ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2015.12.03 11:04 ]
    Антифашистські лімерики
                   ***
    Героїчний козел із Донбасу
    про зелені співає романси.
    І у Києві їв,
    і Росію доїв,
    а на кіз не було йому часу.

                   ***
    Колорадо Раші безголове
    все іще усвоює урок –
    шкуру кольорову
    рятувати знову
    бігає у школу й дитсадок.

                   ***
    Як викинута жабою ікра,
    еліта Раші ще качає право.
    Супроти, – слава!
    мекає, – ура!
    хоча, – на мило!
                   кожному
                                  пора.

                   ***
    Сите порося біля корита,
    татові-тхореві завдяки,
    з харьою бандита
    лізе у еліту
    і воняє на усі боки.

                   ***
    Війни нема і мир – не до ладу.
    Казкове лукомор’я з'їла Раша.
    І на біду
    чекаємо орду,
    що доїдає шоколади наші.

                   ***
    І у Рашії та́кож біда.
    Не попала на мушку ігілу.
    Захотіла із тилу,
    Але
                   до ігілу
    її а́еро не долетіло.

                                  11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  2. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.03 11:24 ]
    Я не хочу любові
    Я не хочу любові,
    що ріже зіниці яскраво-палючим світлом
    і спалює дотла;
    що не має кордонів;
    любові, до якої не можеш звикнути;
    що тільки спалахує так,
    аби потім на завжди стихнути.

    Я не хочу любові,
    що збиває з ніг,
    такої шаленої, наче вітер;
    що повітрям легені твої наповнює,
    але перетворюється у лід
    і в серці стоїть,
    а ти її уже не можеш вирвати.

    Я не хочу любові,
    що не знає болю,
    не знає печалі,
    а значить не знає і втіхи;
    що не дозволяє бути собою,
    звичайною,
    скромною, тихою.

    Я хочу любові справжньої,
    що не вміє сердитись
    і завжди все прощає;
    що не стане продажною,
    а в душі навіки оселиться
    міцними словами вінчальними.

    Я хочу любові чистої,
    любові правдивої,
    що живе без обману;
    такої, що в труднощах зможе вистоять;
    на біль не дивлячись
    на ноги встане.

    Я хочу любові взаємної,
    приємної, миролюбної,
    що стане розрадою,
    що не піде шляхами буремними,
    що не розлюбить,
    що ніколи не зрадить.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.03 10:39 ]
    Любов - вічна
    Життя наше таке прекрасне,
    На жаль коротке дуже теж,
    Ми ж не замислюємось вчасно,
    Що літ назад не повернеш.

    Через дрібниці сваримося,
    Створюємо "купу" проблем,
    Втрачаємо усе хороше,
    Що маємо - не бережем.

    Потім собі "кусаєм лікті",
    Нарешті згадуєм про те,
    Скороминуще ж все,пусте,
    Любов лиш вічна на цім світі.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.03 10:53 ]
    Ми - не інваліди
    Ми такі ж люди,як і всі,
    А може в чомусь навіть кращі.
    То другосортними нас нащо
    Вважати дозволяють ті,

    Котрі міцне здоров"я мають?
    Стрункі,вродливі та успішні
    В наш бік щораз кидають звично
    Слівце образливе й ненависть.

    Є до життя жаги ще стільки -
    Позаздрити здоровий може,
    Ось приклад - параолімпійці,
    Чимало ж нагород привозять.

    Хоч хворі,зате духом сильні,
    Значних висот ми досягаєм,
    Кохаємо та пишем вірші
    І негаразди всі долаєм.

    Не інваліди ми,повірте,
    Просто здоров"я в нас - не криця,
    Та радість у очах іскриться,
    Бо прагнем повноцінно жити.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  5. Ярина Чаплинська - [ 2015.12.03 10:19 ]
    ***
    ти така крихітна і солодка
    що будь-який львівський дощ
    тебе затанцює
    і ти розчинишся у пацьорках строкатих площ

    навіть не думай
    чорна кава насправді солоно-гірка
    тож ти утікай по вершечках
    сонних дерев допоки ти ще одна

    утікай поза місто
    і колись тебе знайде твій пан
    посеред ромашкових пелюсток
    бо ти така крихітна і солодка а тут оптичний капкан


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Мирон Шагало - [ 2015.12.03 09:25 ]
    Туди, де він
    Туди, де він,
    вона ішла крізь вулиці нелюдні,
    крізь їхній жаль і погляди огудні,
    й слова, зумисно кинуті недбало,
    під небом, що байдуже хмари гнало —
    туди, де він.

    Туди, де він,
    де вже густих туманів запинало
    дністрові кручі в безрух огортало,—
    вона до квітня линула! Крізь будні
    і дзиґарів зітхання ледве чутні —
    туди, де він.

    (3 грудня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  7. Еджо Ерр - [ 2015.12.03 03:39 ]
    Він ніколи не був егоїстом...
    Він ніколи не був егоїстом,
    Але знаєте, так буває:
    Гуляє він старим містом,
    А думка у небі літає
    Про своє безтурботне життя
    У якому немає нікого.
    Як він каже: "У мене є я
    Навіщо жити для когось?"
    Він боїться контакту з людьми,
    Вільний час свій проводить у домі,
    Але він не лякається тьми
    І щастя знаходить у ромі.
    І якщо йому добре ось так,
    То у чому його винити?
    Що сидить у ракушці як рак?
    Ні, таких як він треба любити.

