ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Мазур - [ 2015.02.17 17:36 ]
    00:00
    Ніхто не знав, що має статись далі...
    00:00 завмерло на табло.
    Мороз перстом холодним на металі
    Виводив слово "спокій"

    І росло
    В душі у когось відчуття надії,
    Хтось зброю стис,
    Хтось прочиняв вікно,
    У когось сонно опускались вії,
    У когось хмурилось в напруженні чоло.

    Ще не родилася секунда, ні хвилина,
    Не встиг в майбутнє час зробити крок.
    У когось плакала налякана дитина,
    Не міг хтось відшукати цигарок.

    І час пішов!
    Благословенна Богом
    Секунда, друга - як серцебиття.
    І десь на сході з пороху земного
    Проклюнулась зернина до життя.

    17.02.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  2. Ольга Будзан - [ 2015.02.17 16:10 ]
    навіть найлютішу зиму змінює весна
    Зимовий вітер в полі лютував,
    здіймав то бурю іщ шаленим свистом,
    то несподівано на хвильку затихав,
    щоб увірватися у душу з новим хистом.
    Торнадо, ураган чи буревій
    він сипав шквали граду так уміло.
    А як він завивав, о Боже мій,
    коли вдавалося зловити чиєсь тіло!
    Із реготом кидався у політ
    на хвилі шалу крізь закриті брами,
    щоб сатанинський принести привіт
    у серце мами!

    Зимовий вітер - зброя у руках
    міфічного самця гіперборея.
    Живе він ненавидить, у висках
    одна непереборна лже-ідея!

    Зимовий вітер увірвався в храм -
    БАМ - БАМ!

    лютий 2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Олехо - [ 2015.02.17 10:27 ]
    * * *
    Межа і міра – раціон,
    бо більше домислу, ніж правди.
    Ідуть торги, аукціон
    ніяк не менше, аніж завжди.
    Не зброя – слово, але біль
    цілком реально дошкуляє.
    Мов у розпечену купіль
    душа оголена пірнає.
    Її б чуттям – бронежилет,
    щоб рикошетили образи;
    до рук – заточений стилет,
    разити погляди і фрази.
    А уночі душа живе
    у світі зоряної ласки,
    де перемир’я снігове
    ховає сон до міні-казки.
    Перетинаються шляхи,
    слова, бажання і надії,
    а крізь віки летять птахи
    послання миру від месії –
    любити інших, як себе
    (без благодійної подяки),
    якщо лиш в серці не цабе
    зарозумілої ознаки.

    16.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  4. Олена Строганова - [ 2015.02.17 09:04 ]
    Вірші на серветках
    Вірші на серветках -
    Забуті послання.
    Самоті в куточку
    І без адресата.
    Вірші на серветках,
    вірші у куточку.
    Злегка десь розтерті
    З душі кровоточать
    Вірші на серветках.

    Самотній у барі
    Із гальбою пива
    Поет-нечупара.
    Щось шкрябає стиха
    В маленькій серветці.
    Губами ворушить
    Словами, що з серця,
    Вливаючи душу
    В вірші на серветках.

    Скромненька панянка.
    І столик в кав"ярні.
    Серветки обписує
    Почерком гарним.
    Але чи знайдуть
    Ці слова адресата?
    Чи довго самотньо
    Судилось лежати
    Віршам на серветках?

    У поїзді стиха
    Всамітнилась пара -
    читають поета
    Вони, нечупару.
    Читають панянки
    Розбірливий почерк...
    А що буде далі?..
    То вже прошепочуть
    Вірші на серветках.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 09:19 ]
    Досвід
    У минуле пішов , твої роки знайшов
    Де твоє проминало дитинство
    Обереги твої боронив , опікав
    Зайвий раз - щоб могла посміхатись

    Ти цвіла , ти росла , набиралася сил
    У обіймах кохання кружляла
    Готувалася нам дарувати життя
    А на зустріч - ішло розставання

    Ти покинула все і родину , і дім
    У образах тонули надії
    В ситуації цій ти на все спромоглась
    Повернулась у відчаї , вірі

    Ми росли на руках - де одна тільки ти
    Була поряд у наших потребах
    Віддавала усе материнське тепло
    Ніковіючи - в вічних проблемах

    Поросли , розійшлись , по науках пройшлись
    Вже залишені вами на сутнє
    Та ще хочеться так повернуть , осягнуть
    Вам подякою солодом - злаком

    Всі творіння земні не прості , не складні
    У повазі при пам'яті - маки
    Хто ти є ? Де твій дім ? Де коріння твоє
    Для батьків діти - долі стигмати...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Ростислав Нємцев - [ 2015.02.17 06:24 ]
    Звичайно ж є...
    Звичайно ж є той хто вмирає
    Я вирішив не втручатись
    хай тіло впаде по дорозі
    Чого бракує тепер так це руху вперед
    бо був то я
    Мрець той хто звіряє себе по мені.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Hector de Saint-Denys Garneau (Montréal, Québec 1912-1943)"


  7. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.02.16 21:51 ]
    "Живи, Надіє!"
    ЖИВИ, НАДІЄ!
    Скінчить раша ті нікчемні дії,
    Як закінчиться і ця зима.
    Просимо, благаємо: Надіє,
    Не карай хоч Ти себе сама!

    Твій протест відмовитись від їжі –
    Кацапні лише на втіху, вір!
    Відгукнеться устократ це їй же!
    Хай би краще худнув путин-звір!

    Не оцінить і не зреагує
    Правильно, як вимагає честь,
    Хто її не має. Тож це – всує.
    Бережи себе, Вкраїни щем!

    Ти живи! І знай: лише життями
    Ми зі світу спрут оцей зметем
    Й приведемо виродків до тями.
    І для цього треба жити теж!

    Ти ще стільки подаруєш втіхи:
    І крилатих злетів, і дітей!
    Все буде ще, дорогенька, тільки ж
    Ти живи нам! Решта все – пусте.

