ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Чепурко - [ 2012.05.27 14:37 ]
    Водоворот.
    Ты не нашёл ко мне пути:
    Решил, что гору обойти
    Привычно будет и легко,
    Тебе не стоит далеко
    В своих суждениях уходить -
    Вот и порвалась счастья нить.

    Осколки "битого стекла"
    Так режут руки.. а пока
    Немеет мозг и зубы сводит,
    Тоска нахлынет и уходит...
    Жизнь затянул водоворот!
    А вот и новый поворот!

    Ценой осознанных усилий
    Вкушаю радость изобилий.
    А жизнь течёт по той кривой,
    Которую пришлось самой
    Направить в сеть пересечений
    С делами мудрых изречений.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:13 ]
    Конец истории
    В последний раз цвела акация.
    И наши чувства сожжены.
    И все что нам осталось помнить.
    Покажут лишь цветные сны.

    Нас разлучил безжалостно февраль.
    В разлуке нашей нету виноватых.
    Лишь дождь стекает по чужих щеках
    Дорогам больше не сойтись обратно.

    Осталось с трепетом лишь вспоминать.
    Все то, что было, вовсе не забылось.
    Лишь время погасило боль души,
    Впервые, что так искренне влюбилась.
    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:09 ]
    По вертикали
    В последний миг сломали люди
    Всю хрупкость, нежность и любовь.
    И одержимы силой страсти
    Нашли в крови своей огонь.

    Непобедимы над победой
    Судьей не станет лишь герой.
    Искать в лесах цветы надежды.
    Отважный рыцарей покой.

    Влекут огни всю силу власти.
    Упорно ищешь к ним подход.
    Слепая слепость миновала
    Лишь там, где знаешь, что живой.
    (2011)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:02 ]
    Зимний этюд
    Январь. Мороз и ветер.
    По полю мчит гонец немой.
    Застыло небо. Мир замерзший.
    Окутал душу свет веков.

    Туман залил долину страсти,
    Гудков оборванная нить.
    Гром тишины. Стучат колеса
    Не в силах юность сохранить.

    Пустая даль к себе не манит.
    Не предает сухая кровь.
    С любви запретной ты был создан.
    Лишь вечность сможет нам помочь.
    (2011)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:23 ]
    Мою історію записано було?
    Ми пишемо свою історію самі
    Легкими посмішками й чистими думками.
    Із друзями, з батьками й навіть всамоті
    Ми пам’ятаємо лиш те, чого бажає пам'ять.

    Буває іноді так страшно і самотньо
    І поряд тільки ніч пуста. Одна вона.
    І розум полоняють роздуми невтішні
    Де починається й закінчиться життя?

    Що буде далі… Там…Вже після смерті?
    Чи хто згадає, що такі були?
    А як дізнатись як там діти, внуки?
    Чи є ота душа чи може то казки!?

    Як зараз хочеться заснути і забути
    А сон як дим розвіявся давно…
    В долонях пусто, подумки питаю
    Мою історію записано було? ..
    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:05 ]
    Минулого нема
    Знесилені, з пустими душами й серцями
    Ви йшли дорогами, що встелені сльозами..
    Ви йшли й не відчували того болю
    Що забира моральну силу й волю.

    Ви говорили про тяжке життя
    Тяжке воно чи тільки говорили?
    І хтось з вас щиро згадував могилу,
    А хтось сміявся від душі…

    Навіщо жити так? Якщо не в змозі жити!?
    І вас згадають після смерті так..
    Як ви навчаєте, навчатимуть і діти
    А потім сліз потік по зморщеним щокам..

    Нікому не потрібні виступи публічні
    І гроші не повернуть мертвих до життя…
    А ви все сваритесь з пустого місця
    Дороги ж у минуле ще ніде нема…
    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 14:02 ]
    Втілення
    Наші здогадки про час нас підвели…
    Змусили страждати й червоніти....
    Втіхою, мов краплею ранкової роси
    Умивались кожен ранок діти…

    Закінчилися питання й суперечки
    Сонце йшло на захід як завжди
    Прагнули тоді лише змінити
    Все, що ми створити не змогли.

