ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.09.30 17:20
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Тетяна Левицька
2024.09.30 15:18
Не треба так несамовито
шукати винних без вини,
допоки в душу не забито
цвяхи іржаві восени

Хоча покинути пернатим
гніздечка теплі довелось,
нема підстави сумувати,

Козак Дума
2024.09.30 09:58
Душа моя серпанком оповита,
заплутались осінні почуття,
які не допалали горицвітом,
у павутині бабиного літа –
під гору покотилося життя.

Уже упали роси на покоси,
лунає скрипки жалісна струна.

Світлана Пирогова
2024.09.30 08:57
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І досвід поколінь, потужність мови
У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
Бібліотекарі зустрінуть радо,
(Бо тут працюють чуйні і уважні),
Знайдуть потрібну книгу і порадять.
Пові

Микола Соболь
2024.09.30 07:02
У лугах покошена трава,
прохолода ходить по долині,
до вербиці вітер заграва,
час до липня, мов до брата лине.
Не почуєш пісню солов’я,
змовкли в лісі гомінкі зозулі,
а ріки повільна течія,
мов поснула на нічнім Інгулі.

Віктор Кучерук
2024.09.30 05:48
Моква руйнує огорожу
З кількатижневих ясних днів, –
Зникає вересень погожий
У сірій сирості полів.
Хоч затягнулося прощання
І теплим видалось воно, –
Волого, холодно й туманно
Стає поволі за вікном.

Микола Дудар
2024.09.30 03:00
Смердить смердить... ох і смердить
Шановні смердоносці
У самоті про все болить
Цікаво, що в обгортці?..

Чіп потребує полотно
Замовлю свіжих красок…
Із ними поруч заодно

Євген Федчук
2024.09.29 16:00
В сорок першому, як німці швидко наступали,
А червоні міста й села з боями лишали,
Взяли німці і румуни у кільце Одесу.
Дійшли уже до Татарки, зайняли Пересип.
Довелося із Одеси червоним втікати
Та загони диверсантів в тилу залишати.
Не до того готу

Юрій Гундарєв
2024.09.29 09:16
… На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи… Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжаю

Микола Дудар
2024.09.29 08:37
Без літа нам не обійтись
А Осінь треба ще зустріти
Але щоб разом їм зійтись
Потрібно буде море квітів…

Без літа вже ні те ні се
А Осінь так собі, як Осінь
Не будем згадувать про все…

Віктор Кучерук
2024.09.29 06:20
Прикривають небо кучеряві хмари,
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –
Та вони від ранку, як овець отара,
Купчаться щільніше вшир і глибину.
Поїдають просинь групи волохаті
І втрачають швидко світлі кольори, –
Тужать за блакиттю й плачуть винуват

Микола Соболь
2024.09.29 04:46
Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.

Пиріжкарня Асорті
2024.09.28 22:14
ночам на зміну дні приходять
між ними ранки й вечори
пантрують зорі сонце й місяць
згори

грицько був парубок моторний
і доглядав козу й свиней
сміявся кум казали люди

Юлія Щербатюк
2024.09.28 21:41
Заплітає вітер віти тополині,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.

Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -

Іван Потьомкін
2024.09.28 14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с

Світлана Пирогова
2024.09.28 10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.

Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,

Козак Дума
2024.09.28 09:52
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.

Ірина Вовк
2024.09.28 09:13
СУБОТА, 28-е вересня! Вітаю...

ДОРОГА ПИСЬМЕННИЦЬКА БРАТІЄ! У мене ВЕЛИКЕ СВЯТО... Сезон ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ, вересневих ОСІННІХ ДОЩІВ та раннього БАБИНОГО ЛІТА відкриває з'ява моєї довгожданої післяювілейної збірки ВИБРАНОЇ ЛІРИКИ, яка вийшла в двох обклад

Микола Дудар
2024.09.28 08:43
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…

Віктор Кучерук
2024.09.28 06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
Кожен день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.

Микола Соболь
2024.09.28 05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.

Микола Дудар
2024.09.28 03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…

Біжиш, чи ні, словами між

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Уляна Засніжена - [ 2008.04.03 10:43 ]
    Гілка вишні
    Я –
    Тобою зламана
    Гілка вишні
    У січні,
    Що ніколи не цвістиме
    В квітні,
    Коли прилетять журавлі.

    Я –
    Тобою зламана
    Гілка вишні
    У січні,
    Що ягід не зродить
    В липні,
    А стане зачатком багаття.

    Я –
    Тобою зламана
    Гілка вишні…

    …І спаси нас Всевишній
    Він бо не знав,
    Що зламав
    Не на день
    Не на два
    На ціле життя…


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.29) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (4)


  2. Олександр Комаров - [ 2008.04.03 10:00 ]
    XXVIII
    Холодне свiтло вiд зiрок
    Проникло крiзь нiчний морок,
    Наташi товариство склало,
    Саму додому проводжало.
    Чи може долi добрий знак
    Чи зла усмiшка, сталось так,
    Що там де виросла тополя
    Їй вийшов на дорогу Коля.
    Не вiр, розмiщення планет
    Так не впливає на сюжет,
    Вони зустрiлись, чесне слово,
    На цей раз зовсiм випадково.
    Затихнув шум її ходи
    Вона сказала
    - Йди сюди!
    Чекаєш? Я ж попереджала,
    Даремно не тягни з пiдвала
    Пройдешнiй бiль своїх бажань
    Фантазiй марних й сподiвань.
    - Наш спiльний друг ще тиждень тому
    Звав в гостi, йду тепер додому
    Повiр, що на тебе облав
    Всерйоз нiколи не складав.
    Хоча тебе i не забуду
    Насильно милим я не буду.
    Кохання є, або нема
    Втiкати вiд його дарма
    Так само як i здобувати,
    То лише сили марнувати.
    Тобi замiну не знайду,
    Комусь дорiг не перейду,
    В чужих стражданнях своє щастя
    Збудувать менi не вдасться.
    Людського жалю не прошу
    Собi ж надiю залишу.
    Не плачеш вночi, долi рада
    То й для мене життя принада.
    Микола так вiдповiдав,
    Вiн не розiгрував вистав,
    Помiтна стриманiсть в розмовi
    Таїла почуття готовi
    Зiрватись дружно, як вулкан.
    Боявсь наткнутись на обман,
    Байдужiсть, черствiсть, перемогу
    Вони жiночих душ залогу,
    В погордi скрiпленi родством,
    Складають разом з торжеством.
    Вiдкритий погляд в нiжнi очi
    Хвилює серденька дiвочi.
    Так iнодi в часи забав
    Цьому я докази шукав


