ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,

Світлана Пирогова
2025.07.22 18:39
Цей світ шумить. О, як же він шумить!
Усе переплелось, заплуталось. Де ниті,
які тримали людськість? То ж щемить
від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
Життя людське розчавлене щодня,
руїни залишаються, вогонь і попіл.
Ворожі руки доторкнулись

Юхим Семеняко
2025.07.22 14:06
На вітринах аптек в Окаямі
Дозрівають сардельки й салямі.
А в теплицях супи.
Ти не дуже тупи,
А осмислюй життя в Окаямі.

Пропонують бістро в Ліверпулі
Для гурманів телячі пілюлі.

Віктор Кучерук
2025.07.22 07:15
Гай співучий і зелений
У мрійливість зажене, –
Вабить зір та слух, як сцена,
Дійством збуджує мене.
Дивовижно різноликий
І багатий на талан, –
Він ховає хащі дикі
Серед топтаних полян.

Татьяна Квашенко
2025.07.22 06:51
А пісня лунає над Баром своєю пишнотою.
А пісня на землю спускається нота за нотою.
І вечір липневий її огортає у затишок.
І місяць стікає доріжкою з неба у келишок.

А пісня така, що ніколи в житті не обманює.
Нехай же ця пісня віка і здоров'я пр

Артур Курдіновський
2025.07.22 03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Гавришко - [ 2008.02.14 22:31 ]
    Так було суджено
    Думки зливаються в єдине,
    Минає день прийдешній знов.
    Але чому чоловік із немовлям
    Дає тобі надію на любов.

    Тебе чарує його погляд,
    Та це лише відлуння чистоти.
    Ти розумієш, що скоріш за все
    Нічого не вийде цієї весни.

    Hoc erat in facis
    Шепотіла вона завмира.
    Одна доля рятує іншу,
    Це нормально, бо це є життя.
    2007


    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  2. Я Велес - [ 2008.02.14 21:37 ]
    ***
    Стою на березі ослизлої сльоти,
    Каправе око ліхтаря з надлому...
    Не перейти і не переплисти
    Цей безвідрадний морок невідомий.

    Відсіль немає знаку вороття,
    На денці серця тенькнув жаху шеляг.
    Навіщо ти лягла в моє життя,
    Дорого мимолітного пришельця?

    Навіщо карбував я тут сліди,
    Слізьми омиті, кров’ю і потами?
    Дорого, ти прихід мій пережди,
    Тоді й відхід відбудеться не з нами...

    Стою на березі ослизлої сльоти,
    Каправе око ліхтаря з надлому...
    Не перейти і не переплисти
    Цей безвідрадний морок невідомий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.51) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  3. Жанна Люта - [ 2008.02.14 21:06 ]
    Валентинка Зеньови
    Безгрішний ти,
    невпрогрішенний аж
    До мікседеми!
    Вмикай форсаж —
    малюй пейзаж
    Твого Едему.

    І не тремти. Терпи.
    Терпи за всіх.
    Сюжет типовий.
    Ще не вродилась Єва,
    що на гріх
    тебе намовить.


    Рейтинги: Народний 5.35 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (10)


  4. Василь Шляхтич - [ 2008.02.14 20:56 ]
    Ні, ти того не памяташ
    А памяташ, як колиси
    Билисме молоди?
    Як над нами місяц висив,
    І за нами ходив?

    А памяташ, як сме ішли
    Од села до села...?
    Гори несли наши пісні.
    Як било весело!

    Або товдиль. Веснов, зрана
    Співав жайворонок...
    В тамтім році нас вигнао
    У світ, як ворони...

    Ні. Ти того не памяташ,
    Бо тя там не било.
    Спитай маму, спитай тата
    Як нас вивозили.

    Вони добрі памятают.
    Нигда не забудут,
    Як то їх з рідного краю
    Вишмарили люди.

    Вишмарили по долинах,
    Штоб ми там пропали.
    Штоби нашу Лемківщину
    Вони для ся взяли.

    Спитай бабцю, спитай діда
    Про рік сорок семий.
    Они тобі оповідят
    Житя картку темну.

    Гнес ничого ся не боят.
    Юж не хцут мовчати.
    І хоц юж над гробом стоят
    Готови вертати.

    До лісів, што колись няньо
    Миж горами садив.
    Думав, што колиси Ваньо
    Буде з того радий.

    Не дочекав. Взяли поле.
    Його ліси взяли.
    І в чужину, майже голим
    З Карпат го прогнали.

    Хоц не забил він ничого
    По роках тількоси,
    Кус заплаче, гварит з Богом,
    І трохи го носит.

    Бо не годен так забити
    Гори, ліси, поле...
    Вшитко мусів там лишити.
    Ой, коле го, коле.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (0)
    Коментарі: (3)


  5. Чорнява Жінка - [ 2008.02.14 20:08 ]
    А шоу все трива...
    На сході сніг, на заході імла,
    Отак і живемо серед негоди,
    На голки рим нанизуємо сходи,
    Із вірто-ніжності будуємо слова,

    І, полонені магією скла,
    Все граємо у пристрасть і сумління,
    Забувши про байдужість павутиння,
    І шоу все трива...трива...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (43)


  6. Леся Романчук - [ 2008.02.14 20:43 ]
    ВЕСНА ІДЕ!
    Крізь зимну ніч
    і вистуджений день
    снігами продираючись затято,
    вона іде, вона до нас іде,
    і Геліос несе її крилато.
    І сонце загляда в усі кути!
    Весна іде!
    Вже м'явкають коти!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (16)


  7. Зеньо Збиток - [ 2008.02.14 19:41 ]
    Момемтом в море - альбо пам`ятай про
    Пролохотронивсі я нинька моцно,
    дві фікси вибили на танцьох баняки.
    Запухли вочи, мимо цілю в ноцник,
    гелікоптером в баках крутятьсі зірки.

