ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Адель Станіславська - [ 2016.08.18 14:55 ]
    Свою людину - я не відштовхну
    Свою людину - я не відштовхну.
    Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
    Чолом не розбиватиму стіну
    щоб справдити ілюзії, надії
    чиїсь про себе... Тут - я не гравець,
    ці забавки завжди були чужими.
    Усе колись бо зійде нанівець...
    Залишиться важливим те незриме,
    на що не свій - ніколи не зважав:
    те, чим стояв мій світ і, чим тримав.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  2. Ярина Чаплинська - [ 2016.08.18 13:35 ]
    ***
    Це боляче так —
    що далі тільки інфаркт,
    інсульт або депресія.


    Пам’ятка:
    І із того світу б’є рикошетом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2016.08.18 12:08 ]
    Парадигма історії
    Парадигма істо-
    Рії. Замкнене коло.
    Роздивися навкруг
    І відчуєш спроквола,

    Як зманіжені рим-
    Ляни час рахували,
    В безнадію заглиб-
    Лені смерті чекали,

    Як в ОСТАННІ ЧАСИ
    Ллєтьсь пійло фужерів...
    -Пий до, дна, сучий син,
    До життя ненажера!..

    Цих часів оксами-
    Това м "якість Нірвани...
    -Хай одвічності ми-
    Ті насняться коханим!..

    А спитати себе
    (Хоч спитати непросто)-
    Як ламали хребет
    Долі у "дев"яностих",

    І останніх часів
    Відлік розпочинали,
    Наче смерті засів...
    А вони... Не настали...

    А тепер (що тепер?)-
    Вже нема територій,
    Ніби й ворог припер,
    Чара, сповнена горя,

    Ще й не вірить ніхто
    У кінцеву мету...
    Парадигма істо-
    Рії каже- Я ТУТ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116081800912


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.08.18 10:22 ]
    Елегія серпня

    Настане час мемуарів,
    Душевних зближень, чаїв -
    Згадаю, хто пропіарив,
    Хто кнедля відламував... їв...

    Пустіть на високу полицю,
    Тверезі, облиті вином!
    Я - пума, нагадую кицю.
    Зливаються дні у біном.

    Ускладнились допусків коди,
    Десь брат мій - зчужілий профе...
    Спалили вертеп ляльководи.
    Ферзі облаштують кафе.

    Чи будень, чи вишите свято -
    Плекаю слова золоті.
    Мутантів-пришельців багато...
    ...й відрізаних дружби дротів.

    Божились безбожники ниці:
    Хтось бачив месій під дверми.
    Цяцянок замшілі копиці
    Двигтять між гнилої хурми…

    Життя надскладне у поета.
    Елегія серпня... зима...
    Шерхочуть про війни газети...
    Зминає агітки Хома.

    Цятковані плахти, мов долі.
    На хуторі - "радіво"... тиш.
    Живу... не вчиняю крамоли.
    Присьорбує муза: "...облиш...".



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  5. Вікторія Торон - [ 2016.08.18 08:46 ]
    Твердий горішок
    Як ворог не вступається нітрішки
    І лють його не можна загасить,
    Вдягни шкарлупу, стань твердим горішком
    Із тих, що неможливо розкусить.

    Якщо вже не униткнуть тобі згуби,
    Що хлюпає на дні його зіниць,
    Нехай зламає хижі свої зуби
    Через твою закам’янілу міць.

    Ще радості засвітяться окрайці
    І справедливість збудиться стара,
    Як ворог твій грабкі зламає пальці,
    Дістаючись до ніжного нутра.

    І навіть як сьогодні ненароком
    поглине він ім'я твоє і рід,
    Нехай йому назавтра вийде боком
    Безумством завойований обід.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Нінель Новікова - [ 2016.08.17 16:23 ]
    Нежность
    Скупые лучики тепла,
    Руки касание, надежда.
    Проснулась или ожила
    И снова душу обожгла
    Остывшая когда-то, нежность


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  7. Анатолій Білий - [ 2016.08.17 10:20 ]
    Країна дитячих надій
    Я чекав, як і всі мого віку,
    На міленіум, еру нову.
    Невелику знаходив я втіху
    У пласкому старому ставу,

    У полях ковилово-пшеничних,
    Де ховається серце моє,
    У просторах і друзях найближчих.
    Бачив я, що цей час настає …

    Проминуло. Лишилися згадки
    Про країну дитячих надій.
    Та по ворогу вже не з рогатки
    Вдарив я і одноліток мій

    За полів золоті оті латки –
    За країну дитячих надій.
    21.08.2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (9)


  8. Віктор Кучерук - [ 2016.08.17 09:18 ]
    Хочу...
    Хочу завтрашній ранок зустріти
    Без гвинтівки уже - не в бою, –
    Хочу в тиші ласкавого літа
    Обійняти матусю свою.
    Хочу милу кохати в діброві
    І цілункам утратити лік, –
    Хочу “Град”, наче жах тимчасовий,
    Позабути без жалю навік.
    Хочу бути не вічно солдатом,
    Серед скрути і поміж смертей, –
    Хочу сіяти і будувати,
    І ростити щасливих дітей.
    17.08.16



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  9. Вадим Василенко - [ 2016.08.17 00:30 ]
    ***
    У місті залюдненім, що над рікою, у місті великім
    бачиш ти те, що не бачив,
    і те, що від тебе далеко,
    чуєш того, хто мовчить,
    і безмовно говориш
    з пташкою, рибою, звіром, вологим камінням.
    Знаєш, що криється там,
    де не можна ступати,
    що по той бік од людей і машин...
    Та спитати в тебе про все те
    забракне і думки, і слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.16 23:31 ]
    Язичницьке купання
    Дерева вже з`явилися руді,
    Та не було на луках анікого.
    Я роздягнувся повністю тоді,
    Зайшов у воду за велінням Бога.