    18/09/14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Еджо Ерр - [ 2015.12.03 03:45 ]
    Сонет 6
    Пам'ятаєш, одного разу,
    Ми хотіли зупинити час?
    Ми зробили б це відразу,
    Якби залежало все від нас.

    Пам'ятаєш хвилини блаженства?
    Тиші, комфорту, щастя?
    То було приємне шаленство,
    Та поруч бродило нещастя.

    І тепер, коли ти так далеко,
    Коли холодом віють слова,
    Пожирає мене ностальгія.

    Мабуть рацію мав Сенèка,
    Спасіння - це наша душа,
    Вона також і агонíя.

    20/11/14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2015.12.03 01:27 ]
    Притча про Правду. До сну
    Що, не спиться? А наче ж великі такі...
    Розказати вам притчі якісь чи байки?
    .................................................
    Кожній хаті- по Правді (а Правда ж- Свята...)
    Тільки Світ у Той Світ шкереберть відліта
    Від отруєних слів, мов отруйних комах,
    Що розсілись по рИмах... (чи то по римАх?)))

    Від... Та далі змовчу. Бо перелік робить -
    Це як вірш, що писавсь, аби всім догодить.
    Наче й розмір... І рими... Й метафори є...
    Тільки от- нецікавий. Пусте. Нічиє...

    Ти хоч правду колись відрізняв від брехні?
    Чи тобі нецікаво? Сказати чи ні?
    Правда поряд з Брехнею інакша. Вона
    НЕ ЯВЛЯЄТЬСЯ НЕЮ. Така дивина...
    ..................................................
    Не утнули? Ну що ж... Розкажу ще одну...
    З нею ввечері краще відходить до сну...
    ..................................................
    Пломеніє від свічки вогонь вдалині...
    Три метелики в мороці якось нічнім
    Правду всю про вогонь забажали пізнать,
    І гайда по спіралі навколо кружлять!..

    Перший мовив- вогонь... Він сліпить... Я осліп!
    Другий каже- либонь, він пече! Дайте лід!
    Ну а третій нічого їм не відповів -
    Він влетів у вогонь і миттєво згорів.

    І хотів би сказати, та вже не сказав,
    Бо всю правду про сутність вогню він пізнав.
    Правди хочеш- за прикладом третього дій.
    (не до ночі- подалі від неї радій...)
    ..................................................
    Щось злипаються очі...
    Все. Спокійної ночі!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Св. №115120301048


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Василь Кузан - [ 2015.12.02 18:25 ]
    Злизує травень з обкладинки грудня
    ***
    Злизує травень з обкладинки грудня
    Снігу шершаву печать.
    Букви зіщулені – втомлені люди
    Кволо заходять у чат.

    Пальці не слухають, клавіші мерзнуть,
    Висне програма життя.
    Ніби мороз молоденьку люцерну,
    Голос горлянку підтяв.

    Слава до слова протягує руки,
    Іній – до мокрих дротів,
    Схлипує тихо, вгамовує стукіт
    Серце надії. Хотів

    Вимкнути музику – світло погасло.
    День послизнувся і впав.
    Шкірка банана заповнила пазли
    Серед бурульок і трав.

    Вузлик зітхання на ниточці мови…
    Літепла прагне любов.
    Щастя у душу вривається знову
    Нехтує низку відмов.

    01-02.12.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  11. Ігор Шоха - [ 2015.12.02 17:21 ]
    Ро-ко-ко і бароко-ко-ко
    Сіяє сонце угорі.
    У затінку сараю
    гребеться курка у дворі
    і ла́коме шукає.

    Кугути й півні, де не є,
    збігаються до тину.
    Найбільший – ла́коме клює,
    а то і їй підкине.

    Гуляють півні босяка,
    пришпорюються шпори,
    коли яка така-сяка
    вискакує на гору.

    А там і сідало, й гніздо.
    Якщо кугут не проти,
    то сокорять із рана до...
    колоратурні ноти.

    А півень гоголем іде,
    скуба́є пір’ячко руде
    і... іншу доганяє.
    І поки ще до ночі – день,
    нема ідилії ніде,
    а в курнику – буває.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  12. Ігор Шоха - [ 2015.12.02 16:35 ]
    Українські ронделі
    ***
    Таке життя уже не по кишені,
    коли на перепутті є путі,
    де знову обираються не ті
    сюжети і на сцені, й на арені.
    Тому у цьому – кращому житті
    таке життя уже не по кишені,

    ***
    Корупція і криза неминучі,
    коли у владі гопники одні,
    свобода і народ – у западні
    і діє гасло, – гоп усі до кучі.
    Коли в Європу хочеться мені,
    корупція і криза неминучі.

    ***
    Надія вмирає остання.
    Країна іще не страна,
    та доїть її сарана.
    Даремні – одні обіцяння.
    Коли безнадія одна,
    надія вмирає остання.

