ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.07.13 08:21
Первісно інший прихожий,
дійсно живий тут і тепер,
сім’я свого нарозмножив –
завтра раптово не помер!

Відтак, почав жити вічно,
брати взнаки кожного з нас –
доля моя пересічна

Володимир Бойко
2020.07.13 00:05
Місто не має ні виходу ні пуття,
Місто гнітить бажання і глушить сенс.
Місто потоне у горах свого сміття
І захлинеться в блювоті своїх проблем.

Кращі часи змарнувалися вже давно,
Але приховують правду його вожді,
Час йому вже відраховує метроном

Дума Козак
2020.07.12 23:51
Перед очима свіжа акварель,
де води древніх Бугу й Борисфену
намили в гирлі історичну сцену
під рукотворне диво – цитадель!

Лиман вона тримала на замку.
Очаківська в її основі банка
та Ольвії мілетської останки

Юрко Бужанин
2020.07.12 22:15
У Всесвіті, на краєчку,
десь на планеті Земля
стоїть маленьке містечко,
в котре закоханий я.

Там пестить берег високий
священна Божа ріка;
з етеру едемський спокій

Іван Потьомкін
2020.07.12 21:32
Боєць помирав...
Лиш на шосту добу
Рухнувся на ліжку
І стиха добув
З грудей пробитих:
«Пи!..»
Конвеєром сестри
Спішать йому воду,

Євген Федчук
2020.07.12 20:05
Прийшла донька до матері в сльозах:
- Не знаю, мамо, що мені робити.
Мені коханий тільки-но сказав,
Що він мене не може полюбити,
Бо в нього, бачте, вже кохана є.
А як мені з моїм коханням бути?
Я ладна серце розірвать своє!..
Але не можу я його за

Петро Скоропис
2020.07.12 19:17
Учора настало завтра, з третьої пополудні.
Сьогодень уже "ніколи", кілько їх не лічи.
Те, чого більш нема, має на оці будні
з вогким числом газети і без яйця в борщі.

На прізвисько "Іванов", літ і літ епоху
порябить тут як тут – колами по воді.

Микола Дудар
2020.07.12 18:57
Тебе з’їдаю натщесерце
А пообіду - на десерт.
На присмак ти - горілка з перцем
Сьогодні вже півлітри впер…
Єдине ти моє похмілля
І звершень алчби джерело.
Куди йому… я про чарзілля
Воно - ніщо, хіба було?..

Олександр Сушко
2020.07.12 17:40
На вухо князю хором людожерці:
- Не бійся крові! В карі будь твердим!
Віддай народ свій богу-чужоземцю
І станеш не убицею - святим...

Ця віра - благо? Чи страшна омана?
Квиток до раю? Бізнес чи маразм?
Від різанини плакала Почайна,-

Ігор Шоха
2020.07.12 14:08
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
Зате в серцях свободи вічна ватра
горить із покоління в покоління.

Ми не із криці, та душа іскриться,
гартуючись в нерівному двобої
і мужнє серце кров’ю освятиться

Дума Козак
2020.07.12 13:01
Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
та не лишила ще уяви сила
і серце хоче віддано любить…

Осіннім дивограєм ваблять клени,
по-літньому ще липи шелестять
і дуб стоїть у всій красі, зелений,

Сергій Губерначук
2020.07.12 08:10
Коли надходить натхнення –
я в очі беру ніч,
шукаю приховану річ:
своє найкоротше ймення.
Думка відчує дорогу;
і от у якусь мить
там, де темніло довго,
частина від’Я зоренить…

Володимир Бойко
2020.07.12 01:37
Пірну в любов, як у криницю,
Де ані дна, ні вороття.
Сяйне розкішна блискавиця
Понад злиденністю життя.

Сяйне – і нагло сутеніє,
І все повторюється знов:
І сподівання, й безнадія,

Олексій Кацай
2020.07.11 19:54
в крик вбили грім
скрутили вітром в’язи
струмками влили в мозок переляк
за руки й ноги ухопили разом
і я ще досі пам’ятаю як
викрадачі мої мене щодуху
тягнули крізь гармидер
гуркіт

Євген Федчук
2020.07.11 19:44
«На городі бузина, а в Києві дядько».
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
Стрів обідньої пори дідуся старого,
Він із паличкою брів мимо двору мого.
Я на лавочці сидів, у тіні ховався,
Дідуся того уздрів, із ним привітався
Та й кажу йому тоді: -

Марія Дем'янюк
2020.07.11 15:31
Твоя величність білошоколадна,
П'янкодухмяна, ноти кардамону,
І я до вуст твоїх торкаюсь ніжно,
Полетимо у височінь бездонну...

Два птаха, дві зорі, і темінь неба,
І світ в задумі дивиться у вічі:
Чому як вогники палають поруч,

Сергій Губерначук
2020.07.11 07:38
Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
у генах,
у крові
метастазів смертельний орган;
пробігла по контурах тиші миша,
крапкою такого вироку постав тарган;
лікоть сповз,
кулак розплющив крапку,

Ігор Шоха
2020.07.10 20:11
Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
крутили на горищі
ми любов.
Була ти зовсім боса
та не крутив я носом
і кращої за тебе
не найшов.

Євген Федчук
2020.07.10 19:12
Іду якось по вулиці села.
Уже зоря вечірняя зійшла
І сутінки на землю опустились.
А я іду, думками десь далеко.
Нарешті трохи спала денна спека,
Отож пройтися трохи захотілось.
Іду, минаю хати і сади
І бачу зразу – хто і як глядить:

Іван Потьомкін
2020.07.10 18:13
За валом вал. До гіркоти, до втоми.
Вгамуйся, море, не зови.
Вже й так хрипкий твій погук
Зриває серце з якорів
І кида в одчайдушний простір,
Де, мабуть, творяться слова, а не шторми.
І тільки звичка жить,
Завтра починати ранком

Олександр Панін
2020.07.10 16:49
Навіщо Доля часто
розлучає
закоханих
без смутку і жалю,
поволі, непомітно
і надовго?
Чинити опір -
безнадійна справа...

Дума Козак
2020.07.10 13:33
Тиша. Спить усе довкола, навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
тих, хто бігав і сміявся, грався і співав,
хто квітками любувався і ходив на став.

Ніч прийшла і небо чисте всіяли зірки.
Перламутрове намисто облягли хмарки.
Як млинець

Ігор Федів
2020.07.10 11:22
Рушали побратими у похід,
У полум’я, яке уже чекає,
Пора осіння замітає слід,
А Чорний ліс ідею захищає.

Дорогою - крізь терни до зірок,
Долаючи червоні заметілі,
І дії ці, як нації урок,

Сергій Губерначук
2020.07.10 09:02
Як незасіяна рілля,
до злив і сонця збайдужіла,
так само довга скна твоя
без сильного, як сім’я, тіла.

Так само сиплеться сніжок,
з якого зими ліплять замок,
розтане, й знов – на посошк –

Віктор Кучерук
2020.07.10 08:11
Хмільний, як брага, запах матіоли,
Від вітру намагаючись втекти, –
Опівночі наповнює поволі
Кімнати напівсонної кути.
Мовчазно і безбарвно осідає
Все далі й глибше в почорнілу хлань,
Як і рої наївних і безкраїх
Останніх і прощальних сподівань.

Микола Соболь
2020.07.10 07:09
Хай ніч розсудить і зведе рахунки
Валькірії не місце на землі.
Потрапив у тенета до чаклунки,
А чари її ніжні, але злі.

Тремчу від стужі у жарких обіймах
І не рятує "Отче наш..." мене...
Ну відпусти, тебе благаю, відьмо!

