ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Лященко - [ 2015.02.07 12:52 ]
    -
    Вітер струмками – загорнуто одяг,
    Руки вплелися у сіть парасолі.
    Нумо твою нерозтрачену вроду
    Фарбами по соборі.

    Вітер струмками стікає по стінах,
    Ти ще отримаєш злотий від майстра.
    Майстер дo тебе – побожний і сильний.
    Не переймайся.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  2. Омелян Курта - [ 2015.02.07 11:28 ]
    Зима
    Розігнув старечу спину,
    Взяв стару свою торбину,
    Через плечі перекинув,
    Та й подався я до хащі.
    На колоді підходящій
    Примостився якось з боку.
    А природа тут нівроку!
    Ясна справа, це Карпати.
    А в долині десь із хати
    Дим у небо йде стрілою.
    Як чудово тут зимою!
    На смереці десь високо
    Гнівно кряче зла сорока.
    А смерека-парасолька
    Мене від вітру захистила,
    Та й у гості запросила.
    Тут краса, само собою,
    Тут здоровя, тут і сила.
    Як чудово тут зимою!
    Снігом гілки притрусило,
    Позгиналися дугою.
    Я сиджу собі та мрію.
    Десь забруднені квартали
    Десь води уже не стало.
    В селі жити я волію.
    Що там цивілізація,
    Як забита каналізація


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Омелян Курта - [ 2015.02.07 11:00 ]
    Бабине літо
    Які гарні дні осінні
    Які теплі дні оці.
    Кіт вмостився там на сіні
    Підглядає горобців.

    Коза припнута на мотузку
    Скубе травичку у садку.
    Ми загнали білу гуску,
    Хай купається в ставку.

    На городі жовті дині
    Розрослися аж до тину,
    А там далі господині
    Підбирають городину.

    У повітрі павутиння
    Наче білі мотилі,
    А високо в небі синім
    Там курличуть журавлі.

    Зеленіє ще травичка
    Теплим сонечком зігріта
    Заспівала нам синичка
    Літо, літо, літо, літо.

    Тепла осінь цього року.
    Так неначе по заказу
    Ми радіємо, нівроку
    Треба буде менше газу.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.07 09:58 ]
    Строфи
    Земле моя пекельна, страху безодне,
    Слизько ногам стояти, зносить до краю.
    Раю безмежний, раю, де тебе взяти?
    Прірва надсота кличе, магма безводна.

    Серце своє обріжу лезом тоненьким,
    Щоби у нім лишилась лиш середина.
    В мене нема нічого, світе маленький,
    Я – юродива в тебе, горе-причинна!

    Хочеш, то смійся, тільки пильно послухай:
    Того ти відкидаєш, хто тебе любить…
    Ворог же заливає солод у вуха,
    Розум твій убиває, зводить у згубу.

    Очі твої короткі сльози не ронять.
    Ними людей не бачиш, тільки одежу.
    Сліпо уста цілуєш чорні ворожі.
    Плаче небесне Око, плаче і стежить…

    Ангели заридали, то над тобою.
    В землю оперли крила: бачать прийдешнє.
    Світе, широким шляхом сунеш юрбою.
    Поки вузький віднайдеш, в горі впадеш ти.

    Лізе, на світло лізе темрява люду.
    Поки не зрозумієш, де ми і хто ми,
    Доти не знайдеш щастя, доти в добрі не будеш,
    Матимеш світла доти, доки і втоми.

    А коли зрозумієш, битимешся з собою,
    З тим у собі, що смутку Богові додає.
    Той переможе долю, хто не боїться болю.
    Той всім надбає щастя, хто віддає своє.

    Ти, мій народе, чуєш, будеш світити
    Іншим народам, перший вийдеш із тьми.
    Вчися любити ближніх – будеш себе любити.
    В Бога нема окремих, в Бога – всі ми.

    Чують майдани Волі голос мій юродивий.
    Знають причину болю, знають причину втрат.
    Богу себе посвятиш, світе ти мій правдивий.
    Стане найближчим другом братові брат.

    06.02.2013р. – 10.09.2013р.

    Перемогу України пророкував український християнський містик Йосип Тареля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  5. Віктор Кучерук - [ 2015.02.07 09:03 ]
    В кого вдався
    Вслухаючись у свій неспокій,
    Напружуючи кожен м’яз, –
    Іду, вповільнюючи кроки,
    Живу, ущільнюючи час.
    Тримаюсь, мужньо і несхитно,
    Зріднившись дужче із життям ,–
    Неначе дуб багатолітній
    За крок чи два до небуття…
    07.02.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (18)


  6. Данчак Надія Мартинова - [ 2015.02.07 09:34 ]
    ВЕСНА / желаю, чтобы ОНА была такая.../
    Надежда Мартынова /Данчак/

    ПРИШЛА ВЕСНА

    Весна, умытая и обновленная Земля,
    Весенним утренним дождем,
    И свежим, теплым ветерком,
    ОНА согрета солнечным лучом …

    Весна, весна, веселье птиц,
    И аромат рябины пышной,
    Яблони, белый дым одел сады,
    Окутал, букетами цветущей вишни…

    Красавицы ромашки расцвели,
    Зеленой дымкою накрылись поля,
    Нежным запахом дышит Матушка Земля.
    Весна, весна пришла, какая КРАСОТА!

