ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Хмельницький - [ 2015.10.30 14:41 ]
    знелюблений
    душа запрагла в небеса,
    а він лишався - не на суші:
    без вітру, паруса й весла,
    без віри і надії сущий,

    знелюблений в недобру мить
    і занапащений любов'ю -
    і тільки серце ще болить,
    знічев'я зранене тобою...


    29.10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  2. Артеміс Артеміс - [ 2015.10.30 14:16 ]
    Вуличні музиканти
    Саксофоніст.
    Крихка верета липового цвіту
    Притишила забави малюків.
    Топ- топу-топчуть! пахне літо!
    І мружаться від сяючих дахів.
    А саксофон збирає перехожих -
    Це майстер заробляє на обід.
    Він чимось сам на спалах сонця схожий,
    Ціною в золото.. сміється з мідяків.

    Віолончелісти.
    Двійко тиснуть смичками струни -
    Віолончелі не мають шансів:
    Штамповано крехчуть тирсові труни...
    Ні тобі смутку, ні тобі танців.

    Піаністка.
    ...А зіграти б сонату, та звуки заглушать клаксони.
    Перехожі пройдуть, бо не в ритм, і не це в голові.
    «...піаніно із тилу на ребра просмалені схоже...»
    І незручно: король інструментів - в юрбі...

    Гітаристи.
    Нас для неї нема - вона дивиться в очі йому,
    Другим номером в парі шалено акорди зриваючи.
    Він трима на колінах коханку свою,
    Всю жагу без усмішки в гітару вливаючи.

    Арфіст.
    Ти ба, арфіст! Ковбой патлатий
    У капелюсі і при шпорах
    на арфі грає! Пробігає
    По стеблах ніжно. От джигун!
    Чудуємось. І мимохіть
    Очима револьвер шукаєм...

    Латиноамериканці.
    О, що за ритм, і що за звуки!
    Європу вивести зі скуки
    Лиш цей вогонь спроможний геніальний.
    ...Маленькі інківські квартети
    Собою подих забивають.
    Прострацію з місцевих вибивають.

    2015





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Любов Бенедишин - [ 2015.10.30 14:02 ]
    Віра
    Химерна тиша.
    Снів безодня-тьма.
    Маруди-тіні,
    спогади-блюзніри...

    Тремтить душа,
    розгублена й німа,
    і тулиться
    до лагідної віри:

    суцвіття
    розпогоджених облич
    торкнеться ранок
    літепло і м'яко.

    Дарма, що дощ
    під вікнами
    в_сю ніч
    виходжує
    тривог багнисту мряку.

    10.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.30 11:51 ]
    Не залишаймось байдужими
    Не залишайтесь байдужими
    До горя чужого й біди,
    І слово розради дружнєє
    Сказати готові завжди

    Будьте.Людині полегшає,
    Відчує підтримку вона
    В хвилину для неї нелегкую,
    Не буде із лихом сама.

    Добро всім вернеться сторицею,
    Колись допоможуть і вам.
    І радість світла іскритиметься,
    Зорітиме щастям в очах.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  5. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.30 10:58 ]
    Осіння пісня
    Дерева всі в багрянці,
    Листя кружляє в танці,
    Душа ж моя співа.
    На музику цю вічну
    Для радісної пісні
    Я підберу слова.

    В похмурі дні осінні
    Приходить ностальгія
    За тим,що не вернеш.
    А сонечко всміхнулось -
    Сумне усе забулось
    І щастю нема меж.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Ринкевич - [ 2015.10.30 10:11 ]
    * * *
                М. В.

    Від зустрічі тепло й нікуди ти ще не поїхала.
    У далеч розкрилену тільки сніжинки летять.
    Мов бавиться дзиґою непосидюще дитя -
    над світом танцює вітрами розпатлана віхола.

    Поглянь!
    Переметами місто стоїть поколошкане.
    І день виповзає, як перший тролейбус з депо.
    І ті двірники - їм за коміри холод заповз -
    вовтузяться в манці зі снігу лопатами-ложками.

    Щасти!
    Повертайся!
    І видих на шибці враз вихолов.
    Замети і відстань тепер поміж нами ростуть,
    немов при застуді в термометрі вищає ртуть.
    Хоч тепло і хóроше, наче ти ще не поїхала...