    Поринув у невигаслу теплінь
    І розчинився у її тремтінні.
    Очистився од скверни взагалі,
    Аж напливали радощі дитинні.

    Були обряду миті то святі,
    Якась жага єднання первозданна.
    І пестила мене Богиня Дана –
    Здається, вперше, у моїм житті.

    16.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна, півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  11. Віктор Кучерук - [ 2016.08.16 21:31 ]
    * * *
    Треться вітер уперто об шибку,
    Мов прилипнути хоче до скла, –
    То ширяє поривчасто й швидко,
    То присутність вдає спроквола.
    Невагомий – здіймається вище,
    Обважнілий – додолу хить-хить, –
    То крізь шпарку старанно засвище,
    То край неї безвольно мовчить...
    Це облуди якесь передвістя
    Чи сумління первісного час, -
    Я безсилий собі відповісти, –
    Може, знає про те хтось із вас?..
    16.08.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  12. Леся Геник - [ 2016.08.16 20:24 ]
    ***Долоні світу - зимні...
    ***
    Долоні світу - зимні. Урагани
    шинкують понад водами життя.
    Чекає Небо крихту каяття,
    отримує байдужі епіграми.

    І падають над горами дощі
    із риби недозрілої, малої,
    бо хтось мізерний вичовгав сувої,
    що мали золотіти на межі.

    А над верхів'ям ночі знов комета.
    Брехливовірні тягнуться, за хвіст
    її хапнути багнуть, поки піст
    ніяк не переможе грішні вето.

    І лиш сліпці розгублене лице
    між хмари обтирають, наче стигми.
    Та біль від того доторку не стигне,
    все штрикає у груди ялівцем.

    Каміння закрихке для заповіту...
    В несвітлих водах - агнець і тельці.
    Терпіння гасне в Божім кулаці -
    на мапах онде знову рясно міти...

    1.08.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.08.16 16:10 ]
    Уповні

    час палати уповні
    сунуть валки зажур
    жовкнуть вірші любовні
    фенхель між палітур

    серпень... осіння мжичка
    меле хмари вітряк
    вчить лисеня табличку
    кріль несе переляк

    йде вузькогруда челядь
    кажуть війна за мир
    м`яко убитим стелять
    в кума новий кумир

    світ мов умитий... паті
    перці в сиропі з ос
    хто пожаліє матір -
    цю чи з країни Оз...


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  14. Ніна Виноградська - [ 2016.08.16 16:05 ]
    Осінній дарунок


    Спасибі вам за ваші добрі очі,
    За теплий погляд і ласкаву річ.
    Уже над містом висне хмари клоччя,
    І накрапає дощ, заходить ніч.

    І все навкруг засохло і не квітне,
    Бо це вже осінь узяла права.
    Жалкую я, що не зустріла квітень
    Удвох із вами, як росла трава.

    Коли сади цвіли шаленим цвітом,
    То ми жили ще нарізно в раю.
    У кожного своє пашіло літо,
    І пісню кожен знав лише свою.

    Та час минув і молодість промчала,
    Уже онуки палять свій вогонь.
    В минулому походи, море, скали,
    А нині світить сивина зі скронь.

    Та ще в польоті неспокійні душі,
    Шукаємо надійного крила.
    Знаходимо між океану сушу,
    Щоб друга мати поряд і тепла.

    І хай висять над містом чорні хмари,
    Та в домі тепло, пахне з медом чай.
    Очей привітних ми зустріли пару,
    Щоб самоту забути і відчай.
    17.08.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  15. Анастасія Поліщук - [ 2016.08.16 15:07 ]
    Мене звати Земля
    Мене звати Земля,
    візьми, обіпрись на мене,
    на мої груди,
    плечі,
    руки,
    коліна,
    стегна,
    на мій живіт,
    і світлом цілуй священні
    зерна.

    Ти не знав,
    але я - божество дописемного часу,
    стародавня Венера
    із короткими повними ніжками
    і такими ж руками - із печерних палаців
    позичена.

    І, можливо, у вічі мені не поглянеш одвік,
    але кожного дня будеш пошепки у підсвідомості
    і грішити, і каятись
    за усе, що не встиг
    скоїти.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  16. Кароліна Круглик - [ 2016.08.16 14:12 ]
    Де ти ходиш, якими дорогами?
    Де ти ходиш, якими дорогами?
    Під небом яким та зорями,
    Мій незнаний коханий, незвіданий,
    Небачений та несповіданий?

    З ким говориш ти, посміхаєшся,
    У чиїм ти сяйві купаєшся?
    Про що мрієш, на що сподіваєшся
    Та коли ми вже пострічаємся?

    Де ти ходиш, якими дорогами?
    За якими чекаєш порогами?
    Мо’, одною стежиною ходимо
    Та для себе нас не знаходимо?

    Може, сонце одне нам світить,
    Може, ждуть ненароджені діти?...

