ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Дівчинка з ліхтариком - [ 2015.02.21 16:52 ]
    Не залишай мене
    Не залишай мене таку,
    побудь іще тисячоліття,
    як теплі хвилі на піску,
    зітри усі мої жахіття.

    Не залишай мене ось так,
    в легкій дрімоті сновидіння.
    Так гріє стиснуте в кулак
    моє розстріляне сумління.

    Не залишай мене, зажди
    хоча б до першого проміння.
    Я буду вірити завжди
    в твоє гаряче шепотіння.

    Не залишай мене у час,
    коли мороз стискає подих.
    Побудь зі мною, без прикрас,
    хоч у кімнаті, хоч на сходах.

    Побудь зі мною просто так.
    До вечора і до прощання,
    до перших ластівок, як знак
    мого безсмертного кохання.

    17 січня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  2. Юлька Гриценко - [ 2015.02.21 14:43 ]
    Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
    Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
    І давно вже не пахне римами
    І тоненькою смужкою біль.
    А згадай, як холодними зимами,
    Ти для мене був сенсом і стимулом
    я для тебе була і в тобі.

    Знаєш, вірші ідуть, не прощаючись,
    Післясмаком терпкого чаю
    Їх творитиме, хто заслужив.
    А ти, дівчинко, вкотре втрачаючи,
    Не торкайся руками раю,
    Будь собою і сенс бережи.

    Знаєш, вірші трагічно загинули,
    у них крила ростуть за спинами
    і когось це, мабуть, надихне.
    А я біль запиваю провинами,
    Бо мені вже не пахне римами,
    Бо вони загубили мене.

    21.02.2015р.







    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  3. Ігор Шоха - [ 2015.02.21 14:46 ]
    Запізнілий рейс
    Все пройти довелось,
    а відведено так не багато.
    І мороз – не мороз,
    і жара – не така то й жара,
    а весняна пора
    вимагає високої плати
    за не зіграну роль
    у комедії зла і добра.

    Це неначе кіно,
    де у залі ми і на екрані.
    Де чекає давно
    за птахами у вирій дебют.
    Тільки час не стоїть,
    поки інша картина настане,
    де руйнується світ
    і куранти як реквієм б’ють.

    Це неначе у сні,
    у піке затяжного польоту,
    обганяючи час,
    наші душі летять до небес.
    У реальній війні
    під руїнами аеропорту
    запізнився спецназ
    на один запланований рейс.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  4. Омелян Курта - [ 2015.02.21 12:21 ]
    Якось у неділю
    Якось у неділю
    Гуляв я без діла,
    На лавиці в парку
    Дівчина сиділа.

    Сиділа, читала,
    Книжку гортала,
    На мене увагу
    Зовсім не звертала.

    Румянеє личко,
    Русява косичка,
    Губи румяні
    Стулила сердечком.

    Пройшов біля неї
    До краю алеї,
    А з краю алеї
    Вернуся до неї.

    Брожу по алеї
    Знову і знову
    Ніяк не наважусь
    Почати розмову.

    Нарешті рішився
    Хоча й не відразу
    Сказати до неї
    Заучену фразу.

    На краю алеї
    Вернувся я рвучко
    На пальці у феї
    Побачив обручку.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Омелян Курта - [ 2015.02.21 12:44 ]
    Захотіла пана, трафила на Йвана

    Моя мила захотіла
    Вийти заміж з горяча
    Придумала добре діло –
    Зануздати багача.

    Моя мила захотіла
    Підтягнути талію,
    Щоб на конкурсі краси
    Заслужить медалію.

    Давно знайомий тренер наш
    Прочитав їй інструктаж,
    Щоб покращити фігуру,
    Треба скинуть кубатуру.

    А щоб скинуть кубатуру,
    Треба йти на фізкультуру.
    Не поможуть ненажері
    Вже ніякі тренажери.

    Пішла Ганна в фінську сауну,
    Та й попарилася,
    Як залізла в срібну ванну
    Розщипарилася.

    Покохала Ганна пана -
    Товстелезний гаманець,
    А потрафила на Йвана.
    Прийшов коханню вже кінець.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Василь Кузан - [ 2015.02.21 00:16 ]
    * * *
    нема
    ні літа ні зими
    нема
    отак
    стікають із душі слова
    по склу
    печать дощу і німота
    нема
    ні скла ні крапель ні дощу
    печаль
    малює мокру акварель
    старе
    у двері стукає оркестр
    і миготить
    видіння привид
    міражі
    чужі думки
    і місяць тенісним жовтком
    і час
    висить
    червона ниточка тонка
    німа петля
    ні сну ні снігу ні весни
    нема
    нема
    метелик пензля по листу
    пастельний звук
    маленький принц чарівний Лель
    троянда
    лук
    пришестя голосу і дзвін
    на серці знак
    лиш сипле ніч у жмені нам
    зірковий мак

    20.02.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  7. Діана Радь - [ 2015.02.20 22:11 ]
    "Пезію пишуть до смерті."