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  7. Микола Дудар - [ 2015.10.30 09:11 ]
    / і один у полі воїн /
    … ні світла
    ні доріг
    а ні просвіту
    онучник - жид все вивіз на район
    і губи починають белькотіти
    чому б і ні, якщо без перепон?!…
    і знову страх
    на користь інтервента…
    дзвіночок втретє кличе на помост
    юрба іуд гризеться поміж ренти --
    … один у засідці назрілих помст
    30.11.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  8. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:49 ]
    У місячному сяйві...
    У місячному сяйві , серед тисячі зірок
    Знайдеться та єдина і зроби лиш крок,
    Я стану ближче до своїх бажань,
    Я зможу пережити і забути без вагань,
    Ту єдину , неповторну , незбагненну,
    Ту прекрасну , дорогоцінну і шалену…
    Чи може я не хочу забувати???
    Ну що ж , згадаю я , як в ясну ніч ,
    Гуляли ми , забувши про все й про всіх,
    А потім , о боже, що ж було потім…
    Два тіла поєднались в блаженному вогні…
    Серця палали і горіли душі,
    Невже можливо , щоб гріх був такий солодкий..?
    Можливо… це прекрасно , прекрасно і водночас
    Так неправильно … та хто ж таке придумав ,
    Що за щастя на Землі треба платити в пеклі???
    Я не хочу вірити , й не буду…
    Що в таку прекрасну ніч,
    У місячному сяйві,
    Могли згрішити ми,
    Пристрасно кохаючи ,безтямно любивши…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:41 ]
    Єдиній.
    Заплетені коси сягали грудей,
    Карі очі свердлили до болю,
    Усмішка, що губила людей,
    Непокірна цариця мого покою.
    Ледь освітлене наге лице,
    Відкрита душа, що шептала охоче,
    Я твоя, і ця мить не пройде,
    А застигне в пам'яті ночі.
    Загриміло у скронях, в очах потемніло,
    Усе у цю ж мить зупинилось, застило,
    Ти невловимо до мене тулилась,
    Я не ж пручався, ти мене підкорила.
    Твої руки торкались мене,
    Мої ж від щастя тремтіли,
    Я й не мріяв, не вірилось в це,
    Ми удвох поєднались в єдине.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:13 ]
    Осінь
    Осінь знущається, осінь регоче,
    Не буде вже більше тепла,
    Останнє забрало листя пожовкле,
    Прощайтеся з літом, вже завтра зима.
    Закінчились будні набиті промінням,
    Як опудало сонце висить в небесах,
    Світило ще світить, та так неохоче,
    Скорочуючи години свого життя.
    Наповнилась осінь смаками природи,
    Налилась по вінця п'яним вином,
    Вона грається з нами, дає насолоди,
    Затьмарює розум, робиться сном.
    Осінь насправді пора дуже дивна,
    Дерева скидають своє хутро,
    Яка ж це дурниця - оголятись на зиму,
    Проміняти на холод любе тепло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Артеміс Артеміс - [ 2015.10.29 17:49 ]
    урожай Господа
    Який урожай, Отче, ти надумав зібрати з поля
    З двома закинутими насінинами, притрушеними клоччям?
    Намножилось всього багато, а Божа ж була подобизна.
    Нині маєм повторні смерті, відбуваєм чергову тризну.

    Змінилось багато. І твердь не така, як була.
    І во́ди, і звірі. І світло пече крізь змілілий озон.
    Благає син, щоб чаша страждань минула,
    Та у світі сильних глухий гефсиманський сон.

    Тисячі грішних над грішними топчуть мільярди інших.
    Живуть нащадки іродів, каїнів та іуд.
    Та десь поміж ними хвилями воїнами засіяно,
    І краплями дощовими підходить останній суд.

    І на правій чаші покажуть безмежну всесвітню вічність,
    І всі Божі плани, і Землю, і всього суть.
    І захопить подих... І запрагну в нову мандрівку!
    Тільки ось важать життя моє на чаші по ліву руч.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Тетяна Сахно - [ 2015.10.29 14:10 ]
    Бажання маленької дівчинки
    У небі зіронька упала
    і я бажання загадала:
    щоб закінчилася війна,
    а я щасливою була,
    щоб в небі журавлі літали ,
    а не снаряди розривались,
    щоб діти знов були веселі
    і повернулися в оселі,
    щоб маму не долала втома,
    щоб тато повернусь додому.
    А чи повернеться ? Не знаю…
    Про це у зірки запитаю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2015.10.29 02:13 ]
    Поденки
    День осенний. Пронзительно-звонкий.
    В синем небе кружит листопад,
    И парят над водою поденки,
    Словно лето вернулось назад...

    Словно время сместилось незримо,
    Очертив повторения круг,
    Возвратив все прошедшее мимо,
    Сделав все, что в былом недосуг.

    В солнцерадостном свете струится
    Божья милость, зовущая вдаль-
    Долюбить, долетать, докружиться,
    Сознавая, что ждут холода,

    Что смененный свинцовою мглою,
    Этот день вникуда отойдет...
    И поденки творят над водою
    Свой последний предсмертный полет.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115102901014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Микола Дудар - [ 2015.10.28 22:59 ]
    Не знаю як у вас...
    …цей срібний дощ… мазут цей на
    долонях
    цих кілька вуличок до хвірточки
    поріг
    облизує хвости свої підсоння
    щоби ніхто спіткнутися не зміг…
    і ось рука вже тягнеться до
    клямки
    і втоми й наче справді не було
    сумарно "цим" -- життя доходить "дамки"
    та з флангу перетягує
    село…
    28.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  15. Наталя Шаповалова - [ 2015.10.28 14:04 ]
    До заклику

    Ви знаєте, знаєте, клопіт – в непевному.
    На Хрещатику, дійсно, лише ліхтарі.
    Не пишіть, не пишіть адресату даремному,
    В нас мовчать у ночах поштарі.

