куточку.

    Зухвало звертаючись до абрикоси,
    Кепкують – зійшла вже у неї краса,
    Бо перша цвіте – так керує весна!
    А вишні ще й досі розчісують коси.
    Бояться,дістануть, зіпсують їх роси.

    Живі ці створіння, смішні і чутливі,
    Напевне, і думку всі мають свою.
    Та треба покірно стояти в строю,
    Бо вітряні хвилі занадто рухливі.
    А також нашкодити можуть і зливи.

    Так травень рішуче крокує, дивує.
    Спекота з липневим завзяттям вирує.


    02.05.2018
    Свидетельство о публикации №118050509865


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Терен - [ 2018.05.05 21:39 ]
    Дорога до ближнього
    Перегортаю Біблії сувій
    чи сури, чи мотиви Гайявати
    і згадую, як научала мати:
    на те і ближній - ворог-лиходій,
    аби умів любити і прощати.

    Уміємо! Навчалися віки,
    запам’ятали всі його уроки.
    Аж ось вони – брати-бойовики!
    Усілися на фронтові потоки
    нові олігархічні общаки.

    На відстані гримучої гранати,
    а із окопу, то і поготів,
    до ближнього рукою вже подати...

    Та, може, якось дійде до умів –
    якщо любити ближніх ворогів,
    то їх в упор прийдеться убивати.

    05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2018.05.05 18:27 ]
    Творчість
    Поетів я ізмалечку люблю,
    Дядки нівроку, і тітки хороші.
    Загнати лежнів годі на ріллю -
    Митців півкулі до сидіння гожі.

    Годує люд вельбучних байстрюків,
    Величним називаючи безглузде.
    А в мене й ніс від праці шкарубкий,
    Подамся, браття, я у златоусти.

    Навчився мудро супити чоло,
    Закочувати мрійливо очиці.
    Язик працює, наче помело,
    Уже і тема зріє у підкірці.

    Ви не поснули, братчики, агов!
    Сідаю мити вам душевні рани.
    Сюжет новий, незвичний. Про...любов,-
    У палісаді стогони коханих...

    Правицею недовго поводив,
    Лише строфу одну писнув у книжку.
    Для пишних од я надто молодий,
    Жона гука: - Стрибай до мене в ліжко!

    05.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2018.05.05 17:34 ]
    Народження зірки
    Ти на вівтар поклав усе життя,
    схиливши юну голову на плаху.
    Назад уже немає вороття! –
    прорік і в яву врізався із маху.

    Палку, бурливу і шляхетну кров
    уперто приправляв червоним перцем.
    Ти кинув на олтар свою любов,
    безжально вирвав ще гаряче серце!

    Але не безкінечний той політ,
    за все в житті доводиться платити.
    Прийшов і ти у цей шалений світ,
    аби зорю у небі запалити!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.05 15:50 ]
    Попурі


    1

    Тьма-тьменна флюгерів, ловитва тем-вітрів...
    Учора - захват.
    Шквали-наговори...
    І ти вже фрашка зайва... хтось... напів...
    Де ж місце лева серед алегорій?

    Кому приємні смілість, прямота,
    порода-міць і гейзери експресій?
    Погладиш, релаксуючи, кота -
    вуж-співчутливець лізе... Кайф сердезі.

    Отож віршуй на самоті, десь там...
    Оази розцвіли. За тином - осінь.
    Вільготний плин. Привіт - каменярам!
    Хай риба й озерце - диканським осам.

    2

    У друга вранці репнув тулумбас.
    Чи йти латати... чи лататтям - далі...
    Забув про мене дідо-козопас,
    Бо є слухняніші у серіалі.

    3

    "Про що це ви..." - спитає сивочуб.
    Він пробує слова - на злам, на зуб.
    Інтригу зберігаючи, твори.
    Хай будуть вірними друзяки-автори.
    .....
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.05 10:17 ]
    Горобинонька в цвіту
    (пісня)

    Горобинонька в цвіту,
    Білі пелюсточки.
    Я до неї підійду,
    Повідати хочу
    І про радощі й жалі,
    Усмішки та сльози,
    Наче подрузі своїй,
    Стане легше, може.

    Мовчки слуха деревце,
    Вітами гойдає,
    Ніби розуміє те,
    Що розповідаю.
    Таємниць вона моїх
    Не видасть нікому,
    І з душі відходить біль,
    Полишає втома.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Тамара Швець - [ 2018.05.05 10:11 ]
    Онучці Людмилі.


