ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах

Юрій Лазірко
2025.08.04 21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!

Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,

Ольга Олеандра
2025.08.04 10:52
Вітру перешіптування з листям.
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?

Юрій Гундарєв
2025.08.04 09:28
серпня - день народження унікального німецького музиканта

Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.

Батьки - письменник і балерина,
після

Олена Побийголод
2025.08.04 08:53
Із Бориса Заходера

Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!

(2025)

Олександр Сушко
2025.08.04 08:02
Для боїв із ворогами час настав.
Страх в Дніпро стікає по краплині...
Визріла чортополохом густо мста,
Вкрилось чорнотою небо синє.

Пелюстками осипаються роки,
Епілог дописує правиця.
У ходу сьогодні хрестики й вінки,

Ярослав Чорногуз
2025.08.04 02:40
Оце ж вона - країна Доброти.
Для себе так відкрив її раптово.
Душа моя раділа веселково,
Коли зібрався я туди піти.

Це - світ чарівний, де немає зла,
Де сила - в ненав'язливому слові.
Де ти по вінця сповнений любові,

Іван Потьомкін
2025.08.03 23:39
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Леся Горова
2025.08.03 22:31
Тіні підсмажені вітер ворушить
В деку при стовбурі дикої груші,
Щоб не згоріли до чорного.
Сонце, підійняте липнем-хорунджим,
Прагне зеніту й рахує байдужо
Хмар незаповнені човники.

Берег рудіє травою сухою,

Борис Костиря
2025.08.03 21:53
Я шукаю істину в лісі,
де нічого не відбувається,
а насправді відбуваються
найважливіші події
у царстві духу.
Я шукаю слова, які загубилися,
звуки, які ввібралися в землю,
образи, які вкрилися листям.

Євген Федчук
2025.08.03 17:18
Кажуть люди, а чи правда – як з чортом зв’язатись,
То у кінці життя можна й без душі зостатись.
Забере її чортяка, ледь полишить тіло,
Занесе до пекла, щоби в казані кипіла.
І буде вона там мучитись до Страшного суду.
Тому з чортом і не хочуть зв’язу

Олена Побийголод
2025.08.03 14:34
Із Бориса Заходера

Плаче кішка в коридорі,
у бідняжки справжнє горе:
не дають жорстокі люди
вкрасти шмат печінки з блюда!

(2025)

С М
2025.08.03 06:06
люде чужі
& сам ти чужинець
лиця потворні
у цій самоті

суспіль повії
жодних жінок тут
вулиці рівної

Артур Курдіновський
2025.08.03 05:39
Повіривши у перший промінь літа,
Зухвало проводжав свою весну.
Щось заважало все ж таки радіти
Крізь драму особисту та війну.

Так солодко й святково пахли квіти,
Благословив бузкову далину.
Питав себе: чи зможу захистити

Борис Костиря
2025.08.02 22:23
Сон має своє чистилище
і пекло, а рай провалився
крізь щілини пам'яті.
Сон - це природний наркоз
з проваллями в потойбіччя.
Хто може сказати,
що є справжньою реальністю:
цей світ чи сон?

Іван Потьомкін
2025.08.02 20:13
Допоки, Господе, будеш критися?
Невже навічно?
Допоки палатиме, наче вогонь, гнів Твій?
Скажи мені, навіщо створив Ти цей світ?
Для суєти якої створив Ти людей?
Хто той, хто житиме і не побачить смерть,
Врятує душу свою від руки пекла?

Віктор Кучерук
2025.08.02 14:52
Яке це щастя й благодать –
На лузі біля річки
Боками м’яти сіножать
І пестити Марічку.
Яка це радість – бути вдвох
У всьому білім світі, –
Вести серцями діалог
І правди не таїти.

Світлана Пирогова
2025.08.02 08:47
Серпневий день з гібіскусом розцвів,
радіє сонце кольористим квітам.
Натруджені жнива, неначе віл,
джмелі гудуть, ласують ненаситні.

Заснув вітрець. Дощі проходять повз.
Тарелі соняшника трохи в'януть.
Шпилі дерев. Тримає спека пост,

Артур Курдіновський
2025.08.02 03:57
Сумний полон смарагдової тиші
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.

Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,

Ярослав Чорногуз
2025.08.02 00:09
День був справді щасливий такий,
Сонценіжно торкаючи плечі...
Понад озером лагідний вечір
Рай життя малював залюбки.

Симпатичні контрасти води -
Чергувалось холодне і тепле.
Хмара холодом крила і репла,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Семен Санніков - [ 2012.10.13 21:00 ]
    ***