    Втілити усі свої найкращі мрії,
    Бо далеко вже не молоді.
    Хоч говорять душі не старіють
    Душі вічні, а тіла прості.

    Будуть на землі другі створіння.
    Буде щастя і своя біда
    Та ніхто ніколи не забуде
    Душу ту, що вічно молода.
    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Карпович - [ 2012.05.27 13:08 ]
    Мрії
    Немає сенсу мрії лікувать вином
    За них боротись треба гордо і невпинно.
    Бо мрії, то хмаринки у блакиті синій,
    Хмаринки, що несуть життя землі.

    Так само і людина, як ота земля
    Вбирає кожну дощову краплинку.
    І не зупиниш, навіть на хвилинку
    Все те, що нам дарує мить життя.
    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Іван Потьомкін - [ 2012.05.27 11:41 ]
    ***
    Що більш могил,- то менше товариства.
    Не забирай його так швидко, доле,
    Не сироти, не залишай мені
    Одні лиш краєвиди в Україні.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  10. Ярослав Молінський - [ 2012.05.27 11:58 ]
    Річка
    Річка текла і не думала,
    що колись їй потрібно зустрітися з морем.
    Річка текла і не думала,
    що у ній живуть риби.
    Річка текла і не думала,
    що весною приносить декому горе.
    Річка текла і не думала, -
    думати в неї нічим..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1) | ""


  11. Віктор Кучерук - [ 2012.05.27 09:12 ]
    Передгроззя
    В передчутті грози та зливи,
    Змовкає в небі щебет птиць.
    Між хмар, завихрених і сивих,
    Гучне мигтіння блискавиць.
    Холодним запахом вологи
    Повітря пахне за дверми.
    Від опустілої дороги
    Увись відлунюють громи.
    Кружляння зірваного листя
    У сірих згустках напівтьми, -
    І неквапливі, перші, чисті
    Дощу краплини над людьми...
    22.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  12. Олеся Гавришко - [ 2012.05.26 23:37 ]
    Весна як весна.
    Все навколо оживає і шумить,
    Дерева наче розмовляють.
    Їхні маленькі листочки
    З дому кудись літають.

    Квіти всюди радіють,
    Ароматом п'янким розпускаються.
    Різними барвами райдуги,
    До сонця наче всміхаються.




    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  13. Наталія Лазука - [ 2012.05.26 23:26 ]
    ***
    Він дихає мною і подих його пахне медом.
    І погляд у нього – премудрість життя і книжок.
    Зриває коралі… По шиї – зірки і планети…
    На тілі моєму шукає доріг і стежок.
    Він дихає мною. Мені – залишається бути
    В долонях у нього, в його золотому житті.
    Я вже проростаю і хочу до ранку заснути
    Й не чути нічого про сяючий плід в животі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  14. Наталія Буняк - [ 2012.05.26 20:04 ]
    Милому доріжка
    Ти топтав діріженьку у мій бік
    Збивав собі ніженьки віддалік
    В мене серце краялось- бо люблю,
    Тобі іншу стежечку я молю...

    Попросила сонечка- засвіти,
    Тай на річці стежечку проклади,
    Щоб мій милий ніженьки не збивав,
    По ній тихо човником припливав.

    Ой ,світило сонечко, аж два дні,
    В'ється пуста стежечка по воді,
    Не приїхав миленький -де ж ти де?
    Не барися- сонечко ось зайде!


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.26 20:26 ]
    Журавель


    Між конопель і соняхів тінистих –
    До Пам`яті прикутий журавель.
    Це птах-колодязь із мого Дитинства,
    Він мріє про пахотняву жердель.

