ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2023.02.02 17:13
розлито вино
стигне кров не водиця
пошук істини

(Eng.)
the wine is spilled now
cooling down blood isn’t water
searching for the truth

Юрій Лазірко
2023.01.27 18:04
трішки зусилля
і можна подолати
земне тяжіння
як це робить
крапля дощу
що повзе угору
по лобовому шклі авто
коли воно бореться з вітром

Володимир Каразуб
2023.01.27 10:55
День починався так,
Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.
Зоря розливалась лазуровим глибоким полотном,
А його лоскотали білі хвилі розімлілих пір'їнок.
Тінь, ще не торкалась предметів, і світ
Мов приховував сонливу непокору пожадливого супоко

Володимир Каразуб
2023.01.16 09:50
Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу.
Їй під силу переступити гори
і зім'яти галявину червоних метеликів
спійманих шовковою ниткою;
в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера
заглядаючи в прозорі глибини його дна
заломл

Шон Маклех
2023.01.10 23:06
Кібела кидає важкі зерна
В зораний ґрунт Аркадії
Орачами-кіклопами –
Велетами залізного плугу,
Що зазирають за пагорби
Оком своїм вогненним
І думають, що то не зерна, а зорі,
Що то не Аркадія, а безодня

Олена Малєєва
2023.01.08 23:33
Ти любиш давати нечіткі відповіді
На чітко поставлені питання.
А якщо можна взагалі їх уникати.
Слово не горобець.
Мовчання золото. -
Кажеш ти, і я десь це все чула.
Ти не любиш дивитися в очі, а краще десь вправо, убік...
Все тому, що дивишся очим

Тетяна Левицька
2023.01.04 11:16
— На підприємстві сабантуй
пошти, шо кожної суботи,
тож схаменися, не ревнуй
до кожного стовпа навпроти!
Ну, танцювала з Босом я,
подумаєш, біда велика?
Він мій начальник, не сім'я,
не репетуй, давай без крику!

Тетяна Левицька
2023.01.02 12:53
Лежу я під ялинкою
Закушую скоринкою.
А поруч вся сім'я.
Бабуся, кум із жінкою,
Дідуть, сусід із білкою
І "драгоценная"!
Тож лежимо тихесенько,
Ялиночка гарнесенька

Ігор Деркач
2022.12.19 14:26
лімерики)

***
А на московії ані початку,
ані кінця немає у війні,
тому макаку
і її коняку
пора мочити в їхньому лайні.

Олена Малєєва
2022.12.15 22:32
Пам'ятаєш, як я закопала його у землю
Своїми руками
Але це був не талант...
Це був мій тато.
Я так за ним сумувала і хотіла спитати... А можна?
Тато ж привіт надіслав:
Я дозволяю...
Доню моя, роби, що хочеться.

Олена Малєєва
2022.12.15 22:21
Що я хочу для себе?
Сяйво таланту...
Що я можу?
Зронити сльозу...
Я не знаю, що чекає на мене
І чи я винна.
Коли Бог відвернувся від мене
Я відчуваю

Шон Маклех
2022.12.15 09:30
Старий як осінній дощ
Крук з білою хусткою в пазурах:
Подарував йому своє імено,
А він каже, що не ім’я то, а темінь.
Прошу його летіти через ріку бажань,
А він кличе мене мов чужинця
До сповіді пастору віри хмар:
Повідай йому про свій шлях манівця

Іван Потьомкін
2022.12.14 21:59
Не ідеї нас єднають з материнським краєм, не герої на баскім коні, а щемкі до болю виднокраї.
* Краса так густо замішана на смутку, що й радість переростає в роздум.
* І серцем чистим помолись за край отой, де ти зродивсь.
* Які ж до зойку схожі долі т

Юрій Лазірко
2022.12.14 18:46
у місті мурах
що часами лазять за плечима
і мурів
які поїдає графіті
збіговище мурахоїдів
і душелазів
смакує часом
висушує струм

Тетяна Левицька
2022.12.13 09:58
Годила рідному, як мати,
тож до комфорту швидко звик.
Вже зранку бігала по хаті,
як песик висунув язик.

Зі шваброю і куснем мила,
ганчіркою — туди, сюди.
Сама себе занепастила,

Юрій Лазірко
2022.12.10 21:19
це бентежне пробудження будильника
посипало кулеметною чергою дзвінків
і надало поштовх мандрам присутності
з обійм ледве солодкого сну
у розбурханість темені
встановлення стін
появи контурів

Софія Цимбалиста
2022.11.27 09:13
Пошук себе, наче лабіринт.
Довго шукаєш вихід,
та не можеш знайти.
Лабіринт, наче шлях,
де тисяча доріг.
Бачиш їх перед собою,
та не знаєш, куди йти,
аби вийти зі страшної пастки.