    Ми не знаєм, де стріне нас Доля.
    Та на все, на все Божа воля…

    19.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Кароліна Круглик - [ 2016.08.16 14:07 ]
    Молитва за здоров’я
    Поставлю я свічку у храмі,
    Щоб Бог дав здоров’я мамі,
    Моїй найріднішій людині,
    У світі оцім – єдиній.

    Попрошу здоров’я для тої,
    У чиїй зростала любові,
    У чиїй купалася ласці
    І жила тоді, мов у казці.

    Нехай буде здоровою ненька,
    Щоб жила довго-довго рідненька,
    Щоби посмішкою зігрівала,
    Щоби діток моїх навчала

    Як у мирі з собою жити,
    Як усіх довкола любити,
    Як самою доброю бути,
    Щоб привітно всміхалися люди…

    Поставлю я свічку у храмі,
    Щоб Бог дав здоров’я мамі –
    І моїй, і кожній на світі,
    Бо усі ми – мамині діти…

    16.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Вікторія Торон - [ 2016.08.16 03:44 ]
    І вигляд зроби, що її ти не бачиш (переклад)

    Вона наближається – вдай, що не бачиш,
    серце моє,
    Жартуй, ніби мало для тебе це значить,
    серце моє.

    Тепер вже запізно від неї тікати,
    Лиш тільки обличчя устигни підняти,
    Як здіймуться сльози рясні.
    Свій погляд спрямуй понад нею байдужий,
    Удати зумій, що її ти не любиш
    І навіть не бачиш її.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2016.08.15 22:29 ]
    ***
    Я обіймала море:
    Хвилі потрапили в душу,
    Серце осяяли зорі,
    Я покидала сушу.
    В човені плинули думи...
    Тихо гойдались вітрила...
    Пристрасті в морі тонули
    І виростали крила.
    Птахою в небо лину:
    Місяцю глянуть у вічі.
    Буду кружлять безупинно,
    Щоб зазирнути у вічність...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  20. Серго Сокольник - [ 2016.08.15 14:15 ]
    Воєнне кохання
    ...Сонце з кров"ю встає,
    Очі ранком гірчить...
    Ще волосся твоє
    На моєму плечі...

    Згідно стану речей,
    Десь кривавить Донбас...
    Знов безсоння ночей
    Пролилося на нас.

    Матері малюків
    Сни нічні стережуть...
    Може, з ложа в віки
    Нас сумні рознесуть

    На одвічно-воєн-
    ні фронти поїзди
    Рятувати своє.
    Час іти. Назавжди.

    Безнадійно- надій-
    ні пісні солов"їв...
    Притискайся в обій-
    Ми міцніше мої,

    Бо сприяє похміль-
    Не кохання журбі.
    Ми сприймаємо біль
    Розставання в собі.

    Час ще маєм. Жадан-
    ня без тями... Гаразд?..
    І зіллємось востан-
    Нє тілами ще раз...

    ...Сонце з кров”ю встає...
    Ранок очі пече...
    Тіло дотиком б”є,
    Наче трасери черг...



    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116081505390


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2016.08.15 08:51 ]
    В очікуванні слова
    Плаває по присмерку кімнати,
    Протягами зріджене, тепло, –
    А дощу краплини винувато,
    Пружно й м’яко, стукають у скло.
    Напівсонний, слухаю покірно
    Те биття поривчасте води,
    Що вплітає в шурхоти вечірні
    Бистрі гами і дзвінкі лади.
    Щось таке в тих звуках загадкове,
    Трепетне, жадане, неземне, –
    Наче час очікування слова,
    Що хвилює й радує мене…
    13.08.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  22. Юлія Радченко - [ 2016.08.15 00:54 ]
    Міжсезоння
    Нахолола жрекиня ночі надихала літо. Його у мені знайти
    Не вдається тобі одразу. Божевілля шукати, здається, не варто.
    Муркотять автівки в небі. Сигналять очима бездомні голодні коти,
    На дахах рахують ситі ночі чужі і життів відчайдушну варту.

    Ти все нишпориш. Теж зголоднілий. Мариш. Зриваєшся саме із тих вершин,
    За якими ростуть бур'яни - з головою. Пнуться вище і вище вгору.
    А воно – дощове, холодне. Та й чи варто цю справу сумнівну вершить?
    Ти уже із ним, напевно, замість мене, і поряд живеш, і говориш.

    І мені здається, що винні усі: байдужі жрекині, коти, бур'яни.
    Що настане жадана осінь - й тебе захоплять її навіжені зливи.
    Та теплішають ночі голодні і виникає передчуття щовесни,
    Що те літо прокляте знову в мені забринить і стане для нас важливим.
    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.14 23:26 ]
    Дарує серпень прохолоду
    Дарує серпень прохолоду.
    Та у воді ще є тепло –
    Немовби мрії на догоду –
    Як рідко це в житті було –

    Коли не холодно і спека
    Не докучає – саме враз!
    Коли ще осінь недалека
    Не тисне щемним духом нас.

    Коли літа ще у розповні,
    І ти – помірно молодий.
    І роздуми твої духовні –
    Дозрілі на гілках плоди.

    8.08.7524 р. ( Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  24. Володимир Бойко - [ 2016.08.14 22:54 ]
    Світанок
    Пора іскристої роси,
    У чарівливому серпанку.
    Пора минущої краси,
    Що відлетить на крилах ранку.