    Я вивільняю крила сніжно-білі.
    Півночі – лет над садом, бур`яном…
    А я згадати все буття хотіла,
    Що видається лоскітливим сном.

    Знов тихий поклик:«Лано, ти – мала!» –
    І плинуть берег, дітлашня, корови...
    Супоївка...
    Озерне...
    Жовта мла.
    Печалей ряскою літ човен повен.

    Далекоглядний вільгий журавель
    Плекає рій пригадок…
    Хрущ – на крила.
    Рік вишиваю жовту імортель…
    Дум неозорий сонях пригасила.




    2006-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  16. Наталія Буняк - [ 2012.05.26 16:41 ]
    Він сам один
    Він сам один, лиш під ногами квіти,
    Трава висока , листя шелестить,
    Йому вчуваються пісні, що внуки й діти
    Співали тут. Ох,як життя летить!

    Взяв палицю, супутницю щоденну,
    Сльоза не прошена- згадав пору!
    Він чує пісню журавлів надхненну,
    Кру-кру, кру-кру - у чужині помру!



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (6)


  17. Богдан Манюк - [ 2012.05.26 15:22 ]
    НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
    Здригнулись видолинку скроні,
    кущі у ролі бороди...
    Півмісяць щемно у полоні
    високовольтної орди.
    Дроти хвостами в сонмі плетив -
    іскряться, зраджуючи пил…
    Зоря найперша арбалетом
    та ятаганом темносхил.
    Над головою хмари-фани:
    хоронять далеч – новосвіт,
    де ніч з обличчям Роксолани,
    уже повернутим на схід...

    2012р.
    Художник Ярослав Саландяк "Світ ідеалізму"




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9716"


  18. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.26 15:15 ]
    * * *
    Могли бы вы уйти в «куда-нибудь»,
    Исчезнуть, сев на самолет печали,
    И, возвратясь из самой дикой дали,
    Всем рассказать, в чем жизни толк и суть?
    Что все не так, и что не просто вовсе
    Отмерен жизни сладостный кусок,
    Кому с мясцом, кому на масле постном,
    Но вот беда: нельзя наесться впрок!

    2000-2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (29)


  19. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.26 14:16 ]
    * * *
    О любовь! О надежды! О счастье!..
    Так рисуется нам все в семнадцать.
    О любовь! О какое ты горе!
    К тридцати мы в ней тонем, как в море.
    О любовь! О крушенье надежды!
    Таковы мы все в сорок – невежды.
    О любовь! Моя тихая радость…
    Нынче – горе не горе, а сладость.
    Счастье ты, как мы поздно познали:
    Семь десятков уж нас обогнали.

    2000 - 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  20. Володимир Сірий - [ 2012.05.26 14:28 ]
    *****
    Глибокостей непізнаних високий дух,
    Сторонній вельми і водночас вірний друг,
    Захований у слові, явлений у тілі,
    Умерлий і воскреслий цар царів і слуг.


    26.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  21. Іван Гентош - [ 2012.05.26 13:10 ]
    пародія « Уїкенд по-нашому... »



    Пародія

    Без жінок, розвіять тугу –
    Вихідні ж таки!
    Ми із кумом в лісосмугу
    Вдвох – на шашлики!

    Затоварились у “Вамі”,
    Дощик не біда!
    За годину на поляні –
    Мов пройшла орда.

    Добре “жабри” промочили –
    Кум співати став…
    Місяць зблід, тримавсь щосили,
    Та…звалився в став.

    Щось шкварчало, щось диміло –
    Шáрварок і глум.
    Ще берізці пощастило –
    Не розгледів кум.

    Потім впав і вибив зуба –
    От набрався, гусь!
    Не радій, природо люба,
    Відведý – вернусь!

    26.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  22. Віталій Ткачук - [ 2012.05.26 12:29 ]
    *Часом*
    Часом відчаю крити нічим:
    Що, як станемо враз нічим,
    Що, як розум – лиш добрий вітчим
    У притулках усіх Вітчизн?

