ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Геник - [ 2016.10.20 10:23 ]
    О, мій Березове!
    О, мій Березове, колисочко рідненька
    дитинства босоногого мого!
    До тебе лину думкою зчастенька
    і серед радості й серед тривог.

    Броджу стежками, скупаними хмелем,
    спиваю споминів густі меди.
    О дякую тобі, кохана Земле,
    що научила рівної ходи.

    За те, що сонце запалила в грудях,
    аби світило в найтемнішу ніч,
    аби усі очорнені приблуди
    тікали від душі моєї пріч.

    Спасибі за жаскі дощі і хмари,
    безжальний вітер, хугу і туман.
    Навчилась так обходити примари
    й розпізнавати підступ і обман.

    Я дякую тобі за справжніх друзів,
    кохання першого сліди яркі,
    за тих людей, що серцем небайдужі,
    і тих, що найрідніші - за батьків.

    А ще за вдачу сю твою багату
    на веселкові барви і весну.
    О, як залюблена в мої Карпати,
    в безмежжя гір осонцену красу!

    Березове, колисочко рідненька,
    святий початку витоків моїх,
    схиляю голову свою низенько
    перед тобою із доріг усіх!

    4.08.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  2. Володимир Бойко - [ 2016.10.19 21:49 ]
    Вечір згадався – місячний, синій (Переклад з Сергія Єсеніна)
    Вечір згадався – місячний, синій.
    Був я тоді молодим і красивим.

    Як неповторно, як же нестримно
    Все пролетіло... далеко... мимо...

    Вигасло серце, і вицвіли очі...
    Синяве щастя! Місячні ночі!



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  3. Нінель Новікова - [ 2016.10.19 15:06 ]
    Осіння казка
    Дрімав похмурий, чорний ліс
    У макраме сплетінні.
    Один яскраво сяяв лист –
    Останній лист осінній.

    Все листячко давно в смітті –
    Перетлівало тихо.
    А цей - усе на висоті,
    На щастя, чи на лихо.

    І звідки сили дістає?
    Триматись, знаю, тяжко.
    Таємний стимул, мабуть, є –
    Ота співоча пташка.

    Вона, бувало, прилетить
    І біля нього сяде.
    Листок у захваті тремтить,
    Як чує серенади.

    Її не стало. Пожовтів,
    Оплакуючи літо.
    Триматись більш не захотів.
    Зірвався. Тихо полетів –
    Нема для кого жити…

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  4. Олена Балера - [ 2016.10.19 14:06 ]
    ***
    Цей ранок загубився на шляху,
    Блукаючи непевно у тумані.
    В таку годину, тиху і глуху,
    Слова усі несказаними стануть.

    З цупких обіймів зайвого страху
    Випручуються промені старанно,
    Долаючи прискіпливу нудьгу
    І стаючи причиною світання.

    В запеклій щодобовій боротьбі
    Суцільна темінь із ясним промінням,
    Із перемінним успіхом двобій –

    Постійна смерть і вічне воскресіння.
    Отак показано в одній добі
    Захопливе мистецтво світлотіней.

    2016




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  5. Любов Бенедишин - [ 2016.10.19 11:51 ]
    Амнезія
    Не забути: вела мета...
    снив Майдан... плакав Крим...
    і є ця...
    (трясця!) ні, не АТО, а та...
    як її... з п*яти літер, здається...

    18.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Лариса Пугачук - [ 2016.10.18 22:20 ]
    Пороги
    Коли його ладнають трішки нижче,
    Тоді до хати можуть залетіти
    І вітер, і сміття із попелища,
    І пелюстки розхристаного квітня,
    Завихрюючи безлад до горища.

    А як занадто високо підняти,
    Об нього спотикатись завше будуть:
    Переступати людям важкувато
    Цю не тобою зроблену споруду,
    Щоби зайти всередину – до хати.

    Гадаю, чи спроможеться людина
    Свій больовий поріг переладнати,
    Щоб і не плакати, немов дитина,
    Щодня готуючи себе до страти.
    І щоб душа не стала, як льодина.

    18.10.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.18 20:58 ]
    * * *
    Наче сад занедбаний, цей гай –
    Озеро закидане гілками.
    У верхів`ях вітер сновига,
    І шепоче зшерхлими вустами.

    Промінь сонця поміж віт зачах,
    Все навкруг од холоду німіє –
    Буреломи товсті у кущах
    Причаїлися, неначе змії.

    Мов би жовтим полум`ям жива –
    Вкрила береги яскравим пледом
    Вицвіла високая трава,
    Пофарбована немовби медом!

    16.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  8. Мирослав Артимович - [ 2016.10.18 19:36 ]
    Жденієво (диптих)
    ***
    Одна з перлинок Закарпаття –
    Село Жденієво, а тут –
    Легенди сиві, любі браття,
    Потоки Жденівки* снують.

    У давнину, коли ще гори
    Не чули звуку бензопил,
    Місцевий люд, від роду гордий,
    Господарем у краю жив.

    Красуня Єва розквітала
    У цій місцині. Славний час.
    Та ворогів страшна навала
    На край посунула якраз.

    Юнак із криці, а не глею,
    У обороні краю став,
    Прощався з любкою своєю
    І «Жди ня, Єво”** – прошептав…

    …Стекло з водою літ чимало,
    Легенда й досі ще жива.
    Село Жденієвом назвали,
    Хоч Єви там давно нема…


    ***
    Жденієво… Пенати раю…
    Природи Божа благодать…
    Легенди з віком не вмирають…
    Хіба уб’є новітній тать. –

    Уп’явся п’явкою у гори,
    Урвав жаданий ласий шмат,
    Висмоктує плаї і звори,
    Леліє власний райський сад.