    Майорить моє світло жовтневою тугою,
    Молитов тут не чути дзвін.
    Забажайте, бажайте кохання із другою,
    Більш немає цих копій картин.

    Прогорніть знов вчорашнє з суворістю щирою,
    Світ вузький для надземних меж.
    Заховайте підозри і разом із вірою
    Уникайте пожеж.

    Я то знаю, що Ви серйозність не любите,
    І Вам байдужі ті поштарі.
    Тож тримайте так, наче, зараз загубите.
    На Хрещатику, дійсно, лише ліхтарі.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  16. Микола Дудар - [ 2015.10.28 11:04 ]
    Ах, это Осень…
    ...ах, это Осень! впрямь вот предо мной
    с роскошной грудью… бедрами... и попой
    и расползлась своею наготой
    вот впрямь… вот от меня и до Европы
    и как тут не ответить на соблазн?!
    я девственно… я словно проститутка
    за целый год проплаченный экстаз
    возьму и спью, поверите, за сутки!?..
    28.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.28 10:04 ]
    Квіти згадують про літо
    В гості до Покрови
    Прийшов морозенко,
    Щічки приморозив
    Жовтим хризонтемам.

    І жоржини білі
    Схилили голівки,
    Холодно їм бідним,
    Краса помарніла.

    Згадують про літо
    Сонячне й барвисте,
    Щоб як воно прийде,
    Знову їм розцвісти.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  18. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.28 10:08 ]
    Пануй,добро!
    Вже пів шляху пробігла осінь,
    Усе в багрянець одягла,
    У неї щиро я попрошу
    Спокою,миру і тепла.

    Хоча уже свята Покрова
    Встелила листом всі стежки,
    Хай не поменшає любові
    У кожного із нас в душі.

    Коли ж закута землю снігом,
    Неначе ковдрою зима,
    Хай не торкнеться серця крига,
    Зло та байдужість обмина.

    Квітуй весняним первоцвітом
    І сонцем радості світи,
    Добро,прошу,пануй над світом,
    Зернами щастя прорости.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  19. Анничка Фрік - [ 2015.10.27 22:44 ]
    Втрата
    Ніхто не кликав більше так Анничку
    так сильно, владно, сумнівів не було
    її ніхто так більше не покличе
    як рідний хтось, зворушливо і сміло

    володар хоче, жінка озоветься
    Віки так було. Кожен міг то знати
    Що Бог створив легіника для жінки
    Не навпаки. Казала ще Прамати.

    І зорі всі порушились. Не вперше.
    Сама відтоді й дотепер блукає.
    Та б і озвалась, і усе б згадала
    Та він давно вже не її гукає.

    Усе лишилось тільки в візерунках
    у дальній Леті, може й Прутом звалась.
    Прапам’ять древня часом була в рунках
    і в кожній парі, що в горах кохалась.






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олексій Кацай - [ 2015.10.27 21:03 ]
    Нічні метелики
    Мов монстр предковічний
    місто спить
    а в його нутрощах
    поплямлена очиськами юрма
    а чи розквяцяна
    обличчями пітьма
    вивчає вуличок нудних
    нудотні мудрощі
    в кавернометрії
    невігластва
    луни
    несамовито
    зрадивши
    свої дитячі сни
    і сиві зорі на проміння спершись костури
    кудись уходять
    шкутильгаючи
    і враз
    лишився чвирк
    з плаского чорнопростору
    й дав з нього чосу час
    нема розрад ні в поті ні в польоті
    проте
    і танцюристи в ланцюгах
    і співаки із кляпами у роті
    долають жах
    бо ще метелики
    яким з крилець пилок здмухнуло
    нічні метелики
    з міжгалактичних крес
    летять збираючи
    із брам дахів та мурів
    по крихті
    світло
    вимерлих небес.

