Автори /
Ірина Кримська (1964)
|
Рубрики
• Дитячий світ
• Тире
• Родинний некрополь
• Апокрифи кохання
• Горизонт свічі
• Край світу
• Неканонізований молитовник
• Надписи на камнях
• Письма в небо
• Дневник фрейдистки
• Плен благостный
• Голоса
• Цикл "Любовь к сентябрю"
• Веточка
• Цикл "Тео навсегда"
• Білий сад
• Майдан триває
• Далекий схід
• Циклон
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ти - "200"?
•
КРАПКА ЗРЄНІЯ
•
Гуси в нічному небі
•
Марципан у снігу
•
Моєму Аттілі
•
Левові
•
Шафран
•
Чорна киця твого сну
•
Твій сніг
•
Просто жіноче
•
Лицар у латах
•
Дощ у чаті
•
Геркулес
•
Адамові)
•
Очі
•
Моєму гуру)
•
Новий псалом
•
Далі
•
...ти поїхав
•
Антициклон
•
Суша
•
Передчуття звуку
•
Монолог Галатеї
•
живу я!
•
У джазі лише…
•
Сльоза
•
Балада про Острів
•
Вінок
•
Мрія біда
•
Звикати до тебе?
•
У мережі
•
Дорожні нотатки учасника ДР
•
Маки під зливою
•
Хрестиком
•
Сонце грало
•
Зійдемося
•
Моєму водоспаду
•
Жіноча втома
•
Без сліз
•
Помста
•
Ти хто є?
•
Колыбельная для Тео
•
Нет
•
К финишу
•
Розклади пасьянс
•
Ми грань
•
Не пущу!
•
Праведність
•
Чого хоче жінка
•
Волошково
•
Тобі, Одіссею
•
Розстріляні цукерки
•
Вогонь на вогонь
•
Молитва про тишу
•
Мої стегна
•
Вії
•
Слизнякові
•
На війні
•
Сьогодні
•
Нічия
•
Мій первоцвіте...
•
Пізній сад
•
Мрій собі...
•
Я не Сарра Бернар
•
Чекання під снігом
•
Без ответа
•
За вікном
•
Відлига війни. Марення
•
Вишні за вікном
•
Ответ сквозь мороз
•
Смерть.Скорбь. Возвращение.
•
… рука була…
•
Сутінь мовчання
•
Ще цукерок!
•
Молилась мати
•
Дуже солідна концепція творчої ферми
•
Але
•
Ода салату
•
Эпитафия
•
Наследие
•
Марине Цветаевой
•
Снег
•
Новогоднее одиночество вдвоем
•
Новогоднее одиночество
•
Новогодний дождь
•
Різдвяне вітання
•
Різдвяне
•
Новорічне. На порозі нового тисячоліття.
•
Перша відлига
•
Футбольний черевик (Жарт)
•
Василю Скуратівському присвячується
•
Я - радикал!
•
Метелиця
•
Серед ночі – вибухи-салюти
•
Останній погляд
•
До Небесної Сотні
•
Пробач, Устиме
•
Скажи мені, державо
•
До розстріляного Майдану
•
А третье декабря…
•
Вітер і яблуня
•
Найвища нота
•
На вдихові
•
Розчиняюсь
•
Скоро червень
•
Зайди у білий сад
•
Далекий лист
•
А птицы высоко
•
Мне море близко созерцаньем
•
Мамина осінь
•
Я так люблю...
•
Дорога в зону
•
Пьянство
•
Присвята поліщукам-переселенцям
•
Синий вокзал
•
Молчи...
•
Балада про квітку на камені
•
Веточка
•
Cамотність має смак гіркого клена
•
І горе — благо
•
Воля!
•
Вопросы
•
Коли душа своє переростає
•
Скрипач
•
Союз
•
Недільна молитва
•
Молюсь...
•
Цілуй мене
•
Ночное
•
Короли и поэты
•
Колискова для мами
•
...темно
•
Басня про лесного муравья и человеческий секс
•
Законы
Против молодости — старость закряхтит.
•
Кредо
•
Пишу тобі листа
•
Кого из женщин имя в полутьме
•
Що знає про поезію поет?
•
Привет, мой печальный король!
•
Надолго так еще не уезжал.
