ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Андрей Мединский - [ 2010.10.30 13:59 ]
    Санаторий
    Который день море сморщенное и стылое,
    вчера ветер с вечера берег так изнасиловал,
    что волны смыли след последнего дикаря.
    Забытый кем-то на рейде макет кораблика,
    прикованный якорем, движется по параболе,
    стремясь избежать неизбежного декабря.

    Гуляешь утром от завтрака и до тополя,
    насквозь отсырев к полудню, как труп утопленника,
    в обед напиваешься чая и коньяка.
    Подолгу смотришь на небо меж кипарисами,
    на мокрый железобетон пустующей пристани
    и куришь с видом просоленного моряка.

    Остыло все, что способно меняться к лучшему,
    синоптики ждут от судьбы и погоды случая,
    чтоб объявить о том, что завтра повалит снег.
    И это, пожалуй, сможет еще обрадовать,
    ты хочешь зимы, новостей, ты включаешь радио,
    но там – тишина, и по-прежнему снега нет.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (8)


  2. Софія Кримовська - [ 2010.10.28 20:18 ]
    А я губилася в тобі
    А я губилася в тобі,
    як губляться в чужих парадних.
    Шукала почуттів і правди,
    брехні і кольору,
    аби
    не думати, а бігти ніч
    через ілюзії, що сняться,
    до спогадів, які в п’ятнадцять
    лишали серце на стіні.
    І я лишалась довго,
    і
    між поверхів на сірих сходах
    я плакала, дурна і горда...
    І світ так боляче горів...
    Ніщо незмінне.
    Пропаду
    в тобі, випалюючи словом
    зерно, на жаль, а не полову
    на жаль, у серці – не в саду...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (18)


  3. Юлія Шешуряк - [ 2010.10.28 11:19 ]
    В НАС ТАКЕ

    В нас така глибина... Заздрять шахти, метро і люди.
    В нас така висота! Не омріював жоден ікар.
    Я тебе збережу від істерик та від застуди,
    Мій маленький, але найдорожчий у світі скарб.

    В нас мовчання таке... Словники припадають пилом.
    Наші ночі хмільні - поза рамками кама-сутр.
    В нас така висота... літаки опустили крила.
    В нас така глибина - атлантиди таємна суть.

    В нас таке, в нас таке!.. Не кричати про це капслоком,
    Не писати у статуси всіх соціальних мереж.
    Я щаслива! Мовчу... Бережу наш маленький спокій,
    Найдорожчі слова, віддзеркалені у - "я теж".


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.54) | "Майстерень" 5.67 (5.53)
    Коментарі: (45)


  4. Баба Нібаба - [ 2010.10.28 00:30 ]
    Деяким критикам
    Предмет моєї заздрості - пташа
    З великим жовтим дзьобом немовляти.
    Ніхто його не вчить складать вірша
    (Якщо точніш: ніхто не вчить співати).

    Ніхто не каже, як бунтує грім
    У небі, від безтями чорно-синім,
    Як жовта гілка в докорі німім
    Стуляє листя у мольбі осінній,

    Яким життям весняний світ буя,
    Як гнізд чернетки перекреслить летом...
    Не зна цього ДОПОКИ ластів'я,
    Як і не зна, народжений поетом.

    ... Щасливі птахи! Все у них ладком:
    Несуться кури, плачуть гуси дикі,
    Ширяє крук не білим голубком.
    Бубнять індики, бо вони - індики.

    Та "син людський" співає, як поїв...
    Тому вважаю вічною проблему:
    У наших товариствах солов'їв
    Ще довго будуть квакати "не в тему".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (22)


  5. Мара Ноемінь - [ 2010.10.27 15:34 ]
    В таку погоду можна тільки пити
    В таку погоду можна тільки пити
    Гіркополинну суміш швецьких трав.
    Уже б і дощ, здавалось, перестав,
    Графіті осені поплямувало плити
    Мишаво-сірі. Жовтень наслідив
    На аркушах буденного реалу.
    Сьогодні осінь небо вкотре прала,
    Щоб звести плями веселкових див.

    Ми не збіднієм тим, що віддаємо.
    Дні згорнені сувоями церати.
    В таку погоду добре Книгу взяти
    І пити Вічне, солодко, до щему.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (9)


  6. Софія Кримовська - [ 2010.10.25 17:43 ]
    Ти знав мене, та не ту
    Мені не достатньо слів
    і шкіри відчути вчора.
    На тебе давно змалів
    цей дім і кімната хвора.
    Мені не стачає рук
    і пам’яті, щоб згадати
    твій голос і кожен рух,
    і те, що уже не дата...
    Мені не найти в кутку
    душі ані сну, ні сили.
    Ти знав мене, та не ту,
    що сонце в собі гасила.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (20)


  7. Василь Кузан - [ 2010.10.25 13:58 ]
    Ти на Марсі, а я на Венері. Пародія
    МАРСІАНСЬКЕ КОХАННЯ

    Вже сивіє потроху мій волос,
    Тихо час робить діло своє,
    Я тебе поцілую у голос,
    Марсіанське кохання моє.

    Я тужу за тобою у пущі,
    Шлю сигнали на ніжний радар,
    Дотик голосом теплий - цілющий,
    Це - кохання солодкий нектар.

    (…………………………….)

    Я. Чорногуз

    Ти на Марсі, а я - на Венері
    (пародія)

    Ти на Марсі, а я - на Венері,
    Посилаю сигнали в радар.
    Ти смієшся, а я знемагаю,
    Бо солодкий кохання нектар.

