ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тарас Письменний
2025.08.20

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:24 ]
    твоя краса закінчується там...
    М'яка задушливість твоїх різких парфум,
    така далекість розриває душу...
    замріяний тобою цей жасмин,
    а я мабуть не та, я так не мушу...

    твої тонкі вуста і синь очей,
    і світанкові кучері в тон житу
    не зрівняться зі спокоєм ночей,
    не зрівняться із запахом полину...

    твоя краса закінчується там,
    де починають розквітати квіти.
    мене не вабить більш тонкий твій стан,
    за нього є гнучкіші в світі ріки.

    прости мене за те, що я не та
    хто б зміг тебе навіки полюбити...
    у мене не розспіване життя
    не можу я по-іншому судити...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:56 ]
    Я не довірюся твоїм гранітним жестам...
    повірити хотілося без слів
    віддатись на поруки хибній долі
    зібрати зміст не виписаних слів,
    додати в кров солоної ще солі.

    повірити хотілося, а жаль...
    я не люблю іти за плином часу
    бо не гартується сама собою сталь,
    нема хоробрості без помилок і страху.

    Повірити б хотілося, і що ?
    я не довірюся твоїм гранітним жестам...
    не розсудити нам добро чи зло,
    підкреслене хрипким мінливим басом...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:18 ]
    Просто гра
    Терпкі твої слова, неначе кава...
    гіркі, та все ж правдиві, мов життя...
    тобі набридла ця пуста забава,
    тобі набридло грати в почуття...

    Ніяких заперечень я не маю,
    усе так мало бути, як завжди...
    за вигадки свої я не страждаю,
    не вмію я кохати так як ти...

    В моїй душі ти, сліду не залишиш,
    у ній й без тебе повно чорноти...
    твої терпкі слова...і ця трагічність,
    це все написане від моєї руки...

    я підіграю слову твому знову,
    скажу про те, як шкода і прощай...
    піду шукати далі ту дорогу,
    що приведе мене, можливо, в рай...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:51 ]
    Прихід Весни
    Стрічками втікає вітер в вікна,
    розфарбовує пожовклі рушники.
    Майже по-весняному тендітна
    його лагідність, та присмак глибини...

    Небо знову змінює картини,
    Панорами обирають кольори...
    Так їм хочеться розливистої зливи,
    на всі землі, та на різні полюси...

    Скоро розцвіте уся далекість,
    і розтане холод у струмках...
    у повітрі стримана полегкість,
    трохи сонця знайдено в очах...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:11 ]
    Ти погодилась бути янголом
    Ти погодилась бути янголом,
    якось легко, мабуть, жартома...
    Запаливши в очах теплим спалахом
    може зірку, а може й життя.

    Стрілки часу обходили вічність,
    догорали вже бачені сни,
    в рамках щастя і зайва трагічність,
    трохи кави і спільні думки...

    Ти погодилася бути світлом
    на годину, хвилину, на мить?
    розуміння, прикрасивши сріблом,
    і приспавши на спокій...хай спить...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:43 ]
    Така ж...
    Тонкі сплетіння мідних кольорів,
    мережива світання в жовтих квітах.
    Нескошена трава моїх світів,
    невипалена спека спить у вітах.

    Лягає на ланіти блиск вогнів,
    блакитна сукня під небесну смугу...
    твоє волосся кольору степів,
    навіює якусь знайому тугу...

    Шумить весна у зливах голосінь,
    перемовляється трава із вітром теплим,
    Ось ця чарівність, тиха провесінь,
    Така ж як ти, близька усім далеким...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:03 ]
    як хочеться втекти
    сріблиться похололим сяйвом вечір,
    обводить кожне слово чорна мить...
    і щось у грудях б'ється недоречно,
    у ноту снігопаду що бринить...
    як хочеться втекти у ці морози,
    як хочеться, без шляху, навмання
    переплітати дні й міські дороги.
    і мріяти про щось, та про життя..
    ще вірити у те, що ти існуєш...
    далеко там, де мабуть вже весна
    що горизонти зоряні пильнуєш,
    чекаючи мене біля вікна...
    як хочеться втекти у твою клітку,
    свобода й одинокість-це одне...
    тебе нема...а темінь теж є світлом,
    і в грудях б'ється серце ще живе...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:15 ]
    Мій світ
    не знаю чому, мій світ перетворено в сірість...
    не варто шукати спасіння у власній брехні...
    словами дощу змито ту недосвідчену вірність,
    розписано всі, ще не пройдені кроками дні.

