ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Танюша Гаращенко - [ 2015.03.26 20:32 ]
    А час летить зі швидкістю трембіти...
    А час летить зі швидкістю трембіти,
    ломає всі мої стереотипи,
    пригнічує колишній ідеальний стан
    і зводить результати всі в капкан.

    Залишивши мою позицію в минулом,
    бере початок від душі мого відлуння
    і втягує у свої нереальні плани...
    Летить, летить зі швидкістю земної гамми.

    Встигаєш ти чи не встигаєш - не його біда!
    Він тихо йде собі, поки живе душа
    Оцей незвіданий промінчик часу, який рахує небуття.
    А лиш зупиниться на мить - і зникне все, чого і так в тебе нема!

    26.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 19:40 ]
    Розпиляємось
    Розпиляємось… Ми єдиним
    Многособієм прикидаємось,
    Виставляємось одним цілим,
    А у кількостях розсипаємось.

    У невинності розпиляємось,
    Викидаючи в очі вину.
    Не збиваємось в груд, не каємось,
    Розтираємось в пилину.

    Ми невтримними розливаємось,
    У невичерпному струмку –
    Висихаємо, розщепляємось
    І вдихаємося в пусту.

    Розпиляємось, не єднаємось,
    Замикаємось за замками,
    Не плечима ми віддаляємось,
    Розділяємося думками.

    Ми злітаємо, приземляємось,
    Ніби крила й не розправляли.
    Не об небо ми розбиваємось,
    А стираємось в тротуари.

    Випурхаємо й озираємось,
    Скільки ще розпилилось з нами.
    Ми секундами розпиляємось,
    А зціляємося віками.


    2012







    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 19:41 ]
    Дар любові
    Жартує сонця промінь жвавий
    Ми у двох зустрічаємо день
    Босоніж - по росі кольоровій
    Заохочуєм ноти пісень


    Щастя крила , мелодії раю
    Поцілунок в гарячі вуста
    Соло пристрасті розум бентежить
    Зацвіла мальовнича земля

    Заплелося колосся у травах
    У очах - кришталева ріка
    Загадкова сопілка кохана
    Ворожила у полум'ї сна

    Геніальність ранкової тиші
    Солод лагідний , грація тіл
    В котре знову себе запевняю
    Хто не вірив в любов - той не жив.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 18:42 ]
    Дорога до раю
    Бачиш - як весна заводить
    Поміж хмар громами бродить
    Сліпить заревом , спішить
    Сонцем вище все горить

    - Знай ! Це я по тебе йду...

    Чуєш гомін - спів пташиний
    Із під снігу цвіт первинний
    Промінь грає веселун
    Пролітає мов скакун

    - Знай ! Це я до тебе йду...

    Вірь що щастя не криниця
    Тільки раз дає напиться
    Водить хороводи мрій
    Чистим серцем щоб зустрів

    - Знай ! Це я тобі кажу...

    Як не може день без ночі
    Як чарує звін природи
    Як безкрайність глибини
    Як відвертість чистоти

    - Знай ! Я так в тобі живу...

    Ранком я тебе цілую
    Білим голубом воркую
    Повінь береги змиває
    Лебідь парою літає

    - Сталося ! Коханий , і люблю...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.03.26 17:24 ]
    Нотатки на полях


    Нотатки на полях,

    Ні слова, ні півслова...

    Куди проліг цей шлях?

    Куди веде розмова?

    Пронизливо вдивлявсь,

    А я ховала очі,

    Ні, не благав-вмовляв,

    А диктував – це точно.



    Я транслювала біль,

    Зневіру, недовіру,

    Загублена в собі...

    Та пристрасть ще горіла,

    Нестримний посил вів,

    І вводив у оману...

    В мені чаївся звір,

    Я іншою не стану.



    А час коригував,

    тавром на душу осінь,

    чому не розгадав

    мою загадку досі?

    Нотатки на полях...

    Я іншою не стану...

    Омана у словах,

    Туманом...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  7. Валерій Хмельницький - [ 2015.03.26 16:15 ]
    Ігоріада (поетична пародія) (Д)
    Ігор Павлюк нікого не вбив.
    Хіба випадково мурашку.
    А ще, коли закривав гриби,
    Змолов слимака на кашку.

    Ігор Павлюк розумів повій
    І навіть мову пташину.
    Стати, як Ігор Павлюк, зумій
    І випий за це плящину.

    У нього на пляжі украли труси
    (А, ні, це, здається, у мене),
    А коли гаманцем він своїм трусив,
    Красуні збігались – ой, нене!