    Ти далеко, а я, люба, грішний
    На Венері… Лиш осінь мине…
    Прилечу я до тебе, кохана,
    Як Венера відпустить мене.


    25.10.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (22)


  8. Любов Бенедишин - [ 2010.10.24 17:55 ]
    Юній мисткині
    Є молодість.
    О, як же це багато!
    Є Божий Дар.
    Твори, якщо дано!
    І задум є.
    А задум - це початок.
    Є доля -
    ніби чисте полотно...
    А далі що?
    А далі що?
    А далі:
    палітра барв
    і пензлик у руці.
    Й сто-енна спроба -
    кольору печалі...
    ...Та головне,
    щоб десь наприкінці,
    пройшовши
    крізь остуду і горіння,
    пізнавши
    ґвалт хули і слави грім,
    не проклинав Митець
    своє творіння,
    впізнаючи
    себе самого
    в нім.

    24.10.2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  9. Наталка Бельченко - [ 2010.10.24 11:50 ]
    В таку погоду можна тільки пити.
    В таку погоду можна тільки пити.
    Ліхтарне світло п’ють гермафродити
    В осіннім парку, туляться до ніг
    Трикольорові кішки, кольорові
    Трикішки. По короткій післямові
    До пляшки підступає перший сніг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (4)


  10. Юлія Шешуряк - [ 2010.10.23 21:18 ]
    31.10.2010.

    Ми застрягли надовго. Можливо, навіть навіки.
    Шахтарів порятують у Чилі, а нас - ніколи.
    І Христос нам не вчитель, і час нам уже не лікар,
    Ми потонемо в суміші прип"яті, пива і коли.

    Хто засудить країну, в якої і суд - на продаж?
    Хто влаштує на виході з себе нам екзит-поли?
    У народної влади немає давно народу.
    І дитя оніміло, не крикне - "король же голий!"

    Веселись, окупована вкотре файна юкрайна!
    Їхні душі святі, їхні руки не крали нічого.
    Засміється гарбуз на хеловін дико й печально,
    І калина проллється кров"ю тобі під ноги...


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.54) | "Майстерень" 5.75 (5.53)
    Коментарі: (38)


  11. Рудокоса Схимниця - [ 2010.10.23 20:51 ]
    ПІВНІЧ
    Північ
    вигнулась у танці
    неприрученим котом.
    Місяць
    вурдився у склянці
    кисло-срібно молоком.

    Нічка
    наче ненароком
    оголила всі зірки.
    Легко
    реготом-підскоком
    переплутавши думки.

    Чорно-
    кицині тривоги
    заримовані у ніч.
    Подих
    скотиться у стогін,
    затремтить на денці віч.

    Дівич
    блідне-визирає
    З-під хмарини королем.
    Темінь
    зримо рівна раю,
    огортає в сон плащем.

    Шурхіт
    бісером ховався
    по кутках, котився з рук.
    Вича-
    кловувався щастям,
    переплавленим у звук.

    Капе-
    люшок диво-панни –
    квінтесенція спокус.
    Ельфи,
    відьми аж до рання
    переспівували блюз.

    Місяць
    зради не побачив,
    роги виставив у світ.
    Повня
    зріла ніжно, наче
    солодила схиму літ.

    Медом
    згірклим диких тіней
    помережаних в обман,
    тиша,
    вкуталась осінньо,
    струменіючи в туман.

    Північ
    загадку кришила,
    щоби старчило на всіх.
    Дивом
    казки мерехтливим
    колисала в серці сміх.

    23.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (36)


  12. Олена Герасименко - [ 2010.10.23 18:38 ]
    Я бачу осінь. Осінь каже: все...
    Я бачу осінь. Осінь каже: все -
    за мене, і за тебе, і за тишу.
    Безлистим віттям спомин заколише,
    у пам'ять літа барви занесе.

    Я бачу осінь. Осінь каже: все -
    усе безмовне тишею речисте,
    як цнота первородством грішним чиста,
    як немовля, що в мами груди ссе.

    Устами ніжними припавши до соска,
    не відає, що вже по цей бік часу,
    що світ його народженням почався,
    що час його в пружинну мить стиска.

    Я бачу осінь. Осінь знає все -
    ніхто того не сміє заперечить.
    Від першого листка до самозречень
    життєву мудрість в пам'яті несе.
    23.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  13. Зоряна Ель - [ 2010.10.22 12:07 ]
    Завтра –осінь...
    Мій закоханий хлопчику з теплими віями літа,
    чуєш, море сьогодні співає, шумить особливо,
    проникає повз розум до кінчиків пальців припливом.
    Чи надовго...а втім, це для нас не настільки важливо –
    ми готові піддатися шторму, в безодню летіти.

    Прибуває вода, повний місяць вихлюпує хвилю,
    що опівночі сяє, і котится сріблом по шовку,
    наче клич порятунку для вічно самотнього вовка,
    що об волю спіткнувся, аж заздрісні зорі помовкли...
    Ти не спиш? - Ні не сплю, видивляюся завтрашнє, мила.