    я вірю у те, що ще вірити в щось маю змогу,
    і мрію про те, що ще мрії не зникли усі...
    життя Україні, для себе, напевне, нічого
    і так воно буде, допоки земля у крові.

    це мабуть є вихід із кола, із владного кола...
    не буде спокою для серця під брязкіт кайдан.
    моя Україна, для мене встає з видноколів,
    встає із колін, розквітає у блисках світань ...

    мій ворог-мій брат, що пішов проти мене, забувши,
    ту пісню могутню, що жила із нами в віках!
    ту пісню народну про колос і про м'яту і руту,
    вони ж не зів'яли в бандерівських братських серцях.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:36 ]
    Давай помовчимо...
    Давай помовчимо, так якось легше...
    немає зайвих слів, нема образ.
    в руках згорає ніч, її все менше
    і тонуть зорі в відблисках покрас.

    давай помовчимо синхронно з небом,
    прислухайся до шепоту вітрів...
    у диханні трави так пахне медом,
    закочується місяць в тінь світів...

    давай помовчимо взявшись за руки,
    підемо горизонтом по зірки...
    у тиші є також чарівні звуки,
    такі, як голос вітру, й шум трави.=)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  10. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:45 ]
    УПА
    схилися у поклоні перед ранком,
    бо пережив ти ще одну з ночей!
    і сонце палить першу мить світанку
    у відблисках спечалених очей...

    ніщо не важить більше цього сяйва,
    легкої ниточки обпалених беріз...
    завершена ця мить , немає страху...
    немає вічності, немає більше сліз

    поглянь, немає більше смерті,
    і люди ці мабуть, ще тільки сплять...
    і Україна наша ще не мертва!
    бо душі наші покищо горять

    ми будемо ще жити, шлях не меркне!
    не падає у прірву ще наш дух!
    поглянь! це наша осінь...ми ж не мертві!
    і наші мрії ще таки живуть...

    ми будемо стояти в чаді жаху,
    ми будемо стояти до кінця!
    за Україну, за народ , за правду!
    за мрію, за надію, за життя!

    схилися у поклоні перед ранком!
    можливо це останній з наших днів...
    та ми з тобою жили, і не марно!
    сьогодні зранку, під покровом снів..


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:10 ]
    В маленькому світі ще ранок
    Кінець догорілого міста
    Кінець не здобутих вершин
    У смутку розспівана пісня
    Під битим єднанням стежин
    Спасибі за цвіт на калині
    Спасибі за дихання мрій
    В маленькій моїй Україні
    Під прапором вічних надій
    У небі біліють лелеки
    В очах відбивається шлях
    Тьмяніють на вітрі смереки
    Заманюють в душу печаль
    В маленькому світі ще ранок
    В маленькому світі блакить
    Торкнувся країни світанок
    І тиша про щось гомонить


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:22 ]
    ...
    Очі стомилися бачити тишу
    Смутком прикрасивши мить
    Очі глибокі з відтінками бризу
    В них океан ще бринить…

    Музика хвиль переходить у ноти
    І на роялі спить шторм
    Лижуть пісок божевільні потоки
    В темінь зануривши фон

    І заколисує сон корабельний
    Біль й вечірню печаль
    Танець у тінях під шепіт мінорний
    Вічна самотність, і даль


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:46 ]
    Вінсенту ван Гогу
    З Парижу привезені фарби
    І запах Французького вітру
    Печаль у очах, трохи правди
    І смуток змальованй вірно

    Горять ,спалахнувши так літньо
    Довкола вас соняхи жовтим
    Нехай мерехтять фарби світлом
    У снах блиском слів випадковим

    Можливо життя і без змісту,
    Моливо ви щось і не встигли
    Та знайте-усе це навмисне,
    Щоб мрії ви більше любили

    Усе, що навколо-прекрасне!
    Змалюйте це небо у зорях,
    Дерева-мов свічі у казці
    У відблисках мідно-червоних…

    Ніякого зайвого тону
    І колір лягає мазками
    В очах ваших втоне й безодня
    І стане в руках кольорами…)


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Євгенія Муц - [ 2010.03.04 20:19 ]
    мій янгол
    я милуюсь тінню на стіні,
    що стікає чорними тонами.
    на кривавім фоні сни мої
    вимальовують щось мертвими руками.

    попід дахом вється срібний дим,
    в переливах зоряного сяйва
    тоне на колінах перед ним
    моя мрія опересана прощанням
    .
    ти мій янгол? може демон мій?
    ні...мовчи! це ролі вже не грає!
    буду злом, якщо так скажеш ти,
    крила і собі я обламаю...