    Атласною листвой поет березка,
    Свою симфонию несбыточной любви,
    Трепетно от чувств и нежности,
    Лепестками на ветру, играет арию свою…

    Вокруг так радостно, светло,
    От красоты на сердце так тепло.
    Счастье, благодать и Рай земной,
    Бери и наслаждайся, ПОЙ…


    © Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
    Свидетельство о публикации №112050102775


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (2)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:41 ]
    Намисто
    Намисто зібране руками
    Яскравим світлом - мерехтить
    Нанизане у ряд зірками
    Для інших - з завидна горить

    Моя людська чутлива гідність
    Сопрано правильних - думок
    Вибаглива у справах честі
    Тримає тонус - на ривок

    Ще з малку вивчена - стояти
    Творити , вірити , любить
    За слово відповідь давати
    Без користі - у людях жить

    Доріг наповнені вітрила
    Збиває з курсу , і штормить
    В кінці кінців стихає буря
    Дається час - щоб відпочив

    Потужні плани , перспективи
    Багаж набутих знань , умінь
    Дають натхнення , і мотиви
    Всі промахи - проколи крить

    Мій стержень - насторога часу
    Де править віроломне зло
    Нести у справах - слово боже
    Стелить намистом - на добро.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:13 ]
    Гімн
    Як пісня голосом чарівним
    Як поклик радості - в душі
    У солов'я співа овита
    У мене скрипкою - струни

    Лунає гімн від серця - серцю
    Дремтить схвильовано , іскрить
    Словом своїм тобі зазначить
    Як щиро прагне - ще любить

    Мій верше , брате , сила волі
    Спокутуй цей шаленний крик
    Нехай обом він нам зазначить
    Один для одного - прожить...
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:37 ]
    Крики
    Не забутим , не минулим
    В мені ти не станеш
    Не чужим - а самим рідним
    В мені і потанеш

    Пам'ятаю кожне слово
    Від тебе - почуте
    Не забуду я ніколи
    Ніщо - не забуте

    Як могли ми розділяти
    Почуття , і спрагу
    Без слів мовчки розуміти
    Почути - пораду

    Як цінили ми красу
    Природу , і спокій
    Як любили ми ходити
    У двох , у негоду

    Спогади ці бережу
    Їх міцно - тримаю
    Тебе з небом розділяю
    Я все - пам'ятаю

    Не забутим , не минулим
    В мені ти не станеш
    Самим рідним , і жаданим
    Все з часом - все стане...
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 07:16 ]
    Любові
    Зачерпну в долоню промінь
    Посвічу на тебе
    Райдугою посміхнуся
    До самого - неба

    Привітаю своє щастя
    Потану у ньому
    Прольюсь сльозою в почутті
    Туманом - покрову


    Любов моя - мій злет , і гріх
    Життя мого наснага
    В тобі ростить себе я зміг
    Ти є моя - розрада.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 07:22 ]
    Докір
    Як роси тануть у воді
    Як трави сохнуть - без дощу
    Як верби гнуться наче п'яні
    Так я без тебе - мов живу

    Вже слів нема , і зліз не стало
    Сказати що - себе топить
    Навіщо ? На шляху ти стало
    З початку треба було - вбить

    Мовчиш , не тане твоє серце
    Німе мов камінь монолит
    Потоком сліз - тебе дістане
    Хоч ноги зможеш намочить

    Причин твоїх мені не треба
    Все зрозуміло - не цвіло
    Нема чому в тобі вмирати
    Бо не народжене - було

    За двох узяв на себе ношу
    Печать гріха - що валить з ніг
    Спустошує , вбиває душу
    Звертаючи - на твій поріг

    Ти не зважай - моя проблема
    Я не виню , це все слова
    Не винна ти що не горіло
    Моя вина - що не вмира..
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Олексій Бик - [ 2015.02.07 02:33 ]
    ***
    Це люди, які забули про значення слова «страх», бо смак горілої гуми прокрався до їх осель. Ці люди ходять під кулі з цигаркою у зубах, бо так надзвичайно зручно прикурювати коктейль.
    Ці люди ковтають каву, закушуючи свинцем, і йдуть по мінному полю, як той колись по воді. Ці люди носять гранату, і їх не беруть живцем, і їм, далебі, плювати на сиве у бороді.
    Вони, далебі, сприймають написане у псалмі як доказ, що їх Всевишній підсаджує на броню. Ці люди ховають друзів – таких, як вони самі, і просять іще набоїв, і просять іще вогню.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2015.02.07 02:21 ]
    Мінливість любові
    І музику, де плаче глибина,
    Писав би, як всесильнії Богове,
    Дев`ятий вал там гребінь вигина
    У океані, що коханням повен.