    Пора пробуджених думок,
    Що сплять удень, немов убиті,
    І кожен порух, кожен крок
    Благословен бажанням жити.

    Реальність стишено мовчить,
    Коли замрія промовляє.
    Тоді сотворюється мить,
    Що плин у вічність обертає.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  25. Ніна Виноградська - [ 2016.08.14 18:57 ]
    Отак


    Зайшов, не стишуючи кроків,
    Неначе вихор, залетів.
    Хоч мав чималу жменьку років,
    Та злющим був, як сто хортів.

    Була безглузда і невпинна,
    Аж до фальцету гнівна річ.
    І, врешті, ця балаканина
    Мені нагадувала спіч.

    - Ти з ким стояла біля клубу,
    В кафе ходила з ким, кажи?
    А я спокійно й тихо: - Любий,
    На воду не гони брижі.

    Коли коханку віз в машині,
    Біля кафе то я була.
    Зайди в кімнату, бачиш, нині
    Твій брат приїхав із села...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  26. Іван Низовий - [ 2016.08.14 18:34 ]
    «Слобожанський Спас»
    1

    В тиші тиш між берегами
    В комишах не спить вода –
    Невгамовний мовний гамір
    Плесо річки розгойдав,
    Розплескав її,
    Червону
    Від палаючих вогнів,
    Тиху воду-прохолоду:
    Навіть Спас зачервонів,
    Забринів серцями зерен
    В яблуці і в кавуні,
    В ягідках колючих тернів
    І калин в бережині…

    Бережімо ж мить спасенну
    Спасорадісного дня
    І країну цю пісенну,
    Що вкраїнство осіня
    Синьо-жовтим вічним стягом
    (В світі ж іншого – нема),
    І любімо до нестями
    Почуттями усіма!


    2

    Людмилі Скопенко

    Що за вечір, ні, не вечір –
    Ве-чор-ни-ці!
    Серед ночі в Гончарівці,
    В Спасодень
    Молодесенькі дівчата
    Й захмелілі молодиці
    Безоглядно запірнули
    В море танців і пісень.

    Вже й не літо,
    Але й, видно, ще не осінь,
    А така собі пора перехідна:
    Закінчилась косовиця,
    Почалась золотокосінь,
    Листошерхітна багрянь
    І жовтизна.

    Мати знов помолоділа,
    Ну, а донька
    Подорослішала:
    Де між ними грань?!
    Безнадійно-мелодійно
    Закрутилась голівонька
    Тій – від спогадів,
    А тій – від сподівань…


    3

    Молодичка з Богучара
    (Мимоволі яничара,
    Перебіжчика не з власної вини),
    Ой, руда – мені не пара, –
    Заміцна для мене чара
    Не вина,
    Що так дурманить, –
    Таїни…

    Заміни платівку, хлопче,
    Бо руда мене затопче,
    В цьому танці,
    Де панує імпровіз, –
    Хоч не пара (лиш за віком),
    Вправно крутить чоловіком,
    Що без візи необачно так поліз
    В гречку іншої держави,
    Щоб собі добути слави
    Джигуна – не вайлуватого хохла,
    А вона ж таки в ударі, –
    Каже: «В нашім Богучарі
    Я хохла не одного вже затовкла»…

    В Богучарі ж, безумовно,
    Автохтонів наших повно,
    Бо відомо ж: український Богучар,
    Він у нас – поза законом,
    Бо ж «богує» за кордоном,
    Бо ж він справді мимоволі –
    Яничар.

    А руда поводить бюстом
    І своїм бентежить «чувством»
    Нестійкі мої вкраїнські почуття…
    Не старайся, богучарко:
    Непитущий я –
    Без чарки
    Без пуття я вже не втрачу
    Самостійного буття!

    А вона собі сміється
    Так, неначе віддається,
    Так, немовби піддається
    Вся – під мій протекторат,
    І мені так жарко й жаско:
    Що ж бо робить «Слобожанський
    Спас» –
    Медовий і бідовий сват?!

    Богу – чарочка маленька,
    Й знов моя Вкраїна-ненька
    На цілісінькі століття
    Підпаде під Богучар?!
    Хоч спокусливі колінця
    І бентежать українця,
    Не надійся, богучарко,
    На всевладну силу чар!


    4

    Зачервоніло й насправді плесо
    Ріки Червоної –
    Багрянець вод…
    Народна Лілія Сандулеса
    Зійшла зі сцени,
    Пішла в народ,
    Така всім рідна,
    Близька, не панська,
    Ледь-ледь циганиста, запальна,
    Та не російська й не молдованська,
    А українська ж таки вона!
    Своєю визнали всі слобожани,
    Всі сватівчани:
    «Це ж наша стать!»
    Всі загорілись одним бажанням
    Леліять Лілію і обіймать…

    Вона ж – народна,
    Вона ж – нарядна,
    Вона ж – всім рідна і дорога!..

    Вирує радістю безоглядно
    Ріка Червона в синь-берегах…


    5

    Цей медово-мелодійний
    Слобожанський Спас
    Обігрів і обнадіяв
    Сьогоденно й про запас
    Сподіваннями на краще
    (Все найгірше – відійшло),
    Не лишив напризволяще
    Жодне сватівське село.
    Прогулявся він полями,
    Обійшов луги,
    Й разом з ним пісні гуляли,
    Аж дзвеніло навкруги!
    І в Петрівці, і в Хомівці –
    Небувалий злет:
    Виявляли українці
    Свій менталітет!
    Дивувались росіяни:
    «Де ж поділися хохли?!»