    17.03.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (19) | "Ігор Павлюк * * * Ігор Павлюк нікого не вбив"


  8. Петро Скоропис - [ 2015.03.26 16:21 ]
    З Іосіфа Бродського. На віа Джуліа
    Дзвони досі непогамовні у місті тім, Теодоро,
    не в етері ти мовби звіялась пропелерчиком сніжинки,
    і виникаєш з сутіні, як сяйво в млі коридору,
    прямуючи до майдану з мармуром "друк.машинки"*,
    і ми встаємо з-за столиків! Кочівника від осілих
    різнитиме змога речі текучі пивати й двічі.
    Я не кажу за янголів, я не кажу за сірих,
    в яблуках, і понині спраглих тимдуж, що ближчі
    чаші фонтанів! Ба, чимала пустеля
    за горожею в’яже рейки у жмут вокзалом!
    Тож-бо струмінь і захлинається, пустомеля,
    поготів недолугий своїм вокалом
    до твоєї краси! Бо міста, Теодоро, щирі
    зайве не менше нашого й жадають щастя,
    плюс неабияк важать відтінки шкіри,
    зачіска, витонченість ступні, зап’ястя.
    І поволі стаєш отим, що ближче зміг роздивитись.
    Зі пристрастю спадкоємця джулій, октавій, лівій,
    Рим услід тобі задивився, буцім гульвіса-витязь:
    що тягліші вулиці, довше міста щасливі.




    ----------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 16:50 ]
    Подарунок
    Йшов до тебе так довго і тяжко
    Вже не вірив , втомився іти
    На душі було холодно , зимно
    Не малі мої стали роки

    Весь зневірений , збитий до крові
    У похмуру буденність свою
    Я побачив тебе свою долю
    Йшла на зустріч в краплині дощу

    Обігріла мене , обласкала
    Привіталась , відкрила чоло
    Ніжно пестила і промовляла
    Все ніщо - у минуло пішло

    За турботи твої і недуги
    За щедроти твої , доброту
    Посилаю тобі половинку
    Що зуміла у світі знайти

    Будьте разом завжди - нерозлучні
    Не спіткає вас розпач і біль
    Бо ви саме є ті половинки
    Що знаходяться раз - у житті...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 15:09 ]
    Материнські мальви...
    Біля вікна стояла мати -
    Маленький аркуш у руці
    Тремтіли пальці , сльози градом -
    Загинув , вбили палачі...

    Ввійшла до двору , в небо звила -
    Усе від жаху змовкло в мить
    У бога слізно так просила -
    Верни його , він має жить

    Візьми мене , і все що маю -
    Тільки благаю ти почуй...
    Віддай мені мою дитину -
    Живу чи мертву - поверни

    Вона сама не розуміла
    У розпачі - немов сліпа
    Від болю тільки шепотіла
    Я це не я , клята війна...

    Не хочу вірити нікому -
    Не хочу бачить , вірить , знать
    Одного хочу... Біля сина -
    Хотіла б на коліна впать...

    Відпочивати поряд нього -
    Навіки залишитись з ним
    Біля кровиночки своєї -
    Я згодна мальвою - цвісти...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 15:35 ]
    Помилки
    Босим по воді , сонцем у ночі
    Чи пливу чи йду - сам не доведу
    Тіні мовчазні - квітам запашні
    Хибній глибині - темряві сестрі

    Місяць колихав , на руках гойдав
    Пелюстком вкривав , піснею співав
    Ти не йди в сліпі - пристрасті сади
    Ти не пий нектар - мертвої сльози

    Вибух почуттів - звабив , закусив
    Заздрість , ворожба - тернами кружля
    Не знайти мені - проблиску в тобі
    Так і пропаде - при собі в душі

    Спи , відпочивай , злобу відганяй
    Погаси вогонь - із своїх долонь
    Сповіддю у храм - звони каяття
    За усих хто зрадив - помолись без сна

    По воді іду , ноги не мочу
    За мої молитви - по мені , по дну
    Сам відсторонив , сам і прихилив
    Не шукають сильні - втрачені роки...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:57 ]
    Туга
    Ти запитуєш крізь час -
    Чи тривожить пам'ять нас ?..
    Чи збираються у коло -
    Чи самотня винятково ?..

    Загубився щастя ключ -
    Десь в минулому між круч
    Висотою , над горою -
    Спогадом пішов з бідою...

    Деколи мене хвилює -
    Хоче судить , хоче чує
    Інколи колючим терном -
    Емоційним , буйним сплеском

    Обірвалось в голосах -
    Втратилося в міражах
    Всі гуртом із співчуттями -
    Тільки я - ховав роками

    Знає ніч і знає день
    Де у збірці зміст пісень
    Як чекаають , пам'ятають
    Найдорожче зберігають.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Валерій Хмельницький - [ 2015.03.26 10:21 ]
    Предковічні сни (поетична пародія) (Д)
    Сонце гріє.
    Не моя вина,
    Що таке трапляється зі мною...
    Бачу, як у хвилю йде вона,
    Сяючи яскраво голизною.
    Купідон за деревом присів
    І стрілою цілиться у серце -
    Ох і закохався ж я у дів,
    Що у морі хлюпалися в серпні!
    Десь поодаль чути голоси...
    На осонні засмагаю тихо
    Поряд з королевою краси -
    І від захвату тамую дихання.
    А чи предкам тим не все одно?..
    Чи не проженуть мене, до біса?..
    Як смакує молоде вино
    З юнкою оголеною в лісі!


    17.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6) | "Ігор Павлюк Надвечір’я. Журний блиск вина."