    За край села веде дорога,
    Але у гори далі – зась!
    Стоїть шлагбаум-засторога:
    На територію не влазь!

    Приватна власність – то не жарти,
    Гарчить в оскалі алабай***,
    І в камуфляжі грізна варта
    Готова дати фас «Кусай!»

    Десяток грізних охоронців,
    У кожного – по АКМ****,
    Скосивши очі проти сонця,
    Спід лоба блискають: «Стрільнем!..»

    І чую шепіт гір зі сумом:
    «А хай би їх вже трафив шляк! –
    Берлога**** путінського кума
    на нашім тілі – як чиряк…»


    14-16.10. 2016

    Закарпаття, смт. Жденієво






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  9. Сонце Місяць - [ 2016.10.18 17:08 ]
    Nove ( XVII)
     
    Стрічні вогні проспектів
    гротескові силуети
    в кожному із елементів
    магія й кабала

    диспути безпредметні
    & вогкі латунні монети
    на смітниках у гетто
    зростаючі квіти зла

    ще нам твої прикмети
    твої фуете одверті
    & за інтернетом небо
    попіл а далі смола

    всі твої інтроверти
    витончено ~ інертні
    поведені на безсмерті
    як~ небудь зогнилого тла




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Лариса Пугачук - [ 2016.10.18 15:06 ]
    Осінній етюд
    Йдемо з тобою осiннiм небом.
    Грайливо сонце дарує промiнь
    Крiзь Всесвiт в очi.
    Хмаринка хоче
    Догнати вiтер. А вiн, бешкетник,
    Розкрив обiйми, зманив з собою,
    Уклав на землю дощем дрiбненьким.
    А трохи згодом оцей негiдник
    Зчарує осiнь, таку безпечну,
    I паде долу багряне плаття,
    Надовго стануть нагими віти.
    Ой, вiтер, вiтер...

    Вони тут вiчнi, земля i осiнь,
    Весна i небо, i сонце з вiтром.
    А ми, як тiнi, проходим наскрiзь,
    I линем в небо,
    I линем в небо...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  11. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.10.18 14:24 ]
    Осінь у лісі


    Ще палайте,
    палайте,
    палайте,
    виноградом охоплені стовбури!
    Не лисійте,
    кленове* патлаті,
    неминучість
    зимову
    спростовуйте.

    ...Ти від мене ховавсь, маслючаро?!
    Втім, живи: вдома – окуні смажені.
    Небо дивиться якось печально,
    трохи змерзле,
    не щедре на смайлики.

    Лиш на мить
    несподіваний промінь
    ощасливить присутніх по вінця.
    Богородиці вогка Покрова
    на соснових
    верхівках
    повисла.




















    ________________________________________________
    кленове* – тут: шанобливе звертання до кленів (по аналогії з „панове”)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  12. Іван Потьомкін - [ 2016.10.18 12:32 ]
    Дружині на півстоліття шлюбу

    Не володіть – підвладним буть волію,
    Без роздумів сповняти задуми твої,
    Бо ти для мене життєдайна нива,
    Дарована мені бозна за віщо Небесами.
    Мовчазною любов’ю звіряюся тобі
    І не чекаю відгуку словами.
    Ну, що слова, як ти в одвіт
    Обдарувала аж двома синами.
    Та, якщо можна щось іще просити,
    Без вибору проситиму Всевишнього
    Додати стільки повноцінних літ,
    Аби за щастя підвладним буть тобі
    Наснаги й сил розплатитись вистачило.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  13. Леся Геник - [ 2016.10.18 11:53 ]
    Смиренне
    Хочеш ударити - вдар,
    я ухилятись не стану.
    Серце, як білий вівтар,
    молиться безперестану.
    Можеш не вірити, та
    молиться і за тобою,
    поки безвільні вуста
    сховані за німотою.
    Бачу плохі віражі
    злоби твоєї гіркої,
    гірко стає на душі
    з видної яви отої.
    Бачу нестримний кулак
    марної чорнозневіри,
    й падаю з того навзнак
    в місиво відчаю сіре.
    Пімше втираю лице,
    гадку несу поза хмари...
    Ти ж мені знову на це
    сиплеш холодної чвари.
    Рвешся роз'ятрено в бій
    і тріскотять поторочі,
    що поселили в тобі
    злобу жаску проти ночі.
    З'юджують знов на удар -
    бий, ухилятись не стану.
    Серце, як білий вівтар,
    молиться безперестану.
    Можеш не вірити, та
    молиться і за тобою,
    поки безвільні вуста
    сховані за німотою...

    12.07.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  14. Серго Сокольник - [ 2016.10.17 22:48 ]
    Поки кохаю...
    Скінчилось кохання... Буває...
    Чому ж-бо сумую?.. Пустіть!-
    Я римами порозкидаю
    Слова непотрібно-пусті.

    Я зважую (ні, не зважаю...)
    Цю важкість у серці. Пройшло...
    В майбутнє своє від"їжджаю
    З кохання всім бідам назло...

    І спомин- мені допомога
    (Доїдеш- за опис засядь!..)
    ...Містично обабіч дороги
    Фантоми бігбордів висять,

    І кличуть мерщій завітати
    В секс-шопи нових почуттів
    Коханням пограти... Та ґрати
    Мене не пускають оті-

    Картини під назвою "Спомин
    Того, що уже відійшло"...
    І оmen, майбутнього оmеn
    Неначе минулого клон,

    У дзеркалі заднього виду
    Тебе намалює нову.
    Оце загальмую і вийду...
    Бо поки кохаю- живу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101705579


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Вадим Косьмін - [ 2016.10.17 18:30 ]
    ***
    Без імені… Поховані солдати…
    Чиї були ви доньки та сини?
    Ховає сльози, зажурившись, мати
    У ранній сніг своєї сивини.