    Задок свій мама кузькіна задрала
    і показала хлопу всю свою красу.
    Тепер лежу - не дихаю, мов шпала,
    всіх сук зарублюю на ніс, курей пасу.

    Розтринькаю цю ніч на монольоги
    про путні мами - курчі, сучі та Кузьми.
    Хай качка копне, відпадають роги
    і ржуть, мов кавалєрія, куми.

    А зовтра день напне дійки корові,
    заріже на обід старого когута,
    глодати кісточки залише псові,
    кишки перебурчать у танці живота.

    Дорвусь до трактора, зачну рулити,
    проб`ю вікно в Європу - пробанячу хлів.
    І заведу розмову, матом вкриту,
    під мумуваті звуки кумових корів.

    14 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (19)


  8. Галантний Маньєрист - [ 2008.02.14 18:28 ]
    Красиво. За піснями Валерія Меладзе
    Перший день весни
    У закутку землі!
    Зустрілися так випадково ми.
    Сиво сипав сніг.
    І квіти не цвіли.
    Та нас накрила весняна любов!
    Була вона до нестяму красива!

    Красиво!
    Увійшла до мого ти життя.
    Красиво –
    Ти із нього і йдеш!
    Розпанахала, граючи, душу,
    Наче іграшку, кинула в стужу
    Бідне серце моє!

    В перший день зими
    У закутку землі
    Негадано так розійшлися ми!
    Журно сіяв сніг,
    І квіти відцвіли -
    Нас відпускала весняна любов.
    А ти була до нестяму красива!

    Красиво!
    Ти в моє зазирнула життя.
    Красиво –
    Ти із нього і йдеш,
    Розкривавила, граючи, душу,
    Наче іграшка виживе в стужу -
    Бідне серце моє!

    Так пішла любов,
    І прийшла зима.
    Недовгим був сезонний наш роман.
    Та все було до нестяму красиво...

    Красиво!
    Ти ввійшла в моє грішне життя.
    Красиво –
    Ти і з нього ідеш!
    Розпанахала, граючи, душу -
    Та не іграшко́ву й байдужу, -
    взя́ла серце моє.

    Ех! :)
    Бідне серце моє!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Меладзе, пісня"


  9. Григорій Слободський - [ 2008.02.14 18:43 ]
    ...
    Не діліть Україну
    В нас вона єдина
    Полюбіть її так,
    Як любити сина!

    Полюбіть вершини
    Карпатські гори,
    Придністровські долини
    І чорне море


    Полюбіть Чернігів
    Там Ігор рать вів,
    Полюбіть Харків,
    Полюбіть і Львів.

    Полюбіть Київ
    Вугільний Донбас,
    Не діліть країну
    Дуже прошу вас!

    Ми з вами українці
    Єдина сім’я.
    Україна матір!
    Це – наша земля!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  10. Юлія Гринчук - [ 2008.02.14 17:22 ]
    Осінь
    Цього року
    осінь розмінюється
    мідяками по кавоматах.
    Краде жменями тепло
    з позіхаючих дверей.
    Зазирає в вічі перехожим,
    випрошуючи
    розуміння за холодні пальці,
    якими на сірому полотні неба
    різьбить крони
    в стилі "ню".
    Просто рукавички лишила,
    коли голубів
    на площі годувала.
    Зима ж скоро…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (16)


  11. Іван Гонта - [ 2008.02.14 16:19 ]
    Мої кошенята
    Варвара Черезова
    Мої кошенята

    Вкладаю спати кошенят:
    одне, два, три, чотири, п'ять.
    Одне руде, сіренькі інші.
    Ну годі нявкати, тихіше!

    Не можна в ліжко, горе з вами -
    нас всіх шістьох насварить мама.
    Отож хутчіш лягайте спати,
    мої маленькі кошенята.

    http://www.maysterni.com/publication.php?id=18959
    -----

    Перераховую дівчат:
    одна, дві, три, чотири, п'ять.
    Одна руда - вредніша інших,
    ходи до мене, досить віршів.

    І швидше в ліжко, горе з вами -
    Та ж не довідається мама!
    Отож щільніше притуліться,
    Мої дівчатка білолиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  12. Олександра Пилипенко - [ 2008.02.14 16:17 ]
    Твій золотий, сліпучий ювілей...
    Твій золотий, сліпучий ювілей
    Припав якраз
    На перший бал достиглих полуниць -
    І стільки фраз
    Крізь гущу квітів!.. Я упав би ниць
    Перед юрбою внуків і дітей,
    Що не мої...
    Та я вертаюсь - що то доля зла! -
    У ті краї,
    Де втричі менше ягід і тепла,
    Де втричі більше снів і добрих фей,
    Де тільки ти
    Могла всьому на світі дати лад!
    Але... Прости,
    Я мав прийти ще двадцять літ назад...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" 5.5 (5.1)
    Прокоментувати:


  13. Варвара Черезова - [ 2008.02.14 15:54 ]
    Мої кошенята
    Вкладаю спати кошенят:
    одне, два, три, чотири, п'ять.
    Одне руде, сіренькі інші.
    Ну годі нявкати, тихіше!