    (2012, пов. 2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  2. Наталя Чепурко - [ 2012.10.13 20:45 ]
    Фатум.
    Не знаю где начало чувства этого:
    Такого чистого, как первый белый снег,
    И ощущенье нежного и светлого,
    Неуловимого, как электронный бег.
    Такого будоражаще-интимного.
    Как легкий бриз- летящий ветерок.
    Такого премитивно-позитивного,
    Лоскочущего тоненький намек.
    Намек на несомненно окрыляющее,
    Несущее в безвременную даль...
    И боленосное...и болеутоляющее...
    Принапускающее тонкую вуаль...
    То грустное, то страстно вопиющее,
    Крушащее воздушные мосты!
    То- забирающее, то- опять дающее!
    Блуждающих комет- дымящие хвосты!
    Нет глубины, и нет распределения-
    Бескрайняя, нагая,чужая целина...
    Волнующая тайна вожделения
    Волшебных чувств и прелестей полна!
    Несказанных еще банальных глупостей,
    И тягостных мгновений предвкушения.
    Еще, быть может, не хватает смелости,
    Одолевают терпкие слюнявые сомнения.
    Но все еще лишь в мыслях зарождается:
    Фантазии, как трепетные фурии!
    Мечты под властью фатума сбываются!
    Мы- выходцы из сказачной Лемурии...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Наталя Чепурко - [ 2012.10.13 20:44 ]
    Любовь Творца.
    От малого к великому ведёт меня дорога:
    Дорога испытаний - жизни путь.
    И, если ты в душе имеешь Бога,
    То ты придёшь к нему когда-нибудь...
    Отец нас каждый раз благословляет
    На труд любой и добрые дела...
    Мы пробуем: по-разному бывает...
    Душа страдает... корчатся тела...
    Но мы идём-Он нас не покидает.
    Он мысли наши в Истину ввернёт.
    Тому , кто спотыкнулся-помогает.
    А, кто отстал-невольно подтолкнёт.
    Любовь Творца безмерна,многолика-
    Найдёшь её в любом своём порыве,
    Как отраженье солнечного блика
    Иль, как сонет в божественном мотиве...
    Безмерная любовь и доброта,
    Замешанная на сознании участья,
    Ещё сестра их - красота,
    Украсят мир, подарят людям счастье!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Андрій Німий - [ 2012.10.13 19:31 ]
    SMS
    "Привіт! Як ти? У мене все нормально.
    Чекай мене, у вечір десь підемо.
    Па-па! Цьом-цьом!" - стандартна смс-ка.
    Без почуттів й емоцій, як записка.
    Чекаю відповідь. Стираю свої нерви.
    Пройшла година. Ще одна перерва.
    Нарешті телефон задзеленчав.
    "Привіт! Все добре. Як ти спав?
    Дивилась "Кармеліту". Купа справ."
    Стандарт, шаблон, я все списав.
    "Привіт Кохана! Сумно тут без тебе!
    Щасливий я, що ти є в мене!
    Почни цей день з любові і добра!
    У моїм серці є лиш ти одна!"


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Андрій Німий - [ 2012.10.13 19:14 ]
    Ти знову залишаєш мені сонце
    Ти знову залишаєш мені сонце,
    Зникаєш десь у глибині тіней,
    На самоті я гублю рештки понту,
    Я хочу заховатись від людей.

    Я хочу все обдумати, згадати,
    Я хочу крок зробити у безодню,
    Я знаю, що впаду та зможу встати,
    Бо стимул є, і є бажання мати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Андрій Німий - [ 2012.10.13 19:07 ]
    Це все таке буденне і минуче...
    Це все таке буденне і минуче,
    Нема за що чіплятися - пропадеш.
    Вина цьому - думки жагучі,
    Що через край заповнюють уяву.
    Усе що совість моя бреше вголос
    Про що співають мислі відучора,
    Це все злилось в клубочок болі,
    Єство моє загарбав ворог.
    Не вірити цьому - шепоче серце,
    А брати в голову - то дурнувата кара,
    Котрою я бичую сам себе,
    Котрою оповитий розум, немов мара.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Насипаний - [ 2012.10.13 19:37 ]
    НЕ ТА ПРИКМЕТА ( гумореска )
    Кум якось добряче чхнув, заплющив навіть очі.
    Каже: - То якась новина або "прийдуть" гроші.
    Я йому серйозним тоном: - Де почув таке ти?
    Сам боюсь останнім часом вірити в прикмети.
    Дід Охрім колись спросоння чхнув під носа сильно,-
    Через тиждень в лотерею виграв холодильник.
    Чхнув он Місько серед ночі - тут же вліз в халепу.
    Два ребра собі зламав і вивихнув щелепу.
    Кум аж зблід: - Не може бути! Як таке ся трафить?*
    - Як та як? Та чхнув бідака у сусідки в шафі...
    *трафить - станеться


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  8. Віктор Насипаний - [ 2012.10.13 19:18 ]
    ДОДУМАЛАСЬ ( гумореска )
    Вчитель дала всім завдання-
    кілька речень скласти.
    Там слова повинні бути -
    "радість" або "щастя".
    Через мить вже руку тягне
    вгору шустра Настя:
    - Я оцінку гарну хочу.
    Ось щоденник нате.
    Вчитель трохи здивувалась:
    - Щож, кажи нам, Настя.
    Та відразу " відрубала ":
    - Наглість - друге щастя!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  9. Іван Потьомкін - [ 2012.10.13 18:59 ]
    Дружині на 46-ту річницю шлюбу

    Не володіть – підвладним буть волію,
    Без роздумів сповняти задуми твої,
    Бо ти для мене життєдайна нива,
    Дарована бозна за віщо Небесами.
    Мовчазною любов’ю звіряюся тобі
    І не чекаю відгуку словами.
    Ну, що слова, як ти в одвіт
    Обдарувала аж двома синами.
    Та, якщо можна щось іще просити,
    Без вибору проситиму Всевишнього
    Додати стільки повноцінних літ,
    Аби за щастя підневільним буть твоїм
    Наснаги й сил розплатитись вистачило.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (8)


  10. Леся Геник - [ 2012.10.13 17:46 ]
    Чекання
    І знову чекати у сірій вітальні
    Допоки запалять свічу...
    У вікна - зачахлі надії останні,
    Міжноття сумного дощу.

    Старенький маестро в тінІ за роялем
    Ще багне утримати такт,
    Та серце незримо вкриває вуаллю:
    Не так, все не так, все не так...

    А праглося світла, у сонячну купель
    Жадало пірнути єство!
    Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
    Де мріями вже одцвіло.