    ***
    Чим ви там займаєтесь вгорі,
    обрані, помазані, неждані,
    мічені-назначені, незвані?
    Ой, за... воювали упирі,
    бо якщо мені внизу погано,
    чим ви там займаєтесь вгорі?

    ***
    Істина історії залізна,
    поки є архіви не нові
    і старі ідеї... Селяві,
    що ніколи не буває пізно.
    Поки не кують по голові,
    істина історії залізна.

    ***
    Коли гріха ніякого немає,
    оце і є надійне резюме.
    Нема біди, коли ні реноме,
    ні іміджу юрма не помічає.
    Виконуймо призначення пряме,
    коли гріха ніякого немає.

                   11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.12.02 14:36 ]
    На павутині


    А я плету... шукаю опертя...
    Навчилася мовчати велемудро
    Тіткам зі швабрами, чужим зятям...
    У чоловіка рань - і досі "утро".

    Ще бовваніють Ялти береги.
    Порозглядаю фото із Нікіти.
    Не порадію з тим, кому "ги-ги"
    Пришле рідня, забувши спів трембіти.

    На павутині - крапельки роси,
    Павук оплакав півзасохлу мушку.
    Чудне життя: осяюй і проси,
    То бджололюд пропустить крізь вертушку.

    ...а там - парцели, вічні лотос, вайї...
    ...набиті душами старі трамваї...

    ...мели щодення каву біло-чорну...
    ...підтримуй екзистенцію у горні...

    ...вдивляйся у шкалу температур -
    під котика-шотландця "мур...ля...мур"...

    Ще хтось побачить сяєво заліза -
    Столична Алла, канівська Луїза.

    А нині - сніг мітенками лови...
    І затуляйся віршем від новин.
    Потішся мандаринам та пороші.
    Зустрічні люди - осьдечки - хороші.




    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  14. Сергій Гупало - [ 2015.12.02 12:52 ]
    Своє тепло
    Пожежу з неба сонце скине,
    І потече, як віск, усмішка жінки,
    Дружини тобто, це – скрутна хвилина:
    Неясно, де стелитися барвінком.

    Хай буде інша – чарівна і свійська.
    А ця де дінеться? Піде в минуле?
    А хто появиться? Звичайно, кицька,
    Моделька: міні, азіатські скули…

    Ще третя може бути і четверта…
    А головне – ніколи не заскніти.
    Життя – вино грайливе і десерти,
    І я це знаю нині, поки літо.

    Морози вдарять – голо в серці стане.
    Тепла колишнього, свого, захочу,
    І я – плющем навколо її стану.
    І я – низький, негідний, потороча,
    Вона ж, одначе, іншого не хоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  15. Ярина Чаплинська - [ 2015.12.02 11:37 ]
    ***
    небо гойдається каруселлю
    на вдосі і на видосі
    а вже біжать тіні пастелеві
    по вибіленій стелі

    і все піде в позачасся
    за примарним вітром
    і слова відкалатають зябрами
    з онімілим змістом

    і думки переболять болями
    за усім білим світом
    і самота загорнеться морем
    із соленим виттям і зойком

    і колись потім-потім
    біле простирадло
    урівняє в супокої
    кориду життя та смерті
    цератовою біркою на зап’ясті


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Любов Бенедишин - [ 2015.12.02 11:41 ]
    Варіації зі снігом
    Живи собі й тішся... Та от
    халепа - усе чогось мало нам.
    На кухні небесній - цейтнот.
    А тут, на землі, пахне смаленим.
    Клубочаться чорні дими,
    аж булькає бісове вариво...

    Прикрив сивий ангел крильми
    найширшу шпарину між хмарами.
    А білий - намеле крупи...
    відміряє щедро...
    хай вистигне...
    Внизу -
    шумовиння доби.
    Імла над стежками
    драглистими.
    Мугикне: була ж десь-не -десь
    надія - тепер ані жодної?

    - Дай хліба насущного днесь...
    і... снігу, як манни Господньої.

    29.11.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  17. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.12.02 10:36 ]
    Зима - несподівано...
    * * *

    Зима – несподівано.
    Як і торік, і позаторік.
    Вони виникають нізвідки – замети й затори.
    Напевне, про це
    у вечірніх новинах казатимуть:
    автівки стоять
    від Чернігова аж до Затоки.

    Нервують інспектор,
    водій,
    пасажир (несть числа їм!)
    в безмежному полі й на вулицях міста ошатного.
    Автівки застигли
    від Лемберга до Січеслава,
    і небо вважає:
    немає куди поспішати їм.

    Якби вертикально –
    ці черги сягнула би Місяця,
    сигналами й матом
    лякаючи зорі й комети...
    Автівки стоять.
    І тупцює держава на місці.
    Навколо – байдужість і блеф.
    І замети. Замети.




