Автори /
Богдан Манюк (1965)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Терор
•
...
•
Дітовбивці
•
Поетці М...
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу "Карпатські бранзолєти"
•
З циклу "Карпатські бранзолєти"
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу "Карпатські бранзолєти"
•
З циклу "Карпатські бранзолєти"
•
З циклу
•
З циклу
•
З циклу
•
*****
•
*****
•
З циклу
•
Передсвітанкова замальовка
•
*****
•
Етюд між торговими рядами
•
Попутникам
•
*****
•
*****
•
Етюд про закінчення року
•
*****
•
Етюд із портретом
•
Осінь 2014 року
•
*****
•
*****
•
*****
•
Етюд із малечею
•
Зустріч
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
День народження
•
Етюд із трьома
•
*****
•
*****
•
Міський диптих
•
Перемир'я
•
*****
•
Біль
•
*****
•
*****
•
Випускниці
•
*****
•
Першочервневий етюд
•
В полудень у полі
•
*****
•
Східноукраїнський образок
•
Сільська ідилія
•
Етюд про тебе, рідну
•
*****
•
Желехолет
•
*****
•
Етюд з війною
•
*****
•
Сповідь
•
*****
•
Прелюдіє
•
*****
•
*****
•
Російському завойовнику
•
*****
•
*****
•
*****
•
Етюд з лебедями
•
Поетам-майданівцям
•
*****
•
Два етюди
•
*****
•
Ірреальний етюд
•
Натхнення
•
*****
•
Здвиг
•
Метаморфози* мрії про Євросоюз
•
*****
•
*****
•
*****
•
На Говерлу
•
Цегельня
•
*****
•
Ранок у місті
•
Кривий танець
•
*****
•
Передосінній ряд
•
*****
•
Кропива
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
На поверхню
•
Майже казка
•
*****
•
Самотність
•
*****
•
Хатній диптих
•
*****
•
*****
•
*****
•
*****
•
Варіація за Стівенсоном
•
*****
•
Ранковий пейзаж
•
*****
•
*****
•
*****
•
Передсвяткове
•
*****
•
*****
•
*****
•
Ох і різні ми, рідна
•
*****
•
*****
•
*****
•
Я ЙОГО ОДЯГАВ У КАРТАТІ ОДЕЖІ
•
ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
•
*****
•
FINALE
•
*****
•
ФАНТОМНЕ
•
СУЧАСНЕ КУПАЛЬСЬКЕ
•
*****
•
ПОЕТЦІ М...
•
*****
•
ОСІННЄ
•
*****
•
*****
•
ГАЛИЦЬКЕ ЯЧАННЯ
•
АКРОПОРТРЕТ
•
РОЗЛУКА
•
УКРАЇНСЬКИЙ ФАТУМ
•
*****
•
*****
•
ЕСКІЗ ПОЛІТИКУМУ
•
*****
•
НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
•
Без назви
•
СУТІНКОВЕ
•
УЧИТЕЛЬНИЦЕ
•
***
•
МАЛЬОВАНА ЛЮБОВ
•
РАЗОМ ІЗ НИМ
•
ВАРРАВІ
•
ІСУС НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ, АБО ПЕРШЕ ДИВО
•
МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
•
ЕКСПРОМТ У ЦЕНТРІ МІСТА
•
ВЕСІЛЬНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
•
ПРОСТИЙ НЕПРОСТИЙ ВІРШ
•
Без назви
•
ЗА БЕРМУДСЬКИМ МОТИВОМ
•
З ЮНАЧИХ ЛІТ
•
ГІМН СУЧАСНОГО ВАГАНТА
•
ДОПІДЗЕМЕЛЬНИЙ МОНОЛОГ
•
БЕЗСОННА НІЧ
•
СПОГАД ПРО ЩАСТЯ
•
ПРОРОЦТВО ПРО ОСТАННІЙ ВІРШ
•
БИЛИНА НА НОВИЙ ЛАД
•
ОПОНЕНТОВІ З СПУ
•
ВЕРШИНА
•
ФІЛОЛОГІЧНИЙ МОТИВ
•
НА ПІВДОРОЗІ ДО КІОТО
•
БАЛАДА ПРО БУНТ КАМЕНЯ
•
活路
•
КОРОТКА ОДА КРАСІ
•
З Бориса Пастернака. Зимова ніч
•
АКВАРІУМ
•
Без назви
•
Без назви
•
Блукання
•
АНТИІДИЛІЯ
•
Без назви
•
Над кухлем
У серці пристрасті ущухли.