    Ще від перших – період лютий,
    Кожен гріє печерну злість,
    Кожен має осібну скруту
    І однаковофобно скрізь.

    Хто привласнить, а хто відчужить,
    Хто збудує без рук чужих.
    Й океанська між нас калюжа
    Нерозвіданою лежить…

    Що, як раптом - нічого, пустка,
    Як на цвинтарі чорних дір.
    Боже, вирятуй хоч би згусток.
    Чи спиши на поганий зір.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (15)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.26 11:41 ]
    Страх

    Скажу відверто – я боюсь… хрестів:
    Отих, що бовваніють понад мливом,
    Отих, які вінчають Божий дім,
    Того, що виродкам-фашистам – символ.

    Двори обходила, де пес гарчав,
    Носила у портфелі хліб і прутик,
    Півтемряви лякалась – дитинчам...
    Тепер боюся з Сонцем не проснутись!
    Цей страх сповільнює
    лет,
    плин,
    кров,
    крок!
    Борвій навчив цінити гнізда й лати,
    Тремтіти – мов осиковий листок…
    Попід летовищем – землиці клаптик.
    Лишу рядочки ранніх полуниць…
    Як їм ведеться – у лабетах стужі?
    Матуся шепче:«Зраночку – молись!»…
    Я – бранка Страху.
    Він за Втіху – дужчий!

    Боюся похоронних голосінь.
    Боюся бути підпалком-поетом.
    Ішла.
    Летіла.
    Ген - Життєвий Пік.
    Тремчу – перед…
    падінням?
    спуском?
    злетом?



    2005-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  24. Віктор Кучерук - [ 2012.05.26 11:04 ]
    Забарився

    Г. К...
    Моя відрада – ніжна і терпка,
    На пестощі та ласки зголодніла, -
    Чому тремтиш, коли моя рука
    Торкається натомленого тіла?..
    Душі шаленство й серця ненасить,
    Я не згубив, не вивітрив, не втратив, -
    Дозволь мені тебе іще на мить
    Уранці напівсонну обійняти.
    Моє кохання на своє помнож
    Без марних слів і жахів перевтомлень,
    Бо сіються цілунки, наче дощ,
    На тебе всю без пізніх засоромлень.
    А ще пробач, що вічний мандрівник
    Тобі приніс неспокій безсумнівно.
    Прости за те, що вдосвіта не зник –
    Закоханий, безтямний і наївний…
    19.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  25. Олександра Ілона - [ 2012.05.26 10:27 ]
    Сходами сонячних пелюсток
    у сутінках блукала навмання...
    жахом страху мороз по тілу лився
    як до небес я підіймалася
    раптом сяйво чарівного світла...
    мені назустріч з Пустки Неба
    по пелюстках спустився Дух Отця...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Алекса Павак - [ 2012.05.26 10:57 ]
    ЛИНЕ ДУМКА

    Лине думка аж за небокрай.
    Моє серце зранене не край!
    Мою душу, зболену, полиш!
    Не тривож словами тільки лиш!
    Не любов здіймає висоту:
    Маю в думці істину просту!
    Ти для мене був останній шанс
    Та я втратила тебе, нажаль, на раз!
    А навколо порожнеча й тьма нічна,
    Я одна, знедолена й одна!
    Звинувачувати в тім нема кого,
    Бо сама обрала шлях – пройду його!
    Лине думка аж за небокрай!
    Почуттів моїх ти не чіпай!
    І не стукай, в душу не дивись
    Я любила, але те було колись!