    2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  18. Вікторія Торон - [ 2015.12.02 06:50 ]
    Молитва перед вмиканням комп'ютера
    Не дай Господь зайти мені на сайт
    і прорости у нім коментарями,
    забігти на арени бойові
    учасників ментального стриптизу,
    на швидкісну влетіти магістраль
    з ворожими постами - ліхтарями
    і перехресним хрускотом цитат —
    чужих лісів назбираного хмизу.
    Не дай в нічних дискусіях мені
    сидіти до навальної дрімоти,
    в тунелі передранішних годин
    з собою ще боротись на додачу,
    коли у комашиній метушні
    не можеш не заповнювати соти
    безцільних аргументів із отим,
    кого в житті ніколи не побачу.
    Усе те красномовство — як в пісок,
    і сили пропадуть мої останні.
    Всяк поглядів тримається своїх
    до побіління пальців від судоми.
    Нікому не просвітлює думок
    зависле в мережі протистояння,
    і лиш досада щулиться на дні
    у черепках розбитої утоми.

    ...Та знову шанс спокусливо гука,
    і стріпується серце від надії.
    «Рубайте сю скалу!» — казав поет,—
    бо вам її призначено розбити».
    І вже до кнопки тягнеться рука,
    і поле оксамитово синіє,—
    і родяться у тісняві тенет
    з тертя людського камені і квіти...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Вікторія Торон - [ 2015.12.02 05:46 ]
    Себе полюби, мій народе
    Ніхто тобі, знай, не завадить сповна
    любити себе, українцю.
    Ніхто не долиє гіркого вина
    у чашу, що повна по вінця.

    Не плакать тобі й не шукати навкруг
    раптово прихильного щастя.
    Ти—амфора з Божих окрилених рук,
    в якій мерехтить позачасся.

    У тобі -- епохи, змагання, мости,
    висоти доріг серпантинні...
    На світі є Бог, і на світі є ти
    і інші, які тобі рівні.

    У світі, де замість ображених сліз—
    шугаюча гонка амбіцій,
    не жертвою іншим народам з’явись--
    спокійним, холодним, як криця.

    І ти, що в віках своїх не зазіхнув
    на зорі чужі і на води,
    візьми цю найвищу свою висоту—
    себе полюби, мій народе!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Зоря Дністрова - [ 2015.12.02 01:02 ]
    ***
    Ти хотів злетіти. Ти хотів у небо.
    Птаха свої крила тихо опустила...
    Небеса відкриті, та тримають степу
    Рамена широкі зраненого сина.

    Крила в землю б’ються. Їм би
    В вись злетіти. В небеса припасти.
    Крила непокірні розбивають німби.
    Навздогін за ними землю б’ють гривасті.

    І чоло – у зморшках. І болить під серцем.
    І сліди від неба на плечах кривавлять.
    І донецьку землю приголублять берці.
    І печать по собі залишила пам’ять…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.01 23:26 ]
    Береза
    Вже перецвіло моє кохання,
    Наче перестояна вода.
    І скидає листячко останнє
    У саду береза молода.

    Сухозлітки падають додолу,
    Ніби золотом ридає виш.
    Ти така беззахисна і гола
    На морозі першому стоїш.

    Горенько моє, незбутня мріє –
    Чистий образ ув очах моїх…
    Хто ж таку у світі цім зігріє
    І почує твій веселий сміх?!

    Пригорну до ще грудей гарячих,
    Віти змерзлі в пазуху вкладу.
    І від щастя нищечком заплачу,
    Мов тебе цілую молоду!

    25.11.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  22. Леся Геник - [ 2015.12.01 23:58 ]
    *** Цей день...
    Цей день, що вростає у небо, як сонях...
    Це сонце, що править за бога самотнім,
    Давно вже не молиться на підвіконях,
    Бо всі підвіконня сьогодні безнотні.

    Спитаєш, котрими блукає шляхами
    Розхристана втома, ота, що від ночі
    Ховає дверцята маленькі і брами,
    І всі силуети солодкі, і жовчні...

    Троянди зів'яли, троянди посохли,
    І кров загустіла на пальці у ранку.
    У світлій каплиці зібралися волхви...
    У пащі підвалу звиваються бранки...

    Ця мить не несе ні спасіння, ні муки.
    Це слово не злизує з вікон оскому.
    Впиваються в небо поморщені руки...
    Та ти помовчи, не розказуй нікому...

    Про соняхи ті, що у небо вростають...
    Про сонце, що богом себе уявило...

    (2.10.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.12.01 22:54 ]
    Людям
    Живіть у цім світі - мов квіти живіть
    Завжди своєчасно признайте , прийміть
    Не знайте ні горя , ні лиха , ні бід
    У щастя з любов*ю наснагу візьміть

    Нехай колискова співає зоря
    Лелеча утіха оросить жнива
    В стосунках породжуйте ніжні слова
    Даруйте їх щиро - щоб мліла душа

    Живіть у цім світі - мов діти живіть
    Поповнюйте радістю райдугам мить
    Себе поважайте , повагу цініть
    Від цього пізнаєте надібність жить.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Анна Леб - [ 2015.12.01 21:45 ]
    Блокноти
    Цікаво, чим пахнуть твої блокноти ?..
    Корицею і мандарином?..
    А може грошима, залізом і димом..
    Гортаєш з середини свіжі листочки.
    І сам прасуєш ранкові сорочки..
    А може вони запаху літа?
    Ромашки і липи. Чи вишневого цвіту?..
    Осінні листочки у ньому закладки,
    Гербарій із слів і ранкові зарядки.
    Думок насолода,
    Самотності чаша.
    Так легко і складно себе прочитати.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олена Красько - [ 2015.12.01 21:26 ]
    Кохати двох за раз
    1.
    Кохаю двох за раз…
    І кожен мене ранить –
    Один занадто манить,
    А інший – навпаки.