    Тамує біль тією гіркотою,
    Картає серце і рахує дні,
    І мимоволі плине за водою,
    Де жевріє надія в бур’яні.

    О, славна моя ненько Україно!
    Снарядами спаплюжена рілля!
    Чому ж отак підступно і безвинно
    Твоїх дітей чека сира земля?

    Якого ти очікуєш фіналу?
    І чи спаде оте криваве тло,
    Що довго нам узріти не давало:
    Де є добро, а де насправді – зло?


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  16. Ірина Саковець - [ 2016.10.17 17:23 ]
    ***
    Сонце, мов цінну монету,
    в кишеню хмар
    то заховає,
    то знову дістане
    осінь.
    Дивиться Всесвіт на мене,
    мов крадькома,
    крізь лазуро́ву,
    незвичну для жовтня,
    просинь.

    Чую на площі буденні вже
    “смерть”, “війна”.
    Місто приймає
    рясні дощові
    гастролі.
    Падає, падає
    з ясена листя на
    сірий асфальт,
    наче артилерійський
    обстріл.

    Завтра б прокинутись,
    а за вікном – весна,
    а на душі
    розцвітають сади
    натхнення.
    Що б не було,
    неодмінно мине вона,
    та, що на Сході,
    і ця, що вросла
    у мене.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Сонце Місяць - [ 2016.10.16 22:48 ]
    Nove ( XIII)
     
    За мить одну піднесемо знамена
    & рушимо іще в неясну путь
    що карта випадкова некраплена
    як ми не підемо ~ за нас візьмуть

    У кінотеатральнім балагані
    пасати чи мусони кокс & брют
    манірні танцюристи мов останні
    злі клоуни котрі все осміють

    Але не переймайся тим о брате ~
    до будь~ чого призвичимось, а тут
    се запросто зникати & вмирати


    Безкрає небо хмари
    ледь торкнуть




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  18. Лариса Пугачук - [ 2016.10.16 21:12 ]
    Прокатна контора
    Надумалося якось зодягнутись –
    Щоб вийти в білий світ,
    Зустріти нових друзів, усміхнутись,
    Промовити – привіт.
    Почула, що в єдиній лиш конторі
    (Монополізм цвіте)
    Вбирають душу в одяг непрозорий –
    У тіло, що пусте.
    Пішла туди, щоб вибрати пригідне,
    Побачити ціну,
    Примірки поробити необхідні:
    А раптом не вдягну.
    А там сказали, що ціни немає.
    Примірка надпроста –
    Заплющуй очі і бери, що скраю.
    … Беру в мішку кота.

    Оце то влипла я по самі вуха –
    Насправді, в щось в’язке.
    Навколо темно, мокро – і задуха,
    Та добре, що мілке.
    Тихенько так і тепло – можна жити,
    Бувало гірш не раз.
    Що двері щільно начебто закриті –
    То з часом знайдем лаз.
    Пригрілася, так добре якось стало,
    Залишусь тут навік.
    Та раптом щось навколо розірвалось,
    І кинуло в потік.
    Несе мене кудись та тисне люто,
    І судороги тнуть,
    За голову хтось взяв і так вже крутить,
    Що відірве, мабуть.
    І світло в очі б’є нестерпним болем,
    І ззаду також б’ють.
    Я криком голосним вітаю волю
    І починаю путь.

    Про те, як йшла, розказувать не буду,
    Кудою і куди.
    Всього було, стрічались різні люди,
    Спливло води… води…
    Я тіло берегла, щоб повернути, –
    Оренда все-таки:
    Ні-ні питтю, курінню, бо ж отрута –
    Бувають диваки.
    Та з часом помічати стала речі
    Незвичні і чудні,
    Згинатись вниз намірилися плечі,
    Та й не вони одні.
    До арендованого тіла звикла,
    Вже стало, як своє,
    Бажання повертатися десь зникло,
    Свідомість повстає.
    ...Ось і ціна висвічується чітко –
    Життя беруть взамін:
    Все, що пройшла, від мітки і до мітки,
    А тіло йде на тлін.

    Хоч ти кричи, хоч плач, хоч скач, а підеш
    Туди, де голим був.
    Останнього свого земного сліду
    Ніхто не обминув.
    Хоча не вічні – правду кажуть люди,
    У них прислів’я є:
    Береш чуже, а віддавати будеш
    Вже не чуже – своє.
    Та з часом ти, забувши обережність,
    У чергу станеш знов
    За новим тілом – видадуть яке вже,
    І знову стрімголов
    Ти у Життя влетиш……………………………


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  19. Любов Бенедишин - [ 2016.10.16 20:26 ]
    Осінь інша...
    Все на статки - копійка і цент:
    Тут парча заяскріє, там - люрекс.
    Літо граючись дбало про все,
    Шелестіли зелені купюри.

    ...Осінь - інша. Сльоза і сльота.
    І загублена стежка до раю.
    Розпустила багатство за так:
    Мідяки на узбіччі збирає.