Ігор Деркач
2020.07.09 22:56
– А пам'ятаєш, на Купайла
у лісі папороть цвіла
і ти мені пообіцяла,
.................................?
– А пам'ятаєш, вечорами
свіча горіла у вікні,
а я тинявся за тинами,
.................................?

Євген Федчук
2020.07.09 19:52
Тече, тече Дніпро-Ріка
І течія його стрімка,
Не здатна сила ніяка
Її спинити.
А вище Хортиці колись
Як за пороги трохи вниз
Був кажуть гарний перевіз.
І ним ходити.

Сергій Губерначук
2020.07.09 09:15
Не взнаки тобі плакати,
названий брате.
Я з тобою, як з матір’ю
разом ридаю.
А сміюся – без тебе,
бо іншого знаю,
і тепер з ним одним
я, як є, винуватий.

Віктор Кучерук
2020.07.09 06:22
Огидно руку в руку брати
І промовлять якісь слова,
Коли на дружби циферблаті
Секундна стрілка лиш жива.
Дарма шикуєшся в кільватер
У сподіванні дальших справ, –
Негідний вчинок твій, як фатум,
Ланцюг стосунків розірвав...

Дума Козак
2020.07.08 23:02
Давно не бачив я таких скрутних часів.
Гадаю, для країни це критичні роки…
Ми опинились за межею бідності усі,
але, нажаль, по різні її боки…

Серго Сокольник
2020.07.08 22:27
Зі хмар полону, де розтанув мар лід
Цілунків сонячних із місячним гало,
Упали на осоння перші краплі
Небесних сліз, які пролиті за теплом

Надій на те, що ніби неможливе,
Та все ж омріяне, мов літній зорепад,
Що здійснення бажання породив у

Іван Потьомкін
2020.07.08 21:58
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Євген Федчук
2020.07.08 19:43
Як у Києві на горі крутій
Жив колись страшний трьохголовий змій.
Не в печері жив – на самій горі
І в страху були і малі, й старі.
Бо не їв той змій ні свиней, ні кіз,
М’ясо лиш людське залюбки він гриз.
І навкруг гори все кістки лежать,
Та боїться

Олександр Панін
2020.07.08 15:02
Лабіринти Сновидінь

Душа померлої дружини
Розмовляє із коханою
Колишнього чоловіка

***

Ігор Шоха
2020.07.08 14:29
І винайти нічого я не міг,
і навичок ученого не маю,
та висуваю носа за поріг
і день новий,буває, відкриваю.

***
І бозна-чим забита голова,
і вітер виє і війною віє,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Олег Прусак
2020.06.11

Лада Квіткова
2020.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Лоза - [ 2020.05.26 11:47 ]
    ***
    Макового шовку хитавиця,

    Полум'ям на тлі бетонних стін

    Спалахне її легка спідниця,

    Що прикрила гостроту колін,

    До вуглинки душу спопеливши,

    До знемоги, до самих глибин.

    Цей червоний колір спілих вишень,

    Ця невинна гострота колін,

    Цей швидкий танок смаглявих литок,

    Мідного намиста передзвін!

    Заблукає ошаліле літо

    У минущій гостроті колін...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Ку - [ 2020.05.20 18:03 ]
    Стерильність та рафінованість
    Присядь, моє ладо –
    Ось, збуджений твоїм подихом.
    Поринемо разом
    До мандрівки у дивні вербальні світи,
    Де нам лагідно посміхатимуться
    Де Сад, Ейнштейн і Нестор Літописець.
    А сонце передвічної Поезії
    Заповнить барвами
    Чорну безодню самоти.
    Хтось скаже,
    Що стерильне те наше натхнення.
    Але ми – дослідники всесвіту.
    Ми відрафінуємо усе знання,
    Щоб розмістити його на поличках нашої комори.
    Хтозна, може дещо з того,
    Що ми тут понароджували,
    Врятує людство.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  3. Сабіна Київська - [ 2020.04.13 16:06 ]
    Черное платье
    Это маленькое черное платье,
    я надену, но не для тебя…
    И сегодня так нагло подкатит,
    Про любовь мне что-то твердя …
    **
    Твоих ласковых слов,
    Уже хватит!
    Для меня на что ты готов?
    Все купюры на меня он потратит,
    Заливая мне вновь
    Про любовь.
    ***
    Я в агонии твой облик теряю,
    разлетелся на тысячу слов,
    Я в игру твою не поиграю,
    И становится грязнее любовь…
    ****
    С тобой постель разделят я не стану,
    С моей жизни ты выбыл, увы!
    В твоей памяти стервой останусь,
    Вслед кричащей в порыве молвы….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  4. Тарас Бездомний - [ 2020.02.15 01:23 ]
    Тривожній Н.
    Тривожній Н.

    Надія — це наймиліша мрія
    Як віра, і любощі, дружба спіла

    Сподіванки породжують чуття
    Пильність затягує до смутку вбрання

    За нею ззаду колихнеться чиясь рука
    Стоятиму
    Тремтливий, істеричний і жіночний
    Я.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Уляна Світанко - [ 2020.02.12 15:06 ]
    Близькість
    Ми бранці обставин,
    Заручники часу,
    По кліточці бавиш...
    Спиняєшся...
    Вчасно...
    Додолу білизна,
    За вітром сумління,
    Усе так приблизно,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе за повір’ям.
    А завтра любовно
    Залишиш опівдні
    Самотню (умовно).
    Далекий, мій рідний,
    Проріс ти наскрізно
    До стону, до скону,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе так приблизно...
    Ми поза законом.

    10.02.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  6. Мессір Лукас - [ 2020.01.21 19:29 ]
    *****
    Холодна вода на шматок рафінаду..
    О муко чекання, о спраго зі спраг!
    Твоя соромливість сильніша за знаду..
    Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

    Тебе я запрошую бути як вдома,
    Шиншилову шубу знімаю ривком,
    І бачу.. /від захвату губи судомить/
    Під нею у тебе зелене трико.

    А ти запиваєш абсент лимонадом,
    Сміливо смієшся і мучиш мене.
    Ці жарти розщеплюють запал як атом,
    Я зможу..
    Не смійся, ти!
    Зможу..
    я..
    не-е-е..



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Галина Михайлик - [ 2019.12.25 23:52 ]
    РАтай
    Ти – бог-РАтай.
    Це твій
    одвічний триб.
    Врізається
    в податливі глибини
    могутній плуг.
    І нім впадуть
    зернини,
    їм несть числа –
    тим зойкам
    пишних скиб…

    Спинився час.
    Знемігся.
    Ти ж –
    невтомний! –
    рясним дощем
    на розімлілі
    перса…
    Земля зітхає,
    шаленіють
    чресла
    і серця дзвін,
    немов удари
    грому!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  8. Сергій Губерначук - [ 2019.10.12 18:07 ]
    Фонтан
    – Коли за північчю ми стежили з тобою
    з низин любовно зібганого ложа,
    коли відпочивали ми, як завжди,
    після твого орґазму, що пройшов,
    і від мого, який лише збирався,
    коли обрав ти сон, а я вже не вагалась
    і сходила у сірий сад, мов місяць,
    тривожачи коханців з ближніх місць,
    коли це трапилось – я зрадила тобі.

    – Ти правильно вчинила..,
    що зізналась.
    Тепер візьму я з більшою любов’ю
    тебе,
    щоб зрадити могла ти ще страшніше.
    Щоб ти чекала зради
    і боялась
    мого кохання, більшого за неї.