Іван Потьомкін
2022.11.22 22:22
«Вам мало манни,аби второпать, що Я -воїстину Всесильний,-
Так говорив Господь Бог,-
Горшки із м’ясом знов повернули вас, твердошиїх, у Єгипет…
Ну, що ж, буде вам м’ясo, так що полізе з ніздрів».
І вітер враз здійнявсь і перепелів силу-силенну
Пр

Нінель Новікова
2022.11.18 10:25
Ще вдень хандрила чорна, мокра осінь,
А на ніч у пухнасті, білі шуби
Усі тремтячі одяглись дерева…
Я зачудовано біля вікна завмерла –
На дивний витвір матінки-природи,
Найгеніальнішого зодчого у світі,
Намилуватися була не в змозі!
І зникли всі п

Іван Потьомкін
2022.11.11 19:43
Знесилений і працею, й літами,
Дідусь пошкандибав у ліс по хмиз.
Кректав, стогнав, та всеж щось назбирав
І шкутильгаючи побрів додому.
І тут найшла на діда така туга,
Що в’язку, кинувши додолу
Він заходився проклинати долю:
«Вже б краще смерть мене

Шон Маклех
2022.11.04 13:01
Остання нитка чужої самотності,
Ночі Одкровення та Істини
В’ється з веретена Галактики
Між двома вогнями галявини тьми:
Коли відчиняться брами,
Коли прокричить сова запахів осені
Стиглі ягоди горобини ночей
Таких же червоних (заграва)

Іван Потьомкін
2022.11.01 11:21
«Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
«Негайно ж несіть до мого покою!»
На ранок протверезивсь молодик.
Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
«Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
« З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів чул

Ігор Герасименко
2022.10.31 13:09
сивочола срібноголова кульбабка
чомусь асоціюється у мене
із зображенням чогось
або це малюнок фонтану
зроблений простим олівцем
нашвидкуруч або ні це
неякісне і нерадісне
чорно-біле фото феєрверку

Іван Потьомкін
2022.10.30 09:21
Раббі Йоханан казав:
«У попередників наших серця були широкі,
Як притвор перед Храмом.
В їхніх наступників – як двері Храму,
А в нас – на вушко голки схожі.
(Трактат Шабат)

Іван Потьомкін
2022.10.27 10:12
Народе мій, чи не став ти дроворубом і водоносом,
Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
«Земля наша велика, та немає ладу в ній!»?
Чи, може, як за судді Їфтаха , коли юдеї різали побратимів
Тільки за те, що замість «шіболет» ка

Шон Маклех
2022.10.21 15:25
Осінь:
Я запалив полум’я космічного спокою
На вершині гори прочанина мрій
Сьогодні –
Посеред дня плачу ангелів,
Що приносять останній окраєць
Хліба нічийного поля
Горобцю непохованої поезії

Ігор Герасименко
2022.10.20 15:33
на малахітовій траві
за ніч виросла роса
до рівня моря
і кленовому
недопаленому листю
не догоряти
тонути
золотом у діамантах

Іван Потьомкін
2022.10.17 09:13
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.

Іван Потьомкін
2022.10.13 12:31
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Шон Маклех
2022.10.07 23:12
Срібне дійство Lunaria –
Ми п’ємо його в жовтні,
Коли Небо прозоре як час,
А хмара нагадує дім –
Наш холодний притулок.
Сім останніх троянд –
Чорних квітів колючих осені
Свідчать хоралом про те,

Олексій Могиленко
2022.10.03 21:44
Скільки їх, безвинно убитих?
Закатованих,замордованих,замучених
на очах у маленьких дітей,
в міцних обіймах батьків ,
в лоні материнському, коли
мамине серце до останнього імпульсу
боролося за життя крихітки-кровиночки.

Шон Маклех
2022.09.12 11:56
Вітер мені кричав,
Коли осінь стала сірою качкою
На холодному озері одкровення,
Вітер мені кричав
Крізь хмару огненну заграви:
«Де ти тепер? Ти – нетутешній,
Ти – вічний блукач,
Що сховав мідну сову

Олексій Могиленко
2022.09.09 08:51
Час - то запорука досвіду.
Досвід - ключі до успіху.
Успіх - вершина таланту .
Мені так бракує часу!
"Господи , навчи нас так лічити дні наші,
Щоб нам набути серце мудре " Пс.89.13
09.09.2022

Ігор Герасименко
2022.09.07 16:08
Рудоволоса, радоголосо:
сукня у соняхах, сонячно, солодко,
лагідне золотко, мед заховався під ними.