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.12) | Самооцінка 4
    Коментарі: (7)


  3. Варвара Черезова - [ 2008.04.03 09:57 ]
    Пурпурові вітрила
    Корабель твій забуто і спогади вкрилися пилом.
    І Асоль постаріла і більше тобі не кохана.
    Капітане мій, Грею, невже пурпурові вітрила
    Ти порвав на ганчірки і ними замотував рани?

    Звідки рани? Ну звісно, із вітром нерівне змагання.
    Від надії і мрій залишилися гострі уламки...
    Ти забув про Асоль, що у серці плекала кохання
    І з піску будувала тендітні омріяні замки.

    А вона так чекала на іншому березі моря
    І кохала і снила тобою одним, Капітане.
    Тільки їй не судилось зустріти тебе апріорі.
    І сусіди сміялись: „дивачка, а ходить як панна”...

    Корабель твій забуто і спогади вкрилися пилом.
    Все що маєш – то човен, хистку, кособоку хатину.
    Ти порвав на ганчірки свої пурпурові вітрила
    І в останнім шматку ти на ринок приносиш рибину...



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.47) | "Майстерень" 5.83 (5.46)
    Коментарі: (26)


  4. Зеньо Збиток - [ 2008.04.03 00:28 ]
    Географія
    Гондурасу є ніяко
    що відкрилась Гватемала,
    Гваделупа не догнала -
    як Перу - то Тітікака.

    Піза - не Адіс-Абеба
    і не в кряках Краків поки.
    В ефійопів - ба-о-баби,
    в нас же - Кобиловолоки.

    2 Квітня 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (14)


  5. Григорій Слободський - [ 2008.04.02 22:26 ]
    піду до джерельця
    Піду до джерельця
    Нап’юся водиці,
    Не буду пити
    З чужої криниці.

    Наберусь наснаги з
    З потоків гірських,
    Не хочу і чути
    Я сварок отих,

    Що вічно, щось квокчуть
    заздр"ять усім.
    Завжди не довольні
    Не стає, щось їм!

    Надоїли чвари
    Язики ці злі,
    Як від них обмитись
    І в якй воді



    Скупаюсь в Черемоші
    В його бистрині.
    І змию весь бруд,
    Стане легше мені.

    Хотів би Квіткою
    Цвісти в восени,
    І лягти у сплячку
    Не діждавшись зими.

    Зиму би проспати
    Спокійно у сні.
    Пробудитись в лісі
    Фіалкою на весні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Юрій Лазірко - [ 2008.04.02 21:18 ]
    Легко-важно
    Навесні розпускаюся бризом.
    А слова, наче крила погоні -
    бо скидає душа чорну ризу,
    бо життя потомилися коні.

    Стигне, страчена стрілами тиші,
    насторожено в думці стихія.
    Христограму між зорями пише
    те, що в правді добром стужавіє.

    Тихне стогін, та стуга розрада -
    стугоніє приречено враза,
    із ладами усе не до ладу,
    бо проникливість у метастазах.

    На три крапки у долі підказок,
    отченаші до ран заяложу -
    затираються з віком образи,
    пригортається ласкою - божа...

    Та нема, як жагою вдихнути,
    розчинитися в серці журбою.
    Погляд - нетто, у відповідь - брутто.
    Я прикутий до неба собою.

    2 Квітня 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (5)


  7. Тетяна Горшкова - [ 2008.04.02 21:42 ]
    "КАКАО"
    “Ну, Софійко, як тут справи?
    Кашу з'їла? Молоток!
    Допивай своє какао,
    Й можеш бігти у садок!

    Чобітки узула, доцю?
    Та без пустощів дивись:
    Вранці був надворі дощик,
    Тож гляди не забруднись!”

    От минуло чверть години —
    Мама вийшла до дочки.
    Бачить — повсідались чинно
    У пісочниці ляльки.

    Поряд — в іграшкові кружки
    Щось їм доня налива...
    “Леле! Доню, ти в калюжі
    Не купалася, бува?

    Бруд на лобі, чорні руки...
    Наче вже і не мала!
    Нащо ти оцю грязюку
    У кастрюльку налила?

    Марш негайно мити руки,
    Чи поставлю у куток!”

    “Мамо, це хіба ж грязюка?
    Це ж какао для ляльок!”


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  8. Леся Романчук - [ 2008.04.02 19:40 ]
    Моя маска
    Рада б зняти — не знімається,
    бо зрослися половинки.
    Моя кара називається —
    імідж сильної жінки.
    Це тепер називається іміджем:
    хоч у бій, хоч на конкурс краси.
    Це коли тобі усмішку виріжуть
    на обличчі ножем — і носи!
    І носи тепер — не знімається,
    хочеш кров'ю, а хочеш — помадою
    домальовуй, аби гримаса ця
    чи була, чи здавалась правдою.
    І аби була природною
    ця приваблива картинка.
    Ой, як мені в ньому холодно,
    в цьому іміджі сильної жінки!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (15)


  9. Марія Письменна - [ 2008.04.02 19:38 ]
    ...вечір...
    Вечір. Вулиця. Ліхтарі.
    Тиша згаслої запальнички.
    Вечір. Вулиця. Ні душі.
    І у вікнах уже ні свічки...

    Слід у слід цигарковій дим.
    І самотність, як сторож вічний.
    Вечір. Вулиця. Нікотин.
    Сльози. Дощ. Наче води стічні...