    Ти живою нам потрібна, Діво!
    України славної донька!
    Диво – не піти, а жити – диво
    Всім катам на зло! Хай лусне Кат!
    (Любов СЕРДУНИЧ).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  8. Вадим Бойко - [ 2015.02.16 18:33 ]
    Стою один
    Стою один на чужині,
    В руках сорочка полотняна,
    В дворі метелиця гуде,
    Хода моя вже хмільно п'яна
    Всі відвернулись від мене,
    І рідні й близькі і чужі,
    Тримаю у руках себе,
    А під ногами той рушник,
    Що мама мені вишивала,
    У путь дорогу провела,
    Заслабла ненька і пропала,
    Не світить сонце днями вже,
    І місяць блідний заховався,
    В душі мороз пропаща тьма,
    Ось так я в одинці остався,
    Не так, не те,
    Не ті й не ці,
    Лиш пустим місцем був повсюди,
    Судили мене язики,
    Ненависні безликі люди,
    За правду, за добро і честь,
    Що я дарив тепло повсюди,
    Той відцурались і зреклись,
    Прості проклятії паскуди,
    Стою один на чужині,
    Вуста німіють, тіло й руки,
    Я полечу у небеса,
    До БОГА, янголів-повсюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  9. Омелян Курта - [ 2015.02.16 17:15 ]
    Йдуть солдати

    Йдуть солдати біля хати
    Пісеньку співають,
    А красуні із балконів
    Хустками махають.

    Йдуть солдати чути кроки
    Виправка відома
    Через два неповні роки
    Будуть хлопці дома.

    Відслужили вже солдати,
    Як і треба, чин по чину.
    Скоро стануть до роботи,
    Тільки трохи відпочинуть.

    Їх не зрадили дівчата
    Повзросліли наче дами,
    Дочекалися солдата
    Поєдналися серцями.

    Чи говіння, не говіння,
    Не збагне того солдат
    Із великим нетерпінням
    Шле сватів він до дівчат.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Омелян Курта - [ 2015.02.16 17:42 ]
    Василь Свистак
    Мій знайомий Василь Свистак
    На любовні подвиги мастак.
    Щоб зізнатись у кохані
    Назначив зустріч він Оксані.

    Їх знайомству в інтернеті
    (Можливо навіть у газеті),
    Щоб надати якесь значення,
    Він рішився на побачення.

    Тут і я додати мушу,
    Як побачив Василь Ксюшу
    Відразу очима закосив
    Від надзвичайної краси.

    Закоренілий холостяк
    Витріщив очі як п’ятак,
    Промовить слово не зумів,
    Василь неначе онімів.

    Сидить Оксана біля плота,
    А Василь стоїть на проти
    Ніби граючись в мовчанку
    Так простояли до ранку.

    Закохавшись у Оксанку
    Таки рішився на світанку
    На всі подвиги мастак
    Сказати одне слово – «так».

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Адель Станіславська - [ 2015.02.16 09:44 ]
    Зі щитом!

    Вернешся живим - я знаю…
    Повернешся зі щитом!
    Любов бо перемагає
    Завжди у бою зі злом.
    Я вірю у тебе, чуєш?
    Ти зможеш, ти все знесеш!
    Не здашся і не спасуєш,
    Не схилишся, не впадеш!..
    Хоч дим виїдає очі,
    І небо усе в огні…
    Ти виживеш, чуєш, хлопче,
    у праведній цій борні!
    Молитвами квилять душі
    за тебе… Прошу одне -
    хай куля тебе не рушить,
    хай смерть тебе не діткне!..
    Ти виживеш, любий хлопче,
    квитаючись з лютим злом,
    що рідную землю топче…
    Повернешся зі щитом!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (11)


  12. Петро Скоропис - [ 2015.02.16 06:48 ]
    З Іосіфа Бродського. Спомин
    Дім був стрибком геометрії у глухоніму зелень
    парку, і знуджені статуї, начувані про гаї
    олив, тинялись в алеях, неприязних щодо звивин;
    коли осявались вікна, неясно було – чиї.
    Схоже, і пошум листя, бгаючи варіанти
    поремствувати на долю (й позуючи вечорам),
    обмежився закарлючками, і, як на думку лампи,
    цього вистачало заочі, щоб розпекти вольфрам.
    Та штори були опущені. Крупнозернистий гравій,
    похрумуючи насторожено, у дечім якщо і йняв
    потузі стопи стороннього, то у невтішній справі
    безадресности, відомої зосібна як "навмання".
    І за опівніч хмари, уче́ні у вишній школі
    розпливчатости або просто вдатні до почуттів,
    кутали по-батьківськи у вату перини голий
    космос від здичавілих в сумі прямих кутів.
    (1995)

    _____________________________________________


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  13. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.02.16 02:39 ]
    Афгана небо отпускало тихо
    Закружилась земля и ушла из-под ног,
    Друг упал, не успев вслух сказать нам о смерти,
    Сколько пройдено их, этих пыльных дорог,
    И что было не страшно, прошу - нам не верьте.
    ***
    Взлетали наши души к небесам,
    Афгана небо отпускало тихо,
    И болью на родном пороге, криком
    Любимых провожали навсегда…

    А мы шагали, а мы шагали,
    Мы шли из дали, далекой дали.
    Нам в восемнадцать сказали – братцы -
    Но все так вкратце. Но все так вкратце!

    В тяжелом ранце вода, патроны и слово «надо».
    И плотным рядом под пули в горы.
    Мы ведь для воли! Мы по_не _воле
    Там умирали. Мы не из стали. Мы тверже стали.

    із записок давніх


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати: | ""


  14. Ігор Шоха - [ 2015.02.15 21:27 ]
    На Київ?
    Звична сліпа бездуховна реалія –
    із інструментом десь метрів на два
    входить Миколка у келію й талію
    міряє поглядом. Гарна вдова.

    Вимита пика без мила виблискує.
    Ловко підкручує вуса кота,
    і намагається довгою тріскою
    ткнути туди, де водиця свята.

    Лікті зав’язує туго за спиною.
    Жінка брикається, ще не стара.
    Мріє уголос: – це стерво ще скину я.
    Нелюда гнати на люди пора.

    Та й не далеко до Києва звідси.
    Скажу Івану про Декамерон.
    Хай у горлянку запхне йому тріску.
    Вічна заноза воно для матрон.

                                  15.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  15. Микола Бояров - [ 2015.02.15 19:10 ]
    на Київ

    15-02-15


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (10)


  16. Лілея Дністрова - [ 2015.02.15 16:47 ]
    Колайдер відчуттів
    Ти завантажував в мою свідомість почуття,
    Що викликали збурення лептонів...
    Метеоритом пронизав розмірене життя,
    Шукаючи...мов Гіггз своїх бозонів...
    Причаювався в тих...несмілих поступах думок,
    Вичікуючи сил, вітрів попутних...
    Не обіцяв осяйний шлях, з палаючих зірок,
    Не думав дарувать вогнів салютних...
    Але таким теплом...обігрівав моє єство,
    Створивши свою "Місячну сонату"...
    Що ті акорди...промовляли справжнім торжеством,
    Плелись в душі, мов лози винограду...
    Ти дав прискорення в колайдері...тим відчуттям,
    Активізуючи потік адронів.
    І обіймались кварки, антикварки...з сум'яттям,
    Нехтуючи законами нейронів...
    29.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Омелян Курта - [ 2015.02.15 13:04 ]
    Десь там за горою
    Десь там за водою,
    Десь там за горою,
    Там живе дівчина
    З довгою косою.

