ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.10.15 07:25 ]
    Дякую за спокій
    Для чого писати слова?
    Ще рано, мені не сила,
    Про те, як сусідня злива
    Вкраїну «градом» косила,
    Як падали хлопці. Котел -
    Нам нині не повний каші:
    То « братня» злодійська раша,
    І знову – ту дей, ту дей….

    Для чого пишу слова?
    Бо я є з народу – силу,
    Котрого ще не вкосили
    Ні разу! Ніколи! І нині
    З-під «градів», «котлів»
    При силі, при армії для народу
    Заради слова – СВОБОДА!
    Заради - «слово у дію»!
    Вам вдячність – заради миру!

    Тетяна-Флора М.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  2. Микола Дудар - [ 2015.10.15 00:44 ]
    … без права на помилку або: гра у чотири руки
    і знову ти з колоди карт...
    холодним поглядом глибоким
    цей світ дивуєш не на жарт
    неначе ми гравці у покер?!..

    давай почнемо, жовтень вже
    у нього теж своя стихія
    і кожен з нас хай збереже
    свою незайману надію…

    твій перший хід…
    від короля
    півсотні признаків на роздум
    і час вгризається як тля
    своїм буденним змістом прози...
    14. 10. 2015.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  3. Олена Багрянцева - [ 2015.10.14 22:29 ]
    Непокірна моя, що зробили із нами вітри?..
    Непокірна моя, що зробили із нами вітри?
    Увірвалися в дім, на минуле насипавши пилу.
    Я по вінця замерз. Ти уперше мене не зігріла.
    Ти пішла без пальто, у підошвах моєї жури.

    На світанку двірник всі яскраві замів кольори.
    Всі осінні сліди так ретельно змахнувши мітлою.
    Наше місто тепер засніжило чужою зимою.
    Неможлива моя, що зробили із нами вітри?..
    12.10.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Рубцов - [ 2015.10.14 20:56 ]
    Якщо...
    Якщо побачу, розповім
    Про найчарівніше з полотен
    Із тих, що написати годен
    Хіба лиш Ангел в світі сім.
    Щасливі люди - сотні сотень
    І досконалість над усім.

    Земля омріяна, жадана,
    Вона на радість Богом дана.


    Якщо почую, роскажу
    Слова куплетів мелодійних
    Про силу вірних і надійних;
    Країну вільну, не чужу,
    Про братолюбство богобійних
    І несплюндровану межу,

    Яку не переступить кривда, -
    Із краю в край такою брів би.


    Якщо зустріну, розповім
    Усім про справжнюю людину,
    Що в скруту чи лиху годину
    Готова жертвувати всім,
    Яка останню копійчину
    Кладе, рятуючи наш дім,

    Життя рятуючи і правду, -
    Таку в союзники обрав би.


    Якщо ж не пощастить мені,
    А вас спіткає краща доля,
    Новинам світлим дайте волю,
    Рятуйте душі від журби.
    Хай будуть захистом від болю
    Картини, люди, чи пісні.

    Та не забудьте головного:
    Початки справжнього - від Бога.

    14 жовтня 2015 року.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Шоха - [ 2015.10.14 18:03 ]
    Азійські маневри Отелло із Раші
    У нього хобі – Азія, ІГІЛ
    і стопудове алібі – дебіл.
    І як його розумному навчити,
    куди послати і кого просити
    загальмувати двоєлике зло,
    яке в миру співзвучне – Отелло́?

    Уже очолив Русь на Україні,
    а в Україну лізе і донині.
    Його ідіотизм не по кишені,
    але дуріє, наче то на сцені.
    А я його лишаю, як було.
    І доконає Деза Отелло́.

    Займають обіруч маріонетки
    вакансії на ролі головні –
    змієголове чучело Чечні
    і тіньове опудало Ахметки.
    Уміють воювати за бабло
    і копії, і пики Отелло́.

    Парафія кирила-суєслова
    ще величає демона зорі.
    Але усе, що тліє на горі,
    огріє багряницею Покрова.
    Ударить і у хвіст, і під крило
    не еНеЛО, а Рашу Отелло́.

    І я з цієї теми не злізаю,
    аж поки це безлике помело
    не вимете освячене зело.
    Не лише я на біса зуба маю
    і не міняю стилос на стило.
    Хай Азія виховує хелло.

    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  6. Олеся Венгринович - [ 2015.10.14 16:17 ]
    ...до тридцяти
    коли ж бо закрити очі. хвилин за п’ять,
    здавалося їй не під тридцять, а за п’ятдесят.
    усе, що вона пережила і ким була
    в словах відбивалось: тривоги, хвороби, біда...

    "давно це... я змалку хотіла, щоб всі роки, -
    вона говорила, - ішли не один за три.
    втішатися новим людям, старим дням.
    а я ж бо стара пережитим, а не життям.

    а я ж бо стара похороненим, а не живим,
    у мене на тому світі більше аніж на тім.
    у мене в минулому більше, аніж отут,
    і люди так молодість, знаєте, не живуть".

    вона говорила зі світом завжди на ти,
    у неї залишились з близьких аж два коти.
    вона видивлялася захід до темноти,
    чекала своєї смерті. до тридцяти...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2015.10.14 16:38 ]
    Літепло осені
    Ще тліє літепло. Одначе,
    оберігаючи себе,
    то усміхається, то плаче
    осіннє небо голубе.

