ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути.
Поряд.
Високо і вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ. Іде, періщить, хлище,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі

Серго Сокольник
2019.06.14 23:51
Похилились горіха гілки
Під вагою врожаю... І сонце,
Мов сусідка стара, залюбки
Загляда у домашнє віконце...
Та сусіди, що в хаті жили,
Мов горіхи осипані, впали
Згідно Притчі... Часи надійшли-
РозкидАли каміння... Збирали...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.04.18 08:27 ]
    Голос народу
    – Я є народ. І усім ґарантую,
    що ні за кого я не агітую.
    Порохнявію, бо нікуди йти,
    і зеленіти немає мети.

    Вухо народу туге і не чує:

    – О, мій народе, почуй мене! Sorry
    за наобіцяне і за офшори...
    Я недороблене маю робить*...
    Хто ще зеленого змія поборе?

    А за кулісами нація спить.

    Націю наче цунамі накрило,
    не помічає нечистої сили.
    Люди шанують кота у мішку.
    Хліб і видовища шпаги схрестили...

    Фейкає голови теле-ку-ку.

    – Я поважаю уже опонента
    і не вважаю його за агента...
    Кума і Юлю, буває, не хо*
    буду за Савіка, Надю й Міхо...

    – За Україну!!! – волають поети.

    Можна сміятись і плакати можна.
    Бені й ренати усе ще заможні,
    поки своє обирає кацап
    і атакує корито порожнє...

    Не вистачає обрубаних лап.

    Як же ся стало, що нашому Петі
    альтернатива – паяци і черті?
    Хто у дебатах парафії люб?
    Чом не блокуємо ботів Інету?

    Шоу шізи* атакує ютуб.

    Карма Росії витає над нами
    і обіймає вона пазурами...
    Це ми спимо!
                  Задовбали слова,
    що покарає усіх булава
    і наобіцяне не за горами...

    Розум народу дрімає, бува*.

    04/19



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  2. олександр квітень - [ 2019.04.17 06:37 ]
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА
    (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А вони обирають клоуна,
    Бо їм неймовірно весело.

    Ллється воїнів з ран сукровиця ,
    А холопи з душею сірою,
    Завтра нам обирають клоуна,
    Бо сторіччями блазням вірили,

    Бо ж століттями в рабстві смажені,
    Та росли на полях совковості,
    Всім єством обирає ряжених,
    Дух кріпацтва в глухій свідомості ,

    Хата скраю з парканом підлості,
    А "ВІТЧИЗНА" звучить "ОТЄЧЄСТВО",
    Зранку молиться Богу ситості
    "ГРАЖДАНІН" України зречений.

    З окупантом брати навіки .
    "КЛЄВЫХ ПЕСЕН " мотив зіпсований ,
    Намугикує люд безликий,
    Щоби завтра обрати клоуна.....

    Знай не буде з Кремля прощення,
    Бо ж немає у нас майбутнього ,
    Аж допоки живе "НАСЄЛЄНІЄ",
    Громадянське суспільство з
    трутнями....

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А раби обирають клоуна,
    Бо ж рабам неймовірно весело.

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  3. Володимир Бойко - [ 2019.04.16 11:56 ]
    * * *
    Із пари лих найменше вибираєм,
    І жоден вибір не веде до раю.
    Якщо й судились райдужні путі –
    То, певно, не при нашому житті.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  4. Володимир Бойко - [ 2019.04.14 00:02 ]
    * * *
    Ні обіцянок, ні пробачень –
    Ну що б, здавалося, слова....
    Який «прикольний» Вова «парєнь»!
    Та це – інакше амплуа.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  5. Володимир Бойко - [ 2019.04.06 19:21 ]
    Претендентові
    Люби коханого себе,
    Інакше хто тебе полюбить,
    Нехай нічого не гребе –
    Ти мусиш мати шкуру грубу.

    Дерись крізь терни до зірок,
    Тут без нахабства неможливо,
    Бо у політику – ні крок
    Для м’якосердих і правдивих.

    Ти клнкурента утопи
    У ложці дьогтю. Краще – в бочці.
    Аби весь люд оторопів
    Від правдорубства правдоборця.

    Та все не списуй на заброд,
    Не поминай кацапа всує.
    Згадай окрадений народ –
    Він долі кращої вартує.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2019.03.28 13:45 ]
    * * *
    Ніколи жоден президент
    Не дасть дарма тобі презент.
    І хочеш вір, а хоч не вір –
    Не безкоштовний жоден сир.

    То ж обирай, не обирай –
    Не матимеш одразу рай,
    Але і жити на землі
    Не варто в бруді та імлі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  7. Валентина Філонич - [ 2019.03.24 21:22 ]
    Голос народу

    1. Ще не вмерла Украϊна!
    Ворогам нашім на диво,
    А в ній люди працьовиті,
    Та іще й талановиті;

    2. Голі, босі, та й голодні
    Від тарифів ще й холодні.
    İ нема нікому діла,
    Як народу накипіло.

    3. Депутатів в нас чорт ма,
    А в засіданнях нема.
    Все своϊ діла рішають, (Та хоч трохи совість мали,
    Наші грошики ховають. Через день би пропускали.)

    4. Чи вживають опіати
    Любі наші депутати?
    Враження таке у нас,
    Що під кайфом ви весь час.

    5. Дуже, дуже вас багато,
    Час вам Раду всім звільняти.
    Паразити, більшість з вас,
    Присмокталися до нас.

    6. “Дорогенькі” депутати,
    Покладіть своϊ мандати,
    Та від себе нас звільніть
    İ тихесенько ідіть.

    7. Це ми кажем не про всіх,
    Бо візьмем на душу гріх.
    Ми порядних поважаєм,-
    Плідноϊ праці ϊм бажаєм.


    8. Ну, а ті, що залишаться,
    Постарайтеся триматися;
    İ будуйте спільний Дім,
    Та не скуріться зовсім.

    9. Керівництво кострубате
    Геть не вміє керувати,
    Все рахує, що ми бидло,
    А себе йому не видно.

    10. Кабінет наш недолугий
    Марно робить всі потуги, -
    Економіку підняти –
    Треба світлий розум мати.

    11. Все, що можна, розікрали,
    Землю прихватизували,
    На бурштині нажилися,
    Хазяйнують в нашім лісі,

    12. Сміттям землю завалили,
    В річках воду отруїли,
    Весь наш газ попродавали,
    А нам дулю показали.

    13. Подивіться на дороги!!
    Ми на них ламаєм ноги.
    €вробляхів надурили ……..
    Та бо дай би ви здуріли!

    14. Все вам мало, мало, мало,
    Й досі срачка не напала.
    Про народ немає думки,
    З ним у вас своϊ рахунки.

    15. Ви не любите наш Дім,
    А лише себе у нім.
    Все в офшорах поховали,
    Міць держави зруйнували.

    16. В керівництві президент
    Найповніший імпотент.
    Весь цей час він бізнесує:
    Бізнес-план реалізує;

    17. Ну, крадеш ти, сука, гроші,
    Так вклади ж ϊх в щось хороше,
    Щоб було тобі і нам,
    Не якимсь там чужакам.

    18. Засирає людям мізки,
    Хоч кончина його близько, -
    Все базіка про €вропу,
    А веде нас прямо в жопу.

    19. “Бальзамінов” - сучий син,
    Залишайся ти один.
    Мрію він таку плекає,
    Тільки хто нас там чекає?!

    20. Щоб народ відволікати,
    Пішов Томос здобувати.
    ( Мабуть думає, єдріть,
    Що уже архімандрит).

    21. До того розпоясався:
    До душі уже добрався.
    Грязні лапи простягає,
    На святеє зазіхає.

    22. Хоче вимолить у Бога
    Хоч тряпчину у порога;
    Навіть ти про це не мрій, -
    Бо великий ти крадій.

    23. İ до арміϊ добрався,
    Там ні чим він не цурався, -
    İ ні що не проморгав -
    Всіх податками обклав.

    24. Та не там ти, президенте,
    Здобуваєш девіденти.
    Все одно, тобі - кінець!
    Хай тебе укусить ґедзь!

    25. Удав – Гройсман, твою мать,
    Показав, як керувать.
    Все тарифи піднімає,
    Сам кишені набиває.

    26. Що не вміє наладнати,
    Фонд валютний винуватий.
    İ хватає тільки мізків,
    Щоб з краϊни мати зиски.

    27. Він багато обіцявся,
    Та на цій посаді всрався.
    Лиш одне дає радіти,
    Що не буде вже смердіти.

    28. Нема гідності ніякоϊ:
    Як би, щоб він не балакав
    İ йому прийде кінець,
    А ганьба - цьому вінець.

