ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Лідія Дружинович - [ 2009.11.08 18:05 ]
    До тебе
    Напоїти б тебе чар-зіллям!
    (чи хоч липовим чаєм із медом)
    і закутати в теплу ковдру,
    і дивитися в ніч... А небо
    вже складає із зір букети.
    Он гарцює нестримний вітер
    під ворітьми із першим снігом –
    теж не знає, куди подітись.
    Очі в тебе волошково-теплі,
    ти сьогодні – герой моїх снів.
    Нас єднає самотній вечір,
    але прикро – роз’єднує Львів.
    Поспішає за серцем годинник,
    на подушці ромашка цвіте,
    хризантемами пахне кімната...
    Я б до тебе! Я б тільки до те…
    А надворі легкі пасьянси –
    снігопадом ворожить вечір.
    Напоїти б тебе чар-зіллям
    і обняти ніжно за плечі!
    Гіркувато-терпка хризантема
    тихим подихом сни обвінчає.
    Обійняти б тебе й напоїти
    чи чар-зіллям,
    чи липовим чаєм.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  2. Юлія Починок - [ 2009.11.08 17:36 ]
    ***
    У душі порожнеча.
    Краплини дощу стікають по тілу,
    Як по вітрині нового супермаркету.
    Я втратила гідність.
    Мені соромно.
    Я хочу провалитися крізь землю,
    Щоб більше ніколи не побачити
    Того, хто це зробив.
    2008р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  3. Володимир Свідзінський - [ 2009.11.08 14:30 ]
    Збирає ранок
    Збирає ранок
    Тонкі полотна туману.
    Пахне черешня,
    Біла черешня.

    До дому, дому
    Садами в’ється дорога...
    Як твої очі
    Юно світились.

    Іду садами,
    А пам'ять повна тобою.
    Пахне черешня,
    Біла черешня.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  4. Володимир Свідзінський - [ 2009.11.08 14:02 ]
    Спи. Засни.
    Спи. Засни.
    Повертались на берег рибальські човни.
    Хмарка по хмарці спадає до сходу,
    Як по листку листок.
    Два верхівці під’їжджають до броду:
    Сивий кінь поклав копита в воду,
    Вороний – на пісок.
    Чуєш, дівчина темнокоса
    Грає в сопілку червоним рибкам,
    Щоб червоні рибки заснули –
    I вони засипають.
    Чуєш, по звуку звук
    Поглинає морок недобрий.
    Дальній міст тремтить, як протятий павук,
    Будяки підіймають шпаги на обрій
    I тануть. В’яжуться гронами
    Зорі, пускають віти увіч.
    Спи, колихнула запонами
    Ніч.

    1932


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (1)


  5. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.08 11:18 ]
    * * *
    Дощі, вітри…
    Чого в нас не бува?
    Усе прийняти і – рушати далі.
    Я оживаю на твої слова.
    Я терпну на усі твої печалі.

    Нічого стороною не пройде –
    Усе крізь відстань будь-яку озветься:
    І радісне, і грішне, і святе,
    І те, від чого закипає серце.
    7.11.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  6. Людмила Калиновська - [ 2009.11.08 10:35 ]
    =…нетрями…=

    …не зірвалась до неба у крик журавлиний,
    Хоч і рвався той крик із невтішної крові,
    стугоніло у грудях і біль розмивало на мливо,
    на сльозу, що трималась кілочку не довго…
    …і пливла, зігріваючи душу і шкіру,
    та спіткнулась, – шукала якоїсь шпарини,
    і навпомацки тицялась в дощ, у примари, у віру,
    і губилась в калюжах – розтерзана й мирна…
    …пересіяні ситом плевели і горе
    вже одягнуто в шати сріблястого грудня –
    не зірвалась у крик одинокої чайки над морем
    із осінніх і вже запізнілих… та – буднів…

    …не просіяних… тих, що на світі тримають…
    Для доріг, що народяться з першого снігу…
    До останнього подиху, кроку і… – Кави немає…
    …Ну хоча б на ковточок життю і на втіху…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  7. Ігор Павлюк - [ 2009.11.08 10:45 ]
    ОСІННЯ УКРАЇНА. Цикл
    1.
    Осінньо. Сінно. Синьо і осино.
    Усмішка в люстрі скіфського меча.
    Во ім’я Духа, Матері і Сина
    Шлях в інший світ отеплює свіча.

    І непокрите травами коріння,
    Як голим серцем зірвана зоря.
    Сивіють вина – то вода осіння.
    Із клена лист – мов лист з календаря.

    Горбаті духом не летять нікуди,
    А ті, що не вернуться, – хай летять…
    На те вони, на те вони і люде,
    Щоб не в собі шукати благодать.

    Осінній ліс говорить із собою.
    А степ такий – мов дідова рука.
    Який наш час – такі його й герої.
    Кінець імперій – пусто у віках…

    У лісі пусто.
    А в душі плакучо.
    Осіньо. Сінно…
    Голос – як сльоза.
    І щось таке смішне і неминуче
    Лежить на несусвітніх терезах.


    2.

    Оце така осіння Україна.
    Хоч землю їж – а іншої нема.
    Розвіюся по «женщинах» і винах…
    Поет не гетьман.
    Лаяти дарма.

    Шаблина з льоду.
    Ствол із очерету.
    У сні і в бурі він такий, як все…
    Не лізе в світ – як вічність у газету.
    Сльозу пасе.

    По горло в пісні і по очі в зорях,
    Що, вітряні, злітають в океан,
    Полинний сік просторий і прозорий.
    Сам собі пан.

    Сам собі пан.
    Ні страху, ні неволі.
    Хмільний відстій століть, тривог і гроз.