    Тепер лише мука впокорена тиші
    У сірій вітальні плачу.
    Душа розтривожена ниє у вірші
    Допоки запалять свічу...
    (10.10.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12)


  11. Окси Джэн - [ 2012.10.13 17:16 ]
    Дыхание
    Что значит жить не для себя?
    А то и значит, что живешь ты,
    Живешь и дышишь для кого-то,
    живешь и дышишь чьим-то вздохом.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Нико Ширяев - [ 2012.10.13 16:48 ]
    Прекраснодействие
    Пряча следы и годы,
    Прошлых признаний без,
    Призрачная природа
    Дышит наперевес.

    Путает с непривыка
    В свете воздушных масс
    Равликов древних ников -
    Равновеликих нас.

    В кадре - в любом оконце,
    Днём, как ничто, как дым,
    Выгретое на солнце
    Стало большим, большим.

    В стружке из мелких чаек
    Завечерел азот,
    Сумеречный фонарик
    Тайну себя везёт.

    Хрупкий, как части речи,
    Лёгкий, как лебеда.
    Чтобы ему навстречу,
    Будем всегда, всегда.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  13. Богдан Манюк - [ 2012.10.13 15:46 ]
    ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
    на відстані світла…
    О, так – світлова!..
    В такому, як пекло,
    фатальнім потоці
    в сапфіри й на друзки
    окличні слова.

    Не сховано гОлови
    в писану тайстру,
    ласкітками зорі,
    одягнено стиль,
    хоч нам і богам
    ще миритись завчасно,
    бо вибухи…вибухи…
    в колі світил.

    Сьогодні нас тішать
    небесні вертепи,
    щасливого місяця
    перший анфас,
    а вчора, жагуча,
    жбурляла комету,
    вогненні дощі
    оживляла нараз!

    А вчора додолу
    політ рукавички
    і схрещені шпаги
    на захід і схід,
    допоки із неба
    усміхнене личко
    і зуби дракона
    у рабство боліт…

    Корсет і кольчугу
    послабити можна,
    і очі сторонні
    спочинуть нехай.
    Галактики наші
    півднЯ не ворожі,
    А я вже…
    А мною…
    віднайдено рай.
    2012р.


    Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"


  14. Леля Далія - [ 2012.10.13 15:05 ]
    ВАКХА-ПАВУЧИХА
    — тихо

    з духа
    глухо
    руться струни дикі
    оповиті
    в одинокі
    жовтаві осені октави

    розпатлали
    розжумлили
    вої вогнище стожар
    із-за хмар
    дзвонар
    вигойдує гірчинкою вітриська
    низько
    сердоблизько
    опускає опій одурманених утопій
    зленоокій
    зависокій
    п’янкуватій ясновласій яворині
    по краплині

    в павутинні
    заполоч чадру чіпля чванливо

    диво
    розтрусило
    сиво-сиву сонну сутінь
    мерехтінь
    шепотінь
    півгріха медовухи в скруху
    завірюху-
    вередуху

    вакха-павучиха із осоння тче відчАй
    теплограй
    Рай...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  15. Шон Маклех - [ 2012.10.13 12:32 ]
    Заклик
    На залізницю! Всім!
    Всім працювати колієрами,
    Стрілочниками та машиністами,
    Кочегарами та кондукторами!
    Нехай, до потягу
    На ім’я література
    Причеплено забагато вагонів
    З макулатурою.
    На залізницю! Всім!
    Поїдемо в поїзді словесному
    Через мости метафор,
    Коліями алегорій,
    Шпалами алюзій.
    Я – старий кондуктор
    Виголошую цей заклик
    На пероні прози,
    На станції Старий Міф.
    Я – кельт.
    І кров Кухуліна –
    Пса племені філідів
    З моїх жил
    Тече до чорнильниці.
    Купляйте квитки!
    У цей вагон, що хитається
    На цей потяг, що їде у місто Ніщо
    Повз стації Забуття та Зневага.
    Їдемо… Потяг хитається…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (9)


  16. Шон Маклех - [ 2012.10.13 12:33 ]
    Рiзнi сторони одного скла
    По той бік дзеркала –
    Друзі, брати і коти,
    По той бік дзеркала –
    Коханки та колежанки,
    По цей бік дзеркала –
    Єдиний співбесідник
    Зі свічкою в руках
    Так само сивий
    Так само мовчазний.
    І тільки в біле вбраний
    А я в чорне.
    Граємо в шахи
    Без поля та фігур,
    Без клітинок ночі-дня
    І навіть без короля.
    Без слів і посмішок
    І навіть без годинника.
    Ваш хід, маестро…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (14)


  17. Віра Світла - [ 2012.10.13 12:42 ]
    Можливо, все це маячня


    І буде день такий як інші
    скоріш за все не буде свята...
    В мені, твої приречені тіні
    з колін давно не дають піднятись.

    Чи хтось тебе кохав як я...
    для тебе скарб я чи загроза...
    можливо, все це маячня
    пригадую, ти бачив навіть мої сльози....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Віра Світла - [ 2012.10.13 12:02 ]
    Вічності мало...
    Зриває вітер листя й надію
    тепло пів року знову чекати,
    найбільший злочин не втілити мрії
    забути б усе і до літа спати.

    Пройтись би разом осіннім парком
    ніжно руки твоєї торкатись,
    здається, вічності було б мало.
    І як же цього мені дочекатись......