    Десь там за горою
    Сонце зайнялося
    Там живе дівчина -
    Золоте волося.

    Золоті косички,
    Очі волошкові,
    А її сердечко
    Бється для любові.

    Десь там над горою
    Сонечко зависло
    Пішла за водою
    Вона з коромислом.

    Гнучке коромисло
    На плечі дівочім,
    Косичка повисла,
    Заплакані очі.

    Чому у дівчини
    Заплакані очі,
    Розкрити причину
    Дівчина не хоче.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Омелян Курта - [ 2015.02.15 13:28 ]
    Знайомий силует
    Які гарні зорі в небі
    На тлі зводу голубого,
    Та ще кращі очі в тебе
    Моя дівчинко небого.

    Нема в тебе золотої
    Ні каблучки, ні намиста.
    Ти зростала сиротою,
    Тому совість твоя чиста.

    Та головне мені не те
    Скільки в тебе срібла, злата,
    В тебе серце золоте,
    Ти надіями багата.

    Нічка темна, зоря ясна,
    З горизонту сходить сонце,
    А Оксана та прекрасна
    Виглядає у віконце.

    На дорогу виглядає
    Омивають сльози очі.
    Та ніхто з нас не вгадає,
    Що на серденьку дівочім.

    Засіяла наче сонце,
    Засвітився мрії злет,
    Появився за віконцем
    Такий знайомий силует.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Леся Геник - [ 2015.02.15 12:55 ]
    Ти просто вертайся живим!
    Ти просто вертайся живим
    До рідного отчого дому!
    Нехай вбереже херувим
    Твій пост од пекельного грому.

    Хай мимо шугнуть блискавки,
    Смертельно протнувши безчасся,
    А Бог не відсіпне руки
    Своєї від тво́го зап'ястя.

    Ти просто вертайся живим!
    Молитва розкрилює небо
    Над клаптем відреченим тим,
    Що кров'ю облизує требу.

    І багне найбільше числа,
    Котре затинає на "двісті"...
    Молитви невпинна яса
    Заточує певності вістря.

    Ти просто вертайся живим!
    На вервиці - сонячні краплі.
    Світанок розчавлює дим,
    Що вчора висів над багаттям.

    Хай тахне розтлінний вогонь,
    Дощі хай над ним навісніють!
    Вже час недалекий, либонь,
    Пришестя святої Надії...

    Ти просто вертайся живим
    В обійми чекання гарячі.
    Нехай береже херувим
    Невсипно і вірно-терпляче.

    Хай мимо шугнуть блискави,
    Розкатів гінкі епопеї.
    Хай Бог не відпустить руки
    Твоєї й на мить зі своєї!

    Звідтіль, де відлуння сурми́
    Страшніш найгучнішого грому,
    Ти просто вертайся живим...
    ТИ ПРОСТО ВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ
    До рідного отчого дому!!!

    (15.02.15)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  20. Вікторія Аш - [ 2015.02.15 09:20 ]
    безглуздя
    Моя рабська кволість дісталась мені у спадок від матері з батьком, не знаю, від кого конкретно: вони зреклися. Із нею я йду по місту крізь січень до листопаду, бо щось у мені від падіння ламається з тріском. Це точно не листя:

    я бачу, як молодість тліє у прірві моїх років, такій, що нескоро дзвенить, як у неї штурнуть камінного посланця. Кидай і вдивляйся, щоб точно дізнатися, скільки летів на зустріч моєму близькому кінцю, й тільки (!) подумки - матюкайся:

    бо думати й матюкатися – це все те, що в тебе виходить звабливо та бездоганно. У мене - писати. У когось - тікати й дурити світ; й він тікає з ним. (Вони, дідько, дружні, то й можуть втекти. Ми ж - непарні.) Отак й повелось: хтось тікає, хтось – світ, я бачу й пишу,
    а ти дивишся й матюкаєшся.

    Я хочу тебе, я хочу обняти твоїх дітей. Твоїх і чужих одночасно, ба, маємо те, що маємо. Раби не мусять плодитися - раб генетично несе кінець Україні:
    вона вмирає так.

    І з нею удвох ідемо по місту, синхронно й реалістично вмираючи. Вона припиняє боротися, я – писати (нате ми і вірні друзі). У неї блокнот мій, у мене – меч, щоб всім зрозуміло - нам більше немає чим.
    Це схоже на правду, тому що, воістину,
    це безглуздя.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Любов Бенедишин - [ 2015.02.15 07:18 ]
    Жінці, що має крила...
    Ґрати - в театрі абсурду.
    Оплески від Сатани.
    Жінко, що має крила,
    бранко сліпої війни...

    ...втома впереміж із болем.
    Холодно.
    "...дай нам днесь..."

    ...дивиться катові в очі
    Той, Хто в тобі воскрес.
    Судді хто?
    Далі буде...
    Завтра -
    в кривавій імлі.
    Тужно твоєму небу,
    тяжко твоїй землі.
    Місія нездійсненна.
    Месії - від ОБееСЄ...

    Слава Богу, Надіє,
    що ти в України
    є!

    14.02.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  22. Лілея Дністрова - [ 2015.02.15 01:00 ]
    На віддалі зіниць
    Ти віддаляєшся від зоряних сонат...
    А може... світло освітило  райдужні куточки?
    Засліплюючи щастям більш, ніж сто карат,
    Ти роздробляв душевні брили на крихкі шматочки.  

    Я віддаляюся від зоряних сонат...
    А може...розімліла під палючим сяйвом серця?
    Знесилена багаттям пристрасті, стократ...
    Гасила полум'я жоржинами краси, з відерця...  

    Все ж віддаляючись...ти ближчав з кожним днем,
    Тулився тихим вітром до весняних анемонів,
    Кружляв в пустелі слова, жаданим дощем...
    І визволяв, блукаючі думки, з тенет шаблонів...  