    Оце тако…
    Спішить собі поволі
    Дніпро – у Лету,
    Лета – у Дніпро.


    3.

    Велика осінь.
    І старий туман.
    І замість даху зорі наді мною.
    Я тут живу, немов мене й нема.
    Я ще люблю ту воду під вербою.

    Від свічки свічку терпко засвічу
    В сільській церковці з коренем глибоким.
    І сонну душу кутаю в парчу,
    І сонне тіло зваблюю в осоку.

    Як пережити осінь цю мою?
    По кришталю – солоний мед сльозини.
    Столітні вина пригоршнями п’ю,
    Немов печаль з обличчям батьківщини.

    Сестра лата озонові дірки.
    Брат косить трави під водою Лети…
    Таке от щастя з Божої руки,
    Безумно-тихе – як печаль поета.

    Така от карма: битися об лід,
    Нести в собі велике свято Роду…
    Багаття, річка, зірка і політ…
    І злата осінь –
    Плата за свободу.


    4.

    Намацую цей дощ, неначе нерв,
    Хоч наді мною небо повітове.

    Куди ж мені податися тепер?
    Бо не податись я ще не готовий…

    Куди ж мені подітися навік?
    В любов чи гроші, подорож чи славу?

    Яке б вино не випив чоловік,
    Усе воно на зорях і на травах.

    У скіфських вазах чути голоси.
    На вазах тих – сузір’я і суцвіття.
    Сльоза відбита в крапельці роси,
    Така одна, мов ти і я у світі,
    Що слухаєм дитину в животі
    Чи зірку в небі, чи ріку підземну…

    Я так нестерпно жити захотів,
    За все сплативши кров’ю,
    Недаремно:

    За славу й волю, хату і садок,
    Струну, що в’яже прірву та вершину.

    Куди ж мені?..

    Вертаюсь до казок
    Про козака
    І дівчину-калину.





    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (28)


  8. Вікторія Осташ - [ 2009.11.08 00:59 ]
    Ненáзваний
             Світ мені ліг – мов гніздо із колючого дроту…   
                І. Павлюк         


    мій світ не ліг – летить собі і квилить
    гніздá не доторочує дроттям
    аби осісти – поза планом виліт
    але й посадки – зась! – то не життя

    світ не лягав мені – ще не втомився
    і ніжність сильних (ні не анекдот)
    не до кінця всотáв – а вже вломив ся
    бо так хотів – як діти (не пілот!)

    жіноча спрага і криваве вовче
    виття – крізь зорі що затихли в нас
    запаленням підсвіченням – пророчим
    злоспалювальним! темрява вляглась…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.87) | "Майстерень" 5.75 (5.78)
    Коментарі: (6)


  9. Павло Вольвач - [ 2009.11.07 21:18 ]
    * * *
    Хай мерехтить тонка моя печаль
    Над селищем, що куриться димами.
    Дими синіють. Колії блищать.
    Холоне світ до бісової мами.

    Вдивляюсь в очі стомлених кобіт,
    Грудьми налігши на руків'я мосту.
    Пускаю кільці, мружачись собі
    В білястий, наче крізь гардину, простір.

    В посьолок цей, що був мені дружком
    Із молодістю втеклою на пару.
    І, звісно, смуток золотим пушком
    Діткнеться серця – тут нема «базару».

    Та хай собі. Щасливий буду й тим,
    Що є ця мить, коли прозоро й просто.
    Блискучі рейки і блакитний дим...
    І я стою. І все не сходжу з мосту.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Коментарі: (5)


  10. Владимир Бурич - [ 2009.11.07 20:12 ]
    ***
    Я иду за водой
    и о дно моего ведра
    головами бьются ромашки


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  11. Віталій Білець - [ 2009.11.07 15:49 ]
    У глибоке небо поринаю
    У глибоке небо поринаю
    Духом спраглим, і у час нічний
    З нив космічних зорі пожинаю
    Аж до рання, доки дзвін гучний
    Не розбудить сонце життєдайне
    І окреслить обрії земні…
    В пору цю все скрите і потайне
    Явою зоріє у мені.
    Я дивлюся істині у вічі,
    Чистим серцем слухаю її
    І гадаю – в котрому сторіччі
    В ній прозріють бачення мої ?
    Чи зустріну друга-однодумця,
    Чи в самотніх роздумах згорю,
    Вкривши злою славою безумця
    Всю свою земну, марнотну прю ?
    У священне небо виллю тугу,
    Хай у душу падає дощем
    Незнайомий ворогу, ні другу
    Поетично вистражданий щем.
    Хай безплідне слово косять роки,
    Ним насичусь, мов ковтком води,
    І згадаю свої перші кроки,
    Що сумні залишили сліди.
    Доле, доле – випалене поле,
    Зоре згасла, горісна струна !
    Вирок твій журою серце коле
    І чужа, не прощена вина
    Безталанням падає на мене,
    Милі очі бачити не хтять
    Як з’їдає листячко зелене
    Демонічне полчище проклять.
    Небо ! Небо ! Скільки ще про світу
    Мені нести цей тяженний хрест
    В темноті, без жадного просвіту,
    Співчуття і права на протест ?
    У тобі я хочу розчинитись,
    Розлетітись, мов по вітру пил,
    І за себе грішного молитись
    Ревно Богу між нічних світил…

