ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2023.12.10 12:44
Промовчи. Не обмовся нікому.
Швидкоплинно кінчається ніч.
Й обвиває улеслива втома,
як цілунки торкаються пліч.
Й опускаються ніжно на груди,
аж німіє довкіл заметіль.
Ну і що, що за вікнами грудень.
Пахкотить від розпечених тіл.

Ольга Олеандра
2023.12.10 12:24
Зустрічі перерваний початок,
зневолений в відлуннях перших нот,
які заледве встигли прозвучати
і канули у безвість чату…
Цейтнот.
Твого часу цейтнот
й розлюченість
несповненість

Наталія Кравченко
2023.12.10 11:59
Похмурий мандрівник блукає по похмурому світу, Зайшов невідомо куди, Шукаючи легкі шляхи дороги, І стежка вуальки, як темрява похмура, В ній неможливо заблукати, Все одно куди йти, бачачи все в темряві. Я прошу тільки одне, Печаль живи в мені, Цей

Юрій Гундарєв
2023.12.10 11:22
Римуються Галина й Україна.
Римуються Галина і Любов -
до Слова, до Землі і до Родини -
всьогО, що нам дарує Бог.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

Козак Дума
2023.12.10 11:07
Без душі усе те, що з галасом,
бо кохання – то серцем, не фалосом.
Не молотять словами – подумки
ставлять крапки, не знаки оклику!
То пусте – забавляти цяцянками
і кормити лише обіцянками.
Красуватися смішно гамором,
тільки дії вінчають наміри.

Володимир Бойко
2023.12.10 10:48
Яка сліпуча білизна,
Немає їй альтернативи.
Бринить елегія сумна
Напівзабутого мотиву.

Кошлаті брови у ялин,
Схилились долу плечі сосен,
Блискучі бісики калин

Світлана Бур
2023.12.10 09:27
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотіл

Леся Горова
2023.12.10 08:41
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Віктор Кучерук
2023.12.10 06:30
Ми раділи довгожданій
Світлій радості побачень,
Та скінчилися неждано
Наші любощі гарячі.
І прийшли на зміну святу
Знову будні сумовиті,
Бо так легко покохати
Й дуже важко розлюбити…

Олена Побийголод
2023.12.10 05:52
Із Данила Хармса

Річкою пливе суденце,
стругане з усіх боків.
Повсідалися на денці
п’ять хоробрих моряків.

Білозубі в них усмішки,

Тетяна Левицька
2023.12.10 01:17
присвячується Тетяні Фольварочній)

При яскравих свічах у камінному залі,
де парфумів солодко-терпкий аромат,
жінка жінку веде у незвідані далі,
під мелодію голосу й моря сонат.

Уявляють, як берег випещує хвиля,

Юрій Гундарєв
2023.12.09 18:27
Порожня, мов кімната, голова,
в якій гуляє одинокий вітер…
Я часом чую, як росте трава,
поміж собою розмовляють квіти,

освідчуються в коханні риби -
все навкруги освячене любов‘ю,
і гребені на хвилях, наче німби,

Олена Мос
2023.12.09 14:50
Які ж різні люди
і різні такі поєднання!
Із іншим літала мов пташка,
З тобою погрузла в тенетах зітхання.

Завзято допомагав на цвинтар віднести
найщиріші мої бажання.
Сказав, що не встигну здійснити їх,

Козак Дума
2023.12.09 13:58
Коли поїли, дуже не спішіть
посуду, любі, кидати до мийки,
аби нікого тим не насмішить,
бо втрапите, гляди, до коломийки!

Усе залиште прямо на столі,
не варто теж і крихти підмітати
чи жирні плями на кухоннім склі

Наталія Кравченко
2023.12.09 12:24
Зійшов над містом подвійний місяць: як дві півсфери, як сфера подвійна, однією половиною в іншу виростаючи Ні сонце тепер не з’являється нам, Ні зірки не сходять тепер ночами, І зникли припливи, зникли відливи, То місячні вуалі фази невидимі для ока

Ігор Деркач
2023.12.09 12:13
А пожежі немає наразі,
бо на раші – за мир і любов...
слон у лавці,
осел і паяци
наламали у полум’я дров.

