Автори /
Сергій Татчин
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
пролюбов
•
струна
•
пісня
•
ні
•
все
•
будь ласка
•
тобі
•
чернетки
•
півсонети++
•
Півсонети+
•
Півсонети
•
сонет
•
кораблик
•
Дамокл
•
навзаєм
•
Київський сплін
•
Восьмилисник
•
з Болівії з Любов'ю
•
смаколик
•
триєдина спроба силаботоніки
•
перший сміх
•
Медитативний вальс
•
Восьмилисник
•
Палітра
•
Голос
•
Восьмилисник
•
Восьмилисник
•
Cпротив
•
Smoke on the Water
•
120ZI/7
•
2010
•
мовчання
•
авітаміноз
•
балада про поцілунок
•
Шлягер
•
Ґершвін
•
2100
•
Півсонети
•
Півсонети
•
до N
•
Останній Із Мужикан
•
не лю
•
***
•
Рештки Світу
•
Getto
•
Партизанська Елегія
•
З окопів Першої Міжгалактичної
•
Zero
•
Перший Сніг
•
Півсонети
•
Тоді
•
Гама Ніч
•
Півсонети
•
Зима, Ти і Че.
•
З трофейного щоденника I
•
Екскурс
•
Бабине Літо
•
Автентичне
•
Батьківщина
•
II. Балада про Золото
•
I. Вихідні
•
Сливи
•
***
•
Коли б мені
•
М.Фішбейну
•
Листи Другові
•
Лихо Темної Води
Переглянути всі твори з цієї сторінки
коли вона кинула мого товариша,
якщо пам’ять не зраджує, – чи не вчетверте,
якщо пам’ять не зраджує, – чи не вчетверте,
ти надсадно вібруєш – під серцем, на денці, насподі.
ти басова струна, що урветься не зараз, а потім.
ти басова струна, що урветься не зараз, а потім.
приручені птахи твоїх губів
чуттєво злітають у пошуках вирію.
чуттєво злітають у пошуках вирію.
Господи,
ну, хоч зрідка, Ти чуєш мене.
ну, хоч зрідка, Ти чуєш мене.
за зеленим морем, за синіми горами,
у чорному місті, в кам’яній хатині,
у чорному місті, в кам’яній хатині,
срібні риби дихають чорною водою,
мерехтливо зблискують срібняками Юди.
мерехтливо зблискують срібняками Юди.
знаєш, кохана, чого б я хотів, –
жити у кращому із світів:
жити у кращому із світів:
наші серця як зібгані папірці
почуваються чернетками у Господа в руці
почуваються чернетками у Господа в руці
Нічний косар у полі наді мною
лишив по собі блискітки стерні.
лишив по собі блискітки стерні.
У головах вмираючої днини
щораз чекати чорних гробарів,
щораз чекати чорних гробарів,
Насподі вікон стигне блякле сонце,
в Старому Місті – музика і тлін.
в Старому Місті – музика і тлін.
я доглядач торішнього дощу.
його ревнитель. я вібрую серед
його ревнитель. я вібрую серед
renovated and loaded
догори ногами тече ріка,
повен хмар і неба її рукав.
повен хмар і неба її рукав.
у цьому місті здвоєних речей,
де все навзаєм – слово, тіло, постіль,
де все навзаєм – слово, тіло, постіль,
ядучі дні осінньої облуди
займають чергу в жовтий мавзолей.
займають чергу в жовтий мавзолей.
Мені без тебе тоскно, як тоді,
коли зусилля мерли поіменно.
коли зусилля мерли поіменно.
о Корделіє Орман, як тяжко вмирав понеділок.
я спізнився на вічність. не варто сварити мене.
я спізнився на вічність. не варто сварити мене.
ця призахідна смуга – стіна вогню,
спопелила завчасно моє чекання.
спопелила завчасно моє чекання.
світ починається там, де кінчаємось ми.
це усвідомлюєш тільки за крок до юрми.
це усвідомлюєш тільки за крок до юрми.
передчуття свободи у повітрі.
візьми мені в кіоску пива, Дмитре.
візьми мені в кіоску пива, Дмитре.
Жовтень навшпиньки скрадається селами,
небо від птаства рябе.
небо від птаства рябе.
Поштарка-осінь ходить з дому в дім.
Вона щодня шукає адресата,
Вона щодня шукає адресата,
Умбра.
Земля на загибель приречена.
Земля на загибель приречена.
