ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Малина Ольхович - [ 2012.05.08 16:12 ]
    о нелепостях
    твои колкости никогда не понимали моей робости.
    к сожалению, они не были сестрами.
    хотя бы троюродными. лишь знали о гордости
    и зачастую перебарщивали с дозами.

    мои острые приступы навязчивой ненужности
    оказались парадоксально ненужными.
    хотелось найти лишь каплю нежности,
    оставаясь при этом всегда осторожными.

    мои-твои неуверенность, неверность, нескромность,
    недосказанность, недописанность, нелепость
    взялись за руки и бросились в пропасть,
    лишь бы мне к ним
    не упасть.


    08.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Галина Фітель - [ 2012.05.08 15:37 ]
    пародія «Кусюче»
    пародія

    Казала мама – лягай зісподу,
    тоді укусить за щічку муж.
    А я щоразу лягаю збоку,
    та муж кусатись чогось не дюж.

    Разок кусне – і набік, до стінки,
    так, наче стінка – найкращий друг.
    Не зна, що значить укус для жінки,
    у ньому змія прадавній дух.

    Чогось і вовк не кусає ніжно,
    а міг, куснувши, співать пісень.
    А я до мужа під бік – всю ніжку:
    та вже доїж, не лежи, мов пень.

    Не вий на місяць щербатий, вовче,
    я дочекалась на другий кусь.
    Співа мужчина на нашім ложі,
    і я співаю, коли спить муж.

    08.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  3. Наталя Чепурко - [ 2012.05.08 13:53 ]
    пародія
    "Ти нарікав мені щодня,
    Що часу на життя немає,
    Що все буденне- маячня,
    І, що душа твоя літає.

    Із снів вертатися не хочеш,
    Мандруєш поміж двох світів.
    А привід долю напророчив,
    І ти шукаєш решту слів...

    У тебе мозок закипає:
    Як пюдство врятувать від страти.
    Агонія тебе з"їдає-
    Навіщо сили марнувати?

    А можна про "кінець" забути?
    Згадати, що любов існує?
    Що є між всіх і добрі люди?
    Що нам усім тепла бракує?-

    Добробуд привести до ладу,
    Думки зцілити покаянням...
    Затвердити місцеву владу
    Та відновить свої бажання!

    І жити всім на радість Божу
    Святим наповненним життям
    Без замахів на суть ворожу,
    Із світлим плином майбуття!"


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  4. Малина Ольхович - [ 2012.05.08 13:00 ]
    вранішньо-кавове.
    на моїй кухні зовсім не вистачає місця -
    вона переповнена пустими філіжанками
    (хоча, які ж вони пусті, туди його трясця?
    кавова гуща осіла чорнильними плямами)

    моя ванільно-рожева потаємна кімнатка
    завалена новими непрочитаними книгами
    та все тими ж пустими горнятками
    я ж вічний Бальзак - кавую лиш літрами

    тут немає місця ні для чого святого
    (окрім тих же свіжо-пахучих книг)
    сюди не внесеш вже нічого нового,
    тепер це лиш місце кофеїнових примх

    моя простора ванна кімната кольору беж
    не терпить у собі зайвих щіток зубних -
    попри наявність міцних просторових меж
    проникає так стрімко присутність чужих

    моя привітна неприбрана кухня
    колекціонує той осівший на чашках осад;
    моє спустошено-повне тіло дурня
    саме перетворюється в кавовий посуд

    для татуювань на моєму посуді-тілі
    також не знайдеться вільне місце -
    зовсім не переслідуючи такі цілі,
    набив партак. величиною з серце.


    08.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Наталя Чепурко - [ 2012.05.08 12:15 ]
    Половинка
    Ты откусил меня только скраю,
    Обнял рукой за один бочок!
    Я знаю все...и совсем не знаю...
    Но, если знаю, тогда - молчок!

    Слово ТЕБЕ- ты,ведь, мой мужчина.
    Ты- запевай, а я- подпою.
    Чтобы любить, не нужна причина-
    Нужно себя ощутить в РАЮ!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  6. Наталя Чепурко - [ 2012.05.08 12:29 ]
    Навстречу чистому порыву.
    Алкоголизм - болезнь души,
    А душу вылечить непросто...
    И независимо от роста,
    Болеют ею алкаши.

    Причины разные бывают.
    Но главная причина в том,
    Что не контачит хворь с умом -
    И все от этого страдают.

    Ведь пьяный не бывает умным,
    А умный не захочет пить,
    Чтоб горе в водке потопить,
    Без повода казаться шумным.

    Ведь только "сереньким" людишкам
    Жизнь кажется ужасно хмурой:
    Все в ней зависит от натуры
    И от количества умишка.

    И нужно быть отпетой дурой,
    Чтоб стать сестрою милосердия,
    Всю жизнь прикладывать усердия
    В борьбе с испорченной натурой!