    2006




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  12. Віталій Білець - [ 2009.11.07 15:10 ]
    Епоха
    Моя епоха ? Ані трохи !
    Сучасний вік окупували жохи…
    Кипляча магма – зболена душа,
    Їй все чуже, вона усім чужа.
    Над нею меч, під нею – мла провалля,
    З обох боків – химерні віддзеркалля.
    Позаду – ніч, попереду – пітьма,
    Минуле – сон, майбутнього нема ?
    Що я таке, чому і задля чого ?
    Чи буде щось із явного нічого ?
    Чи в румовищі суджено лежать
    Єству, що не тотожне з вічним строком,
    Нести на собі горісну печать,
    Воюючи з безчестям та пороком…

    Сумний вигнанець з царства муз,
    Заблудний мандрівник-захожа
    В суєтних роздумах загруз.
    Якщо на те є воля Божа –
    Змирюсь. Не стану докучать
    Творцю за дану мені ношу.
    Зітерти вщерть земну печать
    Небес високих не попрошу.
    Я маю те, що заслужив.
    За те подякую в молитві.
    Мені здавалося: я жив,
    Коли ходив по гострій бритві
    У небезпеках. У вогні
    В’юнка душа перетопилась…
    А може бути, що мені
    Вона так виразно наснилась…
    А може бути... Та хтозна,
    Що було, є, що далі буде ?
    У світі кожна новизна –
    На мить, і світ її забуде.
    Усе – примарність і обман
    І правди іншої немає,
    Окрім ось цих сердечних ран,
    З яких розпука википає…

    2005



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  13. Катя Луганська - [ 2009.11.07 11:29 ]
    * * *
    Я – калюжа,
    я – платівка
    під голками Ваших підборів.
    За цілий тиждень жодної зливи –
    я нездужаю
    і тільки
    зрідка програю уривки моря:
    бризки, сплески,
    краплі, кола – псевдохвилі.
    Я – платівка. Я – калюжа.
    Я чекаю на Ваші кроки.
    Чесно.
    Дуже.
    Я існую доти, доки
    наступають мені на душу.

    2009, осінь


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.19) | "Майстерень" 5.5 (5.17)
    Коментарі: (15)


  14. Сонце Місяць - [ 2009.11.07 04:15 ]
    диптих
     
    1


    храмовий змій, хтивий голуб
      хто би тебе спокусив
    на злотисто-сріблистих ланах
        у галактиці хмарно~чумацькій

    приязно огортаючи
      тьмяним коштовним покоєм
    під каприччіо хвиль снігових
        під цикламеновим небом

    ейфорійні вічі бажань
      чи забуття водоверть
    лагідний лід, тихий голод
        аби спокусити тебе



    2


    у дні солдатів живодерської снаги
    на дні сталевої хисткої пастки
    гірка зухвалість ~ грішний сміх
    продертої гротескової суті

    як ллється смерть і сніг летить
    на тротуари у скривавлених річках
    залізом загнана парує ніч
    зубами креше плоті божевілля

    як в океані змиє бруд жорстокість
    із болю заіскриться мертвий космос
    над звалищами залишків людських

    чи підеш ти, зі мною


    Аміклея



     -}{-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  15. Олександр Бик - [ 2009.11.06 23:10 ]
    ***
    У осені свої закони:
    Дощем наповнює флакони
    Чужого міста.
    Руйнує стіни і пороги,
    Кидає жменями під ноги
    Банкноти листя.

    Міняє, ніби, все на краще,
    Птахів вистрілює із пращі
    Крізь неба сито.
    Сліди лишає на серветках
    В старих поетах, і поетках
    Незнаменитих.

    Недофарбовані паркани,
    В книжки закохані ботани,
    Ти – Я – мовчання…
    Дні на розп’ятті чи розпутті -
    Роки студентські незабутні,
    Та, вже останні.

    Смак алкоголю, нікотину,
    Цирозом вражено печінку –
    Куди вже більше?
    Сніг з листопадом у долонях,
    Відтінок золотий на скронях…
    І трошки віршів…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (6)


  16. Сергій Жадан - [ 2009.11.06 22:59 ]
    * * *
    За хвилину до того, як випаде дощ,
    ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
    ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
    твого тіла і враз його стиснуть.

    Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
    відчувають смак їжі за мить до годівлі,
    так солдат, що за хвилю повинен загинути,
    відчува деформації у власному тілі.

    Сміх, що має до мене назавтра прийти,
    розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
    За хвилину до того, як з’явишся ти, -
    я тебе передчую.

    1993


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  17. Валерій Голуб - [ 2009.11.06 19:30 ]
    * * *


    Твоє ймення - відлуння варязьких дружин -
    Від норвегів прийшло в наші землі.
    Юних предків твоїх між холодних крижин
    Нібелунги купали в Ульгемлі.

    Твої очі - мов сполох зірниці вночі.
    Недосяжні, й такі мені любі.
    Ніжним шалом любові в полон беручи,
    Залишають в сум’ятті і згубі.

    Твої губи - троянди в едемських садах.
    Так гріховно жадають кохання.
    Я до тебе лечу, наче з вирію птах:
    -Чи ти любиш? ... Мовчання... Мовчання.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  18. Павло Вольвач - [ 2009.11.06 17:30 ]
    * * *






    Недопущеність на свято. А навіщо тобі свята?
    Печію свою плекати - то плекай
    Будь легким же - будьмо брате! - щоб недбало забувати
    слів віршованих пасати - хай

    Площі людські правди-кривди і твої веселі кроки
    А безодня волоока ніби тлом
    В це зневірене бароко шлях зі степового боку
    Шлях за вітром гуляй-поле за вуглом

    і сонця і сотник гонта й синя тінь від хмарочоса
    заплітаються із льосом - Боже мій...
    і не знаєте - агов там! - що ж ви дивитеся скоса -
    що мого на серці й думці і кишені потайній?