    З Днем народження,рідненька,
    Зірка,квітка весняна,
    Юність - є пора найкраща,
    Не упусти цю мить,момент,
    В цей час нема дверей закритих,
    І Всесвіт щиро помога,
    Це усвідомить лише треба,
    Душою,серцем зрозуміть,
    Що те,що в юності вдається,
    Нічим не можна замінить,
    Тому, крокуй по життю сміло,
    Здоров'я бережи і честь,
    Відкривай кожний день для себе,
    Як чудо, простір для здійснення,
    Твоїх завітних мрій, бажань!!!
    З повагою бабуся Тамара.
    4.05.18 10.00




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Оксана Мазур - [ 2018.05.04 22:47 ]
    ***

    Де ті столочені трави, невиспані шпички сіна:
    я би-м тебе присипляла
    на грудях,
    як змія чи сина,
    так би-м тебе колихала – синіли потерті коліна.
    Я ж би посміла – не знав’їс?! –
    пір’їною
    поверх
    перини
    впасти –
    від подиху подивом смертного чаду смерку,
    яблука плоттю з укусом незбутих чудних присяг.
    Янголе білий без сміху, з чийого ребра затерпнеш?
    Янголе чорний безкрилий, хто бо тобі нині птах?
    Тіні важенні заходять
    у біль горизонту
    гостро,
    гейби у любаску вперше
    охітно –
    як назавжди.
    Серпня жарінь проміж нами – незраджений морем острів…
    Серпиком місяць украяв туману хлипкі сліди,
    де у недремних отавах викровлюють лона маків,
    лем офірують під лезом пекучу терпку сльозу.
    Я вколишу тя на грудях,
    дощем заховаю
    заки
    пазуха зродиться сонцем,
    зав’яжеться у лозу
    вагости ягід липкавих. Чи зцідиш губами соки?
    Серпнем розгойдане сіно тихенько зітхне в косі.
    Змію мій янгольський… Ідоле!
    …сину усіх пороків…
    Топляться кроки повільні в ясирних плачах роси.
    3.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  22. Сергій Гупало - [ 2018.05.04 19:44 ]
    * * *
    Не пали мені, спеко, надщерблену тінь
    У вологості лісу, на площі містечка.
    Я на вищім витку − через «ян», через «інь»:
    Хочу віддаленіти, але недалечко.

    Угамуй мені, спеко, натхнення іти;
    Ще зарано виходити, мрії не зрілі.
    Нахилися безсмертником до самоти
    І отих ноженят, що пройшли заметілі.

    Як це буде знайомцям, рідні − все одно.
    У вчорашньому мрія свята, бо дитяча.
    І вона аж до скону мені, мов зерно,
    Джерело і пташа, що летить на удачу.

    Дивина, та до ладу страждання мої.
    Пересмішники − також поважний додаток.
    З ними в радості буду − у дощ, сніговій,
    Вище днів і світань, отакенької дати,

    Як три сонця обходи з-за схилених пліч,
    За три роки останні, таки історичні…
    І по тому мене − усезнаюча ніч
    Тепло стріне, як ненька, в обридлому січні.


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  23. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.05.04 17:39 ]
    Натхнення
    Не хочеться, то й не пиши!
    Рождається у новій тиші
    чарівна проза, ллються вірші,
    вони - рятунок для душі!

    Не хочеться, то й не пиши.
    Для чого силувати? Варто?
    Вірші з-під палиці не жарти.
    І проза твориться суха.
    Щоб не довести до гріха
    твори, коли натхнення повний,
    тоді і зміст, тоді і слово -
    то зброя думки і броня.
    У кожного вона своя!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  24. Марґо Ґейко - [ 2018.05.04 14:40 ]
    Рудокоса
    Свіча і кава, кава і свіча
    А поруч них розхристано колоду
    Безодні двох заквітчаних свічад
    Запрошують поласувати плодом

    Ця Єва – найспокусливіша з Єв
    Художниця життя, віршів і прози
    Ніхто ще не збагнув всього, що є
    В цій жінці, бо сміється попри сльози

    Бо відає та все ж наперекір
    Не раз стирала в кров тендітні ступні
    На вістрі як на вогнищі факір
    Танком страждання зводила у ступінь

    Пливла фореллю проти течії
    Водою утікала і вертала
    Цей шал не спинять пута нічиї
    Ропа і прісна, випарена й тала

    Для всіх життів дістала талану
    Метеликом на спалахи летіла
    Вбираючи в містеріях ману
    Світи її не знають межі тіла

    В якому стані тільки не була –
    Суккуба снив з душею просто жінки
    Гортанний спів шамана, зліт рулад
    Обсидіан клинка в руках у інки

    Одна із найкоштовніших офір
    В підніжжі власнотво́рного кумира
    Вирай і пекло, вакуум та ефір –
    Ця Схимниця і жриця Дзвенимира!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.04 11:49 ]
    ***
    Зібрав пелюстки яблуневі..
    Робив з них пухкі хмарини:
    І клеїв їх на небесну хустку
    Із голубого сатину.