    29. Блазень – Рева бреше нам,
    Що він пенсіϊ підняв.
    Ще й не мало у процентах (40%),
    А на ділі - 10 центів.


    30. Сидить пику наϊдає,
    А на нас на всіх чихає
    İ триндить весь час одне,
    Навіть оком не моргне.


    31. Фонд пенсійний мафіозний
    İ міністр там одіозний, -
    Обікрали всіх і вся,
    А з міністра, як з гуся.

    32. İ кого там захищають?
    Там здоров`я позбавляють!
    Ти прийшов туди здоровим,
    А вернувся дуже хворим.

    33. İ бажають тобі люди
    Всіх болячок і повсюди.
    Щоб у тебе так стояв,
    Як ти пенсіϊ підняв!

    34. Хто Супрун до нас привіз?
    Скориставшися безвіз?
    Не збагну цього ніяк:
    Чим взяла вона і як?

    35. Лікар – Смерть керує нами,
    Заганяє всіх до ями.
    Косить всіх підряд вона –
    Украϊнськая Чума.

    36. Привезла нам ТБЦ, -
    Гройсман дякує за це.
    Кір в державу привезла
    От і всі ϊϊ діла.


    37. Мафію ліквідувала
    İ сама же нею стала, -
    Хворь гуляє по краϊні,
    А вона керує й нині.

    38. İ вона краде потужно, -
    Нам таких уже не нужно.
    Ϊх хватає і своїх,
    На це скаржитися гріх.

    39. Ϊϊ двоє захищають,
    На посаді цій тримають.
    İ, можливо, що вона
    В долю цих двоϊх взяла.

    40. Очі людям замилила,
    Революцію зробила, -
    Все!, - пора нам гнать мітлой,
    Цей ходячий Геморой.

    41. Захистить народ краϊни
    Від Уляни – Скарлатини
    Може новий президент –
    Це не буде прецедент.

    42. Всі ви так накерували:
    Таргани всі повтікали, -
    İ ви хочете, щоб ми
    Другий шанс іще дали?!

    43. Ні, не діждете, падлюки,
    Не дамо вам козир в руки,
    Бо ми знаєм, що давно
    Ви – останнєє лайно.



    44. € порядні люди в нас;
    Покладаємось на вас.
    Беріть в руки Украϊну,
    Та кохайте, як дитину.

    45. Бо лише така любов
    З ями нас підніме знов –
    Мов не випивана чаша
    Украϊна люба наша.

    46. Як не знищують ϊϊ, -
    А вона все на коні.
    Слава нашій Украϊні,
    Бо вона існує й нині!


    м. Черкаси
    Валентина Філонич
    10.03.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2019.03.15 19:30 ]
    Мудра баба (байка)
    Ой, попутав діда біс –
    Дід в політику поліз,
    Користуючись моментом
    Навострився в президенти.

    Та зчинила рейвах баба:
    – Ти куди, старий незграбо?
    Ти ж не годний ні до чого,
    Подивіться на дурного!

    Схаменувсь немудрий дід,
    Та й не лізе, де не слід.
    _____

    Коб на всіх тих кандидатів
    Мудру бабу нацькувати.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.02.21 21:06 ]
    Одна біда на всіх
    Що обирати? Вбийте – не пойму,
    що діється? Яке то євре-рило
    ще націю зі сцени не дурило,
    а ми іще не хлопали йому?

    І хлопаємо – іноді очима,
    долонями, і вухами інде,
    і нібито не знаємо причини,
    чому немає нашого ніде.

    І наче обираємо не здуру,
    і ніби не із п'яні до керма...
    А пролізають в урну ще до туру
    усі, по кому плакала тюрма.

    Але чому не націоналісти,
    а коміки і рашеські нацисти,
    що апріорі нації чужі,
    ідуть у ногу до казни і трону
    як сателіти п'ятої колони,
    яким байдужі наші рубежі?

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Олехо - [ 2019.02.05 16:15 ]
    * * *
    Продати голос, яко брех.
    Украсти щастя на копійку.
    А потім бідкатися: Ех,
    життя скотилося на двійку.
    І до, і після є резон,
    а мить вагання – то лукаве.
    Укотре дивлюсь ретро-сон,
    а там жага земної слави.
    А там жага людського «Я»,
    тотожність ситості і влади.
    До дідька лисого дурня,
    але шикуються в армади
    оті, що завше за народ,
    та проти луди і свавілля.
    Найбільша трута їх «чеснот» –
    зневіри лютої похмілля.

    Сичать, кусаються вужі.
    Не знають злагоди і миру.
    У чвані виросли мужі
    і разом вирили сокиру.
    І ми – штики у цій війні,
    мета якої топ-вершини.
    Спокусі важко мовить «ні»
    у час обідраної днини.

    Ми не раби… але раби –
    то наші давні побратими.
    Якби ми знали і могли,
    то не ховалися б за ними.
    А так зима і довгі сни,
    а ще ілюзії, омани…
    Обсіли обриси весни
    зими ядучої тумани.

    02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  11. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  12. Ігор Шоха - [ 2018.12.23 12:57 ]
    Обранці Фортуни
    Не всі опиняються там, де судилось
    міняти історії хід,
    горіти у вогнищі, Богу на милість,
    ховати добро від сусід.

    Одному буває і на ешафоті
    не лячно іти за межу,
    а інший, дивись, у якому болоті
    присвоїв ідею чужу.

    В історію входять не ті, що виводять
    на вулиці юрмища мас
    за долю народу, за нас,
    а ті, що роками чаїлись на споді
    і раптом тузами у сальній колоді
    тасують і місце, і час.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  13. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 13:38 ]
    Інший погляд
    Тебе народжено, сповито нагодовано. ....
    Та до життя без кольорів не приготовлено. ...
    Робиш крок.... за ним ще крок. ....і з кожним разом відчуваєш, приємний чи болючий шок....
    Підбираються слова зсередини самі собою. ...
    Ти розумієш,тебе рве ! Ти хочеш проти "них" іти до бою. ...
    Та те , що помагає воювати ...тебе і може поховати. ...
    Останнє, з рук твоїх дітей , ні на секунду не вагаються забрати. ....
    Щоб стали ми одними з них , продавші душу за нулі.....
    Але якого чорта в середині треба мати,
    Щоб йти із ними ,- їм на поводі ....
    Один кадилом маше - прикриваючись Ісусом. ...
    Інший, пакує через гроші , чіпляючи на шию грузи. ..
    Третій посередник із зв'язками. ..
    Який за вигоду продасть і свою маму. ...
    Інший загубився вже давно. ...
    Вишкрябує своє ім'я глибоко - там де дно. ...
    І голову підняти не дають. ...
    Бо знають,небезпечний, розуміє в чому суть. .
    .......................


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Булат - [ 2017.09.17 19:27 ]
    День Незалежності
    Ходили строєм, пісні грали
    І люд про зраду гелготів.
    Стояли скромно ніби і не крали
    Владні жакети, й диктор торохтів.

    Спека і пекло, і яке вже свято?
    Країну треба гуртом боронить
    Війна іде і нехай буде проклято
    Все що у народу на шиї сидить.

    Продати душі ви договорились
    Прожити так, не знаючи біди.
    Але мабуть собі ви все таки наснились -
    Злякались, хоч край світу йди.

    Тече ще кров. Забули блазні?
    Руїна навколо - тут не благодать.
    А ви ж як свині у старенькій лазні
    Без приводу аби лиш жерти дать.

    Біжать години без упину
    Народ все мучиться і потихеньку мре.
    І на свою до крові стерту спину
    Царя нового вже скоро обере.

    Пани не бачать, знать не хочуть.
    Їм би лиш день і ще один мільйон
    Сорочку з люду тихесенько торочать,
    Був би лиш він і грошей полігон.

    Скільки вам треба? Тихо. Мало?
    Не дати людям хліба і води -
    На тирсу. А самі лиш сало
    Нажерли, накрали. Ще обгороди!

    Всього не занесеш, не вкрадеш.
    І не втечеш, себе лиш звеселя.
    І коли ти мертвим впадеш
    Прийме одного матінка земля.

    Пануйте мирно, не вбивайте люду.
    Подумайте про фронтових братів
    Вони ж бо недопустять бруду -
    Здадуть народу вгодованих катів.

    Слова, слова, а було би діло
    Щоб кожен думав так і ще отак робив.
    Тоді можна сказати сміло,
    Що слово в справу ти сам перетворив.

    Пісні співайте і спини гніте
    Прийде вам знову благодать.
    Крихти вам кинуть, згинуть діти
    Так треба - "вік волі-щастя не видать".

    Прокиньтеся, кайдани ви порвіте -
    Біжать собаки і вже рвуть кордон.
    Самі себе у праці й долі ви знайдіте,
    Щоб там не правив царський мікрофон.