•
Чорна рілля
•
Я вже тобою перехвОріла
Я вже тобою перехвОріла,
•
Триптих
1(з іронією)
•
Останні вишні
•
Щастя удвох (іронічно-больове)
А час ішов кудись управо
•
Елегія
•
Навіщо
•
Вальс
•
Не говори
•
Люби мене
•
Хто ти
•
Знов буде дощ
•
Поговори зі мною
•
Адаме мій
•
Я - вторгнення
•
Стікає з парасольки дощ
•
Усе сказала
•
До зустрічі
•
Покинутій
•
Пісня
•
Не займай...
•
Кличу тебе
•
Малюю тебе
•
Освідчення
•
Дідова рука
•
Прабабці Христі
•
Діду Петру і бабі Оліті
•
Сороковини
•
Батько помер
•
Мій батьку...
•
Останній лист до батька
•
Пам'яті діда
Розкрита книго скошеного поля,
•
Ось вересень притишився...
•
Симфонія дощу
•
вже осінь...
•
Я увійду
•
Музика
•
Пам'яті Михайла Клименка
Хто пасинкує твій пречистий сад,
•
Гей, вересню!
•
Казка
•
Яблучно
•
Осінь
•
остання квітка
•
Зацвів бузок
•
Дорога
•
Соло
•
Стусові
•
останнє
•
Кожен день - поезії епоха
•
Б.В. Остапенку
•
Морок
•
Бажання
•
Писатимеш
•
Це воля?
•
Долоня піврозгорнута тремтить
•
Змикає сум повіки...
•
Остання мить Тараса
•
Ода осені
•
Безголосся ночі
•
Сон
•
Хвилина буття
•
раптом
•
Душа
•
Акварелі
•
Дід
•
Доля і здолання
•
Вікна
•
Летить
•
Шлях
•
Голос
•
"І"
•
ні, я не стану голосом епохи
•
Все
•
Холод
•
Свічка
•
Спати
•
Моє
•
Чорним по білому
•
У сонному Києві
•
Я перейду
•
Груша
•
Подаруй мені ранок утоми...
•
Без казок
•
У дзеркалі зими
•
Тире
•
Колискова для сина
•
Колискова на тиждень
•
У полі
•
Я учуся рахувати
•
Сіренька жменька
•
Сум
•
Хочу зрости!
•
Сон
•
Комашина
•
Човни
•
Про мураху
•
У лопухах
•
Велетні й Малюк
•
Великдень
•
Мама млинчики пече
•
Сонечку, агов!
•
Біле і червоне
•
Що це?
•
Муха-вередуха
•
Почитайте книжку!
•
Рибинка
•
Хто намочив?
•
Синичка
•
Хмаринка
•
Полуничка
•
Задощило!
•
Зазиваночка на горщик
•
У синочка сині очка
Я не звикну до слова «двохсотий».
Дикий термін! Зловтіха зловтіх!
Дикий термін! Зловтіха зловтіх!
...вот этот в Юрмале аврал -
простейший шоу-интеграл.
простейший шоу-интеграл.
Чуєш, гуси летіли у вечір у синій?
Сутінкова печаль в унісон їм вела.
Сутінкова печаль в унісон їм вела.
Знову сніг. Знову березень зимний і зимний.
Чорні пАгони – білі пагОни на них.
Чорні пАгони – білі пагОни на них.
Коли вІрші відійдуть і стихне луна,
Ані звуку, ні сплеску їх серце не вхопить,
Ані звуку, ні сплеску їх серце не вхопить,
Леве-царю! Ти між люди вийшов.
Чи на полювання чи на кастинг.
Чи на полювання чи на кастинг.
Час минає швидко й байдуже.
Він не знає, що ми в нього є.
Він не знає, що ми в нього є.
Тихими лапками кішка-сновида
Мляво заходить у місячне коло.
Мляво заходить у місячне коло.
Тане сніг на твоїй долоні.
Чом зганьбилась рання весна?
Чом зганьбилась рання весна?
Ти ось. Ти тут. Спокійний і всесильний.
Неначе світ увесь – в твоїх руках.
Неначе світ увесь – в твоїх руках.
Тримай оборону, вивищуй фортецю.
Стороннім – ні-ні! Несторонні? Їх мало.
Стороннім – ні-ні! Несторонні? Їх мало.