    Оперезали сиві хмари
    учора сяючий зеніт –
    несуть руно своє отари
    у далину десятиліть,

    де і немає, і не буде,
    як це буває восени,
    отої візії весни,
    яку уже чекають люди,
    і омофор Її усюди
    укриє віхолу війни.

    14.10.2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.14 11:04 ]
    Передзим`я

    Вагоме опускається на дно -
    Сіяти між каміння, риб, піщинок.
    Моя розцвічена ілюзіє-мано,
    Ти перейшла стожарню, площу Ринок,
    Відкрила скриньку, де зима, снігур...
    Полкан схопив за тридцять три петельки.
    Замерзлим не цікаві шовк, ажур,
    Сьогодні шиють ватні камізельки.
    Отож іди, поторсавши замок,
    Прослалося ряденце в зодіаках.
    Широкий вибір хмар.
    Повсюд амок.
    А ти росла отам, де гай балакав.
    Тепер мовчи.
    До цяточки змалій.
    Ген маскарад - і пурхавки вальсують.
    Кульбачники наварять киселів,
    Бо сідла для сліпих, безкінних - всує.
    Вклоняється забейканий жонглер,
    Лев обира на біржі іпостасі.
    Наяда кличе в мушлю між химер,
    Комфортнішу за ятку на Парнасі.
    Пєлєвіна віншує пелікан.
    Бестселер Кінга обсідають совки.
    Скляніє помаранчевий туман.
    І кришить сірий шарварок масовка.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2015.10.14 08:27 ]
    На Покрову
    Снігу нема на Покрову,
    Як і немає тепла.
    Золото тьмяне діброви
    Вкрила прозора імла.
    Тишею вкуталось поле,
    Зоране вчора під зяб, –
    І вздовж шляхів захололих
    Зовсім ніяких приваб.
    Тільки наповнена дзвоном
    Кожна краплинка роси
    Та, мов поблякла ікона,
    Сонце край неба висить.
    14.10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  10. Юлія Гай - [ 2015.10.14 07:07 ]
    До справжніх героїв України
    У Україні нині Ваше свято,
    Вже офіційним є воно, нарешті.
    Згадають люди заслання, арешти,
    Криївки лісові і атентати.
    Вас пом'януть сьогодні як героїв,
    Хоч слід було давно вже це зробити,
    Брехня не пройде історичні сита,
    Хай, навіть, хтось уменшить її втроє.
    Боролися за те, щоб вільно жити
    В, благословеннім Богом, ріднім Краю,
    Щоб ворог, на чуже що зазіхає,
    І погляд не звертав сюди неситий.
    У розквіті життя Ви помирали,
    Щоб не топтав цю землю нелюд лютий.
    Стіною стали так колись у Крутах,
    Ворожу зупинити щоб навалу.
    Так мало Вас сьогодні з нами поряд,
    А зради і корупції доволі.
    Війна лягає тягарем на долі,
    Чорніють знову матері від горя.
    Ви Ангелами нашими на Небі,
    Тому народ наш ворог не здолає
    І буде мир і спокій в нашім Краю,
    Це все що нині Україні треба.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Серго Сокольник - [ 2015.10.14 03:19 ]
    Она
    В соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма (Надеждой Капинос)

    Кто влажных губ ее
    Коснется на рассвете?..
    И с кем она
    Глотками будет пить
    Минуты эти?...
    Бокал вина
    Прольется, словно
    Время убегая,
    Да на подол...
    Тот, кто коснется-
    Пей, не проливая!-
    Твой час пришел!
    Ты влажных губ ее
    Коснешься на рассвете...
    С тобой - ОНА...
    И будет миг так
    Сладостен и светел...
    Тобой пьяна
    Она напомнит
    Дней забытых трепет...
    А в них - ВЕСНА...
    ...и скажет Грусть
    Мне очень тихо :
    Детка,
    Не ты...
    ... ОНА...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115101400881


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.13 22:09 ]
    Осінній менует
    Легкі пташки: цвірінь-цвірінь,
    Вібрує знов озерна рінь.

    Гаї в полон вітрець бере,
    Куйовдить зачіски дерев.

    Січе проміння золоте
    І листя в озеро мете.

    Он силует упав із туч –
    Скрипковий віддзеркалив ключ.

    В piano ніжнім шелестінь –
    Немов струна – тремтлива тінь.

    Примхлива музика води –
    Вишіптує на всі лади.

    Міняє ритм і темп і штрих,
    Печаль навіє, потім – сміх.

    Веселощі, помірний жаль
    Увічнить озера скрижаль.

    Ген променя-смичка там злет –
    Звучить осінній менует.