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Василь Бур'ян - [ 2012.10.13 11:28 ]
    Мандрує світом осінь тиха...
    Струною "бабиного літа",
    Під зойки пізніх журавлів,
    Бринить, у спокій перелита,
    Журлива сонячність полів.
    Легке тенетника тремтіння,
    В сріблястих відблисках роси,
    Прозоро витканою тінню
    В небесну всотується синь.
    Колюча стриманість шипшини
    Ховає визрілі плоди
    Посеред заростей ожини -
    Мовляв, ти, спробуй, підійди!
    В зеленім присмерку сосновім,
    Між капелюшками маслят,
    Настилу глицева основа
    Ходу пружинно звеселя.
    На полудневі тихі плеса
    Спадає тінь вербових віт.
    Хвилюють воду тільки весла,
    А загойдався цілий світ!
    Іще буяє на осонні
    Барвиста вишуканість трав
    І де-не-де комахи сонні
    Ще п'ють настояний нектар.
    Та вже вчувається в природі
    Ледь чутний подих холодів,
    Стихає клопітність городів
    І шум спустошених садів.
    Мандрує світом осінь тиха,
    Напрочуд світла та ясна,
    Для серця зболеного - втіха,
    Що довго-довго не мина...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  20. Костянтин Мордатенко - [ 2012.10.13 10:30 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  21. Роксолана Вірлан - [ 2012.10.13 08:21 ]
    ЛЮБОВ У ВСІ ЧАСИ ІІІ
    Зeмля чаділа - запахи війни...
    A небо голосило зосеніло.
    Було їх троє: Він, Вона і...сни
    про майбуття, дитя...Вона несміло
    в село зайшла...жнива...надходив час...
    життя під серце вже давалось знати:
    -Порожня хата!- заночуймо раз-
    самотньо їй господарів не мати.
    Зі сходом сонця вийдемо у ліс,
    де кожне древо знає бандерівця,
    дух незборимо піснею проріс,
    зійшла у мальви партизанська крівця.-
    Казало серце: далі треба йти,
    а втома нила: дівчино, ти зблідла...
    А він би так хотів їй віднайти
    Хороми найпишніші...хата- бідна.
    Вона в тяжі умить піддалась сну,
    А він ще довго чатував над нею,
    допоки сам утомлено заснув...
    не дочекали півня під зорею...!
    Того раніш ніколи не було,
    а нині перемучені незчулись,
    як вже знадвору клацало й гуло,
    отe хижацькe- оскалом акули.
    Зірвався він до виходу...дарма!
    -Запізно, люба!
    -Знаю, бачу, пізно!
    Цілуй мене іще...ще раз...! - Німа
    запала тиша...Всесвіт дихав слізно.
    -Бери мене в обійми... і убий!
    Не дай мене катам на злу розправу!
    Дитя під серцем калатало: Жий!!!
    Мамусю жий...!
    -Убий, заверши справу!

    Просік повітря посвист...доповзав
    до хати чорнохижo "победітель"
    - Ах, мьортвиє, ну сукі...! - я сказал:
    Несті іх так, чтоб каждий ето відел!


    Любов- вона і в час війни- любов!
    Дарма, що в однострої та у шанцях.
    Він всі для неї труднощі зборов,-
    та пахла смертю доля для повстанця.
    Ізлизувала ніч- yпирка кров
    Із тіл, що тали свIчково...О,Боже!!!
    І як світили зорi ще...?!- Агов!!!
    Ви, зорі, справді льодосердні, схоже...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  22. Тамара Ганенко - [ 2012.10.13 06:35 ]
    Блискавки
    Побачення
    І спалахи -

    Меткі
    Пекучі
    Блискавки...

    В безодню духу
    Падали
    І воскресали
    Близькістю.

    ...Відмарені,
    Ввижалися
    Тонкі пітні
    Лопаточки.

    О світе, -
    Сліду,
    Жалости!

    Акорди-
    Сни
    Стаккатові*...


    2012


    *staccato - музичний термін, італ. Означає швидке уривисте виконання.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  23. Тамара Ганенко - [ 2012.10.13 05:20 ]
    у гулкому світі...
    Над сонним ранком танула зоря,

    Кудись текли шумливі автостради,

    Хиталися рожеві олеандри,

    І серця тихо билося звіря, -

    Таке самотнє, кинуте, одне,

          Таке забуте у гулкому світі...

    Далекі очі сходили привітні

    І сонце, півпридумане й чудне.


    Прийди сюди і забери мене!..



    2007


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  24. Юрій Лазірко - [ 2012.10.13 02:53 ]
    любiте не вагайтесь бiльше
    любіте не вагайтесь більше
    за нами й перед нами тиша
    в обіймах висота хреста
    від серця іній на уста

    страсну дорогу тче щоднини
    і час несе свою невинність
    на місце зустрічі з творцем
    обличчя з воску ґніт вінцем

    знівечене при світлі тіло
    зшиває тінь по пригорілім
    а рани стягує плювок
    бо треба забивати крок

    у кожну мить у кожен видих
    у слово кровне мов корида
    пришиті терміни до змін
    прошитий милістю амінь

    збирайте вітер на вітрила
    бо не почеплені ще крила
    на гусінь дихання душі
    збігайтесь клином не спішіть

    за кленами скидати трепет
    і небо називати степом
    де не пасуться табуни
    коней перистих й проливних

    готуйте сонце для розливу
    хай від росин займеться злива
    тінь від оголення завмре
    і біль візьметься за старе

    за те від чого світ немилий
    стає ріднішим та безсилим
    на двометровій глибині
    нам проростати в рай у сніг

    у виплакані очі рідних
    по стінах дощових й гранітних
    аж доки небеса впадуть
    на камінь запечеться ртуть

    любіте не вагайтесь більше
    за нами й перед нами тиша

    12 Жовтня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (27)


  25. Уляна Світанко - [ 2012.10.13 00:21 ]
    * * *
    Який прекрасний снився мені сон!
    Яка була з тобою я щаслива!
    Забула все, порушила Закон,
    нас розлучить світанку вже не сила.
    Дивилась в очі і торкалась вуст,
    слухала твій подих наче пісню,
    чарівним світлом стало світло люстр,
    став дзвінок раптовий долі вісттю.
    Яка була щаслива! Та світає...
    І ти зникаєш, більше нас нема,
    знов піддалась спокусі - не свята я,
    творити чудо може ніч німа...