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (1)


  10. Роман Бойчук - [ 2008.04.02 16:09 ]
    Смерті мить
    Знесилився увесь мій організм,
    Неначе ланцюгами скуте тіло
    На волю рветься. Впертий егоїзм
    З безсиллям б»ється. Вже світило
    В кінці тунелю бачиться ясне;
    Мов книжки сторінки перед очима
    Життя назад гортається. Сумне
    Лишається позаду, за плечима.
    Лише приємні спогади в цю мить
    Витають в голові вже так несміло
    І серце вже не чутно стукотить
    Й без ланцюгів вже нерухоме тіло.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (13)


  11. Роман Бойчук - [ 2008.04.02 13:44 ]
    Застуджена весна
    Безкрає небо сірим полотном
    Край наш оповило, сивиною наче
    Вкрилась голова. Холодним сном
    Весна заснула й сниться їй, як небо плаче.

    Холодним потом вкрилася весна
    Від сну сирого, мов ранковою росою.
    Заснула босоногою вона
    І застудилась. Наче мутною по щоці сльозою

    Та нежиттю полився дощ із неба,
    Поривним вітром стала пчихати природа.
    Хвора весна з питанням: Треба чи не треба
    Народу хвороблива її врода?

    Пташиний голос кашлем та хрипінням
    З грудей весняних гострим кричав болем.
    Зів’ялих в холоді квіток сплетінням
    У вінок застуда ходить по веснянім тілі, наче полем.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  12. х Лисиця - [ 2008.04.02 12:26 ]
    На прощание…
    Поцеловал мне руку на прощание,
    И слезы веером на пальцы улеглись;
    Мы ждали время, каждый с отрицанием,
    А не дождавшись быстро растеклись.

    Зеленый чай и лишь воспоминание,
    И тает гнев, как облачный каприз...
    Целую руку ветром на прощание,
    К тебе же прикоснется только бриз.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  13. Руслан Зеру - [ 2008.04.02 12:51 ]
    ***
    Слова пусты, когда они без чувства,
    Глаза молчат, когда не любят.
    Существовать - как это грустно.
    Мы будем жить. Мы - Люди,
    Пока мы любим.

    15.12.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.06) | Самооцінка 3
    Коментарі: (7)


  14. Варвара Черезова - [ 2008.04.02 12:18 ]
    Русалчина історія
    Зелена Неділя. Дівчата стрічають весну,
    Від хати до хати із піснею водять тополю,
    Барвисті віночки з квіток лугових, полину,
    На воду пустивши, випитують в річеньки долю...

    Зітхнула русалка... Ох, як же давно це було.
    Я теж так гуляла – струнка, мов тополя, висока.
    І жито цвіло і гуляло у святі село.
    Віночки на воду... І річка швидка і глибока...

    Не милий голубить тепер, а бридкий Водяник.
    Розплетені коси, колючий вінок з очерету.
    Тут тихо, спокійно я свій вікуватиму вік
    У хвилях холодних і зілля густого тенетах.

    Сумує русалка і тане, неначе свіча.
    Їй чеше волосся велика луската рибина.
    І бавить небога маленьке своє потерча...
    Ой люленьки-люлі, нехрещена бідна дитино...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  15. Григорій Слободський - [ 2008.04.02 11:53 ]
    Скажіть побратими
    Скажіть побратими
    Питаю у вас,
    Чи Нато, Росія,
    Що краще для нас?

    Чи хочемо в мирі,
    В дружбі проживати
    Чи може потрібно
    Кудись глобалізувати.

    Чи іти до Росії,
    Чи іти до Нато.
    Чи хочемо мало,
    Чи хочемо багато.

    Не мало ми хочемо
    І багато теж.
    Хочемо у світі
    Свій мати престиж.

    Хочемо, щоб нас
    У світі поважали,
    Про Україну нашу
    Глобально всі знали.

    Нам не потрібні
    Союзні раті
    Ми ґаздами будемо
    У себе в хаті.

    Усіх людей світу
    Будемо любити.
    Хто побажає -
    Будемо дружити!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Олександр Комаров - [ 2008.04.02 10:21 ]
    XXVII
    Краса життя - то лiтнiй ранок
    Ступив на дерев'яний ганок,
    Вiн вiкон контури рiзнi
    Означив чiтко на стiнi.
    Неспiшно Юра сiв до столу
    Малого огiрки посолу,
    Картоплю з салом молоду,
    Малину зiрвану в саду
    I з свiжим маслом ячну кашу
    Хвалив, а з ними i Наташу.
    Нарештi вiльний вiд турбот,
    Вишневий випивши компот,
    Коханий покiнчив з снiданком.
    Прихильний до дружини ранком
    На себе в дзеркало глянув,
    Всмiхнувся щиро, одягнув
    Сорочку в липовi листочки
    Поцьомав швидко милу в щочки.
    Вернутись обiцяв в обiд
    За мить його розтанув слiд.
    Не гнiвить неба дужий вiтер,
    З цукрових хмар не ткає лiтер
    Слiдкує котрий час згори:
    До мами, тата, до сестри
    Наташа вгостi йде, без справи,
    Зате якi музичнi вправи
    Об брук її б'ють каблуки
    Здалеку видно що смаки
    Й талант чужа дружина має
    Та тiльки не того кохає,
    Коли кохає, бо вона
    Останнi днi чомусь сумна.
    Та годi, не допустить Юра,
    Щоб жiнка залишилась хмура.
    Знайомих, друзiв, рiдних всiх
    Уже вiтає щирий смiх.
    В її душi царює спокiй
    А гордiсть в радостi глибокiй
    Не вiдтиняє згубних чар,
    Тривог недавнiх згаснув жар.
    Частує мати старшу дочку
    Волосся гладить, гладить щочку
    Напевно знає - докорять
    Причин не має доньцi зять.
    Прийшлося б довго рахувати
    Хороших хлопцiв, що вiд хати
    Наташу ще не так давно
    Водили в школу чи в кiно.
    Хоч Юра - не втiкти вiд правди,
    Повагу проявляв не завжди
    I серед iнших всiх забав
    Наташу часто забував
    Та мати дочку вперто вчила,
    Щоб щастя та не упустила.
    Найбiльший викликав захват
    Посадою, зв'язками сват,
    Це ж треба так, в усiй окрузi
    У нього лиш повага й друзi,
    Що важливiше за любов
    Достойну вибраних промов.
    Любов в нас стерплюється з часом
    Хоч би й родився ловеласом.