    Ведь жизнь прекрасна и чудесна,
    Когда в ней чистые порывы,
    А не эмоций пьяных взрывы -
    Простая истина известна!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.08 11:26 ]
    Анічичирк...
    Ой на горі два дубки...
    З пісні


    Підтоптана ластата поетеса
    Заманює Максима під поліг…
    А меценат жонатий...
    Макс Телесик
    „По доброті душевній” допоміг!

    Горпина розцвіла, поцілувала...
    Багач дав кошти аж на вісім книг!
    О, як вона інтимно промовляла
    У передачі про родючість нив...
    Читала диптих «Одаліска Макса»,
    Кусала недостиглі колоски...
    Вона не поведе його до РАГСу:
    Багач - навтьоки полем, за дубки!

    Її листи волають про Кохання,
    А меценат стійкий – анічичирк!
    Плекає огирів у білій стайні,
    В його сімействі – пошанівок, мир...

    Я співчуваю Сажотрус Горпині.
    Купила їй духи, рододендрон…
    Жалію спонсора пухку дружину:
    Едіт лякає зойком телефон.
    Селянка у містечко посилала
    Старого свекра!
    Повернувся дід.
    Возив Горпині коропця, шмат сала...
    „Не погашу ВОГОНЬ!” – привіз одвіт.

    – Жадана жінка – то… підхмарна вежа…–
    Cміється срібновусий дід Панас.

    Горпино, схаменіться! Вашу стежку,
    Вже оминають нявки, я, пегас...


    2007-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  8. Богдан Сливчук - [ 2012.05.08 08:09 ]
    ВІРШ З НЕПРАВИЛЬНИМ НАГОЛОСОМ

    Я пишУ, хоч серце каже: пИшу
    І диктує вкотре свій мотив.
    Знов зумів я упіймати тишу,
    Ні гроша за це не заплатив.

    Я пишу, чомусь все ближче – пИшу.
    Суті цей не змінює значок.
    Бо і так і так біліють вишні,
    Так чи так все світить світлячок.

    Я пишу, пишу і просто пИшу…
    (Ніби півні чубляться слова.)
    Йовнотанка листячко колише,
    Закрутилась трішки голова.

    Я пишу, але сьогодні – пИшу,
    Цензор тут поріже пів-строфи.
    Навіть як рядок без коми лишу,
    Процензурить: то катастрофИ.

    6 травня 2012






    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  9. Віктор Кучерук - [ 2012.05.08 06:45 ]
    Треба йти
    Життя моє – пустеля безнадії!..
    Заплутались початки і кінці
    Невтішних мрій із болем ностальгії,
    Як сльози смутку й сміху на щоці.
    Життя моє – розгойдане літами, -
    Проймаєш тіло дрожем до кісток,
    Коли спиняєш погляд вже на ямі,
    А не підводиш зір мій до зірок.
    Життя моє, благаю – не затримуйсь
    В обіймах порожнечі й гіркоти!
    Якщо іще сумую я за чимось,
    То справа в тім, що далі треба йти…
    06.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  10. Василь Кузан - [ 2012.05.07 23:15 ]
    Нездара


    (пародія)

    Ти мене не зґвалтував,
    Навіть і не спробував…
    Голосно репетував
    Біля ліжка скромного.

    Я надіялася ще,
    Ти ж накрився плинністю,
    Як тореадор плащем –
    Синьою невинністю…

    Ця невинність з тебе пре,
    А мене це мучить.
    Я дивлюся, а вона
    Вже штани стовбурчить…

    Ніби все у тебе є,
    Ніби ти придатний,
    Та надії не дає
    Округ безмандатний…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.07 22:17 ]
    * * *
    Я не люблю дорогу без кінця,
    Де люди не зустрінуться руками,
    Де зустріч не вінчає кухлик кави,
    Я не люблю дорогу без кінця.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  12. Артур Сіренко - [ 2012.05.07 22:38 ]
    Хатинка лисиць
    (Низка хокку)

    * * *
    Зрубали дерево.
    Його тінь зажурена
    Прийшла в мої сни…

    * * *
    Хатинка лисиць.
    П’ю ранковий чай
    Під веселкою…

    * * *
    Серед пахощів
    Гілка старої груші.
    Місто жебраків.

    * * *
    Травнева гроза
    Наливає в чашу днів
    Вино дощове…

    * * *
    Красень долини.
    Він грозу читає
    Листами ночі…

    * * *
    Село слимаків.
    Збудуйте церкву літа,
    Накрийте її соломою…

    * * *
    Плуг мірошника.
    Краплями рясту травня
    На поле віршів.

    * * *
    Травневий ліс.
    Старого буку листочки
    Тілом блискучим…

    (Світлина автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  13. Ганна Осадко - [ 2012.05.07 21:12 ]
    четвер
    "Я помру в Парижі в четвер увечері".
    Сесар Вальєхо

    "Четвер - рибний день" - одна з непорушних тез мого дурного світогляду,
    щось на зразок "миру мир" або "два на два - чотири";
    так нічого і не змінилося, все як тоді, у дитинстві, в піонерському таборі,
    хіба що більше обов"язків, досвіду та зморщок у твоєму заплічнику,
    Сесар Вальєхо так і залишився єдиним рядочком у дівочій пам"яті,
    де він помер і коли, від чого й навіщо - грім його знає,
    та яка тобі, врешті, тепер різниця?