    хай срібляться зорями дахи
    і пливуть холодними вітрами...
    будь зімною, тільки назавжди
    я без тебе більше мрій не маю..


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Старгромадський - [ 2010.03.04 20:06 ]
    Вийти з гри.

    Ти знову вийти хочеш з гри,
    Що називається життя,
    Мовляв не встиг не зрозумів,
    Його поспішного буття.

    Скажи мені а хто вспіває,
    З ним разом бігти в такт душі,
    Бо більшість з нас таки й не взнає,
    Звідки прийшли куди іти.

    Проміння холоду я загашу весною,
    І відігрію душу в вранішній пітьмі,
    Світанок й захід завжди схожі,
    Не схожими залишимось лиш ми.

    Слова що важчі за метал,
    Потік їх вмить збиває долю,
    Ламає постать гонорову,
    Переоцінку цінностей несе…


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  16. Володимир Старгромадський - [ 2010.03.04 19:16 ]
    Ось так завжди збираєшся в дорогу.

    Ось так завжди збираєшся в дорогу,
    Наважившись у далечінь ступити крок,
    Перед дверима відчуваєш втому,
    Душа так проситься ще трішечки побудь.

    Мовляв куди біжиш юначе,
    Навіщо покидаєш ти свій дім,
    Чого шукаєш в світі цім не вдячнім,
    Невже тобі так мало тут чутів.

    Та зманений невідомим майбутнім,
    Кидаєшся в стрімкий потік життя,
    Ще поки маєш утопічні мрії
    І рух в перед до пізнання…
    Лютий 2010


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  17. Юлька Гриценко - [ 2010.03.04 19:32 ]
    * * *
    Беріг в душі частинку літа,
    І сіяв промені на сніг.
    Гарячим поглядом зігріта,
    Я захлиналась уві сні.

    Тобі, як Богові молилась,
    Тебе-Диявола кляла.
    В тобі блукала і губилась,
    Тебе хотіла, й не могла...

    Залежна,вірна, одержима.
    Обмежена тобою вкрай.
    Я до літа не дожила.
    Серед Осені шукай....


    04.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  18. Олексій Тичко - [ 2010.03.04 18:10 ]
    Колола чорним голка льон
    Ти натрудила очі, спину,
    Втомились руки. Спочивай!
    Хрестом ти вишила картину,
    Пройшлася голка з краю в край.
    Прикраси блузки і сорочки,
    Орнамент казки, ніби сон.
    Нитки червоні у рядочки
    і чорні нитки в білий льон.
    Національні колорити.
    На білім фоні квітне сад.
    У візерунках ніжно вшиті
    Фантазій буйних довгий ряд.
    04.03.10


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  19. Адель Станіславська - [ 2010.03.04 18:26 ]
    Кохання жорстоке? *
    Жорстокі люди,
    що допускають
    жорстокі миті...

    Кохання чисте,
    його шукають
    усі на світі.

    Кохання вабить,
    кохання гріє,
    серця голубить.

    Сліпа жорстокість
    з брехнею вкупі
    кохання губить.

    Жорстоке серце
    жорстоко прагне
    святе убити.

    Брехлива черствість
    не може в парі
    з коханням жити...

    * Виникло, як реакція на популярну думку про жорстокість кохання.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  20. Марко Стійницький - [ 2010.03.04 18:43 ]
    Давня весна
    В очах сльоза
    Як знак біди
    Всі руки за
    Та проти ти

    В руці весь світ -
    Пуста рука
    В волоссі сніг –
    Весна

    Із вітром в такт
    З сльозою в крок
    У небі знак
    Горить для двох

    Та ти один
    Нема її
    Усе спалив
    У цій весні

    А ця весна,
    Це не обман,
    Щось додала
    До твоїх ран

    Чи це сльоза?
    Чи талий сніг?
    Ти не сказав
    Усе, що міг

    Ти промовчав
    Бо йшов вперед
    Все відчував
    Бо був поет

    В тобі сльоза -
    Не знак біди
    Хоч всі і за
    Та проти ти…

    06.04.1997


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  21. Юлія Євтушенко - [ 2010.03.04 18:52 ]
    ****
    Навіщо кохати, навіщо страждати,
    Щоб душу ятрити, вночі сумувати?
    Чи плакать в подушку від болю розлуки,
    Навіщо кохати? Навіщо ті муки?

    Навіщо чуття ці, які не взаємні,
    Навіщо надії плекати даремні?
    Кохання - омана, що манить у сіті,
    Потрапить в які можна кожної миті.