    16.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  20. Домінік Арфіст - [ 2016.10.16 16:48 ]
    нині не та Ітака...
    нині не та Ітака –
    дім Одіссею пастка…
    пустка… забута казка
    хлопчика Телемака…

    в тугу закута гавань
    зорями гаснуть звуки…
    тче Пенелопа саван –
    нікуди діти руки…

    не журавлі – синиці…
    лук не дрижить в долоні…
    висохли колісниці
    і розжиріли коні…

    спить під пісками Троя…
    сон її вічним буде…
    йшли в Іліон герої
    а повернули – люди…

    тижбою усією
    в землю роки відходять…
    весело Одіссею
    тільки угледить воду

    хай Посейдон карає
    човника б’є і вертить –
    Час і той помирає
    ні з ким грати в безсмертя…

    хай же Еол сміється
    віє в лице – не в спину
    радісно стрепенеться
    темним крилом Афіна…

    в радості і у горі
    еллінові і богу
    мариться тільки море
    тільки туди дороги
    де Одіссей-бездомність
    де Одіссей-безпечність
    де Одіссей-бездонність
    безум… і безкінечність…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Іван Потьомкін - [ 2016.10.16 15:34 ]
    Сукот
    Судилось їм нести йоре Святій Землі.
    Тож поки в куренях з галуззям замість даху
    Юдеї згадують минуле свого дому,
    Долаючи і біль, і неймовірну втому,
    Хмари крильми гуртують птахи.
    Щороку виряджає їх Всевишній,
    Щоб пораділи праведні і грішні.
    -----------------------------------------------------
    Йоре – перший осінній дощ, який починається саме в Сукот (Кущі). Одне з трьох заповіданих Всевишнім свят, що закінчується Сімхат Тора – радістю нового читання Тори (П'ятикнижжя).



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.16 11:40 ]
    Містечкове
    1

    Знаємо: буде краще.
    Віримо в дружбу-мир.
    Кожного дня у ящик
    Лізе під "геть!" кумир.

    Щось нам твердять усоте.
    Пасіонарно йдеш.
    Ось джерґотить босота,
    Б`є під дубами креш...

    Бабці, немов пінгвіни.
    Гелікоптерів шум.
    Осінь.
    Рахманно.
    Тлінно.
    Млосний опіум-сум.

    І не врятує втеча.
    Не проживеш десь там.
    Бачиш Рибці лелечі...
    Фото на Instagram.

    2

    Сумка не для маршрутки.
    Кепі а-ля франсе.
    Натовп гойдає чутку...
    Хто нас усіх спасе?

    Це баттерфляй безводний.
    Фаза від себе... вдих...
    Вірять у плов голодні
    Біля ковбані лих.

    Пси "Свіжину" обсіли,
    Щось у очах таке...
    Наче й воли ревіли...
    Гейші дали саке.

    Стели...
    Каштани стиглі,
    Флаєри - зусебіч.
    Золото й мідь у тиглі.
    Вірші-крилатки. Ніч.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  23. Вікторія Торон - [ 2016.10.16 08:19 ]
    За Вашим часом це було вже пізно
    За Вашим часом це було вже пізно.
    О тій порі не слід було дзвонити,
    та я дзвінок так довго відкладала,
    додаючи годин отой десяток.
    І мала я одне лиш запитання —
    чи Ви мій лист одержали останній
    (листи чомусь так часто не доходять,
    а надто ті — з поштівками чи фото...).
    І я почула Ваш старечий голос —
    розгублений, хоч Ви іще не спали.
    Мені здалось, що Ви мене, далеку,
    неначе й не одразу упізнали,
    а потім засоромились, і стиха,
    із поспіхом догідливим, сказали:
    «Так, так, одержав лист, усе в порядку.
    Як справи, чи усе у тебе добре?»
    І потім, коли трубку я поклала,
    сиділа я спустошена, роздерта
    на клаптики свідомості, в якої
    не стало лету. Все зійшло на шелест
    сухого листя, і у нім гуділа
    зненацька усвідомлена реальність...
    Я Вас втрачаю — мій, з дитинства, друже!
    Я Вас втрачаю — рідний мій знайомцю,
    що був містком для мене в світ дорослих,
    чий погляд був — ясного оксамиту
    запрошенням у чоловічу ніжність
    (хоч не лише — збагнула я — для мене,
    але й мене також вінчав на царство!..).
    Що буду я у світі цім робити,
    без Вас, мій світлий лицарю любові,
    що поклонявся загадці жіноцтва
    усюди, хоч би де її побачив?..
    Як далі мені йти по цій дорозі
    до тої віхи, позначки чи миті,
    де далечінь між датами народжень,
    уже не означатиме нічого?
    Чи варто йти, як Вас не дожену я,
    коли дійду, то Вас уже не буде,
    перехилюсь за край лункої прірви,
    гукатиму — та Ви не обізветесь.
    О бідний мій, невірний, любий друже,
    стою на місці — і біжу за Вами...
    Чому я так невдало подзвонила?
    За Вашим часом це було вже пізно...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.15 21:35 ]
    У мерехтінні тихому води
    У мерехтінні тихому води
    Над озером сиджу в холодну пору,
    Немов свою лікую душу хвору,
    За ліками приходячи сюди...
    У мерехтінні тихому води.

    Легесенько висвистує пташина,
    Мені позує просто на гіллі,
    Немов мої розсмоктує жалі…
    Слова утіхи, мила, говори-но…
    Легесенько висвистує пташина.

    Вже розмиває сутінню тони
    І холодком все дужче повіває
    Уся краса засмученого гаю
    У спокої вечірньому втони,
    Вже розмиває сутінню тони…

    15.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  25. Сонце Місяць - [ 2016.10.15 12:34 ]
    міжкласове
     
    занадто дорога ціна
    горять багаттями багатства
    в останній плебс іде у наступ
    війна небесна & земна

    не феєрверки стародавні
    абсентові фатаморгани ~
    ми завжди будем ворогами
    нікого не забудем амен




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  26. Юрій Лазірко - [ 2016.10.14 23:23 ]
    я живий
    не питай
    лебідко
    не питай
    звідкіля
    у слові гіркота
    то згоріли
    вчора при зорі
    побратими вірні
    і старі

    не розвіють попелу
    вітри
    самота
    не ділится на три
    і душа
    шукає вороття
    мов сурми
    на полі бою
    стяг