•
СЛІД
•
ЗНАМЕННЯ ЧАСУ
•
Рубої
•
Ніч
•
Рубої
•
Відьмацький мотив
•
Рубої
•
Хлопцям п...
•
Перевтілення
•
Без назви
•
Рубої
•
Світлій пам'яті вчителя Олександра Янчука
•
Рубої
•
Песимістичний вірш
•
Рубої
•
Без назви
•
Рубої
•
Без назви
•
Без назви
•
Без назви
•
Без назви
•
Без назви
•
Без назви
•
На чужину
•
ХРЕЩЕННЯ НА ЙОРДАНІ
•
Рубої
•
Однокласниця
•
Хокку
•
Хокку
•
без назви
•
Дві жінки
•
без назви
•
У ЦИХ НЕЗЛАМНА Є МЕТА Сатиричні твори
•
УСІХ ПЕРЕВЕРШИТЬ ВОЛОДАР ЛЮБОВІ
•
Рабів собі творить володар ідей
•
Я долю змінити хотів недолугу
•
Яким вогнем для неба спалахну?
•
Нам сутність душі зрозуміти не просто
•
Слимак у мушлі - ось який ти, світе.
•
У кожного літа прудкі, мов коні.
•
без назви
•
Про ворога
Я. Саландяку, І. Банаху, В. Федорчуку, С. Колодницькому
•
без назви
•
Сповідь східняка
Поєтові Валерію Залізному присвячую
•
без назви
•
Романтичний експромт під вечірнім небом
•
без назви
•
без назви
•
без назви
•
без назви
•
без назви
•
без назви
•
Пан на ймення НАВПАКИ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вокзал Краматорська, як лебідь,
раптом завмер у небі.
раптом завмер у небі.
Ти не напишеш долю як романи.
Як повісті, де лінія одна,
Як повісті, де лінія одна,
Ти вчора, орку, вбив дитину,
На роздоріжжі розстріляв.
На роздоріжжі розстріляв.
Ти гортаєш свою самотність,
як гортають книжки старезні
як гортають книжки старезні
*****
Лялька-мотанка час вибирає і руки
Лялька-мотанка час вибирає і руки
*****
Отамани вітрів
Отамани вітрів
*****
З циклу «Карпатські бранзолєти"
*****
*****
Доба в Карпатах
Драголяйники* ночі
крилаті, безкрилі
крилаті, безкрилі
Неназдогадь* шукати щастя – легше.
Так більше світла
Так більше світла
За батярським мотивом.
Прощання
Забаритися в горах…
Сусідами – янголи.
Сусідами – янголи.
Щедро вечорове
У світ сипкий залюбиться
вертепник молодий,
вертепник молодий,
Писанкове
Передвеликодній мотив
З циклу «Карпатські бранзолєти»
З циклу «Карпатські бранзолєти»
*****
Бесаги на горі,
Бесаги на горі,
Відпустила кермо
на крутім повороті
на крутім повороті
У колах перстнів янголяти плечі,
а згодом личко світле над фатою
а згодом личко світле над фатою
Ярославові Саландяку
Друзям-пеемівцям
Старе кіно – виткі в оману сходи.
Під руку мовить вечір.
Під руку мовить вечір.
Відступаєш од вітру в обличчя. На клопіт
відшукав занебесся – дитям на руках.
відшукав занебесся – дитям на руках.
Божевільному грудневі груди здіймаються гАряче –
на проталини-стріли війна піднебесна лягла.
на проталини-стріли війна піднебесна лягла.
Себе впізнали
у прощанні готики
у прощанні готики
Удвох за місто викотили літо,
а втім не все відчули золотим.
а втім не все відчули золотим.
Ні, не стінами вітру
спинити в дорозі різдвяне.
спинити в дорозі різдвяне.
Незахищена муза.
Підніжжя.
Підніжжя.
Салютують високо дерева ворОнами,
голубам обігріті дахівки для бесіди.
голубам обігріті дахівки для бесіди.
Розкрутили вітри каруселі афіш,
і світлин
і світлин
Малюкам танцювати навшпиньки
біля доброї-доброї осені.
біля доброї-доброї осені.