    ...Заблукати в завулках супермаркету "Сільпо" втомленою вівцею з пластмасовим кошиком
    і зупинитися-як знайтися біля великого акваріума в рибному відділі,
    "двадцятивідсоткові знижки на всю живу рибу, налітайте!"

    ...чужий малюк стоїть, притулившись носом до скла,
    а на нього з тамтого боку дивляться в-о-н-и -
    коропи, товстолоби, щуки і раки у мутній_аж_мертвій воді...

    тоді
    продавчиня, як мойра досвідчена, закидає сак -
    сяк-так робить вирібку "хто наступний?" - така уперта!
    і дебела бабера, матінка малюка,
    кривить носа - "ця щука якась така_не_така,
    дайте оту, в якої луска не здерта"...

    лови тривають - і не врятується жодна! - ні перша, ні та остання,
    бо приречені, бо нечистий четвер уже на своїй межі -
    дивляться скаламучено на гострі_як_постріл брудні катівські ножі
    у риб"ячій крові, що пахне наглою смертю і трохи солодко - тванню...

    Сесаре Вальєхо, непрочитаний мною окрім одного дурного рядка,
    ти мовчиш з того світу, далекий, чужий, як німотна риба,
    ти ж бо вже знаєш - що не здригнеться її - продавчині та мойри - міцна жіноча рука,
    що кожного з нас прийме в обійми своя четвергова ріка,
    в Парижі ачи в Сільпо, в Тернополі чи на Карибах,

    і Хтось - хто стоїть за склом -
    з кошиком, гаманцем і списоком продуктів на вечір,
    вибере - спеціально_знічев"я_випадком_чи так, до речі -
    тебе -
    і пальцем покаже -
    "Оцю, будь ласка"....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  14. Мирохович Андрій - [ 2012.05.07 20:17 ]
    ч.м. приватне
    чесний мілош поет з немілості божої
    песику загублений в чагарях культури
    зворохоблено співаєш ти баламутно.
    навіть те що ти лавреат нобелівки
    не псує репутації ти не курва
    мілосний вільготний чеслав ти не курва
    хоч скурвитись легше аніж вмерти
    а вмирати невідворотньо природньо.
    завше заздрив тобі
    навіть два десятиліття тому коли
    думав що то воно за дурню пишеш
    все одно заздрив. заздрив твоїй відвазі
    навіть дурнуватим плетеним краваткам
    заздрив, а що вже казати про важливі
    направду посутньо важливі речі,
    до прикладу пити віскі перед теле-
    візором і володіти чудовим зором
    щоб побачити людину-муху
    на хмародері в окленді
    року одна тисяча дев’ятсот тридцятого.
    сповнений я заздрости до тебе
    так наче посідаєм спільну коханку
    заздрю тобі ста´рий сьогодні як і колись
    знаю що то недобре але то є фатальнє.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  15. Ангелина Арабика - [ 2012.05.07 19:23 ]
    Брат
    Нет на свете мне дороже человека!
    В жизни есть поддержка у меня,
    Этот парень служит оберегом,
    С начала жизни, с первого же дня.
    Он не предаст, он не подставит, он не бросит
    В меня он верит, как никто другой
    Иван- он гордо имя носит,
    Он без сомнений для меня герой…
    Спасибо Брат, ты был всегда примером!
    И в моей жизни значишь много ты
    Ты научил изысканным манерам,
    И показал мне -где реальность, где мечты…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Леся Геник - [ 2012.05.07 19:12 ]
    ***
    Голим нервом доторкає біль!
    Серце - вже безглузда заметіль,
    Крутить думку, квапиться, бігцем...
    Розкуйовджений старенький сад.
    Де - вперед? Скажіть, пощо - назад?
    Сипле день колючим ялівцем.

    Межи снів, розбурханих ідей -
    Камінь сірий, темнота дверей
    Замість світла сонячних віко́н...
    Так болить розтерзане чоло.
    Нині прикро: істина - тавро,
    Нині страшно, бо брехня - закон!


    І не варт, марнотою - сліди!
    Оцет лжі під виглядом води,
    Стужінь кривди... У безбарвній млі -
    Сім стежок, та все чогось чужі -
    До зневіри, рваної межі
    Тягнуть долю рідної землі!
    (27.04.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  17. Мирослава Мельничук - [ 2012.05.07 18:54 ]
    Забуте місто
    Зачинено браму. Загублено ключ.
    О ні, не вертайся і серця не муч!
    Я вмію мовчати словами, мов дехто, -
    весняними парками дихати легко.

    В забутому місті - одна й молода.
    На вічність - самотня: хіба то біда?
    А час майже вийшов, бо й з нього вже досить -
    годинника стрілки заплетено в коси...