    … Зорі щиро так сіяли,
    Бджоли втішно так гули,
    Так засватано-наївно
    Усміхалась далина,
    І ріднішала Вкраїна,
    В світі цілому – одна.


    6

    Дві ночі Сватове не спало –
    Від малюків до стариків
    Старалося – пісні співало,
    Стирало в танцях дзвін підків.

    І спати зовсім не хотіло,
    Хоч світ натомлено примерк:
    Все леготіло, гоготіло,
    Як в небо вдарив феєрверк!

    Пливло над простором і часом
    Чудове свято молоде,
    Що звалось «Слобожанським Спасом»,
    Таким спасенним для людей.

    Хороше все – напередодні,
    У щонайближчім майбутті,
    І не порушать біди жодні
    Народні звичаї святі!

    2003


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.08.14 14:24 ]
    Меланж

    Фальшиві ноти, барви, злото, почуття.
    Нічного сторожа сріблисте калатало...
    Не радь нікому: "Заміни оце... затям...".
    Хайяма рубаїв товпі безумців мало.

    Над сливою у дощ завис чеширський кіт.
    Бар "Самарканд", за ним стежа блукань Аліси.
    Це світ пройдисвітів, де перший пустоцвіт
    Хизується, бо в тон до трону чи валізи.

    Катарсису не жди. Стрічки болінь, розлук.
    Заварюєш меланж: чабер-мелісу-м`яту.
    Насняться райські пави, маки. Римарук
    Обдасть димами:" ...на уяву ти багата".


    2016

























    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Ніна Виноградська - [ 2016.08.14 14:54 ]
    Я виходжу


    Натикаюсь на грати очей
    І з байдужості зітканий голос.
    Я виходжу з безсоння ночей,
    Як від зливи нахилений колос.

    Із мережаної глибини,
    Із криниці щемливого болю.
    Напилася я літа з весни,
    Не із примусу, з власної волі.

    Я багата добром, як зерном,
    Спробуй, любий, врожай цей зібрати.
    Молоде перебродить вино
    І впадуть із очей твоїх грати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.08.14 14:18 ]
    За помах руки


    Мед ледь пахне димами:
    З рам позганяли тьму бджіл.
    Хочу в Теплівку, мамо,
    Глиною мазала б діл...

    Мальви без тину і квоти,
    Квочка, на призьбі курча.
    Млинища - серед підлоти,
    Потерті мрій, потерчат.

    Слухати б шелех, дзуміння,
    Ставити деко у піч,
    Легіт ловили сумлінно
    В торбу ідей-протиріч.

    ...Стигне, спивається сонях.
    Вись - каламутний узвар.
    Тут на леваді є поні.
    Цирк нам привіз чорт Макар.

    Патока плине і гусне.
    Сипали перець, ваніль.
    Міцно тримаються кусні.
    Дзизнув болід об таріль...

    Сота вівця на мангалі.
    Осінь - за помах руки.
    Будяться душі оспалі...
    Чи вмиротворяться? ким?


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  30. Серго Сокольник - [ 2016.08.14 04:58 ]
    Наше
    Стою один у зеркала слепого.
    Что совершилось, повторится снова?..
    Внезапной встречи купленность билета...
    Ведь это было... Я запомнил это...

    ...Я увидал лицо в зеркальной раме,
    И свет струился песней в Божьем храме...
    Ты, подойдя, рукою дотянулась
    Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,

    Лица к стеклу прижатого, как лика...
    Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
    Как птица, утомленная полетом,
    Предостеречь пытаясь от чего-то...

    ...Но грань миров очерчена не нами,
    Хоть с Навью Явь гуляет временами,
    За руки парой взявшись, словно дети...
    Как холодно... Как холодно на свете...

    Спустился сокол, грешен, нераскаян,
    Со скользких стекол в бездну увлекая,
    И наш аншлюсс неведомая сила
    В свои миры обратно разводила.

    И мы расстались в ожиданьи встречи...
    Реальный мир накинул я на плечи,
    Обогреваясь бытом, бытом, бытом
    В миру, где идеалы все разбиты.

    Мы разошлись. И новой встречи ждали...
    И нервы рвали... Как же мы устали...
    Иду в отрыв... Меня не упрекните....
    ...А кто-то жив? Вы у живых спросите.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116081400969


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Олександра Камінчанська - [ 2016.08.13 21:30 ]
    ***
    Поглипують вічні зорі в квадрати вікон,
    Шукають скупу захилу бездомні пси.
    Різнити добро від фальші пізнала з віком,
    Як серцем зуміла чути жагу сивин.