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.12) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Дігай - [ 2008.04.02 09:20 ]
    Три арабески
    * * *
    С полузатертых арабесок гобелена,
    Туманных бликов и цветных картинок,
    Тончайшей невесомой паутиной
    Снуется рифм причудливая вязь.
    Неведомо таинственная связь
    Меж яблоком , Парисом и Еленой -
    Так Ариадны нить ведет из плена
    Ночной звезды седого паладина.

    * * *
    Месяц длиннейших ночей
    причаровал, книгочей,
    пропастью...время и мрак,
    с вечностью злая игра;
    тихим наивом звенит
    страсти печальный зенит;
    Жизни нежданный каприз,
    словно малиновый бриз
    шепчет и благодарит -
    переживи и...умри!

    * * *
    Дождь превращается в дрожь...
    Светлый и радостный лик
    В душу мою проник.
    Шепот в последний раз
    Вздрогнул, вздохнул и сник.
    Серая дымная брошь
    Мимосмотрящих глаз.
    Вечером в Яблочный Спас
    Прячутся неспроста
    Звездные очи Христа.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (10)


  18. Анатолій Ткачук - [ 2008.04.02 01:37 ]
    *** (Не рань мене місячним сяйвом у серце)
    Не рань мене місячним сяйвом у серце,
    Ти, ноче предивна, – немає вже сил.
    Хай кригою вкриє солоне озерце
    Тих сліз, що в’їдались у стоптаний пил.

    Скрий зоряне небо у мороку хмарнім,
    Пісні солов’я – в шумі бурі сховай, –
    Душі розіп’ятій цей спокій намарний.
    Чого ж вона прагне? – Нічого… Нехай...

    Хай бісяться з люті сплюндровані хвилі,
    Хай стогне у муках пологів земля –
    Моїх почуттів воскресити не в силі
    Вони. І ніхто. Вже їх попіл встеля.

    Затягнеться серце черешневим ґлеєм –
    Не вік же йому провести у журбі.
    Лиш того, що було між нами, не склеїм:
    Простив я тобі, лиш не можу – собі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  19. Василина Іванина - [ 2008.04.01 23:38 ]
    Побачення з квітнем
    Там ранок був холодний і похмурий,
    здавалось – до весни не добрести.
    А тут, в долині, геть зима майнула
    і сакури наважились цвісти.
    У наших горах ще сьогодні зимно,
    ще від морозу щуляться бруньки,
    сніги повзуть повільно з верховини
    і каламутять течію ріки.
    А в Ужгороді вже весна квітує!
    Душа відвикла за оці роки
    від раннього тепла – і ось мовчу я,
    збентежена цвітінням пломінким.
    Колись отут рожевим ароматом
    весна і юність пОвнили буття.
    Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
    в долонях міста лінію життя.
    ... І знову на побаченні із квітнем
    в минуле пам’ять прокладе мости.
    Тут лиш для нас ці сакури розквітли, –
    так, як ніколи їм вже не цвісти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  20. Михайло Ситник - [ 2008.04.01 22:25 ]
    Земля
    Знаю, що не рушила там крига ще,
    Все одно, з-під снігу, що вдалі...
    Дайте, дайте трохи, хоч півпригорщі,
    Київської чорної землі.

    Тут для неї виплету я кошика
    З довгих ниток найдорощих мрій,
    І до неї помолюся пошепки
    При зорі тремтячій і блідій...

    Ту, що вже повисипалась з пам`яти,
    Покладу я в себе на столі -
    Вистарчить, щоб зовсім не зів`янути
    Навіть жменьки рідної землі.

    Я її розміряю наперстками -
    Порошинки радості й жалю,
    І собі на груди замість хрестика
    У малій торбинці почеплю.

    І коли давитиме гадюкою
    Чужина, що аж крівиця бризне, -
    Серцем в рідну землю я постукаю,
    Як у браму золоту Вітчизни.

    1952


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.53) | "Майстерень" 5 (5.33)
    Коментарі: (3)


  21. Михайло Ситник - [ 2008.04.01 22:20 ]
    Сонце
    Сонце променем землю мацає -
    Чи нагрілася вже, чи ні.
    Виглядають когось акації
    Ген, над вулицею в далині.

    І їм добре вести на вулиці
    Між собою листяну річ,
    Тільки ж вітер нахабно тулиться
    До оголених білих пліч.

    Тільки ж липнуть з своєю ласкою
    Надокучливі бджоли й джмелі...
    Сонце котиться вічною казкою
    І по небу і по землі.

    1948


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  22. Михайло Ситник - [ 2008.04.01 22:57 ]
    Осінь
    День розлігся, немов у труні,
    У долині великого міста,
    І дерев коругви вдалині
    Лопотять позолоченим листом.

    А людей безбережна ріка
    Шумно плине і плине, і плине,
    А у небі хмарина важка -
    Чорне віко немов домовини.

    Скоро кінчиться вже метушня
    І бездонну ми вигребем яму.
    І на гріб непотрібного дня
    Кинем землю своїми руками.

    Розійдемось по різних путях,
    Дожидаючись власної смерти,
    А над нами нахабно й відверто
    Буде всюди сміятись життя.