    Як в світі без нього прожити - не знаю,
    За те, що кохаю - себе я картаю.
    Коханню підвладні жорстокість і ватра,
    Кохання не гра, безумовно, й не жарти.
    Воно обпече і остудить нам груди,
    Та все ж почуття це обожнюють люди.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Євтушенко - [ 2010.03.04 18:27 ]
    ****
    Мов холод пронизливий,-думка:
    Не гріє кохання мене...
    Як букви зникають від гумки,
    Так це почуття промине.

    Забуду безглузде страждання,
    Що ніби звалилось згори.
    І згасне чуття незрівнянне,
    Що в серці моєму горить.

    Погаснуть й іскринки останні,
    Які ще зоріють в душі...
    Коханнячко перше і раннє,
    Невже ти, мов студінь, скажи?



    березень, 2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юлія Євтушенко - [ 2010.03.04 17:37 ]
    Забуті могили
    Забуті могили, забуті могили,
    Чому ледь видніють вони?
    А серце, мов чаєчка, жалісно квилить,
    Та хто ж з них, скажіть, завинив?

    В кривавих боях наші прадіди бились,
    Життя щоб кипіло зеленокриле.
    Невже їм, полеглим, подяка така?
    І ятриться біль у душі й не змовка.

    І подвиги їхні славетні забуті,
    А пам'ять про них мов в кайдани закута.
    І там, де могила відважній людині,
    Колючий бур'ян розростається нині.

    Чому ж ці могили отак занедбали,
    Чому тих забули, які воювали?
    Невже їм, полеглим, подяка така?
    І ятриться біль у душі й не змовка.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Віталій Ткачук - [ 2010.03.04 17:03 ]
    Парасолі
    На прогулянку по лісу
    Вийшли пані гонорові,
    Начіпляли перли, бісер –
    Тонконогі парасолі.

    Елегантні капелюшки
    Їх від сонця затуляють,
    Сяють кульчики на вушках —
    Не гриби, а справжні кралі!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  25. Адель Станіславська - [ 2010.03.04 16:40 ]
    Спогади-примари
    Зібрала докупи
    Зі спогадів хмари,
    Почорніло небо,
    Запахло дощем,
    Минулого в гості
    зійшлися примари...
    Збудився в душі
    і у серденьку щем...

    Не гнатиму вас,
    Мої дивнії гості,
    Хай вже догорить,
    Спопеліє мій сум.
    Я вийду під дощ,
    І нехай з високості
    Святая вода
    Змиє залишки дум.

    19.02.10


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  26. Лариса Ліщук - [ 2010.03.04 15:10 ]
    ***
    Віршами, сповіддю, прозою,
    Дощиком, снігом і грозами,
    Серцем, душею і розумом,
    Знов проливається сум.

    Рвучкими фразами, холодом,
    Спрагою, втомою, голодом,
    Тихим сумлінням нездоланий,
    Знов озивається сум.

    Ніжністю, вірністю, вдачею,
    Радістю, щиро дитячою,
    Вірою в себе, несхитною,
    Так розганяється сум.



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  27. Катя Тихонова - [ 2010.03.04 15:00 ]
    *****
    Слухай, ти знаєш, а як зажевріла та мить? –
    Мить воскресіння любові у шатах весняних.
    Спершу здавалось, - то вогник далекий мигтить
    В небі, маленький, огорнутий білим туманом.

    Потім все ближче – в дивній спіралі століть.
    (Можна заплакати… Ось вона - перемога).
    Серце калатає і в голоси верховіть
    Тихо, спокійно голос вплітається Бога.

    Слухаєм разом. Чуєш? – Я чую також:
    Скрапує сонячне світло у наші долоні,
    Та із усіх найкращих у світі сторож
    Я обираю одну, із найменням Любові.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  28. Богдан Сливчук - [ 2010.03.04 14:56 ]
    * * *
    Світлій пам’яті Володимира Івасюка

    Тридцять друга весна забуяє без тебе,
    І Черемош заграє на хвилях без мір.
    А мелодія та доторкнеться до неба,
    Щоб тобі було чути мелодію гір.

    Бо й від них ти черпав творчі сили і віру,
    І у росах купав новий день, мов дитя.
    І за все ти віддячував працею щиро,
    За любов в одну мить розплатився життям.

    Знов заплаче дощем над Личаковом небо,
    І на руті безсмертній розпуститься цвіт.
    …Тридцять друга весна забуяє без тебе,
    Не на мить , а на вічність прийшов ти на світ.