Сюди, де оком світить ФБ-чат,
Клади монетку або гривню слова.
Клади монетку або гривню слова.
Ідеш красивий. В спину: «Геркулес!»
Жінки здіймають очі й тихо мліють.
Жінки здіймають очі й тихо мліють.
Забаганкам Раю
Злегка потураю.
Злегка потураю.
Звідкіль ці очі – неба два безмежних?
Звідкіль ця радість – іскрами зіниць?
Звідкіль ця радість – іскрами зіниць?
Хотіла б я прийняти твою гру.
Зневажила б шаблони і умовності.
Зневажила б шаблони і умовності.
Хвиля і є мій острів,
Острів спасенний мій.
Острів спасенний мій.
Електричко, лети! Я не хочу перонів!
Вікна кадрами блимають до сліпоти.
Вікна кадрами блимають до сліпоти.
На відстані печальної руки,
На віддалі нечутного мотору
На віддалі нечутного мотору
Іду поговорити із дощами:
Де ви були? Тут суша, самота.
Де ви були? Тут суша, самота.
Гарбузи покотилися в тінь,
Від мотУзища рвуться смертельно.
Від мотУзища рвуться смертельно.
Сосни настрУнились – позамовкали.
Вечір … стострунно мовчить.
Вечір … стострунно мовчить.
Ти хочеш мистецтва? Мистецтва забракло –
Готується рама чи рампа, чи тур.
Готується рама чи рампа, чи тур.
…і то нічия провина,
що зріють літа і вина,
що зріють літа і вина,
Маю душу кларнетну.
Я твій джаз.
Я твій джаз.
Повернуся до тебе у зливу –
У тілі сльози упаду.
У тілі сльози упаду.
Мій Острове, світе безлюдний,
На мапі глибокого сну!
На мапі глибокого сну!
Минає літо – маками згорає.
Світанок обпікається крильми.
Світанок обпікається крильми.
Наші мрії – насправді спогади.
Наші зустрічі – згадка про нас.
Наші зустрічі – згадка про нас.
Звикає квітка до води з-під крана.
Звикає жінка до формальних див.
Звикає жінка до формальних див.
Розмови втрачається нитка
Впустив її ти, потім я.
Впустив її ти, потім я.
Життя іде мов пішохід
доволі чемний – тротуаром.
доволі чемний – тротуаром.
Ходять маки під зливою,
Мокнуть ніжні шовкИ.
Мокнуть ніжні шовкИ.
Перехресна рима
Хрестиком незримим
Хрестиком незримим
Сонце в кроні кальвілю заграло.
Ноти мацав проміння смичок.
Ноти мацав проміння смичок.
Спадає місяць. Синіє ранок.
Холоне лоно. Ятріють рани.
Холоне лоно. Ятріють рани.
Тепер,
Коли розбуджено потік
Коли розбуджено потік
1 варіант
(Вона)
Не псуй мою сукенку. Обережно.
Не псуй мою сукенку. Обережно.
Розбудив? То плати данину
Простирадлам, зігрітим під нами.
Простирадлам, зігрітим під нами.
Ти спустився з Парнасу.
Наче Бог. Наче кінь.
Наче Бог. Наче кінь.
Как мне тебя убаюкать, хороший,
Так, чтобы сон твой тебя напоил?
Так, чтобы сон твой тебя напоил?
Времени нет —
убегает поэт.
убегает поэт.
Грядущее. Дистанция и финиш.
Шаги. А сколько? Лучше не считать.
Шаги. А сколько? Лучше не считать.
Наче віяло – кинь пасьянс,
Розгорни мої варіанти.
Розгорни мої варіанти.
Ми на одній землі і на одній подушці –
Щокою до щоки, зітханням до зітхань.
Щокою до щоки, зітханням до зітхань.
Не благай, не проси – не пущу!
Ці обійми стокрилі, сторукі!
Ці обійми стокрилі, сторукі!
Усе так просто в дикості своїй,
В первісності єднання тіла й тіла,
В первісності єднання тіла й тіла,
У сніг мене веди, у сніг.
Далеко?
Далеко?
Бігають волошки краєм піднебесся
Голос мій охриплий як суха трава
Голос мій охриплий як суха трава
Півонія пахне лячно.
Півонія пахне гостро.