    травень, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Іван Редчиць - [ 2012.05.26 10:12 ]
    РУБАЇ

    ***
    На наших душах ще висять кайдани,
    Болять і кровоточать давні рани.
    Але не зупиняється життя, –
    І завирують, загудуть майдани!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  28. Марія Гончаренко - [ 2012.05.26 09:38 ]
    крізь цей туман
    розвиднюється…
    цідиться повітря
    крізь сіру хмару полотна
    нікуди я не йду
    дивлюсь як вікна
    що ось темніли
    ясніти починають…
    і здається
    що
    Нове небо
    і Нова земля
    і Святе місто
    з'являються крізь цей туман
    й дванадцять брам міських
    відчинено…

    лютий-квітень 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  29. СвітЛана Нестерівська - [ 2012.05.26 09:53 ]
    ...
    Відійти від меча-джерела
    І на крилах спуститись під воду.
    Я не втрачу тебе як свободу –
    Я до тебе століттями йшла.

    Поверни!Перехрестя епох.
    Помилки, що на відліку раю.
    Я іду – і потроху вмираю.
    Я не можу боротись за двох.

    Чи за трьох… На стежках безпороших,
    На стоянні зацвілілих вод.
    Я тебе не купила за гроші.
    Ти для мене – як цілий народ.

    Відступити від бунту в супротив.
    Приліпити наклейки до крил.
    «Продається» кохання за спротив.
    Консервований запах могил.

    Не відступиш! Ти любиш невпинно
    Проноситись мечем по чолі.
    Я кохаю в тобі Україну,
    Свіжий дотик ще диких полів.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  30. СвітЛана Нестерівська - [ 2012.05.26 09:17 ]
    ---
    Життя твоє з розчарувань –
    І замальоване на біло.
    Приїхав – просто поруч стань,
    Щоб жити праведно хотілось,

    Щоби хотілось донести
    Маленьких слів велику силу.
    І розкладалися листи
    На дно невисланих посилок.

    Пиши, пиши свої вірші –
    Придумай казку про натхнення.
    Я ж буду поруч без душі
    Твоє ділити сьогодення.

    І випливатиме наверх
    Ілюзій перша позолота.
    Я знаю: хтось колись помер,
    Щоб ти писав щасливо ноти.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.26 00:23 ]
    Поведу тебе в степ, галичанко
    Поведу тебе в степ, галичанко,
    Де свиріпа, як жовте вино,
    Де літає сполохана чайка
    Над віками, що зникли давно.
    Де волошки, як згарища сині,
    І схвильований петрів батіг,
    Де бринить на дзвінкій мандоліні
    Сірий жмуток червневих доріг.
    Поведу тебе в сонячні луки
    Під звучання зелених валторн,
    Осокорів пошкрябані руки
    Візьмуть нас у казковий полон.
    І забродять, неначе Горгани,
    Під настоєм реліктових трав
    Степові невгамовні кургани,
    На яких я дощі цілував.
    Поведу до ставків повноводних,
    Де, як море, шумить очерет,
    Де вітрів затихаючий подих
    Обпіка, мов черемховий мед.
    І на темних мережаних кручах,
    Де симфонія верб ожива,
    Я казатиму щемно-жагучі,
    Неприкаяно-ніжні слова.
    Ти поїдеш - і вибухнуть ранки,
    Розлетяться зірки по стерні.
    Гріє серце моє вишиванка -
    Твій дарунок останній мені.
    І в далекій хатині карпатській,
    Над якою смереки ревуть,
    Ти колись пригадаєш зненацька
    Запорізьких криниць каламуть.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  32. Юрій Лазірко - [ 2012.05.25 23:49 ]
    Сердце Коломбины
    Злой глаз
    в замочной скважине
    обут...
    Язык –
    не просто змей,
    а липкий спрут.
    Под щупальцами
    сердце Коломбины
    трепещет...
    Трепет,
    он похлеще
    сценария
    прауличной картины –
    комедии
    дель арте а-ля-жесть.

    Бригелла,
    самый главный из пажей –
    брателла
    укротителей притонов,
    искатель дырок
    и гвоздей
    в законе
    её потрёпанный роман.