    Пройдуть роки і Незалежність стане
    Тим самим що всі дружно берегли.
    Збудована, але сукно багряне -
    Під жовтим й синім діти полягли.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ніна Виноградська - [ 2017.01.16 19:24 ]
    Не впадемо
    Давали знак народу небеса,
    Щоб зрозуміли, хто прийшов до влади.
    Солдат упав! – то впала міць, краса,
    Держави, що кров’янилась від зради.

    Упав солдат, коли цей президент
    Прийшов до влади, став на перші сходи…
    З вінком у нас колись був прецедент,
    Де Бог означив зрадника народу.

    Що втік з країни, де стріляв людей,
    Де в засвіти пішла Небесна сотня…
    Немає миру, тисячі смертей,
    Війна і бідність вчора і сьогодні.

    Глава держави, обраний ураз
    Народом, що в обіцянки повірив,
    У щирість так очікуваних фраз,
    Що приведуть до перемоги, миру.

    У нас три роки вже іде війна,
    Сини убиті, сироти і вдови…
    І бреше влада, обкрада вона,
    Вдягла народу бідності окови.

    В своїй державі люд, як емігрант,
    З країни влада створює руїну.
    Упав солдат… Впаде і окупант.
    Та не впаде ніколи Україна!
    16.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  16. Ігор Шоха - [ 2016.11.15 16:36 ]
    Головному архітектору олігархату
    Даруйте мені, Президенте,
    що я не із того почав,
    не ті виділяю акценти
    у ролі слуги й опонента
    народу, який Вас «обрав».
    Від імені цього народу,
    як і на Майдані, стою
    за волю його і свободу,
    і за …незалежність мою.
    І це означає сьогодні,
    що як і тоді, не за Вас
    ішли у єдиній колоні
    герої небесної сотні
    у пафосний діями час.

    Немає у мене акцизу
    із хмизу багаття сім’ї,
    але запитаю її, –
    а де ото голуб ваш сизий
    ховає маєтки свої?
    А, може, далекі офшори
    це наша надія одна –
    корупція нас не поборе,
    аж поки триває війна?
    А, може, усе було всує,
    що нині ніхто не рятує
    і не розуміє ніхто, –
    чому воно не атакує,
    придумане Вами АТО?
    Якщо попадає у точку
    оця рокіровка ідей,
    чи це не війна у розстрочку
    із тисячами смертей?
    Якщо у народу є право
    на те, що Закон ухвалив,
    то де на ахметок управа?
    Чому я годую державу –
    цей онкологічний нарив?
    Очікуєте компліменти?
    Та їх може бути і сто,
    та лише із того моменту,
    коли не вмирає ...ніхто,
    за те, аби Ви панували
    із того моменту, як ми
    за волю не душі поклали,
    а шанс – називатись людьми.
    Ми ще повоюємо, доки
    узріємо води мутні,
    куди довоєнні потоки
    стікають у руки одні.
    Ці руки нічого не брали! –
    ми чули уже і не раз.
    Вони лиш медалі чіпляли
    та ще приголубили Вас.
    І Ви не упали із неба,
    навіяні, як на духу,
    і трактора навіть не треба,
    аби осягти, – ху із ху.

    Ми раді і пресі, і Раді,
    що Вам не дає одкоша,
    що братія Ваша при владі
    дорізує нас без ножа.
    Усе обіцяють, хороші.
    А Ви їм на це, – ні-гу-гу.
    А уряд міняє на гроші –
    калоші на босу ногу́.
    Нехай канцелярія пише,
    аби годували її.
    На ладан ще мало хто дише –
    шість арів дають врожаї.
    І маємо кожному чину
    за гроші у банці на смерть
    не зайві – свої! – два аршини
    від імені лєрок і петь.

    Усі «найбідніші» – до каси!
    Немає ату або вет.
    І Ви їм готові щоразу
    подвоїти ще – на буфет.
    Гуляють мільярди де-юре
    та все у кишені одні.
    У друга і п'яниці Юри
    нема індульгенцій шпані.
    Бо ви не за мир, а за дружбу
    великих злодіїв-братів,
    то маєте дяку за службу
    і піт – на чолі ворогів.

    А ми – наче із підворітні…
    А ви – у параді лампас
    формуєте клани елітні,
    і клоуни є про запас.
    Субсидії ллються рікою
    і в уряді – повний атас!
    З протягнутою рукою
    протягнемо й ноги за вас.
    Бо нації мало що треба,
    коли основного нема.
    А треба, підемо на небо.
    Однаково буде зима.
    Нічого. Майбутнє – на носі,
    надії усі – на морози.
    Прикусимо злі язики.
    А люди узріють, таки,
    хто нехотя дує і досі,
    та все – на чужі вітряки.

    11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  17. Ігор Герасименко - [ 2016.06.21 05:30 ]
    Кумири премилі
    Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
    Години ці у цілковитій темряві,
    неначе вічній, злій-презлій, для віч,
    для ніжних-ніжних, можуть буть смертельними.

    Неначе снігом червень замело.
    Ми у пітьмі і холоді поплачемо...
    І врешті-решт засяяло воно,
    і насолоджуємося побаченням...

    Та затягнувся Сонечка візит.
    Напружено понурі очі мружимо.
    Але не стулимо до рисочок: висить
    над нами Хмара, біла. Як морозиво...

    11-19.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Терещенко - [ 2015.08.17 23:16 ]
    Покидьки в законі
    Грабежі, розбої на мільйони,
    І плювати їм на всі закони.
    Це не гангстери із Голівуду,
    Не вгадаєте, повірте, люди.

    Це продажні прокурорські тварі,
    Щоб наситить ненаситну харю,
    Грабували ювелірні лавки,
    У кармани, сумки, навіть в плавки.

    Ювелірні золоті прикраси
    Твердохліб із бандою привласнив.
    Обманувши жертву і державу
    Прокурор зганьбив закон і право.

    Увійшовши у злочинну змову
    Коваленко, всупереч закону
    «Виконав» обов’язок на славу -
    Не порушив кримінальну справу.

    В цім, Попович злочин невбачає
    Коваленка й інших покриває
    На законність знищує надію,
    Й горю материнському радіє.

    Шакалине серце треба мати,
    Щоби жінку-матір грабувати.
    Покидьком яким потрібно стати,
    Щоб бандитів в формі покривати.

    Мародерство і пограбування,
    Хабарі й злочинні кришування
    Здійснюють продажні прокурори,
    Ось вам і нові - «законні вори».

    Не реформа їм потрібна, люди,
    А гілляка із міцного дуба.
    Ось таке народне тварям право,
    Це за те, - що зрадили державу.

    Та продовжують останні пакуваться
    Все їдять, ніяк не наїдятся,
    Треба їм, продажним, ставить клізму
    Й зробить це - Давід Сакварелідзе.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 16:43 ]
    Оратор
    Завалив чергову спробу
    Напустив туману - дим
    Наражав усе на пробу
    Залишився штику - хтив

    Відвернулися всі друзі
    Зацуралася рідня
    Все зібралося до кучі
    Все посипало - сміття

    Не судилося йому
    Далеко їхать на брехні
    Не тьохкотіти солов'ями
    Навколо в зграї - горобці

    Вже сміються , і хохочуть
    Так над ним усі регочуть
    На жадобі так попався
    З переляку - застидався

    Думав що розумний ! - заць..
    Пузирем був авангард
    На дрібниці упіймався
    Не утік той страх - від жаха

    Думав на горбу чужому
    Втримати свою корону
    Видумками , і байками
    Собі нору рив у яму

    А тепер пишайся , жри
    Подавившись вже не жди
    Щоб давали , позичали
    Твої нюні витирали...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Ераст Іваніцький - [ 2014.12.25 15:45 ]
    Петрові...
    Навколо упирі, колона п’ята,
    Що зачаїлась в прагненні реваншу,
    Чекають з Півночі, зі Сходу, знову траншу,
    І виродкам вручають автомати.

    Довкола диверсанти-окупанти,
    Снують, як рать, у владні кабінети,
    Наліплено на боки ті таланти,
    Що лиш чекають розвитку сюжету.

    Петро, я знаю, ти на сковорідці,
    Бо в лоба – ворог і позаду теж,
    А той, хто поруч, вартий пів-довіри,
    Бо ніж у спину – тільки-но не встеж!

    Скажу простіше – сам скликай Майдана,
    Бо рік тому, коли ще був ніхто,
    Ти ж не боявся, що з тобою стане,
    І обіцяв закінчити АТО.

    Та сил не стало. Ти один у зграї,
    Яка не знати, чи й була твоя,
    А Україна рішення чекає,
    Та ти ж ПЕТРО, а не безликий «Я»!