    Не можна в ліжко, горе з вами -
    нас всіх шістьох насварить мама.
    Отож хутчіш лягайте спати,
    мої маленькі кошенята.


    Рейтинги: Народний 5.05 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (30)


  14. Віктор Коваль - [ 2008.02.14 13:32 ]
    ***
    Наступний день ти проживеш в надії
    Наступний тиждень добивають почуття
    Наступний місяць допоможе зрозуміти
    Що навіть роки не міняють це життя

    Наступна думка буде відпочинок
    Наступний крок продовжити життя
    Наступна помилка надіятись на зміни
    Коли не можу ставить крапку у словах

    Словах в яких нема ні краплі сенсу
    Безглузді всі пояснення у них
    Ти тільки не забудеш знову
    Наступне дивне слово схаменись


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Коваль - [ 2008.02.14 13:35 ]
    ***
    Навіщо люди слухають що каже серце.
    Брехливу купку м'язів у собі,
    Де кожне його слово примха крові
    Безглуздий голос слухаєте ви.
    Беглуздо радить всім казати правду
    Прожити радить не для себе це життя
    І намагається створити казку
    Таку ж брехливу як і все його життя.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сочан - [ 2008.02.14 13:35 ]
    Валентинка
    Чуєш, серце моє, що нестримно палає,
    Я ціную в тобі крові поштовх бурунний.
    Не підказуй мені поспіх дій нерозумний,
    За тобою мій розум не завжди встигає.

    Але розум безсилий впаде на коліна
    Перед милих жінок неземною красою,
    Мабуть пили нектар та вмивались росою,
    Що до вас я і серцем і розумом лину.

    Незбагненне в цю мить стане враз зрозумілим,
    Й задарма я отримаю справді безцінне,
    Вас вітаю зі святом, із днем Валентина,
    Щастя зичу й любові вам, рідним і милим.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Коментарі: (5)


  17. Віктор Коваль - [ 2008.02.14 13:01 ]
    ***
    Для тебе в серці є окреме місце,
    Яке ніхто ніколи не знайде,
    Таке таємне що не можна влізти
    І не можливо викинуть тебе.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Вікторія Забава - [ 2008.02.14 12:42 ]
    МОЯ ГЕНЕАЛОГІЯ
    Я на цьому правічному дереві брунька.
    І не страшно мені,
    Як морозом пече!
    Бо на цьому правічному дереві — цвіт я,
    Що крізь мене тече.
    Бо на цьому правічному дереві — плід я,
    ї хто зна.
    Може, з цього правічного дерева
    Починалась весна?
    Може, з цього розкішного дерева —
    Смак спокуси й гріха?
    І, здається, правічне те дерево — я.
    І душа того вічного дерева — я.
    І коріння моє в рідну землю вросло
    Не одних поколінь.
    Якщо падав народ мій —
    Завжди піднімався з колін.
    Катували і били народ мій —
    Завжди піднімався з колін.
    Доки є іще сили!
    Доки будуть ще сили!
    У мені воскресає, із мене народ мій — з руїн!



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.37) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (4)


  19. Ірина Моргун - [ 2008.02.14 12:00 ]
    ...спогадом...
    Ніжним спогадом в обійми
    упаду твої; сльозою
    розчинюся в них, скотившись
    тихим сумом по щоці.
    Ти на мить заплющиш очі,
    пригадаєш нас з тобою -
    липень спраглим поцілунком
    припаде до вуст. І ці
    декілька секунд солодких
    закружляють неупинно,
    розлетівшись на мільйони
    нездійсненних світлих мрій...

    Ти доп’єш спокійно каву,
    Глянеш на мою світлину
    Й станеш чоловіком іншій
    Жінці - з іменем моїм...

    14.02.08


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (1)


  20. Олександр Некрот - [ 2008.02.14 11:27 ]
    ПРЕЛЮДІЯ ІДИЛІЇ
    (XIX століття. В Малоросії)

    Бон жур, мамзель! Хоча... хай грець:
    Французька зайвою є річчю.
    Я, панно, все-таки знавець
    Малоросійського наріччя.

    І ви не говоріть дурниць,
    Що річ почули незнайому:
    Я певен - до своїх служниць
    Балакаєте по-простому.

    Бар’єри мовні «до хортів» -
    І нумо до цікавих штучок.
    Так довго цуцик ваш летів,
    Якого копнув пень поручик!

    А правда - милий солдафон?
    І нащо жеребцю культура,
    Як є мундир та еспадрон*,
    Гусарські вуса і статура!

    Він любить вас. Усю, як є -
    Від чорних кіс по білі п’яти.
    І роль хіба відіграє,
    Що ви у нього сорок п’ята?

    А чом ви, панночко-мамзель,
    Не зацікавитесь поетом?
    Весь ваш цей буде менестрель,
    Бо завше жив анахоретом.

    Про ваші очі і вуста
    Щодня співатиму рулади.
    Любов в нас вийде не проста,
    А для найкращої балади!