    Закладок нет,
    дневная рвань,
    ночное перелистывание
    страсти
    и белые странички
    междусчастья –
    похолодания
    грядущего извне
    от полнолунного
    купания в вине,
    разделки хладнокровной
    мыслей.

    Куда б ни шло всё это –
    на одно бы вышло –
    не быть с Бригеллой
    Коломбине
    пока есть пули
    на пажей –
    её соперницы
    её мужчины,
    сорят деньгами
    господа,
    а цифры –
    врут
    и углубляются морщины…
    и глаз
    в замочной скважине
    обут
    в последствия
    без никакой причины,
    суда
    и следствия.

    Её приветствует
    несоответствие,
    груди желание
    прижать
    не рукоять
    ножа,
    а тело нежное
    дитяти.
    Ей бы рожать и
    ублажать
    свою утробную
    крылатость.
    Но не судьба,
    а маска
    для субретки,
    где боль с вином
    танцуют на губах
    и жизнь ссыхается
    в глазах,
    как ветром
    сломанная ветка.

    Любовь
    лишает Коломбину
    тех чувств –
    найти себя,
    почувствовать
    себя любимой.
    И время
    выносимое,
    как ссора,
    дымится
    в сигаретных разговорах,
    за чашкой кофе
    убивает сплин,
    сценарий пишет –
    амплуа
    для коломбин.

    25 Мая, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  33. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.05.25 22:39 ]
    О...
    Ти – його Поль Верлен, тренер із порно-дайвінгу,
    Віза на острів О… у океані фрикцій,
    Вилижеш між сонетами і піддаси анафігу,
    Виревнуєш до рим пострілом у десницю…

    Він – твій Антон ЛаВей, параоральне Я(вище),
    Лектор із садомагії, home-мануальний пастор…
    Винотує усю, виграє в кожну клавішу,
    Вибіблить з абсурДíв, вхрестить у літерáсти…

    І, там, де нині ви – лоскотом під сорочками –
    Вишукано порушите наймовчазнішу з ліній,
    Дискурсу ваших тіл несамовиті прочерки
    Збудять у кожнім збоченці спрагу неоФелліні…


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Ринкевич - [ 2012.05.25 21:14 ]
    Ти відьмою мене не називай...
    Ти відьмою мене не називай,
    Але і ангелом, прошу, не клич!
    Бо у любові декілька облич -
    Вона - нам пекло, і вона - нам рай!

    Записано до вічності скрижаль
    Оці одвічні "мусимо" і "треба"...
    А в нас - один у одному потреба,
    І від прощань серця стискає жаль.

    Й немає у вчорашнє вороття,
    В якому ще не вмію так кохати...
    Таких, як ти, ще треба пошукати.
    Таких, як ти - лиш раз на все життя.

    25.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.25 18:07 ]
    Пічкур


    Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
    Прислів`я

    1

    На лаву дід кладе старі газети.
    Чимало їх лишає в парках люд.
    Несе вітрисько фантики, пакети…
    Ліхтар кигиче в сон:«Подай… на суд…».

    За ковдру – лист від сина, що в Канаді.
    За собратів – дубок, самшит, каштан.
    Снує павук невтомний сіть-загладу…
    В порту
    скрипить натужно
    кабестан…

    2

    Шукають корм горобчики-набриди…
    Хоч є домівка в діда Пічкура,
    У парк він чимчикує – повновидий.
    Овечий плед – на лавку. П`є «сто грам»…
    Оберігає ложе… Внуків ганить…
    Бесідує з каштаном, ліхтарем:
    «Тепер хазяйка в мене є – Оксана!
    До рук прибрала… Одіж всю пере…
    Для чого я – безхатній, непримітний?
    Варенички ліплю… Двір – крас-с-cота… ».