    Неначе з мариніста полотна
    Являється те видиво чудове –
    Сімнадцята соната долина,
    Яку безсмертний сотворив Бетховен.

    Не місце мов тут пристрастям дрібним,
    Та мстить красі раптовий нафти вилив,
    З душевної він ллється мілини…

    Любов, як і мелодія – мінлива:
    То – миру флейтА, ТО – труба війни
    Зривається акордами бурхливо.

    4.01. 7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  14. Марися Лавра - [ 2015.02.06 23:16 ]
    *****
    антракт порожня зала
    і the end
    байдужа сцена шарпані куліси
    облізлі крісла
    парапет самотньо дише

    маріонетку зрадили
    давно
    в пилюці замкнена у скрині
    обличчя ліплене
    із глини нитки як слина

    не прийде вірний
    ляльковод
    нема аншлагу її слава
    у тіло увіп'яла жало
    життя пройшло як не було

    у думці уціліла мантра
    я не сама в театрі

    2015







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  15. Омелян Курта - [ 2015.02.06 22:19 ]
    Весна красна
    Весно, весно, життєдайна,
    Ти прекрасна, ти і файна
    Вірші – пісні писали ми,
    Прославляючи псалмами.

    Весно, весно, довгождана,
    Від природи ти нам дана
    На крилах вітру ти прийшла
    В Карпатах спокій ти знайшла.

    А як трохи відпочинеш,
    За Карпати ти полинеш,
    Там чекають тебе люди,
    Хай і в них весело буде.

    Озарив Карпатську Русь,
    Ти полинеш в Білорусь
    А весною ластівочки
    Принесуть їм співаночки

    Пісні, співи, танці, жарти,
    Хай почують і прибалти,
    Шведи, фіни, і карели,
    Весну красну вже зустріли.

    Мир і щастя, радість сію
    Понеси ти до Росії.
    Щастя весною зігріте
    Рознеси по всьому світу.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Омелян Курта - [ 2015.02.06 22:55 ]
    Закохалась на біду
    Місяченьку,бліде личко
    Не тікай за хмари
    Я дівчина молодичка
    Не діждуся пари.

    Казав милий під вербою
    Почекати у садку,
    Дві години вже чекаю
    У назначенім кутку.

    Може сталося нещастя,
    Розболілась голова,
    А чи може кума Настя
    Підманула, підвела?

    Простояла до півночі
    Під вербою у саду
    Ой ви очі, мої очі
    Закохались на біду.

    Квіти рвала я на лузі
    Хусткою повила,
    Та й довірилась подрузі,
    Я серденько їй відкрила.

    А подруга моя Настя
    Вже інтригу завела
    Поламала моє щастя
    Нас з коханим розвела.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:44 ]
    Ранок
    Сніг у вікні і ворони у сажі.
    Хочеш чи ні: це із вічних пейзажів.
    Дихає ранок буттям у кватирку.
    В очі вдивляється хтось-невидимка.

    Звідкись на крильцях запурхала міль
    ( альтернативою стала зимі ).
    Гупнуло вариво в чайник на кухні.
    Песик довірливо пхається в туфлі.

    Бігають вуса годинника - стрілки.
    Мружить екран діловито мобілка.
    Дошки в підлозі риплять і співають.
    Січень. Життя, ні початку, ні краю.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:09 ]
    ***
    Зіпхали Лєніна у Києві на площі
    з насидженого трону-п’єдестала.
    Ні порятунку ідолу, ні прощі.
    Історія сторінку пролистала.

    І поїзд котиться давно собі за сонцем.
    І день новий упевнено гряде.
    Лише бурлаки тягнуть баржі волзькі
    та соплі гвардія пряде.

    Ну, може, хай собі й стояв би, як стояв.
    От тільки діти вже за ним не плачуть.
    І запал красний теж давно пропав.
    І ожива – козачий.

    І на моїй на вільній Україні
    є стільки воїв, гідних п’єдесталу.
    У нас хохлацьке, тож міцне коріння.
    У нас година гідності настала.

    Спочиньте, Лєніне,
    так довго вас терпіли,
    а, отже, дякуйте картаво.
    Ваш пам’ятник – це ж зовсім і не тіло.
    Й яке вам діло до ції держави?!