    4 березня 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  29. Ірина Кримська - [ 2010.03.04 13:47 ]
    Балада про квітку на камені
    На камені, торованім углиб,
    Бог притулив тендітну квітку незбагненну.
    І жуючи терпіння черствий хліб,
    Всесильний сторожив її щоденно.
    «Я вклав на неї вже чимало ер!
    Таки тепер, панове, далі рушу,
    Але, щоб Божий задум не помер,
    На квітці надламаю болем душу.
    І уперед на міріади літ
    Світ втримає незрима рівновага.
    Оце і є мій Новий Заповіт,
    А не в конторі писана бумага.
    Тож я — у даль, а квіточка — отут,
    На камені. Дві речі протилежні.
    Це — рівноваги життєносна суть,
    Це — мій Закон (не ваше дишло!) — стержень.
    Що каменю? Він глибоко в землі.
    А квітку необачно можна вбити.
    Тепер чатуйте, людоньки малі,
    Натомість мене, якщо воля жити.
    Велику глибину вінчає цвіт.
    О, цвіте, бійся втратити твердиню.
    Бо нащо ж людям дано Заповіт?
    І нащо камінь? Нащо цвіт людині?
    Багато тверді начебто ускрізь.
    А скільки ж треба квіточці маленькій?
    Та скільки втрачено твердині й скільки сліз
    Заплачено за людські витребеньки!
    Отож, чатуй! — гукає Бог здаля. —
    Як хоч — почуй. По-божому подумай.
    А я вже стільки довго не гуляв,
    Бо через людство був у вічнім сумі.
    Тепер на людство вічність переклав.
    Нехай саме себе урівноважить.
    А я подивлюсь з висоти вистав.
    Не тільки хліба прагну, а ще й вражень».

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  30. Анатолій Сазанський - [ 2010.03.04 12:26 ]
    ZZZZZZZZZМ,П.ZZZZZZZZZ

    Ранній місяць - рудохвостий кіт
    Зустрічав Тебе коло воріт...

    Хвіртка тьохнула тривожним солов"єм
    Привітавши щастячко моє...

    Вечір блід..палахкотів..сіяв..
    Як ішла по стежці Ти...Моя...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  31. Віталій Ткачук - [ 2010.03.04 12:25 ]
    первісне
    Розпустився б до решти поривчатим вітром,
    В епіцентри тебе затягнув ураганно —
    Хай би мчали за нами минулого титри,
    Хай би дихання друге відкрилось востаннє.

    Розпростерся би морем, щоб хвилі вдаряли
    І наскельні про нас вибивали малюнки —
    Ти — печерна, зодягнута в низку коралів,
    І у світі ще так незаповнено й лунко.

    Зачинали б ліси ще неходжені тропи,
    Біля вогнища гріли тепло обереги.
    Ми писали б любов, як найбільшу з утопій,
    І гортав би рукописи споминів легіт.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (25)


  32. Василь Кузан - [ 2010.03.04 10:38 ]
    І сняться сни...
    І сняться сни...
    Твоя рука,
    Твоє волосся грає водоспадом,
    Твоя присутність лагідна, м’яка,
    Твої вуста, що пахнуть шоколадом.

    Твоє тепло вплітається у сни
    І змушує спросоння посміхнутись.
    Твоє кохання, як вино весни, –
    П’янить і не дає проснутись.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  33. Наті Вінао - [ 2010.03.04 09:53 ]
    Все пройдет
    //////Не жалею, не зову, не плачу,
    //////Все пройдет, как с белых яблонь дым.
    //////Увяданья золотом охваченный,
    /////Я не буду больше молодым.
    Сергей Есенин

    "Все пройдет, как с белых яблонь дым"****,
    Все пройдет – и боль разлуки сгинет.
    Скоро станешь для меня чужим…
    Все пройдет – и радость вновь обнимет…

    Все пройдет – иссушит слезы ветер,
    Дождь умоет и растает грим.
    Все пройдет… На этом белом свете
    Много разных чувств – он стал цветным…

    Все пройдет – оттает сердце в марте,
    Я открою новую тетрадь:
    Первой строчкой снова в авангарде
    Выстрою проснувшуюся рать!
    27.02.2010


    Рейтинги: Народний 4.92 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (22)


  34. Оксана Лозова - [ 2010.03.04 04:12 ]
    Пробудження
    Ох, як я довго спала...
    Леся Українка

    Козаче соколю,
    Візьми мене із собою...
    (З народної пісні)

    Не пробуджуйте жінку зимою,
    Коли світ у полоні снігів,
    Навіть овид за білою млою...
    Не пробуджуйте жінку зимою.