    Ти знову тут... на віддалі зіниць жаги...
    Ти знову поруч... в сонячних розпечених обіймах...
    Солодким медом, зібраним з долонь снаги,
    Ти розтікаєшся...Твій промінь зачепивсь на віях...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2015.02.14 23:58 ]
    К годовщине вывода войск из Афганистана
    Я не первым входил в Афган...
    И на выводе также не был...
    Мой недетский войны роман
    Начат был под весенним небом...

    И неспешно шел эшелон-
    До Термеза десяток суток...
    Был затерян в степи вагон,
    Словно в узел судьбы запутан...

    ...и два года спустя тому
    Возвращался к родному дому,
    И с надеждой в ночную тьму
    Я глядел сквозь окно вагона...

    Все мечталось- пройдут года,
    И исчезнут причины воен.
    И стремилась душа туда,
    Где в гармонии мир устроен...

    Это жизнь, это целый пласт,
    Тот, что помнится сладкой болью...
    Безвременье, избравши нас,
    Расплатилось за нас "по полной".

    И сейчас, пароксизмом тьмы,
    В ад войны войдя неизбежно,
    Утеряли сегодня мы
    Все, о чем так мечтали прежде.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115021500040


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Олександра Камінчанська - [ 2015.02.14 20:28 ]
    Надії Савченко
    Озброєна духом, освячена словом і волею,
    Народжена світлом осяла нам праведну путь.
    Постала над лихом відважною Жінкою-воїном
    І прикладом гідним для тих, що пітьмою ідуть.

    Додай нам надії, Надіє, у світі, що крається,
    Де рветься на шмаття оте найрідніше, святе…
    А хмари на небі, як гуси, убогими зграями
    Біду пеленають і плачуть не слізьми – дощем.

    Недоля блукає, як митар, стежками зболілими
    Здається , що безвість немає і краю-кінця.
    Тримайся нам, рідна, кріпися – чекаємо, віримо
    Ще сонце свободи засяє у наші серця.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  25. Олеся Лященко - [ 2015.02.14 19:08 ]
    -
    Той князь на ловах вуличний і злий.
    Нема на нього ні човнів, ні вулиць.
    І хто прийшов − чи мудрий, чи малий,
    А хутір спить і висолопив вулик.

    У князя град, задуха не з весни.
    Він може засурмити на долину.
    А хутір спить. Тини плетуть тини.
    Князівський син за сина збавив сина.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Тетяна Олещенко - [ 2015.02.14 15:17 ]
    Біля вікна
    І знову бачиться мені,
    немовби хтось в моїм вікні
    рукою, мов крилом, змахнув,
    очима темними сяйнув,
    сказав: „Ходім!
    Ходім до річки чи у ліс,
    де зимно гнеться верболіз,
    ялина яро зеленіє
    і папороть під снігом скніє,
    де лиш роздолля вітровіям,
    де наша молодість відбута
    пантрує інших, незабута, –
    ти йдеш?” – „Ходім!» –
    озвалось серце тихим звуком.
    ...Чи то здалось мені,
    чи справді хтось постукав,
    підкравшися завією, як тать,
    минуле обіцяв подарувать?
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  27. Ігор Павлюк - [ 2015.02.14 13:10 ]
    * * *

    Стиснута до вибуху печаль.
    А навколо смута і тривога.
    Серце моє – грішне потерча –
    Проситься погрітися до Бога.

    В шоколаді білої зими
    Тяжко й зимно серцю золотому.
    Кожна жінка шепче: «Обійми…»,
    Кожній пташці хочеться додому.

    І мені за пташкою, туди
    Хочеться летіти і мовчати,
    Доки геніальний, молодий
    Стане хтось мене наздоганяти.

    Радістю із ним я поділюсь,
    Вірші научу його писати –
    Про кохання, космос і про Русь,
    Щастя біль і перемог утрати.

    Та поетом краще би й не буть.
    Для душі цей хрест важкий, мов небо…
    Скоро мене в нього позовуть,
    Як зовуть і лебедя, й амебу…

    Я готовий.
    Там готові теж…
    Там завжди готові до печалі,
    Що не має, що не знає меж…
    Сни і далі…

    27 січ. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/41455/"


  28. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.14 13:11 ]
    Монастир
    Чорна намітка.
    Серце лелії.
    – Довго до світла,
    О Анно-Ліє…*–
    Габіту шурхіт,
    Легкості кроки.
    Серце в зажурі:
    Зносить уроки.

    Будень – не свято.
    Каже: – Не варто
    За панібрата, –
    Сестричка Марта. –
    В світі – не в небі –
    Холодно й строго.
    Праця лиш – треба
    Наша для Бога. –

    Світло заступлять
    Хмари від світу.
    Світ цей – підступний
    Шарпає вітер,
    Зводить думками:
    Радість – не наша…
    Болем лукавим
    Повниться чаша.

    – Камінь важезний,
    Не для людини.
    – Морок цей щезне
    За дві години.
    Сльози на серці
    Тихо розтануть.
    Час твій – це скерцо,
    Сестро Світлано. –

    Темрява ночі,
    Душі ридають…
    – Світло – уроче.
    – Так, Миколає.
    Дух – то жар-птиця,
    Сповнена співу.
    П’є із криниці
    Віри і гніву. –

    Справиться голос
    З болем-обманом.
    – Здійметься голуб,
    Брате Романе!**
    Скрушитись нащо?
    Звільняться люди!
    Мир непутящий
    Правда розбудить. –

    Світло розкриє
    Вельони світу.
    Правді – іскристо
    Небом леліти…
    Видадуть візу.
    Подвиг – як втома…
    – Сестро Луїзо,
    Зустріч – удома. –

    Радо свобода
    Святість назирить.
    Щирістю – згода,
    Усмішка миру.
    Поступу ж кроки
    Тихі, тендітні…
    В люстрах широких –
    Чорні намітки .
    15. 10. 2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  29. Тетяна Добко - [ 2015.02.14 13:22 ]
    Громадяни-біженці
    В Україні вже мільйон біженців.
    Кожен п’ятидесятий, –
    Я серед сорока дев’яти.
    Матінко, рідна земле,
    За все горе ти нас прости,
    За знищені села і долі,
    За пісню, що йде за край,
    Що робимо все поволі, –
    Війна обпалила наш край.
    Небо блакитне щезає,
    Гинуть діти, місто горить,
    Ворог межі не знає,
    Ми мусим його зупинить!
    Так довго тиші чекали,
    Серця огортає страх…
    «Біженецями» ураз стали,
    Німе запитання в очах:
    На що життя витрачати,
    Блукать по чужих світах?
    О, Боже, Владико небесний,
    Спини скоріше цей жах!
    Знову тополі в зажурі, –
    Ховають найкращих синів,
    Матері сивіють від горя,
    Як багато у нас матерів…

    Світ створено для любові,
    Для радості, не для журби,
    Добро є життя основою,
    Гідними будьмо людьми…

    Господи, сили пошли…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2015.02.14 13:01 ]
    Валентинка
    Милые картинки эти Валентинки...
    Падает слезинка прямо на картинку...
    -Милая девчонка, что ты так грустна?
    Или не коснулась душеньки весна?