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:23 ]
    ***
    Загрузли в злиднях, наче в болотяці.
    В борги упрягшись, лопаються жили.
    Та ж ми ніколи не боялись праці!
    Чому так важко розправляєм крила?!
    А мова наша! Вслухайся, козаче –
    народе мій від рала і коси:
    у хаті рідній – падчериця наче.
    Безбатченків лукаві голоси
    з трибун високих
    «мудре» щось торочать.
    І точать, точать, точать
    спідтиха кров із тебе, як вино.

    Наснилося? Чи й справді так воно?

    2000 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 19:00 ]
    Прохання
    Чекай ! Почуй ! Я пам'ятаю
    Чекай ,і знай - одну тебе
    В благанні неба вже дістала
    Молитви віра - глибина

    Чекай ! Пізнай !Всю силу слова
    Чекай - прозріння не спинить
    Вершиться істинни промова
    Забуті можуть - теж любить

    Не знай , не треба , не примусиш
    Не край - мені підкову гнуть
    Прошу життя щоб захищало
    Того - з ким хочу поряд буть...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Олег Завадський - [ 2015.02.06 19:37 ]
    Нічне пророцтво

    Все станеться так:
    По заметах прийдуть посланці,
    Щоб зняти закляття з віками таврованих істин.
    І зрушиться лід на пробудженій ними ріці, –
    І води очистять просякнуте скверною місто.

    Знетямиться тиша:
    По всьому ні сліз, ні страху,
    Лиш віра в очах і любов у спокутному серці.
    А спомин жахний про недавню годину лиху
    Хіба що в легендах луною з-потойбіч озветься.

    Сьогодні вночі ця епоха безгучно помре,
    Як вигасло-жухлі у серпні нескошені стебла…
    Риплять у раю перемерзлі суглоби дерев,
    І стигма кривавить на сході просвітлого неба.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  22. Іван Потьомкін - [ 2015.02.06 18:03 ]
    Вірність
    Мабуть, на вірність нас випробовує Господь.
    Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
    Ввігнав у мене цю хворобу сатана
    І ми удвох із нею боремось...
    ..Пригадуєш, як за твою маму боровся тато?
    Не вірив він у Бога. Комуністом був .
    Повсюди шукав ліки відчайдушно.
    Намарне. Всесильний сам не зміг пробитися
    Крізь концтабірну радянську стіну залізну..
    Хвалити Бога в Ізраїлі ми, де ліки й лікарі -
    Н е тільки найкращі в світі, а й доступні
    Навіть тим, хто од багатства відстоїть
    На неймовірно недосяжній відстані.
    Сил додає ще й віра у Всесильного
    Та майже півстолітня віра одне в одного:
    Мене – у нехіті йти на той світ,
    Тебе -нізащо не відпускать туди.
    Тож сатані не вдасться нас зломити, люба.
    Не на те ж Всевишній через стільки літ дав нам онука,
    Щоб свою любов не зміг я в нього перелить.
    -----------------------------------------------------
    «Лікуй нас і вилікуємось. Рятуй нас і врятуємось, бо Ти – наша надія. Тож пошли порятунок од усіх хвороб. Адже Ти,Господь Бог,- лікар правдивий і милосердний» (одна з ранкових молитов юдеїв)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  23. Лілея Дністрова - [ 2015.02.06 17:35 ]
    Вони вже Ангели
    Розхитується зоряна печаль
    Акордами мелодії світанку...
    І землю ще прикрила сіра шаль...
    Поверх тунік ранкового серпанку...
    Світає...і у обріях думок,
    Безсонням діб відлунюють зіниці...
    І світ заплутаний в тугий клубок,
    Не розмотаєш...та й потрібні спиці...
    І душу огортає мідний щем,
    За втрачений наш цвіт, що не розквітне...
    Стікають сльози...крижаним дощем,
    І панциром морозять млу досвітню...
    Безсонням віддзеркалюють зірки,
    Тужливість...у надраннім передзвоні.
    Шепочуться розчулені рядки:
    "Вони вже Ангели!.." Біль рине в скроні...
    Вони нас захищають в небесах...
    Вони - величні!.. Вічність обіймають...
    До рідних приходитимуть у снах...
    І крила над Вкраїною здіймають!
    Бійці загинули за рідний дім,
    За те, щоб ми жили під вільним стягом...
    За те, щоб канонади гучний грім
    Затихнув над калиновим китягом.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  24. Микола Дудар - [ 2015.02.06 15:10 ]
    Кофеман.
    пусть нелюбимый, свержен, - пофиґ!
    пусть в бой, под танк… зубами в сталь…
    мне все равно, сначала кофе
    а без него - чертовски жаль.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 14:23 ]
    Протиріччя
    Камінь для каменя брпт
    Зірка для зірки - сестра
    Річка для річки рукав
    Я для тебе - тільки гра

    Камінь об камінь іскра
    Зірка в польоті - одна
    Річка у річці вода
    Ти для мене - висота