    Усе тут - моє: і пожежа, і лід,
    і зливи сріблясті, і сакури цвіт.
    Зачинено браму. Тріпочуть знамена.
    Забуто дорогу у місто. До мене.





    травень 2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  18. Іван Потьомкін - [ 2012.05.07 18:43 ]
    Дитячий сад, ти паузою стань...
    1
    В хмільному вальсі побажань
    Пливуть до загсів молоді...
    Дитячий сад, ти паузою стань
    На їх зритмованій путі.
    Найглибші очі – у дітей.
    В них – цноти невичерпная криниця.
    Долийте ж в свої кухлі, молоді,
    Тепер лиш можете рідниться.

    2
    Життя – і любощів обійми,
    І розладу пощерблені ножі...
    Бува: сварлива зверхність рине
    Сльозистим градом в злагоди посів.
    Затріпотять листочки сходів...
    Хто їх зуміє вберегти?
    Графітній хмарності негоди
    Хто роздере регочучі роти?
    Слова титанисті пігмеями зіщуляться.
    Цілунки стануть раєм для мерця...
    ...Не плач, Любов,
    На захист твій лаштуються
    І райдужать похмарені серця
    Прості дитячі очі,
    Що колись стояли
    На сходинці останній
    Любощів вінця.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  19. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.07 17:48 ]
    Львове, обніми...
    Кави філіжанка –
    Краща колежанка,
    Келишок кахеті –
    Кращий кавалер.
    Вже допито вечір,
    Вже готова втеча...
    Стародавній Львове
    Обніми мене!

    Заблуди у левах,
    Загуби у брамах,
    Заведи у храми,
    Залікуй, зігрій...
    Припади до серця
    Пуп’янком троянди,
    Старомодне місто,
    Випещених мрій...

    Рицарю-звитяжцю,
    Cум розбав вечірній
    Розтривож уяву
    Румбою віків
    Дихає бруківка,
    Часу ретро-плівка.
    Ти такий звабливий
    В сяйві ліхтарів...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  20. Олена Ткачук - [ 2012.05.07 16:34 ]
    Інша
    1.
    Мовчки знОсила. ЗносИла
    Все, що пишне і статечне.
    Залишились тільки крила
    На худі сутулі плечі.

    Рвані віжки. Рани свіжі.
    Неприборкана і строга –
    Просто неба. Крила віршів.
    Я убога.
    Я у Бога.


    2.
    Не людина і не птаха.
    Плазунам – незграба-квочка.
    Розглядаю площу-плаху
    І вивчаю крила. Мовчки.

    Розгубилася. Помалу
    Не іти – літати вчуся.
    Крила одіж розірвали,
    А тепер у небо рвуться.

    Як потріпані вітрила.
    Пилом зоряним набиті…
    Небезпечні, підозрілі
    Не крилатим (та у свиті).

    За крило скубне усякий,
    Ущипне і тицьне пальцем.
    Крила, відчаєм просяклі,
    Світ напнули, наче п’яльця!

    Змовницьки темніють вікна
    Не в Господньому, та в страсі.
    Я ж не відаю, чи звикну
    До своєї іпостасі.

    Гріх відтяти крила й пішки
    Йти в життя по міліметру.
    А у спину шепіт: «Інша!» -
    Мов засуджена до смерті.

    Крила ж голоду, ні спраги
    Не втамують у пустелі.
    А поет – неначе ангел,
    З неба кинутий на землю.

    Бо не все святе, що свято.
    Вбоге в Бога не зотліє.
    Бо народжений літати
    Плазувати не уміє!

    2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (28)


  21. Володимир Назарук - [ 2012.05.07 15:37 ]
    Щось більше...
    Зацькована душа по саме денце.
    Зачинені на штори вікна в дім.
    Не зійде жовте сонце. Марно серце
    Жадало те, що хтілось не усім.
    Огарками свічок зірки на небі
    Так жалісно проблискують вночі.
    Ні іскор їх, ні сну її не треба:
    На заклики мої вогонь мовчить.
    Один за одним гаснуть ліхтарі
    У сутінках липневої омани.
    Вони не дочекаються зорі:
    Замерзнуть не дізнавшись про незнане.
    Спаде на землю світла перша тінь,
    І гратиме собою як ніколи.
    Гукатиме. Даремно. Голу синь
    Не хочу споглядати в зрадах кволих.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Сочан - [ 2012.05.07 15:37 ]
    Гітаристка
    Із Мі в пентатонічній гамі
    Складався блюзовий момент.
    Вона, затиснула ногами
    Цей чоловічий інструмент.

    Гітара пристрастю вібрує,
    Тримає нерви на межі,
    Майбутнє змішує й минуле,
    І рве із грудей зойк душі.