Я пожнивую і познімаю
ще три хмарини, й за три хвилини
ми б захмеліли, ми б стали рідними!

Сергій Губерначук
2022.08.11 11:49
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.

Тетяна Левицька
2022.08.09 10:51
Каже чоловіку жінка,
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дафна Міллер
2023.02.02

володимир вільха
2023.01.25

Дядечко Богдана Дядечко Богдана
2023.01.17

Іван Іван
2023.01.12

Юраня Войтовецька
2023.01.10

Аннабель Коваль
2023.01.09

Гриць Янківська
2023.01.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Лазірко - [ 2023.02.02 17:50 ]
    in vino veritas хайку-haiku
    (Ukr.)
    розлито вино
    стигне кров не водиця
    пошук істини

    (Eng.)
    the wine is spilled now
    cooling down blood isn’t water
    searching for the truth


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  2. Артур Сіренко - [ 2023.02.02 12:53 ]
    Вежа снів
    Під лисими зорями,
    Над пухнастими хмарами
    Лечу
    У снах.
    Де ти, Конфуцію?
    Запитую себе вкотре
    Плямуюючи білий папір
    Ієрогліфами –
    Чорними круками знаків
    Поцятковую.
    Пензлем.
    Будую вежу Малинових Горобців
    У снах.
    Каміння так само важке
    Як на кожній будові:
    Готичного замку
    Чи романської базиліки
    У Царгороді мрій
    Чи Вавилонської вежі
    Бородатих астрологів.
    Каліопа
    Позначує кожну цеглину
    Пальцями
    (А я гадав, що поглядом
    Кентавра Хірона).
    Чомусь у царстві Морфея
    Я будівничий –
    Каменяр вільний
    І все мурую
    (Для чого?)
    А в світі руйнувань
    Писар – каламар повітовий
    (Намарно)
    А хотів Сковородою сучасним
    Блукати-тікати
    Куди – невідомо
    В пошуках.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Лазірко - [ 2023.01.27 18:27 ]
    трішки зусилля
    трішки зусилля
    і можна подолати
    земне тяжіння
    як це робить
    крапля дощу
    що повзе угору
    по лобовому шклі авто
    коли воно бореться з вітром
    прорізаючи простір у невідоме

    дрібка віри
    і мрії могли би
    розкоконитись
    як це властиво метеликам
    і світлим душам
    що покидають знесилене тіло
    забуваючи про земне
    набуваючи стан невагомості

    грудочка землі
    рідної
    і невагомим стає життя
    коли ця грудочка у руці
    а з грудей
    виривається пташка сполоху
    бо вухо
    жадібно поглинає
    приступи набату

    крапля совісті
    і все стає на свої місця
    бо з таких краплин
    вилитий Образ Божий
    ними вмивається
    і змивається біль
    їми би напувати
    необережність кроків

    уява знаходить собі місце
    у час мусонного сезону дощів совісті
    це коли біда
    вже не на порозі
    а у хижі
    це коли слів бракує
    а стиснути кулак міцніше
    не в змозі
    і тишу ропинає
    у воронячому дзьобі
    відшліфоване віхами
    глибоко-задушевне
    кра

    17 Вересня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Каразуб - [ 2023.01.27 10:22 ]
    Так прокидаєшся ти
    День починався так,
    Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.
    Зоря розливалась лазуровим глибоким полотном,
    А його лоскотали білі хвилі розімлілих пір'їнок.
    Тінь, ще не торкалась предметів, і світ
    Мов приховував сонливу непокору пожадливого супокою,
    Як тоді коли залишаєшся без нагляду,
    Маючи вдоволь часу на дурощі.
    До часу, як прийде Настоятель і запалить світло,
    Щоб оглянути твою кімнату.

    Так прокидаєшся ти.