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:47 ]
    Гнів
    Так часто в людях помилявся
    Що звик собою потурать
    Завжди при цьому повертався
    В минуле - де я міг сказать

    Мене цінили , розуміли
    Цвіла гармонія душі
    За нами весни голосили
    Коли у осінь - канув ти

    Як поділив ? Не розумію
    Як пережив ? В слоьзі слова
    Я кожен раз уперто вірю
    Прийде до тями почуття

    А воно вабить і дратує
    Чіпляє нові ярлики
    Якщо в довірі допускає
    То потім садить - на шипи

    Не маю сили більше жити
    В такому омуті доїсть
    Я вирішив - пора стріляти
    У цілі що приносять злість...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 09:36 ]
    Скарб
    Я влаштую банкет , і рояль , і кларнет
    Хай ду - дук нам поплаче на втіху
    Я поставлю для тебе фінальний балет
    Тільки б ти покохала до віку

    Випивай свій бокал , без мене не скучай
    Зовсім поряд хвилююсь помітно
    Яка радість в мені , ти її розділяй
    Хай примножиться миттю трократно

    Вибачай , почекай , це тріумфу момент
    Я тобі даруватиму серце
    Розпочну із вірша свій інтимний сюжет
    Чи готова почути відверте ?..

    На високій горі , по глибокій воді
    Ехом линула звістка зірниця
    Відлітали у даль білих два голуби
    У краї де відлуння - скарбниця...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 07:03 ]
    Роздуми
    Із півдня на північ , від сходу на захід
    Із чистих джерел , із Едемських світлин
    Для тебе здійсниться , від смутку проснеться
    Мелодія пісні відвертих причин...

    Напрочуд вродлива , смілива , вразлива
    Тендітна на дотик , солодка вустам
    Така неосяжна , така благодатна
    З найкращого краща нектару - нуга

    Мальована ода у кольорі слова
    У скрипці лунає , барвінком плете
    На воду пускає , на місяць гадає
    В дівочому серці у затишку жде...

    Швидкою ходою , загадкою долі
    Цвіте у колоссі в широтах дібров
    У пишних відтінках , у гідних стосунках
    Для нас витинається текстом - промов

    Я навіть не знаю горю , чи згораю
    Над зорями - зорі , вершини - вершин
    Упевненість маю , завжди запевняю
    Коли ти закоханий - ти не один...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 07:44 ]
    Пам'ять
    Поглянь у обійма кохання...
    Напийся живої весни
    Побач кольорові видіння
    То полум'я стиглі - плоди

    Забудься у справах щоденних
    Розлийся суцвіттям снаги
    Відкрийся у мріях таємних
    Хай розкішшю ввійдуть - в роки

    Побудь сам на сам із собою
    Вогнем благодатним зійди
    Вінчайся із тою любов'ю
    Де квітнуть коханням - сади

    Так часто в собі ми хороним
    Те власне - що в мріях живе
    Так рідко приємне говорим
    До тих - хто підставив плече...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 07:04 ]
    Пророцтво
    У мріях - мрія яскравіша
    За вітром аромат гурман
    Моя любов у самоцвітах
    Міраж пустелі - караван

    Тонкий кришталь їства людського
    Ігриста манна почуття
    Прозора грань знання живого
    Яке вивчає - сенс життя

    Цей ідеал мов агнець божий
    До нас палітрами творця
    У променях кохання спокій
    Над тишою - твого добра

    Щасливі долі виняткові
    Дійшли до спільної мети
    Стояли поряд дві тополі
    Це на майбутнє я , і ти.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 07:10 ]
    Щастя
    Навколо прохолода плаєм
    Смакує тишу пелина
    Ось - ось прорветься сонця промінь
    І заіскрить роса - рясна

    Туман вкриває верховини
    Ранок водоймами річок
    Летить , вирує спів пташиний
    Заводить їх стрімкий - струмок

    Де я , і ти нас тільки двоє
    І бездоганне визнання
    Де колос зріє , ніжність мліє
    Любов'ю живиться - життя

    У порівняннях ми чудові
    Один у одному сади
    У квітах , у ознаках долі
    Свої знаходимо зразки...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 01:57 ]
    Я відчуваю
    Я відчуваю. Закутий в руках
    Ночі, у атомах темного кисню
    Зникла прозорість, та страх не з`явився.
    Я відчуваю, ця тьма має знак.

    Я відчуваю. Хтось розпорядився
    Щоб з підвіконника ллявсь конденсат,
    І оцинковані холодом лиця,
    «Ти відчуваєш» кричали весь час.

    Злиться окурок у їхніх вустах –
    Я відчуваю, як кров`ю налився
    Щоб задимілись ті ж атоми кисню,
    Щоб задихнувся і я в відчуттях.

    Я відчуваю. Секунди зависли,
    Вухом грудей доторкнулися краю –
    Слухати, серце кипітиме свистом
    «Я відчуваю, я відчуваю».

    2012





    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  21. Іолана Тимочко - [ 2015.03.26 01:36 ]
    Прівіт-драйв, 4. Комірчина під сходами.
    Ти давно уже виріс, але ще й досі боїшся темряви.
    Думаю, в цьому немає нічого такого, якщо твої демони
    досі живуть під ліжком і їхнє повернення –
    це, напевно, питання часу.
    Невідворотність
    зустрічі із дитячими параноями –
    це навряд чи щось гарне, якщо ти – не супергерой,
    це нагадує рану, болючу і невигойну,
    що ганебно перевертає твій час
    і простір.