    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Коментарі: (1)


  19. Чорнява Жінка - [ 2009.11.06 13:09 ]
    Одні та інші
    Йдуть рядками нормо-дні,
    кращі серед гірших,
    видають себе одні,
    а читають інших.

    Сніг розтанути не встиг
    у долонях Крішни,
    ми ховаємо одних,
    плачемо по інших.

    Обираємо святих
    із мільйонів грішних,
    нагороджують одних,
    пам’ятають інших.

    листопад 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (58)


  20. Сонце Місяць - [ 2009.11.06 00:43 ]
    Діалог V * Кипарисові сни *
     
    Василина Верховинка

    зі співучих санскритських слів
    одягни на цей вечір намисто
    хай у мушлі перлина зблисне
    не чіпай
    не чіпай
    не чіпай
    не відкрити усіх америк
    не розкрити усім душі
    у краю кипарисових снів
    забувай
    про магічні слова...



    Сонце Місяць

    білий крук летить з рук
    вечір пристрастно тіниться
    орхідеями збовтаних хмар
    розлітаються стріли розлук

    у краю кипарисових див
    на піску срібних снів

    слідом трепетних ягуарів
    скрізь туманну феєрію мрій



    Василина Верховинка

    ...нам не вистачить мелодрам
    у краю кипарисових брам
    де метеликів рвійний політ
    безнадійно-банально розтав
    крізь туманну феєрію мрій
    хоч реальність одягне вуаль
    та скоцюрбиться в мушлі душа
    за садами терпких ностальгій
    за словами магічними – жаль



    Сонце Місяць

    невагомий пісок на твоїх
    долонях безслівних
    чари безжального аромату
    ночей магнетичних
    зі штормовими вітрами
    над уламками снів
    у неймовірній мелодії
    безкінечної миті
    крізь яку шурхотять
    неритмічні серця
    фантастичних майбутніх
    перлин для намиста
    на перламутрову пам’ять

    про краї надвечірніх садів
    про алеї терпких кипарисів



    Василина Верховинка

    у краю надвечірніх садів
    осеніє
    ковзкий перламутр
    вислизає повільно із рук
    і шурхочуть сипучі піски
    по краплині
    стікає журба
    у краю кипарисових брам
    лиш оця павутинка тремка
    забриніла
    мов дримба
    причаєно
    розлітаються стріли розлук
    зігріваємо
    кожну піщинку
    у долонях
    нехай не спішить

    осеніє у світі
    мій друже
    а на серці
    світає



    Сонце Місяць

    їм не треба розкішних прикрас
    тільки спокій піском легким
    тільки світлий небесний дим
    розминулися пам’ять і час

    у краю надвечірніх садів
    на очах позолочених дів

    сутеніє..

    осінній каданс
    між землею та вирієм
    між печалями
    & летаргією
    жовто_холодним листям
    кружляє
    повільно
    танцює в падінні
    через мрії
    та вітровії
    у містично~
    прозорий романс

    їх сховає осяяна тінь
    за шляхами та долями
    під убивчими кулями
    перламутром огорне кремінь

    за роздоріжжями символів
    у садах нерозгаданих снів



    Василина Верховинка

    сутеніє
    уже листопад
    срібна паморозь вкрила нас
    розминулися пам’ять і час
    і не треба осінніх прикрас
    вже на чорному мармурі
    глянь
    біле полум’я хризантем
    жовте полум’я скорбних свічок
    крізь туманну феєрію мрій
    не шукай романтичних тем
    все засипле легким піском
    тиша цвинтарна
    листопад
    сутеніє
    таки сутеніє



    Сонце Місяць

    у мріях віддаленим берегом
    зникає неясний смуток
    в очах ніжних квітів
    едемським садом
    із небуття віків
    музикою ледь чутною
    обертанням долоні униз
    нам подають
    клятого присмаку вічності
    на перламутровім лоні

    між сонцем і місяцем
    невечірня свіжість
    чорно~червоно~білим
    метеликом

    у краю кипарисів



    С*




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  21. Павло Вольвач - [ 2009.11.05 21:48 ]
    * * *
    В Діброві в житі мак. Чого він мені тут?
    Бо в хаті при столі чарки давно початі
    Бо є в Діброві ліс а в лісові є дуб
    Він Чаплин бо живуть на ньому чаплі

    З туману ж – Сусуман – недовідомий край
    Як дідів син сказав: "не зрадники як би ж то..."
    А дід собі співа: "набої подавай..."
    І жаль мені що не мені те вийшло

    З осріблених сторін – така вишнева кров
    Світ колами пішов а хтось прийшов на круги
    І щось пече немов вогні з ярів-дібров
    Чи голова покладена за други



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Коментарі: (5)


  22. Павло Вольвач - [ 2009.11.05 21:45 ]
    * * *
                Миколі ВІНГРАНОВСЬКОМУ,    
                    незникомому    

    День стоїть до небес. А канапа пуста.
    Ви вдихнулись в раптовості світу.
    У тремтіння листа, в білостінні міста,
    Що під вечір оранжево світять.

    Ще відходить мені від “нема”, як від сну,
    І кімната провітриться від тютюну,

    Та вже видива вигнули вії:

    Десь як закрут ріки, слова м’ята і сіль,
    Чомусь дотик щоки, чомусь срібна таріль,
    І червоне вино пружношиє...

    Ви такий мені є – над плачí і платкú –
    Фіолетово-флейтова музика.
    З позаземних рівнин золоті завитки,
    І у хмар ваших губи усміхнені.

    От і все. У своє знов мій мріється шлях.
    Повз вечірнє розвітрене дерево...
    За горби, за міста в золотавих джмелях...