    -Нет на свете счастья... Мысли, как в угаре...
    На душе ненастье- бросил меня парень...
    О любви весь вечер не с кем говорить...
    Милые картинки некому дарить...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479340
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 14.02.2014
    автор: Сокольник


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114110301045


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Омелян Курта - [ 2015.02.14 12:32 ]
    Очі дівочі
    Страждала я, кохала я,
    Виплакала ясні очі
    Не спала я, чекала я,
    Його до півночі.

    А він чудак забув слова,
    Які сам давав на ганку
    Та я дурна, як та сова
    Жду його до ранку.

    Дивлюся я в віконечко,
    Все його я виглядаю.
    Зійшло вже там і сонечко,
    А милого немає.

    Чекати я втомилася
    Прощаюся із зорею.
    Лице моє омилося
    Сльозинкою прозорою.

    Вже погасла зоря ясна
    Засвітилось в небі сонце,
    А я бідна та нещасна
    Виглядаю у віконце.

    А на ранок моя мати
    Принесла мені новину
    Пішов милий захищати
    Рідну батьківщину.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Омелян Курта - [ 2015.02.14 12:12 ]
    Рятівник
    Нічка темна безвітряна
    Вся зірками засіяна
    Стоїть під грушою дівчина
    Закохана, замріяна.

    В небі зірки рахувала,
    Помилилась? Нема значення.
    Вона Йвана дожидала
    На першеє побачення.

    Серце б’ється, та стукоче
    Бо хвилюється дівчина
    Вона вірити не хоче:
    Нема Йвана без причини.

    А причина та поважна
    Рятував Іван хлопчину,
    Що катався легковажно.
    Іван трохи не загинув.

    На другий ранок наче птах
    Летить Катя до Івана
    Лежить Іван весь в бинтах
    Ніжно дивиться з дивана.

    Ти пробач мені Катюшо,
    Що під грушу не зявився.
    Рятував невинну душу,
    Сам в лікарні опинився.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Мирон Шагало - [ 2015.02.14 10:11 ]
    А що душа?
    А що душа? Це поле бою —
    дуель між радістю й журбою.
    І в цій борні нема звитяжця,
    а тільки втома щораз тяжча.
    .
    Чому ж ти, істино, собою
    не робиш ношу цю легкою?

    (14 лютого 2015)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.14 09:37 ]
    Типаж


    Валаамові ослиці
    Ходять мовчки по травиці,
    Не чіпають гілки, пташки,
    Обминають дрік, мурашку.
    Покладеш на спину килим -
    Понесуть у даль щосили...
    Їм дзвіночок не завада,
    Прийдеш в гості - завжди раді,
    Серце б"ється рівномірно.
    Ці ослиці безопірні!
    Всім приємні та хороші.
    Можна їм не дати грошей,
    Можна бити за провину,
    Відбирати дім, дитину,
    Можна вигнати на холод,
    Приректи на мор і голод,
    Забруднити поле, річку,
    Світло вимкнеш - буде свічка...
    Їм достатньо лиш циновки.
    Ох, який типаж той ловкий...
    Вдячні тиграм та левицям
    Валаамові ослиці.
    Їх повсюди тьмуща-тьменна.
    Кшталт не зміниш – винні гени.
    Дріботять…
    Великі очі.
    А терпуг копита точить…
    А протести експлозивні,
    Отакі ослиці дивні.
    Маячіє теракота –
    Аж до леза ешафота.




    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  35. Омелян Курта - [ 2015.02.13 23:22 ]
    Проводжання
    Соловейку, спозаранку
    Перестань співати,
    Бо розбудиш нашу Ганку.
    Дай же їй поспати

    Наша Ганка аж до ранку
    В саду простояла,
    Кароокого Іванка
    Вона проводжала.

    Проводжала, цілувала,
    Сльози витирала,
    Дала клятву, присягала,
    Ждати обіцяла.

    Присягнув Іванко Ганні
    Присягнув народу,
    Там у сотнях на майдані
    Захистить свободу

    А Іванку вісімнадцять
    Від самого роду,
    Своє щастя Іван бачить
    У щасті народу.

    Соловейку, спозаранку
    Перестань співати,
    Бо розбудиш нашу Ганку,
    Дай же їй поспати.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Омелян Курта - [ 2015.02.13 23:23 ]
    Дівочі мрії
    Якби ж мої думи
    На лист написати,
    Якби ж мої мрії
    Знав милий читати.

    Багато не хочу,
    Про принца не мрію,
    Я душу дівочу
    Коханням зігрію.

    Кохання, кохання,
    Дівоче страждання
    Простояла з милим
    До самого рання.

    А ранком Іванка
    Вже потяг чекає,
    Служити до війська
    Іван поспішає.

    Служба військова
    Вояків гартує,
    А в серці дівочім
    Кохання нуртує.

    Служи мій Іване
    Старанно, дбайливо
    Чекати я буду
    Тебе не зрадливо.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2015.02.13 17:25 ]
    Судіть мене
    Пригадую часописи дитинства,
    пори шкільної і таємних мрій,
    навіяних учителькою з міста, –
    освоїти професію танкіста
    у армії і славі бойовій.

    Ми бігали дивитися «маньоври».
    Дорога-телеграма аж гула.
    Ходили танки вгору і під гору.
    Здригалося і кам’яніло горе
    заляканого силою села.

    У небі пролітали «самольоти».
    Не дивина, що юному мені
    тоді хотілось бути ще й пілотом –
    героєм у бою і на війні.

    І жаль, що серце стало на заваді,
    і жаль, що безнадійно постарів.
    Я був би кулеметником у Наді,
    щоб не у мріях, а таки насправді
    винищувати лютих ворогів.