    А ну ж бо розпочнім сюжет -
    Ходімо, зіронько, в лісочок.
    Придумав я до нього вже
    Прекрасну риму: «під дубочок».

    І що робитимемо там?
    О люба! Скільки насолоди
    І щастя чистого дасть нам
    Краса цнотливої природи!

    А ви ж ні духом ані сном
    Авжеж не відаєте, панно,
    Що вичворяли під дубком
    Коваль і ваша служка Ганна...

    _______
    *Еспадрон - різновид шаблі.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (20)


  21. Наталія Буджак - [ 2008.02.14 11:08 ]
    * * *
    Не пускай мене до себе,
    хай все буде так, як є.
    У очах блакитне небо,
    а душа до тебе йде.

    Хай помре остання віра
    у будинках із піску.
    І моя безодня сіра
    відпускає самоту.

    Знов спішу тобі сказати-
    ти любов моя остання.
    За холодні, мертві грати
    закую своє кохання.

    Все, що було забуваю,
    я тебе вже не кохаю.
    Що буває гірше смерті?
    лиш слова твої відверті.


    Рейтинги: Народний 3.75 (4.82) | "Майстерень" 4.5 (4.86)
    Прокоментувати:


  22. Наталія Буджак - [ 2008.02.14 11:11 ]
    * * *
    ти зник з мого життя ще вчора,
    раптово впав осіннім листом.
    і стомлена багряна втома,
    лягла на душу як намисто.
    осінній вальс для нас останній,
    ти вітром полетів від мене.
    ти зник з мого життя ще вчора,
    лишивши осінь після себе...


    Рейтинги: Народний 5 (4.82) | "Майстерень" 5 (4.86)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Ткачук - [ 2008.02.14 11:44 ]
    1/2
    Ділю на два твої слова
    Смак вологи вуст твоїх
    Сни, які приходять
    Теж із серій двох

    Перший чи другий я –
    не має значення
    в кожного своє -
    призначення
    Ролі визначені
    Слова роздані
    Дограти до кінця
    Змити грим
    та не чути біль
    коли ти з ним

    Право вибору –
    Так, це важливо
    Але Я підтяте надто
    Тому - неможливо.


    Рейтинги: Народний 5 (4.79) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  24. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.14 11:53 ]
    ФИЛОСОФИЯ ЖИЗНИ
    Зачем шумит прибой,
    И ветер воет над пустыней,
    Леса качают кроной головой,
    А тучи низко-низко,плывут над Землей.

    Какой-то смысл заложен в том,
    Чтобы контрастна жизнь была,
    И медом не казалася она,
    И ложка дегтя в ней была,для разнообразия.

    Мне так хочется смеяться,
    Любимой быть и наслаждаться,
    Ребенка к сердцу прижимать,
    И нежно-нежно целовать.

    Так, кто мешает быть счастливой?
    Да, эта жизнь несправедлива.
    Один без совести и чести,
    Нагреб себе,живет прелесно.

    Другой правдиво и без лести-"трудяга чести".
    Да,жизнь так многообразна,
    Интересна и прекрасна,
    Нелегка,опасна.

    Любовь,ненависть,порядок,честь,
    Разврат,предательство и лесть,
    Переплелись,как спрут соединились,
    Нельзя все перечесть.

    "Мораль должна ведь в жизни быть!"
    Но общество, то без морали!
    Прогресс стирает грани,
    Добро и зло,все в одно.

    И облик человека изменяя,
    Превращая в существо.
    Свои условия диктуя,
    И жизнь,и общество меняет всуе.

    "Да философия проста!",
    Реальность жизни так сложна,
    В каноны,не вписывается она.
    Скорее химия,с процессами превращения и обновления.

    "Человеческие ценности,незыблемы они!"
    Все в мире разрушается и ценности меняются.
    Процесс стремительно идет,
    И гений мысли набирает оборот.

    Но, без морали и души,
    Одним накалом мысли,
    Мы Мир перевернем!
    Картина мрачного прогресса.

    Зачем детей рожать?
    Картины рисовать?
    Мечтать,любить и наслаждаться?
    И изменений обходить,всего бояться.

    А философия и истина,
    Так проста:" ЛЮБОВЬ и ДОБРОТА!"


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (3)


  25. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.13 23:26 ]
    У сутінках сонця згорала свіча
    У сутінках сонця згорала свіча
    Самотньою смертю валькірій.
    Єднання тілесне крізь доторк плеча —
    Це небо, що втратило вирій.
    Свіча догорить шумовинням небес,
    Зжадавши холодну безмежність.
    Свіча, мов Христос, що із духу воскрес,
    А може, й його протилежність.
    Метелик німий із рубіновим тлом
    Повітря протне метеором.
    І тінь із промінням за древнім столом
    Розставлять китайські прибори.
    І гра розпочнеться. Знесилена гра.
    Очей і принад божевілля.
    А потім під ранок приблуда-мара
    Насипле у чай чорне зілля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  26. Леся Романчук - [ 2008.02.13 23:39 ]
    ЗОРЯНА
    Стемнів екран. Не знаю, що сказати...
    Вона ж чекає. Вимкну апарат.
    Спокійно, голос не тремтить, не плакати,
    Так вчили Ескулап і Гіппократ.

    До біса вашу всю деонтологію,
    як тут межа між смертю і життям!
    Чомусь хустинка стала враз вологою...
    Вона ж чекає...
    — Як моє дитя?