    Палка, натхненна, розпашіла,
    Мабуть не спала сто ночей.
    Струна від дотиків бриніла...
    І ось - немов би п'ять мечей

    З гітари звуки викресають.
    Як лава полум'я тече...
    І знов немовби водограї -
    І лише чортики з очей

    Невпинно стрибали по залі
    Жаринками серед золи.
    Когось вони між нас шукали,
    Та так, мабуть, і не знайшли.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Міф Маковійчук - [ 2012.05.07 15:46 ]
    * * *
    Втопи мене у яблуневім цвіті.
    Запамороч парфумами бузку.
    Заворожи безгрішністю жасмину,
    аби забув, безболісно забув,
    що то блаженний сон.
    Маестро травень
    навіює симфонію весни,
    блукаючи у солов’їнім співі
    відлунням не розтятої струни.
    Втопи, сп’яни, але не поверни
    мене із тих видінь, аби повірив,
    що у житті є щось окрім боїв.
    Крім відчуття отруєної віри,
    сліпих надій і неправдивих слів.
    Зціли мене у яблуневім цвіті.
    Влий в груди подих справжньої весни
    й допоможи між квітів зрозуміти,
    що сни, які й не є – то тільки сни,
    котрі минають...
    і маестро травень
    згорить од спеки літнього вогню,
    загубиться в осінніх листопадах
    і скрижаніє між зимових звій.
    А може ні? Та все ж хіба мені
    вирішувати помах пензля долі,
    благаючи зорю, аби без болю
    збагнути марність кришталевих мрій,
    коли єдине, що лишилося, - то біль,
    шалений біль і невгамовні туги?
    І досить вже про чорно-білі смуги,
    приреченість і зойки виправдань
    трагедії розтятої струни
    в холодному безжалісному світі.
    Сп’яни мене у яблуневім цвіті,
    і в тім проханні не шукай вини.
    Сп’яни, сп’яни, до безладу сп’яни.
    І може десь в безодні глибини
    чи сутності, чи віри, чи надії
    я все збагну і усвідомлю дії
    розвію заскорублені навії
    й повірю, не оманливо повірю
    осяжності цілющої весни.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (17)


  24. Наталя Чепурко - [ 2012.05.07 13:58 ]
    Гра в шахи
    Ти мене не зганьбив,
    Навіть не зґвалтував -
    Ти потішався над гідністю:
    М'яко мені стелив,
    Влучно репетував
    І прикидався невинністю.


    Спроба зіграти в шахи
    Майже, тобі вдалася:
    В мене вигляд невдахи...
    Навіщо я так повелася?

    В шахи я грати не вмію -
    Змушена була програти,
    Але я таким володію...
    Чого тобі не придбати...

    Є досить дивні речі
    (Тобі того не зрозуміти):
    В річку не входять двічі...
    Але й не виходять звідти...

    Перепливти - це вихід,
    Якщо ти на то придатний...
    Або "перейти річку в брід"-
    Той шлях,вельми,толерантний...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  25. Петро Скоропис - [ 2012.05.07 13:33 ]
    І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    У містечку, де смерть виїдала плішинами шкільні карти,
    бруковиця лискуча, як фіш лускатий,
    на столітнім каштані тануть тужаві свічі,
    і чавунний ліс пригадує чуті кличі.
    У віконній марлі, вицвілій після стільки
    літ і прання, ранки гвоздики і стрілки кірхи;
    оддалік деренчить трамвай, як в часину ону,
    та ніхто не сходить з нього до стадіону.
    Безумовний кінець війні – це залицяння спинки
    віденського стільця із сукенкою блондинки,
    та сріблястої кулі крилате дзуміння в липні,
    велелюднім у небі – прямцем на Півдні.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  26. Наталя Чепурко - [ 2012.05.07 13:30 ]
    Размолвка
    Вот и прожит ещё один день,
    И оторван листок календарный -
    Этот день не такой легендарный...
    Даже думать об этом мне лень.

    Не могу прикоснуться к домашним делам:
    Я устала до смерти, мне хочется спать...
    Как же можно живую беду не понять
    И всё в бешенстве бросить к ногам?

    Эта боль отболит - только эхо в ушах...
    Я на время лишилась накопленных сил.
    Но огонь разгорится, ведь он не остыл,
    И слезинка искрится в уставших глазах.

    Очень хочется чистого и настоящего,
    Не прикрытого фальшью и ложью,
    Не избитого судорожной дрожью,
    А в счастливую жизнь уводящего.

    Пусть стучат монотонно стрелки,
    Сердце дрогнуло, замерло вдруг -
    Если ты настоящий и преданный друг,
    Ты вернёшься из этой размолвки.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  27. Наталя Чепурко - [ 2012.05.07 12:34 ]
    Амброзия.
    Я сердце сжимаю в ладонях...
    Сжимаю- оно кричит!
    И пульс, ускоряясь в агонии,
    Как опера-рок звучит!
    От бешенства рвутся струны!!!
    Какие "к черту" "аккорды"?
    И сопли текут, и слюни
    Под властью картавой моды!
    И, только как света лучик,
    В большом полушарии мозга
    На всякий счастливый случай
    Звучит банальная просьба:
    О, Господи,- Ты всесущий!
    Не дай мне стать бессердечной-
    Зажги страсть любви целющей,
    И крылья ей дай навечно!
    Чтоб не развеяться пеплом
    И в грудах руин не пылиться!
    Чтобы играли с Ветром
    Крылья Любви-Жар-Птицы!!!
    Красочней бликов заката...
    Ярче рассвета Солнца!
    Глубже морей Атланта
    И аж до самого донца!!!
    Чтоб захлебнуться Радостью
    И утопиться в Счастье,-
    Наполни любовной святостью
    Все составные части...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  28. Таїсія Цибульська - [ 2012.05.07 12:26 ]
    Хвалилась сорока
    Хвалилась сорока, що вчила уроки,
    Хвалилась сорока, що має Буквар!
    Ворони злетілись, ворони усілись,
    І навіть забули солодкий сухар!