    я живий
    кохана
    я живий
    а на серці
    ями
    і рови
    і плече
    якого вже нема
    все пече
    бо дихає війна

    щоби маки
    в небо проросли
    ти у храмі
    свічку запали
    там їх поле
    по дорозі в рай
    там для болю
    непочатий край

    зачекай
    сльозинко
    зачекай
    янгол поруч
    куля не ляка
    мало пекла
    нашим ворогам
    помолися
    мила-дорога

    помолися
    за простих солдат
    за полеглих
    без імен
    і дат
    хто зі смертю
    часто
    сам на сам
    простягає руку
    небесам

    4 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  27. Володимир Бойко - [ 2016.10.14 21:23 ]
    Партизанська бесіда (пісня на мотив «Червоної рути»)
    Ти признайся мені, чи ще пам'ять лишилась,
    Як у чорних лісах комуністів ми били,
    Може десь у ярах, там їх кості погнили,
    І розрили вовки їх погані могили.

    Приспів:
    Червона стерво, утікай з України,
    Час останній комуни надходить, повір.
    Хлопці Степана, старого отамана,
    В бій останній спускаються з гір.

    Б'ють гармати в лісах, у дібровах зелених,
    Комуністів тіла загойдались на кленах,
    Скрізь по селах й містах – це не сон і не мрія,
    Наче вольності птах, тризуб наш майоріє.

    Приспів:

    1976


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  28. Ольга Паучек - [ 2016.10.14 20:29 ]
    ***
    Хоч у солдата
    Вдача чуттєва,
    Ніжно-шовкова,
    Ніби тюльпан
    В голосі - мужність,
    В погляді - сила
    Син України
    Гордий Богдан.

    Захист Вітчизни
    Праця щоденна,
    Дітям розваги,
    Ласка й любов,
    Любій дружині
    Зіроньку з неба,
    Вдячність синівська
    До настанов.

    Чому в душі він
    Пан делікатний?
    Бо у любові
    Жив, у теплі
    Батько і мати
    Сину віддати
    Зуміли волю
    Й серце в добрі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Олена Малєєва - [ 2016.10.14 20:05 ]
    Друже, тримайся...
    Друже, тримайся, чуєш?
    Я знаю так, як ніхто,
    Як важко втримати всесвіт,
    Сповнений хибних думок.
    Друже, тримайся, осінь
    Заглядає в зіниці широкі...
    Вдягни окуляри темні,
    Просто рахуй кроки.
    Друже тримайся: важливо
    Лишитися зараз і тут,
    Хоч так заманливо виглядає
    Порожній й глухий кут.
    Друже, тримайся, чуєш?
    Ти не один, це точно,
    Хоч всі найближчі тебе
    Загнали у коло порочне.
    Друже, себе з трясовини
    Слід самому витягати.
    Не треба шукати винних -
    Просто виходь за грати.
    Тюрма ця не є довічна
    І строк лиш від тебе залежить.
    Друже, тримайся, чуєш?
    Сили твої безмежні.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  30. Василь Мартинюк - [ 2016.10.14 12:49 ]
    Ти говори

    Ти говори, ти говори,
    А я затихну, занімію,
    І перервати не посмію
    Тебе. Мою надранню мрію,
    Мою незвершену надію
    Далеку. З юної пори.
    Ти говори, ти говори.
    Я буду слухати твій голос,
    І наче сто зерновий колос,
    Душа здійметься догори.
    Ввіллється в душу нова сила,
    Тією піснею що мила,
    І новий пил і нові весни,
    І фіолет очей небесний,
    І я втону до решти в нім.
    Ти говори, я маю право,
    Ще осяйнутись золотаво,
    Мов сонцем, поглядом твоїм.

    2016р.



    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Лариса Пугачук - [ 2016.10.14 10:35 ]
    Пізня породілля
    Осінь розродилась листячком кленовим.
    Дощ, як плідні води, з лона їх виносить.
    І наркозу запах легкополиновий
    Осідає тихо породіллі в коси.

    А вона в нестямі кличе сильний вітер,
    Щоб розкрив обійми і заніс в діброву,
    І тужливо мжичить – діти мої, діти,
    Наче заспівати хоче колискову.

    Розметались вихрем породіллі коси,
    На притихлу землю опустилось листя:
    Кольорами щастя розродилась осінь –
    Пізня породілля, матінка пречиста.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  32. Сонце Місяць - [ 2016.10.14 04:18 ]
    Nove ( XІI)
     
    у лікарні із жовтим фасадом
    один кат умирає у сні
    лікарі його мовчазні
    але що сумувати за катом

    метушню закривши з кадавром
    & маніпуляції всі
    реєструють у вічності
    відсьогодні пребуде за кадром

    де немає знайомих & путніх
    ані вулиць, дівичок ані
    де не сяють трагічні огні

    у могилу де сам він на дні
    регулярно кидають наступних
    він обійме усіх, чом би й ні




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Наталя Мазур - [ 2016.10.13 23:11 ]
    Старе таксі
    Осінній день. Поволі сипле сніг.
    Обабіч шляху вижовклі тополі
    Скидають шати на омет доріг,
    А снігом засипає їх поволі.

    Старе таксі біжить німим шосе,
    І пісня із динаміка в салоні.
    Розмова тиха двох - про те, про се,
    Хоч тягнеться долоня до долоні.

    На шклі малює сніг штрихи косі,
    І я відповідаю вряди-годи.
    Спішить старе, пошарпане таксі,
    І час виходить.Час уже виходить.