Сколихнули розмову – вуаллю між нами,
від найлегшого подиху – порухом подиву
від найлегшого подиху – порухом подиву
З образІв недовершені погляди стерті,
а залишені – в обрисах гострих.
а залишені – в обрисах гострих.
У прозоре вдягається темінь.
Б’є на сполох.
Б’є на сполох.
Колишні плями…
Кажеш, від чорнильниці?
Кажеш, від чорнильниці?
Павутина, клепсидра - душі танцівниця,
і надбитий ліхтар,
і надбитий ліхтар,
НадихАли літа і нахабно напали –
пилюга на очах, не змахнеш сивини.
пилюга на очах, не змахнеш сивини.
Утрьох шукали барви - просто так і так непросто – в поступі готичнім. Той віддзеркалював, а той відтак зайчатком сонячним торкав обличчя. Світив мовчазно третій угорі собою й диском, пильно невеселий, бо дзеркалу – химери на порі, бо вже зайчатко похапцем на стелу… Вітало місто кожного, хоча галоп обрали в передщасті різнім. У дзеркалі пожовклий час ячав, зайчаткові живинка – перевізник… А третьому… котити б диск утрьох, щоб ліпше вічність барвили та келих і маляр, і поет, і третій… Бог, що буде завше першим невеселим.
Придорожніми мертві.
Не з косами…
Не з косами…
Німі красиво розмовляли жестами,
так, наче річка,
так, наче річка,
1.
Привітався бароко
Привітався бароко
Приспали крівцю у грозі
і Схід, і Захід.
і Схід, і Захід.
А мусиш мати
просвіт,
просвіт,
В порожнечі від ночі – ні знаків, ні значень,
підвісна переправа та й годі – мужній!
підвісна переправа та й годі – мужній!
Декламує гроза
віртуозно,
віртуозно,
За червоні буйки суєти –
невмолимим,
невмолимим,
О дівчата, одягнені раннім туманом
і стрімкою веселкою,
і стрімкою веселкою,
Заштрихований дозем
і чарка по кругу,
і чарка по кругу,
Передвесільно. В ранку вус підкручено,
і кожен кучер вибриком тонким.
і кожен кучер вибриком тонким.
Без вітрів
духовому оркестру жари
духовому оркестру жари
Ми з тобою, мій вороже, вічної крові.
Відпускаю я шепіт, моління і спів
Відпускаю я шепіт, моління і спів
Місто-гойдалка – хто не впаде? Місто-гойдалка,
зачудоване масками, ними ж розхитане.
зачудоване масками, ними ж розхитане.
Відпружинили небо
отави,
отави,
Оланцюжена Сходом, тікаєш на Захід, прописала майбутнє на стрічках коси. Розфасовані ворогом охи і ахи відхили, почерпнувши з води та роси. Не повернеш. Ітимеш надалі сакрально – серце в розвідку боєм, на таці – калач. Від сусідки - примари із казки-ґуральні - в камуфляжах, бинтах, голяком – антураж! Доганяють, хапають за плечі запекло, а найнижчий – за горло… Кістлява рука… І шепочуть на небі: тепліше вже… тепло, а тобі не упасти б якось на витках. Мати б линву від Бога, бо крівця в болоті, ще й рогачкою бруд, що несла за поріг,
й мироточить дорога
й мироточить дорога
У запитнику літа, брунатнім запитнику
сто питань багрянистих – не скреслиш. Помрій
сто питань багрянистих – не скреслиш. Помрій
Захотілось на небо на сьоме -
і намарно тягнулась рука…
і намарно тягнулась рука…
Довкола церкви обруч молитов –
розкручений, аж відблиски за обрій.
розкручений, аж відблиски за обрій.
Чужі базари в тарганах, свої ж – рушійна сила… Стара перекупка війна, кремлівська хвойда з бодуна на смерть ціну скостила.
- Кому? Майданівцям? Беріть! Хохли, у чергу скопом. Троянський кінь он на порі – найкращий, вірте, із дарів за сто покупок оптом... Небесною… І будуть ще дари по самі вінця. І хміль, що Сходом потече, - чортам на стіл могоричем. Хильни і ти, не бійся. І хист перекупки хвали продати зашкарубле за кілька відблисків золи, в яких і Небо будь-коли себе… своїх загубить.