    12.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  13. Ігор Шоха - [ 2015.10.13 20:24 ]
    Патологічна зоологія
    Ой кумедна ойкумена,
    розпорошена у прах,
    Наїжачені знамена,
    конвоїри на часах.
    Зоологія убога:
    ікла, ратиці і роги,
    оєвроплені козли,
    окремлячені осли,
    двоєрилі, лапоногі
    і химери, і орли,
    осоружні і вельможні,
    і валети, й королі
    і правителі безбожні
    із Кирилом на чолі.
    Яничари озвірілі,
    неотесані совки,
    снайпери́ і каноніри,
    особачені царьки,
    насобачені убивці
    на війну і на чуму,
    і нічні вовки, і вівці,
    і злодії у Криму.
    Кандидати у бандити
    і на іншу підлу роль,
    і на шухері – еліта,
    клоунада і король,
    популярний у народі
    охуин* і карапуз.
    І не дама, і не туз
    у тасованій колоді
    на панелі. А на споді
    все це – рашеський союз.

    10.215


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  14. Олена Багрянцева - [ 2015.10.13 18:55 ]
    Дозволяю тобі піти, зачинивши двері...
    Дозволяю тобі піти, зачинивши двері.
    Просіваю мішок образ і колючих слів.
    Я старанно роблю кораблики із паперу,
    Щоб потрапити до омріяних берегів.

    Зашиваю старі жалі і латаю вечір.
    Завтра стихне моя журба і твоя вина.
    Теплий серпень мене обачно візьме за плечі.
    Буде плавати сонце в глечику для вина.

    Ти подумаєш, що знічев’я зробив дурницю.
    Що між нами тепер тонкі пролягли мости.
    Я шкарпетки тобі на зиму зв’яжу на спицях.
    І дозволю колись крізь двері назад ввійти.
    22.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  15. Іван Потьомкін - [ 2015.10.13 17:58 ]
    Єрусалимська тиша



    Єрусалимська тиша –
    Це не тоді, коли усі мовчать,
    А як не завивають амбуланси,
    Не проганяють птахів з неба вертольоти,
    Коли не прикипаємо до приймачів
    І не питаємо у незнайомих:
    «Що, є й убиті?»
    Єрусалимська тиша –
    Безжурний сміх малят,
    «Шалом» і «Ма шломха?» з Гіло у Неве-Яков.
    Як шашлики в Ган-Сакері шкварчать.
    Бджолиний рій – шук Махане Єгуда.
    Як в Кнесеті до хрипоти кричать.
    Коли в День Катастрофи завмира усе,
    І передзвін сердець гучніший од сирени.
    Єрусалимська тиша –
    Єврейський найдорожчий скарб,
    Що тільки в сни з Машіахом заходить.
    --------------------------------------------------------
    Ма шльомха? - Як йдеться?
    Гіло, Неве-Яков - віддалені один від одного райони Єрусалима.
    Ган-Сакер - людний парк столиці.
    Шук Махане Єгуда - ринок.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  16. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.10.13 15:05 ]
    Повертайся живим!
    Возвратился!
    БЕЗ СЛОВ
    ты
    сумел
    ВСЕ сказать –
    О ВАЖНОМ.

    Еще держишь весло,
    И твердеет твоя броня...
    Пусть тебе повезет,
    чтоб потом рассказал однажды,
    научить смог тому,
    что пора нам давно понять.

    Статный,
    Словно скала,
    спокойнее и тверд наружу,
    Не таков, каков был,
    И небрежности след простыл.

    Собран, горный орел,
    Над родною землею ты кружишь,
    Охраняя покой,
    И даруя нам солнце, мир.

    Под охраной небес
    Пребывай, ангел неустанно
    Держит меч и хранит,
    Заслонив от огня врага.

    Ждем мы с миром тебя,
    Молим небо хранить собратьев,
    Чтоб здоровы, домой,
    на своих же... ногах


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  17. Марія Дем'янюк - [ 2015.10.13 15:28 ]
    Біля зображення Блаженнійшого Володимира
    Так стало тепло на душі
    І я спинилася. В тиші
    Полинула в глибінь очей,
    У синь недоспаних ночей,
    Коли молилися за нас.
    А ті слова долають час:
    І в тихім сяєві стою
    Й молитву чую наяву,
    Де слово мудрістю сріблиться
    Й любов’ю осяває лиця.
    Надчистота тих світлих слів -
    Ромашки білої пелюстки.
    Блаженнійший за нас молив
    Свічадо берегти від пустки…
    І вогник серця не погасне,
    Бо то є Слово Світлоясне…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.13 14:43 ]
    За вікнами трамвая - пиво й пил...
    * * *

    За вікнами трамвая – пиво й пил,
    всередині – іржа та запах сечі...
    Розпродано впливовими не все ще.
    А їх самих
    ну хто б уже
    купив!

    То ж, замість перевтоми для очей –
    солодкий сон
    на довгому маршруті,
    в якому – запашний
    вишневий
    штрудель
    і дощ,
    і всеочищення,
    й ковчег.