    Краще спи - в білих віях на завтра зірветься завія,
    срібна хвиля заб’ється гольфстрімом у чорному вирі,
    спам’ятається літо, поспішно відбуде у вирій.
    А оте, найдорожче, як золото, стане нещирим -
    ти не віриш?.. наївний, посміє, звичайно ж посміє...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (34)


  14. Ірина Зелененька - [ 2010.10.22 11:21 ]
    ***
    Осінні губи запаху журби:
    на тілі легко розчинили слово.
    Ти справді, любий, ніжно-золотий...
    Але мені усе ще полиново.
    Ніяк не вірю в те, що полюблю, -
    як важко бути білою до світла!
    Медова квітка у твоїх очах,
    свята і дика, поночі розквітла.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (25)


  15. Світлана Луцкова - [ 2010.10.21 22:19 ]
    Йому
    Ні, не боялась - увійшла...
    Напевно, сталось:
    Чи заблудила, чи знайшла,
    Чи закохалась?
    Бажання неба і землі -
    Вогнем у келих!
    Барвиста мить на синім тлі -
    Немов метелик.
    Блакитне жилочки биття
    На скроні терпне.
    Яке то буде в нас життя,
    О, мій нестерпний?
    Хто знає, може, порух той
    Не варт мізинця.
    Куди Ви гоните авто,
    О, мій чужинцю?
    За стільки років, стільки миль,
    І все - навмисно?
    Якийсь такий безмежний біль
    Край серця зблиснув
    І так затис у кулаці,
    Незграбний, дужий...
    У Вас краплинка на щоці,
    О, мій байдужий.
    Не окільцьована душа
    Блискучим німбом -
    Бузкова квітка чи пташа,
    Чи біла німфа?
    Таке в мені життя горить
    Жовтогаряче,
    А Ви не хочете прозріть,
    О, мій незрячий.
    Чи заманулося богам:
    Піском - у вічі?
    Чому я знов скоряюсь Вам,
    О, чоловіче?...

    1999


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (56)


  16. Ірина Людвенко - [ 2010.10.21 01:53 ]
    Прощай і все, нічого більше.
    Прощай і все, нічого більше.
    Листок кленовий вмерз в граніт.
    Де планувалась березіль ще,
    Дві дати і солоний слід.

    Оплаче віденська кав’ярня
    Потрійний флейм за сорок днів.
    Маленький Принц із буцегарні
    Свій кращий трек відбубонів.

    Липке віконце Інтернету
    Підсліпло. Шальки аніхить.
    Мій Принце, на яку планету
    Змією вкушений летить?


    20.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (16)


  17. Оксана Пухонська - [ 2010.10.21 00:11 ]
    * * *
    Сіллю на душу…
    І все – і життя збулося.
    Не як хотілось,
    А хочеться все не так.
    Молиться матом гірка моя Малоросія
    Вже окаянна, але ще ледь-ледь свята…
    Корчаться сміхом крізь сльози
    Нульмовні діти…
    Їм би рости ще, поплакати через сміх.
    Генам козацьким,
    Забракло під сонцем світла…
    Генам, що в силі збезсилені і самі…
    Падає листя із кленів,
    Дуби сивіють,
    Тільки крізь рани дощу молодіє день…
    І стоязичіє гоголівського вія
    Мертву ілюзію бАтьківщини пряде…
    Сіллю на душу,
    І ніби життя вдалося…
    По-постмодерному чайки пливуть назад…
    А на околицях тишіє стоголосся
    Пісні,
    Що хоче, аби почалась гроза.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  18. Олексій Тичко - [ 2010.10.20 18:47 ]
    Незваний друг
    Ну що, сумний бродяга міста?
    Розумні очі повні сліз.
    Сліди нашийника-намиста.
    Домашнім був, а нині в ліс.

    Зайди, зігрій кістки старечі,
    бо шерсть руда в дірках від ран.
    Це символічно так, до речі, -
    ти сам прийшов під мій паркан.

    Не бійся, друже, вмощуй лапи.
    Прописка в нас тепер одна -
    обоє ми зазнали втрати.
    Лягай на плетиво рядна.

    Не заважаєш тут нікому,
    лежи у теплому куті,
    На двох розділимо ми втому.
    Смакуй кісткове асорті…
    18.10.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  19. Катруся Матвійко - [ 2010.10.19 22:03 ]
    Люблю...
    Гойдає вітер віти. І світ іде на спокій.
    Малює жовтень вкотре мої яскраві сни.
    В очах у тебе небо-високе і глибоке...
    Такого не було ще у мене восени...

    Запахло мокрим лісом-малює просинь осінь...
    Курли-курли у небі-без болю і жалю...
    А в тебе сонце грає із листям у волоссі...
    І я тебе сильніше від осені люблю!..

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  20. Баба Нібаба - [ 2010.10.19 19:04 ]
    Автопортрет з мітлою
    Плету байки. Плету віночки з літер.
    Слова мені - горіхова нуга.
    А у житті -розпатлана, як вітер.
    Якась така: ні баба, ні Яга.

    Із губ не мед - слівце солоне лине
    (Та промовчу, бо скажуть дами: "Фе!")
    Я, радше, бузина, а не калина
    Й ношу нееротичні галіфе.

    Несе мене в політ мітла,- не крила
    ( Нездалі форми, гіркуватий зміст).
    Була комета!.. Лиш перегоріла,
    На згадку залишивши роги й хвіст.

    Вперед, вперед! - не знаючи спокою,
    Бо мертвий півень проса не клює.
    Запам'ятайте: я - завжди з мітлою.
    Полюбите, - любіть таку, як є.

    Нібабські жарти - не в догоду Грею.
    Вітрила - вірші... Що там говорить!
    Щоб жінка залишалася зорею,
    Спочатку треба небо сотворить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (81)


  21. Рудокоса Схимниця - [ 2010.10.18 11:28 ]
    В ОБІЙМАХ МІНОТАВРА
    Не відаєш моєї туги, Торусе*,
    Як біль стікає по щоці зміїно.
    Не снила перелунням хвилі голосу,
    Лиш проростила образ – ніж у спину.