    «Іди додому…
    брате...
    поки світло…» –
    Над лавкою кахикає ліхтар…



    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  36. Іван Редчиць - [ 2012.05.25 18:02 ]
    РУБАЇ

    ***
    Той підставляє ногу, той плече,
    Як раптом щось у серці запече.
    Та я вже звик і зовсім не здивуюсь,
    Як ворог мене другом нарече.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  37. Любов Бенедишин - [ 2012.05.25 18:43 ]
    ***
    Той смутку смичок,
    із натхненням ножа…
    Та думка,
    од муки захрипла…
    В собі –
    похлинається болем душа,
    немовби знеструнена скрипка.

    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  38. Тетяна Бондар - [ 2012.05.25 17:18 ]
    ***
    я майже забула, як дихати словом…
    стривожені, б’ються об тишу думки
    горять, тріскотять, як торішня полова
    і попелом в душу
    лягають їдким.


    і – жодного звуку…
    це
    втома мовчанням.
    німе і порожнє тривання без слів…
    я знаю, це зрада.
    я довго пручалась…
    я звиклась із тим,
    що мій голос
    знімів…



    вслухаюсь у тишу.
    повільно, на дотик,
    мов листя торішнє,
    збираю слова.
    тремтіння у пальцях…
    пів подиху.
    подих…
    а може спинитись?….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (11)


  39. Наталя Скосарьова - [ 2012.05.25 16:43 ]
    * * *
    ***
    Вдосвіта
    прибіжу, розхристана, босоніж.
    Пташкою
    примощуся у твоїх долонях.
    Пуп’янком
    на очах здивованих розквітну.
    Бджілкою
    запилю усесвіт твій, як квітку.

    Променем
    відчиню кватирку твого дому,
    Зіркою
    упаду вечірньою додолу.
    Зернятком
    причаюсь у філіжанці кави.
    Ангелом
    твої крила зморені розправлю.

    Овидом
    на небеснім поселюся ложі.
    Килимом
    розстелюся на твоїй дорозі.
    Паростком
    у душі навіки вкоренюся.
    Пусткою
    над усе лишитися боюся.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (3)


  40. Леся Геник - [ 2012.05.25 14:10 ]
    Несіяні поля…
    Несіяні поля... Голосить вітер,
    Каглицею намащує рамена!
    Іще одне неплідне виє літо,
    Іще одна розпука чорноземна...

    І крючить пальці, та уже знемога,
    Бо ще чорніша доля, як та глина!
    Іде по трапу, що веде від Бога,
    В заплаву статну - ніби-то людина...

    А над душею зрілий стеже ворон,
    Що й самосІйка - лиш миттєва втуга.
    Міліють груди, бо не брались бо́рон,
    Черствіє серце, бо не знало плуга...

    І сиве небо - виплакана пісня...
    То може завтра, може на́ рік всіє?
    Гримить над полем косовиця пізня,
    Мовчить у смуті зраджений Месія...
    (25.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  41. Іван Редчиць - [ 2012.05.25 12:04 ]
    РУБАЇ