    Коли я вранці, привітавши сад,
    проходив мимо нашого фонтану,
    я не почув, щоб він водою грався –
    фонтан завмер, мов на твоїх малюнках;
    струмки висіли і не розкида́лись,
    вода застигла, ніби лід в очах.
    Я зазирнув на дно – і все розгледів:
    що і за чим було, і звідки жах
    такий,
    що все заклякло…
    Тому ти правильно вчинила, що зізналась.

    – Тепер що буде нам?..
    Якщо я можу з іншим..,
    то, мабуть, з іншою ти вчиниш так, як є,
    так само, як і я, фонтан зупиниш?


    – Я швидше серце зупиню своє,
    або тебе спиню в своєму серці…
    Я почекаю.
    Хай наступна ніч
    покаже ранок нам чи лиш мені одному.
    Мені цікаво, я́к покинеш ти мене,
    коли я не засну
    й не задрімаю.

    – Я обіцяю, любий, бути поруч.
    Але чи зможеш ти любити так,
    як той,
    хто сірий сад зробив зеленим,
    коли з очей моїх, в яких був тільки страх,
    фонтан салютував жіночим щастям,
    жіночим задоволенням злетів…
    і лиш тому повис і заспокоївсь,
    що я тебе згадала –
    чи ти спиш…

    – Я сплю.

    13 січня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 54–55"


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.05.26 18:27 ]
    В обіймах Ероса
    В палких обіймах терпну, млію,
    цілунком зваблюю вуста,
    плекаю стомлену надію -
    ввіійти в альков любові. Та -
    нічна зоря не згасне в небі,
    а нам ряхтітиме весь час,
    хай Ероса чутливий лебідь
    оголених укриє нас.
    Антуріум розквітне ще раз,
    бажання - колотий горіх -
    розкриє таїну печери
    для насолоди, млосних втіх.
    І потечуть блаженства соки
    нектарами, і камертон
    розбудить водограй в глибоких,
    цілющих надрах, стогін-сон
    зірветься з губ кармінних
    ніжно,
    заб'ється пульс. Іще... Іще...
    Прискориться, натягне віжки,
    і понесеться жеребцем
    до ароматних феромонів,
    п'янких грудей, медових сот,
    до пристрасті - жага уповні -
    не вичерпала наш цейтнот!

    Антуріум - чоловіча квітка.


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (27)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.24 00:11 ]
    Розмай леліяння
    В час, коли співають солов`ї,
    І черемхи китиці пресвітлі
    Розливають пахощі свої,
    Це кохання диво в нас розквітло!

    Я забув од захвату слова,
    Розтопилися страждання гори.
    Бог Ярило нам подарував
    Любощі у цю – найкращу пору.

    Крізь пташок мелодію в`язку,
    Музика лилась хмільного шалу.
    Пелюстки магнолії й бузку
    Пестощі п`янкі переплітали.

    Чашечка розкрилася твоя,
    Мов троянда зашарілась ніжно.
    Млів од погляду палкого я.
    З нього щастя промінь білосніжний

    Все єство блаженством огортав,
    Різні дарував його відтінки.
    І єднав, мов нитка золота,
    Дві – кохання спраглі – половинки.

    Обвивав так лагідно, як плющ,
    Старовинні замки обвиває.
    Дякуєм! Ти, Боже, всемогущ,
    Дарував леліяння розмаю!

    24 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (6)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.05 01:35 ]
    Мені так любо...


    Мені так любо, коли ти
    Уся тремкочеш від жадання.
    Коли навколишні світи
    На мене ллють нектар кохання.

    Коли усе перемага
    Ярила шал - вулкан спонтанний,
    І знавіснілая жага
    Лама пристойності кайдани.

    Мені так любо, коли враз,
    Немов пелюсточка крилата,
    Небес виконуєш наказ,
    Готова краще все віддати.

    Мені так солодко, коли
    Меди кохання в серці зрання.
    І ти з фатальністю бджоли
    Готова все віддать востаннє.

    І я в любов, немов у смерть,
    В пориві кидаюсь одчаю.
    І щастям сповнений ущерть,
    З тобою разом воскресаю!

    4 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  12. Віта Парфенович - [ 2018.12.22 12:55 ]
    У барі
    шепіт вуст у хмільнім угарі,
    ми з тобою іще не п'яні,
    ми з тобою... у міру чесні,
    і спокушені, і улесливі...

    ти хотів мене і зізнався –
    а мене не злякала правда,
    і хоча завтра буде – «завтра»,
    та мене підкупила чесніть...

    пізнаю я життя крізь тіло,
    заплатила високу ціну
    за мій досвід – безцінний досвід –
    то страждання, плітки і осуд...

    і тепер у броні я духом,
    не скидаю з коліна руку,
    ми з тобою у цьому барі –
    вкрай тверезі, але не п'яні

    "Хіросіма", текіла, лайм,
    лижеш руку, мені се в кайф,
    я така як і ти – гаряча,
    я така, як і ти, козаче...

    і ти хочеш мені під сукню,
    знаю, буде то незабутньо,
    та лишаю у сьому грудні
    я фантазії всі приблудні

    і якби ось у цьому барі
    ми були незнайомці зовсім,
    тої ночі палали б хмари
    і вночі вибухало сонце.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  13. Олена Багрянцева - [ 2018.11.18 19:40 ]
    Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль...
    Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
    Мої файли рясні завантажені, як годиться.
    Твої губи, немов запашна лісова суниця.
    Зависає над нами туман, як вузький бемоль.
    Мої ноти звучать вірогідно у цій пітьмі.
    Наближайся сміливо близько, наскільки зможеш.
    Цю сполохану ніч, що на теплу перину схожа,
    Дай мені.
    18.11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  14. Марґо Ґейко - [ 2018.10.26 19:01 ]
    Питимеш зі мною?!
    А хочеш, відкоркую таємницю,
    Закуту ніби магма у вулкані,
    Що зрадницьки невимушено сниться
    Чуттями нерозбитими об камінь.

    Єдиний нами вимріяний вимір –
    Він потай розливається надвечір
    І повниться сюжетами новими,
    Малюючи безмежності для втечі.

    Ми збудемося ніби, випадково,
    Міжчасся безумовної любові
    Полине з невимовності у слово,
    Бажаннями поширюючи повінь.

    Устави я писатиму волоссям.
    Устави ці відверто не чернечі.
    Волоссям, що безстидно розплелося,
    Спадаючи дощем тобі на плечі.

    Веселкою, казковою ясою,
    Про те, що не збулось «во время оно»
    І те, що так ніколи і не скою,
    Писатиму за жанровим каноном.

    Хвилину, зафіраню хмаровиння,
    Щоб янголи не стежили за мною –
    Оскільки ці сюжети не невинні
    Хмільна і я…ти питимеш з хмільною?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  15. Мессір Лукас - [ 2018.10.19 16:48 ]
    Повня
    Веде чудесне сяйво неземне
    У ночі самоту і тишину.
    Ендіміоном обернувсь Нарцис
    Поміж лілей над чорною водою.
    Допоки обійматиме його
    Відлуння, він твій ідеальний
    Коханець. Далі тільки смерть.
    Обірваний акорд. Чи спогад.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  16. Мессір Лукас - [ 2018.10.18 20:02 ]
    *
    Осінні шати зі снів пошито.
    Скінчать жнива. Змелють жито.
    Накриють столи в вечірнім саду,
    Покличуть мене, я йду.
    Із гітарою під рукою, з піснею
    Про багряне та золоте листя,
    Про зірку на видноколі,
    Молодика на сході, що мовить
    Своє шляхетне, таємне слово
    Про тебе, моя любове.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  17. Марґо Ґейко - [ 2018.10.08 12:24 ]
    Зоря незаходимая
    Я зайду в твою осінь агатовим бабиним літом,
    Поки ліс твій не вихолов повністю і не пожовк.
    Ти зустрінеш мене листопадом неписаних літер,
    Огорнешся у сяєво тепле, ніжніше за шовк.