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  21. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:37 ]
    ***
    вже в цій осені стільки строкатих цілющих дощів
    вже в цій осені стільки п`янкого неспитого суму
    на бентежних вітрах калинову розгойдано думу
    на семи небесах закодовано мрію віків...
    обважнілими гронами падають зорі з небес
    сполотнілими зернами сіється шлях до молитви
    розкошує війна у жорстокому полум`ї битви
    а Месія розп`ятий у душах іще не воскрес...
    і гірчить так цій осені кожна сльозинка жива
    і терпка хризантемно-полинна Господня Покрова
    і обпалене листя і світлого світу канва
    і дорога до СЛОВА...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:33 ]
    ***
    "Не сотвори собі кумира"...Не сотвори...Не сотвори...
    Якщо душа чиясь нещира, то зло в ній множиться на три...
    Якщо життя - лише легенда, фальшивий міф чи мішура,
    То це не можна буде вічно сприймати тільки на ура...
    Якщо душа - суха позлітка ( без милосердя до людей)
    То цей театр заглохне швидко у вирі вицвілих ідей...
    Якщо до ближнього ніколи не виникало співчуття,
    То це "болотні" видноколи...то це надумане життя...
    А що ті міфи "бездоганні"...Вони розвіються, як дим...
    Бо головне - це бути з Богом ( бо кожен з нас - це пілігрим...)
    Стерильних поглядів немає... стерилізованих доріг...
    Той ідеал, що всіх навчає, грішить таємно (гріх є гріх...)
    Тут головне - щоб не дізнались, щоб виглядати "на всі сто"...
    Кумири деякі загрались, бо не зупинить їх ніхто...
    Я тим "великим" співчуваю...До них, дасть Бог, "не дотягнусь"...
    Не розумію ...
    Та прощаю...
    Молюсь...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:01 ]
    ***
    Наклепникам
    Я буду вищою за всі брудні обмови,
    За наклепи й "базарні" ті слова...
    Моя душа розсипле світло знову
    (Вона хоч і ранима, та...жива).
    Вона вам ще не раз поспівчуває,
    Бо ницість духу - то нестримне зло...
    Сильнішим робить все, що не вбиває*...
    Хоч я зізнаюсь - боляче було...
    Так, боляче, адже несправедливо,
    Жорстоко, підло, ницо і т.д.
    Ви сіяли своє словесне мливо,
    Яке вас у безодню заведе...
    А я прощу. А я поспівчуваю.
    Нещасні ті, хто ненависть несе...
    Молебень "за спасіння" замовляю...
    Оце й усе...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:39 ]
    ***
    Ось Ви сидите навпроти і дивитесь пильно на мене,
    На руки мої тремтливі...Говорим про се... про те...
    Пускаєте вміло стріли у душу - пташа зелене,
    А я все чекаю чуда ( воно ж, мабуть, золоте...)
    Ми зараз такі далекі...І як Вам це пояснити,
    Що звичних подій не буває між космосом і людьми...
    Що можна життя перебути, а можна - перелетіти...
    А можна відчути раптом, що ельфи - це також ми...
    Що світ - осяйне роздолля, наповнене кольорами,
    Кохання - невинний дотик до магії надвисот...
    При втечі Боги задумали усе, що тепер між нами,
    Усе, що було і буде, як частку своїх щедрот...
    Навіщо, скажіть, намагатися усе пояснити словами?..
    Печаль павутинкою літа єднає наш обрій в одне...
    І Ви десь уже далеко...І я вже , даруйте, не з Вами...
    Так хочеться полетіти...
    Тому...
    відпустіть
    мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Тетяна Сахно - [ 2015.10.27 14:28 ]
    Пошкодував (гумореска)
    - Ой, болить в мене животик, -
    занявчав матусин котик,
    бо потрапив я раптово
    до господарів в комору.

    Там розбіглись в мене очі –
    можу їсти все, що хочу,
    всюди є смачне добро,
    з`їв я сиру аж кіло.

    Апетит мій розгулявся
    і я більше не вагався,
    вподобав копчене сало
    та мені здалося мало.

    На рибалку не ходи –
    всюди рибка без води,
    зняв з стіни я окунців,
    з`їв з десяток карасів,

    зхрумав ще кільце ковбаски,
    випив з глечика закваску,
    потім ще злизав сметанку,
    пирував я аж до ранку.

    Вранці миша із шпаринки
    мимо мене йшла навшпиньках,
    подивився одним оком –
    повернувся іншим боком:

    і навіщо одна мишка –
    біля мене сала діжка.
    Треба буде скуштувати,
    а тепер вже час поспати.

    І отут все й почалося,
    бо в ту мить мені здалося,
    що тріщить по швах живіт
    й вибухає динаміт.

    Довелось мені нявчати
    і господарів гукати,
    на все горло так кричав,
    про що потім шкодував.


    Пригадали мені сало
    та все ж їм здалося мало,
    пригадали й окунців
    і десяток карасів,

    шкодували про ковбаску
    і про випиту закваску,
    я також пошкодував ,
    що так довго пирував…