    То встань, як вчора, не тремти, їй-Богу!
    Народ твій ось! На нього обіпрись!
    Вкажи шакалам стежку від порогу,
    Петро, ти - Камінь, то ж ним будь. Не гнись!

    Та хвиля гніву, що в мільйонах зріє,
    Не має впасти на самих себе,
    Ген там, на Півночі, наш спільний ворог мріє,
    Щоб засмердіти небо голубе.

    Петро, дивися, часу менше й менше,
    Під боком ворог, тільки озирнись,
    Там гинуть хлопці, а шакали брешуть.
    Петро, пора вже. Просто піднімись.

    Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
    25 грудня 2014 року,


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:37 ]
    Патріот

    Ти кричиш, що путін х*ло,
    і рахуєш себе патріотом.
    Думаєш як є, то так би й було,
    Та виглядаєш просто ідіотом!

    Ну який же з тебе патріот,
    Коли ти навіть гімну нашого не знаєш!
    Солдатам краще ти допоможи,
    А не парламент український обсираєш.

    Ти б'єш себе у груди, бо ти - патріот,
    Але від армії всіляко косиш.
    А як прийде війна, не дай же Бог,
    То прихистку в держави просиш.

    Ти - українець і повинен тим гордитись,
    Співати про країну вірші та пісні.
    За Україну Богу помолитись,
    і голосно сказати - ні війніі.

    05.08.14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.05.06 16:26 ]
    Життям лелію
    Принижено
    Схиляю руки й тіло:
    Заділо - не за діло, а за тіло,
    За серця ритм вчепилося й байдуже
    Примушує не тьохкати, а тужить…

    Недужа я,
    Півроку як вагітна,
    На противагу всім рокам бездітним
    Вслухаюся у себе і радію:
    Життям лелію, я життям лелію!

    Червневим днем народиться дитина -
    Чекать несила…


    06.05.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  23. Ігор Шоха - [ 2014.02.27 22:25 ]
    Гаранти
    Гідні справи марно не зів’януть.
    Кожного заслужене діжде.
    І «безсмертя є ще де-не-де».
    Той залишить слід на добру пам’ять,
    інший наслідить або ославить
    і навіки в Лету пропаде.

                   І
    З вождів комуністичного корита
    він самий мудрий. Всіх перехитрив
    живий ще наш, партійний лис Микита,
    що Україну вільною зробив.
                   І вільною, і бідною, панове,
                   Згадайте вчених і учителів,
                   яким на ринку відбирало мову,
                   якої неук чути не хотів.
    І маємо у пам’яті «кравчучку»,
    тепер «нетачка»
              – бо усе не так,
    і обікрали нас тоді до ручки,
    і до сих пір у головах бардак.
                   Ще на слуху історія із «Бласко»,
                   і флоту бойовий потенціал,
                   і ядерне нечуване фіаско,
                   і корабельний «вигідний» фінал.
    Ой, Льоня перший, скільки ти накоїв
    руйнуючи повалений Союз.
                   Яке то буде військо у бою
                   із голими руками?
                                   Де герої?
    І хто отой один у полі воїн,
    що обеззброїв Армію свою?

                   ІІ
    Осоловілий дідо в окулярах
    із пасікою бесіду веде.
    Питається, – чому я не на нарах,
    як є на Україні де-не-де?
                   Він з тих, кому про стрижене говориш,
                   а він тобі про голене назло.
                   На поприщі майданному – нувориш,
                   якому і везло, і не везло.
    По-своєму щасливий і нещасний,
    не знав і сам, куди тягнути віз.
    – У цій країні – я самодостатній, –
    його єдине кредо і девіз.
                   Таку натуру має – надто синю,
                   аби цвіла жовтогаряча кров.
                   Ми вибрали для нього Україну.
                   Але – як Бульба убиває сина,
                   так він убив і віру і любов.
    Мюнхгаузен – умів поговорити,
    як можна покататись на ядрі.
    Та як же можна Господу служити,
    а присягати на дереворити
    мамоні, чорту й ангелу зорі?
                   Отак і докотився до ізгоя.
                   Її злякався, зека «посадив».
                   Народне зберігаючи, присвоїв.
    Привів до влади зграю ворогів,
    і може тільки й доброго накоїв,
    що Юлію зі зла не отруїв.

                   III
    Наступний має бути пелехатий.
    Але, як говорили ще діди,
    лакеїв у законі не дістати,
    якщо у ямі вирили ходи.
                   А цього не дістати із підвалу.
                   Недоторканне і липке.
                                  Воно
                   таке,
                         що все до нього прилипало.
                   Та плюй у очі – цьому все одно.
    Ще тявкає зі свого підземелля,
    неначе й справді благородний звір.
    І як воно стрибало вище стелі,
    коли тепер ховається, як тхір?
                   Чого боятись?
                                  Все, що не руїна,
                   надійно потонуло у анклав
                   на боці Раші – що не Україна.
                   І ти диви, як щиро написав.
    На шару має зятьового друга,
    і бартери ще вигідні обом.
    Яка катюга, то така й заслуга, –
    тобі Донбас, а от мені – «Кольчуга»
    і «Сагайдачний» на металолом.
                   І іноді вигулькує з екранів.
                   І пробує неоцінимий наш
                   серед почесних зоо-ветеранів
                   розповідати, як візьме реванш.
    Як шарики катаючи у лузу,
    то натякає, що чекає нас,
    а то – кому і жити, може, зась...
                   Як спонсорує лірику і Музу,
                   і як реанімація Союзу
                   як не старався, а не удалась.

                   IV
    Я діючий. І щиро до народу
    плету гучні чергові «хармани».
    Я за закон, і волю, і свободу,
    але мені постійно мутять воду
    оці опозиційні пацани.
                   Як Цісар, я пахан у Гондурасі.
                   Мов Коба, не попав на Колиму.
                   І не судимий двічі на Донбасі,
                   я геній у Одесі і Криму.
    Я автор двох останніх революцій.
    Я об’єднав і ультра, і народ,
    що все терпів, як той Сцевола Муцій*,
    і все чекає зміни конституцій,
    а я йому, козлу, новий оплот.
                   Я переплюну Мао за валюту
                   і видам на гора потоки слів.
                   А те, що надиктовує Анюта,
                   то наше з нею хобі для лохів.
    Не крав шапок, не бив мадам по фейсу
    і сам не получав по мордасам,
    не пакував зелених повні кейси,
    бо кас не брав, як мовиться, не сам.
                   Я вже давно не «ботаю по фєні»,
                   на побігеньках в мене візаві,
                   в якого тата, – каже пані Енні,
                   не бив грузовиком по голові.
    Не треба людям забивати баки,
    що я керую владою без Рад,
    де й досі екзальтовані панянки
    вважають що я сущий Робін Гад.
                   Нехай не бреше недобита преса,
                   що я нечисту совість плямував.
                   Не як гарант, а просто, як професор,
                   не я козлами націю назвав.
    І не мені готують депутати
    труну, якої може не займе
    та, що не я посадовив за ґрати,
    щоб не підняти власне реноме.

    PіSі.
    Ось я. Мене шукає вся Європа.
    А я у Гімалаях шаманю́.
    І знаю, що мене врятує Допа,
    коли Донбас підсуне до вогню.
                   Тоді і я із Криму підоспію
                   армадою по суші і воді.
    За мене голосує вся Росія.
    Я діючий,
                   я діючий,
                                  я ді-і-і-і-і!?

                   Епілог
    Втрачають всі. Той – чин, той – річ,
    хтось – честь і совість.
                   Є витрати
    на крісло й трон…
                   І без non grata
    втрачають рамки для облич.
                   Втрачають розум супостати,
                   бо можна й – голову із пліч
                   або в Бастилію за ґрати.
    Та що не grata, то взірець
    на кримінал у темній справі.
    Той жер народ, той їв державу.
    Тяжіють лаври і вінець.
    І в кожного – один кінець:
    ганьба й дурна посмертна слава.

                   2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  24. Владислав Лоза - [ 2014.02.27 20:30 ]
    "Визволителям"
    На свічках вже гребуть асиґнації…
    Хлопці впали – лови ж момент!
    Перетворюють волю нації
    На привабливий виборчий тренд.

    Може, все це – як сон, як міт?..
    А за мітом – таємний зодчий?
    А в катів - пара инших чобіт,
    Що народу обличчя топчуть?..

    В цих уже усе буде без фєні,
    Та чи менше – злостиво-брудним?
    Промайданити б їм
    Кишені,
    Промайданити б
    Душі
    Їм!