    Кохати двох за раз –
    Це може й романтично,
    І, навіть, екзотично,
    Та розриває серце
    І мозок – на шматки.

    Але я без образ…
    Як тільки легше стане
    Змету усі омани
    Й щодуху – навтьоки!


    2.
    – Читаю твої вірші…
    Тобі до серця інший?
    Що будеш з цим робити?
    До чого тоді я?

    – Це не моя умова…
    Інший – то хвороба…
    Зможеш це прийняти –
    Я – лише твоя.

    – Як легко ти зрікаєшся,
    В обійми накидаєшся…
    Ну а якщо той інший
    Покличе знов тебе?

    – …Навіть за крок до страти
    Не знайду що сказати…
    Та, в принципі, готова
    Втратити усе…


    3.
    Кохання…
    Диво дивне!..
    А за вікном так зимно…
    Чи варто так страждати
    Через якусь дурню?

    Одного – через серце,
    Іншого – крізь душу,
    І їх обох – за розум
    Любила і люблю.

    4.
    Як холодно…

    Один забув мене – бо справи,
    Інший – ненавидить через пусті уяви…
    А я саменька крізь вікно
    Чаклую й п’ю гріте вино…

    Нежить не любить віршувати…
    Годі фантазій – йди вже спати…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Світлий - [ 2015.12.01 21:43 ]
    Дякую тобі
    Слова,словами, ну а дія набагато більше значить
    За дію цю людина,ти мені повір,тобі віддячить
    Ти головне не зрадь,не підведи її
    І сам побачиш,поряд з нею здійсниш мрії всі свої

    21.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.01 17:48 ]
    Заховай мене від дощу
    Заховай мене від дощу
    І від поглядів злих і бездушних.
    І тоді тебе в серце впущУ
    І ніколи вже не віпУщу.
    Поки дощ на дворі не вщух
    Я буду в твоєму полоні.
    Бо життя без любові ніщо.
    А моє серце без тебе холоне.
    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Олена Опанасенко - [ 2015.12.01 15:46 ]
    Козацький блюз-рок
    Я правда, й мене купують,
    Я кривда, й мене продають,
    Я совість, мене катують,
    А я не вода, але всі мене п’ють.

    Попереду хтось крокує,
    Не думай, а слідом іди,
    Він кожного з нас почує
    І позатуляє роти.

    Чого ж тебе, правдо, купують?
    А кривду чому продають?
    За що тебе, совість, катують,
    За що твого брата б’ють?

    Хто змушує правду ховати?
    Сліпого й німого вдавати?
    Усе вибачати й терпіти, терпіти,
    Коли ж ти збираєшся жити?

    (присп.)

    Розлютись і піднімайся,
    Розлютись і не мовчи,
    Не вагайся, наближайся до мети.
    Годі марити даремно,
    Борони країну ревно!
    Покажіть, якого роду ви, брати!


    Київ, червень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  29. Анна Леб - [ 2015.12.01 15:04 ]
    Наївне фото
    Наївне фото смішних дітей
    Промокші ноги і імбир до чаю.
    Я вже поіншому відношусь до людей,
    Я вже не плачу, пробачаю..
    І знов годинник не вдягла на руку,
    Біжиш по місту, заглядаєш.
    Ця дивна містика дощу..
    Скупі слова , часу не гаєш


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Шоха - [ 2015.12.01 13:59 ]
    Із пекла війни
    І дим, і порох, і тумани,
    і маячня, і чудеса,
    і недописані романи...
    І я свої не дописав
    у тихій радості і в горі.
                   Тепер іду на висоту.
                   І у бою, і у дозорі
                   я буду вічно на посту.
    Ми народились диваками
    і рвалися у ті бої,
    де впали сотні і рої,
    оточені бойовиками.
    У нас були реальні мрії –
    у мирній гавані причал...
    Мені не снився генерал,
    який розтопче всі надії.
    Та ця макака не зуміє
    зійти, як я, на п’єдестал.
                   Я був убитий в коридорі,
                   який дають бойовики
                   у підлий час memento mori…
                   Я залишаюсь у дозорі,
                   на те і є ми – козаки.
    Ніхто ніде не прочитає
    мої досьє: « Іду на фронт»,
    хоча і так Єдиний знає,
    що я і є отой народ,
    який свободу захищає.
    Коли палає хата скраю,
    у ній згорає патріот
    і не рятує ідіот,
    який історії не знає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  31. Ігор Шоха - [ 2015.12.01 13:47 ]
    Легкоплинна ілюзія
    Пливе до берега Арго,
    а тоне човник орігамі.
    Покинь мене, моя туго́,
    але не залишай ночами.