    липень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Тетяна Сахно - [ 2015.10.27 14:27 ]
    Нагальна потреба (гумореска)
    Провести вибори нам треба,
    бо це нагальна є потреба
    і у законах є дива –
    в комісіях вже півсела.
    Засідання одне за одним,
    чи теплий день, чи то холодний –
    хто їде на велосипеді,
    хто пішки йде , хто на мопеді,
    комісія уся працює
    і це нікого не дивує.
    Роботи вистачить усім,
    бо вибори передусім
    і ми неначе олівці :
    нас точать всі,
    гризуть, пиляють,
    підстругують , бува й ламають,
    а ми все пишемо, малюєм,
    і списуємо, і нотуєм
    то акти різні , протоколи,
    то постанови, договори.
    І мліють рученьки та пальці,
    і терпнуть спиноньки на лавці,
    від холоду носи синіють
    та наші грітися уміють:
    вже хтось за ширмою дрімає,
    а хтось під градусом співає,
    хтось лямку тягне та потіє ,
    від нервів голова сивіє,
    а хто потроху байдикує
    та робить вигляд , що працює.
    Кабінки, скриньки, бюлетені,
    та дайте ж кисню у легені,
    щоб ми могли ніч не поспати
    і голоси підрахувати.
    Цю ніч ще треба пережити,
    то як же нам усім зуміти
    в район відвезти бюлетені
    і щоб ми не були зелені
    і від безсоння , і від стресу,
    та й не потрапити у пресу?
    То ж стрес уже нам зняти треба
    і це нагальна є потреба!

    25.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2015.10.27 11:44 ]
    ***
    ...табунами сивогривими
    і туманами рясно сивими
    вечорами диво-дивними
    в світ за очі…
    27.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  28. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.27 10:04 ]
    Хвиля щастя
    Так ніжно,легенько і трепетно
    Торкнувся моєї долні
    Губами своїми теплими,
    І сповнилось серце любов"ю,

    Що линула піснею дивною,
    Струмочком дзвінким полилася,
    Горнулася радості хвилею
    І дарувала нам щастя.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2015.10.27 09:31 ]
    Новітнім дроворубам і водоносам

    Народе мій, чи не став ти дроворубом і водоносом,
    Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
    «Земля наша велика, та немає ладу в ній!»?
    Чи, може, як за судді Їфтаха , коли юдеї різали побратимів
    Тільки за те, що замість «шіболет» казали ті «сіболет»?..
    Не стачило життя Богдану,не поталанило
    Виговському й Дорошенку, ні навіть хитромудрому Мазепі,
    Щоб перестав ти дроворубом і водоносом бути.
    У хатніх чварах свобода потонула…
    І ось, як уже самому Господу Богу, мабуть,
    Остогидло бачить наругу над волелюбним людом:
    Без різанини надійшло Ним заповідане й жадане.
    І що ж? Новітні недруги вільної Вкраїни кличуть на поміч
    Охочого на легку здобич північного сусіда,
    Аби, як це століттями тривало, тобі, народе мій,
    Стать знову дроворубом і водоносом в нього.
    Невже облуді вдасться завернуть тебе в минуле?..
    ----------------------------------------------------
    Книга Ісуса Навина, 9.
    Книга Суддів,12:5-6.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  30. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.27 09:04 ]
    Зупинися,мить неповторна!
    Осіння ватра золотом горить,
    Бентежить душу,кличе за собою.
    Краси цієї зупинися,мить!
    Ти ж неповторна,більш нема такої.

    Так хочу я тебе запам"ятать,
    У моїм серці ніжністю озвешся,
    Хоча не раз сюди іще вернешся
    Чудова дуже.Але вже не та.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2015.10.27 06:28 ]
    Якщо ти...
    якщо ти посміхаєшся мені
    я дихаю... пірнаю і хлюпочу
    як березень на дощик по весні
    п'яніючи від щастя по-дівочі

    якщо вже ти торкаєшся мене
    очима карими чи лівою рукою
    усе життя в секунду промайне
    і я біжу до нього за собою…

    якщо ти десь… а це найважчий час…
    кричу - мовчиш… відлуння -- неосяжне!
    невже воно опохмеляє нас
    і все заради тільки епотажу?!..
    27.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  32. Любомир Йосифович - [ 2015.10.26 22:54 ]
    Я твій навіки. Обіцяю.
    Я твій навіки. Обіцяю.
    Як сповнений надій хлопчина,
    Приходжу під двері свого раю,
    Стою, не витримую, тікаю.

    Я хочу щоб ти була моєю,
    Але ні, я хочу бути твій.
    Бери що хочеш, роби мене тією
    Річчю , щоб погратись і викинути за поріг.

    Топчи мене , топчи як тільки можеш,
    Люби мене чи ні - як хочеш,
    Втирай свої прекрасні руки
    В таку понівечену душу.

    Я знаю свою долю наперед,
    Мій шлях - то є твоя дорога,
    Не йти мені вже більше навпростець,
    Тюрма моя - то твоя врода.

    Закоханий, дурний і норовливий,
    Подумав, що ти можеш бути моєю,
    Замріявся... така моя провина.
    Я сам себе розбалував брехнею.