    18.05.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  26. Тамара Ганенко - [ 2012.10.12 23:50 ]
    Двоє
    Руки удаль струменять
    Легітно
    Очі несуть глибину
    Всесвіту

    Душі вбирають летку
    Музику
             Тануть невимовлено
    Слова...




    1993. 2012




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  27. Катерина Савельєва - [ 2012.10.12 22:52 ]
    Осінній плач
    Розірваним намистом почуття
    Із голови, немов волосся -
    А може все мені здалося -
    Спадає у надумане життя.

    Із темряви немає вороття.
    Вогнем повітря зайнялося
    І мрій моїх не відбулося:
    Ще в ньому не народжене дитя.

    А на паркеті чути тугу:
    Я бачу ногу першу, другу…
    Цілує у вікно осінній плач,

    Кудлата паморозь на стелі.
    Блукаю, наче у пустелі,
    Шукаючи рятунку від невдач.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  28. Іван Гентош - [ 2012.10.12 22:12 ]
    пародія « Бувалий світ »


    Пародія

    Мільйони літ гойдають світом люди,
    Розкручують нестримно каруселі!
    Їх руки… вимальовують етюди…
    Не те що стіни – пропадають стелі.

    З екстазом віддаються тій роботі,
    І кожен рух як очманілий виклик!
    …Ми також крутим – в стогоні і поті…
    А світ стоїть. Бо він до того звиклий.

    12.10.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (13)


  29. Костянтин Мордатенко - [ 2012.10.12 22:41 ]
    ***
    До вуст не доніс келíшок –
    розхлюпав; розірвалось вітрило;
    «Коло кістки м'ясо смачніше», –
    гріховні спогади говорили.

    Заплаканий глянув у дзеркало:
    на мить схаменувся:
    совість, як доля, змізе́рніла,
    і струхлявіло брусся;

    але потім за чарку вхопився;
    гірка спокутує, тішить;
    в калюжах топилося листя,
    пив і плакав ще більше…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  30. Василь Роман - [ 2012.10.12 22:04 ]
    [ пам'яті зима]
    нема розгадок - жінка золота
    в тропічну ніч із опахалом плине
    і квітнуть зорі мов п’янкі жарини
    і в скроні хвиля б’є як марнота
    виписує в клітинки слово з піни
    краплинами збігаються хвилини
    і зібгана у крилах висота
    і ти не той і «та» уже не та
    а скільки того літа - раз і спас:
    і не спасуть ні яблука ні маки
    й торішнє листя зібране на млаках
    чекає процедур як жінка спа
    по жилах тіла зОлота сіртаки
    ховають таїни холодні знаки
    і в па-де-де впаде правічне «па»
    немов колосся житнього снопа

    ...і головою розбиваєм стіни -
    манкурти прагнуть крові - де той (к)Рим?
    і не мовчи-кричи
    чи
    вічне говори
    як «отче наш» - як от чи... зміни_міни
    прийдуть з низів а не з «пеньків з гори»
    як осені безжальні кольори
    і неба триб і тризуб жовто-синій
    де в лініях - життя без паралельних ліній
    ламається неначе алюміній
    нема розгадок - правди слів нема
    коли у душах пам’яті зима


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  31. Юлія Марищук - [ 2012.10.12 21:08 ]
    ***
    в дорозі любов бубнявіє ніби брунька
    ти і я і весна що стоїть навпроти
    ніч затягує різьблену вітром люльку
    і не поспішає хоч час вже до тебе котить

    а час як і ти не любить зі мною прощатись
    а ти як ніхто прощатись зі мною не мусиш
    чую твій голос ніби в тій самій кімнаті
    мрії хлюпочуть ніби тисну до вуха мушлю

    тисну на кнопки і ближчими бути не можуть
    вібрації голосу вібрації серця і згадок
    ти навіть без гри відстані всі переможеш
    планета ціла від кохання нас не відрадить



    жовтень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  32. Біла Ліна - [ 2012.10.12 20:50 ]
    Жовтень (бандурист)
    Зачаровано палить цей жовтень розгублене листя,
    поміж нього кружляє сезон сніжно-білих весіль.
    Перекатами струн озивається біль бандуриста.
    Його музику вкотре сльозить, залишаючи сіль...

    Як ніщо, у його у житті стоголосся примарне -
    так буває від вітру розвіє у рими слова.
    Недосяжне для нього кохання - воно ж понадхмарне,
    надзіркове... А поки що в серці лютує зима.

    Він пропустить із сотню закоханих пар "він-вона"...
    Переконливо падає те розмальоване листя.
    А кохання так близько підніме його із чохла,
    запитає: "чи можна послухати спів бандуриста?".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  33. Ксенія Озерна - [ 2012.10.12 18:44 ]
    музико_осінь
    де ти, розвійнице
    із жовтосмутку,
    очі не бачать
    фальшують вітри
    гілка розчахнута
    вічністю марень
    вільна як осінь
    і перше "курли"

    мила безтямнице
    без сорочини,
    можеш зігріти
    і мимо пройти
    глибо зворушна
    розхитана небом
    бийся об мене
    мене зворуши
    ***
    ждана уявнице,
    вкотре_усоте
    граєшся подихом
    крихітки ноти
    2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (18)