    13.10.2016р.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.64)
    Коментарі: (6)


  34. Серго Сокольник - [ 2016.10.13 22:33 ]
    Експресивний акт*** ( 16+ )
    ***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки. Трохи хуліганисте

    Сріблястий місяць хмарку обійняв
    Своїм серпом, і стиснув невблаганно,
    Як ще ніхто... Лиш я тебе стискав
    В своїх обіймах так, моя кохана!..

    І я всю ніч жагу дівочу пив,
    Нічний кажан, крилом торкнувши шию...
    Я пив сьогодні, наче кров упир
    Твоє кохання, о моя повіє!..

    Скінченність входжень.... Може, й нескінчен-
    Не з"єднання роз"єднань без упину-
    Це так нечемно... Ах, який нечем-
    Ний я господар, о моя рабине!

    Ти віддаєшся вся. І весь небес-
    Ний світ в очах на мить неначе меркне,
    Як я в тобі... Пробач, не можу без
    солодкого... Моя ти, блін, цукерка...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101301089


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  35. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:41 ]
    Вінок
    Одному і сльози рідні
    Одному і сонце лід
    Одному і жар у січні
    Одному метілі в слід

    Де у парі більше здатні
    Де у парі там і рай
    Коли разом там і власні
    Один з одним у розмай

    Майте здатність , обирайте
    Не цурайтесь помилок
    Тільки ваше вас і знайде
    Заплете серця в вінок.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:43 ]
    Відлуння
    А на прощання він співав
    З її душою танцювавши
    Від серця серце відривав
    Від болю з відчаю пропавши

    Від того дня й до нині так
    Не гріє сонця промінь ніжний
    Не б*ється в грудях вальсом в такт
    Все огорнуло в сивий іній

    У погляді глибоких дум
    Є розуміння неосяжне
    Не повернуть мелодій тих
    Не гине в пам*яті кохане.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Адель Станіславська - [ 2016.10.13 15:14 ]
    Світи оці -повік не заплести
    Мені тебе не зрозуміти. Ні...
    Мені - твоєї миті не прожити.
    Не звідати й не бачити вогнів,
    якими вщерть єство твоє напите.

    Тобі ж не знати мого серця щем,
    Тобі - себе не краяти шматками...
    І не вмивати світ гірким дощем
    Очей, "безжурно" всміхнених роками...

    Світи оці - повік не заплести.
    Світи такі подібні й геть далекі...
    Як споришево й стеляться мости
    у душу, то всихаються від спеки...

    2016



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  38. Адель Станіславська - [ 2016.10.13 15:44 ]
    Колись
    Колись умовкнуть всі мої думки.
    Слова, тривоги, болі і печалі -
    перетечуть миттєвості в роки...

    Їх намистин порепані коралі
    відтиснуть в собі все моє буття
    і часоплином змиються видіння...

    То, може, в тканім клапті вишиття
    змережить хтось узір моєї тіні,
    як раптом перейду в судьбу чиюсь
    родинним геном крови молодої...

    Я небуття в прийдешнім не боюсь -
    Боюсь буття нетребності живої...
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  39. Володимир Бойко - [ 2016.10.13 14:40 ]
    Клене мій опалий (переклад з С. Єсеніна)
    Клене мій опалий, клене зледенілий,
    Чом стоїш, схилившись, в заметілі білій.

    Щось почув нового? Щось угледів раптом?
    Край села неначе вийшов погуляти.

    І, мов п'яний сторож, вибрів на дорогу
    Вгрузнув у заметі, приморозив ногу.

    Я і сам щось нині рівновагу втратив,
    З дружнього застілля не дійду до хати.

    Там вербу уздрів я, там сосну примітив,
    В сніговій завії заспівав про літо.

    Сам собі здавався я таким же кленом,
    Але не опалим, а буйнозеленим.

    Втративши пристойність – море по коліна,
    Обіймав берізку, як чужу дружину.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  40. Іван Потьомкін - [ 2016.10.12 16:43 ]
    Судний день

    Раз на рік таке на Святій Землі бува:
    Дорослих на вулиці майже не видно
    (Із синагог покаянні подають голоси).
    Крім амбулансів, що пропливають вряди-годи,
    Од машин на шосе цілковите затишшя.
    Тільки велосипеди й ролики всіх мастей
    Мчать без остраху крутосхилами Єрусалима.
    Ще не набрала гріхів дітвора -
    Отож, цей день для неї неабияке свято.
    Таким він стане,запевняли пророки, для всіх,
    Як Месія на Землю нарешті зійде.
    Та посланця Всевишній зумисне не шле ,
    Бо не каяття чека, а безгріховності.
    Але невтямки поки що тим, кого Він обрав
    Повсюди нести в чистоті Свої помисли...
    ...Тільки-но скінчиться напружений Судний День,
    Як не Всевишній,а Сатана диктуватиме вчинки.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  41. Мирослав Артимович - [ 2016.10.12 14:55 ]
    Крок до зірок (карпатський іронічний шлягер)
    М'ясо шкварчить, капле у жар жир –
    Ось і шашлик, тільки на двох, ох…
    Тож не зівай: швидше за ніж – ріж,
    От смакота – входимо в раж аж!

    Запах і дим лоскітно в ніс вліз,
    Слинка тече: миттю шашлик зник.
    Чарку б іще , але до дна – на!
    Гори простять – тут просто рай, знай!

    А як махне віями віч ніч –
    Пам'ять згада пристрасний секс-екс,
    В юність на мить вихлюпне час нас –
    І ув’ємось її крильмѝ ми.

    Зникне нараз плетений пліт літ,
    Десь у душі скресне жага: «А-а-а!..»
    І у пітьмі зблисне набіл тіл,
    А із грудей рине дощем щем.

    Ще б тільки мить, вже до зірок – крок,
    І упірне спрагла душа в шал…
    Доки займе нас у полон сон –
    Ми ще таки злинем до зір – вір!