    Не підпускаєш в притул
    Не захищаєш - рубіж
    Тінями ходиш в обхід
    Все наражаєш - на ніж

    Камінь на серце візьму
    Зірці свій шлях - покажу
    В річці спочину на дні
    Тихо піду - наче в сні

    Доле моя молода
    Доле моя - і чужа
    Знаю не зможеш збагнуть
    Вірю - що зможеш забуть.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:58 ]
    Крик
    Мелодії - стрімка ріка
    Мене зненацька полонила
    Лунала - течії журба
    У голос тиші ворожила

    Поклич його , нехай прийде
    Почує - доленосну звістку
    Готуй йому вінець ченця
    Вже обрано - тернову свічку

    Швидкий потік , гірка вода
    Зів'яло все що не буяло
    У горі відчай - сіль земна
    Сеце сльозами пригощало...
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:55 ]
    Коханій
    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Потонувши в гарячих обіймах
    Подарунком нести - що живе в почутті
    Ароматним напоєм , у злаках

    Хай розстануть сніга , заіскриться земля
    Поплетуться плетіння по травах
    У туманах проснуться - долини , поля
    Журавлиною піснею , в тактах

    Де єднає душа - відчайдушні серця
    Сурми грають проникливим звоном
    Там завжди поряд ти , моя сильна рука
    Все окутує - відданим зором

    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Зустрічати палкі поцілунки
    Дарувати пісні , бути ціллю стрілі
    У мелодії ночі - кохати.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:18 ]
    Стіна
    Чому іду у спогад твій ?
    Чому не забуваю ?
    Тебе , і наш весінній вальс
    До нині пам'ятаю

    Картання серця весь цей час
    В собі я - відчуваю
    Коли забути зможу я ?
    Коли ? І сам не знаю

    Дні пролітають , йдуть роки
    Біль рани не лікує
    А прийде осінь - все рясніше
    У снах твоїх ночує

    Так дивно склалося життя
    Живем по різні боки
    Ти там , я тут - а почуття
    Між нас - такі глибокі...
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:26 ]
    Тандем
    Твої руки - пил гарячий
    Заворожений клубок
    Як обіймеш - тіло плаче
    Вир прихованих думок

    Твої ночі - сну видіння
    Океан , простору синь
    Не осяжна - серцю мила
    Невичерпна благодать

    Твої губи - плід солодкий
    Ніжний присмак мендалю
    Ліній плавних - чіткий контур
    Злаку квітка кришталю

    Ти моя - крилата муза
    Світ моїх завзятих спроб
    Все що може - поєднатись
    У найкращому сплелось

    Разом будемо - втішатись
    Пізнавати колорит
    Почуттями - пригощатись
    Один одного любить

    Я скажу - а ти поправиш
    Я зберу - а ти сплетеш
    Ти в вогонь - а я у воду
    Де не встигну - ти спасеш.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Маріанна Алетея - [ 2015.02.06 12:19 ]
    Триває час

    Триває час
    Повзе по вертикалі,
    І кличе нас
    За обрій або далі
    Забутий глас.

    Судилища скрижалі -
    То крові плач,
    Знемоги і печалі
    Знайде шукач
    На тій крутій спіралі.

    І час засне
    То запанує спокій,
    Усе мине
    На вежі тій високій
    Усе мине.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  31. Ганна Осадко - [ 2015.02.06 12:48 ]
    ***
    ***
    Знаєш, та лярва вже і у сни приходить до мене…
    Виганяє тебе з них – і хазяйнує, як собі хоче,
    Регоче на кутні, каже мені : - Дивись,
    Варто лише пальчиком отак поманити –
    І сотнями-сотнями-сотнями до мене найкращі йдуть!
    Хлопчики-горобчики, атики-батики-солдатики,
    Самозречено, із очима запаленими –
    Вони гріють мене своїми тілами білими, задубілими,
    Серце мені віддають, і руку, і другу, і ноги із головою,
    За ніч єдину (і це при живій дружині ) – зі мною,
    Бо війна – вона, мать, жіночого роду.