    Синьо світиться вами душа по краях
    І веде все, й витає попереду...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Коментарі: (5)


  23. Владимир Бурич - [ 2009.11.05 19:32 ]
    ГЕРМАНИЯ – 1984
    Я захотел заглянуть в пасть зверю

    а увидел
    маленькие домики под красной черепицей
    высунувшихся из окон старушек
    детей идущих в кирху на концерт Баха
    желтые кусты форзиций бледно-розовые соцветия очиток
    кружку пива стоящую на тротуаре
    рядом с мастером укладывающим плиты

    Он подмигнул мне
    и весело крикнул:
    - Рус сдавайся!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  24. Владимир Бурич - [ 2009.11.05 19:54 ]
    ***
    Так и не смог доесть
    золотую буханку дня

    Посмотрел на часы
    половина семидесятого

    надо ложиться спать
    гасить свет
    в глазах

    Руки можно поднять
    чтобы капитулировать

    чтобы взлететь


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  25. Світлана Луцкова - [ 2009.11.05 12:14 ]
    Гарбузик і картузик
    На базарі дід Гарбузик
    Вибирав собі картузик.
    До прилавка підкотився, -
    І на хвильку розгубився:
    "Скільки краму, люба нене!
    Аж розбіглись очі в мене!"
    Огірочки хочуть солі,
    Кріп купує парасолі,
    Бурячок - зелену гичку,
    А Квасоля - довгу тичку.
    "Дай картузик до лиця," -
    Просить дід у продавця.
    Продавець: "Чудово! Знаю!
    Я за модою встигаю!
    В цім сезоні - колір новий:
    Темно-синьо-фіалковий.
    Ще б тобі такий жупанчик -
    Будеш, наче Баклажанчик."
    Чуха дід живіт і боки:
    "Обійдусь без шапки поки:
    Кольори у нас в оселі -
    Жовті, сонячні, веселі.
    Краще я куплю на згадку
    Гарбузисі шоколадку,
    Жменьку білого насіння
    І нового гарбузиння."

    То скажіть: чому Гарбузик
    Не купив собі картузик? :)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  26. Леся Романчук - [ 2009.11.04 20:02 ]
    Данте
    Всего страшней -
    ходить по городу,
    Где вас убили.
    (Лариса Морозова-Цырлина)

    Когда-то древняя Флоренция
    убила Данте.
    Без травли в прессе и рецензиях,
    без секундантов.
    Изгнанник вечный - гордость города,
    но до могилы
    земля, отвергнувшая смолоду,
    не стала милой.
    И он стоит, взирая сумрачно
    в своем бессмертьи
    на небожественную суетность
    родимой тверди.
    Жива обида, нерасколота
    в небесной силе.
    Как страшно это - жить над городом,
    где вас убили.


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (17)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.04 18:14 ]
    КАРТИНКА
    Земля аж двигтить, як іде товарняк,
    На колію всім вантажем налягає,
    І котиться щебінь, і грунт осідає,
    Аж моторошно, аж бере переляк.

    А потім поволі усе -замовкає,
    Все менше на рейках відлунює стук,
    І тиша навколо така залягає,
    Що чуть, як плете павутиння павук.

    7492 р. (від Трипілля) (1987)


    Рейтинги: Народний 6.25 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  28. Галантний Маньєрист - [ 2009.11.04 16:36 ]
    Осінні містерії
                                            Юлії Зотовій та Оленці Осінь
    І. Примарності
    Озера-дні, на дні листки ожинні,
    осонні, - ніжку краля у хотінні
    оголює і пестить нею воду.
    І ще тверда рука у кавалера,
    ще вірить у безкарну насолоду,
    а краля - що віддасть не хтивій тіні
    на дні свою, таку небесну, вроду.

    ІІ. Зваба
    А сон, красуне, де тебе Ясон
    бере і знову, зовсім не мара, -
    а справді рай, а тут сумна діра,
    в якій затримуватись не резон.
    Одне лише - виходити за сон
    тебе навчити зможу тільки я,
    та надто горда усмішка твоя.

    ІІІ. Оголення
    Невже ви не радієте ніколи?
    Не прагнете єднатися з коханим?
    У дзеркалі минає ваша врода...
    Надворі ж осінь звичного окови
    знімає у захопленні багрянім.
    Це більше, аніж вивільнення тіла -
    оголеності не пасує цнота.

    ІV. Щедроти
    І виверження, лиш окличний знак.
    Одвіку так - до поклоніння діві
    героя налаштовують цілунки.
    А як інакше, раз у нас од віку
    немає кращого за ці дарунки -
    Верзувій і усотуюче море
    жадань жіночих, вироками скоре...

    VІ. Навернення
    - І груди, грона винограду литі -
    важкі і соковиті, що однині
    для них обмеження земної миті,
    душа твоя віддавна прагла, знаю,
    нести щедроти в медяному квіті…
    - Мій Світовúте, від жаги палаю,
    налий мене вином своїм до краю!

    VІ. Післямова
    Натхненні стрибунці - осінні дні,
    духмяні зела, огнища святкові,
    небесні передвістя на Покрови,
    і всі жінки богині, а боги -
    глейкі сліди за Господа ногами,
    на акварелі цій, окрай зими,
    що змиє фарби білими дощами.