    27. 02.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  25. Валентин Ліпчинський - [ 2014.02.25 09:53 ]
    Революція гідності
    Стріл! – за щитом благеньким долі
    Упав хлопчина молодий -
    Запрагнув кращої він долі,
    В нерівний втрутившись двобій…

    Та не собі, а Україні
    (Яку ґвалтують вороги) -
    Аби у ній були всі рівні...
    А сам - загинув. Неживий…

    Як жити далі в цьому світі -
    У мирний час, як на війні?!.
    Криваві плями – й квіти, квіти…
    Стрілець - утік?.. Ні, кате, ні!

    Ти не залишишся безкарним,
    Хоч і в броні непробивній!
    Життя зберіг своє?.. Та марно:
    Згориш в пекельному вогні!..

    Наздоженуть тебе прокльони
    Вмить посивілих матерів,
    Зірки стемніють на погонах -
    Наздожене Господній гнів!


    24.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Київ. Так розстрілювали людей. Документальні кадри. Kyiv. War on Institutskaya street. "


  26. Микола Головацький - [ 2014.02.17 07:09 ]
    Євромайдан

    В погожий день, в осінню пору року,
    Країну сколихнув правителів обман,
    Щоб відстояти інтеграцію в Європу,
    Студенти мирно вийшли на майдан,

    Угоду мирно підписати вимагали,
    Ніщо не нищили, не завдавали шкоду
    Пісень співали, інші мирно спали,
    Та їх побили, наче ворогів народу.

    Свавілля влади сколихнуло всю країну,
    Майдан центральний поміж барикад.
    Воюють всі за європейську Україну,
    Насиллям влада робить всюди «лад».

    Вселився дух надії, в перемогу,
    У душі тих, хто на майдан прийшов,
    В обличчях їх, відчутно ще тривогу,
    А страх уже до влади перейшов.

    Народ без страху, не зважаючи на рани,
    Палає полум’я у бочках, душах, і серцях
    А влада дивиться спиною на майдани,
    Ніщо не бачить, лиш багатство в гаманцях.

    Еліта вийшли націю словами захистити,
    І вірить в слово, що міцніше ніж броня,
    Героїв влада б’є, стріляє, хоче задушити,
    Та вернеться до неї, безчестя і ганьба.

    Ще прийде у нашу неньку, добро панувати,
    Не позволить патріотів у тюрми сажати.
    Горе суддів прокурорів почнуть викидати,
    На їх місце не підкупних чесних підбирати.

    Народ, право і закони, то кулак могутній,
    Таким буде в Україні наш гарант майбутній,
    Буде правити уміло, жити для народу.
    І ще зможе українець з Дніпра пити воду.

    17.02.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.08 14:57 ]
    Самоінтеграція (пародія -переспів)
    ПАРОДІЯ
    Вже чкурнув наш Янович в Європу...
    Так спішив, неначе тут потоп...
    Не авіарейсом...автостопом...
    Літаком приватним, звісно...Щоб
    Не заніс у Тулу, до Казані
    Чи у вовче лігвище -Тамбов...
    Готувався Янович "заранє":
    Настругав "капусточки",знайшов
    Гарне місце десь аж там, у Відні
    (Вже й забув про геїв хіт-парад).
    Там синок з невісткою небідні -
    Не спішать вертатися назад...
    На прощання мовив до народу :
    "Пєрший тайм...но я нє проіграл.
    Я нє повєрнуся большє зроду -
    Напєрьод зєльонєнькіх набрал..."
    ...І народ йому повірить вперше
    (вже без побрехеньок і обмов)
    Янович - сміливець. Він не бреше.
    Він інтегруватися ГОТОВ.
    04.02.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  28. Микола Головацький - [ 2014.01.29 20:47 ]
    Cпасіть Україну
    Брати українці, ви пліч - опліч станьте!
    Неньку Україну, від злиднів спасайте!
    Бідність охопили всю нашу державу,
    Нищить українців і всю її славу.

    Брати українці, ви пліч - опліч станьте!
    Неньку Україну від банди спасайте!
    Банда захопила всі найвищі влади,
    Все гребуть для себе, і не дати ради.

    Брати українці, ви пліч-опліч станьте!
    Неньку Україну від влади спасайте!
    Влада розділила , фабрики, заводи,
    По всій Україні натворила шкоди.

    Брати українці, ви пліч-опліч станьте!
    Неньку Україну на захід рівняйте!
    Хто любить Росію, їм не заважайте,
    Чесних патріотів собі обирайте.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 19:03 ]
    Війна
    Заблискотіли без вагання
    Найперші кулі з пелени…
    Гучним призивом до повстання
    Озвуться предки з давнини.

    Розвівши мирні побрехеньки,
    Стріляли мирно в громадян…
    Рядками вічного Шевченка
    Озветься з неба Нігоян.

    На пасмах льоду білих-білих
    Рясніє цівка, наче кпин…
    Озветься рвучко й зрозуміло
    Жизневський, білоруський син.

    Озвуться гордо і крамольно
    Оті, що досі ще живі.
    Війна, кривава і визвольна –
    Останній козир в рукаві.

    22.01.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  30. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 15:35 ]
    Небо

    Межу олійники й колесніченки
    Упевнено-нахабно перейшли.

    …Забули, мо`, що Ліні й Симоненку
    Каски оті потрібні не були.

    І кинули комусь ганебну зіґу:
    “Автівок – ісключітєльно по пять!”

    …Оно Свобода йде автопробігом.
    У нім авто – мільйонів сорок п`ять.

    “Все здєлано на общіе патреби,
    Обдумано, ніяк не впопихах…”


    …Ісусу, що возносився до Неба,
    Завадою не став кривавий цвях.

    21.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Олехо - [ 2014.01.11 11:20 ]
    * * *
    Коли грають у владу без правил
    і мірилом є страх та «зело»,
    стає прикро – у чехів був Гавел,
    а у нас кримінальне зеро.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Олехо - [ 2013.12.22 22:22 ]
    Промайнула сльоза
    Промайнула сльоза по небритих щоках ню-століття
    і в оголені нерви вгризається бур перемін.
    За спиною шумлять божевільної провесні віття
    і здається, що час нас підняв із укляклих колін.

    Та лукавості суть ще наповнює думи по вінця
    і ячить у душі віче правди і кривди нараз.
    Я кидаю в огонь своє слово, жертовне полінце –
    хай горить сатана і його біснуватий спецназ.

    22.12.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  33. Василь Кузан - [ 2013.12.22 13:57 ]
    Пісенька Ялинковича

    Я вам гречку вузькооку привозив уже,
    Кукурудзи із Китаю привезу вам ще,
    Щоб ви їли й не п… галділи, а мовчали всі,
    Щоб під йолку міг я стати у своїй красі.

    Привезу я вам із Куби цукру і піску,
    І картоплі із Єгипту, а із Мальти – щук,
    Я замовив із Росії трохи Колими,
    А собі під ноги шведські єврокилими.

    Нагодую я сьогодні весь оцей майдан,
    Як покращення добитись маю власний план,
    А що всі на світі проти – то нема біди
    У Донецьку люди кажуть: «То всьо до... звізди».

    Україна вся радіє успіхам моїм –
    Люди трактор підігнали будувати дім,
    Але «Беркут» не пустив їх – це такий облом.
    То Обама постарався – він керує злом.

    Люди вірять нашій силі – люди правду мають,
    І мою любиму «Мурку» під вікном співають.
    Я вам посмішку дарую щиру, як ніколи.
    А «капусти» не просіть – вся вона в Миколи.

    08.12.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  34. Дмитро Чорзор - [ 2013.12.15 08:59 ]
    Патріоти України
    Патріоти України,
    Козаків нащадки!!!
    Не дозволим ,щоб в країні
    Були безпорядки.
    Не дозволимо ,ви знайте
    Нами керувати!!!
    А захочете війни?
    Будем воювати.
    Нам набридло
    по ,,поньятьєм''
    Роки проживати.
    Проживати і не знати,
    Що завтра чекати?
    Двадцять років керувати,
    І нічо не мати.
    Нашу славну Україну ,
    У боргах тримати.
    А у свої то кишені,
    міліони пхати.
    Знайте люди ,оті хами
    Будуть обкрадати-
    Аж допоки ,люд наш встане
    Мир буде між нами!!!
    Разом будуть українці,на тому майдані,
    Слава НАЦІЇ кричати,
    І оплодувати
    І отих що по ,,поньятям''
    У тюрми саджати.
    НАДІЮСЯ ЩО НЕДОВГО
    ЛИШИЛОСЬ ДО МРІЇ
    УКРАЇНЦІ ОПРАВДАЮТЬ ВСІ
    СВОЇ НАДІЇ)
    13.12.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Ігор Герасименко - [ 2013.12.14 14:30 ]
    Йолки-палки
    Чия міліція: народу, чи «урода»?
    Ви, у пагонах, що усі його?
    Гасила іскру озвіріла рота,
    а запалила до небес огонь!

    Але «пахан» обманює з екрану
    і не оббілює криваві плями,
    а висіває вогнища нові…
    Дубинками, що на людей направить,
    отримає собі по голові.

    14.12.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  36. Яфинка Незабудка - [ 2013.12.08 23:59 ]
    Зека - геть!
    Нам чужих вождів не треба,
    Що ведуть у круговерть.
    І скандує в синє небо
    Україна: «Зека - геть!»
    На майданах українців
    Вже мільйони - не брешу,
    Всіх не знищить кровопивця,
    Всіх не зможе цей «феншуй».
    Будемо стояти миром –
    Перемога або смерть,
    Ялинковичу ми вирок
    Підписали: «Зека - геть!»
    До Росії хай втікає
    Промосковський цей холуй,
    Або краще до Китаю,
    З ним азірів і буржуй
    Кожен хто ригіанальний,
    Хто продав за гроші честь
    Влада ця - урок повчальний
    Банду з України геть.

    08.12.13


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  37. Ігор Герасименко - [ 2013.12.03 11:15 ]
    Враження оскаженілі
    Народ у розпачі, а він
    сказав, що «перегнули палку».
    Але мільйони, як один,
    гаранту побажали палко:

    крім золотого, кришталевого
    іще алмазного клозету…
    Ні! бандюку – клинка сталевого,
    кілка осикового – зеку!

    03.12.2013



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  38. Іван Низовий - [ 2013.11.22 20:46 ]
    Моя держава*
    1
    Яка страма – біля керма
    Керманича нема!

    Межи світами чотирма
    Летить через шторма,
    Неначе привид, корабель
    Над частоколом скель,
    Де хвиль скажена карусель, -
    За тридев"ять земель…

    А тучі купчаться тучма
    І балами всіма
    Стихія жертву так дійма,
    Що аж тріщить корма,
    Й перенапружується киль
    Надміру від зусиль,
    А навкруги на сотні миль –
    Лише сваволя хвиль…

    І я з корми кричу дарма –
    Не чує даль німа;
    Пливе плавма моя тюрма
    І впину їй нема…
    Куди пливе? Одна… Сама…
    Керманича – чортма…


    2
    Кучмандіє моя!
    Горбатою гарбою
    Куди ти торохтиш
    В засніжених полях,
    Як завше,
    Без доріг, -
    Один-єдиний шлях –
    Чумацький –
    Таж і той
    Загублений тобою?!

    Ні сіл, ні хуторів –
    Не те що Конотопа –
    В диканській глушині
    Не видно і не чуть…

    Ти плачеш?
    Не струмки –
    Потоки сліз течуть –
    Хай потерпає знов
    Од повені
    Європа!


    3
    Кучманоїди сучасні –
    Їх-бо легіон!
    Патріоти всековбасні,
    Мають гасла непогасні,
    Власні погляди
    І власні
    Віру і закон.

    Налетіли, аки обри,
    Чи якась орда –
    Вітром Півночі недобрим
    Вимело народні добра;
    Сонце витекло за обрій –
    Кров а чи вода?..

    Заросли осотом гони
    Чорноземних піль…
    Люд втікає за кордони…
    А з Чорнобильської зони –
    На бадьорячі озони –
    Смертоносний біль!


    4
    Хіба ж я думав, що отак
    На старість заживу?!
    Хто був ніким –
    Той став бідняк,
    Кізяк в підніжжі посіпак,
    Розтертий на жорству.

    Хто ж був нічим –
    Той має чин
    І знаки всіх відзнак,
    І з винятковості причин
    Ні перед ким, ні перед чим
    Не винен аніяк!

    Хвала гаранту за права
    Неправих-непрямих!
    …Росте на цвинтарях трава,
    В траві роїться мурахва,
    І Україна ще жива
    В цій веремії лих…


    5
    Вчорашня шваль сьогодні –
    Шевальє
    Зі всякими чинами й орденами
    Стає
    І непрохідною встає
    Стіною
    Між державою і нами.
    І кавалерів, що тут не роби,
    Все більшає
    З числа дрімучих хамів-
    Більшовиків,
    А ми для них – раби
    Із усіма своїми тельбухами!

    Ще маємо сякі-такі мізки –
    Без них,
    Дрібних,
    І я давно помер би,
    Й над берегами Вічної Ріки
    Лишилися б одні журливі верби…


    6
    Я уявив собі помпезне дійство,
    Безпрецедентний, вибачте, момент:
    Людину року в царині злодійства
    Віншує особисто Президент –
    Вручає Орден Вищої Неслави
    Й наручники почесні одяга
    На злодія – губителя Держави,
    Яка усім нам рідна й дорога.

    Дурниця, знаю, скажуть мої друзі,
    А недруги – ті мовлять: що ж, бува…
    Всіх Президент цінує по заслузі,
    На те він у Державі й Голова!

    Я не заради слави, а до слова,
    Ще й не таке, подумавши, скажу:
    Держава наша, люди, безголова –
    Відомо це й останньому бомжу!


    2005




    Рейтинги: Народний 7 (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (26)


  39. Мирослав Артимович - [ 2013.11.22 15:24 ]
    Поминки любові. Наслідки…
    До Вас я не звертаюся: “Шановний…”
    І більше Президентом не назву:
    Шлях від любові до зневаги неспростовний —
    Улігся у каденцію одну…

    Ви тріумфально сіли на престолі,
    Здолавши гори бруду та олжі,
    І українців вистраждані долі
    На президентській прийняли стежі.

    Красивим жестом рук, які не крали,
    Їм ознаймили світле майбуття
    І наслідки жаданого фіналу -
    Назад уже не буде воротя:

    Бандити всі сидітимуть у тюрмах,
    І владі з бізнесом — не навпрямки,
    Й побідні “нашоукраїнські” сурми
    Сурмили міць і єдність на віки.

    Принишкли переможені, як миші,
    Спустивши пред Фемідою штани
    Й ладнаючи, тепер уже без “криші”,
    Задки для “іскуплєнія” вини.

    Свободи дух заполонив країну —
    Позбулися ж бо рабського клейма!
    І ликуванню не було зупину…
    Та не збагнули — гідра ще жива!

    І Ви її не те, щоб удушити,
    Укинувши нараз у ласки нар,
    А ще й безкарно дозволяли кпити
    Із Конституції, спустивши в ПіСУАР*.

    І тюрми без бандитів пустували,
    Вільготно почувалося кумам
    І рилець у пушку гидкі навали -
    Із облизнем - увірились ногам.

    Всевладні жести рук, які не крали… -
    Поблажливо Ви брались за перо
    Й Державні нагороди, мов коралі,
    Так щедро роздавали. — О маро!

    Кому?! — Тим сумнозвісним Підрахуям,
    Що, в пір'я вбившись, показали знов
    (Влучніше рими, каюсь, не знайду я,
    Проте не вимовлю!) — Вам ...“істинну любов”?..

    А Україна вірила й любила, —
    Свідома Україна, ясна річ,
    Імення Ваше символом служило
    Вкраїнськості, що родом зі сторіч.

    І я пишався Вами — Президентом,
    Всі сумніви понищивши на пні,
    І вірив: скористаєтесь моментом
    В історії лишитись на коні.

    Бо ж виболіли не собі в догоду
    Голодоморний жах (а він жеврів)
    І донесли цей біль до всіх народів,
    До “старших” не достукавшись “братів”.

    І рідної минувшини скрижалі
    Очистили з намулу фальшувань.
    Й прем'єра “DE PROFUNDIS”** в “Арсеналі”
    Осяяла нову мистецьку грань.

    Ця Ваша українськість дратувала,
    Доводила до шалу посіпак,
    Поплічників ворожого начала,
    Що шили Україну на свій смак.

    Коли ж угряз у політичні чвари
    Наступний президентський марафон,
    Країні замрячила не примара —
    Реальний і безликий солдафон.

    Я не вагався, всупереч загалу
    (а рейтинги – удушливий удав),
    Та голос мій, виходить, на поталу
    За Ваше президентство я віддав.

    Вважав, що Ви єдиний з-поміж інших
    Виразник українського єства,
    Для кого доля нації святіша
    За миску політичного їства.

    Я довіряв — по духу українцю,
    Беззастережно вірив, як собі…
    І не чекав ганебного гостинця,
    Зготованого, видно, у злобі:

    Коли на старті другого забігу
    Вже розминались двоє — і без Вас,
    Засліплений, Ви вдались до бліцкригу…
    Й не на того дали команду: “Фас!”

    Уже до скону ненависна жінка —
    Соратниця не так далеких літ
    (По крові, може, і не українка) —
    Дорогу перебігла, наче кіт.

    І мстивим жестом рук, які не крали,
    Ви поступ весь пожбурили до ніг
    І в бюлетені з легкістю вандала
    Зробили підлий вибір — “Проти всіх”.

    І “Ваш народ”, хоча й не в тім'я битий,
    Прислухався до Вас — проводиря,
    Й Ви власноруч — від помсти неомитий —
    Вписали чорний день календаря…

    І ось — фінал бездарного роману,
    Шукайте у собі його причин.
    Ви мали все: любов, довіру, шану,
    А зараз залишилися ні з чим.

    Ідіть до бджіл, самотній нео-Бруте.
    Не хочу ображати Божих мух:
    Ви більш не лідер нації — забудьте,
    Не проводир уже. Ви — бджіл пастух.

    Єдиним жестом рук, які не крали,
    Враз перекреслили своє ім'я —
    Віддали долю рідної Держави
    Для збиткувань московським холуям…

    До Вас я не звертаюся: “Шановний…”
    А президентство Ваше — лейтмотив
    Для поминок любові красномовний:
    Ваш бюлетень про нього ознаймив…

    2010 (22.11.2013)




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  40. Микола Головацький - [ 2013.09.21 02:48 ]
    Єднатись
    Нам українці потрібно єднатись,
    Щоб нам у державі своїй розібратись,
    З ким із сусідів потрібно брататись,
    На схід чи на захід нам слід повертатись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб нам до Росії уже не вертатись,
    Щоб з ними дружили стосунки не рвались,
    Та все таки ми на Європу рівнялись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб з Кримом і Тузлою нам не розстатись,
    Щоб нам українцям гаранта дождатись,
    Щоб нашим гарантом у світі пишатись.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб рідною мовою нам спілкуватись,
    Щоб рівень життя у державі підняти,
    Щоб брудних грошей не могли відмивати.

    Нам українцям потрібно єднатись,
    Щоб наших дідів-козаків не цуратись,
    Щоб наших хазарів заставить зізнатись,
    Що ми українці тим треба пишатись.
    2004р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.27 22:56 ]
    Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
    Дипломат з долярами
    Кинув у сміття.

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов,
    Дипломат із баксами
    В бакові знайшов.

    ПРИСПІВ:

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов.
    Він фортуні дякує –
    Щастя там знайшов.

    Кінчиться наразі
    Це життя сумне,
    Ти із грязі в князі –
    Вознеси мене.


    Почалось для бомжика
    Не життя, а рай,
    Ти, фортуно, грошики
    Скрізь порозкидай.

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    ПРИСПІВ:

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    Я тепера, хлопці,
    Вже бомжацький дон,
    На Канари – гопца –
    Їду за кордон.

    Ось нардепом стану я –
    Боже, поможи,
    У Верховній Раді там –
    Партія бомжів.

    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Бо мене підтримує
    Весь бомжацький клан.

    ПРИСПІВ:
    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Більш не буде правити
    Нами бандюган.

    Вийшов з бандюганчиків –
    Щоб і я так жив.
    Тож наступний прийде нам
    Просто із бомжів.

    27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (27)


  42. Володимир Книр - [ 2013.04.28 15:02 ]
    Про президентів
    Поставлені вже ледь не на потік
    ті, що про них - "нацарював і втік".

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  43. Сергей Цюрко - [ 2012.10.23 14:07 ]
    Тiльки вибери мене! - Нічне прозріння
    Бог всё видит, но не Он, к сожалению, председатель Центризбиркома…

    НОЧНОЕ ПРОЗРЕНИЕ

    Выборы! В головах у людей - только выборы!
    Все на выборы! В массах – выборы!
    «Ти бери! Все собі бери!
    Лиш ВИБЕРІТЬ МЕНЕ! Виберіть!»

    Настала Осень – настали Выборы!
    Есть измененья не только в Природе!
    И все, кто хочет быть где-то выбранным,
    Вдруг начали свой «Поход к Народу».

    Подход к Народу здесь каждый ищет:
    Себя, как Бога, - на все Иконы!
    А то, что Души не стали чище,
    И сплошь в Народе лишь мат да стоны!?!

    Вот те, кто раньше не шибко кланялся, -
    Враз улыбаются, клянутся чествовать!
    А те, кто раньше всё дурью маялся –
    Бросились тут же Народ приветствовать!

    А может почаще нам делать выборы –
    Чтоб что-то сдвинулось в стране и в Партиях,
    Чтоб не успевали грешить те, кто избраны,
    Чтоб возрождалась в стране Демократия!

    Выборы! Повсеместно - выборы!
    Все на выборы! В мыслях – выборы!
    «Все бери! Навіть Душу мою бери!
    Тільки ВИБЕРИ МЕНЕ! Вибери!»

    А Природа выказывает расположенье:
    Выбирает - по-прежнему нянчится с нами!
    Выбирает – к Любви повсеместной движенье,
    Не бросаясь на Ветер пустыми словами!

    И я - за Любовь на Земле – голосую!
    И я - за Детей – что в Любви – голосую!
    За Правду и Честность ВСЕГДА – голосую!
    За Бога - в Сердцах всех людей – голосую!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  44. Олександр Обрій - [ 2012.09.20 23:15 ]
    ТРАНСПАРАНТИ
    З’їдають тихо очі транспаранти,
    Примарами обклеєно білборди.
    Довір’я вже розбите на квадранти.
    Вирішуються долі, мов кросворди.

    Ілюзія влізає вперто в душу,
    Змією хитро гріється на серці,
    І приспану свідомість міцно душить.
    Брехня вганяє в мозок кілогерци.

    Цікаво, справді, жити, безперечно, --
    Не плутати обов’язки з правами,
    Обіцянки жувати, наче гречку.
    Тріщать кишені щедрими словами.

    Багатообіцяючі вершини
    Здіймаються ораторським талантом,
    Лягають, мов бальзам, на хворі спини,
    Чіпляються коріннями айланту.

    Вулкан гарячих пристрастей стихає,
    Зніми з очей оманливу завісу, --
    Засохли слів оазиси безкраї,
    І зникли вмить десерти тирамісу.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.36)
    Коментарі: (2)


  45. Володимир Сірий - [ 2012.06.26 17:42 ]
    Ця нитка червона - міцна!
    Ця нитка червона - міцна!
    Ослаблена чи у напрузі.
    Чудесно єднає вона,
    Ця нитка червона міцна,
    Оте, де кремлівська стіна
    І те, де у нас любі друзі.
    Ця нитка червона - міцна!
    Ослаблена чи у напрузі…

    26.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  46. Тарас Григорович - [ 2012.06.11 12:07 ]
    У ЯКИХ РУКАХ МАЙБУТНЄ ?
    У ЯКИХ РУКАХ МАІБУТНЄ
    Очі широко відкрий,
    поглянь в чиїх руках твоя країна.
    Що чекає твоїх дочку й сина?
    На роботі спина зігнута від кнута,
    а плата кинута хіба скорина хліба і то,
    коли просити будуть на колінах.
    Грошима віру міряють,
    самі вже ні у що не вірують
    ще й виривають інших душу
    чи душать перевертні в пагонах тих кого не покорити.
    На долонях в них лиш море лих і крові,
    немає правди в жоднім слові,
    живуть забруднені в недобрій славі і думають,
    що в силі себе оправдають.
    Я не вірю,що ти в сирій землі готовий дух свій закопати
    або втікати в вирій,коли кусатимуть голодні звірі.
    Достатньо шершнів ненаситних годувати,
    їх пора зігнати з рідної землі,
    звести вітрила на свому кораблі,
    щоб вітер вів по вірному лиш курсу.
    21:49, Птн 02.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  47. Ростислав Бодзян - [ 2012.03.03 20:20 ]
    Балада про “СІМ ШАГІВ ДО РЄАЛЬНАГО ДАБРОБУТУ, або ЯК УКРАЇНСЬКИЙ “МЕСІЯ” КРАЇНУ ТРАВИВ”
    Богдану Москалинському

    Проходить час і воля гине,
    У крихті долі винен сам.
    Все тихше-тихше пісня лине,
    Не жданні гості входять в храм.
    Вони грабують, хаос всюди,
    Цей хаос смерчем нищить нас,
    І навіть під кусочком груди,
    Зупинить погляд кривдник враз.
    А що ти хочеш, як недавно
    Був ніби наш, хліб цілував,
    Але повільно, зовсім плавно
    У інше плем’я зкочував.
    А там за зраду дали волю,
    Та воля ця лише слова,
    Бо запрерік на вічну долю
    І що ж ця доля принесла?
    Чи може нарід мій щасливий?
    Чи може мова ще жива?
    Вона – це труп, який ще дише,
    Ну що ж ця доля принесла?

    І було так, і буде знову
    Такеє щастя у петлі
    І не повідає нікому
    Бо нарід плавиться в кострі
    І Пан Богдан ніби вже давній
    І Пані Каті вже нема
    І наш Пан Овощ не останній
    Бо їх таких ще сто зі ста
    Але баладу не про давнє,
    Її про Овоща веду
    Воно ж творєніє останнє
    Яке несе всю цю біду
    Але для тих хто ще не знає
    Пан Овощ то Данєцький Пан
    Він же ж на троні засідає
    Керує, має сильний клан
    Виходить Овощ до народу
    Щебече наче соловей
    Ото моліться на природу, -
    Він ж український Моїсей!!!
    (І тут заява:
    - Прошу панство
    Не дати дітям це читать
    Бо як побачать тоє гадство
    То може мову відібрать!!!)
    Отож Пан овощ заявляє:
    - Ми власть отримали чи ні?
    - То як воно тепер буває –
    - Пишіть програму ж ВИ мені!!!!
    І тут весь клан побіг до Львова
    До Пані Герми, бо біда
    А то вже жінка гонорова
    Та помогти добро дала!
    І мудрували всі ночами
    А мучились немов воли
    Пан Овощ кидався столами
    Аж тут нарешті всі прийшли.
    І заявила пані Герма,
    Що треба мудро все сказать
    А Овощ їсть щось мов “оферма”
    І тут я начав верещать:
    - Та ти така, ти львівська курко,
    Ти шо меня не знаєш, да?
    Та я ж тебе запхаю в дурку
    Я мудрий, мудрий - Овощ Я!!!
    Так народилася ідея
    Як Овощ має виступать -

    “СІМ ШАГІВ ДО РЄАЛЬНАГО ДАБРОБУТУ”

    Шаг перший:

    Батьківщина
    В моєму домі завше свято,
    Бо вже доля в нас така,
    Цінних місць таки багато,
    Хоч оглядай із літака.
    Тут, й лани широкополі,
    Води б’ють із джерела,
    Завітає місяць – в ролі
    Світло-білого човна.
    Брат за брата гідно встане,
    Будуть дім свій захищать,
    Будь-хто ворога дістане,
    Лиш би землю не віддать.
    В нашім домі соловейки,
    На весь світ ще закують.
    У нас родяться ідеї
    Воріженьки ж не вкрадуть
    Заспівають знову пташки,
    Повернеться той, хто втік,
    Ми неначе ті мурашки,
    Що не знищиш їх потік
    Закерують по закону.
    Буде честь і рівність прав
    Як у церкві – по канону
    Скільки б виродок не крав
    Запанує у нас радість
    Бо ми сильні – ми сім’я
    І зустрінуть предки старість
    В світлі рідного добра

    Шаг другий

    Не дам продати то що наше
    Воно нам Богом суждєно
    І обіцяю благо ваше
    Не дати бо воно одно
    І чорноземи будуть наші
    Не дам я руським їх забрать
    Але позичу в тої Раші
    Язик, щоб гарно щебетать

    Шаг третій

    Команду сильну підбираю
    Всі гроші вміють рахувать
    Тому усім вам обіцяю
    Зарплати й пенсії піднять

    Ніколя Янавічь поможе
    Він спец у всьому, як і я
    А разом з ним усе негоже
    З країни викорчую я!!!

    Шаг четвертий

    Любов до матері плекаймо
    Бо матір в нас лише одна
    Тому і захист обіцяймо
    Гарантом ось вам ці слова:

    Свічка
    В кожнім серці свічка сяє,
    Безнадійно мерехтить,
    Ще з дитинства огріває,
    Ще з початку все терпить.
    У любові грань пропала,
    У очах сльоза блищить,
    Кожен день тобі віддала,
    Хоч і робиш, що болить.
    Ніжність Господом прийняла,
    Мудрість вірністю пройшла,
    На руках тебе тримала,
    І від горя берегла.
    Й супроводжує думками,
    Дарує світло в темноті,
    Вона не мириться з плітками,
    А завжди вірить лиш тобі.
    І як загасиш в серці свічку,
    Небесна кара жде тебе,
    І упадеш в бездонну річку,
    Що прямо в пекло принесе.

    Шаг п’ятий

    Крім мови руської, - гадаю
    Ще треба інгліш підтягнуть,
    Тому для цього предлагаю
    Цей вірш в програму теж запхнуть:

    Your world
    Around dust and my soul sleeping
    And looking for a Perfect World
    And where’s result of nasty seeking
    In weather which’s so sickly cold
    I’m on my way to lose my scrimming
    To find this horror Perfect World
    And be disguised in my life swimming
    Just don’t allow my soul be sold
    Someone is running just for fun
    Another looking for yours crying
    Both understand this awful clan
    Will never leave you just till come in
    Whatever rule your life your own
    And look for horror Perfect World
    Sometimes you ought to play your role
    Sometimes you hate this nasty World

    Шаг шостий

    Крім того ще собі вважаю,
    Що треба кепітал мінять
    Данецк – нічого більш не знаю -
    І з Києва усе забрать

    Шаг сьомий

    А на кінець планую плавно
    Країну нашу грабувать
    Але так тихо і нещадно
    Щоб бути знов на років п‘ять

    Отож програму написали
    Пан Овощ радий як дитя
    А згодом люди ще й обрали
    Ото вам практика життя
    А шагу сьомого немає
    Лиш шість, один кудись пропав
    А може він його ховає
    Бо хто б за нього голос дав???
    Тепер сидить “месія” в троні
    Країну топче без жалю
    А на його “святій” короні
    Латинським пише “всіх уб’ю”…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Баюрак - [ 2012.02.12 01:25 ]
    "Куди йдемо?"
    Колядувати будем під Рамштайн,
    А під Сердючку будем гімн співати,
    І на роялі Мурку будем грати.
    Бо так ми хочем.
    В нас така мораль.

    Забудем мову прабатьків своїх,
    Що так плекали старанно і вічно,
    А зараз це все НЕПРІЛІЧНО.
    Оце ми можем.
    Зрадимо усіх.

    Топтатимем могили чобітьми
    І матір продамо ми за доляри,
    Одягнемо рожеві окуляри
    І...будем гнити
    Десь за ворітьми

    У нашій хаті веселяться холуї,
    Чужинці,бусурмани,казнократи
    А після балу будуть в нас стріляти,
    Бо так нам треба.
    Тут ми не свої.

    Життя собак задовгим для нас буде,
    Бо без душі не зможем жить ні дня,
    Без цінностей,молитви,каяття
    І навіть смерть
    Про нас забуде

    Покищо це приснилося мені
    Та думати потрібно вже сьогодні,
    Бо завтра будем на краю безодні.
    Ти хочеш цього???
    Я - однозначно Ні!!!!

    Нью Йорк.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2) | "Україна"


  49. Анонім Я Саландяк - [ 2012.01.26 11:19 ]
    ПРАВДА (римований варіант)
    Завісу при відкрито.
    За нею було скрито
    розбите корито
    і невідоме нам життя
    за давнім сюжетом.

    За завісою розшитою
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито,
    і хоч не цілковито,
    та видно, що покрито
    суцільним шаром бурих плям
    поверхню вивороту…

    Завіси, що розшита
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито…
    А там.?! Могил нарито,
    кругом крові налито…
    Снують зловіщі тіні там
    і чорні силуети.

    За завісою розшитою
    золотим вишитям.

    Завісу при відкрито нам.
    Вже нові фаворити
    товчуться там…
    До 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  50. Дмитро Дроздовський - [ 2011.12.31 13:44 ]
    Самотній дім. І тиша віддзеркалень...
    Самотній дім. І тиша віддзеркалень.
    Холодний душ і холод голосів.
    Іде доба крізь час із гострих марень.
    Ричання днів, подібних до вовків.

    Два нуль один. І ще один фінальний.
    Кінець епохи, присмерк і етап.
    Когось везуть за небокрай прощально.
    Когось саджають. А комусь — і трап.

    Хтось плаче в темінь. Хтось живе минулим.
    Хтось тільки вчора друзів загубив.
    Не все згадали, та про все забули
    Під канонаду буревіїв-злив.

    Але екран мигтить святково й гарно.
    Вітають люди, впевнені й німі.
    Тікає мить, немов ляклива сарна.
    У цім абсурді винні ми самі.

    Тікає кіт, летить дракон на зміну.
    Все буде добре — впевнює екран.
    Все буде добре — в матері без сина.
    «Жить стало лучше» — мертвим, та без ран!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2