    Не пробуджуйте жінку весною,
    Хай поспить у квітневому сні...
    Як не можете взяти з собою,
    Не пробуджуйте жінку весною.

    Не пробуджуйте – чуєте? – влітку –
    В ніч, ясну від купальських вогнів,
    Бо нема ні рятунку, ні ліку
    Од вогню,
    Що пробуджує жінку.

    Не пробуджуйте жінку під осінь,
    Коли пристрасті втишаться всі –
    Досить муки тієї, ой досить...
    Не пробуджуйте жінку під осінь.

    03.03. 2010


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (9)


  35. Юлія Євтушенко - [ 2010.03.04 01:39 ]
    Барви весни
    Ранок...Сонце за вікном
    пензлик в фарби устромило
    і яскравим кольором
    день весняний цей зробило.

    Я з усмішкою встаю,
    потрапляю ніби в казку.
    Чи це може я в раю
    вподобала Божу ласку?

    Ні не сон це, а весна
    радістю зігріла душу,
    пробудила нас від сна;
    їй подякувати мушу.

    Хай же грають кольори,
    роблячи усе барвистим!
    Час для нової пори
    приберіг нам аркуш чистий...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Ринкевич - [ 2010.03.04 00:50 ]
    дитинство
    Моє дитинство пахне молоком,
    солодким й теплим наче мами груди.
    Прислухаюсь, і спомин в серці будить
    Мелодію, що чула перед сном

    Моє дитинство пахне чебрецем.
    І ранком, під бабусиною грушею,
    Невміло так плоди медові струшує
    - Не падають! - І плаче через це...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Максимчук - [ 2010.03.03 23:36 ]
    ***
    Хто хоче мати владу на землі,
    Народові слугою має бути.
    Бажають це дорослі і малі,
    Щоб справу видно, не лиш слово чути.

    Для нас звучало вже багато слів...
    І ціле море обіцянок дано.
    Та ні один «оратор» не зумів
    Довести ділом, а не лиш «сопрано»…

    Політики, немов на перебій,
    Себе хвалять і хвáлять свою справу.
    Та жоден з них за вас не піде в бій
    І не здобуде в нім достойну славу.

    Хто хоче на землі владарювать,
    Народові слугою має стати,
    І завжди мусить бути, як солдат,
    Біля домівки вашої на чатах…

    3 березня 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  38. Софія Кримовська - [ 2010.03.03 22:18 ]
    тссссс...
    видноколом вічне коло
    вились вихором вітри
    вальсувало у світи
    світло... солодко відколи...
    сяйвом сонячним по синім
    воском свічки плаче тінь
    пилом понадпоколінь
    падали піском у піну...
    сяйво... сім’я сіяв – син мо’? –
    синь космічна з-під брови?
    буде бог де бились ви
    за буття у будень зимній...
    син мо’?..
    синє...
    надосіннє....
    тссссс...
    а-а-а-а-а...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (24)


  39. Ольга Бражник - [ 2010.03.03 21:21 ]
    ***
    Загостювалася зима
    І загострилася недуга...
    Бліда, самотня й недолуга
    Я жду тебе у сінема.
    І вже нема того розмаю,
    Я п"ю без тебе каркаде
    І все чекаю. І не знаю,
    Коли зустрінемось і де.
    Іде в гріхи і перелюбство
    І зараховується в стаж
    Повільне людства самогубство,
    Зневіра, злидні, епатаж...
    Та навесні і не згадаю -
    Дивилась чай? Пила кіно?
    І плакала... Оце б розмаю!
    А звідки - майже всеодно.
    Пальто куценьке, в шафу - шапку
    І в радість - праця задарма...
    Усе циклічно. Все спочатку.
    Загостювалася зима...


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  40. Адель Станіславська - [ 2010.03.03 20:08 ]
    Лелієм докори сумні
    Як часто Небо ми картаєм,
    За всі невдачі, долю злу,
    Любов у душах спопеляєм,
    Ковтаючи гірку золу...
    За що? – шлемо Творцю питання
    Чому? – а відповідь - німа...
    І гинуть наші сподівання,
    І застилає світ пітьма…
    І хрест стає тяжким без міри,
    І в серці закипа злобА,
    І не стає у ньому віри,
    І не стає у нім тепла…

    Хіба ж не дав достатньо сили?
    Чи розуму, чи почуття,
    Щоби хреста свого носили,
    Котрий майструєм за життя?
    Думки, слова, ба, навіть вчинки
    собі обрали ми самі,
    А що гіркими є пожинки...
    Лелієм докори сумні.