    Дочекайся, прошу, наші долі – нещадні маруди,
    Навісне́ хмаровиння заломить в заграві ману:
    Ти поринеш у неї, торкаючи сонячні груди,
    Бурштином розіллєшся насподі в п’янкому лану.

    Я пройду твою стежку – не буде потому і сліду
    Від солоних дощів і заблудлих чужих підошов.
    Упокорено ляжу відтінком в чуттєву палітру
    І промінням зцілую звабливо прострочений шов.

    Най мінятиме маятник вкотре свою амплітуду,
    Най заврунить зима всі ліси в аскетичну чалму.
    Я намріюсь тобі – втім, ніколи твоєю не буду,
    Я з тобою не збудусь, напевне, ти знаєш чому.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (14)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.09.05 00:45 ]
    Доторкнутися
    Дозволь торкнутися дощу
    Розпаленілими устами
    Цей дощ не бачив і не чув
    Як ми кохались до нестями.

    Дозволь торкнутися душі
    Розшаленілими словами
    Ми не свої і не чужі,
    Ми просто тішимось тілами.

    А десь, у схованках єства
    Думки чаяться потаємні.
    Вони чистіші за слова,
    Бо сокровенні.




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.08.31 17:52 ]
    Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
    - Постріляй очицями, кохана!
    Кінчик носа устроми увись!

    Он, сусід щодня стрибає в гречку,
    А мене вважає люд святим.
    Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
    Відпочила? Ну, тоді летім!

    Ох і гарно попід небесами!
    Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
    Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
    Розкошую, наче падишах!

    Лінюх повза із радикулітом,
    Ззаду відгодовує м"яке.
    Натомились. Треба відпочити,
    На фінал заходим у піке.

    31.08.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2018.08.16 08:09 ]
    Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
    Утомився, солодкого меду не хочу,
    Ти одну мені, Боже, лиши.

    Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
    На любов лиш настроєний ген.
    Та на золото мавки персисті не ласі -
    Їм кохання лише дороге.

    Мої друзі нормальні, у кожного пара,
    Я - зі зграйкою любоньок сплю.
    На жагучі обійми щедротний, не скнара,
    Лиш поезію більше люблю.

    Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
    В руки ліру стомляють дзвінку.
    Народивсь у любові. Од неї й загину...
    Як же гарно у цім квітнику!

    15.08.2018р.

    Коростень-Київ

    Сусід під боком без кінця "бу-бу",
    Годину мІзки втомлені полоще:
    - У транспорті чесатися табу,
    Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

    А парубкові зручно прямо тут,
    Циганський табір весело гелгоче.
    Стареньку бабцю дів пресує гурт:
    Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

    А їздять, в основному, селюки,
    Ті, хто працює тяжко у столиці.
    Навіщо їм салончики пахкі?
    Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

    У Президента ж є крутий літак
    (з рабів бабло лупили аж куріло),
    А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
    Возити зручно заступи та вила.

    Засумував комічний дідуган,
    Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
    - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
    У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

    Чого тебе в це пекло понесло?
    Наклав книжок важезних у торбину...
    - Не від добра. Жене із хати зло,
    Не вистачає грошей на хлібину.

    Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
    Поклав на плечі лемеша від плуга.
    Згдалися покійні вже батьки -
    Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

    15.08.2018р.

    Нумо ховатися

    Вельбучний депутат все літо одгуляв,
    А я щодня ріллю руками мацав.
    Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
    Ох, непроста, важка селянська праця.

    Дружина в бур'янах танцює краков'як,
    Свиріпу ще сапати і сапати.
    У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
    Латифундист відомий і мордатий.

    Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
    Прознав народ, несе боєзапаси.
    Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
    І вигребти усю злодійську касу.

    Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
    Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
    У нього наш добробут тільки на меті,
    Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

    Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
    Згребла у п"ястуки жона пістоля...
    Од шершнів я утік, сховався між корит,
    Щетиною кабанчик гузно коле.

    16.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  22. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:11 ]
    Назавжди частина мене
    Ніщо забутись просто так не може,
    У пам’яті залишиться любов,
    Ніжні цілунки в спогадах витають…

    І тіло пам’ятає кожен дотик…
    Ці відчуття мене ніколи не покинуть…

    Любов не розтоптати і не змити,
    Не викинеш у кошик для сміття,
    Із серця вже не вирвеш частку тіла…

    З'єднані частинки,
    ...................назавжди частинка мене…

    Липень, 2018 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:29 ]
    =
    Коханий мій – навік я вже твоя,
    Я іншого не в змозі полюбити
    Та й думати про це мені байдуже,
    Для серця є лиш вперте слово – НІ!

    Ти дав мені не злато і не замки,
    Не стіни, не фортеці і не вілли…
    Ти дав всього лише мене, саму ж себе.
    Ти дав відчути, як це – бути жінкою.

    До тебе я такою не була…
    Пригноблена, забута, непотрібна…

    З тобою ж в мене крила вироста,
    Летіти б далі,
    Та без тебе я невсилі…

    26.02.18 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  24. Тетяна Питак - [ 2018.07.17 13:45 ]
    ****
    Секрет – уже не таємниця,
    Приховане – для тебе вже відкрите,
    Така, як є, не інша – вже своя, -
    Оголена стою перед тобою.

    І доторків пальців, по тілу спадають цілунки,
    Дві плоті в замок заплелись.
    І дві душі, два серця… заб’ються враз у такт,
    Цей танець не спинити просто так…

    Нехай чекають хвилі і секунди,
    Тут час невладний зупинитись ні на мить.
    Одне в одному зараз, і подих в нас один,
    Одне на двох бажання, й пристрасть
    Одна на нас обох…

    8.06.17 року


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  25. Олена Багрянцева - [ 2018.06.20 21:03 ]
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
    Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
    Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
    Без обмежень і меж.

    Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
    Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
    Я зніму свою сукню багряну м'яку з оксамиту.
    Ну іди вже – шукай!
    20.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.06.11 13:08 ]
    Ліки
    Ліки

    Гавкучий пес колошкає село,
    За вірну службу - кісточка, сосиска.
    Несамохіть насуплюю чоло,
    Бо хохляки вподобали російську.

    Говірку скомпоновано з мури,
    Від матюків московських тхне мервою.
    Є рідна! Українська! Ось, бери!
    Не хочуть. Родичаються з ордою.

    Лошиця до жеребчика ірже,
    А над Дніпром бебекають івани...
    Байдужому смакує все чуже:
    Йорданська віра, негри та банани...

    А глузд шепоче підло "Охолонь!
    Це - безнадійні. Труєні каліки."
    Мовчу. А з-під пера тече вогонь -
    Шукаю хворим чудодійні ліки.

    11.06.2018р.

    Агов!

    Кажуть, задощить від середи,
    Без вологи сохне пагін кожен.
    Ех, поете! Що ти за один?
    В цьому світі люди прагнуть грошей.

    З голодухи музонька пищить,
    А Пегас іще не вийшов з коми.
    Хай ушкварять із купюр дощі -
    Будуть пироги, труси, хороми...

    Дурень - бідний. Бідний, бо дурний,
    А розумний, звісно, що багатий.
    Кажуть, є й заможні писуни,
    Як вужаки в'ються біля влади.

    Я ж її ізмалку не люблю,
    Чую "Влада!" - то хапаю шаблю.
    Не прошу ніколи у падлюк
    Навіть у біду якщо потраплю.