    Я її проганяю, а вона каже: – Збийся, падруга,
    Дай щось приміряти – червоне, чорне, на крайняк хакі...
    Перед дзеркалом крутиться, а тоді, як літавиця, через комин – шусть –
    І у поле голе – празникувати…
    Трохи тіл молодих-солодких і трохи вати –
    Вона не гурманка, усе згодиться сьогодні…

    Цинком присмачує, сльозами чужими кропить, які не водиця…
    Каже, що чим молодший – тим краще смакує…

    – Господи, – прошу Його у сні, – збави нас від лукавого і від лукавої теж…

    …гради чи градинки, як виноградинки…
    Схід сонця, сліди пожеж...
    Так, авжеж,
    воля Твоя, нині отут – а завтра іще (хай далеко ) десь,
    Ще десятину…сотню...хто більше... вибач і не карай…
    …тікати під обстрілом – не в бомбосховище – просто в рай…
    навпрошки…
    … ранкові новини сприймати як відповідь (чи відхилення) на молитву –

    І якось помітити випадкового, що із прапора над школою,
    Де вчиться моя мала,
    Ось вже півроку не знімають чорної стрічки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:59 ]
    Щирість
    Пустив стрілу у саме серце
    Без просу душу полонив
    Накрив столи , налив бокали
    І до розмови запросив

    Слова його - по тілу струмом
    Торкали грані глибини
    Просили слізно , і благали
    Щоб згоду мали дать в займи

    Він слухав довго , дивувався
    Нарешті твердо заявив
    Категорично - протестую
    Не хист її любов ростив

    Тому - кому вона належить
    І без сторонніх нарікань
    Усю красу , ажур таланту
    У квітах - пахощах віддам

    Топитись буду у світанках
    Поїть росою , жить вогнем
    Коханням , зіркою горіти
    Завзятим стану - піснярем.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:39 ]
    Нереальність
    Так жадно п'ю твою присутність
    Приплив емоцій - буревій
    До долу опускаю очі
    Тримаюсь - із останніх сил

    Усе в секунду підірвалось
    Зірвало дах , знесло в кувейт
    Морозом , холодом , і паром
    На старт з розбігу - у курант

    Вже сталося - а розум ступор
    І тіло кволе , стан нірван
    Відключений , реальність нова
    Де тільки ми - і наш коран

    Мов свіжий сік - смак диких прерій
    Молочні ріки , щільність мас
    У невагомості у пропис
    Виводим - насолод романс


    Я знаю висоту оману
    Боюсь надію залишать
    Та поки поряд ти - я знаю
    Нас не радивим - не зламать.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Доля
    Моє забуте почуття
    Кудись пішло , кудись поділось
    Воно не вміло , не могло
    Цвісти - де в безцінь дарувалось

    Знайти той рай не довелось
    А може просто - не судилось
    Так у народі повелось
    Як не зустрів - мабуть наснилось

    Тому не смійте нарікать...
    Такі бувають - пустоцвіти
    Зумій для інших віддавать
    Тобою вирощені - квіти.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Мертва любов
    Солодка , кинута любов
    Розбитим серцем володіє
    За що ти повертаєш знов ?...
    Мої страхи - де жар не гріє

    Навіщо ? Ти даруєш час
    Що не повернеться ніколи
    Навіщо ? Огортає нас
    Спокусами - холодний голод

    Я буду гостем у тобі
    Коли так вирішила - доля
    Я кривду кину у краї
    Де душі - не ведуть двобоя

    Я з ним до віку пропаду
    Бо ми в розлуці - запоруки
    Ми дві дороги самоти
    Нас не зупинять - болю муки.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Кримська - [ 2015.02.06 00:30 ]
    Вії
    Ворожіння на віях, що не бачили сліз –
    Це блукання нічні у неходжений ліс…
    Це ожини цупкої колюча струна.
    Це у вересні соннім безлика стерна.

    Ворожіння на віях німотних очей
    Про байдужу твердиню незримих речей.
    Заборола такого несила звести –
    Квола я. В обладунки захований ти.

    Не здригнуться, не мИгнуть, не зойкнуть либонь.
    Не уразить їх біль, не поранить вогонь.
    І таке ворожіння тлумачить одно:
    Я не битиму серце об темне вікно.

    Опівночі 5-6 лютого 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (12)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.05 23:55 ]
    Се ля ві

    Отой, хто взяв дівоцтво за букет,
    Був красивішим за Делона, Джонні Деппа.
    Її затис на хвилю турнікет...
    Сміялась подруга із пончиком:"Халепа"...

    Тепер у Люськи власний магазин,
    А Кіра ліпить кульчики із термоглини...
    На ній - красунчик-муж, свекруха, син.
    В клубок ізсукані борги, жалі, новини.

    - Задешево невинність оцінила... -
    Хихоче тлуста Люська в ароматі мила.

    Таке жіноче щастя. Се ля ві.
    А як горіли зорі між пелюстям у траві...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  38. Серго Сокольник - [ 2015.02.05 23:18 ]
    Тема КАРМЕН
    О Карменсите?.. Что ж... Скажу о Карменсите...
    О НИХ... О тех, что сдули ветры перемен...
    В мгновенья яркие мужской судьбы "в зените"
    Почти у каждого была своя Кармен...

    Она была... Была... А может, даже, БЫЛИ...
    Кого желали, кто приют нашел в судьбе...
    С кем распрощались мы... И те, что изменили...
    Хоть изменили мы единственно- себе...