    Любов- то вимесел обох,
    А я ж один тепер страждаю.
    Як раб, готовий служити за нас двох,
    Я твій навіки. Обіцяю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.26 22:11 ]
    Осіння весна (пісня)
    Ті птахів далекі голоси,
    Плинний час у пам`яті не стер це –
    Острівці забутої краси,
    Як весни, заснулої у серці.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    Шурхіт на пошерхлії вуста,
    Як piano* лагідне лягає.
    Сонечка усмішка золота
    Сяйвом розтікається по гаю.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    І кудись поділася печаль,
    Мов на луки відійшла Сварожі.
    О сумна щемливосте, відчаль,
    Бо журитись навесні негоже.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна.
    В злотопадовім вируєш танці.

    24.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  34. Олеся Бойко - [ 2015.10.26 22:48 ]
    Нові вибори.
    Нові вибори, народе!
    Може зміниться погода?
    Глянеш ,хто до влади пнеться,
    То на двоє серце рветься.
    Всі клянуться кандидати,
    ПростИй нарід захищати ,
    Та сміються вже ворони:
    «Ой брехня,най Бог боронить».
    Як приходять всі до влади,
    То не можуть ради дати.
    Про людей згадати,годі,
    Але звуться же «народні»!.
    Так в брехні життя минає,
    А народ все обирає…
    Може прийде час щасливий,
    Зробить в мізках людських диво.
    Зрозуміють депутати,
    Що на той світ не забрати,
    Ні машини,ані замки,
    Ні земельної ділянки…
    Чому люди забувають,
    Що вони ще душу мають.
    І якщо став депутатом,
    Не зайшов до Бога в хату.
    Тож, «народнії обранці»,
    Думайте ,що буде вранці.
    Люди вже стомились жити,
    І на вас ввесь вік робити.
    Для народу, ви пожийте,
    Більше кров його не пийте,
    Бо прийде й для вас розплата….
    Бог не знає ДЕПУТАТА!!!
    25.10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.26 16:21 ]
    Іще побудь, суха осіння поро...
    * * *

    Іще побудь, суха осіння поро...
    (Так романтично й антиревматично!)
    У сквері – тиша. Чути кожен порух.
    Веселий пес
    у руки носом
    тиче.

    Іще побудь, безсніжне, малохмарне.
    Хоч ти й не липень, та, нівроку, грієш.
    Я вбрався у сорочку накрохмалену,
    між тим, ціна – один іржавий гріш їй.

    Іще побудь, багряне передзим’я!
    Відрядження своє переоформи...
    Каштанів лист (а є в нім щось трефове)
    летить мені до рук
    тузом
    козирним.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  36. Олександра Кисельова - [ 2015.10.26 16:12 ]
    Ветер сквозистый

    Стынет, темнеет речная вода,
    Вязкий туман поутру.
    Северный ветер принес холода,
    Рьяно срывает листву.

    Стали прохожие мысленно клясть
    Несколько вздорную спесь.
    Ветер сквозистый - ругаются всласть,
    Чтут щекотливую смесь.

    Чмокает в щёки ершистый стервец,
    Шмыгает, лезет кругом.
    Чувственный, шустрый и наглый вконец,
    Этакий щёголь во всем.

    Может и чушь, только, кажется, хлыст
    Вновь прихватил он с собой.
    Ухарский, ревностный слышится свист -
    Порознь уйдем мы домой.

    01.10.2006 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Уляна Яресько - [ 2015.10.26 16:48 ]
    Не просили ліцензії долі
    Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
    Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
    Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
    (Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).

    Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
    Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
    Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
    Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.

    Неземне почуття недосліджених досі сортів
    Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
    Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
    (Аби бути удвох не просили ліцензії долі).


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  38. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:00 ]
    Голубонька
    Білокрилая голубонька
    прилетіла до подруженьки,
    довго з нею воркувала ,
    про свою любов зітхала.

    Ой, голубонько , голубонько,
    ти не вір своїй подруженьці,
    як з тобою воркувала ,
    тобі в душу заглядала.

    Білокрилая голубонько,
    прожени свою подруженьку,
    бо до тебе заздрість мала,
    твого хлопця чарувала.

    Будеш знати як, голубонько,
    довірять своїм подруженькам,
    вибирай з ким воркувати ,
    про свою любов казати.

    Ти лети, моя голубонько
    і забудь лиху подруженьку,
    прожени гірке кохання,
    що несло розчарування.

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:10 ]
    Ой, у мене, Марусеньки...

    Ой, у мене, Марусеньки,
    та й личко гарненьке,
    чорні брови, карі очі,
    щічки рум`яненькі.

    А у тебе, любий Грицю,
    пика вся синенька,
    косоокий та кривий,
    чубрина ріденька.

    А у мене, а у мене
    гарна є обнова,
    нова сукня , ще й намисто
    та хустка шовкова.

    А у тебе, а у тебе,
    старі шаровари,
    драна шапка, сорочечка,
    чоботи без пари.

    А у мене, а у мене
    червоні чоботи,
    я щоденно рано - вранці ,
    йду в них на роботу.

    А у тебе, а у тебе,
    порвані калоші,
    ти лише у них танцюєш
    вибрики хороші.