Півонія пахне гостро.
То як, панове? Відгорнемо тло
І суть торкнемо тонко й небрутально.
І суть торкнемо тонко й небрутально.
Біля вогнища – вогнища тіл.
Тут печуться долоні і дички.
Тут печуться долоні і дички.
Переведи мене у тишу через міст.
А хочеш – бродом поведи, струмками.
А хочеш – бродом поведи, струмками.
В моїх стегнах – історія світу.
З них – всі ріки, дерева і діти.
З них – всі ріки, дерева і діти.
Ворожіння на віях, що не бачили сліз –
Це блукання нічні у неходжений ліс…
Це блукання нічні у неходжений ліс…
Допомогти повірити – а як?
Що – силоміць повіки розтуляти?
Що – силоміць повіки розтуляти?
Іде війна – у напрямку думок,
У напрямку життя і серцевини.
У напрямку життя і серцевини.
Упала зірка.
У небі – дірка.
У небі – дірка.
Поплач зі мною, мріє. Ти була.
А нині – у поезії лиш кома.
А нині – у поезії лиш кома.
Пам’яті доньки
Іду збирати в сад покору й тугу,
Коли туманом набрякає ніч.
Коли туманом набрякає ніч.
Не пробуджуй болю,
Не торкайся рани.
Не торкайся рани.
Ты говорил, что я Сарра Бернар —
в трепетный миг, когда гибну от страсти.
в трепетный миг, когда гибну от страсти.
Присипає сніг чекання тихе,
крони усіваючи, дахи,
крони усіваючи, дахи,
В переднике, с седым клоком волос,
подобранным резинкой на затылке,
подобранным резинкой на затылке,
О першій ночі вимкнули ліхтар.
Його щоночі вимикають справно.
Його щоночі вимикають справно.
Обдарувало небо снігом.
Гарячим. Плачуть капежі.
Гарячим. Плачуть капежі.
Десь там війна. А тут – прозорі вишні
Від ожеледі зовсім мовчазні.
Від ожеледі зовсім мовчазні.
Молчанья варежка - морозу ли преграда? -
Воздушный замерзает поцелуй.
Воздушный замерзает поцелуй.
Скорбь - вечная звезда
из тьмы беспрекословной.
из тьмы беспрекословной.
Твоя рука була в моєму лоні –
Два теплих пальці марили у сні.
Два теплих пальці марили у сні.
Ще глибша сутінь навколо його сигарети.
Жарина у темряві креслить, наче комета.
Жарина у темряві креслить, наче комета.
Цукерки шелестять обгортками,
Мені смакують, скотиняки!
Мені смакують, скотиняки!
Молилась. І молилась. І молилась.
Він повернувсь – єдиний мій синок.
Він повернувсь – єдиний мій синок.
До кави додам кориці.
Мені так смакує просто.
Мені так смакує просто.
Ариадна, Аля, нить твоя
оборвалась легко, как паутина.
оборвалась легко, как паутина.
Сьогодні ця присвята - салату "Олів'є",
Що нам колись давно явив єство своє.
Що нам колись давно явив єство своє.
Я видела себя в гробу
в цветах и кружевах.
в цветах и кружевах.
Я словно знала о тебе всегда.
Я словно прожила с тобою жизни.
Я словно прожила с тобою жизни.
Что между заповедей Божьих —
в твоих оставлено стихах.
в твоих оставлено стихах.
В безымянном пространстве отчалив,
снег идет мимо окон и глаз.
снег идет мимо окон и глаз.
Гость, приходи без любви. Не смущайся.
Рада живой душе.
Рада живой душе.
Моя постель наполовину холодна.
Мое шампанское не брызгает искрою.
Мое шампанское не брызгает искрою.
В честь Нового Года дождь проливной.
Как старый корабль, дом остыл и промок.
Как старый корабль, дом остыл и промок.
Сніжинка, радість первозданна,
криштальна янгола сльоза —
криштальна янгола сльоза —
О цій порі передсвятковій,
коли прочинена душа,
коли прочинена душа,
Для щастя треба зовсім мало —
щоб випав сніг на Новий рік,
щоб випав сніг на Новий рік,
У повені дозимній Малин плив.
Це перший сніг відлиг, вернувся в осінь.
Це перший сніг відлиг, вернувся в осінь.