    Шуміли ворони, кричали ворони,
    "Ми теж хочем знати й читати Буквар!
    Взялися у боки, - Допоки , сороко,
    Ми будемо знати одне тільки - КАР?!"

    Шуміли ворони, кричали ворони,
    Зібрався у лісі пташиний базар,
    Кричали ворони:"Ми справжні персони!
    Листаємо разом новенький Буквар!"

    У школі сорочій, із ранку до ночі,
    Вивчають ворони чудовий Буквар,
    Сорока охоче із ранку скрекоче,
    Та знають ворони одне тільки - КАР!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (17)


  29. Віктор Кучерук - [ 2012.05.07 10:26 ]
    Матері

    В години радості й печалі,
    В чужій і рідній стороні, -
    Про мене ти не забувала
    У ночі темні й світлі дні.
    В садах квітучих, чи опалих,
    Куди б не їхав, де б не йшов, -
    Мене повсюди зігрівала
    Твоя негаснуча любов.
    Нема кінця, немає краю
    Твоїм стривоженим думкам
    Про те, чи вічно пам’ятаю
    Свою матусю також сам?..
    Тобі журитися причини
    Не слід шукати без пуття, -
    В моїй душі здавен – понині
    Нема матусі забуття!
    07.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  30. Володимир Сірий - [ 2012.05.07 09:25 ]
    *-*-* /у світлі останніх новин /
    У світлі останніх новин ці новини ще є не останні,
    Хоч сонце за гору зайшло, знову зійде воно на світанні,
    Багато не встануть з нічного спочинку, очей не відкриють,
    Але ж і насіють життя за цей проміжок душі кохані.

    07.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  31. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.05.07 09:36 ]
    Прочуття
    Вечоріло, сутеніло...
    Прочувало серце, билось тихо.
    Думки про тебе, всі,
    Прочуття якісь скрутні...

    Походить, знову ляже,
    То щось пише, то чита,
    А слова перед очима —
    Скачуть...
    Кров у виски грима.

    Кохають двоє одне одного,
    Він один, вона сама,
    Разом давно бути їм потрібно,
    А вони... Певно бояться...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Олександра Ілона - [ 2012.05.07 08:01 ]
    Весняні пристрасті
    Голуб лірить до голубки ніжно,
    Трембітає пісня палкостримно.
    Високогірного Раю їй бажає, він...
    Співає, між троянд, пристрастно й рахманно.
    2012р.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  33. Павло ГайНижник - [ 2012.05.07 06:19 ]
    ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ
    ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ

    Пірнувши в вир, уже без вороття,
    Все сподіваєшся у нім не блуканути
    І, не заплутавшись у ниточках буття,
    Одну, не плутану, волієш ще відчути
    Й за нею йти? Крізь терни в майбуття?
    І врешті щось таємне осягнути?

    До простоти ускладнивши життя,
    Ти думаєш, що зможеш все збагнути
    І, обдуривши музу забуття,
    Узріти те, чого не оминути
    В часи прийдешні? І без каяття
    Гадаєш в очі Богу зазирнути?

    Що в них побачити ти прагнеш? Маячня
    Відлуння слів, яких давно не чути,
    Й речей існуючих тенета пізнання
    Не заворожують? Ти мрієш досягнути
    Вершин незвіданих? Приховані знання?
    А власних демонів не пробував замкнути?

    Павло Гай-Нижник
    7 травня 2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Михайло Десна - [ 2012.05.07 02:15 ]
    Відчуття, котре втекло
    Відчуття, котре втекло,
    сонце вранці обпекло.

    Опік обрій розпалив,
    сон зненацька розгнівив.

    Гнів розпачливо (чи без
    гулі смутку) швидко щез.

    Тільки ліжко розлилось
    чи не на всю хату щось.

    А у ліжку - спляча ти.
    Решта - заячі сліди.

    Гомін сонячних зайців
    невідомо звідки вчив,

    що не гірший моху шовк.
    І у ліжку хижий вовк

    заячі знайде сліди...
    А у ліжку - спляча ти.

    Відчуття, котре втекло,
    каву щойно принесло.


    7.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  35. Ірина Швед - [ 2012.05.07 01:20 ]
    Гілка вересу у руках
    Не збагнути твого тепла
    І волосся густу пшеницю.
    Сосни туляться до чола,
    Пахнуть руки твої живицею.