    Ти ще й досі лягаєш спати з нічним освітленням,
    переконуєш всіх (а частіше – себе), що ти – не божевільний,
    але потім заплющуєш очі. І це дорівнює
    відчуттям, ніби падаєш в яму чи навіть урвище.
    І твоя голова розривається, наче від вибуху.
    Ще буває таке, що не хочеться навіть дихати,
    та нічого не хочеться, навіть шукати виходу,
    бо єдине, що має значення: темрява згущується –

    і в твоїй голові оживають забуті спогади...
    Ці чотири стіни і кляте життя під сходами –
    щось таке, що ніколи із пам’яті не виходило,
    що засмічувало її і завжди отруювало.
    Ти тоді засинав на холодних старих матрацах
    під мелодію своїх зубів, що ритмічно клацали.
    Всі сусіди вважали тебе розумово відсталим (простіше – прибацаним),
    але ти їм не вірив, хоча й почувався чужим
    і розгубленим.

    А тепер ти лежиш із розчахнутими дверима
    у порожній квартирі, пропахлій потом і давнім димом,
    бо ж у цьому немає нічого страшного чи навіть дивного,
    бо ж у цьому нічого –
    як у тобі –
    немає.
    Твій демон виходить, коли ти заплющуєш очі,
    він поруч з тобою – з дитинства чи навіть з народження,
    він знає усі недомовки, які ти замовчуєш,
    і знає, на що ти схожий
    сьогодні,
    Гаррі.

    Може, візьмеш себе у руки, Поттере?

    17.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  22. Іолана Тимочко - [ 2015.03.26 01:11 ]
    Рік русалки (Риба-Ліліт)
    Риба-Ліліт пливе собі голічерева
    у черешнево-вигірклий чорний червень,
    у перелітно-вигуслі сльози зе́лені,
    що червоніють вишнею на щоці.
    Риба-Ліліт боїться уже не вижити,
    рибу-Ліліт учора накрило тишею,
    риба-Ліліт щоночі нестерпно вищає,
    з відчаю перетворюючись на ціль,

    бідна, чіпляється в світло блідого місяця.
    Їй на землі не треба ні сліз, ні місця –
    риба-Ліліт воліла б собі зігрітися
    і наостанок вишнею прорости.
    Риба-Ліліт, ти знаєш, казково-каверзна:
    ерос лоліток – ре́верс, кістяк – на а́версі.
    Риба-Ліліт вмерзає в осінню паморозь,
    небо розкреслює сіткою на хрести.

    Риба-Ліліт живе собі потихесеньку
    у кришталево-вимерлому піднесенні,
    у непоштиво ви́пеленаній версії
    Кая і Герди, раю і пекла – всіх.
    Риба-Ліліт хотіла звідсіль поїхати,
    рибу-Ліліт хитає в снігах і віхолах,
    риба-Ліліт в палітрах різдвяно-білого
    з подиву перетворюється на сніг.

    Риба-Ліліт леліє в собі Осіріса,
    що вбереже її від гіркоти і сірості.
    Човен відчалює, вічність скажено піниться –
    чорна зіниця вичовганих воріт.
    Риба-Ліліт уже не боїться вижити…
    Рибу-Ліліт учора накрило тишею…
    Риба-Ліліт щомиті нестерпно вищає –
    риба-Ліліт пливе собі в інший світ.

    13.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  23. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 01:06 ]
    ***
    Повітря, ти впило природи соки,
    Твій погляд став мені нестерпно гострий,
    Вже не тебе на два – ділюся сам на сотні,
    Тепер для тебе є я вільний простір.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:57 ]
    ***
    Коли в висках безсилих
    Тріщали думок звуки,
    Здавалось, оніміло
    Їм відміряли рухи.

    А там в саду у вишні
    Весною мерзли бруньки.
    Вони мов сохли й никли,
    Від їх пустої думки.

    Повітря звали киснем,
    Все задихалось в муках
    І на шляху до листя
    Вбирало з ним сполуки.

    А листя, листя в небо
    Дивилось ридма в жилах -
    Тепер живий зелений
    Вже зветься хлорофілом.

    А був всього лиш кисень…
    Лише зелене листя…
    Ніхто не знав таємних
    Всього лиш бруньок істин.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:20 ]
    След
    Не обязуясь найти, отныне
    Я побегу по молчанью лет
    Не выбирал бы пути такие,
    Если б на них не увидел след.

    Наверняка и Они не знали,
    Где быть падению, где летать,
    Но неспроста раскаленной сталью
    Мчалась их кровь в сердца остывать.

    И неспроста сквозь века страданий
    Не научились рубить по корню
    Даже иссякших, сухих буревалин.
    Нет неспроста им лежать на ветру.

    Не от тяжелых тебе преданий
    Ты полусогнут сегодня бредешь.
    Лишь от простудных, ненужных миндалин
    Нам помогает зажим и нож.

    Если решишься бросать переправы,
    Ты подыми ее временный свод
    Там, где следы неспроста утопали
    Переходящих все реки вброд.