    Вродливиця знервовано і знічено
    переплітає пасемця коси.
    — Чорнобилем твоє дитя скалічене.
    Хворітиме. Не хочеш — не носи.

    Зіщулилась, неначе зараз битимуть:
    — Не дам. Чекала. Буде те, що є.
    Нехай народиться, а я його любитиму,
    скалічене чи хворе — а моє!

    Вона пішла, схиливши горду спину,
    з тепла в оту зимову заметіль
    і понесла не свій, а України
    на покоління невигойний біль.


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)


  27. Василь Роман - [ 2008.02.13 21:26 ]
    [ старі казки ]

    похила хвіртка і дахи поснулі,
    плантації амброзії - бренд-клас...
    тече життя законами Бернуллі
    як ріки сліз і бід в мільйон пуаз...

    хрести віконниць дивляться крізь шибку,
    ціпком підперті двері - комунізм!
    не тягне дід із бабою вже ріпку
    з землі... тепер в землі самі...

    ...і тільки мишка у кривій стодолі
    сплела кубло сімейне в лантухах...
    немає казки - є життя і доля
    ...і пустота старих і рідних хат.

    казок герої усіма забуті
    та тільки часом - як приходить сон -
    дух як дідух сідає на покутті
    і вигляда когось через хрести вікон...

    © Vasyl R, 13-02-2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  28. Леся Романчук - [ 2008.02.13 20:51 ]
    НЕНАРОДЖЕНОМУ
    Мені в долоню стукало дитя,
    Воно мені давало знак: Я є!
    О Господи! Благослови життям
    Оте створіння крихітне твоє.

    Бо така у мене робота -
    Любити ваших майбутніх мам
    І у їхніх круглих животиків
    Стетоскопом запитувать: як ви там?

    Мені в долоню стукало дитя...

    Як ви там, малесенькі, чуєте?
    Як ти там, ангелятко безкриле?
    А у відповідь раптом: «Рятуйте!
    Моя мама мене розлюбила!

    Вона більше мене не хоче.
    Ні, вони мене більше не хочуть.
    А у мене блакитні очі.
    Ви скажіть їй, я — син, я — хлопчик.

    Я на старість її догляну,
    Буду добрим, ніжним, уважним,
    Я — ваш син. І мене не стане?
    Мені страшно, матусю, страшно.»

    Мені в долоню стукало дитя...

    Хоч воно й не театр, а драма.
    Що я можу сказати жінці,
    Що п е р е д у м а л а бути мамою,
    А намірилась стати вбивцею.

    Що їй Бог? Вони з Богом на ти.
    Що їй люди — лиш свідки злочину.
    Що я можу? Лиш вірші. Прости
    Нас усіх, ненароджений хлопчику.

    Мені в долоню ще стукало дитя...


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (28)


  29. Я Велес - [ 2008.02.13 20:29 ]
    СЛОВА
    Ганьбиш мене за шумовиння слів,
    Що буцімто до мови не дотичні.
    Але ж таких я вигадать не вмів,
    Були б вони кощаві й рахітичні.

    На лузі споглядаєш квіточки,
    Не знавши, що стокротки то – їй-право!
    А на ставку – тобі це невтямки –
    Не зілля, а клечається купава.

    Й вільшанка – це ж таки не горобець,
    І гаїчки – лиш на загал синиці.
    Й трава – не все трава, бо є щирець,
    Є череда, могар і є мітлиця...

    І віхола, завія, заметіль
    З метелицею й хугою сліпою –
    В поезії таки не самоціль,
    Бо є ще хуртовина із курою,

    І хвища, й завірюха, і пурга,
    Зав’юга, шквиря, курява зі снігу,
    Оруга і буран, як пилюга,
    Поземок, хурія, охиза і хурдига...

    Здавалося б, то зайве нам, – прецінь
    Є втіха навертати в діалекти.
    Без слів таких життя було б мов тінь –
    І не спасли б „гламури” та „респекти”.

    Ганьбиш мене за шумовиння слів,
    Що буцімто до мови не дотичні.
    Але ж таких я вигадать не вмів,
    Слова це всі народні й поетичні.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.51) | Самооцінка 5
    Коментарі: (13)


  30. Юрій Лазірко - [ 2008.02.13 19:06 ]
    Син Максим
    Тривоги,
    мов птиці,
    за обрій чекання полинуть
    і листям осінім
    на плечі печаль опаде.
    - Де ти?
    А серце -
    криниця,
    з якої нап`єшся, мій сину,
    любові святої,
    що ласку на світ приведе.
    - Прийди!

    З дощами
    вертався
    на мрій неосяжних пороги,
    краплиною щастя
    надії лице оросив.
    - Мій син...
    У думці
    лишався
    єдиним намісником Бога,
    що очі не знали
    і голос у неба просив:
    - Максим!

    13 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  31. Володимир Мацуцький - [ 2008.02.13 19:36 ]
    Неначе білі голуби
    Неначе білі голуби –
    над Києвом сміття літає.
    Вже неба фарби голубі
    ніхто не пам’ятає.
    Змінилось все – земля і небо,
    і люди, що на ній ще є.
    І може, так воно і треба.
    Господь борги не віддає:
    він покаянь від нас чекає,
    як є ще розум і душа.
    Людина ти, але не Каїн:
    не вбий цю землю за гроша.
    Змети сміття до тої купи,
    де сам – сміття, та з купи злізь.
    Своє згубив, чуже не купиш
    в тобі зневіра, заздрість, злість.
    Не купиш квітку і травину,
    бо вже не буде й пелюстка.
    Трава – гаряча та жорстка
    не вибачить тобі провину.
    І де те місто? Де той сад?
    Земля і небо – віртуальні.
    Саджаєш яблуню в свій site,
    ростуть – твої діла погані.