Шукав черевичка Петрусь.
Утік черевичок чомусь.
Утік черевичок чомусь.
Пісок піддавсь упевненій ході,
Хоча ступня і потопала в ньому.
Хоча ступня і потопала в ньому.
Я – радикал. Бо просто хочу жити!
Тримати спину рівно. Рівно йти.
Тримати спину рівно. Рівно йти.
У метелиці – білий кінь.
У метелиці - біла тінь,
У метелиці - біла тінь,
Серед ночі – вибухи-салюти,
Ніч-бо новорічна, як-не-як.
Ніч-бо новорічна, як-не-як.
Вихопило око ниточку трави –
Стебельце тоненьке з вітром танцювало
Стебельце тоненьке з вітром танцювало
Небесна сотня – воїни добра
Й заручники великого обману.
Й заручники великого обману.
Кевларова каска –
Була Божа б ласка
Була Божа б ласка
Скажи мені, державо, хто ти є?
Із кого ліпиш владарів над нами?
Із кого ліпиш владарів над нами?
Агов! Ти ще жива, Вітчизно?
Чи вже одна суцільна тризна?
Чи вже одна суцільна тризна?
А третье декабря… Сто третье декабря….
Уснувшие снега. Вчерашние заботы.
Уснувшие снега. Вчерашние заботы.
Сповідується яблуня стара:
«Цвіт опада, і він — мара».
«Цвіт опада, і він — мара».
Зависла спека на високій ноті
І проколола небо вістряком.
І проколола небо вістряком.
Коли я спатиму й гортатиму у сні
Прозорі, ще вологі акварелі,
Прозорі, ще вологі акварелі,
Розчиняються враження, тануть дощі…
Я лягаю в спориш і стаю споришами.
Я лягаю в спориш і стаю споришами.
Сад осипає цвіт, а він — іржа.
Палюче сонце любить аж до смерті.
Палюче сонце любить аж до смерті.
Зайди у білий сад — в нім оселилась спека,
І рясний цвіт горить, зроняючи меди.
І рясний цвіт горить, зроняючи меди.
Останній цукор розчиняє чай,
Холоне чай і пити неохота.
Холоне чай і пити неохота.
А птицы высоко, но им самим
неведом смысл высоты тревожной,
неведом смысл высоты тревожной,
Мне море близко созерцаньем,
не ощущением воды.
не ощущением воды.
Мама ріже яблука на сушку
і кладе кружальця на рядно.
і кладе кружальця на рядно.
Я так люблю сумні дощі й тумани,
і сірий шелест крапель крізь години.
і сірий шелест крапель крізь години.
Дорога в зону — світу край, межа.
Шлагбаумом причинена тривога.
Шлагбаумом причинена тривога.
В стихах, как в беспробудном пьянстве
все большей дозы ждешь. Больной
все большей дозы ждешь. Больной
Не можу звикнути ніяк
до цих обвітрених поселень,
до цих обвітрених поселень,
Сперва — о мелочах, о главном напоследок
мы помолчим: без риска обещаний.
мы помолчим: без риска обещаний.
Молчи и созерцай. И соответствуй мигу.
Напитывайся тишью и созидай ее.
Напитывайся тишью и созидай ее.
На камені, торованім углиб,
Бог притулив тендітну квітку незбагненну.
Бог притулив тендітну квітку незбагненну.
Присутствую на краешке крыла
И провисаю в сторону паденья.
И провисаю в сторону паденья.
Cамотність має смак гіркого клена.
Самотність має дух дощу вночі.
Самотність має дух дощу вночі.
І горе — благо. Ти прости народе,
що я Чорнобиль благосним зову.
що я Чорнобиль благосним зову.
Никуда дороги не ведут.
Воля! Никуда не еду.
Воля! Никуда не еду.
Кого люблю, не устаю лелеять?
И кем повержена в разлуке вековой?
И кем повержена в разлуке вековой?
Коли душа своє переростає
житло і доростає до страждань,
житло і доростає до страждань,
Скрипач нес узенький футляр
и аскетический свой профиль.
и аскетический свой профиль.
В такт качнулись тихо шторы,
осеняя твой уход...
осеняя твой уход...
Господи! Помилуй і спаси!
Господи! Провітри мою душу.