    Від звучання оркестру
    Відмовитись можна
    Але не від поезії,
    Не від прози
    Поети за них життя віддадуть.

    Написати можа багато історій,
    За які тебе зненавидять,
    Проклянуть,
    Але, що поробиш
    Поети цим живуть.

    Плакати можеш щоночі,
    За те, що тебе справжню ,
    У віршах показали,
    Поети для того й пишуть
    Щоб відкрити гнилу суть.

    Коли прокидаєшся кожного ранку,
    І бачиш як сходить сонце -
    Твоя душа потребує
    Поезії, прози,
    Поети з задоволенням
    Покажуть ще більшу красу...

    Коли в тебе горе,
    Нікуди податись,
    Почитай вірші Тараса
    Будеш стимул мати
    Поети разом з тобою,
    Переживають розруху.

    Всю сутність свою,
    Все до краплини
    Вкладуть у вірш,
    Поети пишуть до смерті,
    До останнього,
    Відчувають поклик душі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Мовчан Зоряна Мовчан Зоряна - [ 2015.02.20 22:13 ]
    Моє коріння в Матері - Землі.
    Моє коріння в Матері-Землі.
    Дажбоже це коріння не стоптати,
    Не спопелити, не вмертвити! Ні!
    Я Сонечком засвічу кожну хату!
    Я Рідну Віру Світочем внесу
    В сучасне України та майбутнє.
    Святої Волі очисну росу -
    Меч Святослава буде тут присутнім!
    І в ураганах ошалілих орд
    Небесних сотень я почую голос:
    "Ми-не раби! Ми-Нація! Народ!”
    Хоч лихоліттям виснажений колос !
    Зернина я, що прагне ще дощу,
    Щоб у землі цій міцно проростати.
    Я ворогам ніколи не прощу,-
    Честь України вам не розтоптати!!!

    Зоряна Мовчан


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Іван Потьомкін - [ 2015.02.20 21:56 ]
    Роман Петрів (1927-2015)
    Могила Каменяра

    В могутнім замаху кайла
    Застигла в камені Ідея.
    То образ Духа. Там, під нею,-
    Останки сина коваля.

    В тіні зажурених сосон,
    В долині місячних містерій,
    Спить нагуєвицький Самсон,
    Що тряс основами імперій.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  10. Галина Гнатюк - [ 2015.02.20 19:36 ]
    Діти загиблих воїнів ходять щодня до школи...
    Діти загиблих воїнів
    Ходять щодня до школи,
    Пишуть якісь там вправи,
    Приклади і задачі.
    Бігають на перерві,
    Б'ються, але ніколи
    Не плачуть.
    Як там тепер на сході -
    Байдуже їм до того.
    Не дочитавши книжки,
    Рано лягають спати.
    Діти загиблих воїнів
    Просять тихенько Бога,
    Хай би хоча б на трішки
    Просто приснився
    Тато


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (6)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.20 16:55 ]
    Замирятись - краще...

    Дайте миру повну жменю,
    Я не хочу крові.
    Осоружні війни нені,
    Звірові - чудово.

    Краще виплести шкарпетку,
    Шапку чи кофтину,
    Дати лазарю монетку,
    Ніж палити шину...

    Хоче волі дитинчатко,
    Зернятко на луці.
    На свитині - шви та латка...
    Ноші контрибуцій...

    Дурять музика і преса,
    Епатує "Фемен"...
    Блискотять зубища, леза...
    Воля - це ж окремо!

    Піднімав на бунт хитрющий,
    Плямкотіли пащі...
    Зашрамує ниви плющик.
    Замирятись - краще.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Ніна Виноградська - [ 2015.02.20 14:57 ]
    Вічне
    Ніщо не вічне, крім ганьби!
    Вона, відомо достеменно
    Із роду в рід іде по генах.
    Ніщо не вічне, крім ганьби!

    Ніщо не вічне, крім ганьби!
    Вона собою зітре славу
    Чи то героя, чи держави.
    І тут нема аби-аби.

    І замість трону - у гроби,
    Для порятунку сил замало.
    Скількох знесла із п.єдесталу.
    Ніщо не вічне, крім ганьби!

    Хоч має золото,герби,
    Та відкупитися не зможе -
    Ні цар, ні кухар, ні вельможа.
    Ніщо не вічне, крім ганьби!