    Но- эти ночи... Эти зрелые желанья,
    Что спелым яблоком падут тебе в ночи...
    Прости ей все за совершенный акт познанья!..
    Коснись душой ее... И с грустью помолчи.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115020600165


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  39. Вадим Бойко - [ 2015.02.05 22:42 ]
    Ти моя втіха
    Тривала мить і ми одні,
    Лиш ти і я у двох у долі,
    Кохана мить-завмерлий рух,
    Розгублені немов у полі.

    Тобі клонюсь, тебе люблю,
    Ти моя врода, віра втіха,
    З тобою тихо у віках,
    Я пронесусь неначе віха.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2015.02.05 22:30 ]
    Хворіє час
    Хворіє час і аура мутна.
    Немовби тіні устають із хлані
    (смердючої, разючої, без дна)
    і чорні руки тягнуть до гортані.

    І схлипує безсилля сліпоти,
    і хлюпає багно, лякає молох.
    Але... дорога і потрібно йти.
    І куриться услід до неба порох.

    Не осягнули вічності буття,
    та осягнули вміння убивати.
    Німіє час і навіть сам Суддя
    не відає, як лихо вгамувати.

    У зоряних очах ми – куца мить.
    До нас і після нас – безодня віку.
    Та тисне на курок безумна гидь
    (нещадних пішаків будь-де без ліку).

    У світі, де щоденно ллється кров,
    Грааля не знайти. А чи шукають?
    Ламаючи гуманності остов,
    бери АКа, добродію… Чекають…

    05.02.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (21)


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 22:28 ]
    Різні
    Забудь мене , прости себе
    Такі дороги долі
    Коли шепоче листу - лист
    Не ваблять світ простори

    Погасло світло у душі
    Вже скрипкою - не грає
    Іду по чистій , по воді
    А погляд дна шукає

    Гарячим попелом - сльози
    По різні боки стали
    Твої сади , мої сліди
    З ночами повінчали

    Холодних рук - твоє тепло
    Не може відігріти
    Сутани чорної - крило
    Усі зірвало квіти...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2015.02.05 21:19 ]
    Мурка Няша
    Ценятся и ныне
    куклы заводные
    и притом особенно в Крыму.
    Приютили зеки
    гомо-человеки
    дамочку с работой на дому.
    Как-то захотели
    прыщ на самом деле
    Гоблин и зелёный капитан.
    Но хотела раньше
    капитанша Няша,
    чтобы до колен висел наган.
    Урка с Пидораши
    обещал на Няше, –
    будешь прокуроршей, чтоб я жил.
    Но явилась сволочь
    типа Янукович
    и на Няшу глазик положил.
    И нашёлся Вовка
    в кожаной дублёнке
    чаще именуемый – Хелло.
    У гиганта секса, –
    говорила пресса –
    завсегда имеется бабло.
    Жабой опа-опа
    плюхает Жирьопа.
    Всем охота Няшу обнимать.
    Пыжится Лавруха,
    у него – непруха,
    урка отстрелялся, так сказать.
    Чтоб не шухериться,
    чё там мелочится?
    Шлёпнули чем надо по столу.
    Тухлые душонки
    Яныки и Пшонки
    подарили Таврию Хеллу.
    Взяли всю верхушку
    в Киеве на пушку.
    Армия оставила свой дом.
    Путя-император
    и дегенераты
    завладели крымским общаком.
    Путя – сексапильный.
    Ларион – дебильный.
    И на кассе некому рулить.
    За оплот и Рашу,
    и за Няшу нашу
    порешили Няшу отличить.
    Путя обаяньем
    отвлекал вниманье,
    превратив Донбасс в металлолом.
    Стала таки Няша
    ДОПРа отаманша
    управлять малиной и баблом.
    Стало очень плохо
    олигархам-лохам.
    Все же на дешёвку повелись.
    Кончилась рулетка,
    оробел Ахметка,
    Куче хоть возьми да застрелись.
    Наступает Раша.
    Веселеет Няша.
    Сходу заарканила татар.
    И решили урки
    сделать Няшу Муркой,
    чтобы отвечала за базар.
    Что же вы хотите?
    Как тут не судите,
    за неё ничё ни дать, ни взять.
    Рази шо Гаага
    вспомнит о Гулаге,
    где и ей век воли не видать.
    И за беспределы
    заведут ей дело.
    Дэнги пацанам давай-давай,
    или на парашу
    усадовят Няшу,
    а тады и Ялту поминай.
                                  02.2015


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.56) | "Майстерень" 5.63 (5.91)
    Коментарі: (4)


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:54 ]
    Стимул
    Бережи свою душу , бережи від негод
    Бережи від злорадства людського
    У рутинах своїх - спокій свій захищай
    Від недоброго духу людського