    Бо сказані кондуктором слова
    не завше трансформуються у відчай.
    Нехай і подорожчало удвічі –
    росте пшениця,
    достигають вишні.
    На штрудель буде, стверджує Всевишній.
    І згоден з ним
    колгоспний
    голова.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.13 14:06 ]
    Status quo

    Мужчина і пам`ятник.
    Натяк прозорий.
    Не садять у парках оцих мандрагори.
    Панують сосонки, вербиченьки, туї.
    Живому жадається огира, збруї,
    Шляхи уявляє: за хмари... все вище.
    Він є повелителем віхоли, хвищі,
    Юнону привабив, менжує зорею,
    Ушкварить Перуном у схилену рею.
    Зліпив янголятко - а посміх чортячий.
    Цибата статура, ще буцає м`ячик.
    Десь мати квилить...
    "Ні, цейтнот - по пленеру...".
    Устигнути б світочем стати в цю еру!
    Вже й пузо, і пейси... Здобутки хирляві.
    Тритон екзотичний на лівій халяві.
    Із хвостик - чеснот, сім рядів прототипів.
    Правиці не дам Шкаралущі Пилипу.
    Друзяки - дуби, споришеві мізери.
    А в мене у клітях - тигриці... пантери...
    "І хочуть свавілля, залізного м`яса..." -
    Сміється з безлюддя руда Аргімпаса.
    У Чутове кличе.
    Там чорні биндюги.
    А я ще тасую петелечки, смуги.
    Свій оцет вирує...
    Рік справжнього меду.
    Метелик на бронзі: оманливе кредо.
    Душа і метал.
    Піджачок, черевики...
    Дрібнота вклякає у тінях великих,
    Устигнувши влізти у шпарки по квотах
    (У фрашки завжди незліченно роботи),
    Замазавши руки у глині прадідній,
    Сказавши про метрів слівце - принагідно,
    Піднявши лист лавра, обслинивши келих...
    Для кого писала про вічне... ой, леле...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Валерій Хмельницький - [ 2015.10.13 13:02 ]
    свідчення (поетична пародія)
    як пальці світло стиснуть на спині
    і поповзуть шаленці вниз додолу
    згадаю як уперше у мені
    ти побував тоді згадаю знову
    про місяць травень липень листопад
    як у траві ми зігрівались двоє
    як у горах настиг каменепад
    і я твою забула навіть мову
    забула я чи був ти у мені
    і геть пішла
    німа і загадкова


    15.05.15



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Даринка Снігур освідчення "


  21. Ігор Шоха - [ 2015.10.13 12:28 ]
    Неоплатне мито
    Що таке назавжд́и і ніколи,
    нагадає хвилина остання,
    ностальгія за друзями школи
    і утрачене перше кохання.

    Ну здавалося б, що там такого
    ті скупі пастушкові гостинці,
    як шкуринка окрайця черствого
    у дитячій заплічній торбинці?

    І чого воно нині зринає,
    як невигасле полум'я свічки?
    Вже і сміху їх не пам'ятаю.
    Лиш комічні гримаси і клички.

    Лише очі закрию з утоми
    і стають біля мене на варту
    льодяки, палії, буєломи
    і фантоми козацького гарту.

    Лише тіні, а друзів немає,
    і прогнози, й діагнози точні,
    і єдине, що оберігає –
    це побачення наші заочні.

    І у ночі осінні, буває,
    залунає її голосочок,
    наче доля мені посилає
    три сигнали дефісів і точок.

    Недочитана азбука Морзе.
    Перекреслені погляди-чати,
    наче й досі гартують морози
    юні роки мої розіп'яті.

    І минуле гортає забуті
    таємниці лукавої ночі.
    Та утрачене не повернути,
    не змінити малюнки урочі.

    І дитячі побачення марні,
    наче зайчики – очі-люстерця
    під ялиною біля лікарні,
    що згоріли у пам'яті серця.

    А сіромі зоріють до ранку,
    поки осінь сіріє на ґанку
    і чекає відсотки за мито.
    Поки лихо ще дихає тихо
    і єдина буває утіха -
    повернути забуте у літо.


    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  22. Ігор Павлюк - [ 2015.10.13 11:49 ]
    * * *
    Світить Місяць відбитим позиченим світлом.
    Щось шаманське й шампанське розлите кругом.
    Я не знаю, земляни: ізвідси чи Звідтам
    Це скуйовджене сяйво – мов чай з молоком?

    Цей тепліючий мед тіла юної музи,
    Віск смертельний ручищ долі Баби Яги.
    В цьому світі, як в лоні, прожити ми мусим,
    Поборовши спокуси вина і жаги.

    Ну а хто не поборе, покаятись може.
    Не покається хтось – того Там десь простять...
    Адже він милосердний, той засвіток Божий,
    У якому раює розіп’ятий тать.

    З когось шкіру здирають і маски із когось.
    На царях і юродивих проба одна.
    В небі хмара ворон – як остання дорога,
    На яку я душею виходжу з вікна.

    10 жовт. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/42909/"


  23. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.13 10:31 ]
    Любисток
    Любисток - це від любові,
    В нім завжди мили дівчата
    Коси свої довгі,
    Щоб хлопців тоді чарувати.

    Зілля оцього запах
    Дурманить,бо він особливий,
    Тоді,здається й не дивно,
    Що легко в полон його втрапить.

    А він,той полон,солодкий,
    Не хочеться з нього тікати.
    Мийте в любистку волосся
    І...хлопці всі ваші,дівчата.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  24. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.13 10:43 ]
    Знову осінь
    Листям опалим
    Тихими кроками
    Осінь ступає.
    Так рік від року.

    Змінить осінню
    Пору чудову
    Інша картина:
    Сніг та морози.