    Тюльпанову виплів корону
    Із жовто-червоного квіття.
    Її одягав на сонце -
    Засяяло все у світі.

    Нарцизів зірвав оберемок,
    То місяцю білоквітки,
    Щоб тішив маленькі зорі,
    Самотні, наче сирітки.

    Опісля до самого ранку
    Блукав у чудесному лісі:
    Мелодію білих дзвіночків
    Приніс лелечатам на стрісі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.04 10:14 ]
    Сімсота...

    1

    Книга розгорнута. Муки ґаздині:
    що я відкрила? Писала ж людині.
    Між зорельотами компонувала.
    "Краще б халвички... ірисок чи сала" -
    скрикнула сойка і глянула тупо.
    Може, я винна їй чипсів чи супу...

    Нотки сарказму.
    Мінорненько Майї.
    Вірші - як папороть: корені, вайї...

    2

    Нетрі чужі (барбарис...) похвалили.
    Мовкну-далію, складаючи крила.
    Поміж синиць я не перша... сімсота.
    М'яко підтримай, болотний осоте.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Сонце Місяць - [ 2018.05.04 03:53 ]
    Мулисті Води (Free)
     
    Я родився в Мулистих Водах
    Що добро, і що зло?
    Казала мати, слухай синку
    Як се звичай було
    Знайди дівчину, й живіть у правді
    Вона буде поряд, вночі & вдень
    А тільки зрадиш їй ти
    Тут казці й кінець
    Та доля лиха
    Дурнем був і падав, як стій
    Все гуляв дощем, а шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати
    Пристати
     
    Я би ліпше спав, ніж казав про щось
    Не вірю я словам уголос
    Коли тобі я зрадив
    Ганебно змовчав
    Знайди дівчину, й живіть у правді
    Вона буде поряд, вночі & вдень
    А тільки зрадиш їй ти
    Тут казці й кінець
    Ганебно мовчав я
    Дурнем був, із честі сміявся
    Все гуляв дощем, а шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати
    Все гуляв дощем, а шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати
    Пристати
    Все гуляючи дощем
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  28. Вікторія Лимар - [ 2018.05.03 22:16 ]
    Городское озеро
    Покидая суету
    Городских проблем и будней,
    Захотелось как-то нам
    Оказаться на безлюдье.
    Не одну пройдя версту,
    Прикоснулись к чудесам.
    И открылась сказка вновь!
    Наконец нашли прохладу.
    В изумлении, без слов:
    Красота ведь с нами, рядом!

    Гладь небес, стремясь к воде,
    Слиться хочет с нею вместе.
    Но мешают островки.
    Не уступят свое место.
    Ну, а озеро, в гнезде,
    Дремлет в изумрудных красках.
    Рыб, плывущих косяки.
    Их вода согреет в ласках.
    Смотрят жадно рыбаки,
    Провожая взглядом странным,
    Жаль, ведь мы не у реки.
    Классный здесь улов, желанный.

    … Уточки плывут втроем.
    Лебедь гордо поднял шею.
    Величавый водоем
    Покорит он, не робея.
    Да, уверен на воде!
    И обласканный восторгом,
    Не бросается к еде,
    В изобилии, комфорте
    Здесь живет любимый друг.
    Вот сейчас же, виртуозно
    Сделает последний круг!
    На сегодня хватит, поздно!

    Взгляд коснулся черепах.
    В панцыры свои одеты.
    Много их, наверно спят.
    Их потрогать любят дети.
    …Жаркие пошли деньки.
    Первомай прислал нам лето
    И услады ручейки.
    Солнцем все вокруг согрето.
    Изумруд и синева
    Слились будто воедино.
    И творят они дивА
    В красоте неповторимой.

    01.05.2018
    Свидетельство о публикации №118050109829


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  29. Козак Дума - [ 2018.05.03 22:35 ]
    Історія в граніті
    Перед очима кам’яне Побужжя –
    краса земна, емоцій феєрверк!
    Вода і камінь, мов якесь подружжя,
    прадавній лик і досі не померк.

    Звисають над водою грізно брили,
    тече дзвінка вода на перекат.
    Уява стрімко розправляє крила –
    тут скіф стояв на скелі і сармат…

    Відтоді і води спливло немало,
    в ній зір скупався не один мільйон.
    Історія без сліду не пропала –
    все пам’ятає Актівський каньйон!

    Над ним лунала запорозька слава,
    чого вартує лише Бузький Гард,
    де починалась воля і держава…
    Цивілізація колись тут брала старт!

    Одне з семи чудес у Україні,
    парк каменю, реліктів і води.
    То чому ж утопити хочуть нині,
    паланки Буго-гардської сліди?