    1950


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Любов Вороненко - [ 2008.04.01 22:37 ]
    НЕ БІЙСЯ
    "Боялася завжди
    Піти і не прийти..."
    ЛЕСЯ РОМАНЧУК

    Я не хочу, щоб ти зупинялася
    Перед вибором і дорогою
    Щоб улесливо-добрих боялася
    І розлуки вкривала тривогою

    Щоб лякалася ночі за вікнами
    І примар, що у душу оскомою
    І людей, що здавалися рідними
    А сьогодні лиш малознайомими

    Ще зміїних очей
    І паскудних мишей
    І загублених снів
    І холодних вітрів
    І надій
    Між роками
    Розтрачених нами

    Ти не бійся,зумій
    На долоні своїй
    Стерти лінію долі
    І нанести без болю
    Шлях без лагідних слів
    Без собак, павуків
    І без пострілу в спину
    Ти не втратиш людину
    Між доріг не загубиш
    Ти проб’єшся, ти будеш!

    Тож іди і не бійся нічого
    Хай позаду згорають мости
    Бо попереду хресна дорога
    Яку з гідністю треба пройти
    А боятися – значить упасти
    Це , повір мені, гірше
    Як вкрасти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (12)


  24. Михайло Ситник - [ 2008.04.01 22:06 ]
    Дві матері
    Коли з журбою я на герці
    Творю на чужині вірші, -
    Дві матері в моєму серці,
    Дві матері в моїй душі.
    Одна - це та, що породила
    У тіні київських воріт,
    А друга та, що научила
    У горі пізнавати світ.
    Одна сивіє в пустці-хаті,
    Чекаючи мене з доріг,
    А друга на хресті розп`ята, -
    Не лиш за мене, а за всіх.
    Вони обидві у тривозі
    Терплять наругу, муки, гніт,
    Стоять і досі на дорозі,
    З якої я пішов у світ.
    Якщо їх взять і розділити
    В житті, у помислах, віршах,
    То перестане серце битись
    І буде проклята душа.

    1953


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  25. Леся Романчук - [ 2008.04.01 20:56 ]
    ЧОГО БОЮСЬ
    Боялася завжди
    Піти і не прийти,
    Глибокої води,
    Украденого щастя.
    Людської глупоти,
    Сліпої доброти,
    Святої простоти,
    Що гірше, як украсти.

    Боюсь гірких розлук,
    Липких нечистих рук,
    І серед ночі стук
    Збавляє сну надовго.
    Боюсь нічних примар,
    Лихих циганських чар,
    І як згаса ліхтар,
    І довгої дороги.

    Боялася мишей,
    Самотності ночей,
    І лагідних очей,
    І пострілу у спину.
    Боюсь отруйних змій,
    І чорних довгих вій,
    І втрачених надій,
    І втратити людину.

    Боюсь тривожних снів,
    Боюсь ласкавих слів,
    Ще більше, як собак і павуків.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (14)


  26. Вадим Гаращук - [ 2008.04.01 17:04 ]
    Ми
    Для тебе поезія — це інтим.
    Я так не вважаю, тому
    Всіляко намагаюся розділити з тобою
    Свої почуття...
    Натомість ти закриваєшся,
    Наче щур в холодильнику
    З’їдаєш нездійснені мрії
    Не давши їм навіть достигнути...

    Ти — сильна й непохитна.
    Проте це не допомагає тобі
    Легше сприймати майбутнє
    В якому ти, певно, вбачаєш тривогу
    Завтра буде так само, як і сьогодні
    Щирий погляд, тепло, поцілунки
    І лишень кров не тектиме так гаряче
    Тому що ми постаріємо на цілу вічність...


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (3)


  27. Вадим Гаращук - [ 2008.04.01 17:57 ]
    Листопад
    Листопад — це найкраща пора для гав
    Саме в цей час вони почуваються абсолютно вільними
    Їхню свободу не обмежує
    ні людська тупість, ні літаки у небі
    А їхній лет непоспішний та,
    навіть, трішечки філософський

    Листопад — це ще не зима, але вже не осінь
    Крила птахів наливаються кров’ю
    Щоби зірватися у небо
    Але спокій та тиша опалого листя
    Їх повертають згодом на землю
    І вони розуміють,
    Що Небо — не триватиме вічно


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (1)


  28. Вадим Гаращук - [ 2008.04.01 17:57 ]
    Світла дорога
    Світла дорога.
    Зоряні сходи на небеса
    Твоєї кар’єри шлях
    (Побійся Бога!)
    Устелений душами скривджених
    Якими скористався ти

    Ти тримаєшся посту
    З надією, що будеш прощенний
    За всі твої злодіяння
    Ти не їси м’яса
    Не вживаєш алкоголь
    Тимчасово не зраджуєш з жінками
    (Хоча собі ти вже зрадив дуже давно)
    Ти сподіваєшся очиститися
    До Великодня духовно
    Так і не зрозумівши
    Що гріхи не вийдуть з тебе
    Разом з сечею і потом
    Найбільш вірогідніше
    Їх позбутися з кров’ю
    Але тут умикається світло
    І ти згадуєш, що ти на зйомках
    В черговій стрічці
    про балканських циган
    Еміра Кустуріци


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Гнєушев - [ 2008.04.01 17:45 ]
    Першоквітневі спостереження
    «Хліб – всьому голова!» Громадяни, не час
    Через ціни на хліб хвилюватись!
    Ми пишатись повинні: нарешті і в нас
    Голова почала цінуватись!
    ***
    Любовні втіхи не завжди безкарні.
    В моїх знайомих розламався вщент диван!
    Кінець утіхам? – Сподівання марні!
    Не зупинилися ні Галя, ні Іван!
    ***
    З обійм Морфея легко я звільняюсь:
    Для мене спати – марнувати час,
    В обіймах жінки – не винюсь, не каюсь –
    Бувати хочеться за разом раз!
    ***
    Добро повинно бути з кулаками!
    Як кулаків міцних не маєш ти,
    То наділи своє добро ногами,
    Щоб міг при небезпеці утекти!
    ***
    Біжу! Вже сил недостає!
    Де ж фініш?! Аби знати,
    Що стрічка фінішна не є
    „Розтяжкою” гранати...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  30. Зеньо Збиток - [ 2008.04.01 17:57 ]
    Через нашу хату
    По небу пролітає м`ясо
    викрикує так смачно - "кря".
    Я витягаю прибомбаса
    і видаю із цівки "трях".