    19.03.07


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (4.89)
    Прокоментувати:


  32. Міла Біла - [ 2008.02.13 17:44 ]
    Самотній донжуан
    Згорає хтось на дереві і в ніч,
    Коли послушника шукає храм.
    Знаходить в небі непотрібну річ,
    Старий самотній донжуан.

    Ховає гнів в знецінений кулак,
    Витягує з кишені часомір.
    І cпогади з задавлених атак,
    Видзьобує із серця дивний звір.

    Старий Вітольд... йому помстився час,
    За тих дівчат котрі втрачали розум.
    Через очей смарагдовий фаянс,
    Чекаючи на погляд як на дозу.

    Іде додому дон в старім пальто,
    Знаходить в скринці для листів ключі.
    Цілує ніжно він свою Ніхто,
    І тихо тане в полум'ї свічі.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.19) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  33. Юлія Гринчук - [ 2008.02.13 16:46 ]
    Палата самотності
    Не підходьте до мене
    близько

    хворію на самотність

    бо зачинять нас усіх
    в одній палаті
    для невиліковно одиноких
    і номер прикріплять на двері
    такий
    щоб нашій кількості відповідав

    І будемо там усі жити

    розстрілюватися поглядами
    та труїтися мріями

    навіть не чекаючи
    на одужання


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (4)


  34. Ірина Білінська - [ 2008.02.13 15:59 ]
    Маленьке щастя...
    Маленьке щастя,
    дякую Тобі
    за дотик Сонця,
    промені присутності.
    Коли торкався світ
    твоєї сутності -
    не загубився
    у гулкій юрбі.
    За те, що крок -
    упевненістю кований,
    за те, що слово -
    зважене, мов сталь.
    За те, що ти -
    не сніг,
    і не печаль,
    а теплий усміх
    променя ранкового.
    О, дивна пісне,
    що тамує біль!
    Щоразу я
    у найріднішім погляді
    гублю душі
    нестримно-зимні повені...
    Маленьке щастя,
    дякую Тобі!





    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Білінська - [ 2008.02.13 15:08 ]
    ЗНАЙДИ МЕНЕ
    Відкрий долоні і впіймай мене,
    коли злітаю зіркою до тебе.

    Дай волю крилам – здожени мене!
    Лови! Я – вітром під блакитним небом!

    Прокинься вранці, усміхнись мені.
    Я – сонцем поруч . Ну, бери за руку!

    Я – квіти. Я – весна. А в цій весні
    уже немає місця для розлуки!

    Знайди мене і забери собі.
    І не віддай, і не позич нікому!

    І буду я світити лиш тобі.
    І крила дарувать тобі одному!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  36. Любов Вороненко - [ 2008.02.13 14:14 ]
    У День народження для О.Б.
    Зичу радості, щастя, добра,
    Зичу сонця і неба синього.
    Хочу я, щоб у тебе була
    Доля щирою, незрадливою.

    Щоби мрій білокрилий птах
    Негараздами був не сполоханий,
    Щоб весна розквітала в очах,
    Щоб у музу свою був закоханий.

    Дні похмурі й холодні дощі
    Щоби стали в житті нереальними.
    Щоб не ставила доля межі
    Поміж правдою і бажаннями.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.27) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  37. Леонід Мазур - [ 2008.02.13 09:41 ]
    Червоні гвоздики
    Скінчилося літо,-прийшла зима…
    Я став шукати тебе-нема,
    Та вітер кидає листя в вікно,
    А серце стукоче,-тобі всеодно…

    В душі стемніло,- очі мовчать,
    Гвоздики кохання,-під снігом лежать,
    На листі багрянім застигла печаль,
    Як жаль мені їх,як жаль…

    Знайду я гвоздики серед снігів,
    Візьму у долоні,-диханням зігрію.
    Розтануть сніжинки,-оживуть пелюстки,
    Коли доторкнуться рука до руки...

    В очах твоїх радість з’явиться знов,
    В душі після зими-заграє любов,
    Снігом весною розтане печаль,
    Червоні гвоздики як жаль Вас,як жаль….



    Рейтинги: Народний -- (4.9) | "Майстерень" -- (4.81)
    Прокоментувати:


  38. Олег Бондар - [ 2008.02.13 08:14 ]
    УЛЮБЛЕНІЙ ПОЕТЕСІ
    Дай Боже,
    щоб розгледіти зумів
    Обранець твій
    крізь морок гострих слів
    твою таку палку та ніжну душу,
    яку самотність п'є...

    Щоб поруч не пройшов, бува...
    І щоб зненацька очі
    не засліпили йому слова
    порожні, злопророчі

    О,Боже, поможи!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  39. Григорій Слободський - [ 2008.02.13 00:18 ]
    Моя пригода
    Недавно я бував на морі
    Заплив далеко на просторі,
    Лишають сили мої руки!
    Навіщо терплю я ці муки?