    Сонце пригріє,
    День більшим стане,
    Радують ніжністю
    Квіти весняні.

    Кличе зозуленька
    Літечко в гості,
    А стиглі яблука -
    Це...знову осінь.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  25. Михайло Десна - [ 2015.10.13 00:17 ]
    Я слухав
    Я слухав оклики дощу.
    Осінній дощ!
    Я так натхненно слухав.
    Ну, що йому...
    Куди йому...
    Впущу:
    у ринві на даху
    уже не сухо.
    Не пелена - коротке скло.
    Осінній ритм.
    Вологий подих вітру.
    Та що йому,
    усе б йому
    текло...
    За кожен лист -
    літрову шле
    палітру.

    Я слухав музику
    дощу.

    13.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  26. Олена Багрянцева - [ 2015.10.13 00:03 ]
    Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне...
    Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне.
    Відкоркуємо ніч і в Чумацький полинемо шлях.
    Щоб янтарне тепло розливалось по тілу магічне,
    Щоб згадався твій смак на моїх вересневих устах.

    Ми заштормимо час у химерному домі без вікон.
    Загадаємо сни, де літати вдається без крил.
    На палітрі бажань вже не буде багряного крику.
    Я роздмухаю біль, як на меблях оранжевий пил.

    Ти приходь просто так. Не вигадуй даремні причини.
    Розділи на шматки цей медовий осінній пиріг.
    І мене пригорни, укриваючи спогадом спину.
    І спокійно іди аж тоді, коли випаде сніг.
    02.07.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (4)


  27. Марія Зубрій - [ 2015.10.12 19:58 ]
    Я думала...
    Я думала - Ви скучили за мною!...
    Тому сьогодні я до Вас прийшла!..
    Щоб знов побути жінкою земною,
    Й подарувати іскорку тепла!..

    У цей холодний вечір, проти ночі,
    Я подивилась зіркою в вікно...
    Та в Вас були такі байдужі очі,
    Яких я вже не бачила давно...

    Несла я світло!... але Вам не треба...
    Все так буденно в Вашому житті...
    Тому - я знову полечу на небо,
    І буду там світити в самоті...
    Жовтень 2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Марія Зубрій - [ 2015.10.12 19:38 ]
    Перший сніг
    Біля ніг моїх лагідно стелиться
    Білим пір"ячком - перша метелиця!..

    Що ж ти, госте, так рано прийшла?..
    І забрала краплини тепла...

    Так хотіла тобі я зрадіти,
    Та... чекала на "бабине літо"!..

    ...В теплій хаті стою край вікна...
    Ой, далеко від нас ще весна!..

    Перший сніг - ранній гість на порозі,
    А зима вже на білій дорозі...

    Так невчасно... та я вибачаю!..
    Заварю із калиною чаю...

    Ним зігрію я серце своє...
    І сприйматиму все, так, як є!..
    Жовтень 2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.12 15:02 ]
    Негода. В кімнаті двоє...
    * * *

    Негода. В кімнаті двоє: ти і Бетховен.
    Заварено чай. Ти слухаєш нерухомо.
    Забувся.
    Забув топ-новини з нутра мережі
    про те, що засипав град
    північ
    Лівобережжя...

    Взаємини з N
    сягнули, нарешті, піку.
    Чи варто казати це
    її чоловіку?
    Пів тижня до осені.
    Все сприймається з сумом:
    „нуль – нуль” на табло, в гаманці;
    плітки, пересуди.

    Віват же тому,
    що може підняти тонус:
    купюрам із Савичем,
    винам,
    жінкам топлес,
    наївним байкам про заможне та світле завтра
    і яблук
    червоних і жовтих
    повним базарам!..

    Кінчається літо.
    Спогади, сувеніри.
    Ти не діставсь
    до жаданого Синевиру.
    Жовтіє. Щемить.
    Холоди переходять в наступ
    під останні акорди
    Місячної сонати.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  30. Валентина Попелюшка - [ 2015.10.12 12:07 ]
    Суперниця
    Здавалося, що осені не буде,
    Що літу панувати повсякчас,
    Але руда непрохана приблуда
    Помалу підкрадається до нас.

    Озброєна журби і смутку тінню,
    Сміливі мрії розбиває вщент.
    А що в душі – глобальне потепління,
    Для неї – не вагомий аргумент.

    Приваблива, спокуслива, мінлива,
    То вітром, то дощами заграє.
    Містично-золотава діва-диво,
    Спішить у долі вирвати своє.

    І на моє, гульвіса, зазіхає,
    До милого у вічі зазира,
    Ночами попід вікнами зітхає,
    Нагадує: тепер – її пора.

    Та тільки зловтішатися зарано,
    Невдовзі сила чар твоїх мине.
    Милується тобою мій коханий,
    А пригортає лагідно мене.

    Вересень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  31. Валентина Попелюшка - [ 2015.10.12 11:56 ]
    А то було життя…
    А то було життя… Здавалося, невдале,
    Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
    В нім радості чомусь – невиправдано мало,
    Та й ту ховав у тінь суєт буденних рій.

    А то було життя. Кудись усе спішила,
    Встигала не завжди, губила головне.
    На мило залюбки обмінювала шило
    І, плачучи за ним, казала: «Й це мине»…

    А то було життя… І що не день – потала;
    То горе, то біда, то труднощів каскад.
    Щасливої пори так пристрасно чекала,
    Боялась і в думках оглянутись назад.