    05.02.10


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  41. Віталий Гуляк - [ 2010.03.03 18:52 ]
    Марафон
    Якось з другом ми пішли в ліс гриби шукати,
    та у хащі забрели – довелось блукати.
    Швидко стало сутеніти, появились зорі,
    це небесні ліхтарі заблищали в горі.
    Вже не тішать нас гриби, ну його до бісу,
    тільки нам би по скоріш вибратись із лісу.
    Розв’язався тут шнурок, до туфлі нагнувся,
    ззаду хтось як садонув – я й перевернувся.
    Біг не знаючи куди, куди ноги несли,
    „Душу грішну спаси!”, - Господи воскреслий.
    Я стрибав через кущі, гнув берези тонкі,
    все казалося мене доганяють вовки.
    Щось хватало за рукав, ногу не пускало,
    ударяло в лоб дрючком, по хребту попало.
    Натикався на пеньки, за траву хапався,
    хочте вірте, хочте ні – до смерті злякався.
    Подолавши марафон, олімпійську здав би норму,
    позавидував собі за спортивну форму.
    У стрибку згубив туфля і носок порвався,
    „Слава Богу, що живий!”, - дома я дістався.
    „Що це трапилось зі мною?” – ставив запитання,
    то сікач не зрозумів моє привітання.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Валерій Хмельницький - [ 2010.03.03 18:16 ]
    Дрібниця (усмішка)
    Устав гоцул біля річки, на трембіті грає,
    Раптом чує - хтось до нього з розпачем гукає:
    "Ой, спасітє, памагітє, тану, утапаю!"
    На те гоцул - нуль уваги, зовсім не зважає,
    Повернувся на схід сонця та й си трембітає.
    Знову крики, знову лемент: "Плавать нє умєю!" -
    Долітає аж до штреки... Гоцул - трембітає...
    Довго ще луна гуляла понад гори й плаєм,
    Врешті, стихла - мо', втомилась, хто ж її там знає...
    Кинув гоцул трембітати, усміхнувся й мовив:  
    "Ну, здавалося б, дрібниця... А настрій - чудовий!"


    01.03.2010


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (10)


  43. Віталий Гуляк - [ 2010.03.03 18:58 ]
    Б а т ь к і в щ и н а
    Там де церква висока й зелений лужок,
    за городами в’ється тиха річка Бужок.
    Де землі горбисті, а схилами ліс,
    там я народився, там колись і ріс.
    Вже давно в столиці та летять думки,
    де джерела чисті і журчать струмки.
    Де ставки рядочком та верба похила
    і гуси ґелґочуть, здійнявшись на крила.
    Гомін чути всюди, щебечуть пернаті,
    бусол гніздо звів у сусіда на хаті.
    А попід лісом вузенька стежина,
    рясно стелиться яром ожина.
    Шелестять задумливо молоді дуби,
    в листях заховались їстівні гриби.
    Серед лісу лунають заворожливі трелі,
    це поле співоче, пташині дуелі.
    Серенади заводять, жаби в болоті,
    тенору позаздрить сам Паваротті
    По берегу людські пасуться корови,
    босоніж я іду, молодий і здоровий.
    Така ось в уяві, постала картина,
    місця то дитинства, душі тут частина.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Віталий Гуляк - [ 2010.03.03 17:05 ]
    ВИРУЧИВ
    Небо хмара затягла, у горі гуркоче,
    у ложбинці, край села, „москвичок” деркоче.
    Бач лишилося чуток, а тут дощ підмочив,
    підштовхни прошу браток може б я проскочив.
    Руки в бампер обіпер, обійшовши з тилу,
    „ну, рушай” - сказав тепер, піднатужив силу.
    Жалібно мотор завив, та ввімкнувши передачу,
    мию гряззю обліпив – що ніц не бачу.
    Очі, вуха, голова, писок весь в болоті
    на зубах скрипить пісок його повно в роті.
    Поки лінзи обітер, витряс зліпок з вуха
    З виду скрився мій шофер і не чути звука.
    Повернувся до своїх, наче чорний привид,
    пояснити я не зміг, що то задній привід.
    У одежі в чому був, плюхнувся у ванну,
    треба було - допоміг, у біді дружбану.
    Річ іде лише про то, де свиня зарита,
    задній міст у нашого авто, що в коня копита.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Віталий Гуляк - [ 2010.03.03 17:27 ]
    Д о р о г а в с е л о
    Їду я у село, позабутий куточок Поділля,
    я к на свято сюди, їду, як на весілля.
    Вдалині від шуму й доріг, загубилася рідна місцина,
    тут серед лісу і трав, мешкає близька родина.
    Навпростець через луки, поля і долину,
    тут знайоме усе - і думками у юність порину.
    Видно купол і хрест, що виблискують ще із далека,
    там в голубій вишині, кружляє у парі лелека.
    Бачу схил, бугорок, а за ним і хатина,
    нижче річка Бужок, де пасеться скотина.
    Буйство трав, квіти, що рясно розкидала весна,
    тут нап’юся води з джерела, що дала нам Цариця небесна.
    Я приїду в село, де зустріне похила матуся,
    я приїду на день, а можливо зовсім повернуся.
    На стежину, садочок на гай, навкруги на усе подивлюся,
    хай квітує мій край, перед ликом Отця помолюся.
    В ритмі шаленім, у метушні, блукаємо в вихрі без змісту,
    ваблять нас фарби, вогні нас заколихує музика міста,
    всі ми діти землі, це повірте не слід забувати,
    там де коріння твоє, легко себе почувати.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Кримська - [ 2010.03.03 17:12 ]
    Веточка
    Присутствую на краешке крыла
    И провисаю в сторону паденья.
    А подо мною — море и скала.
    А надо мною — небо воскресенья.