    - Ну, драбе косолапий - в воду!
    Заціпив зуби і вперід...
    Ці літуни летять зі сходу,
    а все, що звідти - то обід.

    Сірко насупив погляд, сука,
    вичірхує на світ блоху -
    який ж той Зеньо западлюка,
    най сам в багнюку лізе, - "Фу!"

    1 Квітня 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (12)


  31. Олександр Некрот - [ 2008.04.01 16:06 ]
    МИТЦІ І САМОЦВІТ
    На галяві лісній між некошених трав,
    Де частіше ведмідь, ніж людина, ступав,
    Ген під тінню товстих і розложистих віт
    Мандрівний ґаволов загубив Самоцвіт.
    Звірам байдуже до Самоцвіта того -
    Йшли собі по траві і топтали його.
    Але раз забрели на галяву Митці -
    Усіляких красот превеликі знавці!

    Зразу "Ах!" вони й "Ох!" - і мерщій почали
    Рвати квіти усі, що там тільки росли:
    "Ця прекрасна, а ця хоч негарна, проте
    Як у воду встромлю - ого-го розцвіте!" -
    Так з усмішкою всяк про рослини казав,
    А на той Самоцвіт і не кожен зважав;
    Якщо хтось і хапав його в руку навгад -
    Навіть не роздививсь, а вже й кинув назад.

    Камінець не стерпів: "Та мене ж ви візьміть
    І на сонце з тіні просто перенесіть.
    Роздивіться лишень: я не брили шматок -
    Маю справжню красу, ще й не згірш од квіток!"
    Реготались Митці, що аж гаєм луна:
    "Ще й патякає, бач, каменюка страшна!
    Та ти ж мертвий, а всі квіточки ці - живі!"
    І красун-Самоцвіт залишився в траві...

    Запитає читач: а яка тут мораль?
    Та у когось "поезія мертва, на жаль"...


    Рейтинги: Народний 5 (5.11) | "Майстерень" 5 (5.22)
    Коментарі: (14)


  32. Гі Агнеса Бо - [ 2008.04.01 15:44 ]
    * * * (посвящ. Алёшкину А.М.)
    Он не мыслит себе завершения
    Он один в Кали-Юге на склоне
    Мастерит из досок и гравия
    Сверх-звуковую качелю
    Что перенесёт
    Его и детей
    Оп-ля-ля
    На ту сторону.


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  33. Ольга Ляснюк - [ 2008.04.01 14:15 ]
    * * *
    на дні кухля така
    глибока печаль
    а я не вмію плавати

    а ти п’ялиш на мене обручку
    і кажеш що це мій
    рятувальний круг

    а ще кажуть
    що у моїх очах
    янголи крила полощуть

    а ще кажуть
    що у моїх очах
    усі бісенята потопилися

    а ще кажуть
    що я схожа на річку

    насправді ж
    я риба
    яка не вміє плавати


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Віта Литвак - [ 2008.04.01 14:19 ]
    ***
    хочу згадати
    як слухати тишу
    без мікрофонів і диктофонів
    хропіння серця й інших рим

    хочу згадати
    як бачити простір
    без моніторів і коридорів
    бинтів лабіринтів
    й інших стін

    лікарі кажуть
    бери окуляри
    біноклі моноклі дзеркало краплі
    вікно врешті-решт
    а мені скла не видно

    а воно ж собі знає
    як то воно
    лежати на стерні
    між рядком і небом
    навіть якщо оберемком сіна
    навіть якщо під іклами вил

    хочу згадати
    як пахнути
    завтрашнім молоком


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  35. Володимир Мацуцький - [ 2008.04.01 13:14 ]
    Депутатам…і не тільки їм
    (з книги "Ось опудало влади...")

    Навибирали вас з лайна потроху
    оті, що й досі є лайно.
    Чужинцю дякуйте, суцізі, лоху,
    совку, який в лайні давно.
    Звичайно ж, ви не українці:
    кого обрали, хто обрав.

    Що треба вам? Які гостинці –
    із нашої біди, із нашого добра?
    Та ви ж давно всіх обікрали:
    чого немає – не вкрадеш.
    Чого вам в Україні мало?
    Яких не вистачає веж?
    А, може, тягнете до рабства?

    Раб-українець – це якраз
    для комуністів і для панства,
    та й гроші є у тих зараз.
    То хай панує ота погань –
    їй і вклонитися не гріх:
    дала ж колись вождя і бога
    і гроші дасть, хоч на горіх!
    І шлях свій будемо ми мати,
    щоб хоч кудись ішов народ,
    як Україна вже не мати,
    а шлях ще біля Жовтих Вод.

    «Нема ж любови, нема ж згоди
    Од Жовтої взявши Води;
    През незгоду всі пропали,
    Самі себе звоювали».*

    Хто за чужі подався гори,
    хто до своїх не підійде,
    хто вже згадав голодомори –
    забув своя країна де,
    де українець, де суціга,
    чужинець, що країну гне...
    Шлях до майбутнього – то фіга,
    як на шляху згубив багнет.
    Ти українець. Не дай, Боже,
    свідомість втратити: хто ти –
    в раби скують, в скоти, бо кожен
    прикутий вже до срамоти…
    Рубай ланцюг, ставай на крила,
    бери найкраще від життя,
    жени оті паскудні рила
    і після них змети сміття!

    25.10.06

    *З «Думи пана Гетьмана Мазепи».
    У битві під Жовтими Водами Б. Хмельницького
    з поляками (1648) на боці поляків
    воювали частини українців.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (11)


  36. Ванда Нова - [ 2008.04.01 12:06 ]
    Мисливець-Невдаха
    вбравшись у атлас нічної покрови,
    грізний мисливець виходить на лови -
    істини зерна добути з полови -
    здерши личину з примарного зла,

    вкласти до ніжок прекрасної дами,
    стати героєм бурхливої драми,
    бути шанованим нами і вами,
    лаври повік не знімати з чола…

    що ж за прийоми - на інші несхожі:
    вирвав з корінням палаючі рожі,
    перепелине гніздо розтривожив,
    постріли сипав із лютим лицем,

    далі від істини, близько до краху…
    дав звіролов небувалого маху -
    трапив до вовчої ями, бідаха.
    Нащо ж виходиш на лови…сліпцем?