    30.09.2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  42. Сонце Місяць - [ 2016.10.12 02:02 ]
    Nove ( VI)
     
    як стій, мітологічна тінь
    прокреслює осінній сплін
    із тих що звірі ~ пів~ птахи
    отак поплутав біс лихий

    прикраса до гробниць старих
    на власні очі бачив їх
    непереможний фараон
    котрий з кинджалу їв хамон

    а танцівниці животів
    змагалися як він хотів
    & карлики позмінно там
    курили тіням фіміам









     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Віктор Кучерук - [ 2016.10.11 10:54 ]
    Наспівуючи пісню
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Незабутньої пісні мотив,
    Як по дивному знаку лунає,
    Відчуваючи серця порив.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”,
    Бо інакше тоді б не співав
    Про веселку, що втішно палає
    Над імлою дніпрових заплав.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”
    За прозорість безмежну світань, –
    І за те, що в обійми приймаєш
    Вірних друзів завжди без вагань.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Мов реліквію давню й святу,
    Що минуле й майбутнє єднає
    У стобарвну життя повноту.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Вишгородська моя сторона,
    Ти зродилася в серці розмаєм
    І в душі розквітаєш сповна.
    10.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  44. Петро Скоропис - [ 2016.10.11 10:04 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Відмовою в ліку скорботному – жест
    щедрот – скупієві на ролю! –
    стискаючи простір в подобу розхресть,
    де сіпався плазом од болю,
    що смертно упитий кравець, у чаду,
    як латку на пірване плаття,
    зі спудів твоїх горизонтів кладу
    на відрух лукавий закляття!

    Провулки, задвірки – числом без кінця,
    баюри, пустир, палісадник, –
    любові твоєї майбутні місця,
    давно, як трагедії задник,
    омешкав я так, що бодай тобі з ким
    не випало зводити ложе,
    все вийде, як храму на крові взнаки,
    безплідністю спільною схоже.

    Прийми безвідсотковий мій чистоган
    розлуки на шлюбних голубок!
    За кращі часи піднімаю стакан,
    як п’є інвалід за обрубок.
    Життю попускаючи узи-вузли,
    лишися і з ним солідарна:
    не м’якше собі в поголосках стели,
    як листя мені календарне.

    І мертвим я буду нагальнішим для
    тебе, чим свічадо озерне:
    не діжде чистішої правди земля,
    за ту, яка зір і наверне!
    І виб’ється в колос утоптаний злак,
    і когут запіє послідній,
    і ширші зіниці круги позаяк,
    підуть по тобі, здаленілій.

    Як глушена риба, не чуючи дна,
    таким собі привидом требним,
    як тіло, зотліле раніше рядна,
    як тінь моя, дражнячись з небом,
    згукнеться у казна-якій стороні
    тобі, як бувалий месія,
    і корчитись будуть на кожній стіні
    у домі, де дахом Росія.
    Червень 1967


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  45. Юрій Лазірко - [ 2016.10.11 06:58 ]
    чарiвна скринька
    з вином
    і дном
    звіряю час
    з колін
    до п’ят
    побігла стрілка
    пішли собі
    у хміль
    від нас
    ці іменини
    понеділка

    в дощі
    згубився мендельсон
    води непевної
    лезгінка
    вона
    мій світ
    і світлий сон
    ця привідкрита легко
    жінка

    ці очі
    прихистки сови
    а губи
    ласощі пізнання
    для неї
    серця наловив
    у слові
    мало-що-гортаннім

    гортаю миті-сторінки
    напам’ять
    відстані всі вивчу
    наш камертон
    кришталь дзвінкий
    для стін чутливих
    злоязиччя

    існує тисяча причин
    себе
    у дотиках лишати
    назустріч ласкам ідучи
    по тілу
    звивами багатім


    між павутинками доріг
    одна веде мене
    де саме
    пра-яблуневим цвітом
    ліг
    кордон
    у сумнівах адама

    в тенетах
    ніжного туше
    відсутні ноти
    з перебором
    і я
    відкрив її
    уже
    цю скриньку щастя
    чи пандори

    хай
    недобачені
    кути
    а остороги
    недочуті
    ми
    краплі
    в музиці води
    перед вінчанням
    в каламуті

    3 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  46. Серго Сокольник - [ 2016.10.11 03:11 ]
    Без тебя. Памяти Светланы
    Догорающий вечер. Вдали
    Грань небес и земли покрывает
    Эфемерностью кисти Дали
    Свет луны... Я тебя вспоминаю...

    Свет луны... Ирреальности свет
    В отражении влаги туманной
    Как извечное ДА или НЕТ...
    Света... Светлое имя- Светлана...

    Здравствуй, милая! Грустно тебе?
    Обжилась?.. Или, может- хреново?
    Что ты кушаешь ТАМ на обед?
    Все же коливо схожее... С пловом...

    Без тебя опустела земля...
    Ты во снах появляешься редко.
    Я опять начинаю с нуля.
    Все с нуля... Нулевая отметка.

    Ветерок- словно тело твое
    Ощущением бархата кожи
    Прикоснется... А помнишь, живьем
    Мы ловили сердечные дрожи?..

    Как стелили нам ночи ковры,
    На лугу у реки до рассвета?..
    Этот пройденный Крым... Или Рим...
    Это гугл* нашей памяти, Света...

    Да, еще... Чем могу удивить?
    Что заехал сегодня подарок
    Я ребенку чужому купить
    В магазин канцелярских товаров?..

    Он не мой... И она не моя...
    Это песня, что так и не спелась.
    Ты прости, что я к вечеру пьян.
    Это- так... Чтобы сердце согрелось.