    “Де ви є? Де ми є? Де наш світ?”
    Запитають ліси нас у березні.
    Я ж надламана гілка вересу,
    У долонях твоїх мій цвіт.

    Небо сосен у пеленах
    Носить тиша у нас закохана.
    Я твого життя гостя непрохана,
    Гілка вересу у руках.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  36. Ірина Швед - [ 2012.05.07 01:14 ]
    Останній романтик

    Зацвів учора білий гладіолус -
    Гречаний вечір медоносить літо!
    А джміль-музика знов несамовито,
    У пишній квітці муштрував свій голос.

    Який незвичний видався на славу
    цей гладіолус-шабелька яскравий
    А наш музика знову за роботу
    Квіткам своїм виводить нову ноту.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  37. Ірина Швед - [ 2012.05.07 01:13 ]
    На парад

    Свій новий кептарик -
    Одягнув комарик,
    а веселі мухи —
    Білі капелюхи.
    А пузатий дядько Джміль -
    Одягнув зелений бриль.
    Мурашина — у хустину,
    Ще й вдягла чоботи сині.
    Всі зібрались на парад,
    Бо зацвів учора сад.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  38. Наталка Янушевич - [ 2012.05.06 23:23 ]
    суєта
    Дні пролітають кулями з пістолів.
    Вчорашня втома заповзає в нині,
    Яке ти ще у вічності відстояв,
    Та вранці знов боротися повинен.
    У цих щоденних ницих барикадах
    Ховається вагоме і важливе…
    Але тоді даремно дорікати,
    Коли ймовірне стало неможливим.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (15)


  39. Наталка Янушевич - [ 2012.05.06 23:27 ]
    вікове
    Потепліло.
    І знов довелося жити.
    Заболіло
    Від приморозків старих.
    Бідне тіло,
    Ослаблене і розбите,
    Робить діло.
    Багато у квітні їх.
    Полетіли!
    До біса облізлу млявість!
    Зарясніла
    Навколо весна для нас.
    Захотіли б –
    Назавше у ній зостались.
    Що нам час?!
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  40. Донні Дарко - [ 2012.05.06 23:55 ]
    ми
    дві випадкові лінії життя
    зустрілись і сплелись в мережі
    в мереживі натхненних мрій
    і забуття



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Леся Геник - [ 2012.05.06 23:49 ]
    ***
    Завтра знов у вікно зазиратиме сива береза,
    Буде мацати шибку, скрипіти сухим голоском...
    Небо п’яне од сліз, а я плачу й лишаюсь твереза!
    Скільки сказано слів, але марно, усе - на оском!

    Залишай, залишай порожнечу в моїх коридорах -
    Я вповиюся нею, неначе в рожеве манто!
    Не дано у засвяття, то ж вічно блудити в притворах,
    Де ніким не помічений гасне безликий ніхто...

    За душею - ні цента, чужинна офірна валюта.
    За вітрами зостались обшарпані стіни без див
    Та береза у вІкна, що сонцем давно позабута,
    І кадильниця щастя, що янгол чужий остудив...
    (6.05.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  42. Олена Кіс - [ 2012.05.06 23:11 ]
    Гроза
    Цівка сонця -
    грім у вікна
    впало листя
    вбите криком
    чорним круком
    закрилило
    сонця цівку -
    зранку
    у моїм віконці.
    Бранка!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  43. Іван Гентош - [ 2012.05.06 22:25 ]
    пародія « Без пір’я…»



    Пародія

    Я дозволив, бо звíдки знав?
    Планував – погуляєм садом,
    Поп’ємо ще найліпшу з кав…
    Але ти – то якесь торнадо!

    І глясе не ковтнув ні раз –
    Ще в дверях здерла плащ із мене…
    Ні, не сéрджуся, без образ,
    Думав так: молоде – зелене…

    Вже котом прикидався – “няв”!
    Танець, два… А тобі все мало…
    Я не пробував, не втікав –
    Ще орел, але ти б догнала.

    Злива стукає в шибку десь…
    Молода ти, шальнá і вільна.
    В сивім пір’ї диван увесь,
    А спина – борозна суцільна!

    Нігті гострі такі, як ніж –
    Як по місту у шрамах йтиму?
    Їх, благаю тебе, обріж -
    Вже боюся того інтиму.

    …Я прощаю – на те й поет!
    Ще глясе? І купити б крему…
    Натякаєш на “тет-а-тет”?
    Ні-ні-ні! Я пишý поему…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (47)


  44. Донні Дарко - [ 2012.05.06 20:31 ]
    ясама
    Мене поїдає самотність
    Повільно,цілком, з головою
    Сумна,коротенька повість
    Про нас із тобою -
    Моя точка відліку,
    мОє каліцтво,
    Нещастя,прокляття, сиріцтво.

    Мене поїдає самотність
    Неначе та тля,налетіло
    Накинулось, збило і душить
    Слабке,безхребетне тіло


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.06 20:15 ]
    ***



    Червнева Спека йде у ніч за сосни…
    Плеяда хмар плете їй льолю росну…
    Рум’яну панну в жовтому хітоні
    Цілує Легіт…
    Обпіка долоні…

    – Не звабить Спеку цей хлопчина гожий... –
    Шерхоче гурт лілей на плесі-ложі.