  34. Раїса Плотникова - [ 2012.10.12 18:01 ]
    Доторк

    На ходу знепритомніє ранок!
    Якщо треба вже йти – я піду,
    Розірвавши навпіл світанок,
    На шафрановий дзвін у саду...
    Тільки хочу, воістину хочу
    Доторкнутись щокою щоки,
    Як торкається вечір ночі,
    Як торкаються тайни рядки...
    Ніжний холод рахманної фрази,
    Від якої в судомі душа...
    З цілим світом востаннє разом
    Хочу випити на брудершафт.
    Щирий доторк буденного раю
    До бездомного вільного пса,
    До підніжки в рудому трамваї,
    До надії у небесах,
    До отих, що летять у скорботі
    І гукають таких, як я,
    До сюжету із крапельки поту,
    І до дзвону біля Мгаря,
    До сторінки, де все ще біло,
    До фіранки, яка ще спить,
    До Вкраїни, яку несила
    Ні любити, ні розлюбить.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Відана Баганецька - [ 2012.10.12 16:35 ]
    формідаблє
    можеш кружляти мугикати азнавура
    пухкати меленим імбиром по кухні
    завиноградженій закелихованій

    балансувати на лезі наглої радости
    наглого щастя незаслужено літнього
    ледь не розпорскуючи каву для неї
    ранково-бентежної також вершкової

    салютувати своїми соками
    жонглювати пляшкою вермуту
    недоквітлого недосмакованого

    можеш розмішати розіскрити
    картатість фіранок халатів віхтиків
    танцювати сальсу з підносом з келихом
    з філіжанкою з тиском підвищеним

    сум'ятно радіти м'ятними нотами
    м'яти вчорашні перестороги
    схарапуджені коньячні віддихи
    яблука різати курникати формідаблє

    можеш пахтіти корицею цвірінькати горобцем
    вальсувати навколо кави її волосся
    втомленого вилюбленого викоштовленого
    зеленим щастям твоїх бринливих рук


    але вона незаймиста незаймана
    непробуджена не тобою збуджена
    вона спорсне з пастелі твоєї постелі
    вигулькне збіглою кавою на чужих полотнах

    але вона осипле твої смарагди
    смарагди що ти непомітно сіяв
    між терпкости її волосся

    вона забере свої оксамити
    що ти їх вперто називав батистом

    але у неї брунатно світяться очі
    брунатно а не фісташково не зелено


    можеш кричати своїм яблукам своїм імбирам
    можеш навмисно фальшивити азнавура
    але вона пішла покотилась рубіном

    можеш розляти свої пасторальні прянощі
    але вона пішла вона вибухнула
    сандалом мускусом а не розмарином

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Артур Сіренко - [ 2012.10.12 15:18 ]
    Триптих урбанiстичного блюзу
    Блюз мого міста

    Цю осінь малював
    Сліпий художник
    Якому замість фарб
    Меланхолійний сажотрус
    Дав мішок попелу,
    А замість пензлика
    Зламану рушницю.
    Кульгавий поет
    Співає про фарби
    Бабиного літа
    Цього брудного міста.
    Позич мені очі свої
    Веселий художнику слів!
    Хочу побачити
    Радісні кольори
    Цього поганського храму
    Збудованого з цеглин-помилок
    Та цементу брехні
    Доки світ людей-ляльок
    Не став порохом…

    Блюз твого міста

    Високе осіннє небо
    Дивиться на тебе
    Очима «апостола черні»,
    А під ним люди,
    Що дихають димом
    Заморського зілля
    І собаки, що забули
    Дорогу до псячого чистилища –
    Жебраки-католики
    Зустрічають Місяць –
    Свого панотця
    Вдягненого у рясу ночі
    Піснею без слів.
    Якби ж громадяни
    Навчились відрізняти
    Ранок від вечора…

    Блюз нашого міста

    Ходимо серед машин
    Дивимось в обличчя людей
    А хочеться пірнути в небо
    Але боїмося – втопимось
    У вирі Чумацького шляху
    Боїмося
    Розбити голови
    Камінням зірок…
    А ми граємо в чотири руки
    На величезному роялі,
    Що завис у небі над містом
    Як дирижабль
    «Граф Ципелін».


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Артур Сіренко - [ 2012.10.12 15:22 ]
    Майстер Марк
    Старий бібліотекар.
    Книгами сумних років
    Заповнює поличку століття,
    Дає мені цей томик потріпаний,
    Де навіть літери стерлися,
    Де мишачих зубів слід
    На сторінці Справжнього Дня.
    Зітру з цієї книги пил.
    Зазирну в його окуляри розбиті.
    Давно ніхто не заходить
    У бункер цього книгосховища,
    У нутрощі будинку-корабля,
    Де звуки кроків
    Як дзвін катакомбної церкви,
    Де потріскані стіни
    Як гори далекої Ельдорадо,
    Де стеля нависає грозовою хмарою
    Над думками кволої осені.
    Не мовчи, дідусю сумний,
    Повідай мені таємницю
    Яку заховав тут…