    У лабіринті Мінотавра плутаюсь,
    Людинобик, помножений на Всесвіт…
    Ковтаю мейли жадібно. Зі скупістю
    Ловлю слова, ловлю у комах трепет.

    Свідомість – нитка Аріадни – знищена.
    Надламана пригіркло-срібна втома.
    Останній спротив покриває тріщина,
    Яка різниця: перший ти чи сьомий?

    Коли невтрачене палає стосами,
    Крещендо храму – ритуальне дійство.
    Цей діалог минущий – ігри розуму,
    Означені у віртуальне вбивство.

    В очах Мадонни не знайти розгрішення,
    Шрамуєш душу амальгами вправно.
    З тієї – у життя вагою – відстані
    Сприймати все, як є. Бо звише дано.

    16.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (28)


  22. Ланселот Музограй - [ 2010.10.17 23:06 ]
    КОРОЛЕВА ГАЮ
    Он сяйнула золотом береза
    Між зелених і густих ялин.
    Мов прорізала жовтавим лезом
    Зачудований озерний плин.

    Аж вода всміхнулась кришталева
    Й потепліла, як у літнім сні,
    Мов гуляти вийшла королева
    З фрейлінами в сукні чарівній.

    Ніби поверталася із балу
    І на трон присіла край води...
    Й золотаві рибки застрибали
    Радо так, мов крапельки-меди.

    І про цю достиглу вроду скаже
    Сон мій, уклоняючись красі.
    Кущ багряний тихо - вірним пажем
    Біля ніжок сонячних присів.

    17. 10. 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  23. Оксана Пухонська - [ 2010.10.17 12:11 ]
    * * *
    Алеї промерзлі
    Самотніють пахним листям…
    Доволі, що осінь…
    Доволі, що сотні доль
    Блукають міжлюддям.
    І ґвалтом долонь взялися
    Порожні кишені…
    Лелече колись гніздо
    Змаліло в безптастві…
    Доволі, що осінь…
    Вітер
    збентежено морщить
    Дитячі ще чола хмар.
    І ніде згубитись,
    І ніде хоча б зігріти
    Стару ностальгію,
    Що проситься вже й сама.
    Мелодія листя
    Лягає комусь під ноги,
    І стогне, і плаче, і корчиться,
    Бо жива.
    Доволі, що осінь, а людям і не до того…
    В країні самотностей,
    Певно, тепер жнива.


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (5)


  24. Кока Черкаський - [ 2010.10.17 11:43 ]
    Я бачу осінь. Осінь каже - "Все!
    Я бачу осінь. Осінь каже - "Все!
    Гуд бай! Соу лонг! Адью!” – ну і так далі,
    Я бачу – там Семен теля пасе,
    А там – зворотна сторона медалі.

    Я бачу все, неначе той рентген
    Я зазираю в саму серцевину,
    Я бачу, як вмирає Карфаген,
    Я бачу – Леннону стріляють в спину.

    Першопричину бачу всіх причин,
    Як гине правда, звідкіля беруться чвари,
    Але на смак ця правда – як полин,
    І я вдягаю чорні окуляри...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (5)


  25. Кока Черкаський - [ 2010.10.17 10:56 ]
    Лечу за небокраєм навздогін...
    Лечу за небокраєм навздогін
    З очима королівського пінгвіна,
    Лечу на Схід, де мудрий жив Ібн-Сін,
    Бо я люблю читати Ібн-Сіна.

    Говорять, що вмирати треба там,
    Де народився, де твоя Вітчизна,
    Але ж немає тут життя птахам,
    Тут не життя, тут вічна, вічна тризна.

    Тут стільки вже обіцяно було,
    Що зовсім не лишилося вже віри,
    При владі тут вгодоване мурло,
    Котре коха пінгвінів у всі діри!

    Оцю любов я на собі відчув,
    Це почуття, мов проковтнув гидоту,
    І з висоти пташиного польоту
    Тепер я бачу: дурень же ж я був!!

    Я усвідомлював так болісно ту суть,
    Що скрізь в верхах -дегенерати ниці,
    І з їхнього добра пінгвінів жруть
    Руді й нахабні виродки-лисиці.

    Нас до межі такої прірви підвели,
    Що далі – нікуди уже, могила,
    Та ми усе ж таки птахи, хоч не орли,
    І я згадав, що в нас іще є крила.

    І я зробив назустріч прірві крок,
    І вітер сам здійняв мене угору,
    І я покинув цю Содому і Гоморру,
    І полетів на Схід у край казок.

    А ти, країна бидла і рабів,
    Чиновників і бандюків країна,-
    Гуд бай, на тебе чхати я хотів
    Із висоти летючого пінгвіна.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Анастасія Пєстова - [ 2010.10.17 09:15 ]
    Сама тебе знайду

    Вдягнувши пояс вірності на очі
    І ув*язнивши тіло в паранджу,
    Сховаюсь я за темрявою ночі,
    Сховаюсь і нікому не скажу.

    Я буду десь за сивими дощами,
    За листопадом, що повзе у ніч,
    За журавлиним клекотом прощальним.
    Ти не шукай мене там і не клич.

    Сховаюсь я від тебе якнайкраще,
    Та прийдеш ти тим образом зі сну.
    Відчую я твій смак гіркий, неначе
    Зробила осінь чай із полину.

    Відчую я на відстані твій запах:
    Гріхом ти пахнеш, літом і вином,
    Ще ароматом чабрецю і м*яти,
    Ще морем, сонцем, полуденним сном.

    І погляд я відчую твій сміливий,
    Він кличе у незвідані світи.
    Тебе відчує моє спрагле тіло –
    Тепер його володар тільки ти.