    Пламеній і гори , процвітай і цвіти
    Благородством добра утвердися
    Власну думку ціни - борони , пронеси
    Щоб цей світ у надії іскрився

    Хай у вчинках твоїх - височіє політ
    У промінні веселкою грає
    Веселун щирий сміх - посилає привіт
    Тим хто долі цей шлях обирає.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Загублені серця
    Загублені серця - блукають небом
    Шукаючи дороги співчуття
    Загублені між хмар несуться вихром
    Їх огортає буревій життя

    Не спокушайтесь на таку свободу
    У тих піснях не чути голосів
    Не вірте в рай , у хибну позолоту
    Там скрізь панує віртуозність драм

    Я закликаю повертайте знову
    На рубежі де ціниться любов
    Відкрийте душу , привітайте долю
    І світ віддячить почуттями вам

    Загублені серця - сліпі потоки
    Пораду щиру пророкує час
    У помилках своїх шукайте нагороду
    Щоб не назвали сиротами вас...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:25 ]
    Новий
    Я вже не той відвертий свідок
    Слухач історій , і промов
    Я вже не той втікач від себе
    Заручник - закулісних змов

    Занадто опускав завісу
    Прийняв кошторис - митарів
    Стелив для них зігріту постіль
    Собою світ - новий відкрив

    Вони старалися аж мліли
    Хто що хотів - завжди те мав
    У них були і є потреби
    Проблеми , справи , компроміс

    Пройшов навчання на відмінно
    Диплом отримав , атестат
    Приніс у практику сумління
    У свою сторону - все дбать.
    2013р

    Усе гаразд , усе по гаслу
    З'явився стимул і глядач
    Одне дивує ще , бентежить
    Я не почув від них - пробач...



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:52 ]
    Засторога
    Не дивись на талу воду
    То оман , холодний біль
    Не дивись - засліпить розум
    Всюди ворог , стережись

    Не віддай у здобич вроду
    Бо пораниш - до крові
    Перетворять серце в камінь
    Ще й покотять - по землі

    Не дивись бо пожалкуєш
    Зачарує - хтивий звір
    Не полюбиш вже ніколи
    Стане світлий світ - чужий...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Магія
    Ніжним запахом трав -
    струмковою водою
    Я до тебе пливу -
    у видінні нічному

    Приголублю любов -
    почуттями , словами
    Зачарую наш час -
    дарами , піснями

    Подарую тобі -
    неба , місяця мрії
    Всі скарби на землі -
    всі на світі - надії...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:56 ]
    Мати
    Білим птахом , синім небом -
    поспішала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    до своєї хати

    Заслужила , заробила -
    провідати діток
    Хоче бачить , хоче чути -
    чи вміють радіти...

    Чи сумують у скорботі ? ,
    чи ще пам'ятають ?
    Чи про неї не забули -
    в своїй гіркій втраті

    Сіла з краю на подвір'ї
    діточки радіють
    Всі біжать , усі по черзі -
    пташечку вітають

    А найменьшенький найперший -
    упізнав сердешну
    Усміхається , і плаче -
    повірив у казку

    Любувалась , милувалась -
    омила сльозою
    Як могла так обігріла -
    своєю душою

    Білим птахом , синім небом -
    відлітала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    журбу колихати...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:24 ]
    Зіркопад
    Місяць серпень у розгарі
    Спека, буря, дощик, град,
    Наше жито вже в амбарі,
    Достигає виноград.

    Нічка тепла, ясна, ясна,
    Кожен сущий тому рад.
    А на небі так прекрасно,
    Розпочався зіркопад.

    Падуть зірки рясно, рясно,
    Та й згоряють на льоту.
    Це видовище прекрасне
    В літню пору золоту.

    То не зірка в небі згасла
    Не залишивши сліду,
    То життя чиєсь погасло
    Своїм рідним на біду.

    Зірки падуть бо так треба,
    Так влаштоване життя
    Людські душі йдуть на небо
    Заслуживши майбуття.

    Ну а ті, що віроломно
    Провели своє життя
    Їм би треба безумовно
    Просить в Бога каяття.

    А із неба голубого
    Нова зірка засвітилась.
    Це ж бо свідчить на знак того –
    Знову душа народилась.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:35 ]
    Якби ж мені бог
    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж розумів я ті ноти,
    Я б пісеньку склав,
    Ще й текст написав,
    Про дівчаток русинських чесноти.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    А в ньому хист малювання,
    Я б очі дівочі,
    Ще й стан малював,
    В очах тих гаряче кохання.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж мені голос співочий,
    До неба б волав,
    В піснях оспівав
    Красу я русинську жіночу.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав
    Серце жіноче пізнати,
    Я б пиво не пив,
    Тютюн не палив,
    Пішов би служити в монахи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   660   661   662   663   664   665   666   667   668   ...   1806