    05.02.12






    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  13. Ігор Шоха - [ 2015.02.20 14:22 ]
    Контрасти
    посиві́ло диво
    білого паперу
    срібного мотиву
    золотої ери
    жовте і блакитне
    чорне і червоне
    половина квітне
    половина сохне
    та лакує лики
    соловіє п’яно
    язикаті пики
    зеки і шамани
    моляться безбожно
    убієнних мало
    і на себе кожне
    тягне одіяло
    шаленіє шельма
    б’ючи у кімвали
    мімікрує вельми
    хитре та зухвале
    вештається блудне
    літує багате
    не минає будень
    і немає свята
    у пошані дуті
    горе-патріоти
    істини забуті
    зло у позолоті
    Біблія Корану
    вішає погони
    вірять істукану
    моляться мамоні
    видають буклети
    світові пронози
    туляться поети
    ближче біля прози
    бестія лукава
    рясу одягає
    даленіє слава
    і усе минає
    зеленіють вруна
    половіє жито
    весело і сумно
    у гартівні жити

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  14. Ладомира Горобченко - [ 2015.02.20 13:14 ]
    Хвиля
    Зіштовхнулися хвиля і скеля –
    Бризки пластику й крові, мов дощ.
    Десь вгорі позіхає знічев’я
    Зимне сонце над клекотом площ.
    За рукав мене сіпає жінка,
    Чиясь мати, заплакана вщерть.
    Її кожна осіння морщинка,
    То чиясь неосвячена смерть.
    Хвиля суне, лишаючи трупи,
    Сотня ніг переступить тіла.
    Тріснуть шоломи, як шкаралупа.
    Душі вигорять майже дотла.
    Темну ніч освітила заграва,
    Чути зойки і плач матерів:
    – Тебе вб’ють! Це уже не забава!
    – Не лякай… Я по крові ходив…
    Зіштовхнулися хвилі із люду –
    Темні лицарі й світлі боги.
    Цю картину повік не забудуть
    Ні герої, ані вороги…
    18.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Нінель Новікова - [ 2015.02.20 11:19 ]
    Проходить все
    Тебе не кличу я. О ні!
    Хоч тяжко на душі.
    Перечитаю ті вірші,
    Що ти писав мені.

    Згадаю пісню чарівну –
    Подякую за те.
    Кохання диво золоте
    В долоні зачерпну.

    О, як у сяйві абрикос
    ОргАни бджіл гули!
    Найщасливішими були
    Здавалося, всерйоз…

    Але, на жаль, проходить все.
    Минає, наче сон.
    Лиш пам’ять, віршам в унісон,
    Отари мрій пасе…

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  16. Юлія Гордійчук - [ 2015.02.20 09:00 ]
    Рік
    Минуло 365 днів.
    Таких живих, що дихати несила.
    Щодень - надія і щодень - труна.
    Червоне й чорне. Сиве й ще не сиве...
    Навпомацки крізь коми до життя,
    Спираючись на біль, на страх, на сміх -
    На все - на все, крізь спалене буття
    Вертались. Й повертались знов на схід...
    Живим у очі небо ллє весну,
    Ховає мертвих в тінь зелених кос.
    Так пережили зиму, як чуму...
    Стискає зашморг змій Уроборос.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  17. Олег Завадський - [ 2015.02.20 09:37 ]
    * * *

    Дзвіниці душ ударили на сполох!
    Олжа віків осипалась, мов тиньк, –
    І паралельні явлені світи
    Схрестилися раптово, наче долі.
    Впадуть печаті. Жертви і кати
    Похилять на Суді покірні чола.
    Щоб розімкнути простір часокола,
    Він має вдруге з вічності прийти
    І нагадати, втілившись у Слові:
    – Все марнота марнот, окрім Любові.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  18. Іван Потьомкін - [ 2015.02.20 08:44 ]
    Олексій Кольцов (1809-1842)
    «Косар» (уривок)

    Ох ти, степ ти мій,
    Степ привільний мій,
    Якже широко ти розкинувся,
    Вже до моря Чорного
    Тай наблизився!
    Я не сам-один
    Твоїм гостем став:
    Косу гостру взяв
    За товариша,
    Погулять давно
    Та по травах цих
    Вздовж і впоперек
    Нам схотілося…
    Розвернись, плече!
    Розмахнись, рука!
    Ти подми в лице,
    Вітер з полудня!
    Освіжи, схвилюй
    Степ просторий цей,
    Загуди, коса,
    Як бджолиний рій!
    Немов блискавка,
    Засіяй довкруж!
    Зашуми, трава,
    Тай підкошена,
    До землі схиліть,
    Квіти , голову!
    Із травою ви
    Повсихаєте,
    Як за Грунею
    Сохну я тепер.
    1836, Москва

    Алексей Кольцов
    «Косарь» (отрывок)

    Ах, ты, степь моя,
    Степь привольная,
    Широко ты, степь,
    Пораскинулась,
    К морю Черному
    Понадвинулась!
    В гости я к тебе
    Не один пришел:
    Я пришел сам-друг
    С косой вострою;
    Мне давно гулять
    По траве степной
    Вдоль и поперек
    С ней хотелося...
    Раззудись, плечо!
    Размахнись, рука!
    Ты пахни в лицо,
    Ветер с полудня!
    Освежи, взволнуй
    Степь просторную!
    Зажужжи, коса,
    Как пчелиный рой!
    Молоньей, коса,
    Засверкай кругом!
    Зашуми, трава,
    Подкошонная;
    Поклонись, цветы,
    Головой земле!
    Наряду с травой
    Вы засохните,
    Как по Груне я
    Сохну, молодец!
    1836, Москва



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  19. Лерія Кот - [ 2015.02.20 07:05 ]
    Молюся
    У нашій країні, біда наступила,
    Серця українців вона полонила.