Господи! Провітри мою душу.
Молюсь на глаза твои, полные меда,
на брови, где грусть сединой залегла.
на брови, где грусть сединой залегла.
Цілуй мене під парасолькою —
хай злива колом обведе,
хай злива колом обведе,
Я в эту ночь была одна
с душою обнаженной.
с душою обнаженной.
Королям нужны поэты,
а поэтам — короли.
а поэтам — короли.
Чому нема для мами колискової,
щоб ніжним голоском покликать сон?
щоб ніжним голоском покликать сон?
Туман і спокій. Тиша і туман.
Ласкаві зорі сплять і не співають.
Ласкаві зорі сплять і не співають.
(из сусеков)
Против молодости — старость закряхтит.
Не відчуваю ні скорботи, ні печалі,
а тільки знаю, що моя душа
а тільки знаю, що моя душа
Пишу тобі листа. Читай і слухай.
Читай рядки. А слухай – між рядками.
Читай рядки. А слухай – між рядками.
Кого из женщин имя в полутьме
Произнесешь с улыбкою прощанья,
Произнесешь с улыбкою прощанья,
Що знає про поезію поет?
Вона із вирію до нього повертає,
Вона із вирію до нього повертає,
Привет, мой печальный король!И без трона!
Привет, колыбель моих снов и стихов.
Привет, колыбель моих снов и стихов.
Надолго так еще не уезжал.
Так далеко еще ни разу не был.
Так далеко еще ни разу не был.
Чорна рілля — як одкровення,
жіноча хіть землі під небом.
жіноча хіть землі під небом.
Я вже тобою перехвОріла,
1(з іронією)
Останні вишні в дощ убрались
і виплакали липня жар.
і виплакали липня жар.
А час ішов кудись управо
Вже берег, любий... Човник у траву
нехай кладе натомлені рамена.
нехай кладе натомлені рамена.
Навіщо нам ця пристрасть миті,
навіщо спогадів мара?
навіщо спогадів мара?
Нам важко думати про нас,
але й не думати не можна.
але й не думати не можна.
Не говори мені про мене
ні слова;
ні слова;
Я прокричу в порожнє серце дому:
люби мене, бо я іще жива!
люби мене, бо я іще жива!
Дай перевести дух, щоб не зомліти,
щоб серце не розбилося в польоті...
щоб серце не розбилося в польоті...
Знов буде дощ, і сум, і тиша,
хтось знову музику напише.
хтось знову музику напише.
Поговори зі мною. Вечір.
Сонце згасає, не пашить.
Сонце згасає, не пашить.
Тривожно, як перед смерканням,
безпечно, як у снах дитячих,
безпечно, як у снах дитячих,
Я — вторгнення у твій сердечний спокій,
я — вітер, що ламає сухостій,
я — вітер, що ламає сухостій,
Стікає з парасольки дощ,
і пахне сумом плащ.
і пахне сумом плащ.
Усе сказала. Йди — не озирайся.
Мережиться зоря у сутінках думок.
Мережиться зоря у сутінках думок.
Ромашки: жовте, біле і зелене —
гаряче, чисте і живе.
гаряче, чисте і живе.
Опадає листя.
Випадає сніг.
Випадає сніг.
Хіба ти знав мене, хіба любити вмів,
коханцю мій далекий, відлетілий?
коханцю мій далекий, відлетілий?
Не займай долин квітучих пам'яті далекої,
не буди духмяних літ... Чистою лелекою
не буди духмяних літ... Чистою лелекою
Чуєш, кличу тебе — відлітаймо удвох!
Поки люди сліпі, не розгнівався Бог!
Поки люди сліпі, не розгнівався Бог!
Я малюю тебе пензлем втрачених весен,
бо знебарвлена даль вимиває дощами кров.
бо знебарвлена даль вимиває дощами кров.
А знаєте, узимку теж
цвітуть троянди: в спогадах і мріях.
цвітуть троянди: в спогадах і мріях.
(балада)
Коли ми діда виряджали в світ,
Коли ми діда виряджали в світ,
Христе моя, моя тиха прабабцю,
як ти далеко! Іздалеку сниш.
як ти далеко! Іздалеку сниш.
Уклякнув час, хоч і всесильний він,
уклякнув в чорно-білім простім фото;
уклякнув в чорно-білім простім фото;
Я його не бачила у смерті.