    Если обиды за век навязались,
    Выпей взахлеб из кувшина воды
    С кем не напрасно не пересекались –
    Перетоптались дедов следы.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2015.03.25 20:57 ]
    Ретроспектива
    Намарне філософію учити,
    не знаючи абетки житія.
    Бажаємо за правилами жити.
    А я не уявляю, що бандита
    в поезії(читайте – ерудита)
    влаштовує позиція моя.

    Бо я не маю тої панацеї,
    якої заслуговує поет.
    Ми не свідомі місії своєї.
    І у полоні бестії цієї
    не вирватися із її тенет.

    За прикладом далеко не ходити,
    коли рятує дух не Божий дар,
    а заборона дихати і пити –
    писати, малювати і носити
    таємно за халявою «Кобзар».

    Коли Арал досліджували «зеки»
    і там служив Шевченко рядовим,
    його не знала Україна ненька,
    а він забув, що він уже Шевченко
    і навіть не збирався бути ним.

    Нема удачі – що твої старання?
    Немає маку – жито не кутя.
    Немає муки – мало каяття.
    Критерії теорії пізна́ння
    не осягнути протягом життя.

    І буде день, і буде сита їжа.
    Здавалось би – молись, а не воюй.
    Твори своє, а на чуже наплюй.
    За окаянне, поки дуба вріже,
    себе не розпинай і не катуй.

    Усім дається те, за що воздасться,
    якщо не взяв і інших не навчив,
    і не даремно мучився і жив.
    Але не всім таке дається щастя,
    якщо його життям не заслужив.

                                  03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  27. Олена Балера - [ 2015.03.25 20:11 ]
    ***
    Спускалося в низини і так спокійно гасло
    Усе, що йде на хвилі піднесення і втіхи.
    І зайвими ставали обітниці і гасла,
    Надії помирали приречено і тихо.

    Ті, що в сини годяться, відчули присмак лиха:
    Чола торкнулась мудрість раніше за сивини.
    А декого у вічність забрав смертельний вихор,
    Не давши зрозуміти, у чім його провина.

    Не до ладу сміялись і плакали невчасно
    Годинникові стрілки, руйнуючи закони.
    Усі в життя приходять помріяти про щастя,

    Вдивляючись у небо, як в очі на іконі.
    Чи варто сподіватись, що час комусь пояснить,
    Коли для благодаті підставити долоні?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (10)


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 17:39 ]
    Ангел
    Тонка струна душі твоєї
    Так лине , стелить , розмовля
    Розповідає наболіле
    У ритмі звону - хрусталя

    Тендітна іскорка таланту
    Висока нота пісняра
    Так поспішала до олімпу
    Що розгубила сів - добра

    Тебе для втіхи пригортали
    То дарували , то в займи
    Те чисте небо плямували
    За щире серце в глиб - пітьми

    Та це тобі допомагало
    Від них все вище в сонцеграй
    Де від тепла усе зростало
    Кому на заздрість - тобі в рай...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 17:50 ]
    Життя
    Тужила , гнітила , себе запустила
    У пазурах звіра нудьгу розлютила
    Затіяла розлад у власній душі
    Навколо оголені- стіни пусті

    Ти годиш калікам , голодним вовкам
    Вони гарно стелять під гави забав
    Із жадністю п'ють твою віру сліпу
    А потім заб'ють , запроторять в труну

    Це жахи - жахіть від зневаг палачів
    Вони всі не варті твоїх чесних слів
    Того откровення , того забуття
    Палкого кохання - де всім ти чужа

    Свій стан зворуши , все минуле збагни
    У кращих традиціях біль відпусти
    Як станеш до зустрічі рай готувать
    Тоді і дозволять - любов пригощать.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 17:49 ]
    Опіка
    Де не сів там не впав , і не хвилювався
    Де садив , де збирав - там і намагався
    Де кохав , де пропав - занесло з прибою
    Де зустрічне признавав - зберігав душою

    Хто стріляв , хто вбивав - поминають гнівно
    Хто від себе відривав - пам'ятають вічно
    Що для ворога гострив - на тому піймався
    Що у вчинках залишив - відкрито пишався

    Знав людей пил очей , доводив до сказу
    Жалкував , повертав - тулили образу
    Все гуртом , всі ривком - без суду , і слідства
    Назбирав помилок - щоб не знать каліцтва

    Знаєш ти , учиш як - за них боротьбою
    Не забув , все збагнув - лякаєш бідою
    Мирний сон , білий фон - для всіх усе ясно
    Дуже добре як доводиш - до дітей завчасно...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 16:52 ]
    Привіт
    Туман покровом покриває
    Фату розкішної весни
    Вже ранок сонцем зігріває
    Усе - що колихало сни

    Багатогранний спів природи
    До серця тулиться теплом
    Вся пишність у прикрасах вроди
    На твоїм тілі - джерелом

    Я привітав тебе цілунком
    Кохання щирого привіт
    Несу любов свою дарунком
    Тоне у пахощах - весь світ

    Це невичерпне спілкування
    Виводить пензлем натюрморт
    Тут візерунком залицяння
    У ласощах - п'янкий акорд.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 14:25 ]
    Зерна
    Поверни , поверни - так не віддаляйся
    Ти до мене пригорнись - більше не вагайся
    Сторонись , бережись - від того падіння
    Ти не перша , я не перший - хто врачав коріння