    Почую я твій голос серед гілля,
    Бо то не вітер в листі шелестить,
    І це не він шепоче про весілля
    Й співає про кохання через мить.

    Вдягнувши пояс вірності на очі,
    Я думала, що відверну біду.
    Сховаюсь я за темрявою ночі.
    Та все одно сама тебе знайду.
    17.10.10г.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Софія Кримовська - [ 2010.10.16 23:56 ]
    Світ облітає
    Світ облітає. У нього не вистачить сил
    золота стільки тримати на плечах у кленів...
    Світ облітає, а ти ще напрочуд зелений,
    ти ще цвітіння кульбаби в мені не згасив.
    Що мені осінь, коли зацілована я
    травнями серця твого і липневою ніччю?
    Світ облітає у срібло майбутнього січня,
    я вже у літі навічно і вічно твоя...
    16.10.10.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.57) | "Майстерень" 5.75 (5.66)
    Коментарі: (36)


  28. Світлана Луцкова - [ 2010.10.15 23:16 ]
    "Витікають із хмар перестояні згірклі меди"
    Витікають із хмар перестояні згірклі меди.
    Утікають з-під ніг перетоптані звичні твердині.
    Самосуд ще триває, та я не вернуся туди.
    Самоосуд звершився:"Самотність", - написано синім.

    Закінчились думки. Тра’ купити іще цигарок.
    Цілий світ заснували слідами розбещені лярви.
    Нині з моди виходить банальний терновий вінок.
    Нині входять у моду пишноти, амброзії, лаври.

    Ви-тікатиму тихо, як Ви. Дише час: тік-не-так.
    Перший сніг (і останній), в цілому, погоди не робить.
    Просто в груди, як титул, всмоктався роздвоєний знак,
    Наче знак розділовий, що впевнено речення дробить.

    Затаврована ним, яко смертниця в довгім плащі,
    Не співатиму більше. Від рота слова оддираю.
    На околицях співу все’дно: хоч співай, хоч кричи.
    На око-лицях лиць у Всевидяче Око впадаю,-

    Ні в дитинство, ні в сон, ні у ноги, як падають ниць.
    Біла магма сльози поглинає сьогодні і вчора.
    Тінь тернової гілки – на чистому аркуші шкіц.
    Я - черниця його. Я сама одягнулась у чорне.

    Нездійсненне бажання: шукати чиїсь голоси,
    Засотатись між них, закрутитись у лялечку-кокон,
    Бо майбутній метелик не зна про набридливий сніг,
    Що здогонить незмінно - не з того, то з іншого боку,

    Зариштує повітря, спинивши знервований біг
    На око-лицях лиць, що тремтять у Всевидячім Оці.
    Передчасне знання диким холодом цілить під дих:
    Передчасне успіння - це сніг, що завмер на півкроці.

    2003-2009



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (51)


  29. Ірина Зелененька - [ 2010.10.15 12:30 ]
    ***
    Пригости мене чорним вином у гарячому сонці,
    на червоному тілі журба - як побита луна.
    Я не вірю тобі, але вірю у тебе й за тебе.
    Із осіннього неба готується впасти вода.
    Я торкаюся пальців - це глибше, ніж можна пізнати.
    Не кажи, що нестерпно; волога душа - як рука.
    Не роздай мене світу, не перетвори на хвилину,
    і не стань мені тілом важкого, як тінь, гайдука.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (10)


  30. Зоряна Ель - [ 2010.10.11 18:49 ]
    "... я тебе розкохаю й забуду..."
    я тебе розкохаю й забуду,
    і подамся копати буряк,
    нагнітаючи в серці огуду,
    три разочки сплакну накрайняк.

    чесно-чесно, і більше – ні разу
    цей – останній(побачите!) раз,
    ну й засів ти у душу, зараза, -
    в тил, у профіль і в повний анфас.

    бачу живо дебелу фігуру
    в тілогрійці, прокуреній в дим,
    як ти сіно громадив на хуру,
    як ми... ой, що це я, іже з ним...

    увижаються скрізь твої брови
    і неголена пика твоя,
    чи дою, чи пасу я корову,
    чи веду її до бугая.

    кожна річ на моєму подвір’ї
    не пускає забути тебе,
    свинка - рохне, чи півень- запіє,
    чи вівця, щемно блеючи «бееее».

    Пробачала тебе разів тишчу,
    прощавай, отеперка навік...
    Зеню-Зеню...На маєш!-навіщо
    жмут оргиній мені приволік?

    2010 р.

    с. Старі Гачі



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (29)


  31. Гренуіль де Маре - [ 2010.10.09 22:55 ]
    Поменяю линию жизни (б/у, х/с, возможна доплата)
    Не обещано нам судьбою,
    Что по жизни – да налегке…
    Поменяться хочу с тобою
    Главной линией на руке.

    Как же я тебя огорчила,
    Доморощенная гадалка –
    Рано с гибелью обручила…
    Что ж, меняемся. Мне не жалко!

    Но захочешь ли ты такую:
    Тропку горную, птичий след,
    Всю изломанную, двойную,
    Странную… А другой ведь – нет!