    Чекала майбуття, що лагідно пригорне…
    Збагнула лиш тоді, як хворою злягла,
    Що ТО й було життя – цікаве, неповторне,
    І що вона у нім щасливою була.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  32. Леся Геник - [ 2015.10.12 11:25 ]
    Тікай від нього…
    Тікай від нього, біла янголице!
    Тікай, не вибираючи доріг.
    Хай небо допоможе блідолице
    пройти повз ніч і проз колючу глицю,
    а потім відпокутувати гріх
    любові першої і першого падіння...
    Бо він тобі не муж, а темний звір.
    Із уст його вицівкує шипіння.
    А ти вмираєш, янголице рідна,
    ще до укусу...
    Лютості без мір
    не спинить сонячний, такий пречистий ранок...
    Іди проз темінь у далеку путь.
    І не дивись на біль, на кров гірку, на рани -
    колись воно боліти перестане,
    колись і з вікон маски опадуть.
    А ти крило своє обережи від лапищ
    його страшних, від пазурів і мсти.
    Тікай, не озираючись на мапи
    життя свого, на сходища і трапи,
    з хрестом важким, що на плечі́ -
    нести
    тобі той хрест поможе Божа Мати...

    (16.08.15)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  33. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.12 10:57 ]
    Казка про кохання
    В Гвоздику якось закохався Тюльпан,
    Вона ж полюбила Нарциса,
    А тому подобався лише він сам,
    З презирством дивився на інших.

    У смутку голівку Тюльпан нахиляв,
    Гвоздика страждала без щастя,
    Тільки Нарцис,запишавшись співав,
    Що він серед квітів найкращий.

    Часто буває таке й між людьми:
    Хто любить тебе - ти не хочеш,
    Кого ж кохаєш всім серцем своїм,
    Той ставиться байдуже,мовчки.

    Як кажуть,він ціну собі не складе,
    Бачити це неприємно.
    Нехай же у квітів та у людей
    Буде кохання взаємним.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  34. Марина Довбня - [ 2015.10.12 10:50 ]
    Правда і воля...
    Зціпити зуби, серце скріпити..
    Йду крізь вогонь- ні, біжу, ні, лечу я...
    Ось-ціль завітна, переступити б
    лаву розпечену, прірву страшну...

    Хтось каже-кинь все, хтось посміється...
    Хтось: "не права, перемога - за нами..."
    А я за правду, правда-не гнеться...
    Правда - що воля - не робить рабами...
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.12 09:19 ]
    Наше життя
    Веснами,веснами,веснами
    Відмірюєм наше життя,
    Бурхливими ріками скреслими
    Удаль відпливають літа.

    Лелеки до гнізд повертаються,
    І літечко знову прийде.
    А те,що було - розтануло,
    Новий народиться день.

    Осені,осені,осені
    Лиш не впускаймо в серця,
    Наповнюймо справами добрими
    Життя своє аж до кінця.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  36. Любов Бенедишин - [ 2015.10.12 09:53 ]
    Добити війну...
    До фронту - сім днів Інтернетом. І...
    війну (з усіма "іпостасями")
    вженемо у ступор фуршетами,
    промоціями, презентаціями...

    З ігнором і гонором - сильні ми.
    Боротися! Сказано - склеєно.
    Якщо не приб'ємо весіллями,
    доб'ємо війну ювілеями.

    12.10.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  37. Віктор Кучерук - [ 2015.10.12 07:19 ]
    Минаючи осінь
    Самотній гуляю притишеним містом
    У пошуку рим і небачених див, –
    Неначе обгризене вміло окістя,
    Темніє гілля на тілах стовбурів.
    Куди б не ступив я – наліво чи вправо
    Із вкритих асфальтом плескатих доріг, –
    Пожовклі, пов’ялі, погорблені трави
    І щуляться, й туляться дужче до ніг.
    Заклякли будинки високі, як вежі,
    Бетоном угрузнувши в лоно землі, –
    На вікнах зашерхлих відбитки пожежі,
    За вікнами – очі і добрі, і злі.
    Осіннє повітря потроху холоне,
    Знедавна позбувшись туманів і мряк, –
    Поспішно розстелений килим червоний
    Не може підошви зігріти ніяк.
    Заглушений в’їдливим шурхотом листя,
    Сіріє, мов тінь, догоряючи день, –
    Вертаюсь додому притишеним містом,
    Минаючи в сутінках осінь ген-ген...
    11.10.15



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (15)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.12 00:13 ]
    * * *
    Я знову тут і досі ще
    Немов очам своїм не вірю.
    Легкий бере за серце щем,
    З душі зникають барви сірі.

    Від променевого мазка
    Мені всміхнулася водиця.
    Неначе риб'яча луска
    Переливається, сріблиться.

    Пропурхотіло пташеня,
    Впірнуло в жовтий кущ акацій.
    Над озером він закуняв,
    Немов стомившися від праці.

    За пеленою диво-хмар
    Жовтава світиться примара.
    Спітнілий сонця окуляр -
    Немов протитуманна фара.