    І не її ви судите – невинну,
    а наше небо – чисте і ясне.
    І ворога покара не мине.

    Я ненави́джу війни і руїну,
    але за нашу вільну Україну
    судіть, рашисти путінські, мене.

                                  13.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Шоха - [ 2015.02.13 17:59 ]
    Нашій Надії
    Не буду я просити ката
    уселюдського майбуття
    аби помилував дитя.
    Хіба уміє співчувати
    те, що не відає життя?

    Хіба рятуючи майбутнє,
    можливо людям без вини
    молити ідола війни,
    який лице своє безпутнє
    являє в ли́ці сатани?

    Але попрошу у Надії, –
    відстоюючи рідний край,
    усе одно не забувай
    важливу заповідь біблійну –
    саму себе не убивай.

    Не варті вбивці-сатаністи
    такої жертви. Треба жити
    і не міняти Божий дар
    перед лицем усього світу
    на окривавлений вівтар.

    Нехай Московія конає
    і не почує співчуття.
    І суду Божого стаття
    її уже не оправдає
    за муки юного життя,

    за наші жертви і руїну,
    і за пролиту кров невинну,
    що освятила рідний край.

    Спокутуючи цю провину,
    жива Надія України,
    прошу́, хоч Ти не умирай.

                                  13.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  39. Устимко Яна - [ 2015.02.13 10:39 ]
    привесняний аеропорт
    зустрічає і проводжає
    б’ється тисячами аорт
    в метушливій пташиній зграї
    привесняний аеропорт

    вирій вирій як чуєш? − чую
    крізь хурделицю навісну
    натужИвшись на гук лечу я
    пригорнувши крилом весну


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  40. Мирон Шагало - [ 2015.02.13 09:54 ]
    «Майстерня шоколаду»
    Тут шоколаду і кави запах,
    тепліший дотик, екзил від люті,
    чиїсь обличчя, в усмішки скуті,
    і лампи білі на зґрабних лапах.

    Сюди прийшли ви. Немов у танець
    вас поманила солодка зала,
    і в парі з вами закружеляла
    троянди червінь — весни багрянець.

    А час минає занадто лунко,
    і вже так близько до поцілунку.

    (10 лютого 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.13 08:39 ]
    Обраний
    Тріумф , фанфари , залп гармат
    Усим цікаво - що за гвалт
    Кому присудять перемогу ?
    За що ? - отримав нагороду

    Дві постаті , і дві доктрини
    Когось підносять , іншій схлипи
    По різні боки - не ті турботи
    Одну в пошану , другій стоки

    Лавровий лист у позолоті
    Нове вбрання , увесь в почоті
    Вінець терновий , і кнутами
    На руки , ноги - гвіздком кайдани

    Йде пир , все в розпалі , в дурмані
    Звенить застілля , багаті страви
    Губи змочили , обличчя втерли
    Із ран глибоких - відкриті нерви

    Осяжність висоти падіння
    Терпимість прощення , сумління
    Любов до лютих ворогів
    Над величчю гріхів - прозрів.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2015.02.12 23:53 ]
    Козі сузір’я Скорпіона.
    Яку тебе у вірі не пізнав я,
    це знає явно лише Він один.
    Але яке то, Боже, православ’я,
    коли воно гіркіше за полин?

    І зазираєш за моря і гори,
    і так умієш уявити рай.
    Але собі і нації на горе
    не уявляєш, де твій отчий край.

    Отой незнаний, що тебе годує,
    а ти сама уся, як є, така,
    що і її егрегори руйнуєш
    «во имя упования совка».

    Чому раніше, ніж поклони бити,
    не помічаєш лику сатани?
    Чого для тебе українець ситий
    ганебніший од люмпена «страны»?

    Чого шукаєш іншої причини
    нещастя свого на оцій землі,
    де із вини твоєї – України
    немає ще на мапі у Кремлі?

    Тяжка душа, коли фальшива віра
    купується причастями попа,
    коли вона в собі не бачить звіра,
    якому поклонилася, сліпа.

    Але на одрі ще прозрієш, нене.
    Коли Господь відміряє твій вік –
    спитає Він як жінку Чоловік, –
    чого тобі, облеснице, до Мене?
    Я чую лише мову Ойкумени,
    а ти усе облизуєш язик.

                                  2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  43. Лілея Дністрова - [ 2015.02.12 22:00 ]
    Феєричний вечір
    Гойдався вечір у кленовім гамаку,
    Розповідаючи історії правдиві...  
    Кружляли зорі у вечірньому танку,
    Скрипіли сосни, споглядаючи на диво.
    А поруч вільхи, у посріблених манто...
    Поопускали діамантові сережки...
    І забриніла хуга чистим контральто,
    Й затанцювали румбу сніжнії мережки.
    А вечір колисався, мов мале дитя...
    Заполонила ліс феєрія зимова.
    Але у всіх дерев складалось відчуття,
    Що то весни луна вечірняя розмова....


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. Валентина Попелюшка - [ 2015.02.12 21:35 ]
    Підтримай Надію!
    Дорогі майстри поетичного слова!

    Звертаюся до вас із проханням та надією на підтримку і розуміння.
    Виникла ідея створити в максимально стислі терміни книжечку в підтримку Надії Савченко - збірник присвят Надії від різних авторів - все, що написано в підтримку їй протягом усього часу ув'язнення Надії.
    Видавнича волонтерська група СЕРЦЕ ПАТРІОТІВ береться видрукувати її буквально за 2-3 дні відразу, як буде зібрано і приведено до належного вигляду вірші.
    Цю книжечку можна буде передати через рідних Наді.
    Дуже хочеться підтримати цю сильну Людину, що кинула виклик країні-агресору за нас усіх. Якщо вже вона в знак протесту відмовляється від їжі фізичної, нехай, окрім наших молитов за неї, буде потужним енергетичним посилом, моральною підтримкою поетичне слово на її честь.

    Повторю, що збірничок формується терміново, щоб дійшов до Наді якнайшвидше.
    Тому, якщо маєте вірш про Надю чи хочете його написати, або вам попадався на очі вірш на цю тему, надсилайте якнайшвидше на адресу фонду vita.ozdorov@gmail.com із позначенням у темі: "НАДІЇ САВЧЕНКО" (прошу не забути цю ВАЖЛИВУ дрібничку,..)
    Чекатиму на ваші відповіді не пізніше неділі - 15 лютого. Книга може бути видрукувана вже у четвер-п'ятницю.