    Історія в гранітних обладунках
    сама собою вздовж ріки живе
    і варто зазирати за лаштунки,
    аби відкрити часом щось нове.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2018.05.03 22:26 ]
    Косовиця
    Біду нам поселили в ріднім домі...
    Тоді вже долинав невинних плач,
    як атомний реактор на розломі
    звести партійний вирішив діяч.

    Під самим серцем Неньки-України,
    серед лісів одвічних і озер
    керманичі чужої батьківщини
    ліпили міць гнилого СРСР.

    І лихо не заставило чекати –
    аварія, якийсь хлопок, пожар…
    Чому ж у таємниці все тримати
    партійні бонзи стали той кошмар?!

    У бій послали юних в гімнастерках,
    із захисту – один лиш протигаз.
    Вони здолали той вогонь нестерпний,
    але життя дається тільки раз…

    Своїх дітей вивозили подалі,
    а люд простий погнали на парад.
    Загиблим потім тицьнули медалі
    криваві ватажки країни Рад.

    Чорнобиль – то трагедія народу,
    завжди це пам’ятати треба всім!
    Загроза Україні, її роду,
    розрив ядра у триста Хіросім.

    Ті хмари пилу піднялись до сонця
    і впали потом хижої роси.
    Смертельну небезпеку сіяв стронцій,
    як відголос вселенської коси.

    Тепер у зоні бродять звірі дикі,
    донині Прип’ять пусткою стоїть,
    а тиха смерть свої міняє лики,
    збирає дань… Ні дня вона не спить!

    Їх стільки полягло на тім покосі,
    пролито ріки неутішних сліз!
    Оговтатись не можемо і досі,
    донині вся країна – рижий ліс…

    Їх імена нехай не будуть стерті,
    хвала і честь всім, хто здолав той жах.
    Як оберіг від косовиці смерті
    героїв подвиг житиме в віках.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Козак Дума - [ 2018.05.03 22:26 ]
    Поетичні витребеньки

    Для кого пишуться романи чи вірші –
    для обраних, широкого загалу?
    Знавець літератури розсмішив,
    як мій доробок кинув на поталу:

    „Він взагалі для мене не поет, –
    сказав авторитетно в хвильку гніву.
    Де думки глибина, уяви злет?
    Бо репортаж – не поетичне чтиво!

    Незрозумілі образ, зміст, сюжет…
    Своїх ідей бракує, новотворів!“
    Так говорив і говорив естет,
    як вітер хвилі гнав круті по морю.

    В житті стрічав я критиків не раз,
    що кидали людей напризволяще.
    Вони загальних не жаліли фраз…
    Якщо не так – то сам зроби щось краще.

    А ще згадався принциповий спір –
    чи слід вважати за гриби опеньки…
    Я віршем визнаю життєвий твір,
    все решта – поетичні витребеньки.

    29.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  32. Козак Дума - [ 2018.05.03 22:20 ]
    Про душу з душею
    Душа в людини кожної своя,
    з народження її не покидає.
    Вона – талан, планида, друге „Я“…
    Усе про те лиш Бог єдиний знає.

    Але для роздумів не бачу перепон.
    Хто ж заборонить нам про це гадати?
    Душа людська – всього життя закон,
    що до снаги лиш Господу прийняти.

    Яка ціна невинної душі
    і скільки вона варта уже грішна?
    Відповісти на це я б не спішив,
    те точно знати може лиш Всевишній.

    Вже сказано про Юду безліч слів
    та все ж згадати тут відверто мушу –
    у тридцять срібняків він оцінив
    усе – життя Христа і власну душу…

    У козака Вакули душу біс
    хотів купити за любов Оксани.
    Із ворогами душу в темнім ліс
    поніс топити і Іван Сусанін…

    Що варті душі тих, хто свій народ
    постійно підло дурить і грабує?
    Що стане потім з душами заброд,
    як плоть слабку їх вічність потурбує?

    Якому бісу продались вони,
    кому заклали нас і Батьківщину?
    Достойні діти батька-сатани,
    тікайте геть – на захід, в Московщину…

    Чом упирів донині терпим ми,
    як тільки цих іуд земля ще носить?!
    Вони хотять вже торгувать людьми?.
    Їм тридцяти срібляників не досить!

    Шалений, ні оскаженілий, світ,
    летить щодуху у бездонну прірву…
    Щоб перервати той страшний політ –
    не те що серце, навіть душу б, вирвав!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.05.03 16:58 ]
    Дарма
    Уми поснулих братчиків не руш,
    Це - неживі, від подихів аж темно.
    Тече повз мене рій погаслих душ,
    Зі взорами, опущеними в землю.

    Сусід за могорич усе продав,
    У перегарі дух зотлів потроху.
    Без крил життя прожити - це біда,
    Бо туші в салі обростають мохом.

    Летить онука в бар на помелі,
    Підзаробила тим, що нижче пупа.
    А неня копирсається в землі:
    Працюй стара - аж доки ляжеш трупом.