- Кому? Майданівцям? Беріть! Хохли, у чергу скопом. Троянський кінь он на порі – найкращий, вірте, із дарів за сто покупок оптом... Небесною… І будуть ще дари по самі вінця. І хміль, що Сходом потече, - чортам на стіл могоричем. Хильни і ти, не бійся. І хист перекупки хвали продати зашкарубле за кілька відблисків золи, в яких і Небо будь-коли себе… своїх загубить.
Знову полудень.
Вельми спішить.
Вельми спішить.
З небом нині, мамо.
В небі нині, мамо,
В небі нині, мамо,
Чи не вихлюпнеш, сонце, весну мені завтра,
та таку, щоб омани ні крихти, ні звуку,
та таку, щоб омани ні крихти, ні звуку,
Віднеси у траву молоденьку,
в переповнену колами тишу
в переповнену колами тишу
По собачім витті,
що багряним димком,
що багряним димком,
Мерехтіння, чорте… Ні, здається -
достобіса мертвих кольорів!
достобіса мертвих кольорів!
Що ж, дивуєш каптаном,
капканом
капканом
Заворітня,
завулок у тиші –
завулок у тиші –
О зелений,
о змію,
о змію,
Казки і карти сплутано над ранком
без дотиків кисільних берегів.
без дотиків кисільних берегів.
За нахраписту зиму,
за обрії ветхі
за обрії ветхі
А ніч - як горло, здавлене стопою,
а день такий… у квітні листопад!
а день такий… у квітні листопад!
Обігріла правиця,
й зимове осоння -
й зимове осоння -
Вгомонюся?
Ксенії Озерній
Від леготу до світлої легенди, а там чужинці – ніби тіні плям, і дух інверсій допече заледве, і забобони на куті стола чемніш од мухи ситої у снінні, і добра муза вже без риштувань. Останній гість не той, котрий камінний, останній дощ собі - словянський Пан. Міняєш долю так, як заманеться, пером і часто серця вишиттям. Правиця знає: не її Жар-Птиця, тому й висОти завше до пуття… Любов не нищать сумніви і шати, борги зими і чортове пенсне. Якби ж то, друзі, знову не вертати туди, де час в три шиї пожене.
О зблиски з волі Божої містичні! -
нагально янголяті тчуть весну,
нагально янголяті тчуть весну,
Пересипає віхоли
клепсидра
клепсидра
Відмовляєш
у затишку
у затишку
Так, неначе з намиста небесного,
вибирала Європу собі.
вибирала Європу собі.
Може, щастя… А може, ліхтарня,
де проміння холодне невпинно…
де проміння холодне невпинно…
О мимовільне видиво з повторами,
коли з рулетки ночі не зеро:
коли з рулетки ночі не зеро:
Ще не вибарвив ранку –
скупець чи нездара?
скупець чи нездара?
Ледь упіймано в небі чертоги
і розсміяний камінь.
і розсміяний камінь.
Поза небом тебе ошукають
димарі й вагонетки скрипіння,
димарі й вагонетки скрипіння,
Феєрверків нічних високостя
перевтілено в небо і птицю,
перевтілено в небо і птицю,
А за пасмами сонця чутки у чумарках,
барабани каштанів, рівняння на дріб,
барабани каштанів, рівняння на дріб,
За відмову від літа – удвох аж до схилу,
де стовпи і сліди – епілоги тепла,
де стовпи і сліди – епілоги тепла,
Ліхтарі володіли весіллям,
голубами з різьби та небес,
голубами з різьби та небес,
Оминаєш усіх на планеті присутніх,
арка зморшок - очима відгранена даль.
арка зморшок - очима відгранена даль.
Прозрілий суд
над маревом віконним,
над маревом віконним,
Зелені амазонки
б’ють на сполох
б’ють на сполох
Привідчинені двері – не кожному вітру,
де на вивіски моляться натовп і твердь*.
де на вивіски моляться натовп і твердь*.
І все одно
знічев’я так не варто
знічев’я так не варто
Вино в ріжку
і хліб на підвіконні,
і хліб на підвіконні,
Піаніно в саду. Принахилені звуки і локони.
Ти не граєш по нотах – по карих моїх - не відвів.
Ти не граєш по нотах – по карих моїх - не відвів.
По стеблині тонкій
між веселки пташині –
між веселки пташині –
Війна між нами. Біженцями долі.