***
А слуги офісу сповна

Тетяна Левицька
2023.12.09 10:42
Тиша метеликом срібним по хаті
Сонно літає з кутка у куток,
Думи збирає мої пелехаті,
Їх не вмістити у стислий рядок.
Бачу дитинства рожеву палітру,
Згадую матінку, ще молоду,
Батькові руки пошерхлі від вітру,
Брата молодшого, старшу сестру.

Світлана Бур
2023.12.09 09:56
Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
(І дивувались, певно б, давні таври)
Холоне чай, пригіркло монпасьє.

Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
Журба тепер розлилася чорнилом.

Леся Горова
2023.12.09 08:14
Колись в дитинстві теплою рукою
Торкала мама кісок завитки
Із посмішкою ніжною й легкою,
Лише незрілий плід бував гірким.

Дитинства час плив тихою рікою
Між сонячних знайомих берегів,
Де й камінь був подушкою м'якою,

Іван Потьомкін
2023.12.09 08:10
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Козак Дума
2023.12.09 07:45
Чотири десятки – це вік чоловіка!
Дай боже здоров’я і доброго віку!
Уже не юнак, але ще і не дід,
у серці тепло залишає хай слід!

Свідомими будуть нехай твої дії,
збуваються найпотаємніші мрії,
дружина кохає і віддано жде,

Микола Соболь
2023.12.09 05:56
Ворон тихо не кряче.
Біда не ходить сама.
Сном забудься, козаче,
на видноколі війна.
Вибілить чисто снігом.
Млява потухне свіча.
Стишся забутий світом
та завари Іван-чай.

Віктор Кучерук
2023.12.09 05:27
Споглядаю німу темноту,
На морозі закляклої, ночі,
А думки довіряю листу,
Що привабно біліє й шурхоче.
За холодним свічадом вікна
Нічогісінько оку не видко, -
Лиш чорніє пітьми пелена
Та під вітром здригається шибка.

Артур Курдіновський
2023.12.08 23:17
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.

Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі

Юрій Левченко
2023.12.08 23:07
Мене мАбуть уже не існує...
Хай і чую годинника хід,
як пацюк в своїй нірці ночує,
навіть птаха беззвучний політ...
Але я...десь подівся...не можу
зрозуміти в якому краю,
і для чого тут дихаю, хОджу,
марно рими оці дістаю.

Ігор Шоха
2023.12.08 15:25
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.

Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти

Микола Соболь
2023.12.08 12:58
Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
І мотиви західні чи східні
не співай мені до ранку ти.

Я напився сонячних заграв,
цілував тумани, чисті роси,
ти ж мене немов коханка просиш,

Наталія Кравченко
2023.12.08 12:36
Начебто всім хороший і істину глаголить, А коли над кимось «за очі» сміється і ганьбить… Бачиш його надзвичайно ввічливим і вкрай милим, З тим з ким нещодавно глаголив, То тепер за спиною їхньою ображає, А з тим з ким розмовляв раніше розповідає Пр

Світлана Бур
2023.12.08 11:00
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло

Юрій Гундарєв
2023.12.08 10:55
Олені Побийголод

Складається враження, що Данило Хармс
завждИ українською писав для нас.
Просто найпершою його голос
розчула Олена Побийголод.

Автор: Юрко Дар

Володимир Бойко
2023.12.08 10:51
Моя поезія не вільна
Від божевільних почуттів.
Стрясають вихори свавільні
Нещонайкращий із світів.

Нема ні ради, ні розради,
Ані кількох утішних слів.
Стихає шерех листопаду,

Іван Потьомкін
2023.12.08 09:23
Сказав я: «Обережний буду на шляху своїм,
Стерегтиму вуста,
Допоки злочинець передо мною.
Заціпенів я, принишк, замовк від добра.
Та біль мій нараз збаламутивсь.
Розпалилося серце, палахкотить роздумом,
Заговорив я своєю мовою:
«Повідом мені, Бо

Тетяна Левицька
2023.12.08 08:57
Хіба жебрачка, щоб любов святу
вимолювати на колінах в неба?
Та ліпше гріть під серцем самоту,
ніж виглядати ницою ганебно.