    Вже місяця срібне вістря вп’ялось у хмари
    і плаче німими слізьми гілля верби.
    Когось поглинала вічність, когось вінчали,
    Десь вільго пливли тумани, а десь – гроби…

    Цей подих солоний вітру і ніч, і тиша,
    Марніє під спраглим небом полин-трава…
    Хтось прагне іти землею, хтось пнеться вище,
    Я тихо молюся віршем, поки жива.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  32. Марія Дем'янюк - [ 2016.08.13 12:06 ]
    Вечір у Макові
    Місяць виблискує в озері
    золотою щукою.
    День заховався за соснами,
    плаче перед розлукою.
    Ніжно в прозорі сльози
    кутається отава...
    Сонця прощальний цілунок -
    таюча в небі заграва...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  33. Роман Коляда - [ 2016.08.13 12:31 ]
    У одному не забутому Богом селі
    У одному не забутому Богом селі
    Між степами й замріяними лиманами
    Зрозуміли, що час ще увесь не сплив
    І слухають музику та зачитуються романами.

    А ще у них є Україна, не та,
    Що у паспорті, в серці, ачи на папері карти.
    А старенька, розстроєна трохи, проста,
    Не Стейнвей, але чисті у неї кварти

    І квінти у неї також цілком,
    Щоб на тім піаніно, коли попросять,
    Котрийсь музикант про добро зі злом,
    Про війну та любов міг сказати досить,

    Аби Той, Хто на хмарах співав у такт
    Цвіркунами та хвилями, шепотів очеретами
    І сказав би в кінці: "То ж хітяра. Це факт.
    Мов із часу коли користувались касетами."

    У одному не забутому Богом селі
    Під рясними серпневими зорепадами
    Є ще люди, для них час увесь не сплив,
    Вони слухають музику і читають романи з цикадами.

    (С)05.08.16 Очаків


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  34. Роман Коляда - [ 2016.08.13 11:35 ]
    Серпневий ескіз
    Давно так не лило,
    Неначе "Київ -Львів»
    Не поїзд, а діра
    У просторі і часі.

    Я думаю що там,
    У місті всіх дощів
    У вирій попливу
    У зграї контрабасів.

    Чи осінь на поріг?
    Чи серпень перепрів?
    На виході одне
    З дощами граю jazzy.

    Стіна води за склом.
    Де Ной? Ще не відплив?
    Ще трохи і нудьга,
    Чи просто зсув по фазі.

    Меланхолійний дощ,
    Відлуння давніх злив
    Вливається у сни
    В дрімотному екстазі.

    Візьму вервицю нот,
    Додам з десяток слів
    До вересня сплету
    Кашне із парафразів.

    Київ-Львів, 13.08.12 - 13.08.16


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  35. Уляна Яресько - [ 2016.08.13 09:49 ]
    Невпокорено тиша тремтить... (16+)
    Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
    Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
    -На сьогодні ти мій лиш, Поете! - Моя дорога,
    найнестримніший сумнів од шалу такого розтане!

    Потонула душа у розпечено-ніжних очах...
    -Я горю у тобі! -Я тобою палаю нестримно!
    Шлю свій спротив безглуздий подалі... подалі! Ах... ах!
    Ми собою наш світ - нашу постіль приручену - вимнем.

    Танго пальців по тілу... Вивчаєш губами мій смак...
    Вперто котиться лава бажання все нижче і нижче.
    Розчинюся до краю, до каплі проллюся. О так!
    Це не я вже. Не я! А навіки твоє попелище!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6) | "Озвучка"


  36. Роксолана Вірлан - [ 2016.08.13 05:57 ]
    Воно того варте ( в орбітах честі)
    Давай-но видужуй, викронюйся в небну бурлінь,
    обламане гілля напругою тиші дозвучуй,
    розчахнуті вітром - засвітять високі "курли"
    і виплачуть безчас нагуслі над землями тучі.

    Давай-но вигоюй обранене плетиво вен!..
    Дітей, що поїли коріння Твоє щедрокровно -
    бруньками відроджуй в життя навісне й колове-
    святим, породіллі кричанням, при таєнстві повні.

    Давай, над собою зрости, попри хрипи віків,
    лайна долярового, москвоячного дишла! -
    сама Ти...сама перед Богом і часом ловким...
    сама на розхристя, розхрестя роз"ятрене вийшла

    і варто воно! - бо у світі оте лише й варт,
    що важко добуте, - як спраглому п"ється дорадно...
    ворушай коріння під битими скельцями дат
    і листями рви - наче конями - матричні рядна.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  37. Вікторія Торон - [ 2016.08.13 00:39 ]
    На гострих піках сяючих ідей
    На гострих піках сяючих ідей
    чи встигнеш запідозрити підміну,
    коли уже не Бог дарує силу,
    а вічний ошуканець?..
    Із грудей
    росте у нього вітер перемог,
    що радісно жене тебе до цілі,
    і руки його чуючи зіпрілі,
    ти думаєш сп’яніло — то є Бог.
    Та Бог пішов, і враз ожило все,
    що винесло тебе понад закони:
    занадто легко падають кордони,
    зашвидко хвиля успіху несе.
    І сповнившись обманного знаття,
    ти рвешся за облудою запекло
    прямою — що скеровує у пекло —
    дорогою без шансу вороття.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  38. Юрій Кисельов - [ 2016.08.12 23:11 ]
    * * *
    В лісі понад яром - гайдамацький хрест.
    Звідти йшли повстанці боронити честь.
    З ними дужий Гонта й бравий Залізняк
    їхали громити панських посіпак.

    Ватажки сказали: "Ідемо на ви!" -
    бо повіддавали лихварям церкви
    зловорожі діти, хай би їм і грець...
    Мчали гайдамаки у кривавий герць.

    Билися завзято хлопці-молодці
    (ще їх оспівають у піснях митці),
    та про підлу зраду знати не могли,
    бо правдиві душі - лицарі-орли.