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Шон Маклех - [ 2012.10.12 15:41 ]
    Загубивши годинник
    Коли чорної оксамитової книги
    Відчуєш важкість у своїх долонях,
    Коли всіх озер Ірландії
    Не вистачить, щоб вгамувати твою спрагу,
    Коли туманом
    Накриєшся як шерстяною ковдрою
    Пошитою з сивої вівці часу,
    Коли осіння роса зітхання
    Тобі буде здаватися вином снів,
    Коли почуєш
    Як західний вітер грає на скрипці,
    Коли темряву ночі ти будеш пити
    Як терпке віскі з давнього Коннахту,
    Коли весела музика Ленстера
    Буде сіяти в душі журбу,
    Коли по квітучому вересу
    Будеш ступати нечутно,
    Коли чайка кольору надвечір’я
    Розкаже тобі про старість Ойсіна,
    Коли ти почуєш
    Голос замшілого дольмену,
    Тоді…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  39. Шон Маклех - [ 2012.10.12 15:01 ]
    Запах вересу
    Старий ірландський божевільний сад
    Корінням проростає в порожнечу,
    Глухим дольменом нависає над
    Минулим та майбутнім, і малечу
    Журливо кличе на грушкИ і виноград.
    Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
    Послухай вітру стогін, осені журбу,
    Торкнись долонею холодного каміння
    Ти знав лише поразки й боротьбу,
    Чув моря шум і чайок голосіння,
    Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
    Піти болотом і нечутною ходою
    Розтанути у гіркоті нічної мли,
    Лягти під вересом чи під вербою молодою,
    Землею стати чи пірнути в глибину
    Старого пагорбу, де тихо сплять
    Прозорі привиди синів Богині Дану
    Чекаючи…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  40. Роман Бойчук - [ 2012.10.12 14:02 ]
    Художник пише про реальність.
    Червоним контуром митець обводить серце,
    В тонах прозорих він малює душу,
    Наносить настрій в барвах зайчика з люстерця,
    А совість він завжди малює тушшю.
    Про тишу пише він відтінками яскравих..,
    Життя він зображає чорно-білим.
    Його полотна всі, у рамках дерев"яних,
    Висять на стінах. Цвяхом заржавілим
    Прибита кожна з них. Написані бажанням
    Відкрити людству очі на незриме...
    Та є одна, де автор пише про кохання:
    Там людські тіні з крильми неземними.
    Нестерпно прикро, що малює він реальність
    Таку, як є, лише в своєму стилі.
    Та його пензлі у житті не знали радість.
    ...І в натюрмортах фрукти недостиглі.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  41. Роман Бойчук - [ 2012.10.12 14:19 ]
    Букет із квітів-ейфорії
    Смакую вроду твою присмаком терпку,
    Вдихаю тіла твого аромати.
    О, як я хочу тебе всю і зараз мати,
    До дна допити тебе ніжну і п"янку.

    Втопити в пестощах, торканням своїх губ,
    Кожнісіньку клітинку твого тіла.
    Від насолоди, щоб аж душі наші тліли
    Та без найменших у шаленстві наших згуб.

    Лиш тільки піт стікать з нас буде наче мед.
    Зіллємось ми з тобою в одне ціле, -
    Це усе те, чого ми сильно так хотіли!
    Вдихаєм з квітів-ейфорії ми букет.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Шон Маклех - [ 2012.10.12 14:32 ]
    Трубадури пітьми
    Мій старий кіт –
    Сірий як місто вікінгів,
    В молодості носив ім’я Казанова
    По праву своєї шляхетної вольності.
    Він теж трубадур –
    Поет сирого і вітряного березня.
    Він теж, як і я, ночі збирає жменями
    В комірчину своєї пам’яті,
    Слухає вірші темряви
    Тихим шарудінням
    Довгохвостих зайд.
    І теж вірші пише
    Ночами безсонними
    Нікому їх не читаючи
    Навіть мені – прочанину
    З одної святої землі до іншої.
    Тільки добре йому –
    Монаху вусатому –
    Про сенс життя він не думає,
    У глухій пітьмі ліхтар не засвічує,
    У густій чорноті живе
    Як у домі своїм,
    Не тужить про те, що все втрачено…


    Примітки:
    * - «Блаженні незаплямовані: основа слова твого істинна, і вічний будь-який суд правди твоєї.» (Пс. 118, 1, 160) (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  43. Шон Маклех - [ 2012.10.12 14:30 ]
    Журба, яка приходить ввечерi
    Сліди на траві. Хтось блукав цією галявиною,
    Хтось ходив серед глибоких трав,
    Пірнаючих у їх зелене море,
    Хтось шукав спокійного літа дні,
    На дні цього неба.
    Хтось дивився сумними очима
    На квіти звіробою та живокосту,
    Хтось шукав до далекого селища стежку
    Але не знайшов.
    Хтось називав те село,
    Загублене серед лісів та боліт
    «Селище Глибокі Трави»*,
    Хтось мовчав слухаючи шепіт
    Молодого лісового вітру,
    І побачивши зеленого коника-скрипаля
    Цитував Фудзівару Тосінарі,
    Хтось зазирав в очі метелика
    І питав: «Навіщо ми тут?»
    Хтось здивовано дивився в обличчя
    Повного Місяця і називав його
    Блідим злочинцем та злодієм,
    Що краде останні крихітки спокою,
    Хтось довго слухав голос струмка
    І вирішив мовчати багато років
    Бо немає про що говорити і немає з ким.
    Хтось, але не я…


    Примітки:
    * - цитата з твору Фудзівари Тосінарі:
    «У сутінках вечора
    Осінній вихор над полями
    Пронизує душу…
    Перепелиний стогін!
    Селище Глибокі Трави…»


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  44. Шон Маклех - [ 2012.10.12 14:51 ]
    Майстрування човна
    Падають жовті листя думок
    З дерев осінніх – старих філософів.
    Ріка часу замерзне невже,
    Коли в цей світ людей дерев’яних
    Прийде зима з безодні Космосу
    Біла як матінка-смерть?
    Каченята – думки дивака-поета
    Хлюпочуться в тій бистрині хвилин.
    І ніхто не вірить, ніхто,
    Що все, навіть часу ріка
    Може стати твердою як криця,
    Нерухомою і важкою
    Як лісоруба сокира.
    Я майструю човна
    З ільму та шкіри бика
    По старому малюнку книги монахів,
    Шию вітрила з торішнього листя
    Давно засохлого дубу
    Під яким ще друїди
    Приносили жертви своїм
    Богам божевільним.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  45. Шон Маклех - [ 2012.10.12 14:41 ]
    Вогнi самайну
    Ніч самайну.* Я знову літаю
    Над дахами іржавими міста старого
    І сивого як море пророцтва.
    Коли місяць сумним котом
    Зазирає у вікна вдовиць
    З чорними кучерями фатуму
    Та чорною білизною самотності
    Я літаю разом з птахами тиші,
    Що сідають на дроти спогадів
    І розмов пошепки
    На закіптюжених кухнях
    І дивляться, як крутиться колесо часу
    У нічних таксі літописів
    І хронік прадавніх забутих битв
    Скотарів нескінченних степів.
    Я кличу білого пса і ще білішого коня
    Пасти табуни моїх снів
    І стада кольорових ілюзій
    Людей, що не сплять у ніч одкровення
    І дрімають під хризантемами клумб,
    Які розбив і доглянув бородатий двірник
    На ім’я Лір.
    Я літаю, літаю, літаю…