    Хоч ніколи ще не набридав -
    Нині у фінансових бермудах.
    Книжка вже готова. Золота.
    Ось рахунок. Виручайте, люди!

    Приватбанк, Сушко Олександр Григорович
    номер картки: 5168 7422 0615 9240

    11.06.2018р.


    Воюйте!

    В сусідів у сім"ї війна,
    До вуха долітає гуркіт.
    Кричить і лається вона,
    А він щодня здіймає руки.

    На шлюбні фото роблять "Cheese",
    А згодом - наче дикі рисі.
    Навіщо жити ніс у ніс,
    Коли у полум'ї обійстя?

    В подружнім ложі - лід, сніги,
    Нема ні Єви, ні Адама.
    Найближчі люди - вороги.
    Був рай. Тепер - пекельна драма.

    P.S.:

    У ліжку мавка. Чую сміх,
    Лечу в обійми їй болідом.
    Кохати жінку - це не гріх.
    Та гріх - дружину не любити.

    11.06.2018р.

    Без душі

    Щітки для пупків - гарний бізнес,
    Іде чорт зна що "на ура".
    Поїв. Аж у ковбику тисне,
    Поспати годинку пора.

    В долоні заснув пікінесик,
    Розчулився, ледь не зомлів.
    Дружина - вродливиця, персик.
    Ідилія. Рай на землі.

    На щастя показує компас,
    Глитнути кагору пора.
    А мамцю засунув у хоспіс,
    Не муляє очі стара.

    Не бачимо жилаві руки,
    Не крекче над вухом яга.
    Наймаємо няньку для внуків,
    Цукерки приносить слуга.

    Зорю не розгледиш крізь терня,
    Із прірви немає стежин.
    Вмирає самотньою неня.
    А діти живуть. Без душі.

    11.06.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  27. Володимир Бойко - [ 2018.06.02 16:18 ]
    Гра (автопереклад)
    Прекрасна юності пора,
    Юнак незайманий в тривозі,
    Його п'янить любовна гра,
    Він схаменутися не в змозі.

    Його впіймала ти в полон,
    Як інших миттю здобувала.
    Мов квітки ніжної бутон,
    Ти чистоту його зірвала.

    Тобі схотілось, хоч на мить,
    Тих відчуттів, що вигасають.
    Єдиний раз любов горить,
    А далі лиш перетліває.

    Він любий, поки ви разо́м,
    Але, як інші, в безвість кане,
    Означений одним рядком
    В історії твоїх романів.

    Який любовний лабіринт
    Для тебе доля наготує
    Назавтра? В цю ж солодку мить
    В постелі юність розкошує.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.05.28 08:45 ]
    Воскрес!
    На підвіконні мухи ловить кіт,
    Гризе комах, немов козу пантера.
    Сумую. Щез любовний апетит,
    Нема бажання тішити Венеру.

    В усьому винувата суєта,
    Себе до дна розхлюпав на всі боки.
    Тягати стало важко живота,
    Немолодий уже, півсотні років.

    Хропіти теж уже не маю сил,
    Почався нежить, ніс замироточив.
    Кохана! Відчепися, не тряси!
    Я у печалі, і тебе не хочу.

    Не слухає. Під ковдрою рука
    Шурує, наче злодій у коморі.
    Персиста ж мавка - тепла і м'яка...
    Ізнову біс вселився у пракорінь.

    Ще мить - і я із небуття воскрес!
    Рожевий пік намацую вустами.
    Злетів мажорний настрій до небес:
    Вручила Єва яблуко Адаму...

    28.05.2018р.

    В небо!

    А музоньки вимучують щодня
    Плету віночок, а виходить - віник!
    Бісексуал-Пегасик не куня,
    У стайні нудно - лізе у корівник.

    У нього незвичайні масть і стать,
    Давно пора на ковбасу чи в Лету.
    Але із ним літати - благодать!
    Він знахідка для кожного поета.

    А на додачу дивочуд - шульга,
    В роду кентаври і єдинороги.
    Гарцює так, аж небом пилюга,
    Метляє вітер гриви пасма довгі.

    А хтось у бока бгає пуф м'який,
    На ніжки - коц ворсистий (шерсть собача).
    Вкриває в'яззю прудко сторінки,
    Чаює в ліжку й одночасно плаче...

    Пегасику! Та ну їх цих писак!
    Давай усіх покинемо їх скопом.
    О, як же добре нам у небесах!
    Нехай невдахи горбляться за компом.

    28.05.2018р.

    Кохана і праця

    Попорай, мила, кабана,
    Бо всіх розбудить виском.
    Горбата човгає жона,
    А брав струнку берізку.

    Ану, скажи, кохана, "Чіз!",
    Дай мацнути за ребра.
    Поглянь із радістю увись,
    Сваритися не треба.

    Подай з полиці цигарки
    І нумо до роботи.
    А завтра бульба і жуки -
    Устигнеш до суботи.

    Сьогодні бурячиння лан
    Сапати треба краще.
    П'ятсот рядків - дитячий план ,
    Біжи хутчій, ледащо.

    Лежати в ліжку - то дурне,
    А от робота - свято.
    А я ковтаю "самжене" -
    Здоров'ю це не вадить.

    У всіх жінки, немов жінки,
    Моя - аж плачуть очі.
    І хто тут винен, мужики?
    А, може, хтось наврочив?

    28.09.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Козинець - [ 2018.05.16 20:21 ]
    ***
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною не болить!
    І не важливо де і як ми з нею стрілись.
    Одне турбує, що настане мить.
    Коли і в мене вцілять схожі стріли.
    І їй ні з ки́м так як зі мною не до слів,
    З яких складаються осмислені розмови.
    В яких буває радість, розпач, гнів…
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною

    знову.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  30. Марґо Ґейко - [ 2018.04.27 17:58 ]
    Ебру
    малюю поетичними мазками
    картину на збентеженій воді
    і хай хто хоче кине в неї камінь
    потоне він як решта і тоді
    ти матимеш усі права на мене
    розпуститься каштановий сатин
    ошатних кіс лиш на твої рамена
    зів’ється почуттєвий серпантин
    сузір’ями крізь все єство додолу
    у фарбі ми станцюємо … альбо́
    я втілю у малюнку зовсім голу
    відверту нерозділену любов
    і ніжність що в душі палахкотіла
    полине у сюжет на полотні
    де в плоть одну зливаються два тіла
    де я з тобою ну а ти в мені
    римуєшся нестримними чуттями
    керуєш караванами безсонь
    до музики до млосної нестями
    лягаєш світлотінями осонь
    у ебру мелодійну найдорожчу
    де час втрачає лік а простір плин
    вуста ідуть між персами на прощу
    а далі ритм без відліку хвилин
    годин років акцентів інтервалів
    то вимір рухів характерний біт
    як відзвук архаїчних ритуалів
    на стику двох розімкнутих орбіт
    лунатимуть космічні струни блюзом
    ми будемо дуетом чистих рим
    розв’яже назавжди гордіїв вузол
    зайшовши у святиню пілігрим
    повстане у воді одна з галактик
    де нас осяє зоряний софіт
    де анапест вже не ревнує дактиль
    мені намалювати весь цей світ?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  31. Марґо Ґейко - [ 2018.04.17 20:11 ]
    трансцендентальне танго
    може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
    спопелитися час на відлогому виступі скелі
    і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
    розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

    відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
    ми в мажорі зіграємо теми нашептані болем
    гравітація чорної дірки нам буде за лузу
    зрикошетимо зоряні кулі в приціл карамболем

    океани зливаються врешті хоч як не пручайся
    вивергається танго із в блюзі закутих вулканів
    я озвучу мовчання твоє в домінанті безчасся
    ми станцюємо пристрасть де твердь не здіймає парканів

    емпірично пізнаємо те що було a priori
    не вернутися нам із обіймів палкої нестями
    хай підбори накрешуть фантазії мрії і зорі
    на пюпітри оркестру лазурно-небесної ями


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  32. Дон Жуан - [ 2018.04.16 00:06 ]
    Досвітній блюз
    Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
    хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
    тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
    від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

    Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
    і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
    наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
    о, чим глибше нестримна ти, далі я злину з пустелі.

    Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
    всім собою вдихатиму сяйво - приплив за припливом,
    і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
    щоби долі складалася далі дорога щаслива.

    І опісля мовчатиму - в кожній мелодії блюзу,
    доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
    тіла диво-тканину, розкішно-приємну обузу
    задля безміру «потім», з якого ти біло розквітла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  33. Марґо Ґейко - [ 2018.04.15 22:51 ]
    Бурштин
    Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
    Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
    Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
    Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

    Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
    Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
    Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
    Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

    У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
    Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
    Аромат задоволень вартує окремої оди.
    Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (11)


  34. Марґо Ґейко - [ 2018.03.29 17:22 ]
    Ця ніч
    А, ти моїх метеликів ловив
    Між грудями нестримними устами.
    Миттєвість найчуттєвіших лавин
    Вгамовував, руйнуючи устави.

    Палаючий розхристаний камін
    Нагрівся швидко, це не руська пічка.
    Медових вуст незвіданий кармін
    Ти цілував, я плавилась мов свічка.

    Найперша ніч з тобою – дивина,
    Закарбувалась реверансом карми.
    Хмільніша від вінтажного вина,
    Ця патока прикрита пелюстками.

    Із пут розпусно вибилась коса,
    Синхронно і бажання розплелося.
    Я згадую, що ти мені казав,
    Зав’язуючи очі тим волоссям.

    Проникнув на незриму глибину,
    Лунав у кожній мрії і клітині.
    Прозоро-білі краплі бурштину
    Лежали на тілесному сатині.

    Ця ніч є найпрекрасніша з оман,
    Втім, сни так і лишились цілинами.
    Я згадую її мов крізь туман…
    Вона була, але чомусь не з нами.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  35. Марія Волощук - [ 2018.03.26 23:05 ]
    Люблю тебе.(Szabó Lőrinc. "Szeretlek". Переклад з угорської)
    Я кожну хвилину ціную,
    Твій запах губами я чую.
    Кохаю тебе, я кохаю,
    виглядаю здалеку, шукаю.
    По тобі, кохана, знову плачу,
    І молюсь за вечір, щоб побачить.
    Сумний коханець без коханої-
    нуртує кров жагою п’яною.
    Цілую я тіло, молю
    про кожну хвилину твою.
    Я кожну хвилину ціную,
    Твій запах губами я чую.
    Чекаю, бажаю, жадаю,
    Я смак твоїх губ відчуваю.
    Цілую землю, де ступаєш;
    Цілую мить, коли чекаєш.
    Виглядаю здалеку, шукаю,
    Бо тебе кохаю я, кохаю.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Марґо Ґейко - [ 2018.03.24 22:30 ]
    Femininum
    Ранок, день, вечір - стражі добові.
    Граматично всі три чоловічі.
    Ніч найбільше дотична любові,
    По-жіночому сяє у вічі.

    Розшиває яскравими стразами
    Темні шати напівпрозорі
    І слугують дороговказами,
    Тим, що в морі, північні зорі.

    Йде в обійми звабливої ночі,
    Відпочити від сонця і втоми,
    Мов коханець в тенета жіночі,
    Подорожній далеко від дому.

    Срібний місяць - небес новобранець
    Медитує у хмарній пір’їні.
    Ніч опівночі вечір на танець
    Повела під пісні солов’їні.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (11)


  37. Марґо Ґейко - [ 2018.03.03 16:44 ]
    У чайному будиночку
    Почуття неможливо укласти в слова.
    Ці слова обпікали б немов кропива.
    Наші мови ~ одежі, підчас затісні.
    Для чуттів це прості монодичні пісні.

    Світ бажання тендітніше всіх пелюсток.
    Діамант огранений фацетів зо сто.
    Я сприймаю тебе крізь алмазний монокль ~
    Він заломлює світло. Сатин кімоно

    підперезую ззаду. Лише зап’ястки
    Виглядають звабливо тоненькі пастки,
    Обрамляючи ніжністю вічність і плин ~
    Білим золотом о́бід у чорних перлин.

    Я тобі напишу неймовірний сюжет,
    Най яйце обернеться у твір Фаберже.
    Домішаю саке до напоїв із трав ~
    Пригадаєш, як мною ти потайки грав.

    Зігрівали долоні тілесне парфе́
    І відлуння сягало невидимих сфер,
    Мелодійно звучав порцеляновий стан ~
    Я невіданим снивом збродила євшан.

    Відчуваю, як ти відчуваєш мене.
    Зупини швидше мить, бо вона промине!
    Поліфонія дотиків мовить про те ~
    Для чого наше слово занадто просте.

    На потоці натхнення зі скелі урвись,
    Хай здійме ніжна музика серце увись!
    Симфонічне кохання зіграємо. Твій
    Ауфтакт я впіймаю у помаху вій.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  38. Марґо Ґейко - [ 2018.03.02 15:11 ]
    La Femme
    В картині та музиці бути їй фоном.
    Ця жінка Ге(те)ра між Зевсом й Тифоном,
    Спроможна у логос приводити хаос
    І нищити так, щоби ніц не зосталось.

    Ще вчора трофей, а тепер королева.
    В тендітному тілі краса кришталева,
    Нагадує квітку росою умиту.
    Зіткався із голосу шлейф оксамиту,

    Що міць чоловіка згинає в підкову,
    Розмотує мовленням нитку шовкову,
    Думками гортає коштовнішу грену.
    Це Онна-бугейся свому сюзерену.

    За нього у підданки гостра катана
    Відкриє іронія чрево фонтана -
    Гарячі джерела багряної гами,
    Їй легко боротись з його ворогами.

    Людина, мистецтво чиє надихає
    на вільне життя, тож він скаже нехай є!
    І матиме гейшу - майстриню розваги
    В Європі за неї виймаються шпаги.

    Нуртує у келих ліричним вокалом
    Вино серенади, за що дорікало
    суспільство тому, хто тримав куртизанку,
    З якою приємно прокинутись зранку,

    Коли найгрішніша повстане святою,
    Розсипляться коси на плечі фатою
    Вустами між них він піде погуляти
    І знову із МИ відокремляться Я, ТИ.