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Ганна Осадко - [ 2009.11.04 14:37 ]
    Осінні акварелі - І
    замерзла лепеха у ноги босі,
    лелеки відлетіли, легіт трав
    сухот набрався, кашляє до ранку
    стара верба над чорториєм цим.
    і білий дим – густий, гіркий, ранковий,
    як привид піднімається зі сну…
    ніщо не потривожить мертву тишу …
    лише тоненький голос: «спи-засни» -
    то люляє посивіла русалка
    до хлопчика в колисочці з лози…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (11)


  30. Тамара Шевченко - [ 2009.11.04 00:12 ]
    Осінній вальс
    Вже давно відплело павутиння їй бабине літо,
    У неділю приходять у гості онуки і діти.
    Осінь колір змінила, так сумно, що листя останнє
    Опадає, та в дім завітало неждане кохання...
    Відганяла його, бо соромилась - близько вже старість,
    Та осіннім листком у вікно залетіло - зосталось,
    І вона розцвіла, ожила, як весна, забуяла.
    Хоч би листячко все не опало, хоч би не опало...
    А червоні і жовті листки все кружляють у вальсі,
    Все забули у вирі танку, хай бо грає Вівальді.
    Двом зима не страшна, пахне листя осіннє у хаті,
    Те, що встигли вони зберегти, восени назбирати.

    31/10/09



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  31. Володимир Свідзінський - [ 2009.11.03 20:58 ]
    Холодна тиша
    Холодна тиша. Місяцю надламаний,
    Зо мною будь і освяти печаль мою.
    Вона, як сніг на вітах, умирилася,
    Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
    Три радості у мене неодіймані:
    Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
    Немає більше. Місяцю надламаний,
    Я виноград відновлення у ніч несу.
    На мертвім полі стану помолитися,
    І будуть зорі біля мене падати.

    1932
    Із збірки "Медобір"


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (27)


  32. Іван Редчиць - [ 2009.11.03 20:04 ]
    РУБАЇ ДЛЯ ВАС***
    1
    Для вас творю і буду вік творити,
    Я хочу стати вашим фаворитом,
    Улюбленцем красивих ваших душ, –
    І задля цього варто – вічно жити.

    2
    Студений вітер, а душа вогниста,
    І полум’я чомусь таке іскристе.
    Ачей, колись охопить білий світ,
    Щоб душі спалахнули пломенисто.

    3
    Я часто сплю лише на одне вухо,
    Тому всю ніч на друге вірші слухав.
    Їх під вікном читали два бузки,
    Всміхався місяць, знявши капелюха…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  33. Світлана Луцкова - [ 2009.11.02 23:33 ]
    ***
    Старію вже... Старію, бо пора.
    Повітря й час настояні на глиці.
    Слова до тебе линуть з-під пера
    Сосни - вічнозеленої жарптиці,

    У мерехтінні місячних річок,
    В огнях беріз, погашених зарання.
    Старію вже. Тому скажи: за що
    Твоє мені явилося кохання?

    ...Кружляють над узліссями сумні,
    Сухі прокльони осені-лоліти;
    Мов камені, летять услід мені.
    А ти їх перетворюєш на квіти...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (33)


  34. Олеся Овчар - [ 2009.11.02 09:43 ]
    Осінні забавлянки
    Дощик, дощик по калюжах
    Кап! Кап!
    Потанцюймо разом, друже,
    Чап! Чап!
    Все по купках із листочків
    Стриб! Стриб!
    Осінь тихо у куточку
    Хлип! Хлип!
    Дощик зловимо за поли
    Хап! Хап!
    Осінь вíзьмемо у коло.
    Так! Так!
    Дощик змерз, намокла осінь -
    Гай! Гай!
    Їх запросимо у гості –
    Чай! Чай!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (33)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.02 00:33 ]
    * * *
    Люблю тебе, незаймана природо,
    Де не ступав потворний черевик
    Сучаних монстрів, за справдешню вроду,
    За - без косметики - прекрасний лик.

    Люблю тебе, вкраїнськая природо,
    За цю безмежну просторінь полів,
    Невловний непоборний дух свободи
    Витає в ній, як велетенський гнів.

    О земле рідна! Що ж, нехай останній
    Я твого племені абориген,
    Живе прекрасний, мов Шевченко ранній,
    В мені твій гордий нескорений ген.

    Козацький дух акумулюй у серці
    Усіх вкраїнців справжніх,що були,
    Щоб став я із Чорнобилем до герцю,
    Щоб всіх космополітів ми змели.

    Щоб серця радіація мойого
    Робила владарів із батраків,
    Щоб нам засяяв знову лик Дажбога,
    Щоб смерті страх на попіл погорів.

    Щоб стала справді вільною Вкраїна -
    Країна хліборобів, козаків,
    І щоб родила кожная родина
    Нових Шевченків, Симоненків, Богунів!

    7501 р. (від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний 6.25 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  36. Оринка Хвилька - [ 2009.10.31 23:36 ]
    Коні не винні? (Щоденник живої та усміхненої. Запис 6)
    сині вершники в житі
    з прожилками білих вен
    розпашілі хвилини
    простежити їх – ген-ген…

    ті намахані коні
    одне викликали – гнів
    я любила тебе
    рівно стільки як ти мене ні
    і любила за те лиш
    що ти мене не-любив
    вистачало на каву
    на віршика й піну днів
    а за решту – не знаю
    мовчати би – не вдалося
    розлюбила і годі
    залиш мені звив волосся

    годі вершникам скніти
    в болотянім полі-сні
    …перепуджені коні
    та лицар не на коні…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  37. Сонце Місяць - [ 2009.10.30 00:13 ]
    майже
     
    йому давно не сняться сни
    і не малюються картіни
    у мерехтінні вільних тіней

    полюють первісні коти
    під забуття старого даху
    вино ховає лиходій

    здирає пафосне граффіті
    у переході босх міський
    перелилося віршів листя

    під лиховісну тишу хмар
    мінорний місяць & димар
    не знаючи, примісячився



     -}-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (31)


  38. Андрей Мединский - [ 2009.10.29 17:32 ]
    Осенняя элегия
    холодный дождь уже давно
    пустой сквозняк вдыхает в офис
    я пью вчера остывший кофе
    и медленно смотрю в окно

    не разбирающий пути
    идет-бредет по тротуару
    с лицом морщинистым и старым
    ребенок в поисках груди

    и треплется уставший лист
    пытаясь удержать березу
    и дом стоит в развратной позе
    глотая мокнущих лолит…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (15)


  39. Іван Редчиць - [ 2009.10.29 08:22 ]
    ЧАША ДОЛІ
    РУБАЇ ***

    1
    Я згоден бути в рабстві у Любові,
    Всім серцем їй служити я готовий.
    А дві сестри – ненависть і злоба,
    Хай між собою чубляться до крові.