Не сонцю перша скрипка золота.
Не сонцю перша скрипка золота.
Давніємо, як посох у правиці,
як перший тан у відблисках вогню.
як перший тан у відблисках вогню.
Опустіли вулиці розкішні.
Сум. Сум’яття. Імпульси судин.
Сум. Сум’яття. Імпульси судин.
Опоясаний віком.
На спів лебединий –
На спів лебединий –
На поверхню!
Зникати й ховатися годі!
Зникати й ховатися годі!
Дивовижа дитинства в дощі довгополім
і босоніж в мої зашкарублі літа,
і босоніж в мої зашкарублі літа,
О, різьбою упійманий рай закулісний!
Відмолилася скрипка, як Богові Бог.
Відмолилася скрипка, як Богові Бог.
Бодай відчути дихання гінця,
віконний щем і вістку-акварель.
віконний щем і вістку-акварель.
Не проспати б себе,
ані літ зеленавих!
ані літ зеленавих!
1.
До старезної печі –
До старезної печі –
Люд пішов, і зосталися хрест зі сльозою
і земелька в обіймах моїх і вінків.
і земелька в обіймах моїх і вінків.
Помолитися Богові, світлості, фрескам
і на битому склі, що криваве давно,
і на битому склі, що криваве давно,
Твоє пророцтво
вороном об шибку –
вороном об шибку –
Ти вихоплюєш ніч,
як хустину факір.
як хустину факір.
Не привітавши падіння і милиці,
вирвешся вітром з аркана та жаху
вирвешся вітром з аркана та жаху
Засинав між печалями – в небо сліди…
А звідтіль – голіруч і завжди стрімголов.
А звідтіль – голіруч і завжди стрімголов.
Переповнено ранок богемними стартами.
Три вікна мої – триптих останньому сну,
Три вікна мої – триптих останньому сну,
Зачинити минуле – і в ніч навпрямки.
Жменю крихт одинокому ворону.
Жменю крихт одинокому ворону.
Зимують богами
над полум’ям рими.
над полум’ям рими.
Твоя таємниця учора - як берег навпроти,
а річка між нами топила й топила човни.
а річка між нами топила й топила човни.
А спочатку очам
білосніжна фата
білосніжна фата
На моєму плечі
дочаклує зима,
дочаклує зима,
…І раптово
останнього бісика
останнього бісика
В денниках осені
букви похило -
букви похило -
Ох і різні ми, рідна,
хоч вінчана пара.
хоч вінчана пара.
Наші кола давно
підкорились воді,
підкорились воді,
Відцуравшись
пітьми сторожі,
пітьми сторожі,
Ми скорилися
спогаду й осені,
спогаду й осені,
Я його одягав
у картаті одежі,
у картаті одежі,
Вечеря з богинею
неба емоцій
неба емоцій
І ставить життя на таранні таланти,
і ставиш ти кварту, де варто свічу,
і ставиш ти кварту, де варто свічу,
ТанкИ з вітрами. Долі миготіли.
Осипались цілунки за листвою.
Осипались цілунки за листвою.
О, Ваша світлосте любове,
не ті бруківка й чобітки.
не ті бруківка й чобітки.
І щастя, й кави просимо
у пазусі корчми,
у пазусі корчми,
Висвічується ніч. Засвідчено ріку.
Усі твої дива від мене вищі ростом.
Усі твої дива від мене вищі ростом.
Вовче сонце вечір похрестив,
темінь опечалює вино.
темінь опечалює вино.
Уявлялась очима скелі,
аж допоки якось під осінь
аж допоки якось під осінь
Кохаю! – раптово постскриптум.
Світлиною зблисну й затихну.
Світлиною зблисну й затихну.
Дні пилюгові –
стосами,
стосами,
Завітавши до вічної теми
з дум-клинописів, огнив-рим,
з дум-клинописів, огнив-рим,
Не розкраяно ще, не розкришено
свіжоспечених щастя хлібин.
свіжоспечених щастя хлібин.
О, як же приречено,
як безборонно
як безборонно
Карма - і воїн, і жриця -
світить з її орбіт.
світить з її орбіт.
Усе згадав, як очі слізні
твої наснились - карий блюз.
твої наснились - карий блюз.
Загубляться коні
в імлі потойбічній.
в імлі потойбічній.