    Зелен сад , зелен сад - по весні буває
    Не усіх , не завжди - перший раз вражає
    Кому цвіт , кому плід - а кого й минає
    Кого з молоду голубить - кого забуває

    Не спіши , не картай - ще стане від чого
    Більше щиро віддавай - час минає скоро
    Не міняй на ходу - підкову гнідого
    Поспішить , утече - що матимеш з того

    Приструняй , зупиняй - сприймай як належне
    Де із богом , де без нього - вивчай протилежне
    Поверни , поклонись - все буде почуте
    Як поставишся до кого - від того і буде...
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Артамонов - [ 2015.03.25 14:49 ]
    Додому
    Сказав той демон, що мене він поверне додому.
    Ті сутінкові землі я згадував насилу:
    Небесний вітер там гуляв би терасами пласкими,
    Та б’ється він дарма об балюстраду мармурову.
    Внизу ж, удалині, під тісним павутинням
    Із куполів та веж, розкинулося море.
    Ще раз – мені він говорив – на ті прадавні гори
    Я підіймусь, щоб з них почути відголосся піни.

    Він все це обіцяв; як тільки сонце згасло,
    Ми увійшли у землі вогняних басейнів,
    Де на червоно-золотих престолах безіменні
    Боги здригалися в страхах за долю власну.
    І, врешті, море ми почули в порожній, чорній ночі.
    «Це був твій дім», - сміявся він, - «коли ще мав ти очі!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 14:23 ]
    Відвертість
    Туманна димка верховин
    Тримбіти ранок розважають
    Себе ти бачиш головним
    Коли з любов'ю - розмовляють

    Ти зичиш щедрого тепла
    Міцних в надійності - стосунків
    А сам шукаєш небуття
    Що так цуралося розлуки

    Любов чекає того дня
    Коли ти станеш забувати
    Не в тім біда , не в тім вона
    Що мав колись - проси щоб мати

    Не ти один , є безліч днин
    В яких приховуєм пропаще
    Потрібно відпустити в плин
    Щоб повернулося - найкраще

    Лети , спіши , уже сплатив
    За що ще можна докоряти...
    Тобою марить щася вплив
    Дозволь йому - вас повінчати.
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Влад Досич - [ 2015.03.25 13:25 ]
    Вона
    Вона дивилася у воду
    На сонця промені ясні
    Вона ховала свою вроду
    В чудову пору навесні

    Вона так щиро посміхалась
    Коли не дивиться ніхто
    Вона так щиро сподівалась
    Що принесе весна тепло

    Тепло в чарівну її душу
    І тут нагрянуть почуття
    Вона розділить свою ношу
    І серця ніжного биття...

    19.03.15(Досич В.Л.)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:19 ]
    Людяність
    Трепітна отча сторона
    Моя вина , моя провина
    Як часто ніжиться душа
    Коли насниться мати - сива

    Не розмінять , не замінить
    Не втамувати того суму
    Як хочеться туди спішить
    Де в перше чув від батька - сину...

    Цей божевільний ритм життя
    Нам наспіває з часом пісню
    Де ще невинне немовля
    Так любить дорогу - родину

    Така швидка стрімка вода
    Вона завжди безповоротна
    Та поки пам'ять в нас жива
    Ти називаєшся - людина.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:29 ]
    Зодчий
    Я поспішу в твою біду
    Нехай вона в мені загине
    Я розжену пітьму нічну
    Нехай навіки - в пеклі згине

    Я поряд стану починать
    Допомагать тобі вставати
    На цьому світі розпочать
    Бо тиж так мріяла - кохати

    Якщо не я нехай другий
    Аби тобі був до вподоби
    Бо ради тебе я прожив
    І ради тебе - буду дбати

    Хай незабутнім буде день
    Коли ти в щасті засіяєш
    Зберу тобі букет пісень
    А обраний - нехай співає...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:34 ]
    Аналіз
    Чекай ! І все повернеться до тебе
    Чекай ! Тобі віддячить доброта
    Ти знай ! Життя це панорама
    В якій іде за нас війна...

    Де ворог - завжди поряд друзі
    Де знають - там плетуть плітки
    Де заздрять - там ледачих будні
    Бо з ними нероздільний ти...

    Відкрийся - хай побачать злидні
    Хай сліпить їм твоє ім'я
    Хоч мають і вони в заслузі
    Свій очерк - де початки зла...

    Між нами не існує правил
    Між нами - откровень різня
    Де кривдять там навчають правди
    Поділять - де чия вина

    Такою є і буде мантра
    Всі різні - та одна біда
    Всі грішні на митарства карма
    Де жив , а де віддав дарма...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:43 ]
    Зміни
    Ти так на довго забарилось
    Ти в іншім світі зацвіло
    Моєю долею загралось
    Терпляче в пам'яті - жило

    Все відпускати не хотіло
    Від інших потай берегло
    Тільки ночами шаленіло
    Сумлінно вабивши - його

    Минуле все минало тяжко
    Ледь - ледь трималось на плаву
    Воно з тобою спочивало
    Розрадою було - жалю

    На цьому тлі я не зцілився
    Я відродився в чистоті
    Тому хто знов мені судився
    Я розпишу - на полотні

    Узлісся полем , низиною
    Під пагорбом біжить ріка
    Домівки сад , любов з любов'ю
    Одна для одної душа...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Артамонов - [ 2015.03.25 01:23 ]
    Фаміліари
    Від міста Ветлі Джон десь в милі проживав -
    Вгорі, де пагорбів тісний гурток зібрався.
    Він серед нас розумним не вважався,
    Бо свою ферму цілковито занедбав.
    Весь час він витрачав на книги чудернацькі,
    Що на горищі дому власного знайшов.
    Незвичний вираз з часом на лице його зійшов –
    Казали люди, його погляд став дивацьким.