    А у мене, Марусеньки,
    є худоба й птиця,
    я посію ще й пожну
    житечко-пшеницю.

    А у тебе, любий Грицю,
    бур`ян на городі,
    ще й будяк серед подвір`я
    пишався у вроді.

    А у мене, а у мене
    мальви біля тину
    і до мене парубочки
    шлють сватів щоднини.

    А у тебе, а у тебе,
    в`януть в руках маки,
    як по вулиці ідеш -
    гавкають собаки.

    І у тебе, і у мене,
    є своя дорога,
    не ходи до мене, Грицю
    та не бий порогу!

    Ой , у мене, Марусеньки,
    та й гарненьке личко…

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.26 11:02 ]
    Без назви
    1

    Самотній дід.
    Кулябівка. Дими...
    Всихає тіло.
    На картині - море.
    Служив підводником аж три зими.
    Не бачив ні Торонто, ні Босфору.

    - У юності вдихав отруйний газ...
    Тепер не сплю, безсилі чай, пігулки...
    На столику портрети, кілька ваз,
    Крихтини щастя, зачерствіла булка.

    Стомився від життя, жаских новин.
    Онук приїде - не жаліє грошей.
    Витрушує насіння із торбин...
    Попихкує: "Був трактор... син хороший...".

    Дістане пляшку, вип`є між досад.
    Почне стругати дошки для клозету.
    Дичавіє і мерхне виноград.
    Причовгає сусідка: "На газету...".

    Племінник зайде: "Ти іще живий?..
    Іди до мене, відписавши хату".
    Хоч утопися, хоч край буди вий,
    У стрічу душ повіривши затято.

    Автобус визирає - із ціпком,
    Плавшудить споришами...
    Палить свічі.
    Нема кому плескати язиком,
    Бурчати: "Досить пити, чоловіче...".

    Подеколи спиняється таксі.
    Стинає гілку безголоса пані.
    Її наймення вимовляли всі,
    Та більшість хоче відкупу - за мані.

    2

    В селі немає перспектив і школи.
    Там сотні доль млини перемололи.
    Там хиляться горіхи, знишкли ясла...
    А в місті рейвах, остобридлі гасла.

    Туди-сюди - цяцьковані авто.
    До діда у Кулябівку - ніхто...

    Поменшало цяток на рідній мапі.
    Мо`... повернути кодекс Хамурапі?


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  41. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.26 09:06 ]
    Зізнаюся літечку в любові
    В народі кажуть,що гроза у жовтні
    Віщує осінь теплу і тривалу,
    Дні сонячні,ще й музикою повні
    Мені чомусь про літо нагадали.

    Листочки помаранчево-червоні
    Вкривають землю килимом барвистим,
    Мені ж вчувається ще аромат півоній
    Й чудові трелі соловейка в лісі.

    Грають у піжмурки із грибником опеньки,
    Здалеку ваблять грона калинові.
    Хоча ця осінь радує серденько,
    Все ж зізнаюся літечку в любові.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.26 09:17 ]
    Мати і Вітчизна - святе
    Майорить-тріпоче на усіх вітрах
    Наш жовто-блакитний український стяг.
    Ну,а "Ще не вмерла..."в будні та свята
    Радісно співає навіть дітвора.

    І не розуміють кляті вороги
    Звідкіля беремо сили і снаги.
    Скажемо їм прямо:нас не подолать,
    Будем до загину рідне захищать.

    Оберіг для кожного,вороже затям,
    Мамина сорочка біла з вишиттям.
    І молитва неньки захища в біді,
    Ангели-хранителі ж наші матері.

    Виховали змалечку так дітей своїх,
    Що Вітчизна й мати - це святе для них.
    Свободолюбивий,гордий ми народ,
    Ніколи й нікому нас не побороть.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  43. Домінік Арфіст - [ 2015.10.25 22:23 ]
    ...така самотність...
    така самотність у мені живе
    такими проростає молитвами
    мене розвіє по світах словами
    і тиша мене першого назве…
    я проглядаю через голоси
    я пробиваюсь прýжними ростками
    оскільки я народжуюся вами
    ви будете в мені у всі часи…
    моя душа захлипає дитям
    і упаде на паперті затерті…
    …я п’ю вино дорогоцінне смерті
    в мені настояне жаданням і життям…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  44. Микола Дудар - [ 2015.10.25 22:21 ]
    ***
    ... мерзли листья под куполом ветра
    звезды свет рассыпали вновь даром