    Гонту закували й віддали на смерть
    москалі полякам. Крові всюди вщерть...
    Та живуть герої в пам'яті століть -
    монумент величний в Умані стоїть.




    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  39. Світлана Луцкова - [ 2016.08.12 19:13 ]
    Спокуса

    Яблуня листя ткала
    Ще із весни, давно.
    Гілочка п"ятипала
    Стукала у вікно.
    Яблуко зачиналось -
    Повня із-за гори.
    От і кінець, здавалось.
    Тобто, початок гри.
    Муляв разок намиста
    І пустоцвіт зозуль.
    Яблуне темнолиста,
    Кожну твою сльозу
    Пересмакують люде -
    Всякий на власний лад.
    ...А пам"ятаєш, любий,
    Наш яблуневий сад?
    Стежка зміїлась. Тихли
    Янгольські голоси.
    Яблука недостиглі
    Поспіхом Бог трусив, -

    Милував. Божа звичка!..
    Плід колихала дичка.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  40. Леся Геник - [ 2016.08.12 19:56 ]
    ***Загубилася біла стежечка...
    ***
    Загубилася біла стежечка
    межи чорними, межи сивими...
    Не довиділа, не достежила
    за кошлатими світу гривами.
    Не зуважила на примароньку,
    що зблудила межи одвірками,
    а тепер затопила каронька
    надовкруж усе боле-ріками.
    Та й що діяти? Де дівати се?
    Може в гори піти зранесенька,
    де Рокита* чар-зілля з неба ссе,
    де у тиші душа чистесенька.
    Де підобіч рум'янок молиться
    і метелики, й ладні коники,
    де згори жовті зайці котяться,
    а ще янголи й срібні дзвоники.
    Чорноти тут повік не бачено,
    окрім ніченьки темнокосої,
    коли та на п'янке побачення
    до коханка пливе між росами.
    Може тут віднайду загублене,
    може тут полікую зболене,
    те, що мукою приголублене,
    те, що відчаєм густо сколене...

    6.07.16 р.

    *Назва гори


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  41. Ірина Саковець - [ 2016.08.12 18:01 ]
    ***
    Серпнева мелодія вітру на арфах беріз,
    мотив розвивають пухкі очерету сурми.
    Цей запах отави і меду бджолиного – скрізь,
    а небо іще не заслала осіння хмурість.

    Безмежжя торкає осонцені клавіші хмар –
    рожеве піано. В надве́чір іду. Басисто
    озветься на кроки м’яка трав’яна бахрома,
    і вже де-не-де чути соло сухого листу.

    А сонях – за сонцем, неначе платівка, і чи
    то музику за́ходу грає, вже ледве чутну...
    І ти так природно і рідно для мене звучиш,
    як це перевтілення літнього дня у сутінь.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  42. Петро Скоропис - [ 2016.08.12 16:26 ]
    І. Бродський.До Євгенія. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Був я в Мексиці, здирався на піраміди.
    Бездоганні за геометрією громади
    розкидані там і сям по Тегуантепському перешийку.
    Кортить вірити, що позаземні місії завважать мітку,
    бо, зазвичай, подібні речі споруджуються рабами.
    І перешийок усіяний кам’яними грибами.

    Глиняні божки, легковажні до витівок копій
    і пересудів опісля, що відраюють від утопій.
    Багаті сценами барельєфи, оздоблені перевитим
    зміїним тулубом нерозгаданим алфавітом
    мови, що слову "або" не дібрала брили.
    А чим би вони здивували, щойно заговорили?

    Анічим. Ба, пихатістю у могутті
    над сусіднім плем’ям, жагою тнути
    голови. Чи тим, що зіллята в миску
    Богу Сонця людська кровиця м’яз тонізує диску;
    що вечірня офіра вісьмох молодих і сильних
    зумовлює схід світила надійніше за будильник.

    Все-таки ліпше сифіліс, ліпше жерла
    єдинорогів Кортеса, аніж ця жертва.
    Очам, які виїсть ворона чи инша птиця,
    легше, коли убивця – не астроном, а вбивця.
    Далебі, без испанців їм би навряд спіткалось
    те осягнуть, що урешті сталось.

    Нудьга, мій Євгенію. Куди не вилізь,
    всюди жорстокість і тупість волять явитись:
    "Ось і ми!". Лінь гнати у вірші їх.
    Як мовлено у поета, "на всіх стихіях…"
    Далеченько бачив, сидьма на пнях болотних!
    Від себе доповню: на всіх широтах.
    1975


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  43. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.08.12 12:05 ]
    Я, Господи, про це...
    * * *

    Я, Господи, про це,
    можливо, й не казав би,
    але... кому ж іще
    сваритись закортить?!
    Створи нам інший світ,
    в якім немає зайвих;
    щоб сім, а не один,
    „мільярдів золотих”.

    Щоб кожен сущий мав
    упевненість у завтрашнім
    і знав: коли й біда –
    без наслідків минеться.
    Створи нам світ новий,
    бо в чинному – незатишно;
    бо перший Твій – глевкий,
    нехай і не млинець він.

    Оновлення й Тобі,
    і нам було б на користь.
    І став би богом – Бог
    (не гроші, й не товар).