    І ти – ілюзія моя.
    На цьому березі – покута,
    на іншому – ще не забута
    уявою багатія.

    І ти являєшся у сні,
    аби судилось і мені
    не сумувати за тобою
    і забувати, хто я є.
    І все минуле не моє
    пливе у Лету за водою.

    11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  32. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.01 13:24 ]
    Гойдалка
    Гойдалка була на нашім подвір"ї,
    Її змайстрував ще,напевне дідусь,
    А може і батько весною чи влітку,
    Це стверджувати я уже не берусь.

    Вона забавляла нас із сестрою,
    Високо-високо несла до небес.
    Тут діти сусідські бували порою
    І досхочу всі гойдалися теж.

    Радісно,гамірно кожної днини,
    Аж до темна чулись жарти та сміх.
    Вона колихала дитинство щасливе,
    Яке їй звіряло секрети свої.

    Роки,мов коні так швидко промчали,
    І хата тепер сиротою стоїть,
    Гойдалка плаче-скрипить все ночами,
    Лиш піснею вітер втішає її.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  33. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.01 13:46 ]
    Прості істини
    Не богохульствуй та не осуди,
    Ти цим не накликай на себе лиха,
    Бо воно й справді підкрадеться тихо
    Й гостем непроханим заявиться сюди.

    Не "плюй в криницю" із якої п"єш,
    Не завдавай нікому зла та болю,
    Яму не рий комусь,бо сам впадеш
    І вже не зможеш вибратись ніколи.

    Нечистого не згадуй день при дні
    Ніде й ніколи,особливо в хаті,
    Не тільки брати вмій,а й віддавати,
    Звертайсь до Бога в молитвах своїх.

    Не будь злопам"ятним,жорстоким у житті,
    І не кляни,тобі ж бо відгукнеться.
    Запам"ятай ці істини прості,
    Живи з добром та із любов"ю в серці.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  34. Олена Балера - [ 2015.12.01 11:41 ]
    ***
    Зими ворожіння, насмішливу втому,
    Бар'єри умовностей і заборон
    Приносить Сьогодні, лишає по тому
    Лише міражі і несправджений сон.

    Нависли думки ідентичністю грон
    На дереві часу, старому й крихкому.
    Розгублені міфи тікають у схрон
    Уяви, що має хронічну оскому.

    Забігали швидко проворні хвилини.
    Коротке життя – це не вирок, а шлях,
    Бо їх не поставив і час на коліна,

    До рота їм тиша не всунула кляп.
    Вони цінувати уміють первинне
    І здатні усе розпочати з нуля.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  35. Олександр Олехо - [ 2015.12.01 10:55 ]
    Акровірш СМЗ
    Смереково пахнуть зорі
    Вище неба, нижче мрій.
    І тремтять світи прозорі
    Тонким лайком чорних вій.
    Лине в просторі і часі
    Абрис вічної жаги –
    На крилатому Пегасі
    Іскру слів везуть боги.

    Мить вагання, окрик мислі:
    - А навіщо це усе?!
    Йти із волі в рамки стислі?
    Їх Олімп весь час трясе…

    Золотять осінню втому
    Акровірша римо-сни.
    Легкокрилий шлях додому –
    Із суєт у сад весни.
    Заметіль, дощі, негода
    Не зупинять лет душі,
    Ясно-сяйну вроду слова,
    Красну долю на вірші.

    11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  36. Віктор Кучерук - [ 2015.12.01 09:47 ]
    Похололи пестощі дівочі...
    Похололи пестощі дівочі,
    Відлунали любі голоси, –
    А мені донині сняться очі
    В ореолі чистої краси.
    Бачу їх – прозорі і глибокі,
    Повні щастя і наївних мрій, –
    Без сумної осені волокон,
    У затіннях полохливих вій.
    Їх було, як зір на небокраї,
    Як хмільного цвіту навесні, –
    Бідкаюсь ось тільки, що не знаю
    Тих, які призначені мені...
    30.11.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  37. Серго Сокольник - [ 2015.12.01 03:51 ]
    Мираж
    Поля засыпают снега
    Колючими звездами света...
    Бредет по полям наугад
    Мираж отошедшего лета,

    В котором ты тайной была...
    В котором надеждой осталась...
    Иллюзией нежной тепла...
    Мечтою, что не состоялась...

    Суровые вьюги идут,
    Мечты покрывая ознобом,
    И я по колени бреду,
    Увязнув в утраты сугробах.

    Казалось, что счастье- навек...
    Мираж оказался обманом.
    И падает, падает снег,
    Бинтуя душевную рану.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115120101281


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Наталя Мазур - [ 2015.11.30 22:17 ]
    Пізні хризантеми
    Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
    Поволі падає на вуличні ятки.
    Ходити під дощем - то давня звичка.
    Пришвидшу крок.Розім`яті листки

    Не шурхотять. І під ногами слизько.
    Ця пізня осінь зіткана з краплин.
    Схилилися хмарини низько-низько
    Над містом з теракотових цеглин.