Бачила по смерті — неживим.
Бачила по смерті — неживим.
І посадили хрест на батьковій могилі,
слізьми полляли і пішли додому.
слізьми полляли і пішли додому.
Мій батьку, друже мій далекий,
в незвіданих світах...
в незвіданих світах...
В димах густих, убраная монашкою,
до тебе осінь на могилу забреде,
до тебе осінь на могилу забреде,
Розкрита книго скошеного поля,
Ось вересень притишився, присів
край двору на старенькому ослоні.
край двору на старенькому ослоні.
Симфонія сумного дива.
Утомлені пюпітри крон.
Утомлені пюпітри крон.
Вже осінь об'їжджа для себе
золотогривого коня,
золотогривого коня,
Я увійду згори у сизий степ,
притлумлю трави, крилами обдавши.
притлумлю трави, крилами обдавши.
Музика із тиші йде, із небуття,
із сплетіння душ, із їх злиття,
із сплетіння душ, із їх злиття,
Хто пасинкує твій пречистий сад,
"Гей, вересню, дорога не близька!.." —
гукають вересня сини жаркого літа.
гукають вересня сини жаркого літа.
У осінньої музи повен грушок-падалиць,
терпким медом скликає вона ельфів тихих околиць.
терпким медом скликає вона ельфів тихих околиць.
Запахло яблуками. Хто і скільки раз
складав передосінній тузі вірші?
складав передосінній тузі вірші?
На ситець осені лягли настурції личка,
і сонцем пройнялася низина.
і сонцем пройнялася низина.
Пахне осінь нагідками,
пахне квітка дощами.
пахне квітка дощами.
Бузок метеликів мільйони
зловив за ніжний повідок:
зловив за ніжний повідок:
Біжить, біжить дорога униз,
неначе за зіркою падає долу...
неначе за зіркою падає долу...
Ще соло. Мабуть, завжди соло.
І соло — звук. І соло — слух.
І соло — звук. І соло — слух.
Останнє яблуко висіло
навпроти крайнього вікна.
навпроти крайнього вікна.
Кожен день — поезії епоха.
Кожен вірш — епоха диких мрій.
Кожен вірш — епоха диких мрій.
Зерниною згубитись у ріллі
і колоском зрадіти на світанку!
і колоском зрадіти на світанку!
Жбурнула жменю калинових сліз
остання пісня лебедина.
остання пісня лебедина.
Це воля? Та неволя відчутніша.
Прозорі грати, непрозора тиша.
Прозорі грати, непрозора тиша.
Долоня піврозгорнута тремтить —
тремтять терпкого полину листочки.
тремтять терпкого полину листочки.
Змикає сум повіки обважнілі,
проходить сном в свідомість навпростець.
проходить сном в свідомість навпростець.
Сохла душа. У приречених пензлів
сила згоріла. Дні в прірву зливались.
сила згоріла. Дні в прірву зливались.
Багрянця мить і сяйво жовтизни
розсипались з осінньої казни
розсипались з осінньої казни
Як щільно тисне безголосся ночі!
Мовчання — мова скраплених світил,
Мовчання — мова скраплених світил,
Наснилося, що випав перший сніг.
А сон цвіте і не боїться стужі.
А сон цвіте і не боїться стужі.
Буває, настає хвилина німоти,
хвилина милування першотвором.
хвилина милування першотвором.
Калини ягідка у ямку над ключицею
упала до мене: холодна і тремка.
упала до мене: холодна і тремка.
Краплиною душа мандрує моїм тілом,
тривожить млосно закутки усі.
тривожить млосно закутки усі.
Де акварелі контури розмиті
І спокій спокоєм барвинить білину,
І спокій спокоєм барвинить білину,
Дідусь по стежці човгав чобітьми,
І ніжно до кирзи спориш торкався.
І ніжно до кирзи спориш торкався.
Мрію жити і навчитись жити.
Як дерева, додавати вітам
Як дерева, додавати вітам
Світ відчиняє вікна в нас,
коли ми відчиняєм вікна в світ.
коли ми відчиняєм вікна в світ.
Летить і летить за вітром
листочок. Прощально тріпоче.
листочок. Прощально тріпоче.