    Я настаивать не посмею,
    Пусть останется все, как было.
    …А что жизнь у меня длиннее –
    Сильно в прошлой, видать, грешила… ;))


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (17)


  32. Тетяна Роса - [ 2010.10.07 01:24 ]
    Кохання – це зірка, котру бачити можуть всі, а тримати в руках тільки двоє
    У течію впадати рідних рук
    тремкою річкою
    так любо,
    мій коханий.
    Втрачати простір,
    колір,
    час
    і звук
    від ніжних дотиків того,
    хто Богом даний,
    і водоспадом
    падати у мить,
    коли водночас
    нам і солодко і гірко…
    У крові жар потроху догорить,
    але не згасне
    у долонях наших
    зірка.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (31)


  33. Рудокоса Схимниця - [ 2010.10.06 13:20 ]
    МІЙ ЛАДО
    Згадай шальну купальську ніч, коли до уст тулились зорі,
    Ти на руках мене поніс шукати папороть прозору.
    Ураз не стало таїни, відкресли роду заборони,
    Як маком проростав в мені Ярила знак, у біль червоний.

    Вже більш, ніж брат, і глибш, як муж. Я вічно-гойна лада-ружа.
    Прошу одне: мене ти руш! До цятки, риски, до окрушин.
    Бо профіль плетивом у снах, мов тятива бринить віднині,
    В нім Білобог, тотемний птах, палИть свічу світотворіння.

    На втіху Лелі принеслИ суниці, руту. І зумисно
    Отой солодкий зойк весни собою замісили в тісто.
    Аж мавки сердились! Однак охороняв Ярило. Леля
    Нам на уста поклала знак невідворотності містерій.

    Ми – цілий Всесвіт. Всесвіт – ми! Аж заздро так самим із себе…
    Рук злебеділими крильми у пестощах складали требу.
    Без жалю соловей зітнув нічну імлу отак невчасно.
    На вістрі місяця без сну Мокоша ткала долю рясно.
    6.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (39)


  34. Юлія Шешуряк - [ 2010.10.05 14:50 ]
    пірат некарибського моря
    пірат некарибського моря,
    горобчик, але не джек.
    мої кораблі говорять:
    здамося йому без жертв.

    мої кораблі готові
    до зради. вночі підуть
    на світло чужої крові,
    блискучої, наче ртуть.

    а він усміхнеться хтиво:
    це море на щастя, пий.
    і пахне медовим пивом
    папуга його сліпий.

    несправжній пірат - заплачу...
    не мачо, не джоні депп.
    а море росте, неначе
    не море воно, а степ,

    де кит, горобцем вдавившись,
    здригається від судом.
    рукою махне всевишній,
    і кров перетворить в ром.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (77)


  35. Юлія Шешуряк - [ 2010.10.05 12:52 ]
    Проза №...
    Він кохається мляво, постійно збивається з ритму, відчуваючи, як росте похвилинно його хвороба. Потім іде на кухню, і з фільтру починає курити. Задивившись у чорне, здригається, хмурить лоба.

    В цей час відбувається осінь - не та золота, наче рибка, - а така, коли застрягають студентки підборами у болоті. Ранок приходить повільно, сміється у вікна хрипло, примушує усі свята і плани відкласти на потім.

    І він теж відкладає слова, наче ікру, у сховок. Їсть її пасту, різотто, мозок, печінку тощо. П"є її чай індійський. Запевняє, що все казково. А вона ледь чутно плаче. То вона плаче, то дощ.

    Ще вона ховає від нього дзеркало, ноутбук, газети. Ховає ножі, телефони, календарі, своє обличчя. А він вірить: якщо часто підходити до вікна і кричати - "Де ти?", з дня на день почнеться зима і його покличе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (23)


  36. Ірина Кулаковська - [ 2010.10.04 23:01 ]
    * * *
    Мэри хлещет джин с бутылки.
    Мысли, мысли, как из крана.
    На лице - морщин прожилки.
    Истезанья фортепьяно


    За стеною. У соседки
    Сын. Он скоро станет Бахом.
    О стекло скребутся ветки,
    Рвутся в дом. С наскока, махом



    Решено. Разрублен узел.
    Джин без тоника. Так горько:
    Увядание иллюзий.
    Генеральная уборка


    Там, в душе, где соль и раны,
    Где тома обид разбухли.
    Мэри ждёт звонка и манны.
    Жутко жмут под вечер туфли.


    Тушь размазана. На платье -
    Пятна. Мрак. Стенанья Глинки.
    Заливает джином счастье
    Мэри. Мутные картинки


    За окном: плащи, дороги...
    Город вновь меняет маски.
    Мокрый ветер лижет ноги
    И, как шавка, просит ласки.


    Жизнь течёт - сквозная лажа.
    И надежда молча жухнет.
    Мэри, Мэри... Проще - Маша
    Хлещет джин одна на кухне.


    2010 г.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  37. Любов Бенедишин - [ 2010.10.04 14:58 ]
    Літня жінка. Рання осінь
    Долі перегорнута сторінка...
    Спогадів притихлі голоси...
    Наче рання осінь - літня жінка
    В аурі прив'ялої краси.

    Втомлена, сумна і непомітна,
    Та чекає й досі в кожнім сні -
    Юність, що мов птаха перелітна,
    Так зненацька щезла вдалині.

    Рання осінь... Може, ще не пізно
    Погукати з вирію любов?
    Ще душі у клітці буднів тісно,
    Ще вогонь жаги не охолов.

    Є ще шанс затримати значиме,
    Щось незгасне - ще в очах цвіте.
    Наче купина неопалима,
    В серці жінки - літо золоте.