    Примітки:
    Самайн – свято стародавніх ірландців. Святкувалося, коли надходив час пастухам гнати свої стада з літніх пасовиськ на зимові стійбища (переважно 1 листопада). Одне з найбільш шанованих та бучних свят у давній поганській Ірландії.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  46. Шон Маклех - [ 2012.10.12 14:43 ]
    Листя на землi
    Жовтень – це білка
    Чи то руда вивірка,
    Що збирає жолуді істини
    У темне дупло старості.
    Жовтень – це миша,
    Що шурхотить листям віршів
    Сумних, як про дитинство
    Спогади.
    Жовтень – це сірий щур
    Хати, в якій помер господар,
    І вікна якої нагадують очі сну.
    Гризе нудьгу таку ж як він сіру,
    Доки осінні сутінки почуттів
    Не стануть черствими
    Як хліб жебрака-безхатька.
    Жовтень – це сивий кіт
    Мовчазний, як люди мого села,
    Задуманий, як старий ясен,
    Який посадив ще мій батько
    У той день мокрий та темний,
    Коли вирішив пізнати істину.
    Жовтень – це чорний пес
    Самотній як ніч,
    Яка загубила господаря
    По той бік дзеркала.
    Жовтень – це старий дід,
    Що сивиною своєю
    Змушує сонце плакати.
    Жовтень – це човен,
    Що пливе по Жовтому морю листя
    Кульгавим китайцем
    З малюнком дракона
    На халаті подертому…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  47. Олена Савела - [ 2012.10.12 08:51 ]
    З’єднаймо списи...
    З’єднаймо списи, і допоки вогонь не згаса,
    Сухими губами промов: «Я люблю!» відчайдушно.
    Згвалтовану шершнем троянду цілує оса,
    І кіт жовтоокий нахабно вдирається в душу.
    Сухими устами промов споконвічне: «Прости».
    А, може, «Іди», а чи, може, «Не треба, зостанься».
    В новинах розкажуть - згоріли останні мости,
    І в небо злетіли півсотні підірваних станцій.
    І сотні моїх, невідкритих Колумбом, Америк,
    Що десь під ребром причаїлись і можуть відкритись,
    Зростуть до безумства банальних жіночих істерик,
    Згадавши про право відверто і щиро розлитись.
    І гріх тим рукам, що мої витиратимуть сльози,
    Якщо не зійдуться з моїми в обіймах шалених.
    Невже ти дозволиш отому страшному склерозу
    Мене забувати, щоб знов забувати про мене?
    З’єднаймо списи, і допоки жаринки ще тліють,
    Відкрий у мені хоч одну з багатьох невідомих.
    Хай руки твої моїм пальцям таємно радіють.
    І мліє під шершнем троянда від ніжної втоми.
    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  48. Олена Савела - [ 2012.10.12 08:39 ]
    Твої відчуття
    Твої відчуття диктуються місяця фазою,
    І карти ніяк не лягають потрібної масті.
    Прощення землі зростає єдиною фразою,
    З якою, сповіданий, йдеш до святого причастя.
    Прощення небес відбудеться зіркою кволою,
    Дощем з небосхилу стече у залізне відерце.
    Пробач, лікарі забули, стокляті, знеболити,
    Коли виривали з-під ребер пульсуюче серце.
    Твої відчуття диктуються силою поштовху
    Холодного серця в гарячих руках прокуратора.
    Їх два голуби своєю крилатою поштою
    Мені принесуть за мить до кривавої страти.
    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  49. Тамара Ганенко - [ 2012.10.12 05:00 ]
    На бистрині...
    Рятуй, хоча б надії подих
    Гойдни мені...
    Судома душу терпко зводить
    На бистрині

    Спасти не хочеш чи не можеш, -
    Ніхто не зна
    Русалка я... чи ласка божа...
    вина... весна...

    А вир нуртується затято
    Димить глибінь
    І потопаю я безтямно,
    Тону
    В тобі





    1992. 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  50. Ірина Білінська - [ 2012.10.11 23:08 ]
    НОСТАЛЬГІЯ
    Ностальгія приходить першою,
    А за нею он - осінь йде.
    Ми чужинської долі вершники,
    Свій розшукуємо Едем.

    І давно не рятує музика
    (якось, звикли іти в туман).
    Ніби діти малі вовтузимось -
    Ніде спокою нам нема.

    І зневірені, і розлючені
    Ми розігруєм свій спектакль.
    І безсилі такі, бо змучені
    Перегукуватись в світах.

    Але що, коли совість приспана?!
    Хто розбудить її? Спасе
    Від отих ностальгійних приступів?
    Хто поставить на кон усе?

    Чую, земле моя спустошена,
    Як болить тобі твій народ…
    Кров’ю власних дітей просочена,
    Чи діждешся своїх свобод?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   908   909   910   911   912   913   914   915   916   ...   1798