    *прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101100883


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.10 22:14 ]
    Як тихо...
    Як тихо тут у будні дні,
    Ще й жовтень теплотою надить.
    Лиш чути здалеку мені
    Легенький шепіт автостради.

    На медом скропленій воді
    Тихенько рибка сум розвозить.
    На ніжну озера гладінь
    З дерев летять багряні сльози.

    Як хороше! В яснім гіллі
    Пташок розмовонька долине.
    Розвіялися думи злі,
    Немов спинилися хвилини…

    3.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  48. Ігор Шоха - [ 2016.10.10 22:20 ]
    Кросворд на одне ...о
    ***
    Кросвордами нікого не дивую.
    Але цікаво, що я ще почую,
    коли це означає: люте зло,
    ех – на початку, ій – посередині,
    та ну його уже к лихій годині,
    бо далі о!
    І на кінці,
    ...о.

    ***
    А темної ночі
    кацапія …хоче –
    варяга, Батия, мурло.
    А волі не треба.
    Вона є на небі,
    яке завоює
    ...о.

    ***
    Все, що украли,
    злодіїв не радує.
    І у Кремлі ненадійне кубло.
    Є тільки Пу!
    І н е в и н н а Кабаєва,
    що і її залишає
    ...о.

    ***
    І ніякі ми не вільні,
    і свободи не було.
    Та не ми у тому винні.
    Тільки – слава Україні! –
    підіймається
    ...о.

    ***
    Я посилаю есемеску,
    як Ваня діду на село:
    Пакуй валізи і бабло.
    Тебе чекає Чаушеску.
    І не затримуйся,
    ...о!

    ***
    Потоне у крові Росія,
    а з нею і її «месія».
    І марсіани з еНеЛО
    візьмуть кирюшу ієрея
    і меч рахітика Арея,
    що іменується
    ...о.

    ***
    Історія Раші не знає потопу,
    неначе його й не було.
    Виговського знаємо по Конотопу.
    Мазепу шануємо, як патріота.
    А що означає
    …о?

    ***
    Волають яничари та ізгої:
    – Немає України як такої!
    Аж небо голосами загуло:
    – Є Азм, і Яхве, і Михайло-воїн!
    Оберігають націю герої,
    а боягузи – зека і
    ...о.

    ***
    А у нашого Петі – чоло,
    а у мідного – щоки надуті.
    На коні він показує Путі,
    що бере і його у сідло.
    І побачила ненька,
    що Петя маленький,
    ну а Путя –
    велике
    ...о.

    ***
    А у Пе – ще малий, а у Пу – отакий!
    Є різниця на ціле кіло.
    А чужі язики,
    угадали, таки,
    що міняється Пе –
    на
    ...о.

    ***
    А на Росії всі аристократи:
    бойовики, злодії, бюрократи,
    усі, кому раптово повезло.
    Іде аристократія війною.
    Її веде конвоєм за собою
    його високородіє
    ...о.

    ***
    Великі істини зі сходу:
    немає України зроду,
    Європу бомбою знесуть,
    Америка іде під воду,
    на Рашу тропіки ідуть.
    Тому Америці на зло,
    рятує Азію
    ...о.

    ***
    А совдепія
    співає:
    – Бачу те, чого немає,
    чую те, що загуло,
    знаю те,
    що не було...
    Бутафорія линяє.
    Окуповує
    ...о.

    ***
    Воюють із украми урки.
    Це ОБееСЄ довело.
    Але Україні за муки
    Америка каже, – хелло!
    Європа викручує руки.
    Зате багатіє
    ...о.

    ***
    Його уже й Гаага не чекає,
    Обама! Й той руки не пожимає.
    Асад! І той чекає на бабло.
    Усім надокучає помело –
    нікуди невпіхуєме*
    ...о.

                                  2016



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  49. Роксолана Вірлан - [ 2016.10.10 21:12 ]
    Під п'ятим сонцем ( в орбітах честі)
    Під п"ятим сонцем вигорають землі,
    вугліє злото ветхих аннунаків.
    Oдвічні війни і боги отерплі...
    тоді та нині - ой, керваві ж маки.

    Перетягання шерхлого канату ...
    з одної гри верховні ляльководи.
    Росоли нафти, долярoві лати,
    притислі дулом воля і свобода.

    Распуті, путі, таті, сцени, рампи...
    копитопляс у рясах, гульки бестій...
    пришельці, мотлох будня, штампи, трампи -
    людині тільки й те, що вмерти з честю.

    Тече бабло судинами системи.
    Розп"ятий світ між заходом і сходом.
    Кохані люди! - де ж то ми? - a де ми?
    гамселять душу бізнеси, негоди...

    Клоновані раби кладуться в ланци,
    прочервлені реліґії брехнею -
    неначе і нема у світі націй,
    де не киплять пекельні епогеї.

    де б вечори стелились безберего,-
    мов щойно зняті з кросен ткання сині
    і в гущі зір яріла вишня Веги,
    і щоб сини - не в пам"ятника глині...

    Стоїть цивілізація в мілинах-
    випендрується, розпустила патли..
    Під п"ятим сонцем ділять Україну-
    на ласі кусні - горлищам ненатлим.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  50. Сонце Місяць - [ 2016.10.10 20:59 ]
    Nove ( XI)
     
    духи міста на місці своїм
    нас ніщо не тримає, втім
    міжсезоння окрема вічність
     ледь звична

    ти чекаєш & дивишся скрізь
    а утомишся пригорнись
    до нової старої книжки
         & втішся

    я налию тобі чаї
    переслухаю мрії твої
          як личить

    де усе що потрібно всім
    духи міста на місці своїм
            ше скличуть




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   ...   555   556   557   558   559   560   561   562   563   ...   1814