    Відступиться ніч і заграють відтінки
    Ранкового сонця на вигинах жінки
    Чи в світі існують могутні вітрила,
    Щоб ніжність у гавань свою не скорила?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  39. Марґо Ґейко - [ 2018.02.11 00:14 ]
    Гішпанцю
    Любов – це океан, моя стихія.
    Був шторм і стих. Безчасся. Ісихія.
    І знов у лад одвічному уставу
    Із піни вийшла, піною розтану.
    Едемським плодом вистигну в ракію,
    Вбираючи олію із полину
    Євшаном до уяви я полину.
    Мій ейдос в ній немов поштовий голуб
    Повідає наживо правду голу:
    Кому була за ката чи офіру,
    Вбираючись у руб’я чи порфіру.
    Як все минало, я, утім, по колу
    Верталася, ішла в життєву школу,
    Лягала в землю, мріла до ефіру.
    У вирі хаотичного азарту
    Нагадувала Ладу і Астарту
    Мене не раз приймали за кохану –
    Далілу, Есмеральду, Донну Анну,
    Кармен, Манон Лєско і Маргариту,
    Любов якої з чистого нефриту:
    Чуттєва пастка, лагідна омана
    Здолати ладна витримку титана –
    Насельника печер палкого Криту.
    Але не піддається тільки Кронос.
    В його руках я знов тендітне гроно,
    Що на мезгу обернеться не варту…
    Відтак, чи ставиш душу ти на карту?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (9)


  40. Марґо Ґейко - [ 2018.02.09 21:33 ]
    Правічний двобій
    Цей двобій двох бажань, двох осіб у одній іпостасі.
    На перетині Я відшукати потрібно баланс.
    Суголосно тримають потік два крила, щоби птасі
    Не злетіти у штопор, впадаючи волею в транс.

    Ти назавжди не мій. Ти – стихія інакшої жінки.
    Нарікає вона – франкофонно зривається в крик.
    Ти Гольфстрімом своїм припинив зігрівати обжинки –
    Ніжні коси обох. Мерзне острів, за ним материк.

    Не приходиш на спів. Вже безсиле начало германське?!
    Арфа лине туманом, але не зважаєш – не кельт…!
    Там на іншому березі п’єш ти із неї шампанське,
    Поки я з Мананнаном танцюю між урвиськ і скель

    та борюся з любов’ю, бо жриця друїдської крові.
    Ти береш знов мій транш, я – твій сіро-рудий кардинал
    Нашаманю віршів – попливуть кораблі паперові
    по протоці Ла-Манш, що для мене – Англійський Канал!



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  41. Марґо Ґейко - [ 2018.01.28 14:38 ]
    Інфернальниця
    Хто стріне таку, не відпустить нікуди.
    Статура у неї стрункіша за ко́ру.
    Всі карти козирні у дщері облуди.
    Вона обіграла Содом і Гомору.

    Хто з нею лежав, не захоче ніколи
    у “ложе” закону з вершини Синаю.
    Відблискують небо очей матіоли,
    а в голосі струни космічні лунають.

    Їм вторують грою сандалові уди
    чутливих. Луна пелюсток орхідеї
    сягає метеликом, пестячи груди…
    В тілесність платонівські втілив ідеї,
    хто дав їй життя. Інфернальні зіниці,
    де мікро-супутник стає Ганімедом,
    заломлять порфірою лахмани ниці.
    Міжніжжя її пахне липовим медом

    Хто прийме амброзію плоті богині
    не знатиме старості. Грою віоли
    вона вколисає його. І погине
    цілуючи пряно-п’янкі ореоли,
    нектар із яких не втамовує смаги.
    Свідомість дурманиться тим ароматом.
    “Хрестили” її найзапекліші маги
    тепер її погляд розщеплює атом.

    Жаги не втамує водиця солона.
    Впиваючись морем - вмираєш від спраги.
    Хто навіть очима торкнувся до лона,
    стає наче Доктор з германської саги,
    готовий за мить чорту душу продати.
    Вмочити перо у надрізі десниці
    і пакт підписати, не ставлячи дати,
    чорнилом їдкішім за сік полуниці.

    Сміливець, що хоче від неї покори
    впадає у стан непротивлення волі
    своєї рабині. Не можуть затвори
    тримати свободу із нею в розколі.

    Таких, як вона, не лишають ніколи.
    Втікають самі - їх шукають, вбивають.
    Окреслюй, аскете, молитвою коло,
    якщо готував свою душу до Раю!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (18)


  42. Віта Парфенович - [ 2018.01.26 14:52 ]
    Гарцюють блискавиці
    Мій хлопче, я не з криці,
    Гарцюють блискавиці,
    Тобі я буду снитись,
    Без жалю спалить жар –
    У животі – жар-птиці,
    Йди пити до криниці,
    Зашерхло в горлі?
    Жриця уже взяла ножа,
    Але навіщо жертви?
    Мене ти хочеш зжерти,
    Спокушують сідниці,
    Уже зриває дах,
    Я жінка, я – левиця,
    Оголені ключиці,
    А бюст – дияволиці,
    Горить-палає пах.
    Ти хочеш і боїшся,
    Інтрига в кожнім дійстві,
    Бери уміло, ніжно,
    І грубо, як бажав.
    І злийся, розчинися,
    Удай, що розізлився,
    і вщерть насолодися,
    ввійди, немов кинжал!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  43. Марґо Ґейко - [ 2018.01.17 09:37 ]
    Ні! Ще можна спинитись
    Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
    Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
    Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
    «Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

    Закрути у спіралі чуттєвої па́годи злети.
    Не дозволь розщепити жіночність тортурами схизм,
    Закувати єство у кайдани обітниць. За зле ти
    не постав їй, що логос лягає у фалоцентризм *

    ніжних віршів, де ти все в усьому є Альфа й Омега.
    Де для тебе, тобою в собі малювала зірки
    У яких ти в чеснотах своїх архі-, прото-. І мега-
    гравітація Сонця, а решта – квазари-дірки.

    Розділи з нею долю! Хай голка летючої коми
    Пꞌянко зꞌєднує вервꞌю сузірꞌя в сафꞌянову вꞌязь
    В нитку доторків, дихань, проникнень до шалу, до втоми
    Вишиваючи гладдю розіпнуту п’яльцями б’язь –

    полотно сірих буднів, рогожу сліпого безсоння.
    Хай інакші крокують шляхом від обітниць до тризн.
    Ти для неї мов Сонце. Ти – Геліос, Ра. Наче сонях
    обернеться до світла. Не треба їй сутінків риз!



    *Фаллогоцентризм - ґендерна асиметрія в мові. Термін було введено французьким філософом Жаком Дерріда.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  44. Марґо Ґейко - [ 2018.01.12 15:53 ]
    Наречена
    На обличчя душі натягну забуття арафатку
    Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
    Випікає все те, що хибує з самого початку
    А торбину думок перекину за голе плече

    На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
    Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
    Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
    Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть

    Хай всихають озера, спокута випарює воду
    Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
    Спокусився на юної німфи нефритову вроду
    Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль

    Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
    Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
    Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
    Де померли метелики - рине кажановий рій

    Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку!
    Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
    У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
    Розливала розваги на будь-який смак і каприз

    Галактичне морозиво клала в озерну креманку
    Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
    Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
    Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.

    Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
    І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
    Вітражами промінь намалюю веселкову арку
    Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»

    Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
    Непролазними хащами бігають хижі вовки
    Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
    Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки

    Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
    Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
    Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
    Наречена Христова. Йому віддала камертон.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  45. Марґо Ґейко - [ 2018.01.08 14:16 ]
    Елізіум
    Сумно
    коли капітан навігував з вітром не заодно
    склавши вітрила вітрильник пішов на дно
    коли музикант ненароком порвав струну
    надсадно вібрує дека шторм віддає луну

    Все одно
    нехай в океані буде холодно й голодно
    єством своїм огорну капітана лагідно
    скерую потік Гольфстріму до нас в западину
    в розколі магмою засмажу гідру-гадину

    Вип’ємо
    солону воду обернену на п’янке вино
    сади коралів постелимо мов м’яке руно
    стихія тиском задемпферить луни пелену
    я натягну на скрипку свою нову струну

    Елізіум
    плани фортуни на залишок днів зірвано
    симфонію духу нехай і на дні зіграно
    має скрипаль чи капітан німфу віддану
    дав океан йому в подарунок підданку


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (13)


  46. Марґо Ґейко - [ 2018.01.02 19:26 ]
    Обсидіанові очі
    Я дякую тобі за ніжні очі
    Обсидіанові немов ацтекський ніж
    Ти уві сні з’являєшся щоночі
    Я підставляю серце, хочеш ріж!