    Повільно висипають крупи білі
    На вулицю із тьмяним ліхтарем.
    Тулю до себе квіти скрижанілі,
    З гірчавим ароматом, хризантем.

    Спішу до тебе у тепло кімнати,
    Де чай із трав заварюєш мені,
    І хризантеми там будуть стояти
    У кришталевій вазі на столі.

    30.11.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  39. Олександр Світлий - [ 2015.11.30 20:37 ]
    Дороги
    Дороги в кожного свої бувають.
    Можливо спільні з кимсь,можливо і на самоті.
    Дороги кожному своє повідкривають
    В залежності від того,для чого ти йдеш? і що у тебе на меті?...

    25.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Сергій Гупало - [ 2015.11.30 20:52 ]
    Х о в а н к и
    Зіграємо у хованки ?
    Шукай мене, шукай!
    Шукання – замальованки,
    А ти – як Гюльчатай.
    Собі не смій зізнатися,
    Яка ти боязка.
    Палаци і палатиці
    Хай тепляться в думках.
    Віднайдені, захочемо
    На двох великий дім.
    І наші тихі очі ми
    Зупинимо отим,
    Чого іще не бачимо.
    Куди шляхи ведуть?
    Стрімке інтимозначення.
    Крихка сердець могуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2015.11.30 18:58 ]
    Багаж мандрівного поета
    Які там опції і бали?
    Записую, аби скоріш
    мене любили і читали...
    А що нам хочеться найбільш?
    Як-небудь і про що попало...
    Ну ось і маємо – на вірш.

    Яка там буря із емоцій?
    Ні – а-я-яй! Ні – Боже мій!
    Але у вихорі подій,
    коли зима уже на носі,
    я тихо привітаю осінь,
    а далі... й досі – не до мрій.

    Яка там Ліра, поки Муза
    метає бісеру рядки?
    Я перелатую дірки
    на блузі Робіна і Крузо...
    Які мої хороші друзі
    у наші штопані роки!

    Яка там бісова чарчина?
    І я не смикаю чуприну,
    як той Мюнхаузен колись...
    І заглядаючи у вись,
    я ще не падаю на спину,
    коли еліта каже, – брись!

    Немає п'ятниці у мене,
    коли іду я у поля.
    Нема у дами короля...
    Опало жовте листя клена.
    Міняє чорне на зелене
    зерном засіяна рілля.

    І поки ще не сіє хмара
    насіння чорної трави,
    мої єдині острови
    далекі – пасіка і дача
    і основна моя задача –
    не утрачати голови.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  42. Яна Лілл - [ 2015.11.30 15:27 ]
    Я - єсь. Ти - будеш. Поміж нас - безодня... ( переклад )
    Я - єсь. Ти - будеш. Поміж нас - безодня.
    Я п'ю. Ти спраглий. Дійти до згоди - марно.
    Десятки літ, нас сто тисячоліть
    Роз'єднюють - Господь мостів не зводить.

    Будь! - це заповідь моя. Дай - повз пройти Подихом зростання не збудивши.
    Я - єсь. Ти будеш. Через десять весен
    Єси! - Ти скажеш. Я скажу: - колись...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.11.30 13:00 ]
    Усе вже було

    Ітиму за літо - вишиване пишно.
    Нікого з дороги не збила в баюру.
    Мені б небагатечко: хатку в Комишні,
    Згадки-дирижаблі... пегасів алюри...

    Усе вже було: підривання... толоки...
    Букети на стінах і кров на асфальті.
    І сліпнуть народи, і око за око...
    Товчеться обцасами прадідна смальта.

    Деруть по сім шкур (а десяту - на потім)
    Новітні підпанки, вчорашні харцизи.
    І спробуй не грузни в елітнім болоті,
    Де жаби зібралися на антрепризи.

    Не в моді правдивці, здорожчала цегла.
    Тотальна руйнація, вертели, туші...
    Тьма-тьменна одурених, сотні полеглих.
    Досвітні шукання, безкарні катуші.

    І де віднайти дебаркадер чи шпару,
    Куди відлетіти з пелюстям барвистим...
    Тотальна свобода, загнуздано хмари.
    Знов арфа "бринь-бринь...", виграють аферисти.

    Знов тужить "покинув..." засватана дівка.
    На ринги виходять нові переможці.
    Маршрут із Терпилівки за Баглаївку.
    Там Щастя чекає - із медом у ложці.

    Стрічатиму друзів, блукатиму в житі.
    Без мене шаткуйте капусточку свиті,
    У дьогті шукайте перлини, халепи.
    А я... оглядатиму зорні вертепи.




    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  44. Домінік Арфіст - [ 2015.11.30 13:21 ]
    ...коли поет...
    коли поет перетинає межу майстерності
    відлітає з глибин і вершин – виривається з Часу –
    наступає тиша – божественна самотність –
    кудись діваються учорашні зачаровані
    злякано сахаються ближні і зловтішаються дальні…
    мова відпускає поета в своє прийдешнє…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  45. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.30 11:08 ]
    Світлої пам"яті Назарія Яремчука
    Буковинським соловейком його називали,
    Хоча батьки нарекли хлопчика Назаром.
    Гарні він пісні співав українські,щирі,
    У яких всіх закликав жить в любові й мирі.