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (49)


  37. Олег Росткович - [ 2008.04.01 12:46 ]
    Я сотий, я ювілейний!
    Коли ми закінчили,
    «Теплий прийом».
    Дістала Ти товстий
    З полиці альбом.
    «Давай погортаєм,
    Дивись – гарні хлопці,
    І всі мене знають,
    Були в мене в гостях»
    Щелепа відпала,
    Покрився весь потом,
    Коли Ти сказала,
    що я в Тебе сотий!
    Я сотий, я ювілейний!

    Всі однокласники,
    Хлопці з під’їзду,
    Плюс ціла секція
    по джиу-джитсу!
    Я сотий, я ювілейний!

    Чотири ді-джеї,
    Два гітаристи,
    Сторож з музею,
    З Полтави туристи.
    Я сотий, я ювілейний!

    Даїшники товсті,
    П’яні хірурги,
    Пихаті поети
    і драматурги.
    Я сотий, я ювілейний!

    Хлопці смагляві
    Із Пакистану,
    Хакер був навіть -
    Розмножувач спаму.
    Я сотий, я ювілейний!

    Я знав, що не перший
    Було б надто просто.
    І от, вже не радий,
    що згодився в гості.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (7)


  38. Олександр Комаров - [ 2008.04.01 11:53 ]
    XXVI
    На сходi сонця щедрий лан
    Колоссям розiтнув туман,
    В їх гущинi глядить Наталка -
    В обiймах свекра дiва палка.
    Ii бiлява голова,
    Зеленi очi як трава
    Враз стали одночасно сiрi,
    Вiд жаху плями йдуть по шкiрi -
    Це не студентка, це сама
    Наташа, скута обома
    Руками, в землю вперлась, слаба
    А до лиця, як бридка жаба
    Притиснувся холодний рот.
    Тут стався новий поворот
    I мiцно, зовсiм вже не грубо
    Чиїсь вуста цiлують любо,
    Її в вуста, минув озноб
    Лиця торкнувся теплий лоб.
    Живим вогнем всмiхнулись очi,
    I чуть в тишi слова пророчi
    - Де ти там я, запам'ятай,
    Де ти там я з тобою, знай.
    Наташа слухає Миколу
    Вони удвох йдуть знову в школу
    Тримае вiн її портфель
    Його втiшае її трель.
    Цвiте бузок i черемшина
    Вона школярка, не дружина
    На нiй бiленький фартушок
    Останнiй в них шкiльний дзвiнок.
    Озвалось вороняччя хором,
    Видiння змiнилось мiнором
    I однокласник вже другий
    Танцює з нею вальс шкiльний.
    Докупи збилися аж троє,
    Один оставсь, пропали двоє,
    Назустрiч їй ступає крок
    На руки почепив замок.
    Оскал не стримав, похiтливi
    Вуста уп'яв в вуста красивi.
    Свекр перемогу святкував,
    Без сорому її ласкав.
    Вона кохана i жадана
    В його вчепилася вся п'яна,
    Довольством повниться без мiр
    Багатство й сила тiшать зiр.
    Вони вертаються в це лiто
    В молочне, недостигле жито...
    Вривається жiночий стон
    В дорослий i щасливий сон.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.12) | Самооцінка 3
    Коментарі: (7)


  39. Наталія Лазука - [ 2008.04.01 11:03 ]
    * * *
    Прислухайся до тих, х то є.
    Вода по колу.
    Кола по воді,
    ми – ліхтарі.
    І світиться душа.
    То жар,
    то дощ,
    то холод…
    І наші дні
    в цій безкінечній грі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  40. Тимофій Західняк - [ 2008.04.01 11:53 ]
    * * *
    Іду своєї школи коридором
    Колись таким широким, а тепер…
    Спіймав себе на думці –як же скоро
    Ми виросли? Хтось спився, хтось помер…
    І вже чужими стали рідні стіни,
    І відійшли у вічність вчителі…
    Тепер вже ми самі є «ковалі»,
    І кожен з нас в своїм нещасті винен.
    Хтось утвердився з-поміж нас в житті, -
    Один поважним став, а інший скромним,
    Літа минули, - світлі, золоті,
    І знову перед нами – невідоме.
    А юнь все та ж – грайлива і хмільна
    Від щастя, що попереду чекає.
    Розчарувань ще спробує вона,
    А ми до них лиш в споминах вертаєм.
    1993


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.36) | "Майстерень" 5.13 (5.32)
    Коментарі: (2)


  41. Наталія Лазука - [ 2008.04.01 11:56 ]
    * * *
    Новітнім рабам
    Замість хліба – раптова мівіна,
    Замість театру – блакитний екран.
    На кухні побріхує радіо.
    Звичне в новинах.
    І ніхто не полічить ран…
    Правда, якої нема.
    Час контрреформ затягнувся.
    Для лицемірів - щонаймиліша доба.
    Раптом обірветься сміх.
    У настороженім вусі -
    Шум політичних забав.
    І місто у вікнах читає,
    Про те, що не пишуть газети.
    І плачуть в кав’ярнях поети.
    І демонтують клепсидру,
    З якої себе розпивають…


    Рейтинги: Народний 0 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати:


  42. Тимофій Західняк - [ 2008.04.01 11:29 ]
    Не залишай мене...
    Як місця не знаходжу від печалі,
    І кожен спогад - все, що в мене є,-
    Мені лиш ніжність чарівних конвалій
    До розпачу вдаватись не дає.
    Згадаю знову в самоті вокзальній
    Отой твій погляд, - щирий і ясний,
    І найдорожчий дотик губ прощальний,
    що білим птахом розбиває сни.
    Зимова ніч щось лагідно шепоче,
    Сліди розлук ховає знову сніг,
    І навіть вітер заваджать не хоче
    Сніжинкам тихо падати до ніг.
    І квітне жаль трояндами сумними,
    І знову в серці смуток через край.
    Серед людей з байдужими очима
    Не залишай мене, не залишай.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.32)
    Коментарі: (3)


  43. Наталія Лазука - [ 2008.04.01 11:03 ]
    Весна
    У цьому місті балаган і вічні стреси,
    Хіп-хопом котися під вікнами шпана.
    У модернових перевулках тіні креслить
    Щасливий бомж, що просто так – весна.
    В його кишенях причаїлась порожнеча
    Він з урни визбирав чиїсь жалі й слова.
    Йому учора напророчив вітер втечу,
    І шамкав дощ, про зиму, що була.