    2
    Ти чашу долі не доп’єш до дна,
    І в тому буде лиш твоя вина.
    О маловірний – чуєш ?! – зупинися, –
    Перед тобою – вічности стіна.

    3
    Раптове, наче блискавка, чуття
    Освітлює – і душу, і життя.
    Щасливий той, хто у простому слові –
    Шукає і знаходить відкриття.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. НаЗаР КуЧеР - [ 2009.10.28 16:55 ]
    ***
    Перечорніло, перетліло,
    Перекричало і пішло...
    Це вже не ти, не твоє тіло
    Від мене в слізоньки воно

    Перебуяло, віджилося,
    Перелюбилось день і ніч.
    Це вже не ти, не те волосся,
    Що шовком ранило із пліч

    Передивилось, полетіло
    Собі у вирій до своїх.
    Це вже не ти, не твоє тіло,
    Та я ще біля твоїх ніг...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (1)


  41. Олександр Христенко - [ 2009.10.28 13:15 ]
    О МОДЕ (размышления)
    Будьте гордыми, будьте сильными,
    Меньше модными, больше стильными.

    Все мы знаем, что женщины наши
    Всех умнее, милее и краше,
    И восторженных взглядов мужской хоровод
    Их лелеет, ласкает и ждёт.

    Но настырная юная Мода
    Возомнила, что выше природы:
    И плевать, что не всем её стиль подойдёт,
    А, частенько, и наоборот.

    Удивляя, как водится, снова
    Необычностью ярких обновок,
    Кто-то, «с дуру», спустил аж на бедра штаны –
    Чтобы трусики были видны!..

    Ну и что же мы видим в итоге?
    – Что у женщин короткие ноги!..
    С этим фактом боролись везде и всегда,
    А теперь – вот такая беда!

    И проблема, увы, не простая –
    Даже шпильки не всем помогают:
    Отвлекает от мысли, что ход этот глуп –
    Разукрашенный пирсингом пуп!

    Но эстетика – это цветочки:
    У девчонок застужены почки.
    Только Мода по миру победно идёт,
    Ну а жертвы, конечно, не в счёт!

    – Ну и что же – вы спросите – делать?
    – Соберите решимость и смелость.
    Невзирая на Моду, пусть хватит вам сил
    Быть собой, выбирая свой стиль.

    Р.S. Мода скоро изменится
    и не беда.
    Если что-то оценится
    через года,
    Это не Показуха, а лишь
    Красота,
    Так что – не ошибитесь: где эта,
    где та.

    (18.07.08 – 28.10.09)г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (76)


  42. Олеся Овчар - [ 2009.10.26 23:41 ]
    Неримовані бажання
    Розстебни на мені ґудзики сумнівів.
    Повільно зніми з плечей півтемряву думок.
    Проведи тонкими пальцями тиші
    По спраглій лінії губ.
    Скинь до ніг останню тінь захисту
    І вогкими вустами бажання
    Притулися до оголеної душі.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (21)


  43. Борис Мозолевський - [ 2009.10.26 20:57 ]
    ЧЕРВЕНЬ
    І не жона, й не наречена —
    Ішли степами без доріг.
    І божевільні квіти червня
    Тобі тулилися до ніг.

    І яструб довго плив над нами,—
    Чого він плив, чого хотів?
    Зринали в небо цвіркунами
    Жита, від сонця золоті.

    Я цвів тобою і для тебе,
    І ти світилася в мені.
    В твоїх очах гойдалось небо
    Із хижим яструбом на дні.


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  44. Борис Мозолевський - [ 2009.10.26 20:56 ]
    НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА. Феєрія
    Неначе йду, а ти за мною вслід —
    Бігом, бігом, спіткнулася, упала!..
    А я й не втямлю, чи палає глід,
    Чи ватри на узліссях на Купала…

    Скажи, це ти чи це лише мана?
    По вирвах гнізда в’ють потворні круки.
    Мене ж і смерть і несмерть обмина,
    А ти біжиш, зламавши білі руки…

    У хитрих душу вижерла чума.
    Душі нема! — кричать. Нема?! — не треба.
    Душі нема?! — а хто ж вона сама —
    З очищами, мов прірви, проти неба?

    Вже ліс горить від спалахів суниць.
    Жаринами під ноги ті суниці!
    Біжи, біжи! Не крикну — зупинись,
    Бо там тебе, як відьму, спалять ниці.

    Нема повернень! І межі — нема!
    Є тільки тьмяний вогник серед ночі.
    Грозою розпанахана пітьма
    Колюччям набивається ув очі.

    Кудись пливуть бандури вздовж ріки.
    Куди ж бо ви — з єдиною струною?..
    І біла тінь коханої руки
    На жовте листя падає за мною.