    ***
    До вічності я доторкнувся словом,
    І увійшов у храм Його любові,
    Напивсь води живої досхочу, –
    І впали роду вікові закови.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  42. Тата Рівна - [ 2012.05.25 10:42 ]
    За Донбас!!
    Хто хоч раз зігрівав чорним золотом дім –
    Той за НАС –
    За Донбас!
    Хто плече підставляв, в кого друг не один! –
    Той за НАС –
    За Донбас!
    Хто корінням торкає Воронцова й Боссе
    Проростає, мов пагін і зліта як Пегас –
    Той додому вернеться хай би як…попри все…
    На Донбас!!!!
    І до НАС…
    В кого пам'ять жива, хто Гаскойна і Юза
    Знає краще Аскольда….живе хто від пуза –
    Кожен день, як останній…в кому дух не загас –
    той за НАС –
    за Донбас!
    В кого символ один – з металевої рейки!
    Десять чорних листків - і уся наша сила,
    Що Мерцалов та Шпарін без єдиної склейки
    Сотворили її молотком та зубилом…
    Той минає Олімп…Єверест і Парнас..
    І до НАС –
    На Донбас!...
    В цій землі є усе…і козацький розліт..
    І голодних років іронічний анфас…
    Він старий…він старий вже…бо літ йому й літ…
    Але мудрий завжди
    НАШ Великий Донбас!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2012.05.25 10:34 ]
    Дощ
    Прикурив від сонця вітер -
    закружляли хмари,
    І земля зеленоока
    випивала чари.
    Ллялись рясно,
    Тонкі цівки травами блукали.
    А тополі спраглі віти
    небо цілували.
    Блискавіла громовиця -
    сонячні ревниці,
    Заховали з ляку хмари
    чари у криницю...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  44. Олександра Ілона - [ 2012.05.25 09:24 ]
    Я, з тобою
    Тиша гупає у скроні:
    Тепло мого подиху
    Відчуй у долонях.
    Відверто, рішуче,
    Доторкнися мене.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Михайло Десна - [ 2012.05.25 04:58 ]
    Гачок
    Я - на гачку.
    А він впертий на дух!
    Переконливий рух.

    Вічко в зрачку
    пропиває мотив
    неслухняних років.

    Коїться щось,
    а моє відчуття -
    а хіба десь і я?

    Бавиться хтось
    і несе на значку
    те, що я - на гачку.

    От і ведусь
    невідомо кому
    на гачку своєму...

    Друзі! Боюсь...
    Все життя взяв під плуг
    переконливий рух.


    25.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  46. Пантелеймон Сварга - [ 2012.05.24 23:29 ]
    Ворон
    ти вважаєш себе поетом?
    чи вважаю я?
    шкода якщо так
    і жаль коли ні
    хотів би? так
    а чи є? ...
    все одно зникну
    а те що зостанеться
    ті шматочки болі
    спаліть і розвійте над степом
    хоч ні!
    можите зїсти
    якщо дуже голодні
    їжте але щоб без розтинів і патологоанатома
    можете позвати друзів
    бо все одно самі не осилете
    не вистачить зубів
    які потім будете скалити
    а як не поділетесь
    все пропаде як борщ без холодильника

    все ж буде голодно
    тому поділившись із друзями
    ви на трошки довше
    залишите їх друзями
    хоч і не наїстесь
    та все ж
    це відстрочить момент
    коли будете їсти один одного.


    Квітень 2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Зоряна Ель - [ 2012.05.24 22:23 ]
    у почекальні
    повернуло за ріг за гору
    під ногами пливе ріка
    в ній лушпиння утіхи й горя
    і бляшанки від нарікань

    а дорога дорога дальня
    йде вперед і не йде немов
    народились у почекальні
    в почекальні і помремо


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (26)


  48. Володимир Сірий - [ 2012.05.24 19:25 ]
    Інфаркт
    Водою повен підіймавсь цебер.
    Ще круг один - і сонцесяйний верх,
    Та несподівано униз зірвався…
    Літа мотузку цвях іржавий тер.

    24.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  49. Іван Редчиць - [ 2012.05.24 17:14 ]
    РУБАЇ

    ***
    Скажіть мені, хіба це не ганьба,
    Що я в собі приховую раба?
    О людоньки, то як же стати вільним,
    Як липне до чужих медів губа?!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  50. Наталя Чепурко - [ 2012.05.24 16:10 ]
    Без слов...
    Не нужно слов...
    Молчи- не говори:
    Слова звучат не так красноречиво!
    В забвенье снов
    Затворки отвори-
    Постигнешь красоту немого дива...

    Войди в мой мир-
    Тебе лишь одному
    Я доверяю мысли сокровенные...
    Ты- мой кумир!
    Я от тебя приму,
    Как Божий дар,мечты благословенные.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   985   986   987   988   989   990   991   992   993   ...   1815