    Я довго не вірила, довго мовчала,
    Коли Україна, від болі, кричала.

    Я вірила, знала, війни тут не буде,
    Та що ви коїте, гинуть там люди.

    Щоночі, молилась могутньому Богу,
    Дай нашим бійцям хоч якусь допомогу.

    Тепер, телевізор я більш не дивлюся,
    Щоб краще було, по-ночам я молюся.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Юлія Бричко - [ 2015.02.19 23:07 ]
    Маленька
    Кричу до тебе! Тишою кричу!
    І чую стогін власного серденька,
    Ховаю сльози в крапельках дощу
    І дівчинка в мені така маленька,

    Така наївна дивиться на світ,
    Її ховаю я від цього болю,
    Ховаю я уже сімнадцять літ,
    На волю відпускаю лиш з тобою.

    Лише з тобою спокій на душі,
    Лише з тобою я така відверта.
    Коли ж підеш, то, прошу, залиши
    Хоча б щілинку в ніжних дверцях серця.

    Та прошу я: не йди, не залишай!
    Бо стихне стукіт і мого серденька.
    Без нас помре вона, запам'ятай,
    Та дівчинка в мені така маленька...

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Саковець - [ 2015.02.19 21:00 ]
    ***
    День проростає
    з останньої зірки
    в місто
    вниз головою,
    і місто уже не спить:
    Рівне (ці сірі авто
    й кучугури листя)
    ловить собі
    перехожих
    в холодну сіть.

    Перший тролейбус,
    як Ноїв ковчег,
    забитий,
    дневі не трапилось місця –
    і в нім ще ніч.
    Зранку дороги капризні,
    неначе діти,
    небо подерте
    об гострі
    ялин мечі.

    Площа – не проща,
    а все ж понадміру
    люду,
    мокра, блискуча,
    як риби луска, і ледь
    видно – тремтить:
    чи боїться Страшного суду,
    чи відчуває
    в повітрі
    парад планет.

    Дихай зі мною!
    Тебе самота
    не варта.
    На острови ділить місто
    зухвалий дощ,
    вносить моря й океани
    йому на карту
    і переконує
    знову
    і знову, що

    тут незимова зима
    й особливе
    літо.
    В кожному місті все, певно,
    не так, як скрізь.
    В кожного міста є власна
    дуга-орбіта,
    в кожного міста –
    своя обертання
    вісь.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  22. Ольга мацО - [ 2015.02.19 19:08 ]
    Сукня суконь
    у кожної дівчинки є така Сукня суконь:
    у квіти, в крапинку, у мрії… (здійснитись чи ні?)
    вдягай ЇЇ вранці спросоння, знімай у сутінь -
    це ніби звичайний покрій, але шви – чарівні!

    зіниці розшир і з пришвидшеним серця стуком
    відчуй, що ця магія жінки й тканини жива -
    у кожної дівчинки є така Сукня суконь:
    яку одягаєш - і зразу стаються дива!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Мирон Шагало - [ 2015.02.19 19:22 ]
    Знов загубила вельон
    Стара відданиця, зима,
    знов загубила вельон білий,
    дружки від неї геть побігли
    в обійми весен. Знов сама.

    Північний вітер-ловелас
    на фотографіях пожухлих
    танцює з нею в шатах утлих —
    останній шал, останній вальс.

    Укотре зрадив! Знов болить.
    Любила ж ти свого обранця.
    Тепер чекай, аж року таця
    оберне північ в ненасить.

    (19 лютого 2015)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  24. Віктор Ох - [ 2015.02.19 18:21 ]
    Антихрист і його кацапи
    В росії є й нормальні люди,
    але їх дуже мало там.
    А решта – кацапня-іуди –
    угноєння своїм царькам.

    Антихрист вже прийшов на землю!
    Він у кацапів – президент.
    Уже давно засів у кремль він
    і мріє знищить світ ущент.

    Кацапський «мір» смердючі лапи
    свої протягує завжди.
    В лайні сидять собі кацапи
    і прагнуть всіх втягнуть туди.

    Така вже сутність всіх кацапів –
    убогість, п’янство і розбій.
    Не стулять і двох слів без мата,
    Зате на газовій трубі.

    Кацапи – заздрісний народець.
    Кацапи - нація нездар.
    Сучасний їхній полководець –
    їх душ убогих кочегар.

    Від тупості і безнадії
    Кацапи майже всі спились.
    Скільки кацапів на росії ?–
    на рейтинг путіна дивись.

    Він дав їм величі оману –
    удав і стадо «вandar-log».
    Вони для нього – як барани.
    Для них їх путін майже бог.

    Кацапи – тварі гидомирні,
    Що в світ лиш ненависть несуть.
    Під наглядом вождя сумирні.
    Тому їх, як свиней, пасуть.