    Іду на дно…
    Мабуть не плачу,
    Але ж і сиро тут одначе.

    Темно навколо стало зразу
    Схватив за хвіст якусь заразу
    І потягнуло, понесло
    У прірву ,бездну аж на дно.

    На дні печера
    В ній повітря,
    Горять свічки
    Немає вітру.

    Що за свічки?
    Звідкіль взялися?
    Хто їх в печері запалив?

    Я це тоді не розумів
    Проте дістатися зумів
    Через затемнений прохід
    Мені відкрився дивний світ.

    Той світ на наш ніяк не схожий
    він може чортів, може божий
    Проте живуть усі дай боже
    І Кожен робить все, що може.

    Побачив світ я цей прекрасно
    Світило сонце дуже ясно,
    Ніде не було ні хмаринки
    Кругом протоптані стежинки.

    Навколо ліс , якась діброва
    Ну ж що не скажеш тут ні слова .
    Пташиний спів далеко чутно
    Навколо темно і безлюдно.

    Так постоявши ще з хвилину
    знайшов і я свою стежину,
    По ній я вирушив в дорогу

    Дорогою я міркував
    Куди оце то я попав?

    Це може світ, що зветься раєм?
    А може пекло, я не знаю.
    Коли на себе подивився
    Побачив тіло, зажурився.

    Навіщо я сюди потрапив?
    Коли тонув, тоді…
    І раптом.

    Закінчився той ліс, навколо
    Стоять хати широким колом.

    Якісь хати, то дуже дивні,
    Усі великі та масивні
    Із чого зроблені не знати
    Ті чудернацькі хати.

    Та раптом я спохватився,
    Навіщо тут я опинився?
    Що тут роблю чого шукаю?
    Чому блукаю й сам не знаю.

    Мерщій до лісу повертаю,
    Крізь ту печеру потрапляю
    На божий світ.

    Вже не згадаю, як швидко
    Я оце зробив.
    Тому, що страх мене зловив,
    Такий сильний,
    Що не можу згадати
    й не можу віршем передати.

    Ще декілька разів
    Я плив на місце те,
    Та як згадаю…
    до берега мерщій вертаю,
    бо добре знаю
    чого те місце обминаю.

















































    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  40. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.13 00:41 ]
    Фіолетовий захід блакитних очей
    Фіолетовий захід блакитних очей, —
    ваші руки, що в'ються, неначе лілеї,
    ваші губи, ваш погляд, — не знають лакеї,
    скільки випили очі ці смутку з ночей.
    Самотинно луна від похилого смерку
    огортає диван, а на ньому — портрет,
    незабутнього маршала пристрасний лет,
    ну і ви, що вдивляєтесь собі в люстерко.
    Холод теплих долонь, наче листя трави,
    він рукам надає запашної принади.
    От і все, я зриваю ці грона бравади
    і іду собі в ніч, на добраніч... Лови


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (2)


  41. Чорнява Жінка - [ 2008.02.12 22:11 ]
    Тот, кто убил
    Безликое утро
    серым холстом
    заползает
    в подрамник окна
    падать в любовь
    не больно
    на острые камни
    добра
    падать не страшно
    если
    струна еще держит «си»
    милая, знаешь,
    это игра
    Времени
    Воли
    и Сил…

    ***
    Убивают
    те, кто любят,
    потихоньку
    наслаждаясь
    красотой
    твоих вибраций
    между Солнцем и Луною,
    с любопытством
    наблюдая
    яркий свет
    протуберанца,
    убивая
    тех, кто любит…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  42. Тетяна Питак - [ 2008.02.12 21:09 ]
    ***
    Не дивися на мене очима невинної жертви.
    Я тобі не володар, не пан чи поміщик..
    Я не вбивця ... не кат.

    Не дивися на мене очима безмовної муки.
    Не для тебе я жити схотів.
    Повір мені і ти здобудеш світло.

    Недивися на мене очима ображеної діви
    все зробив, щоб ти була щаслива.
    А ти .. тепер до мене плачеш.

    Не дивися на мене...
    Не звертайся .. словами-слізними мене не проси
    Не плач й не карайся...
    Не дивись...


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  43. Жанна Люта - [ 2008.02.12 20:31 ]
    БЕЗ ПРИСВЯТИ
    Даруйте, стало модним між піїтів
    Про речі потойбічні говорити.
    Низати низку нечисті й страхіть
    Із підсвідомості своєї, вочевидь.
    Фантазії коня пустивши гопки,
    Живописують безпросвітну ніч,
    Силенну силу жахів зусебіч,
    А чути дешевинкою підробки.
    Насправді, надається до жалю
    Нещасний чоловік, якому темінь
    З усіх кутів ошкірилась, мов демон,
    І сотнею очей зелено-темних чига...
    Ой леле, ока не стулю!
    Але чомусь не страшно, а шкода,
    Бо то вже не захцянки, а біда,
    Стидавбися писать таке, хіба би
    Вже геть забув, що хлоп ти, а не баба!
    Вдягни штани, як висохнуть, а далі
    Не важ на нагороди і медалі,
    Світи свічки і оглядай кути,
    І павуків змети, аби боялись,
    Хай знають місце миші і коти,
    Щоб над господарем відтак не насміхались!
    Як віршам не розвидниться й тоді,
    То справи кепські і нема надії.
    Діагноз очевидний і простий
    Для фахівця, либонь, з психіатрії.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (19)