    Дарма з пера упав гнітючий вірш,
    Чорнило аж пропалює сторінку.
    Кричу "Прокиньтесь!". Чую - мертву тиш:
    Народ працює, заробля копійку.

    03.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  34. Василь Кузан - [ 2018.05.03 00:08 ]
    Вітер такий, що згинає проміння –
    ***
    Вітер такий, що згинає проміння –
    Буря наснилася травню сьогодні.
    Птахи голодні, бо крихти й насіння
    Зметено метеослужбами. Годні

    Плакати, падати на териконах
    Міста, що плодить сміття інтелекту.
    Дехто читає слова на іконах,
    Але не вірить… а далі по тексту.

    Заповідь перша… Бажання на грані.
    Зброя під стрихом готова до кари.
    Бджоли збирають із квітів герані
    Видимість віри. Блукають отари

    Там, де ні світла, ні Бога, ні пари…
    Лиш одинокості відблиски ранні.

    02.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  35. Домінік Арфіст - [ 2018.05.02 22:05 ]
    я нікуди…
    я нікуди не поспішатиму...
    коронований дурня шапкою
    я вже встиг усюди і вчасно...
    – о! правічне єврейське щастя...
    доля стихла... не насміхається...
    нитка в голку сама вдягається...
    мова ллється міцними винами...
    я за пазухою… за спиною...
    я співаю а доля слухає
    і тепер на холодне дмухає –
    береже мене від напасників
    і заховує від сучасників...
    що нам час? ми щасливі про́стором –
    нам що зорями а що росами...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  36. Леся Геник - [ 2018.05.02 22:19 ]
    Кораблик пам'яті
    І як тобі живеться?
    Не сумуєш
    за тим, що так безрадно відбуло?
    Чи хтось тепер печаль твою лікує,
    цілуючи зажурене чоло?

    Чи хтось бере за руку щиро-щиро,
    як я колись, давним-давно колись?
    Не пам'ятаєш, певно...
    Пахне миром
    така прозора й невагома вись.

    А ти, скажи, чи дивишся ще в небо,
    пантруючи за янгола крилом?
    Та й чи ще є в душі така потреба -
    шукати зблиски мрії за вікном?

    Признайся, ну ж бо, віриш ще у чудо,
    оте пресвітле, мов з дитячих літ?
    Де добрими усі здавались люди
    і зовсім іншим уявлявся світ...

    Та що ж це я?..
    У відповідь мовчання.
    Або сто тисяч вигаданих слів.
    Пливе кораблик пам'яті ячанням
    на хвилях днів.

    9.04.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  37. Козак Дума - [ 2018.05.02 21:59 ]
    Душа і тіло
    У філіжанці чаю заварю,
    замінить він мені сьогодні каву.
    Дивитимусь на вранішню зорю
    і думами полину у заграву…

    Життя, на жаль, дається тільки раз
    і зі смаком його потрібно пити.
    Як невблаганно пролітає час…
    Чи варто, власне, без кохання жити?

    У метушні, серед подій і віх,
    любити треба душу, потім тіло.
    Воно предмет лише земних утіх,
    як думати би інше не кортіло.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  38. Іван Потьомкін - [ 2018.05.02 20:38 ]
    "Краси на стіл не подаси"

    Написав Семен рідні, що вже не вдівець він
    І одвідать запросив в гості на Великдень.
    Не простою до брата видалась дорога,
    Та що втома там, що аж гудуть ноги,
    Як хочеться побачити ту, що заступила,
    На жаль вже покійну кралю Катерину.
    Ось нарешті й хата брата. Цілунки.Обійми,
    Але радості на лицях все ж чомусь не видно.
    «Брать таку-от незавидну хто тобі порадив?»
    «Поговоримо про це ми краще по молитві.
    Отоді-то, певно, вдасться все вам зрозуміти».
    Після церкви за стіл сіли. До борщу доходить.
    «Що за пахощі предивні?»- питають здивовані.
    Господиня соромиться, розводить руками,
    Уставляє стіл святковий м’ясом, пирогами...
    Гості тільки прицмокують і хвалять кухарку.
    Семен встав тоді з-за столу і підносить чарку:
    «За хазяйку хочу випить, за мою Одарку.
    Стати мені за дружину без поради я її просив.
    Підтоптаний горем і літами, шукав не краси,
    А вірної та щирої господині в домі,
    Бо ж з давен давніх у народі відомо –
    На тарелі навіть срібній краси на стіл не подаси.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  39. Алла Роль - [ 2018.05.02 15:46 ]
    Кам’яний солдат.