Не звикла я ні з ким любов ділить,
жада замучить — вип'ю біль до краплі,
розчулених мелодій щемну мить,

Леся Горова
2023.12.08 08:46
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Досада від чужих колючих слів,
Все губиться у білому безкраї.
Іду по білому, немов лечу по раю!
Не віриться, що то звичайний сніг.

Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-

Олена Побийголод
2023.12.08 07:20
Із Данила Хармса

Тягнув я санки крізь узлісся,
стояли сосни по боках;
і враз – по річці хтось пронісся
на начебто стальних крючках.

Я витягнув на берег санки,

Віктор Кучерук
2023.12.08 04:48
Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –
За вас, українські солдати,
Молюся всі ночі та дні.
Щомиті звертаюсь до Бога
З проханням своїм і чужим:
Даруй нам скоріш Перемогу
Й солдат від смертей вбережи!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Артур Курдіновський
2023.12.07

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Іван Кушнір
2023.11.22

Діана Новикова
2023.11.18

Галюся Чудак
2023.11.15

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Артур Сіренко - [ 2023.12.06 16:34 ]
    Прогулянка у тьмі
    Ніч бавиться моїм серцем
    Як чужинка дорійського племені
    Склерос
    Бавиться глобусом Птолемея.
    Дивиться! Дивіться!
    Це видовище буде тривати!
    Адже ми в Римі
    Напередодні років Аттіли
    Шепочемо на готському діалекті
    Цитати з вульгати:
    «Коли думки мої болючі…»
    Вдягаюсь у чорне –
    Відчуваю себе відступником:
    Прокидаюсь босоніж:
    Хоча б тому, що так ходить Істина
    По саду яблуневої паморозі
    Να χαίρεστε κύριοι!
    У вкритому пилом дзеркалі
    Бачу когось схожого на себе
    Чи то на якогось єретика,
    Що радіє життєдайності холоду:
    Якщо вода стає попелястою
    Наче гризун міста плащів і площ
    На яких виглядають вдову.
    Майстер-штукар
    Носить у скриньці кельми і циркулі,
    А на вулицю втрачених мрій
    Визирають пусткою двері:
    Хто зірвав вас з петель?
    Чи може це зовсім не Рим?
    Теж вічне, але не місто?
    Сюди ніхто не прийде.
    На прогулянку.



    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.06 13:22 ]
    Сніговий полон ( хайку)
    Несподівано
    У кінці листопада
    Настала зима.

    * * *
    Сильна віхола
    Заполонила місто
    Снігу багато.

    * * *
    Зимова пора
    Огорнула холодом
    Природа у сні.

    * * *
    Усі дерева
    Одягли білі шапки
    Красиві стоять.

    * * *
    Ожеледиця
    Лягла долу на землю
    Льодова кірка.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  3. Козак Дума - [ 2023.12.04 15:28 ]
    Не гарантія

    Наявність мозку, навіть у людини,
    іще не є ознакою ума!.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2023.12.03 16:39 ]
    Маски
    Шкода, що це медичні маски,
    а не театр но і кабукі,
    по вінця налитий трагізмом.
    Маска дозволяє приховати
    справжню сутність людини.
    Можна зробити маски
    постійними атрибутами життя.
    Від цього нічого не змінилося б.
    Люди і так їх постійно одягають.
    Під кригою маски ховається
    протоплазма емоцій.
    Перекошена стражданням маска
    приросла до обличчя,
    вона застигла
    у вічній непорушності
    людського горя і неможливості
    знайти відповідь
    на вічні питання буття.
    Маска відображає вічний крик
    у глибині самотнього лісу,
    вона відтворює вічний жах
    перед відкритою реальністю,
    вона являє провидіння,
    сховане за сімома замками
    у потаємних підвалах.