    04.10.2007


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  38. Ірина Людвенко - [ 2010.10.02 04:06 ]
    Сонет без номера.
    Блукає осінь в позолоті втрат.
    І б’є дощами навідліг у шибку.
    Колись – один на двох квітучий сад,
    Тепер одному – дві розбиті скрипки…
    Колись здавалось – вдвох летіти ввись!
    А більшим щастя просто не буває.
    Коріння слів вузлами узялись.
    Листок останній списано. До краю.
    І ти не той, і я уже не та.
    І тінь не ляже на весільну сукню.
    Коли остання взята висота,
    Усі теорії відносності відсутні…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (5)


  39. Ірина Людвенко - [ 2010.10.02 03:53 ]
    Я тебе розкохаю й забуду
    Я тебе розкохаю й забуду.
    Стигне кава під стукіт коліс.
    Їду. Вироком Вищого Суду
    Наречена виходить «на біс».
    Словникові ускладнення долі –
    Тут щільнішає пам’яті крок.
    (Певно, наші заручини кволі
    Мали надто аморфний зв'язок).
    Я тебе розкохаю і витру
    Посилання на згадку про нас.
    Бачиш, серця розструнену цитру
    Я ховаю у сейф НЕобраз.
    У жовтневій сонаті стихає
    Щось, від чого б пожовк Мендельсон.
    Я до смерті тебе розкохаю,
    Мій прадавній, правіщий мій Сон.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  40. Олеся Овчар - [ 2010.10.01 12:55 ]
    Як Мишенятко було жонглером
    Мишенятко у неділю
    Побувало в цирку
    І тепер плекає мрію,
    Гарну та велику.

    Наміру ніхто не змінить,
    Навіть мама й тато,
    Бо жонглером неодмінно
    Вирішило стати.

    Справа ця важлива надто:
    Вдома без вагання
    Узялося Мишенятко
    Вже й до тренування.

    М’ячиками жонглювати?
    Зовсім нецікаво.
    От яєчка взяти варто.
    Це вже інша справа!

    Розпочати із одного?
    Легше не буває!
    А учитися недовго! –
    Два вже підлітає.

    Шліфувалося б уміння
    Й далі дуже вміло,
    Якби яйко при падінні
    Хоч одне вціліло.

    Мишеня не розгубилось:
    – Буду тарілками!
    Лиш одна із них розбилась –
    На порозі мама.

    – На жонглера, бачу, вчишся?
    Зовсім я не проти.
    Але зараз ти берися
    Трохи до роботи.

    Маєш тільки три хвилини
    Щоб усе прибрати.
    А для цього треба, сину,
    Фокусником стати!

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (17)


  41. Наті Вінао - [ 2010.09.30 13:55 ]
    ****
    Прячусь в комнатах я теперь
    От осеннего светлого солнца.
    Ты захлопнул в свое сердце дверь,
    И звонок мне теперь не смеется.

    Прячусь в комнатах от потерь
    Жизненных сил во влаге
    Слез соленых… Ты победил,
    Как коммунисты в Праге…

    Прячусь в комнатах от любви,
    От ребяческой нежной глупости –
    Незабытый мой друг, прости,
    Не избежать мне участи

    Удаленных из мира грез,
    Желтой листвою в лужи…
    Господи, как же сушит
    После выпитой соли слез!

    Прячусь в комнатах от хандры,
    От любимой холодной осени…
    Незабытый мой друг, верни
    Урну с пеплом души! В ноги босые

    Упадет голубая лазурь
    И растает в серости лужи…
    Льву не легкость лань и косуль,
    А лишь вкус на губах их нужен…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Катруся Матвійко - [ 2010.09.28 15:14 ]
    Чому?
    Коли опадає листя
    Чи сонце іде на спокій,
    Чи вітер колише трави,
    Чи просто ідуть дощі,
    Ви знаєте, так написано
    Не нами, а Одинокими,
    Що десь у своїй заграві
    Виводять штрихи Душі.

    Ви знаєте це напевно,
    Без сумнівів і запитань,
    Без допуску навіть думки,
    Що Ваше знання мине.
    Чому ж часом так даремно,
    Без жодних підстав, відкрито,
    У Вас виникають сумніви
    Стосовно мене?
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (3)


  43. Лідія Дружинович - [ 2010.09.28 12:56 ]
    Балтійське море
    Окрайчик сонця ще цілує обрій.
    Он – чайки самотні. Так тихо, що й сон стерегли б…
    І ніжиться хвилька на моря м’якенькій ковдрі.
    Десь – вишня старенька, а корінь росте … углиб.
    Вже сонні кольорові пазли міста,
    Кохання співає на два голоси.
    Ще теплий пісок. Тіла наші близько.
    Здається, от-от – і народиться крапля роси…
    Кордонам ця розлука не під силу.
    Я все пам’ятаю: твій погляд, усмішку на смак
    Думки примостились на руки, як птахи, красиво,
    Далекий ліхтар у задумі закляк.
    Тут пахне зоря бурштиново, щиро…
    Обійми гарячі, шалені, безмежні, що (!) аж
    Удвох полетіти б над хмари на власних крилах
    І слухати серцем балтійський пейзаж!
    Нас – двоє. Ще вечір розкішний навколо.
    І слід на піску ще не змило. А мрії вальсують у такт.
    У хвиль гобелен вплетемо нашу долю.
    Аби лиш з тобою… Закохано й трепетно так...

    27.09.2010




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (7)


  44. Любов Бенедишин - [ 2010.09.28 10:17 ]
    ***
    Хмуріє вись, од злих очей ховаючись.
    В докОрах - незахищеність моя.
    Не знаю, у люстерко літ вдивляючись, -
    Чи світ змінився, чи змінилась я?

    Нехай цей біль струмком із серця витече
    І хоч на мить повернеться пора, -
    Коли єство для дивовиж відкрите ще
    І навіть смерть сприймається як гра.