    Він мав повернутись героєм,
    Попереду – цілий світ,
    Світили б у небі яснії зорі,
    Й онуки бажали б прожити сто літ.
    Та хлопцю судились дороги не ті,
    У кожного часу свої є святі, -
    Сьогодні холодний кривавий Донбас
    Суть праведну чавить із кожного з нас.
    За покликом серця зцілився дух,
    Життя, ніби дотик ангельських рук,
    І, ніби знову розп’ятий Ісус,
    200-й додому вертається груз.
    Зовсім юне лице у труні,
    Душа віддана небу, а тіло - війні,
    Такою ціна є свободи одвік,
    Й молитися будуть нащадки повік
    Отому Вкраїни кам’яному солдату,
    Що світ врятував від московського ката.
    2.02.2016р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Козак Дума - [ 2018.05.02 12:35 ]
    Заспокійливий ефект

    Відома здавна дія валер‘янки,
    вона з рідні ромашці чи салату –
    всього п‘ять крапель на горілки склянку
    і нерви знов міцні немов канати!

    08.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.02 09:12 ]
    Життя таки прекрасне
    Зозуленька-ворожка до лісу прилетіла,
    Комусь літа щасливі відлічує щодня,
    Для когось трохи суму вона наворожила,
    Хтось вірить, хтось не вірить.Таке наше життя.

    А соловейко соло виводить на калині,
    Хочеться в краще вірить, як слухаєш його,
    Ота чудова пісня серця всім полонила
    І ніжно обнімало кохання нас крилом.

    Та що би там не сталось - життя таки прекрасне,
    Треба його прожити, а не проіснувать,
    Добро, усмішки й радість уміти дарувати,
    Тоді себе щасливим ти будеш почувать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.05.02 06:04 ]
    Гімн любові
    Вірш осонцив сторінку,
    Співає кохання струна.
    Ти з'явилась із неба
    Усміхненим ангелом, люба.

    Я люблю тебе, жінко!
    У цім таємниці нема.
    Дай тебе пригорну,
    Поцілую кармінові губи .

    Впала враннішня зірка,
    На лузі дзвенять голоси,
    І шепоче травиця
    Мелодію спокою тихо.

    Я люблю тебе, жінко!
    Як чисту небесную синь -
    Ти для мене єдина
    У світі коштовність і втіха.

    Простелюся барвінком,
    Пташиною тьохну між віт,-
    Скільки років пройшло,
    А на серці - розвеснений квітень.

    Я люблю тебе, жінко!
    Для мене ти сонячний світ,
    Життєдайна ріка,
    Без якої мені вже не жити.

    01.05.2015р.


    Геній

    Перо затискую у жмені,
    Народ від захвату примовк.
    Із мене вилупився геній
    І полетів аж до зірок.

    Часу повчитися немає,
    Але співа-реве душа.
    Аж тут сатирик - підлий Каїн -
    Розніс у пух мого вірша.

    Од щирості немає спасу,
    Що в голові - на язиці.
    А він довів усіх до сказу -
    Узяв талант мій на приціл.

    Дівчата плескають порядні,
    "Бравіссімо!" кричить читач
    А цей: - Дурня! Усе невдатне!
    Не твір - суцільний спотикач!

    Заходить сонце за горою,
    Мовчить пригнічена душа.
    Піду, розкину купу гною -
    Нема охоти до віршат.

    01.05.2018р.



    Мученик

    А голосок у тещі - нота "фа",
    Дзуміє: - Уставай! Чеши копати!
    У пазусі ж коханої - лафа,
    Пружні м'якушки - не держак лопати.

    Вустами настромився на сосок,
    Підпещую красі тендітну ніжку.
    А теща: - На горба клади мішок!
    Сади картоплю! Досить гріти ліжко!

    А мавка вже загнала до кутка,
    Ізверху сіла, наче відьма в бочку.
    Панове! Пропущу зо два рядка -
    Гуртом не личить лізти під сорочку.

    Сьогодні я - владар! Козирний туз!
    Нехай злостиве за дверима пурха.
    Замріявся...під носом булька "Лусь!" -
    Ревнула теща "Уставай!" на вухо.

    Із раю длань хутенько утекла,
    Вповзаю шпарко у робочі брюки.
    Біжу, пориюсь, пошукаю "клад",
    Вкопаю бульбу у просторі луки.

    01.05.2018р.

    Учись, братва!

    З пуцьвіріньків зростають титани,
    У яєчках жар-птиці ростуть.
    Ось, творіння чергове огранив,
    Одночасно "приймаю на грудь".

    Пазли важко майстерно складати,
    Меценати ж замовили гімн.
    Треба величі, грому, стаккато,
    Щоб кошлатились рими, як дим.

    Анапестом підхлюпую жару,
    Трохи суму, патетики шмат.
    Треба здати од випивки тару -
    Є віршець про металопрокат!