    Но стоит птице яростней взмахнуть,
    Моё прервав паренье, вверх взлетая,
    Определиться мой нептичий путь
    И в строчку превратится птичья стая.

    Падение струною зазвучит,
    Металлом затвердеет осознанье.
    Так близко море подо мной блестит,
    Но так черна скала необитанья…

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  47. Ірина Кримська - [ 2010.03.03 17:04 ]
    Cамотність має смак гіркого клена
    Cамотність має смак гіркого клена.
    Самотність має дух дощу вночі.
    Лише вона ночує-днює в мене
    Й нечутно на весь світ в мені кричить.

    Крик самоти рве слизову гортані,
    Але нікому чути я не дам,
    Як викрадає силоньки останні
    Самотність... Бо немає діла вам

    До того. Бо зарадити не здатен
    Цей велелюдний світ, що я одна.
    Самотність – моя церква й моя хата.
    І, мабуть, прірва, бо не має дна.

    До церкви самоти заходять люди,
    У хаті самоти живуть коти.
    Самотність мені подругою буде,
    Бо другом бути не спромігся Ти.

    Самотність обвінчається зі мною –
    Ця двостатева і дволика суть.
    Самотність буде вічною зимою –
    Усміхнено-ожеледіла лють.

    Ти теж самотньо й безпорадно в світі
    Блукаєш, половиночко моя...
    У самоти міцні і темні сіті...
    Але іще гукну: вертай, це я!

    Гіркого клена смак – самотність, любий...
    Самотній голос мій, самотній твій.
    Мовчать холодні занімілі губи...
    Почуй. Прийди. Надією зігрій.

    2009 р


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (16)


  48. Ірина Білінська - [ 2010.03.03 16:13 ]
    ОДНА НА ДВОХ...
    У казки очі радісно-привітні.
    У казки серце – подив і краса.
    Вона цвіте у січні і у квітні,
    Залюблена в високі небеса.

    А з неї оглядається дитинство.
    Замурзане.
    Заплакане.
    Смішне.
    І спогадом солодким лине пісня
    І обіймає мрією мене.

    Верни мене у казку…
    Ні. Не треба.
    Ми створимо свою –
    Одну на двох.
    У грі проміння сонячного неба
    Сьогодні казки нашої різдво.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Коментарі: (12)


  49. Юлька Гриценко - [ 2010.03.03 16:13 ]
    Під знаком STOP
    =4=

    На дворі плюс,
    А я не сплю,
    Бо холодно.

    Я з”їм тепер
    ВсьогО тебе
    Із голоду.

    Розтане сніг,
    Всі “так” і “ні”
    Ми зважимо.

    І їм усім
    Про нашу ніч
    Не скажемо.


    03.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (11)


  50. Наталія Крісман - [ 2010.03.03 15:55 ]
    ДО КРАЮ

    На згарищі мрій
    самотня стою і не знаю –
    Чи знову у бій,
    в якім переможців немає,
    Чи дух невгамовний
    нарешті покірним зробити
    І жити безмовно
    в тенетах байдужого світу.


    Нікому не вдасться
    впокорить мій дух невгамовний,
    Бо навіть в нещасті
    терпіти не буду безмовно -
    Усупереч скверні,
    що наші серця роз’їдає,
    Крізь світу все терня
    за Правду й Любов йду до краю!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1323   1324   1325   1326   1327   1328   1329   1330   1331   ...   1799