    Різьби на нім витки ініціалів
    Чекань свій лик в традиції ікон
    Відправа особливих ритуалів
    Віршує свій містичний типікон

    Я дякую тобі за всі розмови
    Але ще дужче за оте, що між
    За кожне недовимовлене слово
    Неперетнутий потайки рубіж

    За красномовність повного мовчання
    Яке є більш змістовним аніж speech
    За аскетичність в рухах за пручання
    У боротьбі бажань і протиріч

    Я дякую тобі за кожен привід
    В твоїх обіймах зупинити мить
    У сни приходиш ти? Чи може привид
    Яким ночами серце тихо снить?!

    Дбайливо зберігаю кожен дотик
    У тайнику під назвою душа
    Він буде там зі мною мабуть доти
    Допоки кровоток не спинить шал


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (9)


  47. Марґо Ґейко - [ 2018.01.01 16:49 ]
    Й пляшку сухого вина
    Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать
    Очі нещадні карі магніти, лава застиглих свічад -
    Альфа й Омега, магма пекельна, блиск вулканічного скла
    В цих океанах можна втопити змія вселенського зла

    Натовп навколо, вічна самотність, вдома та на чужині
    Бути зі мною хочеш, я знаю, сумно без тебе мені
    Ночі чування, безмір вагання, рветься терпіння струна
    Вип’ємо разом море кохання й пляшку сухого вина?!


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  48. Марґо Ґейко - [ 2017.12.31 12:20 ]
    Триптих кохання
    І Фея Моргана
    З’являюсь під вечір із надр океану
    Сиреною зваблюю, ввожу в оману
    Малюю промінням й водою примари
    Дивуються маревам цим сірі хмари

    Дружина Едему, Аїду – коханка
    Сповідниця шлюбу, нестримна вакханка
    Я завтра інакша, ніж вчора і нині
    Зачата у штормі, народжена в піні

    Веселка – найкраща для мене кіфара
    Торкнусь її струн і вулкана-мольфара
    Могутності кратеру гратиму «Славу»
    Пекельну за вінця він вивергне лаву

    Контрастне повітря мене огортає
    Запитують часто, чи справді я – та є,
    Хто зводить чертоги оптичних палаців
    Тим зманює з курсу усіх мореплавців

    Єдиний мій одяг – волосся і хвилі
    Тому я беззахисна в повному штилі
    Гадають мужі, що візьмуть собі бранку
    Хапають мене, їм не жити до ранку

    Співаю солодше за звуки органу
    Чи хочеш побачити Фата Моргану?!
    Прив’язуйся міцно до щогли канатом
    Заклей воском вуха, бо голос мій – Fatum.

    ІІ Летючий Голландець
    У штормі я бачу красу бездоганну
    Реве корабель небу власну осанну
    На щоглах канати мов струни гітари
    Відточують хвилі об деку удари

    Тріпочуть вітрила - зітлілі лаштунки
    У діжках по трюму бовтаються трунки
    Сурмлять урагани тривожні фанфари
    Зникає за обрієм дужка кіфари

    Для нього цей день в ланцюгу лише ланка
    Звила уробо́рос фортуна-циганка
    Це плата така за сприяння гордині
    По Друге Пришестя буття в блуканині

    Порти не приймають вигнанця корсара
    Тож доля його невблаганна сансара -
    По колу пливти в колі злої команди
    У дрейфі жахати човни і шаланди

    Бояться його кораблі і фрегати
    Бо знають, що сенсу не буде благати
    Безстрашних, безсмертних, розхристаних ланців
    Команду нещадних, нещасних голландців

    Та мова гордині завжди - lingua franca
    Коріння її найчастіш - забаганка
    Збагнув капітан і кляне вже ту днину
    Коли оминути Мис* виклик він кинув

    Прирік корабель безмір вод борознити
    В оточенні мертвої заживо свити
    Змія їсть свій хвіст - це не матиме краю
    Тому я в мандрівці йому потураю

    Сміливо приборкаю Левіафана
    Вітатиму верхи свого капітана
    Я-Фея Моргана - богиня Астарта
    Розважу того, хто за дім має Та́ртар.

    ІІІ Музика
    Хмарини пливуть мов небесна армада
    З них вторує шторму громів канонада
    На арфах сталеві натягнуто ванти
    Зіграють нам тріо вітри-музиканти

    Поверхня води - це суцільна литавра
    Софіти засяють з сузір’я Центавра
    Під музику вітру в обіймах сирени
    Він слухати зможе любовні катрени

    Єдиними свідками будуть нам чайки
    Ковзнуть мужні руки на дві обичайки
    Стрункого, тонкого, звабливого стану
    Для нього я першою скрипкою стану

    Душа моя ширша ніж землі і води
    А в плоті до пекла і раю є сходи
    Два тіла зіллються в містичному танку
    Йому подарую себе без останку

    Замріяно стихне стихія навколо
    Проникливо гратиме він своє соло
    Зайде у містичні ворота з нефриту
    Кохатиме палко свою Афродіту

    Звучатиму ніжно в руках капітана
    Дозволено все, я лиш Фата Моргана
    Так буде сьогодні, останньої ночі
    Кохання-дарунок небес, а не злочин.

    “Est modus in rebus”

    Спиню обертання штурвалу фортуни
    На мапі долонь трактуватиму руни
    Мечем уроборос проклять розрубаю
    Строк дії спокути наближу до краю

    Лиш серце пульсує в режимі синкопи
    Пливи, розжени женихів Пенелопи!
    Шиття нескінченне нехай відміняє
    Забудь поруч неї про те, що десь я є!

    © Марґо Ґейко


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (7)


  49. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:22 ]
    Люблю його
    Люблю його уперто, безнадійно,
    Бо за плечима натовпом літа,
    Шепочуть наче змії принагідно,
    Скінчилось літо. Вистигли жита.
    Роняють зерна на стерню, як сльози,
    Моєму ж серцю хочеться весни,
    Щоб зацвіли над ставом верболози,
    Щоб дощ на двох, І теплий і рясний.
    У його погляді така сумна надія,
    В обійми впасти і забути все,
    Кохання пізнє вогником жевріє,
    Мене, як човник, між тривог несе.
    Вже не гаряче сонце у зеніті,
    І холодами дишуть вечори,
    Лиш його очі ласкою зігріті,
    Коханням цим, ти доле, не кори!
    Люблю його і ту любов ховаю,
    Від всього світу, від себе найбільш,
    Та все ж щаслива, що її я маю,
    Моя розрада хай це буде лиш....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:12 ]
    Він не спить
    Зорі в небі неначе з намиста,
    Конкуренція сяйву реклам,
    У куточку великого міста,
    В одній з тисяч квартир знову сам.

    Він не спить. Сигарети і кава,
    Все скінчилось, не бігти ж у ніч,
    А для неї кохання -- забава,
    Все комфортно і без протиріч.

    В телефоні знов скинутий виклик,
    Ну навіщо йому це усе?
    Все ж нормально і всі давно звикли,
    Нових клопотів день принесе.

    Місто буде кипіти як завжди,
    І вона передзвонить: «Прости,
    Я кохаю, нема тому ради,
    Та тримають в минуле мости.»

    Скора зустріч і місто стіною,
    Каву треба купить, сигарет,
    Обірветься кохання струною,
    В тілі міста чужий рудимент.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   11