    У ходу нині телереклама
    І сценарії фільмів про секс.
    У поезії я - Далай-лама,
    Хвацько зляпав віршований текст.

    Заробив на мурі капітально -
    На повію й шикарний обід.
    Ти ж про вічне пиши, геніальне,
    І підтягуй голодний живіт.

    30.04.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.01 23:35 ]
    Сповідь перед квітами
    Якби Ви тільки, квіти, знали,
    Як серце болісно щемить.
    Як світ людей недосконалий
    Тебе занурює у гидь.

    Якби побачили Ви, квіти,
    Як розливають в душах ртуть,
    Немов би Вас з корінням рвуть,
    Могли б зів`ять Ви, посивіти.

    Людської покидьки породи,
    Ні, не для вас оця краса.
    О як би жив серед Природи
    Я тільки сам, я тільки сам...

    1.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  44. Серго Сокольник - [ 2018.05.01 23:33 ]
    Відьмацька ніч ( 16+ )
    Вальпургієва ніч...
    Нервів струни порвало...
    І сумних протиріч
    Ще доволі чимало
    Пролягло у душі.
    Це каміння пітьмяне
    Розчавило вірші
    Легкокрилі. Та я не
    Переймаюся тим.
    Трави ночі розквітли.
    То до мене лети
    В сяйві місяця світлім,
    І у місячнім дні,
    Що відьмацьки любила,
    Віддавайся мені
    Схизматично-безкрило,
    Відродивши талан
    У крилатості драми.
    Ніч польоту лягла
    Крізь пітьму трасерами.
    Тане в мороці Схід.
    Ми затримаєм ранок,
    Шаленіючи пить
    Меди снів наостанок,
    Уночі пломеніть
    На добро... Чи на шкоду...
    І закляття робить
    На продовження Роду...
    І на травах посну-
    ти в окресленім колі...
    Відьмо! Буть... Чи не буть...-
    Твій перформанс у ролі.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118050109450


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.01 14:20 ]
    Промінець
    Промінчик сонця у листві тополі.
    Щось вітер йому шепче обережно.
    А він, наусміхаючись доволі,
    Радіє світові так щиро і безмежно.

    За мить,у яблуневім пишноцвітті
    Окрасою весільного віночка.
    А далі - полотно біловишневе,
    І гудзиком він скочив на сорочку.

    У верболисті золотава стрічка,
    Замилувалась вербонька собою:
    Глядівся довго у хмаринорічку
    Як дівчина у дзеркало весною...

    На вечір скочив у мощену хату
    І умостився вогником у свічку,
    Яснів і слухав як старенька мати
    За діточок молилася всю нічку...


    -


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (9)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.05.01 06:28 ]
    Безвихідь
    Ну, чуваче, в тебе і видон!
    Схуднув, помарнів, глядіти сумно.
    Досі не поїхав за кордон?
    Дивно, я вважав тебе розумним.

    Віриш в шоколадку-короля,
    Чи у дівку, що трамбує косу?
    Що ж, - скажи калитці "тру-ля-ля",
    Будеш жити вік голодний-босий.

    Що ж ти, брате, знову лоханув?
    Сил нема втекти із чортория?
    Сильні духом - їдуть на війну,
    А таким як ти - ярмо на шиї.

    За кордоном, звісно, що не мед,
    Ну, а тут - окрадують щоденно:
    Все не так, все задом наперед,
    Бо у влади ложка здоровенна.

    Порохнява сиплеться з одеж,
    І заначка третій рік порожня.
    З Кончі в душу сунеться кортеж -
    Причавити б гадів, та не можна.

    Бо закон, поліція, суди,
    Всі голодні, злющі, хаповиті.
    Утікаю, друже. Ти - сиди,
    І лови благословенні миті.

    30.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  47. Сонце Місяць - [ 2018.05.01 04:35 ]
    Склав тобі блюз (The Rolling Stones)
     
    я на твоїм огні
    знов чуття обпалив
    дальше нудота й блуд
     
    і за твій щедрий жар
    пристрасті що не жарт
    склав я тобі цей блюз
     
    кожен ранок, як ішла ти
    я молився про твій захист
    від нещастя, щоби слово держав
    той, із ким ти жила
    жодних образ, чи аб’юзу
     
    крізь атлас дожидань
    я вітаю печаль
    ложем любов стелить блюз
     
    & я склав цей блюз тобі
    & я склав цей блюз тобі
    & я розсуду збувсь щоб ти чула
    & волосся своє
    волосся своє рвав би щоб ти вчула
    & знаю словам не ймуть віри
    що ж, о третій ранку я знову
    співаю пісень тобі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  48. Тата Рівна - [ 2018.05.01 00:53 ]
    первомайський
    Тридцяте квітня. Благодать. Жаби.
    Шашлик. Співають втомлені баби –
    Сільська засмага – обсадились, ох!
    Дитина плаче. Сльози, мов горох –
    Морозиво беркицьнулось в траву
    І мамка молоденька, тиха, ву-
    ста солодкі, очі, як вишні
    приказує «Не плач, малий, мені.
    Ми зараз от підемо у кафе
    ми купимо тобі бізе, парфе,
    цукерок, лигуминок фунтів три –
    я обіцяю. Тільки не реви!»
    А далі тягне сина в парку глиб,
    До озера, його качок і риб.