ДорОгу олюднену, вирвану з лоску,
без тіней, вуалі фарбованих вій
без тіней, вуалі фарбованих вій
Поза оком ночі та Сивіли
навздогін симфонії вітрів
навздогін симфонії вітрів
Знайдуться чорт –
видіння світле
видіння світле
Останній дощ -
містерія журби.
містерія журби.
Здригнулись видолинку скроні,
кущі у ролі бороди...
кущі у ролі бороди...
і не почати
назву золоту
назву золоту
Тиша як рута.
Законами кроку
Законами кроку
Вы нам с изюминкой о Блоке,
принцессой кланяясь ему…
принцессой кланяясь ему…
може нам вибрати вічності зиск
оклики в подив зітерті
оклики в подив зітерті
Положення у просторі – міражне,
вагоме у конструкціях біди.
вагоме у конструкціях біди.
Не манна небесна, а тіло і кров
Господнього Сина із дому людського.
Господнього Сина із дому людського.
на ловах
останньої втіхи
останньої втіхи
А що між ними? Що для них?
Весілля вільний ріст
Весілля вільний ріст
Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
не окликом жаху на зблиску-косі,
не окликом жаху на зблиску-косі,
Бульварна казка –
не для зваби,
не для зваби,
Vivat омріяній суботі -
дню оприлюднених надій.
дню оприлюднених надій.
знову загадкою жменьки
наше майбутнє до плес
наше майбутнє до плес
Па(по)стельна гама й ранків завитки,
і ти нараз – на струнці павутини.
і ти нараз – на струнці павутини.
Вир душі
захований од лоцій,
захований од лоцій,
Світлини нічки з відблиску вогню,
жага гітари з віщими очима,
жага гітари з віщими очима,
Багатству - зась, у шию спокій.
До світла мандрів і осонь!
До світла мандрів і осонь!
Склепіння долі,
правда рук,
правда рук,
Лабрекон-вітрило,
фриз підвіконня,
фриз підвіконня,
Ще небо – віщий дивоптах,
ще безневинна Лета...
ще безневинна Лета...
(з посмішкою)
Маю, маю ще надію
на дрімучі на ліси.
на дрімучі на ліси.
Старців- рим божок осілий
і навали строф магнат
і навали строф магнат
Нагло не украдена Аїдом,
Кербером не рвана у путі,
Кербером не рвана у путі,
Слова-бальзам, порад намисто
даруєм іншим - день у день,
даруєм іншим - день у день,
І цвітом сакури висОти,
і гріє даль, як кімоно.
і гріє даль, як кімоно.
Ярославу Саландяку
Майбутнє наше на долоні.
Злетить, мов ніч, - не здоженеш.
Злетить, мов ніч, - не здоженеш.
О ні - ні слова! Так, мовчок!
Хай відпочинуть барви й тіні,
Хай відпочинуть барви й тіні,
Мело, мело по всій землі –
За межі сміло.
За межі сміло.
Мов небо, гляну з висоти
на світ у скельцях -
на світ у скельцях -
На лезі блискавки світанок,
на списах грому – небозвід.
на списах грому – небозвід.
Хто нам музику зурочив,
що зродилася в серцях?
що зродилася в серцях?
Крок - і відречення, крок - і відречення.
Десь поза оком зозулина грань.
Десь поза оком зозулина грань.
Жені Бурштиновій
Коли стихає відчай, оклик сну
тебе торкнеться пальцями Предтечі.
тебе торкнеться пальцями Предтечі.
У серці пристрасті ущухли.
Хтось був... Пішов, та не минувсь
в очах пустелі.
в очах пустелі.
Елі, Елі, лема савахтані!*
Голос Сина - не блудний син:
Голос Сина - не блудний син:
Життя продовжує безжурне
Уміння бути мудрим дурнем,
Уміння бути мудрим дурнем,
Уже летять мені у вічі
галактик чорні мотилі.
галактик чорні мотилі.
Емоції - мовби жаринки у жмені.
Жбурляєш їх часто - печуть, мов шалені.
Жбурляєш їх часто - печуть, мов шалені.
Блукаючі очі з обличчя дощу.
Найкращого красеня відьма цілує.
Найкращого красеня відьма цілує.
Щоб не спинить майбутнього ходьби,
Шукаємо ми мудрості скарби.
Шукаємо ми мудрості скарби.
Чого ми, хлопці, лізли у коня? —
скажи хоч ти, премудрий Одіссею.