    22 квітня 2020



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  5. Артур Сіренко - [ 2023.12.02 13:47 ]
    Безбарвний димар
    Безбарвні сліпі телефони
    Наче кавалки віконного скла
    Хати, де жив синій кудлатий пес –
    Замість людей-димарів,
    Замість круків-нездар,
    Що плутають гілку ясена
    (На якій так зручно старіти,
    На якій так зручно бути самотнім)
    З хатою-пусткою, п о р о ж н е ч е ю,
    Де вікна вибили ще вовкулаки
    За часів сумного Трояна –
    Князя ілюзій та мрій сорочиних,
    Батька синів зими Бористена.
    Де вікна зірвали з петель
    Ще печеніги-зайди: заброди трави.
    Телефони як зайці – скачуть у сни,
    Вистрибують з темних шаф –
    Лабіринтів залізних комах:
    Все безбарвно – навіть зимовий сад,
    Де Афродита з Конфуцієм
    Садила колись черлені бегонії
    В торф. Добутий з болота венедів:
    Було де ховати мечі і перстені:
    Треба. Ті – непомітні треби жадали,
    Офіри – меду й вина. І вохри.
    Якої в нас вдосталь.
    Над димарем безбарвним
    Апостоли снігу.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Ольга Олеандра - [ 2023.12.02 09:33 ]
    Запрошення
    Вікно відкриваю снігові безпосередньо у душу.
    Заходь і ти.
    Бо ти, як і він, буваєш ледь стерпно колючим.
    А я все одно (чуєш, все одно) тебе, як і його, люблю.

    Бо він, як і ти, може бути осяйним,
    пухнастим,
    турботливим,
    може заслонити та берегти,
    зігріваючи своїм теплом, якого в нього нема,
    але яке він все-таки примудряється якось створити.
    І, зігріваючи, сам спромагається відчути те тепло.

    Ти не схотів заходити з квітами та з сонячним промінням.
    Заходь зі снігом.
    Віхолою, заметіллю, сніговієм,
    з нашаруваннями криги і її виблискуючими гострими краями.
    З холодом, в якому стільки краси.
    Заходьте.
    Обидва.
    Вікно відчинене.
    І двері відчинені також.

    02.12.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  7. Козак Дума - [ 2023.12.02 07:30 ]
    Треба фільтрувати
    Як воду друзів треба фільтрувати,
    аби не накипало на душі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  8. Володимир Каразуб - [ 2023.12.01 10:11 ]
    Пісня
    Лунниця, що колихається на грудях твоїх
    Так пасує до глуму роздівиченого погляду,
    Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем
    Прямуючи до гір.
    Коли місяць яскраво відсвічує сонце
    Покладаючи на личко тінь солом’яного павука
    І хтонічні хвилі твого волосся черпають
    З колодязя ночі відлуння твого привороту,
    І омивають моє серце примхливою піснею любощів.
    В такі ночі кажани розкреслюють безсоння
    І поскрипи шафи схожі на змови відьом,
    Голос вбирається у мантію роздумів і постає одкровенням театру,
    На сцені небес, де перламутрові клуби хмар
    Спускаються до землі
    І снують таке достовірне марево твого щастя.
    А ти прокидаєшся, як прокидається місто,
    Поволі розтягуючись сонним порухом голосу,
    Серед мертвих тіней прийдешнього царства досвітніх вогнів,
    І припадаючи до вуст твого сновидіння,
    Відчуваю, як вливається мерехтіння святкової мішури
    Знаменням великого свята, вимальовуючи геральдику відданого покровителя
    У твоїм пишнім наметі невідомого завтра.

    24.11.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2023.12.01 07:19 ]
    Зима, зачин

    Зимове море,
    лише далина…




    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2023.11.30 18:10 ]
    Осінь, край
    Усе минає,
    вічний – лише час.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  11. Тетяна Левицька - [ 2023.11.29 23:02 ]
    Один проти всіх
    Димар курив ядучу люльку
    І зиркав, як на полі зла
    Клювали ворони голубку,
    (Злетіти в ирій не могла.)
    Яка у тім була причина:
    Не поділили небосхил,
    Чи не достатньо для спочину
    Безвісно канувши могил?
    Спостерігав за лютим дійством,
    Увесь її пташиний рід.
    Хто співчував, а хто з призирством
    Нещасну плоть до себе гріб.
    Хоч горобці здійняли галас,
    Ніхто спинятися не хтів
    Допоки горличка не впала
    Від кігтів посеред снігів.
    Кружляв орел у верховині,
    Всі розлетілись, ні гу-гу...
    Лиш від голубки залишилось
    Криваве пір'я на снігу.