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  44. Тимофій Західняк - [ 2008.04.01 11:32 ]
    * * *
    Ні часу плин, ані дощі
    Не зітруть спомини ніколи –
    Завжди щось коїться в душі
    Коли проходжу біля школи…


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  45. Тимофій Західняк - [ 2008.04.01 11:32 ]
    Батькові
    Мені ніколи не забути
    Той жаль в очах твоїх і біль,
    І відчай в серці, як отрута, –
    Що не допомогти тобі,
    І щось змінити – годі, годі
    Останнім потиском руки…
    *************************
    Цвітуть черешні на городі,
    Сідають бджоли на квітки.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.32)
    Прокоментувати:


  46. Варвара Черезова - [ 2008.04.01 09:16 ]
    Моє місто
    Я люблю своє місто: клубочок запилених вулиць,
    Намистинки капличок, суцвіття околиць і площ.
    Здичавілі алеї і парки недбало згорнулись
    Під захмареним небом, яке випромінює дощ.

    Тут натхнення вирує і музи гуляють за руки
    І малюють художники сивий, обвітрений Стир.
    Пам’ятає бруківка закоханих радість, розлуку,
    Знаю, вірити важко, послухай мене і повір.

    Стир - річка, що тече через місто.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (48)


  47. Зеньо Збиток - [ 2008.04.01 00:55 ]
    Тосі по її бобосі
    (За мотивами Тетяни Р.)

    Коли я п`ю - шалена і п’янка,
    зодягнена у світер вверх ногами.
    Величні пишні профілі задка,
    такі, що не пролажу в браму.

    Хитаю ним на всі, шо треба, боки,
    його танок граційний і грайливий.
    І він, хулєра, дороста щороку,
    несучи комарів-коханців зливу.

    Хода його то рипна, то дрімка,
    вона така собі відверто-млиста,
    Подивиться - завмре, мов слуп Лука
    із поглядом в котузії танкиста.

    Задок масують пальчики і море
    вотої насолоди - біля бари
    зірвати чувака же добре впоре...
    а як не впоре - то візьму за бари.

    Авонія Шанель в повітрі лине,
    я злапала таксі і кузов сів.
    У мене вочи нинька сиво-сині
    і погляд мій, неначе в мами псів.

    То хлюп, то хляп, то тіко перші квіти,
    а з кавалєром - так бракує сну...
    Забігли в ґумку непочаті діти,
    а я палку любов так важко мну.

    31 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (11)


  48. Василь Цибульський - [ 2008.03.31 21:44 ]
    Слово
    "Слово, моя ти єдиная зброє"
    Леся Українка
    Слово запродане, ти вже не зброя,
    слово - ти рабське, примирливе, нице,
    формою й суттю розбите надвоє,
    слово двозначне, слово дволице.

    Голос твій де непідкупний і грізний?
    Слово, ти - слово, що в бій підіймало?
    Мабуть, брехня, що ти мури ламало -
    голос твій зараз фальшивий і слізний.

    Люди вже вірять тобі через силу,
    навіть коли ти без сумніву щире,
    скільки разів ти неправді служило,
    скільки довірливим збавило віри?

    Слово, а може, ти просто безсильне
    душу людську загрубілу пробити,
    душу людську, до фальшивості схильну,
    може, щирішою вже не зробити?

    З горя нап'єшся, п'яним заплачеш.
    Слово! Ми гинем з тобою обоє!
    Ти - через фальш і примирливість свою,
    я ж через те, що так мало ти значиш...

    1980


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.5)
    Коментарі: (7)


  49. Василь Цибульський - [ 2008.03.31 21:29 ]
    Скарбниця
    Я думав, що за ніч створив
    щось винятково шедевральне,
    що написав щось геніальне,
    щось нове світові відкрив.

    Та зранку в світ відкрив я двері,
    і прояснилась голова:
    "Це всього-навсього слова.
    Слова на тлінному папері."

    Слова, до того ж. не мої,
    бо жодного нового слова
    я не створив, бо є вже мова -
    народ давно створив її.

    Яких ми не сягли б висот
    і що б нового не створили,
    і що б про це не говорили -
    творцем найпершим є народ.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (1)


  50. Юрій Лазірко - [ 2008.03.31 19:51 ]
    Семиструнне каприччіо
    Перлина звуку у мушлі вуха,
    видушуй душу і серцем слухай -
    як Паганіні в погоні з тінню
    перелітає на пальцях зграя
    акордів тлінних.
    У в`язах застум - застиглі яси
    повагом важать задуху духу,
    порив натхнення, пора прозріння
    здвигає вправність, мов повінь в плавнях
    ріки коліна.
    Днедавню втрату п`є снажне скерцо -
    громаддям громів облите серце,
    несе в приполі не небо долю,
    а жовтожари - осінню кару,
    благу провину.
    І так дитинно вітає осінь,
    вчуває вчуле кохання босе.
    Стужава туга, немов ядуха.
    Від крихти звуку чманіють рухи...
    та небо синє...

    31 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.66) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (24)



  51. Сторінки: 1   ...   1588   1589   1590   1591   1592   1593   1594   1595   1596   ...   1793