    Війна триває три століття.
    Ще прийде перемоги час.
    Переживемо лихоліття.
    Кацапам не здолати нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  25. Олександра Кисельова - [ 2015.02.19 16:49 ]
    Дорога до світла
    Тут білий білий сніг, високі кучугури,
    Тут ліхтарі горять, похрипли, бо туман.
    Тихцем ідуть - снують зіщулені фігури,
    Самотні перехожі, а рядом лиш паркан.

    Паркан, коли не можна чи вправо, чи то вліво,
    Такі собі мордори у темряві стоять.
    Зіщулені фігури ідуть - снують несміло,
    Паркани чи мордори, тепер їх ціла рать.

    Ті ліхтарі замерзли, та ще й чомусь не світять,
    Багато темряви та мало ліхтарів.
    Та ще й паркани довгі чомусь у цьому світі,
    Дорогою слизькою іти поміж дворів.

    Дорогою слизькою зіщулені фігури,
    Вдивляються у темінь в надії на тепло.
    Та все чомусь блукають, чи може вже забули,
    Де правильна дорога, чи добре їм було ?

    Чому блукають довго, не бачать своїх вікон?
    Пороша, вітер, слизько, але ж ви не слабі ?
    Кругами та дворами, невже отак довіку ?
    Коли не бачиш світла, то запали в собі.

    23.09.2014 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  26. Віктор Кучерук - [ 2015.02.19 11:34 ]
    * * *
    Мов запізніла Божа милість
    Чи щастя вистраждана мить, –
    Мені на радість ти явилась,
    Щоби коханням уярмить.
    Як я, уперто і терпляче,
    Чекав на ці обійми рук,
    Коли вночі од млості плачеш
    І задихаєшся від мук.
    Це відчуття нічим не зміриш
    І, наче річ, не кинеш вбік,
    Адже воно вернуло віру
    В те, що я дужий чоловік...
    Не відпускай мене на волю,
    Розбурхуй далі згуслу кров, –
    Щоб передчасно і поволі
    На самоті не охолов!
    18.02.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.19 07:09 ]
    Чуже кохання
    Він кохав а душа відлітала
    Із його сильних , стомлених рук
    Біла лебідь до неба благала
    Не впади у обйма розлук

    Мертва тиша вже тінями дише
    І на скронях холодна біда
    А мольба твоя праведна кличе
    Хай побачить її сирота

    Вона завжди поблизу блукала
    Іншим чарам давала снаги
    Згодом мовчки його зупиняла
    Та не бачила серця іскри

    Так весь вік то запалить , то кине
    Дасть попити то солод , то сіль
    Десь приправи додасть , десь обставить
    А йому заспівали альти

    Вже не жди , твоє листя опале
    Поховали твій поклик байки
    Той порив що стрілою вбиває
    Мимо цілі летів , ти збагни...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.19 06:41 ]
    Попередження
    Проснися лагідна зоря
    Знайди доречність у промові
    Допоможи збагнуть слова
    Такі не звичні , виняткові

    До мене доторкнувся світ
    Таких незнаних ілюстрацій
    Там скрізь панує благовіст
    Сократних , сповідальних грацій

    Куди не глянь... Така краса
    Що подих майже не помітний
    Там стільки щастя , і тепла
    Неначе знов душа воскресла

    Зустрів тут всю свою рідню
    Яку давним давно не бачив
    Там чути звони хрусталя
    І хтось у образі зазначив

    Запам'ятай усе що чув...
    Все що побачив , що відкрило
    І передай ... Ти бачив рай
    Який своїм усе призначив

    Тут місце тих хто заслужив
    Прийняв життя як і належне
    Хто гордість предків боронив
    Помер у вірі за найкраще

    Хай богу вірять , мудрецям
    Що моляться за них у схимах
    Тлумачте дітям , і панам
    Вже близько час, іде в годинах...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Софія Кримовська - [ 2015.02.18 22:36 ]
    ***
    Зустрілися двоє (у черзі, метро, лікарні),
    про щось говорили (про вічне, війну і кару),
    когось вихваляли чи гудили, чи й прокльони
    комусь насилали. І час ніби був бездонним,
    і ніби ріднились ті двоє у тих розмовах,
    і ніби єдині були і думки, і мова.
    Та час протікав, як вода крізь ріденьке сито –
    окрім балачок залишалось хіба що літо…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  30. Світлана Костюк - [ 2015.02.18 21:50 ]
    Для найдорожчих


    відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих
    ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
    ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
    у бездонні очей і легкому тремтінні руки...

    не вивчайте мене все одно залишуся загадкою
    у тайнописі серця - акорди надривно сумні
    я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою
    білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені...

    я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася
    у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни
    мене тут не було я літала я просто наснилася
    ви не вірте у дійсність яка роз_чаровує сни...