    Вже завтра травень. Свято. Вихідний.
    Той самий парк. Баби. Жаби. Малий.
    Ті самі аромати шашлику,
    Морозиво заквецяне в піску.
    Ті самі кольори – дерева, синь.
    Асфальту блиск. Ніяких потрясінь.
    Ніяких прапорів, облич, промов.
    Червоний – це вуста, це щоки. Кров,
    коли коліна збиті – ну, бува…
    Та раптом чую, слух мій – тятива
    Натягнута. По ній ковзає час.
    Я чую те, що відрізняє вас –
    Нові Великі Люди, Інший Світ
    Наш Всесвіт, Дивоцвіт, наш Динаміт. -

    Він каже: «Мамо, що за первомай?
    Це щось таке, де першим був Мамай?
    Хороше свято. Тепло. Вихідний!»
    А мама молоденька: «Так, малий!»
    І йдуть щасливі, просто, не в строю.
    А я стою. І їх услід лю-б-лю.

    30.04-01.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  49. Петро Скоропис - [ 2018.04.30 15:50 ]
    З Іосіфа Бродського. Похорон Бобо
    Бобо померла, а шапки не геть.
    Осмуті із сутуг сухій не вийти.
    Метелика понівечить багнет
    Адміралтейства, куций нашпилити.

    Квадрати вікон, скрізь – куди не кинь.
    Промимри "Що тут коїться?" – упевнись
    у відповіді пустки опостінь,
    як у бляшанці патраній: "Ось це ось".

    Бобо померла. Збігла середа.
    На вулиці, на випадок нічлігу
    білісінько, і чорна лиш вода
    ріки нічної не приймає снігу.

    2
    Бобо померла. Смутків на етюд.
    Квадрати вікон, аркові півкружжя.
    Такий мороз, що – хай мене уб’ють!
    та з вогнепального оружжя.

    Бувай, Бобо, о, чарівна Бобо.
    Сльозу сочити личить скибці сиру.
    Тобі услід податися слабó
    і обік остовпіти не під силу.

    Твій образ буде, знаю, нам взнаки,
    у спеку, на морозі-ломоносі
    не зменшуватись ген, а навпаки
    у неповторній перспективі Россі.

    3
    Бобо померла. Геж, разки зажур
    цілком ділимі, та слизькі, як мило.
    Було оце наснилось, що лежу
    в своєму ліжку. Так воно і вийшло.

    Зірви цей аркуш, дату переправ:
    Нуль передує відліку утратам.
    Сни без Бобо порожні, як і яв,
    й повітря проникає в дім квадратом.

    Бобо померла. Ціпнуть і уста –
    огубити "О, ні!", допоки теплі.
    Напевне, після смерті – пустота.
    Ймовірніша, авжеж, і згірш, ніж в Пеклі.

    4
    Ти всім була. Але тому, що ти
    небіжчиця, Бобо моя, бувати
    тобі тепер і згустком пустоти.
    Що теж чимало, як поміркувати.

    Бобо померла. Око зіслиза
    на здаленіле обрієве лезво,
    та вас, Бобо, Кікі або Заза
    ним не заміниш. Стійма, чи то лежма.

    Іде четвер. Порожній виднокруг.
    В нім, як у Пеклі – так здебільш херово.
    І Дант новий бере перо до рук,
    і на пусті місця ставляє слово.




    ------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  50. Леся Геник - [ 2018.04.30 14:03 ]
    Ця втеча
    Ця втеча така солодка...
    Ця втеча така гірка...
    Допоки мовчиш, допоки
    малієш неговірка,

    сповзаючи тихо долі
    під ноги старих дерев.
    До прихистку ніби-волі,
    котра у полон бере

    і вільних, і безневільних,
    крикливих і мовчазних...
    Довкруг виростають стіни,
    не можна зайти за них!

    Не можна дивитись в очі
    правдивішій із неправд.
    Бо... жити тоді не схочеш...
    Не зможеш зайти на лад

    в собі ні на мить благеньку.
    Хотіла втекти? Втекла!
    Наймилась жалям на деньку,
    всю душечку обпекла!

    Лишається менше кроку.
    Тримаєш на повідку
    цю втечу - таку солодку...
    Цю втечу - таку гірку...

    15.04.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   472   473   474   475   476   477   478   479   480   ...   1855