    Жорстокість всюди розпускає
    Свої залізні кулаки,
    А подолати люту зграю
    Всім заважають дрижаки.

    28.11.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (6.03) | "Майстерень" -- (6.12)
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Каразуб - [ 2023.11.28 10:16 ]
    Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць
    Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць пізнього вечора,
    Коли листя опадатиме від схлипів дощу
    І хтось роздивиться на тротуарі відблиски червоного сяйва.
    Жінка розкриє парасольку над розмитими барвами,
    І під ногами переливатиметься картина сну.
    Саме тоді, щось трапиться на осінньому перехресті,
    Коли відбудеться одкровення притлумлених барв,
    І заколючений циферблат вибухне бризками з-під коліс
    Краплинами миттєвостей.
    Тоді, як вона озирнеться і побачить чорну пляму твоєї самотності,
    Сірі пагорби домів, жовтаві лоскути штучного світла.
    Тоді, коли вечір осені одягне тепловізори на ваші серця
    І жар від їхнього полум’я перекинеться з темної жаровні
    У химерний калейдоскоп мерехтіння червоних лампадок.
    Саме тоді, щось трапиться на перехресті зеленого місяця.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2023.11.25 15:57 ]
    Мене занесла віхола...
    Мене занесла віхола
    Безсніжної зими.
    Мене засипали піском,
    Мохом, брухтом.
    Так мудрі скрижалі
    Здатні притупити
    Первісні паростки.
    Мудрість додає печалі,
    А під її сивою бородою
    Ми бачимо склеп
    Загублених почуттів.
    У лісах цієї бороди
    Потонуло все,
    Що переливалося, пульсувало,
    Билося диким вулканом.
    Тепер тут аномальна зона,
    Де спопеляються мрії.

    5 січня 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2023.11.21 21:13 ]
    ***

    Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
    а дасть (бозна за віщо) право обирати,
    як маю жити в потойбічнім світі,
    не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
    ні на таке принадне для смертних воскресіння
    (на подив родині й товариству).
    Ні, попрошу перевтілить мене в мурашку
    неподалік десь од домівки.
    Мову і звичаї улюбленців своїх охоче вивчу.
    Без нарікань ходитиму за провіантом з ними,
    (звик на роботу ходити тільки пішки).
    І вже без заздрощів дивитимусь, як праведні юдеї
    чимчикують звідусюд в Ізраїль...
    «Таки збувається ...»,- скажу тоді по-мурашиному
    та й поспішу наздоганять нову свою родину.
    А як заллє дощами край наш пізня осінь,
    і затишно, і тепло буде нам у сховку.
    Наслухаюсь тоді бувальщин про літа давноминулі -
    такі ж бо схожі на міфи та казки людські.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.83)
    Коментарі: (3)