    Його голос і талант знали в цілім світі,
    Та зозуля накувала дуже мало жити.
    В нашій пам"яті і досі усмішка привітна,
    Сонцем сяяла вона,була добра,світла.

    Вже минуло двадцять літ,як у саду райськім
    Душа творча соловейком літає й співає,
    І Назарія пісні лунають повсюди,
    Сини й донька їх несуть й далі поміж люди.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  46. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.30 11:02 ]
    Зимова казка
    А на горобині снігурі,
    Ім так смакують ягоди червоні.
    Зимонька-зима на білих конях
    Примчала та й на втіху дітворі.

    Сніг малечу зовсім не ляка,
    Весело катається із гірки,
    Морозець рум"янить дітям щічки,
    Зліпили у дворі сніговика.

    Танцюють навкруг нього радісні,
    За руки взявшись хлопчики й дівчатка,
    По змовницьки підморгує він їм,
    Запрошує в зимову диво-казку.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  47. Вікторія Торон - [ 2015.11.30 11:14 ]
    Серце жінки
    Тому і не навчилась вибирати,
    бо їй усе здавалося—це гріх:
    якщо Господь зустрітись допоміг,
    негоже власний вимір докладати.

    І ще—була туманною дорога
    й було оце космічне відчуття,
    що кожний перший зустрічний—дитя,
    дитя своєї матері і Бога.

    І у коханні вірною була,
    в уяві їх невидимо хранила
    з чеснотами, якими наділила
    дражливі їхні душі і тіла.

    І кожного тягнула на собі
    у помислах, як посестра, по схилу,
    і тихо дивувалася, безсила,
    своїй, без пристановиська, судьбі.

    Голівко бідна! Щось воно не так,
    щоб з ввічливості не сказати гірше.
    Хто чесний—відійде, не зрозумівши,
    а хто нечесний—згубить за п’ятак.

    Ні благ вона земних не досягла,
    ні справжньої взаємності не мала,
    але коли в лікарні помирала,
    всміхалась, бо щасливо прожила...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Кучерук - [ 2015.11.30 10:16 ]
    Ти така, як і я...
    Ти така, як і я, божевільна,
    Ти така, як і я до цих пір, -
    То уперто сумна і повільна,
    То проворна й весела без мір.
    То печально-прекрасна і тиха,
    То відверто лукава й дзвінка, –
    То вбачаєш у всьому безвихідь,
    То тебе і біда не ляка.
    Я це знаю… Не раз і не двічі
    Проявлялась цих рис повнота,
    Як тьмяніли засмучено вічі
    Чи яскраво раділи вуста.
    Ти така, як і я, – відшуміла,
    Підупала, наморена вся, –
    І безмежно упевнена в силі
    Почуття, що повік не згаса.
    28.11.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  49. Вікторія Торон - [ 2015.11.30 07:09 ]
    Танець
    Вони нанизуються колом на хід невидимої нитки
    і спільним рухом поступають-- вперед, назад, на крок убік.
    Вони хрипким співають горлом— вогнем вихоплюються злитки
    їх лиць, коралів, що стрибають, мов зерня, вибите на тік.


    Ріка стрімкішає у русі,пташина вищає в польоті,
    від лева швидша антилопа,прудкіша риба у воді,
    в ритмічнім танці-землетрусі— бажання звихреної плоті,
    що заземляється крізь стопи у глини чорні і руді.


    Це поколінь священний танець, вогонь, що плавить без поразки,
    це діалог із духом предків, місток над прірвою життя.
    На всіх танцюючих-- рум’янець, довкіл пливуть з туману маски,
    що у рухливі життєпреси на зов приходять з небуття.


    Розм’якли постраху границі, припливом піднята свідомість
    переливається крізь межі ревниво-сталих берегів.
    Первинний гурт зліта, як птиця, в стрімку оголену раптовість,
    до сонму темних спостережень від сну розбуджених богів.


    О, тільки б він знайшов дорогу— жар колективного екстазу,
    Не відхиляючись за вітром бігучих пристрастей земних!
    Він переплавлює жалобу, він переплавлює образу,
    Й таємні жмені самоцвітів в серцях лишає вогняних.

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Уляна Шарпе - [ 2015.11.29 23:07 ]
    ***
    Відпусти мою тінь
    ти не бачиш як слово у роті
    проковтнулось й сидить в передсерді
    і гріє мов змій
    прочитай же мій крик що шарами прилип до плоті
    і спадає Ікаром
    і в'язне
    і душить
    й болить
    хто є Богом тобі
    хто твоє підпирає небо
    моє впало униз і бездумно нижче летить
    цей осінній мейнстрім
    переріс у зловісну потребу
    перетнути й пірнути у нічийний Берлін
    не черпай мою сіль
    ти не бачиш що прірва тотальна
    причаїлась й гноїть
    породивши зрадливу хіть
    хто тримав і молив тому серце ґудзами шила
    хто мене відпускав тому мовчки кричала вслід
    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   648   649   650   651   652   653   654   655   656   ...   1855