    не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
    просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
    просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
    пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (23)


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.18 20:56 ]
    Аскет
    Жорстока гра трагічних правил
    Де ти учасник оборон
    Твоїй дорозі гострий спротив
    Де ти у раундах патрон

    Помітні цілі вередливі
    Цепами брязкають метал
    Червоні поприща блудливі
    Тобою тішать свій оскал

    Світ заанжованих амбіцій
    Керує долями людей
    За крах родинних коаліцій
    Від них натравлено звірей

    А ти і сам по духу кволий
    І жити хочеш , і кохать
    Бог є любов , чомуж суворий?..
    У нього попит відібрать

    Весь час себе застерігаєш
    Не можна те , не можна так
    А потім кров'ю омиваєш
    Бо тільки й бачиш кількість втат

    І хто сліпий ? І хто не вдячний ?
    Вони не винні бо творці
    Та серед них зростав безстрашний
    А серед нас живуть мерці...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Гупало - [ 2015.02.18 20:29 ]
    * * *

    Помішалися ночі, світанки, бажання, ідеї.
    Хитавиця думок і надіслані бісом безсоння.
    Прозвучить на бандурі, застигне у лірі Орфея
    І в думках заіскриться, що ми проминули безодню.

    Напророчити хочу, мені це вдавалося змалку.
    Ні, не золото наше мовчання – бліде, половіє…
    Як те жало зміїне , виймаємо скалку – скакалку,
    А як тільки примружаться очі – попаляться вії.

    І нічого нового, суттєвого не відбулося.
    Як життя неповторно любити – немає рецептів.
    Чи то впасти у жито, у гул суголосся колосся,
    Чи поперти у напрямку вищих партійних концепцій?

    Та найкращі бувають потішні майданні підказки.
    Прокричиш українно, і сам побіжиш за луною.
    По дорозі – і рідних забудеш, і навіть любаску.
    Упадеш – то дивись, як ідуть по тобі бороною.

    Бо про себе сказав і впівока прицілився тупо
    В пожовтілі світлини, й вони – ось, як листя осіннє.
    Це ознака: ти – вижив і в добру забрався шкарлупу.
    Головне отоді – не лякатися власної тіні.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.18 19:46 ]
    Двадцять першого. Знов понеділок...

    Двадцять першого. Знов понеділок.
    Абрис міста у зоряній млі.
    Навигадував ледар без діла,
    Що буває любов на землі.

    Від ліноти, нудьги чи розпуки
    Всі повірили... З ночі у день
    Ждуть побачень, бояться розлуки.
    Всюди бризки жагучих пісень.

    Є й просвітлені - між нетямущих.
    Їх сповив тихомирний перкаль.
    В обшар той забрела через пущі,
    Та відтоді... довірливих жаль.

    2015

    Анна Ахматова

    Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
    Очертанья столицы во мгле.
    Сочинил же какой-то бездельник,
    Что бывает любовь на земле.

    И от лености или со скуки
    Все поверили, так и живут:
    Ждут свиданий, боятся разлуки
    И любовные песни поют.

    Но иным открывается тайна,
    И почиет на них тишина...
    Я на это наткнулась случайно
    И с тех пор все как будто больна.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2015.02.18 13:32 ]
    Діагнози з рецептами і без
    ***
    Любителю охота до зірок.
    Але найлегше – голову в пісок.
    Аматор, майстер – чортики по-суті.
    Але у цій ковбані-каламуті
    Балда – і той попу збирав оброк.

    ***
    Кусають і оси, й занози.
    Спокушують талії й пози.
    Та мало цієї імпрези
    любителю чистої прози
    у вигляді нео-поези.

    ***
    Самі себе кохаємо без тями –
    оце єдине, що не має меж
    та ще уміння гратися словами.
    І поки майстер видуває гаму,
    йому не до війни...
    Не до пожеж...

    ***
    Навіюють високі небеса
    не так дощі як думи і надії,
    що не померкне на землі краса,
    як на траві уранішня роса
    і на папері викладені мрії.

    ***
    Диктує і нечиста сила.
    Але коли душа – дурепа,
    то їй усе як манна з неба.
    На хліб насущний заробила,
    піднявши Авеля на вила,
    і більшого уже й не треба.

    ***
    Емоції слова – найвища ознака
    хорошого тону митця і... писаки.
    Та правила мова диктує одні:
    є право поета на авторські знаки,
    але на знущання над мовою –
    ні!

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  35. Олена Багрянцева - [ 2015.02.18 10:59 ]
    А знаєш, колись я звикну до сніжних весен...
    А знаєш, колись я звикну до сніжних весен.
    До сонця, яке не здатне зігріти тіло.
    Колись, на горищі знайшовши забуті весла,
    Я тихо втечу за обрій у літню зливу.
    І плавати буду вільно широким світом.
    Повітря вдихну солодке на повні груди.
    А знаєш, я буду ніжно кохатись з вітром.
    Про тебе ніколи думати я не буду.
    А віриш, усе минає. Журба прозора.
    Ні крихти минулих істин колись не стане.
    І річка моя, побачиш, впаде у море.
    І серце, яке поранили, враз відтане.
    18.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.18 09:08 ]
    В голос
    Поцілунок приречений знати
    Провидіння сипучих - пустель
    Білий дим що нашіптує ласки
    Ти готовий прийняти дуель ?..