    І холод сковує луги
    І навіть небо сіро-синє.
    І воду й віти навкруги
    Немов пронизує тремтіння.

    11.10.7523 р. (Від Трипілля) (2015) Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.12 00:10 ]
    На долоні

    Вся планета - не ботсад,
    А різниця.
    Трони, труни, гам посад,
    Рев традицій...

    У капусту принесе
    Сон-лелека.
    Жуй, пиши казки, есе.
    Пий із глека.

    Майталається волан.
    Стигнуть сливи.
    Зазіхають на талан
    Шолудиві.

    Всюди доки-павуки,
    Павіани.
    Засівати не з руки.
    Лий осанни.

    У клюйдерева аврал:
    Туки-цюки...
    Вуж вилазить у астрал
    Із багнюки.

    Нарядилася свиня -
    Бісер їсти.
    Внук у діда кут відняв
    Для невісти.

    Недорізаний когут -
    За топольки.
    Умліває борщ... рагу...
    З барабольки.

    Тихомирно, крупна сіль -
    На окрайці.
    Біля Кибинців Мусій
    Встрелив зайця.

    Роги зрізані, архар
    На палеті...
    Закривавився вівтар.
    Спи, плането.

    Йдуть бої - за серпантин,
    Смалець, нафту.
    Між нехлюйства і доктрин
    Хлібчик пахне.

    Десь новітній Ренуар
    Просить моні.
    Я доварюю узвар...
    На долоні.



    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  40. Олена Балера - [ 2015.10.11 22:58 ]
    Amoretti. Сонет XXIX (переклад з Едмунда Спенсера )
    Псує уперта діва і черства
    З пихою смисл моїх невинних фраз.
    Прийнявши лавр, що я подарував,
    Бере в полон і волю відбира.
    Сказала: «Ви творцям славетних справ
    Нетлінний лавр на голову кладіть,
    Належить він і майстрові пера,
    Що прославляє велич їхніх дій».
    Якщо бажає взяти роль судді,
    Хай бачить у мені раба свого,
    Її шляхетне торжество тоді
    В мені запалить неземний вогонь.
    Прикрашу лавром голову її
    І славитиму ревно як піїт.



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  41. Іван Потьомкін - [ 2015.10.11 19:58 ]
    Мрії-сподівання дідуся

    Понад усе так хочеться дожити,
    Аби не місяцями Максимка вік лічити,
    Щоб не питать щоразу в сина одне й те ж:
    «Скільки зубочків з’явилося уже?»
    Щоб не здригатися, як до поріжка
    Онук підходить надто близько
    Та ще й непевно, по-матроськи,
    А порадіть, як в рот заводить ложку.
    Запізно мріяти, що відведу онука в школу,
    А вдовольнюсь, що книжці не зрадить він ніколи,
    Що іграшки складає на належне місце,
    Що мамину роботу оглядає по-учнівськи...
    ...Чимало що являється мені у снах і наяву...
    Та лиш Всевишній зна, до чого доживу.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  42. Світлана Мельничук - [ 2015.10.11 17:04 ]
    ***
    Липнути - справа невдячна у липня.
    З липнем, укотре вже, я зав'язала.
    Як в мою осінь дні літа проникли?
    Я ж всі паролі й замки поміняла!

    Я ж оповила і душу, і тіло.
    Я приструнила і залишки волі.
    Листя вогняно відпалахкотіло,
    Сонно-байдуже осипалось долі.

    Злотом - багатим, а мідним - для бідних.
    Дзвоном скорботи - свіжосхороненим.
    І коли схочеш покликати: "рідна",
    Знай, між ріднею зв'язки заборонені.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (4)


  43. Роксолана Вірлан - [ 2015.10.11 14:38 ]
    Люблю без кінця - ( синові - АрТурові)
    Привіт, мале, по збіганому дню-
    так файно впасти у твої обійми.
    Кордони мого серця перетнув
    коханий голосок...ну хто ще вийме

    із мене втому - як не ти, синаш?
    і хто ще розщебече вечоріння?
    Так тепло на порозі хатнім - аж
    напрошується в гості зірка синя.

    До стелі барикади із крісел,
    уявні коні спінені у гоні...
    о, скільки ж волі ти мені несеш,
    маленький вою, - вогник у долоні.

    а я...а я так голосно мовчу
    про справжні війни на твоїй прадавній-
    калиновій землі, нашестя чум
    у зайшлій черню - проданій Лугані.

    Так ридма не говорю про сумне:
    як ходить хижо зрада чорноп"ята...
    є ж біль, який ніколи не мине:
    возведені борцям - не слава - ґрати.

    В одчинених дверцятах - світла дух...
    Привіт мале, скучала за тобою!
    Мамусь, я тез, люблю тебе - ух-ух,-
    високо так як в небо головою,

    так сильно- сильно, як торнадо, як
    маленькі квітки сонячну зернину,
    широко так , як космос, і ще так...
    так без кінця - як стежка в Україну.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  44. Олексій Могиленко - [ 2015.10.11 13:43 ]
    Небо святе
    Не бачило око,
    Не чуло те вухо
    Що Бог приготовив
    Для вірних своїх.
    Не буде там болю,
    Не буде там смутку
    У царстві Христовім,
    У небі святім.