  44. Любов Вороненко - [ 2008.02.12 20:48 ]
    Прощання з літом
    Ніч обнімає холодом дощу,
    Принишкла тінь ховається від світла,
    Над прірвою розлуки і плачу
    На павутинні розпинають літо.
    Прибиті до землі вітрила мрій
    Обвітрені гіркою самотою,
    Махнула птахом в пам’яті моїй
    Колиска снів, розгойдана тобою.
    А потім впала листям на траву,
    Стекла сльозою поміж рук гарячих,
    Вмирає літо, але я живу,
    Живу, кохаю і від щастя плачу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  45. Юрій Лазірко - [ 2008.02.12 18:38 ]
    Причастя Духа
    Наводить вправність в літерах красу,
    виношують думки під серцем слово.
    У переводах дихання мій сум,
    на переправах вічності - розмова.

    Давай під шепіт одягнемо слух
    у наболіле, випите і тлінне.
    Наповнимо у силу кожен рух
    і кинемо у небо вір насіння.

    Нехай воно добром там проросте,
    як зацвіте - то опаде піснями.
    Бодай не із порожнього в пусте
    переливають звуки суть устами.

    Не треба провіряти глибину
    душі моєї каменем і вухом,
    на дні шукати сповідь і вину -
    там фіміамний дим Святого Духа.

    Биття і біль залишу тут за так -
    пряма обійме стан кардіограми.
    ...той, хто пізнав терпкий любові смак,
    засне в собі, як поцілунок мами.

    12 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  46. Юлія Гринчук - [ 2008.02.12 17:06 ]
    Демократія за яку боролися…
    Маємо вибір:
    в коаліцію
    чи в опозицію.
    Ділимо
    сфери безвідповідальності,
    «вкрадене не нами»,
    Дякуємо електорату,
    Клеймимо маргіналів…
    Рахуємо фальсифікат,
    Поночі (чи панічно) "коаліціюємось"
    І показово розпинаємо
    вичищаючи партряди.
    І ні півслова
    про тихосконавші
    від кривавих цифр
    і синців мокрих печаток,
    протоколи.
    У архіві тихо,
    як у морзі,
    і тільки
    совість
    волає.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (12)


  47. Олександр Ткачук - [ 2008.02.12 16:25 ]
    Останнє.
    Декілька осінніх днів повернулись знову
    Забувши зробити контрольні постріли в голову
    Сховав я туди залишки почуттів та спогадів
    Переправляючи тихо з серця пошматованого

    Замовник на волі як завжди залишиться
    Його вже так би мовити це не стосується
    Життя прекрасне в нього продовжується
    Прийде час і наступний легко замовиться

    Але вбивство мене приносить мені ж полегшення
    Так що наприкінці залишаються всі задоволені
    Ти - так легко тому що мене позбавилась
    Я - тому що це все хоч якось скінчилося

    Все швидко в новому ритмі закрутиться
    Будні, свята, дні народження…
    Мене в тім житті якось зустрінеш ти
    Поглядом на мить затримаєш
    Щось в очах роздивляючись
    Та нажаль не знаходячи
    Бо я іншим народжуся
    А ти там же зістанешся.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  48. Григорій Лютий - [ 2008.02.12 16:11 ]
    Уривок з роману "Мама Марія"
    – Посуньтесь, куме, – він сказав і ліг, –
    Віки зоріти нам під яворами.
    І буде низько нахилятись глід,
    Але він буде нам – як за горами…

    Посуньтесь, куме. Вважте ще хоч раз.
    Я розкажу останні всі новини.
    Розквітла дітьми Гайчура гора,
    І перейшла з городу в двір калина…

    Посуньтесь, куме. Я би Вас прийняв.
    Вступив би й неба клапоть між гілками…
    Ці небеса навіки нам рідня,
    Цей запах сліз жасминово-гіркавий…

    Звиняйте, я нічого не приніс.
    Гостинці всі в дорозі відібрали…
    Не говоріть образливого “ні”,
    Помирить нас трава під яворами…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (3)


  49. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.12 16:40 ]
    Вибори - перевибори /гуморесочка/
    -Іван Петрович,голосуй за білих,
    -То ми вже білі всі та сиві,
    Від щасливого життя такого,
    -Давай за жовтих,
    -То, ми такі вже жовті, та сухі,як лист осінній.
    -То може вже за синьо-голубих?
    -То знизу ми давно вже голубі.
    -А за червоних,то ганьба.
    -То, правда,ми як ті мартишки з червоним задом ходимо.
    -Підемо за малинових проголосуємо.
    -За цих,не хочу точно.
    Бо дуже любить їх смердюх,той ми смердіти будемо.
    -Куди ж ми голос свій подінемо,кому ми віддамося?


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  50. Юлія Гринчук - [ 2008.02.12 13:04 ]
    Прогулянка
    Розкатємо поле
    пляцком-дріжджовиком,
    нафаршируємо його
    слідами,
    розцяцькуємо
    метеликами власних тіл,
    посипавши маком бузглуздого сміху.
    Словами зрадливими
    гріх псувати таку цноту
    зимової прогулянки.
    Просто зап’ємо це
    вицілуваним влітку
    гарячим вином,
    щоб від відчуження
    не застудитися.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1609   1610   1611   1612   1613   1614   1615   1616   1617   ...   1796