скажи хоч ти, премудрий Одіссею.
Борисові Щавурському
Тобі, для інших не богині,
тобі, в очах моїх - святій,
тобі, в очах моїх - святій,
Не просто все, не просто, далебі,
Якщо себе загубиш у злобі.
Якщо себе загубиш у злобі.
Задихнувсь, мов свіча, в кулаці коридору,
смерть зустрів у півслові, півдолі.
смерть зустрів у півслові, півдолі.
О часе, ведеш ти усіх на аркані –
Скорилися грішники та бездоганні.
Скорилися грішники та бездоганні.
Море смутку - моя оселя.
Ще живий завдяки плавбі.
Ще живий завдяки плавбі.
Не часто знаходимо корені суті.
Не завше дано нам основу збагнути.
Не завше дано нам основу збагнути.
Ми, хто з Ісусом... Хто йшли обіруч
до віри й обнови,
до віри й обнови,
Ні мудрий, ні дужий ніяк не поборе
Той рот, що відкрито, мов скриньку Пандори.
Той рот, що відкрито, мов скриньку Пандори.
***
Все перекидом - долі та справи.
Мотлох нас, мов ланцюг, пасе.
Мотлох нас, мов ланцюг, пасе.
Слово, що Божим ставало тілом
на перехресті гріховних веж,
на перехресті гріховних веж,
Я до неї з миром, посмішкою свята.
Мчить душа вітрилом - ну, збагни хутчіш!
Мчить душа вітрилом - ну, збагни хутчіш!
Де предвічний базар не стиха,
де лукавство облич і століть,
де лукавство облич і століть,
Не глузуйте, моралісти,
що намарно я сіяв,
що намарно я сіяв,
Ще не прозріння - сивоплин Йордану,
але й не сумнів - усміхнувсь Йоан,
але й не сумнів - усміхнувсь Йоан,
О Діогене, вдень хоча б єдину
Ти з ліхтарем хотів знайти людину.
Ти з ліхтарем хотів знайти людину.
Коли ще юність, мов сторожа,
мене від болю берегла,
мене від болю берегла,
Вигляну в ніч.
Може, там, за дверима,
Може, там, за дверима,
Здається, моя душа
подібна до першої миті
подібна до першої миті
Якщо ти від Бога, якщо ти для Бога,
якщо тобі бути таким дано,
якщо тобі бути таким дано,
Мою любов, з виною безневинну,
дві жінки допалили аж до тла.
дві жінки допалили аж до тла.
Старцює, поки серцем не зігріта
й допоки не запрошена у дім,
й допоки не запрошена у дім,
Класифікація політиків, яким не варто довіряти
(двома рядками)
(двома рядками)
О світе! Вділив нам любові так мало,
Шкодуєш її, наче бджілонька жало.
Шкодуєш її, наче бджілонька жало.
***
Навипередки мчать, мов пси, ідеї,
Навипередки мчать, мов пси, ідеї,
***
Якщо вже доля без козирних карт,
Якщо вже доля без козирних карт,
***
Колишній я – без фальші і без люті –
Колишній я – без фальші і без люті –
РУБАЇ
***
***
***
Для мудрого світ наш тісніший од скрині,
Для мудрого світ наш тісніший од скрині,
РУБАЇ
***
Затужавіла літ плетениця.
Затужавіла літ плетениця.
Я. Саландяку, І. Банаху, В. Федорчуку, С. Колодницькому
***
І вказав мені Бог на святу…
І вказав мені Бог на святу…
Поєтові Валерію Залізному присвячую
Заспівало серце чуле,
коли чув дзвінке: ку – ку!
коли чув дзвінке: ку – ку!
Грізно доля відштормила.
Гріє спокій, наче шаль.
Гріє спокій, наче шаль.
Це ж скільки літ, це ж скільки чорних зим
мені у спадок гетівське прокляття –
мені у спадок гетівське прокляття –
Не гультяй і не ледащо,
та гублю надій мости.
та гублю надій мости.
Був і правди завіт, був і думки політ,
був і вибух емоцій над болем.
був і вибух емоцій над болем.
Сподіванню борги не віддав.
Геть душею змалів, здається.
Геть душею змалів, здається.
Марії
Щоб не чути оклику халепи,
чом своїм не вірили очам?
чом своїм не вірили очам?