    Формат аналогічний "Воїнам Світла" - називаємо автора, звідки він (це суттєво, бо є і авторка з Тунісу, і з усіх куточків України, з інших країн) і його рядочки в підтримку Надії.
    Якщо є своє бачення пропозиції - вказуйте.

    З повагою, Валентина Попелюшка.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6) | "Волонтерська група "


  45. Омелян Курта - [ 2015.02.12 21:55 ]
    Корова
    Як чудово, що корова
    Є у мене у хліві.
    Без корови – всім відомо
    Важко жити на селі.

    Вранці сіна, не полову
    Понесу уверх двором,
    Тоді сяду під корову
    Я з емалевим відром

    У корови гарне вим`я
    Немов дитяча ванна
    Повтирав я, та помив я,
    Вийшло в мене бездоганно.

    Надоїв відро до краю
    Я парного молока,
    А тоді віднести маю
    До дитячого садка.

    У сусідки малі дітки,
    Та немає в них корови
    Хай нап’ються і сирітки.
    Молоко напій чудовий.

    У корови кличка «Дама».
    Як придумали чудово.
    «Дама» нам неначе мама
    Хоч насправді це корова.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Омелян Курта - [ 2015.02.12 21:48 ]
    Газдиня
    Ой капуста качаниста
    Широкого листа,
    Засолила повні бочки,
    Кілограмів триста.
    Патисони, огірочки,
    Та ще всякого соління
    Роботящая ґаздиня
    Сімї на зиму припасла.
    Та ще з лісу принесла
    Грибів білих повний міх.
    Нанизала їх усіх
    На капроновий шнурок.
    Все розвішала в куток
    Біля комина сушити.
    Взяла в руки свої сито,
    Ще бабусине корито,
    Та й насіяла муки.
    Вона знає своє діло.
    Вже водичка закипіла,
    Вже варені галушки.
    Вся сімя до столу сіла
    Взяли в руки виделки,
    Приступили до роботи,
    Тільки чутно ложок стук.
    Їдаків в ґаздині рота
    Й роботящих дужих рук.
    А ґаздиня – добра мати,
    Її би руки цілувати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Галина Гайвась - [ 2015.02.12 21:42 ]
    Небесна сотня
    Небесна сотня, Ангели святі,
    Вас саме так ми маєм називати,
    Вмивається країна вся слізьми,
    Вам в небесах дозволено літати.
    Чому ж Вас мало так тоді було
    І так далеко було плече брата,
    І кулі ті, що цілили в чоло,
    Від снайпера, що був за ката.
    Що думав він, коли Вас убивав,
    Куди ж поділася його душа проклята ???
    Чому ж не бачив він братів своїх -
    Ввижалася йому лише оплата...
    Прокляті долари чи то рублі,
    Але ж це цінності всі другорядні.
    ... Убита сотня ангелів святих,
    І в цьому горі - всі ми безпорадні...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Богдан Сливчук - [ 2015.02.12 17:23 ]
    Від берегів життя до берегів любові.
    Вінок сонетів
    1.
    ми стоїмо на березі любові
    і рук твоїх торкається рука
    мелодію нам виграє ріка
    і ми до несподіванок готові

    час поверта назад на триста літ
    та ні зо п’ять разів по триста
    коли була вода у ріках чиста
    не був таким холодним ще цей світ

    а ми такі безпечні і наївні
    (не мож судьбу купити на гуртівні)
    про долю кожен мріяв нею снив

    десь вчився і любити і страждати
    як не потрапить в ревнощів лещата
    ось наші кроки наче хтось спинив

    2.

    ось наші кроки наче хтось спинив
    і береги освячені й омиті
    такі короткі неповторні миті
    за знайдену любов а не з вини

    вертає час то ми про це молили
    і мріяли про це ми в унісон
    десь поцілунок мов дитячий сон
    перед рікою ми здаємося малими

    ще кожна хвиля щось шепоче хвилі
    дивлюсь як вперше у зіниці милі
    і добре знаю що не завинив

    збігає знову ж та вода цілюща
    і як нам зберегти її… тому що
    з весни стежина стелиться до жнив
    3.
    з весни стежина стелиться до жнив
    як мрії що несуть за океани
    як в юності з любові наче п’яним
    хтось зверху нам про зустріч подзвонив

    і як тут на шляху не оступитись
    коли найгарячіша в жилах кров
    за мріями не бігти стрімголов
    при виборі такім не помилитись

    ось ти завжди красива й молода
    переплетуться доля і … вода
    а будні нам неначе дні святкові

    і нам сміються зорі як блавати
    ми ще вчимося світ розпізнавати
    серця ж порозумілись на півслові


    4.
    серця ж порозумілись на півслові
    ми перейшли уже чимало рік
    але на цій нам зустріч хтось прорік
    як відцвітали котики вербові

    зректись не можна почуття такого
    від погляду аж серденько щемить
    спинися мите та бодай на мить
    ні! більш не закохаюся ні в кого

    нехай нам світить зірка світанкова
    ми свого щастя віднайшли підкову
    прийшли на берег щоби порадіти

    змалюємо його в художнім стилі
    є відчуття що ми уже стокрилі
    та ми як ті малі маленькі діти



    5.
    та ми як ті малі маленькі діти
    і що нам ті епохи і віки
    вже знову ми на березі ріки
    прийшла пора кохати і радіти

    ось берег наш і наші небеса
    і ми долаєм вже безмежні милі
    ще кожна хвиля щось шепоче хвилі
    надія наче зірка не згаса

    надію перемножено на віру
    немов уперше видихаю: в і р ю
    а хвилі нас у даль у даль зовуть

    ріка життя як океан в безмежжі
    немов переплелась в однобережжя
    проходять люди нас не пізнають


    6.
    проходять люди нас не пізнають
    від наших кроків ожива каміння
    ніхто не бачив ще його коріння
    тепло воно вбирає а не лють

    десь на ріці вже безліч є мостів
    а нам одного нині забагато
    хоч ми як люди мов птахи крилаті –
    любові крила крила не прості

    десь нас нема і нам не червоніти
    хай луснуть усі заздрісники світу
    земля благословляє нашу путь

    та люди ми і десь між берегами
    лунають хвиль низькі й високі гами
    а десь вітрище і дощі десь ллють

    7.
    а десь вітрище і дощі десь ллють
    та берег наш барвисто кольоровий
    настояні на часові й на слові
    надія й віра нам привіти шлють