  15. Іван Потьомкін - [ 2023.11.18 22:12 ]
    Тридцять шість

    Пригадуєте той перший торг
    Людини із Всевишнім?
    За праведних вступився Аврагам:
    «Невже Господь їх винищить
    Воднораз із нечестивими?»
    Почав торг iз п’ятдесяти,
    А десятьма в непевності скінчив.
    «Не знищу й ради десятьох»,-
    Одповів Всевишній.
    Раннього ранку став Аврагам
    На тому місці, де розмовляв із Богом.
    Звідтам, що звалося Содомом і Гоморою,
    Валував ядучий жовтий дим...
    «Так ось чому Всевишній
    Охоче йшов мені навстріч»,-
    Подумав з гіркотою Аврагам.
    Та не пішов у небуття той торг.
    Чи не відтоді вирішив Господь
    Підперти світ надійними стовпами –
    Тридцятьма шістьма
    Прихованими од люду праведниками?
    Не помазанниками Божими,
    Не пророками, що завжди на видноті.
    Ті тридцять шість самі не знають,
    Що світ тримають на собі,
    Аби він не зірвався в безвість од гріхів:
    Хто вулиці ночами підмітає,
    Розносить пошту,
    Прикипа до мікроскопу,
    Відкрива малечі Батьківщину...
    Одне лиш не становить таємницю:
    Як і всі ми, слуги Господні - смертні.
    Безсмертний тільки Його задум:
    У кожнім новім поколінні
    Незмінно на сторожі світу
    Мають стояти тридцять шість.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.83)
    Коментарі: (3)


  16. Ольга Олеандра - [ 2023.11.18 20:38 ]
    ***
    Стікає ніч в долоні.
    Вказує зорями шлях
    до тебе.

    18.11.23


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  17. Артур Сіренко - [ 2023.11.18 13:11 ]
    Три пісні
    Пісня вдівця

    Сонце як та черепаха
    Мандрує до світу тіней,
    На цю падолистову ніч-домовину
    Дихають холодом брили гранітні,
    Які важко кладуть у підмурок дому
    Невгамовних годинників-цокалів,
    Що крадуть мою тишу
    В недовершених днів:
    Днів-єретиків. Одкровення.
    Ненароком пригадую час
    Коли сороки були синіми павуками
    І плели мереживо крадених намистин
    На покрівлі готичної башти,
    Яку збудував понтифік
    (Білий дим і димар як голка).
    Зазираю в очі місяця без богів:
    Я – нетутешній книжник,
    Що читає нудні епітафії
    Пошепки.

    Пісня вдови

    Зоряний лікар
    Лікує мою меланхолію
    Плямами сяйва місяця,
    А на площі – моя посестра:
    Вдова з металевою посмішкою
    Очікує знак і юрбу – її жадібні очі.
    А хтось повторює казку:
    «Всі ми діти вдови…»
    Котрої? З нас?
    Осіннє бароко
    На довжелезній стіні палацу
    Пише свої ієрогліфи –
    Ніби Вольтер, що на ринку рабів
    Славословив якусь китайщину –
    Нікому незнану, навіть Атені-сові.
    Тіні мають серця – такі легкі і сірі
    Наче пір’я далеких чапель,
    Що колись прилетять – у сни.
    Білі як мушлі студеного моря
    Сліз.
    Кожен келих, який розіб’ється,
    Кожна ніч, яка сліпне пугачем,
    Кожне Ніколи, що стане вічністю
    Цілує мене в уста.

    Пісня дощу

    Я друг тиші і темряви,
    Володар наяд і тритонів
    І повелитель риб.
    Торкаюсь до скроні людини,
    Що мислила квітами
    І співала журливу пісню шамана
    Якому Бог наказав стукати в бубон,
    Бо зорі стають оселями
    Душ безіменних дерев Гондвани:
    Дюни жадають зростити траву,
    Люди жадають бути,
    Час жадає співати
    Шелестом оповідок піщинок
    Чи ляпами крапель в клепсидрі –
    Дочці моїй незаконній.
    Браму розчахніть для осені,
    Не лишайте її в яругах
    Наче жебрачку прозорості.
    Браму холодного міста
    Журби. Відчиніть.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2023.11.14 15:14 ]
    Викинутий кнопочний телефон
    Викинутий кнопочний телефон ―
    Немов старий язичницький ідол.
    Тепер я мрію про те, щоб його знайти,
    Бо разом із ним я втратив старий всесвіт.
    Мені потрібні записи,
    Які залишилися в ньому.
    Вони нагадують старі манускрипти,
    Без яких немає майбутнього.
    Вони ― своєрідні священні книги,
    У яких ми бачимо одкровення.
    Я втратив частину себе,
    Яка загубилася у невідомості.
    Мені не відновити ці письмена,
    Написані на важких скрижалях.

    15 жовтня 2019



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)