    Поміняти міраж на реальність
    У словах втратить розуму - пил
    Розміняти дитинство на юність
    Та чи вистачить ? - зібраних сил..

    Самоцвітом навколо принади
    Бездоганне танцполу - паде
    Душам нашим від них забаганки
    Для кохання - взаємне , значне

    Хочем долі стелитися рясно
    Запивати холодним - вином
    Без табу між собою вбачати
    Постелити барвистим - рядном

    Ми у двох голосисті октави
    Ми приречені - поряд іти
    Я без тебе несіяні ниви
    Ти без мене - нестиглі плоди...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.18 09:11 ]
    Пам'яті бабусі
    У вічній скорботі , у вічній клопоті
    Знесилена з поля додому йшла
    Ще порать худобу , дітей годувати
    А потім про батька - турбота свята

    Прийшла , поробила , вечерять накрила
    Нагріла води - все встигає прибрать
    А втома безжальна заплющує очі
    Коли стане легше ? - одній виживать

    Так роки минали , вже батька не стало
    І сироти діти - далеко від хати
    Онуки радіють коли її бачать
    Але досить часто - вона собі плаче

    Тримається світу - молитвою сильна
    Хворобою днина , і дочка безкрила
    Вже сили не стало - пора до спочинку
    Лебідкою в небо , вітай мене синку...
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.18 09:44 ]
    Верба - Калина
    Вишите нитками , писане віршом
    Хрестиком і гладдю , прописом у ряд
    Власне пережите , у ночі відкрите
    Стелиться , кружляє - стежкою у сад

    Там ми обіцяли , сонце зустрічали
    Трави у намисті - райдужна зоря
    Тихо говорили , рушником стелили
    Долі на дарунок - перстні , і серця

    З першою росою - поспішаю знову
    Затяжні хвилини а тебе нема
    День чекаю , другий - прилетіла звістка
    Кинула , втопила - всі твої слова

    Щастя половина - від душі кровина
    Відійшла , прив'яла - світ не пізнає
    Вкрилася землею , скручена змією
    Проросла вербою - бідна сирота

    Горя половина - при воді калина
    Що весни чекає , вірить що жива
    Хоче ще побачить , променем ласкати
    У останнє просить , відгукнись - бо мре...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Микола Дудар - [ 2015.02.18 03:34 ]
    Будьте добры...
    в телекорыто мордой…
    рядом усопший предок
    "хавают" оба гордо
    средь не рожденных деток
    Боже, какая пища!
    Боже, какая скатерть!
    может прикинуться нищим
    и обожраться
    кстати?!..
    18. 02. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  40. Мар'ян Радковський - [ 2015.02.17 23:26 ]
    ***
    Ці двоє - сплетені чи більше поведені,
    Їм мало цих місць, в них свої галактики,
    Їх дикому потягу необхідне заземлення,
    Свої між собою, все решта - чуже для них.

    Вони - наче сплетені чи більше поведені,
    Їм мало обійм, все сказано поглядом,
    Їх вдихам і видихам немає обмеження,
    Свої за своїх, одне лиш за одного.

    Вони - наче сплетені чи більше поведені,
    Їм сняться мандрівки, поля й кава ранішня,
    Їх знають зірки магістралі та колії,
    Вони одне в одного й життя є закохані!

    Вони - наче сплетені чи більше поведені…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 22:52 ]
    Терен
    У травах жагучих , солодких , пекучих
    Засну заворожений тінями дня
    Вітром обласканий , втомою вкутаний
    Огорнутий ніжністю віщого сна

    Такого покою , такого простору
    Ніяк не збагнути , ніяк не пізнать
    Де сам на одинці ти зможеш відчути
    Яка сила міці у слові земля

    То батько і мати поєднані разом
    Первинний , не знаний одвічний талант
    Усе що навколо тобі допоможе
    Зцілити , загоїть образи життя

    Бажання , спокута , благання , розлука
    Піднесення духу , прощення творця
    Межа перетнута , молитва почута
    Із вірою в серці свята простота...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  42. Олександра Камінчанська - [ 2015.02.17 21:43 ]
    ***
    Українка з плоті одержимої,
    З крові, що калиною горить
    Стелиться дорога рясно інеєм
    І зорить в борні за миттю мить.

    Гідна називатися Надією
    Жінка, що пройшла через огонь.
    Попри все відважною і смілою
    Зберегла себе серед бездонь.

    Ниніу безмежжі полиновому,
    Там, де сонце меркне від сльози…
    Боже, поможи, уклінно молимось –
    Віри дай, Надію вбережи.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  43. Світлана Панчук - [ 2015.02.17 20:46 ]
    ***
    Бути від тебе так близько і так далеко,
    що слухати одну музику на різних радіохвилях,
    читати під пледом Платона, коли ти читаєш Сенеку,
    автоматично всміхатись тоді, коли ти щасливий,
    мати трамвайні квитки з симетричними номерами,
    пробивати їх у компостері частками візерунку,
    розказувати твої історії за кавою вечорами,
    а потім за тебе молитися, щоби не вийшло трафунку...