    Червнева Спека – одаліска Сонця!
    Фризер захмарний обітне волосся…
    За ніч у панни відростають коси –
    Рухливі, золоті, як плесо Ворскли…


    2002-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  46. Донні Дарко - [ 2012.05.06 20:45 ]
    за-3-9-земель
    Я очень скучаю.
    Иногда. Честно.
    Я молчу о тебе
    А что интересно -
    Меньше нервных срывов
    Подруга-апатия
    И всё без тебя
    Вернись, проклятие.

    Есть экран, переписка, и мой микрофон
    умолк
    Нерабочий, наверно
    а толку?
    Помехи, динамик
    Я слышу твой голос
    По телу мурашки
    Со взлетных полос
    Мы улетаем
    Навстречу ночи
    А может приснимся?
    Опять,
    до встречи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.06 20:35 ]
    Про кота дитинства

    …була правда і неправда, було розмаїто…
    З української народної пісні

    1

    Поміж календули, цибулі, моркви,
    За гони від мого дитинства сіл
    Живе Голубчик. Має ложе – ночви,
    Відвоював у озерця наділ.

    Муркоче котик, лиже хутро пишне…
    Живе самотньо. Це – окрай розлук.

    Умовк Голубчик…
    Достигають вишні,
    Обарвлюють євшан, пісок і брук...

    2

    Ніч.
    Розчахнула двері веселкові...
    Метеостанція…
    Стежина…
    Бак.
    Дід Чорноштан проворно м’ячик ловить.
    Сюди чкурнув Голубчик від собак.

    – То ви живі? – питаю у бабусі.
    Вона сміється... Хвіртку відслоня.
    Це ж двір дитинства! Кроленята – в русі…
    Прийшов Голубчик, чую тихе „няв”...

    Сарай. Підвода.
    Любо! Розмаїто!
    Дівча в панамці.
    «Тут нема шулік…
    Лиши мені кота!..
    Тут завжди – літо...» –
    Лягає шепіт на півсон повік.


    2006-2012





    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  48. Віктор Насипаний - [ 2012.05.06 20:39 ]
    СУПЕР - ПУПЕР(гумореска)
    Зранку внук приїхав з міста у село до діда.
    Був давно, то хату сплутав з обійстям сусіда.
    Мали їхати батьки, та,певно, іншим разом.
    В них у місті, як завжди, проблеми вічно з часом.
    Внук привіз вітання діду й подарунків трохи,
    Обійшов хазяйство швидко: від курей до льохи.
    Сад оглянув і город також ходив дивитись,
    Потім вирішив і сам старому похвалитись.
    - Ось машину гарну маю, майже нову, білу,
    Ноутбук серйозний досить і "круту" мобілу.
    Маю навіть навігатор - суперприлад, діду.
    Він знайде усе, що треба, де я лиш не їду.
    Всі шляхи й доріжки знає, вулиці й об'єкти.
    Сам розкаже і покаже точно місце, де ти.
    Там супутник "бачить" все. Звісно при потребі.
    Бачте, техніка яка. І думати не треба.
    Дід уважно хлопця слухав, дивувався дуже,
    Врешті-решт махнув рукою і пішов байдуже.
    Внук побрів кудись за хлів, пішов за огорожу:
    - Де у вас тут туалет? Бо я знайти не можу.
    Дід всміхнувся тихо в вуса, глянув на онука:
    - Де у мене туалет? Знайти - нехитра штука.
    Сам же кажеш, що не звик вже думати багато,
    Хай знайде той "мудрий" ящик - СУПЕРНАВІГАТОР.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  49. Юлія Гордійчук - [ 2012.05.06 18:08 ]
    ***
    Лід під ногами, лід у повітрі,
    Лід у моїх легенях.
    Завмерли у променях крижаних
    Будинки, птахи, олені...
    Скалки в обличчя, а ти думав - сніг,
    А я - Снігова королева,
    Дивися, мої замітають сліди
    Хвостами лютневі леви.
    В дзеркалах озер запорошена тінь -
    Потвора чи вершник у латах...
    Це ти? Хуртовина за плечі:
    Привіт, ти вже розівчилась літати?

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  50. Валерія Дивна - [ 2012.05.06 17:31 ]
    Буває так
    Буває так, що роззуваєш очі,
    І омиває хвиля світла.
    Прозрів, засіяв нове поле,
    Але не встиг зібрати жита.

    Буває так, що згадуєш за правду,
    І дістаєш життя нового лист,
    Але забруднений папір біленький,
    А в голові немов сидить чекіст.

    Буває так, що сльози ллєш солоні,
    І обертаєшся частесенько назад.
    Але не кланяйся минулому у ноги,
    Сгубив ти щастя серед навіяних принад.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   993   994   995   996   997   998   999   1000   1001   ...   1815