    на скамейке в объятиях ретро
    ближе к сердцу знакомая пара…

    то ли песнь сохраняла соборность
    то ли жизнь заплеталась в их скорби --

    эту повесть напишут не скоро…
    эту мысль под утро оспоришь

    затеряешься где-то в поместье
    акварелью лицом многоликим…

    будешь долго смотреть на невесту
    и рыдать задыхаясь от крика...
    25.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  45. Микола Дудар - [ 2015.10.25 19:26 ]
    А хто ж тепер… якщо її ?...
    … я пам'ятаю виплески ставка
    і навіть вихиляси рівчакові
    і кілька Га цукрово --
    ( бурячка )
    а за хвостом себе біля корови
    … я пам'ятаю перший лісапед
    обдерту шкіру і чомусь без крові
    відібраний у диких бджолах мед
    і як тікав по полю торф'яному
    ... я памятаю сотню бліндажів
    з околиці з-під лісу аж до церкви
    а нині там буфети й гаражі
    я пам'ятаю пасок… і цукерки
    ... я пам'ятаю, Господи, усе
    і як пішов за покликом із хати
    а хто ж тепер цю пам'ять пронесе
    якщо її від мене відібрати?
    25.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  46. Олена Красько - [ 2015.10.25 18:37 ]
    Не спи
    Приснився сон
    Що в шлюбі я
    В щасливім шлюбі
    З іншим

    Як тихая ріка
    Тече життя
    Він гарний чоловік
    Між іншим

    І хоч далеко Київ
    А за вікном імла
    Живемо ми в надії
    На краще майбуття

    Працюєм для Країни
    Для перемоги Світла
    А вже ночами гріє
    Жаги солодка квітка

    Та якось в дивний ранок
    Готую я сніданок
    І раптом розумію
    Не знаю його імені!

    Я починаю в пам’яті
    Трясти усі підвалини
    А там все розчиняється
    На порох розсипається

    І лиш одне крізь пил
    Спогадів та мірил
    Крізь нетрі образ і чвар
    Світиться ніби жар

    Твоє

    Богом дане ім’я!..

    …І не твоя кава втекла…
    Долоні мені обпекла...
    _______________________________

    Ох, мені вже ці сни!
    Хоч взагалі – не спи…

    25.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2015.10.25 13:11 ]
    Піррова перемога
    Себе самого переміг
    і не чекаю нагороди,
    одпочиваючи без ніг,
    коли оброблені городи.

    Мої осінні врожаї –
    Ярилу жертвенне кадило.
    Із ними всі мої бої...
    Що посадив, те й уродило.

    І не чекаю калача.
    Усе моє – моя омана:
    у полі – гони сівача
    і на папері – графомана.

    Оце і є моя війна,
    аби намуляти коліна.
    І на городі – сушина,
    і у природі мокне сіно.

    Не житіє, а суєта,
    де на сторожі урожаю
    один Сізіф відпочиває.

    Але досягнута мета.
    Є перемога! Та не та,
    яка на Пірра ще чекає.

    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  48. Ігор Шоха - [ 2015.10.25 12:44 ]
    Відсортоване за номенклатурою
    ***
    І дар, і кара заодно –
    сім кольорів одної гами...
    Феміда – іншими словами.
    Її закони доміно
    міняти кожному дано,
    але вона рулює нами.

    ***
    Жирують люди у Європі
    і у Парижі – на боку.
    Немає візи і, – ку-ку:
    ні у Італію – укропу,
    ні у Америку – совку.

    ***
    Усі ми – люди, загалом – нізвідки
    і вибрані, і обрані у клітку,
    і неугодні часу і собі,
    коли купуємо майбутніх свідків
    своїй жадобі, славі і ганьбі.

    ***
    Не буде Крез просити край дороги
    на хліб і сіль, а обдере убогих
    і яхтою в Європу попливе.
    Його офшори – діло не нове.
    Хто звик говіти на широку ногу,
    не кається, що вбивцею живе.

    ***
    Латають економіку до дірки.
    Не вистачає злості на вождів
    і їх банкірів, що мою копійку
    собі у ренту, у свою копилку
    помножили у тисячі разів.

    ***
    Усе тече, усе минає.
    І забуває патріот,
    що він не те, що ідіот,
    але історії не знає, –
    як революція конає
    і як подякує народ.

                   2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.25 09:55 ]
    Закружляв листопад
    Закружляв листопад,
    Зчарував зорепад,
    Ми раділи,сміялись,мов діти.
    Щастя сильним крилом
    Обняло й понесло,
    Що забули за все на світі.

    Як в казковому сні
    І тобі,і мені
    Так довіку хотілося б бути.
    А кохання пісні
    Й відчуття неземні
    Нам з тобою і так не забути.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  50. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.25 09:59 ]
    Ти - найрідніша
    Немов повітря свіжого ковток,
    Як сонця поцілунок в пору зимну,
    Чи калинового намистечка разок
    Для мене ти,матусе-Україно.

    Рани твої болять - пече й мені,
    А ти співаєш,то і я радію.
    Чи поруч буду,а чи в чужині,
    Тебе ніколи зрадить не посмію.

    Нехай тепло замінять холоди,
    Та квітуватиме постійно в серці літо.
    Моя любов до тебе - назавжди,
    Ти,Україно найрідніша в світі.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   657   658   659   660   661   662   663   664   665   ...   1855