    Все ще в'язати шалик вузлом, який ти любиш,
    все ще носити светри з лейблом "ручна робота",
    все ще на тебе дивитись - але тепер в ютубі,
    вперто, але потроху шукати нові гризоти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  44. Діана Радь - [ 2015.02.17 20:02 ]
    ***
    Доречі снився часто ти мені,
    Щось шепотів на вухо...
    Цікаво те, що не лишав слідів,
    Тільки тихо царапав душу.

    Кожного разу казав ,
    Що повернешся до весни,
    А сам тікав відчайдушно
    Туди куди ноги вели,
    Покинув споріднену душу.

    Коли прокидалась,
    Серцем шалено колотило,
    Я не знаю,
    Як доживала до ранку
    Стала схожою на божевільну.

    Знову повернулась до повільної ходи,
    Погляду на землю,ні,
    Вже не на зустріч неволі,
    Йду на зустріч весні,
    Не плачу, не комплексую.

    Ти,тільки більше не снись,
    Я боюсь, що знову стану тою,
    Яку я так важко проганяла ,
    Я знаю вона пішла ,
    В слід за тобою.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 19:04 ]
    Знай
    Знай ! Якщо веде і не питає
    Тоді доводить , і болить
    Без осуду все ображає
    Незадоволення - гнітить

    Значить ! Тобою вміло керували
    Ти вірним прикладом ідеш
    Ти любиш чесно , без омани
    Усе надійно - бережеш

    Знай ! Сміливим відкривають брами
    Де мужність - там і ворог тил
    Той хто народжений літати
    Скрізь вихід знайде , і посил

    Значить ! До щастя є своя дорога
    До мрії стежка - висота
    Ти будеш з тим хто буде гідним
    З ким побудується - сім'я
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  46. Марися Лавра - [ 2015.02.17 19:48 ]
    розкладу
    розкладу тебе як таро
    ворожитиму до схід сонця
    у фонеми життя твого
    я пірнатиму гола боса

    перетру я тебе у мак
    полоскатиму в річці коси
    із води вийду гола боса
    тільки так бо інакш ніяк

    руки в руки уста в уста
    чорні пасма волосся змії
    розповзлися а сон трава
    позирає з-під м'язів шиї

    розкладу тебе як таро
    ворожитиму аж до рання
    як уперше і як востаннє
    пальці пензлі а плечі тло

    2015


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.46)
    Коментарі: (27)


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 19:21 ]
    Заклик
    Люби свою душу , люби свій народ
    У лідерстві з лідером вчися
    Як просиш у бога - проси перемог
    Якими ти зможеш гордиться

    Пишайся здобутками рідних людей
    Вони цього варті , і гідні
    Не смій потурати за власних дітей
    Бо станеш останнім - у маті

    На чорному - чорне суцільна ганьба
    Така не цікава бридота
    По білому - білим родина , сім'я
    Одна , неповторна молитва

    Без миру у мирі не буде життя
    Давайте не станем мовчати...
    Не пустимо сморід у синю блакить
    Де нам уже ставляться - грати

    Не йдіть , не ведіться , не слухайте їх
    Те слово не приклад - подяки
    Давайте брататися , в злагоді жить
    Невже це не варте ? - уваги ...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 19:57 ]
    Шепіт
    Вітром колише березу у полі,
    Над яром глибоким калина цвіте,
    Шепочуть вони між собою насущне,
    Прожите минуле, насущне й святе.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:44 ]
    Чудова мить
    Захмарене небо спустилось на землю,
    Дощем по душі моїй вбитій іде,
    Далеке і близьке, що так було поруч,
    За гори високі мов сонце зайде.

    І вже не сміятись, не гратись базікать,
    У погляді скутім душа помира,
    У камні гранітнім відблиском світить,
    Відлуння що тихо мене забува.

    В полоні печалі-безвихідь залежна,
    Скувала мене мов ранкова роса,
    В просторім краєві Дніпром і Десною,
    У даль простяглася річкова коса.

    Красою на згадку мене чарувала,
    Манила до себе чудова та мить,
    Де голосом диким зозуля кувала,
    Куди я приходив водиці попить.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:10 ]
    Душа
    Злюдніла мить, і погляд твій,
    І вічна в них розлука,
    Печаль і заздрість самоти,
    Така вже в них сполука.

    Натхнення бути в самоті,
    І в вічному блуканні,
    Між віражів і міражів,
    І жити мов в останнє.

    Не признавати чистих сліз,
    Не вірити у сутність,
    Шукати нове не своє,
    Чинити нову глухість.

    Наврочних мить розлук твоїх,
    Вулкан нових амбіцій,
    Творити поперек душі,
    Не для своїх емоцій.

    Душа загублена моя,
    Твою завжди шукає,
    Серед пліток у самоті,
    Туманом осідає.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   657   658   659   660   661   662   663   664   665   ...   1806