    07.09.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Артур Сіренко - [ 2023.01.17 17:20 ]
    Глеки спогадів Сонця
    Темні спогади Сонця
    Про віки невблаганної тьми,
    Коли світло було далеким
    І світ не пізнав себе.
    Світлі спогади Сонця
    Про почвар, що вовтузились
    У намулі теплому
    Часів папороті,
    Про людей, що ліпили глеки,
    Шанували коней і світло,
    І мислили зорями.
    Коли світ ще був молодим,
    Коли простір міряли кроками,
    А час – летом стріли,
    Коли ножі були кольору тіла,
    А тіла кольору глеків,
    А глеки кольору Сонця,
    Тоді жили люди,
    Які заперечили тьму.
    Мандруючи шляхом зірок-звірів,
    Відчуваючи Порожнечу
    Як Першопочаток,
    Відчуваючи себе смолоскипом,
    Відчуваючи в собі Вічність,
    Сонце згадує нас.
    Несемо йому медову офіру –
    Требу кольору Сонця –
    Ми – нащадки гелонів
    Сонцепоклонників.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Каразуб - [ 2023.01.16 09:30 ]
    Любовна симфонія
    Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу.
    Їй під силу переступити гори
    і зім'яти галявину червоних метеликів
    спійманих шовковою ниткою;
    в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера
    заглядаючи в прозорі глибини його дна
    заломленим промінням твоєї наготи
    і пити його холодну сріблясту ніч
    з келихів чорної парасольки.
    Стільки гачків, мереж лежить між водоростями,
    що нахмурені крапельки стривожених брів
    лякають полохливу водомірку мого погляду.
    Хруст гілки.
    Тепер мені зрозуміло, чому
    вони вкладали у Ведмежу пащу калюмет
    і просили пробачення у вбитого.
    Але я,
    Бігаю по плесу озера під тисячею крапельок Сонячного дощу
    Вдивляючись у скосисте Сонячне проміння свого тотема.


    13.08.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Артур Сіренко - [ 2023.01.13 15:06 ]
    Сонце весляра
    Сотні сонць гарячих
    Моєї Вітчизни загірної,
    Замріяної як папороть,
    Сонць, які запалював
    І гасив наче воскові свічки
    Весляр мовчазний Харон,
    Легко
    Торкаючись води важкої і чорної
    кінцями пальців десниці
    (Темна ріка).
    Легко
    Забути ім’я – своє і чуже,
    А потім згадати
    Знову і знову (як Сонце).
    А ти думав за брамою світло?
    А там річка – глибока й холодна,
    Темна, як спогади чаплі –
    Спогади про.
    Тисячі сонць малювати на глині
    Надією марною, потім трощити
    Глеки легкі кольорових спогадів
    (А може то сон…)
    Над небом твоїм –
    Понад бузковими хмарами
    Літати як бусол:
    Тільки не білий – сірий:
    Попелястий чужим мовчанням,
    Застиглим мов запах
    Вогкої зими
    Сьогодення.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Шон Маклех - [ 2023.01.10 23:16 ]
    Зерна Кібели
    Кібела кидає важкі зерна
    В зораний ґрунт Аркадії
    Орачами-кіклопами –
    Велетами залізного плугу,
    Що зазирають за пагорби
    Оком своїм вогненним
    І думають, що то не зерна, а зорі,
    Що то не Аркадія, а безодня
    У якій все розчиняється
    І все народжується.
    Навіщо вони ріжуть плугом
    Камінну землю кентаврів?
    Хіба не знають вони – одноокі,
    Що землі роблять боляче?
    Що плаче вона сльозами мовчання,
    Наспівує стиха веселу мелодію смерті?
    Збирати суниці
    І чавити їх черлені цятки
    Між сторінками книги Істини.
    Потріпаний манускрипт Кроноса –
    Там написано, що все почалось з Хаосу
    І довершилось маривом.
    Але не сьогодні.
    Після епохи Сонця,
    Напередодні епохи дощів
    Заплюющую очі:
    Серед пітьми
    Нашого злого часу
    Знову панує Кібела –
    Втілення першопочатку:
    Вчить нас повторювати
    Слова невідомі.
    Слова забуті.
    Слова, що прийшли в наші дні
    Босоніж.
    Із зерен Кібели виростуть зорі-світи
    На які будуть дивитись
    Діти еллінів,
    Діти варварів.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  9. Олена Малєєва - [ 2023.01.08 23:28 ]
    Слизький тип

    Ти любиш давати нечіткі відповіді
    На чітко поставлені питання.
    А якщо можна взагалі їх уникати.
    Слово не горобець.
    Мовчання золото. -
    Кажеш ти, і я десь це все чула.
    Ти не любиш дивитися в очі, а краще десь вправо, убік...
    Все тому, що дивишся очима, а думаєш розумом.
    29.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати: