ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп
Транслює водій для усіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами сонцем доглянутий степ.

Редактору титрів не зайвий лікнеп.
І хто йому їх написати довірив?
Автобусних фільмів дорожній вертеп

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах не потрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.02.21 21:06 ]
    Одна біда на всіх
    Що обирати? Вбийте – не пойму,
    що діється? Яке то євре-рило
    ще націю зі сцени не дурило,
    а ми іще не хлопали йому?

    І хлопаємо – іноді очима,
    долонями, і вухами інде,
    і нібито не знаємо причини,
    чому немає нашого ніде.

    І наче обираємо не здуру,
    і ніби не із п'яні до керма...
    А пролізають в урну ще до туру
    усі, по кому плакала тюрма.

    Але чому не націоналісти,
    а коміки і рашеські нацисти,
    що апріорі нації чужі,
    ідуть у ногу до казни і трону
    як сателіти п'ятої колони,
    яким байдужі наші рубежі?

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Олехо - [ 2019.02.05 16:15 ]
    * * *
    Продати голос, яко брех.
    Украсти щастя на копійку.
    А потім бідкатися: Ех,
    життя скотилося на двійку.
    І до, і після є резон,
    а мить вагання – то лукаве.
    Укотре дивлюсь ретро-сон,
    а там жага земної слави.
    А там жага людського «Я»,
    тотожність ситості і влади.
    До дідька лисого дурня,
    але шикуються в армади
    оті, що завше за народ,
    та проти луди і свавілля.
    Найбільша трута їх «чеснот» –
    зневіри лютої похмілля.

    Сичать, кусаються вужі.
    Не знають злагоди і миру.
    У чвані виросли мужі
    і разом вирили сокиру.
    І ми – штики у цій війні,
    мета якої топ-вершини.
    Спокусі важко мовить «ні»
    у час обідраної днини.

    Ми не раби… але раби –
    то наші давні побратими.
    Якби ми знали і могли,
    то не ховалися б за ними.
    А так зима і довгі сни,
    а ще ілюзії, омани…
    Обсіли обриси весни
    зими ядучої тумани.

    02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  3. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.42) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.12.23 12:57 ]
    Обранці Фортуни
    Не всі опиняються там, де судилось
    міняти історії хід,
    горіти у вогнищі, Богу на милість,
    ховати добро від сусід.

    Одному буває і на ешафоті
    не лячно іти за межу,
    а інший, дивись, у якому болоті
    присвоїв ідею чужу.

    В історію входять не ті, що виводять
    на вулиці юрмища мас
    за долю народу, за нас,
    а ті, що роками чаїлись на споді
    і раптом тузами у сальній колоді
    тасують і місце, і час.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  5. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 13:38 ]
    Інший погляд
    Тебе народжено, сповито нагодовано. ....
    Та до життя без кольорів не приготовлено. ...
    Робиш крок.... за ним ще крок. ....і з кожним разом відчуваєш, приємний чи болючий шок....
    Підбираються слова зсередини самі собою. ...
    Ти розумієш,тебе рве ! Ти хочеш проти "них" іти до бою. ...
    Та те , що помагає воювати ...тебе і може поховати. ...
    Останнє, з рук твоїх дітей , ні на секунду не вагаються забрати. ....
    Щоб стали ми одними з них , продавші душу за нулі.....
    Але якого чорта в середині треба мати,
    Щоб йти із ними ,- їм на поводі ....
    Один кадилом маше - прикриваючись Ісусом. ...
    Інший, пакує через гроші , чіпляючи на шию грузи. ..
    Третій посередник із зв'язками. ..
    Який за вигоду продасть і свою маму. ...
    Інший загубився вже давно. ...
    Вишкрябує своє ім'я глибоко - там де дно. ...
    І голову підняти не дають. ...
    Бо знають,небезпечний, розуміє в чому суть. .
    .......................


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Булат - [ 2017.09.17 19:27 ]
    День Незалежності
    Ходили строєм, пісні грали
    І люд про зраду гелготів.
    Стояли скромно ніби і не крали
    Владні жакети, й диктор торохтів.

    Спека і пекло, і яке вже свято?
    Країну треба гуртом боронить
    Війна іде і нехай буде проклято
    Все що у народу на шиї сидить.

    Продати душі ви договорились
    Прожити так, не знаючи біди.
    Але мабуть собі ви все таки наснились -
    Злякались, хоч край світу йди.

    Тече ще кров. Забули блазні?
    Руїна навколо - тут не благодать.
    А ви ж як свині у старенькій лазні
    Без приводу аби лиш жерти дать.

    Біжать години без упину
    Народ все мучиться і потихеньку мре.
    І на свою до крові стерту спину
    Царя нового вже скоро обере.

    Пани не бачать, знать не хочуть.
    Їм би лиш день і ще один мільйон
    Сорочку з люду тихесенько торочать,
    Був би лиш він і грошей полігон.

    Скільки вам треба? Тихо. Мало?
    Не дати людям хліба і води -
    На тирсу. А самі лиш сало
    Нажерли, накрали. Ще обгороди!

    Всього не занесеш, не вкрадеш.
    І не втечеш, себе лиш звеселя.
    І коли ти мертвим впадеш
    Прийме одного матінка земля.

    Пануйте мирно, не вбивайте люду.
    Подумайте про фронтових братів
    Вони ж бо недопустять бруду -
    Здадуть народу вгодованих катів.

    Слова, слова, а було би діло
    Щоб кожен думав так і ще отак робив.
    Тоді можна сказати сміло,
    Що слово в справу ти сам перетворив.

    Пісні співайте і спини гніте
    Прийде вам знову благодать.
    Крихти вам кинуть, згинуть діти
    Так треба - "вік волі-щастя не видать".

    Прокиньтеся, кайдани ви порвіте -
    Біжать собаки і вже рвуть кордон.
    Самі себе у праці й долі ви знайдіте,
    Щоб там не правив царський мікрофон.

    Пройдуть роки і Незалежність стане
    Тим самим що всі дружно берегли.
    Збудована, але сукно багряне -
    Під жовтим й синім діти полягли.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ніна Виноградська - [ 2017.01.16 19:24 ]
    Не впадемо
    Давали знак народу небеса,
    Щоб зрозуміли, хто прийшов до влади.
    Солдат упав! – то впала міць, краса,
    Держави, що кров’янилась від зради.

    Упав солдат, коли цей президент
    Прийшов до влади, став на перші сходи…
    З вінком у нас колись був прецедент,
    Де Бог означив зрадника народу.

    Що втік з країни, де стріляв людей,
    Де в засвіти пішла Небесна сотня…
    Немає миру, тисячі смертей,
    Війна і бідність вчора і сьогодні.

    Глава держави, обраний ураз
    Народом, що в обіцянки повірив,
    У щирість так очікуваних фраз,
    Що приведуть до перемоги, миру.

    У нас три роки вже іде війна,
    Сини убиті, сироти і вдови…
    І бреше влада, обкрада вона,
    Вдягла народу бідності окови.

    В своїй державі люд, як емігрант,
    З країни влада створює руїну.
    Упав солдат… Впаде і окупант.
    Та не впаде ніколи Україна!
    16.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (3)


  8. Ігор Шоха - [ 2016.11.15 16:36 ]
    Головному архітектору олігархату
    Даруйте мені, Президенте,
    що я не із того почав,
    не ті виділяю акценти
    у ролі слуги й опонента
    народу, який Вас «обрав».
    Від імені цього народу,
    як і на Майдані, стою
    за волю його і свободу,
    і за …незалежність мою.
    І це означає сьогодні,
    що як і тоді, не за Вас
    ішли у єдиній колоні
    герої небесної сотні
    у пафосний діями час.

    Немає у мене акцизу
    із хмизу багаття сім’ї,
    але запитаю її, –
    а де ото голуб ваш сизий
    ховає маєтки свої?
    А, може, далекі офшори
    це наша надія одна –
    корупція нас не поборе,
    аж поки триває війна?
    А, може, усе було всує,
    що нині ніхто не рятує
    і не розуміє ніхто, –
    чому воно не атакує,
    придумане Вами АТО?
    Якщо попадає у точку
    оця рокіровка ідей,
    чи це не війна у розстрочку
    із тисячами смертей?
    Якщо у народу є право
    на те, що Закон ухвалив,
    то де на ахметок управа?
    Чому я годую державу –
    цей онкологічний нарив?
    Очікуєте компліменти?
    Та їх може бути і сто,
    та лише із того моменту,
    коли не вмирає ...ніхто,
    за те, аби Ви панували
    із того моменту, як ми
    за волю не душі поклали,
    а шанс – називатись людьми.
    Ми ще повоюємо, доки
    узріємо води мутні,
    куди довоєнні потоки
    стікають у руки одні.
    Ці руки нічого не брали! –
    ми чули уже і не раз.
    Вони лиш медалі чіпляли
    та ще приголубили Вас.
    І Ви не упали із неба,
    навіяні, як на духу,
    і трактора навіть не треба,
    аби осягти, – ху із ху.

    Ми раді і пресі, і Раді,
    що Вам не дає одкоша,
    що братія Ваша при владі
    дорізує нас без ножа.
    Усе обіцяють, хороші.
    А Ви їм на це, – ні-гу-гу.
    А уряд міняє на гроші –
    калоші на босу ногу́.
    Нехай канцелярія пише,
    аби годували її.
    На ладан ще мало хто дише –
    шість арів дають врожаї.
    І маємо кожному чину
    за гроші у банці на смерть
    не зайві – свої! – два аршини
    від імені лєрок і петь.

    Усі «найбідніші» – до каси!
    Немає ату або вет.
    І Ви їм готові щоразу
    подвоїти ще – на буфет.
    Гуляють мільярди де-юре
    та все у кишені одні.
    У друга і п'яниці Юри
    нема індульгенцій шпані.
    Бо ви не за мир, а за дружбу
    великих злодіїв-братів,
    то маєте дяку за службу
    і піт – на чолі ворогів.

    А ми – наче із підворітні…
    А ви – у параді лампас
    формуєте клани елітні,
    і клоуни є про запас.
    Субсидії ллються рікою
    і в уряді – повний атас!
    З протягнутою рукою
    протягнемо й ноги за вас.
    Бо нації мало що треба,
    коли основного нема.
    А треба, підемо на небо.
    Однаково буде зима.
    Нічого. Майбутнє – на носі,
    надії усі – на морози.
    Прикусимо злі язики.
    А люди узріють, таки,
    хто нехотя дує і досі,
    та все – на чужі вітряки.

    11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Герасименко - [ 2016.06.21 05:30 ]
    Кумири премилі
    Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
    Години ці у цілковитій темряві,
    неначе вічній, злій-презлій, для віч,
    для ніжних-ніжних, можуть буть смертельними.

    Неначе снігом червень замело.
    Ми у пітьмі і холоді поплачемо...
    І врешті-решт засяяло воно,
    і насолоджуємося побаченням...

    Та затягнувся Сонечка візит.
    Напружено понурі очі мружимо.
    Але не стулимо до рисочок: висить
    над нами Хмара, біла. Як морозиво...

    11-19.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Терещенко - [ 2015.08.17 23:16 ]
    Покидьки в законі
    Грабежі, розбої на мільйони,
    І плювати їм на всі закони.
    Це не гангстери із Голівуду,
    Не вгадаєте, повірте, люди.

    Це продажні прокурорські тварі,
    Щоб наситить ненаситну харю,
    Грабували ювелірні лавки,
    У кармани, сумки, навіть в плавки.

    Ювелірні золоті прикраси
    Твердохліб із бандою привласнив.
    Обманувши жертву і державу
    Прокурор зганьбив закон і право.

    Увійшовши у злочинну змову
    Коваленко, всупереч закону
    «Виконав» обов’язок на славу -
    Не порушив кримінальну справу.

    В цім, Попович злочин невбачає
    Коваленка й інших покриває
    На законність знищує надію,
    Й горю материнському радіє.

    Шакалине серце треба мати,
    Щоби жінку-матір грабувати.
    Покидьком яким потрібно стати,
    Щоб бандитів в формі покривати.

    Мародерство і пограбування,
    Хабарі й злочинні кришування
    Здійснюють продажні прокурори,
    Ось вам і нові - «законні вори».

    Не реформа їм потрібна, люди,
    А гілляка із міцного дуба.
    Ось таке народне тварям право,
    Це за те, - що зрадили державу.

    Та продовжують останні пакуваться
    Все їдять, ніяк не наїдятся,
    Треба їм, продажним, ставить клізму
    Й зробить це - Давід Сакварелідзе.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 16:43 ]
    Оратор
    Завалив чергову спробу
    Напустив туману - дим
    Наражав усе на пробу
    Залишився штику - хтив

    Відвернулися всі друзі
    Зацуралася рідня
    Все зібралося до кучі
    Все посипало - сміття

    Не судилося йому
    Далеко їхать на брехні
    Не тьохкотіти солов'ями
    Навколо в зграї - горобці

    Вже сміються , і хохочуть
    Так над ним усі регочуть
    На жадобі так попався
    З переляку - застидався

    Думав що розумний ! - заць..
    Пузирем був авангард
    На дрібниці упіймався
    Не утік той страх - від жаха

    Думав на горбу чужому
    Втримати свою корону
    Видумками , і байками
    Собі нору рив у яму

    А тепер пишайся , жри
    Подавившись вже не жди
    Щоб давали , позичали
    Твої нюні витирали...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Ераст Іваніцький - [ 2014.12.25 15:45 ]
    Петрові...
    Навколо упирі, колона п’ята,
    Що зачаїлась в прагненні реваншу,
    Чекають з Півночі, зі Сходу, знову траншу,
    І виродкам вручають автомати.

    Довкола диверсанти-окупанти,
    Снують, як рать, у владні кабінети,
    Наліплено на боки ті таланти,
    Що лиш чекають розвитку сюжету.

    Петро, я знаю, ти на сковорідці,
    Бо в лоба – ворог і позаду теж,
    А той, хто поруч, вартий пів-довіри,
    Бо ніж у спину – тільки-но не встеж!

    Скажу простіше – сам скликай Майдана,
    Бо рік тому, коли ще був ніхто,
    Ти ж не боявся, що з тобою стане,
    І обіцяв закінчити АТО.

    Та сил не стало. Ти один у зграї,
    Яка не знати, чи й була твоя,
    А Україна рішення чекає,
    Та ти ж ПЕТРО, а не безликий «Я»!

    То встань, як вчора, не тремти, їй-Богу!
    Народ твій ось! На нього обіпрись!
    Вкажи шакалам стежку від порогу,
    Петро, ти - Камінь, то ж ним будь. Не гнись!

    Та хвиля гніву, що в мільйонах зріє,
    Не має впасти на самих себе,
    Ген там, на Півночі, наш спільний ворог мріє,
    Щоб засмердіти небо голубе.

    Петро, дивися, часу менше й менше,
    Під боком ворог, тільки озирнись,
    Там гинуть хлопці, а шакали брешуть.
    Петро, пора вже. Просто піднімись.

    Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
    25 грудня 2014 року,


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:37 ]
    Патріот

    Ти кричиш, що путін х*ло,
    і рахуєш себе патріотом.
    Думаєш як є, то так би й було,
    Та виглядаєш просто ідіотом!

    Ну який же з тебе патріот,
    Коли ти навіть гімну нашого не знаєш!
    Солдатам краще ти допоможи,
    А не парламент український обсираєш.

    Ти б'єш себе у груди, бо ти - патріот,
    Але від армії всіляко косиш.
    А як прийде війна, не дай же Бог,
    То прихистку в держави просиш.

    Ти - українець і повинен тим гордитись,
    Співати про країну вірші та пісні.
    За Україну Богу помолитись,
    і голосно сказати - ні війніі.

    05.08.14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Флора - [ 2014.05.06 16:26 ]
    Життям лелію
    Принижено
    Схиляю руки й тіло:
    Заділо - не за діло, а за тіло,
    За серця ритм вчепилося й байдуже
    Примушує не тьохкати, а тужить…

    Недужа я,
    Півроку як вагітна,
    На противагу всім рокам бездітним
    Вслухаюся у себе і радію:
    Життям лелію, я життям лелію!

    Червневим днем народиться дитина -
    Чекать несила…


    06.05.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  15. Ігор Шоха - [ 2014.02.27 22:25 ]
    Гаранти
    Гідні справи марно не зів’януть.
    Кожного заслужене діжде.
    І «безсмертя є ще де-не-де».
    Той залишить слід на добру пам’ять,
    інший наслідить або ославить
    і навіки в Лету пропаде.

                   І
    З вождів комуністичного корита
    він самий мудрий. Всіх перехитрив
    живий ще наш, партійний лис Микита,
    що Україну вільною зробив.
                   І вільною, і бідною, панове,
                   Згадайте вчених і учителів,
                   яким на ринку відбирало мову,
                   якої неук чути не хотів.
    І маємо у пам’яті «кравчучку»,
    тепер «нетачка»
              – бо усе не так,
    і обікрали нас тоді до ручки,
    і до сих пір у головах бардак.
                   Ще на слуху історія із «Бласко»,
                   і флоту бойовий потенціал,
                   і ядерне нечуване фіаско,
                   і корабельний «вигідний» фінал.
    Ой, Льоня перший, скільки ти накоїв
    руйнуючи повалений Союз.
                   Яке то буде військо у бою
                   із голими руками?
                                   Де герої?
    І хто отой один у полі воїн,
    що обеззброїв Армію свою?

                   ІІ
    Осоловілий дідо в окулярах
    із пасікою бесіду веде.
    Питається, – чому я не на нарах,
    як є на Україні де-не-де?
                   Він з тих, кому про стрижене говориш,
                   а він тобі про голене назло.
                   На поприщі майданному – нувориш,
                   якому і везло, і не везло.
    По-своєму щасливий і нещасний,
    не знав і сам, куди тягнути віз.
    – У цій країні – я самодостатній, –
    його єдине кредо і девіз.
                   Таку натуру має – надто синю,
                   аби цвіла жовтогаряча кров.
                   Ми вибрали для нього Україну.
                   Але – як Бульба убиває сина,
                   так він убив і віру і любов.
    Мюнхгаузен – умів поговорити,
    як можна покататись на ядрі.
    Та як же можна Господу служити,
    а присягати на дереворити
    мамоні, чорту й ангелу зорі?
                   Отак і докотився до ізгоя.
                   Її злякався, зека «посадив».
                   Народне зберігаючи, присвоїв.
    Привів до влади зграю ворогів,
    і може тільки й доброго накоїв,
    що Юлію зі зла не отруїв.

                   III
    Наступний має бути пелехатий.
    Але, як говорили ще діди,
    лакеїв у законі не дістати,
    якщо у ямі вирили ходи.
                   А цього не дістати із підвалу.
                   Недоторканне і липке.
                                  Воно
                   таке,
                         що все до нього прилипало.
                   Та плюй у очі – цьому все одно.
    Ще тявкає зі свого підземелля,
    неначе й справді благородний звір.
    І як воно стрибало вище стелі,
    коли тепер ховається, як тхір?
                   Чого боятись?
                                  Все, що не руїна,
                   надійно потонуло у анклав
                   на боці Раші – що не Україна.
                   І ти диви, як щиро написав.
    На шару має зятьового друга,
    і бартери ще вигідні обом.
    Яка катюга, то така й заслуга, –
    тобі Донбас, а от мені – «Кольчуга»
    і «Сагайдачний» на металолом.
                   І іноді вигулькує з екранів.
                   І пробує неоцінимий наш
                   серед почесних зоо-ветеранів
                   розповідати, як візьме реванш.
    Як шарики катаючи у лузу,
    то натякає, що чекає нас,
    а то – кому і жити, може, зась...
                   Як спонсорує лірику і Музу,
                   і як реанімація Союзу
                   як не старався, а не удалась.

                   IV
    Я діючий. І щиро до народу
    плету гучні чергові «хармани».
    Я за закон, і волю, і свободу,
    але мені постійно мутять воду
    оці опозиційні пацани.
                   Як Цісар, я пахан у Гондурасі.
                   Мов Коба, не попав на Колиму.
                   І не судимий двічі на Донбасі,
                   я геній у Одесі і Криму.
    Я автор двох останніх революцій.
    Я об’єднав і ультра, і народ,
    що все терпів, як той Сцевола Муцій*,
    і все чекає зміни конституцій,
    а я йому, козлу, новий оплот.
                   Я переплюну Мао за валюту
                   і видам на гора потоки слів.
                   А те, що надиктовує Анюта,
                   то наше з нею хобі для лохів.
    Не крав шапок, не бив мадам по фейсу
    і сам не получав по мордасам,
    не пакував зелених повні кейси,
    бо кас не брав, як мовиться, не сам.
                   Я вже давно не «ботаю по фєні»,
                   на побігеньках в мене візаві,
                   в якого тата, – каже пані Енні,
                   не бив грузовиком по голові.
    Не треба людям забивати баки,
    що я керую владою без Рад,
    де й досі екзальтовані панянки
    вважають що я сущий Робін Гад.
                   Нехай не бреше недобита преса,
                   що я нечисту совість плямував.
                   Не як гарант, а просто, як професор,
                   не я козлами націю назвав.
    І не мені готують депутати
    труну, якої може не займе
    та, що не я посадовив за ґрати,
    щоб не підняти власне реноме.

    PіSі.
    Ось я. Мене шукає вся Європа.
    А я у Гімалаях шаманю́.
    І знаю, що мене врятує Допа,
    коли Донбас підсуне до вогню.
                   Тоді і я із Криму підоспію
                   армадою по суші і воді.
    За мене голосує вся Росія.
    Я діючий,
                   я діючий,
                                  я ді-і-і-і-і!?

                   Епілог
    Втрачають всі. Той – чин, той – річ,
    хтось – честь і совість.
                   Є витрати
    на крісло й трон…
                   І без non grata
    втрачають рамки для облич.
                   Втрачають розум супостати,
                   бо можна й – голову із пліч
                   або в Бастилію за ґрати.
    Та що не grata, то взірець
    на кримінал у темній справі.
    Той жер народ, той їв державу.
    Тяжіють лаври і вінець.
    І в кожного – один кінець:
    ганьба й дурна посмертна слава.

                   2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  16. Владислав Лоза - [ 2014.02.27 20:30 ]
    "Визволителям"
    На свічках вже гребуть асиґнації…
    Хлопці впали – лови ж момент!
    Перетворюють волю нації
    На привабливий виборчий тренд.

    Може, все це – як сон, як міт?..
    А за мітом – таємний зодчий?
    А в катів - пара инших чобіт,
    Що народу обличчя топчуть?..

    В цих уже усе буде без фєні,
    Та чи менше – злостиво-брудним?
    Промайданити б їм
    Кишені,
    Промайданити б
    Душі
    Їм!

    27. 02.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  17. Валентин Ліпчинський - [ 2014.02.25 09:53 ]
    Революція гідності
    Стріл! – за щитом благеньким долі
    Упав хлопчина молодий -
    Запрагнув кращої він долі,
    В нерівний втрутившись двобій…

    Та не собі, а Україні
    (Яку ґвалтують вороги) -
    Аби у ній були всі рівні...
    А сам - загинув. Неживий…

    Як жити далі в цьому світі -
    У мирний час, як на війні?!.
    Криваві плями – й квіти, квіти…
    Стрілець - утік?.. Ні, кате, ні!

    Ти не залишишся безкарним,
    Хоч і в броні непробивній!
    Життя зберіг своє?.. Та марно:
    Згориш в пекельному вогні!..

    Наздоженуть тебе прокльони
    Вмить посивілих матерів,
    Зірки стемніють на погонах -
    Наздожене Господній гнів!


    24.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Київ. Так розстрілювали людей. Документальні кадри. Kyiv. War on Institutskaya street. "


  18. Микола Головацький - [ 2014.02.17 07:09 ]
    Євромайдан

    В погожий день, в осінню пору року,
    Країну сколихнув правителів обман,
    Щоб відстояти інтеграцію в Європу,
    Студенти мирно вийшли на майдан,

    Угоду мирно підписати вимагали,
    Ніщо не нищили, не завдавали шкоду
    Пісень співали, інші мирно спали,
    Та їх побили, наче ворогів народу.

    Свавілля влади сколихнуло всю країну,
    Майдан центральний поміж барикад.
    Воюють всі за європейську Україну,
    Насиллям влада робить всюди «лад».

    Вселився дух надії, в перемогу,
    У душі тих, хто на майдан прийшов,
    В обличчях їх, відчутно ще тривогу,
    А страх уже до влади перейшов.

    Народ без страху, не зважаючи на рани,
    Палає полум’я у бочках, душах, і серцях
    А влада дивиться спиною на майдани,
    Ніщо не бачить, лиш багатство в гаманцях.

    Еліта вийшли націю словами захистити,
    І вірить в слово, що міцніше ніж броня,
    Героїв влада б’є, стріляє, хоче задушити,
    Та вернеться до неї, безчестя і ганьба.

    Ще прийде у нашу неньку, добро панувати,
    Не позволить патріотів у тюрми сажати.
    Горе суддів прокурорів почнуть викидати,
    На їх місце не підкупних чесних підбирати.

    Народ, право і закони, то кулак могутній,
    Таким буде в Україні наш гарант майбутній,
    Буде правити уміло, жити для народу.
    І ще зможе українець з Дніпра пити воду.

    17.02.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.08 14:57 ]
    Самоінтеграція (пародія -переспів)
    ПАРОДІЯ
    Вже чкурнув наш Янович в Європу...
    Так спішив, неначе тут потоп...
    Не авіарейсом...автостопом...
    Літаком приватним, звісно...Щоб
    Не заніс у Тулу, до Казані
    Чи у вовче лігвище -Тамбов...
    Готувався Янович "заранє":
    Настругав "капусточки",знайшов
    Гарне місце десь аж там, у Відні
    (Вже й забув про геїв хіт-парад).
    Там синок з невісткою небідні -
    Не спішать вертатися назад...
    На прощання мовив до народу :
    "Пєрший тайм...но я нє проіграл.
    Я нє повєрнуся большє зроду -
    Напєрьод зєльонєнькіх набрал..."
    ...І народ йому повірить вперше
    (вже без побрехеньок і обмов)
    Янович - сміливець. Він не бреше.
    Він інтегруватися ГОТОВ.
    04.02.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  20. Микола Головацький - [ 2014.01.29 20:47 ]
    Cпасіть Україну
    Брати українці, ви пліч - опліч станьте!
    Неньку Україну, від злиднів спасайте!
    Бідність охопили всю нашу державу,
    Нищить українців і всю її славу.

    Брати українці, ви пліч - опліч станьте!
    Неньку Україну від банди спасайте!
    Банда захопила всі найвищі влади,
    Все гребуть для себе, і не дати ради.

    Брати українці, ви пліч-опліч станьте!
    Неньку Україну від влади спасайте!
    Влада розділила , фабрики, заводи,
    По всій Україні натворила шкоди.

    Брати українці, ви пліч-опліч станьте!
    Неньку Україну на захід рівняйте!
    Хто любить Росію, їм не заважайте,
    Чесних патріотів собі обирайте.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 19:03 ]
    Війна
    Заблискотіли без вагання
    Найперші кулі з пелени…
    Гучним призивом до повстання
    Озвуться предки з давнини.

    Розвівши мирні побрехеньки,
    Стріляли мирно в громадян…
    Рядками вічного Шевченка
    Озветься з неба Нігоян.

    На пасмах льоду білих-білих
    Рясніє цівка, наче кпин…
    Озветься рвучко й зрозуміло
    Жизневський, білоруський син.

    Озвуться гордо і крамольно
    Оті, що досі ще живі.
    Війна, кривава і визвольна –
    Останній козир в рукаві.

    22.01.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  22. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 15:35 ]
    Небо

    Межу олійники й колесніченки
    Упевнено-нахабно перейшли.

    …Забули, мо`, що Ліні й Симоненку
    Каски оті потрібні не були.

    І кинули комусь ганебну зіґу:
    “Автівок – ісключітєльно по пять!”

    …Оно Свобода йде автопробігом.
    У нім авто – мільйонів сорок п`ять.

    “Все здєлано на общіе патреби,
    Обдумано, ніяк не впопихах…”


    …Ісусу, що возносився до Неба,
    Завадою не став кривавий цвях.

    21.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Олехо - [ 2014.01.11 11:20 ]
    * * *
    Коли грають у владу без правил
    і мірилом є страх та «зело»,
    стає прикро – у чехів був Гавел,
    а у нас кримінальне зеро.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Олехо - [ 2013.12.22 22:22 ]
    Промайнула сльоза
    Промайнула сльоза по небритих щоках ню-століття
    і в оголені нерви вгризається бур перемін.
    За спиною шумлять божевільної провесні віття
    і здається, що час нас підняв із укляклих колін.

    Та лукавості суть ще наповнює думи по вінця
    і ячить у душі віче правди і кривди нараз.
    Я кидаю в огонь своє слово, жертовне полінце –
    хай горить сатана і його біснуватий спецназ.

    22.12.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  25. Василь Кузан - [ 2013.12.22 13:57 ]
    Пісенька Ялинковича

    Я вам гречку вузькооку привозив уже,
    Кукурудзи із Китаю привезу вам ще,
    Щоб ви їли й не п… галділи, а мовчали всі,
    Щоб під йолку міг я стати у своїй красі.

    Привезу я вам із Куби цукру і піску,
    І картоплі із Єгипту, а із Мальти – щук,
    Я замовив із Росії трохи Колими,
    А собі під ноги шведські єврокилими.

    Нагодую я сьогодні весь оцей майдан,
    Як покращення добитись маю власний план,
    А що всі на світі проти – то нема біди
    У Донецьку люди кажуть: «То всьо до... звізди».

    Україна вся радіє успіхам моїм –
    Люди трактор підігнали будувати дім,
    Але «Беркут» не пустив їх – це такий облом.
    То Обама постарався – він керує злом.

    Люди вірять нашій силі – люди правду мають,
    І мою любиму «Мурку» під вікном співають.
    Я вам посмішку дарую щиру, як ніколи.
    А «капусти» не просіть – вся вона в Миколи.

    08.12.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  26. Дмитро Чорзор - [ 2013.12.15 08:59 ]
    Патріоти України
    Патріоти України,
    Козаків нащадки!!!
    Не дозволим ,щоб в країні
    Були безпорядки.
    Не дозволимо ,ви знайте
    Нами керувати!!!
    А захочете війни?
    Будем воювати.
    Нам набридло
    по ,,поньятьєм''
    Роки проживати.
    Проживати і не знати,
    Що завтра чекати?
    Двадцять років керувати,
    І нічо не мати.
    Нашу славну Україну ,
    У боргах тримати.
    А у свої то кишені,
    міліони пхати.
    Знайте люди ,оті хами
    Будуть обкрадати-
    Аж допоки ,люд наш встане
    Мир буде між нами!!!
    Разом будуть українці,на тому майдані,
    Слава НАЦІЇ кричати,
    І оплодувати
    І отих що по ,,поньятям''
    У тюрми саджати.
    НАДІЮСЯ ЩО НЕДОВГО
    ЛИШИЛОСЬ ДО МРІЇ
    УКРАЇНЦІ ОПРАВДАЮТЬ ВСІ
    СВОЇ НАДІЇ)
    13.12.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Ігор Герасименко - [ 2013.12.14 14:30 ]
    Йолки-палки
    Чия міліція: народу, чи «урода»?
    Ви, у пагонах, що усі його?
    Гасила іскру озвіріла рота,
    а запалила до небес огонь!

    Але «пахан» обманює з екрану
    і не оббілює криваві плями,
    а висіває вогнища нові…
    Дубинками, що на людей направить,
    отримає собі по голові.

    14.12.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  28. Яфинка Незабудка - [ 2013.12.08 23:59 ]
    Зека - геть!
    Нам чужих вождів не треба,
    Що ведуть у круговерть.
    І скандує в синє небо
    Україна: «Зека - геть!»
    На майданах українців
    Вже мільйони - не брешу,
    Всіх не знищить кровопивця,
    Всіх не зможе цей «феншуй».
    Будемо стояти миром –
    Перемога або смерть,
    Ялинковичу ми вирок
    Підписали: «Зека - геть!»
    До Росії хай втікає
    Промосковський цей холуй,
    Або краще до Китаю,
    З ним азірів і буржуй
    Кожен хто ригіанальний,
    Хто продав за гроші честь
    Влада ця - урок повчальний
    Банду з України геть.

    08.12.13


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  29. Ігор Герасименко - [ 2013.12.03 11:15 ]
    Враження оскаженілі
    Народ у розпачі, а він
    сказав, що «перегнули палку».
    Але мільйони, як один,
    гаранту побажали палко:

    крім золотого, кришталевого
    іще алмазного клозету…
    Ні! бандюку – клинка сталевого,
    кілка осикового – зеку!

    03.12.2013



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  30. Іван Низовий - [ 2013.11.22 20:46 ]
    Моя держава*
    1
    Яка страма – біля керма
    Керманича нема!

    Межи світами чотирма
    Летить через шторма,
    Неначе привид, корабель
    Над частоколом скель,
    Де хвиль скажена карусель, -
    За тридев"ять земель…

    А тучі купчаться тучма
    І балами всіма
    Стихія жертву так дійма,
    Що аж тріщить корма,
    Й перенапружується киль
    Надміру від зусиль,
    А навкруги на сотні миль –
    Лише сваволя хвиль…

    І я з корми кричу дарма –
    Не чує даль німа;
    Пливе плавма моя тюрма
    І впину їй нема…
    Куди пливе? Одна… Сама…
    Керманича – чортма…


    2
    Кучмандіє моя!
    Горбатою гарбою
    Куди ти торохтиш
    В засніжених полях,
    Як завше,
    Без доріг, -
    Один-єдиний шлях –
    Чумацький –
    Таж і той
    Загублений тобою?!

    Ні сіл, ні хуторів –
    Не те що Конотопа –
    В диканській глушині
    Не видно і не чуть…

    Ти плачеш?
    Не струмки –
    Потоки сліз течуть –
    Хай потерпає знов
    Од повені
    Європа!


    3
    Кучманоїди сучасні –
    Їх-бо легіон!
    Патріоти всековбасні,
    Мають гасла непогасні,
    Власні погляди
    І власні
    Віру і закон.

    Налетіли, аки обри,
    Чи якась орда –
    Вітром Півночі недобрим
    Вимело народні добра;
    Сонце витекло за обрій –
    Кров а чи вода?..

    Заросли осотом гони
    Чорноземних піль…
    Люд втікає за кордони…
    А з Чорнобильської зони –
    На бадьорячі озони –
    Смертоносний біль!


    4
    Хіба ж я думав, що отак
    На старість заживу?!
    Хто був ніким –
    Той став бідняк,
    Кізяк в підніжжі посіпак,
    Розтертий на жорству.

    Хто ж був нічим –
    Той має чин
    І знаки всіх відзнак,
    І з винятковості причин
    Ні перед ким, ні перед чим
    Не винен аніяк!

    Хвала гаранту за права
    Неправих-непрямих!
    …Росте на цвинтарях трава,
    В траві роїться мурахва,
    І Україна ще жива
    В цій веремії лих…


    5
    Вчорашня шваль сьогодні –
    Шевальє
    Зі всякими чинами й орденами
    Стає
    І непрохідною встає
    Стіною
    Між державою і нами.
    І кавалерів, що тут не роби,
    Все більшає
    З числа дрімучих хамів-
    Більшовиків,
    А ми для них – раби
    Із усіма своїми тельбухами!

    Ще маємо сякі-такі мізки –
    Без них,
    Дрібних,
    І я давно помер би,
    Й над берегами Вічної Ріки
    Лишилися б одні журливі верби…


    6
    Я уявив собі помпезне дійство,
    Безпрецедентний, вибачте, момент:
    Людину року в царині злодійства
    Віншує особисто Президент –
    Вручає Орден Вищої Неслави
    Й наручники почесні одяга
    На злодія – губителя Держави,
    Яка усім нам рідна й дорога.

    Дурниця, знаю, скажуть мої друзі,
    А недруги – ті мовлять: що ж, бува…
    Всіх Президент цінує по заслузі,
    На те він у Державі й Голова!

    Я не заради слави, а до слова,
    Ще й не таке, подумавши, скажу:
    Держава наша, люди, безголова –
    Відомо це й останньому бомжу!


    2005




    Рейтинги: Народний 7 (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (26)


  31. Мирослав Артимович - [ 2013.11.22 15:24 ]
    Поминки любові. Наслідки…
    До Вас я не звертаюся: “Шановний…”
    І більше Президентом не назву:
    Шлях від любові до зневаги неспростовний —
    Улігся у каденцію одну…

    Ви тріумфально сіли на престолі,
    Здолавши гори бруду та олжі,
    І українців вистраждані долі
    На президентській прийняли стежі.

    Красивим жестом рук, які не крали,
    Їм ознаймили світле майбуття
    І наслідки жаданого фіналу -
    Назад уже не буде воротя:

    Бандити всі сидітимуть у тюрмах,
    І владі з бізнесом — не навпрямки,
    Й побідні “нашоукраїнські” сурми
    Сурмили міць і єдність на віки.

    Принишкли переможені, як миші,
    Спустивши пред Фемідою штани
    Й ладнаючи, тепер уже без “криші”,
    Задки для “іскуплєнія” вини.

    Свободи дух заполонив країну —
    Позбулися ж бо рабського клейма!
    І ликуванню не було зупину…
    Та не збагнули — гідра ще жива!

    І Ви її не те, щоб удушити,
    Укинувши нараз у ласки нар,
    А ще й безкарно дозволяли кпити
    Із Конституції, спустивши в ПіСУАР*.

    І тюрми без бандитів пустували,
    Вільготно почувалося кумам
    І рилець у пушку гидкі навали -
    Із облизнем - увірились ногам.

    Всевладні жести рук, які не крали… -
    Поблажливо Ви брались за перо
    Й Державні нагороди, мов коралі,
    Так щедро роздавали. — О маро!

    Кому?! — Тим сумнозвісним Підрахуям,
    Що, в пір'я вбившись, показали знов
    (Влучніше рими, каюсь, не знайду я,
    Проте не вимовлю!) — Вам ...“істинну любов”?..

    А Україна вірила й любила, —
    Свідома Україна, ясна річ,
    Імення Ваше символом служило
    Вкраїнськості, що родом зі сторіч.

    І я пишався Вами — Президентом,
    Всі сумніви понищивши на пні,
    І вірив: скористаєтесь моментом
    В історії лишитись на коні.

    Бо ж виболіли не собі в догоду
    Голодоморний жах (а він жеврів)
    І донесли цей біль до всіх народів,
    До “старших” не достукавшись “братів”.

    І рідної минувшини скрижалі
    Очистили з намулу фальшувань.
    Й прем'єра “DE PROFUNDIS”** в “Арсеналі”
    Осяяла нову мистецьку грань.

    Ця Ваша українськість дратувала,
    Доводила до шалу посіпак,
    Поплічників ворожого начала,
    Що шили Україну на свій смак.

    Коли ж угряз у політичні чвари
    Наступний президентський марафон,
    Країні замрячила не примара —
    Реальний і безликий солдафон.

    Я не вагався, всупереч загалу
    (а рейтинги – удушливий удав),
    Та голос мій, виходить, на поталу
    За Ваше президентство я віддав.

    Вважав, що Ви єдиний з-поміж інших
    Виразник українського єства,
    Для кого доля нації святіша
    За миску політичного їства.

    Я довіряв — по духу українцю,
    Беззастережно вірив, як собі…
    І не чекав ганебного гостинця,
    Зготованого, видно, у злобі:

    Коли на старті другого забігу
    Вже розминались двоє — і без Вас,
    Засліплений, Ви вдались до бліцкригу…
    Й не на того дали команду: “Фас!”

    Уже до скону ненависна жінка —
    Соратниця не так далеких літ
    (По крові, може, і не українка) —
    Дорогу перебігла, наче кіт.

    І мстивим жестом рук, які не крали,
    Ви поступ весь пожбурили до ніг
    І в бюлетені з легкістю вандала
    Зробили підлий вибір — “Проти всіх”.

    І “Ваш народ”, хоча й не в тім'я битий,
    Прислухався до Вас — проводиря,
    Й Ви власноруч — від помсти неомитий —
    Вписали чорний день календаря…

    І ось — фінал бездарного роману,
    Шукайте у собі його причин.
    Ви мали все: любов, довіру, шану,
    А зараз залишилися ні з чим.

    Ідіть до бджіл, самотній нео-Бруте.
    Не хочу ображати Божих мух:
    Ви більш не лідер нації — забудьте,
    Не проводир уже. Ви — бджіл пастух.

    Єдиним жестом рук, які не крали,
    Враз перекреслили своє ім'я —
    Віддали долю рідної Держави
    Для збиткувань московським холуям…

    До Вас я не звертаюся: “Шановний…”
    А президентство Ваше — лейтмотив
    Для поминок любові красномовний:
    Ваш бюлетень про нього ознаймив…

    2010 (22.11.2013)




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  32. Микола Головацький - [ 2013.09.21 02:48 ]
    Єднатись
    Нам українці потрібно єднатись,
    Щоб нам у державі своїй розібратись,
    З ким із сусідів потрібно брататись,
    На схід чи на захід нам слід повертатись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб нам до Росії уже не вертатись,
    Щоб з ними дружили стосунки не рвались,
    Та все таки ми на Європу рівнялись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб з Кримом і Тузлою нам не розстатись,
    Щоб нам українцям гаранта дождатись,
    Щоб нашим гарантом у світі пишатись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб рідною мовою нам спілкуватись,
    Щоб рівень життя у державі підняти,
    Щоб брудних грошей не могли відмивати.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб наших дідів-козаків не цуратись,
    Щоб наших хазарів заставить зізнатись,
    Що ми українці тим треба пишатись.
    2004р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.27 22:56 ]
    Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
    Дипломат з долярами
    Кинув у сміття.

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов,
    Дипломат із баксами
    В бакові знайшов.

    ПРИСПІВ:

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов.
    Він фортуні дякує –
    Щастя там знайшов.

    Кінчиться наразі
    Це життя сумне,
    Ти із грязі в князі –
    Вознеси мене.


    Почалось для бомжика
    Не життя, а рай,
    Ти, фортуно, грошики
    Скрізь порозкидай.

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    ПРИСПІВ:

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    Я тепера, хлопці,
    Вже бомжацький дон,
    На Канари – гопца –
    Їду за кордон.

    Ось нардепом стану я –
    Боже, поможи,
    У Верховній Раді там –
    Партія бомжів.

    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Бо мене підтримує
    Весь бомжацький клан.

    ПРИСПІВ:
    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Більш не буде правити
    Нами бандюган.

    Вийшов з бандюганчиків –
    Щоб і я так жив.
    Тож наступний прийде нам
    Просто із бомжів.

    27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (27)


  34. Володимир Книр - [ 2013.04.28 15:02 ]
    Про президентів
    Поставлені вже ледь не на потік
    ті, що про них - "нацарював і втік".

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  35. Сергей Цюрко - [ 2012.10.23 14:07 ]
    Тiльки вибери мене! - Нічне прозріння
    Бог всё видит, но не Он, к сожалению, председатель Центризбиркома…

    НОЧНОЕ ПРОЗРЕНИЕ

    Выборы! В головах у людей - только выборы!
    Все на выборы! В массах – выборы!
    «Ти бери! Все собі бери!
    Лиш ВИБЕРІТЬ МЕНЕ! Виберіть!»

    Настала Осень – настали Выборы!
    Есть измененья не только в Природе!
    И все, кто хочет быть где-то выбранным,
    Вдруг начали свой «Поход к Народу».

    Подход к Народу здесь каждый ищет:
    Себя, как Бога, - на все Иконы!
    А то, что Души не стали чище,
    И сплошь в Народе лишь мат да стоны!?!

    Вот те, кто раньше не шибко кланялся, -
    Враз улыбаются, клянутся чествовать!
    А те, кто раньше всё дурью маялся –
    Бросились тут же Народ приветствовать!

    А может почаще нам делать выборы –
    Чтоб что-то сдвинулось в стране и в Партиях,
    Чтоб не успевали грешить те, кто избраны,
    Чтоб возрождалась в стране Демократия!

    Выборы! Повсеместно - выборы!
    Все на выборы! В мыслях – выборы!
    «Все бери! Навіть Душу мою бери!
    Тільки ВИБЕРИ МЕНЕ! Вибери!»

    А Природа выказывает расположенье:
    Выбирает - по-прежнему нянчится с нами!
    Выбирает – к Любви повсеместной движенье,
    Не бросаясь на Ветер пустыми словами!

    И я - за Любовь на Земле – голосую!
    И я - за Детей – что в Любви – голосую!
    За Правду и Честность ВСЕГДА – голосую!
    За Бога - в Сердцах всех людей – голосую!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  36. Олександр Обрій - [ 2012.09.20 23:15 ]
    ТРАНСПАРАНТИ
    З’їдають тихо очі транспаранти,
    Примарами обклеєно білборди.
    Довір’я вже розбите на квадранти.
    Вирішуються долі, мов кросворди.

    Ілюзія влізає вперто в душу,
    Змією хитро гріється на серці,
    І приспану свідомість міцно душить.
    Брехня вганяє в мозок кілогерци.

    Цікаво, справді, жити, безперечно, --
    Не плутати обов’язки з правами,
    Обіцянки жувати, наче гречку.
    Тріщать кишені щедрими словами.

    Багатообіцяючі вершини
    Здіймаються ораторським талантом,
    Лягають, мов бальзам, на хворі спини,
    Чіпляються коріннями айланту.

    Вулкан гарячих пристрастей стихає,
    Зніми з очей оманливу завісу, --
    Засохли слів оазиси безкраї,
    І зникли вмить десерти тирамісу.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.36)
    Коментарі: (2)


  37. Володимир Сірий - [ 2012.06.26 17:42 ]
    Ця нитка червона - міцна!
    Ця нитка червона - міцна!
    Ослаблена чи у напрузі.
    Чудесно єднає вона,
    Ця нитка червона міцна,
    Оте, де кремлівська стіна
    І те, де у нас любі друзі.
    Ця нитка червона - міцна!
    Ослаблена чи у напрузі…

    26.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  38. Тарас Григорович - [ 2012.06.11 12:07 ]
    У ЯКИХ РУКАХ МАЙБУТНЄ ?
    У ЯКИХ РУКАХ МАІБУТНЄ
    Очі широко відкрий,
    поглянь в чиїх руках твоя країна.
    Що чекає твоїх дочку й сина?
    На роботі спина зігнута від кнута,
    а плата кинута хіба скорина хліба і то,
    коли просити будуть на колінах.
    Грошима віру міряють,
    самі вже ні у що не вірують
    ще й виривають інших душу
    чи душать перевертні в пагонах тих кого не покорити.
    На долонях в них лиш море лих і крові,
    немає правди в жоднім слові,
    живуть забруднені в недобрій славі і думають,
    що в силі себе оправдають.
    Я не вірю,що ти в сирій землі готовий дух свій закопати
    або втікати в вирій,коли кусатимуть голодні звірі.
    Достатньо шершнів ненаситних годувати,
    їх пора зігнати з рідної землі,
    звести вітрила на свому кораблі,
    щоб вітер вів по вірному лиш курсу.
    21:49, Птн 02.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  39. Ростислав Бодзян - [ 2012.03.03 20:20 ]
    Балада про “СІМ ШАГІВ ДО РЄАЛЬНАГО ДАБРОБУТУ, або ЯК УКРАЇНСЬКИЙ “МЕСІЯ” КРАЇНУ ТРАВИВ”
    Богдану Москалинському

    Проходить час і воля гине,
    У крихті долі винен сам.
    Все тихше-тихше пісня лине,
    Не жданні гості входять в храм.
    Вони грабують, хаос всюди,
    Цей хаос смерчем нищить нас,
    І навіть під кусочком груди,
    Зупинить погляд кривдник враз.
    А що ти хочеш, як недавно
    Був ніби наш, хліб цілував,
    Але повільно, зовсім плавно
    У інше плем’я зкочував.
    А там за зраду дали волю,
    Та воля ця лише слова,
    Бо запрерік на вічну долю
    І що ж ця доля принесла?
    Чи може нарід мій щасливий?
    Чи може мова ще жива?
    Вона – це труп, який ще дише,
    Ну що ж ця доля принесла?

    І було так, і буде знову
    Такеє щастя у петлі
    І не повідає нікому
    Бо нарід плавиться в кострі
    І Пан Богдан ніби вже давній
    І Пані Каті вже нема
    І наш Пан Овощ не останній
    Бо їх таких ще сто зі ста
    Але баладу не про давнє,
    Її про Овоща веду
    Воно ж творєніє останнє
    Яке несе всю цю біду
    Але для тих хто ще не знає
    Пан Овощ то Данєцький Пан
    Він же ж на троні засідає
    Керує, має сильний клан
    Виходить Овощ до народу
    Щебече наче соловей
    Ото моліться на природу, -
    Він ж український Моїсей!!!
    (І тут заява:
    - Прошу панство
    Не дати дітям це читать
    Бо як побачать тоє гадство
    То може мову відібрать!!!)
    Отож Пан овощ заявляє:
    - Ми власть отримали чи ні?
    - То як воно тепер буває –
    - Пишіть програму ж ВИ мені!!!!
    І тут весь клан побіг до Львова
    До Пані Герми, бо біда
    А то вже жінка гонорова
    Та помогти добро дала!
    І мудрували всі ночами
    А мучились немов воли
    Пан Овощ кидався столами
    Аж тут нарешті всі прийшли.
    І заявила пані Герма,
    Що треба мудро все сказать
    А Овощ їсть щось мов “оферма”
    І тут я начав верещать:
    - Та ти така, ти львівська курко,
    Ти шо меня не знаєш, да?
    Та я ж тебе запхаю в дурку
    Я мудрий, мудрий - Овощ Я!!!
    Так народилася ідея
    Як Овощ має виступать -

    “СІМ ШАГІВ ДО РЄАЛЬНАГО ДАБРОБУТУ”

    Шаг перший:

    Батьківщина
    В моєму домі завше свято,
    Бо вже доля в нас така,
    Цінних місць таки багато,
    Хоч оглядай із літака.
    Тут, й лани широкополі,
    Води б’ють із джерела,
    Завітає місяць – в ролі
    Світло-білого човна.
    Брат за брата гідно встане,
    Будуть дім свій захищать,
    Будь-хто ворога дістане,
    Лиш би землю не віддать.
    В нашім домі соловейки,
    На весь світ ще закують.
    У нас родяться ідеї
    Воріженьки ж не вкрадуть
    Заспівають знову пташки,
    Повернеться той, хто втік,
    Ми неначе ті мурашки,
    Що не знищиш їх потік
    Закерують по закону.
    Буде честь і рівність прав
    Як у церкві – по канону
    Скільки б виродок не крав
    Запанує у нас радість
    Бо ми сильні – ми сім’я
    І зустрінуть предки старість
    В світлі рідного добра

    Шаг другий

    Не дам продати то що наше
    Воно нам Богом суждєно
    І обіцяю благо ваше
    Не дати бо воно одно
    І чорноземи будуть наші
    Не дам я руським їх забрать
    Але позичу в тої Раші
    Язик, щоб гарно щебетать

    Шаг третій

    Команду сильну підбираю
    Всі гроші вміють рахувать
    Тому усім вам обіцяю
    Зарплати й пенсії піднять

    Ніколя Янавічь поможе
    Він спец у всьому, як і я
    А разом з ним усе негоже
    З країни викорчую я!!!

    Шаг четвертий

    Любов до матері плекаймо
    Бо матір в нас лише одна
    Тому і захист обіцяймо
    Гарантом ось вам ці слова:

    Свічка
    В кожнім серці свічка сяє,
    Безнадійно мерехтить,
    Ще з дитинства огріває,
    Ще з початку все терпить.
    У любові грань пропала,
    У очах сльоза блищить,
    Кожен день тобі віддала,
    Хоч і робиш, що болить.
    Ніжність Господом прийняла,
    Мудрість вірністю пройшла,
    На руках тебе тримала,
    І від горя берегла.
    Й супроводжує думками,
    Дарує світло в темноті,
    Вона не мириться з плітками,
    А завжди вірить лиш тобі.
    І як загасиш в серці свічку,
    Небесна кара жде тебе,
    І упадеш в бездонну річку,
    Що прямо в пекло принесе.

    Шаг п’ятий

    Крім мови руської, - гадаю
    Ще треба інгліш підтягнуть,
    Тому для цього предлагаю
    Цей вірш в програму теж запхнуть:

    Your world
    Around dust and my soul sleeping
    And looking for a Perfect World
    And where’s result of nasty seeking
    In weather which’s so sickly cold
    I’m on my way to lose my scrimming
    To find this horror Perfect World
    And be disguised in my life swimming
    Just don’t allow my soul be sold
    Someone is running just for fun
    Another looking for yours crying
    Both understand this awful clan
    Will never leave you just till come in
    Whatever rule your life your own
    And look for horror Perfect World
    Sometimes you ought to play your role
    Sometimes you hate this nasty World

    Шаг шостий

    Крім того ще собі вважаю,
    Що треба кепітал мінять
    Данецк – нічого більш не знаю -
    І з Києва усе забрать

    Шаг сьомий

    А на кінець планую плавно
    Країну нашу грабувать
    Але так тихо і нещадно
    Щоб бути знов на років п‘ять

    Отож програму написали
    Пан Овощ радий як дитя
    А згодом люди ще й обрали
    Ото вам практика життя
    А шагу сьомого немає
    Лиш шість, один кудись пропав
    А може він його ховає
    Бо хто б за нього голос дав???
    Тепер сидить “месія” в троні
    Країну топче без жалю
    А на його “святій” короні
    Латинським пише “всіх уб’ю”…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Юрій Баюрак - [ 2012.02.12 01:25 ]
    "Куди йдемо?"
    Колядувати будем під Рамштайн,
    А під Сердючку будем гімн співати,
    І на роялі Мурку будем грати.
    Бо так ми хочем.
    В нас така мораль.

    Забудем мову прабатьків своїх,
    Що так плекали старанно і вічно,
    А зараз це все НЕПРІЛІЧНО.
    Оце ми можем.
    Зрадимо усіх.

    Топтатимем могили чобітьми
    І матір продамо ми за доляри,
    Одягнемо рожеві окуляри
    І...будем гнити
    Десь за ворітьми

    У нашій хаті веселяться холуї,
    Чужинці,бусурмани,казнократи
    А після балу будуть в нас стріляти,
    Бо так нам треба.
    Тут ми не свої.

    Життя собак задовгим для нас буде,
    Бо без душі не зможем жить ні дня,
    Без цінностей,молитви,каяття
    І навіть смерть
    Про нас забуде

    Покищо це приснилося мені
    Та думати потрібно вже сьогодні,
    Бо завтра будем на краю безодні.
    Ти хочеш цього???
    Я - однозначно Ні!!!!

    Нью Йорк.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2) | "Україна"


  41. Анонім Я Саландяк - [ 2012.01.26 11:19 ]
    ПРАВДА (римований варіант)
    Завісу при відкрито.
    За нею було скрито
    розбите корито
    і невідоме нам життя
    за давнім сюжетом.

    За завісою розшитою
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито,
    і хоч не цілковито,
    та видно, що покрито
    суцільним шаром бурих плям
    поверхню вивороту…

    Завіси, що розшита
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито…
    А там.?! Могил нарито,
    кругом крові налито…
    Снують зловіщі тіні там
    і чорні силуети.

    За завісою розшитою
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито нам.
    Вже нові фаворити
    товчуться там…
    До 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  42. Дмитро Дроздовський - [ 2011.12.31 13:44 ]
    Самотній дім. І тиша віддзеркалень...
    Самотній дім. І тиша віддзеркалень.
    Холодний душ і холод голосів.
    Іде доба крізь час із гострих марень.
    Ричання днів, подібних до вовків.

    Два нуль один. І ще один фінальний.
    Кінець епохи, присмерк і етап.
    Когось везуть за небокрай прощально.
    Когось саджають. А комусь — і трап.

    Хтось плаче в темінь. Хтось живе минулим.
    Хтось тільки вчора друзів загубив.
    Не все згадали, та про все забули
    Під канонаду буревіїв-злив.

    Але екран мигтить святково й гарно.
    Вітають люди, впевнені й німі.
    Тікає мить, немов ляклива сарна.
    У цім абсурді винні ми самі.

    Тікає кіт, летить дракон на зміну.
    Все буде добре — впевнює екран.
    Все буде добре — в матері без сина.
    «Жить стало лучше» — мертвим, та без ран!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  43. Анонім Я Саландяк - [ 2011.12.06 10:32 ]
    ГУБИ (аналог)
    Коли чорно,
    а на зубах пісок,
    обов’язково чорний ще мазок
    лягає повторно
    поверх зімкнутих вій,
    як чорна паранжа, і задихаюсь в ній...
    Коли чорно, і черевик
    наводить блиск об ніжність губ,
    і не спасуть китиці рук, і крик...
    Коли рубці і шрами,
    і кровоточиві рани
    накриють ніжності сліди дев’ятим валом -
    тоді аж надчутливі стануть...
    аж можна буде бачити губами
    крізь бетон.
    До 2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (4)


  44. Анонім Я Саландяк - [ 2011.11.22 20:33 ]
    МІШОК (аналог)
    Він не купить кота у мішку
    і ніколи мішок не розв’яже...
    Цуценя, котеня там? Хто скаже?
    Норовлять же підсунуть свиню... у мішку.
    ...За мішок... в темний кут... і ... об мур -
    скільки сила стареча дозволить,
    а що там немовля лежить голе,
    то таке й не присниться йому!..

    Він не купить кота у мішку...
    Він не купить кота без мішка...
    Він не купить мішок без кота...
    Він не купить...
    Але, де не ступить,
    ПРИРЕЧЕНИЙ МАТИ СПРАВУ З КОТАМИ В МІШКУ.

    До 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  45. Анонім Я Саландяк - [ 2011.11.05 17:29 ]
    ІУДА (аналог)
    Все решта було за писанням:
    Понтій Пилат, Ісус і ми...
    У кожного свій інтерес:
    Пилат – творити суд,,
    нам – вкусити б тіла...
    Ісус ... воскрес!
    Чому ж ніяк не наїмося ми?
    Чому ж це творить «вічний» суд Пилат?!
    Ісус воскрес! Простив наш непомірний апетит
    і визнав суд як справедливий! Чому ж ніяк не наїмося ми,
    і не насудиться Пилат?
    Ісус воскрес!

    До чого тут Іуда?
    Він є, він був, він – буде...
    йому найпершому прощається усе
    у той момент,
    як не простить собі
    Іуда!..
    до 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  46. Володимир Сірий - [ 2011.10.15 08:35 ]
    Той віз
    Той віз, що був донині там,
    Двигнули з місця спільні сили,
    Та він упав в одну із ям,
    Що рушії друг дружці рили…

    15.10.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  47. Володимир Малишенко - [ 2011.08.06 12:08 ]
    гімна демократії
    п'ять років без президента
    п'ять років коту під хвіст
    і ще довго чекати моменту
    як закінчиться виборчий піст

    п'ять років не три шевченкові літа
    п'ять років країна в лайні
    як свині пруть до корита
    бісер у жмені
    жбурляти
    чи ні

    п'ять років як гівно в ополонці
    п'ять років державна тюрма
    сам-один мов ядро в оболонці
    жалюгідна клітина
    протоплазма німа

    п'ять років безвідповідальності
    без відповідальності
    п'ять років у керма прометеї
    я сам не взірець досконалості
    але люблю вітчизну
    а не уяву про неї


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.07) | "Майстерень" -- (5.1)
    Прокоментувати:


  48. Кока Черкаський - [ 2011.06.30 18:05 ]
    Українська веселка
    Половина з нас сміється,
    Половина– плаче.
    Отаке у українців
    Житіє собаче.

    Вибрали ізнов не ту,
    Чи точніш– не того,
    Одна половина іншій
    Наставила роги.

    Одна біла половина,
    А інша- блакитна,
    За двома кольóрами
    Третього не видно.

    Третій- колір помаранчі,
    Чи жовто-гарячий,
    Половину дня сміється,
    Половину-плаче.

    Одна половина- бидло,
    Інша-гонорова.
    Отака в нас Україна,
    Різновеселкова.


    18.02.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Заруба - [ 2011.02.06 19:26 ]
    Ода на сходження на престол
    Міти і мітки. Звуки і знаки.
    В нашій історії темні ознаки.
    Скажеш бо, Ясю: – То справа далека?
    Князя хотіли, а вибрали зека.

    Гетьману віра! Іншому майна!
    Роки в офіру – «Файна Юкрайна»!
    Хряснем за вибір – ми його варті –
    Чвертки, чекушки, чаші і кварти!

    Князю дозволена й кварта і літра
    Тільки б не втратив на плечах макітру.
    В руки – руків’я, тіло – у лати,
    Князю негоже шапки знімати.

    Князь в обороні отчого дому
    Шапку знімає, вдягає шолома.
    Має сердега для владного лету
    Пастиря слухати, знати поета.

    І поетесу й писаку-сусіда,
    Знать етикет протокольний обіду.
    Тон задавати людям і бомонду
    Без геноциду для генофонду.

    Звуки і знаки. Міти і мітки.
    Як же сміялись бісові дітки.
    Чи зміг би в минулому князь той царити
    Тухлим яйцем в Мухосранську прибитий?

    З ким же він бився лати у лати
    Сорок мільйонів нас представляти?
    Там, де на поприщі Божого суду
    Б’ються мільярди груди у груди.

    От і волає в тих грудях тривога
    А чи туди пролягає дорога?
    І чи не будуть у владнім кориті
    Сьорбати пійло плебеї неситі.

    Мітки і міти. Знаки і звуки.
    Ніц не забрали владнії руки.
    Ручки у руки, агов обирати
    Руки, що прийдуть ніц не забрати.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (13)


  50. Олександр Заруба - [ 2011.01.15 12:11 ]
    Мабуть
    + 38°. Спека. Сонце в Леві.
    Круг Межигір’я всі паркани металеві.
    Зі зброєю солідна охорона.
    Мабуть це зона.

    Сховатись самому за тином дико.
    Таки утримують, падлюки, чоловіка.
    +38°. Сонце в Леві. Спека.
    Мабуть що зека.

    З кийками охоронці. Ті ще гниди!
    Туди й сюди ганяють самоскиди.
    Мовчить, бідака. На паркані сонце грає.
    Мабуть копає.

    Не бійся, друже! Ще живі майдани!
    Впадуть боги, паркани і кайдани!
    Оця твоя оказія трагічна
    Мабуть не вічна.

    Знов сам собі і долі будеш паном
    Без того животіння за парканом.
    Підеш в народ волошками край поля
    Мабуть на волю.

    А в Межигір’ї розбудують з часом
    Профілакторій діткам із Донбасу.
    Ті діточки, що гамірливо підростають,
    Мабуть згадають.

    11.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2