    Рейтинги: Народний 6 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  45. Борис Мозолевський - [ 2009.10.26 20:11 ]
    XVI. ГОЛОС ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ (Уривок із поеми «Ирій»)
    Змієнога богине, дочка Бористену,
    володарко скіфів;
    Батько скіфів Папаю і ти, Іданфірсе,
    вельможний наш царю!
    Розверзається твердь,
    наді мною вогні смолоскипів,—
    Воскресаю! Ви чуєте? Воскресаю!

    Дивні зубри залізні могилу беруть на таран.
    Ніжні руки мене піднімають
    із глини і тліну.
    При мені тільки меч мій
    та іще золота пектораль,—
    Що розкажуть вони цим прийдешнім
    новим поколінням?

    Я не стану пояснювать — склад за складом
    нехай прочитають самі,
    Як ішли ми крізь ніч
    до своєї найвищої істини —
    По нарузі, по злиднях, по війні, по чумі,—
    Але душі нетлінні над світом проносили
    чистими.

    Змієнога богине, дочка Бористену,
    володарко скіфів;
    Батько скіфів Папаю і ти,
    цар царів Колаксаю!
    Воскресайте зі мною із наших прабатьківських
    міфів,
    Воскресайте для світла, як я із пітьми
    воскресаю.

    Не лякайтесь цих сірих, цих задумливих
    юних очей.

    Чую, степ наш під зорями половіє і дихає.
    Дай припасти до тебе, дай тобі поклонитись
    чолом і плечем,
    Земле рідна, оплачена потом і кровію,—
    Скіфіє!



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.9) | "Майстерень" 5.75 (5.93)
    Коментарі: (2)


  46. Олена Рибка - [ 2009.10.25 00:38 ]
    парасолька
    Є тоненька межа поміж наших зволожених тіл,
    Є легенькі здригання,
    ...........................затримане дихання.
    ...............................................видих.
    Рахування на сірому плесі
    ......................раптово зникаючих кіл,
    Замикання в очах гранично наповнених видив.

    Є змивання косметики,
    ................................хованки із дощем,
    І ведуть «подолянку» наскрізь промоклі дерева.
    Час межує із серцем,
    .................................осінь не кликана ще,
    А твоя парасолька дбайливо приховує безум.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (14)


  47. Чорнява Жінка - [ 2009.10.24 23:33 ]
    У фотографии
    Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
    её кожа просвечивала жемчужным зовом
    того, чья ещё неоформленная печаль
    клубилась в воздухе и рассыпалась снова.

    Его бледная непролетарски-тонкая рука
    искала спасения у выгнутой спинки стула,
    он хотел осмелиться, но не знал – как,
    и вибрация рёбер в висках отдавалась гулом.

    Через год он будет болтаться на фонаре,
    она выйдет замуж за эмигранта в Париже,
    и вспомнит вдруг между брютом и фруктовым пюре,
    как ей хотелось тогда придвинуться ближе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (51)


  48. Іван Редчиць - [ 2009.10.23 22:53 ]
    І ТУЖИТЬ САД...
    Світлій пам’яті Михайла Клименка

    Це він у небесах високих слова,
    В серцях і душах, у зірках Левкова,
    Спочив навік у батьківській землі –
    І тужить сад, і плаче чорноброва.

    Його кругом шукають журавлі,
    І проліски несуть йому жалі
    В гаю, де щастя згублена підкова,
    Де промені схрестились, як шаблі.

    Де сумнівів розгублених полова,
    Там яблуні чекають, хоч півслова
    Почути хочуть, а грушки малі
    Ущент чиясь понищила корова.

    І сивих днів забуті кораблі,
    І мудрість літ, немов старі граблі,
    Списали, не змовляючись, на дрова,
    Бо нам вони не треба взагалі.

    А він у небесах високих слова,
    В серцях і душах, у зірках Левкова,
    Спочив навік у батьківській землі –
    І тужить сад, і згадує діброва…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  49. Олександр Христенко - [ 2009.10.23 14:24 ]
    РАЗГУЛЯЛАСЬ ОСЕНЬ
    Перекрасили наряды
    Вслед за липами берёзы.
    Перед зимнею прохладой
    Разгулялась в красках осень,
    Закружила, словно вьюга:
    Жёлтый, красный и зелёный.
    В гости к осени-подруге
    Я иду опять из дома.

    Светит солнце... Тихо – тихо...
    Даже ветер замечтался...
    И в душе родился стих
    В ритме медленного вальса.
    Листик, мягко опускаясь,
    Обнимается с травою:
    Вот у них любовь какая!..
    Он укрыл её – собою.

    Старый клён, качает веткой,
    Охраняя «наше место».
    Зацелованные летом
    Мы под ним мечтали вместе:
    И в морозы, и в ненастье
    Будет нам тепло и ясно
    Просто жить –
    Уже ль не счастье?
    Просто жить,
    А как прекрасно!
    (7.11.07 – 22.10.09.)г


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (23)


  50. Нафталін Марак - [ 2009.10.23 11:29 ]
    ***
    Я не сплю.
    Я дивлюся на зворотоній бік повік.
    Два вологі екрани та безліч каналів.
    Насправді ніч - це в і н:
    Напівголий неголений чоловік,
    Що метає метеорити зі стогоном сталі.

    Я не сплю.
    Я горизонтально чекаю на vip-четвер.
    Він, холера, як завжди приходить вчасно,
    А з ним - мігрень й безсоння,
    Пара сліпих сестер
    З татуюваннями на спині: "життя прекрасне".

    Я не сплю.
    Я прикидаюся пристреленою собакою.
    Заасфальтоване ліжко та постіль з трави.
    І перший промінь,
    Темряви розсікаючи вакуум,
    Фату зриває із моєї голови.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.14) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   98   99   100   101   102   103   104   105   106   ...   159