Пам'ятаю тебе руками.
Видивляюсь тебе в імлі.
Видивляюсь тебе в імлі.
Від цих листів не те щоб дуже зле,
а просто з ними мало в грудях місця
а просто з ними мало в грудях місця
Від цього листування пустота,
бо щось не так.
бо щось не так.
Восени мені пишеться не так, як влітку.
Восени безпритульно і трохи щемно.
Восени безпритульно і трохи щемно.
цей дим_над_водов під водою тече,
пульсує з глибин олов'яним ключем
пульсує з глибин олов'яним ключем
На споді безодні,
де зірки – як ікра,
де зірки – як ікра,
це літо жаске й пекуче,
бо я за тобою скучив,
бо я за тобою скучив,
у кімнаті стілець і стіл,
а на ньому гранчак і пляшка.
а на ньому гранчак і пляшка.
вечір_зуб стирчить сторчма.
загусає морок.
загусає морок.
коли в самісінькому центрі мозку
ледь зазоріє – ось-ось розвидниться,
ледь зазоріє – ось-ось розвидниться,
Не передати словом
силу цієї згуби!
силу цієї згуби!
Сонце щоранку сходить
де кришталеві сходи
де кришталеві сходи
в досить-таки мерзотному,
рівно дві тисячі сотому,
рівно дві тисячі сотому,
Гульвіса_вечір мається по клубах:
парує молодь, нудиться, тупить,
парує молодь, нудиться, тупить,
Нести свій хрест. Писати ясно_й_просто.
Чекати ночі. Пити. Разом з тим,
Чекати ночі. Пити. Разом з тим,
у цього снігу дивний післясмак:
небесна манна млосного дурману.
небесна манна млосного дурману.
/еклектична тема з аритмічним героєм/
віршам - груди, хмарам - вітер,
море - кораблю,
море - кораблю,
п_и_в_о_н_а_н_і_ч
Візьми мені пляшку, хай зціпить зуби,
Візьми мені пляшку, хай зціпить зуби,
Чорно-білі потяги зими
проминули станцію Коз[л]ятин.
проминули станцію Коз[л]ятин.
Осінь. Яблучні погроми.
Простирадла хмар.
Простирадла хмар.
На Південно-Західній залізниці
курять жертви потягам - за живих:
курять жертви потягам - за живих:
1. Venus
Вздовж доріг чатуючим стиглі душі,
не за сріблозолото – задарма,
не за сріблозолото – задарма,
Санітари-суки ламали руки,
годували пігулками, били в пах,
годували пігулками, били в пах,
Коли зима провінції накрила,
до трьох столиць злетілися листи,
до трьох столиць злетілися листи,
...Коли в UA й не чули різних страхів,
і дирижабль Рахів-London-Рахів
і дирижабль Рахів-London-Рахів
Евкаліптовий вітер цієї моєї зими
зачинається звідти, куди не добралися ми.
зачинається звідти, куди не добралися ми.
Твоя адреса – третя хмара зліва.
Пустий конверт її наздожене
Пустий конверт її наздожене
Розіп’яти прийшла зима.
Нажаліюся мамі: Ма...
Нажаліюся мамі: Ма...
25вересня
Було у осені три сини –
Було у осені три сини –
Двом дорогам на захід і стежці на схід
З того боку землі не замкнутися колом.
З того боку землі не замкнутися колом.
Моїм осіннім друзям
Цвяхи зірок позабивані в чорну стелю.
Пальці у Бога до крови збиті.
Пальці у Бога до крови збиті.
Моя Батьківщина насподі суму.
І я свої очі до неба звів.
І я свої очі до неба звів.
Ранній вечір запалив золото,
моя кохана, у твоєму склі.
моя кохана, у твоєму склі.
Прилітали два янголи рано в суботу,
приносили пляшку з святою водою.
приносили пляшку з святою водою.
Я – нiхто.
Я вiдкрите вiкно.
Я вiдкрите вiкно.
Менi було уже чимало,
Коли розхристане життя
Коли розхристане життя
Коли б менi священнi крила,
Я б полетiв на край землi,
Я б полетiв на край землi,
Коли холодні янголи зими
Піднімуть в небо довгі срібні труби,
Піднімуть в небо довгі срібні труби,
Самураї не вмирають –
Линуть в небо самураї!
Линуть в небо самураї!
Плакав дощ над тiлом мiста,
Сiрi сльози лив.
Сiрi сльози лив.