    Коли почав він вити по ночах,
    Три хлопці з Ейлсбері пішли його забрати -
    Щоб шкоди він собі не встиг завдати -
    Але назад принесли тільки власний страх,
    Бо бачили: два плазуни з тим Ветлі говорили,
    А потім на великих крилах чорних відлетіли.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Іолана Тимочко - [ 2015.03.25 01:35 ]
    Мольфар. Сотворіння Адама
    Руки мольфара тримають вітри і хмари —
    гори у грозах,
    гори в руці димлять.
    Бог дав тобі голос,
    бог дав тобі кару,
    карму,
    бог дав тобі вуха —
    слухай і говори.

    Пальці мольфара плетуть смерекові храми,
    голі ялини —
    скеля в пісок росте;
    не помилися —
    небо висить над брамою,
    пий з нього воду,
    пий з нього подив,
    йди.

    Пальці мольфара місять розмоклу глину,
    глина болить,
    глина голосить —
    хтось
    мне її тіло,
    біль натирає воском.
    Простір куйовдиться,
    дибом стає —
    біжи

    в руки мольфара, в груди мольфара, в бороду.
    Коло гончарне крутиться,
    догори
    бог піднімає браму,
    зорю
    і голову,
    сонце у пазусі
    цього ґазди —
    бери.

    Голос мольфара гойдає роки і дотики —
    дай йому руку,
    стукай у тінь
    дверей;
    п'ють молоко з грудей золоті гадюки,
    трусяться кості —
    в ребрах
    згорає
    смерть.

    Пальці мольфара тримають світи і храми,
    голка у горлі
    вістрям кудись униз.
    Гори димлять,
    і ватри горять під хмарами...
    Глина відкрила око —
    дивись,
    дивись!

    13.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  42. Іолана Тимочко - [ 2015.03.25 01:25 ]
    Крижана обитель
    Скільки таким, як ми, ще шукати спо́кою
    в білих квадратиках ві́кон і фар автостопу,
    в зоряних ку́полах, під канделябром місяця,
    що заплітає світло в подобу кіс?
    Нерви в тугий клубок, як гніздо, закручені,
    смужки вогню печуть і постійно вужчають,
    ду́ші й тіла́ сплітаються по-зміїному
    у покоління на́вхрест
    і світ навскі́с.

    Ні, не дивись униз із живого дерева!
    Оси кусають світ за роздуте черево –
    жала тонкі і гострі сягають Господа,
    скрученого калачиком в животі.
    Під інтерлюдію Моцартової іволги
    з богом і зброєю ми на війну поїхали,
    вслід голоси й дахи обростали попелом
    і волочились ящірки золоті.

    Ми загубилися у крижаній обителі,
    наші зіниці звузилися і витекли.
    Білою кісткою поле твоє засіяне –
    світло на вістрі голки серед імли.
    Скільки таких, як ми, це мовчання слухало,
    в часі і просторі мчалося центрифугою?
    Скільки таких, що з мі́сіями і месі́ями
    в зуби драконячі і на мечі пішли?

    Нам би іти Аїдовими дорогами,
    і в темноті молитись чужому богові,
    і проклинати білі коліна ідола,
    поки болітиме цей божевільний світ.
    Cерце скажено гупає, як ошпарене,
    вузол ілюзій переростає в марення.
    Під інтерлюдію Моцартової іволги
    ми, як планети, знову зійшли з орбіт.

    26.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  43. Серго Сокольник - [ 2015.03.24 23:28 ]
    Кохана, спи!..
    У долоню розкриту руки
    Впали сни...
    Ти хоч трохи поспи, допокИ
    День ясний

    Не почне випивати з душі
    Сили знов...
    Я тобі розповім у віршІ
    Про любов,

    Що мене зігріва повсякчас
    В холоди...
    Що кохання торкнулося нас
    Назавжди...

    Сон в розкриту долоню впаде-
    Не мине...
    Хай на мить, та у ньому знайдеш
    Ти мене...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115032412337


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Іван Потьомкін - [ 2015.03.24 19:39 ]
    Весна справдешня

    Примарна вседозволеність весни.
    І пізній сніг, і заморозки в травні –
    То лиш борги зими.
    А весна справдешня –
    З усіх усюд поскликувати птаство,
    Од панцирів дубам звільнити плечі,
    Добрати шати кожній деревині,
    Піднять з колін охлялу бадилину,
    Зорать, заскородить, засіять, посадить...
    І тільки вже як солов’ї зневолять,
    Весна зодягне празникову сукню,
    Пришпилить до кофтини гілочку бузкову...
    Тоді кажіть про вседозволеність весни.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  45. Карп Юлія Курташ - [ 2015.03.24 13:43 ]
    Поезія
    Камін згортає полум'я у грань.
    Не ніч, не вечір - присмак напівтону,
    мов сповивальна магія бутону
    крихкої тиші поміж інь і янь.