    Приспів:Свят,свят,свят
    Бог в Своїх небесах.
    Свят,свят,свят-
    Заспіваємо там.
    Слав,слав,слав
    Божа Церква Христа.
    В небесах
    Будем вічно співать.

    Побачимо рідних,
    Зустрінемо друзів,
    Кого ми любили
    Обнімемо там.
    Де радість без міри,
    Христу "Алілуя"
    Співають спасенні
    Небесний псалом.

    Там золото всюди,
    Каміння коштовне
    У вічному домі
    Царює Господь.
    Все славне ,все нове
    У Царстві Господнім,
    Там сонця не треба-
    Всім світить Христос.

    Не бачило око ,
    Не чуло те вухо,
    Не може людина
    Усього збагнуть.
    Наш Бог є Великий,
    Господь наш є Чудний.
    Він наше спасіння-
    Вклонімось Йому!
    30.12.13.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  45. Олексій Могиленко - [ 2015.10.11 13:47 ]
    Приснився Рай


    У безмежжя неба
    Ангели святі
    Підняли до себе
    Щоб почув я спів.

    Дивний і чудовий
    Неземний псалом,
    Світлосяйна мова,
    Ті слова – вогонь.

    Зрозумілі серцю
    Хоч немає слів.
    Звідусіль несеться
    Ангельський той спів.

    Наповняє душу
    Спокій неземний
    Та вертатись мушу,
    Я би не хотів.

    Ангели спустили,
    Ось, мій дім, сім’я.
    Мені б їхні крила –
    Полетів би я.

    У безмежжя раю,
    Де немає зла.
    Шкода, що літаю
    Тільки в своїх снах.

    У безмежжя неба
    Ангели святі
    Підняли до себе
    Щоб почув я спів.
    22.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  46. Микола Дудар - [ 2015.10.11 12:10 ]
    ( Ушедшей юности вдогонку )
    ... однажды во Львове в энном прошедшем
    сельский мальчишка пел для львовян
    было в нем нечто от сумасшедшего
    чуточку выше тональности "ля"
    и волосы вьющие цвета смолистого
    и взгляда обильного где-то в партЕр
    с детской наивностью парень неистово
    на растерзание выпустил Нерв…
    11. 10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  47. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.11 11:12 ]
    Тепла сіра шаль
    Я букет жоржин приніс в дарунок,
    У своїх зізнався почуттях,
    Ти ж мовчала,тільки усміхнулась,
    Плечі кутала у теплу сіру шаль.

    Сподівався на взаємність,мріяв,
    Як в моїх обіймах втонеш ти.
    Та розбились на друзки надії,
    Коли тихо мовила: "Іди".

    Я ж не зміг,не вистачило сили,
    І пішла ти у вечірню даль.
    Лише на тім місці залишилась
    Про тебе згадка - тепла сіра шаль.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  48. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.11 10:35 ]
    Лісове озерце
    Лісового озеречка плесо чисте-чисте,
    Там плавали усе літо та й гусоньки дикі.
    І лебеді зупинялись на перепочинок,
    Качки дикі купалися та ловили рибок.
    Милувалися красою всі,кому бувати
    Довелося тут.А нині його не впізнати:
    Все поросле очеретом,всохло,замулилось,
    Із великої водойми калюжа зробилась.
    Ніде й звірині напитись,не те,що купатись.
    Залишився жаль у серці,колись була ж радість.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Назарук - [ 2015.10.11 09:37 ]
    Кардинал
    Богеми сивий карнавал.
    Проектор світить за лаштунки.
    На сцені п'яний кардинал
    Шукає "грами порятунку".
    Пусті місця, прим'ята ложа.
    Абсурду навіть не знайти!
    А поряд з ним сидить вельможа -
    Столітній парубок-кретин,
    Його стара, її дівчата,
    Маркізи, лорди, простота...
    І дійство, нібито почато,
    І, ніби взята висота,
    Але мелодія не та!
    Не ті слова, імпреза стилю,
    Манери, рухи невпопад -
    Як щойно знята курка з грилю,
    Як ще гарячий мармелад...
    Повітря лине з вентиляцій
    Партерним пилом-самоти.
    Не здійме він тобі овацій,
    Яких жадаєш так знайти.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  50. Володимир Назарук - [ 2015.10.11 09:47 ]
    Діалог або Вар'єте
    Невтомні оплески лунали
    Нестримним викриком у вись...

    "Ще тільки раз! Уже дістали!
    На біс! На біс! На біс! На біс!
    Ще раз, останній, і завіс!..".
    "Чекай-но, любий, тут пустеля!".
    "Ага, пустеля-простолюд...
    Чи, може, зірку до готелю,
    Як вчора, тягне знов на блуд?!
    А я - найсаміший верблюд?!"
    "Я хочу вийти ще разочок!
    Ну, стій, будь ласочка, стривай!
    "Я, може, теж багато хочу,
    Але усьому, врешті, край!
    Тепер саму себе "благай"...".

    Завіса впала ніби скеля -
    І зникло разом з тим Святе.
    І нащо здалась та "пустеля",
    Коли життя - не вар'єте.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   660   661   662   663   664   665   666   667   668   ...   1855