    вони переплелись навіки вмить
    нехай хода ще наша не змужніла
    та вже стежина вибілено біла
    на ній слідів до тебе не розмить

    ось літечко з весною вже «на ви»
    і ми удвох нам день зійшов новий
    його з тепла і пісні перелито

    п’янить бузковий неповторний квіт
    неначе вперше за мільйони літ
    на наших берегах квітує літо

    8.
    на наших берегах квітує літо
    уже серця на відстані руки
    не роз’єднати їх через віки
    ми хочем заховатися від світу

    впіймати б ту одну єдину мить
    щоб не уздріло нас те злеє око
    знайдемо тінь під ясенем високим
    удвох страждати легше… а любить

    високі почуття поміж людьми є
    вода всіх рік його вже не розмиє
    благословила кроки зірка рання

    завдячуємо їй за це щодня
    очей твоїх не помічаю дна
    і крізь віки іде до нас світання

    9.
    і крізь віки іде до нас світання
    не думи час обходить а думки
    водиці збігло вдосталь за роки
    до нас іде сподіване кохання

    що нам зійшло із першою зорею
    засяяло у першім з наших слів
    і кожен з нас його як вмів зігрів
    та й оспівати спробував хореєм

    спішили ми страждати і любить
    якби тоді нам мудрості? якби
    ми б зрозуміли – доля невблаганна

    чому ж зіниці світять як вогні
    не відпускає як живий магніт
    твоїх очей глибокість океанна



    10.
    твоїх очей глибокість океанна
    притягує і через сотні днів
    і там вже на самому дні
    є таїна як всесвіт невпізнанна

    перепливає зустріч у життя
    мов хвиля що зливається у хвилю
    з тобою я дороги всі осилю
    назад уже не буде вороття

    на берег наш прийшли ми не даремно
    бо він такий один на суші земній
    як голос неповторний в голосах

    і ніжний він і теплий і високий
    а день благословляє наші кроки
    і ясність наче зірка не згаса


    11.
    і ясність наче зірка не згаса
    і зелен ясен легінь гоноровий
    сховати хоче таїну любові
    кохання ave1 лине в небесах

    воно розпочинається з води
    як нас благословляють у дорогу
    так легше переносяться тривоги
    і не страшний далекий шлях ходи

    на ньому ще до наших берегів
    дрібненькі сльози молодих снігів
    невдачі стартів оплески завершень

    з поміж дівчат побачив (не дружин)
    під небесами тисячі стежин
    омріяні в час успіхів і звершень

    1 будь здоровий (з латині);



    12.
    омріяні в час успіхів і звершень
    ці зустрічі і кроки ясени
    десь кожен ними дихав ними снив
    і кожне найсолодше як найперше

    і є ще мить як день отой новий
    ми прагнули його не відпускати
    і вкотре ми прийшли щоби зібрати
    ті чисті роси з першої трави

    вернулися з віддалених планет
    у високосний рік зродивсь сонет
    і той рядок про осінь нашу першу

    бо й через сотні літ в душі весна
    знов береги що поєднали нас
    сьогодні нам радіють як уперше



    13.
    сьогодні нам радіють як уперше
    роса каміння води в берегах
    у нас сьогодні безліч переваг
    ми разом – це одна з найперших

    і єдність вже дощами не розмить
    нехай ще запитання в кожнім слові
    (ні! забагато не бува любові)
    переплелись серця і руки вмить

    а хвилі все у даль біжать регочуть
    і вже пів світа під покровом ночі
    і ти вся неповторність і краса

    вже не згорять слова оці високі
    земля благословляє наші кроки
    той берег наш і наші небеса


    14.
    той берег наш і наші небеса
    ранкові роси ясени і трави
    і наше щастя в надміцній оправі
    надія квітне в наших голосах

    через століття грози і вітри
    стежину не сховають зі слідами
    зернина кожна борг віддасть плодами
    поллється ясність світла десь згори

    мільйонний раз не йду – лечу до тебе
    цілує сонце ліс гаї і небо
    твоє волосся і уста медові

    пливе між берегами наша путь
    спиняємось щоби усе збагнуть
    ми стоїмо на березі любові


    15.

    ми стоїмо на березі любові
    ось наші кроки наче хтось спинив
    з весни стежина стелиться до жнив
    серця порозумілись на півслові

    та ми як ті малі маленькі діти
    проходять люди нас не пізнають
    а десь вітрище і дощі десь лють
    на наших берегах квітує літо

    і крізь віки іде до нас світання
    твоїх очей глибокість океанна
    і ясність наче зірка не згаса

    омріяні в час успіхів і звершень
    сьогодні нам радіють як уперше
    той берег наш і наші небеса
    1.12.2014 – 30.01.2015р.р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (3)


  49. Валерій Хмельницький - [ 2015.02.12 17:38 ]
    Секс і поезія або Жадан і Полозкова (поетична пародія) (Д)
    Ми сиділи з тобою на палубі,
    А над нами витала поезія...
    Шепотів тобі тихо і жадібно:
    - Чом уста твої - гостре лезо

    І, неначе броня - одяг,
    А у пазусі - дві гранати?... -
    Та, почувши твій хтивий подих,
    Зрозумів, як тебе назвати.

    Я на вушко тобі - вірші
    Земляка Жадана Сергія -
    Ти не слала в прогулянку пішу -
    І торкався до тебе з надією.

    Але скресла, розтанула крига,
    Як натрапив я на Полозкову -
    Хтось на лавці забув її книгу,
    Як щасливу з коня підкову.

    Так Сергій у дуеті із Вірою
    Посприяли у справі сексу...
    А у вас є подібна мрія?..
    Вчіть напам'ять авторські тексти!


    12.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (11) | "Юрій Строкань Ми сиділи на верхній палубі"


  50. Марися Лавра - [ 2015.02.12 16:28 ]
    дайте весни
    а дерева стоять у тотально-замерзлім безлисті
    і хруским гілковинням риплять мов бинтовані шви
    у невільнім безвітрі метелики еквілібристи
    все як риба об лід так у скло дайте дайте весни
    не почує на жаль їх ніхто
    бо у кожного своя імхо

    ізгори вишкіряється сміло проміння беззубе
    ув очах помутніли кришталики сонця ущент
    ізмарніла зима на обличчі печаль зашкарубла
    та не милує небо рядіє кислотним дощем
    скільки років вона прожила
    що зсивіли вуста й голова

    2015







    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   658   659   660   661   662   663   664   665   666   ...   1806