    Розчахнув безмір непрозорість стін.
    Вогненна плоть, порізана на дрова, -
    пильнує порух звільненого Слова
    із самоти задуманих вершин.

    Котрась із яблунь припаде до шиб
    (гріховний плід - пожива стародруків):
    "Яке ж воно - це житіє онуків,
    довершене в макулатурний триб".

    Камін згортає пелюстки тепла -
    вдихнувши Всесвіт в клапті манускрипту.
    Чолом святих, вмурованих у крипту, -
    скрипить перо, прикутих до стола.

    Холодний торк зволожених долонь,
    звитає поруч ще когось з наївних...
    Поезія, як штука депресивна,
    Сторожить пильно "божистий вогонь".


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  46. Лілея Дністрова - [ 2015.03.23 23:24 ]
    У вихорі космічних міражів
    У нетрях світлових зароджувався сон...
    Я бачила, гаптовану...в хмаринах
    Хвилю фантазії...І зорі в унісон
    Сіяли вічністю в аквамаринах...  

    Я заблукала серед безлічі світів,
    Мене гойдали ранки веснянії...
    Евтерпа з флейтою здіймала шлейф вітрів,
    Мчали назустріч коні вогнянії...  

    І я у вихорі космічних міражів...
    Пульсую з Всесвітом в душі синхронно...
    У пошуках абстрактних теплих типажів,
    Блукаю...мчу...І так головоломно...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:30 ]
    Батальйони просять вогню

    Колись закривались штрафбатами
    Тепер – патріотами
    Яка тут спільна суть ?
    Озброєння їм, майже, не дають

    Найкращих – на м,ясо?
    Не страшно вам часом?
    Чисті душею повірили вам,
    Своїм багатим вождям



    Мілліардери України! Опам,ятайтесь!
    З патріотів наших не знущайтесь
    Вони життя не жаліють на війні
    А ви гроші ховаєте десь «на дні»

    Не гнівайтесь, на правду не зліться
    Багато хто за статки свої боїться
    Та згадайте хоч своїх синів
    Не кличте на них Божий Гнів

    Бо коли час прийде
    Він вас кругом найде
    Тоді «буде каяття –
    Та не буде вороття !»


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:17 ]
    Небесна сотня жде або Поки сонце зійде роса очі виїсть

    Раби намагались з колін встати
    Згодились на майдані це сказати
    Катам наказано їх повбивати
    І судилось їм «Небесною сотнею» стати

    Та залишились ще живі
    Хоробрі, активні, дійові
    Змогли і владу поміняти
    Та не змогли контролювати

    Від,їхали на війну всіх захищати
    Життя за нас класти, каліками ставати
    Вас патріотами за це назвуть
    Медалі Вам видадуть

    Протези ж самі будете купувати
    Кати Майдану на волі будуть гуляти
    «Колишні» в кріслах своїх жирують
    Чекають коли Вас на війні повбивають

    То ж хоробрі, активні, дійові !
    Вставайте скалічені! Ви ж іще живі
    Справу кінчати, навіщо ж було починати
    Тисячам побратимів «Н.С.» ставати


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:34 ]
    Катів народу – на суд народу

    Люди не гра в кеглі !
    Скільки вже доказувати?
    Не дурні круглі !
    Досить маніпулювати !

    Однією рукою свічки ставите
    Хороводи водите де ми вмирали
    Іншою очі прикриваєте
    Щоб катів під застави відпускали

    Цікава ваша гра, панове,
    І ви артисти не з останніх
    Та все це нам давно не нове
    І з вами теж «пасти задніх?»

    Війна - війною !
    І на неї не все можна списати
    Цікавтесь країною !
    Народ за все може спитати

    Київ – в н о к а у т
    Мер знає як досягнути
    Країну – в н о к а у т
    Народного гніву не минути


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:39 ]
    Скільки вовка не годуй
    Вирішувати треба вже вам
    Нашим майбутнім вождям
    Скільки ще треба чекати
    Щоб «путінських» департувати

    Вони керівні посади займають
    П,яні кацапи нами помикають
    Як скажете? Нехай лишаються?
    Керують нами, насміхаються?


    Для чого ми владу міняли, вмирали
    Щоб нами такі «кацаї» керували ?
    Чи знову збиратись і старим, і малим?
    І скаліченим воїнам ще живим !

    Живуть на Україні ненавидячи її і нас
    Половина країни їх уже зараз
    Та вовк завжди на ліс поглядає
    І кожен з них путіна виправдовує

    Терпіть!Мовчіть! А якби їх вояки прийшли
    Всі дерева на шибениці б для нас пішли
    Це війна! На ній середини не буває
    Або–ти! Або–він тебе вбиває! Не зміг і тебе немає!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   658   659   660   661   662   663   664   665   666   ...   1814