    ...Здається, днів за шість
    колись Ти з цим упоравсь...
    Чекатиму. Пробач,
    якщо роздратував.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  44. Любов Бенедишин - [ 2016.08.12 11:47 ]
    Насниться Вкраїні...
    Розгойдали небо.
    Аж хочеться крикнути:
    "Досить!"
    Спотворена дійсність.
    Безсилих безсонь каламуть.
    Війна шаленіє,
    життя людські косить і косить...
    Покремсані долі
    за часом пливуть і пливуть...

    На всіх перекатах
    чужої покути немає.
    На всі виднокола
    немає чужої біди.
    Звитяг перегони...
    У пошуках власного раю
    дістатися краю.
    А далі?
    А далі - куди?!

    Як вирватись вірі
    із цього кривавого виру?
    В зіницях безодні
    спасенна хитається лодь...
    Насниться Вкраїні
    надія - голубкою миру.
    І мить, як пір'їну,
    впіймає в долоню
    Господь.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.12 03:36 ]
    А слон іде
    А слон іде, ніхто його не вкоська,
    Хай гавкає півграфоманська моська.
    Він зна про що писати й пише містко
    Й не слухає літературну шістку.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  46. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.08.11 15:48 ]
    І постали високі отці
    * * *

    І постали високі отці у чорнім вбранні,
    і спитали суворо:
    „А що ти робиш у монастирськім саду?”–
    „Розумієте: ЯБЛУКА...”
    І голос передосінній аж забринів:
    „Я лише подивитись. Я вас, Ваші Святійшества, не обкраду.

    Я не схожий ніскільки
    (аніскілечки!) на жодну із Єв.
    Щось Адамове – так.
    Та (коли не підбурений) що той Адам?

    ...Тут же яблука й золото бань!
    А на поїсти у мене є.
    Я ще жодного із монастирських садів (повірте!) не обкрадав.

    Я сюди – через шпару. Не шляхетно. Соромно. Менше з тим,
    попрошу вас не лаятись.
    Бо це не найбільший з моїх пороків...”

    Усміхнулись безгрішні –
    й понесли собі далі свої хрести.
    Я лишивсь наодинці
    зі Спасом та між’яблуневим бароко.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2016.08.11 14:58 ]
    Туга піднебесна
    Минає літо. Все минає,
    що починається весною.
    І все, чого душа бажає,
    тече у Лету за водою.

    Душа оплакує минуле
    і на майбутнє уповає.
    А серце, наче і не чуло,
    що без утрати не буває.

    Умите кольорами крові,
    перемагає жовто-синє
    і за законами любові
    парує літнє і осіннє.

    З'їдає обрії червоне.
    Але і юне, і зелене
    очима-зорями ікони
    із ночі дивиться на мене.

    І просинаються романи,
    коли надія не остання,
    і посипаємо на рани
    солоні присмаки кохання.

    Але описуються інші
    незримі та неповторимі,
    як у навіяному вірші
    ніколи не вмирущі рими.

    І як її жагучі очі
    палають інеєм Стожари
    тієї однієї ночі,
    що й досі ще дарує чари.

    І не одна жива надія
    покличе осінню до себе,
    коли одна-єдина мрія
    закине аж на сьоме небо.

    І буде істина у слові,
    як уявлялося раніше.

    Але ніколи не утішить,
    умите кольорами крові.

    Немає вічної любові,
    а першу не замінить інша.

    07.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  48. Ігор Шоха - [ 2016.08.11 12:05 ]
    Ідейний вернісаж
    ***
    А чому на поета-сараку*
    виливає помиї писака?
    А тому, що минає минуле,
    а його, як поета, не чули.
    У палітрі поезії – лаки,
    і чекає писака подяки.

    ***
    А на істину мало надії,
    поки марні діяння і дії.
    У екзилі – народ.
    То який ідіот
    у Криму аплодує Росії?

    ***
    А у владі говорити раді,
    що немає челяді у Раді.
    Раді і банкіри-павуки,
    що у банці є ще їдоки
    і, як недої́дки, їхні …леді
    у меню гурмана …«на нараді».

    ***
    А у політиці, і в економіці
    не добачає ніхто,
    як умирає од скромності
    сам тамада нерухомості
    для ветерана АТО.

    ***
    А у нашому раї,
    буває, немає
    своєї руки.
    І біжать олігархи
    під руку монарха
    наввипередки.

    ***
    А як мені якусь надію мати,
    якщо по експозиції іти?
    Які стиляги – у шести-десяті?!
    Які забуті і які ще кляті!
    Які поети!
    І які кати!

                           2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  49. Оксана Рудич - [ 2016.08.11 12:45 ]
    Ще не пізно любити
    Ти вирішуєш сам - чим Господь притрусив Твою стежку: снігом чи рунами.
    І нехай це виходить за межі здорового глузду і звичні лекала,
    та душа, попри болісний досвід, має лишатися юною,
    аби ані вічність, ані шарпане тіло її на лякали.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Оксана Рудич - [ 2016.08.11 11:17 ]
    ***
    Пройде час і вже не болітиме.
    Я більш не відчую тієї хвилини,
    коли Ти, нарешті, прокинувся
    у своєму великому ліжку
    в якійсь невідомій галактиці…

    Як легко кохати на відстані,
    відбиваючи дійсність
    в дзеркалах кривих
    вигорілих фотознімків.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   555   556   557   558   559   560   561   562   563   ...   1806