Я вже давно в долоню власній долі
поклала свічки куций недогарок.
поклала свічки куций недогарок.
Голос променем відбивається від стіни,
від тиші плеса відсахнувся.
від тиші плеса відсахнувся.
Моя маленька з крапочкою "і",
Істота,
Істота,
Ні, я не стану голосом епохи.
Я — лиш свіча у темному вікні.
Я — лиш свіча у темному вікні.
Все, що ти можеш зробити —
Це померти в моїй душі.
Це померти в моїй душі.
Холодний вітер угортає плечі.
Осінь листям лине до лиця.
Осінь листям лине до лиця.
Осінь.
Сосни.
Сосни.
Ніч мене витрачає.
П’є мої сни, як вино.
П’є мої сни, як вино.
Крізь голу яблуню — іще голіша даль.
Вразливе неприкрите небо плаче.
Вразливе неприкрите небо плаче.
Чорним по білому. Білим по чорному.
Як ти не зробиш — усе навпаки.
Як ти не зробиш — усе навпаки.
Опівдні Київ у метро ще позіхає…
У підземеллі жебрає баян.
У підземеллі жебрає баян.
Я перейду на новий стиль
І не свої завчу манери.
І не свої завчу манери.
Колихала груша
В зимньому безмежжі
В зимньому безмежжі
Подаруй мені ранок утоми
Після ночі пекельних трудів.
Після ночі пекельних трудів.
Уже не буде складено казок —
Їх роздано усі — на кожен нарід.
Їх роздано усі — на кожен нарід.
Камея. Інталія. Тінь.
Обличчя моє, як видіння,
Обличчя моє, як видіння,
Торішня тиша — у стеблі сухому.
Торішній сум — притоптані сліди.
Торішній сум — притоптані сліди.
Тривожний день утомлено зітхнув
І вії опустив, немов людина.
І вії опустив, немов людина.
Втомила праця Понеділка –
Він розпочав багато діла.
Він розпочав багато діла.
У полі квіточка. У полі
Багато світла і тепла.
Багато світла і тепла.
Я учуся рахувати.
Перша цифра — це «один».
Перша цифра — це «один».
Цілий день біля воріт —
Сіренький, маленький.
Сіренький, маленький.
— Чому опадає листя?
І вітер холодний чому?
І вітер холодний чому?
Дерева великі, великі кущі,
Навіть трава велика!
Навіть трава велика!
— Мамочко! Я бачив сон!
Вовк мене лякав поганий.
Вовк мене лякав поганий.
Хто це там такий маленький
По стежинці дріботить?
По стежинці дріботить?
Я взуваю черевики.
Черевики — завеликі.
Черевики — завеликі.
Бідкалась мала мурашка:
Нести їй поклажу важко!
Нести їй поклажу важко!
Велетенські лопухи
Наді мною, як дахи.
Наді мною, як дахи.
У великому місті — великі будинки.
Ручки вгору здіймає маленька дитинка.
Ручки вгору здіймає маленька дитинка.
У Великдень на столі —
Паски великі й малі!
Паски великі й малі!
Біля пічки гаряче:
Мама млинчики пече.
Мама млинчики пече.
Я сиджу біля віконця —
Цілий день чекаю сонця.
Цілий день чекаю сонця.
Білий двір, білий сад.
Білі вишні й виноград.
Білі вишні й виноград.
Що це падає біленьке
З висоти?
З висоти?
У вікно влетіла муха —
Зумкотлива вередуха!
Зумкотлива вередуха!
Почитайте мені книжку,
Коли я іду до ліжка.
Коли я іду до ліжка.
Мама зве мене «рибинка»,
Бо у мене пружна спинка.
Бо у мене пружна спинка.
Одягаємо синочка
У штанята і сорочку.
У штанята і сорочку.
Синичка прилетіла,
Біля Сергійка сіла.
Біля Сергійка сіла.
Пишна хмаронька летить
Високо-високо!
Високо-високо!
— Полуничко, полуничко,
Чом у тебе гарне личко?
Чом у тебе гарне личко?
Задощило, задощило!
І прання все намочило!
І прання все намочило!
Сів на квіточку метелик.
А на другу — товстий джмелик,
А на другу — товстий джмелик,
У синочка — сині очка
У веселих війках.
У веселих війках.
Огляди