    Коли надії пагін
    ненадломлений
    Підносить вище небо голубе...
    Мій світе, перекручений і втомлений,
    Невже я справжнім бачила тебе?

    Тоді, в дитинстві, доброму і світлому,
    Коли усе - до серця й до лиця.
    ...Болить душі, мов птаху перелітному,
    Дорога без початку і кінця.

    2004


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  45. Кум Микола - [ 2010.09.25 20:26 ]
    спокуса (пародія)
    Я замісив багато глею,
    Натер сухого ялівцю,
    Бо панну віднедавна "клею"
    Не осоружну, як оцю,
    Що твердо вклалася на ложе
    І "сотрясає тілеса", -
    Не розкажу, мені не гоже,
    Спокусо вража. Бо краса
    Мене чекає у палаті
    За номером нуль нуль один,
    І намастити доньку знаті
    Посмію я - плебея син.
    Я натиратиму ще сонну
    І управлятиму хребці,
    Вона вдихатиме озону..
    О, мізерабле, муки ці
    Терпітиму востаннє, люто,
    Бо заспіваю в унісон
    Я стогону святої лютні...
    ... О так, спокусо, дивний сон
    Мене рятує від образи,
    Яку щоденно я терплю
    Від панни Зет, яка одразу
    Розбила серце з кришталю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  46. Любов Бенедишин - [ 2010.09.23 13:56 ]
    ***
    Упевненого профілю взірець
    І впертих вуст усмІшка таємнича...
    Повторюється іноді Творець,
    Людські натхненно ліплячи обличчя.

    Дивуюся. Дивлюсь - не надивлюсь.
    Мов слухаю мелодію знайому.
    На кожну Вашу рисочку молюсь,
    Що вгадується в образі чужому.

    Милуюся. Тамую подих, щоб
    Миттєве не сполохати навіки.
    І знічена душа - від того, що
    Вже трішки любить... цього чоловіка.

    2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  47. Мрія Поета - [ 2010.09.22 17:10 ]
    Казанові
    Безмовності моїх осінніх днів
    пасує дим тонкої сигарети
    і гіркота мигдалю Амаретто,
    відлуння стократмовленого «де ти?»
    від напису на склі, що дощ не змив.

    Безмовності твоїх осінніх днів
    так личитиме шурхіт за стіною
    і ті бентежні наслідки двобою,
    які напівпрозорою юрбою
    притуляться до світу, що збіднів.

    Безмовності осінніх наших днів...
    Дві посмішки відрубаних голів.
    :)



    Рейтинги: Народний 5.44 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (19)


  48. Наталка Бельченко - [ 2010.09.22 16:18 ]
    З Ігоря Римарука
    * * *

    Так дышится лесам, и так, почти запретно,

    в них дышит эхом звук, под свежей и льняной

    рубахой каждый взмах и мускул так заметны,

    так маленький олень бежит на водопой.

    Полшага в тень ворот – и никого за нами,

    нас манит высота, и, значит, неспроста

    чуть видный огонек живет в оконной раме,

    хоть ночь, как стадион заброшенный, пуста.

    И с городом внизу поговорить нам любо,

    прогнозов и угроз не услыхав опять, –

    но влажный ритм не зря льнет к водосточным трубам,

    ближайшего дождя уже недолго ждать.

    И вот он загустел, вот он грядет, как праздник

    проснувшихся грудей под влагою рубах,

    он обнажает суть всех зарослей и азбук,

    в началах и путях, зачатьях и годах...

    Он смоет накипь строк, он не оставит брода

    мне бывшему, тому, кто в пуще слово пас,

    и крикнет нам – глухим от лета и свободы:

    напейтесь же дождя! напейтесь про запас!..

    Так смотрятся леса в немые бездны просек,

    на тишине ворот – лишь эхо набекрень,

    так – вновь, и вновь, и вновь – воды напиться просит

    из пригоршней моих тот маленький олень.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (6)


  49. Наталка Бельченко - [ 2010.09.22 15:40 ]
    * * *
    * * *
    На горький глоток, подноготную вечность
    Ты сам себя опередил –
    И вдруг догоняет непрожитый вечер,
    Для коего нету мерил.

    Когда сведены и гора и предгорье
    И можно в серёдке прилечь –
    Легчает, пока остаешься в зазоре,
    Пока незлопамятна речь:

    Еще твоя подлость не передалась ей,
    Еще не настигла вина,
    И речь как всегда проявляет участье,
    Похоже, что только она.

    Она утешает, как Ева Адама,
    Целуя вовсю и всего,
    И вечер горит в волосинке вольфрама –
    С тобою одно вещество.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (3) | ""


  50. Тетяна Яровицина - [ 2010.09.22 11:53 ]
    Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Я ще мрію: простоволосою,
    в літній сукні, ногами босими
    йти по рідній святій землі,
    милуватися в лузі квітами,
    що дарує так щедро літо нам...
    ...Та – очима вже сумовитими
    в небо дивляться журавлі.

    Нещодавно мені наснилося,
    що ти, oсене, забарилася.
    ...Та – на ранок дерева вкрилися
    ніжним золотом сивини.
    Я люблю тебе, осінь, різною:
    безтурботною, злою, слізною...
    ...Та найбільше люблю я – пізньою,
    і не бачу у тім вини!

    Ти виблискуєш днями гожими,
    на замріяну казку схожими –
    осягнути ніяк не можу я
    велич лагідну і німу...
    Серце повниться хвилюваннями
    від приходу такого раннього.
    ...Знай же, oсене: до останнього
    сукні літньої не зніму!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)



  51. Сторінки: 1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   94   ...   159